Post scriptum
З російської переклав Роман Дзик.
Saved in:
| Published in: | Питання літературознавства |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18505 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Д. Затонський // Питання літературознавства: Науковий збірник. — Чернівці: Рута, 2009. — Вип. 78. — С. 351. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18505 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Затонський, Д. 2011-03-30T14:37:36Z 2011-03-30T14:37:36Z 2009 Д. Затонський // Питання літературознавства: Науковий збірник. — Чернівці: Рута, 2009. — Вип. 78. — С. 351. — укр. XXXX-0058 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18505 З російської переклав Роман Дзик. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Питання літературознавства In memoriam Post scriptum Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Post scriptum |
| spellingShingle |
Post scriptum Затонський, Д. In memoriam |
| title_short |
Post scriptum |
| title_full |
Post scriptum |
| title_fullStr |
Post scriptum |
| title_full_unstemmed |
Post scriptum |
| title_sort |
post scriptum |
| author |
Затонський, Д. |
| author_facet |
Затонський, Д. |
| topic |
In memoriam |
| topic_facet |
In memoriam |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Питання літературознавства |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| description |
З російської переклав Роман Дзик.
|
| issn |
XXXX-0058 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18505 |
| fulltext |
Дмитро Затонський
POST SCRIPTUM
Два італійці – Умберто Еко й Італо Кальвіно, два духовних
годованці античності й римо-католицької церкви – поглянули на
навколишній світ зі сторінок цієї книжки. На самому її початку і на
самому кінці. Перший, ніби відсторонившись від сучасності, а ще
точніше, ніби вглядаючись у неї із середньовічної далини; другий –
зсередини нашого з вами і їх теперішнього, яке рівноправно мислимо
наректи і перед- і пост-апокаліптичним. Але взріли вони щось вельми і
вельми схоже: а саме круговерть біля грані буття. Так, можливо, це і є
наша Доля – жити і творити, впадати у відчай і надіятися перед, після,
між Апокаліпсисами, що не відбулися?..
Одні схильні уявляти собі Всесвіт, у якому Апокаліпсиси так до
кінця і не доводяться, як Космос, тобто простір, що існує за певними
правилами, а інші – у вигляді Хаосу, правил зовсім не відаючого. Тоді
Космос – це ніби домен модерністський, а Хаос, відповідно,
постмодерністський, бо Космос, як відомо, являє собою певну
доцільність, а Хаос – ні?
Але так, якщо придивитися, не виходить: адже модернізм буває то
тим, то іншим: то „космічним”, поки намагається реалізувати своє
бачення Раю, то „хаотичним”, коли створена ним Утопія починає
розвалюватися. Постмодерністське ж світовідчуття і „космічне”, і
„хаотичне” ніби водночас. Джеймс Джойс навіть вигадав стосовно
цього дивне слівце „хаокосмос”. Воно представляє світобудову і як
певну систему, і одночасно як певний абсурд. Однак уловити (чи
вгадати?) перехід від одного до іншого, промацати стик, якщо чóмусь і
підсильне, то аж ніяк не науці, а, можливо, тільки мистецтву. Через це і
до постмодернізму (нехай він і проник абсолютно у всі сфери новішого
буття) мислимо хоч якось підібратися лише через „лазівку” мистецтва, –
причому саме постмодерністського. Або, точніше, через зіставлення
постмодерністського з модерністським.
Нарешті, ще одне – й найостаніше! – уточнення. Всупереч
нинішній модності теми я так і не торкнувся взаємодій предмета, який
В.І. Вернадський нарік ноосферою, з тим, що всі іменують біосферою.
Не тільки тому, що біосфера абсолютно не мій предмет, а кожному,
мовляв, належить займатися своїми предметами. Справа ще й у тому, що
мистецтво (в чому я безперервно намагався переконати і себе, і своїх
читачів) іманентне. До того ж – при всій моїй повазі до Зиґмунда
Фройда змушений це відзначити – іманентне не лише стосовно
ідеології, але, сподіваюсь, в певному сенсі й стосовно біології. Оскільки
переважно має начебто відношення до того, що прийнято іменувати
Богом...
З російської переклав Роман Дзик
|
| citation_txt |
Д. Затонський // Питання літературознавства: Науковий збірник. — Чернівці: Рута, 2009. — Вип. 78. — С. 351. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zatonsʹkiid postscriptum |
| first_indexed |
2025-11-25T22:47:44Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:47:44Z |
| _version_ |
1850574061809172480 |