Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства

На основі науково доведених фактів, документів, листування Шевченка спростовано дві гіпотези останнього часу про поетове батьківство щодо Софії Платонівни Закревської, у заміжжі Фелен (1845—?), і такого собі Федора Кириченка. Обидві версії, перша з яких претендує на абсолютну істинність, не мають...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2022
1. Verfasser:	Боронь, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2022
Schriftenreihe:	Слово і Час
Schlagworte:	Дискусії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184801
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства / О. Боронь // Слово і Час. — 2022. — № 3. — С. 88-99. — Бібліогр.: 21 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184801
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1848012025-02-23T20:19:44Z Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства Modern Versions of Shevchenko’s Alleged Paternity Боронь, О. Дискусії На основі науково доведених фактів, документів, листування Шевченка спростовано дві гіпотези останнього часу про поетове батьківство щодо Софії Платонівни Закревської, у заміжжі Фелен (1845—?), і такого собі Федора Кириченка. Обидві версії, перша з яких претендує на абсолютну істинність, не мають реального підґрунтя. Їх автори вдаються до домислу, позбавлених логіки і здорового глузду припущень, оминаючи при цьому відомі реалії та обставини. Особливо прикро, що такі вигадки легковірно підхоплює вчительська громада, надаючи їм «прав громадянства» у публікаціях і в освітньому процесі. The creation of a new scholarly biography of Shevchenko is impossible without testing plausible assumptions and hypotheses prevalent in the mass consciousness. Most of them do not stand up to criticism and miss any detailed analysis, while others seem at first glance so convincing that they are perceived almost as a truth. Shevchenko‘s alleged paternity used to be one of the taboo issues but now it is fervently debated, attracting many — both admirers of his word and ill-wishers. In the media, popular editions, and even outlines of the lessons available on the Internet, the idea that the poet was the father of Hanna Zakrevska’s (1822—1857) daughter, Sofiia Platonivna, married Felen (1845—?), is being replicated. Volodymyr Syrotenko (Verbytskyi), Candidate of Technical Sciences, actively defends this view. Another hypothesis belongs to the writer Antonina Tsvyd who tries, in her research paper, to substantiate legendary folk stories about the alleged Shevchenko’s son Fedir whose mother was an unknown resident of Sedniv. The statements and assumptions made in the publications of these authors have been critically verified by comparison with dependable information, which showed that both versions do not have any real basis and contradict properly proven facts and documents. V. Syrotenko presents his conjectures as the purest truth, while A. Tsvyd, trying to find evidence for dubious legends, resorts to assumptions devoid of logic and common sense while leaving well-known circumstances without attention. Memoirs are also misinterpreted, in particular the ones of Oleksandr Chuzhbynskyi, and it once again testifies to the urgent need for a critical edition of a corpus of memoirs about Shevchenko. It is especially unfortunate that V. Syrotenko’s inventions are recklessly picked up by the community of teachers who ‘legalize’ them in publications and the educational process. 2022 Article Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства / О. Боронь // Слово і Час. — 2022. — № 3. — С. 88-99. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. 0236-1477 DOI: doi.org/10.33608/0236-1477.2022.03.88-99 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184801 929Шевченко-055.52:111.83 uk Слово і Час application/pdf Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дискусії Дискусії
spellingShingle	Дискусії Дискусії Боронь, О. Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства Слово і Час
description	На основі науково доведених фактів, документів, листування Шевченка спростовано дві гіпотези останнього часу про поетове батьківство щодо Софії Платонівни Закревської, у заміжжі Фелен (1845—?), і такого собі Федора Кириченка. Обидві версії, перша з яких претендує на абсолютну істинність, не мають реального підґрунтя. Їх автори вдаються до домислу, позбавлених логіки і здорового глузду припущень, оминаючи при цьому відомі реалії та обставини. Особливо прикро, що такі вигадки легковірно підхоплює вчительська громада, надаючи їм «прав громадянства» у публікаціях і в освітньому процесі.
format	Article
author	Боронь, О.
author_facet	Боронь, О.
author_sort	Боронь, О.
title	Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства
title_short	Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства
title_full	Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства
title_fullStr	Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства
title_full_unstemmed	Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства
title_sort	сучасні версії шевченкового псевдобатьківства
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Дискусії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184801
citation_txt	Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства / О. Боронь // Слово і Час. — 2022. — № 3. — С. 88-99. — Бібліогр.: 21 назв. — укp.
series	Слово і Час
work_keys_str_mv	AT boronʹo sučasníversííševčenkovogopsevdobatʹkívstva AT boronʹo modernversionsofshevchenkosallegedpaternity
first_indexed	2025-11-25T02:23:57Z
last_indexed	2025-11-25T02:23:57Z
_version_	1849727333644107776
fulltext	88 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) ССііЧЧ https://doi.org/10.33608/0236-1477.2022.03.88-99 УДК 929Шевченко-055.52:111.83 Олександр БОРОНЬ, доктор філологічних наук, старший науковий співробітник Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001 e-mail: ovboron@gmail.com ORCID https://orcid.org/0000-0002-1014-2219 СУЧАСНІ ВЕРСІЇ ШЕВЧЕНКОВОГО ПСЕВДОБАТЬКІВСТВА На основі науково доведених фактів, документів, листування Шевченка спростовано дві гіпотези останнього часу про поетове батьківство щодо Софії Платонівни Закревської, у заміжжі Фелен (1845—?), і такого собі Федора Кириченка. Обидві версії, перша з яких претендує на абсолютну іс- тинність, не мають реального підґрунтя. Їх автори вдаються до домис- лу, позбавлених логіки і здорового глузду припущень, оминаючи при цьому відомі реалії та обставини. Особливо прикро, що такі вигадки легковірно підхоплює вчительська громада, надаючи їм «прав громадянства» у пу- блікаціях і в освітньому процесі. Ключові слова: біографія, батьківство, гіпотеза, припущення, спрос- тування. ДИСКУСІЇ Ци т у в а нн я : Боронь О. Сучасні версії Шевченкового псевдо- батьківства // Слово і Час. 2022. № 3 (723). С. 88—99. https://doi. org/10.33608/0236-1477.2022.03.88-99 © Видавець — ВД «Академперіодика» НАН України, 2022. Статтю опубліковано на умовах відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC- ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/). Створення нової наукової біографії Шевченка неможливе без перевірки правдоподібних припущень та гіпотез, по- ширених у масовій свідомості. Більшість із них не витри- мують критики і без детального аналізу, натомість інші ви- даються на перший погляд настільки переконливими, що їх сприймають ледь не за істинні. До табуйованих свого часу, а нині палко обговорюваних питань належить гадане батьківство Тараса Шевченка. У медіа, популярних видан- нях, навіть конспектах уроків, викладених в інтернеті, ти- ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) 89 Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства ражується, зокрема, версія про те, що поет був батьком доньки Ганни За- кревської (1822—1857) — Софії. Вчергове подибуємо цю романтичну історію у збірнику матеріалів науково-практичної інтернет-конференції «Відкриваймо нові грані шевченкознавства», виданому ще 2013 р. під грифом Департаменту освіти і науки Черкаської обласної державної ад- міністрації та Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради з рекомендацією до друку (на підставі двох рецензій) вченої ради названого Інституту. Згід- но з анотацією, «посібник прислужиться як учнівській та студентській молоді, так і вчителям-словесникам, всім, хто прагне його духом заплід- нити українську ниву». Очевидно, «його» — це Шевченка. Водночас керівники проєкту завбачливо зробили важливе застереження: «За ві- рогідність фактичного матеріалу і точність цитування відповідають ав- тори. Підписані матеріали відображають винятково позицію авторів». У розділі збірника «Проблема родоводу Т. Шевченка у документах, а також у науковій, науково-популярній і художньо-біографічній літерату- рі» в одному з матеріалів без заголовка за підписом учителя української мови та літератури Олени Коваль 1 сказано (стилістику зберігаю): За спогадами Афанасьєва-Чужбинського, був він (Шевченко) улюбленим гостем у Закревських. І в 1843 році, коли Тарас познайомився на балу у Волховської з Ган- ною Закревською, в гості до Закревських разом з чародієм Гребінкою повіз його Віктор Забіла. Там він забезпечував їм вільне спілкування, відволікаючи злюку Платона Закревського своїми знаменитими настоянками під закуску гри в карти, до чого відставний полковник був великий любитель… Виїхав Тарас до Петер- бургу, захопивши дюжину барилець, полубарилець, пляшок цілющих Забілиних настоянок на всі випадки життя. У вересні-жовтні 1844 до Тараса навідувалася Ганна Закревська, що супроводжувала чоловіка при його черговій поїздці до Пе- тербургу по тяжбах з сусідами. Тарас заради неї навіть змінив квартиру. Пригоща- лися дарованою Віктором «кохановкою». А через 9 місяців, в липні 1845 року, Ганна народила донечку Софію. Хресними були Віктор Закревській і його сестра. Платон не хотів і бачити дитину. Але і Тарасу не дали навіть на неї поглянути. Саме цим пояснюється його депресія і послідуюча хвороба, що трохи не привела до смерті (в усякому разі «Заповіт» він тоді написав) [2, 17]. Щоправда, з О. Коваль не випадає дискутувати, бо цей пасаж без по- клику вона дослівно запозичила з писань кандидата технічних наук Во- лодимира Сиротенка (Вербицького), якими той щедро ділився на різно- манітних інтернет-ресурсах і 2011 р. випустив окремою книжкою (див.: [14, 239—240]). Де в Олександра Чужбинського сказано про взаємини Шевченка і Ганни Закревської? Про це можна лише здогадуватися, бо мемуарист іноді згадує лише сестру її чоловіка письменницю Софію Закревську. В одному випадку, здається, мова саме про Ганну: Что касается до любви в тесном смысле этого слова, то за все время моего знаком- ства с Шевченком я не заметил в нем ни одной привязанности, которую можно 1 Мою увагу до цієї публікації привернула директриса Музею Тараса Шевченка в То- ронто Людмила Погорєлова, за що їй дякую. 90 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) Олександр БОРОНЬ было бы назвать серьезною. Он любил женское общество и увлекался, но никогда надолго. Как молодые люди, начнем, бывало, об этом разговор, и стоило только напомнить ему какое-нибудь его увлечение, он обыкновенно отзывался: — Ах! дурниця! Поки з нею балакаю, то буцімто щось і ворушиться у серці, а там і байдуже. Но к одной особе он возвращался раза три, т. е. по крайней мере раза три при встрече с нею он увлекался. Давно, еще в первые времена знакомства нашего, он долго сидел возле нее на бале и все просил у нее на память хоть один голу- бой цветок, которыми отделано было платье. Молодая женщина шутила и шутя отказывала. Т. Г., однако же, изловчился и оторвал цветок. Так это и кончилось. Года через два случайно увидел я у него этот знак воспоминания. Т. Г. смешался немного. — Славна молодичка, — сказал он мне, — і така пріятна, що, здається, й за- будеш, а побачиш, то знов так тебе й тягне [17, 35]. Поет, вірогідно, і справді познайомився з Ганною на балу в Тетяни Волховської в Мойсівці 29—30 червня 1843 р. [6, 92], а вже 2 липня у су- проводі Олексія Капніста відвідав Яготин [6, 122]. Після щойно процито- ваного абзацу О. Чужбинський далі описав інше Шевченкове захоплення: Завлекся было на короткое время он одной известной красавицей, которая кру- жила головы всем, кто попадал в заколдованный круг ее. Увлечение было сильное. Шевченко не на шутку задумывался, рисовал ее головку и несколько раз сочинял стихи. Я всегда был рад, когда кто-нибудь ему нравился: благородная натура эта делалась еще художественнее, и он работал тогда с бóльшим рвением. Скоро, од- нако же, он разочаровался относительно красавицы. Пригласила она как-то его утром — прочесть ей одну поэму и сказала, что у нее никого не будет, что она желала бы одна насладиться чтением. Т. Г. исполнил ее желание. Шел он к ней с каким-то трепетом. Но какая же встретила его картина? В уютной гостиной красавица сидела на диване, окруженная студентом, гусаром и толстейшим гене- ралом — тремя отъявленными своими обожателями, и искусно маневрировала по-своему, обманывая всех троих, то лаская поочередно надеждой, то приводя в отчаяние. Поэт смутился, и как прелестная хозяйка ни атаковала его любезнос- тью — он ушел с твердым намерением никогда не посещать красавицы и сдержал свое слово [17, 36]. Петро Жур припускав [6, 94], що цією «відомою красунею» і була Г. Закревська, адже до її шанувальників, за спогадами Варвари Сторо- женко, належав офіцер гусарського полку, дислокованого тоді в Пиряти- ні, граф Патрикій О’Рурк [16, 52 третьої пагінації]. 14 січня 1844 р. з балу в Мойсівці Шевченко вирушив до Закрев- ських у Березову Рудку в супроводі Селецьких [6, 227—228]. Підрахо- вано, що там він міг перебувати не більше трьох днів, бо мав прямувати до Качанівки, щоб відвезти Григорію Тарновському належну йому копію портрета Миколи Рєпніна-Волконського [6, 229]. 23—24 лютого 1844 р. поет приїхав уже до Петербурга [6, 245]. В. Сиротенко не наводить жод- них документальних підтверджень тому, що подружжя Закревських у вересні-жовтні 1844 р. перебувало у столиці. Як з’ясував П. Жур, Шевченко восени 1844 р. переїхав із будинку Кастюріна на 5-й лінії, 8 на свою останню студентську квартиру в Петер- ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) 91 Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства бурзі. Ні місяць, ні тим більше день переїзду не відомі. Художник Віктор Ковальов згадував про це помешкання: Я, подобно многим нашим землякам, стремящимся к художественному образова- нию, приехал в столицу с ничтожными денежными средствами. В таком положе- нии обыкновенно сближаешься с подобными же себе товарищами и устраиваешь жизнь свою сообща, как можно проще, и вот, сойдясь с такими же тремя юно- шами — К[арпом], Г[удовским] и Р[оговым], — мы заняли в доме Бема на Васи- льевском острове в 1-й линии весьма скромное помещение, состоящее из одной проходной комнаты с перегородкой. За перегородкой жили мы четверо, а налево, не доходя до перегородки, вела дверь в другую комнату, которую занимал Т. Гр. Это была уютная комнатка с одним окном, убранная заботливой женской рукою кисейными занавесками [17, 67]. Шевченко разом із товаришами мешкав у будинку Юхима Бема на 2-й (а не на 1-й) лінії Васильєвського острова (дім не зберігся, нині це ділянка будинку № 3) з осені 1844 р. до кінця березня 1845-го [8, 104—107, 111]. В. Ковальов, схоже, натякав, що про поета тоді турбу- валася якась жінка, хоча, можливо, нею була квартирна господиня. Відо- мостей для будь-яких висновків явно бракує. Софія Платонівна Закревська народилася 9 липня 1845 р. (охрести- ли її 22-го), але її хрещеним батьком був не Віктор, а Михайло Закрев- ський, хрещеною — його сестра Марія [12, 119; 21, арк. 8 зв. 2]. Назвали дитину, ймовірно, на честь сестри Платона Закревського. На яких під- ставах В. Сиротенко пише, що той нібито не хотів бачити дочку, знову ж таки невідомо. Поет у липні-вересні 1845 р. до Березової Рудки не за- їжджав. Від депресії в цей час не потерпав: подорожував Полтавщиною і Київщиною, написав низку творів. У жовтні того ж року захворів на застуду з гарячкою, а у грудні — на висипний тиф [11, 51, 55, 220]. 12 січня 1846 р. Шевченко знову перебував у Мойсівці серед гостей на іменинах Т. Волховської, де зустрівся з Г. Закревською та її зовицею 2 Дякую за вказівку на архівне джерело Галині Карпінчук. Запис про народження С. Закревської у метричній книзі церкви Святої Трійці с. Бе- резова Рудка Пирятинського повіту Полтавської губернії. 1845 р. Державний архів Чернігівської обл. Ф. 1462. Оп. 1. Спр. 5663. Арк. 8 зв. 92 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) Олександр БОРОНЬ Марією. Невдовзі після того, за спогадами О. Чужбинського, поет гос- тював у Закревських: Зимой мы съехались у З[акревс]ких. Шевченко был у них как свой и с удоволь- ствием проживал в их гостеприимном доме. Иногда съезжались к В[иктору] А[лексеевичу] некоторые поклонники Бахуса и совершались знаменитые празд- нества. Но Т. Г. любил и женское общество, нередко просиживал в гостиной у хозяйки в дружеском кружке, весело болтая, слушая музыку или звучным своим голосом распевая заунывные украинские песни. Никакие тогда усилия поклонни- ков Бахуса не в состоянии были его отнять у нас, и кончалось тем, что В[иктор] А[лексеевич] с товарищами приходил из флигеля и все вместе мы просиживали далеко за полночь [17, 17—18]. Як вирахував П. Жур, це могло бути тільки у другій половині січня 1846 р. [5, 183]. Тобто народження Софійки не вплинуло на взаємини Шевченка і Закревських. Такими є факти. Однак і на популярному сайті «Родовід» — «багато- мовному генеалогічному дереві, в якому кожен може вільно створити своє власне родове дерево або змінити, або доповнити запис про будь-яку сім’ю чи людину» — Шевченка вказано батьком цієї дитини: «Софія Тарасівна Шевченко (Закревська)» [13]. Про долю Софії Платонівни більш-менш достовірно відомо лише те, що вона вийшла заміж за Джеймса Фелена, американського громадянина, який мешкав у Парижі [12, 119]. «Власні версії і припущення» про ще одне ймовірне Шевченкове батьківство запропонувала відома письменниця Антонія Цвід, авторка роману-трилогії про коханих жінок поета. Мова, однак, далі піде не про її художній твір, а статтю-дослідження [19], висновок щодо якої вона за- лишила «на розсуд науковців, шевченкознавців» [19, № 13, 7]. Пись- менниця наводить зі спогадів О. Чужбинського уривок про маловідоме захоплення Шевченка влітку 1846 р.: Еще я помню одно увлечение в Киеве. Рисуя Лавру и ее подробности, он позна- комился с приезжим семейством богомольцев, в котором была очень хорошенькая молодая девушка. По вечерам Шевченко начал пропадать и не говорил, где проси- живал до полуночи, и так как у нас было в обычае не спрашивать друг у друга отчета, то я несколько дней не знал, что поэт увлекается. На живописной дикой тропинке, ведшей из Царского сада на Подол прямо чрез скалистый берег, я однажды неча- янно увидел Т. Г. в незнакомом обществе, состоявшем из двух старух, нескольких детей и хорошенькой девушки. Последняя откинула воаль. Раскрасневшееся личи- ко ее, окаймленное светлыми волосами, было замечательно. Смеясь чистым, почти детским смехом, она слушала Т. Г., который, спускаясь рядом с нею, рассказывал ей должно быть что-нибудь забавное. Я подымался в гору. Т. Г. только спросил меня, куда я иду, и сказал, что провожает знакомых в Братский монастырь. На третий день он был очень скучен, и признался мне в своем увлечении. Незнакомое мне семей- ство уехало уже в деревню [17, 36—37]. Тут А. Цвід уриває цитування. За її словами, поет не став пускати товариша у свою душу, лише відмахнувшись повідомленням, що дівчина вже заручена. Письменниця висуває сміливе припущення: «А що, коли насправді вона була заручена саме за ним, одначе він не насмілився озву- ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) 93 Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства чити ім’я нареченого?» [19, № 13, 6]. Відповідний епізод завершував- ся в мемуариста словами: «Девушка эта была за кого-то сговорена и в сентябре назначили свадьбу» [17, 37]. Тому й був Шевченко «скучен». Але це не зупиняє А. Цвід: «І тоді я перенеслася думкою в ті місця, де Шевченко гостював до того, як повернувся до Києва. Седнів! Саме там і могла бути ота загадкова красуня з лаврських пагорбів, яка “уехала уже в деревню”, бо ж, як відомо, Шевченко напередодні повернувся з Седнева від братів Лизогубів, де мешкав і творив певний час» [19, № 13, 6]. Ло- гіки тут явно бракує. У березні-квітні 1846 р. поет перебував то в Черні- гові, то в містечку Седнів [7, 131], але ж це не означає, що зустрінута в Києві родина теж приїхала саме з Седнева, який у той час «деревней» важко було назвати. Далі А. Цвід довільно пов’язує Шевченкові слова в листі до Осипа Бодянського від 3 січня 1850 р. з «седнівською дівчиною»: «Ось бач, як зо мною діялось. Поїхав я тойді в Київ із Петербурга, тойді, як ми з то- бою в Москві бачились, і думав уже в Києві ожениться та й жить на світі, як добрі люде живуть, — уже було й подружіє найшлось. Та Господь не благословив моєї доброї долі! — не дав мені докончить віку короткого на нашій любій Україні» [18:6, 51]. В академічному виданні цей уривок однозначно потрактовано як слова про невдалий намір одружитися з доч кою священника Кирилівки Григорія Кошиця — Феодосією: батько дівчини не дав згоди на шлюб [18:6, 348], однак дослідниця переконана, що «київська адреса» одруження свідчить проти попівни, а шлюбові ні- бито завадив уже арешт. Поет зустрівся з О. Бодянським у Москві у про- міжку 28 березня — 2 квітня 1845 р. [7, 115], до Ф. Кошиць сватався під час перебування в Кирилівці наприкінці вересня того ж року [7, 123], тому «тойді» аж ніяк не може стосуватися наступного року — 1846-го. Враження від знайомства з дівчиною в Лаврі справді лягли в основу авто- біографічного епізоду повісті «Близнецы» (див. сторінки повісті: [18:4, 110—112]), проте ідентифікація літньої пані та дівчини як «седнівських жінок» не має підстав. «Взаимные наши посещения продолжалися без малого год и кончи- лися тем, что я уже другой месяц в роли жениха и совершенно счастлив» [18:4, 119], — повідомляє герой-оповідач повісті «Близнецы» Саватій, в образі якого А. Цвід убачає Шевченкові риси. Така вказівка на трива- лість відвідин, стверджує вона, невипадкова: «Саме стільки поет і міг бути знайомий з седнівчанкою з початку березня 1846 року — свого пе- ребування в Седневі. І це, як на мене, може бути аргументом на користь седнівської красуні» [19, № 13, 6]. Зрозуміло, наведена заувага з худож- нього твору нічого не доводить, тим більше що поет не вчащав до якоїсь дівчини впродовж року. А. Цвід звертається до акварелі із зображенням нібито лаврських па- горбів та двох жінок, яку вважає Шевченковою, бо її підписано «Невідо- мий рисунок Т. Шевченка». Годі збагнути, про який твір мова. Навівши уривок із поетового листа до Андрія Лизогуба від 22 жовтня 1847 р. («Шкода, що я не покинув тойді у вас рисунок київського саду, бо він 94 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) Олександр БОРОНЬ і всі, що були при мені, пропали. У І. Фундуклея» [18:6, 35]), авторка робить висновок: Це ж як можна було дорожити цим рисунком «київського саду»… з зображенням двох жінок, щоб лише за одним ним отак побиватися! Згадати саме про нього! І цікаво, що саме седнівчанинові він висловлює свій жаль з приводу втрати рисунка «з київського саду»! Це і є прямою вказівкою на те, що дами з лаврських пагор- бів і є седнівчанками. І саме це розвіяло мої остаточні сумніви. Отже, я для себе зробила остаточний висновок, що дівчина з «замечательным личиком»… — сед- нівчанка. На щастя, роботи Шевченка були збережені в жандармських архівах. І сьогодні, як на мене, цю роботу можна перейменувати з «Невідомого рисунка» на «Київський сад», як її називав сам Шевченко [19, № 13, 7]. От тільки Шевченків малюнок «Київський сад» насправді досі не знайдено [18:8, № 225], тому щó збирається А. Цвід перейменовувати, неясно, а про долю малюнків, залишених в Івана Фундуклея, можна про- читати в Повному зібранні творів [18:8, № 234]. Осердя розвідки письменниці становить виклад на основі родинних переказів доволі плутаної історії про гаданого Шевченкового сина Федо- ра від невідомої на ім’я седнівчанки. За словами його далекого нащадка Михайла Байдакова, Шевченко був закоханий у доньку Івана Назаровича Стадниченка, що під час франко-російської війни у 1812 р. врятував жит- тя Віталію Івановичу Лизогубу. Лизогуби із удячності взяли на виховання дітей І. Стадниченка — сина і дочку, навчили їх манерам, грамоті, музиці, танцям. Седнівчани буцімто не раз бачили, як Шевченко з тією дівчиною постійно гуляв уздовж річки Снов. Одруженню завадив арешт. Лизогуби нібито привезли свою вихованку до маєтку на хутір Глібовка, щоб при- ховати її вагітність. Згодом видали заміж за літнього колезького асесора Кириченка, якому Лизогуби надали землю і дім у Носівці, де і народився «Шевченків син» Федір. Сказане підтверджується народними переказа- ми [19, № 13, 7], а от документальних доказів немає 3. Сперечатися тут ні з чим: таких розповідей можна назбирати не на один десяток дітей. Дослідниця, крім того, проводить «седнівські» аналогії з поемою «Марія», своєрідно пояснюючи уривок із Шевченкового листа до Вар- вари Рєпніної від 7 березня 1850 р. про задум цієї поеми і картини з зо- браженням Христа. «Молюся Богу и не теряю надежды, что испытанию моему придет когда-нибудь конец. Тогда отправляюся прямо в Седнев и, по мере сил моих, олицетворю мою так долго лелеянную идею» [18:6, 55], — зацитувавши Шевченка, А. Цвід вигукує: «Отже, таки Седнів! У Седневі були його думки, коли зародився задум “Марії”, коли він писав: “во мне родилась мысль описать сердце матери по жизни Пречистой Девы”! Чи не вказує це і справді на те, що він міг знати, що седнівська наречена вже була при надії? І він боготворив її пречистий образ! І саме тому поема не була названа “Свята Марія”, як годилося б, 3 За результатами неопублікованих розшуків Г. Карпінчук, власну сім’ю Федір Кири- ченко створив на початку 1890-х років, у 1894 р. у нього з’явився первісток Юхим (Державний архів Чернігівської області. Ф. 679. Оп. 10. Спр. 790. Арк. 138 зв.), із чого логічно випливає, що сам Ф. Кириченко народився, очевидно, у 1860 —1870-х роках. ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) 95 Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства а просто “Марія”» [19, № 15, 6]. Таке витлумачення надумане. Після слів про втілення ідеї засланець з абзацу продовжує: «В Седневской церкве над иконостасом два вделанные в стену железные крюка меня неприятно поражали — и я думал, чем закрыть их? и ничего лучше не мог выдумать, как картиною, изображающей смерть Спасителя на- шего. Если не ошибаюсь, я говорил об этом с Андрей Ивановичем» [18:6, 55]. А перед цим вище писав, що йому не дозволили змалювати запрестольний образ Христа для оренбурзького костелу. Щоправда, уривок про седнівську церкву з неестетичними крюками дослідниця наводить далі. Утім, саме у зв’язку з бажанням намалювати для згаданої церкви образ і згадує художник Седнів, хоча, можливо, також маючи намір написати у маєтку Лизогубів «Марію». Проте у кожному разі міфічна седнівська покритка тут ні до чого. А. Цвід бідкається, що у листах А. Лизогуба до Шевченка на заслан- ня «ані словечка про трагедію з його нареченою, яку Тарас Григорович вимушено покинув. Бодай би хоч який натяк!..» [19, № 15, 7]. Так, ніби «трагедія» — уже доведений факт. Письменниця губиться у здогадах, чому А. Лизогуб раптово перервав листування: Дехто схиляється до думки, що Андрій Лизогуб отримав жорсткий наказ з Тре- тього відділення жандармів. А можливо, все було просто — повернувшись з Оде- си до Седнева, він дізнається правду про історію з вагітною Тарасовою нарече- ною, яку мусили віддати за нелюба, і перестає писати Тарасові, аби ненароком не виказати другові того нещастя. Можливо, саме через це обидва брати й не писали Шевченкові — промовчати, все одно що збрехати, згрішити перед Богом. А вони, особливо Андрій, судячи з листів, були дуже богобоязливі [19, № 15, 7]. Останній уцілілий лист А. Лизогуба до поета датується 15 липня 1848 р. [3, 156—157]; Шевченко дістав його через перебування у скла- ді Аральської описової експедиції орієнтовно тільки 26 вересня того ж року на Косаралі, але, за власним зізнанням на допиті, не відповідав [15, 221]. Зрозуміло, А. Лизогуб, свого часу попереджений про склад- ність листування в експедиційних умовах, більше й не писав. Поет звер- нувся до нього вже 8 листопада 1849 р., а той відповів у кінці листопада — на початку грудня 1849 р. (див. докладно: [1, 88]). Цей лист А. Лизо- губа не знайдено, Шевченко відписав йому 29 грудня того ж року. Тому твердження А. Цвід, що А. Лизогуб урвав листування з поверненням у Седнів, не відповідає фактам. Листування, поза сумнівом, тривало й далі, бо 14 березня 1850 р. поет дякував братам Лизогубам за надіслані гроші та книжку [18:6, 56], що стало їхньою відповіддю на його послан- ня від 29 грудня 1849 р. Велику частину кореспонденції було спалено напередодні другого арешту 23 квітня 1850 р. За відомостями Льва Жемчужникова, Андрій Лизогуб унаслідок виявленого під час обшуку листування з поетом «имел большие непри- ятности, подпав под надзор III Отделения» [4, 163]. Олександр Конись- кий на підставі приватного листа того ж Л. Жемчужникова пояснював докладніше: 96 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) Олександр БОРОНЬ Літуючи р. 1850 в Чернігові у своїх свояків Занькевичів, Орлов через чернігів- ського губернатора Павла Гессе покликав до себе Лизогуба. Віч-на-віч він ганьбив його за приятелювання і листовання з Шевченком і царським іменем заборонив йому листоватися з ним, похваляючись, що інакше — «і про його — Лизогуба — знайдеться місце там, де перебуває Шевченко». За Лизогубом з того часу був по- тайний догляд поліції [10, 325]. Тому серед шевченкознавців немає розбіжностей у розумінні причин по- дальшого мовчання А. Лизогуба. Спираючись на згадувані мемуари О. Чужбинського, іншого роду «відкриття» робить Олена Заєць у статті 4, опублікованій у збірнику нау- кових праць під грифом Національної бібліотеки України імені В. І. Вер- надського НАН України. Вона повідомляє сенсаційну інформацію про досі невідомий епізод Шевченкової біографії: 17 травня 1846 р., як видно з документів Докладного реєстру резолюцій Духов- ного собору Києво-Печерської лаври за 1846 р., після клопотання генерал- губернатора Д. Г. Бібікова до митрополита Київського та Галицького Філарета допустити художника Т. Г. Шевченка для змалювання видів Києво-Печерської лаври була накладена резолюція митрополита: «Прийняти послушника Григо- рія Червинського (так тимчасово вирішили назвати Т. Г. Шевченка для безпере- шкодного виконання доручення Археографічної комісії) на послух до начальни- ка лаврських іконописців» [ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1, спр. 367, арк. 182 зв.]. Його товариша О. С. Чужбинського також зарахували до послушників за особливою резолюцією митрополита: «Зарахувати в послушники з дозволом потрудитися на винограднику» [9, 215]. Перевірка наведеного повідомлення 5 показала, що насправді першу процитовану резолюцію накладено на клопотання колишнього послуш- ника Кам’янецького Свято-Троїцького монастиря Григорія Червинсько- го про прийняття його в Лавру на послух. Про дальший розгляд його кло- потання свідчить рішення, наведене у другій колонці: «О Червинском доложить его высокопреосвященству, что проситель по билету не может быть принят в послушники как [исключенный] из духовного звания и имеющий билет на срок для избрания рода жизни» [20, арк. 182 зв.]. У третій колонці: «О Червинском истребовать сведения от Подольской духовной консистории, как он себя вел, находясь в духовном звании, и не опорочил ли своего поведения» [20, арк. 182 зв.]. Виникає логічне питання: який зв’язок між реальним Г. Червинським і Шевченком? Жод- ного. Друга процитована в О. Заєць резолюція стосується клопотання козака Андрія Таранущенка. Він так само не має стосунку до О. Чужбин- ського. Легковажність, із якою кандидат наук перетворює Червинського на Шевченка, не може не дивувати. Розглянуті гіпотези недавнього часу, автор першої з яких беззасте- режно претендує на правдивість, насправді не мають реального підґрун- тя і суперечать науково доведеним фактам і документам. В. Сиротенко 4 Публікацію зауважив Михайло Назаренко. 5 Складаю сердечну подяку за опрацювання архівних документів Людмилі Демченко і Геннадію Боряку. ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) 97 Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства власні домисли видає за істину в останній інстанції, тоді як А. Цвід, на- магаючись знайти докази сумнівному родинному переказу, вдається до позбавлених логіки та здорового глузду припущень і оминає при цьому відомі обставини. Кривотлумачень зазнають і мемуарні джерела, зокре- ма спогади О. Чужбинського, що зайвий раз свідчить про невідкладну потребу науково-критичного видання корпусу спогадів про Шевчен- ка. Особливо прикро, що вигадки В. Сиротенка легковірно підхоплює вчительська громада, надаючи їм «прав громадянства» у публікаціях і в освітньому процесі. ЛІТЕРАТУРА 1. Боронь О. Коли Шевченко отримав листи від А. Лизогуба та М. Александрійсько- го за 1848 рік? // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. 2021. Т. 32 (71). № 2. Ч. 2. С. 85—89. 2. Відкриваймо нові грані шевченкознавства. Матеріали науково-практичної Інтернет-конференції. Черкаси, 2013. 155 с. 3. Епістолярій Тараса Шевченка: У 2 кн. / упорядк. С. А. Гальченка, Г. В. Карпінчук; наук. ред. О. В. Боронь; передмова М. Х. Коцюбинської; комент. В. С. Бородіна, В. П. Мов- чанюка, М. М. Павлюка та ін. Харків: Фоліо, 2020. Кн. 1: 1839—1857. 635 с. 4. Жемчужников Л. Мои воспоминания из прошлого. Ленинград: Искусство, 1971. 483 с. 5. Жур П. Дума про Огонь: З хроніки життя і творчості Тараса Шевченка. Київ: Дні- про, 1985. 434 с. 6. Жур П. Літо перше: З хроніки життя і творчості Тараса Шевченка. Київ: Дніпро, 1979. 278 с. 7. Жур П. Труди і дні Кобзаря: Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / вст. стаття М. М. Павлюка. Київ: Дніпро, 2003. 520 с. 8. Жур П. Шевченківський Петербург. Київ: Дніпро, 1972. 194 с. 9. Заєць О. Тарас Григорович Шевченко і Києво-Печерська лавра // Українська біо- графістика: Збірник наукових праць Інституту біографічних досліджень. Київ, 2014. Вип. 11. C. 211—220. 10. Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя / упоряд. В. Смі- лянська. Київ: Кліо, 2014. 670 с. 11. Марцінковський І. Б. Історико-медичне дослідження стану здоров’я та причини смерті Т. Г. Шевченка у контексті розвитку медичної науки ХІХ—ХХІ століть. Миколаїв: НУК, 2014. 296 с. 12. Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. Киев, 1910. Т. 2: Е—К. VI, 720, 20 c. 13. Родовід. URL: https://uk.rodovid.org/wk/запис:687814 (2.10.2021). 14. Сиротенко (Вербицький) В. Незнайомий Вам Тарас Шевченко та його побратими. [Б. м.:] Lulu, 2011, 379 с. 15. Слідчо-наглядові справи Тараса Шевченка. Корпус документів (1847—1859). Ме- таграфовані тексти / упор. Г. Боряк, Л. Демченко, В. Шандра; відп. ред. В. Смолій. Київ: Арій, 2018. 880 с. 16. [Стороженко В. А.] Из воспоминаний Варвары Ананьевны Стороженко, урожден- ной Александрович // Стороженки: фамильный архив. Киев: тип. Г. Л. Фронцке- вича, 1910. Т. 8. С. 43—55. 17. Спогади про Тараса Шевченка. Критичне видання. Видання підготували О. Бо- ронь і М. Назаренко. Київ: Критика, 2022. Т. I. Кн. 2 (у друці). 18. Шевченко Т. Повне зібр. тв.: У 12 т. Київ: Наукова думка, 2001—2014. 19. Цвід А. Наречена з лаврських пагорбів // Українська літературна газета. 2018. 29 черв. № 13. С. 6—7; 13 лип. № 14. С. 6—7; 27 лип. № 15. С. 6—7. 98 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) Олександр БОРОНЬ 20. Центральний державний історичний архів України, м. Київ. Ф. 128. Оп. 1. Спр. 367. 21. URL: https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3Q9M-CSMV-N3Z9?i= 224&cat =1912235 (15.09.2021). Державний архів Чернігівської обл. Ф. 1462. Оп. 1. Спр. 5663. Отримано 5 жовтня 2021 р. REFERENCES 1. Boron, O. (2021). Koly Shevchenko otrymav lysty vid A. Lyzohuba ta M. Aleksandriiskoho za 1848 rik? Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Filolohiia. Zhurnalistyka, 32 (71), № 2, 2, 85—89. http://www.philol. vernadskyjournals.in.ua/journals/2021/2_2021/part_2/18.pdf [in Ukrainian] 2. Vidkryvaimo novi hrani shevchenkoznavstva. Materialy naukovo-praktychnoi Internet- konferentsii. (2013). Cherkasy. [in Ukrainian] 3. Epistoliarii Tarasa Shevchenka (2020). (Part 1). Kharkiv: Folio. [in Ukrainian] 4. Zhemchuzhnikov, L. (1971). Moi vospominaniia iz proshlogo. Leningrad: Iskusstvo. [in Russian] 5. Zhur, P. (1985). Duma pro Ohon: Z khroniky zhyttia i tvorchosti Tarasa Shevchenka. Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian] 6. Zhur, P. (1979). Lito pershe: Z khroniky zhyttia i tvorchosti Tarasa Shevchenka. Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian] 7. Zhur, P. (2003). Trudy i dni Kobzaria: Litopys zhyttia i tvorchosti T. H. Shevchenka. Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian] 8. Zhur, P. (1972). Shevchenkivskyi Peterburh. Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian] 9. Zaiets, O. (2014). Taras Hryhorovych Shevchenko i Kyievo-Pecherska lavra. Ukrainska biohrafi styka: Zbirnyk naukovykh prats Instytutu biohrafi chnykh doslidzhen, 11, 211—220. [in Ukrainian] 10. Konyskyi, O. (2014). Taras Shevchenko-Hrushivskyi. Khronika yoho zhyttia. Kyiv: Klio. [in Ukrainian] 11. Martsinkovskyi, I. B. (2014). Istoryko-medychne doslidzhennia stanu zdorovia ta prychyny smerti T. H. Shevchenka u konteksti rozvytku medychnoi nauky XIX—XX stolit. Mykolaiv: NUK. [in Ukrainian] 12. Modzalevskii, V. L. (1910). Malorossiiskii rodoslovnik. Vol. 2. Kiiev. [in Russian] 13. Rodovid. https://uk.rodovid.org/wk/zapys:687814 (2.10.2021). [in Ukrainian] 14. Syrotenko (Verbytskyi), V. (2011). Neznaiomyi Vam Taras Shevchenko ta yoho pobratymy. Lulu. [in Ukrainian] 15. Slidcho-nahliadovi spravy Tarasa Shevchenka. Korpus dokumentiv (1847—1859). Metahrafovani teksty. (2018). Kyiv: Arii. [in Ukrainian] 16. [Storozhenko, V. A.]. (1910). Iz vospominanii Varvary Ananievny Storozhenko, urozhdennoi Aleksandrovich. Storozhenki: familnyi arkhiv. Vol. 8. Kiiev: [tip. G. L. Frontskevicha], pp. 43—55. [in Russian] 17. Spohady pro Tarasa Shevchenka. Krytychne vydannia (2022). (Vol. I. Part 2). Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian] 18. Shevchenko, T. (2001—2014). Povne zibrannia tvoriv (Vols. 1—12). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian] 19. Tsvid, A. (2018, June 29, July 13, 27). Narechena z lavrskykh pahorbiv. Ukrainska literaturna hazeta, 13, 6—7; 14, 6—7; 15, 6—7. [in Ukrainian] 20. Central State Historical Archive of Ukraine, Kyiv (Collection 128, Inventory 1, File 367). [in Russian] 21. https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3Q9M-CSMV-N3Z9?i=224&cat=1912235 (15.09.2021). State Archive of Chernihiv region (Collection 1462, Inventory 1, File 5663). [in Russian] Received 5 October 2021 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) 99 Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства Oleksandr Boron, doctor of philology, senior research fellow Shevchenko Institute of Literature 4 M. Hrushevskoho st., Kyiv, 01001 e-mail: ovboron@gmail.com ORCID https:/orcid.org/0000-0002-1014-2219 MODERN VERSIONS OF SHEVCHENKO’S ALLEGED PATERNITY Th e creation of a new scholarly biography of Shevchenko is impossible without testing plau- sible assumptions and hypotheses prevalent in the mass consciousness. Most of them do not stand up to criticism and miss any detailed analysis, while others seem at fi rst glance so convincing that they are perceived almost as a truth. Shevchenko‘s alleged paternity used to be one of the taboo issues but now it is fervently debated, attracting many — both admirers of his word and ill-wishers. In the media, popular editions, and even outlines of the lessons available on the In- ternet, the idea that the poet was the father of Hanna Zakrevska’s (1822—1857) daughter, Sofi ia Platonivna, married Felen (1845—?), is being replicated. Volodymyr Syrotenko (Ver- bytskyi), Candidate of Technical Sciences, actively defends this view. Another hypothesis belongs to the writer Antonina Tsvyd who tries, in her research paper, to substantiate leg- endary folk stories about the alleged Shevchenko’s son Fedir whose mother was an unknown resident of Sedniv. Th e statements and assumptions made in the publications of these authors have been critically verifi ed by comparison with dependable information, which showed that both versions do not have any real basis and contradict properly proven facts and documents. V. Syrotenko presents his conjectures as the purest truth, while A. Tsvyd, trying to fi nd evi- dence for dubious legends, resorts to assumptions devoid of logic and common sense while leaving well-known circumstances without attention. Memoirs are also misinterpreted, in particular the ones of Oleksandr Chuzhbynskyi, and it once again testifi es to the urgent need for a critical edition of a corpus of memoirs about Shevchenko. It is especially unfor- tunate that V. Syrotenko’s inventions are recklessly picked up by the community of teachers who ‘legalize’ them in publications and the educational process. Keywords: biography, fatherhood, hypothesis, assumption, refutation.

Сучасні версії Шевченкового псевдобатьківства

Institution

Ähnliche Einträge