Обґрунтування назви Шевченкової сепії 1846 р. з київським краєвидом
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Слово і Час |
|---|---|
| Дата: | 2021 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2021
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184706 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Обґрунтування назви Шевченкової сепії 1846 р. з київським краєвидом / О. Боронь // Слово і Час. — 2021. — № 3. — С. 83-85. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184706 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Боронь, О. 2022-07-01T15:21:36Z 2022-07-01T15:21:36Z 2021 Обґрунтування назви Шевченкової сепії 1846 р. з київським краєвидом / О. Боронь // Слово і Час. — 2021. — № 3. — С. 83-85. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184706 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Штрихи Обґрунтування назви Шевченкової сепії 1846 р. з київським краєвидом Substantiation of the Name of Shevchenko’s Sepia from 1846 with the Kyiv Landscape Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Обґрунтування назви Шевченкової сепії 1846 р. з київським краєвидом |
| spellingShingle |
Обґрунтування назви Шевченкової сепії 1846 р. з київським краєвидом Боронь, О. Штрихи |
| title_short |
Обґрунтування назви Шевченкової сепії 1846 р. з київським краєвидом |
| title_full |
Обґрунтування назви Шевченкової сепії 1846 р. з київським краєвидом |
| title_fullStr |
Обґрунтування назви Шевченкової сепії 1846 р. з київським краєвидом |
| title_full_unstemmed |
Обґрунтування назви Шевченкової сепії 1846 р. з київським краєвидом |
| title_sort |
обґрунтування назви шевченкової сепії 1846 р. з київським краєвидом |
| author |
Боронь, О. |
| author_facet |
Боронь, О. |
| topic |
Штрихи |
| topic_facet |
Штрихи |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Substantiation of the Name of Shevchenko’s Sepia from 1846 with the Kyiv Landscape |
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184706 |
| citation_txt |
Обґрунтування назви Шевченкової сепії 1846 р. з київським краєвидом / О. Боронь // Слово і Час. — 2021. — № 3. — С. 83-85. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT boronʹo obgruntuvannânazviševčenkovoísepíí1846rzkiívsʹkimkraêvidom AT boronʹo substantiationofthenameofshevchenkossepiafrom1846withthekyivlandscape |
| first_indexed |
2025-11-26T14:49:22Z |
| last_indexed |
2025-11-26T14:49:22Z |
| _version_ |
1850624945071063040 |
| fulltext |
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 3 (717) 83
ШТРИХИ
Олександр БОРОНЬ
ОБҐРУНТУВАННЯ НАЗВИ
ШЕВЧЕНКОВОЇ СЕПІЇ 1846 p.
З КИЇВСЬКИМ КРАЄВИДОМ
У Повному зібранні творів Шевченка в 10 томах сепію, відому до
1961 р. під назвами «Краєвид» («Пейзаж») [2, 173, № 163] та
«Краєвид з брамою і двома будівлями» або «Краєвид із брамою»
[4, 52, №156, табл. 37], без пояснень уперше йменовано «Васильків-
ський форт у Києві» (зі знаком запитання) [10, № 146]. Обґрунту-
вання знаходимо у статті Єлизавети Середи 1968 р.: «Після довгих
досліджень і консультацій авторський колектив, що готував академіч-
не видання мистецьких творів Т. Г. Шевченка, виїздив на місце, по-
рівнявши рельєф місцевості з малюнком, оглянувши залишки споруд,
дійшов до висновку, що на малюнку зображені залишки Васильків-
ського форту, одного із фортів Печерської кріпості» [7, 43—44]. З
того часу назва вже без знака питання усталилася в науковій літера-
турі. Так твір іменували і в різних виданнях Шевченкової спадщини
[див., напр.: 3, 81, 206].
Олена Сьомка, вивчивши історію побудови Новопечерської
фортеці, переконливо довела, що жоден із відтворених на малюнку
об’єктів не належить ні до Васильківських воріт, ні до Васильківсько-
го форту; насправді Шевченко зобразив вежу № 4 («Наводницька»),
зведену в 1833—1839 рр., і казарму кантоністів (1835—1839) на су-
часній Старонаводницькій вулиці [8]. Вежа нині перебуває в аварій-
ному стані, у колишніх казармах розміщується Військовий інститут
телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут. Ті самі аргумен-
ти із дрібними корективами дослідниця за кілька років повторила в
іншій статті, опублікованій у науковому збірнику [9].
Довідку про твір у «Шевченківській енциклопедії» вміщено
під гаслом «Васильківський форт у Києві» зі знаком запитання [5],
оскільки впорядники, обмежені словниковим реєстром, орієнтува-
лися на попереднє десятитомне Повне зібрання (восьмий том ново-
го академічного видання на той час іще не було випущено). Наталія
Оробченко правильно ідентифікувала вежу № 4, але як належну до скла-
ду Васильківського форту [5].
У новому Повному зібранні у 12 томах натрапляємо на варіацію
хибної назви вже без жодних знаків запитання («Вид на Васильків-
84 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 3 (717)
ський форт у Києві») з поясненням: «Будівлі, що на дальньому плані, за визначен-
ням історика архітектури П. Г. Юрченка, є баштою Васильківського форту й казармою
військових кантоністів нового Печерського військового укріплення…» [11, 495]. Ко-
ментатор наводить поклик на статтю Бориса Бутника-Сіверського 1953 р. [1, 11—12],
хоча в ній лише мимохідь згадано, ніби малюнок зображує Васильківський форт. Далі
зауважено з посиланням на газетну статтю О. Сьомки: «Існує думка, що на малюнку
зображено Новопечерську фортецю в Києві» [11, 495]. Однак дослідниця писала все-
таки про цілком конкретну вежу й казарму; та й навряд чи взагалі можливо зобразити
всю фортецю на одному малюнку.
Юрій Писаренко математично вирахував пункт, із якого художник малював кра-
євид [6]. Історик констатував, що Є. Середа змішує Васильківський форт ХІХ ст. (на
захід від сучасного бульвару Лесі Українки) і Васильківські ворота XVIII cт., буцімто
зображені на малюнку [6, 44], тоді як насправді ці ворота розташовувалися на чималій
відстані від Васильківського форту, перетинаючи сучасну вул. Цитадельну [6, 175—
176]. Науковець ідентифікував будівлі однозначно: «Незважаючи на певні відмінно-
сті в архітектурних деталях сучасних вежі № 4 і Казарм кантоністів від зображених
на малюнку, саме завдяки розташуванню двох будівель сумнівів у їх атрибуції не ви-
никає» (курсив автора. — О. Б.) [6, 178]. За Ю. Писаренком, на малюнку зображено:
«1) більш західну щодо Звіринецького кладовища гору, яка відноситься до історично-
го урочища “Монах”; 2) Наводницьку вежу (або вежу № 4) Нової Печерської фортеці
та праворуч від неї — 3) Казарми кантоністів; між ними — 4) начерк Наводницької
дороги (вул. Старонаводницька), що спускається, прорізаючи верхню частину На-
водницької балки, яку нині називають “Царським селом”; 5) праворуч на малюнку —
Андріївський люнет (кінця XVIII ст.), або люнет № 4» [6, 187—188]. Вигляд цього
люнета зі сходу в порівнянні з видимою частиною казарм кантоністів дав Ю. Писа-
ренку змогу точно визначити топографічне місце художника під час роботи: сучасна
вул. Редутна, 32, навпроти Резиденції посольства Турецької Республіки (№ 19). За при-
пущенням науковця, зображена на сепії центральна галявина розташовується нині на
території резиденції [6, 188].
Моя нотатка не містить нічого нового порівняно з попередніми студіями, хочу
лише звернути увагу на необхідність використання в поточній науковій практиці (до
виходу чергового академічного видання) коректної назви Шевченкового твору. У га-
зетній публікації О. Сьомка запропонувала назву «Новопечерська фортеця. Вежа № 4
та казарма військових кантоністів» [8], у наступній статті уточнила: «Вежа № 4 та
казарма військових кантоністів Нової Печерської фортеці» [9, 300]. Мені здається,
що, враховуючи особливості зображення, а також за аналогією до назв інших Шевчен-
кових творів («Вид на околиці з тераси Почаївської лаври», «Вид на гори Актау з до-
лини Агаспеяр») сепію можна було б іменувати «Вид на Наводницьку вежу і казарми
кантоністів».
ЛІТЕРАТУРА
1. Бутник-Сіверський Б. Про вивчення малярської спадщини Т. Г. Шевченка у зв’язку
з підготовкою академічного видання його творів // Вісник АН УРСР. 1953. № 6.
С. 8—13.
2. Каталог музея украинских древностей В. В. Тарновского / Сост. Б. Д. Гринченко. Чер-
нигов: Тип. губ. земства, 1900. Т. II. 367 с.
3. Національний музей Тараса Шевченка. [Альбом] / Упоряд. Т. Андрущенко, С. Гальчен-
ко. Київ: Мистецтво, 2002. 224 с.
Олександр БОРОНЬ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 3 (717) 85
4. Новицький О. Тарас Шевченко як маляр. Львів; Москва: Накладом НТШ, 1914. 89 с.,
83 с. мал.
5. Оробченко Н. «Васильківський форт у Києві» (?) // Шевченківська енциклопедія:
У 6 т. Київ: НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка, 2012. Т. 1: А—В. С. 586.
6. Писаренко Ю. З якого місця Тарас Шевченко намалював київський краєвид із На-
водницькою вежею, Казармами кантоністів та Андріївським люнетом (1846) // Opus
mixtum. 2019. № 7. С. 175—189.
7. Середа Є. Київ та його околиці в мистецькій творчості Т. Г. Шевченка // З досліджень
про Т. Г. Шевченка. Зб. Київ: Дніпро, 1968. С. 32—45.
8. Сьомка О. Васильківський форт чи Новопечерська фортеця? До історії питання //
Культура і життя. 2008. 20 лют.
9. Сьомка О. Васильківський форт: до історії назви та побудови // Шевченкознавчі студії:
Зб. наук. пр. Київ: Київський університет, 2011. Вип. 13. С. 295—300.
10. Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. Київ: Вид-во АН УРСР, 1961. Т. 7. Кн. 1:
Живопис, графіка, 1830—1847. XVI с., 153 арк. репрод., 64 с.
11. Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. Т. 8: Мистецька спадщина. Живопис і гра-
фіка: 1843—1847. Київ: Наукова думка, 2013. 583 с.
Отримано 31 липня 2020 р. м. Київ
Стефаник В. Зібрання творів: У 3 т., 4 кн. /
Редкол.: С. І. Хороб (голова) та ін. Івано-Франківськ:
Місто НВ, 2020.
До 150-річчя Василя Стефаника науковці Прикарпатського національного
університету імені Василя Стефаника підготували й видали зібрання творів,
яке найповніше репрезентує доробок письменника. Крім художніх творів, воно
охоплює автобіографії та автобіографічні твори, публіцистичні й літературно-
критичні статті, промови, інші редакції і варіанти, незакінчені твори, епісто-
лярій, додатки, переклади творів іноземними мовами, репринт прижиттєвих
видань тощо. Кожен із томів супроводжується відповідним коментарем, ілю-
страціями, примітками та літературознавчим «післясловом» редактора.
Готуючи видання до друку, упорядники зіткнулися насамперед із про-
блемою вибору основного тесту творів і, зважаючи на прорахунки попередніх
видань і на «недоступність автографів та більшості прижиттєвих публікацій»
у нинішніх умовах, зосередилися, на їхню думку, на оптимальному варіанті —
на «передруках новел та оповідань зі збірок, які сам Василь Стефаник готував
до видання», як найповнішого вияву творчої волі автора. Ще одне питання,
що постало перед укладачами, пов’язане з мовностилістичними особливо-
стями художніх текстів письменника, із властивою для нього індивідуальною
манерою вислову й ритміко-інтонаційною мелодикою фрази, і тут зорієнтова-
ність на максимальне збереження мовної і мовленнєвої автентичності автор-
ського тексту цілком виправдана.
Композиційно багатотомник сформовано так: Т. 1, кн. 1 — Твори (ред.
і упорядник Роман Піхманець); Т. 1, кн. 2 — Листи (ред. і упорядник Євген
Баран); Т. 2 — Твори Василя Стефаника іноземними мовами (ред. і упорядник
Степан Хороб); Т. 3 — Репринт прижиттєвих видань Василя Стефаника (упо-
рядкування Романа Піхманця та Іванни Юрчук).
Том 3-й уміщує репринтно відтворені прижиттєві збірки новел «Синя
книжечка» (1899), «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901), «Моє сло-
во» (1905), «Земля» (1926), «Твори» (1933). Вони дають змогу ознайоми-
тися з текстами в їх авторській редакції і, безумовно, викличуть інтерес серед
дослідників та широкого кола читачів.
Своєрідністю цього видання став окремий том перекладів творів письмен-
ника іноземними мовами, зокрема слов’янськими (польська, болгарська, чеська,
словацька, хорватська), романо-германськими (англійська, французька, німецька,
іспанська, португальська) та китайською. Щоправда, у томі зібрані не всі переклади
(усього їх на кілька книжок), та все ж вони достатньо репрезентативні, щоб скласти
уявлення про зацікавленість творчістю українського митця у світі.
Л. С.
Обґрунтування назви Шевченкової сепії 1846 p. з київським краєвидом
|