Впровадження технологій передового цифрового виробництва в рамках концепції сталого розвитку: проблеми та перспективи
У статті висвітлено світові тенденції розвитку технологій цифрового передового виробництва в рамках концепції сталого розвитку за умов цифровізації економіки. Проаналізовано стан цих процесів в Україні з акцентуванням уваги на викликах та перевагах, які несе цифровізація вітчизняним промисловим підп...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Дата: | 2022 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2022
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185590 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Впровадження технологій передового цифрового виробництва в рамках концепції сталого розвитку: проблеми та перспективи / Г.Й. Островська // Економічний вісник Донбасу. — 2022. — № 1 (67). — С. 59-68. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-185590 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Островська, Г.Й. 2022-09-29T15:14:15Z 2022-09-29T15:14:15Z 2022 Впровадження технологій передового цифрового виробництва в рамках концепції сталого розвитку: проблеми та перспективи / Г.Й. Островська // Економічний вісник Донбасу. — 2022. — № 1 (67). — С. 59-68. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 1817-3772 DOI: 10.12958/1817-3772-2022-1(67)-59-68 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185590 338.45:004 У статті висвітлено світові тенденції розвитку технологій цифрового передового виробництва в рамках концепції сталого розвитку за умов цифровізації економіки. Проаналізовано стан цих процесів в Україні з акцентуванням уваги на викликах та перевагах, які несе цифровізація вітчизняним промисловим підприємствам та розроблено пропозиції щодо забезпечення їх результативності. Доведено, що цифровізація передбачає цифрову технологічну трансформацію промислового виробництва, що відкриває доступ різним рівням менеджменту до всього масиву оперативної виробничої інформації в режимі реального часу, а різноманітні цифрові алгоритми та рішення дають змогу забезпечувати безперервний зворотний зв’язок. Зазначено, що соціалізація технологічного розвитку ставить персонал підприємства перед серйозними викликами та чинить вагомий вплив на його свідомість і поведінку, що вимагає формування новітніх компетенцій. The article highlights global trends in development of digital advanced production technologies within the framework of sustainable development concept in digitalization of the economy. The state of these processes in Ukraine was analyzed with emphasis on the challenges and advantages that digitization brings to domestic industrial enterprises, and proposals were projected to ensure their effectiveness. It has been proven that digitalization involves a digital technological transformation of industrial production, which opens access for different levels of management to the entire array of operational production information in real time, so as various digital algorithms and solutions make it possible to provide continuous feedback. It is noted that the socialization of technological development makes the company's personnel faced with serious challenges and has a significant impact on their consciousness and behavior, which requires the formation of the latest competencies. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Менеджмент Впровадження технологій передового цифрового виробництва в рамках концепції сталого розвитку: проблеми та перспективи Implementation of Advanced Digital Production Technologies within the Framework of Sustainable Development Concept: Problems and Prospects Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Впровадження технологій передового цифрового виробництва в рамках концепції сталого розвитку: проблеми та перспективи |
| spellingShingle |
Впровадження технологій передового цифрового виробництва в рамках концепції сталого розвитку: проблеми та перспективи Островська, Г.Й. Менеджмент |
| title_short |
Впровадження технологій передового цифрового виробництва в рамках концепції сталого розвитку: проблеми та перспективи |
| title_full |
Впровадження технологій передового цифрового виробництва в рамках концепції сталого розвитку: проблеми та перспективи |
| title_fullStr |
Впровадження технологій передового цифрового виробництва в рамках концепції сталого розвитку: проблеми та перспективи |
| title_full_unstemmed |
Впровадження технологій передового цифрового виробництва в рамках концепції сталого розвитку: проблеми та перспективи |
| title_sort |
впровадження технологій передового цифрового виробництва в рамках концепції сталого розвитку: проблеми та перспективи |
| author |
Островська, Г.Й. |
| author_facet |
Островська, Г.Й. |
| topic |
Менеджмент |
| topic_facet |
Менеджмент |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економічний вісник Донбасу |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Implementation of Advanced Digital Production Technologies within the Framework of Sustainable Development Concept: Problems and Prospects |
| description |
У статті висвітлено світові тенденції розвитку технологій цифрового передового виробництва в рамках концепції сталого розвитку за умов цифровізації економіки. Проаналізовано стан цих процесів в Україні з акцентуванням уваги на викликах та перевагах, які несе цифровізація вітчизняним промисловим підприємствам та розроблено пропозиції щодо забезпечення їх результативності. Доведено, що цифровізація передбачає цифрову технологічну трансформацію промислового виробництва, що відкриває доступ різним рівням менеджменту до всього масиву оперативної виробничої інформації в режимі реального часу, а різноманітні цифрові алгоритми та рішення дають змогу забезпечувати безперервний зворотний зв’язок. Зазначено, що соціалізація технологічного розвитку ставить персонал підприємства перед серйозними викликами та чинить вагомий вплив на його свідомість і поведінку, що вимагає формування новітніх компетенцій.
The article highlights global trends in development of digital advanced production technologies within the framework of sustainable development concept in digitalization of the economy. The state of these processes in Ukraine was analyzed with emphasis on the challenges and advantages that digitization brings to domestic industrial enterprises, and proposals were projected to ensure their effectiveness. It has been proven that digitalization involves a digital technological transformation of industrial production, which opens access for different levels of management to the entire array of operational production information in real time, so as various digital algorithms and solutions make it possible to provide continuous feedback. It is noted that the socialization of technological development makes the company's personnel faced with serious challenges and has a significant impact on their consciousness and behavior, which requires the formation of the latest competencies.
|
| issn |
1817-3772 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185590 |
| citation_txt |
Впровадження технологій передового цифрового виробництва в рамках концепції сталого розвитку: проблеми та перспективи / Г.Й. Островська // Економічний вісник Донбасу. — 2022. — № 1 (67). — С. 59-68. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ostrovsʹkagi vprovadžennâtehnologíiperedovogocifrovogovirobnictvavramkahkoncepcíístalogorozvitkuproblemitaperspektivi AT ostrovsʹkagi implementationofadvanceddigitalproductiontechnologieswithintheframeworkofsustainabledevelopmentconceptproblemsandprospects |
| first_indexed |
2025-11-26T20:37:00Z |
| last_indexed |
2025-11-26T20:37:00Z |
| _version_ |
1850773928151089152 |
| fulltext |
Г. Й. Островська
59
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2022-1(67)-59-68
УДК 338.45:004
Г. Й. Островська,
кандидат економічних наук, доцент,
ORCID 0000-0002-9318-2258,
e-mail: h.ostrovska@gmail.com,
Тернопільський національний технічний
університет імені Івана Пулюя, м. Тернопіль
ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ПЕРЕДОВОГО ЦИФРОВОГО
ВИРОБНИЦТВА В РАМКАХ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ:
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
В умовах глобалізації інформаційне суспіль-
ство вимагає заходів адаптивного характеру, зрос-
тання значущості інтелектуальних виробництв, що
сприяє якісним змінам сучасної парадигми еконо-
міки та її найважливішому структурному сектору –
промисловості. Промисловість стимулює розвиток
інноваційної діяльності і є мультиплікатором зрос-
тання економіки загалом. За даними світової ста-
тистики, промислове виробництво забезпечує най-
більший приріст доданої вартості в порівнянні з ін-
шими секторами економіки. Обороноспроможність
держави, її економічна безпека, зростання валового
національного продукту, створення робочих місць,
життєвий рівень населення безпосередньо залежать
від рівня розвитку промисловості.
Сучасна економіка переживає складний період
структурно-технологічної трансформації, зумовле-
ної зростаючою цифровізацією економічної діяль-
ності. За цих умов індустріальний ландшафт визна-
чає четверта промислова революція (Industry 4.0 та
4IR). Як зазначає К. Шваб, «з четвертої промислової
революції випливають чотири основні наслідки для
всіх галузей: зміна очікувань споживачів; удоскона-
лення якості товарів з допомогою даних, які спри-
яють підвищенню продуктивності активів; усвідом-
лення компаніями важливості нових форм співро-
бітництва; трансформування операційних моделей у
нові цифрові моделі» [1].
Цифровізація сфер промисловості не тренд, це
головна умова економічного зростання та конкурен-
тоспроможності. Так, за даними Forbes, сьогодні не
функціонує більша половина компаній, що входили
в 2000 р. до потужних корпорацій світу за рейтин-
гом Fortune Global 500 [2]. Переважна більшість із
них не зуміли перебудувати свої бізнес-процеси.
Водночас найбільш технологічними компаніями у
світі вважаються американські. За даними Boston
Consulting Group [3] серед інноваційних «Apple»,
«Google», «Tesla», «Microsoft», «Samsung», «Ama-
zon». Найсучаснішими підприємствами, де усі про-
цеси автоматизовані та всі елементи об’єднані за до-
помогою промислового інтернету, вважаються
англійський завод трансформер «AMRC Factory
2050», японський «Mitsubishi Electric», німецький
«Siemens», американський завод з виробництва біо-
палива «DuPont», також американські «SpaceX»,
«Tesla», «Boeing». Зазначимо, що в розвинених кра-
їнах цифровізація промисловості складає 86,3%
цифрової економіки. Водночас звернемо увагу на
зростаючу роль стартапів, оскільки керівники вели-
кого бізнесу все більше залучають їх інноваційні
проєкти. У цьому контексті заслуговує на увагу той
факт, що за останні 10 років лише 174 діджиталізо-
вані стартапи спричинили появу надсучасних галу-
зей із сукупною капіталізацією понад квінтильйона
доларів США, і цей креативний ринок ламає стерео-
типність застарілих бізнес-моделей [4].
Цифрова трансформація створює найбільшу
цінність для підприємств, сприяючи масштабним
інноваціям. IDC визначила дев’ять аспектів [5], за
якими промисловим підприємствам необхідно ство-
рити правильні можливості цифрової трансформа-
ції. Ці аспекти стосуються майбутнього цифрової ін-
фраструктури, довіри, інтелекту, клієнтів та спожи-
вачів, роботи, операцій, взаємопов’язаності, цифро-
вих інновацій та галузей промисловості. Фахівці од-
ностайні в тому, що цифрова трансформація є три-
валим поетапним процесом: пілот, локальне розши-
рення, реплікація, управління операціями, оптиміза-
ція та інновації. У цьому контексті серед усіх віт-
чизняних промислових підприємств, що вступили
на шлях цифрової трансформації, понад 70% наразі
перебувають на стадіях «локального розширення»
та «реплікації», тоді як лише 3,9% досягли стадії
«оптимізація та інновації». Зазначене обумовлює
необхідність теоретичного осмислення процесів
трансформації галузей промисловості як складної
наукової проблеми, що повною мірою стосується
методології та практики управління сталим розвит-
ком.
Аналіз останніх публікацій і досліджень.
Концепцію цифрової економіки вперше обґрунто-
вано в 1996 р. Д. Тапскоттом в книзі «Цифрова еко-
номіка: перспективи та небезпека в епоху мереже-
вого інтелекту» [6], затим офіційно висунуто в
опублікованій доповіді «Нова цифрова економіка»
Міністерством торгівлі США в 1998 р. Глобальна
цифрова економіка продемонструвала швидку тен-
денцію до зростання і стала новим двигуном для
сприяння глобальному економічному відновленню.
Г. Й. Островська
60
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
У цьому контексті Д. Тіссом [7] розглянуто виклики
та можливості диференціювання цінності для інно-
ваторів в цифровій економіці. Використовуючи
структуру ланцюгів створення цінності та ґрунту-
ючись на висновках теорії про неоднорідність фірм
і продуктів, Дж. Майєром [8] обговорюються ка-
нали, через які ці механізми можуть прискорити ін-
дустріалізацію. Дослідником увага акцентується на
інноваційній, промисловій та регуляторній політиці
для сприяння справедливому розподілу вигод від
цифровізації. А. Андреоні та Г. Анзолін [9] зазнача-
ють, що через значні проблеми, з якими країни сти-
каються на шляху індустріалізації, а також через той
факт, що продуктивність 4IR і зростання додаткової
вартості вкладені в конкретні процеси та види діяль-
ності, промислова політика має бути обґрунтова-
ною, розумнішою та спритнішою, інакше кажучи,
базуватися на реаліях технологій цифрового вироб-
ництва, вибирати розумніші шляхи підйому техно-
логічними щаблями та бути спритнішою у виборі
можливостей.
Вперше про необхідність широкого застосу-
вання передових технологій у промисловості заго-
ворили в Німеччині (2011 р.), тоді ж було розроб-
лено стратегію створення «розумних» підприємств
у країні та був запроваджений термін «Індустрія
4.0». У цьому контексті, використовуючи нові дані
щодо панелі галузей у 17 країнах, вперше оцінено
позитивний вплив промислових роботів, та дове-
дено підвищення продуктивності праці та збіль-
шення доданої вартості за їх використання [10]. Ево-
люцію технології адитивного виробництва, кульмі-
нацією якої став 3D-друк, і бачення того, як ця
еволюція впливає на існуючі глобальні ланцюжки
створення вартості у виробництві представлено в
статті [11].
Низкою вітчизняних авторів окреслено напря-
ми цифрової трансформації промисловості та роз-
роблено системно-інтегрований методичний підхід
до визначення Індексу цифрової трансформації
суб’єктів підприємництва [12]. У цьому контексті
В. Ляшенком та Є. Котовим [13] досліджуються мо-
дернізаційні процеси нової промислової політики.
Увага концентрується на такому: широке визнання
важливої ролі промисловості у вирішенні актуаль-
них проблем сучасності знайшло відображення в но-
вих завданнях із прискореного розвитку індустрії –
генератора науково-технічного прогресу й іннова-
цій, важливого фактору глобальної конкурентоспро-
можності національних економік та драйвера еконо-
мічного зростання. Заслуговує на увагу стаття [14],
де розроблено концепцію управління знаннями про-
мислового підприємства. У роботі [15] піднімається
проблема можливостей та пріоритетів структурних
змін внутрішнього ринку України, при цьому розви-
ток цифрових технологій, інфраструктури та компе-
тенцій визначено критичною точкою цифровізації
внутрішнього ринку. Л. Федулова в своїй публікації
відслідковує проблеми запровадження цифрових
технологій та Індустрії 4.0 в Україні та їх вплив на
досягнення окремих індикаторів цілей сталого роз-
витку [16].
Попри це, питання щодо освоєння технологій
передового цифрового виробництва в рамках чет-
вертої промислової революції та вплив сучасних
процесів технологічного розвитку на реалізацію Ці-
лей сталого розвитку (ЦСР) залишаються недостат-
ньо дослідженими, що зумовлює необхідність їх по-
дальшого вивчення.
Метою статті є аналіз і систематизація впро-
вадження та розвитку технологій передового цифро-
вого виробництва, а також розроблення пропозицій
у контексті їх ефективного використання як пріори-
тету забезпечення сталого розвитку.
Виклад основного матеріалу дослідження.
Впровадження результатів концепції четвертої про-
мислової революції, як чергової хвилі прогресу, обу-
мовлені зростаючою конвергенцією сучасних тех-
нологічних сфер – цифрового виробництва, нано-
технологій, біотехнологій та розробки новітніх ма-
теріалів – і їх взаємодоповнюваності у виробництві
[17]. У цьому контексті довідник Всесвітнього еко-
номічного форуму, присвячений четвертій промис-
ловій революції, визначає 12 ключових нових техно-
логій (табл. 1). Деякі є галузевими, хоча більшість з
них вважаються платформними технологіями, які
можна розгорнути в кількох секторах.
При цьому адитивне виробництво та робото-
техніка можуть бути безпосередньо класифіковані
як виробничі технології.
Вважаємо, що інтегрування діяльності промис-
лових підприємств та ядра інтелектуального потен-
ціалу (неперервне навчання, креативність, генерація
нового знання, інформаційна грамотність, потенціал
у сфері НДДКР, патентна активність) забезпечить
можливість розвитку ключових технологій.
Освоєння технологій передового цифрового ви-
робництва (ADP) в рамках четвертої промислової
революції, під якою розуміємо зміну технологічної
парадигми, радикально змінюють природу вироб-
ництва, нівелюючи кордони між цифровими та фі-
зичними виробничими системами. Прогрес у роз-
витку передових/проривних технологій, таких як ро-
бототехніка, технології штучного інтелекту, ади-
тивного виробництва та аналізу даних відкриває
значні можливості для прискорення процесу іннова-
цій та підвищення частки промислового вироб-
ництва в загальній доданій вартості. З цим техноло-
гічним переходом пов’язаний розвиток нових плат-
формних бізнес-моделей та способів створення вар-
тості [21–26]. Використання технологій передового
цифрового виробництва сприяє всеохоплюючому та
сталому економічному зростанню та досягненню ці-
лей сталого розвитку.
Особливістю створення та розповсюдження
технологій передового цифрового виробництва є ви-
сокий рівень концентрації, особливо в частині па-
тентної та експортної діяльності. На десять еконо-
Г. Й. Островська
61
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
мік-лідерів припадає 90% всіх виданих у світі патен-
тів та 70% всього експорту, який безпосередньо
пов’язаний з указаними технологіями. Це група про-
відних країн з розробки нових технологій у сфері пе-
редового цифрового виробництва. До цих країн на-
лежать (у порядку розміру частки ринку): США,
Японія, Німеччина, Китай, Тайвань, Франція, Швей-
царія, Великобританія, Південна Корея та Нідер-
ланди. Вказані 10 країн не тільки винаходять нові
технології, але також продають (і купують) на світо-
вих ринках товари, створені з урахуванням цих тех-
нологій. Ще 40 економік – переслідувачі (серед них
Канада, Австралія, Бразилія, Австрія та ін.), активно
працюють із цими технологіями, однак з меншою ін-
тенсивністю. У решті світу – 29 країн «ті, що запіз-
нилися» та 88 країн – відсталі, спостерігається
низька активність або повна відсутність участі в гло-
бальній розробці та використанні цих технологій
[27]. За рівнем використання технологій передового
цифрового виробництва, згідно з даними «Звіту про
промисловий розвиток-2020. Індустріалізація в ци-
фрову епоху» (UNIDO), Україна приєдналась до
групи 29 країн, що запізнилися.
Таблиця 1
Ключові новітні технології*
Технологія Сутність технології
Штучний інтелект
і робототехніка
Розробка машин, які можуть замінити людей у значному переліку завдань, пов’язаних із мислен-
ням, мультизадачністю та дрібною моторикою
Об’єднані в мережі
датчики
Поняття, більш відоме як «Інтернет речей», представляє собою використання мережевих датчиків
для віддаленого підключення, відстеження та керування продуктами, системами та мережами
Віртуальна та
доповнена
реальності
Прогрес у відносинах між людьми та комп’ютерами, що включають симуляцію навколишнього
середовища, голографічні зчитування та накладання цифрових об’єктів на картину реального світу
із застосуванням змішаної реальності
Адитивне
виробництво
Досягнення в адитивному виробництві за використання все більшого діапазону матеріалів та інно-
ваційних методів, що включають в себе 3D біодрук органічних тканин
Блокчейн і техноло-
гія розподіленого
реєстру
Технологія розподіленого реєстру, заснована на криптографічних системах, які керують, перевіря-
ють і публічно записують дані транзакцій; основа «криптовалют», таких як, наприклад, біткоїн
Передові матеріали
та наноматеріали
Створення нових матеріалів і наноструктур для розвитку корисних властивостей, таких як термо-
електрична ефективність, збереження форми, а також задля винайдення нових функціональних за-
стосувань
Захоплення, збері-
гання та передача
енергії
Прориви в ефективному застосуванні акумуляторів і паливних продуктів; відновлювана енергія за
допомогою сонячних, вітрових і приливних технологій; розподіл енергії через системи розумних
мереж; бездротова передача енергії тощо
Нові обчислювальні
технології
Нові архітектурні рішення для комп’ютерного обладнання, такі як квантові обчислення, біологічні
обчислення або обробка нейронних мереж, а також інноваційне розширення сьогоденних обчис-
лювальних технологій
Біотехнології Інновації в генній інженерії, секвенуванні та терапії, а також біологічних обчислювальних інтер-
фейсах і синтетичній біології
Геоінженерія Технологічне втручання в планетарні системи, як правило, для пом’якшення наслідків зміни клі-
мату шляхом видалення вуглекислого газу або керування сонячною радіацією
Нейро-технології Такі інновації, як розумні ліки, нейровізуалізація та біоелектронні інтерфейси, які дають змогу чи-
тати, спілкуватися та напряму впливати на діяльність людського мозку
Космічні технології Розробки, що забезпечують більший доступ до космосу та його дослідження, включаючи мікросу-
путники, передові телескопи, багаторазові ракети та інтегровані ракетно-реактивні двигуни
* Складено автором на основі джерел [18–20].
Важливим показником, що свідчить про спро-
можність 158 країн у контексті впровадження та ви-
користання передових технологій в рамках Індустрії
4.0 є «Індекс готовності», що формується з таких
компонентів, як: впровадження інформаційно-кому-
нікаційних технологій (ІКТ), кадровий потенціал,
дослідження та розробки (ДіР), промисловий розви-
ток та фінанси (табл. 2). За такими компонентами, як
частка високих технологій у промисловому вироб-
ництві, дослідницька активність (кількість патентів
та публікацій) та рівень освіченості (навичок) насе-
лення Україна має досить високе місце в рейтингу.
Водночас за доступністю приватних підприємств до
кредитів та рівнем інфраструктури ІКТ знаходиться
на низьких щаблях рейтингу.
Важливим кроком, що свідчить про готовність
країни до змін, які несе з собою Індустрія 4.0, є оці-
нювання динаміки науково-технічної діяльності у
сфері трансферу технологій. У 2020 р. згідно страте-
гічних напрямів інноваційної діяльності, передано
1298 технологій, які створені за кошти державного
бюджету. Це складає 96,3% від загального обсягу
переданих технологій та 80,8% порівняно з 2019 р.
(1607 од.). Трансфер технологій здійснювався як на
внутрішньому ринку (96,8%) із зменшенням кіль-
кості переданих технологій на 19,2 в. п., так і на зо-
внішньому – на 21,1 в. п. У 2020 р. обсяг грошових
надходжень від трансферу технологій становив
225,8 млн грн, що порівняно з 2019 р. на 12,2%
більше, що відбулося внаслідок наповнення внут-
Г. Й. Островська
62
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
рішнього ринку (понад 16%). При цьому грошові
надходження на зовнішньому ринку зменшилися в
3,7 раза. На тлі внутрішнього ринку серед переданих
технологій 755 од. є новими для української еконо-
міки; на зовнішньому передано 41 технологію, усі є
принципово новими. Отож, в 2020 р., в умовах
внутрішнього ринку, вартість переданих технологій
зросла, водночас їх конкурентні переваги є недо-
статніми для високої результативності на зовніш-
ньому ринку. Значна частина технологій (559 од. або
43,0%) передана згідно виду трансферу «ноу-
хау, угоди на передачу технологій», з яких на зов-
нішньому ринку всі 100,0%, на внутрішньому –
41,2%.
Таблиця 2
Рейтинги України та окремих країн світу за Індексом готовності
до впровадження передових технологій у 2020 р.*
Країна
Значення
Індексу
Загальний
рейтинг
Рейтинг країн згідно компонентів
ІКТ
кадри
(навички)
ДіР
промисловий
розвиток
фінанси
Країна з високим рівнем готовності до впровадження передових технологій
Чехія 0,75 26 30 23 32 18 72
Польща 0,73 28 32 30 30 32 70
Естонія 0,72 29 15 20 59 31 61
Португалія 0,71 32 35 33 31 49 27
Словенія 0,69 33 28 15 62 29 84
Словаччина 0,69 36 21 47 44 23 59
Угорщина 0,67 37 27 43 48 16 99
Литва 0,65 39 25 24 54 48 88
Країна з рівнем готовності до передових технологій вище середнього
Бразилія 0,65 41 73 53 17 42 60
Румунія 0,60 45 44 70 34 38 115
Сербія 0,59 47 38 52 55 46 86
Болгарія 0,57 51 53 48 65 41 73
Україна 0,56 53 66 40 47 58 97
Туреччина 0,55 55 75 63 27 78 49
* Складено автором на основі джерела [28].
Згідно з стратегічними пріоритетами підпри-
ємств промисловості проведено трансфер техноло-
гій у кількості 662 од., або 51,0% від переданих
загалом, що на 34,3% менше порівняно з 2019 р.
Трансфер стосувався здебільшого внутрішнього
ринку (94,0%). За цих умов обсяг надходжень стано-
вив 52,2 млн грн (23,1% від загального обсягу), в по-
рівнянні з 2019 р. на 18,0% більше, за обсягу над-
ходжень у 44,2 млн грн.
Найвищого попиту в реальному секторі еконо-
міки набули технології з відновлюваних джерел
енергії (1-й пріоритет – енергетика), композиційних
та функціонально-градієнтних матеріалів (3-й – нові
матеріали), розвиток сучасних інформаційних, ко-
мунікаційних технологій, робототехніки (7-й – ІКТ)
[29].
В Україні суттєвим бар’єром у контексті впро-
вадження здобутків Індустрії 4.0 є недостатнє фі-
нансування наукових досліджень та розробок. У
2020 р. загальна величина витрат на дослідження
і розробки в Україні становила 17022 млн грн. При
цьому постійно знижується наукоємність ВВП – з
0,75% у 2010 р. до критичного значення – 0,41% у
2020 р. Згідно оцінок фахівців, при наукоємності
нижче за 0,9% ВВП наука виконує лише пізнавальну
функцію. На дослідження і розробки у ВВП (за да-
ними 2019 р.) частка обсягу витрат у країнах ЄС в
середньому становила 2,2%. До прикладу, норми
відрахувань на нові розробки та науково-дослідні
роботи в країнах ЄС становлять 15% вартості реалі-
зованої продукції щорічно (9–10 млрд дол.), з яких
біля 50% складають внутрішні корпоративні від-
рахування (4,5–5,3 млрд дол.) та фінансування з
держбюджету – близько 50% на рік (4,5–4,7 млрд
дол.). Обсяги річного фінансування з держбюджету
на нові розробки та науково-дослідні роботи на по-
чатку 2000-х років становили відповідно понад
20 тис. дол. на одного працівника в країнах ЄС, та
понад 100 тис. дол. у США. На сьогодні вказані
цифри збільшилися вдвічі-втричі.
Разом з тим цифровізація ставить серйозні
завдання перед директивними органами держав не-
залежно від рівня їх розвитку. Попри окремі успіхи,
Україна все ще недостатньо трансформує можли-
вості сучасних цифрових технологій в економічні й
соціальні вигоди (цифрові дивіденди): необхідний
системний підхід до реалізації затверджених захо-
дів, формування цифрових компетенцій, у тому
числі й для населення, узгодженість зі стратегією
досягнення цілей сталого розвитку тощо. Отож, за-
провадження цифрових технологій в Україні вима-
гає, щоб ключові зусилля цифровізації спрямовува-
лись на сприяння всеохоплюючому та сталому про-
мисловому зростанню в контексті таких завдань
Г. Й. Островська
63
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
[15]: трансформація сегментів внутрішнього ринку
в високоефективні та конкурентоспроможні; креа-
тивна та технологічна модернізація суб’єктів про-
мисловості; активізація інвестиційної активності та
економічний прорив; розвиток людських ресурсів,
їхнього інноваційного і креативного потенціалу та
компетенцій.
Технології передового цифрового виробництва
є результатом поєднання трьох основних компонен-
тів: обладнання, програмного забезпечення та засо-
бів зв’язку [9]. До обладнання відносяться інстру-
менти, засоби та допоміжні системи сучасних про-
мислових роботів та «розумних» автоматизованих
систем, а також колаборативні роботи та 3D-прин-
тери для адитивного виробництва. Цей набір техно-
логій виробничого обладнання багато в чому схо-
жий з технологіями попереднього етапу – третьою
промисловою революцією. Відмінними рисами но-
вих машин є їх засоби зв’язку, а також гнучкість та
функціональність у процесі виконання виробничих
завдань.
На сьогодні лише деякі виробники впроваджу-
ють технології передового цифрового виробництва.
При цьому вказані технології поширені за галузями
нерівномірно. Відмінності у рівні технологічної ін-
тенсивності та виробничих процесах зумовлюють
більш високу ймовірність впровадження технологій
передового цифрового виробництва в певних галу-
зях промисловості. При цьому особливо виділя-
ються дві галузі: комп’ютери та машинобудування,
а також транспортна техніка. Ці галузі демонстру-
ють рівень впровадження ключових технологій пе-
редового цифрового виробництва вище середнього.
У галузі комп’ютерного обладнання та машинобу-
дівної промисловості найбільш широко використо-
вуються технології хмарних обчислень та 3D-друку
(на 10–15 відсоткових пунктів вище середнього),
тоді як галузь транспортної техніки посідає другу
сходинку та лідирує за обсягом використання про-
мислових роботів у виробництві. Оскільки техноло-
гії передового цифрового виробництва стрімко по-
ширюються, інші галузі (навіть менш технологічно
ємні) також можуть стати лідерами у цій сфері.
Переважна більшість промислових підпри-
ємств у процесі використання нових технологій сти-
кається з конкретними проблемами. Ці проблеми
можуть бути згруповані за такими напрямами
(Andreoni та Anzolin, 2019) [9].
Базовий потенціал. Виробничий потенціал, не-
обхідний для поглинання, розгортання та розпов-
сюдження технологій передового цифрового вироб-
ництва вздовж ланцюгів постачання, обмежений та
нерівномірно розподілений. При цьому вказані тех-
нології підвищили «поріг базового потенціалу»
внаслідок об’єднання нових та існуючих технологій
у складні інтегровані технологічні системи.
Модернізація та інтеграція. Якщо компанії
вже вклали кошти у технології попереднього поко-
ління, їм необхідно навчитися модернізувати та ін-
тегрувати нові технології цифрового виробництва у
свої існуючі виробничі підприємства. На цьому фоні
нові підприємства створюються рідше, оскільки це
вимагає значних довгострокових інвестицій та до-
ступу до ринків.
Цифрова інфраструктура. Нові технології ви-
магають суттєвої інфраструктури для використання
у виробництві. Виникають серйозні проблеми у за-
безпеченні доступної та якісної електроенергії, а
також надійного зв’язку. Внаслідок наявності цих та
інших проблемних зон в інфраструктурі, інвестиції
в технології можуть стати занадто ризиковими та фі-
нансово недоцільними для окремих підприємств.
Розрив цифрового потенціалу. Низка суб’єктів
господарювання, запроваджуючи технології передо-
вого цифрового виробництва, використовують їх
всередині підприємства, в окремих випадках серед
кількох близьких постачальників, які мають базо-
вий виробничий потенціал для їх використання.
Навколо цих островів четвертої промислової рево-
люції переважна більшість підприємств, використо-
вують технології, типові для третьої чи навіть другої
промислової революції. Розрив між найпотужні-
шими компаніями і всіма іншими визначено як роз-
рив у цифрових потенціалах. При цьому, за значного
розриву в цифрових потенціалах поширення техно-
логій передового цифрового виробництва залиша-
ється доволі обмеженим.
Доступ та доступність. Технології передо-
вого цифрового виробництва, як правило, контро-
люються провідними компаніями. Відповідно, біль-
шість підприємств значною мірою покладаються на
імпорт цих технологій, і в багатьох випадках, навіть
за мобілізації ресурсів для доступу до них, залиша-
ються залежними від постачальників апаратних та
програмних компонентів.
У контексті впровадження та використання
технологій передового цифрового виробництва ви-
рішальне значення мають інвестиційний, техноло-
гічний та виробничий потенціали. Оскільки ство-
рення базового потенціалу вважається попередньою
умовою для участі в четвертій промисловій револю-
ції, промислові підприємства повинні нарощувати
виробничий потенціал – програм або процедур для
повторного виконання у певному контексті, отрима-
них у результаті навчання в організації [30]. Вироб-
ничий потенціал пов’язаний з досвідом, навчанням
на практиці та поведінкою підприємців, залучених у
виробництво. Інвестиційний та технологічний по-
тенціали повною мірою підкреслюють свою уні-
кальність, інтегруючись зі змінними виробничого
потенціалу. Вказані потенціали включають техноло-
гічні знання, ресурси та навички, необхідні підпри-
ємствам у контексті освоєння і використання облад-
нання та технологій, розширення виробництва, зай-
нятості, подальшого вдосконалення своєї техноло-
гічної компетенції та ділової активності. У своїй су-
купності вказані потенціали забезпечують високий
рівень впровадження нових технологічних процесів.
Г. Й. Островська
64
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
Кожне підприємство формує власний «унікаль-
ний набір можливостей». Оскільки підприємства
стикаються з різними проблемами в процесі нав-
чання, темпи розвитку нових можливостей, ймо-
вірно, також будуть нерівномірними [9]. Ця обста-
вина посилює стійку неоднорідність, бо значна кіль-
кість підприємств з обмеженим потенціалом та
низькою ефективністю співіснує із більш передо-
вими. У цьому контексті визначимо «цифровий роз-
рив» як форму диференціації між окремими підпри-
ємствами, або галузями, яка проявляється у нерів-
ному доступі до технологій передового цифрового
виробництва, що викликана взаємодією економіч-
них, соціальних, технічних, інфраструктурних чин-
ників, а також чинника цифрової грамотності. Роз-
рив може завдати шкоди провідним компаніям
унаслідок складнощів зі зворотним зв’язком та роз-
витком власних ланцюгів постачання. Таким чином,
розрив перетворює можливості модернізації техно-
логії в проблемну зону цифрової індустріалізації.
В умовах нової технологічної парадигми задля
уникнення ризику відставання та досягнення успіху,
промисловим підприємствам потрібно спрямувати
зусилля на створення цифрової інфраструктури,
розвиток конкурентних навичок та зміцнення до-
слідницького потенціалу [31]. Особливо важливі
для розвитку технологій передового цифрового ви-
робництва такі групи навичок («навички майбут-
нього»): аналітичні; специфічні, що сприяють роз-
витку технологій у контексті підходу до організації
процесу навчання, який поєднує науку, технологію,
інженерію та математику (НТІМ-освіта), а також на-
вички, інтегровані з ІКТ; та гнучкі навички (soft
skills). Підвищений попит на вказані навички вже
відображається у профілі найму підприємств з ви-
щою технологічною ємністю. При цьому, серед тех-
нологічно динамічних підприємств, які використо-
вують, чи готові використовувати технології пере-
дового цифрового виробництва, частка співробіт-
ників з навичками НТІМ є незмінно вищою. Також
відзначається зростаюче значення навичок, пов’яза-
них з технологіями, таких як навички взаємодії лю-
дини з машиною. Основна причина полягає в тому,
що, використовуючи нові технології, співробіт-
ники повинні працювати в інтегрованих командах
і швидко освоювати процедури та системи.
Виокремимо потенційні переваги запровад-
ження технологій передового цифрового вироб-
ництва в контексті підтримки сталого промислового
розвитку. Отже, нові технології:
– забезпечують створення та виведення на ри-
нок інноваційних товарів, що сприяє виникненню
нових галузей промисловості, пов’язаних з ними ро-
бочих місць та джерел доходу;
– стимулюють підвищення ефективності ви-
робництва за рахунок цифровізації та взаємо-
пов’язаності виробничих процесів (енергоефектив-
ність та оптимізація витрат, зниження експлуатацій-
них витрат, покращення використання капіталу,
якість кадрів і зв’язку зі сферою послуг);
– покращують умови праці персоналу промис-
лового виробництва шляхом запровадження нових
робочих процесів та розподілу завдань, а також під-
вищення порогу кваліфікації робочої сили;
– сприяють екологічній стійкості процесу про-
мислового виробництва та соціальній інклюзив-
ності;
– сприяють розвитку наукомістких бізнес-по-
слуг;
– забезпечують підприємствам більш високу
продуктивність.
Вказані переваги також посилюють ризики
і немає жодної гарантії, що ці наслідки не приведуть
до спричинення інших змін. Отримання вигоди за-
лежить від умов, специфічних для галузей та під-
приємств, зайнятих у галузі промисловості.
Технології передового цифрового виробництва
можуть покращити характеристики та функціональ-
ність товарів та послуг (включаючи інновації у про-
дуктах, індивідуалізацію та час виходу на ринок),
що приведе до підвищення доходів, а також до по-
яви більш конкурентоспроможних пакетів товарів
та послуг. Наприклад, сучасні промислові підприєм-
ства можуть використовувати промисловий інтер-
нет з метою безперервного збору даних для досяг-
нення низки завдань:
– підвищення якості виконання виробничих
операцій та скорочення тривалості виробничого
циклу;
– поліпшення технічного обслуговування об-
ладнання завдяки більш точному прогнозуванню
рівня зносу деталей та моменту відмови обладнання,
усунення необхідності планово-попереджувальних
ремонтів, що викликають тривалу зупинку облад-
нання;
– глибоке та відносно дешеве дослідження ці-
льових аудиторій споживачів та вдосконалення
маркетингових функцій;
– відстеження матеріальних запасів з точністю
до одиниць кількості товарів та більш ефективного
управління ланцюжками поставок (наприклад, облік
розташування, температури, вологості та інших па-
раметрів навколишнього середовища, здатних впли-
нути на якість кінцевої продукції);
– виключення ймовірності застосування конт-
рафактних деталей завдяки RFID-міткам (Radio
Frequency Identification), встановленим на деталях,
блоках і вузлах, що автоматично зчитуються за до-
помогою радіосигналів;
– підвищення безпеки виробництва за рахунок
автоматичного контролю за використанням небез-
печних та шкідливих речовин;
– зниження експлуатаційних витрат завдяки ав-
томатичному включенню та виключенню систем
освітлення та кондиціювання;
Г. Й. Островська
65
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
– відстеження пересування транспорту та опти-
мізація транспортних маршрутів, а також аналіз дій
водіїв;
– контроль персоналу та ідентифікація особис-
тості, у тому числі на території закритих об’єктів,
наприклад урядових установах, військових базах
тощо;
– прийняття більш обґрунтованих управлінсь-
ких рішень на основі глибшої аналітики;
– зміцнення партнерських відносин з дис-
триб’юторами, партнерами та клієнтами.
Аналіз даних дає змогу використовувати пере-
ваги збору та аналізу даних про клієнтів у режимі
реального часу, забезпечуючи безпосереднє залу-
чення запитів клієнтів та сприяючи економічно
ефективній масовій індивідуалізації товарів. Таке
розуміння поведінки клієнтів може створити значні
конкурентні переваги для нових продуктів, послуг
та рішень. Зміни відкривають нові організаційні
можливості та можливості у веденні бізнесу за ра-
хунок включення послуг у промисловому вироб-
ництві. Таким чином, технології передового цифро-
вого виробництва створюють можливість віднов-
лення індустріалізації та прискорення економічного
зростання шляхом створення нових товарів та інтег-
рування виробничої діяльності та сфери послуг.
Впровадження технологій передового цифро-
вого виробництва у промисловому виробництві ви-
магає додаткової підтримки з боку інших секторів
економіки, зокрема, наукомістких послуг, які нада-
ють ІТ та цифрові рішення, необхідні для впро-
вадження «розумного» виробництва. Ця тісна взає-
модія з послугами може потенційно збільшити
мультиплікаційний ефект промислового вироб-
ництва на створення робочих місць.
Технології передового цифрового виробництва
також впливають на соціальний вимір промисло-
вого виробництва. Вони можуть покращити умови
праці персоналу промислового виробництва шля-
хом запровадження нових робочих процесів та роз-
поділу завдань, а також підвищення порогу кваліфі-
кації робочої сили. У цьому контексті розширення
співпраці людей та роботів (колаборативні роботи)
створить «змішану» робочу силу. Технології без-
пеки та стеження також підвищують безпеку та по-
кращують умови праці в цехах.
Технології передового цифрового виробництва
мають високий показник екологічності. Це особливо
стосується технологій, пов’язаних з роботами, ма-
шинним навчанням та системами Cad/Cam, і, мен-
шою мірою, технологій адитивного виробництва.
Найважливішою характеристикою, відзначеною па-
тентними рецензентами цих технологій, є їх потен-
ційний внесок у зниження викидів парникових газів.
Забезпечення готовності до освоєння та вико-
ристання нових технологій потребує заходів в роз-
різі певних аспектів, зокрема: розвиток рамкових
умов, стимулювання попиту та використання вже
діючих ініціатив, а також зміцнення необхідних на-
вичок та дослідницького потенціалу.
Рамкові умови включають інституціоналізацію
багатосторонніх підходів до розроблення промисло-
вої політики. Впровадження технологій передового
цифрового виробництва потребує значних зусиль у
розвитку рамкових умов, пов’язаних з нормативно-
правовою базою та цифровою інфраструктурою, ін-
ституціонального середовища розробки політики, а
також наявності каналів міжнародного співробітни-
цтва та передачі технологій. Наявність інституціо-
нального середовища є особливо важливим у тому
сенсі, щоб технології передового цифрового вироб-
ництва працювали на забезпечення сталого еконо-
мічного розвитку. Розробка нової промислової полі-
тики у цьому середовищі має ґрунтуватися на тісній
співпраці між приватним та державним секторами, в
рамках якого керівними принципами мають стати
навчання (визначення стримувальних чинників),
експериментування (пошук способів усунення та-
ких стримуючих чинників), координація (залучення
всіх зацікавлених сторін) та моніторинг (оцінка ре-
зультатів) [31; 32]. Отож, інституціональні зусилля,
спрямовані на використання ефекту «цифрових ди-
відендів», дадуть промисловим підприємствам по-
штовх до інноваційно-креативного стрибку та пере-
орієнтації на високотехнологічне виробництво.
Стимулювання попиту потребує поінформова-
ності та фінансування. Навіть за створення рамко-
вих умов, країнам необхідно стимулювати попит на
нові технології та їх освоєння. Це вимагає цілеспря-
мованих зусиль щодо підвищення поінформовано-
сті підприємств про потенціал та вигоди застосу-
вання даних технологій, та сприяння фінансуванню
їхнього освоєння. Також виникає необхідність щодо
надання адресної підтримки тим учасникам (напри-
клад, малим та середнім підприємствам), які відста-
ють у контексті технологічного розвитку.
І нарешті, для забезпечення можливості осво-
єння промисловими підприємствами нових техноло-
гій основна увага концентрується на ефективному
використанні професійно-кваліфікаційного та до-
слідницького (творчого) потенціалів. Водночас уряд
має підтримувати створення та зміцнення вказаних
потенціалів за допомогою відкриття навчальних
центрів та застосування нових підходів до технічної
та професійної освіти та підготовки, що відповідає
новим потребам підприємств. Крім того, ключовим
чинником освоєння цих технологій передового циф-
рового виробництва та їх адаптації до місцевих умов
є розширення масштабу та числа дослідницьких ін-
ститутів, що займаються безпосередньо вказаними
технологіями.
Слід пам’ятати, що для розвитку потенціалу,
необхідного для освоєння технологій передового
цифрового виробництва та прийняття будь-яких
пов’язаних з ними змін у виробництві, необхідна ці-
леспрямованість та значні ресурси [33; 34]. Перш
Г. Й. Островська
66
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
ніж приступити до повномасштабного впровад-
ження, слід робити невеликі, але продумані кроки з
метою випробування різних варіантів технологіч-
них та політичних рішень з урахуванням бажаних
цілей. У цьому контексті для реалізації нових мож-
ливостей розвитку внутрішнього ринку України та
подолання цифрового розриву на даний час увага зо-
середжена на розробці національних твердо-цифро-
вих інфраструктурних платформ, що включають
теле-, радіо-, широкосмугову мобільну й фіксовану
телекомунікації, інфраструктуру віртуалізації та
збереження хмарних і туманних даних, доповненої
реальності, предиктивної аналітики, кібербезпеки,
штучного інтелекту тощо. М’які (сервісні) інфра-
структури включають промислові цифрові інфра-
структури, забезпечення проєктів відкритих даних,
ідентифікації та довіри, електронних транзакцій та
онлайн-взаємодії стейкхолдерів, а також блокчейн
та електронне урядування.
Таким чином, прориви в технологіях передо-
вого цифрового виробництва будуть відкривати
нові можливості для уникнення відставання, або ж
стрибків вперед за умов забезпеченості країни ак-
тивною промисловою політикою, цифровою гра-
мотністю, навичками та освітою, а не лише рівнем
оплати праці, внутрішнім ринком та становищем у
глобальному ланцюгу доданої вартості [8].
Висновки та перспективи подальших до-
сліджень. Флагманом розвитку промисловості має
стати механізм впровадження нових технологій, які
утворюють її технологічне ядро [12]. Механізм
включає такі елементи як: потужні централізовані
і розподілені обчислювальні ресурси (супер- і кван-
тові комп’ютери; хмарні і периферійні обчислення
(Cloud і Edge Computing)); програмне забезпечення,
засноване на системах штучного інтелекту, що пе-
редбачає машинне навчання; мережеві ресурси но-
вого покоління, які об’єднують великі дані (BigData)
з використанням принципів побудови нейроме-
реж; розробка і впровадження програмно-апаратних
комплексів. У сфері мережевої інфраструктури ос-
новою для розвитку інфокомунікаційних мереж за-
гального користування повинні стати мережі з син-
хронною цифровою ієрархією (SDH), що послужить
основою для подальшого впровадження та розши-
рення використання технологій міжмашинної взає-
модії (М2М) й інтернету речей (IoT).
Основними напрямами цифрової трансформа-
ції промисловості вважаються взаємодія з клієн-
тами, оптимізація операційних процесів і зміна біз-
нес-моделі. В умовах стрімкого розвитку інновацій
та технологій ключового значення набуває цифрові-
зація діючих бізнес-процесів, які вважаються «точ-
ками зростання» бізнесу. При цьому перехід від
простого використання технологій до трансформа-
ції бізнесу необхідно здійснювати через інтегру-
вання активності у сфері технологій передового ци-
фрового виробництва і креативного керівництва. Це
те, що називають «цифровою зрілістю». У цьому
контексті процесу цифрової трансформації про-
мисловості сприяють: розвиток крауд-технологій
(краудсорсинг, краудрекрутинг, краудворкінг);
інноваційних парків; кластерів; бізнес-інкубаторів;
системи підтримки розвитку підприємництва; інсти-
туціональних механізмів регулювання інтелектуаль-
ної, інноваційної та інформаційної діяльності
суб’єктів підприємництва. Важливо забезпечити,
щоб цифрова революція бізнесу формувалася все-
бічно і далекоглядно, що надає пріоритет рівності,
доступності, інклюзії, людській гідності та міжна-
родній співпраці та стійкість.
Подальші наукові дослідження доцільно спря-
мувати на обґрунтування неоіндустріальної госпо-
дарської системи – інтелектуальної економіки, на
порозі якої стоїть людство.
Література
1. Schwab K. The future of jobs. Employment. World Economic Forum report, 2016. URL: https://www.
weforum.org/reports/the-future-of-jobs.
2. Fortune Global 500. URL: http://fortune.com/fortune500.
3. The Boston Consulting Group. URL: https://www.bcg.com/.
4. Center for Creative Leadership. Digital Transformation Readiness Survey Summary. URL: https://www.ccl.org/wp-
content/uploads/2018/04/Digital-Transformation-Survey-Report.pdf.
5. IDC FutureScape: Worldwide Data and Analytics 2021 Predictions. URL: https://www.idc.com/getdoc.jsp?contain-
erId=US46920420.
6. Liu Y., Yang Y., H., Zhong K. Digital Economy Development, Industrial Structure Upgrading and Green Total Factor
Productivity: Empirical Evidence from China’s Cities. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2022.
19(4):2414. DOI: https://doi.org/10.3390/ijerph19042414.
7. Teece D. Profiting from innovation in the digital economy: Enabling technologies, standards, and licensing models in the
wireless world. Research Policy. 2018. Vol. 47. Р. 1367-1387.
8. Mayer J. Digitalization and industrialization: Friends or Foes? Research Paper. №. 25. Geneva: UNCTAD. 2018.
9. Andreoni A. and Anzolin G. A revolution in the making? Challenges and opportunities of digital production technologies for
developing countries. 2019. URL: https://www.unido.org/api/opentext/documents/download/16423347/unido-file-16423347.
10. Graetz G. and Michaels G. Robots at Work. Centre for Economic Performance. Discussion Paper № 8938. 2015.
URL: https://docs.iza.org/dp8938.pdf.
11. Laplume A. O., B. Petersen and J. M. Pearce. Global value chains from a 3D printing perspective. Journal of International
Business Studies. 2017. Vol. 47. Р. 595-609.
12. Ostrovska H., Tsikh H., Strutynska I., Kinash I., Pietukhova O., Golovnya О., Shehynska N. Building an effective model of
intelligent entrepreneurship development in digital economy. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies. 2021. Vol. 6(13
(114)). Р. 49-59. DOI: https://doi.org/10.15587/1729-4061.2021.244916.
Г. Й. Островська
67
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
13. Ляшенко В. І., Котов Є. В. Україна XXI: неоіндустріальна держава або «крах проекту»?: монографія / НАН України,
Ін-т економіки пром-сті; Полтавський ун-т економіки і торгівлі. Київ, 2015. 196 с.
14. Ostrovska H. Y., Maliuta L. Ya, Sherstiuk R. Р, & Yasinetska I. А. Development of intellectual potential at systematic
paradigm of knowledge management. Naukovyi Visnyk Natsionalnoho Hirnychoho Universytetu. 2020. № 4. Р. 171-178. DOI:
https://doi.org/10.33271/nvngu/2020-4/171.
15. Турянський Ю. І., Свидрук І. І., Клепанчук О. Ю. Діджиталізація внутрішнього ринку України як інструмент досяг-
нення цілей сталого розвитку. Науковий погляд: економіка та управління. 2019. № 4. С. 35-45.
16. Федулова Л. І. Тенденції розвитку та впровадження цифрових технологій для реалізації цілей сталого розвитку. Еко-
номіка природокористування і сталий розвиток. 2020. № 7 (26). С. 6-14.
17. ESCAP. Frontier Technologies for Sustainable Development in Asia and the Pacific. Bangkok. 2018. URL: https://www.un-
escap.org/publications/frontier-technologies-sustainable-development-asia-and-pacific.
18. Andreoni A., Frattini F., Prodi G. Structural Cycles and Industrial Policy Alignment: The private-public nexus in the Emilian
packaging valley. Cambridge Journal of Economics, 2017. Vol. 41. P. 881-904. DOI: https://doi.org/10.1093/cje/bew048.
19. OECD. The Next Production Revolution: Implications for Governments and Business. OECD Publishing: Paris. 2017.
20. World Economic Forum. (2018), Readiness for the Future of Production Report, Insight Report available at:
http://www3.weforum.org/docs/FOP_Readiness_Report_2018.pdf.
21. Schwab K. The future of jobs. World Economic Forum report, 2016. URL: https://www. weforum.org/reports/the-future-of-
jobs.
22. World Bank. Digital dividends. World development report. Washington, DC: World Bank. 2016.
URL: https://www.worldbank.org/en/publication/wdr2016.
23. UNCTAD. Trade and development report 2018: power, platforms and the free trade delusion. United Nations publication,
Sales No. E.18.II.D.7. New York and Geneva: UNCTAD. 2018.
24. UNIDO. Industrializing in the digital age. Industrial development report. Vienna: UNIDO. 2020.
URL: https://www.unido.org/resources-publications-flagship-publications-industrial-development-report-series/idr2020.
25. Andreoni A. and S. Roberts. Governing data and digital platforms in middleincome countries: regulations, competition and
industrial policies, with sectoral case studies from South Africa. Digital Pathways at Oxford Paper. № 5. Oxford. 2020.
26. Sturgeon T. Upgrading strategies for the digital economy. Global Strategy Journal. 2021. Vol. 11(1). Р. 34–57. DOI:
https://doi.org/10.1002/gsj.1364.
27. Урядовий кур’єр. URL: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/i-najsilnishomu-potribna-pidtrimka/.
28. UNCTAD. Technology and Innovation Report 2021 Catching Technological Waves: Innovation with Equity. P. 137-138.
29. Стан науково-інноваційної діяльності в Україні у 2020 році: науково-аналітична записка /Т. В. Писаренко, Т. К. Ку-
ранда, Т. К. Кваша та ін. Київ: УкрІНТЕІ, 2021. 39 с.
30. Cohen M. D., Burkhart R., Dosi G., Egidi M., Marengo L., Warglien M., Winter S. 1996. Routines and Other Recurring
Action Patterns of Organizations: Contemporary Research Issues. Industrial and Corporate Change, 5(3). Р. 653-698.
31. Rodrik D. New Technologies, Global Value Chains, and Developing Economies. NBER Working Paper No. 25164. 2018.
32. Rodrik D. Industrial Policy for the 21st Century. In One Economics, Many Recipes. Princeton: Princeton University Press.
2007.
33. Steinmueller E. ICTs and the Possibilities for Leapfrogging by Developing Countries. International Labour Review. 2001.
Vol. 140(2). Р. 193-210. DOI: https://doi.org10.1111/j.1564-913X.2001.tb00220.x.
References
1. Schwab, K. (2016). The future of jobs. Employment. World Economic Forum report. Retrieved from: https://www.
weforum.org/reports/the-future-of-jobs
2. Fortune Global 500. Retrieved from: http://fortune.com/fortune500.
3. The Boston Consulting Group. Retrieved from: https://www.bcg.com/.
4. Center for Creative Leadership. Digital Transformation Readiness Survey Summary. Retrieved from: https://www.ccl.org/wp-
content/uploads/2018/04/Digital-Transformation-Survey-Report.pdf.
5. IDC FutureScape: Worldwide Data and Analytics 2021 Predictions. Retrieved from: https://www.idc.com/
getdoc.jsp?containerId=US46920420.
6. Liu, Y., Yang, Y., Zhong, K. (2022). Digital Economy Development, Industrial Structure Upgrading and Green Total Factor
Productivity: Empirical Evidence from China’s Cities. International Journal of Environmental Research and Public Health, 19(4):2414.
DOI: https://doi.org/10.3390/ijerph19042414.
7. Teece, D. (2018). Profiting from innovation in the digital economy: Enabling technologies, standards, and licensing models in
the wireless world. Research Policy, Vol. 47, рр. 1367-1387.
8. Mayer, J. (2018). Digitalization and industrialization: Friends or Foes? Research Paper. No. 25. Geneva: UNCTAD.
9. Andreoni, A., & Anzolin, G. (2019). A revolution in the making? Challenges and opportunities of digital production
technologies for developing countries. Retrieved from: https://www.unido.org/api/opentext/documents/download/16423347/unido-
file-16423347.
10. Graetz, G., & Michaels, G. (2015). Robots at Work. Centre for Economic Performance. Discussion Paper № 8938. Retrieved
from: https://docs.iza.org/dp8938.pdf.
11. Laplume, A., Petersen, B., & Pearce, J. (2017). Global value chains from a 3D printing perspective. Journal of International
Business Studies, 47, рр. 595-609.
12. Ostrovska, H., Tsikh, H., Strutynska, I., Kinash, I., Pietukhova, O., Golovnya, О., & Shehynska, N. (2021). Building an
effective model of intelligent entrepreneurship development in digital economy. Eastern-European Journal of Enterprise
Technologies, 6 (13 (114)), рр. 49-59. DOI: https://doi.org/10.15587/1729-4061.2021.244916.
13. Liashenko, V. I., & Kotov, Ye. V. (2015). Ukraina XXI: neoindustrialna derzhava abo "krakh proektu"? [Ukraine XXI: a
neo-industrial state or a "project collapse"?]. Kyiv [in Ukrainian].
14. Ostrovska, H. Y., Maliuta, L. Ya, Sherstiuk, R. Р, &Yasinetska, I. А. Development of intellectual potential at systematic
paradigm of knowledge management. Naukovyi Visnyk Natsionalnoho Hirnychoho Universytetu, 2020, 4, рр. 171-178. DOI:
https://doi.org/10.33271/nvngu/2020-4/171.
Г. Й. Островська
68
Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022
15. Turianskyi, Yu. I., Svydruk, I. I., Klepanchuk, O. Yu. (2019). Didzhytalizatsiia vnutrishnoho rynku Ukrainy yak instrument
dosiahnennia tsilei staloho rozvytku [Dizhitalization of the internal market of ukraine as a tool to achieve sustainable development
goals]. Naukovyi pohliad: ekonomika ta upravlinnia – Scientific view: economics and management, No. 4, рр. 35-45 [in Ukrainian].
16. Fedulova, L. (2020). Tendentsii rozvytku ta vprovadzhennia tsyfrovykh tekhnolohii dlia realizatsii tsilei staloho rozvytku
[Development trends and implementation of digital technologies for sustainable development goals]. Ekonomika pryrodokorystuvannia
i stalyi rozvytok – Economics of nature management and sustainable development, 7 (26), рр. 6–14 [in Ukrainian].
17. ESCAP. Frontier Technologies for Sustainable Development in Asia and the Pacific. (2018). Bangkok. Retrieved
from: https://www.unescap.org/publications/frontier-technologies-sustainable-development-asia-and-pacific.
18. Andreoni, A., Frattini, F., & Prodi, G. (2017). Structural Cycles and Industrial Policy Alignment: The private-public nexus
in the Emilian packaging valley. Cambridge Journal of Economics, Vol. 41, рр. 881-904. DOI: https://doi.org/10.1093/cje/bew048.
19. OECD. (2017). The Next Production Revolution: Implications for Governments and Business. OECD Publishing: Paris.
20. World Economic Forum. (2018). Readiness for the Future of Production Report. Retrieved from:
http://www3.weforum.org/docs/FOP_Readiness_Report_2018.pdf.
21. Schwab, K. (2016). The future of jobs. World Economic Forum report, Retrieved from: https://www.
weforum.org/reports/the-future-of-jobs.
22. World Bank. (2016). Digital dividends. World development report. Washington, DC: World Bank. Retrieved from:
https://www.worldbank.org/en/publication/wdr2016.
23. UNCTAD. (2018). Trade and development report 2018: power, platforms and the free trade delusion. United Nations
publication, Sales No. E.18.II.D.7. New York and Geneva: UNCTAD.
24. UNIDO. (2020). Industrializing in the digital age. Industrial development report. Vienna: UNIDO. Retrieved from:
https://www.unido.org/resources-publications-flagship-publications-industrial-development-report-series/idr2020.
25. Andreoni, A., & Roberts, S. (2020). Governing data and digital platforms in middleincome countries: regulations, competition
and industrial policies, with sectoral case studies from South Africa. Digital Pathways at Oxford Paper. № 5. Oxford.
26. Sturgeon, T. (2021). Upgrading strategies for the digital economy. Global Strategy Journal, 11(1), рр. 34-57. DOI:
https://doi.org/10.1002/gsj.1364.
27. Uriadovyi kurier [Government Courier]. Retrieved from: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/i-najsilnishomu-potribna-
pidtrimka/ [in Ukrainian].
28. UNCTAD. Technology and Innovation Report 2021 Catching Technological Waves: Innovation with Equity, рр. 137-138.
29. Pysarenko, T. V., Kuranda, T. K. (Eds.). (2021). Stan naukovo-innovatsiinoi diialnosti v Ukraini u 2020 rotsi [The state of
scientific and innovative activity in Ukraine in 2020]. Kyiv, UkrINTEI [in Ukrainian].
30. Cohen, M. D., Burkhart, R., Dosi, G., Egidi, M., Marengo, L., Warglien, M., & Winter, S. (1996). Routines and Other
Recurring Action Patterns of Organizations: Contemporary Research Issues. Industrial and Corporate Change, 5(3), рр. 653-698.
31. Rodrik, D. (2018). New Technologies, Global Value Chains, and Developing Economies. NBER Working Paper No. 25164.
32. Rodrik, D. (2007). Industrial Policy for the 21st Century. In One Economics, Many Recipes. Princeton, Princeton University
Press.
33. Steinmueller, E. (2001). ICTs and the Possibilities for Leapfrogging by Developing Countries. International Labour Review,
140(2), pp. 193-210. DOI: https://doi.org10.1111/j.1564-913X.2001.tb00220.x.
Островська Г. Й. Впровадження технологій передового цифрового виробництва в рамках концепції сталого
розвитку: проблеми та перспективи
У статті висвітлено світові тенденції розвитку технологій цифрового передового виробництва в рамках концепції ста-
лого розвитку за умов цифровізації економіки. Проаналізовано стан цих процесів в Україні з акцентуванням уваги на викликах
та перевагах, які несе цифровізація вітчизняним промисловим підприємствам та розроблено пропозиції щодо забезпечення їх
результативності. Доведено, що цифровізація передбачає цифрову технологічну трансформацію промислового виробництва,
що відкриває доступ різним рівням менеджменту до всього масиву оперативної виробничої інформації в режимі реального
часу, а різноманітні цифрові алгоритми та рішення дають змогу забезпечувати безперервний зворотний зв’язок. Зазначено,
що соціалізація технологічного розвитку ставить персонал підприємства перед серйозними викликами та чинить вагомий
вплив на його свідомість і поведінку, що вимагає формування новітніх компетенцій.
Ключові слова: промислове підприємство, цифрова трансформація, Індустрія 4.0, технології передового цифрового ви-
робництва, технологічний прорив, кваліфікаційний та дослідницький потенціали.
Ostrovska H. Implementation of Advanced Digital Production Technologies within the Framework of Sustainable
Development Concept: Problems and Prospects
Abstract. The article highlights global trends in development of digital advanced production technologies within the framework
of sustainable development concept in digitalization of the economy. The state of these processes in Ukraine was analyzed with
emphasis on the challenges and advantages that digitization brings to domestic industrial enterprises, and proposals were projected to
ensure their effectiveness. It has been proven that digitalization involves a digital technological transformation of industrial production,
which opens access for different levels of management to the entire array of operational production information in real time, so as
various digital algorithms and solutions make it possible to provide continuous feedback. It is noted that the socialization of techno-
logical development makes the company's personnel faced with serious challenges and has a significant impact on their consciousness
and behavior, which requires the formation of the latest competencies.
Keywords: industrial enterprise, digital transformation, Industry 4.0, technologies of advanced digital production, technological
breakthrough, qualifying and research potentials.
Стаття надійшла до редакції 11.03.2022
|