«Щоб Господом дароване віддати…»: духовна аксіологія Тараса Салиги
Saved in:
| Published in: | Слово і Час |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184913 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | «Щоб Господом дароване віддати…»: духовна аксіологія Тараса Салиги / Я. Гарасим // Слово і Час. — 2022. — № 2. — С. 114-116. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184913 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Гарасим, Я. 2022-08-25T14:14:41Z 2022-08-25T14:14:41Z 2022 «Щоб Господом дароване віддати…»: духовна аксіологія Тараса Салиги / Я. Гарасим // Слово і Час. — 2022. — № 2. — С. 114-116. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184913 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час In honorem «Щоб Господом дароване віддати…»: духовна аксіологія Тараса Салиги “To Give Back What Is Granted by Lord…”: Spiritual Axiology of Taras Salyha Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
«Щоб Господом дароване віддати…»: духовна аксіологія Тараса Салиги |
| spellingShingle |
«Щоб Господом дароване віддати…»: духовна аксіологія Тараса Салиги Гарасим, Я. In honorem |
| title_short |
«Щоб Господом дароване віддати…»: духовна аксіологія Тараса Салиги |
| title_full |
«Щоб Господом дароване віддати…»: духовна аксіологія Тараса Салиги |
| title_fullStr |
«Щоб Господом дароване віддати…»: духовна аксіологія Тараса Салиги |
| title_full_unstemmed |
«Щоб Господом дароване віддати…»: духовна аксіологія Тараса Салиги |
| title_sort |
«щоб господом дароване віддати…»: духовна аксіологія тараса салиги |
| author |
Гарасим, Я. |
| author_facet |
Гарасим, Я. |
| topic |
In honorem |
| topic_facet |
In honorem |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
“To Give Back What Is Granted by Lord…”: Spiritual Axiology of Taras Salyha |
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184913 |
| citation_txt |
«Щоб Господом дароване віддати…»: духовна аксіологія Тараса Салиги / Я. Гарасим // Слово і Час. — 2022. — № 2. — С. 114-116. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT garasimâ ŝobgospodomdarovanevíddatiduhovnaaksíologíâtarasasaligi AT garasimâ togivebackwhatisgrantedbylordspiritualaxiologyoftarassalyha |
| first_indexed |
2025-11-25T19:43:56Z |
| last_indexed |
2025-11-25T19:43:56Z |
| _version_ |
1850520159813369856 |
| fulltext |
114 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722)
Слово і Час. IN HONOREM
«ЩОБ ГОСПОДОМ ДАРОВАНЕ
ВІДДАТИ…»: ДУХОВНА АКСІОЛОГІЯ
ТАРАСА САЛИГИ
Авторитетну когорту наших видатних сучасників неможливо уявити
без талановитого літературознавця, заслуженого професора Франко-
вого університету Тараса Салиги — постаті, котра, на думку Валерія
Шевчука, належить до тих, що «на руїнах нашого духу, учинених
всілякими завойовниками, збирають, образно кажучи, каміння і від-
будовують український духовний Храм, і те чинять не заради само-
влаштування чи відробітку платні, а на основі високого і чистого іде-
алізму, яким людина духовно наповнюється задля того, щоб передати
цю частку ближньому, безназванному братові своєму» [8, 34].
Згаданий тут ідеалізм — справді одне із джерел уже понадпів-
столітньої подвижницької діяльності професора-ювіляра, спря-
мованої на розбудову українства, а конкретніше — на послідовну
реставрацію того міцного Храму національного Духу, який заклали
ще діячі середньовічних Києва й Галича. У новітній добі трагічно-
го ХХ століття цей сакральний осередок змушений був постійно
змінювати свої просторові координати, виринаючи то в мілітарно-
мистецькій атмосфері січового стрілецтва, то в напівгерметичних
локусах повстанської криївки, то в заокеанських чи західноєвро-
пейських інтелектуальних центрах діаспорного пілігримства. Що-
правда, будучи ідеалістично налаштованим до свого високого по-
кликання, учений водночас максимально реалістичний у діагносту-
ванні духовних недуг нашої суспільності, тонко фіксує щонайменші
вияви антиукраїнської симптоматики чи самозречено обстоює ті
фундаментальні явища, які формують наш національний імунітет.
Результати цієї праці доволі поважні й відлиті в різноманітні форми
академічної чи науково-популярної гуманітаристики — від регуляр-
них публікацій у «Літературній Україні», «Українській літератур-
ній газеті», «Слові і Часі», «Дзвоні» до щорічних окремих моно-
графічних видань та текстологічного впорядкування «розсипаних
перлів» як класиків українського діаспорного письменства (Євген
Маланюк і Богдан Кравців), так і малознаних поетів-упівців (Марко
Боєслав, Мирослав Кушнір, Михайло Ситник). Наскрізним через
усі десятиріччя трудових буднів невтомного філолога-дослідника
залишається пізнавальний інтерес до якомога глибшого осмислен-
ня Шевченкових «огнистих інвектив», ідейно-світоглядне карто-
графування «перехресних стежок» незламного Франкового духу
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722) 115
«Щоб Господом дароване віддати...»: духовна аксіологія Тараса Салиги
й естетичне задоволення від причастя поетичним сакраментом неперевершеного
Миколи Вінграновського, про котрого в колі друзів і приятелів неодноразово казав:
«Це мій Поет». Особливою врожайністю «розораного серця» (метафора Дмитра
Павличка) Тараса Салиги прикметні тексти з відчутними біографічними маркерами,
тобто мемуарні есеї про близьке львівське богемно-патріотичне оточення чи діячів-
шістдесятників із «життєпружною енергією підсніжника», як писав про самого
ювіляра незабутній професор Іван Денисюк. Роман Безпалків, Роман Кудлик, Мико-
ла Петренко, Степан Пушик, Левко Різник, Володимир Труш, Петро Скунць, Іван
Денисюк, Ірина Калинець, Ігор Калинець, Дмитро Павличко, Роман Іваничук, Іван
Драч, Валерій Шевчук, Ліна Костенко — ось, мабуть, іще не вичерпний перелік тих
сучасників, чиї творчі профілі знайшли відображення на сторінках націєцентричних
досліджень Тараса Салиги. Активно використовуючи методику колажності у своїх
розвідках, літературознавець свідомо погоджується на самообмеження власної дру-
кованої площі, аби якомога повніше представити ту особистість, про котру йдеться.
Інтертекстуальний діалогізм у цьому випадку створює додаткову вартість для статей
такого формату: крім цікавих теоретичних узагальнень, вони стають щедрим дже-
рельним матеріалом, своєрідними унікальними свідченнями доби. З особливим піє-
тетом дослідник ставиться до «тих, що смерті не боялися», а безстрашно змінювали
затишні львівські мешкання в родинному колі на задушливі каземати мордовських
концтаборів, як-от подружжя Ігоря й Ірини Калинців.
За останнє десятиліття «бронебійна гуманітаристика» Тараса Салиги ставала
предметом принагідної, а то й прискіпливої уваги Володимира Панченка [4], Михай-
ла Слабошпицького [6; 7], Григорія Клочека [3], Олексія Вертія [1], Валерія Шевчука
[8], Петра Іванишина [2]. Тож у прокрустове ложе ювілейної орації буде вкрай важ-
ко втиснути розгорнутий аналіз літературознавчого та культурологічного доробку
цього львівського характерника, що, поза сумнівом, заслуговує на докладну моногра-
фію. Тому й не прагнутиму цього, а закцентую лише на кількох істотних моментах,
які, на мій погляд, важливі для зрозуміння Салигових інтелектуальних меседжів до
нас сущих. Отож, адресуючи читачеві з подиву гідною для української ментальності
пунктуальністю й методичністю по-історіософськи глибокі та стилістично відшліфо-
вані послання, автор дбає насамперед про втілення двох фундаментальних настанов
для форматування української нації за найвищими цивілізаційними еталонами — по-
збавлення рабської психології, комплексу меншовартості, злуку всіх патріотичних сил
у готове до жертовної праці «товариство чесне». Маємо й максимально стислу Шев-
ченкову формулу цих імперативів: «Розкуйтеся! Братайтеся..». Натхнений поетовим
закликом, ювіляр іще 2008 р. опублікував на сторінках популярної газети «Дзеркало
тижня» полемічну статтю «Розкуймося, братаймося... Роздуми у 165-ту річницю з
часу першої подорожі Тараса Шевченка в Україну». Одухотворений Маланюковими
одкровеннями та наснажений юнацькими спогадами про упівську героїку, Тарас Са-
лига формулює власний погляд на етнопсихологічну сутність української ідентичності:
«Ми чисті, як наша гірка сльоза, бо ми не варварською, не завойовницькою кров’ю, а
“Дніпром умивались”. Нам приписали хворобу національної меншовартости, і ми, не
будучи нею хворі, чомусь від неї лікуємось» [5, 124]. Ці рядки треба міцно затямити
дипломатам усіх рангів, які представляють Україну в різноманітних переговорних гру-
пах і «нормандських форматах».
Уболівання за злиття україноцентричних — культурних і політичних — еліт у мо-
нолітну державотвірну силу промовляє як зі змісту монографій і розвідок Тараса Сали-
ги, так і з їхнього ілюстративно-художнього оформлення. Літературознавчі ж підтек-
сти цієї соборності можна побачити в однаковою мірою талановитих інтерпретаціях
поезій Миколи Вінграновського і Богдана-Ігоря Антонича, Василя Голобородька і Ва-
силя Герасим’юка, Василя Стуса та Ірини й Ігоря Калинців, у поцінуванні філологічних
студій донбасівця Івана Дзюби й поліщука Івана Денисюка. Ця вимогливість до себе —
116 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722)
Ярослав ГАРАСИМ
непорушна заповідь його духовної аксіології, опертої на твердих релігійно-моральних
підвалинах предків-земляків та ословленої Стусовими поетичними зверненнями до
малолітнього сина у формулі: «...щоб Господом дароване віддати…». Судитимуть же
нас, очевидно, Слово і Час. Многая літа, Дорогий Професоре!
ЛІТЕРАТУРА
1. Вертій О. Вогненний декалог української літератури від Тараса Салиги [Рец. на
кн.: Салига Т. Вогонь, що не згаса... Київ: Либідь, 2017. 640 с. : іл.] // Українська
літературна газета. 2018. 14 груд. (№ 25). С. 14.
2. Іванишин П. Національні імперативи Тараса Салиги // Українська літературна га-
зета. 2018. 23 лют. (№ 4). С. 14—15.
3. Клочек Г. Вихований Маланюком // Слово і Час. 2012. № 1. С. 36—38.
4. Панченко В. «Самовидець» Салига // Там само. С. 41—42.
5. Салига Т. Вокатив (Літературно-публіцистичні статті). Львів, 2002. 244 с.
6. Слабошпицький М. Моральний імператив дружби [Рец. на кн.: Салига Т. «...Отут
я жив... Отут мойого предка слід...». Львів: Сполом, 2019] // Літературна Україна.
2019. 14 верес. (№ 33/34). С. 5.
7. Слабошпицький М. Постійно впізнаваний Тарас Салига та його робота // Слово і
Час. 2012. № 1. С. 38—41.
8. Шевчук В. Імперативи та вокативи Тараса Салиги // Там само. С. 33—35.
Ярослав ГАРАСИМ
Отримано 7 лютого 2022 р. м. Львів
Наші презентації
Кабкова О. В. Новелістика Вільяма Тревора:
Посібник.
Київ: Видавничий дім «Стилос», 2021. 116 с.
У книжці розглянуто малу прозу сучасного англо-
ірландського письменника. Указано на перегуки творів
цього автора з новелами В. Трубая, розглянуто худож-
ні етнообрази-«міражі» різних народів, зображення
ірландського минулого і сучасності, рецепцію доробку
Дж. Джойса, ремінісценції «Холодного дому» Ч. Ді-
кенса, «ігрові перехрестя» приповістки «Столик» із
романом У. Еко «Номер нуль», жіночі образи, літера-
турні виміри сакрального. Посібник також містить те-
матичні цитати й уривки з інших текстів, корисні для
розуміння опрацьованих проблем, запитання й завдан-
ня для студентів.
|