Danse macabre Олеся Ульяненка: нова візія [Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де...» Ульяненко]
Рецензія на книгу: Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де…» Ульяненко: монографія. Ч. 1. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2020. 396 с.
Saved in:
| Published in: | Слово і Час |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184693 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Danse macabre Олеся Ульяненка: нова візія [Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де...» Ульяненко] / С. Кочерга // Слово і Час. — 2021. — № 2. — С. 118-121. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184693 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кочерга, С. 2022-06-29T14:32:25Z 2022-06-29T14:32:25Z 2021 Danse macabre Олеся Ульяненка: нова візія [Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де...» Ульяненко] / С. Кочерга // Слово і Час. — 2021. — № 2. — С. 118-121. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184693 Рецензія на книгу: Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де…» Ульяненко: монографія. Ч. 1. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2020. 396 с. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Рецензії Danse macabre Олеся Ульяненка: нова візія [Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де...» Ульяненко] Danse Macabre of Oles Ulianenko: a New Vision [Feliks Shteinbuk. Under “The Sign of Sabaoth” or “Where…” Ulianenko is] Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Danse macabre Олеся Ульяненка: нова візія [Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де...» Ульяненко] |
| spellingShingle |
Danse macabre Олеся Ульяненка: нова візія [Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де...» Ульяненко] Кочерга, С. Рецензії |
| title_short |
Danse macabre Олеся Ульяненка: нова візія [Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де...» Ульяненко] |
| title_full |
Danse macabre Олеся Ульяненка: нова візія [Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де...» Ульяненко] |
| title_fullStr |
Danse macabre Олеся Ульяненка: нова візія [Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де...» Ульяненко] |
| title_full_unstemmed |
Danse macabre Олеся Ульяненка: нова візія [Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де...» Ульяненко] |
| title_sort |
danse macabre олеся ульяненка: нова візія [штейнбук ф. під «знаком саваофа», або «там, де...» ульяненко] |
| author |
Кочерга, С. |
| author_facet |
Кочерга, С. |
| topic |
Рецензії |
| topic_facet |
Рецензії |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Danse Macabre of Oles Ulianenko: a New Vision [Feliks Shteinbuk. Under “The Sign of Sabaoth” or “Where…” Ulianenko is] |
| description |
Рецензія на книгу: Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де…»
Ульяненко: монографія. Ч. 1. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго,
2020. 396 с.
|
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184693 |
| citation_txt |
Danse macabre Олеся Ульяненка: нова візія [Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де...» Ульяненко] / С. Кочерга // Слово і Час. — 2021. — № 2. — С. 118-121. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT kočergas dansemacabreolesâulʹânenkanovavízíâšteinbukfpídznakomsavaofaabotamdeulʹânenko AT kočergas dansemacabreofolesulianenkoanewvisionfeliksshteinbukunderthesignofsabaothorwhereulianenkois |
| first_indexed |
2025-11-27T03:38:34Z |
| last_indexed |
2025-11-27T03:38:34Z |
| _version_ |
1850794815794446336 |
| fulltext |
118 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716)
DANSE MACABRE ОЛЕСЯ УЛЬЯНЕНКА:
НОВА ВІЗІЯ
Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де…»
Ульяненко: монографія. Ч. 1. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго,
2020. 396 с.
Олесь Ульяненко — неординарна постать в українському літератур-
ному процесі зламу останніх століть. Навколо його імені неоднора-
зово ламали списи критики та літературознавці ще за життя автора.
Доробок лавреата Малої Шевченківської премії 1997 р. здобув чима-
ло прихильників, але водночас згуртував опонентів; поляризація ре-
ципієнтів досягла кульмінації після звинувачення автора в порногра-
фії. Подібні інциденти періодично спалахують упродовж усієї історії
культури, і завжди у таких випадках багато важить погляд із відстані
часу. Говорячи про Олеся Ульяненка, варто врахувати і відчуження
читацької авдиторії, шокованої його тематикою та стилем. Напевно,
письменнику не так шкодить одіозна репутація, як маргіналізація,
мовчання, забуття. За десять років, що минули від смерті Олеся Улья-
ненка, така тенденція почала вимальовуватися. Попри те, що за цей
час було опубліковано п’ять книг письменника, реакція на них утра-
чає колишній нерв, а досліджень про його доробок виявилося значно
менше, ніж обіцяли резонансні обговорення текстів за життя автора.
Кожному письменнику має пощастити на професійного читача,
відданого дослідника, реципієнта і транслятора ідей, які поступово
стають усталеним маркуванням у суспільній думці. Як на мене, мі-
сію неупередженого потрактування творчості Олеся Ульяненка нині
взяв на себе Фелікс Штейнбук. Спочатку з-під його пера виходили
одна за одною статті, потім побачив світ збірник критичних есеїв-
мініатюр «Інкубація “Яєць динозавра”» (2019), відзначений дво-
ма преміями: в галузі літературної критики імені О. І. Білецького та
Полтавської обласної ради імені Панаса Мирного. Цілком зрілу до-
слідницьку концепцію запропоновано у новій монографії Ф. Штейн-
бука «Під “Знаком Саваофа”, або “Там, де…” Ульяненко» (2020),
що номінована на міжнародну Літературно-мистецьку премію імені
П. Куліша 2021 р.
Утім концептуалізувати художній світ одного з найсуперечливі-
ших письменників минулих десятиліть — завдання складне, якщо не
Слово і Час. РЕЦЕНЗІЇ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716) 119
сказати зухвале. Строкаті образи його художнього світу прирікають на уразливість уза-
гальнень, що циркулюють нині або виникнуть із плином часу. Своє бачення феномену
письменника Ф. Штейнбук спробував сформулювати в одному зі своїх інтерв’ю: «Я
вже два роки живу його текстами. Деякі твори вивчив ледь не напам’ять. Якщо відпо-
відати побіжно, то це книжки про смерть. Але оскільки мені вдалося побачити дещо
більше, як мені здається, то відповідь така: це книжки про смерть, які хочуть розпові-
сти про любов» [1]. Монографія пропонує вдумливий погляд на доробок Олеся Улья-
ненка, цінності якому додає уникання «заокруглення», ретушування, що, на жаль,
притаманно не лише журналістським коментарям, але й науковим студіям.
Очевидно, саме незгода з висновками, що мають місце в попередніх спробах оці-
нити творчий стиль Олеся Ульяненка, зумовила амбіційні наміри дослідника пере-
акцентувати погляди, що поступово почали знаходити суголосне збалансування,
принаймні в середовищі прихильників незаперечного таланту письменника. Є під-
стави бачити у книзі Ф. Штейнбука зразок метадослідження, з характерним для нього
аналізом студій та оцінкою методологічної ефективності й доцільності. Такий підхід
закономірний, оскільки автор позиціонує себе насамперед теоретиком, тому літера-
тура для нього не лише світ текстів, а загадковий феномен функціонування систем та
їх взаємозв’язок. Особливо пріоритетними для дослідника стали праці О. Пуніної,
Н. Зборовської, Н. Тендітної, О. Солов’я, Є. Барана. Прикметно, що Ф. Штейнбук ви-
будовує свою концепцію відштовхуючись від уже висловленого, проте аж ніяк не вда-
ючись до комбінації існуючих у контексті студій творчості Олеся Ульяненка позицій
та висновків, що і є первісним завданням метадослідження. Автор монографії демон-
струє гостроту полемічності, він повсякчас максимально прискіпливий до тверджень
літературознавців, і його цілеспрямована редукція досягає мети. Суть дискусійної
тактики Ф. Штейнбука видається простою: позбавити теоретизування опонентів по-
заестетичних котурнів, якими нерідко зловживають вітчизняні літературознавці. Іно-
ді дослідник це робить доволі жорстко, відтак хочеться стати на захист критикованих
(ймовірно, спрацьовує гендерна солідарність, позаяк серед останніх переважають жін-
ки), подумки вишикувати свої контраргументи супроти монополізації права на істину,
яка так чи інакше оприявнюється у будь-якому серйозному дослідженні з гуманітарис-
тики, що, на відміну від точних наук, не оперує безальтернативними формулами. Про-
те вважаю цілком виправданим висхідний принцип Штейнбука-науковця, без якого
не могла б скластися його система поглядів на самобутність художнього світу Олеся
Ульяненка: доробок письменника «літературний, а отже, не суспільно-проповідниць-
кий чи морально-етичний, а художній і бодай естетичний» [3, 8]. Неправомірним, на
думку дослідника, є тенденційне приписування автору релігійних, національно-патрі-
отичних або ж гендерних інтенцій. Оптимальним методом для осягання письма Олеся
Ульяненка Ф. Штейнбук уважає тілесно-міметичний, продуктивність якого він уже по-
над десятиліття репрезентує у науці про літературу своїми численними студіями. Тіло
для дослідника виступає ключем до істини, оскільки воно завжди промовисте, май-
же позбавлене лукавства, але водночас мотиви тіла, як і духу, втаємничені, їх пізнання
також потребує скальпеля інтелекту, і насамперед здатності бути «чесним з собою».
Тілесність вже давно стала об’єктом філософсько-антропологічних вимірів літерату-
ри, а за останні десятиліття інтерес до неї лише зростає, і Ф. Штейнбук охоче занурює
читача в окремі теорії, апелюючи до авторитетних і менш відомих імен дослідників.
Творчість Олеся Ульяненка постає в його праці своєрідною філософією тілесності,
точніше — філософським кодом авторського неоміфу. Слід зауважити, що попри по-
слідовне закидання іншим літературознавцям пафосоманії, дослідник дуже близький
Danse macabre Олеся Ульяненка: нова візія
120 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716)
до дещо нарочитої апологетики метафізичних констант у своїх рефлексіях. Однак за-
галом йому вдається зберегти строгість наукового методу, чистоту логіки, уникнувши
марного словоблуддя, у пастку якого потрапляє кожний, хто дозволяє собі надмірну
піднесеність у наукових констатаціях.
Упадає в око прагнення до ментальної ізоморфності науковця стосовно досліджу-
ваного автора, що, зокрема, досягається рясним цитуванням художніх текстів, наве-
денням аргументів безпосередньо з «голосу» автора, а не приписування останньому
власних медитацій. Складається враження, що Олесь Ульяненко є ніби співавтором
монографії, і його авторитет здатен обеззброїти опонентів. Психологічно текст, що
сповнений численними прикладами «жахів» із романістики письменника, пресин-
гує (або принаймні залишає гнітючий осад у підсвідомості) реципієнта, що очікував
на очищене повітря ноосфери. Не відношу себе до категорії «наївного читача» і ви-
знаю за літературою право формувати страх образом людини. Тут варто згадати Лесю
Українку, яка, прочитавши у польському часописі «Критика» за 1908 р. рецензію на
свою «Кассандру», тішилася з того, що її героїня страшна для поляків: «Ся похвала,
по-моєму, найбільша, а то вони все хвалять нас за “тихий смуток”, “резигнацію” і подіб-
ні, зовсім не страшні речі, та пора вже їм завважити, що й ми можемо мати “сильну
руку”» [2, 568]. Наскрізне домінування макабричності в дослідженні зумовлює чи-
тацькі проєкції на середньовічний контекст, оскільки саме тоді смерть стала алегорією
і метафорою тлінності життя. Мотив danse macabre з його наочністю торжества смерті
водночас є символом відваги людини, яка крізь призму мистецьких образів здатна ди-
витися у вічі невідворотному. Цей мотив, актуалізований в шуканнях літераторів піз-
ніших епох, включно з постмодернізмом, зараховано до філософської проблематики,
визнано феноменом культурної сублімації. Олесь Ульяненко, на думку Ф. Штейнбука,
вдаючись до безкінечного ланцюга «безслізних» трагедій (у сполуці з еротикою та
страхом), засвідчує «погорду до смерті». Дослідник уважає, що «руйнація та смерть
у парадоксальний, чи бодай у діалектичний, спосіб продукують життєдайну наснагу»
[3, 30]. Свою позицію Ф. Штейнбук підтверджує у чотирнадцяти розділах моногра-
фії, кожний з яких присвячений аналізу одного з романів письменника. Вже на рівні
найменувань розділів науковець вдається до постмодерного обігрування назв творів
письменника або їхніх фрагментів. Постмодерністські засади картини світу Олеся
Ульяненка увиразнено наголосом на його епатажності, радикалізованій формі іронії.
Особливо вдалими видаються розділи, сконцентровані на одному з ракурсів худож-
ньої оптики Олеся Ульяненка, серед яких заслуговує уваги тлумачення тілесно-голо-
сової партитури письменника. Безсумнівно, у монографії знайдуть чимало цікавого
для себе дослідники жанрової палітри сучасної літератури, трансгресивності постмо-
дерного письменства, інтермедіальності, насамперед кінематографічності мислення
художників слова, гендерних ролей у дзеркалі літератури тощо. Водночас чимало су-
джень автора приречені на дискусійність, але така особливість наукового тексту є до-
датковим маркуванням його вартості.
Слід підкреслити ще одну прикметну рису наукового наративу Ф. Штейнбука —
рельєфність авторського «Я», чого, треба визнати, нині бракує в українському літе-
ратурознавстві. Сповідуючи канонізовану об’єктивність, безпристрасність наукового
тексту, ми втрачаємо суб’єктність, без якої праці, навіть вагомі, стають безликими,
оскільки найглибший зміст затьмарюється казенною формою. Ф. Штейнбук щедрий
на супровідне емотивне світло до своїх узагальнень, він охоче пересипає власні спосте-
реження коментарями такого штибу, як-от: «<…> я знову змушений вдатися до емо-
ційного вигуку про навдивовижу парадоксальну ситуацію, коли очевидна подія, яка
Світлана КОЧЕРГА
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 2 (716) 121
ґрунтує зміст твору, чомусь залишається обабіч дослідницького зацікавлення <…>»
[3, 175]. Читаючи монографію, повсякчас відчуваєш щирість дослідника, його радість
відкриття, фанатичну певність, а іноді й розгубленість. Не можна не вірити також у
щиросердність «неетикетної подяки» колегам по цеху в авторському прикінцевому
слові.
Інтригує анонсована Ф. Штейнбуком друга частина дослідження про творчість
Олеся Ульяненка. Сподіваюся, що в ній будуть усунені редакторські недогляди видав-
ництва. Та передусім очікую на увиразнення ідіостилю письменника, його «секретів»
художньої майстерності, що сповна можна оцінити завдяки мікроаналізу образної сис-
теми. Цю рису інтерпретатора Ф. Штейнбук уже неодноразово виявив у низці своїх
праць. Можна лише побажати авторові якомога менше сил віддавати деструкції й зо-
середитися на конструкції. Утім це окрема тема для розмови, позаяк надто часто, кри-
тикуючи архаїзми «совка», впливові науковці в сучасній гуманітаристиці вдаються
до більшовицьких методів руйнації вибудованого попередниками або ж дидактичних
дорікань недолугим «школярам». Множинність смислів художнього тексту, оцінних
аспектів, кодів можна ієрархізувати, але аж ніяк не заперечувати. Остаточний вибір за-
вжди залежить від адресата, хоч останній — також категорія динамічна.
Як на мене, Ф. Штейнбук переконливо довів, що тілесно-міметичний підхід до осмис-
лення творчості Олеся Ульяненка — правомірний, продуктивний та перспективний.
ЛІТЕРАТУРА
1. «Відчуття свободи — це абсолютно матеріальна річ». Розмова з філологом Феліксом
Штейнбуком — про тілесність літератури, «російську весну» й романтизм Олеся
Ульяненка // День. 2020. № 132—133, 17 липня. URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/
kultura/vidchuttya-svobody-ce-absolyutno-materialna-rich (28.01.2021).
2. Українка Леся. Листи 1903—1913. Київ: Комора, 2018. 734 с.
3. Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де…» Ульяненко: монографія. Ч. 1.
Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2020. 396 с.
Світлана КОЧЕРГА
Отримано 28 січня 2021 р. м. Острог
Danse macabre Олеся Ульяненка: нова візія
|