Джерела з історії вищої духовної освіти в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.)
Gespeichert in:
| Datum: | 2002 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2002
|
| Schriftenreihe: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185884 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Джерела з історії вищої духовної освіти в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.) / Н.А. Шип // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2002. — Вип. 5. — С. 100-104. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-185884 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1858842025-02-09T13:18:11Z Джерела з історії вищої духовної освіти в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.) Шип, Н.А. Політичні студії 2002 Article Джерела з історії вищої духовної освіти в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.) / Н.А. Шип // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2002. — Вип. 5. — С. 100-104. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2307-5791 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185884 uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Політичні студії Політичні студії |
| spellingShingle |
Політичні студії Політичні студії Шип, Н.А. Джерела з історії вищої духовної освіти в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.) Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| format |
Article |
| author |
Шип, Н.А. |
| author_facet |
Шип, Н.А. |
| author_sort |
Шип, Н.А. |
| title |
Джерела з історії вищої духовної освіти в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_short |
Джерела з історії вищої духовної освіти в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_full |
Джерела з історії вищої духовної освіти в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Джерела з історії вищої духовної освіти в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Джерела з історії вищої духовної освіти в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_sort |
джерела з історії вищої духовної освіти в україні (хіх - початок хх ст.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2002 |
| topic_facet |
Політичні студії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185884 |
| citation_txt |
Джерела з історії вищої духовної освіти в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.) / Н.А. Шип // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2002. — Вип. 5. — С. 100-104. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| work_keys_str_mv |
AT šipna džerelazístorííviŝoíduhovnoíosvítivukraíníhíhpočatokhhst |
| first_indexed |
2025-11-26T02:32:47Z |
| last_indexed |
2025-11-26T02:32:47Z |
| _version_ |
1849818477732298752 |
| fulltext |
Í.À.Øèï
(Êè¿â)
ÄÆÅÐÅËÀ Ç ²ÑÒÎв¯ ÂÈÙί ÄÓÕÎÂÍί ÎѲÒÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
(Õ²Õ - ïî÷àòîê ÕÕ ñò.)
Проблема забезпеченості джерелами будь-якої теми історичного дослід-
ження постає перед кожним науковцем. Від їх характеру, кількості та різнома-
нітності, а також походження і стану збереження залежить новизна й глибина
висвітлення того чи іншого питання, наближення до об'єктивності в оцінках
різноманітних подій та явищ суспільного життя. У колі актуальних проблем,
розробкою яких займається історична наука, перебуває і духовна освіта, зок-
рема вища. Її репрезентує спеціальний навчальний заклад - Київська духовна
академія, заснована в 1819 р. на базі зреформованої Києво-Могилянської.
Формально вона перестала існувати у 1919 р., але ще деякий час її викладачі
індивідуально працювали із студентами на власних квартирах.
Діяльність Київської духовної академії ще не знайшла адекватного висвіт-
лення в історичній науці. Впродовж століття остання була єдиним вищим ду-
ховним навчальним закладом в Україні, служила не лише знаряддям русифі-
каторської політики царату, як вважали деякі дослідники (Д.Дорошенко), а й
принесла велику користь в освітній, науковій, видавничій галузях, не кажучи
про суто церковно-релігійні справи. Отже, метою цього повідомлення є озна-
йомлення тих, хто цікавиться освітньою діяльністю духовенства, з неопублі-
кованими джерелами, хоча б часткове вивчення яких сприятиме створенню
об'єктивної наукової праці з минулого названої академії. З власного досвіду
вивчення проблеми вищої духовної освіти в Україні зазначимо, що ця історія
останньої є цікавою і повчальною на фоні загального підвищення у суспільс-
тві інтересу до релігії та церкви в цілому. Її всебічне висвітлення сприятиме
формуванню більш гармонійного уявлення про тогочасне суспільство. Адже у
ній відбилися різноманітні церковно-релігійні, політичні, соціально-економіч-
ні й національно-культурні проблеми.
Найважливішими джерелами вивчення історії Київської духовної академії
є документи Центрального державного історичного архіву України в м. Киє-
ві та фонди Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вер-
надського. Велику цінність мають опубліковані джерела, зокрема "Акты и до-
кументы, относящиеся к истории Киевской академии" (У 5-ти томах. - К.,
1910. - 1915. Частина останніх є унікальними, оскільки їх оригінали втрачено
назавжди, а також "Труды Киевской духовной академии". Весь комплекс дже-
рел складає те підґрунтя, на якому можна реконструювати основні віхи цер-
ковно-релігійної історії ХІХ - початку ХХ ст., у тому числі вищої духовної ос-
віти. Насамперед це ф. 711, який хронологічно охоплює період від 1804 до
1919 рр. і нараховує 18 787 одиниць зберігання. Як бачимо, вищеназваний
фонд утворено в рік прийняття Статуту духовних академій. Тут широко пред-
ставлено документи, що відбивають її організаційну структуру, господарську
діяльність: ф. 711, оп. 3, спр. 1081 - про перебудову приміщення останньої; оп.
7, спр. 2 - про будівництво водопроводу і газопроводу в приміщеннях нав-
чального закладу; оп. 3, спр. 40, 160, 233, 309 - листування з Київською казен-
ною палатою про виділення коштів на утримання академії. Зберігається та-
кож багато фінансово-економічних та загальних звітів про її стан, евакуацію
до Казані в зв'язку з війною (ф. 711, оп. 3, спр. 3780), про складання проекту
100
нового Статуту (оп. 3, спр. 2889 за 1906 р.), про затвердження гетьманом
П.Скоропадським останнього (оп. 3, спр. 3975 за 1918 р.) й ін.
На особливу увагу заслуговують документи, в яких відбито ставлення викла-
дачів навчального закладу до проблем української мови. Їх вивчення потребує
особливої толерантності, оскільки офіційний статус академії примушував її бути
законослухняною, через що русифікаторська політика впроваджувалася в Укра-
їні також у галузі духовної освіти. Безперечно, частина студентів і викладачів
потрапляла під її вплив. Однак, як засвідчують джерела, впродовж ХІХ ст. ака-
демія в мовному питанні виступала з нейтральних позицій1. Це підтверджуєть-
ся російським літературним критиком та мемуаристом П. В. Анненковим, який
у травні 1862 р. в листі з Києва повідомляв про успіхи духовенства в організації
народної освіти. При чому, зазначав дописувач, духовні школи дотримувалися
"золотої середини між двома таборами - українським і російським - у питанні
про мову початкової освіти"2. В листах, що зберігаються у відділі рукописів
Державної бібліотеки Російської Федерації в Москві, влітку 1863 р. він писав,
що навіть у такій цитаделі "православ'я, самодержавства й народності", як Ки-
ївська духовна академія, посилилися українські настрої, серед студентів поши-
рюються вірші українською мовою3. А у 1917 р. під час загострення соціаль-
них та національних суперечностей в Україні позиція професорів академії ви-
явилася хиткою. Частина з них поставилася негативно до процесу україніза-
ції. У справах 3871 і 3876 (ф. 711, оп. 3 ЦДІА України в м. Києві) є відомості
про звернення її керівництва до Св. Синоду про відкриття курсів україноз-
навства й водночас обговорення проекту протесту "Проти насильницької ук-
раїнізації Півдня Росії"4. Уважне вивчення всіх перипетій, пов'язаних з остан-
ньою, свідчить, що викладачі академії неоднозначно сприймали суспільно-по-
літичні події того часу та що в ній існували національно-патріотичні сили.
Документи цього фонду вичерпно характеризують студентство, починаю-
чи від його кількісного й персонального складу та завершуючи відомостями
про успішність, поведінку, стан здоров'я, розподіл після завершення навчання
(ф. 711, оп. 1, т. 1, спр. 28 - книга поведінки студентів; спр. 1583 - про розподіл
випускників; оп. 3, спр. 4793, 4800, 4816, 4880 - курсові роботи студентів; спр.
8348 - про введення форми для останніх; оп. 1, спр. 7213 - теми кандидатських
творів) і самі останні, які свідчать про широту їх тематики: "Нужно ли изуче-
ние светской литературы для богослова?", "О совести и ее значении в духов-
ной жизни", "Духовная письменность в допетровской Руси", "Публицистичес-
кое направление в проповеди нашего времени", "Значение творений Кирилла
и Мефодия для болгарской литературы" (оп. 3, спр. 4793, 4800, 4802, 4811,
4816, 4880 й ін). Не менш цікаві за проблематикою й твори абітурієнтів, що
зберігаються у згаданому фонді: "Имеет ли какое-либо значение история рус-
ской литературы для богословского образования?", "Характеристика произ-
ведений Гоголя", "Значение философии в общей системе образования", "Зна-
чение Карамзина и Пушкина для русского литературного языка" (оп. 3, спр.
4948, 4952, 4975, 4983, 4984) та ін.
В окрему дослідницьку проблему, яку можна проаналізувати за архівними
джерелами, слід винести навчання в академії студентів - іноземців православ-
ного віросповідання (оп. 1, спр. 4928, 5944; оп. 3, спр. 1756 тощо). Ознайомлен-
ня з документами й публікаціями з історії Київської духовної академії свід-
чить, що у ній навчалися вихідці з південно- та східнослов'янських країн, які
згодом на своїй батьківщині поширювали православну віру, засновували
школи, бібліотеки, друкарні. Вони отримували стипендію від Св. Синоду або
Міністерства внутрішніх справ. За свідченням джерел, наприклад, у 1894 -
101
1895 навчальному році в академії навчалося 25 іноземців, 17 з них стипендію
виплачував Св. Синод5.
Різноманітні джерела архівного фонду Київської духовної академії дають
змогу всебічно розглянути стан її забезпечення професорсько-викладацькими
кадрами, професійну діяльність останніх: послужні списки (оп. 1, т. 1, спр. 69,
1703, 1858); відомості про їх матеріальне забезпечення, конспекти лекцій (оп. 3,
спр. 1274).
Для розуміння важливої ролі Київської духовної академії в розв'язанні цер-
ковно-релігійних проблем, здійсненні її викладачами наукових досліджень з фі-
лософії, церковної історії, історії України тощо великий фактичний матеріал да-
ють сотні архівних справ як загального характеру, так і персоналій: І Скворцо-
ва, В. Завітневича, В. Чеховича, Д. Поспєхова, І. Малишевського, П. Юркевича,
М. Петрова, С. Голубєва, П. Кудрявцева й ін. Вони наполегливо працювали у
галузі підготовки фахівців для самої ж академії та духовних семінарій. Рада ака-
демії присуджувала наукові ступені й звання кандидата, магістра і доктора бо-
гослов'я та церковної історії. Це питання приверне увагу дослідників з точки зо-
ру проблематики й організації науково-кваліфікаційного процесу6.
Отже, наукова діяльність академії може зацікавити світських і церковних
дослідників. Передусім викладачі і студенти останньої розробляли питання істо-
рії церкви, в тому числі минулого духовної освіти. Тому не дивно, що представ-
ники не одного покоління вихованців досліджували навчальну, науково-освіт-
ню, місіонерську, проповідницьку діяльність своєї alma mater. Архівні джерела
свідчать про вагомий внесок її професорів у розробку релігійної ідеології7.
Результати наукових досліджень викладачів та студентів виходили окре-
мими виданнями, а також друкувалися в тогочасній періодиці, зокрема "Тру-
дах Киевской духовной академии". Стосовно згаданого журналу з упевненіс-
тю можна сказати, що він заслуговує на спеціальне історіографічне досліджен-
ня як з боку світських, так і церковних істориків. "Труды Киевской духовной
академии" - одне з найтриваліших періодичних видань дожовтневої доби
(1860 - 1918 рр.), але досі всебічному критичному огляду не піддавалося, за
виключенням першого двадцятиріччя8. У згаданому 711 фонді ЦДІА України
в м. Києві є відомості про роботу редколегії цього журналу, витрати на його
утримання (оп. 1, спр. 7113; оп. 3, спр. 1530); про заснування й діяльність Цер-
ковно-археологічного та Історичного музею (оп. 3, спр. 967) та Релігійно-
просвітницького товариства.
З питань функціонування академії є відомості також у документах фонду Ки-
ївської духовної консисторії (ф.127), що як адміністративна установа православ-
ної церкви існувала з 1721 р. (згідно із затвердженим Петром І "Духовним регла-
ментом") до прийняття декрету радянської влади про відокремлення церкви від
держави (січень 1919 р.). З 1786 р. до 1832 р. Київська духовна консисторія нази-
валася Дикастерія. Цей фонд нараховує 158 270 справ. У них відбито економіч-
ну, культурну, благочинну діяльність церкви, матеріали з'їздів духовенства з пи-
тань народної освіти (ф. 127, оп. 675, спр. 187; оп. 680, спр. 29; оп. 682, спр. 776,
777; оп. 778, спр. 373; оп. 851, спр. 423; оп. 858, спр. 269; оп. 860, спр. 379; оп. 864,
спр. 431; оп. 998, спр. 116 та багато ін.), документи про вищу освіту (оп. 652, спр.
415; оп. 777, спр. 40; оп. 778, спр. 84;, оп. 782, спр. 126). Зокрема справи, що міс-
тять загальні відомості про Київську духовну академію, знаходимо в описах 219,
222, 227, , 374, 389; з питань фінансування - 219, 222, 383; про кадри - 219, 227, 231,
379, 386; про студентів - 253, 374, 376, 380, 382 та ін., про святкування 50-річчя
навчального закладу - оп. 758, спр. 411.
З документів фонду 707 - Управління Київського учбового округу - можна
102
дізнатися про дозвіл щодо створення в духовних академіях фундаментальних
студентських бібліотек (оп. 296, спр. 27); про результати іспитів із Св. письма,
історії, логіки й інших предметів у Московському, Київському, Петербурзько-
му та Казанському вищих духовних навчальних закладах (оп. 296, спр. 28);
промову М. Петрова на урочистих зборах Київської духовної академії 28 ве-
ресня 1876 р. "Исторический взгляд на взаимные отношения между сербами и
русскими в образовании и литературе", а також звіт останньої за 1875 - 1876
навчальний рік.
Про діяльність Київської духовної академії є матеріали й у ф. 182 (кан-
целярія київського митрополита), зокрема звіт про ревізію (оп. 1, спр. 153);
листування із Св. Синодом про призначення студентів місіонерами в Абха-
зію (оп. 2, спр. 4) тощо.
Крім архівних документів, важливим джерелом для дослідження історії ви-
щої духовної освіти є рукописні матеріали. Багато з них відрізняються від по-
передніх своїм неофіційним, неканцелярським походженням. Тому у них час-
то досить помітно проявляється суб'єктивний фактор. Разом з архівними до-
кументами вони створюють повноцінну та різнобічну картину розвитку вищої
духовної освіти в Україні.
В Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернад-
ського колекція рукописів Київської духовної академії (ф. 160) налічує 2214
одиниць зберігання. На жаль, цей фонд не структуровано, справи розміщено
не у хронологічному порядку, що ускладнює процес пошуку відповідних ма-
теріалів. Гадаємо, він є також предметом власне джерелознавчого досліджен-
ня. Проблема наукового опису і систематизації цієї колекції давно назріла.
Для прикладу наведемо деякі назви справ, щоб переконати, що в останній збе-
рігаються цінні історичні матеріали, залучення яких до наукового обігу спри-
ятиме більш глибокому дослідженню академії у загальноісторичному контек-
сті ХІХ - початку ХХ ст. Це конспекти лекцій, списки студентів, викладачів,
твори вихованців, листування, спогади, тексти церковних проповідей, руко-
писи церковно-релігійного й історичного характеру, відомості про Церковно-
археологічне та історичне товариств, музей, бібліотеку тощо. В матеріалах
цього фонду є кілька свідчень про те, що після офіційного закриття у 1919 р.
академія ще функціонувала ( ф. 160, № 1403 - прохання Є. Чечота її ректорові
про зарахування його студентом (березень 1923 р.); ф. 160, № 1404 - аналогіч-
не прохання А. Вороніна (березень 1923 р.); в ф. 191 Д.І. Богдашевського є
лист Є. Левитського ректорові Василію про включення його до числа студен-
тів на наступний курс (лютий 1922 р.), а також зошит для запису лекцій з за-
гальнообов'язкових предметів, які читалися студентам у V семестрі (1923 р.)).
Наукову цінність становлять особові фонди деяких вихованців цього
навчального закладу, які згодом у ньому ж і викладали, займалися наукою,
громадськими справами. Серед них ф. 191 Д. І. Богдашевського, ф. 194 С. Т.
Голубєва, ф. 184 А. С. Криловського, ф. 154 П. Г. Лебединцева, ф. 155 Ф. Г.
Лебединцева, ф. 335 О. Г. Лотоцького, ф. 175 Ф. І. Титова, фонди академі-
ків АН УСРР, які здобули освіту в Київській духовній академії, - К. Г. Воб-
лого (ф.38), М. І. Петрова (ф. 225). Увагу дослідників приверне, зокрема ф.
162 І. М. Королькова - заслуженого професора цього навчального закладу,
викладача грецької мови. Як відомо, там добре було поставлене вивчення
класичних мов, про що свідчать і матеріали даного фонду. Крім автобіогра-
фічних відомостей про І. М. Королькова, тут міститься багато фактів про
діяльність академії, професуру, методику викладання, є програми з грецької
мови та літератури.
103
Для комплексного дослідження історії вищої духовної освіти вищезгадані
рукописи особистого походження є незамінним джерелом, яке має свої особ-
ливості й потребує, як і архівні документи, критичного аналізу.
В короткому повідомленні неможливо охопити джерела з усіх сфер діяль-
ності Київської духовної академії, що тривала впродовж ста років та сприйма-
лася у суспільстві як органічна складова тогочасної освітньої системи. Озна-
йомлення з документальними матеріалами дає змогу зорієнтувати дослідників
на висвітлення важливих аспектів цієї багатогранної проблеми: церковно-ре-
лігійної, навчальної, видавничої і просвітницької діяльності, наукових дослід-
жень у галузі церковної й громадянської історії, філософії, психології, зв'язків
академії з православним світом, місця останньої у культурно-освітньому прос-
торі Києва та України в цілому. Це дозволяє сприймати її не ізольовано і збаг-
нути ті ідеологічні, організаційні, фінансові труднощі, які вона переживала у
зв'язку з суспільно-політичними подіями ХІХ - початку ХХ ст.
1 ЦДІА України у м.Києві - Ф. 711, оп. 3, спр. 3872, арк. 3-5, 10-11, 19 зв., 39-40, 66, 68;
Шип Н.А. З історії Київської духовної академії // Український історичний журнал. - 1996. -
№3. - С.95-96.
2 Анненков П. В. и его друзья. Литературные воспоминания и переписка 1835 - 1885
годов. - СПб., 1892. - С.376.
3 Державна бібліотека РФ у м. Москва. Відділ рукописів. - Ф. 447, - к. 3, од. зб. 2,
арк. 183.
4 Шип Н.А. Київська духовна академія - центр вищої духовної освіти Наддніпрянської
України (ХІХ - поч. ХХ ст.) // Український історичний журнал. - 1999. - №2. - С.67-69.
5 Шип Н.А. Вихідці з південно- і східнослов'янських країн у Київській духовній академії
(ХІХ - поч. ХХ ст.)//Історіографічні дослідження в Україні. - Вип. 9. - К., 1999. - С.332-333.
6 ЦДІА України у м. Києві. - Ф. 711, оп. 3, спр. 517, арк. 1, 3-4; оп. 1, спр. 604, арк. 1, 4, 6.
7 Там само. - Спр. 1682, арк. 15-15зв.; спр. 2778, арк. 40-40зв., 60-64.
8 Корольков И.Н. Двадцатилетие журнала "Труды Киевской духовной академии". - К.,
1883; Шип Н.А. Видавнича і просвітницька діяльність Київської духовної академії // Київська
старовина. - 1999. - №3. - С.5-6.
104
|