Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка (матеріали до «Словника мови творчої особистості)
У поданих нижче матеріалах пропонуємо нові лексичні і фразеологічні одиниці біблійного походження, не засвідчені у сучасних загальномовних тлумачних словниках.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Лексикографічний бюлетень |
|---|---|
| Дата: | 2018 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2018
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185529 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка (матеріали до «Словника мови творчої особистості) / З. Козирєва // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2018. — Вип. 27. — С. 101-115. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860247651490988032 |
|---|---|
| author | Козирєва, З. |
| author_facet | Козирєва, З. |
| citation_txt | Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка (матеріали до «Словника мови творчої особистості) / З. Козирєва // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2018. — Вип. 27. — С. 101-115. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Лексикографічний бюлетень |
| description | У поданих нижче матеріалах пропонуємо нові лексичні і фразеологічні одиниці біблійного походження, не засвідчені у сучасних загальномовних тлумачних словниках.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:38:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
101
Зінаїда Козирєва
Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка
(матеріали до «Словника мови творчої особистості»)
Авторські словотворчі ресурси і спосіб їх реалізації прямо залежать
від стилю. «Мовне обличчя» письменника найвиразніше виявляється в
публіцистиці. Для дослідження публіцистичних творів Євгена Сверстю-
ка, що вирізняються загостреністю політичних суперечностей, важли-
вий передусім ідеологічний план вивчення. У світоглядній системі пись-
менника на першому місці перебуває лексика соціально-політичного,
етичного змісту. У його публіцистичних творах не тільки відображено
науково-філософське осмислення навколишнього світу, а й намагання
зрозуміти його рушійні сили, аби донести до читача свою оцінку клю-
чових подій минулого і передбачити (вплинути) на майбутнє. Не менш
важливе значення у творчості Є. Сверстюка має також мова духовної
сфери – засоби релігійного (інші назви: конфесійного – С.Я. Єрмоленко,
сакрального – В.В. Німчук, богословського – Н.Д. Бабич) стилів. Осо-
бливістю творів майстра є поєднання, взаємопроникнення двох стилів –
публіцистичного і релігійного. Домінантою композиційно-мовленнєвої
структури публіцистики Є. Сверстюка є створений ним тип сакрально-
політичної оповіді. Специфіка сакрально-політичного вокабуляру публі-
цистичних творів Є. Сверстюка спонукає до пошуку нових можливостей
донесення до читача позиції письменника, його кредо і виводить на кон-
станти української духовної культури і на концептуальну картину світу
власне Є. Сверстюка.
Авторський словник потребує виділення ідіоглос, тобто важливих
для творчості письменника слів і словосполук як зображальних засобів
авторського ідіостилю і як носіїв ключових ідей його світосприймання,
авторської концептуальної картини світу. Лексичними одиницями-ідіо-
глосами біблійного походження, що структурують світ мовної особис-
тості Євгена Сверстюка, є: Біблія, Абсолют, ідол, Христос, Сатана,
біси тощо. На основі авторських ключових лексем як вияву етнічного
мовомислення письменника у лексикографічному форматі вибудовуємо
українську національно-мовну картину світу. Особливе змістове наван-
102
Зінаїда Козирєва
таження у письменника мають лексичні одиниці та їх морфолого-слово-
твірні варіанти на позначення Бога. Сакралізовані лексичні одиниці, що
виконують функцію символізації, групуються навколо архіконцептів, які
утворюють бінарні опозиції: МАТЕРІАЛЬНЕ – ІДЕАЛЬНЕ, РОЗУМ –
ВІРА, ВІЧНИЙ РОЗУМ – ЗНАННЯ, ЖИТТЯ – СМЕРТЬ, БОГ – ДИЯ-
ВОЛ, ДОБРО – ЗЛО, КРАСА – ПОТВОРНІСТЬ.
У поданих нижче матеріалах пропонуємо нові лексичні і фразеологічні
одиниці біблійного походження, не засвідчені у сучасних загальномовних
тлумачних словниках (список словників, з якими було зіставлено виділені
слова й словосполуки, подано в кінці блоку словникових матеріалів).
Ecce homo [лат. – це людина]. Слова Понтія Пилата про Ісуса
Христа. Христос приходить не усунути Закон, а виконати його –
утвердити Волю Отця, що послав Його. Кожною сторінкою життя
Він утверджує в світі нові ідеали – Істини, Добра, Краси. Він являє
вчинки, що можуть бути піднесені до ранґу закону. ..Це дає підставу
чужому – прокураторові, що присудив Христа до страти, сказати
слова подиву: ECCE HOMO (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993,
77). – Латинський переклад з Вульгати грецького виразу Ίδοὺ ỏ ảνθρωπος,
за яким, згідно з Євангелієм від Іоана, прокуратор Іудеї Понтій Пилат
показав народу Єрусалима після бичування Ісуса Христа, одягненого в
багряницю і увінчаного терновим вінком, бажаючи збудити співчуття
натовпу: І вийшов назовні Ісус, у терновім вінку та в багрянім плащі. А
Пилат до них каже: Оце Чоловік! – (Іо. 19: 5).
абсолю́т: духовний абсолю́т. Вічна, незмінна і досконала
першооснова всього сущого – Бог, дух, ідея, що протиставляється
відносному і обумовленому матеріальному. Чи не найбільшим єретиком
і вчителем західнього мислення у нас був Шевченко з його рішучим
поверненням до духовних абсолютів, до біблійного світогляду і
християнських вартостей (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993
(1991), 30)
А́вель, -я, ч., бібл. Символ невинної жертви. Прокурор:
«Обвинувачення вважає за можливе слухати справу без явки академіка
Кравчука». Про себе ж подумав: «Тільки хай той академік пам’ятає, що
Каїн – я, а він – лише Авель» (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014
103
Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка...
(2004), 614). – Алюзія на Адамового сина, вбитого рідним братом Каїном
як уособлення запеклої сімейної і соціальної ворожнечі.
анабіо́за: духовна анабіо́за (норм. анабіоз), перен. Пригнічення,
загальмування релігійної, церковної діяльності і пов’язаний з цим
моральний занепад суспільства. Серед людей, що піднялися з низів
духовної анабіози до інтенсивного духовного життя й пізнання Бога
в собі й у світі, вирізняється постать Валерія Марченка, молодого
українського політичного в’язня, що загинув на етапах своєї важкої
хресної путі (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1988), 236).
ана́тема: кидати ана́тему (норм. анафему). Піддавати осуду,
засуджувати. На зустрічі з Римом ви представляєте Україну, будучи
Антиукраїною. За старою віковою звичкою ви кидаєте на пробуджену
Україну анатему, нині проклинаєте ієрархую УАПЦ і чекаєте на вихід
опричників… (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1990), 70).
антибо́г, -а, ч. Релігійно-міфологічний персонаж: верховний демон
зла, володар пекла, який підбурює людей до здійснення зла; антипод
Бога, сатана. Сізіфа зупинили під камінним дощем.. І то була друга кара
Сізіфові, послана антибогом за ревність виконання велінь кари Божої
(Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014 (1999), 513).
анти́христ*, -а, ч. 1. бібл., рел. Людина, противник Христа, який
видає себе за Месію, але має злу сутність. Убивства, розбещеність,
хтивість, ідолопоклонство, грабунок, обман, гордість, самовпевненість,
марнослав’я, ненависть до істини і гоніння на добру й порядну людину –
ці прогнози актів Антихриста, закладені ц феномені зла й олжі. Вони
написані тисячі років тому (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993
(1990), 20); Розважливий Антихрист, оснащений багатим вибором
дешевих замін ників, робить справу розмивання успішніше, ніж гарячий
і нетерпимий голодранець (47). 2. перен. Людина, яка здійснює злі
і руйнівні вчинки, діяння. А тим часом падіння влади Антихриста в
Европі почалось уже після поразки фашизму. Саме тоді на стала хвиля
клерикалізації Німеччини, Польщі... Нарешті та хвиля захоплює і пустелі
червоної імперії зла (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1991),
39); Народ сам фанатичний блиск його [Василя Липківського] очей
сприймав як заклик до опору владі антихриста (Є. Сверстюк, Світлі
голоси життя, 2014 (2007), 27). 3. Як прикладка, перен., лайл. Про того,
104
Зінаїда Козирєва
хто уособлює антилюдяну, антигуманну владу. На нього [П.Г. Тичину]
влада звернула особливу увагу вже після публікації в 1926 році твору
«Чистила мати картоплю» – там голодна мати картає сина-комуніста:
Ленін-антихрист явився, мій сину, / а ти проти мене (Є. Сверстюк,
Блудні сини України, 1993 (1991), 39); Ленін-антихрист явився – це
не якась зовнішня символіка часу, а це структурні форми поетики, і
за ними стоїть суть (42). – У СУМ: розм., заст.; без перен. знач. – За
назвою персонажа християнської есхатології, біблійних, церковних та
інших пророцтв про останні дні світу.
апокаліпти́чний* [грец. ἀποκάλυψη, ἀποκάλυψις – виявлення,
викриття], -а, -е. Який віщує смерть; страшний, жорстокий, безнадійний;
апокаліпсичний. Вік страшних пошестей чуми і мору – вік XV –
вважався апокаліптичним (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993
(1990), 62). Апокаліпти́чні випробування див. випробува́ння. – У
СУМ і СУМД: без коментаря й етимол. – Від Апокаліпсис – назви однієї
з книг християнської церковної літератури І ст. н.е останньої книги
Нового Заповіту, у якій зібрано пророцтва про кінець світу; пор. укр.
відповідники Об’явлення, Одкровення св. Івана (Іоанна) Богослова.
апокаліпти́чно. Присл. до апокаліптичний; жахливо, безнадійно.
Микола Вінграновський тривожно заговорив про свій народ, і метафори
його звучали апокаліптично (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993
(1991), 26). Зазвуча́ти апокаліпти́чно. Справляти враження, подібне
до Апокаліпсису; викликати уявлення про «кінець світу»; неймовірно,
жахливо. Микола Вінграновський тривожно заговорив про свій народ,
і метафори його зазвучали апокаліптично (Є. Сверстюк, Блудні сини
України, 1993 (1991), 26).
архидия́вольський, -а, -е, перен. Надзвичайно сильний за ступенем
вияву; дуже підступний, неймовірно злий, лютий. Історичний
прецедент Леніна, організатора колосальної катівні, задекорованої
словом «чрезвычайка», – це архидиявольська спокуса для німецького
єфрейтора-художника і для грузинського семінариста-каторжника
(Є. Сверстюк, На полі чести, 2015, 289).
аскети́зм: революці́йний аскети́зм. Невибагливий спосіб життя,
за якого чиє-небудь суворе самообмеження, скромність і стриманість
зумовлені революційними переконаннями, самовідданістю у боротьбі за
105
Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка...
соціальний прогрес, без сподівання на віддяку й на небі. Революційний
аскетизм – матеріялістичний [матеріалістичний]. Він зневажає
покірність кротких і чистих серцем, відкидає співстраждання,
милосердя і «всяку містику». Це аскетизм гордині, це скромність гордині,
і мета його – здобути собі право не щадити інших, право судити суворо й
нещадно (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 79); Христия́нський
аскети́зм. Християнське подвижництво, засноване на ревному прагненні
до єднання з Богом, духовно-моральному вдосконаленні, що здійснюється
через подвиги доброчесного монастирського або мирського життя.
Правда, зовні схожим з християнським був революційний аскетизм. Але
в цій зовнішній схожості закладена протилежна суть: християнський
аскетизм є упокоренням гордині й не має жадних зовнішніх цілей, –
лише моральне вдосконалення через зречення насолод, які дає світ
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 79).
атеї́ст: соромли́вий атеї́ст. Той, хто під тиском певних обставин,
ситуації, що склалася, неохоче, приховано позиціонує себе як людину
невіруючу, безбожника, людину, яка не вірить в Бога. Я мав доволі близькі
стосунки з академіком Зеровим [Дмитро Костянтинович Зеров] і його
дружиною – бував у них удома. Зеров – особистість великого формату.
Відкритий, ерудований, мислячий. Він не вмів брехати. Може, й не
мусив. Одначе він був певною мірою «зсовєтизований» – був атеїстом,
але – я додав би – «соромливим атеїстом» (Є. Сверстюк, На полі чести,
2014, 139).
біблі́йно-апокаліпти́чний, -а, -е, перен. Який стосується біблійних
пророцтв про кінець світу, пов’яз. з ними; який нагадує такі пророцтва.
Офіційна критика відчула велику невідповідність драматичних проблем
і біблійно-апокаліптичних мотивів під цією легкоприйнятною назвою
[«Україна в огні» О. Довженка] (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014
(1999), 266).
біблі́йно-проро́чий, -а, -е. Стос. до біблійних пророцтв; пов’яз.
з ними. Імовірно, що якби Шевченко прожив довше, його політична
активність виявилася б гостріше, звичайно, на боці польського
повстання… Але в творчості його біблійно-пророчі мотиви були
остаточними (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1990), 186).
106
Зінаїда Козирєва
Бі́блія*, -ї, ж. Звід священних книг іудейської і християнської релігій,
що складається зі Старого Заповіту (визнаного кожним з цих віровчень)
і Нового Заповіту (визнаного лише християнством). Не просто знати
Біблію, а розуміти її джерельну силу, що живила й живить нашу
творчість (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1991), 173). – У
СУМ: з малої літери; уточн. знач. Світ Бі́блії, уроч. Усе, що вміщено
у Старому і Новому Заповіті. Шевченко.. змалку списував Сковороду,
того, що.. проповідував єдність трьох світів – мікросвіту (людина),
макросвіту (космос) і світу Біблії (слова-символи) (Є. Сверстюк, Блудні
сини України, 1993 (1991), 188).
благословле́ний, -а, -е, на що, книжн., уроч. Якого схвалили і
благословили; гідний слави. У тисячоліття Хрищення Руси земля
св. Володимира стоїть просто неба у великім сум’ятті. Київські
гори, благословлені на славу і життя рукою св. Апостола Андрія
Первозванного, задивились у темну течію Дніпра, що втратив
незворушну певність у своїм плині до моря (Є. Сверстюк, Блудні сини
України, 1993, 76).
блаже́нний: блаже́нні кро́ткі. Той (ті), хто сподобився пізнати благо,
благодать Божу, хто виражає сумирність, доброту, лагідність. «Блаженні
кроткі» – сувора влада поверталась до них спиною, поблискуючи
шкіряною курткою і мавзером (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993,
79). – Вислів із третьої заповіді блаженств, повністю фраза звучить так:
«Блаженні кроткі (тихі, лагідні), бо землю вспадкують вони» (Мт. 5: 5);
Блаже́нні ми́лостиві. Той (ті), хто сподобився пізнати благо, благодать
Божу, хто терплячий, добрий, милосердний, відгукується на чужий
біль, завжди готовий до прощення. «Блаженні милостиві» – цього
осантименту твердий більшовик не зносив: і не просіть, і не моліть –
Москва сльозам не вірить. Вольові генії беззаконня і революційної
законности не знали милосердя: воля – непоєхитна, сваволя – безмежна,
неволя – абсолютна (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 79). –
Вислів із п’ятої заповіді блаженств, повністю фраза звучить так:
«Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мт. 5: 7); Блаже́нні
миротво́рці. Той (ті), хто сподобився пізнати благо, благодать Божу,
хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки. «Блаженні
миротворці» – це перші «контра»: боротьба ж непримиренна…
107
Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка...
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 79). – Вислів із сьомої заповіді
блаженств, повністю фраза звучить так: «Блаженні миротворці, бо вони
синами Божими стануть» (Мт. 5: 9); Блаже́нні спра́глі пра́вди. Той (ті),
хто сподобився пізнати благо, благодать Божу, хто виражає пристрасне,
сильне прагнення пізнати істину. «Блаженні спраглі правди» – до таких
була презирлива посмішка: ваша правда минула, тепер наша правда…
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 79). – Вислів з четвертої
заповіді блаженств, повністю фраза звучить так: «Блаженні голодні та
спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть (Мт. 5: 6»); Блаже́нні ті,
що пла́чуть. Той (ті), хто сподобився пізнати благо, благодать Божу,
хто виражає глибокий жаль, зажуру за чим-небудь. «Блаженні ті,
що плачуть» – цьому протиставлялось торжество переможця: хай
недобитки плачуть… (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 79). –
Вислів із другої заповіді блаженств, повністю фраза звучить так:
«Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені» (Мт. 5: 4); Блаже́нні убо́гі
ду́хом. Той (ті), хто сподобився пізнати благо, благодать Божу, хто щиро
визнає і завжди переконаний, що його розум, мудрість і сила перед Богом
нічого не варті. «Блаженні убогі духом» – учить Христос. Саме слово
«Блаженні» викликало саркастичну посмішку і зневагу до смиренности
негордих духом (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 79). – Вислів із
першої заповіді блаженств, повністю фраза звучить так: «Блаженні вбогі
духом, бо їхнє Царство Небесне (Мт. 5: 23); Блаже́нні чи́сті се́рцем. Той
(ті), хто сподобився пізнати благо, благодать Божу, хто щирий, відвертий,
внутрішньо, духовно чистий. «Блаженні чисті серцем» – це наперед
приречені вівці (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 79). – Вислів із
шостої заповіді блаженств, повністю фраза звучить так: «Блаженні чисті
серцем, бо вони будуть бачити Бога» (Мт. 5: 8).
бог*, Бог, -а, ч. 1. За релігійними уявленнями: всезагальне світове
начало, творець неба і землі, усього сущого; у християнстві один у
трьох лицях: Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух. Дуже характерний
для Шевченка штрих: у великі хвилини перед ним завжди стоїть Бог
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1990), 185); Більшовизм – це
сила протиприродна. Злочин був для них [більшовиків] лише засобом,
продиктованим сатанинською ціллю – гординею кумира стати богом і
вчителем усього світу (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1990),
108
Зінаїда Козирєва
21). 2. перен. Одухотворення, натхнення, просвітлення. Бог у душі
поета і пророка – зовсім не той образ, що в душі смиренного священика
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 180); – У СУМ: з малої літери,
дод. знач. Бог прони́зує всесвіт. Афористичний вислів на позначення
божественної природи усієї системи світобудови. Бог пронизує всесвіт,
який треба виповнити своїми зусиллями – і це неодмінний мотор всього
дальшого розвитку життя (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993
(1989), 47); Бог творив де́рево, а не ліс. Афористичний вислів на
позначення унікальності кожної людини, кожної особистості, з яких
складається суспільство. Тоді треба і на міжнародній арені Тоді треба
перестати творити на міжнародній арені міт про свідомих українців
як бандитів, зрадників, антисемітів, поліцаїв і т. д. Тоді замість
творити карикатури требі пазнвати образ рівного правного партнера.
Тоді треба прийняти християнський принцип: Бог творив дерево, а не
ліс (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1989), 131); Бог тво́рить
позити́вною силою любо́ви. Афористичний вираз на позначення
благотворного впливу духовності на життя і творчість людини. Бог
творить позитивною силою любови і надихає нею свої творіння
(СвБСУ, 1993 (1990), 19); Моли́тися своє́му Бо́гові. Залишатися вірним
своїм національним звичаям і традиціям. Хто виділявся? ..Люди, які
свято берегли в серці свої святині, молилися своєму Богові й плекали
мрії повернутись до дому ОТЦЯ СВОГО. Це не діти казарми – вони
в казармі «дисиденти», чужі… (Є. Сверстюк, Блудні сини України,
1993 (1990), 13); Не ма́ти Бо́га в се́рці. Бути байдужим, черствим,
немилосердним. Виходить, ви зовсім не маєте Бога в серці? Ви діри у
своїй душі затуляєте отими бовванами і при цьому скаржитеся, що у
вас погане життя? (Є. Сверстюк, На полі чести, 2015, 295); Як перед
Бо́гом. Зовсім відверто, щиросердно; як на духу; як на сповіді. Один
Бог знає, як дорого заплатив Стус за ці слова, за «Таборові зошити»,
перекинуті через залізну завісу. Але то був чоловік, який говорив і писав
за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1989), 212).
богобо́рство, -а, с, книжн. 1. Боротьба з Богом (богами); атеїзм. У
Псалмах Давидових Бог теж неоднозначний образ: там є елемент
богоборства, є сумніви і докори (Є. Сверстюк, Блудні сини України,
109
Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка...
1993, 180). 2. Відсутність протистояння між людиною і Всевишнім.
Ми знаємо в літературі й богоборство як різновиди драматичної віри
в Бога, якого людина внутрішньо не готова прийняти, й продирається
крізь заперечення таки до нього ж (Є. Сверстюк, Блудні сини України,
1993 (1991), 216).
богобо́рчий, -а, -е, книжн. Стос. богоборства. Були в ній [статті
Є. Сверстюка «На полі чести»] усі прийняті акценти: революційні
мотиви, богоборчі тощо. Якось тоді легко віддавали данину натяжкам
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1991), 192).
боговідсту́пництво, -а, с. Зневіра в Бога, відмова від релігії. Треба
сказати, що боговідступництво часто починається з релітивізму – від
заперечення крайнощів до профанації святині, яка падає в очах маловірів
(Є. Сверстюк, На полі чести, 2015, 293).
богознева́га, -и, ж., перен. Глумливе ставлення до чогось дорогого,
заповітного для кого-небудь. Загашування духу на всіх рівнях, зневажання
святих і послідовна богозневага із «закручуванням гайок» вели до
переоцінювання всієї духової спадщини з викликом світові (Є. Сверстюк,
Світлі голоси життя, 2014 (1999), 44).
Богома́тір, -тері, ж. Мати Ісуса Христа; Богородиця, Свята Діва.
В Опанаса Заливахи є відома картина в кількох варіянтах [варіантах] –
«Покрова»: смутна Богоматір великим білим покривалом у своїх
білих руках захищає голови малих світу сього – від лиха, від незримого
нашестя, від насильства й мору страшного ХХ віку (Є. Сверстюк, Блудні
сини України, 1993, 231).
богом забутий кра́й, богом забутого кра́ю, ч. Про занедбану людьми
і покинуту вищими силами країну. На «ламкій і виткій вскеспадній
дорозі» до Бога поет [Василь Стус] перебував часто, а коли спадав з
неї, то роздумував над темною долею приречених поколінь у «богом
забутому краю» – коли над торжищем людським, де орють лихом і лихом
засівають «Бог постав як лютий бич і можновладця» (Є. Сверстюк,
Блудні сини України, 1993, 154).
богосло́віє, -я, с., ц-сл. Сукупність церковних учень про Бога й догма-
ти релігії; теологія; богослов’я. Розвінчання Бога підкосило всю систему
гуманітарних понять і відкинуло богословіє, усяку ідеалістичну філо-
софію, мораль, етику й естетику – як непотріб – «на смітник мину-
110
Зінаїда Козирєва
лого» (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014 (1999), 255). – У СУМ:
богослов’я.
братолю́біє, -я, с., ц.-сл., уроч. Вияв любові до всіх людей, як до рід-
них; як між братами; братолюбність, братолюбство. Послідовна клясова
пильність, «нетерпимість до всяких проявів» – стала воістину новою
релігією, також абсолютною, як новозавітна проповідь братолюбія
(Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 79).
вавило́н [з д.-гр. Bαβυλών, далі з аккад. Babili – ворота бога], -а, ч., пе-
рен. Про те, що уособлює імперію, поневолювача. Вели́кий імперський
вавило́н. Про Російську імперію; вавилонський полон. Але для Шевчен-
ка він [М.В. Гоголь] був не сатириком, а «наш безсмертний Гоголь», по-
сланий з неба, щоб сміхом зупинити зле прямування суспільного життя
та повернути озлобленому світові християнський мир душі і бачення
суті. ..Той сміх і той плач – то та сама дума, що роздирає серце, і те
саме відчуття неволі у великому імперському вавилоні… (Є. Сверстюк,
Світлі голоси життя, 2014 (1999), 126). – Алюзія на давнє знамените міс-
то в Месопотамії, столицю Вавилонії – збірну назву серії насильницьких
переселень значної частини єврейського населення Іудейського царства
за часів сорокатрирічного правління Навуходоносора ІІ (605 – 562 рр. до
н.е.) як каральні заходи у відповідь на антивавилонські повстання.
ва́ртості, -ей, мн., перен. Поняття, ідеали, традиції та інші абстрактні
сутності, що мають найбільшу значимість для суспільства або людини, і
слугують моральним орієнтиром. Духо́ві ва́ртості. Поняття, які лежать
в основі внутрішнього пошуку людини, її устремлінь, формуванні світо-
гляду, індивідуального погляду на оточуючу дійсність; духовні вартості.
Він [Липинський] пропонує дух релігії справжньої, віри, що.. цілковито
визначає пріоритет духових вартостей (Є. Сверстюк, Світлі голоси
життя, 2014 (1999), 23); Культу́рні ва́ртості. Матеріальні і духовних
цінності, створені людством протягом його історії, які мають найбільшу
значимість для суспільства і людини. Нині ми пробуємо знайти спільний
знаменник і культурні вартості у феномені духовности. Просто на тій
підставі, що бездуховність явилась нам в образі розбитого корита,як
антипод усіх вартостей (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993
(1991), 43); Найви́щі ва́ртості. Певні встановлені суспільством ідеали,
які неможливо нічим виміряти і скласти їм ціну. Він [В’ячеслав Липин-
111
Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка...
ський] пропонує дух релігії справжньої, віри, що пронизує найвищі вар-
тості (Є. Сверстюк, Світлі голоси життя, 2014 (1999), 23); Сьогоде́нні
ва́ртості. Те, що не пов’язане з духовним життям людини; утилітарне,
побутове, скороминуще. Кілька поколінь українських читачів проходи-
ли школу (середню й вищу) знедуховлення свого національного поета і
замінювали його образи поняттями жорстокої клясової [класової] бо-
ротьби, «за перемогу революції», «за владу», «за знищення» і т. ін. Ми
здрібнювалися до кон’юнктури сьогоденних вартостей (Є. Сверстюк,
Блудні сини України, 1993 (1990), 175); Фундамента́льні ва́ртості. Го-
ловні, основні поняття, ідеали, традиції та інші абстрактні сутності, що
мають найбільшу значимість для суспільства або людини, і слугують
моральним орієнтиром. Все живе мусіло ставати в оборону фундамен-
тальних вартостей (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1991),
28); Христия́нські ва́ртості. Поняття, ідеали, традиції, що мають най-
більшу значимість для суспільства або людини і пов’язані з християн-
ством. Чи не найбільшим єретиком і вчителем західнього мислення у нас
був Шевченко з його рішучим поверненням до духовних абсолютів,до бі-
блійного світогляду і християнських вартостей (Є. Сверстюк, Блудні
сини України, 1993 (1991), 30).
ве́жа: Вавило́нська ве́жа [івр. Мигда́ль, Баве́ль], перен., книжн.
1. Про спорудження, створення чого-небудь величного, грандіозного,
що приречене на загибель. Антоненко-Давидович не прийняв маску, за
що був викинутий «на смітник історії» - в безвісті, де лупали каміння
для споруди Вавилонської вежі (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993
(1989), 222). 2. Колишній СРСР; вавилон. Нам не треба зупинятись на
тих поняттях, бо маємо перед очима сімдесятилітню руїну Вавилон-
ської вежі, складену з каміння гордині й самовдоволення (Є. Сверстюк,
Блудні сини України, 1993, 172). – Символічний образ в канонічному
тексті Біблії (Бут. 11: 1 – 9), де в одну оповідь зведено два сюжети про
Давній Вавилон (про побудову міста і змішування мов та про побудову
башти і розпорошення людей по всьому світі); спроба людей побудувати
башту до небес, аби уславити себе самих, не вдалася, оскільки розгніва-
ний їхньою зухвалістю Бог так змішав мови, що люди перестали розумі-
ти одне одного.
112
Зінаїда Козирєва
вийма́ння: вийма́ння пороши́нки з чужо́го о́ка. Прискіпливе,
критичне ставлення до інших людей і поблажливе до самого себе. І
яка ж то віра, коли грішний перед Богом і людьми ієрарх не тільки не
йде на покаяння і манастир, а навіть не допускає щодо себе простої
комуністичної самокритики? І який же він учитель, коли дає поганий
приклад вічного виймання порошинки з чужого ока… (Є. Сверстюк,
Блудні сини України, 1993 (1991), 75). – Вираз із Нагірної проповіді
Христа: І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному
оці не чуєш? Лицеміре, — вийми перше колоду із власного ока, а потім
побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого (Мт. 7: 1 – 5, переклад
І. Огієнка).
випро́бування: апокаліптичні випро́бування. Нещастя, тяжкі події,
співвідносні з апокаліпсисом, які являють собою щось жахливе, згубно-
катастрофічне для людей. За півтора століття, відколи нам відкрився і
зник, як раптова нагірна з’ява, Шевченко, ми пережили апокаліптичні
випробування – на грані смерти цілої нації та її святинь… (Є. Сверстюк,
Блудні сини України, 1993 (1991), 187). – За назвою (першим словом)
останньої книги Нового Заповіту «Одкровення Іоанна Богослова» (від
гр. apokalypsis – одкровення: apo – від і kalypso – ховати, приховувати),
де вміщено пророцтва про кінець світу, опис глобальних бід, масштабних
катастроф і катаклізмів.
висота́: з висоти́ Вавило́нської вежі, перен. З пихою виконавців
справи, яку ніколи не буде завершено через надмірну відірваність від
реального життя, без зв’язку з народом. Ах, товариші партапаратні!
..Дайте нам спокійно молитись своєму Богові – своєю рідною мовою. А
ви вже діліть корито та здалеку поглядайте на церкву – з висоти своєї
Вавилонської вежі (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1990), 73). –
Символ людської гордині, сум’яття і безладу. Тема староєврейського
міфу і біблійного сюжету про долю людства після Всесвітнього потопу.
Фрагмент, що переповідає про будівництво Вавилонської вежі, належить
до найдавнішої частини біблійних текстів (І тис. до н. е.). Він приписує
Німроду, праонуку Ноя і легендарному засновнику Вавилона, амбітний
задум звести колосальну башту (вежу) до небес, який не вдався:
розгніваний зухвальством людей Бог змішав мови, після чого вони, не
розуміючи одне одного, не могли продовжувати будівництво. Пор. згадку
113
Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка...
про Вавилонську вежу в пам’ятці історіографії та літератури Київської
Русі «Повість врем’яних літ».
Ві́ра, -и, ж. Переконаність в існуванні Бога, вищої сили, яка керує
світом; віровчення. Наше лицарство живило дух волі, підносило, як
прапор, абсолюти Віри і Правди, завжди показувало готовість вмерти
за землю батьків, за віру християнську (Є. Сверстюк, Блудні сини
України, 1993 (1991), 195). – У СУМ: з малої літери. Ві́ра христия́нська.
Релігійне вчення, що постало в І ст. н. е.; має три основні напрями:
православ’я, католицизм, протестантизм. Наше лицарство живило дух
волі, підносило, як прапор, абсолюти Віри і Правди, завжди показувало
готовість вмерти за землю батьків, за віру християнську (Є. Сверстюк,
Блудні сини України, 1993 (1991), 195). – Ґрунтується на вірі в Ісуса
Христа-боголюдини, який зійшов на землю і прийняв страждання заради
спасіння людства.
ві́чне, -ого, с. Те, що безкінечне в часі, не має ні початку ні кінця.
Коли палили і топтали ікони в тридцяті роки – в очах більшости навіть
тих, що відчували біль, ті ікони поблякли. Може, і за рахунок того, що
нові цінності, піднесені на високий п’єдесталь [п’єдестал], здавались не
такими вже осоружними. Так само змінювалися погляди на масштабні
історичні явища. ..Нині стало модою шукати те, що викидали і
розкидали ще позавчора… А ось великого, вічного, люди в своїй масі ні
тоді не бачили, ні тепер (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993, 96). –
Див. вели́ке.
вла́да: вся вла́да від Бо́га. За нормальних умов людина повинна
визнавати не тільки духовну владу, але й світську, державну. «Вся влада
від Бога» – нагадували нам християни і напівхристияни. Ми приймали цю
тезу апостола Павла, як заклик працювати і будувати, а не руйнувати.
Але ми передусім пам’ятали притчу Христову про талан (Є. Сверстюк,
Блудні сини України, 1993 (1989), 133). – Вираз з послання апостола
Павла до Римлян: Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає
влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога (13: 1). Пор.
інше прочитання відомої фрази: Ου γαρ εστινεξουσία ειμη απὸΘεού – Не є
владою ті, хто не від Бога.
вождь: сліпи́й вождь, поводи́р сліпи́х, перен. Керманич, який сам
не розуміє того, що відбувається навколо, веде за собою неосвічених,
114
Зінаїда Козирєва
затурканих людей. Ми готові збиратися знову, хоча б у катакомбах по
два-три в ім’я Його. Ми знову вчимося читати Євангелію [Євангеліє]
і молитись «визволи нас од лукавого». І більше не підемо по блудному
колу за сліпим вождем, поводирем сліпих (Є. Сверстюк, Блудні сини
України, 1993 (1990), 70). – Євангельський вислів: «Залишіть ви їх: це
сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями
впадуть (Мт. 15: 14, переклад І. Огієнка).
во́ля: во́ля Всеви́шнього. Джерело життя, святості, чистоти. Але
то поема [«Мойсей» І.Я. Франка] про духовну драму пророка, який
прагне нав’язати розмову з Богом і водночас має нав’язати розмову
про волю Всевишнього з юрбами номадів, що воліють створити собі
ідолів, бо ті нікуди не кличуть і нічого не боронять (Є. Сверстюк,
Світлі голоси життя, 2014, 159); Поклада́тися на во́лю Бо́жу. Вірити
в те, що всім у житті керує Бог, віддаватися плину життя на промисел
Божого провидіння, жити за євангельськими заповідями. Жадні [жодні]
аргументи не тривожили, сумніви не мучили, бо мав принципову засаду і
покладався на волю Божу (Є. Сверстюк, На полі чести, 2015, 28).
воро́та: воро́та відхо́ду. Наближення смерті. Надвечір батько тихо
відійшов. Мені стало досадно за свою суєтність. За те, що не відчув
великої хвилини прощання й великого мовчання біля воріт відходу
(Є. Сверстюк, На полі чести, 2015, 30). – Алюзія на «Притчу про тісні
(вузькі) ворота» в новозавітних Євангеліях від Луки (Лк. 13: 24 – 29) і
Матвія (Мт. 7: 13 – 14), де Господь, навчаючи народ, говорить, що ворота
неба тісні, і треба зробити зусилля, щоб увійти в них.
Всеви́шній, -нього, ч., висок. У християнстві: одне з імен Бога. Але
то поема [«Мойсей» І.Я. Франка] про духовну драму пророка, який
прагне нав’язати розмову з Богом і водночас має нав’язати розмову про
волю Всевишнього з юрбами номадів, що воліють створити собі ідолів,
бо ті нікуди не кличуть і нічого не боронять (Є. Сверстюк, Світлі голоси
життя, 2014, 159).
всепро́щення: христия́нське всепро́щення. Прощення всього й
усіх. Нагадаємо, що християнське всепрощення, поряд з поняттям
гріха, є вузловим поняттям християнської етики (Є. Сверстюк, Блудні
сини України, 1993 (1991), 172).
115
Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка...
всетворя́щий: всетворя́ща си́ла життя́. Те, що сповнює все живе
радістю, щастям, прагненням жити і творити. Зайвим було б казати, що
Шевченкова любов іде від євангельського джерела, як всетворяща сила
життя… (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1990), 177).
всюдису́щий, -а, -е, книжн. 1. У християнстві: який перебуває,
існує одночасно, водночас всюди (постійний епітет Бога). Є щось у
світосприйманні Лиші [Раїси] від Гоголівського бачення невидимого і
всюдисущого… (Є. Сверстюк, Блудні сини України, 1993 (1991), 209).
2. ірон. Який скрізь устигає побувати, у всьому взяти участь. «Це ми у
вас під час обшуку знайшли. Не пригадуєте, що це за ампула?» – «Це
отрута». – «А яка отрута?». – Це не важливо». – «А звідки вона у вас?» –
«Ну, була в мене така, я ж [Є. Сверстюк] не сподівався, що ви такі
всюдисущій усепроникні, що й там знайдете» (Є. Сверстюк, На полі
чести, 2015, 164).
Джерела
Є. Сверстюк, Блудні сини України – Сверстюк Є.О. Блудні сини
України. Київ: Товариство «Знання» України. 1993. 256 с.: іл.
Є. Сверстюк, На полі чести – Сверстюк Є.О. На полі чести: У 2 кн. –
Кн. І: Невже то я? Київ: ТОВ «Видавництво «Кліо»». 2015. 368 с. +
956 с. іл.
Є. Сверстюк, Світлі голоси життя – Сверстюк Є.О. Світлі голоси
життя. Київ: Тов «Видавництво «Кліо»». 2014. 768 с.
Словники для виявлення лексикографічних інновацій
СУМ – Словник української мови: В 11 т. / – К., 1970 –1980. –
http://sum.sn.ua.
СУМД – Словник української мови: додатковий том у 2 кн. Київ:
Видавництво, 2017.
СУМЖ – Словник української мови / Кер. В. В. Німчук та ін. / Відп.
ред. В. В. Жайворонок. Київ: ВЦ «Просвіта», 2016. 2-ге вид.
1316 с.
Продовження в наступних випусках збірника
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-185529 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0118 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:38:45Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Козирєва, З. 2022-09-26T08:41:13Z 2022-09-26T08:41:13Z 2018 Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка (матеріали до «Словника мови творчої особистості) / З. Козирєва // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2018. — Вип. 27. — С. 101-115. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. XXXX-0118 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185529 У поданих нижче матеріалах пропонуємо нові лексичні і фразеологічні одиниці біблійного походження, не засвідчені у сучасних загальномовних тлумачних словниках. uk Інститут української мови НАН України Лексикографічний бюлетень Словникові матеріали Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка (матеріали до «Словника мови творчої особистості) Biblical innovations in Yevhen Sverstyuk’s journalism (materials to the «Dictionary of the language of creative personality») Article published earlier |
| spellingShingle | Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка (матеріали до «Словника мови творчої особистості) Козирєва, З. Словникові матеріали |
| title | Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка (матеріали до «Словника мови творчої особистості) |
| title_alt | Biblical innovations in Yevhen Sverstyuk’s journalism (materials to the «Dictionary of the language of creative personality») |
| title_full | Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка (матеріали до «Словника мови творчої особистості) |
| title_fullStr | Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка (матеріали до «Словника мови творчої особистості) |
| title_full_unstemmed | Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка (матеріали до «Словника мови творчої особистості) |
| title_short | Біблійні інновації в публіцистиці Євгена Сверстюка (матеріали до «Словника мови творчої особистості) |
| title_sort | біблійні інновації в публіцистиці євгена сверстюка (матеріали до «словника мови творчої особистості) |
| topic | Словникові матеріали |
| topic_facet | Словникові матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185529 |
| work_keys_str_mv | AT kozirêvaz bíblíiníínnovacíívpublícisticíêvgenasverstûkamateríalidoslovnikamovitvorčoíosobistostí AT kozirêvaz biblicalinnovationsinyevhensverstyuksjournalismmaterialstothedictionaryofthelanguageofcreativepersonality |