Археологические памятники II—I вв. до н. э. Нижнего Поволжья и некоторые этнические проблемы сарматов

• Опубліковано в: : Археологія і давня історія України
• Дата: 2020
• Автори: Скрипкин, А.С., Клепиков, В.М.
• Формат: Стаття
• Мова: Російська
• Опубліковано: Інститут археології НАН України 2020
• Теми: Статті
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187331
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Археологические памятники II—I вв. до н. э. Нижнего Поволжья и некоторые этнические проблемы сарматов / А.С. Скрипкин, В.М. Клепиков // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 3 (36). — С. 214-222. — Бібліогр.: 24 назв. — рос.

Статья посвящена хронологическому анализу
 раннесарматских воинских погребений с двумя мечами в Нижнем Поволжье, датируемых последними веками до н. э. Авторы связывают их появление с миграционной волной II—I вв. до н. э. и предлагают видеть в них аорсов и верхних аорсов Страбона,
 вместе с сираками и роксоланами сменивших сарматов в евразийских степях. The paper concerns with chronological analysis of
 Early Sarmatian military burials with two swords in
 the Lower Volga region dated to the last centuries BC.
 There are two combinations of the different bladed
 weapons in the burials: swords with a ring pommel and
 daggers with a crescent-shaped pommel; swords without
 metal pommel with the rhomboid cross-bar and
 daggers with a crescent-shaped pommel. Swords and
 daggers with a crescent-shaped pommel are absent
 in the burials after the turn of AD. Swords and daggers
 with ring pommel or rhomboid-shaped cross-bar
 have appeared during the new migration wave in the
 Lower Volga region not earlier than in the 2nd century
 BC. This determines the chronological framework of
 the assemblages. Daggers and swords with a crescentshaped
 pommel are the local product, they were used
 much earlier than the swords of migratory origin. The
 authors suggest that the emergence of innovations is
 associated with the migration of the 2nd—1st centuries
 BC from Central Asia, because in addition to swords
 with ring pommel and bronze cross-bar without metal
 pommel, there were found bronze openwork and lattice
 buckles, jet buckles and cubic incense burners, well
 known in the East.
 The burials with Northern direction and wooden
 decks have the analogies in Tuvan antiquities of the
 Xiungnu-Sarmatian time. At the same time in ancient
 sources there is a list of tribes among which Aorsi and
 Top Aorsi on the Don and in the Volga region, Rhoxolani
 in the Northern Pontic region and Siraci in the
 Kuban region are mentioned. Although all this area
 was called Sarmatia, the name Sarmatians is not included
 in this list. The authors believe that the new
 tribes replaced the Sarmatians but in Greek literary
 tradition the territory retained its old familiar name.
 In addition to swords and daggers with the crescentshaped
 pommel, other items known as early as the
 4th—3rd centuries BC continue to occur in the burials,
 and the burial rite continues to preserve the custom
 of southern direction of the buried and the practice
 of placing the burial in a circle or in a row under the
 mound. All this is the evidence of the unique symbiosis
 of two cultural traditions: the previous local and newcomer
 Central Asian. Стаття містить хронологічний аналіз ранньосарматських
 воїнських поховань із двома мечами в Нижньому
 Поволжі, датованих останніми століттями до
 н. е. У похованнях є два сполучення різної клинкової
 зброї: мечі з кільцевим навершям та кинджали з серпоподібним
 навершям; мечі без металевого навершя
 з ромбоподібним перехрестям та кинджали з серпоподібним
 навершям. Мечі та кинджали з серпоподібним
 перехрестям відсутні в похованнях після рубежу
 нової. Мечі та кинджали з кільцевим навершям або
 ромбоподібним перехрестям з’явилися під час нової
 хвилі міграції в Нижньому Поволжі не раніше, ніж
 у II ст. до н. е. Це визначає хронологічні рамки комплексів.
 Кинджали та мечі з серпоподібним перехрестям
 — місцевого походження, їх використовували набагато
 раніше, ніж мечі мігрантського походження.
 Автори припускають, що поява інновацій пов’язана з
 міграцією II—I ст. до н. е. з Середньої Азії, оскільки,
 крім мечів з кільцевим навершям та бронзовим перехрестям
 без металевого навершя, були знайдені бронзові
 ажурні та гратчасті пряжки, геширові пряжки та
 кубічні курильниці, добре відомі на Сході.
 Поховання з північною орієнтацією і дерев’яними
 колодами мають аналогії у тувинських старожитностях
 хунну-сарматського часу. Водночас у письмових
 джерелах перелічені племена, серед яких згадані аорси
 і верхні аорси на Дону і в Поволжі, роксолани в Північному
 Понтії та cіраки на Кубані. Незважаючи на
 те, що всю цю територію називали Сарматією, назви
 «сармати» у цьому переліку немає. Автори вважають,
 що нові племена змінили сарматів, але в грецькій літературній
 традиції ця територія зберегла давню звичну
 назву. Крім мечів і кинджалів з серпоподібним навершям,
 в похованнях продовжили клсти інші предмети,
 відомі з IV—III ст. до н. е., а поховальний обряд зберіг
 південну орієнтацію і практику розміщення поховання
 по колу або в ряд під курганом. Усе це свідчить про
 унікальний симбіоз двох культурних традицій: попередньої
 місцевої та нової центральноазіатської.