Гідроксамові кислоти як місткові ліганди

Розглянуто донорні властивості гідроксамових кислот як місткових лігандів. Проаналізовано відомі способи координації гідроксамових кислот, встановлено особливості будови поліядерних координаційних сполук. Рассмотрены донорные свойства гидроксамовых кислот как мостиковых лигандов. Проанализированы из...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Украинский химический журнал
Дата:	2010
Автори:	Скопенко, В.В., Фрицький, І.О., Голеня, І.О., Бойко, О.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України 2010
Теми:	Неорганическая и физическая химия
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185938
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Гідроксамові кислоти як місткові ліганди / В.В. Скопенко, І.О. Фрицький, І.О. Голеня, О.М. Бойко // Украинский химический журнал. — 2010. — Т. 76, № 3. — С. 3-13. — Бібліогр.: 83 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-185938
record_format	dspace
spelling	Скопенко, В.В. Фрицький, І.О. Голеня, І.О. Бойко, О.М. 2022-10-25T14:18:14Z 2022-10-25T14:18:14Z 2010 Гідроксамові кислоти як місткові ліганди / В.В. Скопенко, І.О. Фрицький, І.О. Голеня, О.М. Бойко // Украинский химический журнал. — 2010. — Т. 76, № 3. — С. 3-13. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. 0041–6045 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185938 541.49 Розглянуто донорні властивості гідроксамових кислот як місткових лігандів. Проаналізовано відомі способи координації гідроксамових кислот, встановлено особливості будови поліядерних координаційних сполук. Рассмотрены донорные свойства гидроксамовых кислот как мостиковых лигандов. Проанализированы известные способы координации гидроксамовых кислот, установлены особенности строения полиядерных координационных соединений. The review is dedicated to consideration of donor properties of hydroxamic acids as bridging ligands. The known coordination modes of hydroxamic acids are analyzed, the peculiarities of molecular structure of coordination compounds on their basis are considered. uk Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України Украинский химический журнал Неорганическая и физическая химия Гідроксамові кислоти як місткові ліганди Гидроксамовые кислоты как мостиковые лиганды Hydroxamic acids as bridging ligands Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Гідроксамові кислоти як місткові ліганди
spellingShingle	Гідроксамові кислоти як місткові ліганди Скопенко, В.В. Фрицький, І.О. Голеня, І.О. Бойко, О.М. Неорганическая и физическая химия
title_short	Гідроксамові кислоти як місткові ліганди
title_full	Гідроксамові кислоти як місткові ліганди
title_fullStr	Гідроксамові кислоти як місткові ліганди
title_full_unstemmed	Гідроксамові кислоти як місткові ліганди
title_sort	гідроксамові кислоти як місткові ліганди
author	Скопенко, В.В. Фрицький, І.О. Голеня, І.О. Бойко, О.М.
author_facet	Скопенко, В.В. Фрицький, І.О. Голеня, І.О. Бойко, О.М.
topic	Неорганическая и физическая химия
topic_facet	Неорганическая и физическая химия
publishDate	2010
language	Ukrainian
container_title	Украинский химический журнал
publisher	Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України
format	Article
title_alt	Гидроксамовые кислоты как мостиковые лиганды Hydroxamic acids as bridging ligands
description	Розглянуто донорні властивості гідроксамових кислот як місткових лігандів. Проаналізовано відомі способи координації гідроксамових кислот, встановлено особливості будови поліядерних координаційних сполук. Рассмотрены донорные свойства гидроксамовых кислот как мостиковых лигандов. Проанализированы известные способы координации гидроксамовых кислот, установлены особенности строения полиядерных координационных соединений. The review is dedicated to consideration of donor properties of hydroxamic acids as bridging ligands. The known coordination modes of hydroxamic acids are analyzed, the peculiarities of molecular structure of coordination compounds on their basis are considered.
issn	0041–6045
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/185938
citation_txt	Гідроксамові кислоти як місткові ліганди / В.В. Скопенко, І.О. Фрицький, І.О. Голеня, О.М. Бойко // Украинский химический журнал. — 2010. — Т. 76, № 3. — С. 3-13. — Бібліогр.: 83 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT skopenkovv gídroksamovíkislotiâkmístkovílígandi AT fricʹkiiío gídroksamovíkislotiâkmístkovílígandi AT golenâío gídroksamovíkislotiâkmístkovílígandi AT boikoom gídroksamovíkislotiâkmístkovílígandi AT skopenkovv gidroksamovyekislotykakmostikovyeligandy AT fricʹkiiío gidroksamovyekislotykakmostikovyeligandy AT golenâío gidroksamovyekislotykakmostikovyeligandy AT boikoom gidroksamovyekislotykakmostikovyeligandy AT skopenkovv hydroxamicacidsasbridgingligands AT fricʹkiiío hydroxamicacidsasbridgingligands AT golenâío hydroxamicacidsasbridgingligands AT boikoom hydroxamicacidsasbridgingligands
first_indexed	2025-11-25T23:31:21Z
last_indexed	2025-11-25T23:31:21Z
_version_	1850584498233671680
fulltext	НЕОРГАНИЧЕСКАЯ И ФИЗИЧЕСКАЯ ХИМИЯ УДК 541.49 В.В. Скопенко, І.О. Фрицький, І.О. Голеня, О.М. Бойко ГІДРОКСАМОВІ КИСЛОТИ ЯК МІСТКОВІ ЛІГАНДИ Розглянуто донорні властивості гідроксамових кислот як місткових лігандів. Проаналізовано відомі способи координації гідроксамових кислот, встановлено особливості будови поліядерних координаційних сполук. ВСТУП. Гідроксамові кислоти (ГК) є одним з класичних і найбільш детально досліджених сі- мейств хелатних лігандів у координаційній хімії [1—5]. Традиційні сфери застосування ГК і коор- динаційних сполук на їх основі охоплюють ана- літичну хімію та екстракційну металургію [1, 6]. Крім цього, ГК є важливими біолігандами, що входять до складу природних сидерофорів і вико- ристовуються в фармакології як хелатні терапев- тичні агенти, інгібітори металоферментів і анти- біотики [1—3, 7—11]. Висока комплексоутворююча здатність ГК бу- ла відмічена ще на початку їх досліджень, відразу після їх відкриття Лоссеном у 1869 році [1]. Най- більш відомою стала характеристична кольоро- ва реакція з солями заліза (ІІІ), що супроводжує- ться забарвленням розчину у яскраво-червоний колір. Вона стала основою для чутливого якісно- го та кількісного визначення заліза, а також ГК та їх похідних [12, 13]. Пізніше було досліджено процеси взаємодії різноманітних алкіл- і арил- гідроксамових кислот з йонами багатьох металів і встановлено, що ГК часто утворюють дуже стій- кі малорозчинні або інтенсивно забарвлені внут- рішньокомплексні сполуки, в яких гідроксамат- аніони координовані (О,О’)-хелатним способом з утворенням 5-членних циклів. Відповідні реакції комплексоутворення знайшли широке викорис- тання в кількісному аналізі (переважно для граві- метричного та спектрофотометричного визначен- ня металів) та гідрометалургії [1]. Крім цього, було знайдено, що деякі ГК вия- вилися потужними інгібіторами ряду металофер- ментів, причому їх інгібіторна активність напря- му пов’язана із вираженою здатністю блокувати металовмісні активні центри шляхом утворення хелатних комплексів [3]. У 60–70 роках минулого століття з’явилися перші повідомлення про при- сутність гідроксаматних груп у складі ряду важ- ливих природних молекул та виражену біологічну активність ГК. Насамперед це стосується відкрит- тя природних гідроксаматвмісних переносників заліза — сидерофорів, а також встановлення того факту, що ГК є потужними інгібіторами ряду металовмісних ферментів [3]. Зазначені відкриття примусили переглянути традиційні уявлення про ГК, які відтепер стали розглядатися як важливі біоліганди та об’єкти дослідження фармакології та біонеорганічної хімії. Що ж стосується координаційної хімії, то до останнього часу за гідроксамовими кислотами за- кріпилося дещо трафаретне уявлення як про кла- сичні (О,О’)-хелатні ліганди у контексті дослід- ження реакцій з йонами металів, які приводять до утворення (О,О’)-хелатних сполук. У результаті ГК вважаються традиційними органічними реагента- ми в аналітичній хімії. Саме в такому плані ви- світлюється координаційна хімія ГК у виданих у 80-х роках минулого сторіччя монографіях [1, 2] з хімії ГК , а також оглядових статтях, присвячених розгляду донорних властивостей ГК. Протягом останніх 15—20 років успіхи коор- динаційної хімії та хімічної ензимології значно збільшили уявлення про донорні властивості ГК та відкрили нові можливості їх використання. Після першого повідомлення у 1989 році про міст- кову координацію ГК [14] було досліджено ряд принципово нових структур гідроксаматних ком- плексів, які наочно продемонстрували виражену схильність ГК до місткового зв’язування двох, трьох, а в деяких випадках навіть чотирьох йонів металів, що в свою чергу приводило до утворення координаційних сполук високої ядерності, ціка- вих з точки зору можливості створення молеку- лярних магнітних матеріалів на їх основі. У 80—90-х роках з’явилися повідомлення про © В.В. Скопенко, І.О. Фрицький, І.О. Голеня, О.М . Бойко , 2010 ISSN 0041-6045. УКР. ХИМ . ЖУРН . 2010. Т . 76, № 3 3 відкриття нових способів координації ГК у скла- ді координаційних сполук, відмінних від тради- ційного (О,О’)-хелатного. Після серії публікацій, присвячених гідроксаматвмісним поліядерним сполукам — металокраунам (МС) — стало зрозу- мілим, що ГК можуть виявляти багато різнома- нітних способів координації, зокрема, місткових, і, як потенційно місткові ліганди, можуть бути основою для одержання поліядерних координа- ційних сполук. Це сприяло появі інтересу до ГК як перспективних лігандів у молекулярному маг- нетизмі та супрамолекулярній хімії. Нарешті, в останні роки в літературі з’явилися публікації, присвячені реакційній здатності координованих ГК , які продемонстрували можливий потенціал використання ГК у металоорганічній хімії та органічному синтезі. Значні успіхи у хімії ГК, досягнуті протягом останніх років, потребують систематизації та уза- гальнення, а також переосмислення ролі ГК як важливої групи традиційних лігандів у коорди- наційній хімії. Зокрема, необхідно відкинути тра- диційне уявлення про ГК як класичні хелатні лі- ганди і розглядати їх відтепер насамперед як місткові ліганди. Переважна більшість оглядових статей по ГК, що з’явилися у літературі протягом останніх 15 років, була присвячена їх властивос- тям як інгібіторам металоензимів [7—10, 15]. Ли- ше в останні три роки з’явилися дві оглядові статті, в яких уперше проводилися спроби проа- налізувати таку особливість ГК , як здатність до місткової координації [16, 17]. Однак у зазначе- них оглядах, а також у ряді оригінальних дос- лідницьких статей на цю тему не було глибокого аналізу літературних даних, як правило, автори обмежувалися розглядом 4—5 способів містково- го зв’язування ГК , так що більшість відомих способів координації ГК залишалися поза увагою авторів. Все це спонукало нас до написання цього огляду, в якому ми намагалися проаналізувати насамперед роботи по дослідженню нових спо- собів координації ГК. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ. Незаміщені гід- роксаматні групи містять у своєму складі три альтернативні донорні центри — два атоми кис- ню та один атом азоту, а також два протони, здатні до дисоціації і заміщення йонами металів. В N- та O-заміщених ГК кількість здатних до ди- соціації протонів зменшується, крім того, відпо- відні атоми азоту та кисню втрачають здатність координувати йони металів. ГК та їх аніони існують у двох таутомерних формах — гідроксамовій і α-гідроксиоксимній. Крім цього, за даними ЯМР, кожна з цих форм може існувати як Z - і E-ізомери (рис. 1). Як і у ви- падку амідів, набагато більш преференційними є Z -ізомери. Звичайні незаміщені гідроксамові кислоти, як правило, знаходимо виключно у гідроксамовій фор- мі [2]. Оксимна форма є набагато менш стійкою, однак у розчинах ГК можуть існувати у вигляді рів- новажної суміші двох таутомерів, хоча виділити оксимну форму здебільшого не вдається. Остання характеризується відносно більшим вмістом і біль- шою стійкістю у лужних розчинах. В той же час для О-алкілованих ГК (наприклад, для бензоїлацетил- гідроксамової кислоти) через різну розчинність двох форм в етиловому ефірі можливе виділен- ня обох форм. При цьому стійкість оксимної фор- ми набагато менша. Крім цього, оксимна форма може реалізовуватися в координованих гідрок- саматах у складі координаційних сполук, що бу- де обговорюватися нижче. Висновки щодо існу- вання ГК в одній із таутомерних форм роблять- ся найчастіше на підставі результатів рентгено- структурного аналізу, ЯМР та ІЧ-спектроскопії. ГК є слабкими кислотами: значення pKa, що відповідає дисоціації О–Н-протона звичайно зна- ходиться в межах 8–11 логарифмічних одиниць. Типові значення аліфатичних ГК складають 9–11 логарифмічних одиниць, ароматичних — 8–9. В той же час присутність сильних електроноакцеп- торних груп у α-положенні по відношенню до гідроксаматної функції може суттєво (на 1–2 по- рядки) знижувати величини pKa. Так, величина pKa 2-оксиміногідроксамової кислоти складає 8.16, а 5-нітросаліцилгідроксамової кислоти — 5.56 [1]. Дисоціація N–H-протонів, як і у випадку амідів, може відбуватися лише у сильнолужному середо- Неорганическая и физическая химия Рис. 1. Таутомерні форми гідроксамових кислот. 4 ISSN 0041-6045. УКР. ХИМ . ЖУРН . 2010. Т. 76, № 3 вищі, але відповідні величини pKa, очевидно, сут- тєво нижчі, ніж у амідів (15–18). Про це свідчить повідомлене значення pKa для О-етилацетогідрок- самової кислоти (11.37), в якій немає О–Н-про- тонів, тобто дисоціації можуть зазнавати лише протони N–H-функції [1]. Полегшення дисоціації може бути пов’язано з існуванням таутомерної оксимної форми моноаніону в розчині, подальше депротонування якої може відбуватися набагато легше, ніж гідроксаматного таутомеру, особливо якщо моноаніон входить до складу хелатного металоциклу (рис. 2). Однак у літературі немає відомостей про вимірювання другої константи дисоціації незаміщених ГК, яка відповідає дисо- ціації N–H-протону. Це свідчить про те, що вели- чина даної константи перевищує 12 логарифмі- чних одиниць. У той же час є ряд повідомлених структур гідроксаматних комплексів, які містять залишки двократно депротонованих ГК, коорди- нованих як у гідроксаматній, так і у оксимній формах. Основна функція ГК виражена вкрай не- значно: протонування ГК з утворенням катіонів може відбуватися лише у середовищі концентро- ваних сильних кислот (сірчаної, хлорної тощо). Як і у випадку амідогруп, більшість хімічних властивостей гідроксаматних груп можна інтер- претувати з точки зору делокалізації неподіле- ної електронної пари атома азоту на π-орбіталі карбонільної групи. Більш того, на відміну від амідогруп, у гідроксаматних групах атом азоту безпосередньо утворює ковалентний зв’язок з атомом кисню, який також бере участь у перероз- поділі електронної густини з атомa азоту. Дані ефекти приводять до того, що зв’язок С–N дея- кою мірою набуває подвійного характеру, нас- лідком чого є планарна будова гідроксаматних груп [18]. N-заміщені гідроксаматні групи координую- ться йонами металів лише через атоми кисню, третинний атом азоту не бере участі в утворенні зв’язку. Така ж сама ситуація спостерігається у не- заміщених по атому азоту гідроксаматних групах, якщо вони утворюють комплекси з металами, не здатними істотно знижувати рКa амідних прото- нів. N-координація гідроксаматних груп без зaмі- щення протону йоном металу повинна була б привести до втрати планарності. Очевидно, що по- дібні зміни енергетично невигідні, у зв’язку з чим такий тип координації не реалізується [19]. При N-депротонуванні гідроксаматних груп з’являється можливість координації йоном металу атома азоту зі збереженням площинної будови са- мої групи. В присутності йонів перехідних металів pKa N–H-протонів ГК, як і у випадку амідів, може значно знижуватися. Процеси депротонування гід- роксаматного атома азоту та утворення зв’язків метал—азот є характерними лише для небагатьох металів, що суттєво виграють в енергії стабілізації кристалічним полем при заміщенні кисню азотом у їх координаційній сфері. Що стосується “жорст- ких” йонів металів, які виявляють високу спорі- дненість до кисневих донорів, то взаємодія ГК з йонами таких металів у присутності лугів також може приводити до двократного депротонування ліганду з одночасним перегрупуванням в оксимну форму з утворенням (О,О’)-хелатного циклу. Аналіз літературних даних дозволяє стверд- жувати, що на сьогоднішній день відомі 20 спо- собів координації гідроксамових кислот у складі координаційних сполук (таблиця). При цьому слід підкреслити, що 16 з них були знайдені протягом останніх 20 років (після встановлення можливо- сті місткової координації гідроксаматів у 1989 ро- ці), зокрема 8 з них — після 2000 року (таблиця). Зазначимо, що із 20 відомих способів координації 13 є містковими. Очевидно, що і в найближчому майбутньому можливе знаходження нових спо- собів координації. Зокрема, поки що немає рент- геноструктурних підтверджень можливості реалі- зації µ3-О-місткової координації гідроксаматно- го атомa кисню (без участі у координації карбо- нільного кисню), а також способів координації, в яких би карбонільний атом кисню зв’язував два Рис. 2. Ступінчасте депротонування гідроксамових кис- лот з послідовним утворенням гідроксаматного та α-гід- роксиоксиматного комплексів. ISSN 0041-6045. УКР. ХИМ . ЖУРН . 2010. Т . 76, № 3 5 йони металів (без участі гідроксаматного кисню). Хелатна (N ,O)-координація N–O з утворенням тричленного металоциклу досі не отримала жод- ного рентгеноструктурного доказу, хоча раніше висновок про утворення такого циклу було зроб- лено на підставі результатів експериментальних досліджень у розчині і теоретичних розрахунків [20]. Монодентатна координація гідроксамових кислот або їх аніонів через гідроксаматний або карбонільний атом кисню (таблиця, А, В) є нети- повою для гідроксаматів і спостерігається дуже рідко. Монодентатна координація через карбоні- льний кисень (таблиця, А) була зафіксована лише у двох випадках. У комплексі мангану (ІІ) з о-хі- нолін-гідроксамовою кислотою [21] монодентат- на О-координація нейтральної гідроксаматної гру- пи супроводжується утворенням 5-членного хе- латного циклу за участю додаткового донорної групи атома азоту хінолінового кільця (рис. 3). Також спосіб координації А спостерігався у струк- турі натрієвої солі піридин-2,6-дигідроксамової кис- лоти, причому N–O-група є депротонованою [22]. Монодентатна координація через гідрокса- Неорганическая и физическая химия Способи координації гідроксаматної групи в координаційних сполуках (у дужках указано рік першого рентгено- структурного спостереження) Рис. 3. Будова координаційної сполуки мангану (ІІ) з о-хі- нолін-гідроксамовою кислотою [Mn(o-quha)(H2O)2Cl2] [21]. 6 ISSN 0041-6045. УКР. ХИМ . ЖУРН . 2010. Т. 76, № 3 матний кисень (таблиця, В) у чистому вигляді бу- ла зафіксована лише у чотирьох випадках, зокре- ма, у структурі комплексу диметилолова (ІV) з N-метилацетогідроксамовою кислотою (рис. 4) [23] та біядерному комплексі галію (ІІІ) з поліфунк- ціональним сидерофором ангуібактином (рис. 5) [24]. В останньому утворення хелату за участю гід- роксаматного кисню і тіазолатного азоту вияв- ляється суттєво більш преференційним, ніж утво- рення класичного (О,О’)-гідроксаматного хелату, оскільки в останньому випадку унеможливлюва- лося би утворення чотирьох суміжних хелатних циклів. Отже, в даному випадку такий спосіб ко- ординації є значною мірою вимушеним. Спосіб В (таблиця) також може реалізовува- тися у стерично ускладнених сполуках з обмеже- ною кількістю вакантних позицій у координацій- ній сфері. Так, монодентатна координація аніону фенілгідроксамової кислоти спостерігалася в ак- сіальній позиції порфіринового комплексу заліза (ІІІ) (рис. 6) [25] та у сполуках триарилстибію і тетрафенілстибонію [26, 27]. Також у літературі є декілька прикладів монодентатної О-координації депротонованого залишку N-гідроксисукцинімі- ду та його похідних, які з формальної точки зору є аніонами гідроксамових кислот [26]. Монодентатна N-координація нейтральної гідроксаматної групи, яка знаходиться в оксимній формі (таблиця, C), була зареєстрована лише у чо- тирьох випадках, причому вона може реалізову- ватися лише за умови утворення хелатного циклу за участю гідроксаматного атома азоту та іншої донорної групи, що знаходиться в α- або β-поло- женні по відношенню до гідроксаматної. Так, у вну- трішньокомплексній сполуці паладію (ІІ) з саліцил- гідроксамовою кислотою (Sha) складу [Pd(Sha– H)2] два моноаніони Sha утворюють 6-членні хелатні цикли за участю атомa кисню депротоно- ваної фенольної групи та оксимного атомa азоту (рис. 7) [28]. Також нещодавно було повідомлено Рис. 4. Будова комплексу диметилолова (ІV) з N-метилацетогідроксамовою кислотою [23]. Рис. 5. Будова біядерного комплексу галію (ІІІ) із гідроксаматвмісним сидерофором ангуібактином [24]. Рис. 6. Будова порфіринового комплексу заліза (ІІІ) з монодентатною координацією гідроксаматного кисню в аксіальній позиції [25]. Рис. 7. Будова внутрішньокомплексної сполуки паладію (ІІ) з саліцилгідроксамовою кислотою [28]. ISSN 0041-6045. УКР. ХИМ . ЖУРН . 2010. Т . 76, № 3 7 структури трьох комплексів з оксалодигідрокса- мовою кислотою (Oxha) складу [M(phen)2(Oxha)]- (NO3)2⋅2H2O (де phen — 1,10-фенантролін; M = = Cu2+, Mn2+, Co2+) [29]. У даних сполуках Oxha координована у хeлатний спосіб через обидва гід- роксаматні атоми азоту, отже, кожна гідроксамат- на група формально є монодентатно N-коорди- нованою [29]. Класичним і найбільш типовим вважається (О,О’)-хелатний спосіб координації однократно де- протонованої гідроксаматної групи (таблиця, D). Реалізація цього способу координації, як правило, супроводжується утворенням стійких і дуже часто малорозчинних внутрішньокомплексних сполук з йонами металів, які знайшли широке застосу- вання в аналітичній хімії [1, 6]. Перше рентгеност- руктурне підтвердження даного способу коорди- нації з’явилося в 1969 році в результаті досліджен- ня кристалічної будови дигідрату трис-(бензо- гідроксамато)заліза (ІІІ) [30]. У наступні роки було проведено численні рентгеноструктурні до- слідження комплексів багатьох металів, зокрема, міді (ІІ) [31], хрому (ІІІ) [32], торію (ІV) [33] та гаф- нію (ІV) [34] з аналогічним типом координації. (О,О’)-хелатна координація (таблиця, D) спо- стерігалася у більшості досліджених структур гід- роксаматних металокомплексів; на початок 2010 року кількість повідомлених структур з таким ти- пом координації перевищувала 170, причому май- же третина з них приходиться на гідроксамати заліза (ІІІ). Більшість досліджених сполук, в яких реалізується спосіб координації D, є трис-(гід- роксаматами), для гафнію (IV) [34] і торію (IV) [33, 35] повідомлено структури тетракіс(гідрокса- матних) комплексів. (О,О’)-хелатний спосіб координації гідрокса- матів може також реалізовуватися при двократ- ному депротонуванні ГК, при цьому утворюється координований двозарядний аніон в оксимній фо- рмі (таблиця, E). Як зазначалося вище, у відсу- тності йонів металів-комплексоутворювачів йо- нізація гідроксаматних груп по другому ступеню не відбувається і присутність “вільних” двозаря- дних аніонів не вдається зафіксувати ані в роз- чині, ані в кристалічному стані у вигляді солей. У складі координаційних сполук двозарядні аніони ГК в оксимній формі завжди координуються (О,О’)-хелатним способом або похідними від ньо- го хелатно-містковими способами координації (див. нижче). Як правило, сполуки, в яких реалі- зується спосіб E (таблиця) одержують при дода- ванні двох еквівалентів основи на один гідрокса- матний ліганд, найчастіше у неводних розчинах. Спосіб координації E у гідроксаматних сполуках металів уперше був зафіксований у комплексі ура- нілу (VI) [36] з N-фенілбензогідроксамовою кис- лотою і пізніше неодноразово спостерігався у гідроксаматних комплексах “жорстких” елементів p-блоку (силіцію [37, 38], германію [37], диалкіл- олова [39], трифенілстибію [27]), трьох- і більш високозарядних йонів d- і f-металів (кобальту (III) [40, 41], хрому (III) [40, 42], оксохрому (V) [43], диоксомолібдену (VI) [44, 45]), а також металів підгрупи платини (платини (II) [46, 47], осмію (II) [48]). Загальна кількість досліджених методом рент- геноструктурного аналізу координаційних спо- лук, в яких реалізується спосіб координації E (таб- лиця), налічує декілька десятків. Цікаво, що серед цих сполук є лише один комплекс заліза, пові- домлений у 2008 році [49], що ще раз підтверджує виключно високу стійкість (О,О’)-хелатних гід- роксаматів заліза (ІІІ) з координацією способом D (таблиця). Поряд з (О,О’)-хелатними способами коорди- нації моно- та дианіонів ГК відомі також нечис- ленні випадки такої координації нейтральних ГК (таблиця, F). Уперше такий спосіб координації було зафіксовано при рентгеноструктурному до- слідженні одновимірного координаційного полі- меру талію (І) з моноаніоном малонодигідрокса- мової кислоти (Maha) складу [Tl(Maha-H)]n [50]. У цій сполуці ацидоліганд містить дві гідроксаматні функції — одну нейтральну і одну депротоновану, координовані (О,О’)-хелатними способами (таб- лиця, D та F відповідно). Пізніше спосіб координа- ції F (таблиця) було виявлено у координаційному полімері літію з бензогідроксамовою кислотою (Bzha) складу [Li(Bzha-H)(Bzha)]n [51], а також у різнолігандному комплексі нікелю (ІІ) з тетра- дентатним лігандом піридиламінового типу (PyA) та ацетогідроксамовою кислотою (Aha) скла- ду [Ni(PyA)(Aha)](ClO4)2⋅MeOH [52]. Відомі також сполуки, в яких реалізуються місткові способи координації гідроксаматних груп за участю гідроксаматного атомa кисню. Ці спо- соби координації включають один моноатомно- містковий (µ2-О’, таблиця, H) і чотири хелатно- місткових, зокрема, бінуклеативний (О,µ2-О’) (таблиця, I), два тринуклеативних: (О,µ3-О’) і (µ2- О,µ2-О’) (таблиця, J, K), а також бінуклеативний (О,µ2-О’) хелатно-містковий спосіб на основі дво- кратно депротонованої гідроксаматної групи в Неорганическая и физическая химия 8 ISSN 0041-6045. УКР. ХИМ . ЖУРН . 2010. Т. 76, № 3 оксимній формі (таблиця, L). Слід зазначити, що способи координації H та J спостерігалися лише у багатояде- рних структурах, де вони реалізують- ся поряд з іншими, більш типовими способами координації. Приклади са- мостійної реалізації даних способів ко- ординації у координаційних сполуках на сьогоднішній день невідомі. Хелатно-містковий спосіб коорди- нації (О,µ2-О’) з містковим гідрокса- матним атомом кисню (таблиця, I) не- одноразово спостерігався при дослід- женні структур біядерних комплексів, що використовувались як структурні моделі біметальних активних центрів ферментів, отримані при заміщенні карбоксилатних лігандів на гідрокса- матні у карбоксилатних димерах ніке- лю (ІІ), кобальту (ІІ), мангану (ІІ) і цинку [53— 57], наприклад, у комплексі складу [Ni2(Aha-H)2- (TMEDA)2(OAc)](OAc)⋅HOAc⋅H2O (де TMEDA — N,N,N’,N’-тетраметил-1,2-діаміноетан) [56]. Гідроксаматні атоми кисню двох лігандів вико- нують роль одноатомних містків, координуючи одночасно два йони металу, ще один місток утво- рює ацетатна група [56]. Переважна більшість із 40 комплексів, у яких було спостережено спосіб координації I — це біядерні сполуки, у яких центральні атоми пов’язані одночасно гідрокса- матними та (–OCO–)-карбоксилатними містками. Цікаво, що аналогічний хелатно-містковий спосіб координації (О,µ2-О’) з містковим карбонільним атомом кисню у структурах комплексів не спо- стерігався. Тринуклеативний хелатно-µ3-містковий спо- сіб координації (О,µ3-О’) з трикратно містковим гідроксаматним атомом кисню (таблиця, J) був уперше встановлений при рентгеноструктурному дослідженні 7-ядерного комплексу нікелю (ІІ) з 2- (диметиламіно)-фенілгідроксамовою кислотою [58] і до останнього часу ця сполука залишалась єди- ним прикладом реалізації даного способу коорди- нації. Нещодавно цей спосіб координації був ви- явлений нами у структурі координаційного полі- меру на основі 12-металокрауну-4 міді (ІІ) з мало- номоногідроксамовою кислотою [59], а також йо- го спостерігав Пекорейро у декаядерних гетероме- тальних 22-металокраунових-8 комплексах манга- ну (ІІІ) та лантанідів (ІІІ) із саліцилгідроксамо- вою кислотою складу [LnIII 4MnIII 6(Shi-2H)2(Shi- 3H)6(sal-2H)2(CH3CO2)4(OH)2(CH 3OH)8]4CH3OH (де Ln = Ho, Dy; sal — саліцилова кислота) [60]. У вищезгаданому 7-ядерному комплексі Ноланом був виявлений ще один новий для ГК спосіб коорди- нації — µ2-О’-містковий (таблиця, H) [58]. Цікаво, що у даному комплексі одночасно реалізуються 4 (!) різні способи координації ГК, і він є яскра- вим прикладом використання потенціалу ГК як місткових лігандів (рис. 8), що виявляють вираже- ну тенденцію до утворення структур високої ядер- ності. Спосіб координації H було також зафіксо- вано у комплексі срібла (І) з N-оксифталімідом [61]. Тринуклеативний спосіб координації K (таб- лиця), в якому один гідроксаматний ліганд міст- ково координує три йони металів як через кар- бонільний, так і гідроксаматний атоми кисню, було спостережено у комплексі талію (І) з моно- аніоном оксалодигідроксамової кислоти, в якому в такий спосіб координовані і депротонована, і протонована гідроксаматні групи [50]. Бінуклеативний (O,µ2-O’)-хелатно-містковий спосіб координації гідроксаматної групи в окси- мній формі L (таблиця) спостерігався у чотирьох комплексах диалкілолова з похідними бензогід- роксамової кислоти, причому у двох із них поряд з координованим у спосіб L двозарядним гід- роксамат-аніоном до ЦА також координований інший ліганд (спосіб D, таблиця) [39]. Нова сторінка у дослідженні способів коор- динації гідроксамових кислот була відкрита у 1982 році. При рентгеноструктурному дослідженні спо- луки нікелю (ІІ) з гліцингідроксамовою кислотою Рис. 8. Способи координації гідроксаматних лігандів у структурі гептаядерного комплексу [N i7(2-dmApha-H)2(2-dmApha)8(H2O)2]SO4⋅ ⋅15H2O [58]. ISSN 0041-6045. УКР. ХИМ . ЖУРН . 2010. Т . 76, № 3 9 (Gha) складу Ni(Gha-Н)2 був одержаний перший структурний доказ координації гідроксаматної групи через депротонований атом азоту (табли- ця, G) [62]. У сполуках нікелю (ІІ) [63—65], міді (ІІ) [66] та кобальту (ІІІ) [67] з аміногідроксамо- вими кислотами реалізується такий же спосіб координації. Одержані сполуки на основі 2-оксимінопро- пангідроксамової [68] та саліцилгідроксамової [28, 69] кислот, в яких реалізується спосіб коорди- нації G (таблиця), причому в комплексі пала- дію (ІІ) з саліцилгідроксамовою кислотою N-ко- ординована гідроксамова група є нейтральною та існує в оксимній формі [28]. Для реалізації цього способу координації у молекулі гідроксамової кислоти необхідна присутність ще одного ефек- тивного донора, розташованого в α- або β-поло- женні по відношенню до гідроксаматної групи таким чином, аби ліганд був спроможний утво- рювати 5- або 6-членні хелатні цикли за участю гідроксаматного азоту. Подібно до N-депротоно- ваних амідних груп, в N-координації гідроксамат- них груп можуть брати участь йони металів з високою ЕСКП у сильнопольному лігандному оточенні: Cu2+, Ni2+, Co3+, Pt2+. Зазначимо, що спо- сіб координації G (таблиця) можливий лише для N-незаміщених гідроксаматів, а –ОН-група може бути як протонованою, так і депротонованою. N-координація також була виявлена у бага- тоядерних комплексах з містковою координацією гідроксамової групи (таблиця, M—T), де вона поєднується з хелатоутворенням і/або містковим зв’язуванням через атоми кисню. Біс(екзохелат- ний) спосіб координації M (таблиця) був виявле- ний у ряді сполук, у яких ГК та йони металів пов’язані у циклічну послідовність, зокрема, у металокраунах з вакантною центральною порож- ниною (рис. 9, ліворуч та праворуч), на відміну від більшості металокраунів, де присутність йона металу в центральній порожнині обумовлює ре- алізацію способів N, O, P (таблиця, рис. 9, усере- дині). Зокрема, спосіб M (таблиця) був виявлений у триядерних 9-МС-3 комплексах оксованадію (IV) з саліцилгідроксамовою [14] (до речі, це бу- ло перше повідомлення про спостереження да- ного способу координації) та 2-гідроксинафталін- 3-гідроксамовою кислотами [70], тетраядерному 12-MC-4 мангану (ІІ) з саліцилгідроксамовою ки- слотою, в якому присутня вакантна центральна по- рожнина [71], у гібридному 12-MC-4 нікелю (ІІ) із саліцилгідроксамовою кислотою та оксимом біс- (2-піридил)кетону [72]. Також спосіб M було за- фіксовано у біядерному комплексі платини (ІІ) і триядерному комплексі міді(ІІ) з 2-піридилгід- роксамовою кислотою, в яких також присутні ко- ординовані аміак і піридин [73, 74], а також у структурі шестиядерного комплексу у формі “мо- лекулярної вісімки”, повідомленого Р. Кремером та І.О. Фрицьким, у якому способом M коорди- нований аніон гліцингідроксамової кислоти [75]. Усі відомі комплекси з містковими способа- ми координації N і O (таблиця) відносяться до металокраунів (рис. 9) [17], причому перший з них спостерігався у більш ніж 60 сполуках, у той час як другий, симетричний біс(хелатно)-містковий спосіб координації O (таблиця), в якому один гід- роксаматний ліганд поєднує чотири йони металів, є набагато більш рідкісним. Він спостерігався ли- ше у 6 високоядерних структурах, одержаних на основі мідьвмісних металокраунів, зокрема, у Неорганическая и физическая химия Рис. 9. Приклади повідомлених металокраунів на основі ванадію (IV), нікелю (ІІ) і мангану (ІІ). 10 ISSN 0041-6045. УКР. ХИМ . ЖУРН . 2010. Т. 76, № 3 декаядерному двопалубному біс(12-металокрау- ні-4) на основі 2-амінофенілгідроксамової кис- лоти [31], у гібридному комплексі, що поєднує 12- металокраун-4 на основі саліцилгідроксамо- вої кислоти з двома модулями (15-краун-5)нат- рію [76], а також у структурах двох 28-ядерних гелікатних комплексів, що містять уламки мета- локраунових фрагментів [77]. Спосіб координа- ції N реалізується в усіх металокраунових ком- плексах із зайнятою центральною порожниною, у той час як спосіб O спостерігався у сполуках, в яких карбонільний атом кисню гідроксаматної гру- пи задіяний в утворенні місткового зв’язку з другим йоном металу, а саме у дво- або багатопа- лубних металокраунах, або у металокраунах, де карбонільні атоми кисню утворюють аксіальні координаційні зв’язки з додатковими йонами металів, що не входять до складу металокрауну [17]. Зокрема, спосіб координації O реалізується у багатоядерних агрегатах 12-МС-4 міді (ІІ) на основі фенілаланінгідроксамової кислоти з бен- зоатом або ацетатом міді (ІІ) [78, 79]. Хімії мета- локраунів присвячена нещодавно надрукована ог- лядова стаття [17]. Асоціація металокраунів у більш складні су- прамолекулярні агрегати може відбуватися і за рахунок реалізації додаткової місткової функції гідроксаматного атома кисню (P, таблиця). При- клади реалізації даного способу координації та- кож нечисленні, зокрема, він був зафіксований у 12-МС-4 комплексах мангану (ІІІ) на основі салі- цилгідроксамової кислоти з натрієм і калієм скла- ду [M(ДМФА)2]2(SCN)2{[Mn(Sha-3Н )](ДМФА)4} (M = Na, K) [80, 81], в яких гідроксаматний кисень містково зв’язує три йони металів — один манга- ну та два йони лужних металів (рис. 10). Також спосіб координації P спостерігався у вищезгада- ному 7-ядерному комплексі нікелю (ІІ) з 2-(диме- тиламіно)-фенілгідроксамовою кислотою [58]. До більш рідкісних місткових способів коор- динації гідроксаматних груп за участю атома азо- ту, для кожного з яких відомо лише по одному при- кладу реалізації, відносяться спосіб Q, виявлений у координаційному полімері міді (ІІ) з L-α-ала- нінгідроксамовою кислотою [65], а також µ2-(О)- хелатно-містковий R та µ3-(О)-біс(хелатно)-міст- ковий S способи координації (таблиця), зафіксо- вані нами у структурі координаційного сополіме- ру нікелю (ІІ) і калію з оксалодигідроксамовою кислотою (рис. 11) [82]. Нарешті, екзотичний біс(хелатно)-містковий спосіб T (таблиця) з утворенням тричленного хе- латного циклу спостерігався у двовимірному ко- ординаційному полімері калію і диоксомолібде- ну (VI) з 3-піридингідроксамовою кислотою [83]. При цьому йон молібдену хелатується двома ато- мами кисню, а два йони калію виявляються міст- ково зв’язаними: один монодентатно, а інший з ут- воренням тричленного хелату за участю атомів азо- ту і кисню N–O-групи. Відстані К–О і К–N у цьо- му циклі майже співпадають (3.062 і 3.078 Ao від- повідно), отже, висновок авторів про наявність обох зазначених контактів цілком справедливий [83]. Рис. 10. Будова комплексу [Na(ДМФА)2]2(SCN)2{[MnIII- N(Sha-3H)](ДМФА)4}, в якому реалізується спосіб коор- динації P [80]. Рис. 11. Молекулярна будова комплексу K2[Ni(oxha- 2H)2]⋅2H2O, в якому реалізуються способи координації R та S [82]. ISSN 0041-6045. УКР. ХИМ . ЖУРН . 2010. Т . 76, № 3 11 ВИСНОВКИ. Таким чином, прогрес у хімії гід- роксамових кислот, досягнутий протягом остан- ніх 15 років і напряму пов’язаний з відкриттям но- вих способів координації ГК, дозволяє стверджу- вати, що на сьогодні наші знання про цей клас лі- гандів принципово змінилися порівняно із класи- чними уявленнями. Можна з повною впевненістю стверджувати, що останні 20 років привнесли у ко- ординаційну хімію ГК набагато більше, ніж пер- ші 120 років їх досліджень. При цьому важливо відмітити, що в усіх сучасних напрямках дослід- жень ГК — від тонкого органічного синтезу до розробки нових ліків — ключовим моментом є їх здатність міцно хелатувати йони металів та утво- рювати різноманітні за способами координації, бу- довою та молекулярною топологією металокомп- лекси. Можна очікувати, що відкриття нових спо- собів координації ГК, здійснені останнім часом, будуть сприяти отриманню у найближчі роки но- вих високоядерних нанокоординаційних сполук та розробці високоефективних інгібіторів метало- ферментів і фармацевтичних засобів на їх основі. РЕЗЮМЕ. Рассмотрены донорные свойства гид- роксамовых кислот как мостиковых лигандов. Проана- лизированы известные способы координации гидрок- самовых кислот, установлены особенности строения по- лиядерных координационных соединений. SUMMARY. The review is dedicated to consideration of donor properties of hydroxamic acids as bridging ligands. The known coordination modes of hydroxamic acids are analyzed, the peculiarities of molecular structure of coordi- nation compounds on their basis are considered. 1. Пилипенко А .Т ., Зульфигаров О.С. Гидроксамовые кислоты. -М : Наука, 1989. 2. Жунгиету Г.И ., Артеменко A.И . Гидроксамовые кислоты. -Кишинев: Штиинца, 1986. 3. Chemistry and biology of hydroxamic acids / Ed. H. Kehl. -New York: Karger, 1982. 4. Comprehensive Coordination Chemistry II: in 10 vol / Ed. J.A. McCleverty, T.J. Meyer. -New York: Else- vier/Pergamon, 2005. -Vol. 1. 5. Скопенко В.В., Цивадзе А .Ю., Савранский Л.И., Гарновский А .Д. Координационная химия. -М .: Академкнига, 2007. 6. Пилипенко А .Т , Пилипенко Л.А ., Зубенко А .И . Ор- ганические реагенты в анализе. -Киев: Наук. дум- ка, 1994. 7. Muri E.M .F., Nieto M.J., Sindelar R.D., W illiamson J.S. // Curr. Med. Chem. -2002. -9, № 17. -P. 1631—1653. 8. M arks P.A., Jiang X . // Cell Cycle. -2005. -4, № 4. -P. 549—551. 9. Shao Y ., Gao Z ., M arks P.A., Jiang X . // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. -2004. -101, № 51. -P. 18030—18035. 10. M arks P.A . // Cell Cycle. -2004. -3, № 5. -P. 534—535. 11. Biological Inorganic Chemistry: Structure and Reac- tivity / Ed. I. Bertini, H.B. Gray, E.I. Stiefel, J.S. Valentine. -Univeristy Science Books, Sausalito, Cali- fornia, 2007. 12. Feigl F. Spot Tests in Organic Analysis. -Amsterdam: Elsevier, 1966. -7th Edit. -P. 214. 13. Di M aio G., Tardella P.A . // Gazz. Chim. Ital. -1966. -96. -P. 526—531. 14. Pecoraro V.L. // Inorg. Chim. Acta. -1989. -155, № 2. -P. 171—173. 15. M armion C. J., Griffith D., Nolan K.B . // Eur. J. Inorg. Chem. -2004. -№ 15. -P. 3003—3016. 16. Codd R. // Coord. Chem. Rev. -2008. -252, № 12–14. -P. 1387—1408. 17. M ezei G., Z aleski C.M ., Pecoraro V.L . // Chem. Rev. -2007. -107, № 11. -P. 4933—5003. 18. Sigel H ., M artin R .B . // Ibid. -1982. -82, № 4. -P. 385—426. 19. Общая органическая химия: В 12 т. / Под ред. Д. Бартона и У.Д. Оллиса. -М .: Химия, 1981–1986. -Т. 4. -С. 425—450. 20. Brown D.A., Coogan R .A., Fitzpatrick N.G. et al. // J. Chem. Soc., Perkin Trans. 2. -1996. -№ 12. -P. 2673—2675. 21. Talipov S .A ., Salakhutdinov B.A., Beketov K.M ., Ari- pov T .F. // Uzb. Khim. Zh. -1992. -№ 3–4. -P. 22—24. 22. Griffith D., Chopra A ., M uller–Bunz H., M armion C. // Dalton Trans. -2008. -№ 48. -P. 6933—6939. 23. Harrison P.G., King T.J., Richards J.A. // J. Chem. Soc., Dalton Trans. -1975. -№ 9. -P. 826—830. 24. Hossain M .B., Jalal M .A.F., Van der Helm D. // J. Chem. Cryst. -1998. -28, № 1. -P. 57—60. 25. Cheng L., Khan M .A., Powell D.R. et al. // Chem. Commun. -1999. -№ 19. -P. 1941—1942. 26. W ang G.-C., Xiao J., Y u L . et al. // J. Organomet. Chem. -2004. -689, № 9. -P. 1631—1638. 27. W ang G.-C., Lu Y .-N., Xiao J. et al. // Ibid. -2005. -690, № 1. -P. 151—156. 28. Hall M .D., Failes T .W ., Hibbs D.E., Hambley T.W . // Inorg. Chem. -2002. -41, № 5.-P. 1223—1228. 29. Liu T., W ang Z .-W ., W ang Y .-X., Xie Z .-P. // Acta Cryst. -2007. -E63, № 7. -P. m1887—u936. 30. Lindner H.J., Goettlicher S . // Acta Cryst., Sect. B. -1969. -25. -P. 832—842. 31. Gaynor D., S tarikova Z .A ., Haase W ., Nolan K.B. // Chem. Commun. -2001. -№ 17. -P. 1578—1579. 32. Abu-Dari K., Ekstrand J.D., Freyberg D.P., R aymond K.N . // Inorg. Chem. -1979. -18, № 1. -P. 108—112. 33. Smith W .I., R aymond K.N . // J. Amer. Chem. Soc. -1981. -103, № 12. -P. 3341—3349. 34. Tranqui D., Laujier J., Boyer P. et al. // Acta Cryst., Sect. B. -1978. -34, № 3. -P. 767—770. 35. Riley P.E., Abu-Dari K., Raymond K.N. // Inorg. Chem. -1983. -22, № 26. -P. 3940—3944. Неорганическая и физическая химия 12 ISSN 0041-6045. УКР. ХИМ . ЖУРН . 2010. Т. 76, № 3 36. Smith W .L ., Raymond K.N . // J. Inorg. Nucl. Chem. -1979. -41, № 10. -P. 1431—1436. 37. Biller A., Burschka C., Penka M ., Tacke R. // Inorg. Chem. -2002. -41, № 15. -P. 3901—3908. 38. Tacke R., Bertermann R., Biller A . et al. // Z. Anorg. Allg. Chem. -2000. -626, № 5. -P. 1159—1173. 39. Shang S ., W u J-Z ., Li Q.-C. // Eur. J. Inorg. Chem. -2006. -№ 20. -P. 4143—4150. 40. Bino A . // J. Amer. Chem. Soc. -1987. -109, № 1. -P. 275—276. 41. Failes T .W ., Hambley T .W . // Dalton Trans. -2006. -№ 15. -P. 1895—1901. 42. Abu-Dari K., Raymond K.N . // Inorg. Chem. -1980. -19, № 7. -P. 2034—2040. 43. Gez S ., Luxenhofer R ., Levina A., Codd R., Lay P.A . // Ibid. -2005. -44, № 8. -P. 2934—2943. 44. W ieghardt K., Holzbach W ., Hofer E., W eiss J . // Ibid. -1981. -20, № 2. -P. 343—348. 45. Doerrer L .H., Galsworthy J.R., Green M .L.H. et al. // J. Chem. Soc., Dalton Trans. -1998. -№ 19. -P. 3191—3194. 46. Bellon P.L ., Cenini S ., Demartin F. et al. // Ibid. -1980. -№ 11. -P. 2060—2067. 47. Failes T.W ., Hambley T.W . // Aust. J. Chem. -2003. -56, № 1. -P. 45—48. 48. Boyar E.B., Dobson A., Robinson S.D. et al. // J. Chem. Soc., Dalton Trans. -1985. -№ 4. -P. 621—627. 49. Galardon E., Selkti M ., Roussel P. et al. // Ibid. -2008. -№ 45. -P. 6415—6420. 50. Huang S .-H., W ang R.-J., M ak T.C.W . // Ibid. -1991. -№ 5. -P. 1379—1381. 51. Rericha R., Cisarova I., Podlaha J. // Collect. Czech. Chem. Commun. -1996. -61, № 1. -P. 139—146. 52. Rudzka K., M akowska-Grzyska M .M ., Szajna E. et al. // Chem. Commun. -2005. -№ 4. -P. 489—491. 53. Stemmler A.J., Kampf J.W ., Kirk M .L . et al. // J. Amer. Chem. Soc. -1995. -117, № 23. -P. 6368—6369. 54. Brown D.A ., Glass W .K., Fitzpatrick N.J. et al. // Inorg. Chim. Acta. -2004. -357, № 5. -P. 1411—1436. 55. Brown D.A ., Clarkson G.J., Fitzpatrick N.J. et al. // Inorg. Chem. Commun. -2004. -7, № 4. -P. 495—498. 56. Arnold M ., Brown D.A., Deeg O. et al. // Inorg. Chem. -1998. -37, № 12. -P. 2920—2925. 57. Brown D.A., Errington W ., Fitzpatrick N.J. et al. // Chem. Commun. -2002. -№ 11. -P. 1210—1211. 58. Gaynor D., S tarikova Z .A ., Ostrovsky S . et al. // Ibid. -2002. -№ 5. -P. 506—507. 59. Gumienna-Kontecka E., Golenya I.A ., Dudarenko N.M . et al. // New J. Chem. -2007. -31, № 10. -P. 1798—1805. 60. Z aleski C.M ., Kampf J.W ., M allah T. et al. // Inorg. Chem. -2007. -46, № 6. -P. 1954—1956. 61. Jakob A., Schmidt H., W alfort B. et al. // Z. Anorg. Allg. Chem. -2005. -631, № 6–7. -P. 1079—1086. 62. Brown D.A., Roche A.L., Pakkanen T.A. et al. // J. Chem. Soc., Chem. Commun. -1982. -№ 12. -P. 676—677. 63. Julien-Pouzol M ., Jaulmes S ., Laruelle P. et al. // Acta Crystallogr., Sect. C. -1985. -41. -P. 712—715. 64. Swiatek–Kozlowska J., Gumienna–Kontecka E., Dobosz A. et al. // J. Chem. Soc., Dalton Trans. -2002. -№ 24. -P. 4639—4643. 65. Glowiak T., Kurzak B. // J. Crystallogr. Spectrosc. Res. -1992. -22, № 3. -P. 341—348. 66. Paniago E.B., de M irando-Pinto C.O.B., Carvalho S. et al. // Inorg. Chim. Acta. -1987. -137, № 3. -P. 145—149. 67. Pakkanen T.T ., Pakkanen T .A., Smolander K. et al. // J. Mol. Struct. -1987. -162, № 2–3. -P. 313—320. 68. Dobosz A., Dudarenko N.M ., Fritsky I.O. et al. // J. Chem. Soc., Dalton Trans. -1999. -№ 5. -P. 743—749. 69. Henderson W ., Evans C., Nicholson B.K., Fawcett J. // Dalton Trans. -2003. -№ 13. -P. 2691—2697. 70. Gibney B.R., S temmler A .J., Pilotek S . et al. // Inorg. Chem. -1993. -32, № 26. -P. 6008—6015. 71. Lah M .S., Pecoraro V .L . // Inorg. Chem. -1991. -30, № 5. -P. 878—880. 72. Psomas G., Stemmler A.J., Dendrinou-Samara C. et al. // Ibid. -2001. -40, № 7. -P. 1562—1570. 73. Griffith D., Lyssenko K., Jensen P. et al. // Dalton Trans. -2005. -№ 5. -P. 956—961. 74. Seda S .H., Janczak J., L isowski J. // Inorg. Chim. Acta. -2006. -359, № 4. -P. 1055—1063. 75. Strotmeyer K.P., Fritsky I.O., Pritzkow H., Kramer R . // Chem.Comm. -2004. -№ 1. -P. 28—29. 76. Gibney B.R ., Kessissoglou D.P., Kampf J.W ., Pecoraro V.L . // Inorg. Chem. -1994. -33, № 22. -P. 4840—4849. 77. Johnson J.A., Kampf J.W ., Pecoraro V .L . // Angew. Chem., Int. Ed. -2003. -42, № 5. -P. 546—549. 78. Bodwin J.J., Pecoraro V.L . // Inorg. Chem. -2000. -39, № 16. -P. 3434—3435. 79. Halfen J.A ., Bodwin J.J., Pecoraro V.L . // Ibid. -1998. -37, № 21. -P. 5416—5417. 80. Kessissoglou D.P., Bodwin J.J., Kampf J. et al. // Inorg. Chim. Acta. -2002. -331, № 1. -P. 73—80. 81. Gibney B.R., W ang H., Kampf J.W ., Pecoraro V.L . // Inorg.Chem. -1996. -35, № 21. -P. 6184—6193. 82. Swiatek–Kozlowska J., Fritsky I.O., Dobosz A. et al. // J. Chem. Soc., Dalton Trans. -2000. -№ 2. -P. 4064—4068. 83. Махмудова Н .К., Кадырова З.Ч., Дельяриди Д.А ., Шарипов Х .Т . // Координац. химия. -2000. -26, № 8. -С. 543—548. Київський національний університет ім. Тараса Шевченка Надійшла 01.03.2010 ISSN 0041-6045. УКР. ХИМ . ЖУРН . 2010. Т . 76, № 3 13

Гідроксамові кислоти як місткові ліганди

Репозитарії

Схожі ресурси