Наукові джерела з історії трудової імміграції в Україну ХVІІІ–ХІХ ст.
Метою розвідки є виявлення інформаційного потенціалу матеріалів діловодства з історії трудової імміграції до України представників іноземних держав протягом XVIIІ–ХІХ ст., які зберігаються в державних архівах України та Російської Федерації. Методи дослідження добирались відповідно до поставленої...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185111 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Наукові джерела з історії трудової імміграції в Україну ХVІІІ–ХІХ ст. / О. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 1. — С. 97-104. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859898031901507584 |
|---|---|
| author | Пилипенко, О. |
| author_facet | Пилипенко, О. |
| citation_txt | Наукові джерела з історії трудової імміграції в Україну ХVІІІ–ХІХ ст. / О. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 1. — С. 97-104. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | Метою розвідки є виявлення інформаційного потенціалу матеріалів діловодства з історії
трудової імміграції до України представників іноземних держав протягом XVIIІ–ХІХ ст., які зберігаються в державних архівах України та Російської Федерації. Методи дослідження добирались
відповідно до поставленої мети на основі принципів об’єктивізму та науковості. Переважно використовувався метод аналізу та дедукції для інтерпретації архівних джерел. Наукова новизна роботи тісно пов’язана з метою, оскільки аналізуються друковані й архівні документи та джерела, які дозволяють встановити важливі історичні факти історії України ХVІІІ–ХІХ ст. Висновки. Діловодні джерела стосовно іноземних переселенців до України представлені комплексом, до якого
входять донесення, розпорядження, повідомлення азовського та новоросійського генерал-губернаторів. До цієї групи належать і документи, що виникли в процесі діяльності Ніжинського грецького магістрату та Маріупольського грецького суду. Серед матеріалів діловодства виділяються рапорти, які містять інформацію про отримання наказів та стан їх виконання, і донесення, у яких
повідомлялося про розгляд справ, викладалися пропозиції, прохання тощо. Проаналізовано елементи, що становили форму цих документів у ХVІІІ–ХІХ ст., сформульовано їх призначення. У статті, на прикладі аналізу матеріалів діловодства, подано характеристику трудової імміграції до українських земель, правового статусу й розвитку господарства іноземних переселенців.
The purpose of the reseаrch is to exposure the informative potential of materials of office work from
history of labour immigration to Ukraine of representatives of the foreign states during XVIIІ–ХІХ c. which
are stored in the record archives of Ukraine and Russian Federation. Research methods were selected in
accordance with the set aim on the basis of principles of objectivism and scientific character. The method
of analysis and deduction was mainly used for interpretation of the archived sources. The scientific novelty
of work closely constrained with the aim, as the printed and archived documents and sources that allow
to set the important historical facts of history of Ukraine of ХVІІІ–ХІХ c. to the century that are analysed.
Conclusions. Office work sources on foreign immigrants to Ukraine are presented by a complex, which includes
reports, orders, messages of the Azov and Novorossiysk governors-general. Documents that arose
up in the process of activity of the Nezhin Greek city council and Mariupol Greek court belong to this group.
Among the materials of the office there are reports that contain information about the receipt of orders
and the status of their implementation, and reports, which reported the consideration of cases, set out proposals,
requests etc. The elements that formed the form of these documents in the XVIII–XIX c. are analyzed,
their purpose is formulated. The article, on the example of the analysis of materials of office work, gives
the characteristic of labor immigration to the Ukrainian lands, the legal status and development of economy
of foreign migrants.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:55:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2022. № 1
97
РОЗВІДКИ
УДК 94(477):338:930.25
Олександр Пилипенко
•
НАУКОВІ ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ ТРУДОВОЇ ІММІГРАЦІЇ В УКРАЇНУ
ХVІІІ–ХІХ ст.
DOI: 10.5281/zenodo.6739331
© О. Пилипенко, 2022. CC BY 4.0
Метою розвідки є виявлення інформаційного потенціалу матеріалів діловодства з історії
трудової імміграції до України представників іноземних держав протягом XVIIІ–ХІХ ст., які збері-
гаються в державних архівах України та Російської Федерації. Методи дослідження добирались
відповідно до поставленої мети на основі принципів об’єктивізму та науковості. Переважно вико-
ристовувався метод аналізу та дедукції для інтерпретації архівних джерел. Наукова новизна ро-
боти тісно пов’язана з метою, оскільки аналізуються друковані й архівні документи та джерела,
які дозволяють встановити важливі історичні факти історії України ХVІІІ–ХІХ ст. Висновки. Ді-
ловодні джерела стосовно іноземних переселенців до України представлені комплексом, до якого
входять донесення, розпорядження, повідомлення азовського та новоросійського генерал-губерна-
торів. До цієї групи належать і документи, що виникли в процесі діяльності Ніжинського грецько-
го магістрату та Маріупольського грецького суду. Серед матеріалів діловодства виділяються ра-
порти, які містять інформацію про отримання наказів та стан їх виконання, і донесення, у яких
повідомлялося про розгляд справ, викладалися пропозиції, прохання тощо. Проаналізовано елемен-
ти, що становили форму цих документів у ХVІІІ–ХІХ ст., сформульовано їх призначення. У стат-
ті, на прикладі аналізу матеріалів діловодства, подано характеристику трудової імміграції до
українських земель, правового статусу й розвитку господарства іноземних переселенців.
Ключові слова: українські землі, Російська імперія, Франція, Північне Приазов’я, імміграція,
занятість, греки, французи, правовий статус, Ніжинський грецький магістрат, Маріупольський
грецький суд, господарство.
У ХVІІ ст. розпочинається масова імміграція греків в Україну. Матеріали про виник-
нення та діяльність Ніжинського грецького братства (середина ХVІІ–ХІХ ст.) зберігають-
ся в Державному архіві Чернігівської області1. Численні матеріали цього фонду дають
змогу реконструювати особливості функціонування Ніжинського грецького суду та ма-
гістрату, основні види господарської діяльності, життя і побут греків в Україні. Головну
роль у житті греків Маріупольщини відігравало земельне питання. Про це свідчить знач-
ний масив документів у фондах центральних установ, а саме: Департаменті державного
майна (Ф. 379) та Першому Департаменті. Рапорти також містять відомості стосовно часу
заснування перших населених пунктів греків в Україні. Так, відомо, що їхні поселення
виникли на території нинішнього Великоновосіловського району у квітні–травні 1779 р.
25 травня цього ж року капітан Чернявський доповідав Гарсеванову, що в гирлі річки
Вовча 18 квітня 1779 р. у слободі Богатир були розселені греки2. Близькими за змістом до
рапортів є донесення. Переведенням греків і вірмен на нові місця опікувалася заснована
влітку 1779 р. Комісія в справах грецьких і вірменських колоній на чолі з урядовим рад-
ником М. Маріним. Дані про отримання греками землі для обробітку знаходимо в фонді
Міністерства державного майна (Ф. 383), у Російському державному історичному архіві
(далі – РДІА). Саме у Ф. 379 збереглися численні справи про землі маріупольських греків,
які розглядалися урядовими установами протягом 1816–1837 рр. Це справи, пов’язані з ді-
яльністю Комісії про землі маріупольських греків, виділенням земель для поселення в
Маріупольському грецькому окрузі представникам інших країн3.
1 Державний архів Чернігівської області. Ф. 101. Оп. 1.
2 Дело 558. Донесения князю Потемкину-Таврическому по управлению Азовской губернией. Російський держав-
ний архів древніх актів (далі – РДАДА). Ф. 16. Оп. 1. Д. 588. Ч. XIII. Арк. 265.
3 РДАДА. Ф. 16. Оп. 1. Спр. 588. Ч. 9. Арк. 80–81.
Сіверянський літопис. 2022. № 1
98
У Ф. 383 РДІА зберігаються справи, пов’язані з питаннями наділення та відшкоду-
вання землі у греків Північного Надазов’я протягом першої половини ХІХ ст., їхнього
економічного розвитку. Привертають увагу рапорти Катеринославської казенної палати
державного майна про скрутне становище грецьких населених пунктів навесні 1850 р. За
наказом міністра державного майна Катеринославська палата державного майна 15 люто-
го 1850 р. розглянула «відношення Таганрозького Градоначальника від 11 лютого № 442
про крайню потребу виділення 25440 крб. 62 коп. сріблом для забезпечення продовольст-
ва і посіву 10 грецьким селищам»4. До нього додавалася довідка Маріупольського грець-
кого суду від 25 вересня 1849 р. за № 770 про врожай зернових у Маріупольському окрузі,
який складав «озимого сам чверть, ярового майже сам третину, тобто врожай зерна всьо-
го: озимого 3226 чверті, ярового – 44342 чверті»5.
Грецький суд зазначав, що кількість населення округу складала 28105 осіб. Серед
місцевого діловодства за багатством статистичних відомостей значне місце посідають до-
кументи грецького суду. Пунктом 5 Жалуваної грамоти Катерини ІІ 1779 р. грекам дозво-
лялося мати свій суд та внутрішню поліцію з виборних представників народу на підставі
загальних державних законів. Головною установою, заснованою згідно з Жалуваною гра-
мотою, був Маріупольський грецький суд.
У джерелах 1780 р. вже повідомлялося про його роботу6. Компетенція суду поширю-
валася тільки на греків. Грецький суд був важливою установою і виконував адміністра-
тивні, поліцейські та судові функції. У ньому були зосереджені справи повітового управ-
ління, повітового та земського судів, сирітського та словесного судів, магістрату, повіто-
вого поліцейського й волосного управлінь7.
Суд мав свою печатку: шестикутний хрест над місяцем – знак перемоги християн-
ської релігії над мусульманською. Склад грецького суду обирався на 4 роки. За походжен-
ням та інформативними можливостями матеріали Маріупольського грецького суду можна
поділити на такі групи: 1) вхідна документація суду від вищих органів управління; 2) звіт-
на документація суду; 3) журнали й документи, які надходили до суду від підвідомчих
структур (рапорти, відомості, звіти, донесення, громадські вироки); 4) документи, які на-
дійшли до установи від приватних осіб (донесення, скарги, боргові розписки); 5) папери,
що надсилалися судом приватним особам (повідомлення, розпорядження) тощо. Матеріа-
ли про історію торгової діяльності населення Надазов’я зберігаються у фонді Державної
комерційної колегії ДАДА Це документи про дозвіл грекам експортувати та імпортувати
свої товари, рапорти новоросійських митних інспекторів, листування державної комерц-
колегії з цього питання8. Фонди ЦДІАК України, Маріупольського краєзнавчого музею
(далі – МКМ) містять відомості про штат грецького суду. Він складався з голови (щомі-
сячний заробіток – 120 крб.), чотирьох засідателів (100 крб.), секретаря (200 крб. – від каз-
ни, а пізніше він отримував ще 600 крб. з місцевих ресурсів)9. У середині ХІХ ст. штат су-
ду налічував голову суду, трьох засідателів, секретаря та підпорядкованих йому столона-
чальників. Крім секретаря й столоначальників, інші посадові особи суду обиралися грець-
кими поселенцями на трирічний термін. Для цього раз на три роки кожне з грецьких сіл
відправляло до м. Маріуполя двох уповноважених, які разом із представниками міста оби-
рали голову та трьох членів суду. Інші кандидатури затверджувалися тією адміністратив-
ною владою, якій підпорядкувався спочатку Маріупольській повіт, а пізніше Маріуполь-
ський грецький округ. У суді всі справи вирішувалися колегіально, за закритими дверима.
Одному із засідателів доручалися поліційні обов’язки, іншому – слідчі, третьому – скарб-
ничі. Столів у суді було шість: карний, громадський, слідчий, господарський, сирітський
та поліцейський. Військові справи не входили до компетенції суду. Вони розглядалися
Казенною палатою. За наказом суду в кожному селі була затверджена поліція для нагляду
за порядком. У поліції служили російські урядовці. Вони призначалися сільськими стар-
шинами, яких щороку обирали греки.
У кожному селі був урядник, пізніше він називався наглядачем і виконував обов’яз-
ки писаря, що визначалися інструкцією Таганрозького градоначальника 1824 р. У фондах
МКМ збереглося «Дело по определению сего Мариупольского греческого суда о испро-
4 По представлению Управляющего Екатеринославскою Палатою государственных имуществ о крайне затруд-
нительном положении греческих и армянских селений в Екатеринославской губернии [17 марта 1850 – 27 марта
1850]. Російський державний історичний архів (далі – РДІА). Ф. 383. Оп. 13. Спр. 13442. Арк. 5.
5 Гедьо А. Правовий статус та розвиток господарства греків Північного Надазов’я (1779–1875 рр.): Аналіз мате-
ріалів діловодства. Київські історичні студії. 2018. № 2 (7). С. 95.
6 РДАДА. Ф. 16. Оп. 1. Спр. 588. Ч. 6. Арк. 262–264.
7 Калери Г.М. Топографические и медико-статистические сведения о Мариупольском округе. ЖМВД. 1845.
Ч. ХІ. С. 7.
8 РДАДА. Ф. 276. Оп. 1. Спр. 1561.
9 МКМ. Спр. 3529-Д. Арк. 4 зв.
Siverian chronicle. 2022. № 1
99
шении от Екатеринославского наместнического правления, чтоб Мариупольской нижний
земский суд сам себе об определении в греческие селении урядников представлениев не
делал, но предоставлено б было выбор их на поселян. марта 10 1791 года. № 14»10. У ньо-
му містяться рапорти суду, у яких, згідно з 5-м пунктом Жалуваної грамоти Катерини II
від 21 травня 1779 р., грекам-християнам, виведеним із Криму, доводиться право Маріу-
польського грецького суду призначати урядників до грецьких сіл. Грецький суд у своїй ді-
яльності застосовував закони Російської імперії та норми звичаєвого права. Незважаючи
на формальну рівноправність усіх членів грецької громади, найбільшими правами корис-
тувалися купці та багаті скотарі. Купці мали особливо великий вплив у грецькому суді,
тому рішення останнього часто виносилися на користь цього стану.
Значна кількість справ із архіву грецького суду присвячена призначенню та звільнен-
ню посадових осіб. Це, зокрема, «Дело по указу Новороссийского губернского правления
о увольнении определенного греческого селения Сартаны смотрителя Пасева а на место
его об определении такового губернского регистратора Домонтовича. Февраля … дня
1802. По экспедиции № 181. № 224»11. У ньому зберігаються виписки з журналу Маріу-
польського грецького суду про необхідність звільнення наглядача Ф. Пасева через пияцт-
во. Наведено розпорядження Новоросійського губернського правління про нове призна-
чення. Аналогічною є справа «Дело о увольнении мангушского смотрителя коллежского
регистратора Антоновича от должности и об определении на место его губернского секре-
таря Стасевича. Сентября 2 дня 1808 года № 224»12.
У справі зберігаються рапорти, листи, прохання, копії атестатів колезького реєстра-
тора А. Антоновича й губернського секретаря А. Стасевича, колишнього доглядача Таган-
розької митниці. Наявні також відомості про обов’язки «смотрителей» грецьких сіл, текс-
ти присяги. Дії суду розповсюджувалися тільки на греків. Стосовно осіб інших національ-
ностей проводилося тільки слідство, результати якого повідомлялися Олександрівському
повітовому суду. Різновидом діловодної документації є формулярні списки генерал-гу-
бернаторів, військових губернаторів, членів Маріупольського грецького суду, що зберіга-
ються в «Коллекции формулярных листов» РДІА (ф. 1349). Вони містять точні відомості
про походження, освіту, військову службу, нагороди представників місцевої адміністра-
ції. Незважаючи на те, що формулярні списки лише констатують просування службовими
сходами, вони дають змогу проаналізувати склад місцевої адміністрації і є цінними дже-
релами13. Саме ці матеріали допомагають відновити особовий склад Маріупольського
грецького суду за 1840, 1841, 1842, 1844, 1845 рр. Ці відомості збереглися у формулярних
списках Таганрозького градоначальства за зазначені роки. Більшість документів грецько-
го суду відображає стан розвитку різних галузей сільського господарства в грецьких насе-
лених пунктах. Наведені в них свідчення містять інформацію про чисельність населення,
кількість придатної та непридатної землі, будівель. «Табель о состоянии хозяйства г. Ма-
риуполя и греческих сел Мариупольского уезда. 1794 г.» свідчить, що в цьому році в Ма-
ріупольському повіті налічувалося 35 овечих заводів, прибуток яких коливався від 230 до
1000 руб. щороку. У 1814 р. в с. Сартана був бджільницький завод14.
Матеріли суду свідчать, що скрутне становище й велика смертність населення викли-
кали в греків невдоволення новою батьківщиною. Деякі з них у 1780 р. намагалися повер-
нутися до Криму. Заворушення стали масовими, тому було застосовано військові сили для
їх припинення. У Маріупольському краєзнавчому музеї зберігається «Справа про втечу
маріупольських греків до Криму. 1790, 1794 гг.». Вона свідчить, що на поч. 90-х рр.
XVIII ст. мали місце спроби мешканців сіл Чердаклі, Чермалик повернутися до Криму. Ці
події призвели до великих непорозумінь між урядом і Маріупольським грецьким судом.
Члени суду були звинувачені в недбалому ставленні до своїх обов’язків. За весь період іс-
нування в Маріупольському грецькому суді було порушено 180 справ, із них 160 кримі-
нальних і 20 цивільних15.
Матеріали діловодства центральних установ, що зберігаються в РДІА, дають змогу
відтворити процес ліквідації органу судочинства греків Північного Надазов’я – Маріу-
10 Рапорты (копии) Мариупольского греческого суда Екатеринославскому наместническому правлению с прось-
бой запретить Мариупольскому нижнему земскому суду назначать урядников в греческие села [1791]. МКМ.
Спр. 6238-Д.
11 Дело об увольнении с должности смотрителя с. Сартана Пасева Федора и о назначении на его место Домонто-
вича Якова [1802]. МКМ. Спр. 6239-Д.
12 Дело об увольнении с должности смотрителя с. Мангуш Антоновича Андрея и о назначении на его место Ста-
севича Афанасия Ивановича [1808–1809]. МКМ. Спр. 6240-Д.
13 Формулярные списки Таганрогского градоначальства. РДІА. Ф. 1349. Оп. 4. 1841. Спр. 354. Арк. 2–5; Ф. 1349.
Оп. 4. 1842. Спр. 404. Арк. 958–959, 980–981, 1030–1031, 893–896, 897–902, 976–977, 1032–1033, 1034–1035.
14 Дело о состоянии хозяйства г. Мариуполя и сел, подведомственных Мариупольскому греческому суду [1814].
МКМ. Спр. 3524-Д. Арк. 6.
15 Рапорты (копии) Мариупольского греческого суда… МКМ. Спр. 6238-Д.
Сіверянський літопис. 2022. № 1
100
польського грецького суду. Більшість із них збереглася у Ф. 1286, 1287, 1291, 1405. Усі ці
документи свідчать, що процесу ліквідації передували події поч. 40-х рр. ХІХ ст. У них
зазначалося, що в Маріупольському грецькому суді зосереджувалася влада міської та зем-
ської поліції, міського магістрату, окружного управління, сирітського суду та повітової
опіки. Голова грецького суду виконував обов’язки поліцмейстера, міського голови, зем-
ського справника, окружного начальника та повітового судді. Таким чином, розпорядча,
виконавча та судова влада зосереджувалася в одних руках.
Значний масив діловодної документації центральних органів управління стосується
питання устрою маріупольських греків після реформ 60–70-х рр. ХІХ ст. Це матеріали
Ф. 1291 – «Земський відділ Міністерства внутрішніх справ», у якому зберігаються числен-
ні представлення й рапорти, записки Катеринославського генерал-губернатора П. Коцебу
про устрій греків у Катеринославській губернії, «відношення» міністра внутрішніх справ
обер-прокурору Першого департаменту Правлячого Сенату, міністра державного май-
на міністру внутрішніх справ, «відгук» міністра юстиції, «заключення» керівника Мініс-
терства внутрішніх справ тощо. Катеринославський губернатор у доповідній записці від
15 червня 1873 р. керівнику Міністерства внутрішніх справ повідомляв: «Після прийняття
Правил Положення 19 лютого 1861 р, в Катеринославській губернії є два розряди сіль-
ських обивателів: поселенці-греки Маріупольського повіту й поселенці вірмени Ростов-
ського повіту, які підкорялись Маріупольскому грецькому суду. Щодо цього питання в
листі міністра державного майна міністру внутрішніх справ ще від 22 грудня 1870 р. за-
значалося, що, згідно з Окладними книгами Катеринославської казенної палати, за грека-
ми значилися 338820 дес. придатної і 8978 дес. непридатної землі16. У 1858 р. Маріуполь-
ський округ був переданий з відомства Таганрозького градоначальства до Катеринослав-
ського губернського правління з перейменуванням цього округу в Маріупольський повіт і
створенням на загальній підставі «Особливого повітового поліцейського Управління». Із
відомства Маріупольського грецького суду були вилучені всі поліцейські справи. Крім то-
го, із часу розповсюдження на Катеринославську губернію дій «Особливого Земсько-
го Положення і Судових Уставов 20 листопада 1864 р.» м. Маріуполь і грецькі селища
його повіту підкорялися цим установам на загальних підставах, а у відомстві Грецького
суду залишалися лише опікунські й казначейські справи з продажу гербового паперу, па-
тентів, свідоцтв тощо. Про це Катеринославський губернатор повідомляв міністра внут-
рішніх справ 29 травня 1874 р. На підставі цього керівник Міністерства внутрішніх справ
статс-секретар князь О. Лобанов-Ростовський подав свій висновок Головному Комітету
щодо устрою сільського стану греків від 8 жовтня 1874 р. за № 7743. Згідно з ним, меш-
канці грецьких селищ повинні були підпорядковуватися загальним губернським, повіто-
вим та місцевим установам із селянських справ. Грецькі селяни переводилися «до складу
сільських обивателів і зараховуються до розряду поселян-власників». Після видання «По-
станови Державної Ради про облаштування поселенців-греків і вірмен» від 18 берез-
ня 1875 р., Катеринославське губернське «управління по селянським справам» видало
19 травня 1875 р. постанову, у якій подавався список десяти волостей, створених з 24
грецьких сіл у Маріупольському повіті із зазначенням кількості населення в кожному17.
Джерельна база наукових досліджень трудової міграції французів до України пред-
ставлена писемними матеріалами, серед яких можна виділити неопубліковані (архівні) та
опубліковані (масові) документи. Значна кількість документальних джерел18 зберігається
в архівосховищах Центрального державного історичного архіву України в м. Києві, Інсти-
туту рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, архівів Автоном-
ної Республіки Крим, Державного архіву Запорізької обл., Державного архіву Дніпропет-
ровської обл., Державного архіву Донецької обл., Державного архіву Луганської обл.,
Державного архіву Миколаївської обл., Державного архіву Херсонської обл., Державного
архіву Одеської обл., бібліотек згаданих архівів, Національної історичної бібліотеки
України та наукової бібліотеки Інституту історії України НАН України. Джерельний ком-
плекс, залучений при написанні дослідження, охоплює фонди місцевих адміністративних,
станових, господарських установ, неопублікований та віддрукований епістолярій, юри-
дичні документи із відповідних частин Повного зібрання законів Російської імперії, зако-
нодавчі акти Французького королівства др. пол. XVIII – поч. XIX ст., періодичну пресу,
щоденники, спогади, подорожні нотатки, що дозволило багато в чому конкретизувати й
уточнити перебіг комерційної, промислової та сільськогосподарської діяльності вихідців
16 Дело об устройстве быта греков Мариупольского уезда и армян Ростовского уезда Екатеринославской губер-
нии (21 июня 1873 – 4 мая 1898). РДІА. Ф. 1291. Оп. 66. Спр. 21. Ч. 1. Арк. 1–2, 11 зв., 12 зв.
17 Гедьо А. Правовий статус та розвиток господарства греків Північного Надазов’я (1779–1875 рр.): Аналіз
мат. діловодства. Київські історичні студії. Київ, 2018. № 2 (7). С. 112.
18 Сидорович Є.С. Французька міграція як фактор економічного розвитку Півдня України напри. ХVІІІ –
п. пол. ХІХ ст. Київ: Інститут історії НАНУ, 2015. С. 31.
Siverian chronicle. 2022. № 1
101
із Франції на Півдні України в порівняні з даними, отриманими в ході аналізу наявної іс-
торіографії проблеми.
Варто виокремити матеріали Державного архіву Херсонської обл. (далі – ДАХО).
Так, один із найбільших фондів ДАХО – Ф. № 14 («Новоросійська губернська кресляр-
ня»), оскільки вказана урядова інституція займалася впорядкуванням приватного землево-
лодіння в степовій частині тогочасної України, її документи містять: а) загальну інформа-
цію стосовно того, якими за площею ділянками землі володіли у XVIII–XIX ст. окремі
французи в межах Херсонської губ.; б) реєстраційні відомості, що фіксували розміри ла-
тифундій, придбаних тоді ж в Україні тими французькими аристократами, котрі після ре-
волюції 1789 р. в самій Франції перебралися до Росії; в) межові книги з детальним описом
помість значної кількості емігрантів – франкофонів Дніпровського повіту Таврійської гу-
бернії, як тих, про кого (на кшталт дворян В. Рув’є, Р. Вассала, К. Пот’є, К. Сент-Прі та
ін.) згадували в своїх працях П. Кеппен, А. Скальковський, Д. Багалій, О. Дружиніна, так і
інших діячів (граф Муссе, штабс-капітан Делакур, дворянин Дерешемон, капітан Купе)19.
Непересічне значення має й Ф. 302, чиї матеріали (карти й плани аграрних угідь) не
лише дозволяють скласти вельми повне уявлення про загальний ареал розселення фран-
цузьких переселенців в межах Причорномор’я, але й фіксують, де, коли й чим володіли на
Півдні краю ті ж В. Рув’є, К. Пот’є, Р. Вассала, К. Сент-Прі. Ф. № 22 («Херсонська казен-
на палата»), де зберігаються службові папери тієї державної структури Імперії, що на ре-
гіональному рівні контролювала прибутки губернської казни й слідкувала за стягненням
податків, містить свідчення про велику групу французів – управляючих поміщицькими
маєтками Катеринославщини та Херсонщини, наприклад Делакура і де Сеніра. З іншого
боку, Ф. № 3 ДАХО («Херсонське губернське правління») дає змогу чіткіше уявити роль
французів А. де Ришельє, О. Ланжерона та К. Сент-Прі в становленні та розвитку Херсон-
ської суконної фабрики. Не менш цікава й важлива інформація представлена також мате-
ріалами Державного архіву Одеської обл. (далі – ДАОО), яка здебільшого складається із
документів Управління Новоросійського й Азовського генерал-губернатора, управління
Катеринославського генерал-губернатора, управління Катеринославського й Таврійського
генерал-губернатора, управління Новоросійського генерал-губернатора, управління Ново-
російського й Бессарабського генерал-губернатора (1775–1874 рр.)20.
Саме тут, поруч з іменами герцога де Ришельє й графа О. Ланжерона (які найбільш
повно репрезентують тему еміграції французів на південь України), віднаходимо цінні ві-
домості й щодо інших їхніх співвітчизників (наприклад, П. Ван’ї, Р. де ла Камбу, І. Рено,
купці Ж. Лефебр та К. Кортіє, кравець П. Дезере, винороб І. Кул’є, підмайстер Д. Боне,
майстер А. Герме, Ф. Леноар). Аналогічно можна схарактеризувати й документи Канцеля-
рії Одеського градоначальника, де, разом із щедрим благодійництвом Новоросійського
генерал-губернатора Ришельє, описуються комерційні операції французького торговця
І. Даньєне21. І, нарешті, у фонді Контори опікунства Новоросійських іноземних поселен-
ців (від 1818 р. – Опікунського комітету в справах іноземних поселенців Південної Росії)
збереглися свідчення щодо економічної співпраці француза К. Сікарда з німецькими ко-
лоністами Півдня України. Як бачимо, документи національних архівів України є тим цін-
ним джерелом, що їх залучення до розгляду теми: а) засвідчує непересічний внесок фран-
цузьких емігрантів в економічне життя тогочасних Катеринославщини, Херсонщини й
Таврії; б) дозволяє виділити такі основні напрямки діяльності зазначених іноземців у пів-
денних губерніях України, як володіння маєтками-латифундіями, участь у розвитку окре-
мих ланок сільського господарства (виноградарство, вівчарство тощо) й розбудові тих га-
лузей місцевої промисловості, що були пов’язані з переробкою аграрної сировини; в) дає
змогу уточнити фактографічну сторону проблеми, корегувати вже відомі свідчення.
Досить велику групу документів склала також журнальна й газетна періодика. Це та-
кі громадсько-політичні, літературно-художні, історичні, економічні часописи, щоденні
та щотижневі видання, як «Вестник Европы» (1802–1894 рр.), «Журнал Министерства на-
родного просвещения» (1834–1908 рр.), «Сборник Императорского Русского Историчес-
кого Общества» (1867–1916 рр.), «Русская старина» (1870–1918 рр.), «Историчний вест-
ник» (1880–1917 рр.), «Записки Одесского общества истории и древностей» (1844–
1919 рр.). Зокрема, на сторінках «Вестника Европы» подано чимало важливих даних про
герцога Ришельє до й після того, як він став генерал-губернатором усієї Новоросії, міс-
титься критична оцінка багатьох кроків цього французького аристократа, котрому, після
еміграції до України, вдалося обійняти на новій Батьківщині таку високу посаду; наво-
19 Державний архів херсонської області (далі – ДАХО). Ф. 14 Херсонська (Новоросійська) губернська креслярня.
Оп. 2. Спр. 122. Межевая книга, 5 арк.
20 ДАХО. Ф. 22. Херсонська казенна палата. Оп. 1. Спр. 7. Ревизские сказки. 40 арк.
21 Державний архів Одеської області. Ф. 2. Канцелярія Одеського градоначальника. Оп. 2. Спр. 8. О французском
подданном И. Даньене. 20 арк.
Сіверянський літопис. 2022. № 1
102
дяться цифри економічного зростання Одеси в першій половині XIX ст., ілюструється
роль французів як у розбудові міської інфраструктури Південної Пальміри, так і в розвит-
ку тамтешньої промисловості, сільського господарства, налагодженні товарообміну між
обома країнами через російські порти Чорного моря. В «Журнале Министерства народно-
го просвещения» є низка змістовних статей Г. Афанасьєва, А. Брікнера й деяких інших
вчених імперської доби, де, поруч із узагальнюючим аналізом торгівельної діяльності
колишніх підданих Людовіка XVI, досить рельєфно окреслена робота підприємця
С.Ж. Антуана по налагодженню безпосередніх економічних контактів Франції та Росії че-
рез нижнє Подніпров’я22.
Носієм оригінальних даних є також «Сборник Императорского Русского Историчес-
кого Общества», де поруч із численними індивідуальними статтями, регулярно публікува-
лися різноманітні джерела. Говорячи про доробки першого типу, слід виокремити нариси,
присвячені проблемам торгівельно-економічних зносин між Російською імперією та
Францією, чиї автори або уточнюють окремі історичні факти (зокрема, щодо повної лікві-
дації відповідних контактів у 1789–1790 рр. тощо), чи то оприлюднюють практично неві-
домі до них додаткові свідчення. Паралельно з цим серед надрукованих матеріалів «Сбор-
ника…» особливої уваги заслуговують датовані кінцем XVIII ст. нотатки графа О.А. Без-
бородька про заборону французьким негоціантам торгувати в південних портах Росії й
листування Катерини II з князем Г.О. Потьомкіним, де описано зусилля посла Франції в
Санкт-Петербурзі Л.Ф. де Сегюра зберегти й примножити комерційні стосунки між обома
країнами після революції в Парижі. В одному з досліджень О.Г. Брікнера йдеться про вне-
сок французького барона Антуана в активізацію торгівлі його земляків із росіянами без-
посередньо в портах Північного Причорномор’я23, а в «Историческом Вестнике» – публі-
кації стосовно: а) динаміки тогочасної франко-російської торгівлі Чорним морем; б) спроб
паризького дипломата де Сегюра передати регіональний товарообмін у руки виключно
представників французької нації; в) біографії А. де Поліньяка – майбутнього українського
латифундиста.
Не менш змістовним джерелом є також «Записки Одесского общества истории и
древностей». Саме у вказаному журналі містяться: а) декілька праць дореволюційних віт-
чизняних гуманітаріїв стосовно того таки барона С.Ж. Антуана, котрий, після відновлен-
ня економічних стосунків росіян із громадянами постреволюційної Франції (1801 р.), роз-
горнув активну діяльність у Херсоні; б) низка публікацій про те, що кримські землевлас-
ники А. де Ришельє та Р. Вассал (котрому належали угіддя в Дніпровському пов. Таврій-
ської губ.) багато зробили для прогресивного розвитку місцевого сільського господарства;
в) статті зі згадками про внесок французьких аристократів-емігрантів у налагодженні ви-
ноградарства, виноробства та вівчарства в краї.
Окремі статистичні збірники, що вийшли з друку до лютого 1917 р., не лише уточ-
нюють окремі моменти участі французів у будівничій, комерційній, сільськогосподар-
ській та промисловій сферах Катеринославщини, Херсонщини, Таврії; називають прізви-
ща цілої плеяди архітекторів, купців й ремісників із Франції (Ф. Боффо, Рубо, чоботар
А. Кампе, садівник Десмет та ін.), які працювали тоді в цьому краї, але й характеризують
той соціальний резонанс, що мала тоді практична діяльність південноукраїнських вівчарів
французького походження В. Рув’є та В. Васала24.
Таким чином, маємо всі підстави стверджувати, що науково-публіцистична періоди-
ка Російської імперії містить багато цінних відомостей щодо торгівельної, сільськогоспо-
дарської та промислової діяльності французів в Україні, залучення яких дає змогу погли-
бити наше уявлення про відомі, усталені факти та події.
Кращому розумінню причин еміграції вихідців із Франції на простори Російської ім-
перії, уточненню методів та рівня впливу їх на соціально-економічне життя Південної
України кін. XVIII – п. пол. XIX ст. сприяє й використання широкого кола юридичних до-
кументів. Так, аналіз відповідних частин Повного Зібрання законів Російської імперії (да-
лі – ПЗЗ РІ) вказує на те, що економічні стосунки між Санкт-Петербургом і Парижем,
бурхливі до 1789 р., від початку збройного перевороту у Франції стрімко згортаються са-
ме російською стороною. Окремі статті, роз’яснення та положення Повного зібрання за-
конів чітко формулювали ті правила, ретельно виконуючи які, кожен іноземець міг розра-
ховувати на успішний перебіг власної комерції в Росії та її регіонах; отримував право під-
22 Афанасьев Г.Е. Условия хлебной торговли во Франции в конце XVIII в. Журнал Министерства Народного
просвещения. 1891. С. 247–298.
23 Брикнер А.Г., Потемкин А.Г. Брикнер. Санкт-Петербург: Издание К.Л. Риккера, 1891. 276 с.; Боровой С.Я.
Франция и внешнеторговые операция на Черном море в последней трети XVIII – начале XIX в. (Источниковед-
ческие заметки). Французский ежегодник. 1961 г. Москва, 1962. С. 496–506.
24 Лашков О. Распоряжения (ордера) светлейшего князя Потемкина Таврическаго правителю Таврической обл.
В.В. Каховскому за 1784 и 1785 гг. Записки Одесского общеста истории и древностей. 1883. Т. 15. С. 594–677.
Siverian chronicle. 2022. № 1
103
німати російський прапор на власному кораблі, безмитно імпортувати та експортувати
різні товари (у першому випадку – здебільшого хліб, шкіру, сало, деревину, а в другому –
меблі, парфуми, одяг тощо), відкривати й ліквідовувати свої торговельно-підприємницькі
фірми, користуватися введеним тоді в Одесі, Феодосії, Херсоні режимом порто-франко
тощо.
Особлива група нормативних актів, що стосувалася Канцелярії опікунства (держав-
ної інституції, яка займалася розселенням іноземців по Імперії й наглядом за ними), регла-
ментувала процес перетину французами державного кордону Росії, дозволяла французь-
ким ремісникам вільно оселятися в Україні (1801 р.), надавала їм окремі пільги й привілеї
(так, з 1797 р. всі вихідці з Франції, задіяні у південноукраїнському вівчарстві, отримува-
ли по 6 тис. руб. на підтримку власних мануфактур). З іншого боку, головний збірник ро-
сійського дореволюційного законодавства може бути цінним джерелом і для біографічних
досліджень, оскільки в ньому: а) виокремлюється плідна адміністративно-управлінська
робота герцога де Ришельє; б) йдеться про участь комерції-радника, француза В. Рув’є, у
вирощуванні винограду в Криму та заснуванні Судакського училища виноробства;
в) згадується про оборудки в Таврії уродженців Франції, підприємців М. де Френя,
Є. Барбьє та ін.; г) йдеться про запрошення до Новоросії французьких винахідників Коль-
сона й Тішона25.
Вказаний комплекс нормативно-юридичних актів містить: а) загальну інформацію
щодо методів проведення французами торговельних операцій у південних портах Росій-
ської імперії; б) вимоги королівської влади до своїх торговельних агентів; в) положення
про те, що відповідальність за зникнення або пошкодження вантажу, який перевозився з
Франції до чорноморських портів Росії без страхування його у відповідності до французь-
кого законодавства, повною мірою покладалася на плечі безпосереднього перевізника;
г) обмежувальні пункти щодо кількості доставлених у російські порти французьких това-
рів й правила стягнення штрафів у випадках, коли «складений на Батьківщині опис ку-
пецької продукції не співпадав з кількістю товарів, які було вивантажено в Новоросійсь-
кому регіоні».
Окремо регламентувалася процедура переходу будь-якого француза в купецький
стан («вік – не менш, ніж 28 років», наявність економічної чи ж бо іншої базової освіти
тощо) та діяльність французьких торгових домів на Півдні України.
Одним із найцікавіших джерел з історії взаємовідносин Росії та Франції кінця
XVIII ст. є спогади французького дипломата, посла в Санкт-Петербурзі в 1785–1789 рр.,
графа Луї Філіпа де Сегюра, який сприяв розвитку економічного співробітництва двох
країн. Змістовністю вирізняються також нотатки безпосередньо керуючого будівництвом
Одеси Ж.Ф. де Воланта, який навів досить повні свідчення про значення Південної Паль-
міри для становлення франко-російської торгівлі кінця XVIII ст.
Корисними видаються й подорожні записи вітчизняних мандрівників. Так, П. Сума-
роков (1767–1847), член «Комиссии по спорам о землях в Крыму», залишив спогади про
свою мандрівку до Криму та Бесарабії на початку XIX ст.26 Полтавчанин М.М. Сементов-
ський (1819–1879), перебуваючи на Чорному морі, подав опис маєтку А.Е. де Ришельє й
сімферопольського готелю француза Амабля27. Серед мемуарних джерел виділяються та-
кож вміщені в одному з томів «Архіву князя Воронцова» спогади Новоросійського гене-
рал-губернатора М.С. Воронцова, де подано інформацію щодо діяльності в Україні в дру-
гій чверті XIX ст. таких видатних французьких емігрантів, як К.І. Пот’є, Гаюї та Боффо28.
Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що матеріали діловодства центральних уста-
нов дають змогу відтворити такі питання з історії греків Північного Надазов’я: наділення
землею (Ф. 379 та 383 РДІА), ліквідацію Маріупольського грецького суду, устрою маріу-
польських греків після реформ 60–70-х рр. ХІХ ст. (Ф. 1286, 1287, 1291, 1405 РДІА). Се-
ред місцевого діловодства за багатством статистичних відомостей значне місце посідають
документи Маріупольського грецького суду, який було створено згідно з Жалуваною гра-
мотою 1779 р. Він виконував адміністративні, поліцейські та судові функції. Тут були
зосереджені справи повітового управління, повітового та земського суду, сирітського й
словесного судів, магістрату, повітового поліцейського та волосного управлінь. Слід за-
значити, що цей орган місцевого самоврядування, який відтворював автономне становище
греків в адміністративній системі Росії, внаслідок специфічних умов його існування, не
25 ПСЗРИ (Собрание I). – Санкт-Петербург: Типографія II отделения Собственной Его императорской Величест-
ва Канцелярии, 1830. Т. 29. С. 170.
26 Сумароков П. Путешествие по всему Крыму и Бессарабии в 1799 г. Москва: Университетская типография,
1800. 238 с.
27 Сементовский Н. Путешественник (Южный берег Крыма). Н. Сементовский. Санкт-Петербург: Типография
И. Фишона, 1847. С. 34.
28 Архив князя Воронцова. Москва: Университетская типография, 1893. К. 39. С. 300.
Сіверянський літопис. 2022. № 1
104
втілив у життя привілеї, надані грекам Жалуваною грамотою Катерини ІІ. За походжен-
ням та інформативними можливостями матеріали Маріупольського грецького суду можна
поділити на такі групи: 1) вхідна документація суду від вищих органів управління;
2) журнали й документи, які надходили до суду від підвідомчих структур (рапорти, відо-
мості, звіти, донесення, громадські вироки); 3) документи, які надійшли до установи від
приватних осіб (донесення, скарги, боргові розписки), звітна документація суду; 4) папе-
ри, які надсилалися судом приватним особам (повідомлення, розпорядження).
Детальне вивчення документальних та наративних видань дає змогу оцінити реальні
масштаби діяльності французів-емігрантів в Україні, їх конкретний внесок у подальшу
еволюцію місцевої торгівлі, промисловості й сільського господарства. Усе назване й скла-
дає той масив інформації, з якого вибудовується картина особливостей положення вихід-
ців із Франції на теренах Катеринославщини, Херсонщини, Таврії, соціального статусу
французьких переселенців у вказаних регіонах, а також методів і засобів юридичного ре-
гулювання їх становища. Окремо слід наголосити на інформаційній значущості сучасних
журналів, де розміщуються цікаві розвідки, дотичні або ж близькі за темою до запропоно-
ваного дослідження: «Український історичний журнал», «Критика», «Схід–Захід», «Пи-
тання історії України XIX – початку XX ст.», «Україна модерна» тощо.
References
Hedo, A. (2018). Pravovyi status ta rozvytok hospodarstva hrekiv Pivnichnoho Nadazovia (1779–
1875 rr.): Analiz materialiv dilovodstva [The legal status and economic development of the Greeks of the
Northern Nadazov (1779–1875): Analysis of record keeping materials]. Kyivski istorychni studii – Kyiv
historical studies. № 2 (7). P. 95, 112.
Sydorovych, Ye. S. (2015). Frantsuzka mihratsiia yak faktor ekonomichnoho rozvytku Pivdnia Ukra-
iny naprykintsi XVIII – pershii polovyni XIX st. [French migration as a factor in economic development of
Southern Ukraine in the late XVIII–XIX c.]. P. 31. Kyiv, Ukraine.
Пилипенко Олександр Євгенійович – доктор історичних наук, професор, професор
кафедри гуманітарних дисциплін Національного університету харчових технологій
(вул. Володимирська, 68, м. Київ, 01001, Україна).
Pylypenko Oleksandr E. – doctor of historical sciences, professor, professor of depart-
ment of humanity courses of the National university of food technologies (68 Volodimirska Str.,
Kyiv, 01001, Ukraine).
E-mail: pylypenko08@ukr.net
SCIENTIFIC SOURCES FROM HISTORY OF LABOUR
IMMIGRATION TO UKRAINE IN ХVІІІ–ХІХ C.
The purpose of the reseаrch is to exposure the informative potential of materials of office work from
history of labour immigration to Ukraine of representatives of the foreign states during XVIIІ–ХІХ c. which
are stored in the record archives of Ukraine and Russian Federation. Research methods were selected in
accordance with the set aim on the basis of principles of objectivism and scientific character. The method
of analysis and deduction was mainly used for interpretation of the archived sources. The scientific novel-
ty of work closely constrained with the aim, as the printed and archived documents and sources that allow
to set the important historical facts of history of Ukraine of ХVІІІ–ХІХ c. to the century that are analysed.
Conclusions. Office work sources on foreign immigrants to Ukraine are presented by a complex, which in-
cludes reports, orders, messages of the Azov and Novorossiysk governors-general. Documents that arose
up in the process of activity of the Nezhin Greek city council and Mariupol Greek court belong to this gro-
up. Among the materials of the office there are reports that contain information about the receipt of orders
and the status of their implementation, and reports, which reported the consideration of cases, set out pro-
posals, requests etc. The elements that formed the form of these documents in the XVIII–XIX c. are analy-
zed, their purpose is formulated. The article, on the example of the analysis of materials of office work, gi-
ves the characteristic of labor immigration to the Ukrainian lands, the legal status and development of eco-
nomy of foreign migrants.
Key words: Ukrainian earth, Russian empire, France, North Приазов'я, immigration, занятість,
Greeks, frenchmen, legal status, Nizhin Greek city council, Mariupol Greek court, economy.
Дата подання: 12 квітня 2021 р.
Дата затвердження до друку: 20 травня 2021 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Пилипенко, О. Наукові джерела з історії трудової імміграції в Україну XVII–XIX ст. Сіве-
рянський літопис. 2022. № 1. C. 97–104. DOI: 10.5281/zenodo.6739331.
Цитування за стандартом APA
Pylypenko, О. (2022). Naukovi dzherela z istorii trudovoi immihratsii v Ukrainu XVII–XIX st.
[Scientific sources from history of labour immigration to Ukraine in ХVІІІ–ХІХ c.]. Siverianskyi litopys –
Siverian chronicle, 1, P. 97–104. DOI: 10.5281/zenodo.6739331.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-185111 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:55:40Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пилипенко, О. 2022-09-01T13:35:26Z 2022-09-01T13:35:26Z 2022 Наукові джерела з історії трудової імміграції в Україну ХVІІІ–ХІХ ст. / О. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 1. — С. 97-104. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.6739331 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185111 94(477):338:930.25 Метою розвідки є виявлення інформаційного потенціалу матеріалів діловодства з історії трудової імміграції до України представників іноземних держав протягом XVIIІ–ХІХ ст., які зберігаються в державних архівах України та Російської Федерації. Методи дослідження добирались відповідно до поставленої мети на основі принципів об’єктивізму та науковості. Переважно використовувався метод аналізу та дедукції для інтерпретації архівних джерел. Наукова новизна роботи тісно пов’язана з метою, оскільки аналізуються друковані й архівні документи та джерела, які дозволяють встановити важливі історичні факти історії України ХVІІІ–ХІХ ст. Висновки. Діловодні джерела стосовно іноземних переселенців до України представлені комплексом, до якого входять донесення, розпорядження, повідомлення азовського та новоросійського генерал-губернаторів. До цієї групи належать і документи, що виникли в процесі діяльності Ніжинського грецького магістрату та Маріупольського грецького суду. Серед матеріалів діловодства виділяються рапорти, які містять інформацію про отримання наказів та стан їх виконання, і донесення, у яких повідомлялося про розгляд справ, викладалися пропозиції, прохання тощо. Проаналізовано елементи, що становили форму цих документів у ХVІІІ–ХІХ ст., сформульовано їх призначення. У статті, на прикладі аналізу матеріалів діловодства, подано характеристику трудової імміграції до українських земель, правового статусу й розвитку господарства іноземних переселенців. The purpose of the reseаrch is to exposure the informative potential of materials of office work from history of labour immigration to Ukraine of representatives of the foreign states during XVIIІ–ХІХ c. which are stored in the record archives of Ukraine and Russian Federation. Research methods were selected in accordance with the set aim on the basis of principles of objectivism and scientific character. The method of analysis and deduction was mainly used for interpretation of the archived sources. The scientific novelty of work closely constrained with the aim, as the printed and archived documents and sources that allow to set the important historical facts of history of Ukraine of ХVІІІ–ХІХ c. to the century that are analysed. Conclusions. Office work sources on foreign immigrants to Ukraine are presented by a complex, which includes reports, orders, messages of the Azov and Novorossiysk governors-general. Documents that arose up in the process of activity of the Nezhin Greek city council and Mariupol Greek court belong to this group. Among the materials of the office there are reports that contain information about the receipt of orders and the status of their implementation, and reports, which reported the consideration of cases, set out proposals, requests etc. The elements that formed the form of these documents in the XVIII–XIX c. are analyzed, their purpose is formulated. The article, on the example of the analysis of materials of office work, gives the characteristic of labor immigration to the Ukrainian lands, the legal status and development of economy of foreign migrants. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Розвідки Наукові джерела з історії трудової імміграції в Україну ХVІІІ–ХІХ ст. Scientific sources from history of labour immigration to Ukraine in ХVІІІ–ХІХ c. Article published earlier |
| spellingShingle | Наукові джерела з історії трудової імміграції в Україну ХVІІІ–ХІХ ст. Пилипенко, О. Розвідки |
| title | Наукові джерела з історії трудової імміграції в Україну ХVІІІ–ХІХ ст. |
| title_alt | Scientific sources from history of labour immigration to Ukraine in ХVІІІ–ХІХ c. |
| title_full | Наукові джерела з історії трудової імміграції в Україну ХVІІІ–ХІХ ст. |
| title_fullStr | Наукові джерела з історії трудової імміграції в Україну ХVІІІ–ХІХ ст. |
| title_full_unstemmed | Наукові джерела з історії трудової імміграції в Україну ХVІІІ–ХІХ ст. |
| title_short | Наукові джерела з історії трудової імміграції в Україну ХVІІІ–ХІХ ст. |
| title_sort | наукові джерела з історії трудової імміграції в україну хvііі–хіх ст. |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185111 |
| work_keys_str_mv | AT pilipenkoo naukovídžerelazístoríítrudovoíímmígracíívukraínuhvíííhíhst AT pilipenkoo scientificsourcesfromhistoryoflabourimmigrationtoukraineinhvíííhíhc |