Технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання
Вступ. Розгортання четвертої промислової революції та прискорений розвиток проривних технологій
 Індустрії 4.0 супроводжуються формуванням у світі нових мереж створення вартості й перерозподілом
 виробничих потужностей, що частково повертаються до розвинених країн.
 Проблемат...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Наука та інновації |
|---|---|
| Дата: | 2020 |
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2020
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184830 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання / В.П. Вишневський, О.М. Гаркушенко, С.І. Князєв // Наука та інновації. — 2020. — Т. 16, № 2. — С. 3-19. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860255424264011776 |
|---|---|
| author | Вишневський, В.П. Гаркушенко, О.М. Князєв, С.І. |
| author_facet | Вишневський, В.П. Гаркушенко, О.М. Князєв, С.І. |
| citation_txt | Технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання / В.П. Вишневський, О.М. Гаркушенко, С.І. Князєв // Наука та інновації. — 2020. — Т. 16, № 2. — С. 3-19. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та інновації |
| description | Вступ. Розгортання четвертої промислової революції та прискорений розвиток проривних технологій
Індустрії 4.0 супроводжуються формуванням у світі нових мереж створення вартості й перерозподілом
виробничих потужностей, що частково повертаються до розвинених країн.
Проблематика. Процес технологічного розвитку й формування нових мереж створення вартості є
турбулентним, так що одні країни стають новими технологічним лідерами, а інші — аутсайдерами.
Між ними виникають нові або змінюються уже наявні технологічні розриви, а це, у свою чергу, критично
позначається на розвитку національних економік: продуктивності праці, створенні нових робочих місць,
прибутковості бізнесу, зайнятості та доходах населення.
Мета. Розробити концептуальний підхід до визначення поняття і оцінювання розмірів технологічних
розривів між країнами з різним рівнем розвитку промисловості в умовах четвертої промислової
революції.
Матеріали й методи. Історичний аналіз економічних концепцій технологічних розривів, статистичний
аналіз показників економічного й науково-технічного розвитку країн світу, економіко-математичне
моделювання життєвого циклу кіберфізичних технологій.
Результати. У рамках економічної теорії життєвого циклу технологій запропоновано уточнене поняття
технологічного розриву як такого, що пов’язаний переважно з стрибкоподібним переходом з однієї
технологічної кривої до іншої. Для оцінки величини технологічних розривів запропоновано логістичну
функцію, яка визначає залежність між продуктивністю праці та її фондоозброєністю з урахуванням
взаємозалежності фізичного й цифрового капіталу. З її використанням визначено технологічні розриви
між Україною та індустріально розвиненими європейськими країнами, що вимірюються кількаразовим
відставанням у продуктивності праці.
Висновки. Для зменшення технологічних розривів між Україною та європейськими країнами необхідним
є створення нової, орієнтованої на інновації, бізнесової екосистеми, яка формується у процесі генно-
культурно-технологічної коеволюції та потребує, насамперед, комплексу заходів щодо прискорення розвитку
науково-технічної сфери України та пов’язаних з нею культури та інститутів.
Introduction. The Fourth industrial revolution and accelerated development of Industry 4.0 disruptive technologies are
accompanied by the formation of new value creation networks and the redistribution of production facilities that partially
return to advanced economies.
Problem Statement. Processes of technological development and new value chains’ formation are turbulent, so that
some countries have taken lead in the sphere of technology, while others have become outsiders. Between them, new technology
gaps are emerging or existing ones are changing, and this, in turn, has a critical impact on the development of national
economies: productivity, job creation, profitability of businesses, employment, and population income.
Purpose. To develop a framework for defining the concept and estimating the size of technology gaps between countries
with different levels of industrial development in the context of the Fourth industrial revolution.
Materials and Methods. Historical analysis of technology gap economic concepts, statistical analysis of indicators of
economic and R&D development of world economies, economic and mathematical modeling of the cyber-physical technology
life cycle.
Results. Within the economic theory of the technology life cycle, an emendated concept of technology gap has been
proposed. It is mainly related to jump transition from one technological curve to another. To assess the size of technology
gaps, a logistic function has been proposed. It determines the relationship between labor productivity and capital/labor
ratio taking into account the interdependence of physical and digital capital. Using this function, technology gaps between
industrialized European economies and Ukraine, which manifest themselves as multiple lags in productivity, have been
identified. Conclusions. In order to reduce the technology gaps between Ukraine and European countries, it is necessary to create
a new, innovation-oriented business ecosystem that is formed in the course of gene-cultural-technological co-evolution and,
above all, requires a set of measures to accelerate the development of Ukrainian R&D sphere, as well as related culture and
institutions.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:48:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
3
ЗАгАльНІ пиТАННя
СУчАСНОЇ НАУКОВО-ТехНІчНОЇ
ТА ІННОВАЦІйНОЇ дІяльНОСТІ
цитування: Вишневський В.П., Гаркушенко о.М., князєв с.І. Технологічні розриви: концепція, мо-
делі, шляхи подолання. Nauka innov. 2020. Т. 16, № 2. с. 3—19. https://doi.org/10.15407/scin16.02.003
ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16(2)
https://doi.org/10.15407/scin16.02.003
В.П. ВишнеВський 1, О.М. ГаркушенкО 1 , с.І. князєВ 2
1 Інститут економіки промисловості НАН України,
вул. марії Капніст, 2, Київ, 03057, Україна,
+380 44 200 5571, vishnevsky@nas.gov.ua
2 Відділення економіки НАН України,
вул. Володимирська, 54, Київ, 01030, Україна,
+380 44 239 6646, ksi@nas.gov.ua
ТЕХНОЛОГІЧНІ РОЗРИВИ: КОНЦЕПЦІЯ,
МОДЕЛІ, ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ
Вступ. Розгортання четвертої промислової революції та прискорений розвиток проривних технологій
Індустрії 4.0 супроводжуються формуванням у світі нових мереж створення вартості й перерозподілом
виробничих потужностей, що частково повертаються до розвинених країн.
Проблематика. Процес технологічного розвитку й формування нових мереж створення вартості є
турбулентним, так що одні країни стають новими технологічним лідерами, а інші — аутсайдерами.
Між ними виникають нові або змінюються уже наявні технологічні розриви, а це, у свою чергу, критично
позначається на розвитку національних економік: продуктивності праці, створенні нових робочих місць,
прибутковості бізнесу, зайнятості та доходах населення.
Мета. Розробити концептуальний підхід до визначення поняття і оцінювання розмірів техно логіч
них розривів між країнами з різним рівнем розвитку промисловості в умовах четвертої промислової
революції.
Матеріали й методи. Історичний аналіз економічних концепцій технологічних розривів, статис
тичний аналіз показників економічного й науковотехнічного розвитку країн світу, економікомате ма
тичне моделювання життєвого циклу кіберфізичних технологій.
Результати. У рамках економічної теорії життєвого циклу технологій запропоновано уточнене по
няття технологічного розриву як такого, що пов’язаний переважно з стрибкоподібним переходом з од
нієї технологічної кривої до іншої. Для оцінки величини технологічних розривів запропоновано логістичну
функцію, яка визначає залежність між продуктивністю праці та її фондоозброєністю з урахуванням
взаємозалежності фізичного й цифрового капіталу. З її використанням визначено технологічні розриви
між Україною та індустріально розвиненими європейськими країнами, що вимірюються кількаразовим
відставанням у продуктивності праці.
Висновки. Для зменшення технологічних розривів між Україною та європейськими країнами необхід
ним є створення нової, орієнтованої на інновації, бізнесової екосистеми, яка формується у процесі генно
культурнотехнологічної коеволюції та потребує, насамперед, комплексу заходів щодо прискорення роз
витку науковотехнічної сфери України та пов’язаних з нею культури та інститутів.
К л ю ч о в і с л о в а: промислова революція, технологічний розрив, кіберфізична технологія, технологічна
крива, бізнесова екосистема.
В.П. Вишневський, О.М. Гаркушенко, с.І. князєв
4 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2)
четверта промислова революція прискорює
технологічний розвиток, а разом з ним змінює
всі сфери життєдіяльності людини. світ стає
все більш дигіталізованим, людина — кіберне-
тичною, виробництво — керованим штучним
інтелектом і роботизованим. У найближчі
роки Інтернет речей може радикально змінити
обробну промисловість, енергетику, сільське
господарство, транспорт та інші галузі реаль-
ного сектору економіки, на які припадає май-
же дві третини світового ВВП [1]. По суті
йдеться про глобальний процес формування
нових мереж створення вартості та перерозпо-
ділу виробничих потужностей, які поверта-
ються, принаймні частково, до розвинених
країн [2], та формування нових центрів еконо-
мічної влади у світі.
Тому проблемам технологічного розвитку у
контексті четвертої промислової революції і
формування Індустрії 4.0 приділяється сьо-
годні значна увага. з’явилася суттєва кількість
публікацій, які аналізують процеси формуван-
ня Індустрії 4.0 [3—5], використання нових
ключових технологій, таких як мікро- й нано-
електроніка, нанотехнології, промислова біо-
технологія, передові матеріали, фотоніка, Вели-
кі дані, блокчейн [6, 7], визначення наслідків
процесів дигиталізації та роботизації вироб-
ництва з використанням можливостей штуч-
ного інтелекту [7, 8] тощо.
ці процеси технологічного розвитку є ду же
нерівномірними, турбулентними. є країни-лі-
де ри, і є — аутсайдери. Між ними виникають
но ві або поширюються (чи, навпаки, змен шу-
ють ся і зникають) уже наявні технологічні роз-
риви, а це, у свою чергу, критично позначаєть-
ся на національних економіках: продуктив-
ності пра ці, створенні нових робочих місць,
прибутковості бізнесу, зайнятості та доходах
населен ня. зважаючи на зазначене, надзвичай-
но важливо визначити місце кожної країни у
цій новостворюваній реальності.
сьогодні складаються багато різних рей-
тингів: інноваційності [10], економічної склад-
ності [11], цифровізації [12] тощо. Всі вони, з
одного боку, є дійсно корисними і дозволяють
країнам критично оцінювати себе і приймати
необхідні управлінські рішення, спрямовані на
посилення переваг і усунення недоліків. Про-
те, з іншого боку, такі рейтинги — це тільки ран-
жування, побудоване, зазвичай, на експертних
оцінках, яке не дає можливості визначити у
звичних для економістів вимірниках, якими
саме є розриви між конкретними країнами і
групами країн, як їх можна оцінити, та які, ви-
ходячи з таких оцінок, потрібно приймати за-
ходи для подолання або, принаймні, зменшен-
ня критичного технологічного відставання на-
ціональних промислових комплексів від най-
більш індустріально розвинених економік.
Виходячи з зазначеного, метою роботи є
розробка концептуального підходу до визна-
чення поняття й оцінювання розмірів техно-
логічних розривів між країнами з різним рів-
нем розвитку промисловості в умовах четвер-
тої промислової революції та прискореного
розвитку технологій Індустрії 4.0.
ПРОбЛЕМИ КОНЦЕПТуАЛІЗАЦІї
ТА ВИЗНАЧЕННЯ
ТЕХНОЛОГІЧНИХ РОЗРИВІВ
Процес технологічного розвитку у світі не є
рівномірним і залежить від низки чинників, які
різняться залежно від обставин місця і часу,
так, що одні країни сьогодні є техноло гічними
лідерами, а інші — аутсайдерами. Дистанція
між рівнем їхнього розвитку у пострадянсь-
кій науковій літературі отримала назву «тех-
нологічний розрив». В англомовному середо-
вищі ситуація є менш однозначною: викорис-
товується як термін «технологічні розриви»
(англ. technology gaps), так і «технологічне від-
ставання» (англ. technology lags).
На думку фахівця у сфері історії інновацій
Б. Годена, поняття «лагів» 1 та «розривів» по-
ходить з розробленої в рамках соціології теорії
культурних лагів. Її засновник — американсь-
1 Б. Годен визначає лаг як проміжок часу між появою ви-
находу та його комерціалізацією [13, с. 35].
технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання
ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2) 5
2 В роботі М. Познера не розглядаються транспортні ви-
трати, складнощі, пов’язані з перетином кордонів, мо-
нетарна та фіскальна політика урядів.
3 за умови, що вони відбувалися в одній галузі промис-
ловості. У випадку, якщо технологічні зміни відбулися
в одній галузі в одній країні, а інші зміни — в іншій га-
лузі в іншій країні, баланс може залишитися, але змі-
ниться структура міжнародної торгівлі.
кий соціолог У.Ф. огберн — у 1920—1930 рр.
озвучив думку про те, що у суспільстві спосте-
рігається суттєве зростання кількості винахо-
дів, більшість з яких не втілюються на прак-
тиці через значне відставання (лаг) матеріаль-
ної культури від нематеріальної (адаптивної).
Тобто, таке суспільство може бути не готовим
до нових технічних засобів і технологій, а по-
долання відставання вимагає комплексних зу-
силь з боку всього суспільства [13, с. 35—36].
Майже через 30 років після створення тео-
рії культурних лагів вона отримала своє про-
довження та розвиток в економічній теорії.
На перших етапах ідея про те, як різний рі-
вень технологічного розвитку може вплину-
ти на економіку, розвивалася в контексті тео-
рії міжнародної торгівлі, зокрема відомої кон-
цепції хекшера-оліна [14], яка визначає екс-
портну та імпортну спеціалізацію країн через
надлишок (дефіцит) окремих факторів вироб-
ництва.
Вважається, що одним із перших ідею техно-
логічних розривів висунув британський еко-
номіст М. Познер. У статті «Міжнародна тор-
гівля та технічні зміни» (1961 р.), він зазначив,
що коли у двох країн є однакові фактори ви-
робництва, однакова структура промисловос-
ті й вони перебувають у стані торгівельного
балансу, то єдине, що може змінити таку ситу-
ацію на користь однієї з них (за інших рівних
умов 2) — це інновації, реалізація технічних та
технологічних змін 3 [15, с. 323].
якщо одна з країн виходить вперед, то іншій
для подолання розриву потрібен час на: нав-
чання (освоєння інновації підприємствами,
споживачами, конкурентами), імітацію ново-
введення на внутрішньому ринку (зміну тех ні-
ко-технологічних умов функціонування біз-
несу з метою отримання таких самих прибут-
ків, як у підприємств-новаторів; поширення
технології до тих пір, доки вона не стане стан-
дартною для галузі), імітацію інновацій на зов-
нішньому ринку (освоєння нових технологій
закордонними конкурентами фірми-новато-
ра), формування попиту.
кожен такий проміжок часу отримав назву
«відставання», «лагу» (англ. lag): лаг навчан-
ня (англ. learning lag), внутрішній та зарубіж-
ний імітаційні лаги (англ. domestic imitation lag,
fo reign imitation lag), лаг попиту (англ. de mand
lag). чим більшою є тривалість кожно го з цих
лагів, тим більше можливостей у під приємств-
новаторів отримати більші прибутки, та тим
важче конкурентам, як всере ди ні країни, так і
поза її межами, подолати відставання.
У сукупності всі періоди відставання, за
М. Познером, отримали назву «чистий лаг»
(англ. net lag). автор визначає його як:
Net lag = L — l, (1)
де l — лаг попиту; L — повний імітаційний
лаг, L = l1 + l2 + l3; l1 — зарубіжний імітацій-
ний лаг; l2 — внутрішній імітаційний лаг; l3 —
лаг навчання.
цей проміжок часу може бути різним для
різних інновацій (продуктових, процесних, ор-
га нізаційних тощо), різних галузей промисло-
вості та різних країн, що, однак, детально ав-
тором не розглядалося.
Теоретично, після закінчення чистого лагу,
країна, яка наздоганяє державу-новатора, мо-
же освоїти виробництво аналогічного товару
або знизити свої витрати на вже існуючий то-
вар і в такий спосіб відмовитися від імпорту
інноваційного продукту, що з часом має при-
звести до відновлення торгівельного балансу
між країнами.
Проте виникає інша проблема: за цей час
країна-новатор може накопити нові знання й
кошти (зокрема й від міжнародної торгівлі) та
інвестувати їх у нові розробки та реалізацію
нових рішень. І якщо такі інновації йдуть без-
В.П. Вишневський, О.М. Гаркушенко, с.І. князєв
6 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2)
перервно, одна за одною, або комплексно про-
тягом періоду, що є коротшим, ніж тривалість
чистого лагу, то у країни-аутсайдера фактично
не буде шансів наздогнати лідера 4. Тобто, для
визначення впливу технологічного прогресу
на міжнародну торгівлю важливим є не лише
час на імітацію та адаптацію нових технологій
(чистий лаг), але й масштаб інновацій (англ.
rate of innovation) — їх кількість, швидкість та
продуктивність.
У сукупності чистий лаг та масштаб іннова-
цій М. Познер визначає як динамізм (англ.
dynamism) економіки країни. саме від дина-
мізму, тобто від спроможності країни швидко і
масово імітувати кращі технології і продукти
та/або створювати нові, залежить те, наскіль-
ки швидко зростатиме її економіка та пози-
тивне сальдо торгівельного балансу. крім то-
го, у такої країни буде достатньо коштів та ча-
су, щоб забезпечити «визрівання» чергових
інновацій та завдяки їм зберегти свої пози ції
лідера.
У 1970-ті рр. були спроби визначити вплив
технологій і технологічних змін на міжнарод-
ну торгівлю у формалізованому вигляді. це,
зокрема, модель впливового американського
економіста у сфері міжнародної торгівлі р.
Джонса [16], яка також є розвитком моделі
хекшера-оліна та їхніх послідовників. Тобто,
це теоретична модель міжнародного торгівель-
ного балансу, в якій вважається, що існують
дві країни, кожна з яких виробляє два види то-
варів (промислові та продовольчі) з викорис-
танням двох видів ресурсів (праці та землі).
Фактори виробництва в кожній з країн вважа-
ються повністю задіяними та немобільними.
автор зазначає, що технологічні інновації
сприяють зменшенню ціни продукції за раху-
нок відносного зменшення собівартості та
кількості потрібних для цього ресурсів. Тому
країна-новатор отримує конкурентні переваги
перед своїм торгівельним партнером та може
експортувати більші обсяги своєї продукції,
витрачаючи менше коштів.
р. Джонс поставив завдання визначити, як
різниця у виробничих функціях країн, що ви-
никає під впливом технічних інновацій, змі-
нює базову модель торгівельного балансу. При
цьому він, так само як і його попередники, ви-
ходить з положення про те, що вподобання
споживачів в обох країнах однакові, а моне-
тарна й фіскальна політика країн та транспорт-
ні витрати ігноруються.
Для вирішення поставленого завдання вче-
ний дослідив відносну зміну цін на товари в
рамках моделі:
(P
M — PF) = |Θ| (w — r) — (pM — pF),
|Θ| = ΘLM — ΘLF ,
(2)
де M — промисловий товар; F — продоволь-
чий товар; L — праця; PM, PF — зміна ціни про-
мислового та продовольчого товарів, відпо-
відно; w — відносна зміна заробітної плати; r —
відносна зміна земельної ренти; pM, pF — від-
носний розмір скорочення витрат на вироб-
ницт во промислових та продовольчих товарів,
відповідно; ΘLM, ΘLF — частка праці у виробни-
цтві промислових та продовольчих товарів,
відповідно.
знак |Θ| показує, виробництво яких товарів
є більш трудомістким. якщо в обох країнах ви-
робництво промислових товарів є більш тру-
домістким (тобто, значення |Θ| є позитивним),
то перевага у виробництві трудомісткої про-
дукції буде у країни з нижчим рівнем заробіт-
ної плати.
рівняння (2) дозволяє уточнити це тверджен-
ня з урахуванням впливу технологічних змін:
виробництво більш трудомісткого товару мо-
же виявитися дорожчим в країні з низькою за-
робітною платою, якщо інша країна має досить
велику технологічну перевагу у виробництві
такого товару. Тобто, якщо враховувати тех-
нологічні інновації, то, відповідно до теорії по-
рівняльних переваг, значення в цьому випад-
4 Виключенням з цієї ситуації М. Познер вважає ситуа-
цію, коли країна, що відстає, реалізує на практиці інно-
вації в іншій галузі промисловості, ніж та, де вона не є
лідером.
технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання
ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2) 7
ку матимуть насамперед відмінності у продук-
тивності праці.
При цьому, якщо замінити землю (немобіль-
ний фактор виробництва) на капітал та зроби-
ти останній мобільним (наприклад, завдяки іно-
земним інвестиціям), то, в такому разі, техніч-
ні інновації можуть призвести до збільшення
доходу від інвестицій в капітал. це у кінцево-
му рахунку призведе до її спеціалізації на ви-
пуску товару, який забезпечує більш високий
дохід від інвестицій.
У подальшому через міжнародну торгівлю
ціни на фактори виробництва на міжнародних
ринках можуть зрівнятися, проте частки цих
факторів у вартості кінцевої продукції (інно-
ваційної в одній країні та неінноваційної — в
іншій) будуть все більше різнитися, і техноло-
гічний розвиток таких країн буде відбуватися
по-різному. Таким чином, продукція, що виро-
бляється в різних країнах, може буде однако-
вою, проте, через різницю у цінах та співвід-
ношення факторів виробництва, національні
виробничі функції відрізнятимуться.
загалом нові технології можуть бути пере-
несеними і до менш розвинутої країни, проте
це вимагатиме значних інвестицій в капітал, а
також залучення (наприклад, завдяки інозем-
ним інвестиціям) кваліфікованих робітників
та управлінців, обізнаних з новою технологією.
При цьому, як і в статті М. Познера, підкрес-
люється, що такий трансфер вимагає часу та
інших витрат щонайменше на оволодіння на-
вичками з їх використання. якщо запозичення
нової технології з тих чи інших причин є не-
можливим, то цій країні для надолуження від-
ставання від конкурентів потрібно займатись
власними розробками, що також вимагає часу
та коштів. Тобто, перенесення технології та/
або створення власних технологій пов’язане
з відставанням, за термінологією М. Познера,
та його надолуженням.
У цілому модель р. Джонса, як і попередні
дослідження, що базуються на теоремі хек ше-
ра-оліна, є дуже абстрактною. крім того, його
твердження про відмінності у виробничих функ-
ціях країн з різним технологічним розвитком
та перенесення нових технологій з однієї краї-
ни до іншої не формалізовані, а є тільки суб’єк-
тивними висновками автора.
Принципово важливим подальшим етапом
у розумінні технологічних розривів стала ві-
дома монографія колишнього директора всес-
вітньовідомої консультаційної фірми Mckin-
sey & Company р. Фостера «оновлення вироб-
ництва: атакуючі виграють» (1986) [16; 18], в
якій він розглядає проблему не в контексті те-
орії міжнародної торгівлі та порівняльних пе-
реваг, а з позицій динаміки самих технологій,
їх життєвого циклу, описуваного s-подібними
технологічними кривими.
Ідея р. Фостера полягала в тому, що нові
технології в своєму розвитку проходять три
основних етапи. На першому кожна технологія
вимагає значних затрат часу, коштів і зусиль
на їх доведення до стадії корисного продукту.
На наступному етапі — на висхідній ділянці
s-подібної технологічної кривої — за по рів ня но
незначних витрат досягається значна віддача
від використання цієї технології. Після цього
настає останній, рубіжний етап життєвого цик-
лу технології — коли значні вкладення при но-
сять тільки незначний результат. Тобто, на остан-
ньому етапі діюча технологія вичерпує свої мож-
ливості й виникає потреба в її заміні на нову.
При цьому р. Фостер зауважує, що s-подіб-
ні технологічні криві «…майже незмінно хо-
дять парами» (рис. 1), а технологічний розрив
(англ. gap) [18, с. 273]) — це проміжок між
парою s-подібних технологічних кривих, ко-
ли одна технологія заміщує іншу.
Тобто, на відміну від попередніх уявлень,
наприклад, М. Познера, технологічний розрив
за р. Фостером — це не просто проміжок часу,
протягом якого потрібно навчитися новій тех-
нології, зімітувати її або створити власну ана-
логічну (ламінарний, поступовий розвиток), а
заміна однієї технології на іншу (часто — ра-
дикально відмінну від попередньої), стрибко-
подібний перехід (турбулентний, революцій-
ний розвиток).
В.П. Вишневський, О.М. Гаркушенко, с.І. князєв
8 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2)
р. Фостер не запропонував конкретних ме-
тодик побудови технологічних кривих і визна-
чення розривів, відсутні в його роботі й фор-
малізовані моделі цих кривих. як приклад за
наявною статистичною інформацією за пев-
ний проміжок часу він проаналізував техноло-
гічну криву в галузі створення та імплантації
штучного серця, де зусиллями виступали ви-
трати часу на дослідження, а результатом —
тривалість життя пацієнта з імплантатом. що-
до визначення меж використання конкретних
технологій, оцінки технологічних розривів, а
також визначення заходів для їх подолання —
це є самостійним завданням кожної компанії,
якщо вона бажає залишитися лідером [18, с. 87].
концептуальне бачення проблеми р. Фосте-
ра [16] передбачає розгляд технологічних кри-
вих і розривів на мікрорівні, тобто на рівні ок-
ремих підприємств і компаній (груп компаній).
це ускладнює аналіз, якщо стоїть завдання
оцінки технологічного розвитку національної
економіки в цілому, адже технологічні криві,
що існують в різних секторах промисло вості
та які описував р. Фостер, можуть накладати-
ся одна на одну, при цьому неминуче перети-
натимуться різні етапи цих різних технологіч-
них кривих тощо, що ускладнює загальну кар-
тину по країні в цілому та проведення міждер-
жавних порівнянь.
Інший підхід до розуміння проблеми техно-
логічних розривів, що дозволяє робити міждер-
жавні порівняння, запропонував норвезький
вчений я. Фагерберг. У статті, що вийшла у
1988 р. [19], він висунув теорію технологічних
розривів економічного зростання, яка спира-
ється на концепцію еволюційної економіки
(англ. evolutionary economics) [20]. На його дум ку,
така теорія мала стати відповіддю на неспро-
можність неокласичних теорій економічного
зростання пояснити особливу роль інновацій
та розповсюдження виробничих технологій в
умовах глобального економічного зростання.
У свою чергу, виходячи з ідей я. Фагерберга,
технологічні розриви — це істотні технологіч-
ні відмінності між багатими та бідними краї-
нами [21, с. 1292].
я. Фагерберг розробив модель зв’язку еко-
номічного зростання та платіжного балансу в
рамках теорії міжнародної конкурентоспро-
можності. В його моделі найбільший інтерес
становить запропонований автором підхід до
оцінки рівня технологічного розвитку країн.
На його думку, зміна обсягів експорту та імпор-
ту залежить від співвідношення між рів нями
технологічного розвитку досліджуваної країни
та передових в цьому сенсі країн, яке він по -
значив як , де Q — рівень технологічного роз-
витку досліджуваної країни, а, відповідно, Q* —
рівень технологічного розвитку передових
країн [19].
звідси випливає, що при порівнянні техно-
логічного розвитку передових країн це спів-
відношення наближається до 1, а при збіль-
шенні різниці у технологічному розвитку кра-
їн — його значення прямує до нуля. Тобто,
можна припустити, що достатньо високі зна-
чення цього співвідношення свідчать про тех-
нологічне відставання між країнами, а близькі
до нуля — про технологічний розрив.
Важливим наступним кроком на шляху поєд-
нання макро- і мікроекономічного підходів до
розуміння процесів технологічного розвит ку і
технологічних розривів стала праця бри тансь-
Q
Q*
Рис. 1. Життєвий цикл технологій і технологічні розри-
ви у контексті кіберфізичних систем Індустрії 4.0
зусилля (витрати)
Технологійчний
розрив
П
ро
ду
кт
ив
ні
ст
ь
(р
ез
ул
ьт
ат
и)
технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання
ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2) 9
ко-венесуельської вченої к. Перес «Тех ноло-
гіч ні революції та фінансовий капітал. Ди намі-
ка бульбашок та періодів процвітання» (2002 р.)
[22, 23]. Нею було висунуто плідну концепцію
технологічного розвитку, що є комбінацією та
подальшим розвитком ідей М. конд ратьєва що-
до довгих хвиль розвитку [24], й. шум петера
щодо ролі інноваторів і творчого руйнуван-
ня [25], р. Фостера щодо технологічних розри-
вів [16], а також містить елементи світ-сис тем-
ної теорії [26].
На думку к. Перес, приблизно кожні 50 років
з’являються радикальні технологічні ін но-
ва ції, або, за висловом автора, — великі ре-
волюційні стрибки у технології (англ. big re
vo lu tio nary leaps in technology [23, c. 60]), які
докорінно змінюють не тільки ту галузь про-
мисловості, де вони виникли, а й решту про-
мисловості, інші сфери економіки, сус пільст-
во, державу та наявні в ній інститути. Такі
революційні інновації, а також інші супутні
технології та нововведення, трансформують
виробництво, стають основою промислових
революцій і спричиняють так звані довгі Ве-
ликі хвилі. Вони, на думку к. Перес, мають
вигляд не типових довгих хвиль М. кондра-
тьєва, а логістичних технологічних кривих,
як у р. Фостера. Також вони є перериваними
та накладаються одна на одну при зміні тех-
нологічних парадигм (тобто, ко ли одна гру-
па технологій застаріває, а їй на змі ну прихо-
дить нова).
Тобто, в своїй роботі к. Перес перейшла від
запропонованої р. Фостером теорії розривів
до макрорівня та обрала революційні інновації,
що зачіпають не лише одну галузь промисло-
вості, а всю економіку країни і навіть суспіль-
ство, спонукаючи останнє до суттєвих змін як
в частині поводження з технологіями, так і в
частині перегляду усталених правил його функ-
ціонування. При цьому розрізнені технологіч-
ні криві, якщо розглядати їх з позицій макро-
рівня, та довгі технологічні хвилі, «згладжу-
ються», а отже, більш реальною стає можли-
вість оцінювати та моделювати їх.
к. Перес майже не використовує термін
«розриви» 5, проте зазначає, що розвиток окре-
мих галузей промисловості впродовж довгої
хвилі характеризується розходженням (англ.
divergence). Таке розходження у розвитку спо-
стерігається між новими, модернізованими ви-
дами діяльності та старими, такими, що стали
традиційними в межах нової парадигми техно-
логічного розвитку [23, с. 61]. з часом та роз-
повсюдженням нових технологій серед все біль-
шої кількості економічних суб’єктів таке роз-
ходження може зменшитися, зокрема й через
те, що застарілі види економічної активності
вже відійдуть.
крім того, коли йдеться про розповсюджен-
ня у світі нових технологій в ході чергової Ве-
ликої хвилі, можна спостерігати процес відста-
вання (англ. lagging). спочатку революційні тех-
нології визрівають, «вибухають» та отримують
розвиток в країні-ядрі, і лише з часом інвесто-
ри переміщуються з цієї країни в інші країни
світу у пошуках порівняльних переваг та мож-
ливостей розширення вже насичених ринків
[23, с. 63, с. 95].
згідно з концептуальним підходом к. Перес,
різниця в технологічному розвитку між краї-
нами є наслідком поєднання комплексу різно-
планових факторів: ступеня загального еконо-
мічного розвитку країни, наявної інфраструк-
тури, досвіду людей, інституційних умов, на-
явної науково-технічної бази та інвестицій в
науково-дослідні та дослідно-конструкторські
роботи (НДДкр), часу, необхідного для впро-
вадження нових технологій у життя. Тобто, кон-
цепція різниці в технологічному розвитку кра-
їн та причин цього явища, зазначеного вченою,
можна вважати також подальшим розвитком
5 Термін «розрив» (англ. gap) к. Перес використовує в
значенні «нерівність» щодо різниці в доходах найба-
гатших прошарків населення з рештою населення краї-
ни, збільшення частки населення, що належить до най-
бідніших прошарків, та при описі різниці у значеннях
ВВП в постійних та поточних цінах у фазі агресивного
технологічного розвитку та у переломний момент [23,
c. 99—111].
В.П. Вишневський, О.М. Гаркушенко, с.І. князєв
10 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2)
ідей М. Познера щодо сутності технологіч-
них розривів.
Плідна ідея циклічності інноваційного про-
цесу, до якої зверталася к. Перес, спричинила
багато інших досліджень у цій галузі, серед
яких доцільно звернути увагу на праці М. хі-
роока [27], який на основі аналізу значного
масиву даних висунув гіпотезу про наявність
зв’язку між інноваціями і великими циклами
кондратьєва, а також обґрунтував, що дифу-
зія нововведень синхронізується з підвищу-
вальною хви лею циклу, роботи а. акаєва [28],
який розробив математичну модель довготри-
валого мак роекономічного зростання, що вра-
ховує вплив циклічних коливань, теоретичні
дослідження В. Дементьєва [29], який акцен-
тував увагу на взаємодії екстрактивних та ін-
клюзивних інс титутів у контексті зміни тех-
нологій, та ін.
У 2008 р. світовий банк запропонував свій
комплексний індекс, що дозволяє оцінити тех-
нологічний розвиток країн та, відповідно, зро-
бити на його основі порівняння між країнами
[30, с. 4—5].
Технологічні досягнення оцінюються за до-
помогою цього індексу шляхом виявлення то-
го, наскільки інтенсивно використовуються
та/або генеруються різні технології в країні.
Така інтенсивність оцінюється за чотирма па-
раметрами:
1) масштаб наукових винаходів та інновацій;
2) розповсюдженість старих технологій;
3) розповсюдженість більш нових технологій;
4) використання зарубіжних технологій в на-
ціональному виробництві.
різницю в значеннях цих чотирьох парамет-
рів (наприклад, при порівнянні багатих країн з
бідними), фахівці світового банку і вважають
технологічним розривом (англ. technology gap).
Так, вони зазначають, що у бідних країнах че-
рез низький рівень доходів, нестачу навичок
щодо використання таких технологій, а також
відсутність відповідної інфраструктури, вико-
ристовується лише ¼ рівня технологій багатих
країн [30, с. 7].
При цьому слід зазначити, що поняття «тех-
нологічний розрив» та «технологічне відста-
вання» тривалий час використовувалися як
синоніми.
Проте останнім часом фахівці провідних
міжнародних установ та організацій ста ли більш
обережно застосовувати ці терміни.
Так, при порівнянні технологічного розвит-
ку країн фахівці Міжнародного валютного фон-
ду [31] оперують поняттям «технологічне від-
ставання». «Технологічний розрив» викорис-
товують щодо нових/модернізованих підпри-
ємств та немодернізованих. його можна по-
долати лише шляхом заміни застарілих тех-
нологій і організаційних рутин новими.
часто термін «технологічний розрив» ви-
користовується щодо праці, навичок та квалі-
фікації, необхідних для роботи з новими тех-
нологіями.
Так, у звіті Міжнародного Валютного фонду
[32] зазначається, що станом на 2018 р. є знач ні
прогалини у методології та методиках збору ста-
тистичної інформації про працю (продуктив-
ність, нові види економічної діяльності тощо).
одна з чотирьох найбільших у світі компа-
ній у сфері консалтингу та аудиту — Delloitte —
також використовує термін «розрив» лише що-
до навичок, необхідних для роботи з новими
технологіями, та нестачі персоналу, що ними
володіє [33].
аналогічно застосовано термін «розрив» і
фа хівцем іншої найбільшої компанії у сфері
аудиту та консалтингу — Ey — Л. келдвел.
Вона зазначає, що через розрив між потреба-
ми у робочій силі з відповідними навичками
та її наявністю на ринку праці у 2028 р. у про-
мисловості сша буде вакантними 2,4 млн
робочих місць. Тобто, за 10 років (з 2018 р.)
цей показник збільшиться майже на 2 млн і
кандидатів на вільні робочі місця не має, ос-
кільки наразі кваліфікація трудових кадрів
дуже низька [34].
Підсумовуючи наведені вище дослідження,
що стосуються визначення поняття «техноло-
гічний розрив» слід зазначити, що хоча по-
технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання
ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2) 11
няття «технологічний розрив» та «техноло-
гічне відставання» були запропоновані май же
60 років тому, їх чіткого визначення та різниці
між ними в науковій літературі та звітах про-
відних міжнародних організацій (МВФ, сві-
товий банк тощо) досі не надано. Більше того,
в англомовній літературі ці поняття часто за-
стосовуються як синоніми, або термін «тех-
нологічне відставання» з міркувань політко-
рект ності вживають до країн, що розвивають-
ся, як пом’якшений варіант виразу «техноло-
гічний розрив».
Незважаючи на це, проведений в роботі ана-
ліз показав, що ці поняття доцільно розрізня-
ти в рамках концепції життєвого циклу тех-
нологій. Тому, з метою забезпечення чіткості
фор мулювань, запропоновано використовува-
ти та кі їхні визначення.
Технологічне відставання — незначна від-
стань у технологічному розвитку, що виникає
переважно між країнами зі схожим рівнем до-
ходів, які розвиваються переважно в рамках
одного технологічного укладу. Для ситуації
технологічного відставання є характерним ін-
новації еволюційного типу, що надають одній
країні можливість отримати конкурентні пе-
реваги в короткостроковій перспективі, які ін-
ша країна може повторити (шляхом імітації
або власних розробок) досить швидко і з по-
рівняно незначними витратами коштів та часу,
і, таким чином, повернути собі втрачені кон-
курентні позиції. Тобто, у зазначеному випад-
ку йдеться про одну й ту ж s-подібну техно-
логічну криву.
Технологічний розрив — значна відстань у тех-
нологічному розвитку між країнами, виник-
нення якої можливо двома шляхами:
1) між країнами зі схожим рівнем доходів та
однаковим технологічним укладом у разі поя-
ви в одній з них масштабних інновацій револю-
ційного типу, що належать до вищого техноло-
гічного укладу, або появи комплексу інновацій
еволюційного типу, що з’являються з такою
швидкістю і в таких масштабах, які не дозво-
ляють іншій країні в короткостроковому періо-
ді створити власні та/або зімітувати аналогіч-
ні інновації для повернення втрачених конку-
рентних позицій на світових ринках;
2) між країнами, економіка яких характе-
ризується різними технологічними укладами,
та переважно з дуже відмінними рівнями до-
ходами населення в них.
Тобто, у такому випадку йдеться або про пе-
рехід з однієї s-подібної технологічної кривої
на іншу, або про різні s-подібні криві.
Таке визначення технологічного розриву є
більш жорстким, ніж запропоноване М. Поз не-
ром, адже у випадку, якщо країнам притаманні
різні технологічні уклади, то для аутсайдерів
фактично залишається позиція вічно «наздо-
ганяючих», таких, що можуть лише намагати-
ся наблизитися до країн-новаторів, а не стати
з ними на одну сходинку, оскільки динамізм
їхнього технологічного розвитку (маса і швид-
кість інновацій), за інших рівних умов, завжди
буде меншим від динамізму країн-лідерів. І
лише сприятливий збіг обставин у поєднанні з
багаторічними цілеспрямованими й послідов-
ними зусиллями суспільства з формування
національної інноваційної системи й створен-
ня відповідної культури можуть радикально
змінити ситуацію на краще (як, це, наприклад,
свого часу відбулося у Південній кореї і тепер
відбувається у китаї).
зважаючи на це, важливо підкреслити, що
у цьому випадку йдеться саме про довгостро-
кове технологічне відставання, вимірюване у
фізичний продуктивності технологій, а не про
економічне відставання, вимірюване, наприк-
лад, ВВП на душу населення. ВВП можна від-
носно швидко наростити, масово впроваджу-
ючи добре відпрацьовані технології з верхньої
частини s-подібних кривих, але це не допо-
може підвищити конкурентні позиції країни
у довгостроковій перспективі. Тобто, на відмі-
ну від розповсюдженої точки зору, масові ін-
новації не є запорукою стратегічного успіху
країни, тоді як насправді важливим є те, тех-
нології якого рівня вона розробляє (імітує) та
впроваджує.
В.П. Вишневський, О.М. Гаркушенко, с.І. князєв
12 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2)
МЕТОДИЧНИй ПІДХІД
ДО ОЦІНюВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ
РОЗРИВІВ В уМОВАХ ІНДусТРІї 4.0
В основу пропонованого методичного підхо-
ду до оцінювання технологічних розривів по-
кладено низку положень.
По-перше, йдеться не про ламінарний (по-
ступовий) технологічний розвиток, а про тур-
булентний, революційний. загалом обидва
підходи мають право на наукове життя, а все
залежить від обставин, місця і часу. оскільки
саме тепер розгортається чергова, уже четвер-
та промислова революція, саме на часі аналі-
зувати реалії революційного розвитку, зазви-
чай описувані концепцією життєвого циклу
технологій і стрибкоподібних переходів між
технологічними кривими.
По-друге, оскільки виконується порівнян-
ня країн в цілому, тобто аналізуються макро-,
а не мікроекономічні показники, то йдеться
про групи домінуючих технологій у тій чи ін-
шій країні, які визначають загальний техніко-
технологічний рівень національних економік,
а не про окремі технологічні рішення, які мо-
жуть належати до різних укладів.
По-третє, враховується, якими є головні
особливості нових домінуючих технологій, ос-
кільки це має принципове значення для виз на-
чення факторів впливу на їхній розвиток і па-
раметризації s-подібних технологічних кривих.
Індустрія 4.0, яка формується на наших
очах, є продуктом нової, вже четвертої, про-
мислової революції. ця індустрія, по-перше,
базується на цифровій революції, і, по-дру-
ге, характеризується злиттям інноваційних
технологій, що розмивають лінії між фізични-
ми, цифровими та біологічними сферами [35,
с. 11—12].
серцевину цієї промисловості складають
«розумні» кіберфізичні системи, завдяки яким
формується нове суспільство, яке вже не мож-
на назвати ані індустріальним (виробництво
товарів), ані постіндустріальним (надання по-
слуг). Воно взагалі є якісно іншим — одночас-
но і кібернетичним, і фізичним, а його гібридні
продукти «... не є ні товарами, ні послугами ви-
ключно» [4, с. 20]. кіберфізичні технології та
штучний інтелект дають можливість зробити
його «розумним» і будувати на цій основі но-
вий смарт-соціум, який японці уже назвали
суспільством 5.0 [36].
У цьому сенсі відома дихотомія «Ін дуст ріа-
льний-постіндустріальний» втрачає свій сенс.
У смарт-суспільстві, новому смарт-вироб ницт-
ві і «залізо», і «цифра» органічно доповнюють
один одного і спільно розвиваються, коеволю-
ціонують. але межі можливостей цієї коево-
люції все ж більшою мірою визначаються роз-
витком «заліза», а не «цифри» як такої. щоб
пояснити цю думку звернемося ще раз до кон-
цепції життєвого циклу технологій, в рамках
якої залежність між витратами на створення і
просування нових виробничих технологій та
одержуваними результатами описується s-по-
дібними (логістичними) технологічними кри-
вими (рис. 2).
як вже було зазначено, економічний сенс
цих кривих полягає в тому, що спочатку, коли
нова технологія тільки починає свій життєвий
шлях, зусилля з її розвитку, як правило, при-
носять скромні результати, оскільки створен-
ня нових налаштувань і виробничих проце-
сів, методів та інструментів вимагають часу
й грошей. але, пізніше, як результат цих зу-
силь, нова технологія розкриває свій потен-
ціал (Dy4 > Dy3) (якщо тільки втілені в ній ідеї
виявилися правильними, а не помилковими)
і приносить зростаючу віддачу, зокрема й за
рахунок використання можливостей інфор ма-
ційно-комунікаційних технологій. Нарешті, на
стадії зрілості, подальші вкладення у вдоско-
налення технологій вже дають тільки незнач-
ний приріст результатів з точки зору їх фізич-
ної продуктивності.
це свідчить про те, що потенціал таких ін-
женерно-конструкторських рішень переважно
вичерпано, і його вже не можна наростити за
допомогою всіляких цифрових хитрувань. Ін-
шими словами, якщо використовується старе
«залізо», то ніякий, навіть найкращий «софт»
технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання
ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2) 13
і засновані на ньому методи управління не в
змозі підвищити загальну продуктивність сис-
теми вище певного рівня. а тому для вирішен-
ня цього завдання потрібен пошук нових ін-
женерно-конструкторських рішень і пере хід
на нові технологічні криві, навіть якщо він су-
проводжується тимчасовим економічними втра -
тами Dy3—4 на рис. 2).
У зв’язку з тим, що в Індустрії 4.0 розвиток
виробничих технологій якнайтісніше пов’я за-
ний з розвитком технологій цифрових, відмін-
ність концептуального підходу, проілюстро-
ваного на рис. 2, полягає у тому, що витрати
описано через зміну структури капіталу — пи-
томої ваги цифрового капіталу Ki в його за-
гальній величині (сумі капіталів цифрового і
фізичного), так що більш продуктивним ви-
робничим технологіям відповідає більша пи-
тома вага Ki.
це в цілому відповідає сучасній практиці. У
Німеччині, наприклад, яка є одним з лідерів
Індустрії 4.0, зростання промислового вироб-
ництва й продуктивності праці забезпечуєть-
ся, головним чином, за рахунок фактора прог-
рамного забезпечення [36, с. 28—32]. У бага-
тьох розвинених країнах саме цифровий (а не
фізичний) капітал, і особливо його нематері-
альна частина, демонструє випереджаючі тем-
пи зростання: якщо в середньому в світі циф-
рові інвестиції в нематеріальні активи склада-
ють близько 50 % вкладень в цифрові матері-
альні активи, то в Ізраїлі, японії, швеції, Ве-
ликобританії і сша — близько 70 % [38].
як уже зазначалося, найбільший фінансо-
вий прибуток виробничі технології зазвичай
приносять на етапі фізичної зрілості, коли во-
ни добре відпрацьовані. Тому такі зрілі техно-
логії вигідно експортувати (сфера трансферту
технологій на рис. 2). При цьому ті країни, які
їх купують, адаптують і впроваджують з ме-
тою підвищення загального рівня національ-
ної економіки, завжди будуть відставати від
країн—технологічних лідерів, які мають мож-
ливість використовувати потоки грошей від
експлуатації і продажу зрілих технологій для
інвестицій в нові покоління інженерно-конст-
рукторських рішень, потенційно здатних при-
нести набагато більшу віддачу, ніж технології
попередніх поколінь. Тобто, в термінах рис. 2,
початкові втрати від переходу на технології 4.0
можуть бути значно компенсовані зрос тан ням
їх фізичної продуктивності та фінансових ре-
зультатів. Більш того, як показано на рис. 2, кут
нахилу середньої частини s-подіб ної кривої
тех нологій 3.0 менше, ніж кут на хилу серед-
ньої частини s-подібної кривої технологій 4.0.
цю концепцію можливо і доцільно поши-
рити також на сферу технологічного розвитку
національних економік, які використовують
домінуючі технології 6 різного рівня і ступеня
розвитку. Тобто, для певної національної еко-
номіки просунення між точками однієї й тієї ж
s-подібної кривої вправо можна трактувати як
розвиток домінуючих технологій заданого рів-
ня. саме це твердження і становить ключову гі-
потезу і вихідну точку подальших розрахунків,
заснованих на історичних економічних даних.
6 Підкреслимо, що тут йдеться саме про домінуючі (ма-
сово вживані) технології, а не про окремі взірці техно-
логій, які не чинять суттєвого впливу на загальну кар-
тину в країні.
Рис. 2. Пара s-подібних технологічних кривих і техно-
логічний розрив за р. Фостером [18, с. 86]. Умовні по-
з начення: Ki — цифровий капітал; Kf — фізичний капітал;
V — додана вартість; Dy3 — потенціал продуктивності
технологій 3.0; Dy4 — потенціал продуктивності техноло-
гій 4.0; Dy3—4 — тимчасова втрата продуктивності при пе-
реході від технологій 3.0 до технологій 4.0
V
Kf + Ki
y =
Ki
Kf + Ki
x =
Технології 4.0
Dy3—4
Dy4
Dy3
зусилля (витрати)
Технології 3.0
сфера трансферу
технологій
В.П. Вишневський, О.М. Гаркушенко, с.І. князєв
14 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2)
розглянемо три країни: Україну та членів
єс — чехію й Німеччину. як відомо, Украї-
на сьогодні характеризується відносно низь-
ким рівнем технологічного розвитку. Та
промис ловість, яка складає основу її індустрі-
ального потенціалу (а це, насамперед, галузі
паливно-енергетичного й металургійного комп-
лексів) — це технології рівня 3.0 або нижче 7.
Повна протилежність — це промисловість лі-
дера єс Німеччини, яку за багатьма ознаками
можна віднести до Індустрії 4.0. чехія, яка
традиційно належить до групи індустріально
розвинених країн, займає проміжне станови-
ще, так що її промисловість можна назвати Ін-
дустрією 3+.
згідно з запропонованою вище концепцією
будемо вважати, що в кожній національній
економіці продуктивність (результат) є функ-
цією від витрат у вигляді вкладень у фізич-
ний і цифровий капітали (так що фізичний ка-
пітал не можна нарощувати без вкладень у ка-
пітал цифровий), і загального рівня науко во-
тех нічного розвитку країни. результатом бу -
демо вважати продуктивність праці (ВВП у
розрахунку на 1 одну особу робочої сили), а
витратами (зусиллями) — фондоозброєність
праці (залишкову вартість основних фондів
у розрахунку на 1 особу робочої сили країни).
Власне, це класична залежність продуктив-
ності праці від її фондоозброєності.
7 І видобувні галузі, і металургійний комплекс можуть бу-
ти перебудовані на принципах «смарт». Проте в Україні
поки що про це не йдеться [39].
8 Для параметризації моделі було використано статис-
тичні дані аналізованих країн за 2005—2018 рр. (за ви-
ключенням 2008—2009 рр., коли була світова фінансова
криза, яка спричинили різкі зміни економічних показ-
ників). При цьому параметр а, що визначає вплив
науково-технічного прогресу, було визначено за резуль-
татами кореляційно-регресійного аналізу змінних, які
характеризують видатки на НДДкр [46] і продуктив-
ність праці по країнах світу, а параметр μ, що характе-
ризує співвідношення фізичного і цифрового капіталу,
визначено за даними Mckinsey & Co. [38]. Інші параме-
три моделі було розраховано з використанням надбу-
дови до MS Excel «пошук рішення».
A
1 + 10а — (1 + m)x
При цьому кожна з країн розвиває свої до-
мінуючі технології, так що більшим витратам
(x) відповідають більші результати (y), але
ця залежність не є лінійною, а s-подібною,
яка описується такою формулою логістичної
кривої:
y = + C, (3)
де А — параметр, що визначає нижню межу
логістичної кривої; С — параметр, що визна-
чає різницю між верхньою і нижньою межа-
ми логістичної кривої; а — параметр, що ви-
значає вплив науково-технічного прогресу (за-
лежність між видатками на НДДкр і продук-
тивністю праці; μ — параметр, що характери-
зує співвідношення фізичного і цифрового
капіталу.
Параметризацію функції (3) було виконано
за допомогою інструментарію MS Excel з вико-
ристанням статистичних даних характеризо-
ваних країнах за низку років 8. результати мо-
делювання представлено на рис. 3.
0,25 0,30
30 000
20 000
10 000
0,05 0,10
Україна
0,15 0,20
П
ро
ду
кт
ив
ні
ст
ь
0
0,25 0,30
50 000
40 000
30 000
0,05 0,10
Фондоозброєність, млн дол. на 1 особу
Чехія
0,15 0,20
60 000
0,05 0,10
Німеччина
0,15 0,20 0,25 0,30
60 000
70 000
80 000
90 000
Рис. 3. залежність між фондоозброєністю (х) і продуктивністю праці (у) в Україні, чехії та Німеччині. Фактична
фон доозброєність в Україні — 0,007—0,010 млн дол. на 1 особу, у чехії — 0,12—0,17 млн дол. на 1 особу, у Німеччи ні —
0,23—0,30 млн дол. на 1 особу
технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання
ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2) 15
як видно, навіть за умови досягнення тієї
ж фондоозброєності в Україні, як в чехії та
Німеччині, вона не зможе їх наздогнати за по-
казником продуктивності праці, якщо тенден-
ції розвитку, притаманні останнім десятиріч-
чям, буде продовжено. Тобто, оскільки доміну-
ючими є технології 3.0, то навіть масове впро-
вадження інновацій, зокрема й базованих на
покупних технологіях (сфера трансферту тех-
нологій на рис. 2), не зможе вирішити проблеми
конкурентоспроможності національної еко но-
міки і переходу зі стану «сировинного придат-
ку» розвинених країн, до стану «нового інду-
стріального тигру» з домінуючими техноло-
гіями 3.0+ і 4.0. Технологічний розрив, вимі-
рюваний відставанням у продуктивності пра-
ці, за одного і того ж рівня фондоозброєності
(0,1 млн дол. на 1 особу, якщо Україна зможе
його досягти) становить: у порівнянні з че-
хією — продуктивність у 5 разів менше (тобто
розрив складає приблизно 30 тис. дол. на 1 осо-
бу робочої сили), а порівняно з Німеччиною —
у 10 разів менше (приблизно 65 тис. дол. на
1 особу).
зрозуміло, на це можна заперечити, що тен-
денції, розраховані на історичних даних, нічо-
го не говорять про те, як зміниться ситуація,
якщо країна здійснить ривок, супроводжува-
ний переходом на нову технологічну криву. це
є цілком ймовірним. але важливо розуміти,
що такий перехід — це надзвичайно складна
проблема, яку не можна розглядати тільки як
інженерне завдання, або тільки як фінансову
проблему (оскільки проблему технологічного
розриву не можна вирішити шляхом її «залит-
тя» грошима). Технології розвиваються не у
вакуумі, а у відповідному культурному та ін-
ституційному середовищі. Про це свідчать ос-
танні досягнення інституційної та еволюційної
теорія в економіці, які стверджують, що для
успіху потрібні також інститути переважно
інклюзивного, а не екстрактивного типу [40],
розвинений культурний капітал [41], організа-
ційні рутини, що відповідають вимогам хайте-
ку [42], тобто все те, що у комплексі можна на-
звати відповідною, орієнтованою на інновації
бізнесовою екосистемою (рис. 4).
У біології під екосистемою зазвичай ро-
зу міють сукупність живих організмів у поєд-
нанні з неживими компонентами навколиш-
нього середовища, які взаємодіють як єдина
система, а в економіці — це динамічні стабіль-
ні мережі різноманітних взаємопов’язаних під-
приємств та інститутів (зокрема й культур-
них), що функціонують у межах обмеженого
геогра фічного простору [43, с. 1]. основна ідея
екосистеми (теорія яких в економіці швидко
прогресує) полягає, з нашої точки зору, в кон-
цепції генно-культурно-технологічної коево лю-
ції. Тоб то, бажаний перехід Індустрії 4.0 (век-
тор P4), окрім інновацій відповідного рівня,
вимагає одночасної зміни інститутів і куль-
тури, чого не можна досягти швидко, оскільки
це потребує тривалого часу для поступового
й послідовного прогресу. як справедливо за-
значав Дж. Даймонд: «Не можна просто поді-
литися досвідом роботи ефективних інститу-
тів з бідними країнами типу Парагваю і Малі
і чекати, що вони застосують набуті знання і
за показниками валового національного про-
дукту на душу населення наздоженуть сполу-
чені штати і швейцарію. ... ефективні інсти-
тути — це не випадковий параметр, який міг з
рівною ймовірністю з’явитися у будь-якого
Рис. 4. Графічна ілюстрація альтернатив розвитку бізне-
сової екосистеми України
Інститути
культура
к4
i4
i3
t3 t4
к3
Технології
P3.3
P3.2
P3.4
P3.1
P4
В.П. Вишневський, О.М. Гаркушенко, с.І. князєв
16 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2)
суспільства планети, будь то Данія або со-
малі. з моєї точки зору, ефективні інститути
завжди виникали як результат довгого лан-
цюжка історичних звершень — сходження від
вихідних факторів географічного характеру до
похідних від них безпосередніх факторів, се-
ред яких є й інституційні» [44, с. 561].
Наразі більш реальні вектори розвитку для
України — це вектори розвитку технологій Ін-
дустрії 3.0 ( P3.1, P3.2, P3.3, P3.4), хоча, зрозуміло,
що при такому формулюванні питання Украї-
на залишається в рамках категорії техноло-
гічного розриву, а не більш бажаної категорії
технологічного відставання.
але для цього потрібно багато чого зроби-
ти з того, що не робилося раніше і не робить-
ся тепер. Насамперед, це стосується, як під-
креслено у роботі [45], нагальної необхідності
прискореного розвитку науково-технічної сфе-
ри, до якої «прив’язані» відповідні інститути
(зок рема й організаційні рутини) і культура.
Першими кроками у цьому напрямі можуть
стати створення в Україні, за прикладом єс,
груп високого рівня з ключових технологій,
визначення та періодичне оновлення націо-
нально го переліку цих технологій, підвищен-
ня рівня фінансування НДДкр мінімум до 2 %
ВВП 9, стимулювання приватного фінансу-
вання НДДкр і збільшення його частки в за-
гальному обсязі фінансування до 50 % [47,
с. 121] та низка інших заходів.
ВИсНОВКИ
швидкість технологічних змін у світі приско-
рюється завдяки розгортанню четвертої про-
мислової революції. Формується нова геоеко-
номічна й геополітична реальність, в якій го-
ловними гравцями стануть лідери в розвит ку
та розміщенні технологій Індустрії 4.0. зважа-
ючи на це, збільшується значення концеп ції
технологічних розривів. Україні життєвоваж-
ливо визначити своє місце у цьому проце сі гло-
бальних трансформацій і зрозуміти, яким саме
є відставання від індустріальних лідерів і в
якому напрямку потрібно рухатись, щоб його,
принаймні, зменшити, а не збільшити. адже,
якщо відбуватиметься збільшення технологіч-
них розривів, то всі розмови про євроінтегра-
цію нічого не варті. або ж вона відбудеться на
умовах використання України як сировинного
придатку індустріально розви нених європей-
ських країн і місця зосередження брудних тех-
нологій.
Існують різні підходи до визначення розри-
вів, що базуються на теорії міжнародної тор-
гівлі, інновацій, життєвого циклу технологій,
еволюційної економіки, на мікро- та на макро-
рівнях, розроблених різними організаціями то-
що. Їхній критичний огляд дозволив розроби-
ти нове бачення, яке ґрунтується на теорії
життєвого циклу технологій. При цьому за -
п ропоновано розрізняти технологічне відста-
вання та технологічні розриви.
Технологічне відставання — це незначна
відстань у технологічному розвитку, що вини-
кає переважно між країнами зі схожим рівнем
доходів, які розвиваються в основному в рам-
ках одного технологічного укладу. а техноло-
гічний розрив — це значна відстань у техноло-
гічному розвитку між країнами, виникнення
якої можливо у двох випадках: між країнами
зі схожим рівнем доходів та однаковим техно-
логічним укладом у разі появи в одній з них
інновацій революційного типу або масових
інновацій еволюційного типу; між країнами,
економіка яких характеризується різни ми тех-
нологічними укладами.
з використання розроблених концептуаль-
них положень здійснено емпіричну оцінку тех-
нологічного розриву між Україною та розви-
неними країни єс, яка заснована на концеп-
ції s-подібних кривих. Для цього побудовано
9 за даними Всесвітнього банку, частка НДДкр у ВВП
Ук раїни в 2005—2017 рр. складала 0,45 % ВВП, у росій-
ській Федерації — 1,11 %, китаї — 2,13 %, сша — 2,80 %,
Німеччині — 3,04 %, при тому, що український ВВП у
розрахунку на душу населення у рази менший, ніж у
всіх зазначених країнах [46]. До того ж в Україні пере-
важна частина фінансування, на відміну від розвинених
країн, припадає на державу, а не на приватний сектор,
що свідчить про таку інституційну структуру націона ль-
ної економіки, яка не заохочує інновації.
технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання
ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2) 17
логістичну функцію, що визначає залежність
між продуктивністю праці та її фондоозброє-
ністю з урахуванням взаємозалежності фізич-
ного й цифрового капіталу. Встановлено, що
за одного і того ж рівня фондоозброєності
(0,1 млн дол. на 1 особу робочої сили) техно-
логічний розрив, вимірюваний відставанням
у продуктивності праці, становить в Україні,
по рівняно з чехією у 4,7 рази менше (або при-
близно на 30 тис. дол. на 1 особу), а порівняно
з Німеччиною — у 10 разів менше (або приб-
лизно на 65 тис. дол. на 1 особу).
обґрунтовано, що подолання цього розри-
ву — це надзвичайно складне завдання, яке не
є суто інженерною чи фінансовою проблемою
(так що її не можна вирішити, «заливши» гро-
шима), а потребує створення нової, орієнто-
ваної на інновації бізнесової екосистеми, яка
поступово формується у процесі генно-куль-
турно-технологічної коеволюції. Початковими
кроками на цьому довгому шляху має стати
комплекс заходів щодо прискорення розвит-
ку науково-технічної сфери України та по в’я-
заних з нею культури та інститутів.
Роботу виконано в рамках проекту «Техно
логічні розриви і шляхи їх подолання в умовах
глобальної нестабільності» цільової комплекс
ної програми наукових досліджень НАН Украї
ни «Реконструкція економіки України: історич
ні виклики і сучасні проекти».
сПисок ЛІТераТУри
1. World Economic Forum. industrial internet of things: unleashing the potential of Connected products and services.
Cologny/Geneva, switzerland: World Economic Forum, 2015. 39 pp.
2. Miebach Consulting. Miebach’s nearshoring study shows: the production is being relocated closer to the industrialized
countries. 2017. url: https://www.miebach.com/en/publications/?publication=203 (дата звернення: 07.08.2019).
3. European Commission, Directorate-General for research and innovation. re-finding industry — Defining innovation.
report of the independent high level Group on industrial technologies. Brussels: European Commission. 2018. 52 pp.
4. smit J., kreutzer s., Moeller C., Carlberg M. industry 4.0: study. Brussels: European union, 2016. 90 p.
5. Вишневский В.П., князев с.и. смарт-промышленность: перспективы и проблемы. Экономика Украины. 2017. № 7
(660). с. 22—35.
6. European Commission. key Enabling technologies — internal Market, industry, Entrepreneurship and sMEs. 2016.
url: https://ec.europa.eu/growth/industry/policy/key-enabling-technologies_en (дата звернення 09.11.2019).
7. Mckinsey & Company. Disruptive technologies: advances that will transform life, business, and the global economy.
new-york, usa: the Mckinsey Global institute, 2013. 162 p.
8. Mckinsey Global institute. a future that works: automation, employment, and productivity. new-york, usa: Mckin-
sey & Company, 2017. 144 р.
9. lawrence M., roberts C., king l. Managing automation. Employment, inequality and ethics in the digital age. ippr
Commission on Economic Justice. Discussion paper. ippr, 2017. 50 p.
10. Global innovation index. Global innovation index (Gii) 2019: Creating healthy lives — the Future of Medical in-
novation. 2019. url: https://www.globalinnovationindex.org/home (дата звернення: 09.11.2019).
11. harvard’s Growth lab. the atlas of Economic Complexity. 2019. url: http://atlas.cid.harvard.edu/rankings/ (дата
звернення: 09.11.2019).
12. iMD business school. iMD World Digital Competitiveness ranking 2019. 2019. url: https://www.imd.org/wcc/
world-competitiveness-center-rankings/world-digital-competitiveness-rankings-2019/ (дата звернення: 09.11.2019).
13. Годэн Б. концептуальные основы научной, технологической и инновационной политики. Форсайт. 2010. Т. 2,
№ 2. с. 34—43.
14. хекшер Э.Ф. Влияние внешней торговли на распределение дохода. Вехи экономической мысли. Т. 6. Междуна-
родная экономика. Под ред. а. П. киреева. Москва: Теис, 2006. C. 154—173.
15. posner M.V. international trade and technical change. Oxford Economic Papers. 1961. V. 13, no. 3. p. 323—341. doi:
10.1093/oxfordjournals.oep.a040877
16. Jones r. the role of technology in the theory of international trade. in: Vernon, r. (Ed.). the technology Factor in
international trade. Cambridge, Ma: nBEr, 1970. p. 73—94.
В.П. Вишневський, О.М. Гаркушенко, с.І. князєв
18 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2)
17. Foster r. innovation: the attacker’s advantage. new york: summit Books, 1986. 316 p.
18. Фостер р. обновление производства: атакующие выигрывают. Москва: Прогресс, 1987. 272 с.
19. Fagerberg J. international competitiveness. Economic Journal. 1988. V. 98, no. 391. p. 355—374.
20. Нельсон р.р., Уинтер с.Дж. Эволюционная теория экономических изменений. Москва: Дело, 2002. 536 с.
21. Fagerberg J., Verspagen B. technology-gaps, innovation-diffusion and transformation: an evolutionary interpreta-
tion. Research policy. 2002. V. 31, no. 8—9. p. 1291—1304.
22. peres C. technological revolutions and Financial capital. the dynamics of bubbles and Golden ages. Cheltenham, uk:
Edward Elgar, 2002. 198 p.
23. Перес к. Технологические революции и финансовый капитал. Динамика пузырей и периодов процветания. Мос-
ква: издательство «Дело», аНх, 2011. 232 с.
24. кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения. Москва: Экономика, 2002. 767 с.
25. шумпетер й. Теория экономического развития. Москва: Прогресс, 1982. 455 с.
26. lennerfors t.t., Fors p., van rooijen J. iCt and environmental sustainability in a changing society. Information Techno
logy & People. 2015. V. 28, no. 4. p. 758—774. doi: 10.1108/itp-09-2014-0219
27. hirooka M. innovation Dynamism and Economic Growth. a nonlinear perspective. Cheltenham; northampton (Ma):
Edward Elgar, 2006. 426 p.
28. акаев а. Математические основы инновационно-циклической теории экономического развития кондратьева—
шумпетера. Вестник Института экономики РАН. 2011. № 2. C. 39—60.
29. Дементьев В.е. Длинные волны в экономике: институциональный аспект. кризисы и прогнозы в свете теории
длинных волн. / Под ред. Л.е. Гринина, а.В. коротаева, р.с. Гринберга. Москва: Моск. ред. изд-ва «Учитель»,
2016. с. 124—139.
30. the World Bank. technology & Development. Findings from a World Bank report Global Economic prospects 2008:
technology Diffusion in the Developing World. Washington, DC: the international Bank for reconstruction and De-
velopment / the World Bank. 2008. 16 p.
31. Mühleisen M. the long and short of the Digital revolution. Finance & Development. 2018. V. 55, no. 2. s. 1—2.
32. Vesperoni E., Bluedorn J., MacDonald M. Future of work: measurement and policy challenges. Washington, DC: inter-
national Monetary Fund, 2018. 40 p.
33. Deloitte. Closing technology, talent Gaps for industry 4.0. the Wall street Journal. 2019, 22 January. url: https://
deloitte.wsj.com/cio/2019/01/22/closing-tech-and-talent-gaps-for-industry-4-0/ (дата звернення: 09.11.2019).
34. Caldwell l. industry 4.0 holds the key to Closing the Manufacturing industry’s skills Gap. Forbes. 2019, 11 January.
url: https://www.forbes.com/sites/lisa caldwell/2019/01/11/industry-4-0-holds-the-key-to-closing-the-manufactur-
ing-industrys-skills-gap/#175b24f44ae2 (дата звернення: 09.11.2019).
35. шваб к. четвертая промышленная революция. Москва: Эксмо, 2016. 138 с.
36. Government of Japan. report on the 5th science and technology Basic plan. tokyo: Council for science, technology
and innovation Cabinet office. 2015, December 18. 18 p.
37. Мадых а.а., охтень а.а. Моделирование трансформации влияния производственных факторов на экономику в
процессе становления смарт-промышленности. Экономика промышленности. 2018. № 4 (84). C. 26—41. doi: 10.15407/
econindustry2018.04.026
38. Bughin J., Manyika J. Measuring the full impact of digital capital. Mckinsey Quarterly, 2013. July.
39. амоша о.І., Нікіфорова В.а. розвиток металургійної смарт-промисловості: світовий досвід та уроки для України.
Економіка України. 2019. № 9—10. C. 3—23.
40. аджемоглу Д., робинсон Дж. а. Почему одни страны богатые, а другие бедные. Происхождение власти, процвета-
ния и нищеты. Москва: асТ, 2016. 693 с.
41. харрисон Л. евреи, конфуцианцы и протестанты. культурный капитал и конец мультикультурализма. Москва:
Мысль, 2014. 288 с.
42. hodgson G.M. the Mystery of the routine. the Darwinian Destiny of an Evolutionary theory of Economic Change.
Revue économique, 2003. V. 54, no. 2. p. 355—384.
43. auerswald p., Dani, l. Economic Ecosystems. the new oxford handbook of Economic Geography. oxford university
press, 2018. 30 р. doi: 10.1093/oxfordhb/9780198755609.013.47
44. Даймонд Дж. ружья, микробы и сталь: история человеческих сообществ. Москва: асТ: асТ Москва, 2010. 604 с.
45. Вишневський В.П., князєв с.І. як підвищити готовність промисловості України до смарт-трансформацій. Наука
та інновації. 2018. № 14(4). с. 55—69. doi: 10.15407/scin14.04.055.
46. the World Bank. World Development indicators: science and technology. 2019. url: http://wdi.worldbank.org/
table/5.13# (дата звернення: 14.11.2019).
технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання
ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (2) 19
47. Вишневський В.П., Гаркушенко о.М., князєв с.І., чекіна, В.Д., Гречишкін о.В. Трансформаційний потенціал
цифровізації економіки України: звіт про НДр (заключний). № Др 0118u002109. київ: НаН України, Ін-т еконо-
міки промисловості, 2018. 176 с.
Стаття надійшла до редакції / Received 14.11.19
Статтю прорецензовано / Revised 22.11.19
Статтю підписано до друку / Accepted 25.11.19
Vishnevsky, V.P.1, Harkushenko, O.M.,1 and Kniaziev, S.I.2
1institute of industrial Economics, the nas of ukraine,
2, Zheliabova st., kyiv, 03057, ukraine,
+380 44 200 5571, vishnevsky@nas.gov.ua
2Department of Economics, the nas of ukraine,
54, Volodymyrska st., kyiv, 01030, ukraine,
+380 44 239 6646, ksi@nas.gov.ua
tEChnoloGy Gaps: thE ConCEpt, MoDEls, anD Ways oF oVErCoMinG
Introduction. the Fourth industrial revolution and accelerated development of industry 4.0 disruptive technologies are
accompanied by the formation of new value creation networks and the redistribution of production facilities that partially
return to advanced economies.
Problem Statement. processes of technological development and new value chains’ formation are turbulent, so that
some countries have taken lead in the sphere of technology, while others have become outsiders. Between them, new techno-
logy gaps are emerging or existing ones are changing, and this, in turn, has a critical impact on the development of national
economies: productivity, job creation, profitability of businesses, employment, and population income.
Purpose. to develop a framework for defining the concept and estimating the size of technology gaps between count-
ries with different levels of industrial development in the context of the Fourth industrial revolution.
Materials and Methods. historical analysis of technology gap economic concepts, statistical analysis of indicators of
economic and r&D development of world economies, economic and mathematical modeling of the cyber-physical techno-
logy life cycle.
Results. Within the economic theory of the technology life cycle, an emendated concept of technology gap has been
proposed. it is mainly related to jump transition from one technological curve to another. to assess the size of technology
gaps, a logistic function has been proposed. it determines the relationship between labor productivity and capital/labor
ra tio taking into account the interdependence of physical and digital capital. using this function, technology gaps bet-
ween in dustrialized European economies and ukraine, which manifest themselves as multiple lags in productivity, have been
identified.
Conclusions. in order to reduce the technology gaps between ukraine and European countries, it is necessary to create
a new, innovation-oriented business ecosystem that is formed in the course of gene-cultural-technological co-evolution and,
above all, requires a set of measures to accelerate the development of ukrainian r&D sphere, as well as related culture and
institutions.
Keywords : industrial revolution, technology gap, cyber-physical technology, technological curve, and business ecosystem.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184830 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1815-2066 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:48:32Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Вишневський, В.П. Гаркушенко, О.М. Князєв, С.І. 2022-07-20T11:24:26Z 2022-07-20T11:24:26Z 2020 Технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання / В.П. Вишневський, О.М. Гаркушенко, С.І. Князєв // Наука та інновації. — 2020. — Т. 16, № 2. — С. 3-19. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 1815-2066 DOI: doi.org/10.15407/scin16.02.003 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184830 Вступ. Розгортання четвертої промислової революції та прискорений розвиток проривних технологій
 Індустрії 4.0 супроводжуються формуванням у світі нових мереж створення вартості й перерозподілом
 виробничих потужностей, що частково повертаються до розвинених країн.
 Проблематика. Процес технологічного розвитку й формування нових мереж створення вартості є
 турбулентним, так що одні країни стають новими технологічним лідерами, а інші — аутсайдерами.
 Між ними виникають нові або змінюються уже наявні технологічні розриви, а це, у свою чергу, критично
 позначається на розвитку національних економік: продуктивності праці, створенні нових робочих місць,
 прибутковості бізнесу, зайнятості та доходах населення.
 Мета. Розробити концептуальний підхід до визначення поняття і оцінювання розмірів технологічних
 розривів між країнами з різним рівнем розвитку промисловості в умовах четвертої промислової
 революції.
 Матеріали й методи. Історичний аналіз економічних концепцій технологічних розривів, статистичний
 аналіз показників економічного й науково-технічного розвитку країн світу, економіко-математичне
 моделювання життєвого циклу кіберфізичних технологій.
 Результати. У рамках економічної теорії життєвого циклу технологій запропоновано уточнене поняття
 технологічного розриву як такого, що пов’язаний переважно з стрибкоподібним переходом з однієї
 технологічної кривої до іншої. Для оцінки величини технологічних розривів запропоновано логістичну
 функцію, яка визначає залежність між продуктивністю праці та її фондоозброєністю з урахуванням
 взаємозалежності фізичного й цифрового капіталу. З її використанням визначено технологічні розриви
 між Україною та індустріально розвиненими європейськими країнами, що вимірюються кількаразовим
 відставанням у продуктивності праці.
 Висновки. Для зменшення технологічних розривів між Україною та європейськими країнами необхідним
 є створення нової, орієнтованої на інновації, бізнесової екосистеми, яка формується у процесі генно-
 культурно-технологічної коеволюції та потребує, насамперед, комплексу заходів щодо прискорення розвитку
 науково-технічної сфери України та пов’язаних з нею культури та інститутів. Introduction. The Fourth industrial revolution and accelerated development of Industry 4.0 disruptive technologies are
 accompanied by the formation of new value creation networks and the redistribution of production facilities that partially
 return to advanced economies.
 Problem Statement. Processes of technological development and new value chains’ formation are turbulent, so that
 some countries have taken lead in the sphere of technology, while others have become outsiders. Between them, new technology
 gaps are emerging or existing ones are changing, and this, in turn, has a critical impact on the development of national
 economies: productivity, job creation, profitability of businesses, employment, and population income.
 Purpose. To develop a framework for defining the concept and estimating the size of technology gaps between countries
 with different levels of industrial development in the context of the Fourth industrial revolution.
 Materials and Methods. Historical analysis of technology gap economic concepts, statistical analysis of indicators of
 economic and R&D development of world economies, economic and mathematical modeling of the cyber-physical technology
 life cycle.
 Results. Within the economic theory of the technology life cycle, an emendated concept of technology gap has been
 proposed. It is mainly related to jump transition from one technological curve to another. To assess the size of technology
 gaps, a logistic function has been proposed. It determines the relationship between labor productivity and capital/labor
 ratio taking into account the interdependence of physical and digital capital. Using this function, technology gaps between
 industrialized European economies and Ukraine, which manifest themselves as multiple lags in productivity, have been
 identified. Conclusions. In order to reduce the technology gaps between Ukraine and European countries, it is necessary to create
 a new, innovation-oriented business ecosystem that is formed in the course of gene-cultural-technological co-evolution and,
 above all, requires a set of measures to accelerate the development of Ukrainian R&D sphere, as well as related culture and
 institutions. Роботу виконано в рамках проекту «Технологічні
 розриви і шляхи їх подолання в умовах глобальної нестабільності» цільової комплексної
 програми наукових досліджень НАН України «Реконструкція економіки України: історичні виклики і сучасні проекти». uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Наука та інновації Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності Технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання Technology Gaps: the Concept, Models, and Ways of Overcoming Article published earlier |
| spellingShingle | Технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання Вишневський, В.П. Гаркушенко, О.М. Князєв, С.І. Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності |
| title | Технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання |
| title_alt | Technology Gaps: the Concept, Models, and Ways of Overcoming |
| title_full | Технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання |
| title_fullStr | Технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання |
| title_full_unstemmed | Технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання |
| title_short | Технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання |
| title_sort | технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання |
| topic | Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності |
| topic_facet | Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184830 |
| work_keys_str_mv | AT višnevsʹkiivp tehnologíčnírozrivikoncepcíâmodelíšlâhipodolannâ AT garkušenkoom tehnologíčnírozrivikoncepcíâmodelíšlâhipodolannâ AT knâzêvsí tehnologíčnírozrivikoncepcíâmodelíšlâhipodolannâ AT višnevsʹkiivp technologygapstheconceptmodelsandwaysofovercoming AT garkušenkoom technologygapstheconceptmodelsandwaysofovercoming AT knâzêvsí technologygapstheconceptmodelsandwaysofovercoming |