Демократичний терор на східному Подніпров'ї та в Криму у лютому-березні 1917 р.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
|---|---|
| Дата: | 2002 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2002
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185881 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Демократичний терор на східному Подніпров'ї та в Криму у лютому-березні 1917 р. / О.В. Машкін // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2002. — Вип. 5. — С. 66-81. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-185881 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Машкін, О.В. 2022-10-24T14:09:56Z 2022-10-24T14:09:56Z 2002 Демократичний терор на східному Подніпров'ї та в Криму у лютому-березні 1917 р. / О.В. Машкін // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2002. — Вип. 5. — С. 66-81. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. 2307-5791 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185881 uk Інститут історії України НАН України Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Політичні студії Демократичний терор на східному Подніпров'ї та в Криму у лютому-березні 1917 р. Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Демократичний терор на східному Подніпров'ї та в Криму у лютому-березні 1917 р. |
| spellingShingle |
Демократичний терор на східному Подніпров'ї та в Криму у лютому-березні 1917 р. Машкін, О.В. Політичні студії |
| title_short |
Демократичний терор на східному Подніпров'ї та в Криму у лютому-березні 1917 р. |
| title_full |
Демократичний терор на східному Подніпров'ї та в Криму у лютому-березні 1917 р. |
| title_fullStr |
Демократичний терор на східному Подніпров'ї та в Криму у лютому-березні 1917 р. |
| title_full_unstemmed |
Демократичний терор на східному Подніпров'ї та в Криму у лютому-березні 1917 р. |
| title_sort |
демократичний терор на східному подніпров'ї та в криму у лютому-березні 1917 р. |
| author |
Машкін, О.В. |
| author_facet |
Машкін, О.В. |
| topic |
Політичні студії |
| topic_facet |
Політичні студії |
| publishDate |
2002 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| issn |
2307-5791 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185881 |
| citation_txt |
Демократичний терор на східному Подніпров'ї та в Криму у лютому-березні 1917 р. / О.В. Машкін // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2002. — Вип. 5. — С. 66-81. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT maškínov demokratičniiterornashídnomupodníprovítavkrimuulûtomuberezní1917r |
| first_indexed |
2025-11-26T00:09:20Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:09:20Z |
| _version_ |
1850593514128146432 |
| fulltext |
Î.Ì.Ìàøê³í
(Êè¿â)
ÄÅÌÎÊÐÀÒÈ×ÍÈÉ ÒÅÐÎÐ ÍÀ ÑÕ²ÄÍÎÌÓ ÏÎÄͲÏÐÎÂ’¯ ÒÀ Â
ÊÐÈÌÓ Ó ËÞÒÎÌÓ— ÁÅÐÅÇͲ 1917 ð.*
Навряд чи є у вітчизняній історії останніх десятиліть проблема, якій було
б присвячено стільки найрізноманітніших за жанром праць, як події 22 люто-
го – 2 березня 1917 року в Петрограді та деяких інших регіонах тодішньої Ро-
сійської імперії, що визначалися їх сучасниками й співучасниками, як “лютне-
вий переворот”, а трохи згодом отримали назву другої буржуазно-демокра-
тичної революції. Написані в СРСР та за його межами у різний час неоднако-
вими за своїми політичними вподобаннями авторами, праці ці, однак, окрім
спільного об’єкту дослідження, мають ще одну подібність, яку можемо відзна-
чити тут за допомогою цілої низки тверджень про а) зовсім безкровний харак-
тер даної події, б) її ненасильницький і тріумфальний хід країною, в) неспро-
можність представників царської адміністрації пручатися останній, як незбо-
римій реальності, г) про неї як колиску незалежних держав, що виникли на ок-
раїнах Росії, включаючи Україну з її Центральною Радою, Гетьманатом та
Директорією, д) її хід як переддень наступних, так званих “соціалістичних пе-
ретворень”. Дані постулати червоною ниткою проходять через усі книжки на
вищезазначену тему, й торкатися цих начебто аксіом і досі вважається не те
що непорядним, а й навіть непристойним.
Однак істина невпинно кличе нас до того, щоб порушити цю чи то забо-
рону, чи то умовність, що межує з забобоном. І підкоряючись цій спокусі, ми
на даних сторінках зупинимося на другій складовій частині зазначених твер-
джень (пункт б), залишивши розмову про решту на інші часи.
«Не прикасайтесь Помазанных Моих, ибо сие есть страшный грех, за ко-
торый покараю Я вас беспощадно», – рече Господь, маючи на увазі вірних
Своїх Царів. (Євангеліє від Луки 20.10). Ті, хто стояли біля куліс петроград-
ських подій лютого 1917 р. й назвали себе Тимчасовим урядом Львова (за су-
часною науковою термінологією), знали ці слова (Закон Божий викладався
тоді у кожній гімназії) та все ж таки фанатично добивалися зречення всеросій-
ського імператора Миколи ІІ Олександровича, підпадаючи тим самим під
гнів Божий. Крім того, провокуючи по всій країні демонстрації (із старогрець-
кої – “зустрічі демонів”)1 під гаслами типу “Геть самодержавство!”, вони за-
напащали душі їх учасників, свідомо здійснюючи акт містичного тероризму
проти цих останніх.
“Ваш отец – дьявол; он – ложь, и отец лжи!” (Євангеліє від Марка, 12.11).
Виникнувши незаконно, “уряд” Львова з перших днів свого існування діяв об-
лудою, тобто, не представляючи реально інтересів і третини населення одно-
го міста, почав говорити від імені всього народу. В той же час, знаючи, що цар
Микола ІІ ніколи сам не зрікався трону й ніяких офіційних документів з цьо-
го приводу не підписував (він олівцем затвердив лише телеграму у Ставку для
66
* В даному короткому нарисі ми свідомо уникаємо розмови про долю тих, хто вчинив
у той час свідомий опір революціонерам, а маємо на увазі виключно так званих “мирних
обивателів”. За браком місця поза нашою увагою залишилися, на жаль, і москвофіли
Галичини та Буковини, трагедія яких у ті дні – тема окремої майбутньої авторської розвідки.
– О.М.
особистого складу армії, в якій, навмисне порушуючи основні закони імперії,
у такий спосіб давав зрозуміти вірним йому солдатам і офіцерам, що знахо-
диться у величезній небезпеці серед генералів-зрадників)2, лютневі демократи,
однак, вигадали “маніфест про зречення”, штовхаючи тим самим всю країну
в пастку нелегітимного політичного існування, накладаючи на всіх тавро
клятвопорушників, оскільки клятву на вірність династії Романових “до кінця
світу” (1613 р.) ніхто не відміняв. Це, до речі, опосередковано розуміє й автор
одного з сучасних підручників з історії України для 10-го класу, коли пише:
“Повалення царизму звільнило український народ від зобов’язань, які він узяв
на себе за Переяславським договором 1654 року. З точки зору міжнародного
права, з лютого 1917 р. український народ був вільний, адже він присягав ро-
манівській династії, а не російському народові”3. А якщо ж зречення не було,
то і зобов’язання не скасовані.
1 березня 1917 р. було, як відомо, прийнято “Наказ № 1”, згідно з яким ко-
мандир військової частини, перш ніж віддати будь-яке розпорядження своїм
підлеглим, запитував у них, згодні вони його виконати чи ні. Стосуючись ли-
ше частин столичного гарнізону, цей юридичний документ, проте, досить
швидко несанкціоновано поширився на всіх фронтах, з одного боку, поклав-
ши початок тотальній деградації армії, а з іншого, – спровокувавши другу
хвилю шалених репресій проти офіцерства (започаткованих подіями 23-29 лю-
того 1917 р. в самому Петрограді, а також у Кронштадті, Свеаборзі, Ризі, Ре-
велі, Нарві, Гельсінгфорсі, Самарі, Саратові, Астрахані, Володимирі, Ниж-
ньому Новгороді). Разом з тим даним своїм заходом демократи позбавили Ро-
сію статусу країни-переможниці в Першій світовій війні та гарантованих їй у
зв’язку з ним територіальних надбань (західні Польща й Вірменія, Галичина
та Буковина*, Константинополь, протоки Босфор і Дарданелли**, Палестина
й Ієрусалим), спаплюживши тим самим пам’ять мільйонів загиблих воїнів ім-
перії різних національностей (у тому числі Південного і Південно-Західного
фронтів, що проходили теренами Наддніпрянщини), зігнорувавши страждан-
ня величезної кількості поранених, закривши очі на муки в австро-німецьких
концентраційних таборах сотень тисяч своїх співвітчизників.
Приблизно так виглядає далеко не повний перелік злочинів вітчизняних
демократів проти власного народу на, умовно кажучи, ідеологічному та гео-
політичному рівнях, причому перший з них вітчизняна історична наука, вра-
жена бацилами зневіри та атеїзму, не бажає помічати і досі. Однак не краще (а
точніше – ще страшніше) була ситуація тоді й у побутовому (якщо доречне це
слово стосовно мордувань та знищення) житті. Але перед тим, ніж проілюс-
трувати цю думку прикладами з минувшини Подільської, Волинської, Київ-
ської, Харківської, Чернігівської, Полтавської, Катеринославської, Херсон-
ської й Таврійської губерній, слід мати на увазі наступне.
Звичайно, князь Львов та його колеги були “кращі” за всіх своїх поперед-
ників. Так, вони не здіймали іконоборчого руху на кшталт нідерландського
67
* На сьогоднішній день маємо дивну річ: спроба об’єднати в межах православного
царства всі території, компактно заселені українцями (1914 – 1916 рр.) викликає лють у
більшої частини місцевої інтелігенції, тоді як входження їх до УРСР за кривавого
сталінського режиму (1939 – 1940 рр.) трактується нею ж як таке, що мало й певні позитивні
сторони (див.: Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новейшая история Украины.
– Часть вторая. 1945-1995. – 11 класс. – К., 1995. – С. 8-9). – О.М.
** Навряд чи знайдеться нині в незалежній Україні хоча б один професійний історик,
котрий підрахував би, щоб виграла остання від того, аби Чорне море стало у такий спосіб
дійсно внутрішньоруським морем. А дарма, тому що навіть за самими приблизними
розрахунками, економічний потенціал держави зріс би в десятки разів. – О.М.
1566-1569 рр., коли на британські гроші під гаслом “Крові попів і майна багаті-
їв!” руйнувалися церкви, розбивалися ікони, ґвалтувалися черниці, не винищува-
ли цілі області та райони (як чинили на голландські капітали в 1648-1654 рр. бан-
ди Кромвеля в Ірландії та Шотландії), не вигадували гільйотину, як їх французь-
кі “брати” у 1789-1794 рр. (після чого Сена, в яку одних лише дітей аристократів
було скинуто 60 тис., надовго стала червоною від крові). Ні, вони були спритні-
шими і по-своєму розумнішими, оскільки дбали про те, що про них говорити-
муть нащадки, а отже, й намагалися діяти так, щоб жодний їх злочин, навіть най-
жахливіший, ніколи не міг би бути їм доказово інкримінований. І схема для цьо-
го використовувалася, на наш погляд, проста до геніальності.
Знаючи прорахунки царського уряду (а який уряд у такій величезній краї-
ні, як Росія, зміг би діяти без них?), врахувавши нелегке становище воєнних
років (а кому та за якої війни буває легко?), буржуазні діячі виробили й мето-
дично жбурляли в маси настільки прекрасні, наскільки і демагогічні гасла ти-
пу “Хліб – голодним!”, “Роботу – безробітним!”, “Землю – селянам!”, “Свобо-
да, рівність, братерство!”. Метою при цьому ставилося не їх виконання навіть
у далекому майбутньому, а доведення ними якомога більшої кількості людей
спочатку до радісного збудження, ініціативного блиску в очах, потім до рівня
загальної гарячкової діяльності, бажання останньої та, врешті-решт, до полі-
тичної істерії й психопатії. Сформувавши таким чином керований з єдиного
центру своєрідний масовий “вогняний вал”, тимчасовий монархічний комітет
і його дітище – Тимчасовий уряд – почали нацьковувати вже його на охорон-
не відділення, крейсер “Аврору”, готель “Асторію”, окружний суд, Раду Мі-
ністрів (Петроград), міську в’язницю “Маргарита” (Ревель), штаб флоту
(Гельсінгфорс), й ін. При цьому всі руйнування і численні жертви серед при-
бічників старого порядку пояснювалися “вимушеною стихійністю”, “гнівом
народу”, тим, що в людей урвався терпець зносити “царську тиранію”.
Вістря подібного роду переслідувань спрямовувалося насамперед проти
співробітників правоохоронних органів. Зокрема незважаючи на те, що ті ж
жандарми новій владі у Наддніпрянщині (котра з’явилася там десь після 2 бе-
резня 1917 р.) майже ніякого опору не зчинили, а в багатьох місцях, навпаки,
солідаризувалися з нею й, надівши червоні банти, взяли участь навіть у рево-
люційних парадах, ставлення демократів до них залишилося ворожим. Ще до
офіційної ліквідації ГЖУ 10 березня 1917 р. всі особи, причетні до їх діяльнос-
ті, були в явочному порядку позбавлені будь-яких засобів для утримування се-
бе та своїх сімей. У Полтаві, наприклад, вигнали офіцерів місцевого ГЖУ із
службових квартир, у Сімферополі їх недопускали до заняття посад у держав-
них, а в Чернігові – й у приватних цивільних установах4. У Катеринославі зну-
щань і арештів зазнали всі без винятку чини охоронного відділення, а в Одесі
взагалі було спровоковано справжній антижандармський погром5. Теж саме
сталося в Харкові. У місті, де “... старий лад не зробив жодного пострілу на за-
хист свого існування”6, розгром жандармерії супроводжувався ще й конфіска-
цією її службового архіву7 (певне, комусь з тамтешніх революціонерів не терпі-
лося швидше позбутися компрометуючих матеріалів про своє минуле). Більше
того, обмеження в громадянських правах торкнулися і тих, хто служив у жандар-
мерії за 10, 15 та навіть 20 років до описуваних подій. Так, згідно з розпоряджен-
ням Військового міністерства Тимчасового уряду від 24 березня 1917 р., з під-
приємств по випуску зброї, набоїв і військової амуніції в терміновому порядку
звільнялися всі інженери, начальники цехів, майстри й робітники з колишніх
жандармів, причому виконання даного рішення вело до створення у виробничих
колективах атмосфери підозрілості, взаємного підсиджування, шпигунства,
68
викриття, супроводжувалося оббріхуванням ні в чому не винних працівників.
На київському Арсеналі, наприклад, з цього приводу у кожному цеху хутко
почали функціонувати так звані “комісії по виявленню ворогів нового ладу”,
що складали відповідні проскрипційні списки і передавали їх на розгляд за-
гальнозаводської адміністрації. В такий спосіб тоді втратили роботу арсе-
нальці А.Клименко, П.Зайцев, І.Климчук, Д.Петльований, П.Коцюба, Р.Ко-
сяченко, яких, незважаючи на високий рівень професійної кваліфікації та
значний трудовий стаж кожного, просто випхали за ворота рідного заводу8. І
немає ніякого сумніву з приводу того, що подібного роду сваволя панувала
у той час також на Шосткінському пороховому, Луганському й Керчен-
ському металургійних підприємствах, на верф’ях Миколаєва та Одеси, при-
чому (наголосимо на цьому ще раз) вся “провина” людей, які потрапили під
ліберальні “жорна” полягала в тому, що вони носили колись блакитний
мундир і захищали суспільство (до речі, й тих, хто їх тепер переслідував) від
проявів революційного безладдя. Однак, навіть позбавлені матеріального
підгрунття для існування, колишні діячі охоронно-політичних спецпідрозді-
лів не отримали спокою, оскільки їх, незалежно від віку та кількості дітей у
сім’ях, постійно шантажували можливістю примусової мобілізації (й це то-
ді, коли з лав армії урочисто як герої з нарахуванням підвищеного пенсій-
ного утримання були звільнені всі винуватці поразки у Порт-Артурі, а та-
кож учасники заборонених з вересня 1914 по лютий 1917 рр., в умовах воєн-
ного часу, мітингів і маніфестацій)9.
У жодній нормальній країні нікому не спаде на думку дорікати криміналь-
ній поліції за її недемократичність тим, що вона протистоїть карній злочин-
ності. Російські республіканці 1917 р. додумалися і до цього*, впливаючи що-
до колишніх службовців МВС імперії (підкреслимо – “мирних”, тобто таких,
що вже склали зброю або й зовсім її не піднімали) різноманітні утиски і реп-
ресії. Та якщо у випадку з жандармами це ще можна якось зрозуміти (адже ці
останні протистояли “політичним”, які саме й прийшли до влади), то по від-
ношенню до тих, хто все життя знешкоджував шахраїв, грабіжників, вбивць,
гвалтівників, така лінія поведінки просто незрозуміла (якщо ми знаходимося
за межами припущення, що до керма держави прорвалися рецидивісти).
Про можливість відправки в діючу армію на знак покарання за “злочинне
минуле” колишніх жандармів вже згадувалося вище, однак це повною мірою
стосувалося також і поліцейських, по відношенню до яких з 1 квітня 1917 р.
почав діяти ще один суто демократичний “захід”, що просто вражає витонче-
ною підступністю.
Свого часу радянська пропаганда вигадала міф про службу у царській ар-
мії як головний виснажувач села в тому плані, що саме вона позбавляла його
на період жнив дієздатних робочих рук. Однак документи Військового мініс-
терства Російської імперії, навпаки, свідчать про можливість кожному солда-
тові у разі необхідності отримати довгострокову відпустку в літньо-осінній
період саме для допомоги батькам на сільськогосподарських роботах. А от
Тимчасовий уряд спромігся, виявляється, перетворити цю комуністичну химе-
ру у реальність: вищезазначеною постановою військовослужбовцям з колиш-
ніх поліцейських категорично заборонялися подібного роду трудові відряд-
ження додому10. І хто зараз здатний підрахувати, скільки сімей зазнало від
69
* Певно, дійшли до такого ще лише в сучасній Австралії, все населення якої неофіційно
поділене на нащадків засланих сюди свого часу з Великобританії каторжників та тих, чиї предки
цих останніх охороняли, причому другі пишаються своїми дідами-прадідами, а перші вимушені
власних стидатися. – О.М.
цього “гуманного” кроку економічних збитків та розорення (особливо якщо
прийняти до уваги, що термін перебування у військових на неофіцерських по-
садах для даної категорії населення тоді було подовжено до 47 років)11, скіль-
ки десятин родючої землі захаращилося й занепало, не говорячи вже про таку,
з точки зору демократичної революції, дрібницю, як душевна драма від при-
ниженого становища, в яке безвинно потрапляла людина?
Проте лише погрозами і моральним тиском не вичерпувався вплив моло-
дої вітчизняної демократії на цю групу своїх потенційних опонентів. У її ре-
зерві були також й інші, більш радикальні методи, ареною застосування кот-
рих у Наддніпрянщині стали у першу чергу Київщина, Харківщина, Катери-
нославщина, Полтавщина, Південь.
В губернії, назва якої ввібрала у себе пам’ять про імператрицю Катерину
ІІ (1762-1796), найкривавіша драма розігралася в самому адміністративному
центрі, де у період з 3 по 10 березня 1917 р. народом (див. вище наші міркуван-
ня з приводу “вогняного валу”) було заарештовано 700 околоточних нагляда-
чів та нижніх поліцейських чинів. Ув’язнення до 100 чоловік щоденно – це від-
верті репресії проти окремої категорії населення міста. Яким чином звичайні
міщани (за описами радянських дослідників) могли з успіхом схопити таку ве-
личезну кількість добре тренованих охоронців, ми можемо зрозуміти, лише
припустивши, що за їх спинами стояла сила, ще більш підготовлена. Відтак
акція ця мала трагічні наслідки як для більшості самих затриманих (про звіря-
чі насильства над ними натовпу свідчили навіть тодішні ліберали)12, так і для
Катеринослава у цілому, котрий знекровлений таким чином став легкою здо-
биччю різного роду мародерів (бо який порядок могли втримати поодинокі
революційні патрулі, що почали нерегулярно чергувати вулицями?).
Події березня 1917 р., наче війна, прокотилися й по Кременчуку. Центр цьо-
го невеликого повітового міста Полтавської губернії було майже вщент зруйно-
вано. Об’єктами для актів вандалізму з боку наелектризованого бажанням абсо-
лютної свободи натовпу стали Троїцький собор, будинок суду (причому тут дня
зо два палили якісь документи), приміщення районних поліцейських дільниць,
в’язниця. Скільки чинів правоохоронних органів загинули в ті дні, нам поки що
встановити не вдалося, але атмосфера навколо них у місті склалася просто жах-
лива. Коменданта полковника Смирнова революційні демократи спочатку тяж-
ко поранили, потім піддали тортурам та арешту лише за те, що він один якось
намагався вгамувати пристрасті (зайве казати, що й помешкання цієї людини бу-
ло розграбоване). Філерів, котрих пізнавали, хапали просто на вулицях та били
до нестями. Лише за саму належність до поліції, за наявність відповідного жето-
ну-посвідчення покарання було тільки одне – розстріл. Звичайно, що після таких
заходів нової влади (вірніше після такого небажання її запобігти подібного ро-
ду ексцесам) Кременчук, як і Катеринослав, поринув у темряву бандитизму та
пограбувань13.
Справжнісіньке полювання на поліцейських було вчинено в Сімферополі.
Захопивши у свої руки місто, місцеві буржуазні діячі взяли курс не просто на змі-
ну влади із самодержавної на республіканську, а й саме на винищення найбільш
активних носіїв першої. Розгром місцевих ланок імперського управління внут-
рішніх справ відбувся настільки швидко, що вже через декілька днів після 3 бе-
резня 1917 р. поліції як такої в даному населеному пункті практично не існувало.
Більш за все при цьому “пощастило” тим її службовцям, котрі встигли разом із
сім’ями перейти на нелегальне становище. Доля ж інших склалася трагічно: во-
ни або ж загинули зразу, або (як начальник гарнізону генерал Радовський) були
ув’язнені й згадки про них губляться у вихорі тогочасних баталій14.
70
Майже аналогічну картину маємо і щодо Одеси. За Старого порядку спо-
кій у цьому одному з найбільших центрів вітчизняного “порто-франко”, де
знаходилися консульські представництва всіх великих держав світу, охороня-
ли 1100 поліцейських. Коли у 1917 р. почалися лютневі події, більшість з них
зустріла останні байдуже, маючи надію пристосуватися до зміни умов та збе-
регти в непорушності свій соціальний статус. Проте сталося інакше: попри
яскраво виражену лояльність одеських поліцейських нові можновладці, вва-
жаючи, що даний інститут “проклятого царату” свободі не потрібен, віддали
всіх їх на поталу, внаслідок чого постраждало до 450 чол.15
Про відверто терористичний характер російської демократії свідчило й те,
що відбувалося тоді у Києві. Введена в оману так званим зреченням Миколи
ІІ (див. про це вище), міська поліція на чолі з поліцеймейстером Врончуком
визнала Тимчасовий уряд і навіть робила вигляд, що для неї нічого не зміни-
лося. Ситуація, однак, повернулася так, що у формі поліцейського стало не-
безпечно з’являтися на вулицях міста, із службовців на постах знущалися, в
них відбирали зброю, кидали каміння, збивали з ніг, мордували. А засліплена
гаслами гуманізму влада, з одного боку, категорично заборонила охоронцям
чинити у відповідь будь-які насильства (виявляється, хуліганів приборкувати
не можна, це пербуває в розбіжності з поняттям про свободу особи!), а з іншо-
го, – й сама їх ніяк не захищала (в даному разі немає різниці, не могла вона
цього робити чи не хотіла). Така ситуація тривала декілька днів, поки, нареш-
ті, київських поліцейських не повернули до казарм, де велику групу їх відразу
ж заарештували16.
Вщент руйнуючи такі традиційно охоронні органи, як поліція та жан-
дармерія, знищуючи не те що їх авторитет, а навіть і саму згадку про них,
калічачи долі багатьох людей (наведені нами щойно приклади з життя Ка-
теринослава, Києва, Сімферополя, Одеси, Кременчука свідчать, що це було
саме так), чим міг Тимчасовий уряд стримувати хоча б у якихось межах роз-
бурхані ним же самим найнижчі інстинкти населення? В літературі, котра
потрапляла нам до рук під час роботи над статтею, у зв’язку з цим в один
голос називаються патрулі революційно свідомих солдат та так звана “на-
родна міліція”. Щодо перших ми маємо великий сумнів в їх здатності вико-
нувати дану функцію – цю справу вони просто не вміли робити вже хоча б
тому, що їх цьому ніхто ніколи не вчив. Стосовно ж другої відзначимо, що
навіть Петроградський військовий комітет вважав її млявою, некомпетен-
тною, малодійовою. Й це у столиці революції! А хто ж тоді міг захистити
народ від себе самого в провінції, де об’єктивна анархія перехідного періо-
ду загострювалася завдяки демократичній демагогії?
Згадуючи про останню, не можна не вказати на такий щедрий жест Тим-
часового уряду, як тотальна амністія. Очевидно, декому з його членів не дава-
ли спокою лаври борців з Бастилією. Однак слід мати на увазі, що в наслідок
цієї акції, на волю (мабуть, уперше за декілька століть) вийшли навіть найтяж-
чі злочинці, включаючи вбивць-рецидивістів. Зокрема, коли було розбито
тюрми Харкова, у місто вирвалося до 300 арештантів, і лише десята частина
їх належала до засуджених за політику17, решту ж становили в’язні саме вище-
зазначеної категорії, які зразу ж почали створювати (особливо на околицях)
різного роду “малини” та тому подібні “кубла”. Як це не дивно звучить, ні
один місцевий діяч демократичного гатунку не висловив з даного приводу ані
найменшого занепокоєння, наче все, що відбувалося, мало місце десь на іншій
планеті, а не в нього під боком. У Кременчуку група кримінальних авторите-
тів поповнилася у лютнево-березневі дні 1917 р. щонайменше двома сотнями18
71
нових “бійців”, котрі, облишивши камери зліквідованої знову ж таки сп’яні-
лими від свободи тюрем (замість них туди запроторили скаліченого кремен-
чуцького коменданта полковника Смирнова; див. вище), брудним потоком
розтеклися по місцевості, несучи з собою бацили насильства. В Миколаєві –
цьому осередку славетних суднобудівників – завдяки безмежному демократиз-
мові нової влади, прощення одержали до 100 підсудних у минулому елемен-
тів19. Діялося все це за тим же самим сценарієм: святковий натовп на цен-
тральній площі, мітинг під червоними прапорами з гуманістичними гаслами,
демонстрація (див. вище істинне значення цього слова) до “цитаделі клятого
царизму”, радісне висадження її воріт – і темна наволоч, зловтішно посміхаю-
чись, вливається й у без того дезорганізоване життя міста, де, забившись у щі-
лини, терпляче чекає слушного часу. Мабуть, на велику втіху тамтешніх горо-
дян, вийшли з-за ґрат усі мешканці гайсинської в’язниці20. Аналогічні факти
мали місце в Фастові, Охтирці, Ялті, Олександрівську, Борзні, Ніжині, інших
населених пунктах. Певне, саме у ті дні й почало формуватися в Наддніпрян-
щині міцне кримінальне підпілля, котре вже потім так і не змогли викорчува-
ти ані незалежні, ані радянський уряди.
Наступний момент, на який хотілося б звернути увагу, – це реабілітація
різного роду дезертирів. Так, 5 березня 1917 р. на мітингу у Троїцькому народ-
ному домі, в Києві відбулися масові збори ліберальної спільноти, одна з резо-
люцій яких вимагала негайно надати свободу всім тим, з дозволу сказати, сол-
датам, котрі відбували у місті дисциплінарні стягнення або ж покарання за
втечу з фронту. Більше того, на місце тих негідників це ж зібрання вирішило
помістити генерала Медера та його ад’ютанта, вся провина яких полягала в
тому, що перший на момент лютневого повстання був київським комендан-
том, а другий – офіцером21. У Павлограді солдати 289-го запасного піхотно-
го полку після участі в червонопрапорній маніфестації на чолі із своїм коман-
диром рушили звільняти контингент повітової гауптвахти22. В Єлисаветграді
100 вояків-ветеранів вчинили те саме, але щодо пересильного арештного при-
міщення. Вони також розгромили розшукове відділення23. За потурання лібе-
ралів на тій же Херсонщині подібного роду явища стали “доброю традицією”
в фортеці Очаків, у Коронихінській волості й Ананіївському повіті, що перет-
ворилися на справжні дезертирські вотчини24. Дуже, певно, спокусливим ви-
далося солодке повітря свободи, раз несудимі, психічно здорові люди, знахо-
дячись у прифронтовій смузі, добровільно звільняли військових злочинців
(більшість з яких у тій же Великобританії або Франції була б просто розстрі-
ляна за вироком трибуналу), а велика кількість дорослих чоловіків, після от-
римання від лікарів дозволу на носіння зброї та участі у бойових діях не тіль-
ки свідомо зрівняли себе з боягузами і панікерами, а ще й взяли останніх під
свій захист, як начебто невинно постраждалих.
Відчувши вседозволеність, змінила свою поведінку і частина розміщених в
Наддніпрянщині військовополонених. Зокрема з кінця березня 1917 р. дуже
небезпечними місцями в околицях Києва стають Дарниця та сучасна Конча-
Заспа (тодішнє державне лісове угіддя “Сосновий бір”), де колишні австрій-
ські солдати працювали на заготівлі деревини. В нових умовах ця сировина (а
отже, й праця десятків тисяч людей) виявилася нікому не потрібною. Певне,
припинилося також постачання їх продовольством, і вони, фактично вже
звільнені демократією, починають шукати собі інші засоби виживання у воро-
жому оточенні. Теж саме відбувалося на Чернігівщині, Харківщині, в Таврії,
тобто маємо зачатки того руху, який з особливою силою спалахне у даному
соціальному середовищі трошки пізніше, після жовтня, коли земляки мадяра
72
Бели Куна, влившись до лав ленінської так званої “червоної гвардії”, почнуть
свою криваву вакханалію.
Як бачимо, банди карних злочинців, дезертирів, мародерів, голодних аг-
ресивно настроєних чужинців, поряд з ліквідацією дієздатних каральних орга-
нів й інфантильними народними міліціонерами стали невід’ємною ознакою
тогочасного повсякденного життя. Отож, не дивно, що саме тоді різко зростає
кількість протиправних дій по відношенню до особи і майна пересічних гро-
мадян, а ці останні перебувають у стані постійного страху за себе та своїх
близьких. Так, в Одесі юрби хуліганів громили базари, грабували крамниці, й
ніщо не могло їх зупинити25. В Харкові нечуваного розповсюдження набули
квартирні крадіжки, що часто-густо супроводжувалися вбивствами їх хазя-
їв26. У Житомирі після відкриття винних льохів спалахнула справжня вакха-
налія, котра супроводжувалася нападами на перехожих, зґвалтуваннями і по-
биттям їх. У Чернігові група з десяти невідомих увірвалася до приміщення міс-
цевої гімназії, скалічила сторожа, порозбивала парти на першому поверсі, по-
виламувала двері та, залишивши після себе на стінах брутальні написи, без-
слідно щезла27. Весь Фастів шокувало одне з пограбувань невеличкого при-
ватного будинку на околиці, під час якого за дріб’язок було застрелено госпо-
даря і його дружину, зарізано трьох їх неповнолітніх дітей28. Тільки за період
з 10 по 28 березня 1917 р. у Білій Церкві було буквально розгромлено на друз-
ки 4 антикварних магазини, в Бахмуті – одна з влаштованих ще за самодер-
жавства безкоштовних їдалень, у Конотопі – збройний магазин та склади з ви-
бухівкою29. Повторювалися ексцеси, що мали місце у 1905-1907 рр.: на вули-
цях великих міст і навіть в їх центральних районах стало небезпечно з’являти-
ся вечорами, кожне відчинення вхідних дверей могло закінчитися смертю,
кожний дзвоник у помешкання означав небезпеку. Дійсними хазяями бага-
тьох населених пунктів України стали озброєні головорізи, котрі, гасаючи по-
між будинками на викрадених вантажівках, лякали обивателів, вправляючись
у стрільбі з револьверів та гвинтівок. Влада ж (або те, що тоді називали вла-
дою) в кращому разі виступала лише пасивним статистом усіх цих злочинів
або ж зовсім на них ніяк не реагувала. Втім, ми зустріли й декілька випадків
досить оригінального пояснення причин цих ексцесів. Виявляється, все це ко-
їли не діячі свободи з тяжким кримінальним минулим, а “царські посіпаки”,
котрі у такий спосіб буцімто намагалися повернутися до влади. І взагалі, зму-
ченим, наляканим людям дедалі більш активно почали втовкмачувати в голо-
ви, що погромники, жертвами котрих вони ставали, та чорносотенці – то по-
няття-синоніми30.
Зовсім безпомічним перед тероризуючим впливом анархії виявилося й схід-
нонаддніпрянське село. Якщо у січні 1917 р. на територіях від Волині до Криму
відбулося лише шість аграрних заворушень, швидко приборканих твердою ру-
кою тодішньої влади, то у період з 10 по 20 березня того ж таки року, після лік-
відації провінційних осередків цієї останньої (а волосні та повітові органи пра-
вопорядку, так само як міські й губернські, були в той час розгромлені вщент
або ж розігнані) спалахнуло щонайменше 18 виступів (однак місцеві уповнова-
жені Головного управління у справах міліції Тимчасового уряду помітили лише
2 з них, що зайвий раз засвідчує їх досить низький професійний рівень)31, кожен
з яких характеризувався жорстокістю, зухвалістю, наявністю елементів маро-
дерства і бандитизму. Зокрема в кінці березня 1917 р. жителі сіл Мощене, Мо-
гильне та Салькове Гайсинського повіту Подільської губернії почали зводити
рахунки з поміщицею Ханенко, причому виступ цей містив у собі три взаємо-
відмінні складові: спочатку захоплюється й розподіляється між учасниками
73
земля (суто селянський крок, бо для аграрія-трударя “нива – ніби мати сива”),
оскільки ж покарання за вчинене не настає, люди грабують, ламають та ни-
щать інвентар економії (кримінальний) і виганяють геть усіх службовців (суто
революційний моменти)32. А приблизно в той же самий час, наслухавшись де-
магогії заїжджих ораторів, трударі-орачі, не дозволивши сіяти хліб у поділь-
ському господарстві князя Сумарокова33, вже не лише зазіхають на чуже як на
своє, але, по-перше, здійснюють акт опосередкованого геноциду по відношен-
ню до сім’ї зазначеного володаря (не посіяв – не зібрав, не зібрав – не прого-
дувався; купити ж у той розбурханий час готові продукти стало проблематич-
ним навіть для князя) та, по-друге, відчувають себе автономною владою (“ми
сказали – не засієш, і не не засієш”). Ті ж тенденції прослідковуються й на Во-
лині, з тією лише різницею, що, скажімо, поміщиця Стецька втратила тут піс-
ля розгону сторожі трьомастами бунтівниками не пашу, а власний ліс34.
Проте, як побачимо нижче, це був лише початок. Ніде не отримуючи від-
січі, революційна свідомість селян швидко зростає, і тепер їм уже недостатньо
перетворень у своєму власному домі, а кортить змінити на свій лад весь світ.
Коли ж на заваді цьому намагався стати дехто з односельців, їх було викрес-
лено з життя. Наприклад, сільським комітетам селищ Луки та Баранівка Сум-
ського повіту Харківської губернії було заборонено давати рекомендації осо-
бам, котрі займали в минулому хоч якісь адміністративні посади35 (як тут не
згадати знайоме радянське “звільнений за вороже соціальне походження”).
Намагалися пручатися цьому земський начальник хоча, й ліберал, та геть і йо-
го за це (с. Ордо-Василівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської
губернії)36, ціле волосне правління - можна легко зруйнувати й цю інстанцію
(с. Бережани на Поділлі). В Овруцькому повіті на шляху селян до щасливого
майбутнього опинилися злучний пункт і поштово-телеграфна станція: пер-
ший зовсім припинив своє існування, другу було грунтовно потрощено37. Не-
відомо, що роздратувало пахарів у містечку Фрампіль на Кам’янець-Поділь-
щині, та, вдершись сюди, вони вчинили тут такий розгром, відреагувати на
який відправкою карального загону з Південно-Західного фронту змушений
був навіть Тимчасовий уряд38 (втім, якщо втихомирювачі знали про “Наказ
№ 1”, від них жителям того містечка не було аніякого захисту).
Як же відбивалися всі ці події на загальному стані народу? Ми стверджу-
ємо, що це був свідомий, спритно прикритий начебто власним безсиллям те-
рор демократичних революціонерів проти населення східної Наддніпрян-
щини, де зникала межа між переможеними і переможцями. Перші (ней-
тральні поліцейські, жандарми, мирні городяни й жителі сіл, можновладці)
платили власним життям або у кращому разі – спокоєм та добробутом; дру-
гі – своєю душею (чи її залишками), оскільки безкарність злочину розбещує,
перетворює людину на істоту, яку вже неможливо виправити (недаремно че-
рез рік генерал Л.Г.Корнілов змушений буде віддати наказ про розстріл усіх
полонених червоноармійців й особливо червоногвардійців; хто ж такі ці ос-
танні, ми розглянемо нижче).
Проголошуючи нестримність свободи основним сенсом свого буття, Тим-
часовий уряд розпинав країну, розвалював армію та навіть самого себе. І ли-
ше одній силі подібна ситуація була вигідна. Нею були соціал-демократи біль-
шовицько-ленінського ґатунку, котрі завжди існували за схемою “чим гірше
всім, тим краще нам”. Легалізувавшись відразу ж після 2 березня 1917 р., вони
з перших днів почали поквапливо зміцнювати своє становище й не в останню
чергу – за разунок різного роду розбійницьких акцій своїх бойових груп, які
ще донедавна сором’язливо називалися робітничими дружинами.
74
Що ж являли собою по суті ці угруповання? То були в більшості своїй
прекрасно законспіровані об’єднання тренованих у фізичному та військовому
плані осіб, кожне з яких контролювало певну територію, встановлюючи на ній
свої порядки і регулярно збираючи данину із заможних громадян. Звичайно,
зараз встановити повну картину діяльності цих втаємничених структур прак-
тично неможливо (та це й не входить у наші плани), однак дещо констатува-
ти все ж таки можна.
Найміцніші дружини сформувалися ще впродовж 1914-1915 років на кате-
ринославському Брянському заводі, у майстернях “Сіріус” (Нижньодніп-
ровськ), на підприємствах Амура. В Харкові відповідні загони діяли на заво-
дах Шиманського і ВЕКу (хоч радянські історики твердять про появу першо-
го з них лише 10 березня 1917 р.), у Києві – в “Гретера та Криванека”, у Луган-
ську – в Гартмана, на Патронному заводі й у залізничних майстернях. Їх чле-
ни озброєні були фінськими ножами, стилетами, кастетами, піками і заточка-
ми, сталевими шоломами для захисту голови та мідними обладунками для
прикриття спини й грудей (клепані та ковані, вони надягалися під одяг і го-
ловне вбрання), сигнальними ракетами, револьверами, гвинтівками, динамі-
том, бомбами39 й не раз випробували себе на міцність, вступаючи в двобій з
поліцією для прикриття пролетарських заворушень ще до революції. У бага-
тьох з них були чималий психологічний досвід (так, дружинники прекрасно
знали, що кінь ніколи не наїде на сидячу людину, і тому падали на землю пе-
ред кінними городовими, пропускаючи останніх повз себе для нападу ззаду),
навички ведення вуличних боїв (зокрема події 26-28 лютого 1917 р. в Петрог-
раді засвідчили, що й після залпів на влучення демонстранти панічно не роз-
бігалися, у дусі реакції страху випадково зібраного натовпу, а організовано,
забираючи поранених та вбитих, переходили на інші вулиці), вміння керувати
значними масами людей, провокувати їх навіть на злочинні вчинки (в Москві,
Самарі, Саратові, Твері тоді ж зафіксовано випадки, коли “натовп”, наче єди-
не ціле, всмоктував поліцейських у свою гущавину, безжально їх потім знищу-
ючи)40. Автору покищо невідомо, хто були дійсні члени отих “робітничих
дружин” (припущення ж про те, що пересічний робітник, відпрацювавши 8-10
годин, увечері, замість відпочинку, йшов тренуватися в стрільбі й вивчати
прийоми самооборони, ми відкидаємо, як малоймовірне), та зрозуміло одне –
це була досить значна сила, впоратися з якою не спромоглася навіть відлагод-
жена каральна система імперії, не кажучи вже про кволий Тимчасовий уряд.
Звісно, настільки добре відмуштрована велика кількість людей готувалась
її “вчителями” далеко не для миру, бо не спокій громадян був при цьому її го-
ловною метою, а скоріше – навпаки у нашому випадку – націлювання на май-
бутнє громадянське протистояння). Не бажаючи оперувати самими лише при-
пущеннями, ми свідомо оминаємо питання про тотальну участь дружинників
в усіх перелічених вище подіях, але факти, де достовірно прослідковується їх
вплив, усе ж таки перелічимо.
І першим у цьому ряду слід відмітити харківський інцидент 3 березня 1917 р.
В той день околодочний наглядач та декілька поліцейських зразу ж після свого
приходу на мітинг робітників заводу Шиманського (куди вони прибули лише як
спостерігачі, як представники вже нової влади) були затримані тамтешніми
дружинниками, обеззброєні й закриті у повітці. Про це, навіть з деяким су-
мом, сповістила міська газета “Южный край” та сама, що, захлинаючись від
радощів, поперед усіх в Україні помістила в себе на шпальтах схвальний мате-
ріал про лютневі події у столиці імперії, отримала за це догану від властей і ду-
же пишалася своєю до них опозиційністю41. Луганські дружинники – гартма-
75
нівці роззброїли спочатку мирних жандармів, потім – таких же поліцейських,
а на додачу (очевидно, насолоджуючись власною безкарністю) – ще й народ-
них ополченців, відібравши в останніх всі гвинтівки. Їх же колеги з Патронно-
го заводу, не обмежуючись цим, у пошуках зброї почали грабувати приватні
магазини та помешкання (обходити квартири й реквізувати зброю за плату, за
термінологією радянської історичної науки), вилучаючи у фабрикантів, завод-
чиків, інших “експлуататорських і підозрілих елементів” (яких такими визна-
чали самі учасники конфіскацій), револьвери, шаблі, майно та коштовності42.
Пікантність даної ситуації полягала в тому, що у багатьох місцях демократи,
не зважаючи на відверті злочини цих грабіжників проти життя й власності, не
гребували залучати їх до своєї міліції, перебираючи тим самим і на себе ваго-
му частку провини за той терор, що його на кожному кроці чинили останні. В
подальшому дружинники стануть ленінською червоною гвардією, й їм дуже
згодиться набутий за лібералів досвід “класової боротьби”.
Розглянемо тепер нашу проблему з точки зору окремих соціальних груп.
Зразу ж слід відзначити, що після приходу до влади Тимчасового уряду у кра-
їні розпочалася так звана “війна всіх проти всіх”. З одного боку, протиставля-
ючи себе самодержавству з його практикою корпоративного суспільства, а з
іншого, – граючись демократичними гаслами, вітчизняні пошукачі громад-
ської справедливості дуже швидко зліквідували майже всі стримуючі моменти
взаємоіснування між класами та прошарками, втратили важелі ефективного
впливу на їх поведінку. І це повною мірою стосувалося й України.
Розбещуючи пролетарів, використовуючи в своїх інтересах їх руйнівну си-
лу, верхівка революціонерів, однак, досить швидко сама стала заручницею
власних дій. Зрозумівши, чого варті робітники і ті, хто стояв за ними, вона по-
чинає особисті вузькостанові вимоги підносити над проблемами інших груп
населення, добиваючись у зв’язку з цим для себе особливого, привілейовано-
го становища. Це не більшовики вигадали тезу “робітництво – рушійна сила
революції” – вони лише довели до крайнощів те, що стали мусирувати лібе-
рал-демократи. А раз так, то воєдино об’єктивно зливалися образи “прибіч-
ника царизму” та “експлуататора”, чорносотенця й підприємця, протистоян-
ня ненависним старим порядкам перетворювалось у боротьбу проти фабрик,
заводів, промисловості, далі – проти тих, хто поводився інакше. Саме цим, на
нашу думку, і пояснюються та епідемія самочинного знищення третіх змін,
введення скороченого робочого дня, зменшення інтенсивності й продуктив-
ності праці, вивезення за ворота в тачках самих дисциплінованих інженерів і
майстрів, що прокотилася Києвом, Черніговом, Харковом, Катеринославом,
Охтиркою, Прилуками, Феодосією, іншими містами й містечками східної
Наддніпрянщини у березні на початку квітня 1917 р., те бажання замінити ро-
боту біля верстата балаканиною в різного роду виборних комітетах і комісіях,
у так званих радах робітничих та солдатських (“рачих і собачих”, як називали
їх правоконсервативно налаштовані сучасники) депутатів, котре торкнулося
навіть провінції й стало виявом вельми високої громадської активності43.
“Геть! Баста! Шабаш! Кінчай роботу! Свободи!” – ось як це виглядало нас-
правді, хоча заради справедливості слід відзначити, що відверто злочинна по-
ведінка в даному разі саме у той час була ще рідкістю. Лють прийде пізніше, в
травні-червні, коли зруйноване таким чином виробництво вже не дасть ані за-
робітної плати, ані товарів (“Життя робітників України з кожним днем погір-
шувалося” – констатуватимуть радянські автори)44, а товариші-більшовики
підкажуть: “Он там живе багатій, забери у нього!”.
Жертвою безвідповідальної діяльності Тимчасового уряду став також осо-
76
бовий склад армії, в тому числі Південного та Південно-Західного фронтів.
Розуміючи, що без нейтралізації впливу самодержавства на війська їх перемо-
га неможлива, революційні демократи всіляко намагалися привернути на свій
бік солдатів. Але оскільки використовувати найбільш виграшне у цьому пла-
ні гасло “Геть війну!” вітчизняні ліберали не могли (адже союзники, що бага-
то в чому привели дану “нову генерацію” до влади, вимагали перш за все учас-
ті Росії у війні до переможного кінця), то вирішили піти шляхом нацьковуван-
ня рядового складу на фельдфебелів і офіцерів, зображуючи (як й у випадку з
робітництвом) безпогонників оплотом майбутньої свободи, а їх командирів
(незалежно від того, визнали вони лютневі порядки чи ні) – “знущальниками”,
“реакціонерами”, “оплотом обскурантизму”, “гальмом на шляху до соціаль-
ного прогресу”. Саме цю мету переслідували “Наказ № 1”, процедура вибор-
ності начальників, створені із санкції Таврійського палацу різного роду вико-
навчі комітети в кожній частині до роти включно, ради солдатських депутатів,
штат комісарів, червона символіка, маніфестації й т. ін. Всі ці явища дуже за-
важали оперативному керуванню батальйонами та полками, викликаючи роз-
дратування всіх чесних командирів. Однак подібного роду контрреволюційні
емоції не те що не віталися, а, навпаки, викликали жорстокі репресії з боку
ззовні начебто безсилої влади. Зокрема 12 березня 1917 р. солдати 1-ої батареї
5-го Сибірського артилерійського дивізіону (ХІ армія) заарештували свого
командира підполковника Захаренка і старшого офіцера Безчеревних лише за
те, що вони невірно (звичайно ж, на думку самих репресантів) тлумачили роз-
порядження центральної адміністрації45. Через два дні розпропагандовані пі-
хотинці ув’язнили командира 87-го Сибірського полку, який вимагав віднов-
лення у ввіреній йому частині справжньої (а не революційної) дисципліни, за-
перечував проти “носіння червоних розеток у строю” (й цього “страшного
злочинця” під посиленим конвоєм – на це засобів вистачало! – терміново від-
правили до Києва)46. По багатьох частинах прокотилася також інспірована
центром епідемія відмови особового складу від старих бойових знамен свого
підрозділу, причому у разі випадку більшість офіцерів, що “... терпляче зно-
сять незліченні образи солдатів, яких збуджують до непокори численні комі-
тети, створені в найближчому тилу”, кидалися на захист цього останнього, на
їх думку, оплоту загиблих уже традицій47.
Перед загрозою фізичного знищення, коли стало небезпечним навіть захо-
дити до казарми, офіцери із свого боку також об’єднувалися через голови фік-
тивних офіцерських комітетів при місцевих виконкомах у справжні (нерідко
напівлегальні) союзи взаємозахисту та допомоги, що, звичайно ж, мали виму-
шений обставинами переважно антисолдатський характер. Так, калічачи долі
тисяч конкретних людей, ліберал-революціонери поклали початок смертель-
ного антагонізму у військах, який, завдяки їм, через 9 місяців переможно за-
вершать революціонери-ленінці, зірвавши спочатку з офіцерів погони (гру-
день 1917 р.), а потім – перефарбувавши солдатів у червоноармійців (і, враже-
на демократичною тенденцією взаємної зненависті, армія не зможе об’єднати-
ся для відсічі цьому вже відвертому тероризмові).
На межі шкідництва балансувала й економічна політика Тимчасового уря-
ду в Україні. Залицяючись перед робітництвом як рушійною силою революції,
діячі його значно ослабили державне опікування промисловістю, безкарно до-
пускаючи у ній численні порушення самими працюючими виробничого режи-
му. Часто пишуть, що боротьба за свободу в лютому-березні 1917 р. охопила
всі без винятку значні підприємства Наддніпрянщини, у тому числі більшість
шахт Донбасу, місцеві електростанції. При цьому, однак, забувають, що ре-
77
зультатом цього була дестабілізація тисяч, зупинка сотень, руйнування десят-
ків фабрик, заводів, копалень, рудників і що ще страшніше – деформація пси-
хології самих працюючих, котрі, пишаючись своїм славним революційним
минулим приборкувачів деспотизму, намагалися виробляти менше, а отриму-
вати набагато більше. А якщо додати сюди штучно зведену фактично до нуля
трудову дисципліну (коли авторитет майстра чи начальника цеху вже не озна-
чав майже нічого) та елементи суто класового протистояння (а саме тоді по-
чали “експропріювати експропріаторів”), то стає зрозумілим чому в порівнян-
ні із січнем 1917 р. у квітні рівень виробництва в Наддніпрянщині зменшився
у 8, а продуктивність праці у 12 разів48, а сама регіональна промисловість опи-
нилася на межі коллапсу.
Дещо подібне можна сказати й щодо сільського господарства. До всіх
труднощів воєнного часу тут також додалися ще і хвороби демократії – ха-
отичний розподіл та перерозподіл замель, погроми поміщицьких садиб,
викликаний цим занепад великих високопродуктивних економій, небажан-
ня одних працювати, неможливість для інших не те що займатися рільниц-
твом, а й навіть існувати в аграрному секторі місцевої економіки – призве-
ли до того, що у тому ж таки квітні 1917 р. площа посівного клину (в порів-
нянні з аналогічним періодом річної давнини) скоротилася майже втричі, а
валовий збір зерна (листопад 1917 р.) – у 8 разів (та й зібране через повну
руйнацію до того часу всієї системи внутрішньої торгівлі не було де діва-
ти)49.
Все більш чітких рис набувала і дестабілізація фінансової системи. Зви-
чайно, до введення таких псевдогрошей, як керенки, ще не дійшло (давався
взнаки внутрішній потенціал зруйнованої імперії), але інфляція, викликана
вищезазначеними процесами у промисловості та сільському господарстві, а
ще більше – соціальною політикою влади (коли з демократичних поривань
задовольнялися найменші вимоги того ж робітництва щодо підвищення
зарплати, й останнє, не підкріплюючись товарною масою, відбувалося ма-
ло не кожного тижня), вже почала набирати своїх шалених оборотів50. “На-
віщо мені ця клята свобода, коли я не можу прогодувати сім’ю, не можу ку-
пити дітям молока та хліба”, – сказав 26 березня 1917 р. на заводському зіб-
ранні службовців один з інженерів київського “Арсеналу”51. І у нас немає
сумніву, що подібного типу висловлювання (які, до речі, міські демократи
засудили як контрреволюційні) лунали, відбиваючи реальний стан речей, не
лише в Києві.
На додаток дозволимо собі одне альтернативне припущення. Відомо,
що за часів правління у Німеччині власного, не менш ліберального, аніж ро-
сійський Тимчасовий, демократичного уряду (1918-1933) від голоду, холоду
й злиднів загинуло 6 млн. німців, тобто щомісяця помирало до 34 тис. чол.
Враховуючи подібність політичної долі та схожість демографічних показ-
ників цього району Європи і східного Подніпров’я, можна стверджувати те,
що в останньому за два перших революційних місяці 1917 р. летальними
жертвами лише економічних нестатків стали як мінімум 15-20 тис. чол. (як-
що ж врахувати постраждалих від усіх інших типів тогочасного безладдя та
безвладдя, то цифру цю доведеться збільшити, мабуть, у 2,5 – 3 рази, й скла-
дання хоча б приблизного мартиролога тих подій – на совісті майбутніх віт-
чизняних істориків).
Звернімося тепер до сфери ідеологічного життя. Тут дійсно створено було
атмосферу плюралізму, але лише на рівні понять “революція – контрреволю-
ція”, тобто все, що сприяло утвердженню “свята свободи”, ставало можли-
78
вим, а заважаючі цьому тенденції категорично заборонялися. Почалося цьку-
вання власного минулого, котре оголошувалося недостойним цивілізованої
людини, зображувалося виключно в чорних фарбах (звісна річ, ті з учнів, сту-
дентів та викладачів місцевих гімназій і університетів, хто з цим не погоджу-
валися, були відраховані або позбулися засобів до існування). Православна
церква, з якою зрівняли у правах всі інші конфесії, до буддизму й поганства
включно, була поставлена на шлях примусової демократизації (не випадко-
во навіть патріарх Тихін прийняв свою посаду з рук лібералів) та очищення
від “чорносотенних елементів”, коли своїх приходів позбавлялися сотні свя-
щеників, котрі не відповідали “нормам нового життя”. Здійснювалися пе-
реслідування за політичні переконання: так, скрізь було розігнано “Союзи
російського народу” і “Союзи Михайла Архангела”, їх активних членів
ув’язнено, позакривано всі монархічні та правоконсервативні газети, люди
з антиліберальним світоглядом втратили будь-які виборчі права. Нато-
мість, як гриби після дощу, незрозуміло на які гроші, почали видаватися
різного роду бюлетені, вісники, листки, “голоси”, які не те що не інформу-
вали населення, а, навпаки, ангажували його з позицій тієї чи іншої партії
(вони, до речі, не були ні в якій мірі й дзеркалом епохи, тому що, спираю-
чись лише на них, неможливо зрозуміти, що ж тоді насправді відбувалося).
Набувають розповсюдження гасла типу “Бога немає!”, “Геть сором!”, вини-
кають і починають легально діяти товариства з красномовними назвами
“Прах”, “Ад”, ініціатори, виголошувачі та учасники яких з мовчазно-зло-
чинної згоди нових властей заводили у безодні сатанинські, стовідсотково
справджуючи новозавітне твердження про те, що благородними побажан-
нями вимощено широку дорогу у пекло.
Отже, маємо наступні види протиправної практики Тимчасового уряду
щодо населення східної Наддніпрянщині в лютому-березні 1917 р.:
а) містичний тероризм, котрий полягав у тому, що дії місцевих лібералів
накладали на величезну кількість людей тавро відступників від Бога, клятво-
порушників і зустрічальників демонів (тобто демонстрантів);
б) політичний тероризм – насильницьке знесення самодержавства у країні,
завдяки якому величезні території надовго опинилися в ярмі нелегітимного іс-
нування;
в) соціально-класовий тероризм, тобто система заходів нової влади, нап-
равлена на розпалювання ненависті всіх проти всіх;
г) економічний тероризм, що призвів до занепаду промисловості, сільсько-
го господарства, торгівлі, фінансово-кредитної сфери;
д) ліберальний тероризм, або злочинне вигравання завідомо нездійсненни-
ми гаслами, котрі лише розбещували народ.
У конкретному житті все це проявлялося в руйнації старих правоохо-
ронних органів та жорстокому переслідуванні їх співробітників, у потуран-
ні цій руйнації й у підбитті людей на останні, у засміченні українського сус-
пільства різного роду карними злочинцями, в небажанні та нездатності
створити владу, яка могла б дати відсіч різного роду покидькам, у навмис-
ному відданні народу їм на поталу, у перекладанні власних гріхів на голови
чорносотенців. Реальною повсякденністю стали переслідування й обмежен-
ня за політичні переконання, хаос у місті та на селі, розвал фабрично-завод-
ського й аграрного секторів виробництва, пов’язане з ними катастрофічне
зубожіння населення. Зброя в руках солдатів із засобу захисту Вітчизни пе-
ретворилася на спосіб зведення власних рахунків. А результатом вищезаз-
наченого були скалічені душі, спаплюжена пам’ять, затьмарений розум, ро-
79
зорені долі, десятки і сотні тисяч жертв, лише пам’ять про які дає нам усі під-
стави спростувати вигадки про лютневий переворот як подію ненасильницьку
та вважати його справжнім передднем “червоного (тобто кровавого) жовтня”.
1 Воробьевский Ю.А. Путь в Апокалипсис. Падут знамена ада. – М., 2000. – С. 149.
2 Більш детально про це див.: По слову Святого Завета // Русская идеология. – М., 2000. –С.
377-382, 390-394, 402-406.
3 Турченко Ф.Г. Новітня історія України. Частина перша (1917-1945). 10 клас. –К., 1994. –
С.13.
4 Февральский 1917 года переворот в Петрограде и Крыму. – Сб. материалов. – Одесса,
1926. – С. 149-152; Черниговщина в канун Великого Октября. – Х., 1931. – С. 80-83; 1917-й год на
Полтавщине. – Сб. док. и материалов. – Х., 1928. – С. 46-50.
5 Бюллетень Екатеринославского временного исполнительного комитета общественных и
рабочих организаций. – № 8. – 11 марта 1917 г.
6 История Украинской ССР. – В 9 томах. – Т.У. – К., 1978. – С. 377.
7 Известия Харьковского Совета рабочих депутатов. – 4-5 марта 1917 г.
8 Київський міський державний архів. – Ф. 338, оп. 1, спр. 20, арк. 54-54 зв.
9 Там само. – Спр. 24., арк. 100-100 зв.
10 Там само. – Спр. 20, арк. 155.
11 Там само. – Арк. 202.
12 Приднепровский край. – 6 марта 1917 г.; Вестник Юга (Екатеринослав). – 10 марта 1917
года; Бюллетень Екатеринославского временного Исполнительного коми тета общественных и
рабочих организации. - № 8. – 11 марта 1917 г.
13 Харитонов В.Л. Лютнева революція 1917 р. на Україні. – Х., 1966. – С. 108-109.
14 Южные ведомости (Симферополь). – 7 марта 1917 г.
15 Див.: Одесские новости. – 8 марта 1917 г.
16 Из истории Октябрьской революции в Киеве. Воспоминания. – Х., 1927. – С. 97-99;
Киевская мысль. – 6 марта 1917 г.; 1917-й год на Киевщине. Хроника событий. – Х., 1928. – С.6;
Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине. – Февраль 1917 – апрель 1918
годов. – Т.1. – К., 1957. – С. 58
17 Див.: Буздалін С.Ф. Лютнева революція в Харкові // Боротьба за перемогу Радянської
влади на Україні. – Зб. спогадів. – Київ, 1957. – С. 145.
18 Нариси історії Полтавської обласної партійної організації. – Х., 1981. – С. 59.
19 Трудовая газета. – 7 марта 1917 г.
20 Боротьба за владу Рад на Поділлі. – Зб. док. і матеріалів. – Хмельницький, 1957. –С. 37-
38.
21 Див.: Известия Киевского Совета рабочих депутатов. – № 1. – 11 марта 1917 г.; Известия
исполкома Киевского совета объединенных организаций. – № 1. – 16 марта 1917 г.
22 Швед А.Н. Революционные события в Павлограде (март 1917 – март 1918) // Летопись
революции. – № 4, – 1927. – С. 105.
23 Див.: Голос Юга (Елисаветград). – 9 марта 1917 г.
24 Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине. – В ІІ томах. – Т.1. – К.,
1957. – С. 342-343.
25 Из истории революционных потрясений в Новороссии и в Крыму. – Ялта, 1920. – С. 119-
121.
26 Дическуло В.П. Моральный облик нашей революции // Вестник юридических наук. –
Прага, 1928. – С. 96-97.
27 Большевистская ЧеКа и ее предшественники. Воспоминания переживших безвременье. –
Галлиполи, 1922. – С. 110.
28 Мортиролог жертв февральского 1917 г. переворота в России. – Составил В.П.Грейве. –
Белград, 1929. – С. 24.
29 Дическуло В.П. Вказ. праця – С. 101.
30 Авдеев Н.В. Революция 1917 года. Хроника событий. – Т.1. – Январь-апрель. – Москва-
Петроград, 1923. – С. 85.
31 Див.: Крестьянское движение в 1917 году. – М.,-Л., 1927. – С. 5; Харитонов В.Л. Вказ.
80
праця. – С. 207
32 Боротьба за владу Рад на Поділлі. – С. 40.
33 Харитонов В.Л. Вказ. праця. – С. 208
34 Революционное движение в России после свержения самодержавия. – Док. и материалы.
– М., 1957. – С.682
35 Качинский В.П. Крестьянское движение // 1917 год в Харькове. – Х., 1927. – С.194.
36 Мацегора М. Боротьба більшовиків Катеринославщини за селянські маси в період
підготовки й проведення Великої Жовтневої соціалістичної революції. – Дніпропетровськ, 1957.
– С. 8.
37 Крестьянское движение в 1917 г. – М.,-Л., 1927. – С. 6.
38 Боротьба за владу Рад на Поділлі. – С. 39.
39 Гончаренко Н. Советы Донбасса в 1917 году. Сталино, 1957. – С. 21; Кихтев С.
Коммунисты Донбасса в период подготовки и проведения Великой Октябрьской
социалистической революции. – К., 1954. – С. 24; Подготовка Октябрьской социалистической
революции на Украине. – К., 1955. – С. 197, 205-206.
40 Бурджалов Э.Н. Вторая русская революция. Восстание в Петрограде. – М., 1967. – С. 199-
203; Бурджалов Э.Н. Вторая русская революция. Москва, фронт, периферия. – М., 1971. – С. 180-
182.
41 Южный край. Х., 3 марта 1917 г.
42 Рассказы о великих днях.- Воспоминания. – Донецк, 1957. – С. 14.
43 Раенко Я.П. Хроника исторических событий на Дону, Кубани и Черноморье. Март 1917
– март 1918. – Ростов-на-Дону, 1957. – С. 49-50; Борьба за Советскую власть в Крыму. –
Документы и материалы. – Симферополь, 1957. – С. 28; Революционное движение в России после
свержения самодержавия. – Док. и матераилы. М., 1957. – С. 172.
44 Модестов В.В. Рабочее и профсоюзное движение в Донбассе до Великой Октябрьской
социалистической революции. – М., 1957. – С. 106.
45 Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине. – Т. 1. – К., 1957. – С. 404.
46 Харитонов В.Л. Вказ. праця. – С. 114-115
47 Революция на Украине по мемуарам белых. – М.,-Л., 1930. – С. 5.
48 Мануйлов В.А. Экономика России и февральский переворот 1917 г. – Петроград, 1918. –
С. 80-81.
49 Там само. – С. 104.
50 Там само. – С. 120.
51 Київський міський державний архів. – Ф. 338, оп. 1, спр. 28, арк. 100.
81
|