Твори преподобного Єфрема Сирина в Київській Русі

У статті розглянуто деякі особливості середньовічного християнського світобачення, відображені в перкладних творах сирійського письменника IV ст. нашої ери Єфрема, які побутували в Київській Русі. Мета статті – встановити причину надзвичайної популярності творів Єфрема Сирина серед новонавернених...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Сiверянський літопис
Date:2022
Main Author: Шуміло, С.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2022
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187014
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Твори преподобного Єфрема Сирина в Київській Русі / С. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2022. — № 2. — С. 91-98. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187014
record_format dspace
spelling Шуміло, С.
2022-12-04T18:15:54Z
2022-12-04T18:15:54Z
2022
Твори преподобного Єфрема Сирина в Київській Русі / С. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2022. — № 2. — С. 91-98. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
2518-7430
DOI: 10.5281/zenodo.7004466
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187014
821.161’01-97«11/13»
У статті розглянуто деякі особливості середньовічного християнського світобачення, відображені в перкладних творах сирійського письменника IV ст. нашої ери Єфрема, які побутували в Київській Русі. Мета статті – встановити причину надзвичайної популярності творів Єфрема Сирина серед новонавернених слов’ян, яку доводить і велика кількість списків його творів, і алюзії на ці твори, які трапляються в багатьох давніх проповідях, житіях та навіть народних духовних піснях. Використано метод герменевтичного аналізу. Новизна статті полягає у співставленні ситуації новонавернених слов’ян та ранньохристиянських сирійських громад – за простотою їхньої віри, якою вона була до виникнення багатотомних богословських праць. Попри ліричність та простоту викладу, Єфрем Сирин досить поступово в проповідях та повчаннях розтлумачує мистецтво безперервної молитви, очищення серця, спокути, тримання розуму в серці, самозасудження та скрухи. Письменник пропонує читачеві не теоретичні міркування про необхідність каяття та оплакування своїх гріхів, а безпосередньо плаче та молиться разом із читачем, вміщуючи в проповідь сам молитовний та покаянний текст, який читач зможе вимовити як власні слова до Бога. Надзвичайна популярність цих творів у Київській Русі та одночасна відсутність у ранній період християнізації слов’ян вагомих богословських праць серед перекладних творів свідчать про те, що ліричний підхід Єфрема Сирина до повчання та проповіді став найзручнішим, найдієвішим для навернених слов’ян. Висновок: мета повчань та проповідей Єфрема Сирина полягає не в дидактиці, а у створенні молитовного настрою, залученні читача до своєї молитви, до свого розчулення та славослів’я. Ось звідки відчуття «спорідненості», із якою прийняли Єфрема Сирина слов’яни. Київська Русь ще не знала схоластичної «прохолоди» богословських трактатів, ще не була знайома з поняттям «духовного стану», ще готова була відкритим серцем сприймати проникливі слова Сириянина й від нього непомітно та надійно засвоювати «мистецтво з мистецтв» – ісихастське творення безперервної молитви.
The article examines some features of the medieval Christian worldview, reflected in the translated works of Ephrem, IV cent. Syrian writer, that existed in Kyivan Rus. This paper aims to determine the reason for Ephrem the Syrian’s works extraordinary popularity among newly converted Slavs, proved by a large number of their manuscripts and allusions to them often found in ancient sermons, saints’ lives and even folk spiritual songs. The method of hermeneutic analysis is used. The article’s novelty is in comparing the situation of the newly converted Slavs and early Christian Syrian communities according to openmindedness of their faith as it was before multi-volume theological works emerged. Despite lyricism and simplicity of presentation, in his sermons and homilies Ephrem the Syrian quite gradually explains the art of continuous prayer, heart purification, repentance, keeping mind in heart, self-condemnation and sorrow. The writer does not offer a reader theoretical considerations about necessity to repent and cry for one’s sins, but directly cries and prays together with a reader, includes a prayer and a penitential text in a sermon that a believer can pronounce as own speech to God. These works extraordinary popularity in Kyivan Rus and simultaneous absence of significant theological oeuvres among translated literature in the early period of the Slavs Christianization both indicate Ephrem the Syrian’s lyrical approach to a homily and a sermon became the most convenient and effective for the converted Slavs. Conclusion: the purpose of Ephrem the Syrian’s homilies and sermons is not in didactics, but in creating a prayerful mood, involving a reader in one’s prayer, emotion and praise. This was the source of the Slavs’ “kinship” feeling when they accepted Ephrem the Syrian. Kyivan Rus did not yet know scholastic “coolness” of theological tractates and the concept of “spiritual state”; it was still ready to accept perceptive words of the Syrian with an open heart and to imperceptibly and reliably learn from him the “art of arts” – hesychastic creation of continuous prayer.
uk
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Сiверянський літопис
Літературознавчі студії
Твори преподобного Єфрема Сирина в Київській Русі
Saint Ephrem the Syrian’s Works in Kyivan Rus
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Твори преподобного Єфрема Сирина в Київській Русі
spellingShingle Твори преподобного Єфрема Сирина в Київській Русі
Шуміло, С.
Літературознавчі студії
title_short Твори преподобного Єфрема Сирина в Київській Русі
title_full Твори преподобного Єфрема Сирина в Київській Русі
title_fullStr Твори преподобного Єфрема Сирина в Київській Русі
title_full_unstemmed Твори преподобного Єфрема Сирина в Київській Русі
title_sort твори преподобного єфрема сирина в київській русі
author Шуміло, С.
author_facet Шуміло, С.
topic Літературознавчі студії
topic_facet Літературознавчі студії
publishDate 2022
language Ukrainian
container_title Сiверянський літопис
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format Article
title_alt Saint Ephrem the Syrian’s Works in Kyivan Rus
issn 2518-7430
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187014
citation_txt Твори преподобного Єфрема Сирина в Київській Русі / С. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2022. — № 2. — С. 91-98. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT šumílos tvoriprepodobnogoêfremasirinavkiívsʹkíirusí
AT šumílos saintephremthesyriansworksinkyivanrus
first_indexed 2025-12-07T13:36:49Z
last_indexed 2025-12-07T13:36:49Z
_version_ 1850856817251319808
description У статті розглянуто деякі особливості середньовічного християнського світобачення, відображені в перкладних творах сирійського письменника IV ст. нашої ери Єфрема, які побутували в Київській Русі. Мета статті – встановити причину надзвичайної популярності творів Єфрема Сирина серед новонавернених слов’ян, яку доводить і велика кількість списків його творів, і алюзії на ці твори, які трапляються в багатьох давніх проповідях, житіях та навіть народних духовних піснях. Використано метод герменевтичного аналізу. Новизна статті полягає у співставленні ситуації новонавернених слов’ян та ранньохристиянських сирійських громад – за простотою їхньої віри, якою вона була до виникнення багатотомних богословських праць. Попри ліричність та простоту викладу, Єфрем Сирин досить поступово в проповідях та повчаннях розтлумачує мистецтво безперервної молитви, очищення серця, спокути, тримання розуму в серці, самозасудження та скрухи. Письменник пропонує читачеві не теоретичні міркування про необхідність каяття та оплакування своїх гріхів, а безпосередньо плаче та молиться разом із читачем, вміщуючи в проповідь сам молитовний та покаянний текст, який читач зможе вимовити як власні слова до Бога. Надзвичайна популярність цих творів у Київській Русі та одночасна відсутність у ранній період християнізації слов’ян вагомих богословських праць серед перекладних творів свідчать про те, що ліричний підхід Єфрема Сирина до повчання та проповіді став найзручнішим, найдієвішим для навернених слов’ян. Висновок: мета повчань та проповідей Єфрема Сирина полягає не в дидактиці, а у створенні молитовного настрою, залученні читача до своєї молитви, до свого розчулення та славослів’я. Ось звідки відчуття «спорідненості», із якою прийняли Єфрема Сирина слов’яни. Київська Русь ще не знала схоластичної «прохолоди» богословських трактатів, ще не була знайома з поняттям «духовного стану», ще готова була відкритим серцем сприймати проникливі слова Сириянина й від нього непомітно та надійно засвоювати «мистецтво з мистецтв» – ісихастське творення безперервної молитви. The article examines some features of the medieval Christian worldview, reflected in the translated works of Ephrem, IV cent. Syrian writer, that existed in Kyivan Rus. This paper aims to determine the reason for Ephrem the Syrian’s works extraordinary popularity among newly converted Slavs, proved by a large number of their manuscripts and allusions to them often found in ancient sermons, saints’ lives and even folk spiritual songs. The method of hermeneutic analysis is used. The article’s novelty is in comparing the situation of the newly converted Slavs and early Christian Syrian communities according to openmindedness of their faith as it was before multi-volume theological works emerged. Despite lyricism and simplicity of presentation, in his sermons and homilies Ephrem the Syrian quite gradually explains the art of continuous prayer, heart purification, repentance, keeping mind in heart, self-condemnation and sorrow. The writer does not offer a reader theoretical considerations about necessity to repent and cry for one’s sins, but directly cries and prays together with a reader, includes a prayer and a penitential text in a sermon that a believer can pronounce as own speech to God. These works extraordinary popularity in Kyivan Rus and simultaneous absence of significant theological oeuvres among translated literature in the early period of the Slavs Christianization both indicate Ephrem the Syrian’s lyrical approach to a homily and a sermon became the most convenient and effective for the converted Slavs. Conclusion: the purpose of Ephrem the Syrian’s homilies and sermons is not in didactics, but in creating a prayerful mood, involving a reader in one’s prayer, emotion and praise. This was the source of the Slavs’ “kinship” feeling when they accepted Ephrem the Syrian. Kyivan Rus did not yet know scholastic “coolness” of theological tractates and the concept of “spiritual state”; it was still ready to accept perceptive words of the Syrian with an open heart and to imperceptibly and reliably learn from him the “art of arts” – hesychastic creation of continuous prayer.