Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості

Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості

Мета дослідження. Осмислення новітньої пізнавальної ситуації, котра склалася у сучасній українській соціогуманітаристиці внаслідок екстремальних передумов і деструктивних обставин воєнного часу. Методологія спирається на стратегії репрезентації й екстраполяції провідних тенденцій і перспектив фун...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Український історичний журнал
Datum:2022
Hauptverfasser: Cмолій, В., Ясь, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2022
Schlagworte:
Російсько-українська війна: сучасні та історичні контексти, компаративні ретроспекції
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187252
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості / В. Cмолій, О. Ясь // Український історичний журнал. — 2022. — Число 4. — С. 55-70. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187252
record_format dspace
spelling Cмолій, В.
Ясь, О.
2022-12-15T10:55:22Z
2022-12-15T10:55:22Z
2022
Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості / В. Cмолій, О. Ясь // Український історичний журнал. — 2022. — Число 4. — С. 55-70. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
0130-5247
DOI: doi.org/10.15407/uhj2022.04.055
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187252
303.09(477)«2022»
Мета дослідження. Осмислення новітньої пізнавальної ситуації, котра склалася у сучасній українській соціогуманітаристиці внаслідок екстремальних передумов і деструктивних обставин воєнного часу. Методологія спирається на стратегії репрезентації й екстраполяції провідних тенденцій і перспектив функціонування суспільних та гуманістичних дисциплін за воєнної доби. Наукова новизна. Розглянуто палітру базових викликів і проблем сучасної української соціогуманітаристики, котра визначається війною з неоімперською Росією за національну й державну незалежність України. Наголошено, що виклики, кинуті гуманітаріям і суспільствознавцям, синхронізуються із доленосними викликами для всієї нашої країни, хоч і мають свої фахові виміри. Підкреслено, що пріоритети української соціогуманітаристики передусім пов’язані зі створенням і представленням багатоманітних образів воюючої України. Відзначено, що держава опинилася в епіцентрі катастрофічних соціокультурних розломів ґлобального світу, котрі нині здебільшого оцінюються у світлі сценаріїв війни на виснаження середньої й довгої тривалості. Показано, що сучасна війна стала вислідом неоімперського проекту путінської Росії, скерованого на знищення України як держави та повне розчинення української ідентичності. З’ясовано, що російська експансія є антиґлобалістською, реваншистською та спрямованою на переформатування світового устрою й делімітацію пострадянського простору. Висновки. Стверджується, що повномасштабна фаза російсько-української війни причинилася до конфіґурації новітньої історичної доби на пострадянських обширах, початки якої сягають ще 2014 р. Обстоюється думка, що сучасна українська соціогуманітаристика має бути зорієнтована на розробку трьох основних блоків взаємопов’язаних проблем: а) створення адекватної наукової палітри воюючої України; б) студіювання місця та ролі нашої країни за часів кризи ґлобального світоустрою; в) окреслення природи російсько-української війни й темпоральних метаморфоз сучасності.
The aim of the article. Comprehension of latest cognitive situation, which arose in a modern Ukrainian sociohumanities resulted in extreme premises and destructive conditions of war times. The methodology is based upon strategy of representation and extrapolation of guiding tendencies and prospects for functioning of social and humanistic disciplines during war times. Scientific novelty. It has been considered a palette of basic challenges and problems for current Ukrainian sociohumanities defined by war with neo-imperial Russia for national and independent sovereignty of Ukraine. It has been accentuated that challenges to humanists and social scientists are aligned with weirdly challenges for the entire Ukraine, though they have their own relevant extents. It has been stressed that priorities of the Ukrainian sociohumanities are linked up, first, to creation of multiform images of warring Ukraine. It has been noted that Ukraine has found itself in the epicenter of catastrophic sociocultural breaks-up of the global world, which for the most part are qualified now in the context of war scenario for starvation of medium and long duration. It has been disclosed that current war has become the result of neo-imperial Putin’s Russia aimed for annihilation of Ukraine as the nation and complete dissolution of Ukrainian identity. It has been established that Russian expansion is antiglobalistic, revanchist and aimed for reformatting of the world order and post-Soviet space delimitation. Conclusions. The article confirms that full-scale phase of Russo-Ukrainian war resulted in configuration of the newest historical times at the post-Soviet historical spaces, began as long ago as in 2014. Conception is uphold that current Ukrainian sociohumanities has to be focused on development of three main units of interdependent problems: a) creation of adequate scientific palette of fighting Ukraine; b) studying of a place and role of our country in times of the global world system crisis; c) outline of Russo-Ukrainian war nature and temporal metamorphoses of the present.
uk
Інститут історії України НАН України
Український історичний журнал
Російсько-українська війна: сучасні та історичні контексти, компаративні ретроспекції
Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості
Ukrainian Sociohumanities of War Times: Challenges, Prospects, Opportunities
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості
spellingShingle Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості
Cмолій, В.
Ясь, О.
Російсько-українська війна: сучасні та історичні контексти, компаративні ретроспекції
title_short Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості
title_full Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості
title_fullStr Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості
title_full_unstemmed Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості
title_sort українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості
author Cмолій, В.
Ясь, О.
author_facet Cмолій, В.
Ясь, О.
topic Російсько-українська війна: сучасні та історичні контексти, компаративні ретроспекції
topic_facet Російсько-українська війна: сучасні та історичні контексти, компаративні ретроспекції
publishDate 2022
language Ukrainian
container_title Український історичний журнал
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
title_alt Ukrainian Sociohumanities of War Times: Challenges, Prospects, Opportunities
description Мета дослідження. Осмислення новітньої пізнавальної ситуації, котра склалася у сучасній українській соціогуманітаристиці внаслідок екстремальних передумов і деструктивних обставин воєнного часу. Методологія спирається на стратегії репрезентації й екстраполяції провідних тенденцій і перспектив функціонування суспільних та гуманістичних дисциплін за воєнної доби. Наукова новизна. Розглянуто палітру базових викликів і проблем сучасної української соціогуманітаристики, котра визначається війною з неоімперською Росією за національну й державну незалежність України. Наголошено, що виклики, кинуті гуманітаріям і суспільствознавцям, синхронізуються із доленосними викликами для всієї нашої країни, хоч і мають свої фахові виміри. Підкреслено, що пріоритети української соціогуманітаристики передусім пов’язані зі створенням і представленням багатоманітних образів воюючої України. Відзначено, що держава опинилася в епіцентрі катастрофічних соціокультурних розломів ґлобального світу, котрі нині здебільшого оцінюються у світлі сценаріїв війни на виснаження середньої й довгої тривалості. Показано, що сучасна війна стала вислідом неоімперського проекту путінської Росії, скерованого на знищення України як держави та повне розчинення української ідентичності. З’ясовано, що російська експансія є антиґлобалістською, реваншистською та спрямованою на переформатування світового устрою й делімітацію пострадянського простору. Висновки. Стверджується, що повномасштабна фаза російсько-української війни причинилася до конфіґурації новітньої історичної доби на пострадянських обширах, початки якої сягають ще 2014 р. Обстоюється думка, що сучасна українська соціогуманітаристика має бути зорієнтована на розробку трьох основних блоків взаємопов’язаних проблем: а) створення адекватної наукової палітри воюючої України; б) студіювання місця та ролі нашої країни за часів кризи ґлобального світоустрою; в) окреслення природи російсько-української війни й темпоральних метаморфоз сучасності. The aim of the article. Comprehension of latest cognitive situation, which arose in a modern Ukrainian sociohumanities resulted in extreme premises and destructive conditions of war times. The methodology is based upon strategy of representation and extrapolation of guiding tendencies and prospects for functioning of social and humanistic disciplines during war times. Scientific novelty. It has been considered a palette of basic challenges and problems for current Ukrainian sociohumanities defined by war with neo-imperial Russia for national and independent sovereignty of Ukraine. It has been accentuated that challenges to humanists and social scientists are aligned with weirdly challenges for the entire Ukraine, though they have their own relevant extents. It has been stressed that priorities of the Ukrainian sociohumanities are linked up, first, to creation of multiform images of warring Ukraine. It has been noted that Ukraine has found itself in the epicenter of catastrophic sociocultural breaks-up of the global world, which for the most part are qualified now in the context of war scenario for starvation of medium and long duration. It has been disclosed that current war has become the result of neo-imperial Putin’s Russia aimed for annihilation of Ukraine as the nation and complete dissolution of Ukrainian identity. It has been established that Russian expansion is antiglobalistic, revanchist and aimed for reformatting of the world order and post-Soviet space delimitation. Conclusions. The article confirms that full-scale phase of Russo-Ukrainian war resulted in configuration of the newest historical times at the post-Soviet historical spaces, began as long ago as in 2014. Conception is uphold that current Ukrainian sociohumanities has to be focused on development of three main units of interdependent problems: a) creation of adequate scientific palette of fighting Ukraine; b) studying of a place and role of our country in times of the global world system crisis; c) outline of Russo-Ukrainian war nature and temporal metamorphoses of the present.
issn 0130-5247
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187252
citation_txt Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості / В. Cмолій, О. Ясь // Український історичний журнал. — 2022. — Число 4. — С. 55-70. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT cmolíiv ukraínsʹkasocíogumanítaristikavoênnoídobiviklikiperspektivimožlivostí
AT âsʹo ukraínsʹkasocíogumanítaristikavoênnoídobiviklikiperspektivimožlivostí
AT cmolíiv ukrainiansociohumanitiesofwartimeschallengesprospectsopportunities
AT âsʹo ukrainiansociohumanitiesofwartimeschallengesprospectsopportunities
first_indexed 2025-11-24T11:48:44Z
last_indexed 2025-11-24T11:48:44Z
_version_ 1850845973336555520
fulltext Український історичний журнал. – 2022. – №4 Анотація. Мета дослідження. Осмислення новітньої пізнавальної ситуації, котра склалася у сучас­ ній українській соціогуманітаристиці внаслідок екстремальних передумов і деструктивних обставин воєнного часу. Методологія спирається на стратегії репрезентації й екстраполяції провідних тенден­ цій і перспектив функціонування суспільних та гуманістичних дисциплін за воєнної доби. Наукова новизна. Розглянуто палітру базових викликів і проблем сучасної української соціогуманітаристики, котра визначається війною з неоімперською Росією за національну й державну незалежність України. Наголошено, що виклики, кинуті гуманітаріям і суспільствознавцям, синхронізуються із доленосни­ ми викликами для всієї нашої країни, хоч і мають свої фахові виміри. Підкреслено, що пріоритети української соціогуманітаристики передусім пов’язані зі створенням і представленням багатоманіт­ них образів воюючої України. Відзначено, що держава опинилася в епіцентрі катастрофічних соціо­ культурних розломів ґлобального світу, котрі нині здебільшого оцінюються у світлі сценаріїв війни на виснаження середньої й довгої тривалості. Показано, що сучасна війна стала вислідом неоімпер­ ського проекту путінської Росії, скерованого на знищення України як держави та повне розчинення української ідентичності. З’ясовано, що російська експансія є антиґлобалістською, реваншистською та спрямованою на переформатування світового устрою й делімітацію пострадянського простору. Висновки. Стверджується, що повномасштабна фаза російсько­української війни причинилася до конфіґурації новітньої історичної доби на пострадянських обширах, початки якої сягають ще 2014 р. Обстоюється думка, що сучасна українська соціогуманітаристика має бути зорієнтована на розробку трьох основних блоків взаємопов’язаних проблем: а) створення адекватної наукової палітри воюючої України; б) студіювання місця та ролі нашої країни за часів кризи ґлобального світоустрою; в) окрес­ лення природи російсько­української війни й темпоральних метаморфоз сучасності. Ключові слова: війна Росії проти України 2014–2022  рр., неоімперська Росія, воююча Україна, національна соціогуманітаристика, травматичний досвід, сучасність, воєнна доба. Валерій CМОЛІЙ академік НАН України, доктор історичних наук, професор, директор Інституту історії України НАН України (Київ, Україна), smolii.valerii@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000­0002­7656­5505 Олексій ЯСЬ член­кореспондент НАН України, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник, відділ української історіографії, Інститут історії України НАН України (Київ, Україна), alexyas@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000­0002­5816­2876 Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2022.04.055      УДК: 303.09(477)«2022» Війна, котра де­факто триває вже дев’ятий рік, кілька місяців тому увірвалася у життя та дім кожного українця. Гібридна фаза протистояння, яка сполучалася з чис­ ленними асиметричними загрозами1 й заходами, що означувалися конфліктом малої 1 Парахонський Б.О., Яворська Г.М. Онтологія війни і миру: безпека, стратегія, смисл. – К., 2019. – С.27–28. *** Український історичний журнал. – 2022. – №4 56   Валерій Cмолій, Олексій Ясь інтенсивності, перетворилася на повномасштабну, ставши найбільшою та найкрива­ вішою континентальною війною в Європі після 1945  р. Шість місяців повномасш­ табних бойових дій демонструють, що вона швидко набирає обертів і стає дедалі більш запеклою й цинічною. Ніхто не може з достатньою вірогідністю спрогнозувати тривалість воєнного протистояння з Російською Федерацією. Прогностичні сценарії нині здебільшого зорієнтовані на війну на виснаження2 й окреслюють гадані терміни у середньо­ чи довготривалому діапазоні. Наш противник – країна з великим військовим та ядерним потенціалом. Це  – держава з неоімперськими амбіціями й давніми, закоріненими як у ментальності еліт, так і широких верств пересічних росіян імперськими традиціями, стереотипа­ ми, ціннісними настановами, котрі часто­густо алогічні та абсурдні, зокрема побуту­ ють у вигляді химерного комплексу образи на весь навколишній світ. Не випадко­ во американський публіцист Д.Саттер ще за гібридної фази російсько­української війни влучно сформулював рецепт осягнення сучасних реалій для західної спільно­ ти: «Зрозуміти Росію дуже легко, але для цього треба навчитися одної дуже важкої речі – вірити в неймовірне»3. Про це яскраво свідчать комунікативні практики останніх місяців зі звичайними громадянами Росії, що виявляють дивовижні аберації свідомості, позаяк переважна більшість із них перебувають у полоні штучно спроектованої й навіяної «реально­ сті». Масове російське світосприйняття тотально дисонує з постіндустріальною та інформаційною сучасністю, котра продукує безліч можливостей і каналів для виро­ блення більш­менш адекватної палітри дійсності. Зауважимо, що сучасна російсько­українська війна є масовою війною цифрової, віртуальної та електронної доби. Це апріорі постулює величезні комунікативні й ін­ формаційні можливості, а також дозволяє скласти виразне уявлення про світовідчу­ вання, настрої, устремління мешканців ворожої країни. Навіть більше, відсутність мовних бар’єрів і мережеві комунікації створюють (мабуть уперше в новітній історії) небачені до цього часу можливості для масового спілкування між воюючими сторо­ нами, котре переважно є безперспективним. На сьогодні більшість спроб донести російському суспільству правдиві відомості про неоімперську аґресію в Україні та її злочинні наслідки не призвели до якихось відчутних і помітних результатів. Імперські метастази настільки глибоко отруїли організм російського соціуму, що нині доводиться констатувати важку та безпробудну летаргію громадянського су­ спільства у сучасній Росії, котре воліє залишатися й далі у зоні звичного примарного комфорту. Лише нечисленні представники громадськості спромоглися відверто та безкомпромісно засудити путінську аґресію. З­поміж них – поодинокі представники фахових корпорацій російських гуманітаріїв і суспільствознавців4. Отже сучасна війна, скерована на знищення України й українців, є жахливим злочином, за який несуть колективну відповідальність усі громадяни Російської Федерації, котрі не чинять супротив путінській машині смерті та руйнації. Саме сві­ домий/несвідомий вибір перебувати в полоні нав’язаних ідеологічних уявлень на ста­ новищі зомбованих ґвинтиків уможливив велику війну супроти України. Політичний режим сучасної Росії химерним чином поєднує раціональні та ірраціональні дії, котрі спираються на чималі прибутки від торгівлі великими 2 Горбулін В., Бадрак В. Війна на виснаження: в очікуванні нової фази (6 липня 2022 р.) [Електронний ресурс]: https:// lb.ua/society/2022/07/06/522249_viyna_visnazhennya_ochikuvanni.html 3 Саттер Д. Менше знаєш, краще спиш: Шлях Росії до терору та диктатури за Єльцина і Путіна. – К., 2016. – С.14. 4 Україна переможе! Петербурзька дослідниця Івана Мазепи та Гетьманщини Тетяна Таїрова­Яковлева  (7  березня 2022 р.) [Електронний ресурс]: https://www.youtube.com/watch?v=ovWPZjQFAeY Український історичний журнал. – 2022. – №4 Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості 57 природними, насамперед паливними й сировинними ресурсами. Крім того, Москва використовує ґлобальну пов’язаність економік і ринків для геополітичного шантажу­ вання та перманентного продукування різноманітних криз. Ці стратегії і практики, апробовані за гібридної фази російсько­української вій­ ни5, нині стали ще більш цинічними та масштабними, позаяк поширилися на про­ довольчу, енергетичну, транспортну сфери, які загрожують інтересам і добробуту де­ сятків та сотень мільйонів мешканців різних країн. Ба більше, російське керівництво використовує наявність великого ядерного потенціалу як потужний геополітичний важіль і деструктивний чинник у міжнародних відносинах. Таке сполучення робить путінську Росію особливо небезпечною та непередбачу­ ваною і практично мінімізує шанси на досягнення перемир’я чи повне замирення. Російська сторона безцеремонно й відверто порушує всі міжнародні угоди, котрі вва­ жає незручними чи невигідними для себе. Тим паче, що сучасна Росія де­факто не ви­ знає ані Україну як державу, ані українську ідентичність, а нашу територію розглядає суто як «свої російські» реґіони – «Малоросію», «Новоросію» і т. п. Не випадково ідеологічна, культурна, медійна політика Москви повністю скерована на руйнування української ідентичності та її заміну різноманітними гібридними ідентичностями  – «новоросійською», «малоросійською», «деенерівською», «еленерівською». Отож із високим ступенем імовірності можна завбачити, що воєнно­політичне про­ тистояння з неоімперською Росією триватиме в тій чи іншій формі практично за будь­яко­ го сценарію, включно зі зміною чи ротацією нинішнього російського керівництва. Таким чином, на наших очах постала екстремальна, руйнівна й деструктивна соціо культурна реальність, яка кинула Україні та українцям екзистенційні виклики, пов’язані з нашим існуванням як держави і як нації. Доленосні виклики для України – це виклики і для академічної спільноти гуманітаріїв та суспільствознавців. Вітчизняна соціогуманітаристика ввійшла у тривалу воєнну добу, котра потребує осмислення па­ літри сучасних викликів, гаданих перспектив і наших можливостей. Певна річ, ці ви­ клики мають свою специфіку, пов’язану з нашим фаховим призначенням як учених­ гуманітаріїв. Однак усі вони нерозривно поєднані з головним завданням для кожного українця – допомогти вистояти й перемогти Збройним силам України у війні з неоім­ перською навалою за нашу національну та державну незалежність. Насамперед доречно зупинитися на соціокультурних обрисах воюючої України та її мешканців, котрі екстремально змінилися після 24 лютого 2022 р. На сьогодні маємо понад 20% тимчасово окупованих територій, величезну гуманітарну катастрофу, міль­ йони внутрішньо переміщених осіб і біженців поза межами України. Постали нові пра­ вові реалії. Суттєво змінився політичний ландшафт країни. Формується зовсім інший ринок праці. Швидко трансформуються схеми соціалізації. Змінюються звичні логіс­ тичні й економічні моделі та ритми повсякденності практично в усіх реґіонах. Зазнали докорінної трансформації науковий, освітній, культурний, медійний, ін­ формаційний простори, котрі поступово, проте дуже складно адаптуються до воєнної доби. Кількість людей, які переживають посттравматичний синдром, за різними оцін­ ками, коливається в межах шести­ і навіть семизначних цифр. Доводиться констатува­ ти, що наші співвітчизники здобули та продовжують постійно нагромаджувати вели­ чезні і тривкі пласти травматичного досвіду, котрий збережеться щонайменше в пам’яті кількох поколінь і матиме суттєві деструктивні наслідки та впливи на дітей, онуків. Масштаби людських і матеріальних втрат безперервно зростають, що дедалі силь­ ніше впливає на соціально­економічну ситуацію в Україні. Нинішня інтенсивність 5 Світова гібридна війна: український фронт / За заг. ред. В.П.Горбуліна. – К., 2017. – 496 с. Український історичний журнал. – 2022. – №4 58   Валерій Cмолій, Олексій Ясь бойових дій така, що призводить до величезних руйнацій житла, комунальних мереж. Ракетним атакам піддається практично вся територія України, транспортні мережі, ци­ вільна інфраструктура, наукові, освітні, культурні, медичні заклади й установи тощо. Ба більше, російська армія повсякчас порушує міжнародні правила ведення вій­ ни. Захоплення Чорнобильської АЕС, бойові дії та пожежа на Запорізькій АЕС, не­ одноразові обстріли ядерної підкритичної установки у Харкові, медичних закладів, університетів, вишів, шкіл незаперечно свідчать, що для путінського режиму практич­ но не існує жодних червоних ліній. Уперше у світовій історії атомні електростанції опинилися в епіцентрі бойових дій. Вочевидь, ці спостереження можна суттєво роз­ ширити й деталізувати. Таку шокову, екстремальну, страшну, руйнівну реальність дуже складно сприй­ няти та навчитися з нею жити, а тим більше плідно працювати у щоденному ритмі. Боляче навіть писати ці рядки, позаяк щохвилини російський молох убиває наших співвітчизників, ламає людські долі, плюндрує нашу країну… Отже війна з путінською Росією стала наріжною проблемою як української, так і ґлобальної сучасності, котра потребує розгорнутого аналізу, оперативного реагуван­ ня та концептуального осягнення. Вона до межі загострила й актуалізувала потреби у всебічному студіюванні та представленні місця, ролі, можливостей і перспектив України в добу її драматичної боротьби за національну й державну незалежність. Створення образів воюючої України Із цієї перспективи провідні завдання вітчизняної соціогуманітаристики мають бути скеровані на всебічне осмислення воєнних реалій. У широкому сенсі суспільні та гуманістичні дисципліни мають представити повноцінну й багатовимірну палітру країни, що воює, і навколишньої екстремальної соціокультурної реальності. Доречно закцентувати увагу на висвітленні всіх форм спротиву і протидії росій­ ській аґресії з боку громадянського суспільства. Волонтерські та громадські практики, ініціативи й заходи потребують аналітичних, узагальнюючих, систематичних студій, результати яких мають бути оперативно репрезентовані в медійному, інформаційно­ му, культурному просторах. Великою мірою громадянське суспільство воєнної доби має опинитися в різнобічному фокусі наукових зацікавлень й інтенцій національної соціогуманітаристики. Навіть більше, воєнний злам і мілітаризація соціуму вже спричинилися до суттє­ вого оновлення громадянського суспільства в Україні. Вочевидь, мілітарні компонен­ ти соціалізації матимуть вирішальний вплив на наш національно­державний проект у найближчій і віддаленій прийдешності. Недаремно українські інтелектуали слушно наголошують, що саме доленосні випробування причиняться до завершення консти­ туювання українців як сучасної європейської нації6. Як не болісно це констатувати, проте мусимо підкреслити  – сучасна війна у драматичний і трагічний спосіб потверджує те, що завжди знали історики: держави проектуються творчою думкою, здобуваються титанічною працею й утверджуються пролитою кров’ю. На часі також соціогуманітарні оцінки всіх наслідків, збитків і втрат України як у коротко­, так і середньо­ й довготривалій перспективах. Звісно, передусім ідеться 6 Головаха Є. «У ці дні остаточно формується сучасна українська нація» (26 лютого 2022 р.) [Електронний ресурс]: https://localhistory.org.ua/texts/statti/ukrayina­vikhodit­z­tini­rosiyi­rozdumi­istorikiv­pro­situatsiiu­v­krayini Український історичний журнал. – 2022. – №4 Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості 59 про людські жертви, кожна з яких страшна та непоправна трагедія для українсько­ го суспільства. На відміну від путінської Росії, для сучасної України саме людина є найвищою цінністю. Ця базова настанова кардинально вирізняє наше суспільство від російського соціуму, в якому домінують імперські імперативи, що нівелюють, знеці­ нюють значущість конкретного людського життя. Невпинно зростають втрати культурно­історичної спадщини, пов’язані з нищен­ ням і пошкодженням пам’яток архітектури й містобудування, музеїв, історико­ар­ хітектурних заповідників, об’єктів історичної забудови, меморіальних стел, скуль­ птур тощо7. Не випадково одним із символів багатьох міст воюючої України стали історичні пам’ятники та споруди, обкладені мішками з піском або захищені щитами чи іншими спеціальними засобами. Станом на 10  серпня 2022  р. було зафіксовано 464  епізоди російських воєнних злочинів супроти об’єктів української культурної спадщини й закладів культури8. Та не можна залишити поза увагою економічні й господарські збитки, матеріальні руйнування, знищення інфраструктури тощо. Йдеться про цілеспрямований грабунок як культурних цінностей із музеїв, архівів і колекцій, так і сировинних, продовольчих, промислових ресурсів, як­от зерна, металів, виробничого обладнання й устаткування, котрі вивозяться до Російської Федерації, а дещо навіть експортується за кордон. Доречно фіксувати й аналізувати масштаби та структуру матеріальних руйну­ вань. Приміром, в Україні втратили житло сотні тисяч осіб, і ця кількість зростає з кожним днем війни та, очевидно, незабаром перетне семизначну позначку. Відзначимо, що документування втрат, збитків, руйнувань придасться для віднов­ лення України в оперативному режимі та масштабній післявоєнній відбудові, а також як свідчення й докази, що дозволять притягнути аґресора до відповідальності за нормами міжнародного права. Тим більше, що в таких здирницьких заходах, ініційованих і санкці­ онованих російським режимом, яскраво простежується його паразитична сутність. Утім, як гуманітарії маємо й інший обов’язок, пов’язаний зі збереженням іс­ торичних джерел і свідчень, що фіксують як лихоліття нашого часу, так і воєнного повсякдення. Відзначимо, що на цьому полі науковці виступають не тільки як зби­ рачі, впорядники, систематики й інтерпретатори джерельного матеріалу, а і як його творці у вигляді щоденникових9, публіцистичних, мережевих та інших дописів, усних свідчень, колективних, групових, персональних історій. На окрему увагу, безперечно, заслуговують злочини російських окупантів і їхніх найманців під вивіскою так званих «корпусів ДНР і ЛНР», скоєні в різних реґіонах України від 2014  р. до нашого часу включно. Йдеться про вбивства, тортури, фізич­ ну наругу, знущання й насилля, образу людської гідності, протизаконні позбавлення волі, котрі нині добре відомі за страшними трагедіями мешканців Бородянки, Бучі, Гостомеля, Ірпеня, Маріуполя, Мощуна та багатьох інших населених пунктів. Не можна оминути увагою цілеспрямовані ракетні обстріли, бомбардуван­ ня цивільних об’єктів, які призвели до численних людських жертв, зокрема теа­ тру в Маріуполі, залізничного вокзалу у Краматорську, торгівельного центру у Кременчуці, багатоповерхівок у курортній Сергіївці на Одещині та у Часовому Яру на Донеччині, офісних будівель і медичного центру у середмісті Вінниці, жит­ лових кварталів Миколаєва, Харкова, Одеси, Києва, Чернігова, Дніпра, Кривого 7 Антонюк Д. Культура під прицілом: Як ворог знищує українські історичні пам’ятки (26 квітня 2022 р.) [Електронний ресурс]: https://novapolshcha.pl/article/kultura­na­pricili­yak­vorog­znishuye­ukrayinski­istorichni­pamyatki 8 Див.: [Електронний ресурс]: https://mkip.gov.ua/news/7509.html 9 Див., напр.: Верстюк В. Думки з підвалу (Думки та рефлексії воєнної доби): Діаріуш історика / Вступ. сл. Г.Боряка. – К., 2022. Український історичний журнал. – 2022. – №4 60   Валерій Cмолій, Олексій Ясь Рогу, Запоріжжя, Нікополя, Торецька та інших населених пунктів. Низка міст, як­от Маріуполь, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, зазнали дуже значної руйнації. Варто наголосити, що повномасштабне російське вторгнення призвело до ма­ сових переселень українців  – як внутрішньо переміщених осіб, так і біженців поза межами країни. Ці процеси вже перебувають у центрі уваги демографів, соціологів, інших фахівців, котрі аналізують численні руйнівні наслідки, спричинені війною, зо­ крема розглядають подальші можливі сценарії. Безсумнівно, що такі вимушені масові переміщення та численні людські жертви спричинять чималі демографічні втрати для України, особливо за умов довготрива­ лої війни10. Тим більше, що країна вже кілька десятиліть потерпає від постійного ско­ рочення кількості населення, особливо осіб працездатного віку. Потребують нагального вивчення проблеми воєнної повсякденності, практики ви­ живання громадян України за критичних умов, пов’язані з воєнними діями та злочи­ нами російської армії. Скажімо, фільтраційні табори, в яких опинилося чимало маріу­ польців та інших мешканців із тимчасово окупованих територій, не тільки однозначно демонструють злочинні практики росіян, а й нав’язують очевидні паралелі з радянськи­ ми та нацистськими таборами. У певному розумінні вони показують спадкоємність не­ оімперського режиму у сучасній Росії з радянським тоталітарним проектом, оскільки їх поєднують як цинічна й абсолютна зневага до людського життя, так і відповідні орга­ нізаційні взірці, моделі та алгоритми, успадковані російськими каральними органами. Отож проблеми сучасної гуманітарної катастрофи й посттравматичного синдро­ му вимагають якнайширшої міждисциплінарної розробки. Йдеться про залучення та об’єднання зусиль як правників, соціологів, філософів, політологів, так й істориків, етнологів, демографів, культурологів, інших фахівців. Сучасні злочини російського режиму вже мають ознаки цілеспрямованого, сис­ тематичного геноциду супроти українців. Варто нагадати, що Верховна Рада України у квітні 2022 р. ухвалила відповідну постанову11. Нині парламенти Естонії, Латвії, Канади, Польщі, Литви, Чехії, Ірландії визнали злочини Росії геноцидом українського народу. Водночас не можемо оминути увагою й інший дуже болючий досвід війни, пов’я­ заний із проблемою колабораціонізму  – співробітництва українських громадян із во­ рогом. Ця проблема закорінена як у радянській тоталітарній спадщині, котра й до сьогодні калічить, травмує та в певному сенсі вбиває українців, так і тривалих підрив­ них російських заходах, акціях, що масово ширилися завдяки відкритості українського культурного, медійного, інформаційного простору до 2014  р. Звісно, не можна забу­ вати і про деструктивну діяльність російських спецслужб, які спираються на багатий маніпулятивний арсенал методик, технік і засобів від часів сумнозвісного КДБ. Але проблему колабораціонізму з російським аґресором не можна спрощувати і зводити лише винятково до ворожих впливів чи радянської спадщини. Доречно про­ аналізувати й оцінити наші прорахунки в культурно­освітніх, педагогічних, медійних, інформаційних, просвітницьких та інших практиках, які тією чи іншою мірою при­ звели до таких страшних наслідків. Скажімо, відома міністерська ініціатива від 25  листопада 2014  р.12, що вилучила викладання історії України як обов’язкового компоненту навчальних курсів вищої школи, 10 Лібанова Е. «Україна має боротися за повернення своїх біженців» (24  червня 2022  р.) [Електронний ресурс]: https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=9205 11 Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» (14 квітня 2022 р.) [Електронний ресурс]: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2188­20#Text 12 Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства освіти і науки України від 09.07.2009 №642 [Електронний ресурс]: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1392729­14#Text Український історичний журнал. – 2022. – №4 Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості 61 а також історії української культури та філософії. На цьому місці постає логічне питан­ ня – чи може собі дозволити країна, котра дев’ятий рік воює з російським військово­по­ літичним монстром, який принципово не визнає її існування як держави, відмовитися від систематичного й обов’язкового викладання національної історії, культури, філософії у вишах та університетах? Відповідь самоочевидна, проте віз і нині там… Російсько­українська війна загострила вічні проблеми, пов’язані з новим осягнен­ ням універсальних цінностей людського буття. Насамперед ідеться про філософські та гуманістичні виміри проблем війни й миру, життя та смерті, людини і зброї тощо. Власне, проблема людина на війні традиційно плідно розробляється історика­ ми13, вченими­гуманітаріями. Та новітній воєнний досвід істотно й щоденно змінює як наші уявлення, так і звичний діапазон висвітлення, представлення цієї проблема­ тики. По­іншому вимальовуються співвідношення індивідуальних, групових і колек­ тивних інтересів, прагматизму й ідеалізму, героїзму та самопожертви у світлі сучасної війни. Ці питання потребують новітньої розробки й осмислення з фахових позицій філософії, історії, культурології, соціології, інших соціогуманітарних дисциплін. Очевидно, що поданою вище нарізкою сюжетів і проблем не вичерпуються ве­ личезні пласти воєнної сучасності, котру доречно розглядати з найрізноманітніших перспектив, масштабів, площин і вимірів. Урешті, українські вчені мають створити та репрезентувати всьому світу узагальнюючі, правдиві, багатогранні, рельєфні образи воюючої України, запропонувати системне осягнення нашої сучасності. Це не тільки фахове призначення, а і громадянський обов’язок. Криза ґлобального світоустрою, природа сучасної російсько-україн- ської війни та рецепція України у світі Повномасштабна фаза воєнного протистояння кинула тотальний виклик сучас­ ній ґлобалізації світу, котра вже навряд чи зможе розгортатися за звичними моде­ лями доступу до технологій, інформації, ринків, фінансів, сировинних та інших ре­ сурсів тощо. Не зважаючи на устремління багатьох європейських політиків будь­що утримати війну в українських кордонах, вона невпинно наближає людство до кри­ тичної межі  – третьої світової катастрофи, про що свідчать масові російські пору­ шення писаних і неписаних міжнародних конвенцій, а також численні загрози, ґене­ ровані путінським режимом. Російсько­українська війна де­факто вже стала війною за Європу, точніше за її демократичні ідеали та кращу прийдешність14. Водночас сучасна війна дуже тісно пов’язана з минувшиною України й Росії, поза­ як історичні сюжети посіли не тільки визначальне місце в медійних, пропаґандистських, ідеологічних практиках, а піднесені до ранґу провідних трендів державної політики пу­ тінського режиму. Отож споглядаємо разючий темпоральний дисонанс між сучасним історичним часом із його постіндустріальними, ґлобальними інформаційними шарами буття, котрими пронизані майже всі повсякденні практики, та реконцептуалізованими контурами імперського минулого, неначе щойно «імпортованими» з пережитих століть. Масштаб темпорального розладу такий, що породжує химерне враження про існування путінської Росії в якійсь «паралельній реальності», сконструйованій та підживлюваній історичними алюзіями, які викривлено транслюються до сучаснос­ ті. У  певному розумінні продукування цієї «реальності» постає як конфронтація з 13 Див., напр.: Людина на війні: український соціум через призму Першої та Другої світових воєн: Історичні нариси / Відп. ред. О.П.Реєнт. – К., 2021. – 631 с. 14 Плохій С. Ця війна є війною за всю Європу (6 березня 2022 р.) [Електронний ресурс]: https://zbruc.eu/node/110984 Український історичний журнал. – 2022. – №4 62   Валерій Cмолій, Олексій Ясь інформаційною й медійною відкритістю ґлобального світу, себто ґенерує виразні та суцільно антиґлобалістські смисли. Природа такого темпорального конфлікту значною мірою окреслюється ха­ рактером російсько­української війни, яку чимало інтелектуалів від 2014  р. слушно нарекли запізнілою/відкладеною. Мабуть, за інших соціокультурних передумов, по­ літичних обставин і геополітичних конфіґурацій вона могла б спалахнути ще на по­ чатку 1990­х рр. Ба більше, нинішню війну часом навіть співвідносять із давніми російсько­укра­ їнськими порахунками доби Української революції 1917–1921 рр. Саме тому імпер­ ська та радянська спадщини формують домінування історичної ретроспективи й ві­ діграють надзвичайно важливу роль як для леґітимації війни у сучасній Росії, так і заперечення не тільки самого проекту Україна, а й української ідентичності як такої. Природа сучасної війни захована в радянській і старій імперській минувшині, позаяк саме звідти походять неоімперські пріоритети путінської Росії, які визначають сутність її політичних, економічних, соціальних, культурних рішень, стратегій, дій, та й саме виправдання нинішньої аґресії. Таким чином, головний смисл російсько­української війни пов’язаний зі спро­ бою Росії відновити стару, практично колоніальну залежність українців. Російський неоімперський проект зорієнтований на ліквідацію України як держави, повне роз­ миття української ідентичності, суцільне російщення культури, всеосяжну еконо­ мічну підпорядкованість, домінування загальноросійських моделей соціалізації. Водночас через гостру кризу чи навіть руйнацію сучасного світоустрою Москва нама­ гається здійснити нову делімітацію світу, принаймні пострадянських обширів. З огляду на це сучасна війна є екзистенційною для України. Це – війна за нашу дер­ жавну й національну незалежність, оскільки має дати відповідь на гамлетівське питання: бути чи не бути? У цьому сенсі вона продукує очевидну аналогію з Війною за незалеж­ ність США 1775–1783  рр., але звичайно суттєво різниться соціо­ й етнокультурними макроконтекстами та передумовами, історичною добою, геополітичним простором. Російсько­українська війна до крайньої межі загострила проблеми представлення місця та ролі України у сучасному світі. За гіркою іронією історичної долі наша країна опинилася в епіцентрі одного з найбільших і небезпечних соціокультурних розломів, в якому новітні виклики антиґлобалізму якнайтісніше сплелися зі старими порахунками, заснованими на імперських і радянських алюзіях, неоімперських амбіціях. Нині кри­ за світоустрою дедалі сильніше синхронізується з низкою інших криз – продовольчою, енергетичною, міґраційною, гуманітарною, транспортною та ін. Ці виклики, кинуті національній і міжнародній безпеці, потребують міждис­ циплінарного вивчення. Передусім ідеться про студіювання геополітичної картини сучасності та архітектури міжнародної безпеки. На особливу увагу заслуговує аналіз провідних тенденцій і перспектив нашої співпраці з міжнародними партнерами, пе­ редусім інте ґраційних можливостей. Відзначимо, що 23 червня 2022 р. Україна отримала статус кандидата у чле­ ни Європейського Союзу. Ця подія об’єктивно актуалізувала новітні дослідження, пов’язані з осмислення ролі нашої держави у світлі європейської історії, культури, історії міжнародних відносин, міжнародного права тощо. Власне, сучасна війна зґе­ нерувала унікальні можливості для просування і ствердження суб’єктності України на міжнародній авансцені15. Ця проблематика повсякчас перебувала у фокусі уваги 15 Портнов А. Нарешті прийняти Україну як суб’єкт  (Про німецьку україністику і не тільки) (2  квітня 2022  р.) [Електронний ресурс]: https://khpg.org/1608810333 Український історичний журнал. – 2022. – №4 Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості 63 українських учених, зокрема була представлена в Національній доповіді 2020 р.16, але нині набула особливої гостроти. Спеціальних студій потребує вивчення рецепції України й українців на міжна­ родній авансцені. На сьогодні це сприйняття є винятково динамічним і переважно оптимістичним, хоч не завжди однозначним. Це відкриває великий горизонт мож­ ливостей для нашої інтеґрації до європейської та світової спільноти, проте містить і певні ризики, проблеми, виклики. Тривалість російсько­української війни поступово, проте доволі відчутно приту­ плює її медійну й інформаційну гостроту, передусім відбувається процес узвичаєння воєнної дійсності, тобто вписування її як складової в більш­менш сталу інформацій­ ну палітру сучасного світу. Водночас зростає кількість скептиків і критиків західної підтримки України, що пов’язано з деструктивними діями аґентів російського впли­ ву та чималими фінансовими ресурсами для просування й популяризації таких візій. Дається взнаки інерція мислення та відстороненого сприйняття російсько­ української війни з боку певної частини мешканців західних країн, котрі звикли до тривалого комфортного існування після 1945 р. Таке світосприйняття продукує на­ строї відчуження, самоізоляції чи, навпаки, вузького й еґоїстичного геополітичного та зовнішньоекономічного прагматизму. Приміром, очевидним ризиком для вою­ ючої України є можливий перехід низки демократичних країн світу у взаєминах із путінською Росією до чергової версії «Realpolitik», як це вже де­факто сталося кілька років тому після початку гібридної фази війни. Зрештою, сучасна війна є антиґлобалістською та реваншистською з боку Росії. Вона спрямована на неоімперську делімітацію всього пострадянського простору. Отож перед національною соціогуманітаристикою постає проблема системного осягнення її причин і природи. Певна річ, це передбачає всебічне вивчення воро­ га – путінської Росії як наступниці радянського тоталітарного режиму з історичного, політологічного, культурологічного, соціологічного та інших ракурсів. У широкому сенсі йдеться про студіювання руйнівного для України й усього світу неоімперського проекту сучасної Росії. На спеціальну увагу заслуговує ідеологічне освячення повно­ масштабного російського вторгнення, зокрема інформаційна та медійна політика пу­ тінського режиму. Новітні перспективи, проблеми, ризики, виклики й можливості потребують ви­ вчення та прогностичної оцінки, зокрема з боку правників, політологів, істориків, соціологів, інших фахівців. Заразом українські науковці мають задіяти всі свої профе­ сійні і приватні канали комунікації із західним академічним світом для представлен­ ня й поширення адекватної палітри воюючої України. Ця робота вже триває, про що свідчать масштабні та різнопланові заходи гу­ манітаріїв і суспільствознавців, як­от панельна дискусія «Війна Росії проти України 2014–2022  рр.: історична ретроспектива і спроби наукової рефлексії», котра від­ булася 19–20  травня 2022  р. під егідою Інституту історії України НАН України17, круглий стіл «Війна як соціокультурний феномен», проведений 24  червня 2022  р. Інститутом філософії НАН України й ін. 16 Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності: національна доповідь / Редкол.: С.І.Пирожков, В.А.Смолій та ін. – К., 2020. – 356 с. 17 Матеріали згаданої дискусії публікуються у цьому ж числі «Українського історичного журналу»  – див. с.4–54 (прим. ред.). Український історичний журнал. – 2022. – №4 64   Валерій Cмолій, Олексій Ясь Українська соціогуманітаристика на війні цифрової та віртуальної доби Новітня повномасштабна фаза воєнного протистояння зґенерувала багатома­ нітні метаморфози у ділянці суспільних і гуманітарних наук. Вони вимагають роз­ горнутого аналізу й усебічного студіювання у царині сучасної соціогуманітаристи­ ки. Йдеться про перерозподіл комунікаційних мереж академічної спільноти та її фахових корпорацій, вимушене переміщення багатьох науковців, істотне звуження культурного простору тощо. Вказані тенденції почасти розгорнулися ще в розпал пандемічної ковідної кризи 2020–2021  рр. Та після 24  лютого 2022  р. воєнна дій­ сність запустила дуже потужні деструктивні трансформації, котрі набули загрозли­ вих масштабів. Варто усвідомити й той факт, що архівні та джерельні ресурси як на теренах Російської Федерації, так і на тимчасово окупованій території України будуть недо­ ступними для вітчизняних дослідників упродовж доволі тривалого часу. Суттєві об­ меження споглядаємо й у роботі архівів, бібліотек, музейних, інших сховищ джерел на підконтрольних обширах, особливо коли йдеться про деокуповані та прифронтові райони. Так чи інакше, на сьогодні маємо очевидне звуження культурного простору гуманітарія внаслідок обмеження доступу до національних архівних, бібліотечних, джерельних інформаційних ресурсів. Утім нові можливості з’явилися на теренах західного академічного світу, в уні­ верситетах і наукових інституціях якого відкрито низку ґрантових, стипендіальних й інших програм для підтримки досліджень українських учених. Щоправда, достемен­ но складно оцінити, наскільки довго існуватиме таке «вікно можливостей». Отож доречно проаналізувати основні виклики, тенденції, проблеми, котрі значною мірою визначатимуть конфіґурацію та перебіг пізнавальної ситуації в українській соціогума­ нітаристиці воєнної доби. Ще раз наголосимо, що російсько­українська війна є війною цифрової, мере­ жевої, віртуальної доби. Вона кидає новітні виклики на полі історичного джере­ лознавства, архівістики, бібліотеко­ й документознавства, в низці інших сфер. Навіть більше, евристичні програми гуманітаріїв волею­неволею мають залучати найширше коло електронних джерел і веб­ресурсів, а також запропонувати новітні прочитання й інтерпретації відомих текстів, що вже досить давно циркулюють у науковому обігу. Це видається очевидним трендом на тлі ускладнення та обмеження доступу до дже­ рельних комплексів. Уповні природною є «внутрішня міґрація» науковців до електронних ресурсів, колекцій, бібліотек, архівів. У цій царині маємо низку важливих проектів, які добре прислужилися фаховим спільнотам гуманітаріїв і суспільствознавців в умовах панде­ мічної кризи 2020–2021 рр. Передусім це масштабні цифрові ресурси Національної бібліотеки України ім.  В.Вернадського у співпраці з іншими інституціями й устано­ вами18, Національної бібліотеки України ім. Ярослава Мудрого19, Національної істо­ ричної бібліотеки України20 та ін. Низка цифрових проектів реалізуються в Інституті історії України НАН України разом з іншими науковими установами, зокрема 18 Див.: Електронна бібліотека «Історична спадщина України» ([Електронний ресурс]: http://irbis­nbuv.gov.ua/dlib/ item/pro0001490), «Libraria – Архів української періодики онлайн» ([Електронний ресурс]: http://irbis­nbuv.gov.ua/ dlib/item/pro0001489), «Diasporiana  – Українська діаспорна електронна бібліотека»  ([Електронний ресурс]: http:// irbis­nbuv.gov.ua/dlib/item/pro0001488) та ін. 19 Див.: «Культура України – електронна бібліотека»  ([Електронний ресурс]: https://elib.nlu.org.ua), «WEB  – Відкрита електронна бібліотека» ([Електронний ресурс]: https://web.nlu.org.ua). 20 Див.: Архів друкованих видань ВУАН 1919–1931 рр. ([Електронний ресурс]: http://nibu.kiev.ua). Український історичний журнал. – 2022. – №4 Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості 65 «Відкритий електронний архів академіка М.Грушевського»21, «Національний банк даних жертв політичних репресій радянської доби»22. Ці заходи були пов’язані з пошуком та апробацією оптимальних форм і способів включення й інтеґрації української соціогуманітаристики до інформаційних і муль­ тимедійних технологій та ресурсів. Однак за воєнної доби вони набувають особли­ вого значення як для підтримки наукової інфраструктури, так і задоволення запитів споживачів на достовірну історичну й соціогуманітарну інформацію. Наприклад, веб­сайт Інституту історії України НАН України23 на сьогодні один із найбільших ресурсів із вітчизняної історії, його активно відвідують як українські, так й іноземні користувачі з багатьох країн світу. Зауважимо, що воєнний час гостро затребував дослідницькі стратегії та методи­ ки на ниві джерелознавства і спеціальних галузей історичної науки, пов’язані з реагу­ ванням на виклики цифрової й віртуальної сучасності, як­от циркуляція, кодифікація е­версій джерел, уведення веб­елементів до наукового апарату, своєрідна технізація та віртуалізація наукової мови тощо. Приміром, ще за часів «Революції гідності» 2013–2014  рр. потужний сплеск активності у соціальних мережах призвів до того, що дослідники слушно почали розглядати їх як «нове, небачене досі історичне джерело»24. Йдеться не тільки про поєднання найрізноманітніших дописів, емоційних, інтелектуальних, культурних, психологічних реакцій, коментарів, оцінок, а й численних відео­, аудіо­, фотомате­ ріалів, себто синкретичне сполучення практично всього типо­видового джерельного діапазону у форматах віртуальної реальності. Навіть більше, соціальні мережі витворили потужний феномен масової інтер­ суб’єктивності, котрий практично не має аналогів в історії людства. Метафорично кажучи, поряд із цифровими образами і свідченнями постала унікальна палітра ба­ гатошарової, мультиголосної, інтерактивної людської суб’єктивності, що кидає низку викликів сучасному джерелознавству у царині евристики, верифікації, герменевтики. Передусім постають проблеми е­фіксації, а також достовірності джерельних шарів соціальних мереж з огляду на технологічні й інші можливості, пов’язані з цілеспря­ мованим фальшуванням інформації чи вибірковим спотворенням окремих її сеґмен­ тів. Не випадково сучасні дослідники вказують, що фб­дописи як джерело є вразли­ вими, скороминущими, адресованими певній конкретній аудиторії25. Зазначені виклики та проблеми з особливою гостротою постали перед україн­ ською соціогуманітаристикою воєнної доби, позаяк феномен інтерсуб’єктивності й інтерактивності соціальних мереж як масових комплексів е­джерел сполучився з очевидними ворожими діями у Всесвітній мережі. Це виявляється у спотворенні й фальсифікації дописів і візуальних свідчень, інформаційних вкиданнях (фейки) тощо. Такою є багатоманітна та жорстока реальність російсько­української війни як масо­ вої війни цифрової, віртуальної, інформаційної та ґлобальної доби. На сьогодні вже маємо успішно реалізовані проекти у цій площині, зокре­ ма у сфері документування повномасштабної фази війни у світлі фб­дописів26. Очевидно, що новітні студії та збірки на полі соціальних мереж як е­джерел воєнної 21 Див.: [Електронний ресурс]: http://hrushevsky.nbuv.gov.ua 22 Див.: [Електронний ресурс]: http://www.reabit.org.ua 23 Див.: [Електронний ресурс]: http://history.org.ua 24 Юркова О. Facebook як новий тип історичного джерела: спроба характеристики та практичні завдання архівування документів  // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Електронні інформаційні ресурси. – Ч.25. – К., 2015. – С.31–32. 25 Папакін Г. Дописи під ревіння сирен // Архіви України. – 2022. – №1. – С.81. 26 Сотий день спротиву агресії Росії: Facebook­рефлексії / Упор. В.Скальський. – К., 2022. – 72 с. Український історичний журнал. – 2022. – №4 66   Валерій Cмолій, Олексій Ясь доби  – питання найближчого часу, проте ці проблеми об’єктивно потребують між­ дисциплінарного висвітлення й осягнення, зокрема термінологічної експлікації, ме­ тодологічних рефлексій і методичних розробок. Відзначимо, що кілька воєнних місяців спонукають не тільки до пильного та все­ бічного студіювання дописів соціальних мереж і месенджерів. Останні набули над­ звичайної популярності не тільки як платформи обміну миттєвими повідомленнями й оперативної комунікації, а і як важливі канали інформації практично в режимі ре­ ального часу. Вочевидь, це ще один феномен війни цифрової та віртуальної доби, ко­ трий потребує подальшого вивчення. Заразом сучасна війна спонукає як істориків, так й учених­гуманітаріїв до застосу­ вання новітніх дослідницьких стратегій у царині усної та візуальної історії. Впродовж останніх місяців споглядаємо справжній бум таких ініціатив і проектів – від мінімаліст­ ських персональних оповідей до масштабних, розгорнутих, добре структурованих ін­ терв’ю, які збирають й упорядковують усні історії українців про сучасні події. Національна соціогуманітаристика і проблема «трьох де-» – декомунізація, дерадянізація, деросіїзація Сучасна російсько­українська війна є не тільки протистоянням із путінською Росією, а й війною за остаточний розрив із радянською та старою імперською спад­ щиною. За великим рахунком, вона має запропонувати справжнє та демократичне розв’язання проблем і суперечностей пострадянського простору, котре неможливе без виразних, масштабних порахунків із тоталітарною й імперською минувшиною. Таким чином, проблема «трьох де­» продукує категоричні вимоги та диктує нагальні реакції. Із цієї перспективи очевидно, що декомунізація, дерадянізація та деросіїзація, до якої часом додають ще й деколонізацію, розгорнулися в Україні з істотним запізнен­ ням, якщо порівнювати з досвідом інших країн пострадянського простору, зокрема з державами Балтії. Вони набули конкретних обрисів від часів «Революції гідності» та з початком гібридної фази російсько­української війни. Передусім ідеться про сферу зовнішньої символіки, топоніміки, демонтаж радянських пам’ятників, меморіальних стел, архітектурних елементів і т. п. Однак проблема «трьох де­» набагато складніша та масштабніша, позаяк у жод­ ному разі не обмежується окресленими площинами. Навіть більше, радянська доба обійняла життя трьох поколінь українців і спричинила численні деформації на ниві культури, світосприйняття, масової свідомості, повсякдення, моделей та каналів со­ ціалізації, впливи яких у тому чи іншому вигляді побутують дотепер. Метафорично кажучи, ті часи зґенерували дуже потужні, тривалі спотворення, подолання яких потребує систематичних і послідовних практик у всіх сферах суспільного життя. Значною мірою дерадянізація в Україні гальмувалася через те, що вона не була орга­ нічно пов’язана з деросіїзацією27, позаяк саме російщення національних культур ста­ ло культурною основою як тоталітарного, так і старого імперського проектів. Звісно, імперативність процесів декомунізації, дерадянізації та деросіїзації є безумовною, особливо за реалій сучасної війни. Втім доречно застерегти від спро­ щеного і блискавичного вирішення проблеми «трьох де­», котре потенційно може призвести до збіднення нашої культурно­історичної спадщини. Скажімо, виваженої 27 Лосєв І. Безальтернативність розмежування: Чому дерадянізація в Україні неможлива без дерусифікації (23 травня 2013 р.) [Електронний ресурс]: https://tyzhden.ua/Society/79670 Український історичний журнал. – 2022. – №4 Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості 67 й об’єктивної оцінки потребує творча спадщина українських учених, літераторів, митців за радянської і старої імперської доби, до якої потрібно неодмінно залучати фахівців відповідного соціогуманітарного профілю. Відзначимо, що мовно­етнічна належність певного твору чи його автора не може розглядатися як однозначний критерій, який продукує винятково чорно­білу палітру. Свого часу О.Оглоблин запропонував досить добрий оціночний критерій: «Все, що було створене на українській землі, силами українських (територіяльно й національно) культурних діячів (та установ), незалежно від їх етнічного походження й характеру, і не­ залежно від мовної форми культурних творів, належить до України. Єдиним селекцій­ ним критерієм може бути тільки дух, зміст і ідеологія самого твору»28. Звісно, цей «селекційний критерій» має спиратися на сучасні норми, конвенції та вимоги соціогуманітарного знання і, звичайно, враховувати творчу спадщину дія­ чів в еміґрації та діаспорі. У такому річищі потрактування життєвих історій, осмис­ лення спадщини цілої низки українських науковців, письменників, митців радянської доби часто­густо постають як своєрідні трагедії творчих особистостей у лещатах то­ талітарного режиму. Тим паче, що й за тих часів знаходилися особи, котрі в різних формах чинили супротив комуністичному режиму. Йдеться не тільки про дисиден­ тів, інакодумців, політв’язнів, а у широкому сенсі  – людей совісті, які намагалися будь­що чесно та неупереджено працювати й жити за складних умов й обставин. У західній соціогуманітаристиці цих учених, письменників, митців, громадсько­куль­ турних і релігійних діячів називають нонконформістами29. Звісно, у кожну історичну епоху, у тому числі радянську добу, не бракувало осіб з очевидними сценаріями пристосування, мімікрії, адаптації, котрі безперечно за­ слуговують на адекватне висвітлення, пояснення, оцінку. Проте у жодному разі не можна зводити складну, багатошарову, часом суперечливу й контраверсійну палітру наукового, культурного, мистецького життя в радянській Україні до одноманітних штампів та ідеологічних стереотипів. Натомість проблема «трьох де­» потребує ди­ ференційованих, вдумливих, комплексних стратегій і практик, зокрема розробки відповідних методичних засад, концептуальних алгоритмів, експертного супроводу, медійної відкритості для оперативного інформування громадськості. Новітні темпоральні контури сучасності та наукові концептуалізації 24 лютого цього року кардинальний поворот у російсько­українській війні ок­ реслив входження до новітньої історичної доби на пострадянському просторі, почат­ ки якої сягають ще 2014  р. Війна породила небувалі часові метаморфози сучасності. Наприклад, історичний або соціально опредметнений час уже масово поділяється на різні пласти  – довоєнний і воєнний, а у проектованій перспективі  – повоєнну тем­ поральність, що споглядаємо в низці попередніх рефлексій і прогностичних оцінок30. Ці трансформації вже причинилися до тектонічних зрушень у свідомості, мен­ тальності, ціннісних настановах, структурі потреб і поведінкових моделях наших спів­ вітчизників, які поглиблюються й набувають нових прикмет із кожним днем війни. 28 Оглоблин О. Проблема схеми історії України 19–20 ст. (до 1917 р.). – Мюнхен; Нью­Йорк, 1973. – С.11. 29 Tillet L. Ukrainian Nationalism and the Fall of Shelest // Slavic Review. – 1975. – Vol.34, №4. – P.758, 761, 766; Nonconformity and Dissent in the Ukrainian SSR, 1955–1975: An Annotated Bibliography / Comps. G.Liber, A.Mostovyc. – Cambridge, 1978. – XXXIX, 245 p. 30 Див., напр.: Нахманович В. Світ після війни (21 березня 2022 р.) [Електронний ресурс]: https://www.istpravda. com.ua/articles/2022/03/21/161088; Папакін  Г. Після перемоги, або Новий світовий порядок  (18  березня 2022  р.) [Електронний ресурс]: https://day.kyiv.ua/uk/blog/istoriya/pislya­peremogy­abo­novyy­svitovyy­poryadok Український історичний журнал. – 2022. – №4 68   Валерій Cмолій, Олексій Ясь Вони потребують новітніх досліджень істориків, філософів, політологів, культуроло­ гів, психологів, інших фахівців, оскільки йдеться про кардинальні, ба навіть знакові метаморфози, котрі визначатимуть обриси як воєнної, так і повоєнної України. Зрештою війни не тільки суттєво змінюють/перекроюють політичну мапу сві­ ту, а  і трансформують сам плин історичного часу, який раптово набуває неабиякого прискорення, що ґенерує певні можливості та перспективи. Багатоманітні процеси в різних сферах суспільного буття розгортаються з незвичною інтенсивністю і швид­ кістю, що призводить до загального переформатування історичної свідомості, пере­ дусім усвідомлення незворотності змін. Приміром, самобутнім свідченням новітньої темпоральності на рівні масової свідомості став популярний мем із соціальних ме­ реж і месенджерів, де українець скаржиться, що він утомився жити в історичні часи. Це яскраво відображає революційні, воєнні метаморфози нашої сучасності. Та, мабуть, найбільше воєнні події трансформують світ уявлень. Адже звичні демаркаційні лінії й неписані конвенції людського буття стираються лавиною руй­ нівних воєнно­політичних подій. Із цієї перспективи сучасна війна де­факто вже за­ пустила своєрідну програму перетворень на ниві історичного та соціогуманітарного знання, котру ще доведеться осягнути. Насамперед, маємо на увазі зміни в концеп­ туальному масштабуванні й термінологічному маркуванні нашої минувшини, які не­ одмінно спричиняться до висунення новітніх конструкцій історії України, зокрема всебічного перегляду палітри російсько­українських взаємин. Зазначимо, що українські гуманітарії та суспільствознавці доволі багато зроби­ ли впродовж останніх трьох десятиліть. Вочевидь, цей доробок пострадянської доби причиниться до дальших ревізій і реконцептуалізацій, які будуть пришвидшені сучас­ ною війною. Йдеться про репрезентацію радянського тоталітаризму в межах концеп­ ції «довгого» ХХ ст. в історії України, у розрізі якого період незалежності представ­ лено як епоху змагання з викликами та суперечностями посттоталітарного транзиту. Цю концепцію розгорнуто й апробовано у трьох книгах академічного видання, підго­ товленого Інститутом історії України НАН України31. Ще раніше у студіях І.Лисяка­ Рудницького конституювалася конструкція українського «довгого» ХІХ  ст.32 Вона здобула визнання та новітнє прочитання у працях сучасних істориків. Отож концептуальні пропозиції щодо конструювання двох «довгих» століть – ХІХ і ХХ, імперської й тоталітарної епох  – у національній історії дозволяють не тільки краще переосмислити становище та конфіґурації залежності України, укра­ їнців за обох режимів, а й осягнути історичні причини, виміри та передумови су­ часної війни. На нашу думку, концепт двох «довгих» століть дає можливість роз­ глянути цю проблематику в більш тривалій ретроспективі, зокрема сконцентрувати увагу на конфіґураціях і метаморфозах залежності українців в імперському й ра­ дянському проектах із компаративної перспективи. Адже сполучення тоталітарних і старих імперських рудиментів склало наріжні засади путінської Росії, які добре простежуються в її намаганнях знищити сучасну Україну. Врешті концепція двох «довгих» століть є адекватною пропозицією для дальшого перегляду та переосмис­ лення як загальної конструкції історії України, так і російсько­українських взаємин модерної доби. 31 Україна й українці в постімперську добу (1917–1939) / Відп. ред. В.Смолій. – К., 2021. – 620 с.; Україна в епіцентрі протистояння світових систем (1939–1990) / Відп. ред. В.Смолій. – К., 2021. – 544 с.; Україна і виклики посттоталітар­ ного транзиту (1990–2019) / Відп. ред. В.Смолій. – К., 2021. – 592 с. 32 Rudnytsky I. The Intellectual Origins of Modern Ukraine // The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. – Vol.6, №3/4. – New York, 1958. – P.1381–1405 (укр. пер. див.: Лисяк-Рудницький І. Інтелектуальні початки нової України // Його ж. Історичні есе. – Т.1. – К., 1994. – С.173–191). Український історичний журнал. – 2022. – №4 Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості 69 Повномасштабна фаза сучасної війни зґенерувала й швидкоплинні термінологіч­ ні новації, точніше їх блискавичну леґітимацію (адже зазвичай терміни, котрі проду­ кують стійкі неґативні оціночні смисли, досить складно та впродовж тривалого часу входять до соціогуманітаристики). Наприклад, «рашизм» із популярної метафори, що вживалася для маркування експансіоністських й аґресивних практик російсько­ го режиму пострадянської доби, нині перетворився на термін для позначення соціо­ культурної та політичної природи сучасної Росії, котру порівнюють із нацистською/ фашистською Німеччиною. Адже путінська «спецоперація», метафорично названа війною «за майбутнє Росії», дає вагомі підстави зіставляти її з війною Третього Райху за так званий «життєвий простір». Такі порівняння циркулюють уже не тільки серед українських учених, але й у дописах західних інтелектуалів33. *** Звісно, окреслена вище конфіґурація викликів і проблем, які постали перед укра­ їнськими гуманітаріями й суспільствознавцями воєнної доби, у жодному разі не є ви­ черпною. Це зумовлено як жанровими та видовими межами нашої оглядової статті, що апріорі лімітує коло тем або сюжетів, так і поточною динамікою воєнної сучас­ ності, котра повсякденно продукує новітні виклики, проблеми, ризики, потреби. Таким чином, нині перед національною соціогуманітаристикою постають що­ найменше декілька взаємопов’язаних блоків першочергових проблем: 1)  створення адекватної наукової палітри воюючої України; 2) студіювання місця й ролі нашої кра­ їни за нинішньої кризи світоустрою; 3)  осмислення природи російсько­української війни та метаморфоз сучасної доби, зокрема їх впливу на наукову концептуалізацію. REFERENCES 1. Antoniuk, D. (2022). Kultura pid prytsilom: Yak voroh znyshchuie ukrainski istorychni pamiatky. Retrieved from: https://novapolshcha.pl/article/kultura­na­pricili­yak­vorog­znishuye­ukrayinski­istorichni­pamyatki [in Ukrainian]. 2. Holovakha, Ye. (2022). “U tsi dni ostatochno formuietsia suchasna ukrainska natsiia”. Retrieved from: https://localhistory.org.ua/ texts/statti/ukrayina­vikhodit­z­tini­rosiyi­rozdumi­istorikiv­pro­situatsiiu­v­krayini [in Ukrainian]. 3. Horbulin, V. & Badrak, V. (2022). Viina na vysnazhennia: v ochikuvanni novoi fazy. Retrieved from: https://lb.ua/socie­ ty/2022/07/06/522249_viyna_visnazhennya_ochikuvanni.html [in Ukrainian]. 4. Horbulin, V.P. (Ed.). (2017). Svitova hibrydna viina: ukrainskyi front. Kyiv. [in Ukrainian]. 5. Libanova, E. (2022). “Ukraina maie borotysia za povernennia svoikh bizhentsiv”. Retrieved from: https://www.nas.gov.ua/UA/ Messages/Pages/View.aspx?MessageID=9205 [in Ukrainian]. 6. Liber, G. & Mostovyc, A. (Comps.). (1978). Nonconformity and Dissent in the Ukrainian SSR, 1955–1975: An Annotated Bibliography. Cambridge, Mass.: Harvard Ukrainian Research Institute. 7. Losiev, I. (2013). Bezalternatyvnist rozmezhuvannia: Chomu deradianizatsiia v Ukraini nemozhlyva bez derusyfikatsii. Retrieved from: https://tyzhden.ua/Society/79670 [in Ukrainian]. 8. Nakhmanovych, V. (2022). Svit pislia viiny. Retrieved from: https://www.istpravda.com.ua/articles/2022/03/21/161088 [in Ukrainian]. 9. Ohloblyn, O. (1973). Problema skhemy istorii Ukrainy 19–20 st. (do 1917 r.). Miunkhen; Niu­York: UIT. [in Ukrainian]. 10. Papakin, H. (2022). Dopysy pid revinnia syren. Arkhivy Ukrainy, 1, 79–102. [in Ukrainian]. 11. Papakin, H. (2022). Pislia peremohy, abo Novyi svitovyi poriadok. Retrieved from: https://day.kyiv.ua/uk/blog/istoriya/pislya­per­ emogy­abo­novyy­svitovyy­poryadok [in Ukrainian]. 12. Parakhonskyi, B.O. & Yavorska, H.M. (2019). Ontolohiia viiny i myru: bezpeka, stratehiia, smysl. Kyiv. [in Ukrainian]. 13. Plokhii, S. (2022). Tsia viina ye viinoiu za vsiu Yevropu. Retrieved from: https://zbruc.eu/node/110984 [in Ukrainian]. 14. Portnov, A. (2022). Nareshti pryiniaty Ukrainu yak subiekt (Pro nimetsku ukrainistyku i ne tilky). Retrieved from: https://khpg.org/1608810333 [in Ukrainian]. 15. Pyrozhkov, S.I. & Smolii, V.A. (Eds.). (2020). Ukraina yak tsyvilizatsiinyi subiekt istorii ta suchasnosti: natsionalna dopovid. Kyiv: Nika­Tsentr. [in Ukrainian]. 16. Reient, O.P. (Ed.). (2021). Liudyna na viini: ukrainskyi sotsium cherez pryzmu Pershoi ta Druhoi svitovykh voien: Istorychni narysy. Kyiv. [in Ukrainian]. 17. Rudnytsky, I. (1958). The Intellectual Origins of Modern Ukraine. The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S, 6(3/4), 1381–1405. 33 Snyder T. We Should Say It. Russia Is Fascist (May 19, 2022). [Електронний ресурс]: https://www.nytimes. com/2022/05/19/opinion/russia­fascism­ukraine­putin.html Український історичний журнал. – 2022. – №4 70   Валерій Cмолій, Олексій Ясь 18. Satter, D. (2016). Menshe znaiesh, krashche spysh: Shliakh Rosii do teroru ta dyktatury za Yeltsyna i Putina. Kyiv. [in Ukrainian]. 19. Skalskyi, V. (Comp.). (2022). Sotyi den sprotyvu ahresii Rosii: Facebook-refleksii. Kyiv. [in Ukrainian]. 20. Smolii, V.A. (Ed.). (2021). Ukraina i ukraintsi v postimpersku dobu (1917–1939). Kyiv. [in Ukrainian]. 21. Smolii, V.A. (Ed.). (2021). Ukraina i vyklyky posttotalitarnoho tranzytu (1990–2019). Kyiv. [in Ukrainian]. 22. Smolii, V.A. (Ed.). (2021). Ukraina v epitsentri protystoiannia svitovykh system (1939–1990). Kyiv. [in Ukrainian]. 23. Snyder, T. (2022). We Should Say It. Russia Is Fascist. Retrieved from: https://www.nytimes.com/2022/05/19/opinion/russia­fas­ cism­ukraine­putin.html 24. Tillet, L. (1975). Ukrainian Nationalism and the Fall of Shelest. Slavic Review, 34(4), 752–768. 25. Verstiuk, V. (2022). Dumky z pidvalu (Dumky ta refleksii voiennoi doby): Diariush istoryka. Kyiv. [in Ukrainian]. 26. Yurkova, O. (2015). Facebook yak novyi typ istorychnoho dzherela: sproba kharakterystyky ta praktychni zavdannia arkhivu­ vannia dokumentiv. Spetsialni istorychni dystsypliny: pytannia teorii ta metodyky. Elektronni informatsijni resursy, 25, 31–48. [in Ukrainian]. Valerii SMOLII Academician of NAS of Ukraine, Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor, Director of Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), smolii.valerii@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000­0002­7656­5505 Oleksii YAS Corresponding Member of NAS of Ukraine, Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Leading Research Fellow, Department of Ukrainian Historiography, Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), alexyas@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000­0002­5816­2876 Ukrainian Sociohumanities of War Times: Challenges, Prospects, Opportunities Abstract. The aim of the article. Comprehension of latest cognitive situation, which arose in a modern Ukrainian sociohumanities resulted in extreme premises and destructive conditions of war times. The methodology is based upon strategy of representation and extrapolation of guiding tendencies and prospects for functioning of social and humanistic disciplines during war times. Scientific novelty. It has been considered a palette of basic challenges and problems for current Ukrainian sociohumanities defined by war with neo­imperial Russia for national and independent sovereignty of Ukraine. It has been accentuated that challenges to humanists and social scientists are aligned with weirdly challenges for the entire Ukraine, though they have their own relevant extents. It has been stressed that priorities of the Ukrainian sociohumanities are linked up, first, to creation of multiform images of warring Ukraine. It has been noted that Ukraine has found itself in the epicenter of catastrophic sociocultural breaks­up of the global world, which for the most part are qualified now in the context of war scenario for starvation of medium and long duration. It has been disclosed that current war has become the result of neo­imperial Putin’s Russia aimed for annihilation of Ukraine as the nation and complete dissolution of Ukrainian identity. It has been established that Russian expansion is antiglobalistic, revanchist and aimed for reformatting of the world order and post­Soviet space delimitation. Conclusions. The article confirms that full­scale phase of Russo­Ukrainian war resulted in configuration of the newest historical times at the post­Soviet historical spaces, began as long ago as in 2014. Conception is uphold that current Ukrainian sociohumanities has to be focused on development of three main units of interdependent problems: a)  creation of adequate scientific palette of fighting Ukraine; b) studying of a place and role of our country in times of the global world system crisis; c) outline of Russo­Ukrainian war nature and temporal metamorphoses of the present. Keywords: Russia’s war against Ukraine 2014–2022, neo­imperial Russia, warring Ukraine, national sociohumanities, traumatic experience, modernity, war times.

Ähnliche Einträge