Українська державність: історичні ретроспекції, сучасні загрози та виклики (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.)
У доповіді зазначено, що повномасштабна війна Російської Федерації проти України не лише кардинально змінила уявлення про рівень загроз існуванню української державності та українців як нації, а й окреслила комплекс проблем, які стануть об’єктом наукового осмислення та поглиблених фундаментальних і...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/186848 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Українська державність: історичні ретроспекції, сучасні загрози та виклики (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) / В.А. Смолій // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 10. — С. 26-34. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860016364635291648 |
|---|---|
| author | Смолій, В.А. |
| author_facet | Смолій, В.А. |
| citation_txt | Українська державність: історичні ретроспекції, сучасні загрози та виклики (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) / В.А. Смолій // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 10. — С. 26-34. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | У доповіді зазначено, що повномасштабна війна Російської Федерації проти України не лише кардинально змінила уявлення про рівень загроз існуванню української державності та українців як нації, а й окреслила комплекс проблем, які стануть об’єктом наукового осмислення та поглиблених фундаментальних і прикладних досліджень. Саме на вивчення історичних,
правових, соціальних, моральних, цивілізаційних вимірів цієї війни і мають
бути орієнтовані подальші студії українських вчених-гуманітаріїв.
The report states that the Russian Federation’s full-scale war against Ukraine not only radically changed the perception
of the level of threats to the existence of Ukrainian statehood and Ukrainians as a nation, but also outlined a complex of
problems that are to become the object of scientific understanding and thorough fundamental and applied research. Further
studies of Ukrainian humanities scientists should be focused on the study of historical, legal, social, moral, and civilizational
dimensions of this war.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:45:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
26 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (10)
УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНІСТЬ:
ІСТОРИЧНІ РЕТРОСПЕКЦІЇ,
СУЧАСНІ ЗАГРОЗИ ТА ВИКЛИКИ
Стенограма доповіді на засіданні
Президії НАН України 31 серпня 2022 року
У доповіді зазначено, що повномасштабна війна Російської Федерації про-
ти України не лише кардинально змінила уявлення про рівень загроз існу-
ванню української державності та українців як нації, а й окреслила комп-
лекс проблем, які стануть об’єктом наукового осмислення та поглиблених
фундаментальних і прикладних досліджень. Саме на вивчення історичних,
правових, соціальних, моральних, цивілізаційних вимірів цієї війни і мають
бути орієнтовані подальші студії українських вчених-гуманітаріїв.
Шановний Анатолію Глібовичу!
Шановні члени Президії! Колеги!
Цей виступ є синтезом ідей, поглядів, рефлексій, які на сьогод-
ні існують в українській історико-політологічній та правовій
науці. За роки незалежності більшою чи меншою мірою було
вивчено всі основні віхи українського державотворення. Ре-
зультати цих досліджень апробовано на різних наукових за-
ходах, опубліковано в десятках статей найрізноманітнішого
формату і змісту. Досить часто деякі дискусійні питання ви-
кликали гостру полеміку не лише в науковому, а й у широкому
суспільному середовищі. І на сьогодні вже склалася основна
схема вивчення цієї проблематики, про яку й дозвольте мені
доповісти на засіданні Президії.
У широкому розумінні формування держави є складним, ба-
гатовимірним і тривалим процесом. Як правило, він охоплює
низку періодів і навіть цілі історичні епохи. Тобто ув’язувати
виникнення держави з конкретними датами та подіями, що
згадуються у літописах чи хроніках, можна лише умовно. По
суті, ці події і дати фіксують еволюцію державності, її базових
інститутів та реалізацію їхніх функцій, а не час їх виникнення.
І все ж є знакові дати, які визначають майбутність тієї чи ін-
шої держави. В історії Київської Русі такою подією стало Хре-
щення 988 року. Не випадково саме 28 липня, в день вшануван-
ня цієї події, відзначається День Української Державності.
СМОЛІЙ
Валерій Андрійович —
академік НАН України,
академік-секретар Відділення
історії, філософії та права НАН
України, директор Інституту
історії України НАН України
doi: https://doi.org/10.15407/visn2022.10.026
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 10 27
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
Зверну увагу на ще одну методологічну про-
блему, неврахування якої унеможливлює ре-
конструкцію державотворчих процесів. Йдеть-
ся про те, що конституювання державності
на наших історичних теренах відбувалося на
цивілізаційному перехресті Заходу і Сходу,
культурному пограниччі римо-католицького,
православного та мусульманського світів. Таке
сполучення генерувало взаємодію контровер-
сійних соціокультурних чинників і висувало
на перший план проблему спадкоємності дер-
жавних традицій у різні історичні епохи. Саме
тому у типологічному плані практично всі дер-
жавні проєкти в історії України вирізнялися
конкуренцією окцидентальних і орієнтальних
складових, про що неодноразово ще буде зга-
дано далі.
Тепер перейду до більш конкретних про-
блем. Що стосується становлення та часу ви-
никнення Давньоруської (Київської) держави,
її оціночних характеристик, вчені й досі гене-
рують відмінні концептуальні погляди на одну
з найдавніших епох нашої національної історії.
Не бачу резону в короткому виступі зупиня-
Київська Русь —
одне з найбільших
державно-полі-
тичних утворень
ІХ—ХІІІ ст.
28 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (10)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
тися на них або аналізувати їх. Зазначу лише,
що давньоруська минувшина стала полем за-
пеклих «боїв за історію», в яких протистояли
український національний і російський імпер-
ський проєкти.
Не випадково старі дискусії, відомі як зма-
гання за так зване «руське первородство» чи
«києво-руську спадщину», у новітніх росій-
ських прочитаннях стали де-факто освячен-
ням сьогоднішньої експансії путінської Росії.
Українські ж історики розглядали давньо-
руський державний проєкт як незаперечну та
неодмінну складову історії України. За про-
позицією київського професора Володимира
Антоновича ще у 1880-х роках у науковому
обігу почав утверджуватися хоронім «україн-
сько-руський» на противагу означенню «вели-
коруський». Цю позицію фактично «успадку-
вала» монументальна «Історія України-Руси»
Михайла Грушевського.
На історичній авансцені середньовічної Єв-
ропи Київська Русь була одним з найбільших
державно-політичних утворень ІХ—ХІІІ ст.
Її політична суб’єктність впливала на перебіг
історії Візантії, Балкан, Скандинавії, Польщі
та Балтії, Причорномор’я і Поволжя, а також
низки інших європейських та азійських країн
і регіонів.
Згодом у пограниччі між золотоординським
і греко-римським світами конституювалася
Галицько-Волин-
ська держава —
спадкоємиця
давньої Русі
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 10 29
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
одна зі спадкоємиць давньої Русі — Галиць-
ко-Волинська держава. Більш як столітня її
історія позначена заснуванням Львова, коро-
нацією в 1253 р. Данила Галицького, а також
формуванням самобутньої галицької культур-
ної традиції. Це, звичайно, далеко не означає,
що значний реліктовий спадок не несли інші
князівства посткиївської доби.
Багато таємничого й невідомого закорінено
у так званих «темних» століттях історії Укра-
їни. Зазначу лише, що політична суб’єктність
українських земель збереглася за доби Вели-
кого князівства Литовського, Руського та Же-
майтійського (XIV — перша половина ХVI ст.).
При цьому наявне у його назві означення
«Руське» стосувалося східнослов’янських
земель, які істотно переважали власне Лит-
ву. Варто наголосити, що інкорпорацію було
здійснено на договірних засадах. Київські зем-
лі мали своє регіональне право, зафіксоване
спеціальними привілеями, в них домінувала
руська мова, яку вживали у документах та дер-
жавних актах Великого князівства Литовсько-
го, карбувалася власна монета. Не випадково
Михайло Драгоманов розглядав Велике кня-
зівство Литовське як самобутню федерацію
східноєвропейських народів.
Наступний етап українського державотво-
рення тісно і нерозривно пов’язаний зі своє-
рідним суспільно-політичним феноменом —
козацтвом. Феноменом тому, що вперше інсти-
тути державної влади почали творити широкі
соціальні страти суспільства, вільні у своєму
виборі та уподобаннях, — селяни, ремісничий
люд, дрібна шляхта тощо. Вони представляли
не лише різні соціальні групи, а й поліетнічний
склад населення України.
Виникнення та еволюція козацтва, засну-
вання Запорозької Січі пов’язані з наступним
етапом розвитку державницької традиції. У
середині ХVІІ ст. на цивілізаційному та куль-
турному перехресті Сходу Європи постала
Українська козацька держава (офіційна на-
зва — Військо Запорожське). Ця ранньомо-
дерна станова держава органічно поєднувала
як окцидентальні, так і виразні орієнтальні
риси. Вона сформувалася на соціокультурній
основі козацтва як степового лицарства, яке в
Велике князівство
Литовське (XIV —
перша половина
ХVI ст.)
30 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (10)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
багатьох аспектах нагадувало західні ордени і
водночас запозичило чимало прикмет і вад ко-
чового світу.
Провідна роль будівничого і фундатора
України-Гетьманщини, безперечно, належить
гетьману Богдану Хмельницькому. Саме він
очолив потужний викид національної енергії
українців на початку 1648 р. Ця доленосна по-
дія спричинилася до Національної революції,
а дещо згодом — до тяжкої, кривавої війни.
Разом з тим, події середини ХVІІ ст. мали ве-
ликий конструктивний потенціал. Здивована
Європа побачила, як за кілька років на східних
«кресах» Речі Посполитої з’явилася, а невдо-
взі й перетворилася на суб’єкт міжнародних
відносин нова держава з власними кордонами,
територією, військово-політичним устроєм та
символікою. Однак тогочасні складні геополі-
тичні реалії змусили Богдана Хмельницького
піти на укладення союзу з Москвою, умови
якого були грубо порушені царями. Не випад-
ково в контексті наступних російсько-україн-
ських відносин постать Богдана Хмельницько-
го здобула досить контроверсійні оцінки — від
звеличення до критики. Проте слід пам’ятати
про такий аспект — об’єктивно республікан-
ський демократичний устрій Української дер-
жави не мав найменших перспектив розвитку
у складі монархічної Російської держави, яка
згодом трансформувалася в імперію. Власне,
у самостійному існуванні нового політичного
утворення не була також зацікавлена й жодна
з навколишніх держав Європи.
Наступники Богдана Хмельницького, опи-
раючись російській експансії, намагалися збе-
регти Україну-Гетьманщину і шукали зовніш-
ніх союзників. У річищі цих змагань виник
українсько-шведський альянс 1708—1709 рр.,
ініційований гетьманом Іваном Мазепою.
Його соратники започаткували першу україн-
ську політичну еміграцію, в середовищі якої в
1710 р. з’явився документ, який нині назива-
ють Конституцією Пилипа Орлика. На цьому
сюжеті зупинюся дещо детальніше.
Конституції Пилипа Орлика не судилося
втілитися в життя. Однак саме в цьому до-
Переговори Бог-
дана Хмельниць-
кого з польським
послом Якубом
Смяровським під
Замостям 1648 р.
Робота XVIII cт.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 10 31
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
кументі вперше виразно проступають конту-
ри ідей майбутньої демократичної держави, в
якій передбачалося встановлення рівності всіх
громадян перед законом, обмежувалася вла-
да монарха і артикулювалося унеможливлен-
ня деспотизму. В ній також конституювалися
територія і кордони як невід’ємні атрибути
Української держави (причому спеціально на-
голошувалося на цілісності території і недо-
торканності кордонів), держава декларувалася
як світська, але з наданням державних гаран-
тій православній релігії.
На жаль, у 1764 р., згідно з указом Катери-
ни ІІ, Гетьманщину як державний організм
(точніше— його фрагменти) було ліквідовано.
Проте вона заклала потужну державотворчу
традицію українців, яка пізніше ініціювала
нові державні проєкти і залишила глибокий
слід в історичній пам’яті українців.
У другій половині ХІХ ст., попри імперські
утиски та обмеження, розгортається процес
формування української політичної нації, який
позначений авангардними взірцями самостій-
ницької думки. Вже 1895 р. вийшла брошура
галицького соціаліста Юліана Бачинського
«Україна irredenta». У 1900 р. було видано не-
велику програмну працю наддніпрянського ді-
яча Миколи Міхновського «Самостійна Укра-
їна». У 1904 р. побачила світ знаменита стаття
Михайла Грушевського «Звичайна схема «рус-
скої» історії й справа раціонального укладу
історії східного слов’янства». Не випадково в
українській історіографії її метафорично нази-
вають «концептуальною революцією».
Велика війна 1914—1918 рр. повністю пере-
форматувала горизонт можливостей україн-
ського національно-державного відродження.
Екстремальні соціокультурні реалії та соціо-
політичні чинники кардинально прискорили
плин історичного часу. 300-літня імперія Ро-
манових впала. На межі 1917—1918 рр. Україна
з’явилася на політичній карті Європи як наці-
ональна держава і суб’єкт міжнародного права.
Українська революція 1917—1921 рр. у
типологічному плані була національно-де-
мократичною революцією з виразною соці-
альною спрямованістю. Протягом цього часу
було випробувано кілька моделей національ-
ної державності: соціалістично-демократичну
(УНР доби Центральної Ради), консервативну
(Українська Держава гетьмана Скоропадсько-
го), ліводемократичну (УНР часів Директорії)
та ліберально-демократичну (Західноукраїн-
ська Народна Республіка). На жаль, жодну з
них не вдалося реалізувати повною мірою вна-
слідок складного поєднання несприятливих
міжнародних обставин і внутрішніх факторів.
Поразка Української революції 1917—
1921 рр. зумовила утвердження в Україні ро-
сійського більшовицького режиму, влада яко-
го була примарно «легітимізована» у форматі
начебто «рівноправної» союзної республіки у
структурі СРСР.
Колективізація, індустріалізація, Голодомор
1932—1933 рр., Великий терор 1937—1938 рр.
і низка інших масштабних соціокультурних
катастроф поховали будь-які надії щодо реа-
лізації державницьких устремлінь українців.
Величезні людські і матеріальні втрати УРСР
у Другій світовій війні не змінили її статусу.
Не справдилися очікування, пов’язані з лібе-
ралізацією післясталінської доби. Тодішні по-
літичні реалії однозначно перекреслили навіть
суто гіпотетичні припущення щодо усамостій-
нення Української РСР.
Сім десятиліть панування радянського ре-
жиму призвели до безпрецедентної деформа-
ції соціального і культурного життя українців.
Виникла радянська реальність з викривлени-
ми нормами і стандартами соціального життя,
апокрифічними намаганнями офіційних іде-
ологів витворити «нову історичну спільність
людей — радянський народ».
1991 рік став знаковим. Україна відродилася
як держава (причому логіка цього відроджен-
ня була закорінена у попередніх століттях) і
знову постала на політичній мапі світу, діс-
тавши визнання понад 140 країн. Здавалося,
що омріяна свобода, більш вигідні стартові
позиції порівняно з іншими союзними респу-
бліками стануть запорукою швидкого прогре-
сивного розвитку нашої держави. Проте опти-
містичні й романтичні настрої початку доби
Незалежності незабаром поступилися місцем
32 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (10)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
складним пострадянським реаліям. Свідками
та учасниками цих процесів ви всі були, тому
зупинятися на цьому сюжеті немає сенсу.
Наприкінці лютого 2014 р. розпочався най-
драматичніший і найскладніший період у но-
вітній історії України, який триває й сьогодні.
У лютому 2022 р. нинішня російсько-україн-
ська війна з гібридної фази перейшла у стадію
повномасштабної агресії й найкривавішої ві-
йни в Європі після 1945 р.
Шановні колеги! Не витрачатиму ваш час на
фактологічний бік цих подій, а зверну увагу на
дещо інший зріз проблеми.
Російська збройна агресія проти України
виразно показала, що серед широкого арсена-
лу засобів її підготовки і здійснення ниніш-
ній режим задіяв масштабні пропагандистські
кампанії, базовані на активному використанні
історичного наративу. Імперська ностальгія
змусила владну верхівку РФ останніми ро-
ками вдатися до численних історичних екс-
курсів, фактичного тиражування замовних
фальсифікацій придворних історіографів. Усе
це свідчить про те, що давно виношуване упо-
корення України має цілком зримий «історич-
ний» фронт.
У такий спосіб робляться спроби «привати-
зувати» складні, тривалі й болісні процеси на
теренах колишньої Російської імперії і вико-
ристати їх для обґрунтування давно визрілої
великоімперської ідеї «збирання російських
земель». У сучасних умовах ця нав’язлива ідея
перетворилася на державну доктрину «повер-
нення» втрачених російських територій, які
нібито «несправедливо» дісталися Україні.
Офіційна російська пропаганда вдається
до старих і нових звинувачень України в «на-
ціоналізації» спільної історії «братніх наро-
дів», Центральної Ради — в розчленуванні
Російської держави, керівництва УРСР — у
«крадіжці» Донбасу та Криму і зрештою — у
розвалі Радянського Союзу. В хід ідуть і актуа-
лізовані напередодні та під час війни абсурдні
ідеологеми «русского мира» як підстави веден-
ня повномасштабної війни проти України, за-
камуфльованої під так звану «спеціальну вій-
ськову операцію».
Незважаючи на численні аргументовані
спростування українськими вченими цих кон-
струкцій, пропагандистська машина РФ про-
довжує продукувати нові й повторювати старі
«аргументи» щодо територіальної обмеженос-
ті, штучного створення УСРР більшовиць-
кими лідерами, «дарування» Криму Україні
тощо. Все це подається як докази історичної
«скривдженості» Росії, її нібито «законних»
підстав для повернення своїх «споконвічних»
територій.
Українські науковці мають ґрунтовні дослі-
дження з цієї проблематики, в яких здійснено
комплексну реконструкцію подій на основі ве-
личезної фактологічної бази. Прикладом може
бути успішне розвінчання відомого «проєкту
Новоросії», покликаного легітимізувати анек-
сію українських територій, або нещодавньої
спроби аргументування війни необхідністю
«денацифікації» і «демілітаризації» України.
Сучасні воєнні реалії актуалізують подаль-
ше наукове осмислення феномену новітнього
російського імперського проєкту як загрози
не лише існуванню України, а й безпеці єв-
ропейських держав. Війна, розв’язана Росією
проти України, має історичні, правові, соціаль-
ні, моральні, цивілізаційні виміри. Саме на їх
вивчення і мають бути орієнтовані нинішні та
майбутні дослідження українських вчених-гу-
манітаріїв.
Загалом військово-історична проблематика
досить багатоаспектна і може бути об’єднана
загальною темою «Військово-політичне про-
тистояння Росії і України в історичній ретро-
спективі». Окремі студії щодо перебігу цього
багатовікового протиборства зможуть скласти
фундаментальне видання, яке на широкій фак-
тологічній базі подасть аргументований аналіз
історичної природи і закономірностей ниніш-
ніх імперських зазіхань Росії на українські те-
риторії.
Нині наші вчені успішно реалізують інший
актуальний науковий проєкт «Ідеологія та цілі
війни: компаративний аналіз у контексті ро-
сійсько-української війни початку ХХІ ст.», ре-
зультати якого стануть органічним продовжен-
ням попередніх досліджень. Глибоко впевнені,
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 10 33
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
що перемога України позбавить необхідності
розширювати його хронологічні рамки.
Відповіддю на так звану обґрунтованість
«повернення» російських земель, а фактич-
но — загарбання українських, стануть дослі-
дження історії формування територіальних
кордонів України, минулого і сучасності укра-
їнсько-російського пограниччя у просторі кон-
флікту ідентичностей.
Міжнародні аспекти можна представити в
окремій серії досліджень під загальною назвою
«Україна на міжнародній арені в новітній істо-
ричний період. Безпековий, військовий, військо-
во-політичний виміри». Дослідження має дати
розуміння того, хто і чому нині став другом чи
ворогом України. Очевидно, пріоритетними
можуть бути студії саме цього ракурсу взаємо-
відносин у 2014—2022 рр. України і Польщі,
США, Великої Британії, Білорусі та ін.
У нинішніх умовах особливої актуальності
набувають дослідження сучасної війни як со-
ціокультурного феномену, зокрема її мораль-
но-етичних, психологічних, ціннісних, інфор-
маційних впливів, а також засобів і способів їх
мінімізації.
Українські правознавці активно працюють
над проблемами наукового і методичного за-
безпечення реформування правової бази в
контексті викликів, породжених російською
збройною агресією, — дії воєнного стану, пра-
вового режиму війни, розслідування злочинів,
вчинених російськими окупантами, правового
нігілізму відверто анексіоністських місцевих
«референдумів».
Шановні колеги! У сучасному протистоян-
ні російській збройній агресії Україна дістала
потужну військово-технічну, фінансову, ін-
формаційну, санкційну підтримку провідних
світових держав. Міжнародна наукова громад-
ськість також проявляє повну солідарність з
українськими колегами. Зарубіжні наукові
інститути, дослідницькі центри, відомі вчені
висловили нам цілковиту підтримку і запро-
понували поглиблення співробітництва. Ство-
рюються умови для зміцнення міжнародних
контактів українських науковців, зокрема ак-
тивізації діяльності спільних комісій істориків
України і Польщі, України і Німеччини, Украї-
ни і Болгарії тощо. Сучасні військово-політич-
ні реалії актуалізують тематику міжнародних
наукових конференцій, круглих столів, диску-
сій. Слід вітати і підтримати ініціативу канад-
ських, німецьких та українських вчених, які за-
початкували міжнародний семінар «Історики
та війна: переосмислення майбутнього».
Істотні корективи внесено у змістово-інфор-
маційне наповнення офіційних і допоміжних
сайтів академічних установ. Вони висвітлюють
фахові відповіді науковців на виклики воєнної
доби, аргументовано викривають поширені
ідеологеми, представляють особисті рефлексії
вчених щодо злочинних дій окупантів.
Російська агресія створює безпосередні за-
грози національному історико-культурному
надбанню. На жаль, культурний ландшафт
держави зазнав втрат, серед яких — музей-
ні та архівні цінності. Архівісти, музейники,
громадськість мають дбати про захищеність і
збереженість архівно-документної та музейної
спадщини, створення електронних баз даних,
архівацію і музеєфікацію фондів.
Нагальною проблемою є збирання і доку-
ментування свідчень про російсько-українську
війну, які в подальшому становитимуть дже-
рельну базу для створення повної і об’єктивної
історичної панорами героїчної боротьби укра-
їнців за незалежність.
Дорогі друзі! Дозвольте на завершення ви-
словити короткі підсумкові зауваження.
Отже, державотворчий процес в Україні
пройшов ряд етапів, які характеризуються різ-
ною глибиною, форматом та змістом. Проте всі
вони засвідчили його логічну послідовність і
багатовікову тяглість.
Що стосується подій 1991 р. і Акту проголо-
шення незалежності України, то вони підсуму-
вали події попередніх століть і водночас стали
початком новітньої доби українського держа-
вотворення.
Війна не лише підтвердила стійкість базо-
вих економічних і політичних конструкцій
Української держави, а й продемонструвала,
що вони користуються повною підтримкою їх
головного носія — українського народу.
34 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (10)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
Valerii A. Smolii
Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-7656-5505
UKRAINIAN STATEHOOD: HISTORICAL RETROSPECTIONS,
MODERN THREATS AND CHALLENGES
Transcript of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine,
August 31, 2022
The report states that the Russian Federation’s full-scale war against Ukraine not only radically changed the perception
of the level of threats to the existence of Ukrainian statehood and Ukrainians as a nation, but also outlined a complex of
problems that are to become the object of scientific understanding and thorough fundamental and applied research. Fur-
ther studies of Ukrainian humanities scientists should be focused on the study of historical, legal, social, moral, and civi-
lizational dimensions of this war.
У цьому вирі подій, без сумніву, велика роль
належить Національній академії наук України.
Слово вченого та моральний авторитет нашої
Академії мають величезну вагу в суспільстві,
а результати наукових досліджень визначають
інтелектуальне обличчя держави, перспективи
і динаміку її розвитку та наближають нашу Пе-
ремогу.
Дякую за увагу!
За матеріалами засідання
підготувала О.О. Мележик
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-186848 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:45:17Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Смолій, В.А. 2022-12-01T14:12:50Z 2022-12-01T14:12:50Z 2022 Українська державність: історичні ретроспекції, сучасні загрози та виклики (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) / В.А. Смолій // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 10. — С. 26-34. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2022.10.026 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/186848 У доповіді зазначено, що повномасштабна війна Російської Федерації проти України не лише кардинально змінила уявлення про рівень загроз існуванню української державності та українців як нації, а й окреслила комплекс проблем, які стануть об’єктом наукового осмислення та поглиблених фундаментальних і прикладних досліджень. Саме на вивчення історичних,
 правових, соціальних, моральних, цивілізаційних вимірів цієї війни і мають
 бути орієнтовані подальші студії українських вчених-гуманітаріїв. The report states that the Russian Federation’s full-scale war against Ukraine not only radically changed the perception
 of the level of threats to the existence of Ukrainian statehood and Ukrainians as a nation, but also outlined a complex of
 problems that are to become the object of scientific understanding and thorough fundamental and applied research. Further
 studies of Ukrainian humanities scientists should be focused on the study of historical, legal, social, moral, and civilizational
 dimensions of this war. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України З кафедри Президії НАН України Українська державність: історичні ретроспекції, сучасні загрози та виклики (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) Ukrainian statehood: historical retrospections, modern threats and challenges (Transcript of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, August 31, 2022) Article published earlier |
| spellingShingle | Українська державність: історичні ретроспекції, сучасні загрози та виклики (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) Смолій, В.А. З кафедри Президії НАН України |
| title | Українська державність: історичні ретроспекції, сучасні загрози та виклики (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) |
| title_alt | Ukrainian statehood: historical retrospections, modern threats and challenges (Transcript of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, August 31, 2022) |
| title_full | Українська державність: історичні ретроспекції, сучасні загрози та виклики (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) |
| title_fullStr | Українська державність: історичні ретроспекції, сучасні загрози та виклики (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) |
| title_full_unstemmed | Українська державність: історичні ретроспекції, сучасні загрози та виклики (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) |
| title_short | Українська державність: історичні ретроспекції, сучасні загрози та виклики (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) |
| title_sort | українська державність: історичні ретроспекції, сучасні загрози та виклики (стенограма доповіді на засіданні президії нан україни 31 серпня 2022 р.) |
| topic | З кафедри Президії НАН України |
| topic_facet | З кафедри Президії НАН України |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/186848 |
| work_keys_str_mv | AT smolíiva ukraínsʹkaderžavnístʹístoričníretrospekcíísučasnízagrozitaviklikistenogramadopovídínazasídanníprezidíínanukraíni31serpnâ2022r AT smolíiva ukrainianstatehoodhistoricalretrospectionsmodernthreatsandchallengestranscriptofscientificreportatthemeetingofthepresidiumofnasofukraineaugust312022 |