Історія: "єдина наука" чи інструмент політики, крайнім виявом якої є війна?
Статтю присвячено питанням пов’язування політичних практик з історією, а відповідно, політизації історичних досліджень, переоцінки минулого під кутом зору його бачення політиками, розумінню ними засад державного
 будівництва, курсу своїх країн у внутрішньому та зовнішньополітичному
...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2022 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2022
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/186668 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історія: "єдина наука" чи інструмент політики, крайнім виявом якої є війна? / В.М. Литвин // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 8. — С. 33-48. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1862748006321750016 |
|---|---|
| author | Литвин, В.М. |
| author_facet | Литвин, В.М. |
| citation_txt | Історія: "єдина наука" чи інструмент політики, крайнім виявом якої є війна? / В.М. Литвин // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 8. — С. 33-48. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Статтю присвячено питанням пов’язування політичних практик з історією, а відповідно, політизації історичних досліджень, переоцінки минулого під кутом зору його бачення політиками, розумінню ними засад державного
будівництва, курсу своїх країн у внутрішньому та зовнішньополітичному
вимірах. У цьому контексті автор порушує теми історичної суверенізації
нових держав, створення для цього додаткових інституцій, які перетворюються на самостійних акторів історичної політики, просуваючи свої концепції минулого з його героями; привертає увагу до розмивання німецького
досвіду конструкції загальноєвропейського наративу з «пропрацюванням минулого», усуванням «білих плям» та проговоренням «темних сторінок» під тиском східноєвропейської культури з її «історією двох тоталітаризмів». Аналізуючи практику застосування «законів пам’яті» та історичні наративи РФ і США, історичні дискурси інших країн, зокрема Китаю,
автор підводить до висновку, що час, коли світ «хворіє на історію», кидає
виклик історичній науці, актуалізує проблему ролі й відповідальності вчених за відтворення знань про минуле, міри їх залученості у світоглядні та ідеологічні конфлікти, війни пам’яті і потребує особливої уваги до змісту
сучасних підручників з історії. З огляду на розвиток подій після 24 лютого
2022 р. автор зазначає, що крайнім виявом експлуатації російською владою історії як інструмента політики стала війна проти України.
The article is devoted to establishing a connection between political practices and history and, accordingly, the politicization
of historical research, reassessment of the past in terms of its perceptions by politicians, their understanding of the
principles of state building, as well as the course of their countries in regard to domestic and foreign policy. Based on this
point of view, the author raises the topic of historical sovereignty of new states, establishing additional institutions for
such work, which become independent actors in historical policy, promoting their concepts of the past with its heroes.
Attention is drawn to the blurring of the German experience of constructing a pan-European narrative with the “elaboration
of the past”, eliminating “blind spots” and talking about “dark pages” under the pressure of Eastern European culture
with its “history of two totalitarianisms”. The practice of applying the “laws of memory” and historical narratives of Russia
and the United States, historical discourses of other countries, in particular, China are analyzed. On this basis, it is
concluded that the time when the world is “ill with history” challenges historical science and especially highlights the
role and responsibility of scientists to reproduce knowledge about the past, the extent of their involvement in ideological
and worldview conflicts as well as wars of memory, and requires special attention to the content of modern history textbooks.
Given the development of events after February 24, 2022, the author points to the fact that the war against
Ukraine has been the extreme manifestation of exploitation of history as a tool of politics by the Russian government.
|
| first_indexed | 2025-12-07T20:53:50Z |
| format | Article |
| fulltext | |
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-186668 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T20:53:50Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Литвин, В.М. 2022-11-22T15:19:50Z 2022-11-22T15:19:50Z 2022 Історія: "єдина наука" чи інструмент політики, крайнім виявом якої є війна? / В.М. Литвин // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 8. — С. 33-48. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2022.08.033 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/186668 Статтю присвячено питанням пов’язування політичних практик з історією, а відповідно, політизації історичних досліджень, переоцінки минулого під кутом зору його бачення політиками, розумінню ними засад державного
 будівництва, курсу своїх країн у внутрішньому та зовнішньополітичному
 вимірах. У цьому контексті автор порушує теми історичної суверенізації
 нових держав, створення для цього додаткових інституцій, які перетворюються на самостійних акторів історичної політики, просуваючи свої концепції минулого з його героями; привертає увагу до розмивання німецького
 досвіду конструкції загальноєвропейського наративу з «пропрацюванням минулого», усуванням «білих плям» та проговоренням «темних сторінок» під тиском східноєвропейської культури з її «історією двох тоталітаризмів». Аналізуючи практику застосування «законів пам’яті» та історичні наративи РФ і США, історичні дискурси інших країн, зокрема Китаю,
 автор підводить до висновку, що час, коли світ «хворіє на історію», кидає
 виклик історичній науці, актуалізує проблему ролі й відповідальності вчених за відтворення знань про минуле, міри їх залученості у світоглядні та ідеологічні конфлікти, війни пам’яті і потребує особливої уваги до змісту
 сучасних підручників з історії. З огляду на розвиток подій після 24 лютого
 2022 р. автор зазначає, що крайнім виявом експлуатації російською владою історії як інструмента політики стала війна проти України. The article is devoted to establishing a connection between political practices and history and, accordingly, the politicization
 of historical research, reassessment of the past in terms of its perceptions by politicians, their understanding of the
 principles of state building, as well as the course of their countries in regard to domestic and foreign policy. Based on this
 point of view, the author raises the topic of historical sovereignty of new states, establishing additional institutions for
 such work, which become independent actors in historical policy, promoting their concepts of the past with its heroes.
 Attention is drawn to the blurring of the German experience of constructing a pan-European narrative with the “elaboration
 of the past”, eliminating “blind spots” and talking about “dark pages” under the pressure of Eastern European culture
 with its “history of two totalitarianisms”. The practice of applying the “laws of memory” and historical narratives of Russia
 and the United States, historical discourses of other countries, in particular, China are analyzed. On this basis, it is
 concluded that the time when the world is “ill with history” challenges historical science and especially highlights the
 role and responsibility of scientists to reproduce knowledge about the past, the extent of their involvement in ideological
 and worldview conflicts as well as wars of memory, and requires special attention to the content of modern history textbooks.
 Given the development of events after February 24, 2022, the author points to the fact that the war against
 Ukraine has been the extreme manifestation of exploitation of history as a tool of politics by the Russian government. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Історія: "єдина наука" чи інструмент політики, крайнім виявом якої є війна? History: “A Common Science” or а Tool of Politics the Extreme Manifestation of which is War? Article published earlier |
| spellingShingle | Історія: "єдина наука" чи інструмент політики, крайнім виявом якої є війна? Литвин, В.М. Статті та огляди |
| title | Історія: "єдина наука" чи інструмент політики, крайнім виявом якої є війна? |
| title_alt | History: “A Common Science” or а Tool of Politics the Extreme Manifestation of which is War? |
| title_full | Історія: "єдина наука" чи інструмент політики, крайнім виявом якої є війна? |
| title_fullStr | Історія: "єдина наука" чи інструмент політики, крайнім виявом якої є війна? |
| title_full_unstemmed | Історія: "єдина наука" чи інструмент політики, крайнім виявом якої є війна? |
| title_short | Історія: "єдина наука" чи інструмент політики, крайнім виявом якої є війна? |
| title_sort | історія: "єдина наука" чи інструмент політики, крайнім виявом якої є війна? |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/186668 |
| work_keys_str_mv | AT litvinvm ístoríâêdinanaukačiínstrumentpolítikikrainímviâvomâkoíêvíina AT litvinvm historyacommonscienceoratoolofpoliticstheextrememanifestationofwhichiswar |