Post scriptum

З російської переклав Роман Дзик.

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Питання літературознавства
Date:2009
Main Author: Затонський, Д.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2009
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18505
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Д. Затонський // Питання літературознавства: Науковий збірник. — Чернівці: Рута, 2009. — Вип. 78. — С. 351. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18505
record_format dspace
spelling Затонський, Д.
2011-03-30T14:37:36Z
2011-03-30T14:37:36Z
2009
Д. Затонський // Питання літературознавства: Науковий збірник. — Чернівці: Рута, 2009. — Вип. 78. — С. 351. — укр.
XXXX-0058
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18505
З російської переклав Роман Дзик.
uk
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
Питання літературознавства
In memoriam
Post scriptum
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Post scriptum
spellingShingle Post scriptum
Затонський, Д.
In memoriam
title_short Post scriptum
title_full Post scriptum
title_fullStr Post scriptum
title_full_unstemmed Post scriptum
title_sort post scriptum
author Затонський, Д.
author_facet Затонський, Д.
topic In memoriam
topic_facet In memoriam
publishDate 2009
language Ukrainian
container_title Питання літературознавства
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
format Article
description З російської переклав Роман Дзик.
issn XXXX-0058
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18505
fulltext Дмитро Затонський POST SCRIPTUM Два італійці – Умберто Еко й Італо Кальвіно, два духовних годованці античності й римо-католицької церкви – поглянули на навколишній світ зі сторінок цієї книжки. На самому її початку і на самому кінці. Перший, ніби відсторонившись від сучасності, а ще точніше, ніби вглядаючись у неї із середньовічної далини; другий – зсередини нашого з вами і їх теперішнього, яке рівноправно мислимо наректи і перед- і пост-апокаліптичним. Але взріли вони щось вельми і вельми схоже: а саме круговерть біля грані буття. Так, можливо, це і є наша Доля – жити і творити, впадати у відчай і надіятися перед, після, між Апокаліпсисами, що не відбулися?.. Одні схильні уявляти собі Всесвіт, у якому Апокаліпсиси так до кінця і не доводяться, як Космос, тобто простір, що існує за певними правилами, а інші – у вигляді Хаосу, правил зовсім не відаючого. Тоді Космос – це ніби домен модерністський, а Хаос, відповідно, постмодерністський, бо Космос, як відомо, являє собою певну доцільність, а Хаос – ні? Але так, якщо придивитися, не виходить: адже модернізм буває то тим, то іншим: то „космічним”, поки намагається реалізувати своє бачення Раю, то „хаотичним”, коли створена ним Утопія починає розвалюватися. Постмодерністське ж світовідчуття і „космічне”, і „хаотичне” ніби водночас. Джеймс Джойс навіть вигадав стосовно цього дивне слівце „хаокосмос”. Воно представляє світобудову і як певну систему, і одночасно як певний абсурд. Однак уловити (чи вгадати?) перехід від одного до іншого, промацати стик, якщо чóмусь і підсильне, то аж ніяк не науці, а, можливо, тільки мистецтву. Через це і до постмодернізму (нехай він і проник абсолютно у всі сфери новішого буття) мислимо хоч якось підібратися лише через „лазівку” мистецтва, – причому саме постмодерністського. Або, точніше, через зіставлення постмодерністського з модерністським. Нарешті, ще одне – й найостаніше! – уточнення. Всупереч нинішній модності теми я так і не торкнувся взаємодій предмета, який В.І. Вернадський нарік ноосферою, з тим, що всі іменують біосферою. Не тільки тому, що біосфера абсолютно не мій предмет, а кожному, мовляв, належить займатися своїми предметами. Справа ще й у тому, що мистецтво (в чому я безперервно намагався переконати і себе, і своїх читачів) іманентне. До того ж – при всій моїй повазі до Зиґмунда Фройда змушений це відзначити – іманентне не лише стосовно ідеології, але, сподіваюсь, в певному сенсі й стосовно біології. Оскільки переважно має начебто відношення до того, що прийнято іменувати Богом... З російської переклав Роман Дзик
citation_txt Д. Затонський // Питання літературознавства: Науковий збірник. — Чернівці: Рута, 2009. — Вип. 78. — С. 351. — укр.
work_keys_str_mv AT zatonsʹkiid postscriptum
first_indexed 2025-11-25T22:47:44Z
last_indexed 2025-11-25T22:47:44Z
_version_ 1850574061809172480