Неможливість залишатися стороннім спостерігачем, або Про працю, перемоги і тривоги [Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5; Т. 6]
Рецензія на книгу: Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5. К.: Ярославів Вал, 2019. 712 с.; Т. 6. 2020. 368 с.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Слово і Час |
|---|---|
| Дата: | 2021 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2021
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184692 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Неможливість залишатися стороннім спостерігачем, або Про працю, перемоги і тривоги [Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5; Т. 6] / Л. Мороз // Слово і Час. — 2021. — № 2. — С. 116-117. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184692 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мороз, Л. 2022-06-29T14:31:08Z 2022-06-29T14:31:08Z 2021 Неможливість залишатися стороннім спостерігачем, або Про працю, перемоги і тривоги [Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5; Т. 6] / Л. Мороз // Слово і Час. — 2021. — № 2. — С. 116-117. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184692 Рецензія на книгу: Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5. К.: Ярославів Вал, 2019. 712 с.; Т. 6. 2020. 368 с. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Рецензії Неможливість залишатися стороннім спостерігачем, або Про працю, перемоги і тривоги [Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5; Т. 6] Impossibility of Remaining an Outside Observer, or about Work, Victories and Worries [Dmytro Pavlychko. Memories. Vol. 5] Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Неможливість залишатися стороннім спостерігачем, або Про працю, перемоги і тривоги [Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5; Т. 6] |
| spellingShingle |
Неможливість залишатися стороннім спостерігачем, або Про працю, перемоги і тривоги [Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5; Т. 6] Мороз, Л. Рецензії |
| title_short |
Неможливість залишатися стороннім спостерігачем, або Про працю, перемоги і тривоги [Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5; Т. 6] |
| title_full |
Неможливість залишатися стороннім спостерігачем, або Про працю, перемоги і тривоги [Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5; Т. 6] |
| title_fullStr |
Неможливість залишатися стороннім спостерігачем, або Про працю, перемоги і тривоги [Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5; Т. 6] |
| title_full_unstemmed |
Неможливість залишатися стороннім спостерігачем, або Про працю, перемоги і тривоги [Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5; Т. 6] |
| title_sort |
неможливість залишатися стороннім спостерігачем, або про працю, перемоги і тривоги [павличко дмитро. спогади. т. 5; т. 6] |
| author |
Мороз, Л. |
| author_facet |
Мороз, Л. |
| topic |
Рецензії |
| topic_facet |
Рецензії |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Impossibility of Remaining an Outside Observer, or about Work, Victories and Worries [Dmytro Pavlychko. Memories. Vol. 5] |
| description |
Рецензія на книгу: Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5. К.: Ярославів Вал, 2019. 712 с.;
Т. 6. 2020. 368 с.
|
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184692 |
| citation_txt |
Неможливість залишатися стороннім спостерігачем, або Про працю, перемоги і тривоги [Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5; Т. 6] / Л. Мороз // Слово і Час. — 2021. — № 2. — С. 116-117. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT morozl nemožlivístʹzališatisâstoronnímsposterígačemabopropracûperemogiítrivogipavličkodmitrospogadit5t6 AT morozl impossibilityofremaininganoutsideobserveroraboutworkvictoriesandworriesdmytropavlychkomemoriesvol5 |
| first_indexed |
2025-11-26T01:39:51Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:39:51Z |
| _version_ |
1850603957256192000 |
| fulltext |
116 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716)
НЕМОЖЛИВІСТЬ ЗАЛИШАТИСЯ
СТОРОННІМ СПОСТЕРІГАЧЕМ, АБО
ПРО ПРАЦЮ, ПЕРЕМОГИ І ТРИВОГИ
Павличко Дмитро. Спогади. Т. 5. К.: Ярославів Вал, 2019. 712 с.;
Т. 6. 2020. 368 с.
Ці дві книги продовжують документально-меморіальну серію
Д. Павличка й містять матеріали воістину безцінні (більшість із них
публікується вперше). Тут поєднані загальногуманітарно-культурні
та громадсько-політичні проблеми України другої половини ХХ —
початку ХХІ століть (в авторському осмисленні, ясна річ). Більшість
із поданих матеріалів у той чи той спосіб доповнюють та поглиблю-
ють суть описаного в попередніх томах. Тож із усіх цих текстів по-
стають і ряснота епохальних подій історії України, і подвижницьке
життя нашого автора, ущерть заповнене безперервною працею — не
тільки літературною, а й громадською та політичною. І водночас по-
стає світоглядна біографія мемуариста.
Жанри, репрезентовані в цих томах, — найрізноманітніші: стат-
ті, нотатки, звернення, тексти виступів, рецензії, заяви й листи, осо-
бисті й колективні, до різних людей та установ, передмови до різних
видань (і не лише суто літературних, а й політологічних, як, напри-
клад, до книжки Аскольда Лозинського «Близька Україна», виданої
в Харкові 2017 р. [1, 536—547]).
Щоденників тут небагато: два десятки сторінок із 1966 р., коли
Д. Павличко та І. Драч були делеговані до ООН, містять сухуваті за-
писи — явно аби, як тоді казали, «компетентні органи» не могли
зробити висновки про настрої автора. Значно більше інформації — і
щодо біографічних моментів, і щодо міркувань про особисте, минуле
й сучасне, суспільні проблеми — містять численні інтерв’ю Д. Павлич-
ка. У них, зокрема тих, що належать до епохи Незалежності України,
маємо і щирі зізнання про певні моменти складнощів, віри у брехли-
ві «ідеали» чи у вимушеності деяких (нечисленних, до честі автора),
компромісних рядків. Немає певності в тому, що завжди доречна така
правдивість, коли, зокрема, ідеться про розходження з колишніми
однодумцями чи друкується й така стаття, де, за авторським-таки ви-
знанням, наявні «однобокість і несправедливість» [2, 141].
Одначе, поза сумнівом, для таких дражливих випадків існує ав-
торське право. Як і право на вміщення у книжці різних матеріалів,
Слово і Час. РЕЦЕНЗІЇ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716) 117
необхідних авторові для всебічного розкриття дорогої для нього теми. Деякі теми не-
сподівано розгортаються подібно до сповнених інтриги сюжетів. Наведу один приклад.
Коли Левко Лук’яненко опинився аж у Канаді, а Дмитро Павличко — у Польщі,
а потім у Словаччині, то ми, звичайні громадяни, здогадувалися: це почесне заслання.
Проте наші славні козаки не розгубилися — узялися за роботу. Зокрема, Д. Пав-
личко опікувався спорудженням пам’ятника Т. Шевченкові у Варшаві. Як унікальний
сюжет постає історія підготовки ним різних заходів з ушанування 800-річчя коронова-
ного князя українського Данила Галицького у Холмі 2000 року [1, 150—151, 154—156;
2, 251—254]; а також публікація матеріалів трьох служителів різних християнських
конфесій [2, 255—267]. Це були зусилля на той час марні, попри приховані неймовірні
можливості налагодження політичних та культурних європейських контактів.
Багатоаспектність, усеосяжність політично-філософського мислення Д. Павличка
з тієї безлічі фрагментів виформовує розуміння нерозривності взаємозв’язку констант
(своєрідних субстанцій — одночасно фізичних і категоріальних): нація і держава. На-
ція, серцевиною якої є мова, становить основу формування держави — обидвоє, як і
їхня єдність, цементуються мовою. Держава оберігає, захищає й мову, і націю, сприяє
їх розвиткові, як і розвитку національних меншин. (Усе це — з досвіду держав Європи,
зокрема України).
З багатьох літературних текстів, котрі в той чи той спосіб розглядає Д. Павличко, що
«написані на рівні Андре Моруа» [1, 442], чи не найбільше надаються до підтвердження
його концепції української національної ідеї п’ять творів Михайла Слабошпицького, ви-
пущених останніми роками (т. 5, першопублікація згаданої статті про письменника — у
газеті «Слово Просвіти» 2014 р.): «Марія Башкирцева» — «це Україна ще не свідома
своєї глибокої українськості», «Веніямін літературної сім’ї» (про Олексу Влизька) —
«це Україна одурена…», «Поет із пекла» (Тодось Осьмачка) — «це Україна, катова-
на голодоморами», «Українець, який відмовився бути бідним» (Петро Яцик) — «це
Україна, яку збудувати нам ще не вдалося, та вона вже є не тільки в уяві…» [1, 442—443].
І врешті «Що записано в книгу життя» — «роман і в той же час літературознавча моно-
графія» [1, 444] з головним героєм Михайлом Коцюбинським. Д. Павличко дає глибоке
і влучне визначення мети письменника (яку вважає талановито здійсненою): «…змалю-
вати Україну, наче серця і розуми її найвидатніших синів. Адже це були інтелектуали,
які вже збагнули, що національна справедливість старша за соціальну, що бездержавний
народ приречений на вічне соціальне рабство» [1, 445].
Задля справедливості (інформаційної рівноваги), критик повідомляє і про «най-
кращу книжку про Майдан» М. Слабошпицького — «Гамбіт Надії» — та дає афо-
ристичне визначення суті цього історичного явища: «На сильну соціальну пружину
Майдану натискала пристрасть національної єдності. Клич “Слава Україні! — Героям
Слава!”, від воїнів УПА перейнятий, став гаслом об’єднання україномовної та росій-
ськомовної частин нашого суспільства» [1, 449].
І все ж Дмитро Павличко передовсім Поет.
Сильне враження від тому 5 (а власне — і від усіх шести) довершує поетична
«Молитва» Д. Павличка; основна суть його благання до Господа Єдиного над сві-
тами і народами — про те, за що, по всіх роках важкої праці та напруженої боротьби,
тривога зберігається:
…Вчини, щоб не померла моя мова,
Розп’ята на хресті й не знята ще з хреста!
Лариса МОРОЗ
Отримано 11 листопада 2020 р. м. Київ
Неможливість залишатися стороннім спостерігачем, або Про працю, перемоги і тривоги
|