Історія України ХІХ — початку ХХ ст. на сторінках "Українського історичного журналу”

У статті розглянуто процес заснування одного з найавторитетніших вітчизняних фахових часописів — “Українського історичного журналу”. Встановлено, що його започаткування стало помітною подією у суспільно-політичному житті республіки, оскільки ключовим завданням видання було ознайомлення читачів з р...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
Дата:	2017
Автор:	Реєнт, О.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2017
Теми:	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185627
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Історія України ХІХ — початку ХХ ст. на сторінках "Українського історичного журналу” / О.П. Реєнт // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 27. — С. 228-250. — Бібліогр.: 112 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-185627
record_format	dspace
spelling	Реєнт, О.П. 2022-10-01T13:04:42Z 2022-10-01T13:04:42Z 2017 Історія України ХІХ — початку ХХ ст. на сторінках "Українського історичного журналу” / О.П. Реєнт // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 27. — С. 228-250. — Бібліогр.: 112 назв. — укр. 2307-5791 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185627 930::94(477) У статті розглянуто процес заснування одного з найавторитетніших вітчизняних фахових часописів — “Українського історичного журналу”. Встановлено, що його започаткування стало помітною подією у суспільно-політичному житті республіки, оскільки ключовим завданням видання було ознайомлення читачів з результатами не лише наукових досліджень у галузі історії, а й їх реалізації в освітньо-педагогічній практиці. Основну увагу зосереджено на висвітленні на сторінках журналу історії України ХІХ — початку ХХ ст. Зауважено, що в радянську епоху пріоритет віддавали статтям на історико-партійну тематику. Серед новочасних студій переважали дослідження робітничого та селянського рухів, окремих аспектів соціально-економічної історії, виконаних у руслі марксизму-ленінізму. Важливе значення мали методологічні розвідки та публікації джерел. “Перебудова” позначилася початком переосмислення подій та явищ минулого, зростанням інтересу дослідників до заборонених раніше тем. В умовах новітньої України відбулися кардинальні зміни у представленні на сторінках журналу означеного періоду. Ключовими стали розвідки про український національно-визвольний рух, процеси націєтворення, роль особистості в історії. Низку статей присвячено соціокультурній характеристиці різних верств населення, розвитку освіти, науки, культури, подіям Великої війни 1914–1918 рр. In this article, it examine the process of establishing one of the most authoritative domestic professional journals — “Ukrainian Historical Journal”. His was establishing became a significant event in the socio-political life of the republic, since the main task of the publication was to familiarize readers with the results of not only scientific research in the field of history, but also their implementation in educational and pedagogical practice. The main attention is focused on the coverage of the history of Ukraine from the 19th and early 20th centuries in this journal. In the Soviet era priority was given to articles on historical-party subjects, it is noted. Among studies of the “Classical modernity”, the research of the workers’ and peasants’ movements, certain aspects of socioeconomic history, carried out in the framework of Marxism-Leninism, prevailed. The methodological exploration and publication of sources were of great importance. “Perestroika” marked the beginning of rethinking events and phenomena of the past, increasing interest of researchers to prohibited earlier topics. In the conditions of the newest Ukraine, there were radical changes in the presentation of the history of the 19th and early 20th centuries on the pages of this journal. Studies on the Ukrainian national liberation movement, the processes of nation-building and the role of personality in history have become key. A number of articles are devoted to the socio-cultural characteristics of different sections of the population, development of education, science, culture, events of the Great War of 1914–1918. uk Інститут історії України НАН України Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Методологія. Історіографія. Джерелознавство Історія України ХІХ — початку ХХ ст. на сторінках "Українського історичного журналу” History of Ukraine of XIX — early XX century in the “Ukrainian Historical Journal” Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Історія України ХІХ — початку ХХ ст. на сторінках "Українського історичного журналу”
spellingShingle	Історія України ХІХ — початку ХХ ст. на сторінках "Українського історичного журналу” Реєнт, О.П. Методологія. Історіографія. Джерелознавство
title_short	Історія України ХІХ — початку ХХ ст. на сторінках "Українського історичного журналу”
title_full	Історія України ХІХ — початку ХХ ст. на сторінках "Українського історичного журналу”
title_fullStr	Історія України ХІХ — початку ХХ ст. на сторінках "Українського історичного журналу”
title_full_unstemmed	Історія України ХІХ — початку ХХ ст. на сторінках "Українського історичного журналу”
title_sort	історія україни хіх — початку хх ст. на сторінках "українського історичного журналу”
author	Реєнт, О.П.
author_facet	Реєнт, О.П.
topic	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
topic_facet	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
publishDate	2017
language	Ukrainian
container_title	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	History of Ukraine of XIX — early XX century in the “Ukrainian Historical Journal”
description	У статті розглянуто процес заснування одного з найавторитетніших вітчизняних фахових часописів — “Українського історичного журналу”. Встановлено, що його започаткування стало помітною подією у суспільно-політичному житті республіки, оскільки ключовим завданням видання було ознайомлення читачів з результатами не лише наукових досліджень у галузі історії, а й їх реалізації в освітньо-педагогічній практиці. Основну увагу зосереджено на висвітленні на сторінках журналу історії України ХІХ — початку ХХ ст. Зауважено, що в радянську епоху пріоритет віддавали статтям на історико-партійну тематику. Серед новочасних студій переважали дослідження робітничого та селянського рухів, окремих аспектів соціально-економічної історії, виконаних у руслі марксизму-ленінізму. Важливе значення мали методологічні розвідки та публікації джерел. “Перебудова” позначилася початком переосмислення подій та явищ минулого, зростанням інтересу дослідників до заборонених раніше тем. В умовах новітньої України відбулися кардинальні зміни у представленні на сторінках журналу означеного періоду. Ключовими стали розвідки про український національно-визвольний рух, процеси націєтворення, роль особистості в історії. Низку статей присвячено соціокультурній характеристиці різних верств населення, розвитку освіти, науки, культури, подіям Великої війни 1914–1918 рр. In this article, it examine the process of establishing one of the most authoritative domestic professional journals — “Ukrainian Historical Journal”. His was establishing became a significant event in the socio-political life of the republic, since the main task of the publication was to familiarize readers with the results of not only scientific research in the field of history, but also their implementation in educational and pedagogical practice. The main attention is focused on the coverage of the history of Ukraine from the 19th and early 20th centuries in this journal. In the Soviet era priority was given to articles on historical-party subjects, it is noted. Among studies of the “Classical modernity”, the research of the workers’ and peasants’ movements, certain aspects of socioeconomic history, carried out in the framework of Marxism-Leninism, prevailed. The methodological exploration and publication of sources were of great importance. “Perestroika” marked the beginning of rethinking events and phenomena of the past, increasing interest of researchers to prohibited earlier topics. In the conditions of the newest Ukraine, there were radical changes in the presentation of the history of the 19th and early 20th centuries on the pages of this journal. Studies on the Ukrainian national liberation movement, the processes of nation-building and the role of personality in history have become key. A number of articles are devoted to the socio-cultural characteristics of different sections of the population, development of education, science, culture, events of the Great War of 1914–1918.
issn	2307-5791
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185627
citation_txt	Історія України ХІХ — початку ХХ ст. на сторінках "Українського історичного журналу” / О.П. Реєнт // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 27. — С. 228-250. — Бібліогр.: 112 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT reêntop ístoríâukraínihíhpočatkuhhstnastorínkahukraínsʹkogoístoričnogožurnalu AT reêntop historyofukraineofxixearlyxxcenturyintheukrainianhistoricaljournal
first_indexed	2025-11-24T21:02:46Z
last_indexed	2025-11-24T21:02:46Z
_version_	1850493413653217280
fulltext	ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 27 228 Розділ ІV МЕТОДОЛОГІЯ, ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО УДК 930::94(477) О. П. Реєнт доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заступник директора, Інститут історії України НАН України (м. Київ, Україна), institute@history.org.ua ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТ. НА СТОРІНКАХ “УКРАЇНСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО ЖУРНАЛУ” У статті розглянуто процес заснування одного з найавторитетніших вітчизняних фахових часописів — “Українського історичного журналу”. Встановлено, що його започаткування стало помітною подією у суспільно- політичному житті республіки, оскільки ключовим завданням видання було ознайомлення читачів з результатами не лише наукових досліджень у галузі історії, а й їх реалізації в освітньо-педагогічній практиці. Основну увагу зосереджено на висвітленні на сторінках журналу історії України ХІХ — початку ХХ ст. Зауважено, що в радянську епоху пріоритет віддавали статтям на історико-партійну тематику. Серед новочасних студій переважали дослідження робітничого та селянського рухів, окремих аспектів соціально-економічної історії, виконаних у руслі марксизму-ленінізму. Важливе значення мали методологічні розвідки та публікації джерел. “Перебудова” позначилася початком переосмислення подій та явищ мину- лого, зростанням інтересу дослідників до заборонених раніше тем. В умовах новітньої України відбулися кардинальні зміни у представленні на сторінках журналу означеного періоду. Ключовими стали розвідки про український національно-визвольний рух, процеси націєтворення, роль особистості в історії. Низку статей присвячено соціокультурній характеристиці різних верств населення, розвитку освіти, науки, культури, подіям Великої війни 1914–1918 рр. Ключові слова: “Український історичний журнал”, часопис, наука, історія України ХІХ — початку ХХ ст., публікація. © О.П. Реєнт, 2017 Методологія, історіографія, джерелознавство 229 O. P. Reient Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor, Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Deputy Director, Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), institute@history.org.ua HISTORY OF UKRAINE OF XIX — EARLY XX CENTURY IN THE “UKRAINIAN HISTORICAL JOURNAL” Abstract In this article, it examine the process of establishing one of the most authoritative domestic professional journals — “Ukrainian Historical Journal”. His was estab- lishing became a significant event in the socio-political life of the republic, since the main task of the publication was to familiarize readers with the results of not only scientific research in the field of history, but also their implementation in educational and pedagogical practice. The main attention is focused on the coverage of the history of Ukraine from the 19th and early 20th centuries in this journal. In the Soviet era priority was given to articles on historical-party subjects, it is noted. Among studies of the “Classical modernity”, the research of the workers’ and peasants’ movements, certain aspects of socioeconomic history, carried out in the framework of Marxism-Leninism, prevailed. The methodological exploration and publication of sources were of great importance. “Perestroika” marked the beginning of rethinking events and phenomena of the past, increasing interest of researchers to prohibited earlier topics. In the conditions of the newest Ukraine, there were radical changes in the presentation of the history of the 19th and early 20th centuries on the pages of this journal. Studies on the Ukrainian national liberation movement, the processes of nation-building and the role of personality in history have become key. A number of articles are devoted to the socio-cultural characteristics of different sections of the population, development of education, science, culture, events of the Great War of 1914–1918. Keywords: “Ukrainian Historical Journal”, journal, science, history of Ukraine of the XIX — early XX centuries, publication. Вітчизняна історична наука повною мірою відчула на собі всі неодно- значні, а часом і трагічні суспільно-політичні перипетії ХХ ст. Встановлення тоталітарної комуністичної системи управління й монополія марксистсько- ленінської ідеології, а також постійна боротьба радянської влади з “україн- ським буржуазним націоналізмом” призвели до закриття у 1930-х рр. пере- важної більшості видань історичного профілю. Масові репресії, пересліду- вання та винищення інтелігенції, частину якої становили саме вчені, надовго перервали концептуальний зв’язок із попередніми надбаннями вітчизняної науки, науковими традиціями й цілими школами. Тому заснування нового фахового історичного часопису, розрахованого як на учених, так і широкий читацький загал, було надзвичайно актуальною ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 27 230 та важливою справою для свого часу. Після тривалих переговорів з владними структурами наприкінці 1955 — на початку 1956 рр. директор Інституту історії О. Касименко подав для Президії АН УРСР проект основних засад створення довгоочікуваного видання. У документі зазначалося, що за роки радянської влади, особливо у післявоєнний період, у республіці підготовлено чимало висококваліфікованих істориків, про наукову зрілість яких свідчили численні публікації. Проте подальший розвиток історичної науки, за переко- нанням автора документа, суттєво гальмувався через брак історичного жур- налу. Також у проекті відзначалась відсутність фахового видання для учи- телів історії у середніх школах, здатного не лише допомогти педагогам, а й знайомити їх з новітніми досягненнями у сфері історичних студій. У зв’язку з цим пропонувалося створення двомісячного журналу “Радянський істо- рик”, який би поєднав у собі риси загальносоюзних “Вопросов истории” і “Преподавания истории в школе”, та згуртував навколо себе істориків. Його функціонування мало сприяти перетворенню Інституту історії АН УРСР на своєрідний науковий загальноукраїнський ідеологічний сектор, координа- ційний центр, а також піднесенню ідейно-теоретичного рівня викладання історії в школі. Попри всі благі наміри мати власний періодичний друкований орган дирекція Інституту історії АН УРСР цілком свідомо пропонувала Президії, а через неї, зрозуміло, і вищим партійним органам посилити підпорядкування (деякою мірою монополізувати) процес розвитку історичної науки у респуб- ліці. Адже на той час університети (як Київський, Харківський та деякі інші навчальні заклади) продовжували залишатися дещо осібними осередками науково-дослідної роботи в республіках СРСР. Учені-історики не могли не скористатися сприятливою атмосферою політичної лібералізації, яка настала після XX з’їзду КПРС. Керівництво Ін- ституту історії АН УРСР, Інституту історії партії ЦК КП України та Архів- ного управління МВС УРСР у липні 1956 р. звернулося до секретаря ЦК Компартії України С. Червоненка з листом, де йшлося про необхідність ство- рення історичного журналу, який би координував дослідницьку діяльність вітчизняних істориків та надавав їм дієву допомогу. У відповідь на це 1 лютого 1957 р. секретаріат ЦК КПУ прийняв рішення про видання “Українського історичного журналу” періодичністю 6 номерів на рік, обсягом 10 друк. арк., тиражем 10 тис. примірників, зі штатом у 4 особи. Видання було офіційно засновано як спільний науковий орган Інституту історії АН УРСР та Інституту історії партії ЦК КПУ1, що не могло ——————— 1 Ясь О. “На чолі республіканської науки…”. Інститут історії України (1936–1986): нариси з інституціональної та інтелектуальної історії (До 80-річчя установи). — К., 2016. — С. 237. Методологія, історіографія, джерелознавство 231 не вплинути на розвиток часопису, тематику, спрямування та рівень опуб- лікованих у ньому матеріалів. Видання пройшло складний шлях становлення і розвитку. Незважаючи на те, що “Український історичний журнал” фактично став першим вітчиз- няним фаховим часописом у післявоєнній та післясталінській Україні, істо- рію, тематику, спрямування й еволюцію його публікацій висвітлено лише побіжно, у контексті дослідження розвитку фахових студій у стінах Інсти- туту історії України НАН України2, або ж у ряді наукових статей, опуб- лікованих у самому журналі3, його ювілейних випусках4, так і в інших часописах5, періодичних виданнях6. Однак, незважаючи на вихід вказаних розвідок, а також монографії, присвяченої місцю та ролі “Українського історичного журналу” у вітчизняних медієвістичних студіях7, на сьогод- нішній день поки ще не видано всебічного та ґрунтовного дослідження з історії часопису, уплетеного в контекст розвитку Інституту історії, як дру- кований орган котрого його було засновано, відділу історії України ХІХ — початку ХХ ст. установи, а також основних напрямів розвитку вітчизняної історичної науки та її кардинальних змін у пострадянську епоху. Загалом шлях журналу був досить тернистим, адже до початку 1990-х рр. він фактично не лише представляв собою провінційний відповідник все- союзних часописів “Вопросы истории”, “История СССР”, “Вопросы истории КПСС”, “Вестник древней истории”, а й був періодичним виданням з прі- оритетною публікацією статей на історико-партійну тематику. Тому, відоб- ражаючи основні тенденції розвитку вітчизняної історичної науки, часопис, ——————— 2 Інститут історії України НАН України: Друге двадцятиріччя (1957–1977): Доку- менти і матеріали. — К., 2007. — 464 с.; Ясь О. Вказ. праця. 3 Гуржій О. І., Капітан Л. І. “Український історичний журнал”: З історії виник- нення та діяльності // Український історичний журнал (УІЖ). — 2001. — № 6. — С. 21– 34; Інтерв’ю головного редактора “Українського історичного журналу” академіка В. А. Смолія // Там само. — 1995. — № 5. — С. 3–7; Капітан Л. І. Литовсько-польська доба на сторінках “Українського історичного журналу” (1985–2000 рр.) // Там само. — 2000. — № 9. — С. 53–60. 4 Низці аспектів історії журналу присвячено його № 6 за 2007 р. 5 Верховень Б. Г., Найда С. Ф. Об украинском историческом журнале // Вопросы истории. — 1959. — № 2. — С. 165–181; Гарчев П., Сидельников С., Шиян К. Висвіт- лення питань історії партії на сторінках “Українського історичного журналу” // Комуніст України. — 1961. — № 4. — С. 84–89; Шермак І. “Український історичний журнал” у 1968–1970 рр. // Історіографічні дослідження в Українській РСР. — К., 1972. — Вип. 5. — С. 126–133. 6 Бевзо О. Український історичний журнал // Зоря Полтавщини. — 1964. — № 285 (21 листопада). — С. 3. 7 Гуржій О., Капітан Л. “Український історичний журнал” та проблеми вітчизняної медієвістики в другій половині ХХ ст. — К., 2004. — 256 с. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 27 232 як і українські історичні дослідження в цілому, перебував на узбіччі сві- тового історіографічного процесу8. З одного боку, заснування “Українського історичного журналу” на хвилі хрущовської “відлиги” стало помітною подією у вітчизняному науковому та суспільно-політичному житті взагалі й розвитку вітчизняної історичної науки зокрема. Незважаючи на те, що він представляв собою періодичне видання широкого профілю, котре мало вміщувати на своїх сторінках нау- кові, педагогічно-освітні та дидактичні практики, як засновники, так й авто- ри статей мали надзвичайно вузький коридор, яким могла рухатися редак- ційна політика журналу. Пильний партійний контроль за редакційним і видавничим процесами змушував редакційну колегію “Українського істо- ричного журналу” висувати на перше місце розвідки та матеріали з історії партії та радянського суспільства і “проявляти пильність” не лише у схва- ленні рукописів до друку чи їх відхиленні, а й у, здавалося б, незначних деталях. Зокрема 23 лютого 1973 р. співробітники відділу пропаганди та агітації ЦК КПУ звернули увагу першого секретаря ЦК В. Щербицького на допущену редколегією часопису та особисто вченим секретарем Інституту історії П. Гончаруком “грубу помилку” при друкові конверта на замовлення журналу. Внаслідок цієї помилки, на конверті було видруковано “Україн- ський” історичний журнал замість “Український історичний журнал”9. На сторінках часопису публікувалися статті різної тематики — від загальносоюзних розвідок, присвячених історії Комуністичної партії або “Великого Жовтня”, до регіональних, зосереджених на питаннях місцевої історії і краєзнавства10. Основну увагу в радянський час приділяли “класикам марксизму-лені- нізму”, історії КПРС і ВЛКСМ, їхнім українським відповідникам, історії СРСР, УРСР. Водночас публікацій, присвячених княжому періоду, козацькій добі, культурницьким процесам та подіям всесвітньої історії було дуже мало. В окрему рубрику виділяли історію західноукраїнських земель до їх “воз- з’єднання” з рештою українських територій. При цьому висвітлення в часо- писі вітчизняної історії періоду капіталізму, хронологічні рамки якого охоп- лювали ХІХ — початок ХХ ст., обмежувалося переважно соціально- економічною історією й тогочасним робітничим і селянським рухами. ——————— 8 Віднянський С. В. Рецепції всесвітньої історії на сторінках “Українського істо- ричного журналу” // УІЖ. — 2007. — № 6. — С. 166. 9 № 98. Інформація відділу пропаганди і агітації ЦК КПУ першому секретареві ЦК КПУ В. В. Шербицькому щодо помилки, що її допущено при друкуванні конверту на замовлення редакції “Українського історичного журналу” // Інститут історії України НАН України: Друге двадцятиріччя (1957–1977): Документи і матеріали. — С. 319–320. 10 Темірова Н. А., Федюн О. І. Радянський вимір “Українського історичного жур- налу” // Історичні і політологічні дослідження. — 2014. — № 1/2. — С. 26. Методологія, історіографія, джерелознавство 233 Ідеологічно й концепційно публіковані в журналі матеріали витриму- вались в дусі “марксизму-ленінізму” при суворому збереженні партійної лінії щодо національної політики в УРСР. При цьому однією з ключових нау- кових проблем було тлумачення суспільно-політичних процесів, відмежу- ватися від якого в колі марксистсько-ленінських настанов радянські історики так і не спромоглися. На сторінках журналу регулярно друкувалися теоретичні доробки11, в яких висвітлювалися в тому числі питання методики12 та методології13 істо- ричних досліджень. Однак чи не головне місце в “Українському історичному журналі” займали публікації з історії суспільно-політичного руху та “класової бороть- би”. Трактуючи революційний процес як “боротьбу класів”, радянські істо- рики опинялися в пастці. З одного боку, об’єктивізм вимагав визнання існування на українських землях найрізноманітніших масових небільшо- вицьких рухів, в тому числі революційних, що нерідко були досить поши- реними та впливовими, а разом з тим національних і громадських процесів. З іншого боку, призма “партійності” змушувала ігнорувати, недооцінювати або висвітлювати й аналізувати небільшовицькі процеси вітчизняного сус- пільно-політичного руху винятково в контексті “марксистсько-ленінської” методології14. Українська радянська історіографія безальтернативно розглядала сус- пільно-політичні процеси з погляду політичної доцільності в боротьбі за “пролетарську революцію”. Однією з провідних тем радянської історіографії було дослідження боротьби за “маси” та формування в них “революційного світогляду”. Водночас відмова від визнання регіональних особливостей сус- пільно-політичних рухів і революційних процесів в Україні змушувала істориків ігнорувати ті їх аспекти та напрями, що не відповідали партійним настановам. Поділ суспільства (на підставі доволі розмитих визначень) на “пролетаріат” і “непролетаріат” заганяв радянських істориків у коло штучно ——————— 11 Брайчевський М. Ю. Теоретичні основи досліджень етногенезу // УІЖ. — 1965. — № 2. — С. 46–56. 12 Добров Г. М. Про кількісні методи аналізу в дослідженнях // УІЖ. — 1965. — № 12. — С. 47–54; Ільїн В. М. Про використання статистичних джерел і методів при вивченні робітничого руху на Україні в 1900–1917 рр. // Там само. — 1966. — № 7. — С. 22–33; Кілунов А. Ф. Взаємозв’язок світогляду і методу в історичному дослідженні // Там само. — № 2. — С. 3–12; Компан О. С. Порівняльно-історичний метод і всесвітньо- історичний аспект дослідження пізнього феодалізму // Там само. — № 1. — С. 36–46. 13 Косолапов В. В. Деякі методологічні питання моделювання історичного процесу // УІЖ. — 1965. — № 8. — С. 44–51. 14 Пахоменков Ю. В. Радянська історіографія про суспільно-політичні процеси в Україні в 1917 — на початку 1918 рр. // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 2. — С. 70. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 27 234 звуженого й частково надуманого понятійного апарату. Усе це призвело до того, що однією з важливих проблем радянської історіографії було не ви- значене й чітко не сформульоване поняття історичного факту. Марксистсько- ленінська методологія визначала дійсне і “нетипове” з позицій боротьби за політичний вплив і формування нового режиму; використання цієї мето- дології цілком відповідало науковим позиціям радянських істориків15. Тому в радянській історіографії мали місце несміливі спроби дещо розширити тематику публікацій “Українського історичного журналу” й част- ково реабілітувати історичне минуле через висвітлення “білих плям” у віт- чизняній історії, але незабаром їх було припинено. Лише кількох дорево- люційних істориків (Олександра Лазаревського, Дмитра Яворницького, Сергія Подолинського, Олександру Єфименко, Михайла Драгоманова й ін.) частково було визнано як офіційних представників вітчизняної історіографії, а їхня наукова спадщина, хоч і нерідко у критичному ключі, використо- вувалась у студіях. Оскільки журнал було створено як друкований орган Інституту історії України, то його історія не могла не бути тісно пов’язаною з науковою діяльністю співробітників сектору історії України доби капіталізму та імпе- ріалізму інституту (нині — відділ історії України ХІХ — початку ХХ ст.). Тому в радянські часи в “Українському історичному журналі” публікува- лись, хоч і не численні, розвідки, в яких висвітлювалися питання вітчизняної історії ХІХ — початку ХХ ст. З огляду на жорсткі ідеологічні рамки співробітники відділу, а також вітчизняні учені-історики, чиї доробки було схвалено до друку, значну увагу приділяли соціально-економічній історії України в органічній її єдності з загальноімперською, робили наголос на розвитку “інтернаціоналістичного руху”16. Одним із важливих аспектів вважалася боротьба за “возз’єднання” українських земель17. Історія вітчизняної культури, у тому числі політичної, трактувалася в нерозривному зв’язку з російськими “передовими” проце- сами18. Розглядалася також участь окремих видатних осіб у суспільно- ——————— 15 Там само. — С. 73. 16 Грошев І. І. Становлення революційних груп та організацій інтернаціоналістів на Подніпров'ї і Донбасі (1915–1917 рр.) // УІЖ. — 1982. — № 7. — С. 99–107; Замковий П. В. Гартування інтернаціоналізму трудящих України в класових боях першої російської революції // Там само. — 1980. — № 12. — С. 71–78. 17 Возняк С. М. Революційні демократи України другої половини ХІХ — початку ХХ ст. — поборники ідеї возз’єднання українського народу // УІЖ. — 1979. — № 8. — С. 15–26. 18 Глизь І. І., Кізченко В. І. Розповсюдження марксистсько-ленінських видань на Україні в 1905–1907 рр. // УІЖ. — 1980. — № 12. — С. 78–85. Методологія, історіографія, джерелознавство 235 політичному русі19. Ідеологічна надбудова становила основну та невід’ємну частину наукових досліджень, тому доробки на власне історичну тематику, не обтяжені нав’язаними згори постулатами, публікувались у часопису в радянську епоху не так-то й часто20. Також вітчизняні фахівці, у сферу наукових інтересів яких входило вивчення історії України ХІХ — початку ХХ ст. й наукові студії яких друкувались на сторінках “Українського історичного журналу”, зосередили свою увагу на висвітленні безпечної з методологічного та ідеологічного поглядів проблематиці історії робітничого класу, його формування, проле- тарського руху. Розроблялася також історія селянства21, переважно крі- посного, його боротьба за поліпшення свого соціального та економічного становища22. Також не могли науковці оминути вивчення вітчизняного суспільно-політичного руху23, революційної24 та партійної діяльності25, а також зв’язків із зарубіжними відповідними процесами26. Крім того, основу статей, які друкувалися у журналі, становила “марксистсько-ленінська мето- дологія”, що, своєю чергою, суттєво звужувало не лише напрями й тематику досліджень, але негативно впливало на об’єктивність досліджень. Розгляда- лись основні аспекти українського робітничого27 та селянського28 рухів, що розглядались головним чином у загальноросійському контексті29. Натомість поза увагою фахівців тривалий час перебувала історія вітчизняного націо- ——————— 19 Іванова Р. П. П. В. Павлов у суспільно-політичному русі на Україні в 60-х рр. ХІХ ст. // УІЖ. — 1984. — № 11. — С. 87–95; Її ж. Роль М. І. Пирогова у суспільно- політичному русі на Україні в 60-х рр. ХІХ ст. // Там само. — 1983. — № 12. — С. 76–84. 20 Кізченко В. І. З історії розвитку спорту на Україні (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) // УІЖ. — 1980. — № 7. — С. 94–102. 21 Якименко М. А. Міграції українського селянства (1861–1905 рр.) // УІЖ. — 1982. — № 9. — С. 61–71. 22 Інститут історії України Національної академії наук України. 1936–2006. — К., 2006. — С. 71. 23 Волощенко А. К. Суспільно-політичний рух у період другої революційної ситуації на Правобережній Україні // УІЖ. — 1968. — № 1. — С. 76–86. 24 Калакура Я. Українська історіографія. — К., 2004. — С. 343. 25 Варгатюк П. Л. Боротьба соціал-демократичних організацій України за скли- кання І з’їзду РСДРП // УІЖ. — 1963. — № 2. — С. 66–73. 26 Бачинський А. Д. Паризька комуна і революційний рух на Півдні України (70-ті роки ХІХ ст.) // УІЖ. — 1961. — № 2. — С. 45–54; Його ж. І Інтернаціонал і Україна // Там само. — 1964. — № 5. — С. 24–33. 27 Горякіна В. С. З історії робітничого руху в Таврії (1912–1914 рр.) // УІЖ. — 1962. — № 2. — С. 111–113. 28 Гриценко А. П. Селянський рух у Донецькому промисловому районі в роки пер- шої світової імперіалістичної війни (липень 1914 — січень 1917 рр.) // УІЖ. — 1958. — № 4. — С. 75–85. 29 Воробей П. І. Національно-визвольний рух на Україні в період піднесення першої російської революції 1905 р. // УІЖ. — 1966. — № 1. — С. 26–35. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 27 236 нального руху, а також руху ліберальної буржуазії, роль, яку відігравали її представники впродовж усього досліджуваного періоду30. Знаходилось місце на сторінках часопису, зокрема, методичним і мето- дологічним доробкам31. Публікувались також історіографічні статті, в яких аналізувались здобутки як вітчизняних32, так і зарубіжних істориків33. У рам- ках відповідної рубрики висвітлювалися погляди окремих українських громадських діячів34. Незважаючи на те, що основною рисою вітчизняної історіографії був її тісний зв’язок із завданнями ідеологічно-пропагандистської діяльності як КПРС у цілому, так і КПУ як її філії республіканського масштабу, у тому числі й приурочених до ювілейних дат, ряд досліджень, опублікованих на сторінках “Українського історичного журналу”, відіграли суттєву роль у збагаченні історичних знань. Так, виділялися студії Ф. Лося35, який зібрав, систематизував та ввів до наукового обігу значний документальний матеріал стосовно формування українського робітництва, зародження його револю- ційного руху. Автор належав до числа істориків, які в революції 1905– 1907 рр. виокремлювали українське питання, наголошували на значенні на- ціонально-демократичного чинника в революційних процесах36. У ряді статей, опублікованих у часопису, досліджувалися питання історії українського селянства, в тому числі першої революції в Російській імперії, до складу якої входили й українські землі. Особливо виділялись студії ——————— 30 Крижановська О. О., Лазанська Т. І., Степаненко Г. В. Відділ історії України ХІХ — початку ХХ ст. // Інститут історії України Національної академії наук України. 1936–2006. — С. 73. 31 Ільїн В. М. Вказ. праця; Лещенко М. Н. Удосконалювати методику дослідження селянських рухів // УІЖ. — 1966. — № 5. — С. 32–38; Пойда Д. П. Про методику вивчення селянського руху періоду домонополістичного капіталізму // Там само. — 1966. — № 5. — С. 28–31; Шевченко С. М. І. Франко про вивчення фактів у історичному дослідженні // Там само. — 1966. — № 8. — С. 62–75. 32 Абаліхін В. С. Історіографія українського ополчення Вітчизняної війни 1812 р. // УІЖ. — 1962. — № 5. — С. 99–103; Гамрецький Ю. М. Робітничий рух на Україні у 1917 році в радянській історіографії // Там само. — 1961. — № 2. — С. 107–116. 33 Горнова Е. Політична діяльність М. Драгоманова у висвітленні польської істо- ріографії // УІЖ. — 1966. — № 9. — С. 72–81. 34 Ковмір Ю. О. Семен Олійничук // УІЖ. — 1963. — № 6. — С. 102–105; Марченко М. І. Погляди Т. Г. Шевченка на історичне минуле українського народу // Там само. — 1961. — № 1. — С. 81–94. 35 Лось Ф. До питання про розвиток революційної свідомості робітничого класу України в кінці ХІХ і на початку ХХ ст. // УІЖ. — 1958. — № 5. — С. 98–109. 36 Калакура Я. Вказ. праця. — С. 343–344. Методологія, історіографія, джерелознавство 237 М. Лещенка37, доробок якого став вагомим внеском в історіографії вітчиз- няного селянства. Значним внеском у вивчення економічних процесів на українських землях у ХІХ — на початку ХХ ст. стали опубліковані у журналі студії І. Гуржія38. Приділялась увага на сторінках часопису й питанням історичного крає- знавства, у тому числі періоду ХІХ — початку ХХ ст. Утім матеріали, схвалені до друку, стосувалися головним чином історії поширення марк- сизму на українських землях39, а також (хоч і нечасто) — історії українських філій загальноросійських наукових товариств40. Серед розвідок, що побачили світ на сторінках часопису, були й біо- графічні студії, причому увага дослідників виходила за рамки життєписів революційних діячів41. До друку схвалювалися біографічні студії, присвячені вченому П. Житецькому42, флотоводцеві та вченому, уродженцеві Миколаєва С. Макарову43, українському кубанському літераторові, мемуаристові й пере- кладачеві В. Мові44. У радянський період такого роду дослідження або ——————— 37 Лещенко М. Боротьба більшовицьких організацій України за селянство в роки першої російської революції // УІЖ. — 1965. — № 4. — С. 86–95; Його ж. Селянський рух на Україні в зв’язку з оголошенням маніфесту і положень 19 лютого 1861 р. // Там само. — 1958. — № 2. — С. 39–52. 38 Гуржій І. О. Місце України в зовнішній торгівлі Росії (60-ті — 90-ті р. ХІХ ст.) // УІЖ. — 1952. — № 5. — С. 35–47; Його ж. Розвиток промисловості України в системі всеросійського ринку (60-ті — 90-ті р. ХІХ ст.) // Там само. — 1966. — № 10. — С. 26– 38; Його ж. Розвиток транспорту на Україні та посилення його ролі у всеросійських економічних зв’язках (60-ті — 90-ті р. ХІХ ст.) // Там само. — 1965. — № 10. — С. 15– 23; Його ж. Україна в сільськогосподарському виробництві пореформеної Росії (60-ті — 90-ті р. ХІХ ст.) // Там само. — 1964. — № 6. — С. 39–50; Його ж. Українські ярмарки та їх роль у внутрішній торгівлі Росії (60-ті — 90-ті р. ХІХ ст.) // Там само. — 1963. — № 5. — С. 48–57. 39 Демченко М. В. Поширення марксизму першими соціал-демократичними гурт- ками й групами Києва // УІЖ. — 1983. — № 5. — С. 53–63; Завадська Є. М. Твори В. І. Леніна в нелегальних бібліотеках київських соціал-демократів (1894–1904 рр.) // Там само. — 1978. — № 8. — С. 103–110. 40 Демченко Т. П. Діяльність Київського відділення Російського технічного това- риства (1870–1914 рр.) // УІЖ. — 1981. — № 9. — С. 78–81. 41 Йоффе С. К. Учителька-революціонерка з Чернігівщини // УІЖ. — 1970. — № 2. — С. 131; Кінько А. М. До 100-річчя П. К. Запорожця // Там само. — 1973. — № 1. — С. 123–125. 42 Жовтобрюх М. А. Видатний український вчений П. Г. Житецький // УІЖ. — 1967. — № 1. — С. 125–128. 43 Іполитова Н. А. Видатний флотоводець і вчений // УІЖ. — 1974. — № 1. — С. 132–133. 44 Орел В. М. Василь Мова та історія заселення чорноморцями Кубані // УІЖ. — 1967. — № 1. — С. 128–129. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 27 238 приурочувалися до ювілейних дат45, або ж мали однобокий характер через висвітлення в них головним чином суспільно-політичного46 та революцій- ного47 аспектів діяльності визначних осіб. Публікувалися в “Українському історичному журналі” й доробки, в яких порушувалися питання культурницьких, освітніх зусиль у ХІХ — на початку ХХ ст., зокрема навчальних і культурно-освітніх закладів для робітників48. Не було обійдено увагою проблему заходів із підвищення освітнього рівня “широких мас” населення49, жіночу освіту50. Історія церкви й релігійної думки в Україні в ХІХ — на початку ХХ ст. висвітлювалися суто в негативному ключі, у контексті антиклерикальних та атеїстичних настроїв українців51. Публікувалися в “Українському історичному журналі” не лише розвідки, а й джерела з вітчизняної історії вказаного періоду. Зрозуміло, що їх підбір проводився з урахуванням пануючої ідеології52. І все ж у часопису знайш- лося місце, зокрема, для спогадів історика й педагога, академіка Є. Тарле, який провів дитинство та здобув освіту на території України53. Приділялася також увага історії західноукраїнських земель. Але й тут основу доробків, опублікованих у журналі, становили марксистська ідеологія та риторика. Тематика статей також була традиційною для того часу: рево- ——————— 45 Уманець О. Д. До 25-річчя з дня народження Є. Й. Заславського // УІЖ. — 1969. — № 12. — С. 126–127. 46 Лисенко О. Я. Михайло Павлик і його місце в суспільно-політичному житті Галичини останньої чверті ХІХ ст. // УІЖ. — 1960. — № 1. — С. 36–45; Романченко І. С. Місце М. П. Драгоманова в суспільно-політичному житті ХІХ ст. // Там само. — 1965. — № 6. — С. 33–42. 47 Перельман М. Б. Революційна діяльність А. А. Костюшка-Валюжанича на Україні // УІЖ. — 1965. — № 10. — С. 117–120. 48 Кізченко В. І. Вечірні та недільні школи і класи для робітників (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) // УІЖ. — 1967. — № 7. — С. 89–95; Її ж. Про культурно-освітню роботу серед робітників України наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. // Там само. — 1968. — № 4. — С. 82–88. 49 Лисова С. І. Про народні читання в Україні наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. // УІЖ. — 1971. — № 2. — С. 74–80; Поліщук М. С. Стан початкової освіти на Право- бережній Україні в 60-х — 90-х роках ХІХ ст. // Там само. — 1971. — № 3. — С. 69–74. 50 Титова О. М. До питання про вищу жіночу освіту на Україні в другій половині ХІХ ст. // УІЖ. — 1971. — № 10. — С. 85–91. 51 Олійник Л. В. Антинародна роль церкви в період проведення реформи 1861 р. // УІЖ. — 1961. — № 2. — С. 89–95; Челак М. А. Антиклерикалізм і атеїзм селянства України на початку ХХ ст. // Там само. — 1970. — № 1. — С. 82–89. 52 Із листування Г. І. Петровського з Катеринославською організацією більшовиків (1913–1914 рр.) // УІЖ. — 1958. — № 1. — С. 101–108; Листи Г. І. Петровського // Там само. — 1965. –№ 2. — С. 106–110. 53 Тарле Є. Спогади про навчання в Херсонській гімназії // УІЖ. — 1957. — № 1. — С. 130–133. Методологія, історіографія, джерелознавство 239 люційний рух54 та його передумови55, аспекти суспільно-політичного руху на західноукраїнських землях56 тощо. Останні роки існування СРСР відзначилися кардинальними змінами в редакційній політиці та публікаціях журналу. Розпочата М. Горбачовим політика гласності й демократизації спонукала до нового осмислення подій, явищ минулого не лише на загальнорадянському, але й республіканському та регіональному рівнях. У суспільстві зростав інтерес до табуйованих раніше тем. В українській історії виявилося чимало власних “білих плям”, до- слідження яких не було актуальним для всього СРСР, тому численні пуб- лікації в московських виданнях уже не могли задовольнити дедалі зростаючі потреби читачів УРСР. “Український історичний журнал” у ситуації, що склалася, відігравав важливу роль. Це був єдиний на той час у СРСР республіканський журнал академічних істориків. В умовах посилення інтересу до історії України саме це видання мало дати адекватну відповідь на виклики часу. Наростаючий плюралізм думок у суспільному та науковому житті зумовив також ту обставину, що часопис, поряд із функцією донесення до суспільства нових поглядів на деякі сторінки минулого, слугував важливим каналом зворотного зв’язку. Історики працювали в нових, невідомих доти умовах проголошеної гласності. Ідеологічні штампи та кліше минулих років уже не могли слу- гувати вагомим аргументом у пошуках істини. Поступово зникала наперед визначена компартійним керівництвом оцінка подій, дедалі невиразнішою та розмитою ставала межа дозволеного в їх дослідженні та інтерпретації. Тому одним з головних завдань вітчизняних істориків стали активізація пошуку шляхів напрацювання нової методологічної основи досліджень, прискорене позбавлення науки від політизації та ідеологізації, суттєве розширення інст- рументарію студій, опанування міждисциплінарних розробок, застосування таких принципово нових методів історичних досліджень, як синергетика та компаративістський аналіз. Тому поряд із публікаціями на традиційну для радянських часів тема- тику57, на шпальтах “Українського історичного журналу” почали з’являтися ——————— 54 Васюк І. Л. Революційний рух на Буковині в роки Першої світової війни // УІЖ. — 1986. — № 10. — С. 64–72. 55 Васюта І. К. Соціально-економічні передумови розвитку революційної боротьби робітничого класу Західної України (1901–1939 рр.) // УІЖ. — 1982. — № 8. — С. 79–88. 56 Іщенко В. Я. Селянський рух у Східній Галичині (1905–1907 рр.) // УІЖ. — 1977. — № 1. — С. 97–102. 57 Варварцев М. М. Назрілі питання вивчення першотравневого руху на Україні // УІЖ. — 1990. — № 5. — С. 126–133; Варгатюк П. Л. Особливості революційного процесу в Росії на початку ХХ ст. // Там само. — № 7. — С. 14–21; Його ж. Розд.1. Початок робітничого руху і розповсюдження марксизму на Україні, боротьба за ство- ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 27 240 доробки з соціальної історії, що виходили за вузькі рамки притаманної тим часам жорсткої та догматичної ідеології58. Так, завідувач відділу історії України ХІХ — початку ХХ ст. В. Сарбей у своїй статті підбив підсумки розвитку вітчизняної історіографії радянського періоду59. У той період “Український історичний журнал” намагався адекватно і ґрунтовно реагувати на нові запити суспільства, з огляду на те, що мала місце невідповідність історичних досліджень, значною мірою й тих, котрі друкувалися на сторінках часопису, нагальним потребам60. Зі здобуттям Україною незалежності відбулися кардинальні зміни у вітчизняній історичній науці, яка отримала можливість розвитку у засадничо нових умовах. Тому “Український історичний журнал” опинився перед прин- циповим викликом часу. Суворі обмеження в дослідженнях, спричинені вузькими ідеологічними рамками, змінилися свободою, що означала для часопису необхідність пошуку свого місця серед численних інших фахових видань, котрі почали виникати. У зв’язку з відкриттям доступу до неприступних раніше архівних документів та матеріалів істотно розширилася джерельна база студій. Вітчизняні історики отримали змогу користуватися працями зарубіжних колег та вчених, яким довелося працювати в діаспорі, присвяченими роз- витку націєтворчих процесів у модерну добу. Крім цього, значну роль у формулюванні концепції національного відродження ХІХ — початку ХХ ст. відіграв так званий “реабілітаційний синдром”61, тобто повернення до нау- кового обігу доробку В. Антоновича, М. Грушевського, В. Липинського, Д. Дорошенка та інших видатних представників народницького й держав- ницького напрямів вітчизняної історіографії. Помітну роль відіграло також регулярне проведення низки всеукраїнських і міжнародних конференцій, рення марксистської партії в Росії та виникнення більшовизму (1883–1903 рр.). Гл. 1 Початок робітничого руху і поширення марксизму на Україні (1883–1904 рр.) // Там само. — 1989. — № 9. — С. 14–30; Гонтар Т. М. Бойкот Думи більшовиками // Там само. — 1988. — № 8. — С. 104–111; Горякіна В. С. Першотравневі свята на Україні (1895–1904 рр.) // Там само. — 1989. — № 7. — С. 54–61; Гребенніков В. М. Більшовики в боротьбі проти впливу реакційної ідеології на пролетаріат (1907–1914 рр.) // Там само. — 1990. — № 4. — С. 23–31; Його ж. Боротьба В. І. Леніна, більшовиків проти політики царизму в робітничому питанні в період першої російської революції // Там само. — 1987. — № 4. — С. 70–81. 58 Іванова Л. Г. Роль інтелігенції України у формуванні етносоціальної свідомості у 30–40-ві роки ХІХ ст. // УІЖ. — 1988. — № 9. — С. 39–50. 59 Сарбей В. Г. Історіографічні дослідження на Україні за 70 років Радянської влади // УІЖ. — 1987. — № 12. — С. 122–134. 60 Єфіменко Г. Г. Роль “Українського історичного журналу” у висвітленні “білих плям” історії України (1988–1991 рр.) // УІЖ. — 2007. — № 6. — С. 93–94. 61 Касьянов Г. Ще не вмерла українська історіографія // Критика. — 2002. — № 4. — С. 21. Методологія, історіографія, джерелознавство 241 круглих столів, форумів україністів, що стимулювало дискусії навколо питань національного відродження62. Поряд із тематикою, що розроблялася й раніше63, “Український історич- ний журнал” значну увагу почав приділяти табуйованій або ж тенденційно висвітлюваній за радянських часів проблематиці. Так, з’явилися статті, при- свячені національно-визвольному рухові на українських землях на початку ХХ ст.64 На зміну монопольному висвітленню історії більшовизму прийшли студії, в яких розроблялася історія найрізноманітніших за політичним спря- муванням та програмами партій65. Поступово відбувався відхід від суто матеріалістичного бачення історичних процесів на користь висвітлення ду- ховного чинника, перехід від пріоритету колективного над індивідуальним до переоцінки ролі особистості в історії. На зміну висвітленню минулого українських земель як невід’ємної частини Російської імперії, приходило дослідження вітчизняної історії та національно-визвольної боротьби. Докладалися зусилля й до перегляду характерної для радянської історіо- графії тези про трактування історії XIX ст. лише як похідної від загально- російських тенденцій і закономірностей. У журналі було опубліковано ряд доробків, в яких здійснювалася спроба не лише узагальнення здобутків ——————— 62 Кондратюк К., Мандзяк В. Українське національне відродження ХІХ — початку ХХ століть у сучасній вітчизняній історіографії // Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ століть: здобутки і проблеми. — Львів, 2004. — С. 154. 63 Алпатов С. П. Проникнення американського капіталу в економіку Півдня України (1914 — жовтень 1917 рр.) // УІЖ. — 1962. — № 2. — С. 73–78; Лавров Ю. П. Іноземні капіталовкладення у металургійну промисловість Півдня України // Там само. — 1964. — № 3. — С. 69–74; Сигал В. М. З історії проникнення іноземного капіталу в електро- промисловість Півдня України // Там само. — 1970. — № 10. — С. 65–70; Сироїд П. Я. Іноземний капітал в економіці Східної Галичини (початок ХХ ст.) // Там само. — 1962. — № 4. — С. 61–67; Стрельський В. І., Кац Р. С. З історії проникнення іноземного капіталу в суднобудівну промисловість України наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. // Там само. — 1971. — № 11. — С. 46–50; Кулинич І. М. Німецькі колонії на Україні (60-ті роки ХVІІІ ст. — 1917 р.) // УІЖ. — 1990. — № 9. — С. 18–30; Його ж. Як і коли з’явилися шведські колонії в Південній Україні // Там само. — 1995. — № 1. — С. 118–121; Машкін О. М. Російське дворянство іноземного походження в промисловості України другої половини ХІХ — початку ХХ ст. // Там само. — 1998. — № 2. — С. 83–91. 64 Лавров Ю. П. Початок діяльності Союзу Визволення України // УІЖ. — 1998. — № 4. — С. 3–16; Його ж. Про ідейні й організаційні засади Союзу Визволення України // Там само. — 1996. — № 6. — С. 79–90. 65 Лебеденко О. М. Анархісти на Україні в 1903–1908 рр. // УІЖ. — 1991. — № 11. — С. 36–43; Левенець Ю. А. Ліворадикальні партії в Україні напередодні жовтневого перевороту // Там само. — 1992. — № 3. — С. 23–31; Любченко В. П. Теоретична та практична діяльність російських націоналістичних організацій в Україні (1908–1914 рр.) // Там само. — 1996. — № 2. — С. 55–65. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 27 242 вітчизняної науки в дослідженні ХІХ — початку ХХ ст., але й окреслювалися перспективи наукових студій указаного періоду66. Основний шлях виходу зі скрутного становища історичної науки, пов’язаного з поступовою зміною основних парадигм розвитку досліджень, убачався у цілковитій перебудові наукових студій, у виробленні принципово нових методів та підходів в опрацюванні архівних джерел, в утворенні альтернативних структур і форм роботи, в урахуванні здобутків діаспори67. Ряд доробків, опублікованих в “Українському історичному журналі” на зорі незалежності України, належить В. Сарбеєві. Автор окреслював основні етапи формування національної самосвідомості українців, у тому числі в контексті національного руху, а також підбивав підсумки висвітлення укра- їнського питання в Російській імперії дослідниками ХХ ст.68 Поступово увага фахівців, чиї матеріали публікувалися у журналі, дедалі більше вписувалася в тематику європейських історичних студій. Так, поба- чили світ розвідки, присвячені соціокультурній характеристиці різних верств населення, зокрема вітчизняних підприємців69, пастви православних пара- фій70, поширенню комунітарних ідей в українському суспільстві останньої чверті ХІХ — початку ХХ ст.71 У ряді статей розглядалося становище укра- їнських земель у роки Першої світової війни72. Завдяки розширенню тема- ——————— 66 Реєнт О. П. Деякі проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст.: стан і перспективи наукової розробки // УІЖ. — 2000. — № 2. — С. 3–26; Його ж. Історія України ХІХ — початку ХХ ст.: методологічний зріз і тематичні напрями наукового пошуку // Там само. — 2007. — № 6. — С. 218–232. 67 Гломозда К. Ю. Стан сучасної української історіографії як наукова проблема // Наукові записки НАУКМА. — 2003. — Т. 21: Історичні науки. — С. 76–82 [Елект- ронний ресурс]. — Режим доступу: http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/8483 68 Сарбей В. Г. Етапи формування української національної самосвідомості (кінець ХVІІІ — початок ХХ ст.) // УІЖ. — 1993. — № 7/8. — С. 3–16; Його ж. Становлення і консолідація нації та піднесення національного руху на Україні в другій половині ХІХ ст. // Там само. — 1991. — № 5. — С. 3–16; Його ж. “Українське питання” в Ро- сійській імперії очима дослідників початку і кінця ХХ століття // Там само. — 1996. — № 2. — С. 35–46. 69 Ніколаєва Т. М. Соціокультурна характеристика підприємців України (1861– 1914 рр.) // УІЖ. — 2011. — № 3. — С. 95–107. 70 Савченко С. В. “Заблудла” та “вірна” паства очима православних місіонерів Півдня України початку ХХ ст. (за матеріалами “Екатеринославских епархиальных ведомостей”) // УІЖ. — 2005. — № 6. — С. 66–72. 71 Ткаченко В. В. Комунітарні ідеї в українському суспільстві останньої чверті ХІХ — початку ХХ ст. // УІЖ. — 2005. — № 3. — С. 111–119. 72 Вільшанська О. Л. Повсякденне життя населення України під час Першої світової війни // УІЖ. — 2004. — № 4. — С. 56–70; Волковинський В. М. Бойові дії на україн- ських землях в роки Першої світової війни // Там само. — 2004. — № 4. — С. 38–56; Тканко Т. В. Науково-дослідна діяльність військово-промислових комітетів українських Методологія, історіографія, джерелознавство 243 тики досліджень у часопису з’явилися публікації, присвячені вітчизняним суспільним інститутам73, а також совісним судам на Правобережній Україні74. Таким чином, окрім того, що “Український історичний журнал” пере- творився з єдиного наукового періодичного видання на одне з багатьох на історичну тематику, він став свідком і безпосереднім учасником процесів, що відбувалися в українській історіографії у ХХ — на початку ХХІ ст. На цьому непростому шляху вітчизняні історичні студії трансформувалися з провінційної структури в межах російської та польської наук до національної історичної науки, а їх становлення впродовж років незалежності України вже теж здобуло власну історію. Певною мірою віхами на цьому останньому відтинку стала постановка питання про саме існування української історич- ної науки75, помітну роль у розвитку якої відіграли публікації, що побачили світ на сторінках часопису. Провідним критерієм редакційної політики “Українського історичного журналу” в наш час став високий фаховий рівень статей, присвячених різно- манітним проблемам історії, у тому числі ХІХ — початку ХХ ст., а також методології, історіографії, джерелознавству та спеціальним історичним дис- циплінам. Нині часопис по праву перетворився на одне з провідних видань вітчизняної історичної науки, на сторінках якого відбивається її рівень та визначаються напрями подальших пошуків. REFERENCES 1. Abalikhin, V. S. (1962). Istoriohrafiia ukrains’koho opolchennia Vitchyznianoi vijny 1812 r. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 5, 99–103. [in Ukrainian]. 2. Alpatov, S. P. (1962). Pronyknennia amerykans’koho kapitalu v ekonomiku Pivdnia Ukrainy (1914 — zhovten’ 1917 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 73–78. [in Ukrainian]. 3. Bachynskyi, A. D. (1961). Paryz’ka komuna i revoliutsijnyj rukh na Pivdni Ukrainy (70-ti roky XIX st.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 45– 54. [in Ukrainian]. 4. Bachynskyi, A. D. (1964). I Internatsional i Ukraina. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 5, 24–33. [in Ukrainian]. 5. Bevzo, O. (1964, November 21). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal. Zoria Poltavschyny, p. 3. [in Ukrainian]. губерній Російської імперії у роки Першої світової війни // Там само. — 2008. — № 6. — С. 86–99. 73 Шандра В. С. Українські суспільні інститути у взаєминах з російським само- державством // УІЖ. — 2010. — № 4. — С. 59–83. 74 Шандра В. С. Совісний суд на Правобережній Україні кінця ХVІІІ — першої половини ХІХ ст.: структура та судові практики // УІЖ. — 2009. — № 2. — С. 83–96. 75 Гломозда К. Ю. Вказ. праця. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 27 244 6. Braichevskyi, M. Yu. (1965). Teoretychni osnovy doslidzhen’ etnohenezu. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 46–56. [in Ukrainian]. 7. Chelak, M. A. (1970). Antyklerykalizm i ateizm selianstva Ukrainy na pochatku XX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 1, 82–89. [in Ukrainian]. 8. Demchenko, M. V. (1983). Poshyrennia marksyzmu pershymy sotsial-demo- kratychnymy hurtkamy j hrupamy Kyieva. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 5, 53–63. [in Ukrainian]. 9. Demchenko, T. P. (1981). Diial’nist’ Kyivs’koho viddilennia Rosijs’koho tekh- nichnoho tovarystva (1870–1914 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 9, 78–81. [in Ukrainian]. 10. Dobrov, H. M. (1965). Pro kil’kisni metody analizu v doslidzhenniakh. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 12, 47–54. [in Ukrainian]. 11. Hamretskyi, Yu. M. (1961). Robitnychyj rukh na Ukraini u 1917 rotsi v radians’kij istoriohrafii. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 107–116. [in Ukrainian]. 12. Harchev, P., Sydelnykov, S., & Shyian, K. (1961). Vysvitlennia pytan’ istorii partii na storinkakh “Ukrains’koho istorychnoho zhurnalu”. Komunist Ukrainy, 4, 84–89. [in Ukrainian]. 13. Hlomozda, K. Yu. (2003). Stan suchasnoi ukrains’koi istoriohrafii iak naukova problema. Naukovi zapysky NAUKMA, (Vol. 21: Istorychni nauky), 76–82. Retrieved from http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/8483 [in Ukrainian]. 14. Hlyz, I. I., & Kizchenko, V. I. (1980). Rozpovsiudzhennia marksysts’ko- lenins’kykh vydan’ na Ukraini v 1905–1907 rr. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 12, 78–85. [in Ukrainian]. 15. Hontar, T. M. (1988). Bojkot Dumy bil’shovykamy. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 8, 104–111. [in Ukrainian]. 16. Horiakina, V. S. (1962). Z istorii robitnychoho rukhu v Tavrii (1912–1914 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 111–113. [in Ukrainian]. 17. Horiakina, V. S. (1989). Pershotravnevi sviata na Ukraini (1895–1904 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 7, 54–61. [in Ukrainian]. 18. Hornova, E. (1966). Politychna diial’nist’ M. Drahomanova u vysvitlenni pol’s’koi istoriohrafii. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 9, 72–81. [in Ukrainian]. 19. Hrebennikov, V. M. (1987). Borot’ba V. I. Lenina, bil’shovykiv proty polityky tsaryzmu v robitnychomu pytanni v period pershoi rosijs’koi revoliutsii. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 4, 70–81. [in Ukrainian]. 20. Hrebennikov, V. M. (1990). Bil’shovyky v borot’bi proty vplyvu reaktsijnoi ideolohii na proletariat (1907–1914 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 4, 23–31. [in Ukrainian]. 21. Hroshev, I. I. (1982). Stanovlennia revoliutsijnykh hrup ta orhanizatsij inter- natsionalistiv na Podniprov’i i Donbasi (1915–1917 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 7, 99–107. [in Ukrainian]. 22. Hrytsenko, A. P. (1958). Selians’kyj rukh u Donets’komu promyslovomu rajoni v roky pershoi svitovoi imperialistychnoi vijny (lypen’ 1914 sichen’ 1917 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 4, 75–85. [in Ukrainian]. 23. Hurzhii, I. O. (1952). Mistse Ukrainy v zovnishnij torhivli Rosii (60-ti — 90-ti r. XIX st.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 5, 35–47. [in Ukrainian]. Методологія, історіографія, джерелознавство 245 24. Hurzhii, I. O. (1963). Ukrains’ki iarmarky ta ikh rol’ u vnutrishnij torhivli Rosii (60-ti — 90-ti r. XIX st.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 5, 48–57. [in Ukrainian]. 25. Hurzhii, I. O. (1964). Ukraina v sil’s’kohospodars’komu vyrobnytstvi poreformenoi Rosii (60-ti — 90-ti r. XIX st.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 6, 39–50. [in Ukrainian]. 26. Hurzhii, I. O. (1965). Rozvytok transportu na Ukraini ta posylennia joho roli u vserosijs’kykh ekonomichnykh zv’iazkakh (60-ti — 90-ti r. XIX st.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 10, 15–23. [in Ukrainian]. 27. Hurzhii, I. O. (1966). Rozvytok promyslovosti Ukrainy v systemi vserosijs’koho rynku (60-ti — 90-ti r. XIX st.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 10, 26–38. [in Ukrainian]. 28. Hurzhii, O. I., & Kapitan, L. I. (2001). "Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal": Z istorii vynyknennia ta diial’nosti. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 6, 21–34. [in Ukrainian]. 29. Hurzhii, O., & Kapitan, L. (2004). "Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal" ta problemy vitchyznianoi mediievistyky v druhij polovyni XX st. Kyiv. [in Ukrainian]. 30. Ilin, V. M. (1966). Pro vykorystannia statystychnykh dzherel i metodiv pry vyvchenni robitnychoho rukhu na Ukraini v 1900–1917 rr. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 7, 22–33. [in Ukrainian]. 31. Ipolytova, N. A. (1974). Vydatnyj flotovodets’ i vchenyj. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 1, 132–133. [in Ukrainian]. 32. Ischenko, V. Ya. (1977). Selians’kyj rukh u Skhidnij Halychyni (1905–1907 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 1, 97–102. [in Ukrainian]. 33. Ivanova, L. H. (1988). Rol’ intelihentsii Ukrainy u formuvanni etnosotsial’noi svidomosti u 30–40-vi roky XIX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 9, 39–50. [in Ukrainian]. 34. Ivanova, R. P. (1983). Rol’ M. I. Pyrohova u suspil’no-politychnomu rusi na Ukraini v 60-kh rr. XIX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 12, 76–84. [in Ukrainian]. 35. Ivanova, R. P. (1984). P. V. Pavlov u suspil’no-politychnomu rusi na Ukraini v 60-kh rr. XIX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 11, 87–95. [in Ukrainian]. 36. Joffe, S. K. (1970). Uchytel’ka-revoliutsionerka z Chernihivschyny. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 131. [in Ukrainian]. 37. Kalakura, Ya. (2004). Ukrains’ka istoriohrafiia. Kyiv. [in Ukrainian]. 38. Kapitan, L. I. (2000). Lytovs’ko-pol’s’ka doba na storinkakh "Ukrains’koho istorychnoho zhurnalu" (1985–2000 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 9, 53–60. [in Ukrainian]. 39. Kasianov, H. (2002). Sche ne vmerla ukrains’ka istoriohrafiia. Krytyka, 4, 18–21. [in Ukrainian]. 40. Kilunov, A. F. (1966). Vzaiemozv’iazok svitohliadu i metodu v istorychnomu doslidzhenni. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 3–12. [in Ukrainian]. 41. Kinko, A. M. (1973). Do 100-richchia P. K. Zaporozhtsia. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 1, 123–125. [in Ukrainian]. 42. Kizchenko, V. I. (1967). Vechirni ta nedil’ni shkoly i klasy dlia robitnykiv (kinets’ XIX — pochatok XX st.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 7, 89–95. [in Ukrainian]. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 27 246 43. Kizchenko, V. I. (1968). Pro kul’turno-osvitniu robotu sered robitnykiv Ukrainy naprykintsi XIX — na pochatku XX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 4, 82–88. [in Ukrainian]. 44. Kizchenko, V. I. (1980). Z istorii rozvytku sportu na Ukraini (kinets’ XIX — pochatok XX st.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 7, 94–102. [in Ukrainian]. 45. Kompan, O. S. (1966). Porivnial’no-istorychnyj metod i vsesvitn’o-istorychnyj aspekt doslidzhennia pizn’oho feodalizmu. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 1, 36–46. [in Ukrainian]. 46. Kondratiuk, K., & Mandziak V. (2004). Ukrains’ke natsional’ne vidrodzhennia XIX — pochatku XX stolit’ u suchasnij vitchyznianij istoriohrafii. In Ukrains’ka istoriohrafiia na zlami XX i XXI stolit’: zdobutky i problemy (pp. 154–167). Lviv. [in Ukrainian]. 47. Kosolapov, V. V. (1965). Deiaki metodolohichni pytannia modeliuvannia isto- rychnoho protsesu. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 8, 44–51. [in Ukrainian]. 48. Kovmir, Yu. O. (1963). Semen Olijnychuk. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 6, 102–105. [in Ukrainian]. 49. Kryzhanovska, O. O., Lazanska, T. I., & Stepanenko, H. V. (2006). Viddil istorii Ukrainy XIX — pochatku XX st. In V. A. Smolii (Ed.), Instytut istorii Ukrainy Natsional’noi akademii nauk Ukrainy. 1936–2006 (pp. 70–85). Kyiv. [in Ukrainian]. 50. Kulynych, I. M. (1990). Nimets’ki kolonii na Ukraini (60-ti roky XVIII st. — 1917 r.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 9, 18–30. [in Ukrainian]. 51. Kulynych, I. M. (1995). Yak i koly z’iavylysia shveds’ki kolonii v Pivdennij Ukraini. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 1, 118–121. [in Ukrainian]. 52. Lavrov, Yu. P. (1964). Inozemni kapitalovkladennia u metalurhijnu promyslovist’ Pivdnia Ukrainy. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 3, 69–74. [in Ukrainian]. 53. Lavrov, Yu. P. (1996). Pro idejni j orhanizatsijni zasady Soiuzu Vyzvolennia Ukrainy. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 6, 79–90. [in Ukrainian]. 54. Lavrov, Yu. P. (1998). Pochatok diial’nosti Soiuzu Vyzvolennia Ukrainy. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 4, 3–16. [in Ukrainian]. 55. Lebedenko, O. M. (1991). Anarkhisty na Ukraini v 1903–1908 rr. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 11, 36–43. [in Ukrainian]. 56. Leshchenko, M. (1958). Selians’kyj rukh na Ukraini v zv’iazku z oholoshenniam manifestu i polozhen’ 19 liutoho 1861 r. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 39–52. [in Ukrainian]. 57. Leshchenko, M. (1965). Borot’ba bil’shovyts’kykh orhanizatsij Ukrainy za selianstvo v roky pershoi rosijs’koi revoliutsii. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 4, 86–95. [in Ukrainian]. 58. Leshchenko, M. N. (1966). Udoskonaliuvaty metodyku doslidzhennia selians’kykh rukhiv. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 5, 32–38. [in Ukrainian]. 59. Levenets, Yu. A. (1992). Livoradykal’ni partii v Ukraini naperedodni zhovtnevoho perevorotu. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 3, 23–31. [in Ukrainian]. Методологія, історіографія, джерелознавство 247 60. Liubchenko, V. B. (1996). Teoretychna ta praktychna diial’nist’ rosijs’kykh natsionalistychnykh orhanizatsij v Ukraini (1908–1914 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 55–65. [in Ukrainian]. 61. Los, F. (1958). Do pytannia pro rozvytok revoliutsijnoi svidomosti robitnychoho klasu Ukrainy v kintsi XIX i na pochatku XX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 5, 98–109. [in Ukrainian]. 62. Lysenko, O. Ya. (1960). Mykhajlo Pavlyk i joho mistse v suspil’no-politychnomu zhytti Halychyny ostann’oi chverti XIX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 1, 36–45. [in Ukrainian]. 63. Lysova, S. I. (1971). Pro narodni chytannia v Ukraini naprykintsi XIX — na pochatku XX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 74–80. [in Ukrainian]. 64. Marchenko, M. I. (1961). Pohliady, T. H. Shevchenka na istorychne mynule ukrains’koho narodu. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 1, 81– 94. [in Ukrainian]. 65. Mashkin, O. M. (1998). Rosijs’ke dvorianstvo inozemnoho pokhodzhennia v promyslovosti Ukrainy druhoi polovyny XIX — pochatku XX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 83–91. [in Ukrainian]. 66. Nikolaieva, T. M. (2011). Sotsiokul’turna kharakterystyka pidpryiemtsiv Ukrainy (1861–1914 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 3, 95–107. [in Ukrainian]. 67. Oliinyk, L. V. (1961). Antynarodna rol’ tserkvy v period provedennia reformy 1861 r. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 89–95. [in Ukrainian]. 68. Orel, V. M. (1967). Vasyl’ Mova ta istoriia zaselennia chornomortsiamy Kubani. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 1, 128–129. [in Ukrainian]. 69. Pakhomenkov, Yu. V. (2009). Radians’ka istoriohrafiia pro suspil’no-politychni protsesy v Ukraini v 1917 na pochatku 1918 rr. Nauka. Relihiia. Suspil’stvo, 2, 70–74. [in Ukrainian]. 70. Perelman, M. B. (1965). Revoliutsijna diial’nist’ A. A. Kostiushka-Valiuzhanycha na Ukraini. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 10, 117–120. [in Ukrainian]. 71. Poida, D. P. (1966). Pro metodyku vyvchennia selians’koho rukhu periodu domo- nopolistychnoho kapitalizmu. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 5, 28–31. [in Ukrainian]. 72. Polishchuk, M. S. (1971). Stan pochatkovoi osvity na Pravoberezhnij Ukraini v 60-kh — 90-kh rokakh XIX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 3, 69–74. [in Ukrainian]. 73. Reient, O. P. (2000). Deiaki problemy istorii Ukrainy XIX — pochatku XX st.: stan i perspektyvy naukovoi rozrobky. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 3–26. [in Ukrainian]. 74. Reient, O. P. (2007). Istoriia Ukrainy XIX — pochatku XX st.: metodolohichnyj zriz i tematychni napriamy naukovoho poshuku. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 6, 218–232. [in Ukrainian]. 75. Romanchenko, I. S. (1965). Mistse M. P. Drahomanova v suspil’no-politychnomu zhytti XIX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 6, 33–42. [in Ukrainian]. 76. Sarbei, V. H. (1987). Istoriohrafichni doslidzhennia na Ukraini za 70 rokiv Radians’koi vlady. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 12, 122– 134. [in Ukrainian]. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 27 248 77. Sarbei, V. H. (1991). Stanovlennia i konsolidatsiia natsii ta pidnesennia natsional’noho rukhu na Ukraini v druhij polovyni XIX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 5, 3–16. [in Ukrainian]. 78. Sarbei, V. H. (1993). Etapy formuvannia ukrains’koi natsional’noi samosvidomosti (kinets’ XVIII — pochatok XX st.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 7/8, 3–16. [in Ukrainian]. 79. Sarbei, V. H. (1996). "Ukrains’ke pytannia" v Rosijs’kij imperii ochyma doslid- nykiv pochatku i kintsia XX stolittia. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 35–46. [in Ukrainian]. 80. Savchenko, S. V. (2005). "Zabludla" ta "virna" pastva ochyma pravoslavnykh misioneriv Pivdnia Ukrainy pochatku XX st. (za materialamy "Ekaterinoslavskix eparxial’nyx vedomostej"). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 6, 66–72. [in Ukrainian]. 81. Shandra, V. S. (2009). Sovisnyj sud na Pravoberezhnij Ukraini kintsia XVIII — pershoi polovyny XIX st.: struktura ta sudovi praktyky. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 83–96. [in Ukrainian]. 82. Shandra, V. S. (2010). Ukrains’ki suspil’ni instytuty u vzaiemynakh z rosijs’kym samoderzhavstvom. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 4, 59– 83. [in Ukrainian]. 83. Shermak, I. (1972). "Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal" u 1968–1970 rr. Istorio- hrafichni doslidzhennia v Ukrains’kij RSR, (5), 126–133. [in Ukrainian]. 84. Shevchenko, S. M. (1966). I. Franko pro vyvchennia faktiv u istorychnomu doslidzhenni. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 8, 62–75. [in Ukrainian]. 85. Smolii, V. A. (Ed.). (2006). Instytut istorii Ukrainy Natsional’noi akademii nauk Ukrainy. 1936–2006. Kyiv. [in Ukrainian]. 86. Strelskyi, V. I., & Kats, R. S. (1971). Z istorii pronyknennia inozemnoho kapitalu v sudnobudivnu promyslovist’ Ukrainy naprykintsi XIX — na pochatku XX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 11, 46–50. [in Ukrainian]. 87. Syhal, V. M. (1970). Z istorii pronyknennia inozemnoho kapitalu v elektro- promyslovist’ Pivdnia Ukrainy. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 10, 65–70. [in Ukrainian]. 88. Syroid, P. Ya. (1962). Inozemnyj kapital v ekonomitsi Skhidnoi Halychyny (pochatok XX st.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 4, 61–67. [in Ukrainian]. 89. Tarle, Ye. (1957). Spohady pro navchannia v Khersons’kij himnazii. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 1, 130–133. [in Ukrainian]. 90. Temirova, N. A., & Fediun, O. I. (2014). Radians’kyj vymir "Ukrains’koho istorychnoho zhurnalu". Istorychni i politolohichni doslidzhennia, (1/2), 26–34. [in Ukrainian]. 91. Tkachenko, V. V. (2005). Komunitarni idei v ukrains’komu suspil’stvi ostann’oi chverti XIX — pochatku XX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 3, 111–119. [in Ukrainian]. 92. Tkanko, T. V. (2008). Naukovo-doslidna diial’nist’ vijs’kovo-promyslovykh komitetiv ukrains’kykh hubernij Rosijs’koi imperii u roky Pershoi svitovoi vijny. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 6, 86–99. [in Ukrainian]. 93. Tytova, O. M. (1971). Do pytannia pro vyschu zhinochu osvitu na Ukraini v druhij polovyni XIX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 10, 85–91. [in Ukrainian]. Методологія, історіографія, джерелознавство 249 94. Umanets, O. D. (1969). Do 25-richchia z dnia narodzhennia Ye. J. Zaslavs’koho. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 12, 126–127. [in Ukrainian]. 95. Varhatiuk, P. L. (1963). Borot’ba sotsial-demokratychnykh orhanizatsij Ukrainy za sklykannia I z’izdu RSDRP. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 66–73. [in Ukrainian]. 96. Varhatiuk, P. L. (1990). Osoblyvosti revoliutsijnoho protsesu v Rosii na pochatku XX st. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 7, 14–21. [in Ukrainian]. 97. Varvartsev, M. M. (1990). Nazrili pytannia vyvchennia pershotravnevoho rukhu na Ukraini. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 5, 126–133. [in Ukrainian]. 98. Vasiuk, I. L. (1986). Revoliutsijnyj rukh na Bukovyni v roky Pershoi svitovoi vijny. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 10, 64–72. [in Ukrainian]. 99. Vasiuta, I. K. (1982). Sotsial’no-ekonomichni peredumovy rozvytku revoliutsijnoi borot’by robitnychoho klasu Zakhidnoi Ukrainy (1901–1939 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 8, 79–88. [in Ukrainian]. 100. Verkhoven’, B. G., & Najda, S. F. (1959). Ob ukrainskom istoricheskom zhurnale. Voprosy istorii, 2, 165–181. [in Russian]. 101. Vidnianskyi, S. V. (2007). Retseptsii vsesvitn’oi istorii na storinkakh "Ukra- ins’koho istorychnoho zhurnalu". Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 6, 166–180. [in Ukrainian]. 102. Vilshanska, O. L. (2004). Povsiakdenne zhyttia naselennia Ukrainy pid chas Pershoi svitovoi vijny. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 4, 56–70. [in Ukrainian]. 103. Volkovynskyi, V. M. (2004). Bojovi dii na ukrains’kykh zemliakh v roky Pershoi svitovoi vijny. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 4, 38–56. [in Ukrainian]. 104. Voloshchenko, A. K. (1968). Suspil’no-politychnyj rukh u period druhoi revo- liutsijnoi sytuatsii na Pravoberezhnij Ukraini. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 1, 76–86. [in Ukrainian]. 105. Vorobei, P. I. (1966). Natsional’no-vyzvol’nyj rukh na Ukraini v period pidne- sennia pershoi rosijs’koi revoliutsii 1905 r. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 1, 26–35. [in Ukrainian]. 106. Vozniak, S. M. (1979). Revoliutsijni demokraty Ukrainy druhoi polovyny XIX — pochatku XX st. pobornyky idei vozz’iednannia ukrains’koho narodu. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 8, 15–26. [in Ukrainian]. 107. Yakymenko, M. A. (1982). Mihratsii ukrains’koho selianstva (1861–1905 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 9, 61–71. [in Ukrainian]. 108. Yas, O. (2016). "Na choli respublikans’koi nauky…". Instytut istorii Ukrainy (1936–1986): narysy z instytutsional’noi ta intelektual’noi istorii (Do 80-richchia ustanovy). Kyiv. [in Ukrainian]. 109. Yefimenko, H. H. (2007). Rol’ "Ukrains’koho istorychnoho zhurnalu" u vysvitlenni "bilykh pliam" istorii Ukrainy (1988–1991 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 6, 93–94. [in Ukrainian]. 110. Zamkovyi, P. V. (1980). Hartuvannia internatsionalizmu trudiaschykh Ukrainy v klasovykh boiakh pershoi rosijs’koi revoliutsii. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 12, 71–78. [in Ukrainian]. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 27 250 111. Zavadska, Ye. M. (1978). Tvory V. I. Lenina v nelehal’nykh bibliotekakh kyivs’kykh sotsial-demokrativ (1894–1904 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 8, 103–110. [in Ukrainian]. 112. Zhovtobriukh, M. A. (1967). Vydatnyj ukrains’kyj vchenyj P. H. Zhytets’kyj. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 1, 125–128. [in Ukrainian].

Історія України ХІХ — початку ХХ ст. на сторінках "Українського історичного журналу”

Репозитарії

Схожі ресурси