Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»?
Три поетичні книги початку 1990-х — «Нове літочислення», «Хресна дорога» та «Правда-мста» — включають відновлену ранню лірику й поеми автора-каторжанина. І. Гнатюк увів в українську поезію теми та проблематику, пов’язані з масовими злочинами сталінської тиранії, з націоналістичним рухом опору, із...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Слово і Час |
|---|---|
| Datum: | 2021 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2021
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184687 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»? / Н. Колошук // Слово і Час. — 2021. — № 2. — С. 68-82. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184687 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Колошук, Н. 2022-06-29T14:19:15Z 2022-06-29T14:19:15Z 2021 Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»? / Н. Колошук // Слово і Час. — 2021. — № 2. — С. 68-82. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. 0236-1477 DOI:10.33608/0236-1477.2021.02.68-82 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184687 821.161.2’06-1.09Гнатюк:7.033/.038 Три поетичні книги початку 1990-х — «Нове літочислення», «Хресна дорога» та «Правда-мста» — включають відновлену ранню лірику й поеми автора-каторжанина. І. Гнатюк увів в українську поезію теми та проблематику, пов’язані з масовими злочинами сталінської тиранії, з націоналістичним рухом опору, із загрозами імперської агресії з Москви в час незалежності. Спираючись на класичну поетику в ліриці та великій епічній формі (сонети, балади, цикли, поеми), мистець створив новий експресивний тип ліричного героя — затятого й безкомпромісного мученика радянської каторги. Тому бездоказові оцінки Гнатюкової творчості як графоманської спростовуються прикладами його унікальної майстерності, вільного володіння словом. The poetry books by I. Hnatiuk, edited in independent Ukraine, are especially valuable due to the first publication of his poems written in prison. He appeared in front of the reader in his true poetic self, without distortion of censorship, only in the 1990s — in a kind of poetical trilogy beginning with the collection “New calculus of time” (Kyiv, 1990). Three poetry books from the early 1990s — “New calculus of time”, “Via Dolorosa” and “True Revenge” — contain the restored early lyrics and poems of the author prisoner. I. Hnatiuk introduced into Ukrainian poetry the topics and issues related to the crimes of Stalin’s tyranny, the national resistance movement, and the threats of imperial aggression from Moscow in the time of Ukrainian independence. Hnatiuk never announced any prophecies of the expected ‘happy future’ in the new Ukraine, although the collections had a distinct prophetic orientation. The poems of the 1980s and 1990s were also presented, including the cycles brought to life by the Chornobyl disaster. The poet perceived the man-made environmental catastrophe as the last ‘wrath of God’, ‘the deadly tornado’ of the atomic Apocalypse. The evident journalistic component of the three-volume collection requires deeper reading and study in the context of the post-Soviet literature. Based on the classical poetic means and great verse epic forms, the poet created a new expressive type of the lyrical character — the persistent and uncompromising martyr of the Soviet concentration camp. According to the author of the paper, the unsubstantiated evaluations of Hnatiuk’s works as graphomania can be easily refuted by examples of his unique mastery and free command of the word. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час ХХ століття Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»? Ivan Hnatiuk’s Poetic Trilogy in the Early 1990s: Why Didn’t Ukraine Hear the Prophet of the “New Chronology”? Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»? |
| spellingShingle |
Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»? Колошук, Н. ХХ століття |
| title_short |
Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»? |
| title_full |
Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»? |
| title_fullStr |
Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»? |
| title_full_unstemmed |
Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»? |
| title_sort |
поетичне трикнижжя івана гнатюка початку 1990-х років: чому україна не почула пророка «нового літочислення»? |
| author |
Колошук, Н. |
| author_facet |
Колошук, Н. |
| topic |
ХХ століття |
| topic_facet |
ХХ століття |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Ivan Hnatiuk’s Poetic Trilogy in the Early 1990s: Why Didn’t Ukraine Hear the Prophet of the “New Chronology”? |
| description |
Три поетичні книги початку 1990-х — «Нове літочислення», «Хресна дорога» та «Правда-мста» — включають відновлену ранню лірику й поеми автора-каторжанина. І. Гнатюк увів в українську поезію
теми та проблематику, пов’язані з масовими злочинами сталінської
тиранії, з націоналістичним рухом опору, із загрозами імперської агресії з Москви в час незалежності. Спираючись на класичну поетику в ліриці та великій епічній формі (сонети, балади, цикли, поеми), мистець
створив новий експресивний тип ліричного героя — затятого й безкомпромісного мученика радянської каторги. Тому бездоказові оцінки
Гнатюкової творчості як графоманської спростовуються прикладами
його унікальної майстерності, вільного володіння словом.
The poetry books by I. Hnatiuk, edited in independent Ukraine, are especially valuable due
to the first publication of his poems written in prison. He appeared in front of the reader
in his true poetic self, without distortion of censorship, only in the 1990s — in a kind of
poetical trilogy beginning with the collection “New calculus of time” (Kyiv, 1990). Three
poetry books from the early 1990s — “New calculus of time”, “Via Dolorosa” and “True
Revenge” — contain the restored early lyrics and poems of the author prisoner. I. Hnatiuk
introduced into Ukrainian poetry the topics and issues related to the crimes of Stalin’s tyranny,
the national resistance movement, and the threats of imperial aggression from Moscow
in the time of Ukrainian independence. Hnatiuk never announced any prophecies of the expected
‘happy future’ in the new Ukraine, although the collections had a distinct prophetic
orientation. The poems of the 1980s and 1990s were also presented, including the cycles
brought to life by the Chornobyl disaster. The poet perceived the man-made environmental
catastrophe as the last ‘wrath of God’, ‘the deadly tornado’ of the atomic Apocalypse. The
evident journalistic component of the three-volume collection requires deeper reading and
study in the context of the post-Soviet literature. Based on the classical poetic means and
great verse epic forms, the poet created a new expressive type of the lyrical character — the
persistent and uncompromising martyr of the Soviet concentration camp. According to the
author of the paper, the unsubstantiated evaluations of Hnatiuk’s works as graphomania can
be easily refuted by examples of his unique mastery and free command of the word.
|
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184687 |
| citation_txt |
Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»? / Н. Колошук // Слово і Час. — 2021. — № 2. — С. 68-82. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT kološukn poetičnetriknižžâívanagnatûkapočatku1990hrokívčomuukraínanepočulaprorokanovogolítočislennâ AT kološukn ivanhnatiukspoetictrilogyintheearly1990swhydidntukraineheartheprophetofthenewchronology |
| first_indexed |
2025-11-26T00:09:03Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:09:03Z |
| _version_ |
1850593489952178176 |
| fulltext |
68 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716)
DOI:10.33608/0236-1477.2021.02.68-82
УДК 821.161.2’06-1.09Гнатюк:7.033/.038
Надія КОЛОШУК, доктор філологічних наук, професор
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки,
проспект Волі, 13, м. Луцьк, 43025
e-mail: n_koloshuk@ukr.net
ORCIDID: https://orcid.org/0000-0001-6626-2004
ПОЕТИЧНЕ ТРИКНИЖЖЯ
ІВАНА ГНАТЮКА ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ:
ЧОМУ УКРАЇНА НЕ ПОЧУЛА ПРОРОКА
«НОВОГО ЛІТОЧИСЛЕННЯ»?
Три поетичні книги початку 1990-х — «Нове літочислення», «Хрес-
на дорога» та «Правда-мста» — включають відновлену ранню ліри-
ку й поеми автора-каторжанина. І. Гнатюк увів в українську поезію
теми та проблематику, пов’язані з масовими злочинами сталінської
тиранії, з націоналістичним рухом опору, із загрозами імперської агре-
сії з Москви в час незалежності. Спираючись на класичну поетику в лі-
риці та великій епічній формі (сонети, балади, цикли, поеми), мистець
створив новий експресивний тип ліричного героя — затятого й без-
компромісного мученика радянської каторги. Тому бездоказові оцінки
Гнатюкової творчості як графоманської спростовуються прикладами
його унікальної майстерності, вільного володіння словом.
Ключові слова: Іван Гнатюк, поетичне трикнижжя, табірна поезія,
андеґраунд у радянській українській поезії, трагічне покоління, класич-
на поетична форма.
Творчість Івана Гнатюка (1929—2005) доречніше розгля-
дати в контексті ширшої проблематики — табірна поезія
1940—1950-х років та долі українських поетів із ГУЛАГу,
їхнє місце в історії нашої літератури. Не тому, що він не
вартий окремої розмови — власне, навпаки. Серед своїх
Ци т у в а нн я: Колошук Н. Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку
1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»? // Слово i
Час. 2021. № 2 (716). С. 68—82. https://doi.org/10.33608/0236-1477.2021.02.68-82
Слово і Час. ХХ СТОЛІТТЯ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716) 69
маловідомих побратимів-табірників, як і серед визнаних шістдесятни-
ків, І. Гнатюк посідає особливе місце. Він — один із найбільш знаних
(лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2000 р.)
і водночас напівзабутих: досі не присутній у так званому академічно-
му літературознавстві, у шкільних та вишівських програмах; найва-
гоміший поетичний доробок, зібраний ним самим у поетичну книгу
«Хресна дорога» (2004), видано мізерним накладом (500 примірни-
ків) на кошти меценатів; його збірки наразі не перевидаються.
Означення «табірна поезія» в українському науковому дискурсі зга-
дується побіжно, хоча з огляду на вітчизняну історію й наше загрозливе
сьогодення воно необхідне. Ці репресовані митці повоєнних десятиліть
залишилися поза увагою офіційної радянської критики й опинилися на
маргінесі сьогочасного літературознавства (крім кількох виняткових по-
статей, котрі належать уже наступному поколінню — молодших шістде-
сятників) не просто через нещасливі обставини їхнього життя, а через
закономірності суспільної рецепції. Остання зраджує проблеми само-
ідентифікації читачів: заборони на проникнення в публічний простір
будь-яких згадок про репресії, табори, голодомори — десятиліттями
накладалися на сіре тло духовного зубожіння українців, породженого
нищівною русифікацією та чорними провалами в національній культур-
ній пам’яті, а згодом, як наслідок, і небажанням широкої публіки повер-
татися до цих темних часів. Адже осмислення трагічного досвіду потре-
бує духовної зрілості, котрої нашому суспільству катастрофічно бракує,
що й породжує проблеми національної єдності перед лицем нових істо-
ричних викликів та загроз.
Причина не-появи трагічного покоління в історії української
літератури [див.: 10; 11] і розриву між повоєнними генераціями
нашої духовної еліти — не Друга світова війна, як заявив критик
Володимир Даниленко [див.: 7, 119—137]; цю його тезу досі ніх-
то не заперечив. Чомусь же в Росії сформувалася ціла плеяда по-
етів-фронтовиків так званої Великої Вітчизняної війни, серед яких і
першорядні таланти з України — Семен Ґудзенко, Борис Слуцький.
У той самий час молоді українські митці загинули в партизанській
боротьбі УПА (як, до прикладу, нині вже знаний Мирослав Кушнір)
або опинилися в розстрільних ямах НКВС, у в’язницях і таборах
ГУЛАГу. І. Гнатюк був свідомий трагічних масштабів національної
катастрофи, унікальності долі своїх ровесників-борців. Цю думку
доводить створений ним колективний портрет їхньої генерації —
передрукований в антологіях табірної поезії, чи не найбільш відо-
мий читачам його перший вірш «Трагічне покоління» (датований
Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»?
70 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716)
1949—1988 рр., що свідчить про відновлення тексту, написаного в
колимському концтаборі Аркагала)1.
Унікальність феномену повоєнного поетичного покоління мистців
не в тому, що їх було кинуто «на скривавлений переліг <…> мов гній, — /
Під посіви твої нові!» («І ось ляжу — родючий гній…» Є. Плужника)
[13, 164], слідом за «розстріляним відродженням». І не в тому, що вони
були репресовані молодими й у подальшому житті приречені на пиль-
не стеження та замовчування, яке практично не залишало шансів стати
визнаними митцями. Адже це була страшна, періодично повторювана
неминучість радянської історії — «доби жорстокої, як вовчиця» (Олег
Ольжич). Унікальність передусім у тому, що ці люди, не маючи надій на
інші умови, починали писати в неволі й завдяки творчості не загину-
ли, не зникли безслідно; не марно ж передрік їм поет Празької школи
шлях «непокоримого покоління» в тому-таки вірші «Дванадцять літ
крівавилась земля…» (1935): «Але ростуть у присмерку нори / Брати,
суворі і великі» [12, 72]. Ні вони самі, ні весь народ, попри старання
окупантів різних мастей, не стали «без’язикими» — отже, залишилися
унікальним феноменом у культурі ХХ століття не лише для України. Їхня
табірна поезія — дивовижне свідчення незламної стійкості людського
духу, приклад рятівної для колонізованого народу здатності поетично-
го слова, про силу якого І. Гнатюк афористично сказав (маючи на увазі
Шевченкову книгу) у своїй першій збірці «Паговіння» (1963) —
у вірші «Кобзар»: «Бо він святий… він смерть народу переміг».
А тим часом хто із широкої сучасної публіки в незалежній Україні
знає цього автора та його ще менш відомих побратимів? Показово, що
І. Гнатюк став єдиним зі свого покоління шевченківським лауреатом
(один зі старших уцілілих табірників Григорій Кочур удостоєний цієї
премії як перекладач; обом нагороду присуджено вже після розвалу Со-
юзу), але не за вірші, а за книгу спогадів «Стежки-дороги», хоча його
проза й не може репрезентувати істинний рівень цього митця. Нато-
мість найцінніший спадок — поезію — досі вивчають спорадично, хоча
можна назвати кілька десятків шанувальників, які писали про неї.
Аналізуючи останні дослідження з порушеної проблеми, щоразу до-
водиться визнати: ситуація незадовільна і практично не змінюється. По-
етів доробок замовчувався в радянські часи й маловідомий донині. Не
згадано ні його, ні інших табірників — старших шістдесятників — на
сайті «Сучасна українська література», хоча чимало з них писали й у но-
1 І. Гнатюк сам назвав цей вірш своїм першим поетичним твором (див. інтерв’ю «Вірю в жит-
тя» Романові Пастуху до 75-ліття поета, передруковане у книжці «Іван Гнатюк: життя і твор-
чість…» 2018 р.; надалі покликаємося на видання: [8, 67—71]), хоча починав писати вірші ще
в підлітковому віці під час німецької окупації, про що відомо зі спогадів «Стежки-дороги».
Ті перші спроби не збереглися.
Надія КОЛОШУК
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716) 71
вому тисячолітті. Тонкий знавець літератури й майстер перекладу Ігор
Качуровський у 1990-х роках звернув на цих поетів увагу як на найваж-
ливіших для початку незалежності митців, зокрема й на І. Гнатюка, ранні
табірні вірші якого на той час щойно були опубліковані [див.: 9, 719]. До
90-ліття митця видано дві збірки спогадів, документів, листів, однак досі
немає ґрунтовних літературознавчих студій (у мовознавців справа трохи
інакша: у кількох дисертаціях його поезія стала матеріалом безпосеред-
нього або дотичного розгляду).
Звичайно, про нього писали ще за життя й пишуть донині: серед
рецензій, публіцистичних статей до ювілеїв та річниць, біографічних
оглядів, нечисленних інтерв’ю тощо варто виокремити публікації Лев-
ка Воловця, Богдана Завідняка, Надії Колошук, Володимира Левенця,
Олександра Ліберного, Олекси Мусієнка, Василя Овсієнка, Романа Пас-
туха, Миколи Петренка, Олександри Савчук, Петра Сороки, Анатолія
Стожука, Леоніда Череватенка, Гаврила Чернихівського, Михайла Ша-
лати й ін. Друзі та віддані прихильники не забувають його: крім двох
книжок спогадів та біографічних і критичних матеріалів (перша — влас-
не «Спогади про Івана Гнатюка» — видана в Тернополі навіть двічі,
2007-го та 2010-го років), є чимало статей у періодиці та в Інтернеті.
Однак це мало допомагає справі глибшого вивчення поетової спадщини,
бо здебільшого публікації повторюють уже відоме, не заповнюючи чис-
ленні очевидні лакуни. Досі не має докладної бібліографії оприлюдне-
них творів (включно з періодикою) та відгуків на них у критиці.
Поетична творчість Івана Гнатюка за радянських часів (1960—
1980-ті роки) — це публікації в умовах не лише цензурного тиску, а й ка-
дебістської «опіки» і глухого замовчування з боку критики. Були й «по-
зитивні», як у нас досі кажуть, рецензії. Автор однієї з таких — профе-
сор Петро Шкраб’юк — поділився своїми спогадами про те, як відкрив
для себе поета після появи у книгарнях його другої збірки «Калина» й
написав із товаришем Петром Мельником ніким не замовлену рецензію.
Її було двічі опубліковано (у районній газеті м. Заліщики та у львівській
«Вільній Україні» 1966 р. [див.: 8, 166—168]). Але це радше винятки.
Про тодішніх Гнатюкових критиків та їхні оцінки нині можна зібрати
лише крихти інформації, бо в бібліографічних списках відсутні точні
дані про публікації «негативних» рецензій, і навіть сумлінний читач не
стане шукати цю голку в копиці сіна, щоб робити неупереджені виснов-
ки. До того ж, радянські фонди періодики не скрізь у нас доступні.
Головна вада науково-критичного дискурсу, пов’язаного зі спад-
щиною І. Гнатюка, — брак фахових дискусій, ширшого контексту, не-
залучення більшого кола читачів та науковців зі всієї України, окрім
земляків та близьких друзів, відсутність зв’язку між їхніми зусиллями
Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»?
72 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716)
(переважно аматорськими). Якби хтось навмисне хотів, щоби про поета
назавжди забули, то кращого способу годі було вигадати, ніж це наразі
робиться — поглиблюється провінціалізм, утверджується зведення його
спадщини до рівня шанованих, але не читаних місцевих раритетів, а його
ювілеїв — до нагадувань у календарі. На жаль, це засвідчила конференція
«Лицарство в Україні (Всеукраїнські наукові читання з нагоди 90-річчя
Івана Федоровича Гнатюка)», проведена 22 серпня 2019 р. у Вишневець-
кому замку зусиллями музейників, істориків та філологів — земляків
поета з Кременця й Вишнівця. Десяток її учасників навряд чи зарадять
такій тенденції.
Сам І. Гнатюк у згаданому інтерв’ю до свого 75-ліття (2004 р.) сказав,
що жодна з його виданих книжок не мала навіть «путньої передмови».
Так тривало до кінця його життя: підсумкова «Хресна дорога» (2004)
теж на «путню передмову» — бодай із-під пера професійного літера-
турознавця чи літератора — не сподобилась. Один із найприхильніших
його шанувальників Петро Сорока, який добре розумів, наскільки стар-
ший товариш «страждав від того, що його утримують на літературних
задвірках, одверто замовчують, не досліджують» [8, 22], свою задума-
ну про нього книжку з певних причин так і не написав. Щодо оцінок
у рецензіях та критичних відгуках — наразі підсумок неоднозначний.
Наприклад, Олег Василишин та Ігор Фарина обережно зазначають, що
«дехто» вважає І. Гнатюка графоманом [1]. Подібну розмову згадував і
П. Сорока [8, 21]. Але анонімність тих «декого» одразу робить повідом-
лення сумнівними, заперечення несправедливих оцінок — не перекон-
ливими, бо не йдеться про конкретні дослідження і протиставляються
лише суб’єктивні думки. Мовляв, якби Гнатюк був графоманом, то з ним
не захотіли б мати справу Борис Харчук, Володимир Лучук, Володи-
мир Підпалий, а вони ж були йому близькими друзями. А ще, мовляв,
коли Гнатюкові твори з’являлися на світ, то «істинні поети» мовчали
про те, що він насмілювався писати [див.: 1]. У спростуванні закидів
щодо графоманства подібними аргументами не зарадиш і нікого не пе-
реконаєш — потрібен усебічний аналіз творів І. Гнатюка у відповідному
контексті.
Важливо відкинути як упередження щодо поета ту обставину, що він
друкувався за радянських часів більш-менш регулярно всупереч мовчан-
ню критики, і зрозуміти, чому це не може бути приводом до того, щоб
викреслювати його з тогочасного літературного процесу або розглядати
як посереднього «радянського поета». Чому, зрештою, він домагався
офіційного становища письменника? Чому творив, не зважаючи на зну-
щання цензури при виході кожної книжки? Чому не писав «у шухля-
ду»? На всі ці питання є прості відповіді, але для молодших читачів вони
вже не самоочевидні, як і для фахівця, котрий має знати літературну й
Надія КОЛОШУК
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716) 73
навкололітературну ситуацію радянського часу, однак навмисне чи ми-
мохіть не бере її до уваги. Отже, варто чітко сформулювати ці відповіді.
Перша: писати тайкома під постійним кадебістським наглядом, не
будучи членом офіційної письменницької Спілки, для людей із такою
біографією, як у Гнатюка, означало самотужки створювати «матеріал спра-
ви» на себе та своїх близьких, наражатися на репресії «за антирадянські
наклепи», «виготовлення й розповсюдження ворожої пропаганди», «во-
рожу діяльність» тощо. Загроза обшуку, арешту, нового строку ув’язнення
висіла не лише над поетом, а й над родиною, адже дружина Гнатюка теж
була в минулому репресована та походила із сім’ї репресованих. І без того
Гнатюк постійно потерпав від почуття провини перед рідними — це один
із лейтмотивів його спогадів «Стежки-дороги».
Друга: не припиняв роботи ні на день, бо ще в таборі «зрозумів:
якщо не писатиму віршів — загину» («Стежки-дороги») [5, 152].
Творчість стала сенсом життя й рятунком у буквальному значенні. А що
міг би вдіяти в селі чи провінційному містечку за відсутності роботи,
яку б йому дозволили після звільнення його «опікуни», з катастрофіч-
ним станом здоров’я (сухоти, важкі серцеві проблеми тощо)? Зрештою,
спробував різного: наприклад, у найліберальніший період 1960-х
працював у книгарні, а ще раніше — на посаді обліковця в колгоспі
Миколаївської області. Туди на час Іванового ув’язнення було заслано
його матір Варвару з молодшими дітьми; там вона до глибокої старо-
сті працювала телятницею в колгоспі, живучи біля заміжньої дочки.
1958 року Іван мусив поїхати до неї, бо в недалекому від західного кор-
дону СРСР Бориславі, де жив із дружиною та маленькими дітьми, він
був для КДБ «небезпечним». Тамтешні ж миколаївські чекісти хотіли
підвести незручного «політичного» піднаглядного під кримінальний
суд за крадіжки на колгоспному току (про це теж докладніше можна про-
читати у спогадах або в біографічному інтерв’ю В. Овсієнку).
В іншій розмові, напередодні 75-ліття поета, Р. Пастух запитав про
«кон’юнктурні» вірші, залишені автором поза підсумковим зібранням
«Хресна дорога» (2004): А навіщо ж тоді писали?». І почув резонну
відповідь:
«А на те, щоб завдяки їм надрукувати ті вірші, ті твори, які б не дали за-
гинути історичній пам’яті, національній душі народу. Інших можливостей у мене
тоді не було. Це складна проблема. Чи я мав зовсім замовчати, нічого не робити,
стати таким собі чистим святенником, будувати свою хату, купувати машину, чи,
ризикуючи, хоч щось зуміти сказати? Я прагнув другого [8, 69].
Третя (але не остання за значенням) відповідь: І. Гнатюк уважав, що
літературна праця (особливо поетична творчість) потребує щоденно-
го вправляння. Рідні поетові люди згадують (спогади дочки Люби, літе-
ратурних «похресниць»), та й у листах сам писав новим друзям не раз,
Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»?
74 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716)
як щодня сідає за письмовий стіл у маленькому кабінетику серед книжок
[див.: 8, 10, 37, 69]. Був дуже ретельним і пунктуальним у роботі над кож-
ним рядком і словом. Добивався неперевершеної чистоти, прозорості та
природності звучання виваженого слова й вірша. В інтерв’ю Р. Пастуху є
зізнання: «Творчість — це самоспалення, а ще — щось магічне. <…> Як
[я] робив на деякий час перерву, то потім переживав, чи зможу писати
знову. На мою думку, письменник має писати постійно, аби не втрачати
форми, керуватися і задумом, і чимось вищим, тобто натхненням» [8, 69].
Ці слова пояснюють, чому у Гнатюка повсякчас присутня тема по-
етичної творчості, майстерності, відповідальності перед рідною мовою.
І чому, будучи напрочуд вправним у віршуванні (про це свідчать, зокре-
ма, його нечисленні переклади), він відмовлявся від будь-яких експери-
ментів; у підсумку — більшість його віршів традиційні за формальними
ознаками. Чимало нинішніх читачів і навіть філологи сприймають це як
доказ поетової другорядності — він для них нецікавий, «не відкриття»
(так казали мені колеги на конференціях у кулуарних розмовах). Буцімто
дослідник знайде чимало важливіших для себе поетів-новаторів… На-
справді такі гурмани підмінюють поняття «новаторство» іншими, не-
тотожними йому. Звісно, талановиті й оригінальні поети в нас таки є.
Але чи був би в них шанс і чи була би потреба стати саме українськими
митцями, якби не було трагічного покоління поетів-борців?
Одна справа, що І. Гнатюк, будучи самоуком та провінціалом, у свій
час не мав можливості (а на схилі життя, очевидно, й охоти) читати зна-
менитих поетів-авангардистів і якось ураховувати досвід їхньої присут-
ності в сучасній літературі. Інша річ, що володіння випробуваною кла-
сиками зброєю майстерності стало запорукою його духовної стійкості
та незалежності як митця. До того ж, естетичними деклараціями тра-
диціоналізму, які на позір не суперечили радянським канонам ідейної
правовірності, йому іноді вдавалося обійти прискіпливу цензуру. Це
спрацьовувало в особливий, незбагненний для нинішніх читачів спосіб:
радянська ідеологічна структура майже автоматично відкидала найори-
гінальніших «формалістів», бо вони їй були одразу видимі як «чужі».
А Гнатюк виявився «чужим серед своїх, своїм серед чужих» і на хвилі
«поетичного буму» ще в першій половині 1960-х (про це він писав у
«Стежках-дорогах»; кульмінаційний момент — його непорозумін-
ня з Іваном Дзюбою 1964 року [див.: 5, 252]), і в пострадянський час.
З’явилася навіть підстава вважати, що Гнатюк протиставив себе шістде-
сятникам-дисидентам: у «Сучасності» 2001 року відбулася його поле-
міка з Євгеном Сверстюком, який написав досить прихильну рецензію
на книжку «Стежки-дороги» [14], але Гнатюк у відповідь різко за-
явив, що стаття «далека від літературної етики, людської порядности»
[2, 131], приписавши критикові зневагу до себе і свого покоління.
Надія КОЛОШУК
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716) 75
Насправді у відгуку Є. Сверстюка були цілком справедливі оцінки цього
зразка автобіографічної прози й жодної зневаги не було. Образа Гнатю-
ка була зумовлена його надчутливістю радянського недобитка, взятого
на приціл, недовірливого до будь-яких зауважень від людей з офіційно
визнаних літературних кіл, навченого йти наозирки — «…Аби лише
не збитися з дороги, / Ну, тобто знов не втрапити за дріт» (вірш «Зу-
стріч», 1956—1991, із посвятою колимському побратимові Миколі
Волощуку) [6, 85]. Він і в незалежній Україні почувався на обочі, чужим
на святі надій…
У прихильності І. Гнатюка до традиційних віршової техніки й тема-
тики була своя невмолима логіка: перебуваючи поза «мейнстримом»
літературного життя, не чуючи широкого читацького відгуку, поет зами-
кався у творчості й у стосунках із небагатьма колегами, яким довіряв (до
певного часу це було коло митців-перекладачів: ірпінці Г. Кочур і Д. Па-
ламарчук, М. Лукаш, який часто до них приїздив; усі вони відійшли із
життя раніше за І. Гнатюка). Творчість ставала самоціллю, бо рятувала
від почуття незадіяності й нереалізованості, надавала життю сенсу й усе-
ляла ілюзію свободи, вносила відчуття гармонії. Чужа радянщині ідео-
логічна основа авторського світобачення виявляла себе у крамольній те-
матиці (рід, пам’ять, родина, рідна мова, природа рідного краю — в усіх
Гнатюкових збірках радянського часу знаходимо ці концепти й відповід-
ну ауру, що асоціюється із простором саме української традиційної, а не
радянської культури), у реаліях та цінностях селянського чи природного
життя (це ж і назва його п’ятої, найбільш багатостраждальної збірки
1972 року!), у нестертій лексиці, яка практично не містила концептів
радянської дійсності. Зрештою — у віртуозній віршовій техніці, що по-
єднувалася з видимою легкістю та прозорістю класичної метрики. Тут
згадуються слова Елеонори Соловей про виразний карб національний у
спадщині іншого митця — Володимира Свідзінського:
Жодним чином не декларований, навіть не акцентований, він, одначе, за-
свідчив у цьому випадку свою виняткову інтегративну й синтезуючу здатність.
На зміну негативістському бунтові проти традиції прийшло відчуття своєї вкорі-
неності в ній: не залежність від традиції, а належність до неї як органічне в-ній-
буття [5, 89].
Читаючи лірику поетів-табірників (Григорія Кочура, Миколи Сар-
ми-Соколовського, Миколи Василенка, Ярослава Лесіва й ін.), я дійшла
несподіваного для себе висновку про їхній парадоксальний ескапізм.
Багатьом сучасним дослідникам те, що І. Гнатюк опублікував у добу
Незалежності, здається занадто «ангажованим» / політизованим, ніби
на соцреалістичний лад актуальним — і це прирівнюється до «ра-
дянського». А насправді маємо аберацію нашого нинішнього зору —
у свій час поети повоєнного покоління (та й молодші, ті, хто не міг
Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»?
76 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716)
публікуватися «на волі») були справжніми ескапістами, і прихистком
від жорстокої тоталітарної доби для них могла бути лише творчість — як
духовна практика «самостояння», засвідчена вже в ліриці наступників
— В. Стуса (порівняймо, як Е. Соловей писала про цей феномен у ліриці
Свідзінського: «…“не-своє” життя, спосіб його проживання може става-
ти певною місією: стоїчним самозбереженням як захистом і обстоюван-
ням власних цінностей попри всю невідповідність їхню “злобі дня”»
[15, 145]). Показово, що в радянському житті І. Гнатюк навіть не прихо-
вував своєї релігійності («…був глибоко віруючим», — згадує його дочка
[8, 11]), а в поезії завжди ставив Дух над матерією.
Зрозуміло, що нові поетичні книги І. Гнатюка, видані в добу Неза-
лежності, цінні передусім публікацією раніше прихованого. Він постав
перед читачем у справжній іпостасі, без цензурних спотворень та об-
межень, лише в 1990-х роках — у своєрідному поетичному трикнижжі,
починаючи зі збірки із промовистою назвою — «Нове літочислення»
(Київ, 1990; ще у видавництві «Радянський письменник») [3]. Уперше
було опубліковано його ранній тюремно-табірний доробок — великий
цикл «Трагічне покоління» із 48 поезій з однойменним віршем на по-
чатку. Тут виявлено крамольний для радянської ментальності образ лі-
ричного героя (в анотації до книги було вперше без звичних евфемізмів
— «працював шахтарем на Далекому Сході» тощо — зазначено: ідеться
про поневіряння «по сталінських таборах»), який відкривав читачеві
не лише іншого Гнатюка, а й покоління, яке стояло за ним. Як потім роз-
повість і сам І. Гнатюк, і його син Володимир, посвячений у батькову та-
ємницю, ці вірші були закопані на городі після повернення з колимської
каторги й викопані та відредаговані лише тоді, коли автор повірив у
можливість відновлення української незалежності. Тому всі твори циклу
датовані подвійними датами: 1950 (1951, 1952…) — і 1988—1989 рр.
Але це було ще не все.
Трагічний і страшний образ мучеників новітньої Голгофи по-
справжньому відкрила наступна поетична книга І. Гнатюка — «Хресна
дорога» (Київ, 1992). Сюди ввійшла поема з назвою «Голгофа», складе-
на в концтаборах (перша дата під текстом — 1954) терцинами, яку варто
порівняти з Дантовим «Пеклом» не лише через віртуозне використан-
ня українським поетом трирядкової строфи, а й тому, що І. Гнатюк пока-
зав картину реального пекла — радянської тиранії, у зіставленні з яким
«ніяка смерть, здається, не страшна»: «Мабуть, ніде такого беззакон-
ня / Не коїлось, як тут на Колимі — / Обителі державного дракона. //
Тут всі раби — залякані й німі…»; «Всі закамарки пекла обійшов я, /
Уздрів мільйони мучеників їх — / Страшну юдоль безправ’я і безмов’я!»
[6, 62—64]. Навряд чи зможемо дізнатися, випадково чи ні збігся цей
образ дракона у віршах Гнатюка і його старшого друга Г. Кочура (вірш
Надія КОЛОШУК
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716) 77
«Я тих повинен бути голосом (Медитація)» — «Драконом дротяним
проглинутий…»), котрий випустив єдину поетичну збірку «Інтинський
зошит» 1989 р. Про архіви І. Гнатюка, які могли би показати його робо-
ту над відновленням колимського доробку, наразі нічого не знаємо.
Колимська каторга, «юдоль плачу і сліз», «найкраще місце смерті»
(«Аляскітово»), призначене для мільйонів в’язнів, стала головною те-
мою першого ліричного розділу у «Хресній дорозі» 1992 р. — «Колим-
ська Голгофа». Так само відновлені вірші, з подвійним датуванням, про
які автор розповідав Р. Пастуху: «Вірші запам’ятовував, бо мав добру
пам’ять, переписував, ховав по штреках. Частину з них вивезла з Сибіру
моя теперішня дружина Галина, частину я. Допрацював, відредагував.
А багато пропало» [8, 68]. Якщо не забувати, що Гнатюк потрапив у
концтабір 19-літнім юнаком і в час створення цих віршів (1951—1956)
авторові було лише за двадцять, то світоглядна зрілість і безкомпроміс-
ність його ліричного героя вражає. Важко хворий, в очікуванні можли-
вої близької смерті, він говорить про такі трагічні прозріння, які й не
спадали на думку його тодішнім ровесникам на волі. До них із великим
душевним болем значно пізніше доростали молодші шістдесятники —
Василь Симоненко, Василь Стус та інші. Наприклад, у вірші «Трьох-
соті роковини» (1954—1990), присвяченому ювілеєві горезвісного
«возз’єднання народів-братів», читаємо:
Вже триста літ… О Боже, як затято,
Мов прокляті, ми тягнемо ярмо
І, визнавши позорище за свято,
Радіємо, що в рабстві живемо.
Блазнює, раболепствуючи, Київ…
<…>
І скрізь — од молдаванина до фінна—
Її по тюрмах мучать тайкома, —
Коло Софії — то не Україна,
На Україні — вже її нема [6, 11].
Наступний розділ відновленого — поетичний цикл «Потойбіч дій-
сності» (1956—1991) з однойменною поемою, написаною класичними
октавами, та з десятьма формально досконалими сонетами, — це болю-
чі свідчення про перші роки після повернення з Колими. Зникло рідне
обійстя, розграбоване та знищене дотла, — цей образ як узагальнену
візію новітньої української Руїни бачимо, зокрема, у вірші «Порубані
вишні». Ніякого вільного світу на батьківщині ліричний герой не
побачив; його родичі й земляки жили в радянських колгоспах не кра-
ще за кріпаків, їхню долю він мусив розділити, перебуваючи під «оком
невсипущим», без права бути собою — «як в сорочці гамівній»
(«Ті сни — не сни…») [6, 81—82], або «увесь обшуканий, мов труп»
(«Як пневматичні молоти — гуп-гуп!…») [6, 94].
Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»?
78 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716)
<…>
Те саме горе і безправ’я,
Байдуже— воля чи тюрма.
Весь вік живу — як на припоні.
Кромішня пітьма навкруги.
Думки, засновані в безсонні,
І то читають вороги [6, 95].
Прикметно, що й за незалежності Гнатюк ні разу не проголосив жодних
радісних провіщень загальноочікуваного «щасливого майбутнього», хоча
обидві збірки мали виразне профетичне (пророче) спрямування. У книгах
«нового літочислення» було подано й сучасні вірші 1980—1990-х, зокрема
викликані до життя Чорнобильською катастрофою цикли «Гірка зоря» в
«Новому літочисленні» та «Судний час» у «Хресній дорозі». Рукотворну
екологічну катастрофу поет сприйняв як останній Божий гнів, смертельний
смерч атомного Апокаліпсису, що «Зітре з лиця землі і Україну, / І людський
рід, і ріки, і степи» («Пересторога», 1991) [6, 126].
Завершував книгу «Хресна дорога» 1992 р. сучасний історіософський
цикл «Піраміди ХХ віку» (20 віршів і поема «Золотоверхий собор»,
датовані 1990-м роком), пройнятий Шевченковими та біблійними моти-
вами і пророчим пафосом — застереження про небезпеки для новітньої
України. Гнатюк бачив їх там, де більшість його співвітчизників не хотіла
бачити — з боку імперської Москви: «Допоки буде правити Москва — /
Безправними конатимемо завжди» («Пересторога», 1991) [6, 127];
«Росія, хоч жили тягни, не примириться з тим, / Щоб скинула з себе одві-
чне ярмо Україна…» («Перший український полк», 1990) [6, 140].
Ще виразнішим став викривальний пафос, спрямований проти од-
вічного ворога нашої незалежності, замаскованого іменем «брата», у
книжці «Правда-мста» (Львів, 1994) [4], яку завершував і цикл із одно-
йменною назвою та підзаголовком «З вогню Тарасового слова». Узявши
на себе роль гнівного пророка, поет бачив головну біду всередині Украї-
ни; адже Батьківщина вже не здатна була позбутися віковічного рабства,
яке давно переродило її народ у населення, посполитий безіменний
«люд» / «люди»:
…Знов христопродавці Україну
Злій Москві у рабство продають.
Продають у зашморгу. Де ж люди —
Сплять собі чи вимерли на гріх?
Чом же не змивають з віч полуди,
Щоб уздріти зрадників своїх?
Господи, як тихо на Голгофі!
Одреклися всі її, хоч плач.
Вже не вірять навіть катастрофі,
Звикнувши до злиднів і невдач [4, 65].
Ця завершальна маленька збірка трикнижжя (уміщується на до-
лоні!) нині раритетна, — історіософська й водночас публіцистична за
змістом, інтертекстуальна за стилем та способом творення поетичної
образності, сповнена алюзій на сучасну політику й давню українську
історію, — не знайшла адекватного читацького розуміння, хоч автор
Надія КОЛОШУК
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716) 79
уважав її для себе та співвітчизників етапною. Натомість із листів І. Гна-
тюка та спогадів про нього знаємо, що в редакції часописів, де вперше
друкувалися окремі цикли («Дух одвічної стихії», «Прозріння духу»,
«Правда-мста»), посипались обурені звернення читачів, які звинувачу-
вали автора-«бандерівця»… в антисемітизмі та інших смертних гріхах
[див.: 8, 37, 273].
На жаль, усі Гнатюкові пророцтва й інвективи 1990-х — початку
2000-х років ( їх чимало і в останніх збірках «Меч Архистратига» та «На
тризні літа», опублікованих видавництвом «Майдан» у Харкові 2000-
го та 2003 р. завдяки меценатам та допомозі самовідданих друзів) не пе-
рестали бути актуальними в сучасній Україні, зокрема ті, що лунали в
нього лейтмотивами: «Повсюди зрада і руїна…» та «Невже загине Укра-
їна / В обіймах лютої Москви?» (із циклу «Правда-мста», 9.VIII.1993)
[4, 66]. А їх же так не хотілося чути сучасникам, котрих він гнівно
картав і не втомлювався закликати: «Дарма надіятись на когось — /
Самі борітеся, самі!» [4, 66]. Легше було звинуватити автора в одіозно-
му «націоналізмі». Його побратим із Самбора Йосип Кронжко згадує,
як на зустрічі із читачами (очевидно, у 1990-х? — не уточнив) Гнатюка
спитали… чи є на його руках людська кров (?!); відповідаючи, поет по-
шкодував, що власними руками «не знищив жодного нелюда» [8, 43].
Одверта публіцистичність та пекуча актуальність — лише один із
багатьох складників трикнижжя; ці збірки потребують глибших студій,
як і питання, чому до І. Гнатюка не повернулися ні численніша критика,
ні публіка. Та обставина, що він публікувався в радянські часи, у 1990-ті
й пізніші роки аж донині спрацьовує проти автора, бо широкий читач
не бачить у ньому борця, мученика, пророка, дисидента, як, скажімо,
в І. Світличному чи В. Стусові. А він уперто повертався до форм і па-
фосу «лірики вольових імперативів», «залізного ритму» і «крицевих
слів» (Ю. Ковалів про Мирослава Кушніра) того покоління борців, на
знищенні якого перервалася традиція вільної громадянської лірики в
радянській Україні. Зате тривала традиція невидимого для сучасників іс-
нування архетипного поета-аутсайдера — «невчасного чи невпізнаного
гостя», про котрого Е. Соловей написала в уже цитованій монографії:
«…“дивак”, що збурює спокій, оскаржує чи бере під сумнів непорушні іс-
тини, бачить речі й висловлює бачене в незвичний спосіб. Тож сучасники
не лише не розуміють, “не чують”, не цінують його: часто ще й пересліду-
ють чи карають — аби потім нащадки ронили сльозу над його запізнілим
“житієм”» [15, 6].
У розвитку української поетичної традиції кожен із поетів-табірни-
ків був вагомою ланкою єдиного ланцюга національної культури, котрий
іще недостатньо вивчено саме як тяглість. Зокрема розвиток громадян-
ської та публіцистичної тематики з патріотичним спрямуванням вида-
Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»?
80 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716)
ється неповним без андеґраундної лірики, залишеної у сховках на довгі
десятиліття й відновленої лише в 1990-ті. Зв’язки дисидентської шістде-
сятницької поезії, якою нині пишаємось, із предтечами — поетами по-
воєнного періоду — лишаються недослідженими.
І. Гнатюк від початку творчого шляху в колимських концтаборах аку-
мулював фольклорну (молитва, плач-голосіння, прокльон-інвектива) і кла-
сичну поетичні традиції (сонет, поема, ліричний цикл, написані класичним
розміром і строфами). Його свідомість не була підвладною офіційному
ідеологічному дискурсу, що заполонив тодішню радянську літературу; ав-
тор сміливо ввів тематику і проблематику, пов’язану з масовими злочинами
сталінської тиранії, з націоналістичним рухом опору, однак повернув чи-
тачам усе, що зумів зберегти (ще й допрацювавши та «відшліфувавши»),
лише тоді, коли це стало можливим за нових суспільних умов. Розробля-
ючи строгу ліричну (переважно класичну) та велику епічну форму сонета,
балади, циклу, поеми, І. Гнатюк створив новий експресивний тип ліричного
героя — затятого й безкомпромісного мученика радянської каторги, гідного
продовжувача Шевченкового «караюсь, мучуся, але не каюсь».
Бездоказові оцінки Гнатюкової творчості як графоманської спросто-
вуються прикладами його унікальної майстерності, вільного володіння
словом. В усьому, що стосувалося творчості, а також рідної мови, поет
був щирим, сумлінним, порядним і талановитим. І незмінно скромним
за всієї своєї безкомпромісності; у поєднанні з короткою культурною
пам’яттю співвітчизників це й призвело до замовчування його заслуг пе-
ред українською літературою.
ЛІТЕРАТУРА
1. Василишин О., Фарина І. Жанрове розмаїття творчості Івана Гнатюка // Золота пек-
тораль. 2014. URL: http://zolotapektoral.te.ua/zhanrove-rozmajittya-tvorchosti-ivana-
hnatyuka/(17.08.2019).
2. Гнатюк І. «За святую правду-волю розбойник не стане» // Сучасність. 2001. № 11.
С. 131—135.
3. Гнатюк І. Ф. Нове літочислення: вірші та поеми. Київ: Рад. письменник, 1990. 199 с.
4. Гнатюк І. Ф. Правда-мста: поезії. Львів: Каменяр, 1994. 72 с.
5. Гнатюк І. Стежки-дороги: спомини. Вид. 2-е, випр. Тернопіль: Джура, 2004. 492 с.
6. Гнатюк І. Ф. Хресна дорога: вірші й поеми. Київ: Укр. письменник, 1992. 189 с.
7. Даниленко В. Г. Лісоруб у пустелі: Письменник і літературний процес. Київ: Академви-
дав, 2008. 352 с.
8. Іван Гнатюк: життя і творчість: документи, світлини, ілюстрації, твори, спогади, літера-
турознавчі матеріали, листи / упоряд. Г. М. Капініс. Львів: Сполом, 2018. 284 с.
9. Качуровський І. Променисті сильвети: Лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. Київ: Вид.
дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 768 с.
10. Колошук Н. Антиколоніальний дискурс у табірній ліриці поетів «Інтинської школи» //
Літературознавчі студії / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Вип. 47. Київ: [ВПЦ
«Київський університет»], [2016]. С. 148—160.
11. Колошук Н. «Моє трагічне покоління»: про андеґраунд української літератури у пово-
єнний період // Вісник Львівського університету. Сер. філологічна. Вип. 67. Ч. 2. Львів,
2018. С. 79—90.
Надія КОЛОШУК
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716) 81
12. Ольжич О. Незнаному Воякові. Заповідане живим. Київ: Фундація імені О. Ольжича,
1994. 432 с.
13. Плужник Є. Поезії / упор., вст. ст. і прим. Л. Череватенка. Київ: Рад. письменник, 1988.
415 с.
14. Сверстюк Є. Своя міра правди // Сучасність. 2001. № 5. С. 99—104.
15. Соловей Е. Невпізнаний гість. Доля і спадщина Володимира Свідзінського. Київ: Наук.
думка, 2016. 240 с.
Отримано 20 вересня 2019 р.
REFERENCES
1. Vasylyshyn, O. & Faryna, I. (2014, November 22). Zhanrove rozmaittia tvorchosti Iv
ana Hnatiuka. Zolota pektoral. Retrieved from http://zolotapektoral.te.ua/zhanrove-
rozmajittya-tvorchosti-ivana-hnatyuka. [in Ukrainian]
2. Hnatiuk, I. (2001). “Za sviatuiu pravdu-voliu rozboinyk ne stane”. Suchasnist, 11, pp. 131-
135. [in Ukrainian]
3. Hnatiuk, I. (1990). Nove litochyslennia: virshi ta poemy. Kyiv: Radianskyi pysmennyk. [in
Ukrainian]
4. Hnatiuk, I. (1994). Pravda-msta: poezii. Lviv: Kameniar. [in Ukrainian]
5. Hnatiuk, I. (2004). Stezhky-dorohy: spomyny. Vyd. 2-e, vypr. Ternopil: Dzhura. [in Ukrainian]
6. Hnatiuk, I. (1992). Khresna doroha: virshi і poemy. Kyiv: Ukrainskyi pysmennyk.
[in Ukrainian]
7. Danylenko, V. (2008). Lisorub u pusteli: Pysmennyk i literaturnyi protses. Kyiv: Akademvydav.
[in Ukrainian]
8. Kapinis, H. (Ed.). (2018). Ivan Hnatiuk: zhyttia і tvorchist: dokumenty, svitlyny, iliustratsii,
tvory, spohady, literaturoznavchi materialy, lysty. Lviv: Spolom. [in Ukrainian]
9. Kachurovskyi, I. (2008). Promenysti sylvety: Lektsii, dopovidi, statti, esei, rozvidky. Kyiv:
Vydavnychyi dim “Kyievo-Mohylianska akademiia”. [in Ukrainian]
10. Koloshuk, N. (2016). Antykolonialnyi dyskurs u tabirnii lirytsi poetiv “Intynskoi shkoly”.
Literaturoznavchi studii, 47, pp. 148-160. [in Ukrainian]
11. Koloshuk, N. (2018). “Moie trahichne pokolinnia”: pro andegraund ukrainskoi
literatury u povoiennyi period. Visnyk Lvivskoho universytetu. Ser. Filolohichna, 67, 2,
pp. 79-90. [in Ukrainian]
12. Olzhych, O. (1994). Neznanomu Voiakovi. Zapovidane zhyvym. Kyiv: Fundatsiia imeni
O. Olzhycha. [in Ukrainian]
13. Cherevatenko, L. (Ed.), Pluzhnyk, Ye. (1988). Poezii. Kyiv: Radianskyi pysmennyk.
[in Ukrainian]
14. Sverstiuk, Ye. (2001). Svoia mira pravdy. Suchasnist, 5, pp. 99-104. [in Ukrainian]
15. Solovei, E. (2016). Nevpiznanyi hist. Dolia i spadshchyna Volodymyra Svidzinskoho. Kyiv:
Nauk. dumka. [in Ukrainian]
Received 20 September 2019
Nadiia KOLOSHUK, PhD, professor
Lesya Ukrainka Eastern European National University,
13 Voli av., Lutsk, Ukraine, 43025
e-mail: n_koloshuk@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6626-2004
IVAN HNATIUK’S POETIC TRILOGY IN THE EARLY 1990S:
WHY DIDN’T UKRAINE HEAR THE PROPHET OF THE
‘NEW CHRONOLOGY’?
Th e poetry books by I. Hnatiuk, edited in independent Ukraine, are especially valuable due
to the fi rst publication of his poems written in prison. He appeared in front of the reader
in his true poetic self, without distortion of censorship, only in the 1990s — in a kind of
Поетичне трикнижжя Івана Гнатюка початку 1990-х років: чому Україна не почула пророка «нового літочислення»?
82 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716)
poetical trilogy beginning with the collection “New calculus of time” (Kyiv, 1990). Th ree
poetry books from the early 1990s — “New calculus of time”, “Via Dolorosa” and “True
Revenge” — contain the restored early lyrics and poems of the author prisoner. I. Hnatiuk
introduced into Ukrainian poetry the topics and issues related to the crimes of Stalin’s tyran-
ny, the national resistance movement, and the threats of imperial aggression from Moscow
in the time of Ukrainian independence. Hnatiuk never announced any prophecies of the ex-
pected ‘happy future’ in the new Ukraine, although the collections had a distinct prophetic
orientation. Th e poems of the 1980s and 1990s were also presented, including the cycles
brought to life by the Chornobyl disaster. Th e poet perceived the man-made environmental
catastrophe as the last ‘wrath of God’, ‘the deadly tornado’ of the atomic Apocalypse. Th e
evident journalistic component of the three-volume collection requires deeper reading and
study in the context of the post-Soviet literature. Based on the classical poetic means and
great verse epic forms, the poet created a new expressive type of the lyrical character — the
persistent and uncompromising martyr of the Soviet concentration camp. According to the
author of the paper, the unsubstantiated evaluations of Hnatiuk’s works as graphomania can
be easily refuted by examples of his unique mastery and free command of the word.
Keywords: Ivan Hnatiuk, poetical trilogy, poetry of convicts, tragic generation, classical po-
etical form.
Проблеми поетики
творчого доробку Олеся Гончара.
Монографія (Н. М. Гаєвська, Г. М. Жуковська,
Ю. Л. Мосенкіс, І. Л. Приліпко). Київ: Логос,
2020. 248 с.
У книжці висвітлено показові аспекти поетики про-
зової й поетичної творчості О. Гончара, розкрито осо-
бливості щоденникової та епістолярної спадщини мит-
ця. Окрему увагу приділено маловивченим аспектам
творчого доробку письменника, питанням жанрової,
стильової, ідейно-тематичної, образної, часопросторо-
вої, мовної організації художніх текстів, проблематиці
листів і щоденникових записів. Зібрані тут авторські
студії подають сучасне прочитання творчого доробку
О. Гончара, що уможливлює рецепцію постаті митця за
межами соцреалістичних координат і формує уявлен-
ня про його творчість як багатогранне, національне й
водночас інтегроване у світовий літературний контекст
художнє явище.
У додатках до монографії вперше опубліковано
окремі листи до О. Гончара 50—60-х років, автори
яких — відомі літературознавці, письменники, пере-
кладачі, а також студенти та учні.
Видання рекомендоване літературознавцям, ви-
кладачам, студентам і всім, кого цікавить творчість
письменника.
І. П.
Надія КОЛОШУК
|