Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни: особливості археографічного опрацювання та публікації
Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей німецьких документів періоду
 Другої світової війни як історичних джерел, що впливають на їх археографічне опрацювання
 при підготовці до наукової публікації. Методологія базується на принципах історизму, наукової
 об’єктивно...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2022 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2022
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187264 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни: особливості археографічного опрацювання та публікації / Н. Кашеварова // Український історичний журнал. — 2022. — Число 4. — С. 204-213. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860266582654058496 |
|---|---|
| author | Кашеварова, Н. |
| author_facet | Кашеварова, Н. |
| citation_txt | Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни: особливості археографічного опрацювання та публікації / Н. Кашеварова // Український історичний журнал. — 2022. — Число 4. — С. 204-213. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей німецьких документів періоду
Другої світової війни як історичних джерел, що впливають на їх археографічне опрацювання
при підготовці до наукової публікації. Методологія базується на принципах історизму, наукової
об’єктивності, використовуються методи аналізу, синтезу, хронологічний та історико-порівняльний,
а також спеціальні методи й методики джерелознавства, архівознавчої евристики, едиційної
археографії та документознавства. Наукова новизна обумовлена відсутністю затверджених правил
публікації іншомовних історичних документів українською (наявні лише рекомендації), в той час
як є актуальним подальше розширення джерельної бази з історії Другої світової війни. Висновки.
Впродовж десятиліть німецькі документи воєнного періоду, опубліковані в радянських збірниках,
були для тодішніх дослідників чи не єдиними доступними німецькомовними джерелами з історії
війни та окупації, але зміст таких видань був тематично обмеженим і мав виразний відбиток
заідеологізованості. Утім і сьогодні деякі видання в Україні не відповідають критеріям академічних
документальних публікацій через нехтування особливостями оприлюднення саме німецьких документів
років війни. Ці особливості визначає передусім офіційний характер матеріалів (як цивільної
адміністрації, так і військової), специфіка діловодства (використання шифрів, абревіатур, скорочених
назв установ, підрозділів, посад, звань тощо) та лексики (нерідко вже застаріла). Уникнути втрати
джерельної інформації чи її спотворення при публікації таких документів можна за умови комплексного
підходу до археографічного опрацювання, що вимагає від дослідника не лише досконалого
володіння німецькою, а й обізнаності з історією війни, розуміння загального контексту, а також
знань у галузі спеціальних історичних дисциплін (джерелознавства, архівознавства, археографії).
The purpose of the study is to clarify the features of German documents of the
World War II as historical sources that influence their archaeographic processing in preparation
for the scientific publication. The research methodology is based on the principles of historicism
and scientific objectivity, methods of analysis, synthesis, chronological and historical-comparative
methods are used, as well as special methods of source studies, archival heuristics, archaeography
and document studies. The scientific novelty is due to the lack of approved rules of publishing
foreign-language historical documents in Ukrainian (there are only recommendations), while further
expansion of the source base on the history of World War II is topical. Conclusions. For decades,
German documents from the World War II, published in Soviet collections of documents, were
almost the only available German-language sources on the history of the war and occupation for
Soviet researchers, but the content of such collections was ideologized and thematically limited. But
even today, a number of documentary collections in Ukraine do not meet the criteria of academic
documentary publications due to the neglect of the features of the publication of German documents
from the World War II period. These features are determined, first of all, by the official character of
these documents, both civil administration and military, the specifics of German clerical work, for
example, the use of a large number of reference numbers, abbreviated names of institutions, military
units, positions, ranks, as well as the presence in the documents of a large number of obsolete
words. It is possible to avoid the loss of initial information when publishing German documents
of the World War II by using an integrated approach to archaeographic processing, which requires
the researcher not only to have a deep knowledge of the German language, but also knowledge of the
history of this war, an understanding of the general historical context, as well as knowledge of
the branches of special historical disciplines – source studies, archival science, archaeography.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:01:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2022. – №4
МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ.
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
Анотація. Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей німецьких документів періоду
Другої світової війни як історичних джерел, що впливають на їх археографічне опрацювання
при підготовці до наукової публікації. Методологія базується на принципах історизму, наукової
об’єктивності, використовуються методи аналізу, синтезу, хронологічний та історикопорівняль
ний, а також спеціальні методи й методики джерелознавства, архівознавчої евристики, едиційної
археографії та документознавства. Наукова новизна обумовлена відсутністю затверджених правил
публікації іншомовних історичних документів українською (наявні лише рекомендації), в той час
як є актуальним подальше розширення джерельної бази з історії Другої світової війни. Висновки.
Впродовж десятиліть німецькі документи воєнного періоду, опубліковані в радянських збірниках,
були для тодішніх дослідників чи не єдиними доступними німецькомовними джерелами з історії
війни та окупації, але зміст таких видань був тематично обмеженим і мав виразний відбиток
заідеологізованості. Утім і сьогодні деякі видання в Україні не відповідають критеріям академічних
документальних публікацій через нехтування особливостями оприлюднення саме німецьких доку
ментів років війни. Ці особливості визначає передусім офіційний характер матеріалів (як цивільної
адміністрації, так і військової), специфіка діловодства (використання шифрів, абревіатур, скорочених
назв установ, підрозділів, посад, звань тощо) та лексики (нерідко вже застаріла). Уникнути втрати
джерельної інформації чи її спотворення при публікації таких документів можна за умови комп
лексного підходу до археографічного опрацювання, що вимагає від дослідника не лише досконалого
володіння німецькою, а й обізнаності з історією війни, розуміння загального контексту, а також
знань у галузі спеціальних історичних дисциплін (джерелознавства, архівознавства, археографії).
Ключові слова: Друга світова війна, окупація, німецькі документи, археографія, публікація.
Наталія КАШЕВАРОВА
кандидатка історичних наук,
докторантка,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), nataliya.kashevarova@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000000324260440
Документи німецьких окупаційних структур
періоду Другої світової війни: особливості
археографічного опрацювання та публікації
DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2022.04.204 УДК: 930.253(430):94(4)«1939/1945»
В умовах сьогодення в Україні, як в історичній науці, так і у суспільстві, іс
нує потреба в розширенні джерельної бази досліджень Другої світової війни.
Незважаючи на те, що теми, присвячені бойовим діям та окупації, вивчаються вже ба
гато років, досі та війна посідає одне зі значних місць не лише в історії України ХХ ст.,
а й загалом в історії української нації. Відповідна тематика тривалий час мала на собі від
биток заполітизованості та заідеологізованості, а останні події війни Росії проти України
Український історичний журнал. – 2022. – №4
Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни... 205
засвідчили, що наратив про «Велику Вітчизняну» став одним з елементів, на якому базу
ється нинішня російська самоідентифікація, а також провідною складовою московської
пропаґанди та інформаційних кампаній. Тому чим більше зростає в Російській Федерації
сакралізація війни, культ «Великої Вітчизняної», тим активніше слід боротися зі спроба
ми нав’язування цього наратива та його похідних в українському інфопросторі. Одним з
елементів такої боротьби видається подальше розширення джерельної бази, введення в на
уковий обіг нових історичних джерел, популяризація документальних видань. Повноцінне
вивчення проблематики Другої світової та окупації, включно з ідеологією й інформацій
ною боротьбою в різних формах і проявах, буде комплексним лише при залученні до дослі
дження документів учасників збройного протистояння по обидва боки фронту.
У СРСР дослідники до рубежу 1980–1990х рр. не мали можливості знайо
митися зі здобутками зарубіжних колеґ, працювати з матеріалами, пов’язаними з
Другою світовою, причому не лише тими, що зберігалися за кордоном, а й у радян
ських архівах1. Десятиліттями тематичні документальні збірники залишалися для
більшості радянських фахівців чи не єдиними джерелами з історії війни та окупації,
навіть незважаючи на свій неповний зміст, обмежений і досить тенденційний підбір
документів, що переважно не відрізнявся об’єктивним науковим підходом до визна
чення ролі, місця СРСР, а заразом й України, у війні. Крім цього, більша їх части
на присвячувалася суто німецькорадянській війні 1941–1945 рр. Загальна кількість
опублікованих у СРСР німецьких документів була незначною – у середньому до
200 в одному виданні. Крім того, частину їх згодом неодноразово передруковували
в різних збірниках, починаючи з часів виходу у світ перших постокупаційних доку
ментальних публікацій у середині та другій половині 1940х рр.2, завершуючи не
одноразовими перевиданнями відомої збірки «Преступные цели – преступные
средства…» (1963, 1968, 1985 рр.)3. Частину аспектів окупації в них було подано
побіжно або й не розглянуто, частину з політикоідеологічних міркувань висвітлено
у спотвореному вигляді (наприклад боротьбу в німецькому тилу). Слід також відзна
чити, що більшість збірників складалися з типових розділів, структурованих за хроно
логією – від міжнародної ситуації напередодні війни, евакуації, економіки, управлін
ня, промисловості, сільського господарства, злочинів нацизму до спогадів очевидців,
а тематичні не відрізнялися різноманіттям4. Усе це сприяло формуванню та зміцнен
ню згаданого вище російського наратива про «Велику Вітчизняну війну», який зараз
активно експлуатує Кремль. Сучасні російські документальні видання з історії Другої
світової, хоч і містять нові документи, у цілому продовжують радянські традиції (зо
крема у частині підбору документів, їх систематизації, у використанні термінології)5.
1 Доступ до них був обмеженим, його мали лише співробітники окремих державних органів та автори, котрі довели
свою політичну й ідеологічну надійність.
2 Видання, що побачили світ уже 1943 р., і перші повоєнні базувалися в основному на матеріалах Надзвичайної держав
ної комісії зі встановлення й розслідування злодіянь німецькофашистських загарбників та їхніх спільників і заподіяних
ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам СРСР. Див., напр.: Сборник
сообщений Чрезвычайной государственной комиссии о злодеяниях немецкофашистских захватчиков. – Москва, 1946. –
459 с.; Зверства немецкофашистских захватчиков (Документы). – Вып.1–15. – Москва, 1942–1945 (повнотекстові версії
всіх випусків можна переглянути на вебсайті Інституту історії України НАНУ – в рубриці «Еджерела: електронний
корпус публікацій документів і пам’яток»); Фашистський розбій на Україні. – Уфа, 1943. – 42 с. та ін.
3 Див.: Німецькофашистський окупаційний режим на Україні 1941–1944 рр. – K., 1951. – 410 с; Немецкофашистский
оккупационный режим (1941–1944): Сб. док. и мат. – Москва, 1965. – 388 с.; Преступные цели – преступные средства:
Документы об оккупационной политике фашистской Германии на территории СССР (1941–1944 гг.). – Москва,
1985. – 328 с.; Історія застерігає: Трофейні документи про злочини німецькофашистських загарбників та їх пособників
на тимчасово окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни. – K., 1986. – 264 с. Преступные цели
гитлеровской Германии в войне против Советского Союза. – Москва, 1987. – 301 с. та ін.
4 З огляду на однотипність таких видань, не наводимо їх назв та не аналізуємо зміст.
5 Див., напр.: Без срока давности: преступления нацистов и их пособников против мирного населения на временно
оккупированной территории СССР в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг.: Сб. док.: В 2 ч. – Москва,
2020. Також серію «Страна в огне» (3 т. у 6 кн., підгот. Інтом всесвітньої історії РАН та Інтом історії НАН Білорусі
Український історичний журнал. – 2022. – №4
206 Наталія Кашеварова
Українські дослідники з кінця 1980х рр. отримали можливість працювати не лише
з документами зарубіжних архівів, а й із матеріалами різних німецьких структур часів
окупації, що зберігаються в нашій країні. Ці документи також перебували під обмеже
ним доступом, хоча у зазначених вище збірниках окремі знайти можна, як військових,
так й адміністративних структур, що різними шляхами опинилися на території СРСР і
надійшли до центральних та місцевих архівів. Тому перед українськими істориками ві
дразу постало завдання різнобічного опрацювання цих документальних масивів, надто
зважаючи на те, що Друга світова війна – чи не найзначніша віха історії України6.
Однією з перших спроб увести в науковий обіг цілісні комплекси документів
періоду 1939–1945 рр. уже за часів незалежності України став вихід друком кількох
томів, упорядкованих В.Косиком7. Пізніше були публікації німецьких матеріалів у
складі документальних збірників та серій8. Порівняно нещодавно з’явилися кілька те
матичних видань, зокрема присвячене історії КиєвоПечерської лаври часів воєнного
лихоліття9 (котре, на нашу думку, може бути взірцем для подібних публікацій); збір
ка з історії Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В.Стефаника того
ж періоду10; видання, де розглядається діяльність Оперативного штабу Розенберґа11
та ін. Серед свіжих публікацій – багатотомне видання, що висвітлює проблему на
сильства на Східному фронті12, в якому оприлюднено нові документи, у тому числі
німецьких досудових проваджень 1950–1970х рр.13; продовження двотомника істо
ричних нарисів14. Також варто відзначити появу публікацій спогадів німців – дійових
2011–2017 рр.). Хоч Білорусь перебуває під впливом російського наративу «Великої Вітчизняної війни», утім дослід
ники студіюють джерельну базу та публікують нові документи (див., напр.: Адамушко В.І. Велика Вітчизняна війна в
публікаційній діяльності державної архівної служби Республіки Білорусь // Архіви України. – 2010. – №2. – С.58–65).
6 Щодо загальних тенденцій опрацювання джерельної бази історії Другої світової війни див., напр.: Лисенко О.Є. Деякі
проблеми джерельного забезпечення досліджень історії України періоду Другої світової війни // Архіви України. – 2010. –
№2. – С.7–22; Його ж. Історіописання Другої світової війни як самостійна субдисципліна // Україна в Другій світовій війні:
погляд з XXI століття: Іст. нариси. – Кн.1. – К., 2011. – С.9–42; Його ж. Дослідження історії Другої світової війни у сучасній
Україні: основні тенденції та перспективи // Український історичний журнал. – 2011. – №4. – С.165–194. Див. також:
Сучасні дослідження історії Великої Вітчизняної війни: проблеми теорії, методології, методики: Постанова Президії НАН
України №140 від 05.05.2010 [Електронний ресурс]: https://www.nas.gov.ua/legaltexts/DocPublic/P1005051400.pdf
7 Україна в Другій світовій війні у документах: Зб. нім. арх. мат.: У 4 т. / Упор. В.Косик. – Л., 1997–2000.
8 Див.: Бібліотечні фонди Харкова в роки Другої світової війни / Упор. І.Я.Лосієвський, Н.М.Березюк,
Б.М.Шоломова, О.К.Александрова. – К., 1997. – 102 с.; Бібліотеки Києва в період нацистської окупації (1941‒1943):
Дослідження. Анотований покажчик. Публікації документів / Уклад.: Л.А.Дубровіна, Н.І.Малолєтова. ‒ К., 2004. ‒
814 с.; Трагедия Бабьего Яра в немецких документах. – Днепропетровск, 2011. – 147 с.; Сборник документов и матери
алов об уничтожении нацистами евреев Украины в 1941–1944 гг. / Сост. А.Круглов. – К., 2002. – 485 с. та ін.
9 КиєвоПечерська лавра у часи Другої світової війни: Дослідження. Документи / Упор.: Т.М.Себта, Р.І.Качан. – К., 2016. – 1200 с.
10 Львівська національна наукова бібліотека України імені В.Стефаника: переміщення і втрати фондів: Зб. док. і мат. –
Т.1 (1939–1945) / Упор. Г.Сварник (гол.), Р.Дзюбан, М.Кривенко та ін. – Л., 2010. – 620 с.
11 Кашеварова Н. Г. Діяльність Оперативного штабу Розенберґа з вивчення нацистами «східного простору» (1940–
1945). – Ч.2: Документи. – К., 2014. – 992 с.
12 Насильство над цивільним населенням України: Документи спецслужб: 1941–1944 / Ред. кол.: Г.Боряк,
О.Будницький, В.Васильєв та ін.; авт.уклад.: В.Васильєв, Н.Кашеварова, О.Лисенко, М.Панова, Р.Подкур. ‒ К., 2018. ‒
752 с.; Насильство над цивільним населенням: Чернігівська область: Документи органів держбезпеки: 1941–1943 /
Авт.упор.: В.Васильєв, Т.Гапієнко, О.Лисенко та ін. ‒ К., 2019. ‒ 538 с.; Насильство над цивільним населенням:
Вінницька область: Документи органів держбезпеки: 1941–1944 / Ред. кол.: Г.Боряк, О.Будницький, В.Васильєв та ін.;
авт.упор.: В.Васильєв, С.Гула, П.Кравченко, Р.Подкур, В.Шнайдер. – К., 2020. – 564 с. та ін.
13 Частину їх було опубліковано вперше. Водночас упродовж останніх десятиліть у Німеччині вийшли друком кілька
збірників документів поліції та служби безпеки, пов’язані з їх діяльністю на окупованих нацистами територіях (див., напр.: Die
Einsatzgruppen in der besetzten Sowjetunion 1941/42: die Tätigkeits und Lageberichte des Chefs der Sicherheitspolizei und des SD.
– Berlin, 1997. – 434 S.; Die «Ereignismeldungen UdSSR» 1941: Dokumente der Einsatzgruppen in der Sowjetunion. – Bd.1 / Hrsg.
von K.M.Mallmann [u.a.]. – Darmstadt, 2011; Deutsche Berichte aus dem Osten 1942–1943: Dokumente der Einsatzgruppen in der
Sowjetunion. – Bd.3 / Hrsg. von K.M.Mallmann [u.a.]. – Darmstadt, 2014 та ін.). Ще одним прикладом документального видання
може бути збірник із проблем переміщених культурних цінностей: Verschleppt und Verschollen: eine Dokumentation deutscher,
sowjetischer und amerikanischer Akten zum NSKunstraub in der Sowjetunion (1941–1948) / U.Hartung. – Bremen, 2000.
14 Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ ст.: Док. і мат.: У 2 ч. / Ред. кол.: В.А.Смолій (гол.), О.В.Бажан,
Г.В.Боряк, Т.В.Вронська, О.Є.Лисенко (заст. гол.) та ін.; упор.: І.Азарх, М.Баришполець (Лобода), Т.Вронська та ін. –
Ч.1. – К., 2020. – 848 с.; Ч.2. – К., 2021. ‒ 1156 с.
Український історичний журнал. – 2022. – №4
Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни... 207
осіб війни та окупації, які нечасто можна знайти в масиві німецьких джерел, де пере
важають офіційні матеріали15.
Однак, слід зазначити, аналіз низки документальних видань з історії війни та оку
пації, котрі побачили світ уже за часів незалежності України, свідчить про те, що части
на їх досі не відповідають критеріям академічних публікацій. Наприклад, трапляються
вилучення фраґментів без відповідних коментарів, відсутність редакторських заголов
ків, повної архівної леґенди, незнання попередніх публікацій та оприлюднення як ні
бито «першопублікації» тощо. Оскільки німецькі документи в Україні друкуються в
перекладі, зустрічаються розбіжності між формою подання та перекладом, нерідко не
розкриваються скорочення, діловодні шифри, підписи, або ж узагалі вилучаються (за
неможливості розкриття), що позбавляє переклад частини суттєвої інформації. Серед
проблем також відсутність чи неповнота історичної й археографічної передмов, комен
тарів, у цілому науководовідкового апарату. Існують дискусійні моменти щодо пере
дання українською мовою звань, імен, прізвищ, назв органів державної влади, адміні
стративнотериторіальних одиниць тощо, а німецькі частогусто взагалі не наводяться,
тобто подається лише варіант перекладача або впорядника.
Водночас не сприяла уніфікації й відсутність загальних правил та рекомендацій
щодо видання документальних збірників із різних історичних періодів (у нашому ви
падку – іншомовних джерел ХХ ст.). Тривалий час найбільш повним методологіч
ним дороговказом в едиційній археографії залишалося радянське видання 1990 р.16
Виробленню спільних підходів до вирішення проблеми відсутності українських
правил і рекомендацій, визначенню напрямів майбутньої роботи мав слугувати на
уковопрактичний семінар для працівників архівних установ із питань археографії,
який відбувся 1995 р. на базі Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів
України17. Останніми роками у цій сфері працюють Український науководослідний
інститут архівної справи та документознавства, Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАНУ в кооперації з іншими установами18.
Утім напрям щодо публікації іншомовних документів нового й новітнього часу, до
якого входять і матеріали періоду Другої світової війни, досі представлений насампе
ред розробкою Т.Себти19. Також слід звернути увагу на те, що німецькі документи в
деяких вітчизняних збірниках подано в перекладі російською мовою, що не сприяло
впровадженню їх у науковий обіг в українському середовищі, призводило до нестачі
15 Лер С. «Як все це, однак, жахливо!»: Із щоденника німецького державного архівіста Моммзена у період його перебу
вання в Україні під час Другої світової війни (1943) // Пам’ятки: Археографічний щорічник. – Т.8. – К., 2008. – С.56–73;
«Люба моя Еллі!...»: Листи, світлини та документи німецького чиновника з окупованого Іванкова (1942–1943 рр.) /
Упор.: Г.Бьоше, М.Дубик, Т.Пастушенко; пер.: О.Николайчук, Л.Сочка; наук. ред.: О.Лисенко. – К., 2012. – 336 с.
16 Правила издания исторических документов в СССР. – Москва, 1990. – 187 с.
17 Слід підкреслити, що напрацювання методичних рекомендацій щодо публікації джерел з історії України тривало
ще з кінця 1980х рр., але основну увагу було зосереджено на проблемах передачі текстів кириличних пам’яток серед
ньовіччя та нового часу, а не іншомовних документів.
18 Див., напр.: Передача текстів документів і пам’яток: Мат. наук.метод. наради / Ред. кол.: Німчук В.В., Шандра В.С.,
Боряк Г.В., Дашкевич Я.Р. та ін. – К., 1990. – 108 с.; Соловйова А.А. Передача тексту архівних джерел з новітньої історії
України при підготовці науковопопулярних видань // Архіви України. – 1995. – №4/6. – С.79–81; Романовський Р.В.,
Одинока Л.П., Зворський С.Л. Вимоги до підготовки довідкових архівноархеографічних видань: Метод. реком. – К.,
2010. – 28 с.; Папакін Г. Використання історичних джерел в археографічних публікаціях: суспільні виклики та наукові
проблеми (роздуми архівознавця) // Український історичний журнал. – 2009. – №6. – С.135–146. Див. також мате
ріали щодо видання історичних джерел на вебсайті Інту укр. археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського
([Електронний ресурс]: http://archeos.org.ua/?page_id=634). Крім цього, в Українському науководослідному інституті
архівної справи та документознавства 2016 р. підготовлено проект держстандарту «Правила публікування інформації
архівних документів» (розробники: М.Горбатюк, С.Зворський, А.Майстренко, Р.Романовський, Л.Шнуровська),
який, щоправда, досі не прийнятий (див.: [Електронний ресурс]: http://undiasd.archives.gov.ua/doc/anons/PPIAD.pdf).
19 Себта Т.М. Методичні рекомендації до видання іншомовних писемних джерел ХІХ – початку ХХІ ст. – К., 2008. – 76 с.
Український історичний журнал. – 2022. – №4
208 Наталія Кашеварова
саме українськомовних документальних публікацій20. Отже досі існує необхідність
доопрацювання загальних уніфікованих засад і правил публікації історичних доку
ментів німецького походження та їх перекладів.
Важливе місце у джерельній базі історії Другої світової війни посідають матері
али німецьких державних структур (військових і цивільних), серед яких не лише до
кументи воєнного часу, а й служб та організацій міжвоєнної Німеччини, котрі долу
чилися до творення ідеології нацизму, майбутніх засад політики Третього Райху на
окупованих гітлерівцями теренах Європи. Сьогодні вцілілі документи зберігаються
в архівосховищах різних держав світу, і не лише тих, що були поневолені чи брали
участь у Другій світовій війні, а й, наприклад, в Ізраїлі (архівні колекції єрусалим
ського меморіалу Яд Вашем містять чимало матеріалів, зібраних уже по війні21).
Найбільші комплекси документів періоду Другої світової можна знай
ти у Федеральному архіві Німеччини (Bundesarchiv)22, а також архівах у Фрай
бурґу (Bundesarchiv Freibung; тут містяться відомості про особовий склад вермах
ту) та Людвіґсбурґу (а саме філія відділу В Федерального архіву, Außenstelle der
Abteilung B des Bundesarchivs in Ludwigsburg, де можна ознайомитися з матеріала
ми Центральної служби з розслідування націоналсоціалістичних злочинів (Zentrale
Stelle zur Aufklärung nationalsozialistischer Verbrechen)).
У нашій країні більшість німецьких документів періоду Другої світової вій
ни та окупації зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів вла
ди та управління України (ЦДАВО України)23. Серед них, наприклад, матеріали
Оперативного штабу райхсляйтера Розенберґа (Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg)24,
міністерства у справах окупованих східних територій (Reichsministerium für
die besetzten Ostgebiete) та підпорядкованих йому органів райхскомісаріату
Україна (Reichskommissariat Ukraine) і місцевих адміністрацій, торговельних, транс
портних, інших служб Третього Райху, що працювали на окупованих українських
землях. Окреме місце у цьому документальному масиві посідає фонд КМФ825 –
збірна колекція матеріалів німецьких структур, серед яких не лише різні частини
та підрозділи вермахту, а й цивільні органи влади. Фонд містить також документи
20 Прикладом можуть бути документальні публікації О.Круглова (зокрема збірник «Без жалости и сомнения:
Документы о преступлениях оперативных групп и команд полиции безопасности и СД на временно оккупированной
территории СССР в 1941–1944 гг.»), хоча загальний внесок упорядника у вивчення історії війни та Голокосту не
підлягає сумніву.
21 Див. докл.: [Електронний ресурс]: https://www.yadvashem.org/
22 Див.: [Електронний ресурс]: www.bundesarchiv.de
Для нас найбільш цікавий передусім берлінський підрозділ (Федеральний архів у Берліні; Bundesarchiv Berlin).
Загалом же у ФРН чотири архівосховища державного рівня: Федеральний архів (Федеральний архів Німеччини),
Політичний архів міністерства закордонних справ (Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes), Архів уповноваженого
з питань документів Державної служби безпеки колишньої НДР (Archiv des Bundesbeauftragten für die Unterlagen
des Staatssicherheitsdienstes der ehemaligen DDR; у липні 2021 р. відповідальність за його матеріали перейшла до
Федерального архіву Німеччини), Таємний державний архів прусської культурної спадщини (Geheimes Staatsarchiv
Preußischer Kulturbesitz). Крім того, функціонують шістнадцять держархівів федеральних земель.
23 Див. докл.: Архіви окупації / Упор. Н.Маковська. – К., 2006. – 877 c.
24 Створено 1940 р. при відомстві А.Розенберґа у структурі Націоналсоціалістичної німецької робітничої партії
з назвою «вповноважений фюрера у справі нагляду за загальним духовним і світоглядним навчанням та вихованням
у НСДАП» (Beauftragter des Führers für die Überwachung der gesamten geistigen und weltanschaulichen Schulung und
Erziehung der NSDAP). Деякі українські дослідники, згадуючи оперативний штаб у своїх публікаціях, досі помилково
відносять його до міністерства з питань окупованих східних територій.
25 Містить велику кількість мікрофотокопій документів, які 1945 р. опинилися в американській зоні окупації
Німеччини. У 1960х рр. у Національному архіві США їх було відфотографовано, а ориґінали передано Федеральному
архіву Німеччини. Мікрофотокопії придбали декілька країн, серед них і СРСР (див.: Яковлєва Л.В., Шевчук А.Й.
Колекція мікрофільмів фашистської окупаційної адміністрації і командування вермахту в ЦДАЖР УРСР //
Український історичний журнал. – 1989. – №1. – С.155–157).
Український історичний журнал. – 2022. – №4
Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни... 209
1930х рр. Джерельний потенціал цього зібрання поки що недостатньо задіяний у
наукових дослідженнях в Україні26.
Ще одна частина документів німецьких військових та окупаційних структур збе
рігається у фондах Державного архіву Російської Федерації, Російського державно
го військовоісторичного архіву, Російського державного архіву соціальнополітич
ної історії, Центрального архіву міністерства оборони Російської Федерації. За своїм
змістом ці трофейні матеріали надзвичайно різноманітні. Серед них, наприклад,
папери Головного управління імперської безпеки (Reichssicherheitshauptamt), таєм
ної державної поліції (ґестапо; Geheime Staatspolizei), верховних командувань вермах
ту (Oberkommando der Wehrmacht) та сухопутних військ (Oberkommando des Heeres),
інформаційних служб і редакцій періодичних видань, установ, що займалися пропаґан
дою, професійних союзів та ін. Ще одну частину становлять матеріали ненімецького
походження, конфісковані свого часу нацистами в окупованих ними країнах Європи27.
Останніми роками місце фізичного зберігання документів відходить на другий
план завдяки переведенню інформації у цифровий формат та викладанню оцифрованих
колекцій у Всесвітню мережу. Так, фонди Федерального архіву Німеччини вже кілька
років поступово з’являються у відкритому доступі на вебпорталі установи, і значна ча
стина з них – періоду Третього Райху28. У Національному архіві США (Національне
управління архівів та документації; The National Archives and Records Administration,
NARA) документи часів Другої світової, серед яких, наприклад, і матеріали
Нюрнберзького процесу29, представлені не лише на офіційному сайті30, а й організа
ційпартнерів31. З історією України пов’язані матеріали американських структур, що за
ймалися питаннями реституції культурних цінностей, переміщених унаслідок війни32.
Не залишається осторонь цих процесів і наша країна. ЦДАВО України у
співпраці з компаніями «Thomson Gale» (в особі «Primary Source Microfilm») та
«The Conference on Jewish Material Claims Against Germany» («Claims Conference»)
реалізував проект з оцифрування масиву документів Оперативного штабу Розенберґа33.
У 2011 р. Федеральне архівне аґентство РФ разом із міністерством оборони,
Російським історичним товариством і Німецьким історичним інститутом у Москві
започаткувало проект з оцифровування німецьких документів часів Другої та Першої
світових воєн, котрі зберігаються в російській столиці. Значна частина їх представ
лена матеріалами верховного командування вермахту, різних міністерств і відомств
Третього Райху34.
26 Зауважимо, що фотоплівка як носій інформації з часом втрачає свої якості. Крім того, перегляд матеріалів можли
вий в основному на старих апаратах, котрі поступово виходять із ладу. Тож актуальним, і навіть нагальним видається
питання оцифрування цієї важливої колекції.
27 Їх було покладено в основу так званого Особливого архіву (або Центрального державного особливого архіву), ство
реного 1946 р. для зберігання трофейних документів. У 1992 р. реорганізовано у Центр зберігання історикодокумен
тальних колекцій, а 1999 р. приєднано до Російського державного військового архіву (див.: Aly G., Heim S. Das Zentrale
Staatsarchiv in Moskau («Sonderarchiv”): Rekonstruktion und Bestandsverzeichnis verschollen geglaubten Schriftguts aus der
NSZeit. – Düsseldorf, 1992. – 58 S.; [Електронний ресурс]: http://www.sonderarchiv.de/).
28 Див.: [Електронний ресурс]: https://www.bundesarchiv.de/
29 Див.: [Електронний ресурс]: http://www.archives.gov/research/capturedgermanrecords/warcrimestrials.html#international
30 Див.: [Електронний ресурс]: https://www.archives.gov/
31 Напр., сховище оцифрованих історичних документів, присвячених світовим війнам, створене компанією «Ancestry» на
платформі «iArchives», де у відкритому доступі перебувають колекції різних установ (станом на початок 2022 р. вже понад
500 млн од. зб.), серед іншого й документи Національного архіву США (див.: [Електронний ресурс]: https://www.fold3.com).
32 Див.: [Електронний ресурс]: https://www.archives.gov/research/holocaust/internationalresources/nara; [Електрон
ний ресурс]: https://www.fold3.com/publication/759/robertscommissionprotectionofhistoricalmonuments та ін.
33 Анотований путівникпокажчик див.: Кашеварова Н.Г., Малолетова Н.И. Деятельность Оперативного штаба
рейхсляйтера Розенберга в оккупированной Европе в период Второй мировой войны: Справочникуказатель архивных
документов из киевских собраний. – К., 2006. – 578 с.
34 Див.: [Електронний ресурс]: https://germandocsinrussia.org/
Український історичний журнал. – 2022. – №4
210 Наталія Кашеварова
Але й сьогодні, незважаючи на полегшення доступу до джерельної бази завдяки
розсекреченню і процесам цифровізації, проблема наукової публікації в Україні доку
ментів німецьких окупаційних структур так само актуальна. Передусім для заповнення
тематичних лакун (що утворилися через уже озвучену обмеженість радянських видань),
а також удоступнення цієї інформації для вітчизняних дослідників Другої світової вій
ни, котрі не знають німецької мови. Тому не втрачає значення питання належної архео
графічної підготовки до публікації з метою уникнення спотворень змісту або навіть
його втрати. Слід зважати також на те, що більшість документів джерельної бази поки
що не оцифровані (опубліковане складає невелику її частину). Поперше, через те, що
матеріали розосереджені по країнах, які мають неоднакові матеріальнотехнічні мож
ливості, різні програми диґіталізації своєї архівної спадщини, особливості законодав
ства щодо доступу до архівів; а подруге – через великий сукупний обсяг.
Крім стандартних вимог та правил археографії щодо публікації історичних дже
рел слід ураховувати, що німецькі документи періоду Другої світової війни мають
низку особливостей, зумовлених походженням, рисами діловодства тощо. Основні
серед них – офіційний характер, велика кількість безособових речень, діловодних
шифрів, скорочених назв установ, без указівки на їх підпорядкування, у військових
документах – частин і підрозділів, посад, звань та ін. Крім цього, використання влас
них імен – назв населених пунктів, географічних об’єктів, в основному поза межами
Німеччини, що свого часу були німецькими відповідниками національних назв, і які
станом на сьогодні вже відійшли в минуле. Іноді роботу ускладнює незадовільний фі
зичний стан окремих документів (не через умови зберігання в архіві, а з огляду на
якість паперу під час війни). При цьому за формою передачі тексту найчастіше засто
совується набірний метод, до факсиміле звертаються нечасто, але при цьому зазвичай
публікується лише сам переклад, без вихідного німецького тексту, що також не дає
можливості відразу порівняти ориґінал із його перекладом.
Значною мірою особливості опрацювання документів німецьких окупаційних
структур визначає, як уже йшлося, їх характер – переважна більшість джерел, ко
трими мають можливість послуговуватися українські дослідники, це матеріали саме
офіційного походження. При цьому за формою різниця між документами, створе
ними цивільною службою, та військовими структурами в умовах війни була не дуже
значною. Це переважно накази, розпорядження, звіти, службові донесення з різним
рівнем доступу, офіційне листування, протоколи телефонних розмов, телеграми,
особові справи. Також представлено численні дорожні документи з дозволом пере
міщення окупованими територіями. Тут вагоме значення мають зовнішні ознаки до
кумента, адже вони сприяють його верифікації, свідчать про його походження, час і
місце створення, ступінь юридичної сили.
Надзвичайно важливі також знання щодо механізмів розподілу влади, зв’язку
державного управління Третього Райху з партійною системою. Прикладом може
слугувати система так званого відомства Розенберґа – служби вповноваженого фюре
ра у справі нагляду за загальним духовним і світоглядним навчанням та вихованням
у НСДАП, з якою так чи інакше були пов’язані фактично всі служби А.Розенберґа.
Окреме місце посідають військові структури з розгалуженою мережею територіаль
них формувань у зоні своєї відповідальності. За наявності неповної інформації щодо
документа використання цих знань сприятиме її реконструкції, наприклад визначен
ню підпорядкованості структури, повноважень, зв’язків.
Задля повнішого розкриття змісту документа, крім уже згаданої необхідно
сті загального орієнтування у системі організації влади нацистської Німеччини,
часто потрібні спеціальні поглиблені знання щодо, скажімо, особового складу
Український історичний журнал. – 2022. – №4
Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни... 211
адміністративних і військових структур, відомостей зі сфери державної служби та ін.
Перш за все, це не лише система посад у різних ланках державного управління та
структурах НСДАП, вермахту, поліції, розвідки тощо. Це також система різноманіт
них звань (військових, партійних, цивільних службовців, котрі працювали як у Райху,
так і на окупованих територіях, тож могли мати водночас військові й цивільні зван
ня), нагород, навіть ступенів придатності до армійської служби. Прикладом може
слугувати система звань згаданого вище Оперативного штабу Розенберґа – невійсько
вої організації, яка проте виконувала завдання на захоплених землях і у прифронто
вій зоні. Вона була узгоджена з верховним командуванням вермахту й відповідала
званням від рядового солдата до вищого штабного офіцера35.
Щодо німецьких цивільних службовців, які працювали в райхскомісаріатах, то
тут використовувалися звання, котрі свідчили про освіту та сферу діяльності (доктор,
маґістр), ранґ службовця (наприклад, урядовий радник – Regierungsrat). Причому
вони не вказували на конкретну посаду на момент створення документа. Так, сло
во «доктор» перед прізвищем свідчило про те, що особа здобула повну вищу освіту,
а слова «урядовий радник» аж ніяк не означали, що ця людина обіймає посаду при
німецькому уряді. Ускладнює ідентифікацію й часта відсутність ініціалів – зазвичай
у документах указувалося звання чи посада та прізвище.
Як свідчить наш досвід перекладу й археографічного опрацювання німецьких до
кументів, проблема ширша за, власне, період 1939–1945 рр. У згаданих вище збір
никах серії, присвяченої насильству проти цивільного населення на Східному фрон
ті36, представлено не лише матеріали військових служб і цивільних адміністративних
структур воєнного періоду, а й документи 1950–1960х, навіть 1970х рр., адже впро
довж кількох десятиліть по війні ще тривало розслідування нацистських злочинів,
унаслідок чого було створено цілий масив матеріалів юридичного змісту. Крім вели
кої кількості професійних термінів вони містять чимало скорочень, абревіатур, при
чому з різних сфер, не лише юриспруденції (зустрічаються райони, округи, органи,
розформовані у ході реформування судової системи чи адміністративнотериторіаль
них одиниць)37. Таким чином, публікація німецьких документів часів війни немож
лива без ґрунтовного науководовідкового апарату.
Ще одна група особливостей опрацювання німецьких матеріалів для подальшої
публікації безпосередньо пов’язана з перекладом їх українською мовою. Загалом, на
нашу думку, тут також бажане знання дослідником чи впорядником німецької, не
зважаючи на те, що при цивільних адміністраціях на місцях документація частково
створювалася саме національними мовами, а вивчення багатьох аспектів окупації
широко представлене локальними джерелами (пресою, матеріалами допоміжних
українських адміністрацій, документами особового походження, актами радянської
влади). Результати досліджень без залучення німецьких документів не будуть ви
черпними, а без знання мови складно провести архівознавчі розшуки. Заразом під
час виявлення та відбору матеріалів для публікації слід зважати на те, що документи
державних структур створювалися в кількох примірниках, які надсилалися до відома
різним підпорядкованим і зацікавленим службам, тож певний акт може бути надру
кований не за першим (або не за вихідним) примірником, а за копією кращої якості,
котра, своєю чергою, може зберігатися не серед матеріалів конкретного фондоутво
рювача (за організаційним принципом), а зовсім інших структур.
35 Кашеварова Н.Г. Діяльність Оперативного штабу Розенберґа… – С.194–195.
36 Див. прим.12.
37 Див., напр.: Насильство над цивільним населенням: Вінницька область... – С.449–490.
Український історичний журнал. – 2022. – №4
212 Наталія Кашеварова
При перекладі документа для публікації (а науковий переклад є формою про
фесійного перекладу) важливо прагнути не тільки чіткості, але й доступності для
сприйняття. Передусім слід уникати невиразних визначень (що може призвести до
неоднозначного тлумачення тексту), узгоджувати стиль перекладу зі стилем докумен
та, розуміти синтаксичні конструкції, структуру речення, граматику. Але, як засвідчує
наша практика, знання іноземної мови навіть на рівнях, визначених загальноєвропей
ськими рекомендаціями з мовної освіти38, насправді є лише базовим. Натомість нау
ковий переклад потребує не лише широкого словникового запасу (в тому числі спе
ціальної термінології, а у випадку з історичними документами – знання застарілої
лексики, для адекватного перекладу якої може бути недостатньо сучасних словників),
але також знання предмету, контексту, періоду. Мала кількість перекладних неко
мерційних наукових видань у нашому інформаційному просторі пояснюється, серед
іншого, тим, що така робота дуже трудомістка, утім здебільшого не приносить при
бутків. Не сприяє появі подібних видань і досить слабка комунікація між професій
ними філологамиперекладачами та дослідниками. І, нарешті, мусимо констатувати
переважання у вітчизняному інфопросторі доступних російськомовних словників та
онлайнресурсів для масового користувача. Однак важливо перекладати українською
саме ориґінали, а не російські тлумачення конкретного німецького документа.
Окреме місце серед проблем, пов’язаних із публікацією німецьких документів
та їх перекладів, також посідає вже згадана коректність передачі українською мовою
назв, звань, імен, прізвищ, термінів, топонімів, розкриття скорочень, абревіатур та ін.
За умов відсутності загальноприйнятих правил саме в галузі перекладу відповідаль
ність фактично покладається на дослідника, що публікує документ і його переклад,
або на укладача документальної збірки.
Нехтування особливостями джерелознавчого дослідження та подальшого архео
графічного опрацювання німецьких джерел періоду Другої світової війни під час під
готовки до публікації, їх перекладу й розуміння може призвести до того, що текст
джерела буде витлумачений поза контекстом – як загальноісторичним, так і самого
документа, а частина інформації взагалі втратиться. Крім цього, робота з німецькими
документами воєнного часу вимагає від дослідника не лише знань з історії предме
та, а й поглиблених відомостей щодо спеціальних історичних дисциплін (насампе
ред джерелознавства, архівознавства, археографії). За умов подальшого розширення
джерельної бази, вироблення загальних правил публікації іншомовних матеріалів
періоду Другої світової війни та їх неухильного дотримання джерелознавча робота,
археографічне опрацювання документів німецьких окупаційних структур і подальша
їх публікація сприятимуть збагаченню наших знань.
REFERENCES
1. Adamyshko, V.I. (2010). Velyka Vitchyzniana viina v publikatsiinii diialnosti Derzhavnoi arkhivnoi sluzhby Respubliky Belarus.
Arkhivy Ukrainy, 2, 58–65. [in Ukrainian].
2. Aly, G. & Heim, S. (1992). Das Zentrale Staatsarchiv in Moskau (“Sonderarchiv”): Rekonstruktion und Bestandsverzeichnis ver-
schollen geglaubten Schriftguts aus der NS-Zeit. Düsseldorf. [in German].
3. Dubrovina, L. & Malolietova, N. (Comps.) (2004). Biblioteky Kyieva pid chas natsistskoi okupatsii (1941–1943): doslidzhenniia:
Anotovanyi pokazhchyk. Publikatsii dokumentiv. Kyiv. [in Ukrainian].
4. Kashevarova, N. (2014). Dialnist Operatyvnoho shtabu Rozenberga z vyvchennia natsystamy “skhidnoho prostoru” (1940–1945). 2:
Dzhereloznavche doslidzhennia. Kyiv. [in Ukrainian; in German].
5. Kosyk, V. (Comp.) (1997–2000). Ukraina u Druhii svitovii viini: Zbirnyk nimetskykh arkhivnykh materialiv. Lviv. [in Ukrainian].
6. Kruglov, A. (Comp.) (2002). Sbornik dokumentov i materialov ob unichtozhenii natsistami evreev Ukriany v 1941–1944 gg. Kiev. [in Russian].
7. Kruglov, A. (Comp.) (2008–2009). Bez zhalosti i somneniya: Dokumenty o prestupleniyakh operativnykh grupp i komand politsii
bezopasnosti i SD na vremenno okkupirovannoj territorii SSSR v 1941–1944 gg. Dniepropetrovsk. [in Russian].
8. Kruglov, A. (Comp.) (2011). Tragedija Babiego Yara v nemetskikh dokumentakh. Dniepropetrovsk. [in Russian].
38 Див.: Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. – К., 2003. – 261 с.
Український історичний журнал. – 2022. – №4
Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни... 213
9. Losiievskyi, I.Ya., Bereziuk, N.M., Sholomova, B.M. & Aleksandrova, O.K. (Comps.) (1997). Bibliotechni fondy Kharkova v roky
Druhoi svitovoi viiny: Dolia kulturnykh skarbiv Ukrainy pid chas Druhoi sitovoi viiny: Arkhivy, biblioteki, muzei. Kyiv. [in Ukrainian].
10. Lysenko, O.Ye. (2010). Deiaki problemy dzherelnoho zabezpechennia doslidzhen istorii Ukrainy periodu Druhoi svitovoi viiny.
Arkhivy Ukrainy, 2, 7–22. [in Ukrainian].
11. Lysenko, O.Ye. (2011). Doslidzhennia istorii Druhoi svitovoi viiny u suchasnii Ukraini: osnovni tendentsii ta perspektyvy.
Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 4, 165–194. [in Ukrainian].
12. Lysenko, O.Ye. (2011). Istoriopysannia Druhoi svitovoi viiny yak subdystsyplina. Smolii V.A. (Ed.). Ukraina v Druhii svitovii viini:
pohliad z XXI st.: Istorychni narysy, 1, 9–42. Kyiv. [in Ukrainian].
13. Makovska, N. (Comp.) (2006). Arkhivy okupatsii: Bilshe ne taemno. Kyiv. [in Ukrainian].
14. Papakin, H.V. (2009). Vykorystannia istorychnykh dzherel v arkheohrafichnykh publikatsiiakh: suspilni vyklyky ta naukovi prob
lemy (rozdumy arkhivoznavtsia). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 6, 135–146. [in Ukrainian].
15. Sebta, T.M. & Kachan, R.I. (Comps.) (2016). Kyievo-Pecherska lavra v chasy Druhoi svitovoi viiny: Doslidzhennia, dokumenty.
Kyiv. [in Ukrainian].
16. Sebta, T.M. (2008). Metodychni rekomendatsii do vydannia inshomovnykh pysemnykh dzherel XIX – pochatku XXI st. Kyiv. [in Ukrainian].
17. Soloviova, A.A. (1995). Peredacha tekstu arkhivnykh dzherel z novitnoi istorii Ukrainy pry pidhotovtsi naukovopopuliarnykh
vydan. Arkhivy Ukrainy, 4/6, 79–81. [in Ukrainian].
18. Vasyliev, V., Hula, S., Kravchenko, P., Podkur, R. & Shnaider, V. (Comps.) (2020). Nasylstvo nad tsyvilnym naselenniam: Vinnytska
oblast: Dokumenty orhaniv derzhbezpeky: 1941–1944. Kyiv. [in Ukrainian].
19. Yakovleva, L.V. & Shevchuk, A.I. (1989). Kolektsiia mikrofilmiv fashystskoi okupatsiinoi administratsii i komanduvannia ver
makhtu v TsDAZhR URSR. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 1, 155–157. [in Ukrainian].
20. Zlatkis, Ya.M., Balushkina, E.V., Grinko, K.M. & Zyuzina, I.A. (2020). Bez sroka davnosti: prestupleniya natsystov i ikh posobnikov protiv
mirnogo naseleniya na vremenno okkupirovannoj territorii SSSR v gody Velikoj Otechestvennoj vojny 1941–1945. Moskva. [in Russian].
Nataliya KASHEVAROVA
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History),
Postdoctoral Student,
Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), nataliya.kashevarova@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000000324260440
Documents of the German Occupation
Authorities of the World War II: Features
of Archaeographic Processing and Publication
Abstract. The purpose of the study is to clarify the features of German documents of the
World War II as historical sources that influence their archaeographic processing in preparation
for the scientific publication. The research methodology is based on the principles of historicism
and scientific objectivity, methods of analysis, synthesis, chronological and historicalcomparative
methods are used, as well as special methods of source studies, archival heuristics, archaeography
and document studies. The scientific novelty is due to the lack of approved rules of publishing
foreignlanguage historical documents in Ukrainian (there are only recommendations), while further
expansion of the source base on the history of World War II is topical. Conclusions. For decades,
German documents from the World War II, published in Soviet collections of documents, were
almost the only available Germanlanguage sources on the history of the war and occupation for
Soviet researchers, but the content of such collections was ideologized and thematically limited. But
even today, a number of documentary collections in Ukraine do not meet the criteria of academic
documentary publications due to the neglect of the features of the publication of German documents
from the World War II period. These features are determined, first of all, by the official character of
these documents, both civil administration and military, the specifics of German clerical work, for
example, the use of a large number of reference numbers, abbreviated names of institutions, military
units, positions, ranks, as well as the presence in the documents of a large number of obsolete
words. It is possible to avoid the loss of initial information when publishing German documents
of the World War II by using an integrated approach to archaeographic processing, which requires
the researcher not only to have a deep knowledge of the German language, but also knowledge of the
history of this war, an understanding of the general historical context, as well as knowledge of
the branches of special historical disciplines – source studies, archival science, archaeography.
Keywords: World War II, occupation, German documents, archaeography, publication.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187264 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:01:08Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кашеварова, Н. 2022-12-15T10:57:19Z 2022-12-15T10:57:19Z 2022 Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни: особливості археографічного опрацювання та публікації / Н. Кашеварова // Український історичний журнал. — 2022. — Число 4. — С. 204-213. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2022.04.204 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187264 930.253(430):94(4)«1939/1945» Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей німецьких документів періоду
 Другої світової війни як історичних джерел, що впливають на їх археографічне опрацювання
 при підготовці до наукової публікації. Методологія базується на принципах історизму, наукової
 об’єктивності, використовуються методи аналізу, синтезу, хронологічний та історико-порівняльний,
 а також спеціальні методи й методики джерелознавства, архівознавчої евристики, едиційної
 археографії та документознавства. Наукова новизна обумовлена відсутністю затверджених правил
 публікації іншомовних історичних документів українською (наявні лише рекомендації), в той час
 як є актуальним подальше розширення джерельної бази з історії Другої світової війни. Висновки.
 Впродовж десятиліть німецькі документи воєнного періоду, опубліковані в радянських збірниках,
 були для тодішніх дослідників чи не єдиними доступними німецькомовними джерелами з історії
 війни та окупації, але зміст таких видань був тематично обмеженим і мав виразний відбиток
 заідеологізованості. Утім і сьогодні деякі видання в Україні не відповідають критеріям академічних
 документальних публікацій через нехтування особливостями оприлюднення саме німецьких документів
 років війни. Ці особливості визначає передусім офіційний характер матеріалів (як цивільної
 адміністрації, так і військової), специфіка діловодства (використання шифрів, абревіатур, скорочених
 назв установ, підрозділів, посад, звань тощо) та лексики (нерідко вже застаріла). Уникнути втрати
 джерельної інформації чи її спотворення при публікації таких документів можна за умови комплексного
 підходу до археографічного опрацювання, що вимагає від дослідника не лише досконалого
 володіння німецькою, а й обізнаності з історією війни, розуміння загального контексту, а також
 знань у галузі спеціальних історичних дисциплін (джерелознавства, архівознавства, археографії). The purpose of the study is to clarify the features of German documents of the
 World War II as historical sources that influence their archaeographic processing in preparation
 for the scientific publication. The research methodology is based on the principles of historicism
 and scientific objectivity, methods of analysis, synthesis, chronological and historical-comparative
 methods are used, as well as special methods of source studies, archival heuristics, archaeography
 and document studies. The scientific novelty is due to the lack of approved rules of publishing
 foreign-language historical documents in Ukrainian (there are only recommendations), while further
 expansion of the source base on the history of World War II is topical. Conclusions. For decades,
 German documents from the World War II, published in Soviet collections of documents, were
 almost the only available German-language sources on the history of the war and occupation for
 Soviet researchers, but the content of such collections was ideologized and thematically limited. But
 even today, a number of documentary collections in Ukraine do not meet the criteria of academic
 documentary publications due to the neglect of the features of the publication of German documents
 from the World War II period. These features are determined, first of all, by the official character of
 these documents, both civil administration and military, the specifics of German clerical work, for
 example, the use of a large number of reference numbers, abbreviated names of institutions, military
 units, positions, ranks, as well as the presence in the documents of a large number of obsolete
 words. It is possible to avoid the loss of initial information when publishing German documents
 of the World War II by using an integrated approach to archaeographic processing, which requires
 the researcher not only to have a deep knowledge of the German language, but also knowledge of the
 history of this war, an understanding of the general historical context, as well as knowledge of
 the branches of special historical disciplines – source studies, archival science, archaeography. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни: особливості археографічного опрацювання та публікації Documents of the German Occupation Authorities of the World War II: Features of Archaeographic Processing and Publication Article published earlier |
| spellingShingle | Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни: особливості археографічного опрацювання та публікації Кашеварова, Н. Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| title | Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни: особливості археографічного опрацювання та публікації |
| title_alt | Documents of the German Occupation Authorities of the World War II: Features of Archaeographic Processing and Publication |
| title_full | Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни: особливості археографічного опрацювання та публікації |
| title_fullStr | Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни: особливості археографічного опрацювання та публікації |
| title_full_unstemmed | Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни: особливості археографічного опрацювання та публікації |
| title_short | Документи німецьких окупаційних структур періоду Другої світової війни: особливості археографічного опрацювання та публікації |
| title_sort | документи німецьких окупаційних структур періоду другої світової війни: особливості археографічного опрацювання та публікації |
| topic | Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| topic_facet | Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187264 |
| work_keys_str_mv | AT kaševarovan dokumentinímecʹkihokupacíinihstrukturperíodudrugoísvítovoívíiniosoblivostíarheografíčnogoopracûvannâtapublíkacíí AT kaševarovan documentsofthegermanoccupationauthoritiesoftheworldwariifeaturesofarchaeographicprocessingandpublication |