Сучасні аспекти та методи управління інноваційною діяльністю на вітчизняних підприємствах

У статті розглянуто управління інноваційною діяльністю вітчизняних підприємств, досліджено комплекс заходів які сприяють уникненню ризиків та подальшого розвитку інновацій на підприємстві. Визначено чинники, що стимулюють процес здійснення інноваційної діяльності на підприємствах. Проаналізовано стр...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2022
Hauptverfasser:	Фоміченко, І.П., Баштовий, В.П., Кожурін, Д.О., Пахомова, О.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2022
Schriftenreihe:	Економічний вісник Донбасу
Schlagworte:	Менеджмент інновацій
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185595
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сучасні аспекти та методи управління інноваційною діяльністю на вітчизняних підприємствах / І.П. Фоміченко, В.П. Баштовий, Д.О. Кожурін, О.В. Пахомова // Економічний вісник Донбасу. — 2022. — № 1 (67). — С. 103-109. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-185595
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1855952025-02-09T09:44:20Z Сучасні аспекти та методи управління інноваційною діяльністю на вітчизняних підприємствах Modern Aspects and Methods of Innovation Management at Domestic Enterprises Фоміченко, І.П. Баштовий, В.П. Кожурін, Д.О. Пахомова, О.В. Менеджмент інновацій У статті розглянуто управління інноваційною діяльністю вітчизняних підприємств, досліджено комплекс заходів які сприяють уникненню ризиків та подальшого розвитку інновацій на підприємстві. Визначено чинники, що стимулюють процес здійснення інноваційної діяльності на підприємствах. Проаналізовано структуру ризиків інноваційної діяльності промислових підприємств, окреслено групи чинників інноваційних ризиків. Розглянуто основні методи управління ризиками інноваційної діяльності промислових підприємств. Інноваційна діяльність підприємства є наслідком реалізації інноваційної політики, реалізованих ризиків та загроз. Виявлено існуючі проблеми, що виникають під час здійснення процесу управління інноваційною діяльністю, та визначено основні шляхи їх розв’язання. The article considers the management of innovation activities of domestic enterprises, explores a set of measures that help avoid risks and further development of innovation in the enterprise. Factors that stimulate the process of innovation in enterprises are identified. The structure of risks of innovative activity of industrial enterprises is analyzed, groups of factors of innovative risks are outlined. The basic methods of risk management of innovative activity of industrial enterprises are considered. The innovative activity of the enterprise is a consequence of the implementation of innovation policy, realized risks and threats. The existing problems that arise during the process of innovation management are identified, and the main ways to solve them are identified. 2022 Article Сучасні аспекти та методи управління інноваційною діяльністю на вітчизняних підприємствах / І.П. Фоміченко, В.П. Баштовий, Д.О. Кожурін, О.В. Пахомова // Економічний вісник Донбасу. — 2022. — № 1 (67). — С. 103-109. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1817-3772 DOI: 10.12958/1817-3772-2022-1(67)-103-109 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185595 005.591.6:334.72(477) uk Економічний вісник Донбасу application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій
spellingShingle	Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій Фоміченко, І.П. Баштовий, В.П. Кожурін, Д.О. Пахомова, О.В. Сучасні аспекти та методи управління інноваційною діяльністю на вітчизняних підприємствах Економічний вісник Донбасу
description	У статті розглянуто управління інноваційною діяльністю вітчизняних підприємств, досліджено комплекс заходів які сприяють уникненню ризиків та подальшого розвитку інновацій на підприємстві. Визначено чинники, що стимулюють процес здійснення інноваційної діяльності на підприємствах. Проаналізовано структуру ризиків інноваційної діяльності промислових підприємств, окреслено групи чинників інноваційних ризиків. Розглянуто основні методи управління ризиками інноваційної діяльності промислових підприємств. Інноваційна діяльність підприємства є наслідком реалізації інноваційної політики, реалізованих ризиків та загроз. Виявлено існуючі проблеми, що виникають під час здійснення процесу управління інноваційною діяльністю, та визначено основні шляхи їх розв’язання.
format	Article
author	Фоміченко, І.П. Баштовий, В.П. Кожурін, Д.О. Пахомова, О.В.
author_facet	Фоміченко, І.П. Баштовий, В.П. Кожурін, Д.О. Пахомова, О.В.
author_sort	Фоміченко, І.П.
title	Сучасні аспекти та методи управління інноваційною діяльністю на вітчизняних підприємствах
title_short	Сучасні аспекти та методи управління інноваційною діяльністю на вітчизняних підприємствах
title_full	Сучасні аспекти та методи управління інноваційною діяльністю на вітчизняних підприємствах
title_fullStr	Сучасні аспекти та методи управління інноваційною діяльністю на вітчизняних підприємствах
title_full_unstemmed	Сучасні аспекти та методи управління інноваційною діяльністю на вітчизняних підприємствах
title_sort	сучасні аспекти та методи управління інноваційною діяльністю на вітчизняних підприємствах
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Менеджмент інновацій
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185595
citation_txt	Сучасні аспекти та методи управління інноваційною діяльністю на вітчизняних підприємствах / І.П. Фоміченко, В.П. Баштовий, Д.О. Кожурін, О.В. Пахомова // Економічний вісник Донбасу. — 2022. — № 1 (67). — С. 103-109. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT fomíčenkoíp sučasníaspektitametodiupravlínnâínnovacíjnoûdíâlʹnístûnavítčiznânihpídpriêmstvah AT baštovijvp sučasníaspektitametodiupravlínnâínnovacíjnoûdíâlʹnístûnavítčiznânihpídpriêmstvah AT kožuríndo sučasníaspektitametodiupravlínnâínnovacíjnoûdíâlʹnístûnavítčiznânihpídpriêmstvah AT pahomovaov sučasníaspektitametodiupravlínnâínnovacíjnoûdíâlʹnístûnavítčiznânihpídpriêmstvah AT fomíčenkoíp modernaspectsandmethodsofinnovationmanagementatdomesticenterprises AT baštovijvp modernaspectsandmethodsofinnovationmanagementatdomesticenterprises AT kožuríndo modernaspectsandmethodsofinnovationmanagementatdomesticenterprises AT pahomovaov modernaspectsandmethodsofinnovationmanagementatdomesticenterprises
first_indexed	2025-11-25T10:53:16Z
last_indexed	2025-11-25T10:53:16Z
_version_	1849759367418609664
fulltext	І. П. Фоміченко, В. П. Баштовий, Д. О. Кожурін, О. В. Пахомова 103 Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022 DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2022-1(67)-103-109 УДК 005.591.6:334.72(477) І. П. Фоміченко, кандидат економічних наук, доцент, ORCID 0000-0002-9180-9344, e-mail: Inna_fomichenko@ukr.net, ДВНЗ «Донбаська державна машинобудівна академія», м. Краматорськ, В. П. Баштовий, директор, ORCID 0000-0002-4314-8879, Д. О. Кожурін, заст. директора, ORCID 0000-0003-0002-3221, О. В. Пахомова, заст. директора з виховної роботи, ORCID 0000-0001-9326-0589, ДВНЗ «Донбаська державна машинобудівна академія», м. Дружківка СУЧАСНІ АСПЕКТИ ТА МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ Постановка проблеми. В умовах збереження конкурентоспроможності і виживання в епоху циф- рових зрушень підприємства усвідомлюють необ- хідність змін і використання сучасних технологій. Економіка вітчизняних підприємств трансформу- ється під впливом глобальних процесів проник- нення цифровізації у всі сфери господарської діяль- ності господарюючого суб’єкта. Для підвищення конкурентоспроможності акценти менеджменту підприємств зосереджуються на клієнтах, визнача- ються всі можливі точки взаємодії і канали на шляху до покупця (омніканальна логістика), можливість гнучкого ціноутворення і, як наслідкова необхід- ність, автоматизація та спрощення бізнес-процесів. Особливу значимість в управлінні підприємством набуває робота з великими масивами даних. Як на- слідок, розширюється спектр сучасних інновацій- них інструментів операційного управління підпри- ємствами, управлінські технології стають цифро- вими. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання управління інноваційною діяльністю під- приємств вивчали вітчизняні і зарубіжні вчені. Най- відомішими у цих напрямах є праці І. Бланка, В. Гейця, Б. Аннаєва, І. Балабанова, Т. Близнюка, А. Землянкіна [1], І. Підоричевої [1; 2], В. Верби, А. Власової, А. Гриньова, С. Ілляшенка, К. Ковту- ненка, П. Маковеєва, А. Фоміної, І. Федулової, Н. Хрущ, В. Чабан та ін. Метою статті є визначення сучасних тенденцій та аспектів управління інноваційною діяльністю на підприємствах України. Виклад основного матеріалу дослідження. Основною ціллю розвитку промисловості, інновацій та інфраструктури є підвищення рівня розвитку країн, проте країни, які цього потребують, часто не мають фінансових ресурсів для досягнення цих ці- лей і через це потрапляють у «пастку бідності», коли неможливість вкладання ресурсів у розвиток, спри- чинює ще більше відставання та деградування, що лише зменшує доступні ресурси країни. Частка екс- порту промислової продукції у валовому внутріш- ньому продукті становить близько 40%, однак значну частину в його структурі займає сировина. Ключовими проблемами є високий ступінь зноше- ності основних засобів, застарілі технології та біз- нес-моделі, надвисокі ресурсозатратність та енерго- ємність виробництва, нерозвинута промислова ін- фраструктура, зокрема використання інформаційно- комунікаційних платформ і технологій у ланцюжках створення доданої вартості продукції [3]. Оскільки Україна має дуже низькі стартові позиції за світом, тому можлива дуже якісна зміна стану речей у час- тині розвитку інфраструктури, завдяки модернізації наявної або будівництву нової. Такі проєкти можуть реалізовуватись завдяки залученню приватних ін- вестицій (наприклад логістичні центри Нової Пошти чи Розетки та розвиток 4G за рахунок най- більших гравців телекомунікаційного ринку), чи державно-приватного партнерства (концесія аеро- портів, морських портів, автомобільних доріг), чи суто за рахунок державних видатків (будівництво автомобільних доріг і супутньої інфраструктури). У рамках сьогоднішньої ситуації з переходом світу та безпосередньо ЄС до безвуглецевої еконо- міки Україні варто стимулювати модернізацію ви- робництва для відповідності новим і майбутнім стандартам виробництва продукції, це може бути як І. П. Фоміченко, В. П. Баштовий, Д. О. Кожурін, О. В. Пахомова 104 Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022 і безвідсоткові кредити, так і субсидування безпосе- редньо об’єктів господарської діяльності. Відпо- відно підприємства, що впроваджують інновації, стикаються з різного роду ризиками, зумовленими фінансовими витратами на проведення заходів, тим- часовим розривом між впровадженням нововведень і отриманням корисного результату, а також ймо- вірними втратами при впровадженні нововведень. У зв’язку з цим не виключена можливість нівелю- вання позитивного результату освоєння інновацій. Інновація – це результат спеціальної діяльності, що приводить до оновлення або вдосконалення будь- яких продуктів або технологічних процесів, засно- ваний на народженні і застосуванні нових знань [4]. Управління інноваціями є процес постійного оновлення різних сторін діяльності сучасної органі- зації, яке включає не тільки технічні розробки, а й будь-які зміни в кращий бік, що націлені на модер- нізацію вітчизняного виробничого сектору та еконо- міки держави в цілому. Інноваційна діяльність часто трактується як діяльність, що пов'язана з викорис- танням нових (високих) технологій. Інновація є на- слідком інноваційної діяльності. Типові інноваційні зміни австрійського вченого Й. Шумпетера наведені на рис. 1. 1. Використання нової техніки, нових технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва (купівля-продаж) 5. Використання нової сировини 2. Поява нових ринків збуту 3. Зміни в організації виробництва і його матеріально-технічного забезпечення 4. Впровадження продукції з новими властивостями Типові інноваційні зміни (Й. Шумпетер) Рис. 1. Типові інноваційні зміни за Шумпетером (сформовано авторами на основі джерела [5]) Промислові підприємства мають високий по- тенціал до застосування інноваційних технологій. Існують певні проблеми з провадження інновацій- них технологій, такі як значні фінансові затрати, ве- ликий період окупності, складність реалізації, однак в умовах глобалізації, а також взятих Україною зобов’язань в рамках Асоціації з ЄС, застосування цифрових технологій є чи не єдиним шляхом для збереження конкурентоспроможності вітчизняних промислових підприємств. Також слід зазначити, що важливу роль у розвитку інноваційних процесів у промисловості відіграє держава, як постачальник інвестиційних, фінансових гарантій, а також є зако- нодавцем необхідних нормативно-правових актів. Головною метою промислового підприємства є до- сягнення необхідного балансування між ризиками і прибутковістю інвестицій за рахунок зниження можливих втрат ефекту від інвестицій і посилення можливостей зростання. Досягнення цієї мети до- зволить побачити зростання ефективності інвести- цій і вартості підприємства в цілому [6]. На сьогодні практично відсутня загальна класи- фікація ризиків інноваційних проєктів, що усклад- нює подальшу діяльність підприємств. Управління проєктними ризиками складається з процесів: пла- нування управління ризиками, їх ідентифікації, ана- лізу, реакції на ризики, та моніторингу і контролю ризиків під час виконання проєкту. Ціллю управ- ління проєктними ризиками є підвищення вірогід- ності позитивних для цілей проєкту подій та зни- ження несприятливих подій [7, с. 216]. Загальні витрати підприємств на інновації зросли протягом 2017–2019 рр., особливо в регіонах Дніпропетровська та Запоріжжя. Розбіжності між регіонами підкреслюють необхідність надання біль- шої підтримки розвитку приватного сектору та участі в інноваціях для покращення конкуренто- спроможності фірм і створення синергії між ними. Згідно з Глобальним Індексом Інновацій у 2019 р., майже третина інвестицій в Україні у НДДКР посту- пила з-за кордону. Україна посіла 15 місце (із 129 економік) за валовими витратами на НДДКР із-за кордону. Розподіл внутрішніх витрат на НДДКР (16 млрд грн) показує, що у 2018 р. більше половини (56,3%) пішло на науково-технічний (експеримен- тальний) розвиток, тоді як 22,7% пішло на фунда- ментальні наукові дослідження і 21% – на прикладні наукові дослідження. Витрати зосереджені у Хар- кові, Дніпропетровську та Запоріжжі (по 1-3 млрд грн) та Києві (7,5 млрд грн), де розташовані основні наукові установи країни [8]. У Глобальному Індексі Інновацій 2019 р. Укра- їна посіла 14 місце за рівнем зарахування до вищих навчальних закладів, на цьому рівні навчалося 83,4% населення. Вражаючішим є те, що вона посі- дає 2 місце за працевлаштуванням жінок зі вченими ступенями (майже 30% усіх зайнятих). Крім того, у 2019 р. країна добре показала три виміри Глобаль- ного індексу конкурентоспроможності – набір випу- скників (54 місце із 141) і простота пошуку кваліфі- кованих працівників (53 місце), а також визнання науково-дослідних установ (44 місце) – хоча й у ви- мірі державного розвитку кластерів Україна посіла І. П. Фоміченко, В. П. Баштовий, Д. О. Кожурін, О. В. Пахомова 105 Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022 менш вигідне місце (96 місце) [9, с. 571–573]. рівень розвитку інноваційної інфраструктури залишається досить низьким порівняно з провідними країнами світу. До слабких сторін також належить захист прав інтелектуальної власності, розвиток кластерів і частка населення, яке користується Інтернетом. Ефективність інноваційної діяльності України у 2019-2020 рр. знизилась за більшістю інших по- казників. Причинами цього є зменшення витрат на дослідження та розробки та освіту у відсотках до ВВП, що вплинуло на якість розвитку людського ка- піталу та досліджень. Крім того, рівень розвитку інноваційної інфраструктури залишається досить низьким порівняно з провідними країнами світу. До слабких сторін також належать захист прав інтелек- туальної власності, розвиток кластерів і частка насе- лення, яке користується Інтернетом. На рис. 2 наведено фактори, що блокують нова- торську діяльність промислових підприємств. необхідність багатьох погоджень щодо нових ідей недовіра менеджерів до нових ідей, що висуваються знизу передача керівникам нижчої ланки вказівок, що су- проводжуються загрозами втручання інших відділів в оцінку пропозицій, негайну критику і погрози звільнення у зв'язку з допущенням помилок контроль за кожним кроком новатора Фактори, що блокують новаторську діяльність виникнення у вищого керівництва «синдрому всезнаючих експертів» Рис. 2. Фактори, що блокують новаторську діяльність (сформовано авторами на основі джерела [10]) Отже, Україна повільно рухається до переходу до економіки, заснованої на інноваціях і знаннях, досягши певних результатів: порівняно високі по- казники в галузі технологій і творчих результатів; значна участь у вищій освіті, що сприяє великому обсягу талантів у країні; значне зростання сектору ІКТ за останні роки, з високою часткою у загальній торгівлі послугами ІКТ та експортом високих техно- логій; задовільні показники доходів від інтелектуа- льної власності з-за кордону. Проте цього недостатньо для того, щоб країну можна було вважити високоінноваційною та конку- рувати з Європейськими країнами, тому потрібно вжити заходів для розвитку інноваційної діяльності в Україні, а саме: збільшити частку високотехноло- гічних товарів у загальному обсязі виробництва; збільшити державні та приватні інвестиції у НДДКР, зміцнити зв’язок між галуззю та наукою та заохотити модернізацію технологій; комерціалізу- вати більш інноваційні ідеї, стимулюючи попит на внутрішньому ринку; вдосконалити законодавство із захисту інтелектуальної власності. На кожному етапі життєвого циклу інновацій- ного проєкту підприємства зустрічаються з сукуп- ністю різних видів ризиків, які відрізняються один від одного за місцем і часом виникнення та зовніш- німи і внутрішніми чинникам. Через це є потреба у способах їх аналізу та методів опису. Сукупність цих ризиків негативно впливає на діяльність підпри- ємства та ускладнює прийняття рішень про оптимі- зацію та причини виникнення і способи їх запобі- гання. На сьогодні система контролю та управління ризиками в проєктах загалом та в інноваційних проєктах зокрема, є малорозвинутою і ґрунтується на пострадянському принципі: "Починати вирішу- вати проблеми тільки коли вони вже давно всім по- мітні". Основною ж ціллю управління ризиками має бути передбачення виникнення проблеми, щоб міні- мізувати шанси виникнення ризиків та запобігти втратам. Тільки деякі компанії України, переважно IT компанії, зрозуміли, що управління ризиками інноваційних проєктів необхідно здійснювати. За результатами аналізу міжнародної практики, стан- дартів та рекомендаційних посібників можна визна- чити шість основних, які рекомендовано дотримува- тися під час управління ризиками інноваційних проєктів: 1. Ідентифікація – виявити ризики, які можуть перешкодити цілям проєкту. 2. Аналіз – визначити, які з виявлених ризиків найнебезпечніші. 3. Планування – передбачити найнебезпечніші ризики та розробити методи їх зниження. 4. Нейтралізація факторів ризиків. 5. Застосування методів і засобів для зниження ризиків та наслідків від ризикових подій. 6. Моніторинг і контролінг (тобто безперервне спостереження, а за необхідності і коригування при- чин) майбутніх ризикових подій та контроль за ви- користанням методів і засобів для зниження наслід- ків ризику впродовж усього проєкту. Управління ризиками в інноваційній діяльності вимагає активного контролю від керівництва за ри- зиками, які можуть загрожувати підприємству. Це дозволяє знизити втрати від впливу різних ризиків, знизити ймовірність настання катастрофічних збит- ків, підвищити ступінь реалізації проєкту, знизити вартість досягнення інноваційної цілі. Інноваційний проєкт можна визначити як комплекс дій (науково- дослідних та дослідно-конструкторських робіт, ви- І. П. Фоміченко, В. П. Баштовий, Д. О. Кожурін, О. В. Пахомова 106 Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022 робничих, організаційних та комерційних заходів) щодо створення і реалізації інноваційної продукції. Сьогодні відбувається формування науково-ме- тодичної бази щодо питань механізму управління ризиками інноваційних проєктів. Важливим елемен- том процесу управління ризиками інноваційної дія- льності є визначення способів реагування на вияв- лені та оцінені ризики. У теорії та практиці най- більш поширеними методами реагування на ризики є: ухилення від ризику, локалізація, дисипація та компенсація ризику (рис. 3). Ці методи використовуються, як правило, на стадії розробки проєкту. Варто також сказати, що іс- тотний вплив на інноваційні проєкти підприємства можуть чинити так звані ризики мікросередовища, до яких належать: організаційні ризики (неефек- тивна стратегія інноваційної діяльності підприєм- ства, погане організування підрозділів, які займа- ються інноваційними розробками тощо); маркетин- гові ризики (неефективний підбір відповідних мар- кетингових стратегій пропагування та впроваджен- ня інновацій); продуктові ризики (неефективний підбір відповідних технологій, постачальників ре- сурсів, підрядників тощо); фінансові ризики (брак необхідних для реалізації інноваційних проєктів коштів, погіршення фінансового стану підприєм- ства тощо); ризики управління персоналом (неспро- можність штатних працівників підприємства само- стійно реалізувати інноваційний проєкт тощо) [11]. У табл. 1 наведено сукупність позитивних та негативних рис інноваційного ризику для промисло- вого підприємства-інноватора. Локалізація Ухилення Дисипація Компенсація Методи управління ризиками інноваційної діяльності Відмова від ненадійних партнерів Відмова від ризикованих проєктів Страхування ризиків Пошук гарантів Створення венчурних підприємств Створення спеціальних структурних підрозділів для виконання ризикованих проєктів Диверсифікованість видів діяльності й зон господарювання Диверсифікованість збуту й поставок Диверсифікованість інвестицій Розподіл відповідальності між учасниками Розподіл ризику за етапами роботи (за часом) Стратегічне планування діяльності Прогнозування зовнішньої обстановки Моніторинг соціально- економічної ситуації Створення системи резервів Активний централізований маркетинг Рис. 3. Методи управління ризиками інноваційної діяльності (сформовано авторами на основі джерела [11]) Таблиця 1 Позитивні та негативні риси інноваційного ризику промислових підприємств (доповнено авторами на основі джерела [12, с. 146]) Стримуючий фактор (негативна сторона) Шанс на успіх (стимулююча сторона) – Прямі фінансові втрати внаслідок несприйняття новинки ринком; – втрачені можливості внаслідок концентрації зу- силь на неперспективних напрямах; – перебудова налагодженої системи взаємодії з еко- номічними контрагентами; – складнощі фінансування інноваційної діяльності, результат якої є невизначеним; – перебудова традиційної налагодженої системи функціонування підприємства та управління ним; – високі витрати на залучення висококваліфікова- них фахівців з інших установ; – втрата іміджу внаслідок провалу інновацій – Випередження конкурентів; – можливість використати переваги першовідкривача, зокрема цінову стратегію «зняття вершків»; – розширення адаптаційних можливостей підприєм- ства-інноватора до зміни ситуації на ринку; – підтримання інтересу споживачів шляхом надання їм більш досконалих видів продукції; – зростання іміджу підприємства-інноватора; – проникнення у нові, найбільш привабливі з економіч- ного погляду сфери діяльності; – реалізація творчого потенціалу працівників та ме- неджерів підприємства-інноватора; – удосконалення організаційної структури управління; – покращення фінансових результатів І. П. Фоміченко, В. П. Баштовий, Д. О. Кожурін, О. В. Пахомова 107 Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022 Виходячи з тез, неведених у табл. 1, можемо зробити висновки, що підприємствам для стабільної роботи та збереження своїх конкурентних позицій, а в подальшому для збільшення ринку збуту своїх то- варів/послуг та випередження конкурентів впро- вадження інноваційних проєктів є необхідною умо- вою. В. Жежуха у своїй роботі виділяє види іннова- ційних ризиків залежно від наслідків, які вони мо- жуть мати для підприємства-інноватора в процесі безпосередньої реалізації інноваційного проєкту [13]. Розглянемо їх у вигляді таблиці (табл. 2). Таблиця 2 Інноваційні ризики та їх вплив на інноваційні проєкти (доповнено авторами на основі джерела [13]) Сила впливу на інноваційні проєкти Ризики Істотний вплив (ризики мікросередовища) – Організаційні ризики (неефективна стратегія інноваційної діяльності під- приємства, погане організування підрозділів, які займаються інноваційними розробками, неефективно побудовані канали поширення інформації в процесі інноваційної діяльності, можливі конфлікти в процесі реалізації інноваційних розробок, невдало підібрані стилі керівництва та форми влади тощо); – маркетингові ризики (неефективний підбір відповідних маркетингових стратегій пропагування та впровадження інновацій); – продуктові ризики (неефективний підбір відповідних технологій, поста- чальників ресурсів, підрядників, неякісно організована система управління за- пасами тощо); – фінансові ризики (брак необхідних для реалізації інноваційних проєктів коштів, погіршення фінансового стану підприємства, складність одержання зовнішніх позик для фінансування інноваційних проєктів тощо); – ризики управління персоналом (неспроможність штатних працівників під- приємства самостійно реалізувати інноваційний проєкт, плинність кадрів, не- ефективна система мотивування працівників, які задіяні в процесі інновацій- ної діяльності тощо) Середній вплив (ринкові ризики) – Складність прогнозування кон’юнктури у тій чи іншій сфері діяльності; – зростання рівня конкуренції; – існування різноманітних бар’єрів входження на ринок з інноваційними про- дуктами тощо Найменший вплив (ризики макросередовища) – Складність прогнозування кон’юнктури на загальнодержавному та світо- вому рівнях; – зміна валютних курсів, відсоткових ставок; – зміна принципів оподаткування; – зміна митних правил; – політичні обставини; – зміна смаків та вподобань споживачів; – зниження рівня їх купівельної спроможності тощо У процесі управління інноваційними ризиками менеджер повинен розв’язати кілька проблем [15]: оцінити можливі збитки, пов’язані з інноваційними ризиками; визначити або прийняти інноваційні ри- зики чи відмовитися від виконання певного виду інноваційної діяльності, що спричиняє їх виник- нення; прийняти рішення про те, чи нести само- стійно всю відповідальність за інноваційні ризики, чи передати частину або всю відповідальність за них іншим суб’єктам. Слід відмітити, що для тих інно- ваційних ризиків, за які підприємство несе повну відповідальність необхідно розробити програму уп- равління ними, основною метою котрої є зниження можливих втрат. При управлінні інноваційним ри- зиком керівництво підприємства займає провідну позицію, адже воно схвалює програму заходів, спря- мованих на зменшення рівня ризику. Тому досить важливо, щоб остаточні рішення з приводу заходів щодо управління інноваційними ризиками ухвалю- валися саме вищим керівництвом. Висновки. Для підвищення ефективності інно- ваційної діяльності промислових підприємств в Ук- раїні необхідно забезпечити якісний процес управ- ління інноваційними ризиками, який полягає не в повному їх виключенні, а у визначенні допустимих меж, що дозволить мінімізувати негативні наслідки настання ризикової події. Механізм з управління інноваційними ризиками вимагає від менеджерів ви- сокого рівня компетентності, швидкого реагування на можливі сценарії розвитку подій та значних за- трат енергії та досвіду. Основним елементом про- цесу управління інноваційними ризиками є вибір методів реагування на виявлені та оцінені ризики. Сьогодні система методів управління ризиками в інноваційних проєктах не є достатньо ефективною. Однак саме прагнення України до Європейської ін- І. П. Фоміченко, В. П. Баштовий, Д. О. Кожурін, О. В. Пахомова 108 Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022 теграції визначає актуальність їх впровадження в ін- новаційні проєкти. Завдяки цьому вона повинна бути конкурентоспроможною на Європейському ринку. Ризик можна знизити, але уникнути його у повному обсязі в інноваційній діяльності немож- ливо. Сучасним підприємствам цей факт потрібно прийняти та працювати в напрямі зниження впливу ризиків, що сприятиме привабливості України на світовому ринку для інвестицій. Література 1. Землянкін А. І., Підоричева І. Ю., Ніколаєнко А. І. Проект нової редакції Концепції розвитку національної інновацій- ної системи України (на період 2016 – 2026 років). Економічний вісник Донбасу. 2016. № 3 (45). С. 197–206. 2. Підоричева І. Ю. Україна у науково-технологічному та інноваційному просторах Європейського Союзу: проблеми, позитивні зрушення та напрями інтеграції. Економічний вісник Донбасу. 2020. № 2 (60). С. 36–52. 3. Індекс промислового виробництва України. URL: https://index.minfin.com.ua/economy/index/industrial/. 4. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: навч. посібник. Київ: КНЕУ, 2013. 505 с. 5. Шумпетер Й. Теория экономического развития. Москва: Директмедиа Паблішинг, 2014. 400 с. 6. Штучний інтелект завдяки Simatic. URL: https: //new.siemens.com/ua/ru/products/ avtomatizatsiya-promyshlennosti/sis- temy- avtomatizatsii/ promyshlennyye-sistemy-avtomatizatsii-simatic/io-systems/ shtuchnyy-intelekt.html. 7. Ноздріна Л. В., Ящук В. І., Полотай О. І. Управління проектами: підручник / за заг. ред. Л.В. Ноздріної. Київ: Центр учбової літератури, 2010. 432 с. 8. Державна служба статистики України. Статистична інформація про Україну (база даних). 2020. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/. 9. Звіт про глобальну конкурентоспроможність / WEF (Світовий економічний форум). 2019. 666 с. 10. Ламбен Жан-Жак. Менеджмент, ориентированный на рынок: пер. с англ. СПб.: Питер, 2016. 800 с. 11. Вітлінський В. В., Великоіваненко Г. І. Ризикологія в економіці та підприємництві. Київ: КНЕУ, 2004. 557 с. 12. Ілляшенко С. М., Шипуліна Ю. С. Товарна інноваційна політика : підручник. Суми : Університетська книга, 2007. 281 с. 13. Жежуха В. Й. Ризики інноваційної діяльності підприємств. Науковий вісник НЛТУ України. 2009. Т. 19. № 2. С. 177– 182. 14. Сотніков В. І., Сотнікова О. О. Періодизація життевого циклу інноваційного процесу. Економіка розвитку. 2011. № 2(58). С. 56-58. 15. Вербіцька І. І. Ризик-менеджмент як сучасна система управління ризиками підприємницьких структур. Сталий розвиток економіки. 2013. № 5. С. 282 – 291. 16. Вірменська О. М. Фінансування інновацій відповідно до етапів життєвого циклу. Інноваційна економіка. 2012. № 10. С. 205-209. URL: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/inek/2012_10/205.pdf. 17. Иванов В. В. Национальная инновационная система как институциональная основа экономики постиндустриального общества. Инновации. 2004. №5. 18. Ляшенко В. І., Підоричева І. Ю., Буравченко С. Г., Стеценко О. В. Формування наукових парків: світовий досвід та можливі орієнтири для інноваційного відновлення економіки Донбасу. Економічний вісник Донбасу. 2021. № 2 (64). С. 4–26. References 1. Zemliankin, A. I., Pidorycheva, I. Yu., Nikolaienko, A. I. (2016). Proekt novoi redaktsii Kontseptsii rozvytku natsionalnoi innovatsiinoi systemy Ukrainy (na period 2016 – 2026 rokiv) [Draft of the new edition of the Concept of the Development of the National Innovation System of Ukraine (for the period 2016-2026)]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Herald of the Donbas, 3 (45), рр. 197-206 [in Ukrainian]. 2. Pidorycheva, I. Yu. (2020). Ukraina u naukovo-tekhnolohichnomu ta innovatsiinomu prostorakh Yevropeiskoho Soiuzu: problemy, pozytyvni zrushennia ta napriamy intehratsii [Ukraine in the scientific-technological and innovation spaces of the European Union: problems, positive results and integration directions]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Herald of the Donbas, 2 (60), рр. 36–52. DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2020-2(60)-36-52 [in Ukrainian]. 3. Indeks promyslovoho vyrobnytstva Ukrainy [Index of industrial production of Ukraine]. Retrieved from https://index.minfin.com.ua/economy/index/industrial/ [in Ukrainian]. 4. Krasnokutska, N. V. (2013). Innovatsiinyi menedzhment [Innovative management]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian]. 5. Schumpeter, J. (2014). Teoriya ekonomicheskogo razvitiya [Theory of economic development]. Moscow, Directmedia Publishing [in Russian]. 6. Shtuchnyi intelekt zavdiaky Simatic [Artificial intelligence thanks to Simatic]. Retrieved from https://new.sie- mens.com/ua/ru/products/avtomatizatsiya-promyshlennosti/sistemy-avtomatizatsii/promyshlennyye-sistemy-avtomatizatsii-simatic/ io-systems/ shtuchnyy-intelekt.html [in Ukrainian]. 7. Nozdrina, L. V., Yashchuk, V. I., Polotai, O. I. (2010). Upravlinnia proektamy [Project management]. Kyiv, Center for Educational Literature. 432 р. [in Ukrainian]. 8. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State Statistics Service of Ukraine]. (n.d.). ukrstat.gov.ua. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian]. 9. Zvit pro hlobalnu konkurentospromozhnist [Global Competitiveness Report]. (2019). WEF (World Economic Forum). 666 p. [in Ukrainian]. 10. Lambin, Jean-Jacques. (2016). Menedzhment, oriyentirovannyy na rynok [Market-oriented management]. Transl. from English. St. Petersburg, Piter, 2016. 800 p. [in Russian]. 11. Vitlinskyi, V. V., Velykoivanenko, H. I. (2004). Ryzykolohiia v ekonomitsi ta pidpryiemnytstvi [Riskology in economics and entrepreneurship]. Kyiv, KNEU. 557 р. [in Ukrainian]. 12. Illiashenko, S. M., Shypulina, Yu. S. (2007). Tovarna innovatsiina polityka [Commodity innovation policy]. Sumy, University book. 281 р. [in Ukrainian]. І. П. Фоміченко, В. П. Баштовий, Д. О. Кожурін, О. В. Пахомова 109 Економічний вісник Донбасу № 1(67), 2022 13. Zhezhukha, V. Y. (2009). Ryzyky innovatsiinoi diialnosti pidpryiemstv [Risks of innovative activity of enterprises]. Naukovyi visnyk NLTU Ukrainy – Scientific bulletin of NLTU of Ukraine, Vol. 19, No. 2, рр. 177-182 [in Ukrainian]. 14. Sotnikov, V. I., Sotnikova, O. O. (2011). Periodyzatsiia zhyttevoho tsyklu innovatsiinoho protsesu [Periodization of the life cycle of the innovation process]. Ekonomika rozvytku – Development economics, 2(58), рр. 56-58 [in Ukrainian]. 15. Verbitska, I. I. (2013). Ryzyk-menedzhment yak suchasna systema upravlinnia ryzykamy pidpryiemnytskykh struktur [Risk management as a modern risk management system of business structures]. Stalyi rozvytok ekonomiky – Sustainable economic development, 5, рр. 282-291 [in Ukrainian]. 16. Virmenska, O. M. (2012). Finansuvannia innovatsii vidpovidno do etapiv zhyttievoho tsyklu [Financing innovations according to the stages of the life cycle]. Innovatsiina ekonomika – Innovative economy, 10, рр. 205-209. Retrieved from http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/inek/2012_10/205.pdf [in Ukrainian]. 17. Ivanov, V. V. (2004). Natsionalʹnaya innovatsionnaya sistema kak institutsionalʹnaya osnova ekonomiki postindustrialʹnogo obshchestva [National innovation system as an institutional basis for the economy of a post-industrial society]. Innovatsii – Innovation, 5 [in Russian]. 18. Liashenko, V. I., Pidorycheva, I. Yu., Buravchenko, S. H., Stetsenko, O. V. (2021). Formuvannia naukovykh parkiv: svitovyi dosvid ta mozhlyvi oriientyry dlia innovatsiinoho vidnovlennia ekonomiky Donbasu [Developing Science Parks: Global Experience and Possible Guidelines for the Donbas Region’s Innovative Economic Recovery]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Herald of the Donbas, 2 (64), рр. 4–26. DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2021-2(64)-4-26 [in Ukrainian]. Фоміченко І. П., Баштовий В. П., Кожурін Д. О., Пахомова О. В. Сучасні аспекти та методи управління іннова- ційною діяльністю на вітчизняних підприємствах У статті розглянуто управління інноваційною діяльністю вітчизняних підприємств, досліджено комплекс заходів які сприяють уникненню ризиків та подальшого розвитку інновацій на підприємстві. Визначено чинники, що стимулюють процес здійснення інноваційної діяльності на підприємствах. Проаналізовано структуру ризиків інноваційної діяльності промисло- вих підприємств, окреслено групи чинників інноваційних ризиків. Розглянуто основні методи управління ризиками іннова- ційної діяльності промислових підприємств. Інноваційна діяльність підприємства є наслідком реалізації інноваційної полі- тики, реалізованих ризиків та загроз. Виявлено існуючі проблеми, що виникають під час здійснення процесу управління інно- ваційною діяльністю, та визначено основні шляхи їх розв’язання. Ключові слова: інновації, інноваційна діяльність, інноваційні ризики, інноваційна політика, підприємство, управління інноваційними ризиками. Fomichenko I., Bashtovyі V., Kozhurin D., Pakhomova O. Modern Aspects and Methods of Innovation Management at Domestic Enterprises The article considers the management of innovation activities of domestic enterprises, explores a set of measures that help avoid risks and further development of innovation in the enterprise. Factors that stimulate the process of innovation in enterprises are identi- fied. The structure of risks of innovative activity of industrial enterprises is analyzed, groups of factors of innovative risks are outlined. The basic methods of risk management of innovative activity of industrial enterprises are considered. The innovative activity of the enterprise is a consequence of the implementation of innovation policy, realized risks and threats. The existing problems that arise during the process of innovation management are identified, and the main ways to solve them are identified. Keywords: innovation, innovation activity, innovation risks, innovation policy, enterprise, innovation risk management. Стаття надійшла до редакції 01.02.2022

Сучасні аспекти та методи управління інноваційною діяльністю на вітчизняних підприємствах

Institution

Ähnliche Einträge