Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко
The article deals with the analysis of the lexical and semantic component of Oksana Zabuzhko’s individual style. The social and cultural background of the era of changing epochs, which formed the linguistic personality of the writer, is considered. These circumstances have led to the widespread use...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Лексикографічний бюлетень |
|---|---|
| Дата: | 2017 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2017
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185449 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко / Л. Мовчун // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2017. — Вип. 26. — С. 29-36. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859989349025710080 |
|---|---|
| author | Мовчун, Л. |
| author_facet | Мовчун, Л. |
| citation_txt | Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко / Л. Мовчун // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2017. — Вип. 26. — С. 29-36. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Лексикографічний бюлетень |
| description | The article deals with the analysis of the lexical and semantic component of Oksana Zabuzhko’s individual style. The social and cultural background of the era of changing epochs, which formed the linguistic personality of the writer, is considered. These circumstances have led to the widespread use of foreign language interspersed, breaking language stereotypes and intensive individual-authorial language creation. The article proves the necessity of lexicographic description and research of Oksana Zabuzhko ‘s neologisms, in particular occasionalisms, and neosemantisms.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:30:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
29
Лариса Мовчун
УДК 811.161.2′374.822
Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко
Наприкінці 2019 року швейцарська газета «Tages-Anzeiger» обрала
20 найкращих романів ХХІ століття. До списку, у якому є твори нобелів-
ських лавреаток Світлани Алексієвич, Ольги Токарчук і всесвітньо відо-
мої Джоан Роулінґ, потрапив і роман Оксани Забужко «Музей покинутих
секретів».
Постать української письменниці – знакова в українській літературі
кінця ХХ – початку ХХІ століття. Вона неабиякий авторитет в україн-
ській спільноті, лідерка суспільної думки сучасності. Опитування грома-
дян віком від 15 до 59 років, проведене соціологічною службою Центру
Разумкова в жовтні 2018 року в усіх регіонах України, крім її окупованої
частини, виявило, що з-поміж сучасних українських письменників най-
більш відомими є Ліна Костенко, Сергій Жадан, Юрій Андрухович та
Оксана Забужко1.
Мова Оксани Забужко, прозаїка, публіцистки, блогерки, критика,
перекладачки, поетеси і філософа, є своєрідним екстрактом сучасної
української мови. Це ідіолект інтелектуалки, яка вільно орієнтується на
всьому обширі українського слова – від найглибших шарів застарілої і
книжної лексики до стихії територіальних і соціальних діалектів.
Багатство поетичної і прозової мови О. Забужко спонукає дослідни-
ків активно вивчати авторську мову (на рівні лексики, граматики, сло-
вотвору, синтаксису), її поетику та ідіостиль, а також концепти індиві-
дуально-авторської картини світу письменниці (Г. Гайдученко, Я. Голо-
бородько, О. Гоменюк, Т. Должикова, Т. Зубова, О. Зозуля, Л. Клепуц,
В. Корольова, О. Кудряшова, М. Кульматицька, В. Сорока, І. Сушинська,
Ю. Грибовська, Л. Ткач та ін. [1; 2; 3; 4; 6; 8; 11; 12; 13; 14; 16]). Широ-
ким є спектр досліджень лексики письменниці, зокрема в центрі уваги
науковців опиняється запозичені, оказіональні, жаргонні, ненормативні,
емоційно-експресивні одиниці.
1 https://bykvu.com/bukvy/104907-kakikh-sovremennykh-otechestvennykh-pisatelej-
znayut-ukraintsy-issledovanie
30
Лариса Мовчун
Лексикографічні методи опрацювання лексики О. Забужко дають
змогу точнішого виявлення, фіксації та глибшого якісного аналізу лек-
сичних інновацій, які засвідчують невпинні процеси оновлення сучасно-
го лексичного фонду української літературної мови та показують роль у
цих процесах окремої мовної особистості.
Мовна особистість Оксани Забужко була сформована на зламі епох, а
її мовотворчість сама стала процесом зламу стереотипів – мовних, ген-
дерних, культурних, соціально-політичних.
«У рабстві народ вироджується» [Забужко, Польові…: 96], – раз у раз
повторює Оксана Забужко в романі «Польові дослідження з українського
сексу», наче домагається, щоб читач хоч за третім чи за п’ятим разом
зрозумів страшну силу цієї короткої фрази. «Ми ж були вродливим на-
родом <…>, – пише Забужко, – відкритозорим, дужим і рослявим, само-
владно-міцно вкоріненим у землю, з якої нас довго видирали з м’ясом, аж
нарешті таки видерли, і ми розлетілися, розтрусилися по всіх широтах»
[Забужко, Польові…: 100]. Рука історії було вже поставила крапку і за-
вмерла: може, це буде кома, а може, так і залишиться чорна масна крапка.
У рабстві, безперечно, вироджується й мова. Пропущена крізь дистиля-
ційний апарат русифікації, українська мова епохи радянської України не
могла вдовольнити авторку. «Рабство є інфікованість страхом», зокрема
страхом порушити спокій гладенького плеса вистоялої (чи застоялої?)
мовної норми. Цю норму письменниця збурює всіма мовними засобами,
починаючи від графічних (своєю неприхованою симпатією до літери ґ,
яку вона робить органічною в нашому письмі, уживаючи і в давно засво-
єних словах: аґресивний, ґенетичний, леґенда, іґнор, еґоїзм, ґалерейний,
сиґнал, ґраніт, жарґон, іґуана, колеґа – і в словах, що тільки-но з’явились
у мовленні: стрінґи, ґламурний, пірсінґ), граматичних засобів (гарячою
прихильність до таких критикованих форм на -уч(ий) / -юч(ий): пофор-
куючий голос, підтакуючі охання, вибулькуюче запитання, спитуючий
погляд, засинаюче листя, сутеніюче небо і сутеніючі аеровокзали, обво-
лікаюча присутність, каструюча меґера; личко, виплигуюче назовні чор-
ними очиськами; письменники, вжиткуючі з того вміння) і закінчуючи
синтаксичними засобами (розгалужені речення-тексти, що охоплюють
кілька друкованих сторінок і можуть складатися з понад сотні слів – це
фірмовий знак Оксани Забужко).
31
Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко
Пошуки власного слова спонукають письменницю до певного еклек-
тизму. Мовний еклектизм Забужко – літературна мова з кованими вкра-
пленнями (навіть не вкрапленнями, а потужними впорскуваннями), про-
сторічна і жаргонна еквілібристика на межі дозволеного, материковий і
діаспорний варіант української мови, підводна течія англійської і вихлю-
пи польської та російської, а ще суржикові пасажі в прямій мові героїв
(– У Нінки, сусідки, кошельок був пропав, то вона на Вітьку напалася.
Ну, що нібито він украв. А він обидився. На роботі випив яду, прийшов
додому, каже жінці: «Валя, я буду вмирать». Кинулись скору визи-
вать… [Забужко, Музей…: 684]) з конкретною художньою метою – усе
це відчайдушні вияви лінгвальної свідомості носія й активного будівни-
чого київського койне зламу епох. Це невтоленна жага авторки утвердити
нову мову, творену на могутніх плечах українського літературномовного
кодексу – зі знанням кодексу і зухвалим поводженням із цим знанням.
Лексичні норми, як основний раціон, були засвоєні письменницею, але
вона розбавила кошерне українське меню своїми стравами, присмачила
чужими прянощами – і все це відьомське вариво кожному, хто його ку-
штує, інсталює в мозок урешті-решт одну думку, запитання-вигук: «Хто
скаже, де наш Єрусалим, де його шукати?»
Кожен текст Оксани Забужко – це польові дослідження своєї мовної
особистості, намагання через занурення у власну свідомість осмислити
перспективи живого українського слова. І ті жмені варіантів, які авторка
жбурляє перед читачем, є своєрідним запрошенням читача до співтвор-
чості, спільного формування мови ХХІ сторіччя. Літератор Володимир
Єшкілєв визначив мову Оксани Забужко як ненароджений стиль, що не
спромігся до виформування в 90-ті, коли «падіння «залізної завіси» від-
крило забагато протолочених культурницьких стежок». Письменниця,
на думку Єшкілєва, відчула, що «наша звужена манкуртами лексика аж
пищить як прагне до розширення» [5].
Уся різножанрова сукупність творів Оксани Забужко репрезентує
евентуальну українську мову. Невипадково лейтмотивним словом ро-
ману «Музей покинутих секретів» є запозичений термін-неологізм дей-
дрімінґ, який сама письменниця й витлумачує: Дейдрімінґ – по-нашому
можна перекласти як сон наяву. Чи сон із розплющеними очима. Сон у
свідомому стані [Забужко, Музей…: 305].
32
Лариса Мовчун
Якою ж мірою цікавий для лексикографа занадто індивідуалізо-
ваний мовосвіт Оксани Забужко? Пригадаймо слова видатного мово-
знавця Л. В. Щерби: «слід мати на увазі, що те, що часто вважають
індивідуальними відмінами, насправді є груповими відмінами.., і
здаються індивідуальними відмінами лише на фоні «загальних мов»
[17: 34-35]. Якщо простежити художній стиль Оксани Забужко в ди-
наміці, від «Польових досліджень з українського сексу» до «Музею
покинутих секретів», можна помітити, що лексика письменниці і лек-
сика сукупного українського літературного тексту сьогодення, як у
сполучених посудинах, вирівнюється, тобто дедалі менше контрастує
із сучасною актуальною лексикою і коефіцієнт виходу за нормативні
рамки в ній не перевищує той, що загалом притаманний художньо-
му стилю, адже саме в художньому тексті народжуються й зазнають
стратифікації неолексеми. Тож завдання лексикографа – дібрати
й описати лексичні одиниці, які характеризують ідіолект митця, та
оцінити їх у плані перспективності для розвитку лексичного фонду
україн ської літературної мови.
Новотвори Оксани Забужко мають 2 головні джерела:
• власне український лексичний ресурс (неологізми та неосемантизми);
• іншомовний лексичний ресурс (переважно оказіоналізми)
Неосемантизми складають значно меншу частину від усіх новотво-
рів:
обора, -и, ж. Відгороджена частина приміщення. Все це вiдгороджено
невисоким дощаним стояком, щось нiби шинквасом, – на нього можна
просто з тої вузесенької обори подавати до кiмнати.. ну хоч би вранiшню
каву [Забужко, Польові..., с. 17] – у СУМ «загорода, загін».
глупий, -а, -е. Позбавлений сенсу. У кухнi з глумливо глупим булькан-
ням скапує вода в раковину [Забужко, Польові..., с. 18] – у СУМ «нероз-
судливий, нерозумний».
Власне неологізми – це складні та афіксальні утворення різних лекси-
ко-граматичних розрядів.
Іменники:
кокаїнчик, -у, ч. Пом’якш. або ірон. до кокаїн. Шеф не інакше як
кокаїнчиком бавиться [Забужко, Музей…, с. 296].
33
Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко
євронаворот, -у, ч. Надлишкове оздоблення, оформлення, яке імітує
європейський стиль. У ванній – радше бездоганно стильній, ніж розкіш-
ній: без скоробагацьких євронаворотів.. – ще пахло недавнім ремонтом
[Забужко, Музей…, с. 440].
Прикметники:
одвірний, -а, -е. Розміщений біля дверей; дверний. Я чекала – дзвiнка,
якщо не одвiрного.., – то бодай телефонного дзвiнка [Забужко, Польові...,
с. 59] – омонім до історизму одвірний «сторож».
просянистий, -а, -е, перен. Схожий на просо, подібний до нього. Жи-
вою на мить вiдчула себе у Франкфуртi, при пересадцi: наскочивши.. на
двох поставлених правцем прикордонникiв, двох однаково рудих гевалiв-
нiмчурак в однаковому просянистому, геть i по руках, ластовиннi [За-
бужко, Польові..., с. 60].
Дієслова:
уреготатися, -очуся, -очешся, док. Нареготатися досхочу. От би те-
пер перечитати ту писанину ‒ од самого стилю, либонь, уреготатись
можна! [Забужко, Польові..., с. 61].
розпоряднутися, -нуся, -нешся, док. Однокр. до розпорядитися.
«Листи повернеш», ‒ розпоряднулася наостанцi, шорстко й дiловито
[Забужко, Польові..., с. 61].
Прислівники:
відьмацьки, присл. Як у відьмака. Розi ‒ сорокарiчна дiвчинка, мати
дорослої дочки, i така ж маленька, худенька, як горобчик (крутоза-
дий горобчик iз вiдьмацьки зрослими на перенiссi бровами).., змушена
пiдшукувати собi якусь працю [Забужко, Польові..., с. 69].
задокладно, присл. Дуже, занадто докладно. Молодець, вона клас-
на, Елен, кльова чувiха, як сказав би той чоловiк, – може, тiльки тро-
ошечки задокладно оповiдає про себе [Забужко, Польові..., с. 75].
Вигуки:
спочи́нь, виг., військ. Команда в УПА і в деяких інших організаціях
на кшталт «Пласту», яка дозволяє рухатися або міняти положення тіла,
не виходячи з лави. Геть усе в ньому [Адріянові], одним поривом: ..і те,
як стояв, по-хазяйському виставивши ногу вперед, – а добре ж стояв,
холера, не мож було ним не замилуватися: хоч і по команді «Спочинь!»,
як і всі вони, але цілий із себе стятий, бачний, як має бути [Забужко,
Музей…, с. 496].
34
Лариса Мовчун
Новотвори на іншомовній основі Оксана Забужко переважно укра-
їнізує, пристосовує до українських норм за допомогою українських
афіксів і українських основ: ґрандесячий, віп-мужлан, кінґ-сайзовий, по-
юберменшівськи, ділітнути, анкорвуменша.
Неологізми Оксани Забужко місткі, образні, з відчутним експресив-
ним зарядом: мистецтвогриз, жовтогарячогрудик, варяги-баблоруби,
фотоклапоть; жолудево-лискучий, королевистий, південно-смаглявий,
рябомережаний, грубоскловий, котусячий, атласно-чорноколготковий;
окомпліментити, покотячішати.
Своє прагнення до місткості слова Оксана Забужко реалізує за допо-
могою голофразису, спресовуючи словосполучення та фрази в одне сло-
во-конструкцію. Такі утворення не завжди вдається витлумачити (вже-
семиденний, -а, -е. Який народився, виник, з’явився сім днів тому. За-
селяється, залюднюється нововитворений свiт двох, у їхньому випадку
даний до рук майже готовим, вже-семиденним [Забужко, Польові...,
с. 72]). Найчастіше їхнім тлумаченням є внутрішня форма: схвалення-
й-заохота, мов-не-помічаючи, ніколи-доти-не-бачений, в-минулому-
житті-фізика, як-же-ж-мені-жити-далі, тридцять-із-гаком-років-не-
чута. Цікавими є спроби лексикалізації стійких сполучень слів: і-так-
далі, мов-скеля-непорушний, мовчати як-у-рот-води.
Загалом можна оцінити лексику творів Оксани Забужко як таку, що
містить чимало перспективних лексичних одиниць. Варто відзначити і
фразовий потенціал письменниці:
як панотець кадилом зі сл. м а х а т и, р о з м а х у в а т и і т. ін.
Завзято, енергійно. Вона [Елен] глушить себе роботою, аби цього [ста-
ріння] не помiчати, – розмахуючи вiчною цигаркою, як панотець кади-
лом, життєрадiсно верещить, що обожнює, просто обожнює вiзити
до гiнеколога [Забужко, Польові..., с. 74‒75].
на цього живця не купити кого. Неможливо кого-н. легко обдурити,
ввести в оману чим-н. Віра, мова й прапори мінялися в українських роди-
нах ледь не щопокоління, ..це, схоже, й є єдина національна традиція, що
й досьогодні лишається чинною ‒ лягати під того, хто наразі найдуж-
чий, так що на цього живця мене так скоро не купиш ‒ хто там, як у
Біблії, кого народив… [Забужко, Музей…, с. 29].
35
Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко
Отже, попри наявність у творах письменниці варваризмів та жарго-
нізмів, ненормативної та обсценної лексики, мовосвіт мовосвіт О. За-
бужко є потужним джерелом поповнення лексичного і фразеологічного
фонду сучасної літературної мови.
Джерела
Забужко, Музей… – Забужко О. Музей покинутих секретів: роман.
Київ: Комора, 2015. 832 с.
Забужко, Польові… – Забужко О. Польові дослідження з українського
сексу: роман. Вид. 5-те. Київ: Факт, 2003. 176 с.
Забужко, Філософія… – Забужко О. Філософія української ідеї та єв-
ропейський контекст. Київ: Основи, 1993. 126 с.
Література
1. Гайдученко Г. Емоційно-експресивна функція оказіоналізмів у про-
зі Оксани Забужко. Лінгвістика. Вип. ХХІ. С. 200–204.
2. Голобородько Я. Резонансне слово Оксани Забужко в українській
прозі. Вісник Національної академії наук. 2008. № 1. С. 45–50.
3. Гоменюк О. Концепт «війна» в індивідуально-авторській картині
світу Оксани Забужко (на матеріалі збірки «І знов я влізаю в танк…»).
Studia Ukrainica Posnaniensia. 2008. Vol. VI. P. 21–26.
4. Должикова Т., Зубова Т. Жаргонізми в мові творів Оксани Забужко.
Лінгвістика: зб. наук. пр. № 2 (14). Луганськ: ЛНУ імені Тараса Шевчен-
ка, 2008. С. 173–177.
5. Єшкілєв В. Ненароджений стиль. URL: http://thule.primordial.org.
ua/mesogaia/stile.htm
6. Зозуля О. Багатокомпонентні оказіоналізми в поезії Оксани Забуж-
ко. Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук праць. 2010. № 30.
URL: philolog.univ.kiev.ua/library/zagal/.../419_423.pdf
7. Кислюк Л. Сучасна українська словотвірна номінація: ресурси та
тенденції розвитку: монографія. Київ: Вид. дім Дмитра Бураго, 2017. 424 с.
8. Клепуц Л. Особливості емансипаційної функції ненормативної
лексики у творчості Оксани Забужко і Анжели Картер. Літературознав-
чі обрії. 2010. Вип. 16. С. 247–252.
9. Колоїз Ж. Неузуальне словотворення: монографія. Кривий Ріг:
НПП «Астерікс», 2015. 156 с.
36
Лариса Мовчун
10. Корольова В. Аксіологічна лексика української мови як засіб со-
ціокультурної ідентифікації особистості. Український смисл. 2012. № 2.
URL: https://ukrsense.dp.ua/index.php/USENSE/article/view/53
11. Кудряшова О. Метапоетика води в поезії Оксани Забужко. Літе-
ратурний процес: методологія, імена, тенденції: зб. наук. пр. (філол. на-
уки). 2011. № 3. С. 53–58. URL: http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/5235/.
12. Кульматицька М. Частка як елемент ідіостилю Оксани Забужко.
Науковий вісник Міжнародного гуманітарного унів. Серія: Філологія.
2015. № 8. Т. 1. С. 34–36.
13. Сорока В. Сленг у творах Оксани Забужко та Юрія Андруховича.
Укр. мова та літ. 1999. № 4. С. 5–6.
14. Сушинська І., Грибовська Ю. Структурно-семантична типологія
запозичень з англійської мови у романі О. Забужко «Польові досліджен-
ня з українського сексу». Культура народов Причерноморья. 2005. № 69.
С. 201–214.
15. Таран А. Динаміка семантичної структури слова як спосіб онов-
лення лексикону. У пошуках гармонії мови. До 80-ліття від дня наро-
дження чл.-кор. НАНУ, д. ф. н., проф. Н. Ф. Клименко. Київ: Вид. дім
Дмитра Бураго, 2020. С. 374–380.
16. Ткач Л. Літературно-писемна традиція як джерело лексико-сти-
льових інновацій О. Забужко. Урок української. 2003. № 8–9. С. 20–23.
17. Щерба Л. Языковая система и речевая деятельность. Ленинград:
Наука, 1974. 428 с.
Larysa MOVCHUN
Expansion of word horizons in the language world of Oksana Zabuzhko
The article deals with the analysis of the lexical and semantic component
of Oksana Zabuzhko’s individual style. The social and cultural background
of the era of changing epochs, which formed the linguistic personality of the
writer, is considered. These circumstances have led to the widespread use of
foreign language interspersed, breaking language stereotypes and intensive
individual-authorial language creation. The article proves the necessity of
lexicographic description and research of Oksana Zabuzhko ‘s neologisms, in
particular occasionalisms, and neosemantisms.
Key words: language, Oksana Zabuzhko, neologism, occasionalism,
neosemantism, dictionary.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-185449 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0118 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:30:35Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мовчун, Л. 2022-09-16T07:39:20Z 2022-09-16T07:39:20Z 2017 Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко / Л. Мовчун // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2017. — Вип. 26. — С. 29-36. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. XXXX-0118 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185449 811.161.2′374.822 The article deals with the analysis of the lexical and semantic component of Oksana Zabuzhko’s individual style. The social and cultural background of the era of changing epochs, which formed the linguistic personality of the writer, is considered. These circumstances have led to the widespread use of foreign language interspersed, breaking language stereotypes and intensive individual-authorial language creation. The article proves the necessity of lexicographic description and research of Oksana Zabuzhko ‘s neologisms, in particular occasionalisms, and neosemantisms. uk Інститут української мови НАН України Лексикографічний бюлетень Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко Expansion of word horizons in the language world of Oksana Zabuzhko Article published earlier |
| spellingShingle | Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко Мовчун, Л. Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| title | Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко |
| title_alt | Expansion of word horizons in the language world of Oksana Zabuzhko |
| title_full | Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко |
| title_fullStr | Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко |
| title_full_unstemmed | Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко |
| title_short | Обрії слова в мовосвіті Оксани Забужко |
| title_sort | обрії слова в мовосвіті оксани забужко |
| topic | Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| topic_facet | Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185449 |
| work_keys_str_mv | AT movčunl obrííslovavmovosvítíoksanizabužko AT movčunl expansionofwordhorizonsinthelanguageworldofoksanazabuzhko |