Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка
In the article the words indicating colors are examined as an important part of Yevhen Sverstyuk’s means of expression system. Special attention is paid to the originality of color-related terms and expressions used both in literal and figurative meanings. The use of such lexical tools is strongly d...
Saved in:
| Published in: | Лексикографічний бюлетень |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185448 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка / З. Козирєва// Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2017. — Вип. 26. — С. 7-28. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860260696238850048 |
|---|---|
| author | Козирєва, З. |
| author_facet | Козирєва, З. |
| citation_txt | Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка / З. Козирєва// Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2017. — Вип. 26. — С. 7-28. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Лексикографічний бюлетень |
| description | In the article the words indicating colors are examined as an important part of Yevhen Sverstyuk’s means of expression system. Special attention is paid to the originality of color-related terms and expressions used both in literal and figurative meanings. The use of such lexical tools is strongly determined by the writer’s unique artistic concept along with his peculiar aesthetic principles and world outlook, which is specially noted in the article. In addition, color terms are presented in the form of dictionary entries.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:55:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
7
ЛЕКСИКОЛОГІЯ, ФРАЗЕОЛОГІЯ
ТА ЛЕКСИКОГРАФІЯ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА
Зінаїда Козирєва
УДК 811.161.2′374.822
Лексикографічне відтворення колірних назв
у мовотворчості Євгена Сверстюка
У системі виражальних засобів Євгена Сверстюка важливе місце
посідають кольори і слова, передусім прикметники, з відповідною се-
мантикою. Значний інтерес для лексикографії становить розмежуван-
ня в колірних словах прямого і переносного (символічного) значення.
Відштовхуючись від загальнонародної семантики цих прикметників,
автор творчо переробляє їх згідно зі своїми естетичними і світоглядни-
ми принципами. Розробка колірних назв засвідчує особливу естетичну
виразність категорії прикметника загалом [Гусарова 1995]. Своєрідність
слововживання на позначення кольорів, підпорядкована певному ідейно-
художньому задуму письменника, зумовлює появу в слові нових значень
і відтінків значень, які, не відриваючись від загальнолітературних, гар-
монійно їх доповнюють і збагачують [Качаева 1969]. Як наслідок, має-
мо цілком своєрідне авторське вживання колірних прикметників, вжи-
тих у творчості письменника не тільки в прямому, номінативному, але
й в образно-символічному значенні [Лилич 1962]. Виводячи хроматичні
прикметники за рамки основного значення, письменник використовує їх
як для створення образів, так і для розкриття внутрішнього світу героїв.
Символіку кольорів, вживану в публіцистичних творах, нерідко пояснює
сам автор: Очевидно, п’ятирічне засвоєння цього світу (як на тради-
ційну ґулаґівську міру – «дитячий термін») лягло художникові [Опанасу
Заливасі] маревом сіро-зелених барв на душу і значною долею відкрило
ракурс бачення життя – і в «малій зоні», й у «великій зоні» (Є. Свер-
стюк, Блудні сини України, 1993, 230). Завдання цієї статті – розглянути
все багатоманіття семантики колірних назв у публіцистиці Є. Сверстюка.
8
Зінаїда Козирєва
Особливе місце в колористичній палітрі митця посідає прикметник
сірий та його похідні – сіренький, сіруватий, сірість тощо як за час-
тотністю вживання, так і з огляду на ідейно-художню значущість цього
епітета. Тут і сіра атмосфера буднів у страшній історії нашого наро-
ду (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 78), і сірі плями, нумери
кримінальних справ – і нічого не написано так, щоб можна було вчи-
татись (23), і бунт проти пролетарської некультурности й сірости
(Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 748), і життя, яке перетворює
«засвічену молодість» на сіре ніщо (597). Пор. ще низку колірних по-
хідних, тісно пов’язаних з емоційною характеристикою людини: Навіть
коли чоловік був на війні й вернувся з пораненнями і орденами - це не
змінювало стилю сірости. Сама війна брудна і сіра, хоч як її малюй у
кінофільмах…(Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 316). Слова, що
входять у смислове поле сірого кольору, – найбільш багатофункціональні
і семантично місткі. Розмежування естетичних значень з ідеологічною і
зображальною спрямованістю у публіцистиці Є. Сверстюка не спостері-
гаємо – навпаки, увага автора зосереджена на концептуально важливих
ділянках образу світу, де природа стає тлом для відтворення мертвотного
існування людей: Згущена сірість буднів, наче на дні кратера, звідки
втекло сонце (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 521); Десь у пе-
редсвітанкову сірість він приходить сам, без клацання замків, без вар-
ти, і дивиться мені в лице своїм важким поглядом (597). Прикметник
сірий вжито у публіцистичних творах Є. Сверстюка передусім у своєму
первісному значенні на позначення сірого кольору – «середній між білим
і чорним; барва попелу» (СУМ, IX, 229); на позначення кольору одягу:
Пригадується, я теж ходив у сірій шинелі, аж поки мені одна дівчина не
порадила залишити ту побляклу одежину в селі… (Є. Сверстюк, Світлі
голоси життя, 2014, 702). Пор. також у значенні іменника: Зманіжені й
вередливі, вони звикли, щоб хтось задовольняв їхні забаганки з першо-
го погляду, і не дивуються навіть тоді, коли чоловік у сірому виймає з
кишені осідланих коней і чемно подає до панських послуг (Є. Сверстюк,
Світлі голоси життя, 2014, 408). Становлення зображального естетично-
го значення у яскравій метонімічній образності прикметника на позна-
чення сірого кольору відбувається через низку метонімічних зміщень: А
той [юнак] не встояв, зачувши про невичерпний Фортунатів гаманець,
9
Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка
і, засліплений золотом, навіть не встиг збагнути, навіщо сірому чоло-
вікові здалася чужа тінь і навіщо самому берегти свою тінь (Є. Свер-
стюк, Світлі голоси життя, 2014, 408), де сірий чоловік означає «в одязі
такого кольору». Як засвідчують контексти, естетична ускладненість
епітета розвивається від прямого значення («у сірій шинелі») через суб-
стантивацію і метонімічне значення («у сірому») до символічного. Звер-
тає на себе увагу своєрідність авторського вживання прикметника для
характеристики людини: позитивної (А тепер у всіх дзеркалах бачила
маленьке й тендітне створіннячко в чорних мереживцях із величезними
сірими очима (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 584) і негатив-
ної: маленькі сірі очі майора-карателя на зоні, які обмацували ув’язнених
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 173). Створюючи образ великої
узагальнювальної сили – імперії, автор вдається до опису представників
влади в сірих тонах (сірих набурмосених творців кон’юнктури (Є. Свер-
стюк, Блудні сини України, 1993, 223). Показовим у цьому плані є есте-
тичне значення метонімічних епітетів, вжитих за принципом синекдохи –
перенесення зорової характеристики окремих деталей на весь образ:
Совєтська епоха плодила маски, під якими скніли людські долі – люди
без біографій! Народився, вчився в школі, навчався в інституті, служив
в армії, влаштувався на роботу, одружився… А далі – щораз більш схо-
жі й зім’яті обличчя. І на кожному – сірий одяг» (Є. Сверстюк, Світ-
лі голоси життя, 2014, 315), аж до узагальненого образу цілої епохи –
епохи сірої мжички (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 608); Епоха
любила одягатися так, як у Кремлі вождь: у сірій шинелі, в чоботях, у
круглому кашкеті…(315).
Контексти засвідчують поширення значення сірий з кольору одягу на
увесь вигляд людини, де окрім кольорової ознаки з’являється переносне
значення. Так постійним епітет сірий виявляється у Євгена Сверстюка
при описі ув’язнених, де він має номінативне значення, але гранично
символізоване і експресивно насичене, майже зовсім позбавлене колір-
них ознак: У кузові було 30 стрижених, промерзлих у сірих робах зеків
(Є. Сверстюк, світлі голоси життя, 2014, 618). Темно-сірі зеківські силю-
ети, наче нічні сови, палаючими очима пронизують темінь ночі, повної і
непроглядної (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 230). На перший
план тут висувається не засвідчене академічними словниками значення
10
Зінаїда Козирєва
«позбавлений індивідуальності» (пор. у СУМ: «нічим не примітний,
невиразний; безлиций» – ІХ, 229). Розклад особистості у Є. Сверстю-
ка виявляється побічно: чесніші гинуть фізично, слабші – морально.
Деградацію творчої особистості автор зображає опосередковано, через
характеристику його творів. При цьому засвідчені в СУМі два відтін-
ки значення («бідний за змістом» і «позбавлений яскравості, виразності,
оригінальності» – IX, 229) у Є. Сверстюка втілені в одному словосполу-
ченні – сірі газетні віршики: Сяйво молодого генія Тичини так високе,
що дальша доля його самого і його пізніші «сірі газетні віршики» зника-
ють у цьому сяйві (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 211). Мане-
ру деяких письменників засвідчити свою лояльність до режиму Є. Свер-
стюк означає словосполученням писати сірим по сірому (Є. Сверстюк,
Світлі голоси життя, 2014, 759). Нерідко автор вдається до колірної па-
ралелі між морально здрібнілою людиною і дрібною тваринкою: Мене
було звільнено з роботи без пояснення мотивів – у сірій манері тих ми-
шок, що проскакували в декани й ректори (Є. Сверстюк, Світлі голоси
життя, 2014, 704). Значення сірий тут практично не пов’язане з кольо-
ром, а відіграє лише допоміжну роль, підсилюючи знижене значення –
«нікчемний, дрібний». Великого емоційного значення набуває прикмет-
ник сірий при створенні пейзажів (Слова захвату знизу лише драма-
тизували самотність один на один на крутому схилі під сірим небом
(Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 512), образному вживанні, які
набувають великого ідейного навантаження: на свіжих гілках пообру-
буваних дерев густо посідали ворони і радять раду над німим світом,
укритим снігом сірим (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 230); В
маленьких камерах, що у бік Святої Софії, крізь ґрати на маленькому ві-
конці під стелею було видно клаптик неба і вранішню зорю. Це було най-
радіснішим моментом наших сірих світанків (214); Сіре тло цієї веселки
життя творить цісарський палац з його вічними клопотами на грані
фінансового краху й соціяльного розкладу (Є. Сверстюк, Світлі голоси
життя, 2014, 377).
Слово сірий може виступати в переносному значенні, пор. алегорич-
ну форму пейзажного опису в «Блудних синах України», де сірий колір
стає синонімом загрозливого, небезпечного, перетворюючись на символ
приреченості: Мати і хлопчик у білому, поруч корова-годувальниця з
11
Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка
телям. Місяць за горою посріблив весь цей сумирний згармонізований
світ, який стоїть і наче чекає… лиха. І була б неприродною ідилія, якби
не постать, яка мусіла десь тут бути: сірий вовк з сусіднього пагорба
налагодився накрити одним стрибком все це сумирне щастя (Є. Свер-
стюк, Блудні сини України, 1993, 231). Як бачимо, експресія прикметни-
ка сірий негативна і пов’язана лише з неприємними асоціаціями.
В українській культурі білий колір як символ світла і чистоти,
який захищає від темних сил, протистоїть чорному, а в творчій палітрі
Є. Сверстюка ще й сірому (Не диво, що при спробі навернутися до прав-
ди звичайна напівправда збагачується фактами, які, зрештою, і раніше
притишено сиділи у свідомості… Білі плями стають сірими плямами
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 81). Білий колір вжито як у
своєму прямому, номінативному значенні (Навесні вони [дружина і дочка
Є. Сверстюка] готувалися до тієї неділі, коли приїде Іван Бенедиктович
[Бровко] на білому авті й запросить їх на конвалії (Є. Сверстюк, Світлі
голоси життя, 2014, 714); В Опанаса Заливахи є відома картина в кількох
варіянтах – «Покрова»: смутна Богоматір великим білим покривалом у
своїх білих руках захищає голови малих світу сього (Є. Сверстюк, Блудні
сини України, 1993, 231); Мав відраду уявляти Тебе в білому зекмунди-
рі…(150); ..метафізичні зустрічі на білому папері німецьких видань, де
нас називали «драй ес» – Сверстюк, Світличний, Стус (Є. Сверстюк,
Світлі голоси життя, 2014, 588) і в образних порівняннях (У весняні свої
літа літала всюди І упала, як білий птах, мені на груди (715), так і в
переносному (Нині 60-річчя процесу Спілки визволення України (СВУ),
що його серед білого дня вчинено більшовиками над тими, хто був сла-
вою і совістю української землі (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993,
33), репрезентуючи зв’язок білого з мотивом чарівного (Жіночий образ
у нього [Бориса Мозолевського] віддзеркалюється у світлі білих лілей,
заплетених у коси, а давнє кохання виростає і виідеалізовується в зірку
полів (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 465), як у позитивному
з позицій автора (З народньою церквою властям було важче боротись,
ніж з казенною, що успадкувала старий послух. Чекісти обстежували
парафії УАПЦ і встановлювали, що там священниками служать кілька
сотень старшин українського війська, десятки діячів колишніх соція-
лістичних партій українських, десятки офіцерів старої армії і навіть
12
Зінаїда Козирєва
офіцери з білих армій… (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 35]),
так і негативному контексті (Свобода наша має свою специфіку і свою
назву: гласність. Власне, вона починається з поступового знімання пе-
чатей – відкриття білих плям (41); Лесів написав тільки те, що про-
рвалося як стогін. Наче з безодні білого мовчання він снить невимовну
правду свого часу і свого краю (226).
Прикметник білий автор використовує також для творення складних
слів: Часто мені ввижаєшся – у снах, у думах, у мріях – білоштаний і
бронзолиций – виступом сягнистим пливеш у марево обрію літнього –
над спечним шляхом степовим (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993,
152).
Фразеологізм біла ворона зазвичай вживається для характеристики
того, хто не схожий на інших, якого відкидає суспільство за цю його не-
схожість. Увійшовши в мовлення з дикої природи, де чорні ворони можуть
забити на смерть свого родича-альбіноса, оскільки білий колір впадає в
око хижаку і в небезпеці опиняється решта представників виду. Є. Свер-
стюк творчо переосмислює це словосполучення, наголошуючи на несхо-
жості як позитивній ознаці моральної вищості (Але задумаймось: у нас
зовсім нема іншої зброї, крім моральної. Якщо не будемо вищі морально –
нас і не помітять.. Ми можемо перемагати тільки тією силою, якої у
них нема: силою білої ворони, яка не каркає і не краде (Є. Сверстюк, Блуд-
ні сини України, 1993, 55); На кожному кроці перед нами стояв вибір: або
приєднатися до солдатів ідеологічного фронту, або залишитися білою
вороною, на яку кидають болото, примовляючи: «то за відповідальність
і свою честь», а то «за посольство перед людством», а то «за увагу й по-
вагу читача» (174). При цьому він вдається до образного протиставлення
білому не тільки чорного, а й сірого: Терті життям, гартовані в чер-
гах, гнані й переслідувані захисники рідного слова, може, зроду не бачили
того орла – навколо то каркають чорні ворони, то цвірінькають щось
сіренькі горобці (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 54). Взагалі
характерною особливістю творчої манери Є. Сверстюка є широке вжи-
вання колірних прикметників для творення зоометафор, пор.: У тюремні
ночі світ зовсім інший, ніж у тюремні дні. Видимість здрібнює. А тут
тіні виростають, і замість метушливих сірих мишок з’являються голо-
си (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 597).
13
Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка
Прикметник чорний у Є. Сверстюка вжито тільки в негативному
плані. У прямому значенні цей колірний прикметник трапляється рідко:
Тут, у чорних наметах 7 × 21 м по 60 осіб, на нарах у два ряди вони
почали рахувати години, дні, роки (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя,
2014, 618); Невеликий, горбатий Підгорецький і здоровенний чолов’яга
Верхоляк, двоє старих солдатів УПА (Української повстанської армії),
які відбували свої 25-річні строки, перешили мою чорну табірну форму –
куртку, штани й картуза – таким чином, щоб вона виглядала навіть по-
людському, не так принизливо (687), ще раз вжито при згадці про чорні
дула автоматів (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 113) та як пріз-
висько наглядача у зоні – чорний вовк (154). Решта контекстів зі словом
чорний малюють страшну і безнадійну картину життя, як його бачить
письменник: Чорна година (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993,
36); Їх прапор, як чорна діра, свище неґативними гаслами (14); Чорна
діра з прапора переноситься в душу, і вітер часу вимітає «на смітник
історії» честь, порядність, національну гідність (там само); Велике за-
каламучення чорних сил відчувалося у 1972 році, особливо під час зміни
П. Шелеста на В. Щербицького (150); Ленін для Олексія [Братка] був
реальним утіленням чорної енергії – геній тероризму (Є. Сверстюк, Світ-
лі голоси життя, 2014, 701).
І якщо білий традиційно символізує у Є. Сверстюка колір надії і мрії
людини, то чорний – навпаки – колір безнадії і розпуки: Чорні сотні за-
тягували деморалізований і денаціоналізований елемент (Є. Сверстюк,
Блудні сини України, 1993, 116). У публіцистиці Є. Сверстюка майстерно
використано протиставлення цих двох кольорів: Всі ми втішились на цій
конференції, коли зачули в доповіді академіка Русанівського слова про
«ерозію совісти» – нарешті почуємо каяття з перших уст за ті чорні
списки заборонених слів і буков, за те мовчазне яничарство (Є. Свер-
стюк, Блудні сини України, 1993, 58); То правда, що народ наш віка-
ми утримуваний в чорному тілі і гартований (62); Там я відчув глибоко
стривожену душу ідеаліста, замисленого над нашою чорною затопта-
ною нивою, де вже не видно слідів розіллятої крови (Є. Сверстюк, Світлі
голоси життя, 2014, 658), І мовчить забута світом Україна, яка стала
відома по всій землі в імені чорного полину – Звізди Полин – Чорнобиль…
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 67); Чорне мовчання і чорне
14
Зінаїда Козирєва
слово олжі над обдуреним, заляканим народом – то диявольська емблема
Слова (67); Над чорним слідом смерти знов стає зверху Бог і починає
вічне диво народження світла (68); Чорна зона знесилення, відчуження
від себе (102); Чорні сили(150); Чорні ями мовчання (153); Чорні роботи
(213); Чорний рік (154); Чорний навколишній світ (Є. Сверстюк, Світлі
голоси життя, 2014, 663); За вісім років раніше він [Василь Симоненко]
писав: «У тридцять смерті в очі подивлюсь», Але за два роки - він уже
мчав проти вітру на чорному коні (457); Мов чорна нитка, тягнеться
те внутрішнє роздвоєння в характерах російських інтеліґентних людей
аж до наших днів. ..Турґєнєву судилася ця чорна нитка вже змалку, коли
він покинув лютий поміщицький світ своєї матері й почав з дев’яти ро-
ків учитись у німецькому пансіоні (434) та ін. Пор. також алегоричний
образ чорної павутини на позначення того, що повністю обплутує, ціл-
ковито підпорядковує собі: Відповідальність була зведена до звітности
перед начальством і підсвідомо – до очікуваної звітности перед КҐБ,
куди можуть викликати будь-кого і будь-коли (ніхто не знав, де почина-
ється та чорна павутина і де вона закінчується, хоча всім було ясно,
що починається десь у Москві, а закінчується десь на порозі твоєї хати
(Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 481).
Кольори червоної гами посідають особливе місце як найбільш яскра-
ві і виразні порівняно з переважними в природі голубим, зеленим і ахро-
матичними тонами [Язикова1969: 130]. Червоний колір, виступаючи сто-
совно решти кольорів гами родовим позначенням («який має забарвлення
одного з основних кольорів спектра, що йде перед оранжевим; кольору
крові та його близьких відтінків» – СУМ, XI, 296), в контекстах може на-
бувати і позитивного, і негативного забарвлення. Прикметник червоний
вжито як у номінативному, колірному (Київський університет повитий
підозрілою леґендою про «революційність» (за яку його нібито зафарбу-
вали в червоний колір). ..Червоні колони [університету] стояли твердо на
своїм (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 708]; Загорілось червоне
світло: небезпечно! (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 237); На
місце скинутого в річку Коноплянку білого орла несли в Чорницю аж
два червоних прапори: один – із чорною свастикою, другий – із серпом
і молотом (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 1993, 618); Уже повісили
червоний прапор із чорною свастикою в Луцьку, Київі [Києві], Харкові
15
Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка
(619), так і в переносному значенні, де колір виступає засобом емоційно-
психологічної (Жіночий силюет на тлі червоного сонця чи то вихору в
очах – вибивається із загальної тональности, як тривожний крик птаха
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 229) та соціально-політичної
характеристики (Я бачив принишклих «патріотів», ...червоні лави на все
згідних наперед «трудящих» (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014,
604). У публіцистиці Є. Сверстюка з червоним кольором пов’язане все
негативне, відстале, загрозливе, виражене словосполученнями: А тим
часом падіння влади Антихриста в Европі почалось уже після поразки
фашизму. Саме тоді настала хвиля клерикалізації Німеччини, Польщі…
Нарешті та хвиля захоплює і пустелі червоної імперії зла (Є. Сверстюк,
Блудні сини України, 1993, 75); Але на спустошеному війною і червоною
мітлою західньому і східньому березі десь під уламками залишився скарб –
пісня і молитва матері (31); Стався замах на Тичину як поета в жах-
ливому 1933 році, коли смерть з косою стала червоним диктатором
України (198); Там майже все живе було придушене червоним катком
(Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 760); Я не вважав і не вважаю,
що після стількох років після червоного терору – хоч якими жахливими
були його методи й масштаби – варто покарати або саджати в тюрми
злочинців, які доживають свої останні роки (688).
Прикметник червоний найвиразніше демонструє «кольорову» дифе-
ренціацію політичних поглядів. Цілком конкретно через колірне зістав-
лення здійснена автором ідеологічна установка – через зоровий контраст
провести паралель між комуністами (червоними) і фашистами (коричне-
вими, брунатними): Червоні розуміють коричневих з півслова (Є. Свер-
стюк, Блудні сини України, 1993, 72); Мовчать волинські ліси про свою
леґенду морального й духовного опору червоним і коричневим демонам
(Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 615); Розважливі батьки й діди
докоряють своїм синам і онукам: «Дурні ви зі своїми ржавими ґвинтів-
ками [гвинтівками] й ґранатами [гранатами]. Нині цілий світ тремтить
перед тим Гітлером і Сталіном, а ви хочете воювати проти них оби-
двох разом». ..А «дурні», узброєні трофейними автоматами і вже гар-
матами, витримували війну і проти брунатних, і проти червоних «ви-
зволителів» десяток років(340); ...їх [«червоних»] не судять, як судили
коричневих, і їх не поставили на коліна для сповіді (616). Символічного
16
Зінаїда Козирєва
значення набуває в авторському тексті поєднання цих кольорів, вжитих у
прямому значенні: У 14 років я писав на стіні хати червоно-рудою фар-
бою «Смерть Гітлеру й Сталіну!» (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя,
2014, 515). Нерідко червоний колір виступає засобом непрямого проти-
ставлення ворогуючих сторін: (Червоні війська були російськомовними
і кричали не «слава», а «ура» (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993,
205).
Велике різноманіття семантики прикметника зелений в мові творів
Є. Сверстюка, вжитого автором як у прямому, номінативному, так і в об-
разно-символічному значенні. Нейтральна номінативність прикметника
зелений - «один з основних кольорів спектра – середній між жовтим і
блакитним» (СУМ, ІІІ, 553) використана письменником для характерис-
тики предметів з природним зеленим кольором, а також предметів або
речей, пофарбованих у зелений колір (Волиняк Іван Денисюк дивним чи-
ном схопив її [Олени Теліги] образ і зберіг його у дитячому спогаді, коли
ясна пані в зеленому капелюшку гостювала літо в його селі Залісах у
родині Штулів (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 302); І зелену
куфайку геть витіснив синій капрон (742), зокрема коли йдеться про кар-
тини художників (А тут у вітрині сальону навпроти оперного театру
якісь зелені акварелі, які здалеку ввечері нагадують Чюрльоніса. З цієї
вічної зелені визирає дивний кінь і великими очима дивиться у вічність
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 232). Вжитий для характерис-
тики кольору трави, листя дерев, прикметник зелений, залишаючись в
межах номінативного значення, набуває нового стилістичного забарв-
лення – залежно від контексту, з додаванням якого-небудь означення для
підсилення колірної ознаки (Милує око в доробку Заливахи майже іди-
лічна світло-зелена, наскрізь музична картина більшого розміру – «Ще-
дрість» (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 231); Найпростіший
образ «Купе» – «столипінський» вагон, з якого в темно-зелених барвах
цілий букет стрижених голів, очі горять спогадами про волю і жагою
життя (230). Символічне значення слова зелений з’являється тоді, коли
воно зберігає свою колірність не тільки як позначення кольору, а переду-
сім як характеристика внутрішнього змісту якогось предмета чи явища:
Але горизонт вимагав більшої культури мови – більшої, ніж дозволяв
інститут мовознавства АН УРСР і зелено-зелений словник (Є. Свер-
17
Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка
стюк, Блудні сини України, 1993, 28); Те, що Раїса Лиша з її яскравим
поетичним і малярським даром досі залишається майже в «невідомих»,
мені здається показником нашої збідненої, спустошеної культури, запо-
вненої пересічністю та суроґатами, які розгортаємо нині, як кучугури
снігу, пробиваючись до вічно зелених аксіом… (207). Пор. зелений у скла-
ді стійких словосполучень: Безпринципність і суспільна байдужість від-
криває зелене світло для наполегливих балакунів (Є. Сверстюк, Блудні
сини України, 1993, 43); За всієї відмінности сприймання феномену духа
французом Шарденом, українцем Вернадським і звичайним селянином,
який у зв’язку із зеленими святами знав, що Святий Дух зійшов на про-
стуватих рибалок і митників та дав їм силу апостолів – за всієї відмін-
ности вони однаково розуміли головне: Дух дає нам силу, сенс і перспек-
тиву (47).
Прикметник жовтий («який має забарвлення одного з основних ко-
льорів спектра – середній між оранжевим і зеленим» – СУМ, ІІ, 540)
у творах Є. Сверстюка вжито лише в образно-символічному значенні:
фразеологізм, що відображає сучасні реалії і представлений універсаль-
ним для всіх мов словосполученням жовта (бульварна) газета на по-
значення поширюваних за досить низькою ціною видань друкованої пре-
си, що спеціалізуються на чутках, сенсаціях (часто удаваних), плітках
про життя відомих людей; синонімічна назва – жовта (бульварна) преса:
Жовта газета не проти залучити серйозного автора і серйозний мате-
ріал (Є. Сверстюк, На полі чести, 2015, 342). Назва уперше з’явилася в
пресі в 1897 р. Усі версії щодо походження жартівливої назви пов’язані з
кольором: згідно з однією з них це колір газет, що друкувалися на жовто-
му папері і розпалювали конфлікт, що призвів до іспано-американської
війни; інша версія пов’язує назву з коміксом «Жовтий малюк» (Yellow
Kid), який розвінчував ура-патріотичну істерію в японському суспіль-
стві під час китайсько-японської війни 1895 року). Автор творчо перео-
смислює і експресивно поглиблює загальновживану назву на позначення
продажної, угодівської, низькопробної журналістської продукції слово-
сполученням жовта калюжа: Я тримаю в руках газету з портретом
Солженіцина і боюсь розгорнути, щоб не упасти в безодню. ..До якої
ж «свободи слова» ми дійшли, коли отак серед білого дня можна об-
плювати велике ім’я!... І купати його в жовтій калюжі (Є. Сверстюк,
18
Зінаїда Козирєва
Світлі голоси життя, 2014, 683). Отже, маємо цілком своєрідне авторське
вживання прикметника жовтий. Відштовхуючись від загальнонародної
семантики цього прикметника, автор творчо переробляє її згідно зі свої-
ми естетичними і світоглядними принципами.
Матеріали дають змогу виділити передусім пряме, номінативне зна-
чення слова голубий і його синоніма блакитний. Словники визначають
пряме, номінативне значення цих слів: голубий «який має забарвлення
одного з основних кольорів спектра – середнього між зеленим і синім;
кольору ясного неба; світло-синій, блакитний» (СУМ, ІІ, 118), блакит-
ний «небесно-голубого кольору; голубий» (СУМ, І, 196). Стилістичні
різновиди прямого вживання цих слів варіюються в межах утилітарно-
побутового і поетичного вираження. У плані побутового використан-
ня цих слів сверстюкова манера суголосна зі звичним для літературної
мови вживанням (Боса на снігу, в благенькім голубім платті, вона [На-
дія Світлична] йде поміж голих дерев із проліском у руці… (Є. Свер-
стюк, Світлі голоси життя, 2014, 609). Поетичний план вираження надає
прикметнику образності, що споріднює його з уживанням у переносному
значенні (У тихому сосновому лісі ми зупинились на галявині і стали, як
зачаровані: поляна була вся блакитна і наче співала до неба. Розквітлі
незабудьки застелили геть усю поляну суцільним килимом (Є. Сверстюк,
Світлі голоси життя, 2014, 713). Прикметник голубий засвідчує одночас-
не функціонування у номінативному і образно-символічному значенні:
Голуба бабуся – ..скам’яніла упокорена пам’ять, а її голуба онука ди-
виться на світ великими очима надії (Є. Сверстюк, Блудні сини України,
1993, 233). Пор. у переносному значенні: Поетові [П.Г. Тичині] цей пере-
ступ, цей перехід з голубого храму соняшних кларнетів до залізного плу-
га та до зеленої веґетації в опустілому світі був чужою піснею, в якій
він у компанії бадьоро підтягував не своїм голосом (Є. Сверстюк, Блудні
сини України, 1993, 196). Упродовж історичного розвитку слово голубий
віддалилося від своєї первісної етимологічної форми, що пов’язувала
його з кольором оперення птаха – голуба, утвердивши в сучасній сві-
домості зв’язок з кольором ясного неба [Трифонова 1962: 142]. Проте
навіть ужитий для характеристики кольору неба, зірок, цей прикметник,
залишаючись у межах номінативного значення, набуває нового стиліс-
тичного забарвлення – поетичного – залежно від контексту: Бо то зовсім
19
Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка
інше свято, інше уявлення про себе, коли зібрати докупи всі дивоцвіти,
що заясніли під голубим небом Поділля (Є. Сверстюк, Світлі голоси жит-
тя, 2014, 634); На Становому плоскогір’ї в холодні бурятські ночі зорі
такі великі, що здається – вони гріють. Як циганське сонце. В пустелі
велелюдного міста вони блякнуть, але голубе мерехтіння залишається
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 10), з додаванням якого-не-
будь означення для підсилення колірної ознаки: Десь мені вчувається,
як у сусідній камері ПКТ (нас посадили нарізно) він [Йозеф Менделевич]
чистим голосом наспівує Давидові псалми і затихає на оклик нагляда-
ча: «Менделевич, это вам не синагога». І згадується прощальна усмішка
його ясноголубих очей: було передчуття, що нас розкидають (Є. Свер-
стюк, Блудні сини України, 1993, 113). Контексти засвідчують приклади
поступового набуття прямим значенням слів голубий і блакитний пере-
носного опоетизованого значення. Символічне значення слова голубий
з’являється тоді, коли воно зберігає свою колірність не як позначення
кольору, а як відчуття, сподівання чогось прекрасного і радісного:Але
що станеться з Тичиною? „А все ж ... відректися від тебе не можу»,–
благально простягне він руки до своєї Мадонни – „мій Цвіте Голубий!»
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993,42). Блакитний колір засвід-
чений тільки іменником блакить у значенні «блакитний простір неба»:
Перед заґратованим тюремним віконцем уперше відкрився в’язневі на
світлому клаптику блакиті вічний символ хреста (Є. Сверстюк, Світлі
голоси життя, 2014, 604).
Прикметник синій («який має забарвлення одного з основних кольо-
рів спектра – середній між голубим і фіолетовим» – СУМ, XI, 182) вжито
у прямому значенні (Звичайно, належало б синіх квітів – Є. Сверстюк,
Світлі голоси життя, 2014, 537) та як частина складних назв: синьо-сірий –
синій з сірим відтінком (І коли б навіть у нас не залишилося портрета
Грабовського, ми відтворили б його величний образ з жандармського
протоколу: «Голова велика, продовгувата; обличчя чисте; очі синьо-сірі;
ніс прямий; голос тихий; мова поривчаста; хода швидка» – Є. Сверстюк,
Світлі голоси життя, 2014, 210) і синьо-жовтий на позначення гами ко-
льорів державного прапора незалежної України (Найзавзятіші приходи-
ли у вишиваних сорочках, із синьо-жовтими прапорами – Є. Сверстюк,
Блудні сини України, 1993, 37).
20
Зінаїда Козирєва
У пейзажних описах трапляється колірний прикметник сизий «тем-
но-сірий із синюватим полиском; сіро-голубий» (СУМ, IX, 162): Про
щось марить сизий козацький степ – той, що був у ковиловім сні, той,
що є в димах великого міста, той, що буде? (Є. Сверстюк, Блудні сини
України, 1993, 208).
У прямому, номінативному значенні прикметник рожевий («світло-
червоний» – СУМ, VIII, 598) у публіцистичних творах Є. Сверстюка
трапляється дуже рідко – в описі природи («А материнка у вас є?» – за-
питую. «А от же вона – рожеві квіточки – Є. Сверстюк, Світлі голоси
життя, 2014, 763; Десь за Київом зупинив авто біля незайманого роже-
вого лугу. Квітучий луг у надвечірньому промінні, здавалося, молився не-
видимому Богові – 713). У переносному значенні прикметник рожевий
має кілька значень: 1) «нічим не захмарений, який містить у собі тільки
приємне, радісне, світле; райдужний» (СУМ, VIII, 598): Західня інтелі-
ґенція, спадкоємиця гуманістичних традицій, набула інфантильно ро-
жевого кольору і з симпатією поглядала на Москву, яка систематично
винищувала народ голодом та клясовою війною і рішуче зборювала «аб-
страктний гуманізм»… (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 48); 2)
схильний прикрашати, ідеалізувати що-небудь; сповнений романтичних
ілюзій. | Образно. Рожевий Захід співчував «грандіозному большевиць-
кому соціяльному експериментові» (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя,
2014, 235); 3) ліберальний, співчутливий до комунізму. «Боротьба за
мир», «квітуче життя при соціялізмі», ..«дружба народів» – із цих мо-
заїчних стереотипів ліпилися пропаґандистські кліше для «проґресив-
ної» преси цілого світу. І не слід забувати, що той світ був прокому-
ністичним, «рожевим». По суті невелика кількість совєтологів добре
відчувала фальш і розуміла, як майстерно обсновано павутиною людські
уми (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 753). Авторський колірний
дієслівний неологізм зарожевлювати має значення «подавати що-н. не-
гативне у прикрашеному вигляді, приховуючи недоліки; представляти
що-н. непривабливе як приємне, радісне, світле; ідеалізувати» Він [Стен-
даль] виводив образи героїв, приречених на лицемірство й пристосов-
ництво, він витворив майже точні етичні форми такої поведінки, але
як письменник Стендаль ніколи не показував безсовісности й амораль-
ности за гарною ширмою, ніколи сантиментально не зарожевлював
21
Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка
еґоїзму, легкодухости чи пристосовництва, яке усвідомлює себе як мало
не громадянську доброчесність (Є. Сіверстюк, Світлі голоси життя,
2014, 416). Привертає увагу підсилювальна функція колірного прикмет-
ника рожевий, оригінально вжитого автором зі словом ман, де останнє
позначає філософську категорію суспільного буття як повсякденність,
несправжнє буття: Якби зібрати апологетичні просовєтські публікації
навіть відомих авторів на Заході, то сьогоднішній читач не повірив би
своїм очам. Через рожевий ман пройшли Герберт Велс, Ромен Роллан,
Бертран Рассел, Анрі Барбюс (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014,
443). Прикметник водянисто-рожевий вживає автор у переносному зна-
ченні, коли йдеться про що-небудь невиразне, малозрозуміле, розплив-
часте: Оскільки повнозвучне і повнозначне слово несе талант, а талант
винищувано з жорстокою послідовністю, то мертва епоха будівництва
комунізму культивувала водянисто-рожеве слово і блудливо-догідливу
думку (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 41).
Помаранчевий колір трапився лише у словосполученні на позначення
подій на київському Майдані Незалежності 2004 р.: У свідомості бага-
тьох українців імена Томаса Масарика і Вацлава Гавела є найтепліши-
ми світилами на горизонті ХХ століття. ..Ми пережили Празьку весну
1968 року як спалах творчих сил і навіть надію на гуманізацію Неґатив-
ного Принципу. ..ваша Оксамитна революція стала для усіх святом і пре-
людією незалежности України, а також, певною мірою, і Помаранчевої
революції (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 448).
Нижче подаємо лексикографічно оформлені колірні найменування у
творчості Є. Сверстюка.
бі́лий: бі́ла воро́на*, схв.Той, хто різко виділяється серед інших, не-
схожий на оточення своєю високою моральністю, силою духу – пози-
тивна оцінка такої незвичайності. Але задумаймось: у нас зовсім нема
іншої зброї, крім моральної. Якщо не будемо вищі морально – нас і не
помітять. ..Ми можемо перемагати тільки тією силою, якої у них не-
має: силою білої ворони, яка не каркає і не краде (Є. Сверстюк, Блудні
сини України, 1993 (1989), 55); На кожнім кроці перед вами [в’язнями]
стояв вибір: або приєднатися до солдатів ідеологічного фронту, або за-
лишитися білою вороною, на яку кидають болото, примовляючи: «то за
відповідальність і свою честь», а то «за посольство перед людством», а
22
Зінаїда Козирєва
то «за увагу й повагу читача» (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993
(1991), 174). – У СУМ: несхв.; «про того, хто виділяється серед інших
чимсь незвичайним». / (У мовлення вираз увійшов з дикої природи, де
чорні ворони можуть забити на смерть свого родича-альбіноса, оскільки
білий колір впадає в око хижаку, а тому в небезпеці опиняється решта
представників виду). Бі́ла кни́га [з англ. whitepaper]. Збірник докумен-
тів і матеріалів, звіт або довідник, що подають певну проблему і способи
її розв’язання. Нас заохочували шукати винних. Але чи були в нас спроби
створити всупереч усьому білу книгу про жидів, що рятували українців
і про українців, що рятували жидів… Адже це головне, що мало б зали-
шитись у пам’яті від минулого (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993
(1991), 122). Бі́ле мовча́ння. Алюзія до перифрази, якою називають край
вічної мерзлоти, снігів, безлюддя – Арктика, Антарктида, Крайня Пів-
ніч – як безодня мовчання білого снігу й льоду. Ярослава Лесіва довго
возили кримінальними етапами – він був чи не найбільш самотнім і забу-
тим. ..Табори суворого режиму – політичні й побутові, тюрми, етапи,
безнадійно довгі голодівки й знову фальшиві звинувачення та безсоромні
суди цілковита сваволя каральних сил. І дно злочинного світу. Є у Лесіва
такий вірш: Мовчання – золото, притакують молоти. В цих чотирьох
словах – уся епоха! Цю епоху він важко пройшов – по самому дну Хтось
може написав десятки томів жалів і прощань. Лесів написав тільки те,
що прорвалося як стогін. Наче з безодні білого мовчання він снить не-
вимовну правду свого часу і свого краю (Є. Сверстюк, Блудні сини Украї-
ни, 1993 (1988), 226). Пор. рос. белое безмолвие. Бі́лі пля́ми. Недослі-
джені, невивчені питання, проблеми; незнана земля – лат. terra incognita.
Свобода наша має свою специфіку і свою назву: гласність. Власне, вона
починається з поступового знімання печатей – відкриття білих плям.
...Білих, сірих і чорних плям відкривається щораз більше (Є. Сверстюк,
Блудні сини України, 1993 (1990), 41). – Первісно – білі плями – незнані
території – на географічній карті.
біле́сенький, -а, -е, перен. Дуже чистий, непорочний. Розплачувалися
за гріхи тих, що «правдою торгують і Господа зневажають», не лише
їхні внуки, а мільйони білесеньких душ-пташок («Великий льох»), непо-
рочних у своїй простоті (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014 (1999),
133).
23
Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка
білошта́ний, -а, -е. Одягнутий у білі штани, у білих штанах. Ще одна
листівка [від Василя Стуса] – підсумок першого року на Колимі. «..Часто
мені ввижаєшся у снах, у думах, у мріях – білоштаний і бронзолиций –
виступом сягнистим пливеш у марево обрію літнього – над спечним
шляхом степовим» (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 152).
бронзоли́ций, -а, -е. У якого золотисто-коричневий колір обличчя,
що нагадує колір бронзи; з обличчям кольору бронзи; засмаглий. Часто
мені ввижаєшся – у снах, у думах, у мріях – білоштаний і бронзолиций –
виступом сягнистим пливеш у марево обрію літнього – над спечним
шляхом степовим (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 152).
водяни́сто-роже́вий, -а, -е, перен. Про що-небудь беззмістовне, пусте
та водночас вигадане, нереальне, фальшиве. Водяни́сто-роже́ве сло́во,
перен. Нечітке, беззмістовне, сповнене примарних обіцянок. Оскільки
повнозвучне і повнозначне слово несе талант, а талант винищувано
з жорстокою послідовністю, то мертва епоха будівництва комуніз-
му культивувала водянисто-рожеве слово і блудливо-догідливу думку
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1990), 41).
зеле́но-зеле́ний, -а, -е. Який має зелений колір палітурки і недоско-
налий за змістом. В колі шістдесятників треба виділити нашу славну
когорту перекладачів на чолі з Григорієм Кочуром і Миколою Лукашем.
Вони нібито мали законне право проносити образи, ідеї та віяння За-
ходу – під гаслом розширення культурного горизонту радянської людини.
Але горизонт вимагав більшої культури мови – більшої, ніж дозволяв
інститут мовознавства АН УРСР і зелено-зелений словник (Є. Свер-
стюк, Блудні сини України, 1993, 28).
найчорні́ший, -а, -е, перен. Тяжкий, безнадійний, позначений розгу-
лом беззаконня, слабкістю влади. Вся безбожна система в найчорніші
дні агонії зовні дотримувалася Божих понять, лише намагалася напо-
внити їх іншим змістом… (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 103).
роже́вий*,-а, -е, перен. 1. Який містить у собі тільки приємне, ра-
дісне, світле; нічим не затьмарений, сповнений щастя й благодаті. На-
решті всюди перевірені євреї в 1949 році штрикнули вождя в саме сер-
це й продемонстрували цілковиту ненадійність у справі побудови «ро-
жевого» Ізраїлю (Є. Сверстюк, На полі чести, 2015, 105). 2. Схильний
прикрашати, ідеалізувати що-небудь; сповнений романтичних ілюзій.|
24
Зінаїда Козирєва
Образно. Рожевий Захід співчував «грандіозному большевицькому [біль-
шовицькому] соціяльному [соціальному] експериментові» (Є. Сверстюк,
Світлі голоси життя, 2014 (2007), 235). 3. Ліберальний, співчутливий до
комунізму. «Боротьба за мир», «квітуче життя при соціялізмі» [со-
ціалізмі], ..«дружба народів» – із цих мозаїчних стереотипів ліпилися
пропаґандистські [пропагандистські] кліше для «проґресивної» [прогре-
сивної] преси цілого світу. І не слід забувати, що той світ був прокому-
ністичним, «рожевим». По суті невелика кількість совєтологів добре
відчувала фальш і розуміла, як майстерно обсновано павутиною люд-
ські уми (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014 (2001), 753).| у знач. ім.
роже́вий, -ого, ч., перен., ірон. Той, хто все ідеалізує, прикрашає; ідеа-
ліст, романтик. Я твердо переконаний, що між традиціоналістами, між
справжніми сповідниками юдаїзму і християнства – а це підтвердила
наша попередня моральна домовленість із сіоністами в таборах – за-
вжди більше спільного, ніж між рожевими, які нібито розмовляють
однією мовою. Бо в основі справжности [справжності] мають лежати
Абсолюти (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1991), 121). – У
СУМ: без лапок; радісний, світлий.
сві́тло-зеле́ний, -а, -е. Зелений зі світлим відтінком (про колір). Ми-
лує око в доробку Заливахи майже ідилічна світло-зелена, наскрізь му-
зична картина більшого розміру – «Щедрість» (Є. Сверстюк, Блудні
сини України, 1993 (1991), 174).
си́ньо-жо́втий, -а, -е. Гама кольорів державного прапора незалежної
України. Найзавзятіші приходили у вишиваних сорочках, із синьо-жов-
тими прапорами (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1991), 37).
си́ньо-сі́рий, -а, -е. Сірий з синім відтінком (про колір). І коли б на-
віть у нас не залишилося портрета Грабовського, ми відтворили б його
величний образ з жандармського протоколу: «Голова велика, продовгу-
вата; обличчя чисте; очі синьо-сірі» (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя,
2014 (1999), 210).
сі́ро-зеле́ний, -а, -е. Який має забарвлення з поєднання сірого і зеле-
ного кольорів. Очевидно, п’ятирічне засвоєння цього світу (як на тра-
диційну ґулаґівську міру – «дитячий термін») лягло художникові маре-
вом сіро-зелених барв на душу і значною долею відкрило ракурс бачення
життя (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 230).
25
Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка
те́мно-сі́рий, -а, -е. Темніший за сірий, майже чорний (про колір).
Це темно-сірі зеківські силюети, наче нічні сови, палаючими очима про-
низують темінь ночі, повної і непроглядної (Є. Сверстюк, Блудні сини
України, 1993, 230)).
черво́ний: черво́на імпе́рія; черво́на імпе́рія зла, несхв. Про кому-
ністичний СРСР як велику державу, яка несе воєнну загрозу світові. Для
нас, українських шістдесятників, звичних говорити і писати загально-
визнані істини про Російську імперію, а підтекстом викривати черво-
ну імперію, звичних словами клясиків бити сучасну неправду – позиція
російських націоналістів здавалась наскрізь фальшивою! (Є. Сверстюк,
Блудні сини України, 1993 (1990), 127); А тим часом падіння влади
Антихриста в Европі почалось уже після поразки фашизму. Саме тоді
настала хвиля клерикалізації Німеччини, Польщі… Нарешті та хвиля
захоплює і пустелі червоної імперії зла (75). – Англ. Evilempire – літера-
турний вираз, що став політичним кліше завдяки американському пре-
зиденту Рональду Рейгану, який у 1983 р. публічно у виступі у Флориді
перед Національною асоціацією євангелістів США назвав СРСР «імпе-
рією зла» і «центром Зла в сучасному світі» та оголосив своїм завдан-
ням боротьбу з ним. Колірний прикметник червоний пов’язаний з дер-
жавним прапором СРСР – червоним полотнищем з серпом і молотом.
Червоний прапор – релігійний і військово-політичний символ, здавна
відомий українцям, корінним жителям Київської Русі, один з історичних
символів українського народу. У ХІХ – ХХ ст. став одним з основних
символів революційної боротьби, також більшовизму, соціалізму, через
що на ставлення до нього стали впливати політичні уподобання людей:
для одних він став символом свободи й звільнення від рабства, для ін-
ших – символом насильства, геноциду, смерті. Черво́на мітла́, зневажл.
Про комуністичний режим у колишньому СРСР з його репресивним апа-
ратом. Але на спустошеному війною і червоною мітлою західньому і
східньому березі десь під уламками залишився скарб – пісня і молитва
матері (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1991), 31). Черво́не
сві́тло. Перепони, затримки для здійснення чого-небудь. Мисливці на пе-
реляканих зайців і лисиць потрапили тут на неподатливий опір людської
гідности. ..Загорілось червоне світло: небезпечно! (Є. Свіерстюк, Блудні
сини України, 1993 (1990), 237). Черво́ний Месі́я, несхв. Про владу біль-
26
Зінаїда Козирєва
шовиків, які видавали себе за рятівників, визволителів. Якийсь душевний
надлам чується уже раніше, – скажімо, в наближенні червоного Месії
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1991), 202). – У перекладі з ге-
брайської мови месія – помазанник. У християнській традиції йому від-
повідає давньогрецьке Христос. Посланець Бога на землю для порятун-
ку людства, Спаситель. Черво́ний млин, перен. Про радянську владу як
систему, що подібно до млинових жорен, перемелювала людські життя,
подрібнювала або знищувала таланти. Кожна сім’я мала свою біду та
свою історію, і то важку. Червоний млин перемелював долі (Є. Свер-
стюк, На полі чести, 2015, 82). Черво́ний пра́пор. У СРСР: прикріплене
до держака або шнура полотнище червоного кольору як державний сим-
вол, символ пролетарської революції. Коли ж повернутися до його [Ми-
хайла Зерова] згадок про зустріч зі смертю, то щоразу та смерть була
з червоним прапором! (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 249). /
(Символ революційної боротьби, лівого руху, соціалізму й комунізму).
Черво́ний теро́р. Ізоляція і знищення більшовиками своїх потенційних
противників у період громадянської війни 1918 – 1922 рр. Ленінський
декрет 5 вересня 1918 року про червоний терор був декретом над усіма
декретами (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1990), 20). || Про
репресії проти різних верств суспільства за Радянської влади. Епідемія
соціялістичного опрощення і «червоного терору» уможливила прийнят-
тя частиною інтеліґенції навіть большевицько-ідеологічного шантажу
й «революційної законности»… (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014,
48). Черво́ні партиза́ни, авт. Учасники збройного повстання у 1944 р.
частини армії Першої Словацької республіки проти вермахту й уря-
ду першого президента Йозефа Тисо під час Другої світової війни. Бог
милував його [Михайла Ореста-Зерова] і під час зустрічі з червоними
партизанами у Словаччині 1944 року. Вони забрали у нього цигарковий
папір, на якому були записані переклади Верґілієвої «Енеїди», якимось
дивом передані Миколою Зеровим із Соловецького табору, а самого вирі-
шили про всяк випадок розстріляти. Куля пройшла по черепу, контуже-
ний упав, а потім на сирій землі опритомнів і попрямував далі на Захід
(Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014, 249). – Йозеф Тисо (1887-1947) –
римо-католицький священик, теолог, президент Першої Словацької рес-
публіки (1939-1945). Повішений за співробітництво з нацистами.
27
Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка
чо́рний: чо́рна діра́. Те, що не викликає схвалення, низьке, підступ-
не, підле. Чорна діра з прапора переноситься в душу, і вітер часу ви-
мітає «на смітник історії» честь, порядність, національну гідність.
Він інтеґрує їх в «ідейність і беззавітну відданість», а ці дешеві замін-
ники моралі нічого не вимагають від особи, крім послуху і вгадування
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1990), 14). Чо́рна робо́та. Не-
кваліфікована, найчастіше фізично важка або брудна робота. У всіх побу-
тових ситуаціях вона [Алла Горська] вирізнялася з гурту і брала на себе
найважчу чорну роботу (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014 (2006),
294); Коротко – етапи його [Василя Стуса] життя. ..Військова служба –
стройбат на Уралі – три роки. ..Різні чорні тимчасові роботи – сім ро-
ків (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1991), 213). Чо́рний світ.
1. Важке, безпросвітне, безрадісне життя. На чорний навколишній світ
Лесів дивиться очима тих добрих синів гір, що все бачили і не можуть
змалитися до дрібної мсти або темної розпуки (Є. Сверстюк, Блудні
сини України, 1993 (1988), 226). 2. заст. Люди, які належать до нижчого,
непривілейованого стану, недворянського походження; простолюд. Вели-
ка затишна хата біля церкви.. – тут 1769 року народвися в сім’ї якогось
канцеляриста майже «дворянський» хлопчик Іван [Котляревський]. ..Ми
не знаємо і не знатимемо, як перелітали через цей високий тин вісті з
чорного світу, в якому доконували гетьманську Україну (Є. Сверстюк,
Світлі голоси життя, 2014 (1999), 56). Чо́рні спи́ски*. Перелік чого-не-
будь небажаного, що підлягає забороні. Всі ми втішились на цій конфе-
ренції, коли зачули в доповіді академіка Русанівського слова про «ерозію
совісти» – нарешті почуємо каяття з перших уст за ті чорні списки
заборонених слів і буков, за те мовчазне яничарство. Та де там! Самі де-
клямації! (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1989), 58). – У СУМ:
таємні списки революційно настроєних людей.
я́сно-голуби́й, -а, -е. Голубий з ясним відтінком (про колір); світло-
голубий. Десь мені вчувається, як у сусідній камері ПКТ (нас посади-
ли нарізно) він [Йозеф Менделевич] чистим голосом наспівує Давидові
псалми і затихає на оклик наглядача: «Менделевич, это вам не синаго-
га». І згадується прощальна усмішка його ясноголубих очей: було перед-
чуття, що нас розкидають (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993,
с. 113).
28
Зінаїда Козирєва
Джерела
Є. Сверстюк, Блудні сини України – Сверстюк Євген. Блудні сини
України. – К., 1993. – 256 с.: іл.
Є. Сверстюк, Світлі голоси життя – Сверстюк Є.О. Світлі голоси жит-
тя. – К.: ТОВ «Видавництво «Кліо»», 2014. – 768 с.
Є. Сверстюк, На полі чести – Сверстюк Євген. На полі чести. – К.,
2015. – 368 с.: іл.
Література
1. Гусарова Н.П. Белій цвет в произведениях К.Г. Паустовского //
Словоупотребление и стиль писателя. – Санкт-Петербург: Изд-во С.-
Петербургского ун-та, 1995. – С.141 – 148.
2. Качаева Л.А. О прямом и образном употреблении прилагательного
жёлтый в прозе А.И. Куприна // Вопросы теории и истории языка. – Ле-
нинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1969. – С. 130 – 137.
3. Лилич Г.А. О слове серый в творчестве М. Горького // Словоупотре-
бление и стиль М. Горького. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та,
1962. – С. 120 – 135.
4. Трифонова С.В. О прямом и образом употреблении слова голубой
у М. Горького // Словоупотребление и стиль М. Горького. – Ленинград:
Изд-во Ленинградського ун-та, 1962. – С. 136 – 147.
5. Язикова Ю.С. Красный цвет в окуровском цикле М. Горького //
Вопросы теории и истории языка. – Ленинград: Изд-во Ленинградского
ун-та, 1969. – С. 130 – 137.
Kozyreva ZINAIDA
Lexicographic reproduction of color terms in the writings of Yevhen
Sverstyuk
In the article the words indicating colors are examined as an important part
of Yevhen Sverstyuk’s means of expression system. Special attention is paid
to the originality of color-related terms and expressions used both in literal and
figurative meanings. The use of such lexical tools is strongly determined by
the writer’s unique artistic concept along with his peculiar aesthetic principles
and world outlook, which is specially noted in the article. In addition, color
terms are presented in the form of dictionary entries.
Key words: language creation, color names, color palette, metonymy,
symbolization, context.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-185448 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0118 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:55:11Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Козирєва, З. 2022-09-16T07:37:29Z 2022-09-16T07:37:29Z 2017 Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка / З. Козирєва// Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2017. — Вип. 26. — С. 7-28. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0118 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185448 811.161.2′374.822 In the article the words indicating colors are examined as an important part of Yevhen Sverstyuk’s means of expression system. Special attention is paid to the originality of color-related terms and expressions used both in literal and figurative meanings. The use of such lexical tools is strongly determined by the writer’s unique artistic concept along with his peculiar aesthetic principles and world outlook, which is specially noted in the article. In addition, color terms are presented in the form of dictionary entries. uk Інститут української мови НАН України Лексикографічний бюлетень Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка Lexicographic reproduction of color terms in the writings of Yevhen Sverstyuk Article published earlier |
| spellingShingle | Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка Козирєва, З. Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| title | Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка |
| title_alt | Lexicographic reproduction of color terms in the writings of Yevhen Sverstyuk |
| title_full | Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка |
| title_fullStr | Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка |
| title_full_unstemmed | Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка |
| title_short | Лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості Євгена Сверстюка |
| title_sort | лексикографічне відтворення колірних назв у мовотворчості євгена сверстюка |
| topic | Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| topic_facet | Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185448 |
| work_keys_str_mv | AT kozirêvaz leksikografíčnevídtvorennâkolírnihnazvumovotvorčostíêvgenasverstûka AT kozirêvaz lexicographicreproductionofcolortermsinthewritingsofyevhensverstyuk |