Листи Павла Тичини до Арнольда Альшванга (переднє слово, підготовка текстів та коментарі Ярини Цимбал)
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Слово і Час |
|---|---|
| Datum: | 2021 |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2021
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184675 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Листи Павла Тичини до Арнольда Альшванга (переднє слово, підготовка текстів та коментарі Ярини Цимбал) // Слово і Час. — 2021. — № 1. — С. 105-110. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184675 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
2022-06-26T12:56:39Z 2022-06-26T12:56:39Z 2021 Листи Павла Тичини до Арнольда Альшванга (переднє слово, підготовка текстів та коментарі Ярини Цимбал) // Слово і Час. — 2021. — № 1. — С. 105-110. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184675 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Написане лишається Листи Павла Тичини до Арнольда Альшванга (переднє слово, підготовка текстів та коментарі Ярини Цимбал) The letters of Pavlo Tychyna to Arnold Alshvang (compiled, prefaced, and commented by Yaryna Tsymbal) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Листи Павла Тичини до Арнольда Альшванга (переднє слово, підготовка текстів та коментарі Ярини Цимбал) |
| spellingShingle |
Листи Павла Тичини до Арнольда Альшванга (переднє слово, підготовка текстів та коментарі Ярини Цимбал) Написане лишається |
| title_short |
Листи Павла Тичини до Арнольда Альшванга (переднє слово, підготовка текстів та коментарі Ярини Цимбал) |
| title_full |
Листи Павла Тичини до Арнольда Альшванга (переднє слово, підготовка текстів та коментарі Ярини Цимбал) |
| title_fullStr |
Листи Павла Тичини до Арнольда Альшванга (переднє слово, підготовка текстів та коментарі Ярини Цимбал) |
| title_full_unstemmed |
Листи Павла Тичини до Арнольда Альшванга (переднє слово, підготовка текстів та коментарі Ярини Цимбал) |
| title_sort |
листи павла тичини до арнольда альшванга (переднє слово, підготовка текстів та коментарі ярини цимбал) |
| topic |
Написане лишається |
| topic_facet |
Написане лишається |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The letters of Pavlo Tychyna to Arnold Alshvang (compiled, prefaced, and commented by Yaryna Tsymbal) |
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184675 |
| citation_txt |
Листи Павла Тичини до Арнольда Альшванга (переднє слово, підготовка текстів та коментарі Ярини Цимбал) // Слово і Час. — 2021. — № 1. — С. 105-110. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
| first_indexed |
2025-11-25T00:15:58Z |
| last_indexed |
2025-11-25T00:15:58Z |
| _version_ |
1850498959853748224 |
| fulltext |
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715) 105
НАПИСАНЕ
ЛИШАЄТЬСЯ
ЛИСТИ ПАВЛА ТИЧИНИ
ДО АРНОЛЬДА АЛЬШВАНГА
«Горжусь Вами как выдающимся музыкальным советским деятелем,
тончайшим музыковедом, глубоким критиком, теоретиком» [3, 361—
362], — писав Павло Тичина до Арнольда Олександровича Альшванга
(1898—1960) з нагоди його шістдесятирічного ювілею. Текст привіталь-
ної телеграми вміщено в останньому томі 12-томного зібрання творів по-
ета. Здавалося б, черговий офіціозний лист Тичини, яких у його епістоля-
рії чимало, особливо відколи він обіймав державні посади, був міністром
освіти й депутатом, відтак мусив реагувати на різні події, ювілеї особисто
не знайомих йому людей тощо.
А проте Арнольд Альшванг — його давній, ще з київських часів зна-
йомець. Альшванг народився в Києві в сім’ї купця, закінчив тут спершу
комерційне училище, потім консерваторію як піаніст по класу Генріха
Нейгауза (1920) і як композитор по класу Рейнгольда Глієра та Болеслава
Яворського (1922). З 1923 року він уже й сам викладав у консерваторії.
У тій-таки вітальній телеграмі Тичина згадує: «Будто вчера еще
было, когда я познакомился с Вами и Вы мне подарили четыре тома
сочинений Лермонтова, от Вас я узнал о музыкальных основах тео-
рии Болеслава Леопольдовича Яворского. Вы очень много сделали
для нашей хоровой студии имени Леонтовича, где читали лекции, где
ввели нам предмет слушания музыки» [3, 261].
Так само в іншому тексті Тичина розповідає про своє життя в
першій половині 1920-х:
Взагалі в 1921—22—23 рр. мене як творця багато в чому рятувало те, що я
був диригентом капели ім. Леонтовича, яку ми разом з Гр. Верьовкою (теж дири-
гентом капели) заснували після злочинного вбивства Миколи Дмитровича. Хор
наш ми з Григорієм Гуровичем Верьовкою задумали перетворити в хор-студію,
тобто вкинути в роботу його ще кілька предметів. Отже, Григорій Гурович ви-
кладав хористам у дні, вільні від співань, теорію музики, я — всесвітню історію
музики, Арнольд Олександрович Альшванг — слухання музики, зокрема твори
Шопена, Д. Ревуцький — думи українські (грав на піаніно, співав) [2].
Альшванг поклав на музику вірш Тичини «Одчиняйте двері»
[5, 144]. Отже, вітальна телеграма була не звичайною відпискою академіка
й лауреата. Про це свідчить, зокрема, й те, що чернетка її, яка збереглася в
архіві Тичини (нині в Центральному державному архіві-музеї літератури
106 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715)
і мистецтва України), містить фрази, які не ввійшли в остаточний текст. Серед них і згадка
про Шопена: «Ваши лекции о слушании музыки, в частности о Шопене, были откровени-
ем для хоровой студии имени Леонтовича» [4, 301].
Навесні 1923 року Павло Тичина за сприяння і після наполегливого перекону-
вання свого давнього друга Василя Еллана-Блакитного перебрався до Харкова, тодіш-
ньої столиці України. Арнольд Альшванг тимчасом жив і працював на два міста — па-
ралельно в Москві і в Києві (наприклад, у грудні 1923-го він прочитав у Києві лекцію
«Сучасне музичне життя Москви» [1, 106]). Проте дружні зв’язки двох митців не обі-
рвалися навіть попри відстань, яка пролягла між ними. Про це свідчать листи Тичини,
які виявив Богдан Цимбал у фонді Арнольда Альшванга (№ 3057), що зберігається в
Російському державному архіві літератури й мистецтва (Москва, РФ; далі — РДАЛМ).
Усього фонд містить п’ять листів Тичини середини 1920-х років (крайні дати
1924—1927) і телеграму 1958 року, відому з копії, яка залишилася в архіві поета і яку
опубліковано у 12-томнику його творів. Як випливає з цього нечисельного епістоля-
рію, Тичина з Альшвангом підтримували дружні стосунки принаймні до кінця 1920-х:
Альшванг запрошував поета в гості, Тичина домовлявся з ним про статті для харків-
ського журналу «Червоний шлях», у якому тоді працював, розповідав про новини му-
зики, про концерти і твори, які на них слухав. Ці листи доповнюють цікавими штри-
хами біографію Тичини, зокрема увиразнюють місце музики у його житті і творчості.
Лише один лист датовано кореспондентом (листівка з Берліна від 20 грудня
1924 р.), уцілів один конверт зі штемпелями, решту листів у цій публікації датовано
за змістом. Публікується також текст телеграми, що її отримав адресат, він містить не-
великі відмінності порівняно з оприлюдненою у 12-томнику копією. Скорочені слова
розкрито у квадратних дужках, закреслені слова подані в літерних примітках після тек-
сту листа.
Лист № 1.
[Харків, січень-лютий 1924 р.]
Любий Арнольд Александровичу!
Прошу пробачити мені моє мовчання. Зразу я не міг відповісти: По-
мер Лєнін1; а після того не знав куди писати Вам: на Київ чи на Москву.
Пишу я Вам, відповідаю, відповідаю і боюсь, бо знаю, що Ви сердитесь. —
З мандрівкою моєю до Москви тепер вже, очевидно, пізно. Надходить
весна, у нас у редакції2 говорять про курорти, і сонце не по-харківському
світить. Зразу ж по смерті Лєніна їхати на виступ літературний я вважав
безтактним, — так воно й залишилось. — Дякую Вам, що Ви сповістили
мене про день ювилею В. Брюсова3. Я йому послав дві слові та, очевидно,
невпопад, ще, може, подумають: грубо написав, а я ж написав всього лиш
просто. Та й чи дійшло воно?
Ну як же Ваше життя між Києвом і Москвою? Ви справжній інтерна-
ціоналіст. А як мистецтво Ваше? А Яворський4 що готує? У нас одним од-
нісіньким Малько5 був, та й той утік. Пишу я небагато, і в цім мій героїзм.
Ваш Павло Тич
А як же стаття для нашого журналу?
Ярина ЦИМБАЛ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715) 107
Подається за автографом: РДАЛМ. Ф. 3057 (Альшванг А.). Оп. 1. Од. зб. 66. Арк. 11—12.
Датується за змістом листа: смерть В. І. Леніна, ювілей В. Я. Брюсова, настання весни в Харкові.
1 Володимир Ленін (Ульянов) помер 21 січня 1924 р.
2 Навесні 1923 р. Тичина переїхав із Києва до Харкова і став працювати в редакції нового лі-
тературно-мистецького щомісячника «Червоний шлях» завідувачем відділу поезії. Далі в листі він
запитує адресата про статтю для цього журналу.
3 13 грудня 1923 р. один з основоположників російського символізму письменник Валерій Яко-
вич Брюсов (1873—1924) відзначив п’ятдесятилітній ювілей.
4 Яворський Болеслав Леопольдович (1877—1942) — український і російський музикознавець,
піаніст, композитор, громадський діяч, педагог і організатор музичної освіти польського походжен-
ня. Професор Київської консерваторії (1916—1921), Київського музично-драматичного інституту
ім. М. В. Лисенка (1918—1921), директор Народної консерваторії в Києві (1917—1921). Один із
засновників Музичного товариства імені Миколи Леонтовича. З 1921 р. жив і працював у Москві.
Серед його учнів, зокрема, згадані в листах Тичини музиканти і композитори Л. В. Кулаковський,
П. О. Козицький, М. Д. Леонтович, а також сам адресат А. О. Альшванг та ін.
5 Малько Микола Андрійович (1883—1961) — український і російський диригент, з 1929 р.
жив і працював за кордоном. У 1924—1925 рр. вів клас у Київському музично-драматичному ін-
ституті ім. М. В. Лисенка. Паралельно викладав у Московській консерваторії (1918—1925), потім у
Ленінградській (1925—1929).
Лист № 2.
Берлін, 20 грудня 1924 р.
Берлін 20/ХІІ
Ш Арнольд Александровичу
Вже десять день як ми в Берліні1. Столиця Німеччини чомусь мені
мало подобається: сіро, прилизано. Москва краща. У Москві я був про-
їздом. Не зайшов до Вас, бо не міг знайти М[алую] Якиманку. А зайти
хотілось. Тут познайомився з молодим композитором Веллєром2 (іще не
друкував свого нічого). Розказував їм про Болеслава Леопольдовича3, —
вони кажуть: нєт, не слихалі. Що за абсурд? На концерті у Держ. Філар-
монії чув речі Бузоні, Стравинського4 та инш. Театри нецікаві. У нас
сильніше. Оце поки що і все.
Всього доброго! З прив[ітом] Ваш ПТ
Подається за автографом: РДАЛМ. Ф. 3057 (Альшванг А.). Оп. 1. Од. зб. 66. Арк. 1. Листівка:
U.R.S.S С.С.С.Р. / Moscau Москва / Малая Якиманка 22 / кв. 3. / ВП Арнольду Александр. / Альшванґу.
Поштові штемпелі: Berlin, 20.12.24; Москва, 27.12.24.
Напис на листівці: Eydtkuhnen — Neue Häuser. Дописано олівцем: «Кордон Литви і Німеч-
чини».
1 На початку грудня 1924 р. Народний комісаріат освіти УСРР відрядив за кордон письменниць-
ку делегацію в складі трьох представників Спілки пролетарських письменників «Гарт» — Олесь До-
світній, Валер’ян Поліщук і Павло Тичина. Делегація мала ознайомити Захід із досягненнями проле-
тарської культури та налагодити зв’язки із закордонними літераторами. 7 грудня трійця вирушила з
Москви через Ригу в Західну Європу, їхній маршрут пролягав через Берлін, Париж і Прагу.
2 Особу не встановлено.
3 Яворський.
4 Бузоні Ферруччо (1866—1924) — італійський композитор, піаніст і диригент. Стравинський
Ігор Федорович (1982—1971) — російський композитор.
Листи Павла Тичини до Арнольда Альшванга
108 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715)
Лист № 3.
Харків, 18 жовтня 1926 р.
Дорогий Арнольд Александровичу!
До нашого журналу підійшли б такі теми: Музика й поезія; Музика
й ритміка. Музично-історичніа нариси цікавлять нас не менше, але на ці
теми нам уже дають харківські музиканти, дещо навіть пішло оце в цих
числах1. Було б добре, якби т. Кулаковський2 прислав нам свої статті:
його попередні роботи заінтересували читачів. Про ухвалу чи неухвалу
статей наперед нічого сказати не можу, бо й сам я не цим відділом відаю,
але — повторю — статті нам такі потрібні, і на т. Кулаковського ми ціл-
ком покладаємось.
Як же Ви себе почуваєте? Давно я не чув концертів Ваших, а творів
теж. — Може б, хоч назви своїх творів написали мені при нагоді — мене
це дуже цікавить. Ви, певно, виросли: великі полотна, проблеми! Ну,
всього доброго!
Пилипа Омеляновича3 бачив: він, здається, написав уже Вам.
З т[овариським] пр[ивітом] Ваш ПТ
а Далі закреслено: <теми>
Подається за автографом: РДАЛМ. Ф. 3057 (Альшванг А.). Оп. 1. Од. зб. 66. Арк. 5—9. Додається
конверт: Москва 17 / М. Якиманка 22 кв. 3. / Вш Арнольду Александровичу / Альшвангу; Харків, Спар-
таківський 3. Д.В.У. П. Т-а. Поштові штемпелі: Харьков, 18.10.26; Москва, 19.Х.26; Москва, 20.10.26.
1 Імовірно, маються на увазі вміщені 1926 року в «Червоному шляху» статті Якова Полфьорова
«Іван Франко в музиці (№ 5/6) та «Музичні силуети. Скрябін» (№ 10). Остання стаття стала пер-
шою в серії із шести публікацій Полфьорова «Музичні силуети», яка друкувалася до кінця 1928 р.
2 Кулаковський Лев Володимирович (1897—1989) — український і російський музикознавець,
фольклорист і педагог, автор підручників. Учень Б. Л. Яворського. У «Червоному шляху» його пу-
блікацій не зафіксовано.
3 Козицький Пилип Омелянович (1893—1960) — український композитор, музикознавець,
педагог і громадський діяч. Один із засновників і керівників Музичного товариства імені Миколи
Леонтовича (1921—1928).
Лист № 4.
[Харків, після 20 жовтня 1927 р.]
Дорогий Арнольд Александровичу
Пересилаю Вам замітку з харківської газети про наслідки конкурсу1.
Вийшло так, що Київ всі премії побрав. Ну та нехай… «Сковороду»2
якраз закінчую, бо мушу здати до друку в кінці грудня. Дививсь я — і
мені ще раз здалося, що із Сковороди тяжко видобути потрібну для опе-
ри ситуацію.
Якась вона справді ліро-епічна і тільки в такій формі, як у мене,
уміщається, — а для опери нової треба, иншої. Студіюю зараз мо-
ноґрафії Костомарова (Хмельницький; Мазепа; Руїна), а також ма-
теріяли до Гайдамаччини. Для «Сковороди», та і взагалі мені по-
трібно буде. Часу нема, а ще гірше, що до того й помешкання моє
Ярина ЦИМБАЛ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715) 109
мене тільки мучить. Працювати приходиться на посаді ввечері, бо
ранішня робота в редакції — це щось жахливе: в редакцію мало не
з усієї України збігаються лаятись, сперечатись, цигарку попали-
ти. А грошей нема! А посилати аж в три місця треба! Одно слово
та й годі. — За Геварта4 спасибі, не турбуйтесь. Як треба 3مي ريقاف نمب
буде, я тут його знайду. До Москви приїхати? Та пора б провітритись —
хоч куди-небудь, не те що в Москву. Ізнову: грошей нема. Приїзжайте,
Арнольд Александровичу, до нас зі своїми концертами та лекціями.
В Будинку Блакитного5 цього року дуже симпатично і весь час людно.
Справді, не забувайте. Ну, всього доброго!
Зичу Вам здоровля!
Ваш ПТичи
Подається за автографом: РДАЛМ. Ф. 3057 (Альшванг А.). Оп. 1. Од. зб. 66. Арк. 6—7 зв. До-
дається вирізка з газети «Комуніст» за 20 жовтня 1927 р. (№ 240), на якій рукою Тичини написано:
«“Комуніст” четвер 20 жовтня № 240».
1 Ідеться про статтю «Що дали жовтневі мистецькі конкурси» в газеті «Комуніст», вирізка з
якою додається до листа.
2 «Сковорода» — поема-симфонія, над якою Тичина працював більше як двадцять років, але
так і не завершив. Перші уривки з неї було опубліковано в журналі «Шляхи мистецтва» 1923 р.,
останній варіант тексту видано після смерті поета.
3 Араб. «бідний я».
4 Геварт Франсуа Огюст (1828—1908) — бельгійський композитор, музикознавець і педагог.
5 Будинок Блакитного — клуб письменників у Харкові по вул. Каплунівській, 4. Повна назва —
Будинок журналістів і письменників імені товариша Василя Блакитного. Урочисто відкритий 5 січня
1927 року як подарунок партії літераторам до десятої річниці Жовтневої революції. Тут проходили
з’їзди літературних організацій, засідання, наради, диспути, літературні вечори й концерти, зустрічі
з відомими людьми.
Лист № 5.
[Харків, 1920-ті]
Хороший Арнольд Александрович
Тож мені радість була — перська граматика і Ваш лист! Вашу гостин-
ність — побувати в Москві — так і не міг використати: то се, то те, та й
перебило. Колись-таки та приїду. Як Вам велося в Лєнінграді? Хóроше
бути високим художником і силою свого голосу покривати раси, нації,
будні. Будні ж багато кого з нас заїдають. Хороше ширяти по просторах!
Вічно рвусь…
Ваш П Тичи
Подається за автографом: РДАЛМ. Ф. 3057 (Альшванг А.). Оп. 1. Од. зб. 66. Арк. 13.
Телеграма
[Київ, 1958]
От всего сердца поздравляю славным 60-летием уважаемого и до-
рогого Арнольда Александровича. Откуда это так быстро годы бегут.
Листи Павла Тичини до Арнольда Альшванга
110 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715)
Будто вчера еще было когда я познакомился с Вами и Вы мне подари-
ли четыре тома сочинений Лермонтова, от Вас я узнал = о музыкальных
основах теории Болеслава Леопольдовича Яворского. Вы очень много
сделали для нашей Хоровой студии имени Леонтовича1 где читали лек-
ции где вели нам предмет слушания музыки Ваша заслуга в этом боль-
шущая. Ваши слушатели были кто — да ведь все они были рабочие и
железнодорожные служащие. Они = Вас и сейчас поминают добрым сло-
вом. Горжусь Вами как выдающимся музыкальным советским деятелем
тончайшим музыковедом глубоким критиком теоретиком. Примите мои
искренние пожелания добра во всем успеха. Мои годы уже совсем таки
не молодые но все мы вместе с Вами сердцем молоды = Павло Тычина —
Подається за автографом: РДАЛМ. Ф. 3057 (Альшванг А.). Оп. 1. Од. зб. 66. Арк. 14. Теле-
грама: Москва 3-я Миусская 4/6 / квартира 60 Альшвангу / Арнольду Александровичу. Штемпель:
Москва. 21058 / кв. 25/78 Киева 25/3301 146 / 2 1227 =
1 Ідеться про капелу-студію імені Миколи Леонтовича, яка утворилася восени 1921 р. в резуль-
таті об’єднання хору під керівництвом Тичини та хору імені Леонтовича, яким керував Григорій Ве-
рьовка. З капелою-студією одночасно працювали обидва диригенти, загальне керівництво здійсню-
вав Тичина. Капелою опікувався Комітет пам’яті Леонтовича (з весни 1922 р. — Музичне товариство
ім. Леонтовича).
Переднє слово,
підготовка текстів та коментарі
Ярини ЦИМБАЛ
Отримано 15 грудня 2020 р. м. Київ
ЛІТЕРАТУРА
1. Кузик В. Пазли нашої історії: літопис музичного життя України (1921—1923) // Студії
мистецтвознавчі. 2018. № 3 (63). С. 87—113.
2. Тичина П. Г. Зібр. творів: У 12 т. Т. 11: Щоденникові і літературно-мистецькі записи.
Підготовчі матеріали / Ред. кол.: О. І. Гончар (голова) та ін. Київ: Наукова думка, 1988.
552 с.
3. Тичина П. Г. Зібр. творів: У 12 т. Т. 12 / Ред. М. Г. Жулинський. Кн. 1: Листи / Упор. і
прим. С. А. Гальченка. Київ: Наукова думка, 1990. 485 с.
4. Тичина П. Г. Зібр. творів: У 12 т. Т. 12 / Ред. М. Г. Жулинський. Кн. 2: Листи. Фольклор-
ні записи / Упор. і прим. С. А. Гальченка. Київ: Наукова думка, 1990. 480 с.
5. Шляхи мистецтва. 1921. № 2.
REFERENCES
1. Kuzyk, V. (2018). Pazly nashoyi istorii: litopys muzychnoho zhyttia Ukrainy (1921—1923).
Studii mystetstvoznavchi, 3 (63), pp. 87—113. [іn Ukrainian]
2. Tychyna, P. (1988). Zibrannia tvoriv: U 12 t. T. 11. Kyiv: Naukova dumka. [іn Ukrainian]
3. Tychyna, P. (1990). Zibrannia tvoriv: U 12 t. T. 12. Kn. 1. Kyiv: Naukova dumka. [іn
Ukrainian]
4. Tychyna, P. (1990). Zibrannia tvoriv: U 12 t. T. 12. Kn. 2. Kyiv: Naukova dumka. [іn
Ukrainian]
5. Shlakhy mystetstva. (1921). № 2. [іn Ukrainian]
Ярина ЦИМБАЛ
|