Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації

Політика коренізації посідає особливе місце в історії міжвоєнного періоду. Сталий науковий інтерес до проблематики обумовлюється її потужним теоретичним потенціалом і практичною значущістю. Дослідники, як правило, акцентують увагу чи на її досягненнях, чи — на прорахунках і недоліках. У статті на...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Якубова, Л.Д.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2013
Schriftenreihe:	Проблеми історії України: факти, судження, пошуки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185496
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації / Л.Д. Якубова // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 244-274. — Бібліогр.: 68 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-185496
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1854962025-02-09T17:47:11Z Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації Этнические общины и власть: за парадными кулисами политики коренизации Ethnic community and authority: under the veil of politics of korenization Якубова, Л.Д. Політика коренізації посідає особливе місце в історії міжвоєнного періоду. Сталий науковий інтерес до проблематики обумовлюється її потужним теоретичним потенціалом і практичною значущістю. Дослідники, як правило, акцентують увагу чи на її досягненнях, чи — на прорахунках і недоліках. У статті на основі засекречених в радянську добу архівних матеріалів розкриваються ті сторони роботи державних органів етнополітичного регулювання, які приховувалися від обивателя. Занурення в «кухню» радянської національної політики значно розширяє кут зору на політику коренізації, її дихотомічну сутність, причини базових суперечностей, що її супроводжували. Политика коренизации занимает особое место в истории межвоенного периода. Неослабевающий научный интерес к проблематике объясняется ее значительным теоретическим потенциалом и практической значимостью. Исследователи, как правило, акцентируют внимание или на ее неоспоримых достижениях, или — на просчетах и недостатках. В статье на основе засекреченных в советское время архивных материалов показаны те стороны работы государственных органов этнополитического регулирования, которые тщательно оберегались от внимания обывателя. Проникновение на «кухню» советской национальной политики значительно расширяет угол зрения на политику коренизации, ее дихотомическую суть, причины базовых противоречий, сопровождавших ее осуществление. The politicy of corenization is occupied the special place in history of 1920–1930 years. Unflagging scientific interest to problem is explained by its considerable theoretical potential and practical meaningfulness. Scientists, as a rule, accent attention or on its undeniable achievements, or on miscalculations and failings. Article studies those sides of work of public authorities, which was carefully guarded from attention of inhabitant. Penetration on the «kitchen» of soviet national policy extends the point of view on the policy of corenization, its dichotomy essence, reasons of base contradictions, accompanying its realization. 2013 Article Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації / Л.Д. Якубова // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 244-274. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. 0869-2556 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185496 uk Проблеми історії України: факти, судження, пошуки application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Політика коренізації посідає особливе місце в історії міжвоєнного періоду. Сталий науковий інтерес до проблематики обумовлюється її потужним теоретичним потенціалом і практичною значущістю. Дослідники, як правило, акцентують увагу чи на її досягненнях, чи — на прорахунках і недоліках. У статті на основі засекречених в радянську добу архівних матеріалів розкриваються ті сторони роботи державних органів етнополітичного регулювання, які приховувалися від обивателя. Занурення в «кухню» радянської національної політики значно розширяє кут зору на політику коренізації, її дихотомічну сутність, причини базових суперечностей, що її супроводжували.
format	Article
author	Якубова, Л.Д.
spellingShingle	Якубова, Л.Д. Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації Проблеми історії України: факти, судження, пошуки
author_facet	Якубова, Л.Д.
author_sort	Якубова, Л.Д.
title	Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації
title_short	Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації
title_full	Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації
title_fullStr	Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації
title_full_unstemmed	Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації
title_sort	етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185496
citation_txt	Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації / Л.Д. Якубова // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 244-274. — Бібліогр.: 68 назв. — укр.
series	Проблеми історії України: факти, судження, пошуки
work_keys_str_mv	AT âkubovald etníčnígromaditavladazaparadnimilaštunkamipolítikikorenízacíí AT âkubovald étničeskieobŝinyivlastʹzaparadnymikulisamipolitikikorenizacii AT âkubovald ethniccommunityandauthorityundertheveilofpoliticsofkorenization
first_indexed	2025-11-29T00:32:29Z
last_indexed	2025-11-29T00:32:29Z
_version_	1850082701842841600
fulltext	Якубова Лариса 244 Якубова Лариса (Київ) ЕТНІЧНІ ГРОМАДИ ТА ВЛАДА: ЗА ПАРАДНИМИ ЛАШТУНКАМИ ПОЛІТИКИ КОРЕНІЗАЦІЇ Політика коренізації посідає особливе місце в історії міжвоєнного періоду. Сталий науковий інтерес до проблематики обумовлюється її потужним тео- ретичним потенціалом і практичною значущістю. Дослідники, як правило, акцентують увагу чи на її досягненнях, чи — на прорахунках і недоліках. У статті на основі засекречених в радянську добу архівних матеріалів роз- криваються ті сторони роботи державних органів етнополітичного регулю- вання, які приховувалися від обивателя. Занурення в «кухню» радянської націо- нальної політики значно розширяє кут зору на політику коренізації, її дихо- томічну сутність, причини базових суперечностей, що її супроводжували. Ключові слова: етнічні (національні) меншості, політика коренізації, націо- нальне адміністративно-територіальне будівництво, національні ради, етно- культурна модернізація, національна політика, антисемітизм. Друга половина 20-х рр. стала часом суперечливого пришвидшення про- цесів етнокультурного розвитку, який в історичній літературі переважно нази- вають «національно-культурним відродженням». Одним із його проявів вважа- ється літературна дискусія 1926–1928 рр., ініційована М. Хвильовим. Ю. Шеве- льов свого часу зазначив, що «принципово йшлося не тільки про літературу, а про цілу культуру і ідеологію, а кінець-кінцем про бути чи не бути українській нації в політичних межах СРСР та й поза цими межами»1. Дослідники доволі часто і нині зауважують, що українізація об’єктивно виконувала консолідаційну функцію, дала можливість українському народові усвідомити себе національною спільністю, відчути значення мови, культури, традицій як чинників духовного розвитку нації, коренізація ж стосовно національних меншин, своєю чергою, сприяла національно-культурному розвитку етнічних меншин і гармонізації між- етнічних взаємин. Наважимося стверджувати, що подібні висловлювання не повністю окрес- люють ситуацію в УСРР. По-перше, дослідники, як правило, однобічно роз- глядають вплив коренізації на перебіг етнокультурних процесів у середовищі етнічних громад; по-друге, значна їхня частина, вочевидь, переоцінює прагнення тогочасної влади зберігати національні традиції, етнічний спосіб життя як такий, забуваючи, що з перших років радянської влади сутність культурних пере- творень в УСРР визначала цілеспрямована руйнація усталених стереотипів етнокультурної поведінки державними заходами. Незважаючи на привабливу обгортку так званого «розвитку національних культур», сутність названого етапу історії полягала в прискоренні переходу від традиційного до модерного суспільства, який досягався переважно антигуманними штучними методами. Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 245 Тлом для низки реформаційних заходів (створення «пролетарських» літератури, мистецтва, театру тощо) стала щоденна боротьба з «буржуазними» аналогами останніх. У зв’язку з цим уявлення про коренізацію, як про час «... максимальної реалізації економічних, політичних, національно-культурних запитів всього неросійського населення СРСР»2 вимагає переосмислення. Задля вирішення цього завдання пропонуємо зазирнути за парадні лаштунки політики коренізації, позбавлені глянцю офіційних гасел та відретушованих фото вождів. Дослідження «кухні» органів етнополітичного регулювання УСРР, передовсім — Центральної комісії у справах національних меншин (далі — ЦКНМ) при ВУЦВК, дозволить побачити ту сторону коренізації, про яку пере- важна більшість радянських мешканців навіть не здогадувалася. Пропонована стаття написана на основі тих справ архівного фонду установи, що були роз- секречені лише після унезалежнення України. Початкові плани ЦКНМ щодо форм та методів роботи в середовищі нац- менгромад виявилися неспівставно феєричними порівняно із їхнім подальшим втіленням. До кінця 1925 р. місцеві осередки ЦКНМ існували на засадах тим- часовості. Посади нацменінструкторів посідали на короткий час випадкові особи чи сумісники, які мали до десяти інших навантажень. Живого зв’язку, який спочатку вбачався у формі нарад працівників нацмену районного та окружного рівня, налагоджено не було. Зрештою, протягом 1926 р. ЦКНМ домоглася регулярної звітності місць, що дозволило акумулювати матеріали з основних напрямків соціально-економічного та етнокультурного життя громад. Однак справжній сплеск нацменроботи відбувся згодом — у міру того, як серед насе- лення поширювалися чутки про існування ЦКНМ та її місцеві осередки. «Завдання і мета Комісії ще невідомі широким колам місцевого населення і тому безпосередніх звернень до Комісії ще дуже мало», — занотовано у неза- візованій доповіді з обстеження нацменшостей (євреїв) у Могильовській окрузі (м. Могильов, Шаргород, Бар)3. Пройдуть лічені місяці, і нацменінструктори з ностальгією згадуватимуть ті часи, коли нацменгромади нічого не знали про їхнє існування. У звіті за 1/І–1/ІV.1925 р. євінспектор Шейєровського окрвикон- кому писав, що його робота фактично звелася до прийому та розгляду заяв і скарг населення на райвиконкоми та їхні підвідділи. «Дізнавшись, що можна через нацмен скаржитися на представників влади, почали через кожну дрібницю писати заяви до нацмен... за квартальний період довелося розбирати понад 230 заяв скарг (з одного Аннополя надійшло 73 заяви); частину заяв склали скарги на непосильне обкладання податками, частина — скарги за штрафи — протоколи і лише якась частина питання дріб’язкового «замирюючого харак- теру»4. Нацменсекції повсякчас зазначали, що вони — не «бюро скарг», і мають іншу, значно поважнішу місію — втягувати нацмен громади у радянське будів- ництво, однак на перших порах були змушені займатися саме такою роботою. Населення, своєю чергою, непокоїли питання повсякденного існування: несправедливе обкладання податками, постачання шкіл, якість роботи вчителів, медобслуговування, безробіття тощо. Саме участь нацменпрацівників у вирі- шенні нагальних проблем повсякденного життя набагато покращила ставлення громад до влади. А проблем цих на початку політики коренізації вистачало. Якубова Лариса 246 Хоча лейтмотивом здійснення заходів національної політики у середовищі громад було прагнення зміцнити у їхньому середовищі позиції діючої влади, проголошення політики коренізації, створення ЦКНМ, виїзд її інструкторів у регіони, а ще більше — проведені ними збори, де вони виступали із роз’яс- ненням курсу нової політики, надали потужного поштовху ініціативі місць (яка для влади виявилася відверто несподіваною): повсюдно заходилися скликати конференції селянства, робітників, молоді, кустарів, жіноцтва тощо. Крім деле- гатів, спеціально відряджених радянськими та партійними органами, в них брали участь і позапартійні. Провідним завданням форумів була популяризація заходів влади та покращення її іміджу у середовищі нацменгромад і, відповідно, підготовка у такий спосіб переможної ходи партійних кандидатів на чергових виборах рад. Типовий набір питань порядку денного включав доповіді на теми: «Радянська національна політика», «Радбудівництво і євтрудмаси» [друга скла- дова змінювалася відповідно до національності громади], «Про переселення», «Культпросвітробота в містечках» тощо. Попри те, що влада намагалася надати їм керованості і передбачуваності, завчасно формуючи і порядок денний, і коло делегатів, все ж упередити всі прояви самодіяльності населення не вдавалося. Ексцеси на форумах проявлялися повсякчас і або камуфлювалися, або ж ніве- лювалися роботою сексотів і парткерівників. Звітами останніх рясніє архівний фонд ЦКНМ. У виписці з політдонесення політвідділу 96-ї дивізії від 25 березня 1925 р. (через добу (!) після проведення) йшлося про безпартійну селянську польську конференцію у Тиврівському районі. Оперативність донесення обумовлювалася змістом висловлювань, що прозвучали на ній: «Це тільки говорять, що влада робітничо-селянська, а насправді — вона тільки робітнича. Робітники живуть розкішно, а селяни бідують, а влада нічим не допомагає». Не менш шокуючими для влади виявилися спроби внести до резолюції про міжнародне становище пункту про прийом до партії віруючих (!), про дозвіл ксьондзам відправляти служби без дозволу органів влади, а також відновлення викладання у школах катехізису. Тривалий час більшість делегатів конференції опиралася ухваленню заготовленого представником губкому КП(б)У проекту резолюції, у якому висловлювався протест проти пригнічення меншин у Польщі, проти втручання ксьондзів до політики та проти суду над Ланцуцьким. Делегати мотивували свою поведінку словами: «Хто знає, як там поводяться із меншинами». Після додаткових роз’яснень резолюція, однак, була ухвалена. У тому ж (до речі, секретному) донесенні висловлювалася думка про те, що антирадянські настрої панували не лише на конференції, а, що значно небез- печніше, є повсякденною нормою життя польського села. Постійно зростає кількість пожеж, щоночі вони відбуваються у 2-3 селах, горять незаможники і комсомольці. На пожежних бочках написи: «Хто гаситиме і дзвонитиме, сам згорить». Головам правлінь кооперативів завчасно надсилають записку про майбутню пожежу. Почастішали грабунки на дорогах5. Зважаючи на непевність політичної ситуації на прикордонні, нацмен- і парт- органи, заручившись підтримкою ДПУ, доволі скоро взяли всі конференції за Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 247 участю поляків під свій цілковитий контроль. Звіти за наслідками їх проведення детально аналізувалися, аби мати змогу всі наступні використати собі на користь. Типовим прикладом є звіт про районні конференції селян-поляків Старо- костянтинівського та Аннопільського районів (21.06.–3.08.1925 р.). На конфе- ренцію були спеціально відряджені нацменінструктори Рись, Вакшинський та Гімерович. Порядок денний включав найболючіші для селян питання: «Політика партії на селі», «Національна політика Радвлади і радянське будівництво», «Сільгоспподаток на 25–26 рр.»6. Незважаючи на неповну явку делегатів (у Ста- роконстянтинівському районі із 70 з’явилися 39 делегатів, у Аннівському — 56 із 73) нацменінструктор окрбюро Гімерович із задоволенням відзначав: «Допо- віді вислуховувалися з належною увагою, причому в дебатах виступило 20 осіб, переважно середняки. Були такі делегати, які згодні були залишитися на всю ніч, аби тільки продовжувати дебати. Найбільше дебатів було після доповідей «Про політику партії на селі» і «Про сільгоспподаток». Багато делегатів вислов- лювалися проти заготівельної кампанії минулого року, яка вдарила по най- біднішому прошарку селянства. По доповіді «Про сільгоспподаток» частина делегатів виступила проти обкладання худоби, але наприкінці згодилася»7. Зі значною мірою негативізму делегати зауважили, що радянська влада існує п’ять років, а конференцію скликали вперше. Втім, заради справедливості слід зазна- чити, що саме селянство виявляло надзвичайно низьку активність: подібну кон- ференцію планували провести і в Плужанському районі, однак через неявку делегатів (прибуло лише 16 осіб) її довелося скасувати. Не менше перешкод для органічної підтримки та розвитку місцевої ініці- ативи виникало і в урядовому середовищі. Власне, владі не потрібні були конференції як такі, і не потрібна була ініціатива мас як така. Влада була зацікавлена лише у тих форумах, що демонстрували її власну потугу і цілковиту підтримку мас. Натомість маси впродовж 20-х рр. занадто рідко давали владним інституціям приводи для самозаспокоєння. Непередбачуваними залишалися позапартійні форуми, які на початковому етапі коренізації, користуючись полі- тичною кон’юнктурою, заходилися скликати меноніти та німці. Нацменінст- руктори доволі швидко прийшли до одностайної думки про шкідливість без- партійних конференцій. Їхні періодичні звіти про перебіг таких зібрань свід- чили, що взяти під цілковитий контроль збори довільно надісланих від громад делегатів було практично неможливо. І запитання, які останні ставили пред- ставникам влади, і резолюції, які вони ухвалювали, вочевидь шкодили іміджу влади. Типовий випадок такого роду ситуації знаходимо у доповідній записці німінструктора Бергера про наслідки безпартійної конференції німців-колоністів у с. Іванівка Червоно-Лучського району 9 серпня 1925 р. Описавши обставини формування президії з обов’язковим представництвом тогочасних «почесних членів президії» та надсиланням на їхню московську чи закордонну адресу вітальних телеграм, нацменінструктор переходить до опису перебігу з’їзду. «Після привітання німецькою і російською мовами та відповіді учителя була Якубова Лариса 248 зроблена мною доповідь німецькою мовою про рішення 14 партконференції та 3 З’їзду Рад. Друга доповідь російською мовою про землевпорядження була зроблена гол. РВК тов. Мєдвєдєвим, який говорив про землевпорядження вза- галі, не торкаючись зовсім землевпорядження колоністів і усунення всіх земель- них негараздів. Дивлячись, що на цьому питанні — основному, конференція може зірватися, я взяв слово і німецькою мовою доповів суть постанови ВУЦВКвід 14/08-24 р. і ГВК від 26/01-25 р. № 58, але колоністи цим залишилися незадоволені, оскільки, по-перше, поміж моїм викладом і доповіддю т. Мєдвє- дєва вийшли великі розбіжності, а, по-друге, вже взимку колоністам ту ж історію розповідав Завгубнімсекції, а між тим колоністи абсолютно не бачать, щоб ці постанови почали проводитися в життя. Третя доповідь про роботу серед німців була зроблена мною, де я також висвітлив національну політику, після чого була зроблена т. Мєдвєдєвим доповідь про єдиний с.г. податок, причому відбулося друге зіткнення: я зазначав, що по всьому СРСР [податок — Авт.] зменшений і наводив цифри, а колоністи почали питати, чому ж їм доводиться платити значно більше, ніж у минулому році. Відповідь на це їм дав т. Мєдвєдев наступну: податку більше приходиться у цьому році тому, що в минулому році колоністи отримали велику скидку, а у цьому році врожай і скидки нема. На цьому майже половина делегатів кинула конференцію і роз’їхалася по до- мівках»8. Подальші висновки та рекомендації інструктора відповідали ситуації: «У цілому конференція пройшла дуже блідо і мала якраз протилежні наслідки, зіткнувшись на 3-х питаннях: земельному, лісовому і податковому… такого штибу конференції краще не проводити, якщо нема достатньої до них підго- товки. Проведення і керівництво конференцією має знаходитися у руках нім- секції, з якою слід узгоджувати всі такого гатунку питання і тільки тоді можливе правильне їх проведення»9. В історії коренізації чітко простежується тенденція поступового зменшення, а врешті – і зведення нанівець кількості скликаних за ініціативою власне громад всілякого роду конференцій. Після 1926 р. повідомлень про них годі шукати у матеріалах преси, натомість фонди ЦКНМ та НКВС рясніють резолюціями цих відомств про відмову у скликанні конференцій релігійного та просвітянського характеру. Як альтернативу час від часу скликають офіційні конференції нац- менпрацівників, стенограми яких фіксують гострі болючі проблеми повсякден- ного етнонаціонального життя. Поряд із гучними заявами та бравими гаслами у них чимдалі більше невирішуваних роками проблем, які псують життя і нацменгромадам, і нацменпрацівникам. Одна з останніх за часом проведення і разом із тим — перша окружна нарада нацменпрацівників Київщини — відбулася 9-10 червня 1928 р. Вона пройшла під гаслом розгортання самокритики. Заступник голови Київського ОВКу Рєкіс, заохочуючи учасників сміливо говорити про недоліки, із натхнен- ням зауважував: «У Радянській Державі можна критикувати осіб, яких забо- ронено критикувати. Від нацменпрацівників периферії не чекаємо дифірамбів, — вони нам не потрібні, як і не потрібні резолюції про досягнення: вони, зрозуміло, Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 249 є на 11 році. Нам треба виявити дефекти, аби їх у майбутньому виправити»10. Зі свого боку відповідальний працівник ОВКу заявив про ідеологічний наступ на партію, антисемітизм, петлюрівщину, ренесанс релігійних настроїв, що на його думку мали місце безпосередньо у партійних організаціях. На названих нега- тивних явищах, на його думку, і мав бути зроблений основний наголос нац- менроботи. «З огляду на це нам потрібно перейти у генеральну контратаку», — підсумував Рєкіс. А дифірамби й не передбачалися. Подальші виступи змалювали купу про- блем і у взаєминах влади та громад, і у повсякденному житті останніх. — На одинадцятому році радянської влади по єврейських містечках працювали хеде- ри, дітей до них приводили з 5-ти років. Хедери становили серйозну конку- ренцію радянській школі, яка приймала дітей лише з восьмирічного віку. Освітянин Горохов, аналізуючи умови роботи національної школи, наго- лосив на проблемах виховання єврейських дітей. «… Єврейські діти перебу- вають у гірших економічних умовах, аніж діти решти національностей. Єврейська дитина не має трудової бази. Дитина на селі, якщо вона ходить до школи, все-таки вдома допомагає у сільському господарстві, вона виховується у трудовому середовищі. Єврейська дитина виховується у нетрудовій обстановці, і розкладницький вплив середовища на єврейську дитину більш тяжкий, ніж у інших груп. На трудовізацію єврейської дитини треба звернути більше уваги»11. Задля цього освітянин пропонував обов’язково створити при школах майстерні, а також виділити для них земельні ділянки. Представник ОПК Квятковський, не вагаючись, описав реальний стан хат- читалень: «… Я навіть не можу сказати на що вони схожі, по-моєму це якість амбари, ящики для сміття, а не хати-читальні. На стінах висять по 3 роки обідрані плакати і більше нічого. Дана нарада має поставити питання руба про те, аби хати-читальні були взяті у мережу, щоби дати туди працівників, які налагодили б там роботу»12. Втім заклики дати школам — учителів, сельбудам — сельбудівців, сіль- радам — компетентних голів, регіонам — кваліфікованих управлінців лишалися, на жаль, закликами. Дефіцит, і кадровий і фінансовий, був визначальним чин- ником функціонування радянської управлінської системи. Насправді дистанція між проголошуваними владою гаслами/програмами вирішення низки проблем етнічних меншин і спроможністю їх повноцінно запроваджувати у життя була колосальною. Нацменпрацівники виявилися заручниками ситуації: навіть працюючи на межі людських можливостей, вони неспроможні були якісно вплинути на процеси, про сутність яких держава мала занадто поверхове уявлення. Різко, проте дотепно про становище нацменпрацівників висловилася Надєждіна: «Спочатку у нас була проба організувати Райнацменкомісії, але не хватало декілька карбованців на проїзд уповноваженого по району. Це не є причина бюджетова, а просто це причина неуважного відношення, тому що коли у нас маються кошти для всього іншого, то можна було-б знайти 5–6 карб. для того, щоб скликати Райнацменкомісії. Її замінили Райнацменуповноваженим і вийшло Якубова Лариса 250 так, що дійсно це слово не від слова «Уповноважений», а від слова «Упав навантажений» [мова оригіналу — Авт.]. Коли у нас мається робітник, то для того, щоб він міг працювати як Уповноважений, треба дати йому меншу заван- таженість, бо иначе він не справиться зі своєю роботою. Тут товариші казали, що треба, щоб Райуповноважені гарно зрозуміли свої завдання, а я скажу, що треба, щоб Райвиконкоми зрозуміли, що таке Нацменуповноважений, як йому треба допомагати в цій роботі»13. Схвальні вигуки з місць та решта виступів засвідчували, що попри всі розмови, загальний стан роботи протягом років не змінювалося жодним чином. Лише там, де нацменпосади обіймали зацікавлені відповідальні управлінці спостерігався прогрес, решта регіонів животіли за принципом «і так згодиться». Таке ставлення влади до регулювання сфери етнонаціональних відносин боляче далося взнаки досить швидко, коли вона оголосила черговий вирішаль- ний комуністичний штурм. Втім, поки що, у контексті суспільного примирення, якого більшовики понад усе прагли на етапі відбудовного періоду, влада намагалася створювати принаймні ілюзію широкої підтримки своєї внутрішньої політики, якщо не отримати її насправді. Власне, саме тому вона перетворила масові громадські збори (що ухвалювали заздалегідь підготовані схвальні чи засуджуючі резолюції) на важіль формування відповідної масової свідомості: ця політтехнологія повнотою спрацювала згодом — в епоху докорінної перебудови соціально-економічних та політичних засад існування СРСР. Це, слід зазначити, було єдино можливим способом збереження політичної влади у тій конфігурації, що вималювалася у переломному 1923 р. Більшовики були цілком свідомі того, що їхній власний електорат є надто мізерним, аби забезпечувати збереження влади ВКП(б) парламентським шляхом. Маніпулю- вання масовою свідомістю, створення і підтримка привабливого іміджу влади, зокрема й у сфері вирішення низки проблем етнонаціонального життя, врешті були доведені більшовиками до досконалості. Тільки таким чином їм вдавалося відволікати увагу суспільства від тривалого у часі утиску базових грома- дянських прав широких верств населення. Прийшовши до влади, більшовики відразу проголосили запровадження своєї політичної монополії. Цей крок був продиктований ганебним досвідом участі у політичному житті Росії впродовж нетривалого парламентського періоду її існування та під час політичної кризи 1917 р. Існування будь-яких політичних партій чи громадських рухів у Країні рад було неможливим ані з правової, ані з практичної точки зору. Спеціальні урядові та партійні структури тримали сферу суспільно-політичного життя громад під невсипущим контролем, скеровуючи життя суспільно-активних громадян, і тим більше, пересічних обивателів в офіційно затверджене річище. Відомо, що певна частина організацій, що позиціонувалися як легальні гро- мадські, насправді були створені з ініціативи ЦК КП(б)У і жодної діяльності, окрім ухваленої цією структурою, не здійснювали. Прикладом може слугувати Спілка бессарабців, заснована у 1924 р. для вирішення зовнішньополітичних завдань СРСР на південно-західних кордонах. Вичерпні уявлення про діяльність Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 251 цієї маріонеткової організації можна скласти, прочитавши цілком таємну за- писку секретаря президії спілки Левензона (24 березня 1928 р.) до Агітпропу ЦК ВКП(б)14. Абсолютно позбавлені самостійності, вміло керовані партійним ядром президії, подібні організації тим не менше, виявляли неабияку життє- здатність, отримуючи кошти на свою діяльність і навіть втілюючи досить важ- ливі проекти. Так, зокрема, згадана спілка брала участь у збиранні матеріалів та публікації низки видань з «Бессарабського питання». Іншою була доля організацій, що створювалися з ініціативи власне насе- лення. До них влада ставилася із неприхованою пересторогою, вважаючи, що кожна ініціатива мас має бути добре підготованою. Фактично, жодна з органі- зацій, що не була зрежисована ЦК, не мала майбутнього. Переважна більшість організацій, що виникли стихійно, доводилася до самоліквідації впродовж кількох місяців — року. Так було, скажімо, з філією всесоюзної спілки ромів на Україні. 25 липня 1925 р. Всеросійський союз сиган був зареєстрований у Москві. Розпочалася робота з організації місцевих сил, яку на Україні очолив Бізев (за відомостями звернення ВСЦ до ЦКНМ — колишній червоний командир). Голова ВСЦ Таранов та секретар Лєбєдєв просили ЦКНМ зв’язатися з уповно- важеним по роботі серед циган на Україні і підтримати його матеріально15. Слід зауважити, що комісія надзвичайно обережно, часто прискіпливо, ста- вилася до осіб, які час від часу очолювали певні організації чи рухи націо- нальних меншин. З одними із них складалися тривалі, насправді насторожені — зовні товариські стосунки. Так було, скажімо, із представником менонітської громади В. Янцем. Інші — після грунтовної перевірки ставали об’єктом гро- мадської дискредитації, як «шкідливий антирадянський елемент». Решта, як з’ясовувалося, була цілковито чужою і політиці коренізації і радянській владі, як такій. Бізев, власне, відносився до останньої категорії. Після звернення Спілки до ЦКНМ із клопотанням надати всебічну під- тримку своєму представникові на Україні співробітники ЦКНМ почали вивчати його кандидатуру. 30 вересня 1926 р. закрите засідання ЦКНМ вирішило надіс- лати матеріали про Бізева до ДПУ для подальшого розслідування, попередньо порекомендувавши місцям «не допускати гр. Бізева до роботи по обслугову- ванню циган»16. 28 грудня 1926 р. ДПУ повідомило голову ЦКНМ про те, що Микола Тимофійович Бізев не був допущений до роботи на посаді уповно- важеного Союзу циган по Глухівській окрузі через наявний компромат. Згідно з відомостями окружного відділу ДПУ, Бізев був виключений із партії 1920 р. під час перереєстрації, до 1926 р. займався скупкою та продажем коней, розпов- сюджував фальшиві гроші, крім того, разом із дружиною перебував на обліку у карному розшуку як рецидивіст. Закреслене рукою помічника начальника ЕКУ ДПУ УСРР Мазо речення повідомляло: «Нині перебуває на утриманні дружини, яка займається квартирними крадіжками». Записка ДПУ закінчувалася словами: «Вважаємо, що компроментуючі матеріали достатні, оскільки нині Бізев при- тягується Глухівським Окрвідділом ДПУ до відповідальності за збут фальшивої монети»17. На засіданні 29 січня 1927 р. комісії не лишалося нічого іншого, як Якубова Лариса 252 констатувати: «Компрометуючі матеріали на Бізева підтвердилися, тому він не може бути допущений до роботи серед циган до повної реабілітації»18. Те, що на посади нацменпрацівників часто-густо потрапляли випадкові особи з темним минулим, не було секретом. Відомості про це непоодинокі. Однак не вони визначали клімат у взаєминах влади і етнічних громад. Не буде перебільшенням твердження, що до осіб, яких спільноти висували самі з числа своїх духовних і культурних лідерів, упередження владних структур було не меншим. Зовсім невипадково найбільш активні і компетентні серед них послі- довно «пригальмовувалися» у своїй неконтрольованій діяльності. Так було, скажімо, із наступником В. Янца, який намагався офіційно закріпити за собою посаду генерального уповноваженого менонітської кооперації. 18 січня 1927 р. закрите засідання ЦКНМ визнало недоцільним її встановлення19. Не буде також перебільшенням і наступне твердження. Ще більш уперед- женим було ставлення влади до спроб лідерів громад об’єднати останні в національних організаціях. Всі вони з часів громадянської війни традиційно розглядалися як потенційна база контрреволюційної та диверсійної роботи. Хоча НКВС та ЦКНМ, що називається «тримали руку на пульсі» етнічних громад, час від часу в їхньому житті траплялися непередбачені аврали. 3 листопада 1926 р. ЦКНМ розіслала ОБНМ терміновий таємний циркуляр, у якому йшлося: «За нашими відомостями, де які ОБНМ одержали листа від «Спілки німецьких євреїв», /Центральне бюро у справі єврейського населення/, у якому вона прохає про надсилку низки матеріялів про економічне становище єврейського населення на Вкраіні. ЦКНМ пропонує Вам негайно повідомити чи одержали Ви такого листа. Одночасно пропонується Вам в разі одержання такого, від відповіді та подання матеріялів утриматись до одержання від нас певних директив що до цього питання»20. Радянський уряд послідовно обме- жував доступ як власних громадян, так і, ще більшою мірою, іноземців до інформації про життя в СРСР не випадково: йшлося не тільки про закордонний імідж влади, а й про її міцність як таку. Інформаційна монополія вкупі із політичною була ситемоутворюючою платформою державно-політичного утво- рення СРСР. Доволі скоро затвердилася й типова матриця політичної нейтралізації всі- лякого роду національних організацій та спілок. Право на їхнє створення було зафіксоване в Конституції, однак реалізувати його було практично неможливо. По-перше, Міжвідомча комісія у справах спілок та союзів (МЕКОСО) при НКВС пильно слідкувала за змістом поданих на реєстрацію установчих доку- ментів, «пропонуючи» тим відповідні поправки та зміни, що врешті позбавляли останні будь-якої самостійності. По-друге, зареєстровані товариства повинні були суворо дотримуватися керівництва відповідними владними інституціями. По-третє, навіть із дотриманням перших двох умов, створені за ініціативою самих громад організації відразу підпадали під невсипущий нагляд органів НКВС та ДПУ, що оточували їх щільною мережею сексотів. Винятків із цієї доволі ефективної практики не існувало. Так було, зокрема, із Всеукраїнським об’єднанням караїмських національних товариств, статут якого після тривалих зволікань та змін був урешті затверджений МЕКОСО 31 жовтня 1924 р.21 Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 253 Водночас не слід недооцінювати прагнення нацменгромад боронити свої права навіть в умовах більшовицького «бєспрєдєла» початку 1920-х рр. (тим більше у контексті проголошеної згодом коренізації) та можливості їхньої реалізації у рамках тогочасної політичної ситуації. Найбільш продуктивними ці спроби виявилися у німецькому та менонітському середовищі, що мали давні і доволі усталені традиції колективної взаємодії з владою. Аналогічні механізми громади застосували, не без успіху, і в першій половині 1920-х рр., у той час, коли радянська влада була найбільш вразливою під ударами голоду. Впродовж років найефективнішим способом донесення до влади громад- ських прагнень було відрядження ходоків до центральних урядових структур. Своєрідні тогочасні лобісти просочувалися до Харкова та Москви то поодинці, то групами, доносячи клопотання громад із різних приводів. Делегували їх, як правило, колективні збори, що уповноважували своїх представників на вирі- шення життєво важливих питань. Не забували й про своєчасну подяку. Так, у вітальній телеграмі на адресу голови ЦКНМ22 М. Лобанова від 31 січня 1926 р. зібрання одеситів дякувало в його особі радянському урядові за увагу до їхнього клопотання: «Общее собрание группы еврейскаго населения города Одессы, заслушав доклад возвратившейся делегации, посетившей вас с ходатайством о возвращении еврейскому населению своего исторического храма кафедральной Бродской синагоги, выражает вам свою искреннюю благодарность за чуткое отношение к ходатайству еврейского населения точка Мудрая политика наших вождей в отношении национальных меньшинств, населяющих нашу Республику, лишний раз оказалась в данном случае [так в оригіналі — Авт.] Сердечное спасибо от имени десятков тысяч еврейского населения дорогому вождю — Председатель собрания профессор Гиммельфарб»23. Найбільш організованою та дієвою стала схема безпосереднього зв’язку з органами центральної влади, відпрацьована у першій половині 1920-х рр. укра- їнськими менонітами. Функції генерального представника інтересів громади перед радянським урядом ще у 1922 р. громада делегувала В. Янцу, який налагодив тісні стосунки із головою ЦКНМ М. Лобановим та очільником ні- мецької секції Й. Гафтелем. Фонд комісії зберігає кілька факсимільних звернень В. Янца, як із питань діяльності СГВ, так і приватних осіб, що дозволяють прослідкувати механізм проходження його регулярних клопотань. 29 липня 1926 р. датований лист В. Янца на ім’я Й. Гафтеля. І його форма, і тон звернення не залишають сумнівів у тому, що взаємини між менонітським ходоком та німінструктором були, якщо не приятельськими, то принаймні довір- чими: «Представляя при сем копию письма на мое имя от И. Вилера, пора- женного на левом боку параличем. Он просит совета и помощи. Я не знаю, как законом сейчас рассматриваются подобные случаи. Имеет ли Вилер законное основание на указанный в селе Варваровке Николайпольского района (Хортиц- кого администр. района) двор? Или же погасли все права его на крестьянский двор, когда он сам из трудового элемента, притом неработоспособный? Не знаю, что ему советовать. Не сможете ли через Комиссию узнать поло- жение и дать указание? Прошу об этом»24. Того ж дня Гафтель надіслав офі- Якубова Лариса 254 ційний запит юрконсультанту із порушеного клопотання і безвідкладно отримав роз’яснення щодо порядку отримання інвалідом земельної ділянки25. Доволі регулярно ходоків до центральних органів надсилали єврейські гро- мади: на початку 1920-х рр. у них міцно затвердилася думка про те, що «апе- лювати до місцевих органів недоцільно, наші просьби не вислуховуються»26. Практика колективних опорних та лобістських акцій була ефективною, але доволі небезпечною і марудною. Як дотепно відзначав нацменінструктор Луган- ського ОВКу Петровський, «всі ці рухи обійшлися колоністам дуже дорого, оскільки їм доводилося платити гроші агентам, які роз’їзджали, і зокрема, приймалися заходи щодо ліквідації господарств, не засіваючи землю тощо…»27 Зауваження про те, що діяльність такого роду «делегатів» дорого обходилася єврейським кустарям, досить часті в архівному фонді ЦКНМ. Неодноразовими є й зауваження про зловживання всілякого роду аферистів довірою громад. Не слід недооцінювати ті можливості, що, попри всі обмеження радянської політичної системи, отримало населення для прояву та відстоювання своїх соціально-економічних та етнокультурних інтересів. Водночас і не слід пере- оцінювати їхні можливості боротися за відмінні від більшовицьких політичні погляди та відтворення інакших, аніж офіційно затверджена, систем світо- сприйняття. Цікавим засобом були делегатські накази на безпартійні конференції, пе- редовсім німецькі. На відміну від пізніших за часом делегатських наказів 1930-х рр., оприлюднюваних у пресі, ці містили вимоги, дійсно злободенні для мешканців нацменселищ. Позбавлені патетики епохи стахановських звитяг, вони волали про наболіле: втрачені землі, непосильне оподаткування, відсутність кваліфікованої агрономічної та медичної допомоги, шкіл. У них не знайти антирадянських закликів, чи відкритих звинувачень влади. Німці формулювали свої претензії, апелюючи до аргументів доцільності, вигідності, можливості, конституційності. Таким за змістом є наказ «Делегату округи на німконфе- ренцію» від колонії Гоффенталь Петро-Краснопольської сільради Краснолуч- ського району (18 березня 1925 р.). Описуючи майнові і земельні втрати коло- ністів, загальні збори селян стверджують, що у підоснові німецької еміграції перебуває не небажання громади служити радвладі, а малоземелля, яке робить неможливим господарювання. Констатуючи, що найкращі землі громади були відібрані сусідніми українськими та російськими селянами, німці «прозоро» натякають: «Тепер ми спитаємо Радуряд, чому завжди колоністи висилаються, які у своїй колонії мали достатню кількість землі, що нині займають російські селяни? Колоністи завжди виселялися, чи не можуть російські селяни хоч раз виселитися, коли в їхньому селі не вистачить землі. Чому вони взяли нашу землю? Чи не може Радвлада наділити нам відповідну норму нашої землі». Прикметною є й кінцівка наказу, цілком характерна для тогочасної ситуації: «Хай живуть Німецькі колонії! Хай живе підняття німецького культурного господарства для відновлення Радуряду»28. Прикметні форми організації колективного опору непопулярним рішенням влади мали місце в історії єврейської громади УСРР. Змирившись врешті із Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 255 масованим наступом більшовиків (в особі євсекції) на єврейську традиційну освіту, громади втілювали тактику латентного спротиву: єврейська традиційна освіта пішла у підпілля (архівні джерела свідчать про існування хедерів та меламедів аж до кінця 1930-х рр.), натомість містечкові мешканці впродовж років намагалися розширити мережу існуючих трудових єврейських шкіл, перевести їх на місцевий бюджет, водночас повернувши викладання івриту та закріпивши за ними право на суботній відпочинок та відпочинок під час юдейських свят. У 1925 р. відбулася масштабна акція, організована українським єврейством спочатку на користь встановлення у єврейських школах вихідних днів відпо- відно до етнорелігійних традицій, а згодом — стосовно повернення викладання івриту. У заяві до ВУЦВКу громадян м. Ромни (за 87 підписами) йшлося про те, що 480 учнів Роменської 51-ї радянської трудової школи (всі без винятку — євреї) позбавлені традиційного відпочинку і примушуються відзначати Різдво, Благовіщення, російський Великдень і недільні дні. Залишаючи поза увагою, що церква давно вже була відділена від держави, а в радянських трудових школах офіційно було заборонено відзначати названі свята, заявники зазначали, що «… позбавлення єврейських учнів можливості користуватися днями відпочинку під час національних їхніх свят, принижує їхню національну гідність і йде врозріз із конституцією та постановою комісаріату праці (курсив — Авт.) від 18 лютого п/р [1925 р.] за № 44/1009, яким визнано необхідним узгоджувати дні відпочинку з національними святами»29. Зважаючи на наближення єврейського Песаху, підписанти просили терміново розглянути прохання і розпорядитися щодо узгодження у школі днів відпочинку з днями єврейських свят і суботніми днями. У режимі суворої конфіденційності ЦКНМ відпрацьовувала заходи щодо згортання громадської кампанії, організованої єврейськими громадами. До від- повідних органів комісія надсилала не лише копії характерних заяв єврейських дітей, а й списки місць та відомості про кількість підписантів30. Кампанія, між тим, набула масового характеру: на адресу ВУЦВК та ЦВК СРСР від учнів містечок Староконстянтинівка, Грицеве Шепетівської округи, Чечельник Туль- чинскої округи, Жванці, Миньковці та Китай-Город Кам’янецької округи, Сосниці Конотопскої округи, Купень Кам’янецької округи, Купель, Шепетівка, Летичів, Меджібож, Буцневець, Фрамполь, Купель, Ярмолинці Проскуровскої округи, Дунаєвці Кам’янецької округи, Крижопіль та Миколаївка Тульчинского району, Проскурів, Томашпіль, Гусятин, Лякупоруни, Ванновець, Кам’янець, Студениці, Ольгопіль та Сосниця Конотопскої округи надійшли заяви з про- ханнями про видання декрету про дозвіл вільного вивчення івриту за 4 388 підписами31. Прикінцеві висновки ЦКНМ були безапеляційними: «… Мова ця не є рідною мовою єврейських дітей. Подання петицій пояснюється спеціальною кампанією, що проводиться антирадянськими сіоністськими організаціями. Повідомити ті Окрбюро нацмен, з яких отримані петиції, про необхідність проведення роз’яснювальної кампанії серед дітей, які навчаються як у єврей- ських, так і в мішаних школах через викладацький персонал і піонерські загони»32. Якубова Лариса 256 Не менш масового характеру у 1926 р. набула кампанія оскарження запро- вадження окрвиконкомами у єврейських містечках у якості вихідного дня поне- ділка. Наприкінці року М. Лобанов, зважаючи на те, що «... справа може бути використана ворожим нам елементом»33 змушений був ініціювати перевірку на місцях за наслідками конфліктогенного рішення окрвиконкомів. Найбільшим досягненням влади в епоху коренізації слід вважати те, що більшовикам вдалося не лише відпрацювати ефективну систему ідеологічної обробки населення, але й створити дієву систему органів державного етнопо- літичного регулювання, яка фахово відстежувала соціально-економічне та етно- культурне становище громад та сприяла вирішенню їхніх найболючіших проб- лем. Реагування на проблеми було доволі оперативним. Отримавши звернення з місць, упродовж кількох годин відповідні загальносоюзні структури відправляли запит чи розпорядження до Харкова, де й відбувалося подальше опрацювання питання. Так було, зокрема із єврейською школою Меделевича поблизу Оде- ської Молдаванки, у припиненні українізації якої брали участь центральні фігури тогочасної євсекції Чемериський та Левітан34. Поступова уніфікація методів і форм роботи у нацменсередовищі була цілком адекватною відповіддю на тогочасні обставини: створивши національні адміністративно-територіальні одиниці, судові камери та школи для найбільш політично активних і потенційно проблемних громад (німців, євреїв та поляків), уряд змушений був поширювати цю практику й на решту нацменгромад, значно менш потужних культурно та економічно, більше того — з низкою суттєвих етнокультурних проблем. Проте в їхньому середовищі більшість урядових програм грузла і спричиняла низку не вирішуваних роками проблем. Чого тільки коштувало радянським управлінцям налагодження більш-менш прийнятної ме- режі так званих національних шкіл у середовищі українських греків, молдаван, гагаузів, болгар і т. д. І цеківські, і ЦКНМ-івські, і наркомпросівські функ- ціонери самі часто-густо виявлялися неспроможними ані осягнути рівень проб- лем у середовищі нацменгромад, ані розробити модель їхнього вирішення. Типовим і показовим у цьому сенсі документом епохи є відповідь завідувача чеського центрального бюро Гаєка на запит ЦКНМ від 28 березня 1925 р. щодо потреб чеського населення України. Нагальні потреби чехів він сформулював наступним чином: будівництво 15-ти чеських чотирирічок та 4-х семирічок, надіслання до останніх 40 чеських партійних вчителів з Чехії (!), виділення коштів на роботу «по виданню чеських підручників з ідеологією Радвлади», «створення літніх курсів для тих чеських вчителів, що є, і для приїжджих»35. Прикметно, що про необхідність побудувати, принаймні, 8 чотирирічок та 2 семирічки, аби охопити хоча б 50% дітей, та надсилку 20 учителів з Чехо- словаччини йшлося на засіданні Раднацмену Наркомпросу 5 лютого 1925 р. Аналогічні ухвали двома роками раніше (!) приймала нарада при Наркомпросі у Москві. Доводиться лише дивуватися рівню компетентності тогочасних управ- лінців, їхній сліпій вірі у невідворотну світову революцію, що мала забезпечити потрібну кількість учителів-партійців з-за кордону для усіх етнічних меншин СРСР. Саме тому попри голосні заяви чеське (і всі решта) бюро та, відповідно, Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 257 місцеві просвітяни до кожного наступного навчального року приступали «з майже порожніми руками, не маючи книг і вчителів»36. Втім, ці «незначні недоліки» сприймалися тоді не як проблема, радше — як спонука для подальшої роботи. Ігноруючи незадоволені («ворожі») голоси всередині країни та за її кордонами, радянська влада популяризувала кожен свій захід, використовуючи його для комуністичної пропаганди і глорифікації своїх досягнень, підносячи їх як вінець світової політичної практики. Щоправда, низка її напрямків дійсно були піонерськими, або, принаймні, винятковими у того- часній світовій політиці. Це стосується передовсім кампанії аграризації єврейства. Більшовики спромоглися використати здійснювану ними за допомогою іноземних інвесторів кампанію для розбудови власного внутрішнього та зовніш- ньополітичного авторитету. Популяризація єврейської аграризації і відповідно влади, що здійснювала її вперше у світовій практиці у такому масштабі, відбувалася нав’язливо і просто. У відозві до всіх товариств кустарів-одинаків Тульчинського окрвиконкому (30 листопада 1925 р.), завізованому уповнова- женим нацмену Герасимовим, наголошувалося: «Жовтнева Революція покінчила з віковічним єврейським безправ’ям і дала можливість єврейським трудівникам брати активну участь у будівництві нового державного і господарського життя Республіки Труда. Замість того, що царський уряд не допускав євреїв працювати на великих фабриках і заводах, не допускав євреїв до землеробської праці, Радянська влада приймає всі доступні засоби до включення єврейської бідноти до великої промисловості і надає всіляку допомогу євреям у переведенні їх на землеробство»37. Анонсуючи, що завданням влади є переведення впродовж 8–10 років до землеробської праці близько 500 тис. євреїв, Герасимов змалював гран- діозні успіхи радянської влади, натомість замовчуючи ту величезну матеріальну, технічну і організаційну допомогу, яку колоністи отримували від закордонних організацій. Використання державним апаратом кожного найменшого досяг- нення (навіть здобутого не самостійно) на користь зміцнення позицій влади та її авторитету залишалася непорушною в часі методикою завоювання симпатій суспільства. Влада не лише замовчувала роль іноземних організацій у справі подолання наслідків голоду 1921–1923 рр. та економічної розрухи, а й «режисувала» вияви масової народної підтримки кожного більш-менш помітного урядового заходу чи програми. Прикладів тому безліч. Так, зокрема, була організована й показова акція на підтримку запровадження димотики в еллінських школах України. Висхідним пунктом для її розгортання став таємний обіжник ЦК КП(б)У окр- виконкомам Одещини, Маріупольщини, Миколаївщини, Київщини № 04226/т за підписом секретаря ЦК П. Любченка (9 березня 1928 р.). У ньому «рекомен- дувалися» цілком конкретні обриси і майбутнього «громадського» руху, і механізми його досягнення: «Новий грецький правопис, що його введено було останнім часом по радянських грецьких школах, викликав обурення з боку урядових та громадських реакційних верств у Греції. Реакційна преса у Греції здійняла з цього приводу ворожу кампанію проти СРСР. З другого боку, Якубова Лариса 258 поступові ліві мовознавці Греції вітають цю реформу і вимагають її поширення в межах самої Греції. За це їх звинувачували у співчутті більшовизму, і питання набуло політичного значіння. Грецький посол в СРСР Пануріадис спробував використать актуальність питання про правопис, як привод для антирадянської пропаганди серед грецького населення Північного Кавказу, Закавказзя та Криму. Він об`їздив місцевості з грецькою нацменшістю, збирав куркулів та непманів, застращував їх тим, що, хто не голосуватиме проти нового правопису, тому, як більшовикові, закрито буде поворот до Греції тощо. Таким чином, йому пощас- тило вплинути на зменшення в деяких грецьких школах учнів і викликати антирадянські настрої. Цьому втручанню офіційних представників грецького уряду та грецької реакційної преси до наших внутрішніх справ необхідно дати рішучу відсіч. Треба провести серед грецького населення роз’яснюючу кампанію щодо значіння реформи правопису, поступовості цього акту, а також мобі- лізувати виступи та масові заяви грецької нацменшості про охоче і добровільне прийняття нового правопису та протести сільрад, позапартійних зборів, нарад родичів школярів, проти намагань грецького фашизму відгородити трудящих греків в СРСР од надбань радянської культури (виділення — Авт.). Необхідно обміркувати план кампанії з місцевими органами Наркомоствіти та робітниками преси, перевести її в найближчий час, висвітливши відповідно в пресі»38 Непідвладна ані доводам здорового глузду, ані зауваженням науковців про штучність радянської реформи грецького (болгарського, татарського тощо) пра- вопису, ані зойкам освітян про їхню неспроможність вирішувати поставлені перед ними партією та урядом завдання, спираючись на наявну матеріально- технічну та інтелектуальну базу, кампанія настирливо «проштовхувалася» аж до Голодомору та масових політичних процесів, коли адміністративний ресурс її запровадження було цілковито вичерпано. Не буде перебільшенням зауважити, що найбільшим викликом часів коре- нізації для радянської національної політики став побутовий антисемітизм. Це суспільне явище було свого роду лакмусовим папірцем, що унаочнив реальний стан речей у сфері міжнаціональних відносин у єдиній у світі країні, де інтер- націоналізм був закріплений у конституції та програмних документах правлячої політичної сили. Сплески антисемітизму відбувалися неодноразово: в першій половині 1920-х рр. — як стихійна відповідь на кризові соціально-економічні умови та інерція погромного лихоліття; у 1927–1928 р. — як реакція на створення єврей- ських національних районів та сільськогосподарську колонізацію; у 1930– 1931 рр. — на хвилі антиколективізаційного опору. Погроми 1917–1920 рр. наклали глибокий травмуючий слід на свідомість українського суспільства, спотворивши долі і їхніх жертв, і безпосередніх учасників, і випадкових свідків. Протягом 1921 р. влада доклала чимало зусиль, аби дистанціюватися від звинувачень в участі радянських військових формувань у погромах. З цією метою були створені спеціальні комісії, що докладно розслідували найбільш кричущі погромні події. До певної міри із цим завданням влада справилася, проте розрядити суспільну напругу їй не вдалося. Неконт- Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 259 рольована міграція євреїв теренами республіки та їхнє неочікуване повернення до погромлених обійсть, на той час вже зайнятих новими мешканцями, лише загострювали й без того вкрай напружену ситуацію у містечках, що животіли в умовах жорсткої соціально-економічної кризи. Антисемітизм у першій половині 1920-х рр. був притаманний як пересічним мешканцям містечок, так і їхнім управлінцям. Саме остання обставина стала безпосередньою причиною загострення «єврейського питання» як такого, так і обопільних взаємин влади та єврейських громад. Величезний шар початкових матеріалів ЦКНМ склали скарги містечкових євреїв на антисемітизм місцевих органів влади. Місцеві управлінці не лише потай зловживали владою, а й не цуралися привселюдного приниження «народу», що перебував у їхньому підпорядкуванні. На першотравневій демонстрації (!) в с. Криве Озеро секретар райкому Григор- чук таким чином прокоментував нещасний випадок, внаслідок якого загинув єврейський візник та був покалічений росіянин: «… За одного росіянина краще таких 100 жертв»39. Надвечір того ж дня, виступаючи перед виборцями, Гри- горчук заявив, що всі містечкові євреї є спекулянтами і гальмують усіляку роботу. Прояви антисемітизму були масовими. Саме вони спровокували сталу конфронтацію містечкових євреїв до влади, внаслідок якої у низці рад сіоністи прийшли до влади через легальні вибори. Остання обставина витвережуючим чином подіяла на органи центральної влади. Вони переглянули ставлення до заспокійливих звітів райвиконкомів і організували обстеження обставин існу- вання містечка у повоєнну добу. З’ясувалося, що життя єврейського містечка було вкрай складним. Так, зокрема, Могильов, який впродовж воєн став свідком зміни 20 влад, внаслідок окупації Бессарабії зі жвавого торгівельного міста перетворився на «глухий кут і малолюдне містечко на самому стику кордону Радянського Союзу»40. Під час обстежень з`ясовувалося безліч курйозних випадків, які траплялися внаслідок зневажливого ставлення до традицій і звичок нацменнаселення. 1925 р. комісія у складі прокурора округи та інструктора окружного парткому «відпрацювала» заяву Айзіка Неймана з Мурованих Куриловець. У ній ішлося про те, що голова райвиконкому Хропко у пошуках шляхів поповнення бюджету примусив євреїв взяти в оренду птахобійню і водночас заборонив різку пташини без його особистого дозволу, як виняток — за рецептами для хворих. Хоча на місці з`ясувалося, що Айзік Нейман давно помер, а заява написана Перямутром (який, певне, у такий спосіб намагався убезпечити себе від негативних наслідків скарги на голову райвиконкому), Хропка притягнули до відповідальності «за дискредитацію радянської влади та перевищення влади»41. Через те, що глибинка рясніла такими вигадливими «Хропками», до кінця 1920-х рр. містечка назагал залишалися епіцентрами хронічних проблем: побу- тових, економічних, етнокультурних, сфери міжнаціонального спілкування. Про їхню гостроту дає уявлення низка архівних джерел. Так, 22 серпня 1925 р. (на 8-му році радянської влади!) кустарі м. Томашпіль у листі до голови ВУЦВК Якубова Лариса 260 Г. Петровського повідомляли про поширення бандитизму, щоденні грабунки та вбивства євреїв. Привертає увагу, що бандити не гребували вбивством і гра- бунком поодиноких кустарів, і навіть нападали на чисельні групи (40 кустарів, що прямували на ярмарок до м. Жирин, 15 кустарів «… перев’язали, як овець на бійні, побивши, пограбували. Товар і коней забрали, а постраждалих залишили зв’язаними як чоловіків, так і жінок»42). У 18-ти верстах від Томашполю до містечка Баровка увірвалися 13 бандитів, які пограбували сільраду (!) і нав- колишні єврейські села. Євреї були впевнені, що у банду об`єдналися місцеві селяни — переважно бідняки, які потерпали від голоду, а міліція, що складалася з начальника і двох міліціонерів, була неспроможна навести лад у районі. Систематичність єврейських погромів спричинила занепад економіки містечок і апатію кустарів, які говорили: «Чому їм не грабувати, коли радянська влада їм не перешкоджає у щасливій і легкій роботі. На самому невеликому ярмарку бандити отримують 200–300 червонців. Дуже скоро вони напевне прийдуть до єврейських містечок, нікого не боючись, і будуть убивати». У розпачі, наївно і водночас зворушливо, кустарі просили, аби «радянська влада … твердим і гріз- ним словом сказала бандитам: «Відніміть ваші закривавлені руки від людей, вони також не винні». Завершувався лист словами: «Хай живе мир між народами на рівних правах!»43. Додамо лише, що періодично погроми відбувалися і пізніше. Один із них, згідно з матеріалами фонду ЦКНМ, стався у середині листопада 1927 р. у м. Снитків Могилівської округи. В листі, адресованому ДПУ УСРР, ЦКНМ повідомляла, що населення містечка виявилося беззахисним перед нападом банди з 20-ти осіб. Вона пограбувала кооператив, одна людина загинула, кілька були поранені, частина мешканців містечка, зокрема й вчительки, були погра- бовані та побиті. «Ви собі не можете уявити той пригнічений настрій, який панує в усьому місті», — писали секретар комсомольського осередку, завідувач школи, представник ССТ, голови сільради та союзу кустарів. Місто наповнене підозрілими особами, а в ньому немає навіть міліціонера. Після заходу сонця усі ховаються по хатах, через те громадське життя «замерзло». «Населення сильно стурбоване через відсутність охорони у місті», — констатував радянсько- партійний актив. Далі йшли вимоги: «Ваш обов’язок ужити всіх заходів для того, аби райвиконавець чи ДПУ вислали озброєну силу для охорони міста. Якщо ДПУ не може, то хоча б нехай буде міліція, інакше у подальшому неможливо працювати»44. Радянські працівники цілком серйозно замислювалися над виїздом зі Сниткова, що загрожувало припиненням дії радвлади на території містечка. Зваживши негативні наслідки такого сценарію, ЦКНМ терміново звернулася до ДПУ з листом: «Повідомляючи про вищенаведене, вважаємо, що необхідно вжити відповідних заходів задля забезпечення містечка озброєною охороною, ураховуючи те, що з одного боку при теперішньому поширенню антисемітизму в банду можуть бути втягнуті деякі селяне, а з другого — єврейське населення містечка Сніткова, як і сусідних містечок, в разі повто- рювання нападів банди може покинути містечки, що з політичних міркувань з’являється дуже небажаним [виділення — Авт.]»45. Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 261 На врегулювання містечкової проблеми у більшовицької влади пішло кілька років, далеко не всі кроки були результативними. Присвоєння низці містечок статусу міських поселень не зустріло очікуваного піднесення у середовищі його мешканців, оскільки податковий тягар городян був суттєво більшим46. Загострення антисемітизму у 1927–1928 рр. у зв’язку з розгортанням єврей- ської сільськогосподарської колонізації перетворилося на гостру соціальну проблему. Слід зауважити, що антисемітські настрої були явищем звичайним у німецьких та грецьких колоніях, власне, усюди, де інтереси місцевого селянства перепліталися з інтересами єврейських колоністів. Ці традиційні для першої половини 1920-х рр. проблеми тим більше загострилися після того, як у низку колоній на радянсько-партійну роботу прибули призначенці єврейського поход- ження. Представник Херсонського губвиборчкому Цесляк, проводячи перевиборчу кампанію в менонітських селищах восени 1925 р., відзначив наявність анти- семітизму. Останній, щоправда, поширювався тільки на районне керівництво колишньої німецької волості — переважно єврейського походження. Попри брутальний тиск РВК колоністи запекло опиралися повторному обранню голови Кочубеївської сільради і за сумісництвом — секретаря комосередку Циндель- ковського, профуповноваженого і водночас — секретаря комсомольського осе- редку Небельштейна. Населення п’яти селищ у категоричній формі виступило проти Циндельковського, зауваживши, що останній, укладаючи трудові дого- вори, замість встановлених законодавством 8% вимагав 25–30% (факти підтвер- дила перевірка)47. РВК, своєю чергою звинуватив колоністів у тім, що вони виступають проти комуністів. Врешті Циндельковський на зборах ударив по столу кулаком і заявив: «Ви — куркулі, ви — контрреволюціонери, якщо ви не хочете комуністів прийняти до вашої сільради, то я прийду до Вас як голова і тоді ви побачите». Налякані колоністи надіслали делегацію за губернським уповноваженим, просячи звільнити їх від затятого ненависника колоністів48. У колонії Мюльгаузен опір колоністів списку райвиконкому був настільки очевидним, що вибори довелося проводити з 9-ї ранку до 12-ї ночі. Врешті частина найбільш одіозних районних активістів була відряджена на роботу до інших районів49. Потік негативної інформації аж до повідомлень про погроми буквально затопив ЦКНМ. Проблему держава вирішувала усіма доступними засобами. По- перше була розгорнута широка роз’яснювальна кампанія у пресі. Впродовж 1928 р. у місцевих і центральних газетах була опублікована чимала кількість дописів, заміток і репортажів із судових засідань, що розтлумачували населенню контрреволюційний характер антисемітизму. Розбираючись поміж собою у таємному режимі відносно тих чи інших висловлювань у пресі, радянсько- партійні функціонери чимдалі на показ виставляли лише позитивні приклади розвитку добросусідства колоністів із оточуючим селянством. Задля цього у єврейські колонії відряджалися групи робітників (приміром, делегації з 16 харківських пролетарів, «з яких переважна більшість українців та росіян»). Ті на власні очі мусили переконатися, що на українську землю оселяють Якубова Лариса 262 єврейських трударів, а не непманів і торгашів, які визискують місцеве населення50. Заяви робітничих делегацій у пресі про побачене, публікація піднесених звітів радянських урядовців про успіхи єврейської сільськогосподарської коло- нізації, а згодом — і розбудову створених на основі колоній єврейських націо- нальних районів створювали ілюзію залагодження проблеми. Назагал, преса 1927–1928 рр. створювала враження досягнення вирішальних перемог на цьому фронті. Між тим заходи влади стосовно вгамування хвилі побутового анти- семітизму були малоефективними. Становище єврейських переселенців ще біль- ше ускладнювалося під тиском низки негативних чинників: зловживання та упередженості місцевих органів влади, відсутності навичок господарювання на землі, складних погодних умов, ворожості місцевих мешканців, які зводили нанівець зусилля переселенців, потравляючи їхні поля, викрадаючи худобу та врожай. Найбільш складним у цьому сенсі виявився 1928-й рік, коли різко збіль- шилося повернення колоністів. Серед причин масового відходу переселенців представник Комзету на Криворіжжі Я. Островський відзначав загострення взаємовідносин із сусідніми селянами, з боку яких надходили постійні погрози. Після вбивства одного з колоністів решта замислилася над поверненням до містечок. «Загалом, настрій у переселенців, що перебувають у становищі, коли озимина загинула, а на ярові засіви також розраховувати нема чого, — пога- ненький. Постачання продовольством відбувається з перебоями, несвоєчасно й у незначній кількості. Потрави, що здійснюються систематично сусіднім насе- ленням, доходять у деяких випадках до побиття переселенців. Антисемітизм посилився. У переселенця немає певної перспективи, що буде з їхніми сім’ями на зимовий період. Зважаючи на це, треба розраховувати, що відхід з поселень збільшиться»51. Про гостроту тогочасної ситуації свідчить копія листа гурту селян із Мелі- топольщини до О. Ярославського, який ми, зважаючи на його показовість, подаємо без купюр. «Я оце прочитав Вашу статтю антисемітизм у Комс. Укр. Ви приплели і Маркса, і Леніна, і багато де чого наговорили на користь євреїв. Але ми селяни Вам не можемо вірити і ось через що: скажить будь ласка, чому це так, що євреї тепер одержують найкращі землі у нас на Вкраїні і в Криму, а наші брати на Поділлі, Волині та Київщині пухнуть з голоду, бо не мають землі, ні мають на чім працювати. А чи не краще було б переселити сюди їх, а ніж давати землю отій городській шантропі, що запрягає воли в шлеї, а коні в ярма та тільки паскудить. Землю доведе до ладу тільки той, хто на ній працював давно, та її любить, а не євреї. Ми знаємо, що держава дає зараз єврейським переселенцям великі гроші на будівлі, реманент і т. инш. А чиї це гроші. Мабуть таки наши бо щось не чути, щоб держава вивозила за кордон єврейське дрантя, або які там їхні вироби, а вивозить пшеничку та ще саму найкращу. Отже, коли держава хоче дійсно допомогти селянській масі, то нехай забезпечить тих селян, які тут у Таврії шукають заробітку, бо вдома нема як то кажуть ні кола, ні двора. Такі селяни раз у раз наїзжають до нас з Київщини, Поділля, тощо шукаючи землі або заробітку. Це люди одягнені у лапті, без людської одежі, голодні. Їм т. Ярослав- Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 263 ський треба допомогти. Треба їх переселити на вільні землі, а не роздавати їх євреям або держати у фонді. Більш треба робити для селян, а не галасувати на зборах. Тоді ми скажемо, що влада наша, а тепер поки що вона Троцького та всіх тих, хто ходив з обрізом та боїться загубити свого портфеля. Отож не диво, що ви закликаєте селян і робітників вороже ставитися до антисемітизму, а самі до нього спричиняєтесь своєю роботою на користь євреїв. Це ми пишемо Вам, щоб ви знали, що нам нічого приятелювати з жидами. Мов тобі хохол є багато земельки в Сибірі та Росії, виїзжай туди, а вам пани євреї Україна та Крим. Перечитайте це та скажіть з ким селяне повинні бути з Леніном і Марксом чи проти них. Скажіть хоч собі в редакції, бо голосно не відважетесь. На те-ж і свободи дождались. Отака ваша правда»52. В той час, як офіційна преса рясніла замітками про планомірне розгортання колонізації, архіви газет та Комзету наповнювалися листами іншого гатунку. І російською і українською мовою йшлося про одне. «В ГУБКОМ ПАРТИИ — В РЕДАКЦИЮ, ИЛИ КУДА ТАМ НАЙДЕТИ НУЖНЫМ. Дорогие товарищи. Мы обращаемся к Вам от всех переселенцев, за исключением евреев, обращая внимание, что делается на вокзалах железных дорог. Почти на каждой станции евреев переселенцев встречается только толпы народа и им дорогой подарки, — они едут и ни в чем не нуждаются, да и на что им, когда им на вокзалах все дают, даже бывает что и конфекты и пирожное. У нас в вагоне евреев человек 20 будет, остальные русские и хохлы и нам нету никакого почета, да и он нам и не нужен, но нам всем обидно, для чего такой почет оказывает советская власть евреям. Тут у нас говорили, что это потому, что евреи стоят у власти и дорогой то евреи все как-то сами по себе держутся и нам рассказывают, что их там в Биробиджане ждут с машинами уже и с тракторами и даже с готовыми постройками, что дескать им помогает ... советская власть, и капиталисты буржуи евреи заграницей и тут в России. Конечно, я еще ... и то скажу, что если им буржуи помагают, то пускай они им и землю дают. А мое мнение, можно бы еще они денежки какие им буржуи присылают, разделить бы на всех поровну переселенцев, вот де да у нас и советская власть, если только одним буржуям будут на вокзалах и речи говорить и подарки давать и хлеба и куски и даже конфекты. Мы горя и нужды хватили у себя в деревне по-горло и никто нам ничего, а евреям подарки дорогие да и одеты они не так, как мы — по городскому. Пожалуйста мы вас просим обратить внимание и поместить в другие газеты и скажите всем по телеграфу и или там по радио как знаете, чтобы евреям почести не оказывали и чтобы других переселенцев недразнили, пущай будет все поравному, потому мы перед советской властью равные и власть ежели наша мужицкая, так пущай будет всем одинаково. Еще мы вас просим, чтобы ежели можно похлопочите, чтобы и нам на месте дали машины и домы, а- то ежели евреям дадут, а нам не дадут, будет в людях смятение. Ежели можно пропечатайте наше письмо в газете. Якубова Лариса 264 Остаемся крестьяне деревни Костыляй Дмитриевского уезда И другие Сидор ЗИМИН [мова оригіналу — Авт.]»53. Селянство в регіонах колонізаційного руху повсюдно не могло зрозуміти політики, яка віддавала землю в руки прийшлих, коли її було замало для міс- цевих. Ця обставина так швидко й безповоротно політизувала «несвідоме» місцеве селянство, що його чимдалі складніше було стримувати. Якщо хтось з тогочасних політичних діячів сподівався віднайти опору режимові в особі єврейських переселенців, то прорахувався і замість політичних дивідендів одер- жав розширення опозиції, як за рахунок колоністів, так і власного селянства. Подальше розпилення земельних ресурсів республіки у руках дрібнонадільних одноосібників вело до очевидного стримування розвитку продуктивних сил країни та політичної ескалації. Колонізаційна політика виступила фактором внутрішньої дестабілізації суспільства, яке, щоправда, і без неї не відзначалося цілісністю. Цілком зрозумілими були вимоги й претензії до політики з боку титульного етносу та втягнутих у конфлікт етнічних меншин. Фактом є й те, що і перший і другі були громадянами однієї країни й мали рівні права на належні умови для етновідтворення. Побоювання В. Жаботинського щодо небезпеки, яка криється у здійсненні аграризації у країні, кожен камінь якої пам’ятав гайдамаччину, були небез- підставними54. Варто додати лише, що ситуація склалася не просто гостра, а майже безвихідна: селяни, споглядаючи розбудову єврейських колоній (а згодом — національних районів), дивувалися «щедрості» радянської влади і щиро вва- жали, що все це юдофільство фінансується їхнім коштом; влада, своєю чергою, неспроможна була визнати, що фінансування єврейської сільськогосподарської колонізації відбувається передовсім коштом міжнародних єврейських органі- зацій, бо це знецінило б її внутрішній та зовнішній авторитет. Саме тому ДПУ УСРР, Укркомзет, ЦКНМ та решта зацікавлених відомств перевели дослідження проявів антисемітизму та їхніх причин у режим суворої таємності. ДПУ акуму- лювала повідомлення про антисемітизм з місць недаремно: аналіз відомостей щодо його поширення в усіх соціальних верствах, включаючи непманів, без- робітних, військових, студентів тощо створював підстави для серйозного зане- покоєння. Найбільше ж владу турбувала та обставина, що за нею поволі, але міцно закріплювався імідж «жидівської влади». Червоною ниткою ця неви- баглива теза проходила крізь текст секретної доповідної записки політуправ- ління Українського Військового Округу на ім`я П. Буценка, датованій 2 червня 1927 р.55 Зі стовпа селища Миколаївка Висківського району Зинов`ївської округи до справи була долучена наступна листівка: «Україна Україна, Україна безчасна вдовиця Що ти робиш. На що розпустила своїх дітей. Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 265 О ... Глянь, подивишся. Подивишся, не цурайся оце твої діти А дідівськи попихачі Бо сами скот їли, самі в ярмо запряглися Й неню проклинають... Запродали жиди віру, и сами продають Продають, та й продали, що сталися їхні діти Ні ... Не їхні твої, твої Україно, Рожевіі квіти... Подивишся своїм широким оком Та розкажи їм про дідівськи їхніх Як на ворогів вони гуляти В руках із священики. Та як вони зарізали ляхів, жидів, По всій Україні... Та як неню захищали Орли сизокрилі. Рожевіі квіти, твої орли сизокрилі Оборонці волі... Отієї волі, що занапастили Петро й Катарина. Розкажи, як отаманів своїх служать Як у штурм вони ітимуть То як, то як закалити свою зброю Легко здобутую. Розкажи, розкажи Україно ... Бо я вже дивуюся, та нічого не вдіяти Сів та й зажурився. Гайдамака (Галаіда)»56. Висновки аналітиків ДПУ були невтішними: зростання антисемітизму, що розпочалося у 1925 р., набуло безперервного характеру. «Антисемітизмом зара- жені всі прошарки і класи населення і він має місце навіть серед окремих членів партії. Основною базою антисемітизму є антирадянський елемент у місті та на селі, який посилює свою діяльність і паралельно веде боротьбу з Радвладою, використовуючи антисемітизм для своїх цілей, тобто для боротьби з Рад- владою»57. Намагаючись домогтися рішучого перелому громадської думки, органи влади розробили і запровадили низку заходів, зокрема, і безжальне переслі- дування учасників антисемітських випадів у судовому порядку. Прикладом може слугувати справа про так званий ритуальний наклеп Лещинських, що розглядалася у Черкаському окружному суді58. Полягала вона в наступному: Якубова Лариса 266 21 березня 1926 р. Агафія Лещинська, намагаючись приховати небажану вагіт- ність, під вигаданим прізвищем лягла до місцевої лікарні на аборт. Батьки марно намагалися розшукати дочку і врешті подали заяву до міліції, звинувачуючи гр. Лібермана у ритуальному вбивстві. Обшук в обійсті Лещинського резуль- татів не дав, а невдовзі вона була виявлена на лікарняному ліжку. Після при- низливих звинувачень та чуток, що миттєво рознеслися містечком, євреї, своєю чергою, почали збиратися групами, врешті зійшлися у клубі кустарів, куди запросили свого голову (за сумісництвом нацменпрацівника) і «… вимагали від останнього терміново поставити до відома місцеву владу», телеграфувати до центру, арештувати Лещинську, вголос висловлюючи незадоволення діями начальника міліції. Наступного дня, зібравшись на вечірню молитву, євреї знов запросили нацменінструктора і вимагали від нього цілком конкретних дій, апелюючи до гасел політики коренізації. «Основним питанням, що проходило червоною ниткою під час розмов, висновків і пропозицій — було, що, незважаючи на те, що Радвлада існує 8 років і жорстко бореться з усіма передсудами і залишками царизму, проте, є ще досі темні сили, що знаходять грунт для своїх мерзенних вчинків, і що ми в майбутньому не гарантовані від провокації, а тому необхідно негайно телефонувати до ВУЦВК, оскільки місцева влада досі себе в цьому відношенні не проявила, виділити делегацію і послати до округи. Крім зазна- ченої вище, жодних офіційних делегацій нікуди не надсилалося. Надіслана делегація з’явилася в округу до секретаря ОПК (в особі тов. Малкіна — Нацмена і тов. Лоріс) і повідомила про те, що сталося. Вислухавши їх Секретар відправив їх до ДПУ»59. Попри те, що поміж спричиненою Лещинськими колотнечею і віднайденням зниклої дівчини минуло не більше 6 годин, ОПК потурбувався з’ясувати пози- цію місцевого українського населення. Діапазон думок останнього був доволі широким: від «бий жидів» до «хіба жиди такі дурні, щоби їсти кров людську, коли у них курей вистачає?» Влада (і партійна і місцева) натомість бездіяла, створивши прецедент небезпечного суспільного хвилювання. Враховуючи полі- тичний момент, ОПК видав відповідні рекомендації: зважаючи на політичну доцільність, віддати до суду Лещинських, Кучинського (наречений дівчини) і начальника міліції, провівши судовий процес суспільно-політичного характеру і виділивши для цього кращих працівників; місцевий управлінський апарат терміново зміцнити кадрами. Отримав по заслугах і нацменпрацівник: резолюція позбавила його перспектив подальшого кар’єрного зростання: «Констатуючи, що лінія, яку проводив Уповноважений Нацмену, і його підхід до роботи йде врозріз із загальною лінією партії по національному питанню, вважати необ- хідним заміну тов. Малкіна іншим, більш політично витриманим товаришем, завчасно надіславши на місце Окрнацмена для глибокого і детального обсте- ження роботи серед нацменшин»60. Послідовно роз’яснюючи свою позицію щодо єврейських переселенців, уряд тим не менш йшов на поступки роздратованому селянству, надаючи пільги полякам та українцям, аби ті не відчували себе дискримінованими, порівняно із Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 267 євреями. Та все ж чимдалі антисемітизм набирав усе огидніших форм, від- дзеркалюючи болючі соціально-економічні проблеми радянської глибинки. Очевидний спалах побутового антисемітизму припав на часи суцільної колек- тивізації. Величезна кількість архівних джерел та публікацій періодичної преси свідчать про те, що емоційний стан етнічних громад, зокрема й у тому, що стосувалося відчуття громадянської захищеності, у цей час набув пограничного характеру. Тотальна наруга над селянством закріплювала настрої тотальної тривоги, яка будь-якої хвилини могла набути неочікуваного повороту. Про одну з курйозних ситуацій йдеться в офіційному запиті ЦКНМ до Плисківського РВК та Прокуратури республіки від 13 липня 1931 р. — Голова сільради Бондарець вирішив заохочувати мешканців містечка Дзюнківка до участі у польових роботах за допомогою штрафів. Бригада молоді без попередження обходила будинки євреїв і вимагали штраф, у рахунок якого забирала подушки та інший домашній крам. Віз, навантажений майном, у супроводі кінноти просувався містечком. Хтось пустив містечком чутку: «Грабують жидів». Приголомшені євреї (як видно, ментально цілком готові до чергового погрому) знялися з обійсть, наспіх позачиняли помешкання і повтікали до річки (!). Цікаво, що перевірка з’ясувала: наказ голови сільради про штрафування євреїв був без- підставним — по містечку був оголошений санітарний тиждень, упродовж якого євреї мусили привести до ладу вулиці, двори й будинки61. Не кращі наслідки давало довільне змішування вихідців з різних етносів у трудових колективах, найбільше — сільськогосподарських. У листопаді 1930 р. представницька комісія (за участю члена ЦКНМ) розслідувала факти антисе- мітизму у Ново-Іванівському радгоспі, перед тим поповненому через харківську біржу більш як 70-ма позбавленцями-євреями. Останні складали 60% від 120 нових радгоспних працівників, саме їм у провину ставилися розхлябаність, халатність, умисне шкідництво, за які частина з них була заарештована рад- госпною адміністрацією. Дехто з робітників та керівників радгоспу, не кри- ючись, називав новоприбулих «жид», «жидівська морда» тощо, а найбільш заповзяті (Миронов і Шабанов) — напали з ножем на групу євреїв, що пря- мували до гуртожитку, з криками: «Всіх вирізати жидів»62. Перевіривши обста- вини колективної скарги на місці, комісія дійшла цілком відповідного часові висновку про «перенесення класової ненависті до групи позбавленців на націо- нальний ґрунт», а в якості причини такого ганебного інциденту назвала те, що «робітничий комітет під час літніх робіт не провів серед робітників роз’яс- нювальну роботу про національну політику партії»63. Формальність висновків комісії не лишає підстав сподіватися, що решта з десятків звернень і скарг представників етнічних меншин про переслідування та утиски прав на націо- нальному ґрунті, отримала скільки-небудь вагому реакцію з боку місцевих органів влади та управління. На початку 1930-х рр. листи єврейських селян про вороже ставлення до них стали звичним явищем. Практично на кожен такий випадок відряджався упов- новажений ЦКНМ для розгляду справи на місці64. Втім, вже з другої половини 1931 р. на запити ЦКНМ щодо проявів антисемітизму місця відповідають Якубова Лариса 268 маленькими відписками простим олівцем на клаптиках паперу65, згодом — у міру переростання голоду в Голодомор — актуальність проблеми зійшла нані- вець сама собою. Підсумовуючи викладене вище, слід вкотре підкреслити двоїстість і супе- речливість взаємовідносин влади та етнічних громад упродовж найбільш етнічно-орієнтованого періоду існування радянської державності. Не запере- чуючи значних позитивних змін, що відбулися у процесах етновідтворення та етнокультурному житті низки громад, слід пам’ятати, що вони були лише однією стороною етнонаціонального буття радянської України. Політика коре- нізації запроваджувалася в особливому правовому полі — без визначення дефініцій «національна меншина», «корінний народ», «титульна нація». Вона ґрунтувалася на запереченні надання якійсь мові статусу державної. Ця прин- ципова позиція більшовицького проводу справляла визначальний вплив на решту складових національної політики. Важливо усвідомлювати, що націо- нальні ради і райони радянська влада розглядала лише як знаряддя запровад- ження на місцях відповідної мовної політики: то були адміністративно-тери- торіальні одиниці з діловодством національним мовами, а не територіальні автономії певного етносу. Ознаки тоталітаризації соціально-політичного життя були очевидними у роботі національних адміністративно-територіальних оди- ниць вже наприкінці 1920-х рр. Структура їхніх виконавчих органів і спе- ціальних нацменустанов будувалася таким чином, щоб оперативно акумулювати потрібну державі соціально-економічну, політичну та іншу інформацію, воло- діння якою дозволяло ефективно керувати розвитком міжетнічних взаємин з центру, водночас зводячи нанівець ініціативу місць, не допускаючи групування інтересів етнічних меншин та їхньої презентації через будь-яких «посередників між радвладою і нацменшинами»66. Впродовж міжвоєнного періоду поняття «національна меншина»67 тлума- чилося поза його політичною складовою, лише як група осіб певної етнічної приналежності, а основою формування радянської етнополітики були інтереси діючої влади. Найдратівливішою проблемою останньої залишалася відсутність суттєвої підтримки більшовицької доктрини широким загалом етнічних громад. Величезних зусиль владі коштувало «конструювання» потрібного складу націо- нальних адміністративно-територіальних одиниць. Власне, декларована держа- вою зростаюча з року у рік підтримка виборця досягалася за рахунок широ- косяжного обмеження виборчих прав та політичної монополії більшовиків. Проблему нарощування соціальної бази влади мали вирішувати проекти соці- ально-економічної реконструкції, індивідуально розроблені для кожної етнічної громади, розбудова освітніх і культурних установ, що працювали національ- ними мовами. Історія національних адміністративно-територіальних одиниць, що трива- лий час підносилася як вищий прояв радянської демократії, була неоднозначною і суперечливою. Створення національних рад і районів загасило вогнища конфліктності у місцях розселення етнічних меншин. Національний принцип районування виявився вдалою знахідкою радянської влади. Це допомогло Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 269 гармонізувати міжетнічні взаємини у найбільш складний і вибухонебезпечний період існування радянської держави. Який би зміст не вкладали етнічні громади у створення національних рад і районів, він залишався доволі чітко визначеним відповідними урядовими постановами. Виокремлення рад і районів з перева- жаючою людністю етнічних меншин згідно з буквою закону мало за мету запобігання утиску прав останніх на використання рідної мови у контексті запровадження українізації, але не повинне було створювати виняткові умови для того чи іншого народу. Надзвичайно важливим є усвідомлення мети існування національних рад і районів, які від початку їхнього утворення держава розглядала лише як знаряддя запровадження на місцях відповідної мовної політики. Стосовно політичного змісту національних рад і районів, як органів влади місцевого рівня, слід відзначити, що вони були частиною складної ієрархічної будови радянської державності, що забезпечувала збереження диктатури партійних вождів шляхом позбавлення політичних прав «експлуататорських класів». Називаючи адміні- стративно-територіальні утворення у місцях компактного розселення етнічних меншин національними, слід пам’ятати, що то були адміністративно-терито- ріальні одиниці з діловодством національним мовами, а не територіальні авто- номії певного етносу. Прагнення контролювати й спрямовувати у «радянське річище» діяльність рад від моменту складання списків кандидатур до вирішення останніми най- дрібніших питань повсякденного життя складало базову вісь внутрішньої полі- тики більшовицької партії. Диктаторські тенденції визначали політичне обличчя більшовизму з перших років його приходу до влади, проте політична й соціально-економічна криза початку 1920-х рр. привела партійних керманичів до усвідомлення необхідності певного послаблення одіозних проявів політич- ного диктату. Не остання роль у створенні привабливого іміджу радянської влади відводилася політиці коренізації, що повинна була зробити її зрозумі- лішою і ближчою населенню. Значними успіхами у сфері вдалого етнополітичного регулювання держава завдячувала спеціальним структурам, в Україні — передовсім Центральній комісії у справах національних меншин при ВУЦВК. Управлінський апарат відіграв не останню роль й у тривалому в часі збереженні більшовицької влади над Україною. Сила правильно сконструйованої управлінської машини була цілком усвідомлена В. Леніним вже перед останнім походом в Україну. В записці до політбюро ЦК РКП(б) вождь розпорядився: «Надо установить не- медленно практическую, краткую, но существенную форму отчетов (2 раза в месяц) каждого работника партии с Украины… За неприсылку отчетов арес- товывать. Иначе прозеваем Украину»68. Надалі запроваджена ним схема функ- ціонування й звітності радянських установ зверху донизу забезпечувала своє- часне інформування вищих органів влади про всі аспекти життя регіонів. Інформація акумулювалася, аналізувалася і ставала підосновою оперативного вироблення відповідних управлінських рішень, що забезпечували збереження влади більшовиків у всі найбільш критичні періоди її існування. Якубова Лариса 270 ЦКНМ, пильно відслідковуючи потік статистичних даних та політичних звітів, що надсилали місцеві нацменоргани, фактично перетворилася на центральний аналітичний орган, який готував підсумкові та агітаційно-пропа- гандистські матеріали для українського уряду. Саме вони ставали основою корекції політики більшовиків стосовно окремих етнічних громад. Слід від- значити, що до кінця 1920-х рр. ця схема ручного управління процесами етно- національного життя виправдовувала себе на всі сто відсотків, забезпечуючи керованість суспільно-політичних процесів та міжетнічну рівновагу в регіонах. Поглинення ВКП(б) низки соціалістичних партій, зокрема національних, що було органічним фактором затвердження більшовицької влади у політичному просторі на початку 1920-х рр., в подальшому відіграло суперечливу роль у діяльності радянської державної машини. Низка державних функціонерів — вихідців з національних партій, хоча й проголосили свого часу цілковитий перехід на комуністичні програмні засади, не могли, так би мовити, суто хірургічно видалити зі своєї свідомості величезний пласт теоретичних уявлень про те, якими мають бути відносини влади і суспільства, якими шляхами має розвиватися загальнодержавна і національні культури. Зовсім не випадково впродовж перших років більшовизації і в Україні, і в Росії, і в Білорусії (тобто у республіках з багатим досвідом політичної боротьби) у різних політичних ситу- аціях та дискусіях матеріалізувалися давні бундівські, боротьбистські, поалей- ціоністські та ін. ідеї врегулювання відносин між владою і етнічними спіль- нотами. Власне, найбільшою тогочасною перемогою більшовиків стало здобуття державною машиною монопольного права на представництво інтересів ентічних громад. Вкупі з партійною монополією і фактичним здійсненням своєрідної політичної інквізиції (причому руками лівих вихідців з переслідуваних партій) вона з часом забезпечила ВКП(б) стерилізацію суспільно-політичної думки, її переведення у побутову площину, знеособлення суспільно-політичних рухів та встановлення неподільного контролю правлячої партії і над суспільством, і над державним (управлінським) апаратом. Насправді доволі важко повноцінно кваліфікувати тогочасні складні і в субординаційному, і в сутнісному відношенні взаємини влади і етнічних громад. Одне є цілком очевидним: і селянству, і міським мешканцям, позбавленим ще на початку 1920-х рр. усіх засобів самозахисту, попри всі їхні побоювання і страхи, попри всі претензії до держави, не залишалося іншого вибору, як звертатися за допомогою до влади, причому — бажано до влади центральної, зважаючи на недолугість і заплямованість іміджу влади місцевої. Ця зовнішня суперечливість стосунків влади і громад згодом упродовж років вдало використовувалася центральною владою для дистанціювання від усіх «прорахунків» і «перегинів» влади місцевої: жодна із плям, спричинених місцевими управлінцями, не могла заплямувати верховну владу. Парадокс радянської історії полягав у тому, що викриттям зловживань місцевих управлінців (згодом для них вигадали міфо- логему «враг народа») центральна влада спромоглася чимдалі більше дистан- ціюватися в очах суспільства від негараздів і прямих злочинів, які сама ж і генерувала. Міфологема про справедливу верховну владу і безсовісних/ Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 271 злочинних спотворювачів її волі, мала давні корені у вітчизняній історії. Вона була успадкована вождями більшовиків і доведена ними до досконалості. Власне, ефективність використання пропагандистської машини та культ- освітньої мережі для забезпечення існування влади, що не лише не відображала інтересів більшості населення, а й докорінно переформатовувала життя останніх відповідно до власних інтересів, не мала аналогів у тогочасній світовій полі- тичній практиці. Привнесення в усі напрямки внутрішньої політики більшовиків зовнішніх ознак прогресивності, сприяння національно-культурному розвитку народів при одночасному проголошенні їхньої рівності, надало радянській державно-політичній системі потужний запас міцності. Популяризація нової політики радвлади відбувалася на громадських і професійних нарадах (голів і секретарів сільрад, голів кооперативів, учителів, агрономів комун та артілей, голів КНС тощо), що набули регулярного характеру. Саме вони створювали атмосферу широкої участі суспільства, зокрема й етнічних громад, в управлінні державою, у якій від них насправді нічого не залежало. Поетапне згортання мережі органів по роботі серед етнічних меншин стало логічним етапом трансформації етнополітики радянського уряду. Не менш логічним було також згортання найбільш витратних і безперспективних, на думку союзного керівництва, напрямків політики коренізації стосовно етнічних меншин — національних рад і районів, національних шкіл і культосвітніх закладів. Це нове для керівництва радянської України завдання вирішувалося методами Великого терору, який на той час перетворився на універсальне знаряддя мобілізації багатонаціонального радянського суспільства в епоху воєн- них тривог кінця 1930-х рр. ———————— 1 Цит. за: Шевельов Ю. Про памфлети Миколи Хвильового // Сучасність. — 1978. — № 2. — С. 19. 2 Бистрицька О.Б. Розвиток системи освіти національних меншин в Україні у 1917– 1939 рр.: Дис... к.і.н. — Х., 1998. — Арк. 72. 3 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 59. — Арк. 19. 4 Там само. — Спр. 65. — Арк. 77–78. 5 Там само. — Оп. 2. — Спр. 7. — Арк. 6. 6 Там само. — Оп. 1. — Спр. 65. — Арк. 169. 7 Там само. — Спр. 65. — Арк. 171. 8 Там само. — Спр. 55. — Арк. 14. 9 Там само. — Спр. 55. — Арк. 14. 10 Там само. — Спр. 169. — Арк. 1. 11 Там само. — Арк. 20. 12 Там само. — Арк. 23. 13 Там само. — Арк. 24–25. 14 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 20. — Спр. 2688. — Арк. 19–23. 15 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 154. — Арк. 49. 16 Там само. — Оп. 2. — Спр. 7. — Арк. 90. Якубова Лариса 272 17 Там само. — Спр. 6. — Арк. 111. 18 Там само. — Спр. 7. — Арк. 111. 19 Там само. — Арк. 133. 20 Там само. — Арк. 153. 21 Там само. — Оп. 1. — Спр. 9. — Арк. 3. 22 В оригіналі йдеться про «раду національних меншин» при ЦКНМ. 23 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 128. — Арк. 6. 24 Там само. — Арк. 21. 25 Там само. — Арк. 20. 26 Там само. — Спр. 132. — Арк. 32. — Повний текст листа бердичівських кустарів унаочнює причини суперечливих взаємин місцевих органів влади і містечкових євреїв. «Перевод с еврейского В Ц.Б. Н а ц м е н От Бердичевских кустарей. — З а я в л е н и е Мы все кустари не пользующиеся наемным трудом. Работаем в трудных условиях упавшей потребительской покупной возможности Бердичева. При общей торговой отсталости и отсутствии средств оборота, — мы переживаем очень тяжелое время. Наше материальное положение плачевно, измученные благодаря ряду непосильных налогов, мы фактически в материальном отношении прибиты; кроме того местная фининспектура не оценивает общую налоговую политику Соввласти по отношению к кустарям и не считается с индивидуальным положением каждого из нас, так что инспектура практикует до сего времени по отношению к нам систему непосильных тяжелых налогов, что делает наше положение, в провинциальных условиях, при недостаточном соблюдении местными органами власти революционной законности, — особо тяжелым. За вторую половину 24/25 года каждый из нас был обложен подоходно- имущественным налогом со всех видов и это обложение отозвалось так болезненно на кустарях, ослабленных еще с того момента, когда мы были приравнены к нерабочему элементу. Мы не видим никаких перспектив для восстановления нашего экономического положения. Категория обложения достигает до девятой, несмотря на то, что боль- шинство из нас имеет личные патенты 1-й категории. Модус обложения случайный, не соответствует нашему социальному положению. Такое беспринципное обложение приводит к ликвидации квалифицированной кустарной силы Бердичева. Мы обращаемся в Центральный орган Нацмена с просьбой помочь нам в отношении снятия с нас налогов за вторую половину 24/25 года. Мы доверяем передать эту просьбу и лично поддерживать ее тов. М. Гофману. — П о д п и с и (Следует 44 подписи) Перевод верен: фв- 29/IX-25 г.» 27 Там само. — Спр. 55. — Арк. 26. 28 Там само. — Спр. 91. — Арк. 23. Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації 273 29 Там само. — Спр. 43. — Арк. 90. 30 Там само. — Спр. 153. — Арк. 50. 31 Там само. — Арк. 51. 32 Там само. — Арк. 70. Там само. — Оп. 2. — Спр. 6. — Арк. 147. 34 Вирішенню проблеми передувала телеграма: Адреса: 2 адреса ХАРЬКОВ ЦЕК НАЦМЕН ВУЦИК ЛЕВИНУ копия ХАРЬКОВ НАРКОМПРОС ЕВБЮРО ЛЕВИТАНУ 10/09 о год 14 хв 22 МСК ПР. № 56/478/2 Пприйняв кс Тищенко З МОСКВИ № 32/74 [... службові помітки] Одесский наробраз забирает школу МЕТАЛЛ номер шесть бывшую Менделевича под Украинскую школу мотивы недостаток общих профшкол тчк школа находится вблизи Молдаванки центра еврейской бедноты создана еврейские средства содержалась целиком до 24 года нами ремонтирована оборудована снабжена пособиями отстроена после пожара 24 году еврейскими общественными организациями поныне субсиди- руется ЕКО ОРТОМ ДЖОЙНТОМ тчк Украинизация школы произведет самое тяжелое впечатление еврейское общество субсидирующие заграничные еврейские круги тчк Примите срочные энергичные меры спасению школы без энергичного вмешательства Центров школа будет днях Украинизирована Телеграфьте ответ Согласована ЧЕМЕРИНСКИМ ПЕКОРТ — Див.: ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 117. — Арк. 107. 35 Там само. — Спр. 42. — Арк. 58. 36 Там само. — Арк. 58–59. 37 Там само. — Спр. 94. — Арк. 64. 38 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 20. — Спр. 2688. — Арк. 14. 39 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 59. — Арк. 2. 40 Там само. — Арк. 19. 41 Там само. — Арк. 28. 42 Там само. — Спр. 94. — Арк. 29. 43 Там само. — Арк. 30. 44 Там само. — Оп. 2. — Спр. 4. — Арк. 7. 45 Там само. — Арк. 8. 46 Там само. — Оп. 1. — Спр. 59. — Арк. 30. 47 Там само. — Спр. 65. — Арк. 53–54. 48 Там само. — Арк. 55. 49 Там само. 50 Там само. — Оп. 2. — Спр. 11. — Арк. 74. 51 Там само. — Арк. 83. 52 Там само. — Арк. 161. 53 Там само. — Спр. 3 — Арк. 14. 54 Жаботинський В. Вибрані статті з національного питання. — К., 1991. — С. 117. 55 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 2. — Спр. 3. — Арк. 69. 56 Там само. — Арк. 50. 57 Там само. — Арк. 52. 58 Там само. — Арк. 26. Копія звинувачувального висновку по справі ритуального наклепу Лещинських — по ст. 109 КК, статьям 16, 10, 83 КК. — Попередньо на засіданні Якубова Лариса 274 Черкаського окрпарткому 23 квітня 1926 р. було ухвалене наступне рішення: «ОПК рахує, що розгляд цієї справи повинно бути дано виїзної сесії, як маюче значіння округового масштабу. Суд повинен мати анті-релігійний пропагандистський зміст» (ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 2. — Спр. 3. — Арк. 7). Детальний протокол розгляду питання Черкаським ОПК розміщений там само. — Арк. 18–22. 59 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 2. — Спр. 3. — Арк. 19. 60 Там само. — Арк. 22. 61 Там само. — Оп. 1. — Спр. 578. — Арк. 216. 62 Там само. — Спр. 485. — Арк. 69. 63 Там само. — Арк. 70. 64 Там само. — Оп. 2. — Спр. 7. — Арк. 65. 65 Див. приміром: ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 559. 66 Первое Всеукраинское совещание по работе среди национальных меньшинств. 8–11 января 1927 г. — Харьков, 1927. — С. 151. 67 Й. Сталін називав національні меншини «текучими національними групами» вкрапленими в інонаціональні компактні більшості. — Сталин И.В. Об очередных задачах партии в национальном вопросе // Соч. — Т. 5. — С. 26. 68 Цит. за: Ленин В.И. Неизвестные документы. 1891–1922. — М., 1999. — С. 314. Этнические общины и власть: за парадными кулисами политики коренизации Политика коренизации занимает особое место в истории межвоенного периода. Неослабевающий научный интерес к проблематике объясняется ее значительным теоретическим потенциалом и практической значимостью. Исследователи, как пра- вило, акцентируют внимание или на ее неоспоримых достижениях, или — на просчетах и недостатках. В статье на основе засекреченных в советское время архивных материалов показаны те стороны работы государственных органов этнополи- тического регулирования, которые тщательно оберегались от внимания обывателя. Проникновение на «кухню» советской национальной политики значительно расширяет угол зрения на политику коренизации, ее дихотомическую суть, причины базовых противоречий, сопровождавших ее осуществление. Ключевые слова: этнические (национальные) меньшинства, политика коренизации, национальное административно-территориальное строительство, национальные сове- ты, этнокультурная модернизация, национальная политика, антисемитизм. Ethnic community and authority: under the veil of politics of korenization The politicy of corenization is occupied the special place in history of 1920–1930 years. Unflagging scientific interest to problem is explained by its considerable theoretical potential and practical meaningfulness. Scientists, as a rule, accent attention or on its undeniable achievements, or on miscalculations and failings. Article studies those sides of work of public authorities, which was carefully guarded from attention of inhabitant. Penetration on the «kitchen» of soviet national policy extends the point of view on the policy of corenization, its dichotomy essence, reasons of base contradictions, accompanying its realization. Keywords: ethnical (national) minorities, the policy of corenization, national admini- strative-territorial development, national soviets, ethnocultural modernization, national policy, anti-semitism.

Етнічні громади та влада: за парадними лаштунками політики коренізації

Institution

Ähnliche Einträge