Фонетичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел)
The article presents an analysis of phonemic variants of words in accordance with the tendencies of the orthographic norm dynamics. The comparative data analysis in historical and modern lexicographic works, and analysis of the peculiarities of variant forms of words show the changes in the normativ...
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Лексикографічний бюлетень |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185425 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Фонетичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел) / І. Самойлова // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2016. — Вип. 25. — С. 5-12. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-185425 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1854252025-02-09T22:28:33Z Фонетичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел) Phonemic variants of words in Ukrainian (on material of lexicographic sources) Самойлова, І. Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика The article presents an analysis of phonemic variants of words in accordance with the tendencies of the orthographic norm dynamics. The comparative data analysis in historical and modern lexicographic works, and analysis of the peculiarities of variant forms of words show the changes in the normative status of lexical units. The different types of phonemic variants of words are presented in this paper. 2016 Article Фонетичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел) / І. Самойлова // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2016. — Вип. 25. — С. 5-12. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. XXXX-0118 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185425 811.161.2’374’344 uk Лексикографічний бюлетень application/pdf Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| spellingShingle |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Самойлова, І. Фонетичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел) Лексикографічний бюлетень |
| description |
The article presents an analysis of phonemic variants of words in accordance with the tendencies of the orthographic norm dynamics. The comparative data analysis in historical and modern lexicographic works, and analysis of the peculiarities of variant forms of words show the changes in the normative status of lexical units. The different types of phonemic variants of words are presented in this paper. |
| format |
Article |
| author |
Самойлова, І. |
| author_facet |
Самойлова, І. |
| author_sort |
Самойлова, І. |
| title |
Фонетичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел) |
| title_short |
Фонетичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел) |
| title_full |
Фонетичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел) |
| title_fullStr |
Фонетичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел) |
| title_full_unstemmed |
Фонетичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел) |
| title_sort |
фонетичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185425 |
| citation_txt |
Фонетичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел) / І. Самойлова // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2016. — Вип. 25. — С. 5-12. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT samoilovaí fonetičnívaríantislívvukraínsʹkíimovízamateríalamileksikografíčnihdžerel AT samoilovaí phonemicvariantsofwordsinukrainianonmaterialoflexicographicsources |
| first_indexed |
2025-12-01T10:16:29Z |
| last_indexed |
2025-12-01T10:16:29Z |
| _version_ |
1850300634344980480 |
| fulltext |
5
ЛЕКСИКОЛОГІЯ, ФРАЗЕОЛОГІЯ
ТА ЛЕКСИКОГРАФІЯ: ТЕОРІЯ Й ПРАКТИКА
Ірина Самойлова
Фонематичні варіанти слів в українській мові
(за матеріалами лексикографічних джерел)
Варіативність є однією із фундаментальних ознак мови. Явище варіант-
ності характерне для всіх мовних рівнів: фонетичного, морфологічного, лек-
сичного, фразеологічного, синтаксичного.
Під варіантами розуміють видозміни тієї самої мовної одиниці, тобто на-
явність двох і більше форм однієї одиниці маніфестують різні способи її ви-
раження. При цьому такі варіантні форми виконують ідентичну функцію.
Усі одиниці мовної системи: фонеми, морфеми, лексеми тощо – пред-
ставлені у вигляді варіантів. Так, варіантами приголосної фонеми н є м’яка,
напівм’яка і тверда вимова, морфологічними варіантами є зал (ч. р.) і зала
(ж. р.), лексичні варіанти – пес і собака, варіанти на рівні синтаксису – він
нагороджений медаллю і його нагороджено медаллю.
Варіантні форми слів часто розглядають у тісному взаємозв’язку з мов-
ною нормою, яка «може допускати або не допускати їх співіснування» [12,
64]. Мовною нормою вважають сукупність мовних засобів, які відповідають
системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування в
певний період розвитку мови і суспільства [4, 438].
Як відомо, мовна норма є історичною категорією. Із неспинним розви-
тком мовної системи змін зазнають фонетичні, граматичні, лексичні, сти-
лістичні, акцентуаційні, орфографічні, орфоепічні норми. Систематизація
результатів нормалізаційних мовних процесів на окремих хронологічних
етапах знаходить своє відбиття в граматиках з української мови, довідниках
різного типу, лексикографічних джерелах.
Передавання звуків, слів, форм на письмі, тобто графічне й орфографіч-
не оформлення, регламентують правописні правила. Так, з кінця 18 ст. і до
1905 р. учені й представники культурного середовища східних і західних те-
ренів України запропонували близько 50 правописних систем [8, 537–538; 14,
3]. 1921 р. побачили світ «Найголовніші правила українського правопису»,
6
Ірина Самойлова
схвалені Українською Академією наук ще 1919 р. і які стали основою всіх на-
ступних правописних кодексів [8, 538]. Упродовж 20 ст. спроби врегулювати
правописні проблеми української мови були втілені в правописних кодексах
1928, 1946, 1960, 1990, 1993 років. Випрацьовані правописні рекомендації в
різні часові відтинки послугували підґрунтям для укладання і в подальшому
опублікування низки лексикографічних посібників.
У них як інформативних джерелах про стан і зміни лексичного складу на
певному етапі мовного розвитку відображено й варіантні форми слів: фоне-
матичні, морфологічні, акцентуаційні, орфографічні, словотвірні.
Мета нашої розвідки – дослідити фонематичне варіювання слів у лек-
сикографічних джерелах стосовно нормативності / ненормативності на під-
ставі правописних принципів, випрацьованих у різні етапи розвитку мовної
системи.
Фонематичними варіантами вважають варіації в межах фонемного скла-
ду слів [6, 17], усі звукові реалізації фонеми [5, 27].
Об’єктом розгляду стали варіантні форми слів на літери Г, Ґ, Е, Є, дібрані
з реєстрів: 1) «Українського орфографічного словника» (далі – УОС-9), «Ве-
ликого тлумачного словника сучасної української мови» (далі – ВТС) (зазна-
чимо, що посилалися на цей словник у разі, якщо розглядуване слово не за-
фіксоване в тлумачному «Словнику української мови» в 11 т. або має відмін-
не графічне оформлення), орієнтованих на «Український правопис» 1993 р.;
2) «Словника української мови» в 11 т. (далі – СУМ), створеного на засадах
«Українського правопису» 1960 р.; 3) «Правописного словника» Г. Голоске-
вича (далі – Гол), «Українсько-німецького словника» З. Кузелі і Я. Рудниць-
кого (далі – УНС), «Українсько-англійського словника» К. Андрусишина і
Я. Кретта (далі – УАС), орієнтованих на правописні рекомендації 1928 р.;
4) найповнішого на початок 20 ст. стосовно залучення слів української живої
мови «Словаря української мови» в 4 т. за ред. Б. Грінченка (далі – Гр), у яко-
му застосовані правописні тенденції лягли в основу сучасного українського
правопису [3, 126; 9, 570].
Розгляд фонематичних форм слів дав змогу виділити низку типів ва-
ріантності. Зазначимо, що на початку варіантного ряду подано нормативні
форми слів.
1. Варіанти слів, зумовлені відмінностями в голосних фонемах:
а) варіантні форми з голосними фонемами переднього ряду [і] та [и]:
економічний (СУМ Орф-9 Гол УНС УАС) ― економичний (Гр)
євангелік (ВТС Орф-9) ― євангелик (Гол УНС УАС)
євангеліст (СУМ Орф-9) ― євангелист (Гол УНС УАС)
7
Фонематичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел)
б) варіантні форми з голосними фонемами переднього ряду [е] та [і]:
екзаменатор (СУМ Орф-9) ― екзамінатор (Гол УНС УАС)
електромагніт (СУМ Орф-9) ― електромагнет (Гол УНС УАС)
електрохімія (СУМ Орф-9) ― електрохемія (УАС УНС)
в) варіантні форми з голосними фонемами переднього ряду [е] та задньо-
го ряду [о]:
економ (СУМ Орф-9 Гр Гол УНС УАС) ― оконом (Гр Гол УНС УАС)
2. Варіанти слів, зумовлені відмінностями в приголосних фонемах:
а) варіантні форми з фарингальною [г] і проривною задньоязиковою [ґ]:
газета (СУМ Орф-9 Гр Гол УНС УАС) ― ґазета (УНС УАС)
гарантія (СУМ Орф-9 УАС) ― ґарантія (Гол УНС УАС)
гвардія (СУМ Орф-9 Гр УАС) ― ґвардія (Гол УНС УАС)
б) варіантні форми з фонемою [л] за ознакою твердість / м’якість:
етил (СУМ Орф-9) ― етиль (Гол УНС УАС)
еластичний (СУМ Орф-9 УНС) ― елястичний (Гол УНС УАС)
в) варіантні форми з губною фонемою [ф] і передньоязиковою [т]:
ефіоп (СУМ Орф-9) ― етіоп (Гол УНС УАС)
3. Варіанти слів, зумовлені відмінностями і в голосних, і в приголосних
фонемах:
галоп (СУМ Орф-9 Гол УНС УАС) ― ґальоп (УНС УАС)
генерал (СУМ Орф-9 Гр Гол УНС УАС) ― ґенерал (УНС УАС) ― генорал
(Гр) ― єнерал (Гр)
гренландський (ВТС Орф-9) ― гренляндський (УАС) ― ґренландський
(ВТС) ― ґренляндський (Гол)
еллініст (СУМ Орф-9 Гол УАС) ― гелленіст (Гол УАС)
ефір (СУМ ВТС Орф-9) ― етер (СУМ (заст.) ВТС (поет.) Гол УНС УАС)
4. Варіанти слів з фонемою [а] і звукосполученням [jа] після голосної
фонеми:
екваторіальний (СУМ Орф-9) ― екваторіяльний (Гол УАС)
ентузіазм (СУМ Орф-9) ― ентузіязм (Гол УНС УАС)
5. Варіанти слів з фонемою [е] і звукосполученням [jе]:
євразійський (ВТС Орф-9) ― евразійський (Гол УНС УАС)
європеєць (СУМ ВТС Орф-9 Гр) ― европеєць (ВТС (заст.) Гол УНС УАС)
Вивчення фонематичної варіантності слів дозволяє простежити тенден-
ції нормалізаційних процесів і на синхронному зрізі, і в історичному ракурсі.
Загальним принципом для оформлення фонематичного складу слів у лекси-
кографічній практиці було й залишається відповідність тим правописним
рекомендаціям, які регламентували в правописних кодексах у той чи той
8
Ірина Самойлова
період розвитку мовної системи. Хоча, як відомо, межа між синхронією й
діахронією досить умовна. В синхронії також увесь час відбуваються пев-
ні зміни. Так, для прикладу, минуло лише три роки, як після 3-го видання
«Українського правопису» 1990 р. опубліковано виправлене й доповнене 4-е
видання «Українського правопису», у якому поширено правило передавання
іншомовного і через и після 9 приголосних (правило «дев’ятки») у власних
назвах, розширено використання закінчень -у(-ю) в родовому відмінку імен-
ників, уточнено написання складних слів [8, 538].
В усіх залучених до розгляду словниках наявні паралельні фонематичні
форми того самого слова, що свідчить про те, що варіативність є характер-
ною ознакою лексичного фонду української мови. Так, у «Словнику укра-
їнської мови» в 11 т., створеному на принципах «Українського правопису»
1960 р., подано, наприклад, такі варіанти: голівонька і головонька, грізьба і
грозьба, евакуювати і евакувати, ефір і етер (заст.).
В останньому, дев’ятому, виданні «Українського орфографічного слов-
ника», у якому написання слів узгоджено з принципами 4-го видання «Укра-
їнського правопису», зафіксовано такі фонематичні варіанти, як: голівочка і
головочка, голосніш і голосніше, голосоведення і голосоведіння, гроно і ґроно,
грошовий і грошевий.
У ВТС, також орієнтованому на рекомендації останнього правопису
української мови, зафіксовані варіанти гренландський і ґренландський. У
цьому разі вважаємо не досить коректною фіксацію форми слова з приголо-
сною ґ, оскільки у ВТС не передбачено подання орфоепії, лише фонематичні
варіанти, виражені графічно (фонографічні варіанти). В «Українському пра-
вописі», у примітці до параграфа 15 йдеться саме про орфоепічні норми: «у
власних назвах іншомовного походження етимологічний g згідно з устале-
ною традицією вимовляється як г; проте збереження g у вимові не є пору-
шенням орфоепічної норми. Отже, правильною є вимова: Гданськ і Ґданськ,
Гренландія й Ґренландія <…>» [14, 19].
Правописний кодекс 1928 р. передбачав написання слів грецького похо-
дження в українській мові з літерою г, а слова з інших європейських мов
з латинською літерою g – з буквою ґ, позначення м’якості іншомовного л,
використання української літери е на початку слів. Пор. у Гол, УНС, УАС:
ґвінейський, евразійський, европейський, енерґійний, есплянада, етиль.
Подання двох форм фонематичного складу слова у словниках, зорієнто-
ваних на правописні рекомендації 1928 р., свідчить про намагання укладачів
узгодити передавання іншомовних слів між східноукраїнським і західноукра-
їнським варіантами літературної мови. Напр., у Гол, УНС, УАС зафіксовані:
9
Фонематичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел)
галоп і ґальоп, галоша і ґальоша, гастролювати і ґастролювати, гвардієць і
ґвардієць, геодезія і ґеодезія, геометрія і ґеометрія, еластичний і елястичний.
Крім згаданих вище варіантних форм галоша і ґальоша, у словниках Гол
і УНС також подано ще два варіанти цього слова: кальоша і нормативний на
сьогодні калоша.
Г. Голоскевич до нормативної форми слова еллінізм навів ще дві: елленізм
і гелленізм, де останній варіант має більшу кількість фонем.
У чотирьох словниках: Гр, Гол, УНС і УАС – зафіксовані паралельні фо-
нематичні форми слів економ і оконом, економія і окономія, що свідчить про
тривалість поширення таких варіантів з голосними фонемами і спроби нор-
малізувати це мовне явище.
У своїй праці «Прескриптивна лінгвістика як дискурс: Мова, культура,
влада» (К., 2000) Г. М. Яворська, розглядаючи питання правопису запози-
чень в історії української літературної мови, відзначила, що в східноукраїн-
ському варіанті при засвоєнні грецьких запозичень переважно зберігалися
особливості так званого рейхлінського читання, згідно з яким було: міф, Афі-
ни, хімія, орфографія. У західноукраїнському варіанті запозичення переда-
валися відповідно до еразмового читання: міт, Атени, хемія, ортографія.
Хоч у правописі 1928 р. нормативними були закріплені західноукраїнські
варіанти, проте існувала певна непослідовність. Деякі моменти в написанні
грецьких слів становили компроміс між східноукраїнським і західноукраїн-
ським варіантами [19, 189].
Щодо правил правопису запозичень в історичному ракурсі цікаво також
звернутися до «Українського правопису», упорядкованого Іваном Зілинським
і опублікованого у Кракові 1943 р. Наведемо деякі рекомендації (звичайно,
в скороченому вигляді), що мають дотичність до розглядуваного варіювання
слів: 1) чужомовну голосну і необхідно передавати в українській мові через
і (а) на початку слова, (б) у кінці невідмінюваних слів, (в) після приголо-
сних, що не входять у «дев’ятку». Виняток становлять давно запозичені і
зовсім зукраїнізовані слова: єпископ, гимн, євангелик; 2) перед j чужомовне
іа необхідно передавати українським ія: діямант, матеріял, спеціяльний;
3) грецьку довгу ē у словах, що прийшли пізніше із Заходу, необхідно пере-
давати через е: етер (не – ефір чи ефир), магнет, хемія (не – хімія чи химія),
Атени (не – Афіни чи Афини); 4) початкову чужомовну е необхідно пере-
давати через українську е в недавно запозичених словах: етика, економія,
Европа, европейський; 5) чужомовні h – g необхідно передавати (а) у новіших
запозиченнях, переважно із західноєвропейських мов, українською ґ, вона
зберігається і в «старших» [слово вжив І. Зілинський] запозиченнях: ґанок,
10
Ірина Самойлова
ґава, ґуля, ґвардія, леґенда, лінґвіст, Ґвінея; (б) у давніх запозиченнях і зукра-
їнізованих словах через г: газета, генерал, граматика; (в) у недавніх запози-
ченнях з грецької мови, особливо в групах гео-, -лог-, -грам-, -граф-, через
г: гіпс, географія, геологія, графіка; г) звук h на початку чужомовних слів
перед голосним – через г: Геллада, гієрогліф; 6) у новіших, головно західно-
європейських запозиченнях, l та сполучення la, lo, lu необхідно передавати
через ль, ля, льо, лю, у давніх запозиченнях, особливо з грецької мови, –
через л, ла, ло, лу: новеля, баляда, рекляма, кольоквіюм, балькон; 7) грецьку
θ – через т: театр, теологія, катедра, міт, аритметика [15, 33–41]. Пор. у
Гол, УНС, УАС: євангелик, євангелист, екваторіяльний, ентузіязм, електро-
магнет, електрохемія, етіоп, етер (також і СУМ (заст.), ВТС (поет.)), ете-
ровий (також і ВТС), европеєць (також і ВТС (заст.)), етнограф (і етноґраф
у Гр), експльозія, епістоля.
Отже, лексичні одиниці, дібрані зі словникових реєстрів на літери Г, Ґ,
Е, Є, відзначаються різноманітною фонематичною варіантністю. На підставі
розгляданого матеріалу виділено варіантні форми слів, зумовлені відміннос-
тями в голосних, приголосних фонемах, з різною кількістю фонем. Велику
групу становлять варіантні форми слів з фонемами [г] і [ґ], також з фонемами
[л] і [л′]. Найменше зафіксовано варіантних форм слів з різною кількістю
фонем.
Існування варіантних форм слова не порушує його стійкості, цілісності.
Зберігається зв’язок між його формами. Звичайно, у процесі мовного роз-
витку змінюються зовнішня і внутрішня структури слова, деякі варіантні
форми залишаються в минулому як історичні факти, деякі актуалізуються,
виникають нові варіанти (стосовно останніх важливу роль відіграють запо-
зичені елементи з різних мов і їх асиміляція). Варіантність слова не порушує
принципу тотожності, що є одним із чинників розвитку і функціонування
слова в комунікативній діяльності.
У подальшому охоплення значної кількості лексикографічних джерел,
створених у різні періоди мовного розвитку і на принципах правописних ре-
комендацій свого часу, дозволить системніше й повніше вивчати варіювання
слів як на синхронному зрізі, так і в історичному ракурсі.
Література
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред.
В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.
2. Голоскевич Г. Правописний словник / Г. Голоскевич. – Вид. 12. – Львів,
1994. – 460 с.
11
Фонематичні варіанти слів в українській мові (за матеріалами лексикографічних джерел)
3. Дзендзелівський Й. О., Статєєва В. І. Грінченко Борис Дмитрович /
Й. О. Дзендзелівський, В. І. Статєєва // «Українська мова». Енциклопедія /
Редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), Зяблюк М. П. та ін. –
3-є вид., зі змінами і доп. – К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2007. – 856 с.
4. Єрмоленко С. Я. Норма мовна / С. Я. Єрмоленко // «Українська мова».
Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), Зяблюк
М. П. та ін. – 3-є вид., зі змінами і доп. – К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажа-
на, 2007. – 856 с.
5. Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлу-
мачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Я. Єрмоленко / С. Я. Єрмолен-
ко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор. – К.: Либідь, 2001. – 224 с.
6. Ивлева Г. Г. Тенденции развития слова и словарного состава. На материале
немецкого языка / Г. Г. Ивлева. – М.: «Наука», 1986. – 136.
7. Коць Т. А. Літературна норма у функціонально-стильовій і структурній па-
радигмі / Т. А. Коць. – К.: Логос, 2010. – 303 с.
8. Півторак Г. П. Правопис / Г. П. Півторак // «Українська мова». Енцикло-
педія / Редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), Зяблюк М. П.
та ін. – 3-є вид., зі змінами і доп. – К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана,
2007. – 856 с.
9. Півторак Г. П. Реформи алфавіту і графіки / Г. П. Півторак // «Українська
мова». Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови),
Зяблюк М. П. та ін. – 3-є вид., зі змінами і доп. – К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім.
М. П. Бажана, 2007. – 856 с.
10. Словарь української мови: в 4 т. – Т. 1. А–Ж / упорядкував Б. Грінченко. –
К., 1907.
11. Словник української мови: в 11 т. – Т. ІІ. Г–Ж. – К.: Наукова думка, 1971. –
551 с.
12. Тараненко О. О. Варіанти / О. О. Тараненко // «Українська мова». Ен-
циклопедія / Редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), Зяблюк
М. П. та ін. – 3-є вид., зі змінами і доп. – К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажа-
на, 2007. – 856 с.
13. Український орфографічний словник : понад 175 тис. слів / уклали: В. В. Чу-
мак [та ін.]; за ред. В. Г. Скляренка. – Вид. 9-е, переробл. і доповн. – К.: Довіра,
2009. – 1011 с.
14. Український правопис. – К.: Наукова думка, 2008. – 288 с.
15. Український правопис / упорядкував І. Зілинський. – 3-є вид., доп. – Кра-
ків; Львів: Українське видавництво, 1943. – 79 с.
12
Ірина Самойлова
16. Українсько-англійський словник / укладачі К. Андрусишин, Я. Кретт. –
Саскатун (Канада), 1990.
17. Українсько-німецький словник / укладачі З. Кузеля, Я. Рудницький. – Лейп-
циг, 1943.
18. Чабаненко В. А. Основи мовної експресії / В. А. Чабаненко. – К.: «Вища
школа», 1984. – 167 с.
19. Яворська Г. М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс: Мова, культура, вла-
да / Г. М. Яворська. – К., 2000. – 288 с.
Iryna SAMOILOVA
Phonemic variants of words in Ukrainian (on material of lexicographic sources)
Th e article presents an analysis of phonemic variants of words in accordance with
the tendencies of the orthographic norm dynamics. Th e comparative data analysis in
historical and modern lexicographic works, and analysis of the peculiarities of variant
forms of words show the changes in the normative status of lexical units. Th e diff erent
types of phonemic variants of words are presented in this paper.
Keywords: lexicography, orthographic norm, phonemic variants, public pho-
nemes, concordant phonemes.
УДК 811.161.2’374’344
|