Зображення обкладинки

Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.)

Мета дослідження – на основі ориґінальних історичних джерел і наукової літератури дослідити короткий і маловідомий період у житті Ю.Ларіна, коли він здійснював керівну діяльність в УСДС, охарактеризувавши через біографію цю політичну організацію. Методологія «нової біографічної історії» – «прикор...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Український історичний журнал
Дата:2022
Автор: Федьков, О.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2022
Теми:
Персоналії
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187213
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.) / О. Федьков // Український історичний журнал. — 2022. — Число 3. — С. 176-193. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859810188733710336
author Федьков, О.
author_facet Федьков, О.
citation_txt Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.) / О. Федьков // Український історичний журнал. — 2022. — Число 3. — С. 176-193. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Український історичний журнал
description Мета дослідження – на основі ориґінальних історичних джерел і наукової літератури дослідити короткий і маловідомий період у житті Ю.Ларіна, коли він здійснював керівну діяльність в УСДС, охарактеризувавши через біографію цю політичну організацію. Методологія «нової біографічної історії» – «прикордонної» біографії, уможливила поєднання міждисциплінарного та методологічного синтезу, використання макро-, мікроісторичних, а також антропологічних підходів, урахувавши медико-психологічні аспекти особистості, з’ясувати його діяльність на чолі Спілки в екстремальній ситуації революції 1905–1907 рр. Наукова новизна. Вперше у вітчизняній історіографії, на основі «прикордонної» біографії досліджено малознані епізоди з життя відомого соціал-демократа. Висновки. З’ясовано, що попри наявність важкого генетичного захворювання, Ю.Ларін проявляв дивовижну енергію, здійснюючи керівництво діяльністю УСДС. Спілківська меншовицька громада під його орудою зміцніла організаційно й тісно взаємодіяла з більшовиками, єврейським соціал-демократичним Бундом, УСДРП. Завдяки цьому вдалося добитися значного успіху під час виборів у ІІ Державну думу. Незважаючи на переслідування таємної поліції російського царату та неодноразові арешти, Ю.Ларін уміло продовжував керівництво Спілкою аж до свого вимушеного від’їзду в інший реґіон імперії. The aim of this article is to study an episode from the Yu.Larin’s biography, when the Ukrainian Social Democratic Union headed by him achieved significant political results. In the following research we used the methodology of “new biographical history”, i.e. a “border” biography, which allowed to combine an interdisciplinary and methodological synthesis, macro-, microhistorical as well as anthropological approaches, taking into account medical and psychological aspects of personality. It made possible to figure out the activity of Yu.Larin at the head of the Union in the extreme situation of the revolution in 1905–1907. Scientific novelty. For the first time in Ukrainian historiography, on the basis of “border” biography, little-known episodes from the life of the famous social democrat and activist of the Ukrainian Union Yu.Larin were studied. Conclusions. Despite a serious genetic disease, Yu.Larin showed amazing energy in directing the work of the USDU. The Mensheviks Union, headed by him, strengthened its organization and extended its influence to most Ukrainian provinces and the Belarusian Gomel region. It cooperated closely with the Bolsheviks, the Jewish Social Democratic Bund, the USDLP and managed to achieve significant success in the elections to the Second State Duma. Yu.Larin was persecuted by the secret police of the Russian tsarist regime, and was repeatedly arrested. Nevertheless, he skillfully led the Union until his was forced to leave for another part of the empire.
first_indexed 2025-12-07T15:18:46Z
format Article
fulltext Український історичний журнал. – 2022. – №3 ПЕРСОНАЛІЇ У науці триває дискусія щодо можливості чи неможливості здобуття «об’єктив­ них знань» про минуле, проте історики не полишають спроб, спрямованих на його адекватніше відображення. Сьогодні вже неможливо уявити історичну науку без міждисциплінарного підходу  – способу отримання нового знання за допомогою те­ орій і методів інших галузей пізнання1. Зокрема й у біографістиці ми спостерігаємо 1 Еванс Р.Дж. На захист історії / Пер. з англ. В.Дмитрук. – Л., 2008. – С.13; Поршнева О.С. Междисциплинарности принцип // Теория и методология исторической науки: Терминологический словарь. – Москва, 2014. – С.259–261. Анотація. Мета дослідження – на основі ориґінальних історичних джерел і наукової літера­ тури дослідити короткий і маловідомий період у житті Ю.Ларіна, коли він здійснював керівну діяльність в УСДС, охарактеризувавши через біографію цю політичну організацію. Методологія «нової біографічної історії» – «прикордонної» біографії, уможливила поєднання міждис­ циплінарного та методологічного синтезу, використання макро­, мікроісторичних, а також антропологічних підходів, урахувавши медико­психологічні аспекти особистості, з’ясувати його діяльність на чолі Спілки в екстремальній ситуації революції 1905–1907 рр. Наукова новизна. Вперше у вітчизняній історіографії, на основі «прикордонної» біографії досліджено малознані епізоди з життя відомого соціал­демократа. Висновки. З’ясовано, що попри наявність важкого генетичного захворювання, Ю.Ларін проявляв дивовижну енергію, здійснюючи керівництво діяльністю УСДС. Спілківська меншовицька громада під його орудою зміцніла організаційно й тісно взаємодіяла з більшовиками, єврейським соціал­демократичним Бундом, УСДРП. Завдяки цьому вдалося добитися значного успіху під час виборів у ІІ Державну думу. Незважаючи на переслідування таємної поліції російського царату та неодноразові арешти, Ю.Ларін уміло продовжував керівництво Спілкою аж до свого вимушеного від’їзду в інший реґіон імперії. Ключові слова: Ларін, «нова біографічна історія», Українська соціал­демократична спілка, революція 1905–1907 рр., Державна дума. Олександр ФЕДЬКОВ доктор історичних наук, доцент, завідувач кафедри архівознавства, спеціальних історичних та правознавчих дисциплін, Кам’янець­Подільський національний університет ім. І.Огієнка (Кам’янець­Подільський, Україна), san.fedkov@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000­0003­4835­9445 Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.) DOI: https://doi.org/10.15407/10.15407/uhj2022.03.176      УДК: 929:329(477)«1906/1907»Ларін Український історичний журнал. – 2022. – №3 Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.) 177 використання таких підходів, які вможливлюють відтворення реальних біографій лю­ дей минулого. Відомий польський методолог Є.Топольський цілком доречно зазначав, що лише суспільство визначає, чи є історична особистість справжнім, а чи ефемерним героєм2. Проте щодо Ю.Ларіна у суспільній думці та історіографії відбувалися неодноразові трансформації, адже в різний час та у різних соціальних і політичних групах він був як героєм, так й антигероєм. Попри це соціал­демократ став помітною постаттю ми­ нулого, оскільки належав до осіб «другого плану» у суспільно­політичному житті, показ ролі якого вможливлює арґументованіше відповісти на питання: які суб’єктив­ ні чинники призвели до перемоги більшовицької революції в Росії? У вітчизняній історіографії цілком доречно приділяється велика увага україн­ ським державним, політичним і культурним діячам. Під ці категорії не потрапляє уродженець Криму, представник єврейської народу, російський соціал­демократ Юрій Ларін  (Михайло Залманович Лур’є). Провідний вітчизняний фахівець із біо­ графістики В.Попик наголошує на доцільності осмислити як загальнонаціональне надбання «спадщину усіх племен і народів, сущих в українській землі від сивої дав­ нини до сучасності»3. Він дещо оптимістично зазначає, що написання біографій «ре­ альних і дуже різних людей […] стає своєрідним простором для знаходження шляхів взаємного порозуміння і примирення між представниками дуже відмінних суспіль­ но­політичних поглядів – на ґрунті визнання єдності нашої національної спадщини в усіх її виявах, а отже – реальним національно­консолідуючим чинником»4. Ще один арґумент щодо доцільності написання біографій осіб різного плану по­ лягає в тому, що у сучасних історичних дослідженнях минуле дедалі більше розгляда­ ється крізь призму людського виміру5, що надає історії її справжнього сенсу як науки про життя людей у попередні епохи. Передбачається на основі історичних джерел і наукової літератури, із застосу­ ванням сучасного методологічного інструментарію  – «нової біографічної історії», «прикордонної» біографії – через епізод із життя соціал­демократа Ю.Ларіна, який у жовтні 1906 – червні 1907 рр. здійснював активну революційну діяльність у складі керівництва Української соціал­демократичної спілки  (УСДС, Спілка), охарактери­ зувати цю політичну організацію. Постать Ю.Ларіна (1882–1932  рр.) належить до когорти професійних револю­ ціонерів, які ввійшли в комуністичний пантеон: він похований біля Кремлівської стіни в Москві. Проте досліджень про його діяльність вийшло небагато. В радян­ ські часи неувага до відомого діяча зумовлювалася щонайменше кількома обставина­ ми. По­перше, тим, що за «старого режиму» він належав до меншовицької фракції Російської соціал­демократичної робітничої партії  (РСДРП) і тавро «опортунізму» 2 Топольський Є. Як ми пишемо і розуміємо історію: Таємниці історичної нарації. – К., 2012. – С.306–307. 3 Попик В.І. Проблеми розвитку біографічних досліджень та формування вітчизняних біобібліографічних інформа­ ційних ресурсів // Українська біографістика. – Вип.3. – К., 2005. – С.17. 4 Там само. – С.16. 5 Нові підходи до історіописання / За ред П.Берка; пер. з англ.; 2­ге вид., випр. – К., 2010. – 368  с.; Кром  М.М. Историческая антропология. – Санкт­Петербург; Москва, 2010. – 214  с. История через личность: Историческая биография сегодня  / Под ред Л.П.Репиной; 2­е изд. – Москва, 2010. – 720  с.; Леви  Дж. Биография и история  // Современные методы преподавания новейшей истории. – Москва, 1996. – С.191–206; Попова  Т. Историография в человеческом измерении [Електронний ресурс]: http://history.org.ua/JournALL/graf/graf_2012_22/16.pdf; Её  же. Персональная история vs интеллектуальная биография, биоисториография: подходы и понятия [Електронний ресурс]: http://dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/7194/1/540­563.pdf; Репина Л.П. «Новая историческая наука» и социальная история. Изд. 2­е, испр. и доп. – Москва, 2009. – 320 с.; Её же. «Персональная история»: биография как средство исторического познания // Казус: индивидуальное и уникальное в истории / Под ред. Ю.Л.Бессмертного, М.А.Бойцова. – Вып.2. – Москва, 1999. – С.76–100. Український історичний журнал. – 2022. – №3 178   Олександр Федьков лягало на всіх колишніх меншовиків. По­друге, він був, за словами Р.Пайпса, «най­ ближчим економічним радником» В.Леніна в період воєнного комунізму6, хоча згодом потрапив під критику «вождя», зокрема за відстоювання цієї політики тоді, коли більшовики вже зрозуміли її згубність. І третя обставина пов’язана з тим, що Ю.Ларін доводився родичем М.Бухаріну  (його падчерка  – дружина останнього), якого Й.Сталін оголосив «ворогом народу». Тож до реабілітації цього діяча напри­ кінці 1980­х рр. його родичі також зоставалися «нецікавими» для істориків. Діяльність Ю.Ларіна привертала увагу дослідників у 1920­х  рр. Цікаво, що першими вдалися до оцінки ролі УСДС та її провідників колишні конкурен­ ти з Української соціал­демократичної робітничої партії  (УСДРП). Праця її дія­ ча В.Дорошенка  – це нарис історії вітчизняної соціал­демократії від 1890­х  рр. до 1907  р., в якій, зокрема, розглянуто ідейні витоки та діяльність Спілки в 1905– 1907  рр.7 Автор помилково зазначав про перебування Ю.Ларіна влітку 1904  р. у Львові. Російський марксист начебто справив тоді значний уплив на майбутніх спіл­ ківців8. Водночас, про роль цього діяча в історії УСДС часів першої російської рево­ люції нічого не зазначалося. Одну з найґрунтовніших праць з історії української соціал­демократії написав колишній член УСДРП О.Гермайзе9. Та попри те, що він присвятив УСДС понад тридцять сторінок тексту, проте жодного разу не згадав Ю.Ларіна10. Воднораз автор висловлював міркування про світоглядні засади частини спілківців, людей «росій­ ської культури»11. Думаємо, що до цієї когорти належав і М.Лур’є. У праці колишнього меншовика та спілківця А.Ріша неодноразово зазначало­ ся про важливу роль Ю.Ларіна у функціонуванні організації12. «Ларінський період Спілки,  – робив висновок дослідник, – був  […] періодом її найбільшого розквіту і росту її авторитету не лише серед робітників та селян, але й обивательської маси»13. УСДС неґативно оцінювалася в радянській історіографії через прихильність до меншовизму та міфічні «опортунізм» і «націоналізм». Це наочно проявилося у працях І.Кураса, який стверджував, що Спілка нібито прагнула «штучно відгородити робітни­ ків України від трудящих інших націй і послабити їх спільну боротьбу», і це, мовляв, призвело її до «занепаду»14. Двічі цитовані автором листи Ю.Ларіна мали на меті лише проілюструвати згаданий «занепад» УСДС15. Отже у працях І.Кураса неґативна оцінка Спілки відбилася на постатях діячів (зокрема й Ю.Ларіна), котрі до неї належали. У наш час вийшла низка праць з історії політичних партій. Згадаємо лише ті, в яких присутній Ю.Ларін. Ґрунтовну студію з історії української соціал­демократії написав харківський історик В.Головченко16. Він з’ясував обставини розколу РУП 6 Пайпс Р. Русская революция / Пер. с англ. М.Д.Тименчика. – Ч.2. – Москва, 1994. – С.195, 278, 355, 358, 364. 7 Дорошенко В. Революційна українська партія (РУП) (1900–1905 рр.): Нарис з історії української соціялдемократич­ ної партії. – Л.; К., 1921. – С.25–35. 8 Там само. – С.26–27; Федьков О.М. «Товариш Павлов» і розкол РУП // Український історичний журнал. – 2015. – №3. – С.94–95. 9 Гермайзе О. Нариси з історії революційного руху на Україні. – Т.1: Революційна українська партія  (РУП). – К., 1926. – 390 с. 10 Там само. – С.257–290. 11 Там само. – С.285. 12 Риш А. Очерки по истории украинской социал­демократической «Спилки». – Х., 1926. – С.38, 56, 60–63. 13 Там же. – С.65. 14 Курас І.Ф. Повчальний урок історії (Ідейно­політичне банкрутство Української соціал­демократичної робітничої партії). – К., 1986. – С.47–48; Курас  И.Ф. Торжество пролетарского интернационализма и крах мелкобуржуазного национализма на Украине. – К., 1978. – С.60–69. 15 Курас І.Ф. Повчальний урок історії... – С.47, 50. 16 Головченко В.І. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України: Нариси з історії української соціал­демо­ кратії початку ХХ ст. – Х., 1996. – 190 с. Український історичний журнал. – 2022. – №3 Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.) 179 та утворення Спілки, діяльність останньої, взаємини з РУП–УСДРП17. Водночас можемо констатувати, що для автора постать Ю.Ларіна виявилася малознайомою, оскільки у своїй монографії він іменує його «Біск (Ю.Ларін)», поєднуючи прізвище одного соціал­демократа (Ісака Біска) та псевдонім іншого. О.Федьков постать Ю.Ларіна характеризує в контексті діяльності УСДС у період її найвищого піднесення. Його особистість оцінюється на підставі значної кількості архівних джерел. Автор відзначає роль цього соціал­демократа в розбудові партійної громади, у взаєминах з іншими партіями та у проведенні думської кампанії18. Хоча, звісно, у праці не ставилося за мету відтворити біографію революціонера, оскільки предметом дослідження була історія Спілки. Серед зарубіжних дослідників найбільший інтерес до особи Ю.Ларіна виявляють російські історики. Саме в Росії вийшла поки що єдина монографія, присвячена цьо­ му діячеві19. Проте її автор відомий як фахівець із формування управлінської струк­ тури Вищої ради народного господарства в період більшовицької політики воєнного комунізму, тому й не приділив уваги діяльності Ю.Ларіна в українських ґуберніях Російської імперії в дореволюційну добу, зосередившись на подіях 1917–1921 рр. У новітніх дослідженнях, присвячених історії РСДРП, Ю.Ларін постає як діяль­ ний марксист, що брав активну участь у роботі партійних організацій, у дискусіях із важливих питань теорії та практики соціал­демократичного руху20. Проте жодним словом не згадано про його роботу в УСДС. Постать Ю.Ларіна розглядалася у праці американського історика Р.Пайпса, але винятково в контексті політики більшовиків 1917–1921 рр. Загальна оцінка його «здобутків» виявилася вкрай неґативною: «Цей напівпаралізований інвалід, який страждав страшними болями, мало відомий навіть спеціалістам, може справедливо вважатися автором унікального в історії досягнення: навряд чи комусь ще вдавалось за неймовірно короткий термін у тридцять місяців пустити під укіс економіку вели­ кої держави»21. Проте згадану характеристику можна повною мірою віднести до всіх більшовиків, котрі реалізовували цю авантюристичну економічну політику, а не лише до одного з її творців. Дореволюційну діяльність Ю.Ларіна Р.Пайпс не розглядав. Для написання статті використано джерела, які можна поділити на такі групи: 1)  законодавчі акти Російської імперії; 2)  діловодні документи та матеріали органів державної влади й політичних партій; 3) преса, публіцистика; 4) документи особово­ го походження. Для розуміння «кордонного становища» діячів політичних партій, які перебува­ ли «поза законом», ми використали «Кримінальне уложення» 1903 р. Статті цього законодавчого акта чітко визначали відповідальність для осіб, котрі вели боротьбу з існуючим суспільним ладом. До цієї групи належав і Ю.Ларін. Документи органів державної влади, правоохоронців відбивають, з одного боку, діяльність УСДС і  її провідника Ю.Ларіна в 1906–1907  рр., а з іншого  – свідчать про системну робо­ ту, спрямовану на припинення революційної діяльності Спілки. Важливе значення для дослідження мають документи особового походження. Виокремимо насампе­ ред епістолярні джерела, що мають великий інформаційний потенціал. Особливість 17 Там само. – С.46–50, 91–98. 18 Федьков  О. Українська соціал­демократична спілка: у пошуках ідейно­політичної ідентичності. – Кам’янець­ Подільський, 2017. – 600 с. 19 Филоненко А.Л. Время Ю.Ларина. – Санкт­Петербург, 1996. – 180 с. 20 Тютюкин С.В. Меньшевизм: страницы истории.– Москва, 2002. – С.68, 101, 205, 244, 257; Тютюкин  С.В., Шелохаев В.В. Марксисты и русская революция. – Москва, 1996. – С.84; Урилов И.Х. История российской социал­де­ мократии (меньшевизма). – Ч.3: Происхождение меньшевизма. – Москва, 2005. – С.237. 21 Пайпс Р. Русская революция. – С.375. Український історичний журнал. – 2022. – №3 180   Олександр Федьков використаних нами листів полягає в тому, що їх отримано аґентурним шляхом або вони були перлюстровані таємною поліцію без відома кореспондентів, зокрема Ю.Ларіна. У більш ніж двадцяти таких посланнях охарактеризовано різнобічну ді­ яльність провідника УСДС у 1906–1907  рр. Єдиним мемуарним джерелом стала автобіографія Ю.Ларіна, опублікована в 1920­х  рр.22 У ній лише побіжно згадується його робота в УСДС. Нині дослідники дедалі частіше вдаються до використання нових методологіч­ них підходів, демонструючи прагнення опанувати досвід світової історичної науки рубежу ХХ–ХХІ  ст. Ця стаття, певною мірою, також віддзеркалює зазначену тен­ денцію. Ми визнаємо доцільність притаманного «новій історичній науці» міждис­ циплінарного та методологічного синтезу, відтворення цілісної й повної картини минулого, поєднання макро­, мікроісторичного, а також антропологічного підходів, дослідження ментальності, діалогу історика та джерела23. Дискурс «нової історичної науки» реалізується через низку галузевих напрямів, одним з яких є «нова історична біографія» з сукупністю різноманітних підходів. Зокрема «прикордонна біографія», на наш погляд, найліпше вможливлює відтворення образу професійного революціо­ нера Ю.Ларіна. Цей підхід дозволяє розглянути людину у крайніх випадках, часто за форс­мажорних обставин24. Саме тому нам довелося звернутися до медико­психоло­ гічних аспектів життєдіяльності М.Лур’є, які багато у чому пояснюють його політич­ ну активність 1906–1907 рр.25 Одним із найважливіших питань при на­ писанні біографії виступає з’ясування мотивів діяльності людей. Нас цікавило, що спонукало М.Лур’є та багатьох його сучасників, молодих людей, до того, щоб стати на шлях боротьби з царатом. Як зазначав сам діяч в автобіографії, він з’явився на світ у Сімферополі, у замож­ ній єврейській сім’ї. Від народження хворів на проґресуючу м’язову атрофію, тож постійні форс­мажорні обставини революційної діяльно­ сті йому апріорі були протипоказані. Юнак ви­ ховувався в демократичній атмосфері та здобув добру домашню освіту, відтак закінчив гімназію. У той час його цікавили російська художня лі­ тература, книжки з природничих і суспільних наук, літературні та суспільно­політичні жур­ нали «Современник», «Отечественные запис­ ки», «Русское слово»26. Дідусь майбутнього революціонера Наум Ґранат  (батько матері) був заможним одеським купцем і  меценатом. Його дядьки Олександр та Ігнатій Ґранати займалися 22 Ларин Ю. Автобиография // Деятели СССР и революционного движения России: Энциклопедический словарь Гранат. – Москва, 1989. – C.482–487. 23 Орлов И.Б. «Человек исторический» в системе гуманитарного знания. – Москва, 2012. – С.80. 24 Там же. – С.101. 25 Неврологія / І.А.Григорова, Л.І.Соколова, Р.Д.Герасимчук та ін.; за ред. І.А.Григорової, Л.І.Соколової. – К., 2014. – 640 с.; Адлер А. Наука жить [Електронний ресурс]: https://bookap.info/othosheniy/adler/gl3.shtm 26 Ларин Ю. Автобиография. – C.482–487. * Автор висловлює щиру вдячність онуці Ю.Ларіна – Надії Фадєєвій (Ізраїль) за люб’язно надані для цієї публікації фотоматеріали з сімейного архіву. Дитяче фото Михайла Лур’є (Сімферополь, без дати)* Український історичний журнал. – 2022. – №3 Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.) 181 наукою, але широко відомими стали завдяки виданню популярного енциклопедич­ ного словника. Здавалося, Михайло піде шляхом своїх знаних родичів, але він обрав інший, пов’язаний із політикою. Тут варто зазначити, що політична діяльність у Російській імперії була важким вибором. Для розуміння обставин функціонування представників соціалістичних партій слід мати на увазі, що це була авторитарна країна, самодержавні правителі якої вимагали безумовної покори підданих. Члени соціалістичних і ліберальних по­ літичних організацій, до кадетів включно27, згідно зі ст.  124–129 глави  5 «Про сму­ ту» «Кримінального уложення», потрапляли під означення осіб, які «винні в участі у співтоваристві, що свідомо поставило метою своєї діяльності повалення існуючого в державі суспільного ладу». Такі діяння каралися: від 1­річного ув’язнення до 8 ро­ ків каторги та заслання на поселення28. Для характеристики постаті Ю.Ларіна, на наш погляд, вагоме значення мало важке генетичне захворювання  (яке й сьогодні залишається невиліковним)  – про­ ґресуюча м’язова дистрофія, що полягає в деґенеративних змінах м’язових воло­ кон, проявляється слабкістю скелетних м’язів, супроводжується фізичним болем29. Важливо поглянути на наслідки цієї хвороби для Ю.Ларіна з точки зору психології. Відповідно до позиції індивідуальної психології, засновником якої був австрійський психіатр А.Адлер, у пацієнтів, котрі внаслідок цієї причини мають комплекс непов­ ноцінності, з часом, завдяки захисному механізму, починає розвиватись, а згодом і 27 Шелохаев В.В. Конституционно­демократическая партия в России и эмиграции. – Москва, 2015. – С.109. 28 Уголовное уложение. – Санкт­Петербург, 1903. – 204 (І–ІІІ) с. 29 Неврологія. – С.361–381. Родина Ґранат. Михайло Лур’є стоїть у другому ряду, третій ліворуч. Біля правого краю розміщене фото його матері (Сімферополь, 1900 р.) Український історичний журнал. – 2022. – №3 182   Олександр Федьков домінувати, комплекс зверхності. Учений, розглядаючи подібні випадки, зазначав: «Комплекс неповноцінності є джерелом їхньої сили. Вони безупинно скаржаться, що відчувають слабкість, втрачають у вазі тощо, але незважаючи на це, вони сильніші за всіх інших. Вони пригнічують здорових людей  – факт, який не повинен нас диву­ вати, адже в нашій культурі хвороба може давати певну силу та владу»30. Ю.Ларін не скаржився. Можемо однозначно сказати, що важка хвороба породила в нього комп­ лекс неповноцінності, у процесі поборення якого він трансформувався у свою про­ тилежність  – комплекс зверхності. Це проявилося, на наш погляд, у гіперактивній діяльності в революційному русі. Початки суспільно­політичної роботи М.Лур’є припали на 1890­ті  рр., коли він озна­ йомився з працями К.Маркса, В.Леніна, став головою гімназійної каси взаємодопомоги. 1  травня 1900  р. вперше брав участь у нелеґаль­ ній соціал­демократичній маївці у Сімферополі. Тоді ж вступив до Новоросійського універси­ тету в Одесі. Проте вищі навчальні заклади в Російській імперії не лише відкривали можли­ вості для успішної кар’єри, але й були місцем поширення серед молоді соціалістичних і лібе­ ральних ідей31. М.Лур’є захопився марксизмом, який передбачав революційну політичну та соці­ альну перебудову суспільства. Не слід відкидати й те, що він, як єврей, очевидно, дуже гостро відчував вади національної політики царату, зокрема державного антисемітизму з усіма по­ творними наслідками32. Очевидно, саме зазна­ чені обставини спонукали його до участі в рево­ люційній соціал­демократії. Перші кроки в політичній діяльності він зробив в Одесі, де брав активну участь у студентському соціал­демократичному гуртку. За це його вислали за місцем по­ стійного проживання у Сімферополь, під гласний нагляд поліції. Проте юнак продовжив революційну роботу; організував сімферопольський комітет, а потім і Кримський союз РСДРП. За таку діяльність у серпні 1902  р. «височайшим повелінням» М.Лур’є заслали на 8  років в Якутську область. Там він отримав 30 Адлер А. Наука жить [Електронний ресурс]: https://bookap.info/othosheniy/adler/gl3.shtm 31 Иванов А.Е. Еврейское студенчество в Российской империи начала ХХ в.: Каким оно было? Опыт социокультурно­ го портретирования. – Москва, 2007. – С.156; Історія Київського університету: У 2 т. / В.Ф.Колесник, Г.М.Казакевич, О.Г.Сокирко та ін.; за ред. Л.В.Губернського, І.К.Патриляка, В.Ф.Колесника, А.І.Чуткого. – Т.1. – К., 2019. – С.301–311; Кобченко К. «Жіночий університет Святої Ольги»: історія Київських вищих жіночих курсів. – К., 2007. – С.162–165; Гончарова  Н.О. Національно­політичний рух студентської та учнівської молоді в Україні  (90­ті  рр.  XIX  ст.  – лютий 1917 р.): Автореф. дис. … канд. іст. наук. – Одеса, 2006. – 24 с.; Левицька Н.М. Студентство в національно­визволь­ ному русі України наприкінці ХІХ  – на початку ХХ  ст. – К., 1998. – 25  с.; Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна за 200 років / В.С.Бакіров, В.М.Духопельников, Б.П.Зайцев та ін. – Х., 2004. – С.272–276. 32 Абрамсон Г. Молитва за владу: Українці та євреї в революційну добу  (1917–1920)  / Пер. з англ. А.Котенка, О.Надтоки. – К., 2017. – С.41–78; Миндлин А. Государственные, политические и общественные деятели Российской империи в судьбах евреев: 1762–1917 гг.: Справочник персоналий. – Санкт­Петербург, 2007. – 392 с.; Ульянова Г.Н. Законодательство о евреях в Российской империи, ХІХ – начало ХХ в. // Частное предпринимательство в дореволю­ ционной России: этноконфессиональная структура и региональное развитие, ХІХ – начало ХХ в. – Москва, 2010. – С.314–332; Щербак  Н. Національне питання в політиці царизму у Правобережній Україні  (кінець XVIIІ  – початок XX ст.). – К., 2005. – С.309–433. Михайло Лур’є у студентські роки (Сімферополь, 1900 р.) Український історичний журнал. – 2022. – №3 Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.) 183 псевдонім «Юрій Ларін», під яким згодом і стане відомим у революційних ко­ лах. Проте перебування на засланні виявилося недовгим, адже восени 1904 р. він утік та незабаром з’явився у Женеві  (Швейцарія), де долучився до меншовицької фракції РСДРП33. М.Лур’є свідомо обрав сповнений небезпек життєвий шлях професійного ре­ волюціонера. Представники цієї когорти, крім багатьох інших рис характеру, від­ значалися певною зухвалістю, готовністю активно діяти, ризикувати. Цими рисами володів також Ю.Ларін. Ось один із багатьох прикладів. 9  січня 1905  р. розстрілом мирної демонстрації робітників у Санкт­Петербурзі розпочалася перша російська революція. Чимало революціонерів вирішили негайно повертатися з еміґрації, щоб долучитися до боротьби. Серед прихильників форсування антиурядових виступів та повалення самодержавства був і Ю.Ларін. Як член аґітаційної комісії меншовиків, він прибув у Київ, де виступив на засідання соціал­демократичного комітету, заявив­ ши, що виробив проект аграрної програми та запропонував покласти його в основу аґітації на селі. У випадку згоди запевняв, що навесні «в Малоросії» розпочнеться «селянське повстання». Проте київський комітет РСДРП злякався такого радикаліз­ му34. У своїй революційній діяльності Ю.Ларін і надалі ставив максимальні цілі та прагнув їх досягати. Перебравшись до Санкт­Петербурґа, Ю.Ларін організовував професійні спілки робітників. У травні 1905 р. його заарештували та ув’язнили в Петропавлівській фор­ теці. Після амністії у жовтні того ж року ввійшов до міського комітету меншовиків і федеративної ради РСДРП більшовиків і меншовиків. Після арешту Г.Хрустальова­ Носаря і Л.Троцького  – керівників ради робітничих депутатів Санкт­Петербурґа, 33 Ларин Ю. Автобиография. – C.482–487. 34 Тютюкин С.В. Меньшевизм: страницы истории. – С.101; Урилов И.Х. История российской социал­демократии (меньшевизма. – С.237. Юрій Ларін із дружиною Оленою Григорівною в еміґрації (Женева, 1904 р.) Український історичний журнал. – 2022. – №3 184   Олександр Федьков Ю.Ларін разом з іншими соціал­демократами організував вибори нового складу ради та за­ пропонував 6  грудня 1905  р. розпочати все­ російський страйк. Проте виступ завершився невдачею35. Перший революційний штурм само­ державства зазнав фіаско. Із метою уникнення арешту Ю.Ларін виру­ шив у Феодосію. На той час відбувалися ви­ бори до І  Державної думи. Попри бойкот їх соціалістичними партіями, феодосійські соці­ ал­демократи на чолі з М.Лур’є зуміли обрати виборником робітника П.Біанкі, який раніше очолював місцеву раду робітничих депутатів36. У квітні 1906  р. Ю.Ларін представляв феодо­ сійську соціал­демократичну організацію на IV  (об’єднавчому) з’їзді РСДРП37. Того ж року він став автором брошур з актуальних для партії питань  – «Широка робітнича партія й робіт­ ничий з’їзд», «Селянство та соціал­демокра­ тія». Зростав його авторитет серед однодумців. Саме тоді, наприкінці жовтня 1906  р., він за партійною ротацією прибув у Київ для роботи в Українській соціал­демократичній спілці  – політичній громаді у складі РСДРП. Згодом перший історик УСДС назве час, коли Ю.Ларін керував нею, «ларінським періодом Спілки»38. УСДС утворилася внаслідок розколу Революційної української партії напри­ кінці грудня 1904  р. Через декілька днів після цього ті, хто покинув РУП  (М.Ме­ леневський, Є.Голіцинський, П.Крат, М.Ткаченко та ін.), пояснили свої мотиви прагненням об’єднати зусилля з РСДРП із метою спільної боротьби задля повален­ ня царського самодержавства. Новоутворена організація незабаром отримала назву Української соціал­демократичної спілки, обрала керівний орган  – Головний ко­ мітет  (ГК) та 2  (15)  лютого 1905  р. ввійшла до складу РСДРП. Зміцнення УСДС відбулося в березні 1906  р. завдяки її об’єднанню з Південним провінційним бюро РСДРП та іншими соціал­демократичними організаціями39. Унаслідок цього утвори­ лася потужна реґіональна громада соціал­демократів, яка здійснювала роботу з керів­ ництва революційним робітничим і селянським рухом. Таємна поліція з тривогою спостерігала за зростанням впливу Спілки та неодно­ разово затримувала її діячів. Найбільшим її успіхом став арешт у жовтні 1906 р. про­ відників організації студентів С.Завадського та Й.Сорокера, в яких вилучили поточ­ ний архів ГК  УСДС40. Захоплені документи засвідчували про належність указаних осіб до керівного органу Спілки, яка мала розгалужену мережу осередків у Київській, 35 Ларин Ю. Автобиография. – С.483. 36 Там же. 37 Четвёртый (объединительный) съезд РСДРП: Апрель (апрель – май) 1906 г.: Протоколы // Протоколы и стеногра­ фические отчёты съездов и конференций Коммунистической партии Советского Союза. – Москва, 1959. – С.540. 38 Риш А. Очерки по истории украинской социал­демократической «Спилки». – С.65. 39 Федьков О. Українська соціал­демократична спілка... – С.192–196. 40 Государственный архив Российской Федерации (далі – ГАРФ). – Ф.102 ДП ОО. 1906 / І отд. – Оп.236. – Д.25, ч.50. – Л.98–98 об.; Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України). – Ф.274. – Оп.1. – Спр.1422. – Арк.403–453. Юрій Ларін біля тюремної камери в Петропавлівській фортеці Український історичний журнал. – 2022. – №3 Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.) 185 Подільській, Волинській ґуберніях, частково на Чернігівщині та Бессарабії, з якими здійснювала листування, а також із партійними комітетами у Санкт­Петербурзі, ін­ ших місцях Росії та за кордоном41. Ю.Ларін приїхав до Києва наприкінці жовтня 1906 р., відразу після арешту зга­ даних спілківських провідників. Ознайомившись зі станом справ на місці, він зрозу­ мів, що ЦК приділяє недостатньо уваги спілківській області, адже за півтора місяці він був єдиним працівником, відрядженим у реґіон, в який не надіслали жодної ди­ рективи, жодного екземпляра виборчої платформи  (тоді якраз розпочалася виборча кампанія до ІІ Державної думи). «Та сюди спеціально заїхати б вам потрібно – у край з 17­мільйонним населенням»,  – звертався він до керівництва РСДРП42. Утім, така неувага до реґіону, в якому працювала Спілка, відкривала можливості для ініціативи, і Ю.Ларін цим сповна скористався. Оскільки партійний емісар мав на той час великий досвід соціал­демократич­ ної роботи та проявив неабияку активність, то вже за короткий час, як засвідчують джерела, він став фактичним очільником ГК  Спілки. Так, добре посвячений у  спра­ ви соціал­демократів невідомий писав із Києва у Харків: «Є в Києві і новий праців­ ник, це Юрій Ларін, найенергійніший»43. Ще один адресант повідомляв якомусь Я.Рогінському в Москву: «В Києві дуже солідна фірма “Спілки”, з Юр[ієм] Ларіним на чолі»44. Для визначення пріоритетів роботи УСДС ГК під керівництвом Ю.Ларіна почав реґулярно розробляти керівні циркулярні листи, які надсилалися в партій­ ні організації. Зазначена практика мала важливе значення для проведення єдиної, узгодженої політики. В одному з листів розглядались умови входження Загального єврейського робітничого союзу в Литві, Польщі та Росії  (Бунд) до складу РСДРП. Зазначена організація єврейських соціал­демократів діяла в тих реґіонах, що й УСДС, і користувалася великою підтримкою єврейського робітництва. Ю.Ларін, очевидно, вів перемовини щодо реалізації рішення про об’єднання Бунду з РСДРП, яке принципово вирішилося на IV (об’єднавчому) з’їзді останньої. По суті, російські марксисти погодилися з пропозицією бундівців і вирішили прийняти їхню органі­ зацію на федеративних засадах; на місцях передбачалося створювати загальноміські об’єднані комітети РСДРП з небундівців і бундівців, але Бунд зберігав свої керівні органи, окремішність місцевих організацій, мав право скликати власні з’їзди та кон­ ференції. Фактично він продовжував керувати робітниками зі сфери свого впливу45. Проте об’єднавчий процес ішов важко і пропозиції керівного Центрального півден­ ного бюро Бунду про об’єднання ГК Спілки «відкинув», запропонувавши поверну­ тися до цього питання в майбутньому46. Непросто проходили перемовини й з Українською соціал­демократичною робіт­ ничою партією, які розпочалися ще на IV  з’їзді РСДРП. На цьому форумі делеґати висловлювали сумніви в доцільності об’єднання з українськими соціал­демократами. Проте, врешті, було запропоновано, щоб питання про об’єднання розглядали ке­ рівні органи РСДРП та УСДРП. Переговори від імені російської партії вів Юрій Ларін47. Позицію української соціал­демократії у цьому питанні сформулював її 41 Федьков О. Українська соціал­демократична спілка... – С.241–242. 42 ГАРФ. – Ф.102 ДП ОО. 1907. – Оп.237. – Д.8, ч.1. – Л.7. 43 Там же. – Л.98. 44 Там же. – Л.90. 45 Там же. – Ф.102 ДП ОО. 1906 / І отд. – Оп.236. – Д.25, ч.50. – Л.54. 46 Федьков О. Українська соціал­демократична спілка... – С.293. 47 Головченко В. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України... – С.93; Риш  А. Очерки по истории украинской социал­демократической «Спилки». – С.38. Український історичний журнал. – 2022. – №3 186   Олександр Федьков ІІ з’їзд (грудень 1905 р.): партія мала бути єдиним представником українського проле­ таріату з правом відряджати своїх посланців на з’їзди РСДРП; УСДРП – самостійна у своїй діяльності (власні з’їзди, ЦК, парткомітети, видавництва та ін.); вищою інсти­ туцією для всіх національних організацій є з’їзд РСДРП; існування на місцях федера­ тивних комітетів із представників національних соціал­демократичних організацій48. Унаслідок перемовин українські соціал­демократи погодилися на певні компроміси, відмовившись від вимоги «особливого представництва у ЦК»49. Утім такі поступки здавалися недостатніми й ЦК РСДРП зволікав із відповіддю. У листі до керівництва російської марксистської партії Ю.Ларін ставив риторичне запитання, на яке сам же відповідав: «Потрібне ваше затвердження для об’єднання з укр[аїнськими] с[оціал­] д[емократами] чи ні[?] Не приймати ж нам їх в партію своєю владою. Ви помовчите ще пару місяців  – приймемо»50. Проте, якщо бундівцям російські соціал­демократи пішли назустріч, оскільки їхня організація виявилася потужнішою, то в перемовинах з українськими соціал­демократами вони зайняли жорсткішу позицію. Об’єднання не відбулося. І все ж ця невдача не стала перешкодою в майбутньому для співпраці УСДС, Бунду та УСДРП, зокрема у виборчій кампанії до ІІ Державної думи. Вже коли Ю.Ларін працював у Спілці, до її складу приєдналася низка потужних соціал­демократичних організацій; у листопаді 1906  р. – Полтавський ґубернський союз РСДРП і 1­ше Чернігівське районне бюро, яке об’єднувало осередки північ­ ної частини однойменної ґубернії, у грудні 1906  р.  – гомельська організація росій­ ських соціал­демократів, у травні 1907  р. – чернігівська51. Завдяки значній організа­ торській роботі УСДС перетворилася на потужний реґіональний союз російської марксистської партії. Навесні 1907  р., напередодні V  з’їзду РСДРП, спілківська об­ ласть поділялася на дванадцять районів, які охоплювали територію п’яти українських ґуберній  – Київської, Подільської, Волинської, Чернігівської, Полтавської, а також білоруську Гомельщину52. УСДС користувалася підтримкою робітників і селян, ча­ стини демократичної інтеліґенції, студентства. Під час виборчої кампанії Спілки до ІІ Державної думи найкраще проявили­ ся риси характеру Ю.Ларіна як керівника: з одного боку  – раціоналізм та органі­ заційний талант, політична зрілість, а з іншого  – зухвалість, авантюризм. Наведемо свідчення учасника тих подій, колишнього провідного спілківського діяча А.Ріша, котрий зазначав, що Ю.Ларін був «душею виборчої кампанії»53. Про цю його роль в організації знали в департаменті поліції. У шифротелеграмі віце­директора О.Васильєва начальникові Київського охоронного відділення однозначно стверджу­ валося, що «Ларін  […] як і раніше перебуває на чолі Спілки [та] керує всією вибор­ чою кампанією»54. На початку виборів діячі УСДС по­різному оцінювали її перспективи. Один зі спілківських провідників Басок  (М.Меленевський) занадто оптимістично зазначав про ймовірне обрання 40  депутатів. Проте Ю.Ларін скептично оцінював такі про­ гнози. «Вважайте це за жарт,  – писав він у Санкт­Петербурґ.  – Осіб десять від на­ шого району проведемо, якщо, звичайно, буде докладено деяких зусиль». У цьому ж 48 П.С. [Петлюра С.] Із партійного життя України // Вільна Україна. – 1906. – №3. – С.111; Вести и слухи  // Коло кол. – 1906. – 20 апреля. – №72. – С.3. 49 ГАРФ. – Ф.102 ДП ОО. 1907. – Оп.237. – Д.8, ч.1. – Л.4 об. 50 Там же. – Л.7 об. 51 Федьков О. Українська соціал­демократична спілка... – С.197–201. 52 Риш А. Очерки по истории украинской социал­демократической «Спилки». – С.24. 53 Там же. – С.56. 54 ГАРФ. – Ф.102 ДП ОО. 1907. – Оп.237. – Д.8, ч.1. – Л.84–85. Український історичний журнал. – 2022. – №3 Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.) 187 листі прохав надсилати кошти на виборчу кампанію й зауважував: «Кожні 500  руб., які надішлете – один депутат у Думі»55. Виборча система виявилася заплутаною, оскільки вибори проходили за чотирма куріями (категоріями виборців), а для селян вони мали чотириступінчатий характер. Із метою кращого освідомлення спілківських працівників очолюваний Ю.Ларіним ГК підготував циркулярні листи, в яких надавав практичні рекомендації щодо робо­ ти з різними групами виборців. Промовистим був директивний лист №7, надісланий в організації наприкінці жовтня 1906  р. Головний акцент робився на роботі серед селян і робітників, оскільки саме ці групи виборців потенційно могли підтримати соціал­демократів. У питанні про союзників у виборчій кампанії рекомендувалося тісно співпрацювати з представниками єврейських соціал­демократів. Головний комі­ тет  Спілки та Районний комітет  (РК)  Бунду мали разом визначати своїх кандидатів у Думу, а при укладанні угод з іншими соціалістами – узгоджувати з ними розподіл місць. Водночас спілківські керівники вважали недоцільним блокуватися з кадетами. Втім вони очікували рішень загальноросійської конференції РСДРП щодо виборчої тактики. І хоча згодом керівники УСДС усе ж провадили перемовини з ліберальною опозицією, проте вони закінчилися безрезультатно. Через багато років Ю.Ларін ви­ знав помилкою відмову Спілки від блокування з кадетами56. Керівник ГК УСДС по суті координував усю виборчу кампанію, про що свід­ чить його листування. Пишучи спілківському діячеві Олександрові в Немирів Подільської ґубернії  (лист опинився в руках жандармів) 14  грудня 1906  р., пові­ домляв про облаштування керівним органом Спілки власної друкарні та виготов­ лення «декількох десятків тисяч листків»  (малися на увазі передвиборчі проклама­ ції). Адресант цікавився, «скільки надруковано Подільським районом»57. Він також інформував про відрядження низки працівників у реґіони: Волинь «посилено» Баском  (М.Ме леневським), Чернігівщину  – «Петром»  (І.Кірієнком), на Київщину послали «декілька осіб, переважно молоді», Полтавщину об’їжджає член ГК «Віталій» (В.Перекрьостов), «Грицько» (Г.Довженко) їздить північчю Чернігівської ґубернії та Полтавщиною58. На виборах керована Ю.Ларіним Спілка тісно взаємодіяла з представниками Бунду. У циркулярному листі №12 від 1  грудня 1906  р. ГК  УСДС від свого імені та від бундівського РК рекомендував «розглядати питання про угоду з буржуазною опозицією на виборах у кожному місті» на загальноміських соціал­демократичних конференціях. У разі позитивного рішення, спільні списки «наших» і «буржуаз­ них» кандидатів мали оголосити за чотири тижні до виборів. Під «буржуазними», котрих хотіли долучити до співпраці, малися на увазі представники поміркованої опозиції  – конституційні демократи, єврейські проґресисти та ін. Проте остаточно питання про угоду з лібералами мали схвалити ГК  УСДС і РК  Бунду59. В одному з листів Ю.Ларін повідомляв, що 13 грудня має відбутися спільна конференція Спілки й Бунду60. Попри меншовицькі переконання Ю.Ларіна, керована ним УСДС тісно спів­ працювала з товаришами по партії  – більшовиками, а також з УСДРП. Під час ви­ борчої кампанії передбачалося висунення в депутати відомого більшовицького діяча, 55 Там же. – Л.7–7 об. 56 Федьков О. Українська соціал­демократична спілка... – С.347. 57 ГАРФ. – Ф.102 ДП ОО. 1907. – Оп.237. – Д.8, ч.1. – Л.2. 58 Там же. 59 Там же. – Ф.102 ДП ОО. 1906. – Оп.236. – Д.25, ч.50. – Л.146; 1907. – Оп.237. – Д.8, ч.1. – Л.2 об. 60 Там же. Український історичний журнал. – 2022. – №3 188   Олександр Федьков керівника соціал­демократичної організації Південно­Західної залізниці О.Шліхтера. Проте Ю.Ларін отримав від останнього листа, в якому повідомлялося, «що пе­ ребуває під судом і, отже, втратив право виборця». Відтак спілківський провідник вимушено запропонував «виставити кандидатуру Порша»  – одного з чільних діячів УСДРП61. Попри сприяння, тому все ж не вдалося здобути депутатський мандат. Проте в іншому випадку Ю.Ларін допоміг українським соціал­демократам обрати в депутати свого представника. Так, перебуваючи у в’язниці, але користую­ чись своїм великим впливом, спілківський очільник дав указівку селянським ви­ борникам обрати замість одного безпартійного кандидата члена УСДРП селянина М.Вовчинського, який згодом увійде до соціал­демократичної фракції Державної думи62. І хоча українські соціал­демократи мали надії провести низку депутатів63, про­ те це був єдиний їх успіх, яким вони завдячували, зокрема, Ю.Ларіну. Контактував він із представниками різних політичних сил, до конституційних демократів включ­ но. Про останнє, зокрема, засвідчував його арешт разом із колишніми депутатами І Думи кадетами Є.Шольпом та А.В’язловим64. Виборча кампанія настільки захопила Ю.Ларіна, що він вирішив особисто взяти в ній участь. З цією метою під іменем селянина Гаврила Собченка придбав у жителів с. Личі Корнинської волості 120 кв. сажнів землі, на якій збудував хату. Тоді ж він по­ рушив клопотання про приписку до селян цієї волості, від якої був обраний спочатку в «десятидвірці», а потім і на повітові збори виборників65. Звісно, затія Ю.Ларіна могла мати неґативні наслідки для РСДРП, стати приводом для репресій проти соціал­демократів. Про це стало відомо керівництву партії. Секретар ЦК  РСДРП «Олександр» у листі до Ю.Ларіна писав: «Ми вважаємо цілковито недопустимим висунення вашої кандидатури, унаслідок відомих вам обставин. Немає нічого таєм­ ного, що не стало б явним, а викриття цієї справи загрожує серйозною компромета­ цією партії». Від імені керівного органу російських марксистів адресант наполегливо та рішуче вимагав відмовитися від цієї «авантюри»66. Проте доля вберегла РСДРП і Ю.Ларіна від викриття. Справа в тому, що Київська казенна палата на час виборів не встигла надати дозвіл на реєстрацію «Г.Собченка» у громаді селян Корнинської волості. Це стало формальною підставою для його недопущення сквирським повітовим справником на повітове зібрання ви­ борників. Під час затримання в нього також відібрали посвідку Корнинського волос­ ного правління від 12 січня 1907 р. №77 про право участі виборником від селян для обрання в ґубернське зібрання67. Принагідно зазначимо, що вподобання Ю.Ларіним саме Корнинської волості як стартового майданчика для виборів не було випадко­ вим, оскільки тут він особисто провадив соціал­демократичну аґітацію серед селян і користувався в них високим авторитетом68. Про цей «виборчий казус» діяч згадував у листі до своїх знайомих, проте вчине­ ний ним протиправний крок розглядав як адміністративний тиск влади на виборах. Революціонер зазначав, що «предводитель дворянства та поліція оголосили мене і трьох селян, справжніх соціал­демократів (також намічених у ґубернські виборники), 61 Там же. – Л.41. 62 Там же. – Л.92; Головченко В.І. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України... – С.83; Государственная дума Российской империи: 1906–1917: Энциклопедия. – Москва, 2008. – С.93. 63 Головченко В.І. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України... – С.83. 64 ГАРФ. – Ф.102 ДП ОО. 1907. – Оп.237. – Д.8, ч.1. – Л.96. 65 ЦДІАК України. – Ф.274. – Оп.1. – Спр.1419. – Арк.398–398 зв. 66 Там само. – Спр.1420. – Арк.112. 67 Там само. – Спр.1419. – Арк.398–398 зв. 68 Там само. – Арк.400–400 зв. Український історичний журнал. – 2022. – №3 Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.) 189 політично неблагонадійними і на цій підставі видалили нас із зали засідання»69. Згодом вибори в Канівському та Сквирському повітах було скасовано70. З подібними труднощами стикалися спілківці й в інших українських ґуберніях. Спостерігаючи за перебігом виборчої кампанії УСДС, керівники російської соціал­демократії в листі до Ю.Ларіна зазначали, що вона «вигідно вирізняється від усієї Росії»71. І справді, підбиваючи підсумки виборів у Київській ґубернії, про­ відник Спілки наголошував, що вони пройшли вдало; вибрано шістьох депутатів із соціал­демократів та одного, близького до них72. І хоча згодом, після уточнення ідей­ но­політичного обличчя обраних, виявилося, що чотири з них  – спілківці та один  – український соціал­демократ, проте результат виявився справді значущим. Ю.Ларін уважно спостерігав за виборчою кампанією. 9  лютого 1907  р. він по­ відомляв у Санкт­Петербурґ, що вибори в Київській ґубернії відбулися «відповідно до наших очікувань». Підкреслював і власну роль у цій кампанії. Перебуваючи вже під арештом, 5  лютого надіслав селянським виборникам листа, в якому дав указів­ ку замість безпартійного селянина обрати українського соціал­демократа хлібороба М.Вовчинського, що й було виконано. Автор характеризував також спілчанських депутатів такими влучними словами: В.Сахно  – «каменяр, толковий с[оціал­]д[е­ мократ]»; І.Кірієнко  – інтеліґент, один із засновників і керівників Спілки; учитель Фастівського училища Г.Федоров – «місцевий працівник, не особливо інтеліґентний, але кращого не було», І.Гуменко  – робітник цукрового заводу. Про обраного від Конотопа Чернігівської ґубернії робітника П.Приходька висловився так: «Толковий (справжній) с[оціал­]д[емократ]». Попри успіхи, спілківці не «розхолоджувались» і продовжували кампанію. «В Полтавській  [ґубернії] вибори 10­го. Зараз я їду туди»,  – інформував Ю.Ларін, орієнтуючись на максимально можливий результат своєї політичної сили73. Така діяльність Ю.Ларіна не залишилася непоміченою представниками таєм­ ної поліції. До розшуку революціонера, окрім поліції, долучилися також Київське та Південно­Західне охоронні відділення, ґубернські жандармські управління74. Ю.Ларіну доводилося постійно змінювати місця проживання, переховуватися на конспіративних квартирах, забуваючи про важку хворобу та комфорт. Ось як він зго­ дом описував у листі до «співчуваючого» революціонерам свій спосіб життя в Києві та причини швидкого від’їзду з України  (називав себе «підстільним нічліжником», зважаючи на місце та час, де неодноразово вимушено проводив ночі, і зазначав, що часто згадує «обитель» адресата, де для нього з товаришами «завжди було гото­ ве містечко»): «Перед від’їздом мені дуже хотілося до вас зайти, але я вів таке со­ баче життя, стільки мені доводилося працювати, що моє бажання так і залишилось бажанням»75. Декілька разів його заарештовували, проте він знову опинявся на волі та про­ довжував революційну діяльність. Складність із затриманням для таємної поліції полягала в тому, що розшукуваний перебував на нелеґальному становищі, під чу­ жим іменем, а форма паспорта в Російській імперії не передбачала наявності фото його власника. Це ускладнювало ідентифікацію людини. Тож начальник Київського охоронного відділення М.Кулябко в листах до очільника Київського ґубернського 69 ГАРФ. – Ф.102 ДП ОО. 1907. – Оп.237. – Д.8, ч.1. – Л.96. 70 Там же. – Л.92. 71 ЦДІАК України. – Ф.274. – Оп.1. – Спр.1420. – Арк.112. 72 ГАРФ. – Ф.102 ДП ОО. 1907. – Оп.237. – Д.8, ч.1. – Л.92. 73 Там же; Федьков О. Українська соціал­демократична спілка... – С.351–352, 364. 74 ЦДІАК України. – Ф.275. – Оп.2. – Спр.25. – Арк.86–86 зв.; Ф.274. – Оп.1. – Спр.1420. – Арк.111. 75 ГАРФ. – Ф.102 ДП ОО. 1907. – Оп.237. – Д.8, ч.1, пр.2. – Л.256. Український історичний журнал. – 2022. – №3 190   Олександр Федьков жандармського управління К.Ковалевського від 20 та 28  січня 1907  р. помилко­ во стверджував, що заарештований 18  січня «секретар місцевого комітету» УСДС О.Скринников «відомий в організації під псевдонімом Юрій Ларін»»76. Такої ж думки був і сам К.Ковалевський, який доповідав про це в департамент поліції77. Іншим разом заарештували діяча Української демократично­радикальної партії пу­ бліциста Ф.Матушевського, підозрюючи що саме він і є «Ларіним»78. Така ситуація дозволяла революціонерові залишатися ще деякий час невловимим. 21 січня 1907 р. провідник УСДС перебував у Сквирі на повітовому зібранні виборників до Державної думи. Того ж дня його затримали на квартирі знайомо­ го. Проте, «поки  [жандарми] ходили оглядати сусідні приміщення,  – писав із гумо­ ром Ю.Ларін у перлюстрованому таємною поліцією листі, – я вийшов на подвір’я та по підставленій драбині перебрався у сусідній двір, залишивши начальству у спадок пальто й шубу». Сусіди дали спілківському провідникові селянського кожуха і той негайно виїхав зі Сквири79. Отже попри фізичні вади, зумовлені важкою хворобою, він проявив дивовижну спритність при втечі від жандармів. Удень 5 лютого 1907  р., як повідомляв невідомий революціонер на псевдо «Владислав», керівник УСДС «засів» у Лук’янівську в’язницю80. Проте і звід­ ти завдяки «тюремній пошті» він здійснював керівництво виборчою кампанією до Державної думи81. Його, як уже згадувалося вище, заарештували разом із колишніми депутатами І  Думи кадетами Є.Шольпом і А.В’язловим. Останній факт зіграв по­ зитивну роль, оскільки подія набула суспільного розголосу82. Тож через два дні, як повідомляв сам Ю.Ларін, його випустили, «встановивши» особу: він проживав за паспортом на ім’я селянина Гаврила Собченка83. Ситуація набувала трагікомічного характеру, оскільки, за тим самим перлюстрованим джерелом, у тюремній камері він перебував разом із заарештованим О.Скринниковим, «який повідомив, що його зви­ нувачують, нібито він Ю.Ларін»84. Полковник М.Кулябко всіляко намагався встановити особу та затрима­ ти спілківського провідника. Саме він висловлював упевненість, що заарештова­ ний О.Скринніков і є секретар ГК  УСДС Юрій Ларін. Проте в департаменті по­ ліції, зіставивши різні факти, дійшли висновку, що це все ж різні люди85. Лише 10  березня 1907  р. начальник Київського охоронного відділення повідомляв, що насправді селянин Г.Собченко і є Ю.Ларіним, членом ГК  Спілки. Зокрема за­ значалося, що той 19  січня був на сходці вповноважених від партій у буд.  №19 по вул.  Микільсько­Ботанічній у Києві, у квартирі співробітника газети «Киевский го­ лос» О.Саліковського86. Отже особу Ю.Ларіна таки ідентифікували, залишалося його лише заарештувати. Таємна поліція надалі ще неодноразово згадуватиме про діяльність Ю.Ларіна. На основі отриманого аґентурним шляхом листа жандармам стало відомо, що в об­ ласті УСДС відбувалася виборча кампанія до V  з’їзду РСДРП. Серед низки партій­ них діячів, яких планувалося обрати делеґатами форуму, називалося ім’я Ю.Ларіна: 76 Там же. 77 Там же. – Д.8, ч.1. – Л.139. 78 Там же. – Ф.102 ДП ОО. 1908. – Оп.238. – Д.8, ч.1. – Л.10. 79 Там же. – Ф.102 ДП ОО. 1907. – Оп.237. – Д.8, ч.1. – Л.96. 80 Там же. – Л.81. 81 Там же. – Л.92. 82 Там же. 83 Там же. 84 Там же. 85 Там же. – Л.98. 86 ЦДІАК України. – Ф.274. – Оп.1. – Спр.1419. – Арк.415. Український історичний журнал. – 2022. – №3 Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.) 191 він мав представляти Кременчук та деякі менші соціал­демократичні організації87. Відомо, що з 30 квітня по 19 травня 1907 р. революціонер брав участь у роботі з’їзду в Лондоні як діяч спілківської делеґації від Полтавщини. Члени Спілки склали на форумі одне з найчисельніших представництв, що нараховувало 12 партійців88. У цьо­ му була й заслуга М.Лур’є. По закінченні з’їзду посланці мали звітувати перед соціал­демократами, які їх делеґували. Ю.Ларіна очікували в Полтаві та Костянтинограді. 19  червня 1907  р. соціал­демократ прибув у Полтаву. Проте ситуація в області УСДС на той час кар­ динально змінилася, членів громади повсюдно арештовували, відбулися погроми спілківських осередків. «З’явився до Фоми  – його не виявилося в місті, пішов ще в одне місце  – вони вибралися, направився до Еті  – вона мені сказала, що все зни­ кло, організації немає, немає перед ким звітувати, а є лише один хлопець, якого я не знайшов»,  – писав Ю.Ларін у листі89. У Костянтинограді жандармам удалося з’ясу­ вати навіть конспіративну адресу, на якій мав перебувати спілківський діяч. Він таки «зупинявся на вказаній квартирі, але звіту прочитати не встиг, оскільки вимушений був вибути несподівано з Костянтинограда з вини місцевого справника», котрий без погодження з жандармами надумав проводити обшуки й арешти в місті90. Все вказу­ вало на те, що безпечно залишатися в області УСДС ставало нереально, адже кожної миті могли заарештувати. Ю.Ларін вимушено покинув роботу у Спілці для того, щоб продовжити рево­ люційну боротьбу з царатом в іншій організації. 6  серпня 1907  р. він уже повідом­ ляв із Теріок спілківському діячеві М.Рашевському в Київ, що вирішив їхати в Баку: «Думаю вести там такий же спосіб життя, як і в Києві»91. Настала осінь. Із Баку в Київ, якомусь І.Гусєву, надійшов лист без підпису, да­ тований 25  жовтня 1907  р. Його, як водилося, перлюструвала таємна поліція. Розпочинався він словами: «Давно я вас не бачив». Невідомий жандармський чи­ новник, керуючись інтуїцією, зробив простим олівцем напис під текстом: «Юрій Ларін»92. Так розпочиналася нова сторінка життя та боротьби соціал­демократа  – вже поза Україною. Отже дослідження діяльності марксиста Ю.Ларіна в період його керівництва Українською соціал­демократичною спілкою дало змогу встановити, що постать цьо­ го діяча малознана. Його партійна робота розглядалася переважно в контексті тих історичних подій, в яких він брав безпосередню участь. Про революційне соціал­де­ мократичне життя в 1906–1907 рр. писали лише окремі автори, та й то побічно, що спонукає до продовження вивчення його біографії на основі широкої джерельної бази. М.Лур’є  (Ю.Ларін), попри походження із заможної єврейської родини, наяв­ ність важкого генетичного захворювання, обрав сповнений небезпек шлях профе­ сійного революціонера­марксиста, за що зазнав переслідувань від самодержавства. Це, однак, не зупинило його боротьби й у своїх працях він теоретично обґрунтував низку проблем соціал­демократії, став відомим партійним діячом меншовицького спрямування. Революціонер сприяв посиленню роботи й організаційному зміцнен­ ню Української соціал­демократичної спілки РСДРП яка поширювала свій вплив на більшість українських ґуберній і деякі інші реґіони Російської імперії, здійснювала 87 Там само. – Ф.276. – Оп.1. – Спр.3. – Арк.47–49. 88 Пятый (Лондонский) съезд РСДРП: апрель – май 1907 г.: Протоколы // Протоколы и стенографические отчёты съездов и конференций... – С.XII; ГАРФ. – Ф.102 ДП ОО. 1907. – Оп.237. – Д.8, ч.2. – Л.16–16 об. 89 Там же. – Д.8, ч.1. – Л.114 об. 90 Там же. – Д.8, ч.2. – Л.20 а–20 а об. 91 Там же. – Д.8, ч.1. – Л.144. 92 ЦДІАК України. – Ф.275. – Оп.2. – Спр.29. – Арк.6. Український історичний журнал. – 2022. – №3 192   Олександр Федьков активну діяльність переважно серед робітників та селян. Було налагоджено взаємини з більшовиками, Бундом, УСДРП. Чималу роль відіграв в організації виборчої кам­ панії Спілки до ІІ Державної думи, зокрема було раціонально побудовано роботу зі врахуванням тодішніх суспільно­політичних умов й обставин, розгорнуто вдалі аґіта­ ційно­пропаґандистські заходи, враховувалися особливості виборчого законодавства та налагоджувалася співпраця з соціалістичними партіями тощо. У результаті вдалося провести до Держдуми кількох депутатів. Сам революціонер, який брав участь у ви­ борчій кампанії під псевдонімом, залишився поза законодавчим органом. Через пе­ реслідування перебував на нелеґальному становищі, притягався до відповідальності, зрештою вимушено покинув роботу в УСДС та Україні, залишивши по собі досить значний і повчальний революційний слід. Здобутий досвід став йому у пригоді в по­ дальшій боротьбі з самодержавством. REFERENCES 1. Abramson, H. (2017) Molytva za vladu: Ukraintsi ta yevrei v revoliutsiinu dobu (1917–1920). Kyiv. [in Ukrainian]. 2. Bakirov, V.S., Dukhopelnykov, V.M., Zaitsev, B.P. (Eds.) (2004). Kharkivskyi natsionalnyi universytet im.  V.N.Karazina za 200 rokiv. Kharkiv. [in Ukrainian]. 3. Berk, P. (Ed.) (2010). Novi pidkhody do istoriopysannia. Kyiv. [in Ukrainian]. 4. Evans, R.Dzh. (2008). Na zakhyst istorii. Lviv. [in Ukrainian]. 5. Fedkov, O. (2017). Ukrainska sotsial-demokratychna spilka: u poshukakh ideino-politychnoi identychnosti. Kamianets­Podilskyi. [in Ukrainian]. 6. Fedkov, O.M. (2015). “Tovarysh Pavlov” i rozkol RUP. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 3, 88–107. [in Ukrainian]. 7. Filonenko, A.L. (1996). Vremja Ju.Larina. Sankt­Peterburg. [in Russian]. 8. Holovchenko, V.I. (1996). Vid “Samostiinoi Ukrainy” do Soiuzu vyzvolennia Ukrainy: Narysy z istorii ukrainskoi sotsial-demokratii pochatku XX st. Kharkiv. [in Ukrainian]. 9. Honcharova, N.O. (2006). Natsionalno-politychnyi rukh studentskoi ta uchnivskoi molodi v Ukraini  (90-ti  rr. XIX  st.  – liutyi 1917 r.). (Extended abstract of Candidate’s thesis). Odesa. [in Ukrainian]. 10. Hryhorova, I.A., Sokolov, L.I. (Eds.) (2014). Nevrolohiia. Kyiv. [in Ukrainian]. 11. Hubernskyi, L.V., Patryliak, I.K., Kolesnyk, V.F., Chutkyi, A.I. (Eds.) (2014). Istoriia Kyivskoho universytetu, 1. Kyiv. [in Ukrainian]. 12. Ivanov, A.E. (2007). Evrejskoe studenchestvo v Rossijskoj imperii nachala XX v.: Kakim ono bylo? Opyt sotsio-kulturnogo portreti- rovanija. Moskva. [in Russian]. 13. Kobchenko, K. (2007). “Zhinochyi universytet Sviatoi Olhy”: istoriia Kyivskykh vyshchykh zhinochykh kursiv. Kyiv. [in Ukrainian]. 14. Kuras, I.F. (1978). Torzhestvo proletarskogo internatsionalizma i krakh melkoburzhuaznogo natsionalizma na Ukraine. Kiev. [in Russian]. 15. Kuras, I.F. (1986). Povchalnyi urok istorii  (Ideino-politychne bankrutstvo Ukrainskoi sotsial-demokratychnoi robitnychoi partii). Kyiv. [in Ukrainian]. 16. Larin, Ju. (1998) Avtobiografija. Dejateli SSSR i revoljutsionnogo dvizhenija Rossii: Entsiklopedicheskij slovar Granat. Moskva. [in Russian]. 17. Levytska, N.M. (1998). Studentstvo v natsionalno-vyzvolnomu rusi Ukrainy naprykintsi XIX  – na pochatku XX  st. Kyiv. [in Ukrainian]. 18. Mindlin, A. (2007). Gosudarstvennye, politicheskie i obshchestvennye dejateli Rossijskoj imperii v sudbakh evreev: 1762–1917 gg.: spravochnik personalij. Sankt­Peterburg. [in Russian]. 19. Orlov, I.B. (2012). „Chelovek istoricheskij” v sisteme gumanitarnogo znanija. Moskva. [in Russian]. 20. Pajps, R. (1994). Russkaja revoljutsija, 2. Moskva. [in Russian]. 21. Popova, T. (2021). Istoriografija v chelovecheskom izmerenii. Retrieved from: http://history.org.ua/JournALL/graf/ graf_2012_22/16.pdf [in Russian]. 22. Popova, T.N. (2021). Personalnaja istorija vs intellektualnaja biografija, bioistoriografija: podkhody i ponjatija. Retrieved from: http://dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/7194/1/540­563.pdf [in Russian]. 23. Popyk, V.I. (2005) Problemy rozvytku biohrafichnykh doslidzhen ta formuvannia vitchyznianykh biobibliohrafichnykh informat­ siinykh resursiv. Ukrainska biohrafistyka, 3, 15–27. Kyiv. [in Ukrainian]. 24. Porshneva,  O.S. (2014). Mezhdistsiplinarnosti printsip: Teorija i metodologija istoricheskoj nauki: Terminologicheskij slovar. Moskva. [in Russian]. 25. Repina, L.P. (1999). „Personalnaja istorija”: biografija kak sredstvo istoricheskogo poznanija. Kazus: individualnoe i unikalnoe v istorii, 2. Moskva. [in Russian]. 26. Repina, L.P. (2009). „Novaja istoricheskaja nauka” i sotsialnaja istorija. Izd. 2­e. Moskva. [in Russian]. 27. Repina, L.P. (Ed.) (2009). Istorija cherez lichnost (2010): Istoricheskaja biografija segodnja, 2­e izd. Moskva. [in Russian]. 28. Shcherbak, N. (2005). Natsionalne pytannia v politytsi tsaryzmu u Pravoberezhnii Ukraini (kinets XVIII – pochatok XX st.). Kyiv. [in Ukrainian]. 29. Shelokhaev, V.V. (2015). Konstitutsionno-demokraticheskaja partija v Rossii i emigratsii. Moskva. [in Russian]. 30. Tjutjukin, S.V. (2002). Menshevizm: stranitsy istorii. Moskva. [in Russian]. 31. Tjutjukin, S.V., Shelokhaev, V.V. (1996). Marksisty i russkaja revoljutsija. Moskva. [in Russian]. 32. Topolskyi, Ye. (2012). Yak my pyshemo i rozumiiemo istoriiu: Taiemnytsi istorychnoi naratsii. Kyiv. [in Ukrainian]. 33. Urilov, I. (2005). Istorija rossijskoj sotsial-demokratii (menshevizma): Chast tretja: Proiskhozhdenie menshevizma. Moskva. [in Russian]. Український історичний журнал. – 2022. – №3 Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.) 193 Oleksandr FEDKOV Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Docent, Head at Department of the Archival, Special Historical and Law Disciplines, Kamianets­Podilskyi I.Ohiienko National University (Kamianets­Podilskyi, Ukraine), san.fedkov@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000­0003­4835­9445 The Activity of the Social Democrat Yu.Larin in Ukraine: Extreme Biography (1906–1907) Abstract. The aim of this article is to study an episode from the Yu.Larin’s biography, when the Ukrainian Social Democratic Union headed by him achieved significant political results. In the following research we used the methodology of “new biographical history”, i.e. a “border” biography, which allowed to combine an interdisciplinary and methodological synthesis, macro­, microhistorical as well as anthropological approaches, taking into account medical and psychological aspects of personality. It made possible to figure out the activity of Yu.Larin at the head of the Union in the extreme situation of the revolution in 1905–1907. Scientific novelty. For the first time in Ukrainian historiography, on the basis of “border” biography, little­known episodes from the life of the famous social democrat and activist of the Ukrainian Union Yu.Larin were studied. Conclusions. Despite a serious genetic disease, Yu.Larin showed amazing energy in directing the work of the USDU. The Mensheviks Union, headed by him, strengthened its organization and extended its influence to most Ukrainian provinces and the Belarusian Gomel region. It cooperated closely with the Bolsheviks, the Jewish Social Democratic Bund, the USDLP and managed to achieve significant success in the elections to the Second State Duma. Yu.Larin was persecuted by the secret police of the Russian tsarist regime, and was repeatedly arrested. Nevertheless, he skillfully led the Union until his was forced to leave for another part of the empire. Keywords: Larin, “new biographical history”, Ukrainian Social Democratic Union, revolution in 1905–1907, State Duma.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187213
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0130-5247
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T15:18:46Z
publishDate 2022
publisher Інститут історії України НАН України
record_format dspace
spelling Федьков, О.
2022-12-13T13:23:38Z
2022-12-13T13:23:38Z
2022
Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.) / О. Федьков // Український історичний журнал. — 2022. — Число 3. — С. 176-193. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
0130-5247
DOI: doi.org/10.15407/10.15407/uhj2022.03.176
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187213
929:329(477)«1906/1907»Ларін
Мета дослідження – на основі ориґінальних історичних джерел і наукової літератури дослідити короткий і маловідомий період у житті Ю.Ларіна, коли він здійснював керівну діяльність в УСДС, охарактеризувавши через біографію цю політичну організацію. Методологія «нової біографічної історії» – «прикордонної» біографії, уможливила поєднання міждисциплінарного та методологічного синтезу, використання макро-, мікроісторичних, а також антропологічних підходів, урахувавши медико-психологічні аспекти особистості, з’ясувати його діяльність на чолі Спілки в екстремальній ситуації революції 1905–1907 рр. Наукова новизна. Вперше у вітчизняній історіографії, на основі «прикордонної» біографії досліджено малознані епізоди з життя відомого соціал-демократа. Висновки. З’ясовано, що попри наявність важкого генетичного захворювання, Ю.Ларін проявляв дивовижну енергію, здійснюючи керівництво діяльністю УСДС. Спілківська меншовицька громада під його орудою зміцніла організаційно й тісно взаємодіяла з більшовиками, єврейським соціал-демократичним Бундом, УСДРП. Завдяки цьому вдалося добитися значного успіху під час виборів у ІІ Державну думу. Незважаючи на переслідування таємної поліції російського царату та неодноразові арешти, Ю.Ларін уміло продовжував керівництво Спілкою аж до свого вимушеного від’їзду в інший реґіон імперії.
The aim of this article is to study an episode from the Yu.Larin’s biography, when the Ukrainian Social Democratic Union headed by him achieved significant political results. In the following research we used the methodology of “new biographical history”, i.e. a “border” biography, which allowed to combine an interdisciplinary and methodological synthesis, macro-, microhistorical as well as anthropological approaches, taking into account medical and psychological aspects of personality. It made possible to figure out the activity of Yu.Larin at the head of the Union in the extreme situation of the revolution in 1905–1907. Scientific novelty. For the first time in Ukrainian historiography, on the basis of “border” biography, little-known episodes from the life of the famous social democrat and activist of the Ukrainian Union Yu.Larin were studied. Conclusions. Despite a serious genetic disease, Yu.Larin showed amazing energy in directing the work of the USDU. The Mensheviks Union, headed by him, strengthened its organization and extended its influence to most Ukrainian provinces and the Belarusian Gomel region. It cooperated closely with the Bolsheviks, the Jewish Social Democratic Bund, the USDLP and managed to achieve significant success in the elections to the Second State Duma. Yu.Larin was persecuted by the secret police of the Russian tsarist regime, and was repeatedly arrested. Nevertheless, he skillfully led the Union until his was forced to leave for another part of the empire.
uk
Інститут історії України НАН України
Український історичний журнал
Персоналії
Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.)
The Activity of the Social Democrat Yu.Larin in Ukraine: Extreme Biography (1906–1907)
Article
published earlier
spellingShingle Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.)
Федьков, О.
Персоналії
title Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.)
title_alt The Activity of the Social Democrat Yu.Larin in Ukraine: Extreme Biography (1906–1907)
title_full Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.)
title_fullStr Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.)
title_full_unstemmed Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.)
title_short Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.)
title_sort діяльність соціал-демократа ю.ларіна в україні: екстремальна біографія (1906–1907 рр.)
topic Персоналії
topic_facet Персоналії
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187213
work_keys_str_mv AT fedʹkovo díâlʹnístʹsocíaldemokrataûlarínavukraíníekstremalʹnabíografíâ19061907rr
AT fedʹkovo theactivityofthesocialdemocratyularininukraineextremebiography19061907

Схожі ресурси