Суспільний поділ праці в сучасній економіці: стан та напрями розвитку
З давніх-давен проблема суспільного поділу праці займає центральне місце в наукових працях видатних філософів і економістів. Різні аспекти поділу праці описані у роботах Платона, Ксенофонта, Аристотеля, У. Петті, А. Сміта, К. Маркса, Й. Шумпетера, Вебера М. та сучасних вчених-економістів. Доведено,...
Saved in:
| Published in: | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185584 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Суспільний поділ праці в сучасній економіці: стан та напрями розвитку / І.П. Булєєв // Економічний вісник Донбасу. — 2022. — № 1 (67). — С. 4-15. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859859403592695808 |
|---|---|
| author | Булєєв, І. П. |
| author_facet | Булєєв, І. П. |
| citation_txt | Суспільний поділ праці в сучасній економіці: стан та напрями розвитку / І.П. Булєєв // Економічний вісник Донбасу. — 2022. — № 1 (67). — С. 4-15. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічний вісник Донбасу |
| description | З давніх-давен проблема суспільного поділу праці займає центральне місце в наукових працях видатних філософів і економістів. Різні аспекти поділу праці описані у роботах Платона, Ксенофонта, Аристотеля, У. Петті, А. Сміта, К. Маркса, Й. Шумпетера, Вебера М. та сучасних вчених-економістів. Доведено, що розподіл праці є визначальним чинником економіки, її ефективності, технічного прогресу. Детально та системно проблема розглянута у працях А. Сміта, К. Маркса, Дж. Кейнса та наших сучасників. Однак це стосувалося докапіталістичних та капіталістичних виробництв, де головна роль у праці належала праці фізичній, заснованій на використанні сил природи та створених людиною машин, механізмів, комплексів. Використовуючи методи системного аналізу, діалектики, концепції трьох сил розвитку проблема досліджена в статті, що анотується.
Доведено, що в умовах ІІІ ПР, V-VI ТУ центральне місце у суспільному поділі праці займає вертикальне його поглиблення, поділ та синтез розумової, інтелектуальної праці.
Показано, що поділ праці притаманний усім виробництвам усіх суспільно-економічних формацій, товарного та нетоварного виробництва, ринкових та неринкових відносин. Ступінь поділу праці на необмежених ринках обмежена технічними, науковими, технологічними можливостями суб’єктів господарювання, а на обмежених ринках – їх обсягом та ємністю.
Викладено авторське бачення рушійних сил та умов обмеження (прискорення) поділу праці (переважно розумового, інтелектуального) в умовах інклюзивного, наглядового капіталізму (постіндустріального, гіперіндустріального), моделей нового господарського устрою. Наведено характеристики сучасного капіталістичного виробництва, його особливості та характерні фактори розвитку.
Розглянуто моделі управління сучасних корпорацій, у тому числі структури дворівневої колаборативної ієрархії, екоплатформ. Доведено необхідність дотримання у сучасному управлінні закономірностей і те, що керуюча система має бути якісно вищою і складнішою за систему керовану. Цьому сприяють раціональні структури та форми поділу праці, у тому числі праці розумової, наукової, управлінської та їхня кооперація, зміна напрямів інформаційних потоків з вертикально спадаючих на горизонтальні і вертикально-висхідні.
From time immemorial, the problem of social division of labor has been central to the scientific works of prominent philosophers and economists. Various aspects of the division of labor are described in the works of Platon, Ksenophont, Aristotle, Petty W., Smith A., Marks K., Schumpeter J., Weber M. and modern economists. It is proved that the division of labor is a determining factor in the economy, its efficiency, technical progress. The problem is considered in detail and systematically in the works of A. Smith, K. Marks, J. Keynes and our contemporaries. However, this applied to pre-capitalist and capitalist industries, where the main role in labor belonged to physical labor, based on the use of natural forces and man-made machines, mechanisms and complexes. Using the methods of systems analysis, dialectics, the concept of the three forces of development, the problem is investigated in the annotated article.
It is proved that in the conditions of III PR, V-VI TU the central place in the social division of labor is occupied by its vertical deepening, division and synthesis of mental, intellectual work.
It is shown that the division of labor is inherent in all productions of all socio-economic formations, commodity and non-commodity production, market and non-market relations. The degree of division of labor in unlimited markets is limited by the technical, scientific, technological capabilities of economic entities, and in limited markets - their volume and capacity.
The author's vision of driving forces and conditions of restriction (acceleration) of division of labor (mainly mental, intellectual) in the conditions of inclusive, supervisory capitalism (post-industrial, hyper-industrial), models of the new economic system is stated. The characteristics of modern capitalist production, its features and characteristic factors of development are given.
Management models of modern corporations are considered, including the structure of two-level collaborative hierarchy, eco-platforms. The necessity of observance of regularities in modern management and the fact that the control system must be qualitatively higher and more complex than the controlled system are proved. This is facilitated by rational structures and forms of division of labor, including mental, scientific, managerial and their cooperation, changing the direction of information flows from vertically descending to horizontal and vertically ascending.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:44:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
І. П. Булєєв
4
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
НАУКОВІ СТАТТІ
DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2022-1(67)-4-15
УДК 331.101.5
І. П. Булєєв,
доктор економічних наук, професор,
ORCID 0000-0002-7912-3649,
e-mail: Buleev.I.P@nas.gov.ua,
Buleev.ivan@gmail.com,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
СУСПІЛЬНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ:
СТАН ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ
Постановка проблеми. Як і праця взагалі, сус-
пільний поділ праці є однією із важливих категорій
суспільних наук, що займала думки дослідників від
античних до сучасних часів. Узагальнюючи погляди
економістів докапіталістичних і капіталістичної су-
спільно-економічних формацій (СЕФ), академік
НАН України А. Чухно відмічає, що «праця – це
перша і основна умова існування і розвитку людини.
Праця людини у процесі виробництва – це її діяль-
ність, спрямована на пристосування предметів при-
роди до своїх потреб. Людина навчилася виробляти
знаряддя праці, змогла розвинути свої здібності і на-
копичити знання... Людська праця трансформува-
лася від фізичної праці, важкої та одноманітної, до
інтелектуальної, від людини економічної, технічної,
технологічної, до людини творчої» [1, с. 161]. При
цьому сама людина розвивається як духовно-фізич-
ний за своєю природою суб’єкт в умовах більш
швидких трансформаціях виробничих та соціальних
відносин, характеру праці, її поділу.
В епоху античності людське сприйняття світу
було більш об’ємне, цілісне, деталі фізичних явищ
розглядались досить спрощено та неглибоко. Люд-
ська праця характеризувалась простими, але завер-
шеними діями переважно малих груп, племен,
об’єднань при первинно низькому, але стабільно
зростаючому суспільному поділі праці СПП та
кооперації її. У цей період відбувався статевий поділ
праці (на чоловічу та жіночу); поділ праці (ПП) на
землеробську, твариноведення, ремісництво, працю
фізичну і розумову і т. д. У наш час поділ праці при-
вів до виникнення тисяч професій фізичної та розу-
мової праці, технологій, форм організації і т.п., по-
глибився та розширився у часі та просторі, викликав
необхідність синтезу, інтеграції, кооперації, систе-
матизації складових праці. Загострюються дискусії
відносно питання «є кінець ПП, чи його не існує»,
«ПП визначає параметри ринків, чи ринки визнача-
ють рівень ПП». Відповіді однозначної ні теорія, ні
практика на ці питання не мають.
Цифровізація економіки та виробництва, штуч-
ний інтелект і роботизація потребують подальшого
глибокого теоретичного осмислення ПП на основі
використання як відомих методів дослідження (діа-
лектики та тріалектики, аналізу і синтезу), так і но-
вих підходів до бачення людини як духовно-біо-со-
ціального суб'єкта за своєю природою. Потребують
подальшого дослідження названі та деякі інші пи-
тання, проблеми СПП в умовах інтелектуалізації
економіки і виробництва. Актуальною для науки
і практики функціонування людини, людського сус-
пільства залишається проблема ПП в умовах відсут-
ності зростання виробництва, охопивших увесь світ
ринкових відносин, вичерпаності екстенсивних на-
прямів розширення ринків, орієнтації ведучих країн
світу на економіку простих речей, формування сус-
пільства середніх доходів, зелену економіку і т.п.
Все це підвищує актуальність досліджень, пов’яза-
них із проблемою СПП в сучасних умовах.
Невирішена частина загальної проблеми. У су-
спільних науках на протязі свідомого розвитку сус-
пільства невирішеним залишається важливе пи-
тання про рівень співвідношення духовного та мате-
ріального. Переважна більшість світової спільноти
підтримує погляди фахівців, які є прихильниками
походження людини як Промислу Божого. Але
значна кількість людства, особливо технічна інтелі-
генція, підтримує Ч. Дарвіна, за гіпотезою якого лю-
дина має походження від мавпи. В останні десяти-
річчя сучасності позиція прихильників Божого по-
ходження людини збільшується, прихильників дар-
вінізму – зменшується. Але остаточного вирішення
походження людини наукою не встановлено, дві ос-
новні гіпотези теоретично не доведені до логічного
наукового вирішення і кожна людина, суспільство
самостійно приймає ті чи інші погляди на рівні
власної свідомості та віросповідання.
У даний час все більше людей є прибічниками
духовно-біо-соціальної природи людини, а духовно-
сті – як базису людського суспільства. Незважаючи
на невирішене важливе питання філософії, вчені ви-
знають, що на розвиток людини, виробництва, сус-
пільства має вплив праця – спочатку як інстинк-
Макроекономіка, економічна теорія та історія
І. П. Булєєв
5
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
тивна, слабо осмислена, переважно фізична, а в наш
час – розумова, інтелектуальна, творча.
Таке сприйняття праці – як результату її сус-
пільного поділу – позитивно сприймається всіма
верствами суспільства, науки, людства. Творчість
таке глибоке поняття, як і сам людський рід.
А. Чухно відмічає, що творчість, творча праця,
творча реальність – це фундаментальна ознака пост-
індустріального суспільства. Творчість – це інтелек-
туальна діяльність, спрямована на формування но-
вих знань, нових рис особистості, це поєднання в
оригінальній комбінації раніше відомих факторів,
концепцій, їхнє узагальнення і вихід на нові поло-
ження і висновки, на нові дії у виробництві і суспіль-
ному житті [1, с. 181]. Але чи то розвиток заложе-
ного у людину Божим Промислом потенціалу, чи
розвиток матеріального (природного) хисту, все ще
не доведено теоретично.
Недостатньо обґрунтовано питання, чи то тех-
нічний прогрес формує людину, її властивості та
відповідність рівню досягнутого прогресу, чи то
людський інтелект є провідним фактором суспіль-
ного і технічного прогресу. Найбільш вірогідним є
те, що інститути поділу праці, знань науки мають
обумовлюватись двома складовими: процесу забез-
печення потреб розвитку виробництва, людини, су-
спільства; та процесу розвитку прогресу на власній,
досягнутій базі (фундаментальні наукові здобуття).
Потребують подальших досліджень також пи-
тання відносно шляхів переходу праці від її ін-
стинктивних форм, фізіологічної необхідності праці
до творчої, процеси прискорення технічного про-
гресу в умовах індустріального капіталізму і його
гальмування в умовах фінансово-олігархічного ім-
періалізму, співвідношення поділу праці і ринкових
механізмів господарювання, структури суспільства,
рівня його інтелектуалізації і т.п. Ці та низка інших
питань потребують подальших досліджень та по-
глиблень з урахуванням кризових явищ сучасності,
пандемії COVID-19, цифровізації виробництва та
суспільства.
Мета дослідження – теоретичне логіко-істо-
ричне узагальнення досвіду суспільного поділу
праці та визначення шляхів подальшого розвитку
поділу та кооперації праці в умовах сучасного ін-
дустріального та постіндустріального суспільства,
виробництва, господарювання.
Основні результати дослідження. Фундамен-
тальними положеннями, на яких базується авторсь-
кий підхід дослідження стало визнання:
духовно-біо-соціальної природи людини,
створеної за Промислом Божим, та наділеною ду-
ховністю, здатністю до фізичної та розумової твор-
чої діяльності;
1 «...Кто берется за частные вопросы без предвари-
тельного решения общих, тот неминуемо будет на каж-
дом шагу бессознательно для себя наталкиваться на эти
общие вопросы. А натыкаться на них в каждом частном
діалектичної єдності духовності і матеріаль-
ності у людини та суспільстві при пріоритеті духов-
ності, цінностей;
духовності, цінностей народу як базису сус-
пільства, соціально-економічної формації (СЕФ);
диференціації суспільства кожної СЕФ. Кла-
совості як виняткової особливості капіталістичної
СЕФ, що є феноменом даної формації, породженої
машинним виробництвом, максимально реалізова-
ній в індустріальному капіталізмі у трьох класах
і поступово знову перетворюючись у двокласовість
у постіндустріальному суспільстві;
доцільності діалектичної єдності інтересів
різних верств суспільства при пріоритеті суспільних
та колективних інтересів перед індивідуалізмом
певних категорій та особистостей;
єдності тріалектичної «Творець – Природа –
Людина» та Концепції трьох сил розвитку і т.п.
Названі та ряд інших положень використову-
ються в економічних дослідженнях, але, як правило,
не системно, а ізольовано. Це не забезпечує комп-
лексності та системності досліджень у взаємозв'язку
як впливів особистого на загальне та загального на
особисте. Як вказували відомі науковці та громад-
ські діячі, загальне та особисте доцільно та необ-
хідно розглядати в певному порядку та системі1.
Там, де конкретні питання у дослідженнях відірвані
від системи, будь-які знання без системи безкорисні.
Виходячи з вищевикладеного, доцільно дослі-
дити роль та місце суспільного поділу праці у сис-
темі трудової діяльності як особливої соціально-
економічної категорії, притаманної виключно люд-
ству творчої осмисленої діяльності.
Погляди відносно окремих характеристик скла-
дових праці, що в сучасній економіці віднесено до
суспільного поділу праці (СПП), мають місце у тру-
дах філософів давніх Греції та Риму. Так, Платон
підкреслював важливу роль спеціалізації робітників
у підвищенні ефективності їх праці [3]. Ксенофонт у
своїй роботі «Кіропедія» відмічав залежність поділу
праці від розмірів (обсягів) ринків. Це положення за-
лишається справедливим для замкнутих, обмежених
ринків до нашого часу [4], але у зростаючих ринках
панують інші закономірності (Авт. – І. Б.).
У рабовласницькій та феодальній СЕФ пошире-
ною формою господарювання були натуральні
(замкнуті) виробництва і в той час проблемам СПП
приділялось значно менше уваги в науці та прак-
тиці. Але вже на етапі переходу до капіталістичної
СЕФ даний напрям досліджень суттєво активізу-
вався.
Тюрго розкриває поділ праці у сільському гос-
подарстві.
случае, значит обрекать свою политику (свои исследова-
ния – И. П.) на худшие шатания и беспринципность».
В. И. Ленин. Отношение к буржуазным партиям. ПСС.
Т. 15. С. 368-388 [2, с. 368].
І. П. Булєєв
6
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
У роботі У. Петті «Політарифметика» описано
поділ праці у регіонах [5].
Суттєву увагу ПП приділяв Адам Сміт, присвя-
тивши йому три розділи своєї головної роботи [6].
І хоча К. Маркс вважав, що У. Петті розкрив
значення ПП у більш обширному плані, ніж А. Сміт
[7], вклад А. Сміта у теорію ПП залишається цінним
до нашого часу.
А. Сміт визнає наявність та необхідність ПП у
ефективності виробництва, але більше уваги приді-
ляє значенню ПП для обміну як у товарному, так і у
нетоварному виробництві, що може бути зображено
схемою (рис. 1).
Рис. 1. Схема прояву поділу праці по А. Сміту
Із наведеної на рис. 1 схеми не видно значення
ПП у сукупності із процесом виробництва, але до-
слідники знаходять підтвердження його наявності
як у виробництві, так і у знаннях.
Так, П. Щедровицький [8] вказує на наявність
бачення А. Смітом вертикального та горизонталь-
ного ПП:
вертикальний вимір ПП: виробництво нових
типів знань, створення та освоєння нових знаннєвих
систем, що забезпечуються і підтримуються проце-
сами мислення;
горизонтальний вимір ПП: оцінювання змін
технологічних ланцюжків.
Горизонтальний вимір характеризує процеси
ПП та кооперації у виробництві, розподілі та обміні.
Вертикальний вимір пов'язаний із ПП, перш за все,
розумового, інтелектуального характеру. При цьому
і вертикальний і горизонтальний ПП передбачає
його кооперацію, синтез.
Майже до кінця ХIХ ст. вважалось, що СПП
пов’язаний головним чином із матеріальним світом,
фізичним трудом. При цьому недостатньо уваги
приділялося таким аспектам СПП як синтез, коопе-
рація, систематизація і т.п., взаємозв'язкам внутріш-
нім, матеріальним і духовним складовим поділу.
Відповідно до поглядів А. Сміта мислення,
творчі здібності людини є важливою складовою
СПП, а інтелектуалізація виробництва може бути
визначена як поглиблення, порозуміння, осмис-
лення відносин людини (людей, їх сукупності) у
процесах перетворення (зміни, збагачення знань та
досвіду) себе самої, матеріального й духовного
світу. При цьому людина залишається духовно-біо-
соціальною по природі, здатною до розумової праці,
фізичного, інтелектуального розвитку і т. п. Цей
розвиток не обов`язково йде по зростанню, іноді це
рівномірний рух і навіть падіння.
СПП охоплює широкий діапазон ПП та коопе-
рації від природного поділу (за статтю), за сферами
діяльності (землеробство, тваринництво, реміс-
ництво), за галузями (промисловість та її галузі;
агропром та сільське господарство із їх галузями;
сфера послуг; наука і т. п.); професійна тощо, з еле-
ментами праці і т. д.
ПП викликає поділ та стандартизацію знань,
яка у свою чергу веде за собою наступний поділ
праці. Ці процеси мають циклічний, хвилеподібний
та безперервний характер.
Теорію СПП А. Сміта високо оцінював Й. Шум-
петер, який писав, що «трактовка ПП має особли-
вість, яка несправедливо залишається без уваги:
ніхто ні до, ні після Адама Сміта ніколи не придавав
такого значення поділу праці. По Сміту А. поділ
праці є практично єдиним (основним, провідним,
виключним – І. Б.) фактором технічного прогресу»
[9, с. 240].
Цей аспект СПП підкреслює Нобелівський лау-
реат в галузі економіки Теодор Шульц, говорячи, що
«поділ праці являється базовою, найважливішою ка-
тегорією політичної економії, економічної теорії.
ПП забезпечує технологічний і інтелектуальний
розвиток суспільства, створює й розвиває їх» (цит.
по [10]).
Автори фундаментальної шеститомної праці
«История экономической мысли» [10] підкреслю-
ють, що ПП правомірно пов'язують із Адамом Смі-
том, що саме ПП прийнятий А. Смітом в якості ос-
новополагаючого проєкту своєї економічної теорії
[10, с. 71].
А. Сміт неодноразово підкреслював, що ПП яв-
ляє собою «наслідок …певної схильності людської
природи … до обміну, торгівлі, обміну одного пред-
мета на інший. Представляється … вірогідним, що
ця схильність є наслідком дару міркування (мис-
лення) та дару мови» [6, с. 90]. Залишається при
цьому невиясненим, від кого чи від чого отримано
ці діяльності та дари.
Потребують більш глибоких досліджень прин-
ципи віднесення ПП до внутрішньовиробничого
(організаційний порядок) та суспільного (обмін, по-
слуги та споживання), а також обмеження рівня ПП
етичними міркуваннями, безпекою, обсягами рин-
ків. Останнє відповідно до поглядів автора даної
статті може стосуватись лише обмежених (замкну-
тих) ринків, і не стосується ринків, що розвиваються
за вектором збільшення.
Схильність суб'єкту
(людини, спільноти
і т.п.) до обміну
Поділ
праці
Обмін
І. П. Булєєв
7
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
З урахуванням викладених міркувань та заува-
жень схема зв’язків ПП, ринків та здібностей людей
до виробництва та обміну відображено на рис. 2.
Реально не ринок формує ПП, а СПП вищого
рівня заснований на потребах людини та вироб-
ництва формує конкретні ринки, забезпечує суспіль-
ний (соціальний, виробничий, технічний, техноло-
гічний) прогрес, ефективність економіки тощо.
ПП має складну структуру і стосується не лише
поділу процесів організації, виконання диференціа-
ції та поглиблення диференціації, процесів праці, а
й їх систематизацію, синтез, що стає важливою скла-
довою проєктування машин та машинного вироб-
ництва, автоматизації, механізації, роботизації,
цифровізації, створення штучного інтелекту, «дру-
гого машинного віку».
а) б)
Рис. 2. Поділ праці у системному розгляді «людина – ринок»
а) загальновизнаний; б) авторський
У сукупності це підтверджує висновки А. Смі-
та, що «величайший прогресс в развитии производи-
тельной силы труда и значительная доля искусства,
умения и сообразительности, с какими он направля-
ется и прилагается, явились, по-видимому, след-
ствием разделения труда» [6, с. 83] – так починає
свій головний науковий трактат А. Сміт.
Подальший розвиток теорія ПП отримала у ро-
ботах К. Маркса, М. Вебера та інших видатних до-
слідників.
Макс Вебер обґрунтував трирівневу систему
ПП [8] (рис. 3).
Рис. 3. Система поділу праці М. Вебера
Соціальний ПП – система статусів і ролей, що
виникає на основі розподілу обов'язків.
Економічний ПП – характер розподілу функцій
між різними організаційними (господарськими)
одиницями.
Технічний ПП – розподіл функцій або видів за-
нять між окремими працівниками.
Сучасні дослідники (геополітики, геостратеги,
економісти, політологи, філософи тощо) використо-
вують теорії СПП та ПП для прогнозування шляхів
розвитку ринків, СЕФ, технічних (науково-техноло-
гічних) еволюцій та революцій, кризових явищ у ви-
робництві, підприємництві та суспільстві. Так,
М. Хазін, А. Фурсов та деякі інші дослідники вважа-
ють, що весь світ став ринком, і поділ праці зупи-
нився. У цьому випадку суспільства (світові, націо-
нальні) для подальшого розвитку ПП мусять пе-
рейти до іншої соціально-економічної моделі [12-15].
СПП у матеріальній сфері діяльності людсь-
кого суспільства, у фізичних трудових процесах по-
чинався із поділу дій по виготовленню предметів та
завершених процесів (житла, одягу, засобів перемі-
щення вантажів і т. п.) в дотоварних виробництвах
(натуральних господарствах). Із них поступово ви-
ділялись певні процеси завершеного виробництва,
які трансформувались у товарні ринки спеціалізова-
них виробників і споживачів. Диференціація комп-
лексних виробництв на вузькоспеціалізовані про-
цеси (ланки) розширювало ринки, відбувалось залу-
чення більшої кількості виробників та споживачів,
афільованих учасників, створювались передумови
механізації, починаючи із простих, а потім перехо-
дили до більш складних операцій, машинного ви-
робництва, технологічних проривів, технічних та ін-
дустріальних революцій і т.п.
Здібність людини, спільноти до праці,
творчості, розміркованості, дар мови
Спеціальний поділ праці (загальний,
конкретний, внутрішній, горизонталь-
ний, вертикальний, системний і т. п.)
Ринки
Здатність людини до виробництва,
творчості, спілкування, кооперації
Поділ праці (загальний, вертикальний
та горизонтальний, індивідуальний)
Ринки (відкриті, закриті)
Соціальний ПП
Технічний ПП Економічний ПП
І. П. Булєєв
8
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
Історичний досвід свідчить, що технічний роз-
виток традиційно мав пріоритет і випереджував ду-
ховно інтелектуальній розвиток, який на певних ета-
пах мав від'ємні темпи змін. Особливо чітко це про-
стежується у капіталістичній соціальній (духовній)
економічній формації (СЕФ або ДЕФ). Капіталістична
СЕФ (ДЕФ) характеризується найвищим розвитком
товарних відносин, інститутів техніко-технологіч-
ного розвитку, класової структури (трикласовість),
достатньо високим рівнем науки, знань, освіти,
культури, мистецтва, але перманентним падінням
духовності.
Капіталістична СЕФ включає етапи: доіндуст-
ріальний, індустріальний (конкурентний та олігар-
хічно-фінансовий); постіндустріальний.
Всі три етапи капіталістичної СЕФ (ДЕФ) ма-
ють однотипні провідні форми власності (різновиди
приватної власності, у тому числі акціонерну та дер-
жавно-корпоративну); експлуатацію більшості насе-
лення меншістю (власниками засобів виробництва,
елітами); громадську форму виробництва та при-
ватно-капіталістичне присвоєння результатів праці
власниками капіталу; конкуренцію, що прагне до
монополізму і створює його; агресивну боротьбу за
внутрішні та зовнішні ринки і т. ін. Але якщо до-
індустріальний етап має відносно конкурентні рин-
ки, то пізній індустріальний капіталізм формує мо-
нопольні ринки, імперіалізм – олігархічно монопо-
лізовані ринки і т.п., що закріплено у відповідних ін-
ститутах та інституціях.
Матеріально-технічна база, первинний капітал
частково наслідувався від феодально-кріпосницької
СЕФ, але в більшій частині насильницькими мето-
дами експропріації власності основної маси насе-
лення, захватницьких воєн на сухопутті, піратства
на морях та океанах Середземномор’я, Атлантич-
ного та Індійського океанів.
Становленню капіталізму та його розвитку
сприяли занепад християнства, перехід до протес-
тантизму (лютеранства). Останнє руйнувало значну
кількість християнських цінностей, у тому числі не-
гативне відношення до лихварства, кредиту, від-
сотку і т.п. Це забезпечило формування основних ін-
ститутів і інституцій капіталізму, ідеологічне забез-
печення подальших етапів його розвитку. Доіндуст-
ріальний капіталізм мав обмежені, локальні, конку-
рентні ринки, які на етапі індустріального капіта-
лізму набули рівня національних та міжнародних, на
сучасному етапі стали світовими, а вільна конку-
ренція переросла в олігархічну конкуренцію та мо-
нополізм.
Процеси ПП мають більш сприятливі умови
розвитку на індустріальному етапі. У пізньоіндуст-
ріальному та постіндустріальному суспільствах ма-
ють місце (із 70-х років ХХ ст.) дії еліти по гальму-
ванню деяких напрямів технічного прогресу під за-
вісою захисту екології.
Ідеалом еліт сучасного капіталізму крупних
економічно розвинутих країн є закриті, само-
достатні їх внутрішні ринки з високим рівнем лока-
лізації виробництва своїх товарів, перш за все висо-
котехнологічних, наукоємних, охорона внутрішніх
ринків протекціоністським законодавством, макси-
мально відкриті для них зовнішні ринки інших дер-
жав, альянсів, союзів, вільне переміщення високо-
кваліфікованої, інтелектуальної робочої сили,
вільне переміщення капіталів до країн - метрополій,
інвестиційний характер власної валюти. Саме таким
чином формувався науковий, інноваційний, вироб-
ничий та фінансовий капітал США із кінця ХІХ ст.
до останньої чверті ХХ ст. Активну роль у цьому на-
лежить СПП, перш за все – його вертикальній скла-
довій, в якій знання, наука, нові технології, інформа-
ційно-комунікаційні технології відіграють провідну
роль [17].
Більшість вчених – представників суспільних
наук досягнення у царині СПП, ПП пов'язують із ви-
робничими, індустріальними, промисловими рево-
люціями (ПР), яких нараховується одними вченими
три (І - ІІІ ПР), іншими – чотири. Активні члени
Римського клубу, Всесвітнього економічного фо-
руму (ВЕФ) в Давосі та його беззмінний керівник
Клаус Шваб вважають, що відбулось три ПР, і зараз
провідні країни вступають у IV ПР [18-24].
Із трьох-чотирьох промислових революцій, які
признаються у світі, три відбулись в індустріаль-
ному капіталізмі. І вже IV ПР постіндустріального
(гіперіндустріального) капіталізму значною мірою
повинна бути віднесена до духовної, інтелектуаль-
ної сфери суспільних та виробничих відносин. Чет-
верта промислова революція, V-VI технологічні ук-
лади (ТУ), до яких наближаються та поступово вхо-
дять виробництва найбільш технологічно та тех-
ніко-інтелектуально розвинених країн, більш ко-
ректно іменувати технологічно-інтелектуальними
революціями (ІТР).
Технічні, технологічні, технологічно-інтелек-
туальні революції є хвилеподібним циклом активі-
зації та спаду підприємництва, що у свій час базу-
ються на СПП, ПП, які досягають певної критичної
маси, точки біфуркації, із локального явища транс-
формуються у більш широкі простори регіональ-
ного, а іноді і світового масштабу. Технічним, тех-
нологічним революціям передує формування кри-
тичної маси підприємців (перш за все виробничого
сектору економіки, логістики, транспорту, інженерії
і т. п.), яка повинна бути не менше 15% працюючого
персоналу держави, регіону, великих міст та посе-
лень [26; 27].
Умовою географічного, просторового, галузе-
вого поширення підприємництва є погіршення умов
для підприємництва за місцем їх запозичення та
функціонування, доцільність переміщення до більш
сприятливого бізнес-середовища за межами у мину-
лому традиційно високорозвинутого та ефективно
функціонуючого підприємництва до нового. Таку
ситуацію розкривають П. Щедровицький [8; 26; 27],
І. П. Булєєв
9
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
А. Фурсов [13;22], В. Катасонов [15], І. Булєєв [17]
та ін.
Так, П. Щедровицький відмічає, що централь-
ною фігурою, практично створюючою сам феномен
промислової революції, є технологічний підпри-
ємець. А сам технологічний підприємець (по на-
шому дослідженню і логіці розвитку людей – І. Б.) є
феноменом СПП, ПП. П. Щедровицький є прихиль-
ником чотирьох ПР, але не І – IV, а нульової –
третьої ПР. Він вважає, як і інші вищезгадані до-
слідники, що класична (по К. Швабу) IV ПР ще не
прийшла і почнеться вона у 30-40 роки ХХІ ст.
П. Щедровицький доводить, що загальновизна-
ній першій ПР (І ПР) передувала нульова ПР. Пере-
думови її склались до ХV ст. у Венеції та Генуї. Але
в результаті грабіжницьких походів хрестоносців до
Єрусалиму, по шляху до якого (у Венеції та Генуї)
було пограбовано багатих венеціансько-генуезьких
банкірів та підприємців. Останні вимушені були пе-
реміститися до Голландії (Нідерландів), Бельгії та
деяких інших північно-європейський країн, де вони
стали відтворювати свій статус (фінансистів та під-
приємців).
За теорією економічного мейнстріму І ПР від-
булась у 1750-1850 рр. у Голландії (сьогоднішній
Бенілюкс: Нідерланди, Бельгія, Люксембург) (за
П. Щедровицьким – це теж І ПР, але за його дослід-
женням їй передувала нульова ПР 1550-1700 рр.)
Провідною силою її стали технологічні підприємці,
які потім, досягнувши критичної маси більш 15%
працюючого населення, реалізували І ПР (за сучас-
ною економічною теорією) у Голландії, а потім пе-
ремістились до Великобританії, де перейшла у ІІ ПР.
Це 1850-1910 рр.
Третя ПР (1910 – кінець ХХ ст.) найбільшого
розвитку досягла у США.
К. Шваб та ряд інших фахівців вважають, що в
кінці 90-х років ХХ ст. почалась ІV ПР. Але є до-
статня кількість фахівців і інституцій, що вважають
кінець ХХ – початок ХХІ ст. є перехідним від ІІІ ПР
до наступних ПР та VІ ТУ. Особливістю цього пе-
ріоду стало те, що починаючи із 80-х років у світі
і ведучих країнах знижувались ефективність вироб-
ництва, доходи домогосподарств, заробітна плата
працівників, розмивається і ліквідується середній
клас (СК), відбувається перехід до двокласового
буржуазного суспільства, погіршується екологія,
зростає розрив доходів за прошарками суспільства
і між державами, знижується якість освіти, охорони
здоров'я, духовності і т. п. Останній етап ІІІ ПР (або
ІV ПР) суттєво різниться від попередніх ПР як по
складу сил руху, темпах і вектору розвитку, так і по
цілях, цінностях суспільства. Тому нові етапи соціа-
льно-економічного розвитку було б доцільно вва-
жати періодом стагнації інтелектуально-технологіч-
ного функціонування, а не черговою промисловою
революцією.
Доцільно підкреслити, що ПР виникають як ло-
кальні (первинні, базові), а потім розширюються в
інших регіонах як доганяючі (вторинні), розповсю-
джуються хвилями по державах, по світу в цілому.
Так, перша ПР, зародившись і укріпившись у Гол-
ландії, розійшлась по іншим країнам Європи. В Ро-
сійській Імперії це відбулось при активних діях
Петра Першого, який навчався ремеслу в Голландії,
а потім привіз до Росії більш як 500 голландських
фахівців. Вони забезпечили навчання російських
фахівців, підприємців, включили економіку Росій-
ської Імперії до досягнень ПР. Аналогічно у 30-ті
роки ХХ ст. за допомогою більш як 3 тис. фахівців
США було підготовлено національні кадри фахівців
для економіки СРСР, які значною мірою забезпе-
чили технічний прогрес країни напередодні Другої
світової війни.
Досвід світу в царині технічного прогресу до-
цільно використовувати в Україні. Для цього необ-
хідне розуміння, що ПР реалізують не просто фа-
хівці, інженери та підприємці, а саме технологічні
підприємці.
Більшість дослідників технічні революції по-
в'язують із досягненнями технічних напрямів науки
та їх реалізацією: релігією (М. Вебер [11]); природ-
ними силами виконання робіт (І ПР); паровим дви-
гуном (ІІ ПР); двигунами внутрішнього згоряння,
електро- та атомна енергія (ІІІ ПР); роботи, комп-
лексні системи, інформація, штучний інтелект (су-
часна ПР, V - VI ТУ) і т. д.
Більш глибоким та конструктивним є підхід,
згідно з яким зміна ПР досягається в результаті
зміни базових технологій мислення технологічних
підприємців.
Згідно з цією теорією, І ПР характеризується за-
родженням та реалізацією проєктного мислення, яке
було освоєно у корабелів Голландії при побудові ко-
раблів. Саме це освоїли Петро І і його соратники та
реалізували із допомогою запрошених у Росію
голландських та німецьких фахівців. Створення Пе-
тербурзької Академії наук у Росії також є реаліза-
цією проєктного мислення. ІІ ПР характеризується
поточним (конвеєрним) виробництвом у машино-
будуванні і автомобілебудуванні. ІІІ ПР визнача-
ється синтезом та комплексом технологій, косміч-
ними проєктами, IV ПР – роботами, «другим ма-
шинним віком», штучним інтелектом і т. ін.
Під ці підходи формується робоча сила, інже-
нерний та науковий корпуси, які необхідно виділяти
із всієї сукупності підприємців. Для підготовки фа-
хівців (інженерів, науковців, технологічних підпри-
ємців) необхідно різко підняти якість освіти, духов-
ність, розвивати м’які навички, позитивні традиції
та цінності людей, народу, розглядати духовність як
основний базовий фактор розвитку суспільства, ви-
робництва.
На протязі багатьох сторічь теорія СПП та ПП
мала техноцентричний напрям. І хоча видатні філо-
софи та суспільствознавці, релігійні діячі приділяли
певну увагу духовності, цінностям у самооцінці осо-
бистостей та суспільства, це недостатньо використо-
І. П. Булєєв
10
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
вувалось у економічних науках. Навіть серед фахів-
ців недостатньо оцінені та використано роботи
А. Сміта [28], М. Вебера [11], В. Катасонова [15], ін-
ших прихильників пріоритету духовності у суспіль-
ному житті та діяльності людини, колективу, вироб-
ництва. Всесвітньо відомий авіаконструктор Ігор Сі-
корський у 50-ті роки ХХ ст. відмічав, що людство
морально деградує в умовах технічного прогресу,
науково-технічних досягнень [29]. У доповіді Рим-
ського Клубу (грудень 2020 р.) відмічалось, що люд-
ство загралося у технічному розвитку [30]. Слова
К. Маркса – «економічні епохи різняться не тим, що
виробляється, а тим, як виробляється, якими засо-
бами праці» [31, с. 151] слід розуміти як заклик до
підвищення ролі духовності, розуму, інтелекту у ви-
робництві. Про необхідність зміни сучасної моделі
капіталізму (акціонерного, фінансово-олігархіч-
ного) на інші моделі йшла мова на засіданнях Рим-
ського та Валдайського клубів (2020-2021 рр.), ВЕФ
(Давос), конференцій у Санта-Фе (США, 2018 р.),
Петербурзького та Московського економічних фо-
румів, ряду Всеукраїнських науково-практичних
конференціях та симпозіумах, у роботах сучасних
вчених [12; 15; 17; 19-26]. Варіанти трансформації
сучасного капіталізму до інших моделей наведено
на рис. 4.
Рис. 4. Деякі напрями трансформації індустріального капіталізму
Наведені на рис. 4 трансформації капіталізму є
варіантами відомих моделей конвергенції класич-
них капіталістичних суспільств, заснованих на екс-
плуатації найманих працівників і використанні при-
ватних та акціонерних капіталів, проаналізованих
у роботах К. Маркса, Дж. Кейнса, П. Сорокіна,
Дж. Самуельсона, Дж. Гелбрейта, В. Катасонова,
А. Чухна та ін. Риси наглядового капіталізму знахо-
димо у сучасних авторитарних режимах, а також у
пострадянських, формально «незалежних» держа-
вах, у тому числі в Україні, Грузії, країнах Балтії.
Сучасний капіталізм, напрями його розвитку досить
детально (на рівні гіпотези) охарактеризовано у ма-
теріалах Всесвітнього економічного форуму (2020,
2021 рр., м. Давос) та в роботах його незмінного го-
лови професора Клауса Шваба. Останній виділяє ка-
піталізм акціонерний і інклюзивний (стейкхолдер-
ський) [18-21]. На погляд К. Шваба інклюзивний
(стейкхолдерський) капіталізм – це капіталізм для
всіх, для стейкхолдерів, а не лише для акціонерів. До
стейкхолдерів К. Шваб відносить: національні дер-
жави та їх уряди; громадянське суспільство та НКО;
приватні компанії, у яких поєднуються прагнення до
збільшення прибутку, добавленої вартості та соці-
альної відповідальності, цінностей; міжнародні
координуючі організації по забезпеченню миру, ста-
більності, розвитку держав та суспільств.
Погляди К. Шваба аналізуються та уточню-
ються економістами, політологами як у Європі, так
і у світі в цілому. Головним недоліком гіпотези, ви-
кладеної К. Швабом, є відсутність механізмів її реа-
лізації. До позитиву слід віднести признання необ-
хідності зростання духовності, удосконалення дію-
чої моделі.
Проблеми інклюзивного капіталу (ІК) в умовах
пандемії COVID-19, цифровізації суспільства та
економіки розвиває відомий політолог, журналіст
США Фарід Закарія у редакційній статті газети
«Нью-Йорк Інтернейшнл» «Уроки для постпанде-
мічого світу» (квітень 2021 р.) та у монографії [32].
Ці питання знаходять висвітлення також у його пра-
цях «Постамериканский мир», «Будущее свободы»,
в авторських телепрограмах Farid Zakaria GPS, та в
авторській редакційній колонці газети «Waschington
Post». У названих роботах автор розкриває сутність
та проблеми (10 проблем) сучасного західного капі-
талізму, важливішими з котрих є: необхідність єд-
ності світу у вирішенні забезпечення людства про-
довольством, водою, енергією, збереження природи
та людини; необхідність спрощення систем управ-
ління, зростання їх якості; зниження розриву у дохо-
дах між країнами та верствами населення; зростання
ролі експертів, якості їх оцінок та необхідність ви-
користання; цифровізація суспільства та вироб-
ництва; проблеми урбанізації та регіональної глоба-
лізації; зростання ролі ТНК та падіння соціальної
відповідальності держав, їх урядів і т. п.; необхід-
ність удосконалення структур управління всіх рів-
нів, керуючись законами кібернетики [33], що управ-
ляюча система по якості й ефективності повинна
бути вищою за системи, які управляються і т. ін.
У цьому ж напрямі проводять роботу науковці
ЄС, України. Але із поля зору часто випадає поло-
ження, що у трансформаціях капіталістичного ук-
ладу активну роль відіграє СПП, ПП. Перш за все
поділ праці поширюється та поглиблюється у сфері
послуг, управління, що приводить до зростання
кількості чиновників, управлінців на всіх рівнях –
Індустріальний
капіталізм
Фінансово-олігархічний
капіталізм
Олігархічний фінансово-
інформаційно-комунікаційний
капіталізм
Новий господарський
уклад
(КНР, Індія та ін.) [12]
Наглядово-ІКТ капіталізм
[35]
Інклюзивний
капіталізм
[20; 32]
І. П. Булєєв
11
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
від дрібного бізнесу до ТНК, регіонів, держав, со-
юзів, світових структур, що робить процеси обслу-
говування, управління низько ефективним, дорогим
за витратами, обмеженим короткостроковими, а не
стратегічними цілями, неоперативними тощо. Біль-
шість структур управління ієрархічні, вертикальні,
менш поширені – горизонтальні, матричні, мере-
жеві. Останніми роками поширюються екоплат-
форми, колаборативні ієрархії, одним із авторів мо-
делей яких став В. Полтерович [34], на погляд якого
модель колаборативної ієрархії дозволяє внутріш-
ньокорпоративну конкуренцію змінити на співро-
бітництво, розширити права та відповідальність
управлінців всіх рівнів корпорації, підвищити якість
управління. Екоплатформи дозволяють в управлінні
перейти від напрямів інформації «зверху – вниз» до
горизонтальних та «знизу – вверх».
Змінюються характеристики не лише праці, але
і цілих служб, колективів і навіть поколінь. Сучасне
суспільство характеризується зменшенням питомої
ваги працівників типових для індустріального капі-
талізму, зростанням нових поколінь. Вертикальний
і горизонтальний вимір ПП, розміри, обсяги й стан
ринків визначають фактори: техніко-технологічний,
духовний, творчий потенціал та здібності. Це стосу-
ється індивідів, груп, об’єднань, держав, світу в ці-
лому.
Ці та ряд інших факторів циклічно, хвилепо-
дібно «спрацьовують» на рівні як конкретної лю-
дини, так і об’єднань людей. У індивіда, як вважа-
ють авторитетні психологи, філософи, письмен-
ники, кожен цикл має тривалість 8-10 років. За цей
час його знання, професійний стан, духовність, са-
мооцінка та положення у суспільстві суттєво зміню-
ються (зростають або знижуються). Цикл поділя-
ється на три етапи: 1 – постанова особистої мети та
опрацювання програми її реалізації (2,5-4,5 роки);
2 – боротьба за своє місце у мікрогрупі, колективі,
суспільстві; боротьба за лідерство або за входження
на певних умовах у спільність групи, колективу,
громади, суспільства (тривалість 3-4 роки). На етапі
3 – відбувається реалізація особистої програми ви-
ходячи із місця особистості у суспільності, напра-
цювання (підготовка) до чергового (наступного, но-
вого) циклу. Особисті цикли інтегруються (у часі
і просторі) і формують цінності, духовність поко-
лінь виходячи із виховання, освіти, інтелекту, тех-
ніко-технологічного стану, стратегій, базису і над-
будови у суспільства.
Використовуючи методологічний підхід Л. Ви-
готського А. Курпатов у сучасних умовах (перехід
від ІІІ ПР до інших технологічних укладів, V-VI ТУ)
виділяє три покоління [36]: покоління Х, У, Z
(рис. 5). Дослідник відмічає, що покоління Х сфор-
мовано індустріальним капіталізмом і у наш час має
кількісну траєкторію зниження, хоча до 90-х років
ХХ ст. займало пануюче положення. Воно тісно
пов’язано із ПП переважно фізичної і є трансформа-
цією СПП попередніх СЕФ. Покоління Х було пану-
ючим у соціалістичних суспільствах ХХ ст. Для
нього характерним є рівень освіти у діапазоні «неза-
вершена середня – середньо-технічна», орієнтована
переважно на промисловість, охорону здоров’я, уп-
равління суб’єктів господарської діяльності та сус-
пільно-корисні інституції. Для Х-покоління харак-
терні реальне сприйняття дійсності, критичність по-
глядів, терпіння й мовчазність, добросовісне і сум-
лінне відношення до праці, достатня професійність,
духовність, релігійність, традиційні цінності, праг-
нення до підвищення знань та уміння, певний ко-
лективізм, сімейні та національні цінності, очіку-
вання покращення рівня життя за якістю і умовами,
позитивне відношення до інтелектуалізації вироб-
ництва, життя, суспільства. Це покоління було пану-
ючим у ХХ ст. в більшості країн світу.
Рис. 5. Принципова схема співвідношення поколінь країн, крім тих, що розвиваються,
та пострадянських країн (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) (авторський варіант)
0
10
20
30
40
50
60
70
80
90
100
1970 1980 1990 2000 2010 2020 2030
покоління Х; покоління У; покоління Z
Роки
%
І. П. Булєєв
12
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
Покоління У – міленіумне (умовна назва).
Практичний появ його відноситься до 80-х років
ХХ ст. і пов’язаний із середнім класом (СК) та по-
чатком ІІІ ТР [17]. Деякі риси покоління У перей-
няло у покоління Х, скоротивши їх за обсягом і гли-
биною. Покоління У суттєво змінюється у циклах
20 років (2 цикли людини як особистості). Воно
менш працездатне, мріє отримати все і зараз, отри-
мати значно більше, ніж само віддає суспільству.
Частково користується надбаннями покоління Х,
але вважає, що отримує від суспільства недостатньо,
має занижену довіру до суспільства, держави, уряду.
Інтелектуально стабільне, без суттєвого його підви-
щення. Менш релігійне, більш індивідуалізоване, з
деякими ознаками руйнування сімейних, національ-
них, загально-людських цінностей та традицій. Має
більш високий освітньо-професійний рівень підго-
товки, орієнтоване на гуманітарні професії та ро-
боти, користується інтернетом, комп’ютерами та
мобільними телефонами. Прихильність до суспіль-
ства споживання позитивна.
У 10-20 роки ХХІ ст. на арену виходить поко-
ління Z – зумери. Це покоління багато бажає, але
мало здібне для здійснення бажаного. Незадоволені
дійсністю. Більшу частину свого часу знаходяться в
інтернеті, у віртуальній сфері. Мають вищу, пере-
важно гуманітарну освіту, але кліпове мислення,
відсутня методологія.
Особливістю інтелектуалізації покоління Z у
тому, що інтелект незначної його частини (до 10%)
швидко зростає, але загальний вектор інтелектуалі-
зації від’ємний, падаючий. Швидко втрачаються сі-
мейні, національні та загальнолюдські цінності й
традиції. Питома вага покоління Z індустріальних
суспільств (завершальний етап) швидко зростає й у
постіндустріальних (гіперіндустріальних) суспіль-
ствах воно стає провідним. Покоління Z приводить
до того, що виробничий потенціал, інтелектуаліза-
ція суспільства, виробництва падає. СПП, ПП змі-
щується у царину розумової праці, невиробничої
сфери, сфери послуг, відносно яких теорія СПП, ПП
потребує подальших глибоких досліджень, форму-
вання оновлених теорій, гіпотез та їх використання
у практичній роботі людини, суспільств, корпора-
цій, з урахуванням особливості трансформації осо-
бистостей груп, поколінь, суспільства.
Висновки. Суспільний поділ праці, внутріш-
ньо-корпоративний поділ праці із прадавніх часів до
нашого часу є фундаментом технічного та соціаль-
ного прогресу суспільства, людини як духовно-біо-
соціального по природі суб'єкту, виробництва, люд-
ської діяльності. Більш швидко і ефективно ПП від-
бувається у матеріальній сфері діяльності людства,
значно нижчою, а іноді і знижуючою у царині ду-
ховності, культури, традиційних цінностей, можуть
бути обмеженими виходячи із міркувань етичності
та безпеки.
Обсяги та стан ринків визначаються глибиною
СПП, ПП, які мають вертикальний та горизонталь-
ний вимір. Замкнуті, обмежені ринки суттєво впли-
вають на глибину СПП, на його загальний та індиві-
дуальний рівень.
СПП являється фундаментальним, визначаль-
ним фактором техніко-технологічного рівня розвит-
ку суспільства, економіки, виробництва, визначає
ефективність економіки, технічний процес суспіль-
ства.
Найвищого розвитку СПП досягає у сфері ма-
теріального виробництва на етапах індустріального
капіталізму, визначає структуру суспільства, рівень
та обсяги середнього класу, науки, освіти, охорони
здоров’я людства та стан природного середовища.
Неможливо допускати становища, коли ПП реально
та необґрунтовано руйнує професії та спеціалізацію.
На певному рівні розвитку ПП переходить у ін-
теграцію його складових, систематизацію, ство-
рення сучасних комбінацій, технологій та їх ланцю-
гів, трудових процесів, комплексної механізації, ав-
томатизації, створення ІКТ, роботизації, штучного
інтелекту і т. п. Це досягається при умові зростання
духовності, цінностей, ефективності, які не завжди
враховуються на практиці.
Сучасні етапи СПП та ПП якісно поглиблю-
ються, трансформуються у сферу духовності, інте-
лектуалізації, культури, мистецтва, управління ро-
зумом і розумовою діяльністю людини. У цих умо-
вах необхідно:
1. У системі загальної і фахової освіти поси-
лити обсяги вивчення СПП, ПП, признати їх про-
відну роль у формуванні ефективності людської ді-
яльності, духовності, управління, інтелектуалізації.
2. Посилити дослідження теорій СПП, ПП та
механізми їх трансплантації у стратегічне плану-
вання, середньострокову та поточну діяльність,
формування ринків та сучасних інститутів управ-
ління.
3. Розробити методи оцінювання рівня гори-
зонтального та вертикального стану ПП й конкрет-
них сфер його використання, перш за все, у царинах
духовності, інтелектуалізації, цифровізації, ІV ПР,
VІ ТУ.
4. Проблеми СПП, ПП актуалізуються в умовах
ІКТ, але вони повинні регулюватись, навіть обмежу-
ватись, на певних рівнях пізнання, якщо руйнуються
природні та природньоподібні процеси. Акценти
мають бути спрямовані на систематизацію, коопера-
цію та формування ефективних, але безпечних ви-
робничих ланцюгів.
5. До нових умов СПП, ПП не завжди теоре-
тично та практично готові фахівці, політики, так
звана «еліта». Тому необхідно створювати і реалізу-
вати комплексні програми та проєкти перебудови
суспільства, економіки, соціально-духовно-куль-
турної сфери шляхом удосконалення СПП, ПП,
адаптацію їх до інтелектуалізації, запобігання при-
родних і суспільних протиріч, епідемій, пандемій.
Напрями подальших досліджень. Подальша
розробка теорії СПП та ПП для умов інклюзивного
І. П. Булєєв
13
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
та наглядового капіталізму, їх вертикальний та гори-
зонтальний вимір, допустимі обсяги та глибини ох-
вату, механізми реалізації. Дослідження змін духов-
ності людини, суспільства в умовах біокібернізації,
розробка інститутів, які дозволяють зберігати та
трансформувати позитивні цінності, духовність, де-
мократію, перехід до нового світогосподарського
укладу.
Література
1. Чухно А. А. Твори у 3 томах. Т. 2: Інформаційна та постіндустріальна економіка: теорія і практика. Київ: НАН Укра-
їни, 2006. 512 с.
2. Ленин В. И. Отношение к буржуазии и партиям. ПСС. Т. 15. С. 368-385.
3. Платон. Государство / пер. А. Егорова. Санкт-Петербург: Азбука, 2018. 480 с.
4. Ксенофонт. Киропедия / пер. В. Г. Барсукова, Э. Д. Фролова. Москва: Наука, 1976. 335 с.
5. Петти У. Политическая арифметика. URL: https://economy-ru.info/info/4282/ (дата звернення 20.12.2021).
6. Смит Адам. Исследование о природе и богатстве народа. Антология экономической классики: в 2-х томах. Москва:
МП «ЭКОНОВ», 1991. Т. 1. 475 с. (С. 79-376).
7. Маркс К. Критика политической экономии. К. Маркс и Ф. Энгельс. Сочинения. Изд. 2. Т. 13. С. 39.
8. Щедровицкий П. Развитие как дефицитный ресурс. Города будущего: предпринимательские инициативы, инноваци-
онные проекты и творческие индустрии: Урбанистическая конференция «Глазевские чтения». 08.06.2021. URL:
https://www.youtube.com/watch?v=Fd-wIbpHiPQ (дата звернення 20.12.2021).
9. Шумпетер Й. История экономического анализа. Т. 1. СПб.: Экономическая школа, 2001. С. 240.
10. История экономической мысли. В 6 томах / гл. ред. В. Н. Черковец. Москва: Мысль, 1988. 574 с.
11. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма. Москва: Прогресс, 1990. 808 с.
12. Хазин М. Воспоминание о будущем. Идеи современной экономики. Москва: «РИПОЛклассик» / Sfera, 2019. 463 с.
13. Фурсов А. Мир после конца. Что означает кризис капитализма. URL: https://www.youtube.com/watch?
v=X4DHIrmrBx0 (дата звернення 20.12.2021).
14. Делягин М. Г. Жизнь в катастрофе: победи кризис сам. Москва: Политиздат. Книжный мир, 2020. 512 с.
15. Катасонов В. Ю. Капитализм. История и идеология «денежной цивилизации». Москва: Институт русской цивилиза-
ции, 2015. 1120 с.
16. Маркс К. Капитал. К. Маркс и Ф. Энгельс. Сочинения. Т. 1-3. С. 23-25.
17. Булеев И. П. Структура общества и средний класс: состояние, перспективы развития. Економічний вісник Донбасу.
2020. № 3(61). С. 11-29. DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2020-3(61)-11-29.
18. Шваб К. Четвертая промышленная революция. Москва: «ЭКСМО», ИД «Вильямс», 2017. 208 с.
19. Schwab K., Malleret T. (2020). COVID-19: The Great Reset. Geneva: Forum Publishing. URL:
http://reparti.free.fr/schwab2020.pdf.
20. Шваб К., Ванхем П. (2021). Капіталізм зацікавлених сторін: глобальна економіка, яка працює на прогрес, людей і
планету. Хобокен, Нью-Джерсі: John Wiley & Sons.
21. Шваб К. Технологии четвертой промышленной революции. Москва: «Эксмо», 2018. 320 с.
22. Фурсов А. Великое обнуление. О чем проговорились Клаус Шваб и Герман Греф. URL: https://www.youtube.com/
watch?v=kxYuH3JB_Io (Дата звернення 20.12.2021).
23. Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество. Москва: Экономика, 1969. 673 с.
24. Стиглиц Дж. Великое разделение. Неравенство в обществе или что делать оставшимся 99% населения: пер. с англ.
Москва: «ЭКСМО», 2016. 480 с.
25. Модель секторів світового господарства капіталістичної СЕФ (ДЕФ). Отраслевая и территориальная структура ми-
рового хозяйства (модель Кларка). URL: http://files.schoolcollection.edu.ru/diestore (дата звернення 20.12.2021).
26. Щедровицкий П. Предприниматель, взятый в критической массе. URL: https://shchedrovitskiy.com/predprinimatel-
vzjatyj-v-kriticheskoj-masse/ (дата звернення 20.12.2021).
27. Щедровицкий П. Интервью в газетах и журналах. URL: https://shchedrovitskiy.com/media/ (дата звернення
20.12.2021).
28. Смит А. Теория нравственных чувств. Москва: Республика, 1997. 352 с.
29. Сикорский И. Незримая борьба. Изд. Свято-Троицкая Православная миссия США, 1947. (русск. перевод).
30. Черниговская Т. Сенсационный прогноз к 2030 г. URL: https://www.youtube.com/watch?v=hsZgv1TkdUg (дата звер-
нення 20.12.2021).
31. Маркс К. Капитал. К. Маркс, Ф. Энгельс. Сочиненя. 2-е изд. Т. 25. Ч. 2.
32. Закарія Фарід. 10 уроків для миру після пандемії / пер. з англ. Київ: Наш формат, 2021. 264 с.
33. Закон Седова: унификация и типизация: vikent.ru. URL: https://vikent.ru/enc/634/ (дата звернення 20.12.2021).
34. Полтерович В. М. Структура двухуровневой коллаборативной иерархии (модель Полтеровича В.М., академика
РАН). Вопросы экономики. 2021. №7. С. 31-48.
35. Верисов Н. Н. Наследие Выготского: теория, подход, концепция: доклад. Университет Монаш (Австрия, Мельбурн).
URL: https://www.youtube.com/watch?v=QxY5gj165iE (дата звернення 20.12.2021).
36. Andrey Kurpatov. Поколение Х, миллениалы и зуммеры: чем мы похожие и чем отличаемся? URL:
https://www.youtube.com/watch?v=645ysU_etL4 (дата звернення 20.12.2021).
References
1. Chukhno, A. A. (2006). Tvory u 3 tomakh. T. 2. Informatsiina ta postindustrialna ekonomika: teoriia i praktyka [Create in 3
volumes. Vol. 2: Information and postindustrial economy: theory and practice]. Kyiv, NAS of Ukraine. 512 p. [in Ukrainian].
2. Lenin, V. I. Otnosheniye k burzhuazii i partiyam [Attitude towards the bourgeoisie and parties]. Full composition of writings,
Vol. 15, рр. 368-385 [in Russian].
3. Platon. (2018). Gosudarstvo [State]. Translation by A. Egorov. SPb., Publishing house: Azbuka. 480 p. [in Russian].
4. Xenophon. (1976). Kiropediya [Chiropedia]. Transl. by V. G. Barsukov, E. D. Frolov. Moscow, Nauka. 335 p. [in Russian].
І. П. Булєєв
14
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
5. Petty, W. Politicheskaya arifmetika [Political arithmetic]. Retrieved from https://economy-ru.info/info/4282/ (last accessed
20.12.2021) [in Russian].
6. Smith, Adam. (1991). Issledovaniye o prirode i bogatstve naroda. Antologiya ekonomicheskoy klassiki [Research on the nature
and wealth of the people. An anthology of economic classics]. In 2 volumes. Vol. 1. Moscow, MP «EKONOV». 475 p. (P. 79-376) [in
Russian].
7. Marks, K. Kritika politicheskoy ekonomii [Critique of Political Economy]. K. Marx and F. Engels. Works. Ed. 2. Vol. 13.
P. 39 [in Russian].
8. Shchedrovitsky, P. (2021). Razvitiye kak defitsitnyy resurs [Development as a scarce resource]. Goroda budushchego:
predprinimatel'skiye initsiativy, innovatsionnyye proyekty i tvorcheskiye industrii: Urbanisticheskaya konferentsiya «Glazevskiye
chteniya» – Cities of the future: entrepreneurial initiatives, innovative projects and creative industries: Urban conference «Glazev
Readings». Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=Fd-wIbpHiPQ (last accessed 20.12.2021) [in Russian].
9. Schumpeter, J. (2001). Istoriya ekonomicheskogo analiza [The history of economic analysis]. Vol. 1, рр. 240. St. Petersburg,
School of Economics [in Russian].
10. Cherkovets, V. N. (Ed.). (1988). Istoriya ekonomicheskoy mysli [History of economic thought]. In 6 volumes. Moscow,
Mysl. 574 p. [in Russian].
11. Weber, M. (1990). Protestantskaya etika i dukh kapitalizma [Protestant ethics and the spirit of capitalism]. Moscow, Progress.
808 p. [in Russian].
12. Khazin, M. (2019). Vospominaniye o budushchem. Idei sovremennoy ekonomiki [Memories of the future. Ideas of the mod-
ern economy]. Moscow, «RIPOLclassic»; Sfera. 463 p. [in Russian].
13. Fursov, A. Mir posle kontsa. Chto oznachayet krizis kapitalizma [The world after the end. What does the crisis of capitalism
mean?]. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=X4DHIrmrBx0 (last accessed 20.12.2021) [in Russian].
14. Delyagin, M. G. (2020). Zhizn' v katastrofe: pobedi krizis sam [Life in disaster: conquer the crisis yourself]. Moscow, Politiz-
dat; Book World. 512 p. [in Russian].
15. Katasonov, V. Yu. (2015). Kapitalizm. Istoriya i ideologiya «denezhnoy tsivilizatsii» [Capitalism. History and ideology of
«monetary civilization»], Moscow, Institute of Russian Civilization. 1120 p. [in Russian].
16. Marks, K. Capital. K. Marx and F. Engels. Works. Vol. 1-3. P. 23-25 [in Russian].
17. Buleev, I. P. (2020). Struktura obshchestva i sredniy klass: sostoyaniye, perspektivy razvitiya [The structure of society and
the middle class: state, development prospects]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Herald of the Donbas, 3 (61), рр. 11-29.
DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2020-3(61)-11-29 [in Russian].
18. Schwab, K. (2017). Chetvertaya promyshlennaya revolyutsiya [The fourth industrial revolution]. Moscow, «EKSMO»; Pub-
lishing House «Williams». 208 p. [in Russian].
19. Schwab, K., Malleret, T. (2020). COVID-19: The Great Reset. Geneva, Forum Publishing. Retrieved from http://rep-
arti.free.fr/schwab2020.pdf (last accessed 20.12.2021).
20. Schwab, K., Vanham, P. (2021). Stakeholder capitalism: A global economy that worksfor progress, people and planet. Ho-
boken, New Jersey, John Wiley & Sons.
21. Schwab, K. (2018). Tekhnologii chetvertoy promyshlennoy revolyutsii [Technologies of the fourth industrial revolution].
Moscow, Eksmo. 320 p. [in Russian].
22. Fursov, A. Velikoye obnuleniye. O chem progovorilis' Klaus Shvab i German Gref [Great zeroing. What Klaus Schwab and
German Gref talked about]. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=kxYuH3JB_Io (last accessed 20.12.2021) [in Russian].
23. Gelbraith, J. (1969). Novoye industrial'noye obshchestvo [New industrial society]. Moscow, Economics. 673 p. [in Russian].
24. Stiglitz, J. (2016). Velikoye razdeleniye. Neravenstvo v obshchestve ili chto delat' ostavshimsya 99% naseleniya [The Great
Separation. Inequality in society or what to do for the remaining 99% of the population]. Transl. from English. Moscow, EKSMO.
480 p. [in Russian].
25. Model sektoriv svitovoho hospodarstva kapitalistychnoi SEF (DEF) [The model of the sectors of the state government of the
capitalistic SEF (DEF)]. Sectoral and territorial structure of the world economy (Clarke's model). Retrieved from http://files.schoolcol-
lection.edu.ru/diestore (last accessed 20.12.2021) [in Ukrainian].
26. Shchedrovitsky, P. Predprinimatel', vzyatyy v kriticheskoy masse [Entrepreneur, taken in a critical mass]. Retrieved from
https://shchedrovitskiy.com/predprinimatel-vzjatyj-v-kriticheskoj-masse/ (last accessed 20.12.2021) [in Russian].
27. Shchedrovitsky, P. Interv'yu v gazetakh i zhurnalakh [Interviews in newspapers and magazines]. Retrieved from
https://shchedrovitskiy.com/media/ (last accessed 20.12.2021) [in Russian].
28. Smith, A. (1997). Teoriya nravstvennykh chuvstv [Theory of moral feelings]. Moscow, Respublika. 352 p. [in Russian].
29. Sikorsky, I. (1947). Nezrimaya bor'ba [Invisible struggle]. Publishing House Holy Trinity Orthodox Mission USA [in Russian].
30. Chernigovskaya, T. Sensatsionnyy prognoz k 2030 g. [Sensational forecast for 2030]. Retrieved from
https://www.youtube.com/watch?v=hsZgv1TkdUg (last accessed 20.12.2021) [in Russian].
31. Marks, K. Capital. K. Marx and F. Engels. Works. 2nd ed. Vol. 25. Part 2 [in Russian].
32. Zakaria Farid. (2021). 10 urokiv dlia myru pislia pandemii [10 lessons for the pandemic world]. Transl. from English. Kyiv,
Nash format. 264 p. [in Ukrainian].
33. Zakon Sedova: unifikatsiya i tipizatsiya [Sedov's law: unification and typification]. vikent.ru. Retrieved from
https://vikent.ru/enc/634/ (last accessed 20.12.2021) [in Russian].
34. Polterovich, V. M. (2021). Struktura dvukhurovnevoy kollaborativnoy iyerarkhii (model' Polterovicha V.M., akademika
RAN) [The structure of a two-level collaborative hierarchy (model of V.M. Polterovich, Academician of the Russian Academy of
Sciences)]. Economic Issues, No. 7, рр. 31-48 [in Russian].
35. Verisov, N. N. Naslediye Vygotskogo: teoriya, podkhod, kontseptsiya [Vygotsky's legacy: theory, approach, concept]. Re-
port. Austria, Melbourne, Monash University. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=QxY5gj165iE (last accessed
20.12.2021) [in Russian].
36/ Andrey Kurpatov. Pokoleniye KH, millenialy i zummery: chem my pokhozhiye i chem otlichayemsya? [Generation X, mil-
lennials and buzzers: how are we alike and how are we different?]. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=645ysU_etL4
(last accessed 20.12.2021) [in Russian].
І. П. Булєєв
15
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
Булєєв І. П. Суспільний поділ праці в сучасній економіці: стан та напрями розвитку
З давніх-давен проблема суспільного поділу праці займає центральне місце в наукових працях видатних філософів
і економістів. Різні аспекти поділу праці описані у роботах Платона, Ксенофонта, Аристотеля, У. Петті, А. Сміта, К. Маркса,
Й. Шумпетера, Вебера М. та сучасних вчених-економістів. Доведено, що розподіл праці є визначальним чинником економіки,
її ефективності, технічного прогресу. Детально та системно проблема розглянута у працях А. Сміта, К. Маркса, Дж. Кейнса
та наших сучасників. Однак це стосувалося докапіталістичних та капіталістичних виробництв, де головна роль у праці нале-
жала праці фізичній, заснованій на використанні сил природи та створених людиною машин, механізмів, комплексів. Ви-
користовуючи методи системного аналізу, діалектики, концепції трьох сил розвитку проблема досліджена в статті, що аноту-
ється.
Доведено, що в умовах ІІІ ПР, V-VI ТУ центральне місце у суспільному поділі праці займає вертикальне його поглиб-
лення, поділ та синтез розумової, інтелектуальної праці.
Показано, що поділ праці притаманний усім виробництвам усіх суспільно-економічних формацій, товарного та не-
товарного виробництва, ринкових та неринкових відносин. Ступінь поділу праці на необмежених ринках обмежена техніч-
ними, науковими, технологічними можливостями суб’єктів господарювання, а на обмежених ринках – їх обсягом та ємністю.
Викладено авторське бачення рушійних сил та умов обмеження (прискорення) поділу праці (переважно розумового,
інтелектуального) в умовах інклюзивного, наглядового капіталізму (постіндустріального, гіперіндустріального), моделей но-
вого господарського устрою. Наведено характеристики сучасного капіталістичного виробництва, його особливості та харак-
терні фактори розвитку.
Розглянуто моделі управління сучасних корпорацій, у тому числі структури дворівневої колаборативної ієрархії, еко-
платформ. Доведено необхідність дотримання у сучасному управлінні закономірностей і те, що керуюча система має бути
якісно вищою і складнішою за систему керовану. Цьому сприяють раціональні структури та форми поділу праці, у тому числі
праці розумової, наукової, управлінської та їхня кооперація, зміна напрямів інформаційних потоків з вертикально спадаючих
на горизонтальні і вертикально-висхідні.
Ключові слова: суспільний поділ праці, інтелектуалізація, духовність, цінності, структури управління, інформаційні по-
токи у колабораційних структурах, вертикальний та горизонтальний вимір поділу праці.
Buleev I. Social Division of Labor in the Modern Economy: the State and Directions of Development
From time immemorial, the problem of social division of labor has been central to the scientific works of prominent philosophers
and economists. Various aspects of the division of labor are described in the works of Platon, Ksenophont, Aristotle, Petty W., Smith
A., Marks K., Schumpeter J., Weber M. and modern economists. It is proved that the division of labor is a determining factor in the
economy, its efficiency, technical progress. The problem is considered in detail and systematically in the works of A. Smith, K. Marks,
J. Keynes and our contemporaries. However, this applied to pre-capitalist and capitalist industries, where the main role in labor be-
longed to physical labor, based on the use of natural forces and man-made machines, mechanisms and complexes. Using the methods
of systems analysis, dialectics, the concept of the three forces of development, the problem is investigated in the annotated article.
It is proved that in the conditions of III PR, V-VI TU the central place in the social division of labor is occupied by its vertical
deepening, division and synthesis of mental, intellectual work.
It is shown that the division of labor is inherent in all productions of all socio-economic formations, commodity and non-com-
modity production, market and non-market relations. The degree of division of labor in unlimited markets is limited by the technical,
scientific, technological capabilities of economic entities, and in limited markets - their volume and capacity.
The author's vision of driving forces and conditions of restriction (acceleration) of division of labor (mainly mental, intellectual)
in the conditions of inclusive, supervisory capitalism (post-industrial, hyper-industrial), models of the new economic system is stated.
The characteristics of modern capitalist production, its features and characteristic factors of development are given.
Management models of modern corporations are considered, including the structure of two-level collaborative hierarchy, eco-
platforms. The necessity of observance of regularities in modern management and the fact that the control system must be qualitatively
higher and more complex than the controlled system are proved. This is facilitated by rational structures and forms of division of labor,
including mental, scientific, managerial and their cooperation, changing the direction of information flows from vertically descending
to horizontal and vertically ascending.
Keywords: social division of labor, intellectualization, spirituality, values, management structures, information flows in collabo-
rative structures, vertical and horizontal dimension of the division of labor.
Стаття надійшла до редакції 29.12.2021
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-185584 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1817-3772 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:44:52Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Булєєв, І. П. 2022-09-29T14:55:48Z 2022-09-29T14:55:48Z 2022 Суспільний поділ праці в сучасній економіці: стан та напрями розвитку / І.П. Булєєв // Економічний вісник Донбасу. — 2022. — № 1 (67). — С. 4-15. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 1817-3772 DOI: 10.12958/1817-3772-2022-1(67)-4-15 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185584 331.101.5 З давніх-давен проблема суспільного поділу праці займає центральне місце в наукових працях видатних філософів і економістів. Різні аспекти поділу праці описані у роботах Платона, Ксенофонта, Аристотеля, У. Петті, А. Сміта, К. Маркса, Й. Шумпетера, Вебера М. та сучасних вчених-економістів. Доведено, що розподіл праці є визначальним чинником економіки, її ефективності, технічного прогресу. Детально та системно проблема розглянута у працях А. Сміта, К. Маркса, Дж. Кейнса та наших сучасників. Однак це стосувалося докапіталістичних та капіталістичних виробництв, де головна роль у праці належала праці фізичній, заснованій на використанні сил природи та створених людиною машин, механізмів, комплексів. Використовуючи методи системного аналізу, діалектики, концепції трьох сил розвитку проблема досліджена в статті, що анотується. Доведено, що в умовах ІІІ ПР, V-VI ТУ центральне місце у суспільному поділі праці займає вертикальне його поглиблення, поділ та синтез розумової, інтелектуальної праці. Показано, що поділ праці притаманний усім виробництвам усіх суспільно-економічних формацій, товарного та нетоварного виробництва, ринкових та неринкових відносин. Ступінь поділу праці на необмежених ринках обмежена технічними, науковими, технологічними можливостями суб’єктів господарювання, а на обмежених ринках – їх обсягом та ємністю. Викладено авторське бачення рушійних сил та умов обмеження (прискорення) поділу праці (переважно розумового, інтелектуального) в умовах інклюзивного, наглядового капіталізму (постіндустріального, гіперіндустріального), моделей нового господарського устрою. Наведено характеристики сучасного капіталістичного виробництва, його особливості та характерні фактори розвитку. Розглянуто моделі управління сучасних корпорацій, у тому числі структури дворівневої колаборативної ієрархії, екоплатформ. Доведено необхідність дотримання у сучасному управлінні закономірностей і те, що керуюча система має бути якісно вищою і складнішою за систему керовану. Цьому сприяють раціональні структури та форми поділу праці, у тому числі праці розумової, наукової, управлінської та їхня кооперація, зміна напрямів інформаційних потоків з вертикально спадаючих на горизонтальні і вертикально-висхідні. From time immemorial, the problem of social division of labor has been central to the scientific works of prominent philosophers and economists. Various aspects of the division of labor are described in the works of Platon, Ksenophont, Aristotle, Petty W., Smith A., Marks K., Schumpeter J., Weber M. and modern economists. It is proved that the division of labor is a determining factor in the economy, its efficiency, technical progress. The problem is considered in detail and systematically in the works of A. Smith, K. Marks, J. Keynes and our contemporaries. However, this applied to pre-capitalist and capitalist industries, where the main role in labor belonged to physical labor, based on the use of natural forces and man-made machines, mechanisms and complexes. Using the methods of systems analysis, dialectics, the concept of the three forces of development, the problem is investigated in the annotated article. It is proved that in the conditions of III PR, V-VI TU the central place in the social division of labor is occupied by its vertical deepening, division and synthesis of mental, intellectual work. It is shown that the division of labor is inherent in all productions of all socio-economic formations, commodity and non-commodity production, market and non-market relations. The degree of division of labor in unlimited markets is limited by the technical, scientific, technological capabilities of economic entities, and in limited markets - their volume and capacity. The author's vision of driving forces and conditions of restriction (acceleration) of division of labor (mainly mental, intellectual) in the conditions of inclusive, supervisory capitalism (post-industrial, hyper-industrial), models of the new economic system is stated. The characteristics of modern capitalist production, its features and characteristic factors of development are given. Management models of modern corporations are considered, including the structure of two-level collaborative hierarchy, eco-platforms. The necessity of observance of regularities in modern management and the fact that the control system must be qualitatively higher and more complex than the controlled system are proved. This is facilitated by rational structures and forms of division of labor, including mental, scientific, managerial and their cooperation, changing the direction of information flows from vertically descending to horizontal and vertically ascending. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Макроекономіка, економічна теорія та історія Суспільний поділ праці в сучасній економіці: стан та напрями розвитку Social Division of Labor in the Modern Economy: the State and Directions of Development Article published earlier |
| spellingShingle | Суспільний поділ праці в сучасній економіці: стан та напрями розвитку Булєєв, І. П. Макроекономіка, економічна теорія та історія |
| title | Суспільний поділ праці в сучасній економіці: стан та напрями розвитку |
| title_alt | Social Division of Labor in the Modern Economy: the State and Directions of Development |
| title_full | Суспільний поділ праці в сучасній економіці: стан та напрями розвитку |
| title_fullStr | Суспільний поділ праці в сучасній економіці: стан та напрями розвитку |
| title_full_unstemmed | Суспільний поділ праці в сучасній економіці: стан та напрями розвитку |
| title_short | Суспільний поділ праці в сучасній економіці: стан та напрями розвитку |
| title_sort | суспільний поділ праці в сучасній економіці: стан та напрями розвитку |
| topic | Макроекономіка, економічна теорія та історія |
| topic_facet | Макроекономіка, економічна теорія та історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185584 |
| work_keys_str_mv | AT bulêêvíp suspílʹniipodílpracívsučasníiekonomícístantanaprâmirozvitku AT bulêêvíp socialdivisionoflaborinthemoderneconomythestateanddirectionsofdevelopment |