Національне відродження України у повоєнний період (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.)

У доповіді зазначено, що з початком повномасштабного російського воєнного вторгнення в Україні відбулося істотне прискорення процесів націєтворення. Те, на що раніше потрібні були десятиліття, зараз змінюється за місяці чи навіть тижні. Підкреслено, що Українська держава виявилася значно міцнішою,...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2022
Main Author:	Зеленько, Г.І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2022
Series:	Вісник НАН України
Subjects:	З кафедри Президії НАН України
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/186849
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Національне відродження України у повоєнний період (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) / Г.І. Зеленько // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 10. — С. 35-41. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-186849
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1868492025-02-23T17:49:52Z Національне відродження України у повоєнний період (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) National revival of Ukraine in post-war period (Transcript of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, August 31, 2022) Зеленько, Г.І. З кафедри Президії НАН України У доповіді зазначено, що з початком повномасштабного російського воєнного вторгнення в Україні відбулося істотне прискорення процесів націєтворення. Те, на що раніше потрібні були десятиліття, зараз змінюється за місяці чи навіть тижні. Підкреслено, що Українська держава виявилася значно міцнішою, ніж здавалося, а національна стійкість, як показала війна, ґрунтується насамперед на здатності суспільства до самоорганізації. Саме суспільна самоорганізація і має стати основою повоєнного відновлення України. The report states that with the beginning of Russia’s full-scale military invasion, there was a significant acceleration of nation-building processes in Ukraine. What used to take decades is now being changed in months or even weeks. It is emphasized that Ukrainian state turned out to be much stronger than it seemed, and national stability, as the war showed, is based primarily on the ability of society to self-organize. This social self-organization should become the basis of Ukraine's post-war recovery. 2022 Article Національне відродження України у повоєнний період (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) / Г.І. Зеленько // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 10. — С. 35-41. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2022.10.035 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/186849 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України
spellingShingle	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України Зеленько, Г.І. Національне відродження України у повоєнний період (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) Вісник НАН України
description	У доповіді зазначено, що з початком повномасштабного російського воєнного вторгнення в Україні відбулося істотне прискорення процесів націєтворення. Те, на що раніше потрібні були десятиліття, зараз змінюється за місяці чи навіть тижні. Підкреслено, що Українська держава виявилася значно міцнішою, ніж здавалося, а національна стійкість, як показала війна, ґрунтується насамперед на здатності суспільства до самоорганізації. Саме суспільна самоорганізація і має стати основою повоєнного відновлення України.
format	Article
author	Зеленько, Г.І.
author_facet	Зеленько, Г.І.
author_sort	Зеленько, Г.І.
title	Національне відродження України у повоєнний період (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.)
title_short	Національне відродження України у повоєнний період (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.)
title_full	Національне відродження України у повоєнний період (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.)
title_fullStr	Національне відродження України у повоєнний період (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.)
title_full_unstemmed	Національне відродження України у повоєнний період (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.)
title_sort	національне відродження україни у повоєнний період (стенограма доповіді на засіданні президії нан україни 31 серпня 2022 р.)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2022
topic_facet	З кафедри Президії НАН України
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/186849
citation_txt	Національне відродження України у повоєнний період (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.) / Г.І. Зеленько // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 10. — С. 35-41. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT zelenʹkogí nacíonalʹnevídrodžennâukraíniupovoênnijperíodstenogramadopovídínazasídanníprezidíínanukraíni31serpnâ2022r AT zelenʹkogí nationalrevivalofukraineinpostwarperiodtranscriptofscientificreportatthemeetingofthepresidiumofnasofukraineaugust312022
first_indexed	2025-11-24T05:04:37Z
last_indexed	2025-11-24T05:04:37Z
_version_	1849646831295791104
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 10 35 НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД Стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 року У доповіді зазначено, що з початком повномасштабного російського воєн- ного вторгнення в Україні відбулося істотне прискорення процесів націєт- ворення. Те, на що раніше потрібні були десятиліття, зараз змінюється за місяці чи навіть тижні. Підкреслено, що Українська держава виявилася значно міцнішою, ніж здавалося, а національна стійкість, як показала ві- йна, ґрунтується насамперед на здатності суспільства до самоорганіза- ції. Саме суспільна самоорганізація і має стати основою повоєнного від- новлення України. Доброго дня, вельмишановні колеги! Насамперед дозвольте щиро подякувати за надану мені мож- ливість виголосити цю доповідь. Зрозуміло, що під час війни дуже складно аналізувати політичні процеси, оскільки всі важ- ливі рішення ухвалюються в режимі нон-стоп і країна повніс- тю залежить від західної допомоги. Тому нині радше можна го- ворити про тенденції. Намагаючись оцінити, наскільки російська воєнна агресія змінила Україну, наш політикум і суспільство і які це матиме наслідки, слід насамперед звернути увагу на значне прискорен- ня процесів націєтворення. Зазвичай політологи порівнюють траєкторію розвитку транзитних суспільств (на кшталт україн- ського) з квадратним колесом, коли потрібен дуже-дуже силь- ний поштовх, щоб воно перекотилося на нову грань. В Україні такими поштовхами були майдани. Проте зараз війна надала настільки потужного імпульсу, що порівнювати його з майда- нами неможливо, оскільки йдеться про виживання країни і на- ції загалом. Те, на що раніше знадобилися б десятиліття, зараз змінюється за місяці чи навіть тижні. Слід відзначити й той факт, що держава Україна виявилася значно міцнішою, ніж здавалося. Причому, як показала війна, національна стійкість українців ґрунтується передусім на здат- ності до самоорганізації. ЗЕЛЕНЬКО Галина Іванівна — член-кореспондент НАН України, завідувач відділу політичних інститутів і процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України doi: https://doi.org/10.15407/visn2022.10.035 36 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (10) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ У табл. 1 показано місце України серед де- яких країн колишнього соціалістичного блоку станом на 2017 р. Чому саме 2017 р.? Тому що це саме той час, коли в Україні фактично роз- почалися реформи. Водночас слід розуміти, що Україна-перемо- жець і Україна з умовним «Мінськом-3», тобто з окупованими територіями, — це дуже різні ситуації, а тому простір для маневру в цій війні у нас надзвичайно вузький — перемогти або зникнути. Інших альтернатив немає. Якщо хтось вважає, що війни можна було уникнути, — думаю, що ні, такої можливості не було. Чому? Тому що, по-перше, йдеться про своєрідну громадянську війну на теренах ко- лишнього СРСР, і для України уникнути війни з Росією означало б стати чимось на зразок Білорусі. Однак ментально, за характером по- літичної культури, ідентичності, історичними особливостями Україна істотно відрізняється від Білорусі, а тому вкрай складно уявити собі подібний шлях для України. По-друге, Україна є для Росії інструментом посилення її політич- ної могутності. Розширення сфери впливу РФ на Україну, а в разі успіху — й на інші країни колишнього соціалістичного простору, а не лише відновлення СРСР, було б аргументом для всього незахідного світу щодо необхіднос- ті почати переорієнтовуватися саме на Росію. По-третє, судячи з публікацій російських іде- ологів, цією війною Росія вирішила на багато десятиліть наперед закрити так зване «україн- ське питання» шляхом повної асиміляції (ви- нищення, вигнання) українців. Наразі очевидно, що плани Росії якщо не зламано, то значною мірою скориговано, а це означає, що вже слід вести мову про повоєнне відродження України. І зрозуміло, що довоєн- на Україна і повоєнна Україна будуть зовсім різними. Так, останні дані соціологічних досліджень свідчать, що етап громадянської (політичної) самоідентифікації Україна вже пройшла. За- фіксовано такі зміни політичної ідентичності українців: • загальнонаціональна ідентичність як від- чуття належності до держави та нації починає переважати над регіональною; • понад 90 % громадян, серед яких є пред- ставники різних конфесій, етносів і мовних груп, поділяють загальноукраїнську ідентич- ність; • знижується рівень суспільної амбівалент- ності; • змінюється зовнішньополітична орієнтація; • зростає соціальний активізм. Отже, повномасштабне воєнне вторгнення РФ на територію України практично заверши- Таблиця 1. Індекси розвитку демократії в окремих країнах за даними Freedom House станом на 2017 р. * Країна Показники Інтегральний індекс демократії Виборчий процес Громадян- ське сус- пільство Незалеж- ність медіа Центральне державне управління Місцеве державне управління Ефективність і незалежність судочинства Коруп- ція Україна 3,50 2,25 4,00 5,75 5,25 6,00 6,00 4,61 Грузія 4,50 3,75 4,00 5,50 5,50 4,75 4,50 4,61 Росія 6,75 6,50 6,50 6,75 6,26 6,50 6,75 6,57 Казахстан 6,75 6,50 6,75 6,75 6,50 6,50 6,75 6,64 Угорщина 2,75 2,50 3,75 4,00 3,00 3,00 4,00 3,29 Словаччина 1,50 1,75 3,00 3,00 2,50 2,75 3,75 2,61 Польща 1,50 1,50 2,75 2,75 1,50 2,75 3,50 2,32 Чехія 1,25 1,75 2,75 2,75 1,75 1,75 3,50 2,21 * Оцінювання проведено за шкалою від 1 до 7, де 1 відображає найвищий рівень демократичного прогресу, а 7 — найнижчий ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 10 37 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ло процеси формування політичної нації і зна- чною мірою нівелювало ті соціально-політичні фактори розмежування, які в Україні завжди породжували кризу ідентичності, — такі як релігія, мова, етнічна належність, зовнішньо- політичні орієнтації. Трагічні реалії, пов’язані з повномасштабним російським вторгненням, сприяли прискоренню формування серед українців певних монадних спільностей, згур- тованих навколо таких стійких ідеологем, як сильна нація, сильна держава, єдина державна мова, спільний ворог, захист через інтеграцію до ЄС та НАТО. Такі результати нині є стій- ким трендом, оскільки українське суспільство демонструє їх уже восьмий рік поспіль. Крім того, в Україні стала виразною національна ідея — вистояти у війні з Росією, а також на- ціональна ревіталізація. Водночас у повоєнній Україні залишаться проблеми системного характеру, які стосують- ся інституційної спроможності держави. Хоча війна здивувала нас і в цій площині, оскільки державні інститути продемонстрували неочі- кувані стійкість і спроможність. І це свідчить про істотні якісні зміни, які відбулися, зокре- ма, й у системі політичних інститутів. Як відомо, в Україні за президентства Вікто- ра Януковича відбулася консолідація клано- во-олігархічного політичного режиму з вкрай нездоровими процесами у соціумі, що характе- ризувалася такими ознаками: • феномен state capture — держава, привати- зована фінансово-промисловими групами; • нерівність доступу до ресурсів влади, ви- користання неправових засобів зміцнення впливу (корупція); • наявність особистих зобов’язань та об- щинної солідарності між «патроном» та «клі- єнтом»; • систематичне порушення громадянських прав і свобод; • слабке громадянське суспільство, відсут- ність демократичних механізмів взаємодії вла- ди і суспільства; • інститути політичної участі використову- валися в інтересах вузькоелітарних, пов’я за- них з владою груп; • влада була зосереджена в руках вузького кола олігархів, пов’язаних між собою нефор- мальними, часто сімейними, відносинами, і за- безпечувала не державні, а їхні особисті інте- реси; • слабкість політичних партій, обмеженість їх впливу на ухвалення політичних рішень. Тобто в країні склалася ситуація, коли дер- жава, яка фактично була приватизована фінан- сово-промисловими групами, і суспільство іс- нували ніби у паралельних вимірах, і при цьо- му і держава, і суспільство були інституційно слабкими. Все почало змінюватися після 2014 р. під впливом Євромайдану, російської агресії і підписання угоди про євроасоціацію, а ново- го імпульсу надала так звана «електоральна революція» 2019 р., коли президентом було обрано позасистемного Володимира Зелен- ського. Часто лунає думка, що і у 2014, і у 2019 роках президентські вибори стали результатом олігархічного консенсусу. Дійсно, скоріше так, ніж ні, оскільки наявна в Україні система ін- корпорації політичного класу унеможливлю- вала прихід до влади незалежного політика. Проте, як би там не було, за ці 8 років вдалося ухвалити велику кількість нормативно-право- вих актів, під впливом яких докорінно зміню- ється інституційна матриця і Україна, хоча й повільно, відходить від кланово-олігархічного політичного режиму. Йдеться про: 1) посилення процесів політичної конку- ренції завдяки розширенню повноважень пар- ламенту і поверненню до парламентсько-пре- зидентської республіки; це, у свою чергу, по- силило процеси дисперсії влади, що відповідає українській ментальності; 2) запровадження електронного деклару- вання для народних депутатів, депутатів міс- цевих представницьких органів, державних службовців, чиновників та ін., що сприяє іс- тотному зниженню політичної корупції; 3) децентралізацію фінансів і адміністра- тивно-територіальну реформу, що стимулює розвиток регіонів і так само створює підґрунтя для посилення політичної конкуренції завдя- ки дифузії влади; 38 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (10) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ 4) запровадження пропорційної виборчої системи з регіональними списками і преферен- ційним голосуванням, що стимулює оновлен- ня політичних партій; 5) запровадження державного фінансуван- ня політичних партій, що знижує їх залежність від олігархічного капіталу; 6) реформу держслужби, основна ідея якої полягає в реалізації філософії сервісно-орієн- тованої держави, та формування антикоруп- ційних органів; 7) зміцнення організацій громадянського суспільства, трансформацію ціннісної систе- ми, зміну зовнішньополітичних пріоритетів у напрямі європейських цінностей; при цьому в соціумі спрацьовує також «закон сполучених посудин»; 8) посилення міжособистісної та інститу- ційної довіри, яке спостерігається від початку повномасштабної російської агресії, що є осно- вою для розвитку соціального капіталу. Як наслідок, інтегральний індекс демократії в Україні істотно поліпшився, змінившись від 4,61 у 2017 р. до 3,39 у 2020 р. (табл. 2). Зважа- ючи на те, що за цими цифрами стоять вкрай малорухливі маркери, це свідчить про дуже іс- тотні якісні зміни в країні. Причому таких змін не спостерігалося ані після майдану 2004 р., ані після Євромайдану. З огляду на те, що зазначені нововведення мають кумулятивний ефект, є підстави для оптимізму щодо інституційних змін політич- ної системи України загалом. Якими ж мають бути ключові завдання по- воєнного відновлення України? На наш погляд, одним з найголовніших за- вдань є розбудова інституційної спроможнос- ті держави. При цьому хочу звернути увагу на одну важливу річ: розбудова інституційної спроможності держави є одним з основних пунктів Національної програми відновлення України, яку було представлено 4—5 липня 2022 р. на конференції з відновлення України в м. Лугано (Швейцарія). Це свідчить про те, що з боку влади є розуміння необхідності по- становки проблеми саме в такому аспекті. Коли йдеться про інституційну спромож- ність держави, маються на увазі функції, які виконують органи державної влади, і резуль- тат, який забезпечує виконання цих функцій. Скептики можуть заперечити: яка може бути інституційна спроможність держави, коли в неї немає грошей? Однак це справедливо лише частково. Очевидно, що сьогодні держава не Таблиця 2. Показники розвитку демократії в Україні в 2007—2020 рр. за даними Freedom House Показники Роки 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2020 Демократичність управління на рівні центральної влади 4,75 4,75 5,00 5,00 5,50 5,75 5,75 4,29 3,93 3,93 2,71 Виборчий процес 3,00 3,00 3,50 3,50 3,50 3,75 4,00 4,00 3,50 3,50 4,25 Розвиток громадян- ського суспільства 2,75 2,75 2,75 2,75 2,75 2,75 2,75 2,50 2,25 2,25 5,0 Незалежність ЗМІ 3,75 3,50 3,50 3,50 3,75 4,00 4,00 4,25 4,00 4,00 3,75 Демократичність управління на рівні місцевих органів влади 5,25 5,25 5,25 5,25 5,50 5,50 5,50 5,50 5,50 5,25 3,25 Ефективність і неза- лежність судочинства 4,50 4,75 5,00 5,00 5,50 6,00 6,00 6,00 6,00 6,00 2,5 Рівень корупції 5,75 5,75 5,75 5,75 5,75 6,00 6,00 6,25 6,00 6,00 2,25 Інтегральний індекс демократії 4,25 4,25 4,39 4,39 4,61 4,82 4,86 4,93 4,75 4,68 3,39 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 10 39 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ може (та й недоцільно це для неї) виконувати ту кількість функцій, яку виконувала до війни. А це означає, що потрібно провести їх інвента- ризацію і, як результат, — своєрідну санацію держави. Незважаючи на воєнний стан, необхідно продовжувати рухатися в напрямі змінення правил гри в політиці, важливі кроки в якому вже зроблено за останні вісім років. Сьогодні в Україні простежується тенденція до посилення інституту президентства, а полі- тична сцена фактично обнулилася, що цілком природно для воєнного стану. Однак це знову породжує у суспільстві дискусію, яка модель організації влади краща — президентська чи парламентська. І тут важливо застерегти від посилення авторитаризму, щоб не припусти- тися тих самих помилок, які стали причиною і першого, і другого майданів. Оскільки Україні притаманна багатоманітність і здатність до са- моорганізації, оптимальною для нас, на мій по- гляд, є модель консоціальної демократії, побу- дованої на залученні, а не виключенні, різних спільнот до вироблення державної політики. У галузі внутрішньої політики вкрай важли- во унеможливити відродження довоєнних по- літичних практик через завершення інститу- ціоналізації влади — створення чітких правил гри для органів державної влади, основаних на прийнятті відповідних законів і процесуаль- них норм. Адже подолати неефективність дер- жави можна лише змінивши правила гри так, щоб унеможливити політичну корупцію. Зараз, на мою думку, незважаючи на війну, дуже слушний час для ухвалення законів, які б ліквідували лакуни, що можуть призвести до відтворення довоєнних політичних практик. Чому? По-перше, сьогодні дуже високим є рі- вень підтримки президента. По-друге, в парла- менті все ще є однопартійна більшість, з одно- го боку, а з іншого — зараз істотно послабився вплив фінансово-промислових груп. Відхід Ріната Ахметова і Вадима Столара з медійного ринку (неважливо, з яких причин) — яскраве тому підтвердження. По-третє, у суспільстві є запит на зміни. І нині очевидно, що політична матриця дуже відстає і не відповідає вимогам і якості суспільства. Наразі країна активно змі- нюється завдяки цифровізації. Це добре відчу- ли на собі люди, які змушені були виїхати від війни в країни Європи. Так само стався вибух суспільної самоорганізації — через волонтер- ство, створення загонів територіальної оборо- ни. У суспільстві дуже зріс запит на соціальну справедливість, досягти якої неможливо без дотримання однакових для всіх правил гри, що, до речі, і становить суть правової держави. При цьому слід розуміти, що вікно можливос- тей, яке відкрилося, як не дивно, з початком війни, має вкрай обмежені часові рамки. На фоні наслідків бойових дій, катастрофічного падіння рівня життя, демографічних проблем неминучим буде своєрідний відкат тієї грома- дянської ідентичності, про яку йшлося вище, а це означатиме небачену раніше радикалізацію політичної сцени. Отже, розуміння цього і необхідність мати результати відповідних досліджень приклад- ного характеру ставить перед установами НАН України суспільного профілю завдання щодо своєрідної мобілізації задля вироблення рецептів подолання проблем, які неминуче по- стають перед державою в умовах війни і, спо- діваюся, швидкого повоєнного відновлення. По суті, йдеться і про мобілізацію науки, і про підтвердження нашої інституційної спромож- ності. Задля цього, на мою думку, важливо пере- орієнтуватися на дослідження інституційної спроможності держави, ліній соціально-по- літичних розмежувань і, зрештою, механізмів консолідації українського суспільства. В Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України реа- лізується кілька проєктів за цими напрямами, однак вони виконуються зусиллями невеликої групи дослідників, чиїх ресурсів замало для аналізу такої великої кількості даних. За цією тематикою доцільно започаткувати ґрунтовні міждисциплінарні проєкти, оскільки інсти- туційна спроможність (state capacity), консо- лідація суспільства, соціально-політичні роз- межування визначають можливості держави щодо ефективного формулювання і реалізації 40 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (10) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ власної внутрішньої і зовнішньої політики. І вивчення рецептів успіху нам вкрай необхідне. На шляху «вмонтування» України в гло- бальний контекст, очевидно, необхідними є дослідження з вивчення глобальних трендів і місця України у світі, який постійно зміню- ється. Однак зараз склалася парадоксальна, на мій погляд, ситуація. Неурядові організації в Україні видають дуже багато аналітики, яка стосується, безумовно, важливих прикладних питань — реформ, безвізу, гендерних дослі- джень, інфраструктури, безпеки, внутрішньо переміщених осіб, тобто тих тем, які фінансу- ються саме західними структурами. Натомість у них майже відсутні такі теми, як, наприклад, вивчення регіонів, можливостей реалізації українських інтересів тощо. Також буквально на пальцях можна перелічити дослідження, які стосуються країн Близького Сходу, Китаю, Ла- тинської Америки, Африки чи тієї самої Росії. Тому, на мою думку, Академія як установа, що фінансується державою, мала б більше займа- тися тими проблемами, які не цікаві західним грантодавцям, але є вкрай важливими для на- шої країни. Очевидно, що мейнстримом мають стати дослідження, спрямовані на вивчення питань європейського майбутнього України з огля- ду на надання нам статусу кандидата у члени Євросоюзу. Водночас важливим є вироблення моделі фронтиру для України, щоб не стати країною, де є лише ВПК, аграрний сектор та держслужбовці. По суті, від цього залежить, чи ми залишимося регіональною аграрною державою, чи перетворимося на такого собі східноєвропейського економічного тигра. При цьому головний акцент у таких дослідженнях слід робити не стільки на вивченні окремих країн, скільки на тому, як ці країни вирішува- ли проблеми, подібні до нинішніх українських. Що стосується досліджень механізмів інте- грації українського соціуму, то в рамках цього напряму доцільно акцентувати увагу на ви- вченні трансформації ціннісних орієнтацій на- селення; соціальних чинників демократизації політичної системи України; дослідженні рів- ня розвитку соціального капіталу; інформа- ційної політики; етнонаціональної політики і етнічних меншин; політичної (громадянської) освіти тощо. З огляду на реформу децентралізації в Укра- їні істотно змінився і продовжує змінюватися політичний ландшафт. Війна фактично обну- лила політичну сцену України. Слід розуміти, що в повоєнній Україні з’являться нові полі- тичні актори, які, ймовірно, будуть ще ради- кальніші (одні більш раціональні, інші — більш популістичні), поглибиться розкол по лінії «центр — регіони». Війна істотно змінить по- літичну мозаїку України, і соціально-політичні розмежування стануть глибшими. Це закладає низку потенційних конфліктів у державі і вже зараз потребує вивчення соціально-політич- них процесів на місцях, механізмів інтеракції по лінії «центр — регіони», ймовірних кон- фліктів між центром і регіонами і необхідності повоєнної відбудови інфраструктури. Отже, підсумовуючи, наголошу, що в Укра- їні відбулися і відбуваються колосальні по- зитивні якісні зміни, насамперед на рівні сус- пільства, однак повоєнні виклики аж ніяк не компенсуються цими змінами. Фактично зараз закладаються нові передумови для подальшої траєкторії розвитку країни. Від того, які на- прями й інструменти буде обрано, залежить доля країни. Дякую за увагу! За матеріалами засідання підготувала О.О. Мележик ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 10 41 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Galyna I. Zelenko Kuras Institute of Political and Ethnic Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7219-4703 NATIONAL REVIVAL OF UKRAINE IN POST-WAR PERIOD Transcript of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, August 31, 2022 The report states that with the beginning of Russia’s full-scale military invasion, there was a significant acceleration of nation-building processes in Ukraine. What used to take decades is now being changed in months or even weeks. It is emphasized that Ukrainian state turned out to be much stronger than it seemed, and national stability, as the war showed, is based primarily on the ability of society to self-organize. This social self-organization should become the basis of Ukraine's post-war recovery.

Національне відродження України у повоєнний період (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 31 серпня 2022 р.)

Institution

Similar Items