Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні

Палеоетноботанічні дослідження, розпочаті в Інституті археології АН УРСР в кінці 1970-х рр. на пропозицію Д. Я. Телегіна, співпали з часом становлення палеоетноботаніки (археоботаніки) як науки. За майже сорокарічний період досліджень отримано для території Україн...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія і давня історія України
Date:	2020
Main Author:	Пашкевич, Г.О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2020
Subjects:	Археологія і природничі науки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187367
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні / Г.О. Пашкевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 292-298. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860252777523970048
author	Пашкевич, Г.О.
author_facet	Пашкевич, Г.О.
citation_txt	Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні / Г.О. Пашкевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 292-298. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Археологія і давня історія України
description	Палеоетноботанічні дослідження, розпочаті в Інституті археології АН УРСР в кінці 1970-х рр. на пропозицію Д. Я. Телегіна, співпали з часом становлення палеоетноботаніки (археоботаніки) як науки. За майже сорокарічний період досліджень отримано для території України характеристику складу культурних рослин та супроводжуючих бур’янів від неоліту до середньовіччя включно. Поява в останні десятиріччя в руках археоботаніків Європи нового інструментарію (скануючий електронний мікроскоп), нових методів досліджень викопних решток рослин (хімічний аналіз мікрорешток за допомогою мас-спектрометра, генетичні дослідження давніх ДНК, аналіз стабільних ізотопів та ін.) значно розширили результативність вже опублікованих даних. The territory of Ukraine was the first on the path of the Neolithic tribes to the territory of the East European Plain. These tribes brought here cultivated plants with the skills of their cultivation (hulled wheat, barley, legumes) from the center of origin, from Asia Minor through the Balkan Peninsula. N. I. Vavilov considered that the territory of Ukraine together with Moldova was one of the ancient places of farmers culture. He received confirmation of his assumption about the existence of crops of ancient hulled wheat in the closed mountainous regions of the Carpathians. In 1940 he found a hulled wheat Triticum dicoccum in the vicinity of the village of Putila near Chernivtsi. Recently thanks to modern research and radiocarbon dates on charred broomcorn millet grains Ukraine has a gateway through which millet from China, the birthplace of its origin, has spread to Europe. The earliest radiocarbon date (1631—1455 cal BC) in Europe is coming from the site Vinogradnyi Sad of Sabatynivka culture, Bronze Age. This date was received thanks to the European program «When and Where broomcorn millet arrived in Europe». Reports of much earlier occurrences of millet in Neolithic — Early Bronze Age (6th — early 3rd millennium BC) were almost entirely based on millet-looking impressions in pottery, daub and figurines. A recent re-examination of these impressions on figurines from the Usatovo culture with using a scanning electron microscope excluded millet grains as a source for some of the imprints. European researchers show great interest in archaeobotanical records of the crop from archaeological excavations of the territory of Ukraine. The use of modern research methods such as a scanning electron microscope, stable isotope evidence, modernized radiocarbon dating, chemical analysis of microparticles using a mass spectrometer, and analysis of DNA will allow a new look at the earliest obtained results.
first_indexed	2025-12-07T18:45:47Z
format	Article
fulltext	292 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) УДК [561:902](477) DOI: 10.37445/adiu.2020.04.24 Г. О. Пашкевич сУЧАсниЙ стАн АрхеоБотАніЧних досліджень В УкрАїні археологіЯ і природНичі Науки Палеоетноботанічні дослідження, розпочаті в Інституті археології АН УРСР в кінці 1970-х рр. на пропозицію Д. Я. Телегіна, співпали з часом ста- новлення палеоетноботаніки (археоботаніки) як науки. За майже сорокарічний період досліджень отримано для території України характеристи- ку складу культурних рослин та супроводжуючих бур’янів від неоліту до середньовіччя включно. По- ява в останні десятиріччя в руках археоботаніків Європи нового інструментарію (скануючий елект- ронний мікроскоп), нових методів досліджень ви- копних решток рослин (хімічний аналіз мікроре- шток за допомогою мас-спектрометра, генетичні дослідження давніх ДНК, аналіз стабільних ізо- топів та ін.) значно розширили результативність вже опублікованих даних. ключові слова: палеоетноботаніка (археобо- таніка), Д. Я. Телегін, територія України, флота- ція, походження проса. Дмитро Якович Телегін — ініціатор створен ня в Інституті археології АН УРСР відділу (ла бораторії) використання методів природничих та технічних наук, за допомогою яких значно розширювались би відомості про археологічні знахідки. він планував об’єднати в такому від ділі спеціалістів по вивченню давнього металу та металообробки, палеоботаніків, палеозооло гів, антропологів. Початок роботи був вдалим і її наслідком стала конференція та випуск двох збірників «Использование методов естествен ных наук в археологии», Киев: Наукова думка, 1978, 1981. Саме Д. Я. Телегін, який намагався створи ти спорово-пилкову лабораторію, організував в 1976 р. мій перехід до Інституту археології. Та не так сталося, як гадалося. завеликі фінансові кошториси для роботи такої лабораторії стали на заваді. І ось мені дали завдання — визнача ти рештки культурних рослин з археологічних розкопок, тобто стати спеціалістом-палеоетно ботаніком. викопні рослинні рештки з території Украї ни здавна привертали увагу спеціалістів, адже Південно-Східна європа, тобто сучасні Молдо ва та Україна, впродовж тисячоліть були пер шим на території Східноєвропейської рівнини регіоном, що опинився на шляху неолітичних землеробів близькосхідного походження, які йшли сюди через балканський півострів. ви датний вчений М. І. вавілов вважав, що тери торія України разом з Молдовою була одним з найдавніших осередків землеробства. Для під твердження свого припущення про існування посівів давніх реліктових плівчастих пшениць у замкнених гірських районах М. І. вавілов організував експедицію в Карпати у 1940 р. Припущення вченого підтвердилось знахідкою куща реліктової плівчастої пшениці двозер нянки біля с. Путила під чернівцями (бахтеев 1960). На час мого переходу до Інституту археології спеціалістів-палеоетноботаніків в Україні не було. Довелось терміново навчатись у з. в. Яну шевич — відомого спеціаліста з палеоетно ботаніки, яка працювала в Кишиневі. Наука палеоетноботаніка, що займається вивченням викопних решток культурних рослин, тільки почала розвиватись. Перші друковані відо мості про такі матеріали з’явились на початку XIX ст. К. Кунт (C. Kunth) описав муміфіко вані зернівки, насіння та фрукти з єгипетських гробниць (Kunth 1826). батьком палеоетнобо таніки вважається проф. Освальд Гір (Oswald Heer) з Цюріха, який в середині ХІХ ст. до слідив рослинні рештки із свайних поселень © Г. О. ПАШКЕвИч, 2020 Science never solves a problem without creating ten more Bernard SHAW 293ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Пашкевич, Г. О. Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні Швейцарії, що добре збереглися похованими під водою, а в сухі зими 1853—1854 рр. були відкриті. Поява детального опису цих знахі док разом з малюнками поклала початок новій науці (Heer 1866). Дослідження рослинних решток в археологічному матеріалі одразу ж привернули увагу тих ботаніків, які вивчали історію культурних рослин, їх появу та перехід від дикого стану до культурного. Та оформлен ня таких досліджень в окрему науку сталося лише в останні десятиріччя ХХ ст. в жовтні 1968 року відбулась перша зустріч трьох де сятків спеціалістів в замку Kasina під Прагою, на якій було закріплено термін палеоетнобо- таніка в назві Міжнародної робочої групи з палеоетноботаніки (International Work Group for Palaeoethnobotany — IWGP). До того часу термін палеоетноботаніка вже існував. його запропонував в 1950 р. датський дослідник Ганс Хельбек (Hans Helbaek) з метою підкрес лити спрямованість досліджень на вивченні викопних решток культурних рослин. Поява в слові «палеоботаніка» кореня «етно» вказує на те, що ця наука вивчає рослини, пов’язані з життєдіяльністю людини (Helbaek 1960). Перша зустріч IWGP дійсно відповідала визначенню «робоча група», а в 1998 р., тобто в тридцяту річницю її заснування, на черговій зустрічі у м. Тулуза кількість учасників вже перевищила сотню. Таке зібрання палеоетнобо таніків більше відповідало статусу конференцїї. У монографії, створеній колективом авторів з нагоди двадцятиріччя роботи IGWP, підведено підсумки досліджень, і можна вважати, що до сягнення цієї молодої науки на той час були вже вагомими (Zeist et al. (eds.). 1991). в монографії знайшли відображення як питання інтерпрета ції отриманих даних і методологічні питання, так і результати регіональних палеоетнобо танічних досліджень в межах європи. з появою професійних спеціалістів стало очевидним, що отримання викопних рослин них решток можливе лише при тісному спів робітництві ботаніків з археологами. згодом в країнах європи в археологічних виданнях стали використовувати термін археоботаніка (archaeobotany). Очевидно, що він точніше від повідає напрямку досліджень, тобто вивченню решток культурних рослин, знайдених при ар хеологічних роботах і тісно пов’язаних з еконо мічними і соціальними аспектами діяльності людини в минулому. Обидва терміни є синоні мами і вживаються в залежності від бажання дослідника. Якщо на початку становлення цієї науки головним напрямком досліджень було вивчення процесу доместикації культурних рослин, то згодом, в міру зміцнення співробіт ництва між археологами та ботаніками, еконо мічні та екологічні проблеми стають головни ми в дослідженнях. Результатами, отриманими археоботаніка ми, користуються ботаніки, історики, геогра фи, археологи, інколи об’єднуючи свої зусилля для освітлення складних проблем. Наприклад, у 2009 р. на Симпозіумі «Походження зем леробства. Нові дані, нові ідеї» (The origine of agriculture. New data, new ideas. Wenner Gren Symposium, Mexico, 2009, Yucatan, Merida, Hacienda Temozon) для вирішення проблеми походження і розповсюдження землеробства об’єднались археоботаніки, палеозоологи, ан тропологи, археологи, генетики всього світу (Price, Bar-Yosef 2011). значна кількість польових робіт як в нових, так і в старих місцях, нові дослідження з вико ристанням сучасних методів, нові радіовугле цеві дати дали можливість встановити точний час початку одомашнення рослин в центрах по ходження культурних рослин на території Азії, Америки та в південній частині Тихого океану (Bar-Yosef 2017, p. 298, fig. 1). У XX—ХХI ст. археоботанічні дослідження поступово охопили всі континенти. Найбільша кількість досліджень припадає на Південно- західну Азію. зацікавленість до цього району пов’язана з тим, що саме тут проходила домес тикація більшості культурних рослин (пшени ця, ячмінь, бобові), відомих в Старому Світі. завдяки цьому район отримав назву «Fertile Crescent» (родючий півмісяць). Тут і в наш час у складі рослинного покриву розріджених ду бових лісів зустрічаються дикорослі пшениці і ячмінь та бобові — сочевиця (Lens culinaris), го рох (Pisum sativum), нут (Cicer arietinum), чина посівна (Lathyrus sativus), боби (Vicia faba), вика ервілія (Vicia ervilia) і віка посівна (Vicia sativa). враховуючі останні дослідження, біль ша частина археоботаніків схиляються до дум ки, що в часовому діапазоні 10500—10000 років тому частина рослин вже була доместикована (Bar-Yosef 2017). Для збільшення продуктивності роботи ар хеоботаніків, а саме збільшення кількості ви копних решток під час археологічних робіт, особливо в посушливих районах, була запропо нована техніка флотації. Така техніка без ви користання пінистих речовин називається про мивкою. Перші флотації були зроблені під час польових робіт в штаті Іллінойс в 1960-х рр. (Struever 1968) та Г. Хельбеком в 1969 р. при роботах на рівнині Дех Луран в Ірані (Helbaek 1969). з 1970-х рр. флотація стала звичним процесом під час польових робіт. На думку Р. Денелла, за допомогою флотації (промивки) є можливість перевірити щоденно біля тони відкладів. значення флотації Денелл навіть порівнює з відкриттям телескопу в астрономії (Dennell 1978). з початком археоботанічних досліджень в Інституті археології АН УРСР методика про мивки також стала використовуватись при про веденні польових робіт. Її застосовано під час розкопок наступних поселень та давніх міст: виноградний Сад, 1986, 1987 рр. (сабатинівсь 294 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Археологія і природничі науки ка культура); Глеваха, 1982 р. (київська куль тура); Пилипи, 1983 р. (культура карпатських курганів); Нагорне 2, 1989 р.; Хлопків, 1982 р., боромля 2, 1990 р. (черняхівська культура); Монастирок, 1983 р., Григорівка, 1986, 1987 рр. (райковецька культура); Кам’янське городище, 1989 р. (скіфська культура); Ольвія та поселен ня її хори, 1989, 1991, 1993, 1994 рр.; Херсонес та його хора, городища Німфей, Тиритака, 1998—2011 рр. (античність); давні Київ, чер нігів; городище Китаєво, городище Іван, 1987— 2011 рр. (Київська Русь); Київ: вул. Спаська (2011 р.), Поштова площа (2016—2017 рр.). Та серед цього великого списку не було посе лень трипільської культури. Перша невелика спроба була зроблена в 1991 р. при розкопках поселення етапу СІ Тальянки в черкаській обл. (розкопки в. О. Круца). Лише в 2012—2013 рр. під час розкопок трипільських поселень бер нашівка, Ожево та Небелівка проведено пов ноцінні промивочні роботи (Пашкевич 2015; Пашкевич, черновол 2015). Саме за часів трипільської культури почалась справжня колонізація землеробськими племе нами території України. У фондах Інституту археології НАН України зберігаються великі колекції кераміки, обмазки, предметів пласти ки з розкопок добре відомих трипільських посе лень. Досліджена величезна колекція керамі ки, обмазки та пластики з поселень Трипілля. Декілька тисяч фрагментів кераміки, обмазки та пластики налічують лише колекції ранньо го Трипілля: Лука врублевецька (5248 фр.), бернашівка (1280 фр.), Гайворон (1177 фр.), Гренівка (736 фр.), Кормань (640 фр.), Окопи (1313 фр.), Сабатинівка (3092 фр.; збенович, Пашкевич 1988; Пашкевич, відейко 2006, с. 45—48, 74, 75). завдяки майже семидесятирічним дослід женням обвуглених матеріалів разом з виз наченням відбитків зернівок та насіння на численних фрагментах кераміки та в обмазці встановлено склад культурних рослин та суп роводжуючих їх бур’янів, що вирощувались на території України впродовж тисячоліть, почи наючи від появи тут перших землеробських племен і по середньовіччя включно (Януше вич 1976; 1986; Пашкевич 1991a; 1991b; 1991c; 1991d; 2012; 2016). за цими даними створена історія культурної флори України. Археобо танічні дослідження в деяких випадках приве ли до кардинальної зміни існуючої попередньо уяви про склад вирощуваних рослин на тери торії України (Пашкевич 2005; Пашкевич, Не помящих 2013). Паралельно з дослідженням викопних ма теріалів, для подолання складнощів у видових визначеннях археоботаніки спрямували свої зусилля на ретельне вивчення морфологічних особливостей зернівок та насіння. в багатьох наукових центрах європи були створені ета лонні колекції. з’явились посібники та атласи. M. Kuhn та F. Antolin розробили детальний опис морфологічних особливостей голозерних пшениць в обвугленому стані, яким користу ються археоботаніки при визначенні матеріалів (Jones et al. 2000). Dorian Q. Fuller створив «Ат лас проса» (Fuller 2006), в якому надано де тальні морфологічні ознаки зернівок Sorgum bicolor, Pennisetum glaucum, Setaria italica, S. verticillata, Panicum miliaceum, Echinocloa colona. Раз на три роки, під час зібрань архе оботаніків IWGP, обов’язково відбуваються ла бораторні заняття, на яких дослідники мають можливість ознайомитись з навичками визна чення морфологічних особливостей викопних матеріалів. в останні роки у своїй роботі археоботаніки по чали використовувати крім звичайного оптич ного ще й електронний скануючий мікроскоп. Такі дослідження інколи зовсім змінюють отри мані раніше результати. Прикладом є недавно проведені дослідження відбитків зернівок на фрагментах кераміки, обмазки та статуетках з розкопок усатівської культури (An, Pashkevich, Jones 2018). Це дослідження завдячує звернен ню уваги в останнє десятиріччя до проблеми походження проса, місця введення його в куль туру, часу та шляхів просування цієї рослини з Китаю до європи. Радіовуглецеве датування зернівок проса з неолітичних шарів 6—5 тис. до н. е., проведене на пропозицію Г. Матузай те-Матузевічуте (G. Motuzaite-Matuzeviciute), показало, що вони належать до часу не пізніше кінця 17 ст. до н. е. (Motuzaite-Matuzeviciute et al. 2013). в зв’язку з цим з’явилась велика програма радіовуглецевого датування з метою перевірки ранніх дат знахідок проса в європі («Millet and what else? The wider context of the adoption of millet cultivation in Europe»). виник ла нагальна необхідність переглянути опублі ковані дані. Ми разом з An Ting, аспіранткою з Університету м. Кембрідж (великобританія), на прохання її керівника M. Jones’а у фондах Одеського археологічного музею НАН України в 2016 р. переглянули всю колекцію керамі ки, обмазки та статуеток з розкопок поселень усатівської культури (3600—3000 cal вС; Паш кевич 2017). Палеоетноботанічні дослідження частини цієї колекції були проведені в 1980-х рр. Н. Кузьміновою (Кузьминова, Петренко 1989). за її визначеннями, на статуетках знаходять ся відбитки зернівок проса. Під час перегляду матеріалів були отримані моделі з відбитків за допомогою пластиліна та силіконової пас ти Speedex. Отримані моделі Ting An вивча ла у Кембріджі під скануючим електронним мікроскопом (SEM). виявлено детальні мор фологічні ознаки, невидимі під оптичним мікроскопом. жоден з відбитків, визначених Н. Кузьміновою на статуетках, не мав ознак зернівок проса. зауважимо, що виготовлення моделей (реп лік) із використанням силікону з відбитків 295ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Пашкевич, Г. О. Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні зернівок та насіння в кераміці і подальше їх дослідження під скануючим електронним мікроскопом відкриває можливості детально го вивчення морфологічних особливостей цих об’єктів. Прикладом результативності такого застосування може бути недавнє вивчення ма теріалів поселення буго-дністровської культу ри базьків Острів (Гаскевич, Ендо, Насу 2020). в статті є детальний опис методики отриман ня силіконових реплік, який використовуєть ся японськими дослідниками (Ushino, Tagawa 1991). в останні роки значно розширились можли вості отримання археоботаніками нових даних в результаті використання таких методів до сліджень як аналіз складу стабільних ізотопів (Hu et al. 2006); хімічний аналіз залишків ор ганічних решток; визначення на молекулярно му рівні за допомогою мас-спектрометра залиш ків білків, жирів та інших речовин (Jacob et al. 2008). Особливо перспективними такі дослід ження є для встановлення складу та характеру давньої їжі — була вона м’ясна, рослинна чи змішана, а також звідки була отримана росли на, була вона місцевою чи одержаною внаслі док торгівлі або обміну. Генетичні розробки, визначення давніх ДНК в останні роки вклю чаються у вирішення питання де і коли прохо дило одомашнення рослин та тварин і подаль ше їх поширення (Fukunaga et al. 2006; Dobney, Larson 2006). відбувається також розширення об’єктів до слідження. в обвугленому стані малоймовірно знайти листя і стебла рослин. Їх виявляють за вдяки фітолітам — мікроскопічним рослинним утворенням, які складаються з кремнію. за результатами нових досліджень та радіо вуглецевого датування, просо з’явилось в схід них частинах європи в останній чверті 17 ст. до н. е. і поширилось до її західних меж до середи ни 2 тис. до н. е. Найраніше в європі просо, вік якого визначено радіовуглецевим способом — зерно з поселення сабатинівської культури виноградний Сад в Миколаївській обл., що да тується 1631—1455 рр. до н. е. (Dal Corso et al. 2019). Поселення розкопала І. М. Шарафутді нова в кінці 1980-х рр (Шарафутдинова 1986a; 1986b). Тоді проводилась промивка заповнень культурних шарів, відбирались обвуглені ви копні рештки рослин (Пашкевич, Костильов 1992; Pashkevich 2003). знахідки проса 14 ст. до н. е. в європі є вже більш численними. На початку 12 ст. до н. е. просо вирощувалось по всій європі, включа ючи навіть її північні райони. зернівки проса з розкопок поселення білозерської культури Дикий Сад, яке знаходиться в межах м. Ми колаєва, теж отримали радіовуглецеві дати: 1214—1001 BC та 1209—979 BC (Dal Corso et al. 2019). час існування городища визначаєть ся фінальною фазою епохи бронзи (кінець ХІІІ — початок ІХ ст. до н. е.) викопні рослинні матеріали відбирались за допомогою промивок під час розкопок 2003, 2004, 2007 та 2008 рр. (Горбенко, Пашкевич 2010). Та існує значна кількість археоботанічних матеріалів, згідно яких знахідки проса мають більш раннє датування, а саме — 6—5 тис. до н. е. Список опублікованих даних про знахідки проса з 31 пам’ятки, розташованої між Німеч чиною на заході і Кавказом на сході, Польщею на півночі і Грецією та Кавказом на півдні, наведено в статті Х. в. Ханта зі співавторами (Hunt et al. 2008). безумовно, в ХХ ст. археоботаніки ще не ко ристувалися скануючим електронним мікроско пом, техніка радіовуглецевого датування була менш досконалою. Тому отримані раніше ре зультати потребують перегляду з використан ням сучасних методів досліджень. є приклади того, що такий перегляд вже розпочався. Як вказувалось вище, за допомогою японських спеціалістів, які мають можливість користува тись скануючим електронним мікроскопом, пе реглянуті відбитки зернівок на деяких неолі тичних матеріалах з території України в межах програми походження та шляхів просування проса до європи (Endo et al. 2019). за сприян ня німецьких археоботаніків отримано радіо вуглецеві дати для викопних зернівок проса з матеріалів розкопок XX ст. — початку XXI ст. на території України: Іване-Пусте, Ольвія, за лісся, виноградний Сад, Дикий Сад (Dal Corso et al. 2019). Як тут не згадати висловлювання видатного вченого О. О. Любіщева: «будівля науки пос тійно зводиться та ніколи не буде доведена до кінця». Отже, територія України була не тільки пер шим районом Східноєвропейської рівнини на шляху неолітичних племен, що принесли сюди культурні рослини (плівчасті пшениці, ячмінь, бобові) та навички їх вирощування з центру їх походження — Малої Азії, а також, завдяки останнім дослідженням, названа воротами, че рез які просо поширилось на територію європи з місця його походження — Китаю. відповідно маємо велику зацікавленість європейських до слідників до археоботанічних матеріалів з ар хеологічних розкопок території України. літерАтУрА бахтеев, Ф. Х. 1960. Полба (Triticum dicoccum Schubl.), найденная Н. И. вавиловым в Карпатах. в: Вопросы эволюции, биогеографии, генетики и се- лекции. Москва; Ленинград: АН СССР, с. 59-60. Гаскевич, Д. Л., Ендо, Е., Насу, Х. 2020. Нові ар хеоботанічні дослідження кераміки субнеолітичного поселення базьків Острів на Південному бузі (з ви користанням Replica-SEM методу). Археологія і дав- ня історія України, 1 (34), с. 181-191. Горбенко, К. в., Пашкевич, Г. О. 2010. Палеоет ноботанічні дослідження на території городища Ди кий Сад. Емінак, 1—4 (5), с. 5-19. 296 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Археологія і природничі науки збенович, в. Г., Пашкевич, Г. А. 1988. К характе ристике земледелия Трипольской культуры (ранний этап). Studia praehistoria, 9, с. 179-193. Кузьминова, Н. Н., Петренко, в. Г. 1989. Куль турные растения на западе Северного Причерно морья в середине 3—2-ом тыс. до н. э. (по данным палеоботаники). в: Проблемы древней истории и археологии Украинской ССР. Киев: Наукова думка, с. 119-120. Пашкевич, Г. А. 1991a. Палеоэтноботанические находки на территории Украины (неолит—брон- за). Каталог. Препринт, Киев. Пашкевич, Г. А. 1991b. Палеоэтноботанические находки на территории Украины. Памятники І- го тыс. до н. э. — ІІ тыс. н. э. Каталог 1. Препринт, Киев. Пашкевич, Г. А. 1991c. Палеоэтноботанические находки на территории Украины. Памятники І- го тыс. до н. э. — ІІ тыс. н. э. Каталог 2. Препринт, Киев. Пашкевич, Г. А. 1991d. Палеоэтноботанические находки на территории Украины. Древняя Русь. Каталог. Препринт, Киев. Пашкевич, Г. О. 2005. Археологія та палеоетнобо таніка. Археологія, 2, с. 80-88. Пашкевич, Г. О. 2012. Хліб давньої України. Київ: Скіф. Пашкевич, Г. О. 2015. Результати палеоетнобо танічного аналізу залишків рослин з розкопок ме гаструктури на поселенні біля с. Небелівка. в: На Східній межі старої Європи. Матеріали Міжна- родної наукової конференції. Кіровоград, Небелівка 12—14 травня 2015. Кіровоград, с. 44. Пашкевич, Г. А. 2016. Археоботанические иссле дования боспора. Боспорские исследования, ХХХII, с. 205-303. Пашкевич, Г. А. 2017. Палеоэтноботаническое ис следование памятников усатовской культуры. в: Че- ловек в истории и культуре. Мемориальный сборник научных работ в память лауреата Государствен- ной премии Украины, академика РАЕН, профессо- ра, доктора исторических наук В. Н. Станко. 3. Одесса: Ирбис, с. 363-372. Пашкевич, Г. О., Костильов, О. М. 1992. Синтак сономічний аналіз палеоботанічних даних на при кладі матеріалів епохи бронзи. Ойкумена. Українсь- кий екологічний вісник, 3, с. 72-77. Пашкевич, Г. О., відейко, М. Ю. 2006. Рільниц- тво племен Трипільської культури. Київ. Пашкевич, Г. О., Непомящих, в. Ю. 2013. Па леоботанічні знахідки з білгорода Київського (за результатами археологічних досліджень 1972 та 1976 рр.). Археологія і давня історія України, 11, с. 127-132. Пашкевич, Г., черновол, Д. 2015. Нові палеоботаніч ні матеріали з трипільських пам’яток. в: Дяченко, О., Менотті, Ф., Рижов, С., бунятян, К., Кадров, С. (ред.). Культурний комплекс Кукутень-Трипілля та його сусіди. Збірка наукових праць пам’яті Володимира Круца. Львів: Астролябія, с. 97-110. Шарафутдинова, И. Н. 1986a. Исследование по селения сабатиновской культуры на Южном буге. Археологические открытия 1985 г., с. 432. Шарафутдинова, И. Н. 1986b. Сабатиновская культура. в: березанская, С. С. (ред.). Культуры эпохи бронзы на территории Украины. Киев: Нау кова думка, с. 83-113. Янушевич, з. в. 1976. Культурные растения Юго-Запада СССР по палеоботаническим исследо- ваниям. Кишинев: Штиинца. Янушевич, з. в. 1986. Культурные растения Се- верного Причерноморья. Палеоэтноботанические исследования. Кишинев: Штиинца. An, T., Pashkevich, G., Jones, M. 2018. Re-examin ing millet impressions in Usatovo clay materials from NW Black Sea region, Ukraine. Archaeological and An- thropological Sciences, 11, p. 3201-3211. Bar-Yosef, O. 2017. Multiple Origins of Agriculture in Eurasia and Africa. In: Tibayrenc, M., Ayala, F. J. (eds.). On Human Nature. Biology, Psychology, Ethics, Politics, and Religion. Boston: Academic Press, p. 297- 331. Dal Corso, M., Pashkevych, G., Filipovic, D., Mea- dows, J., Motuzaite-Matuzeviciute G., Shatilo, L., Kir- leis, W. 2019. Tracing and introduction and first dis persal of millet in Ukraine. In: 18th Conference of the International Workgroup for Palaeoethnobotany (Lec- ce, 3rd—8th June 2019). Lecce: Università del Salento, 2019. Program and abstracts, p. 48. Dennell, R. 1978. Archaeobotany and early farming in Europe. Archaeology, 31, 1), p. 8-13. Dobney, K., Larson, G. 2006. Genetics and animal domestication: new windows on an elusive process. Journal of Zoology, 269, p. 261-271. Endo, E., Nasu H., Gaskevych, D, Yanevich, A., Pashkevich, G., Videiko M. 2019. Ukraine as the cross road for agricultural dispersal in Eurasia. In: 18th Con- ference of the International Workgroup for Palaeoeth- nobotany (Lecce, 3rd—8th June 2019). Lecce: Università del Salento, 2019. Program and abstracts. p. 27. Fukunaga, K., Ichitani, K., Kawase, M. 2006. Phy logenetic analysis of the DNA intergenic spacer sub repeats and its implication for the domestication his tory of foxtail millet, Setaria italica. Theoretical and Applied Genetics, 113, 2, p. 261-269. Fuller, D. Q. 2006. A Millet Atlas: Some Identifica- tion Guidance. London: University College. Heer, O. 1866. Die Pflanzen der Pfahlbauten. Neu- jahrsblatt der Naturforschenden Gesellschaft in Zürich für das Jahr 1866, 68, S. 1-54. Helbaek, H. 1959. Domestication of food plants in the Old World. Science, 130, p. 365-372. Helbaek, H. 1960. Palaeobotany of the Near East and Europe. In: Braidwood, R. J., Howe, B. (eds.). Pre- historic Investigations in Iraqi Kurdistan. Chicago: University of Chicago. P. 99-118. Helbaek, H. 1969. Plant collecting, dry-farming and irrigation agriculture in prehistoric Deh Luran. In: Hole, F., Flannery, K. V., Neely, J. A. (eds.). Prehistory and Human Ecology of the Deh Luran Plain. Ann Ar bor: University of Michigan, p. 383-426. Hu, Y, Ambrose, S. H, Wang, C. 2006. Stable iso topic analysis of human bones from Jiahu site, Henan, China: implications for the transition to agriculture. Journal of Archaeological Science, 33, p. 1319-1330. Hunt, H. V., Vander Linden M., Liu, X., Motuza ite-Matuzeviciute, G., Colledge, S., Jones, M. K. 2008. Millet across Eurasia: chronology and context of early records of the genera Panicum and Setaria from ar chaeological sites in the Old World. Vegetation History and Archaeobotany, 17, p. 5-18. Irvine, B., Erdal, Y. S., Richards, M. P. 2019. Di etary habits in the Early Bronze Age (3rd millennium BC) of Anatolia: A multi-isotopic approach. Journal of Archaeological Science, 24, p. 253-263. Jacob, J., Disnar J-R., Arnaud, F., Chapron, E., Debret, M., Lallier-Vergès, E., Desmet, M., Revel- Rolland, M. 2008. Millet cultivation history in the French Alps as evidenced by a sedimentary molecule. Journal of Archaeological Science, 35, p. 814-820. 297ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Пашкевич, Г. О. Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні Janushevich, Z. V. 1978. Prehistoric food in the South-West of the Soviet Union. Bericht Deutche Bota- nische Geshichte, 91, p. 59-66. Janushevich, Z. V. 1989. Agricultural evolution north of Black Sea from the Neolithic to the Iron Age. In: Har ris, D. R., Hillmann, G. C. (eds.). Foraging and farming. The evolution of plant exploitation. London, p. 607-619. Jones, G., Valamoti, S., Charles, M. 2000. Early Crop diversity: a «new» glume wheat from northern Greece. Vegetation History and Archaeobotany, 9, p. 133-146. Kunth, C. 1826. Examen botanique des fruits et des plantes. In: Passalacqua, J. (ed.). Catalogue raisonné et historique des antiquités découvertes en Égypte. Paris, p. 227-229. Motuzaite-Matuzeviciute, G., Richard, A., Staff, Z., Harriet, V., Hunt, H., Xinyi, L., Martin, K. 2013. The early chronology of broomcorn millet (Panicum mil- iaceum) in Europe. Antiquity, 87, p. 1073-1085. Pashkevich, G. 2003. Palaeoethnobotanical evidence of agriculture in the steppe and the forest-steppe of East Europe in the Late Neolithic and Bronze Age. In: Levine, M., Renfrew, C., Boyle, K. (eds.). Prehistoric steppe adaptation and the horse. Cambridge: McDon ald Institute for Archaeological Research, p. 287-297. Pashkevych, G. 2012. Environment and economic ac tivities of Neolithic and Bronze population of Northern Pontic area. Quaternary International, 261, p. 176-182. Price, T. D., Bar-Yosef, O. 2011. The origine of agri culture. New data, new ideas. Current Antropology, 52, S4, p. 163-174. Struever, S. 1968. Flotation techniques for the re covery of small-scale Archaeological remains. Ameri- can Antiquity, 33, p. 353-362. Ushino, T., Tagawa, H. 1991. Replication method of the impression on the pottery surface. Archaeology and Natural Science, 24, p. 13-36. (in Japanese). Zeist, W van. Wasylikowa, K. Behre, K.-E. (eds.). 1991. Progress in Old World palaeoethnobotany. A ret- rospective view on occasion of 20 years of International Work Group for Palaeoethnobotany. Rotterdam; Brook field: A. A. Balkema. REFERENCES Bahteev, F. H. 1960. Polba (Triticum dicoccum Schubl.), najdennaya N. I. Vavilovym v Karpatah. In: Voprosy evolyuc- zii, biogeografii, genetiki i selekczii. Moskva; Leningrad: AN SSSR, s. 59-60. Haskevych, D. L., Endo, E., Nasu, Kh. 2020. Novi arkheo botanichni doslidzhennia keramiky subneolitychnoho pose lennia Bazkiv Ostriv na Pivdennomu Buzi (z vykorystanniam Replica-SEM metodu). Arkheolohia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (34), s. 181-191. Horbenko, K. V., Pashkevych, H. O. 2010. Paleoetnobo tanichni doslidzhennia na terytorii horodyshcha Dykyi Sad. Eminak, 1—4 (5), s. 5-19. Zbenovich, V. G., Pashkevich, G. A. 1988. K harakteristike zemledeliya Tripol’skoj kul’tury (rannij etap). Studia praehis- toria, 9, s. 179-193. Kuz’minova, N. N., Petrenko, V. G. 1989. Kul’turnye ras teniya na Zapade Severnogo Prichernomorya v seredine 3— 2-om tys. Do n. e. (po dannym paleobotaniki). In: Problemy drevnej istorii i arkheologii Ukrainskoj SSR. Kiev: Naukova dumka, s. 119-120. Pashkevich, G. A. 1991a. Paleoetnobotanicheskie nakhodki na territorii Ukrainy (neolit—bronza). Katalog. Preprint, Kiev. Pashkevich, G. A. 1991b. Paleoetnobotanicheskie nakhodki na territorii Ukrainy. Pamiatniki І-go tys. do n. e. — ІІ tys. n. e. Katalog 1. Preprint, Kiev. Pashkevich, G. A. 1991c. Paleoetnobotanicheskie nakhodki na territorii Ukrainy. Pamiatniki І-go tys. do n. e. — ІІ tys. n. e. Katalog 2. Preprint, Kiev. Pashkevich, G. A. 1991d. Paleoetnobotanicheskie nakhod- ki na territorii Ukrainy. Drevniaia Rus. Katalog. Preprint, Kiev. Pashkevych, G. O. 2005. Arkheolohia ta paleoetnobotani ka. Arkheolohia, 2, s. 80-88. Pashkevich, G. O. 2012. Khlib davnoi Ukrainy. Kyiv: Skif. Pashkevych, G. O. 2015. Rezultaty paleoetnobotanichnoho analizu zalyshkiv roslyn z rozkopok mehastruktury na pose lenni bilia s. Nebelivka. In: Na Skhidnii mezhi staroi Yevropy. Materialy Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii. Kirovohrad, Nebelivka 12—14 travnia 2015. Kirovohrad. S. 44. Pashkevich, G. A. 2016. Arheobotanicheskie issledovaniya Bospora. Bosporskie issledovaniya, XXXII, s. 205-303. Pashkevich, G. A. 2017. Paleoetnobotanicheskoe issle dovanie pamiatnikov usatovskoi kultury. In: Chelovek v is- torii i kulture. Memorialnyi sbornik nauchnykh rabot v pa- miat laureata Gosudarstvennoi premii Ukrainy, akademika RAEN, professora, doktora istoricheskikh nauk V. N. Stanko. 3. Odessa: Irbis, s. 363-372. Pashkevych, G. O., Kostylov, O. M. 1992. Syntaksonomich nyi analiz paleobotanichnykh danykh na prykladi materialiv epokhy bronzy. Oikumena. Ukrainskyi ekolohichnyi visnyk, 3, с. 72-77. Pashkevych, G. O., Videiko, M. Yu. 2006. Rilnytstvo ple- men Trypilskoi kultury. Kyiv. Pashkevych, G. O., Nepomiashchykh, V. Yu. 2013. Paleo botanichni znakhidky z Bilhoroda Kyivskoho (za rezultatamy arkheolohichnykh doslidzhen 1972 ta 1976 rr.). Arkheolohia i davnia istoriia Ukrainy, 11, s. 127-132. Pashkevych, G., Chernovol, D. 2015. Novi paleobotan ichni materialy z trypilskykh pamiatok. In: Diachenko, O., Menotti, F., Ryzhov, S., Buniatian, K., Kadrov, S. (eds.). Kul- turnyi kompleks Kukuten-Trypillia ta yoho susidy. Zbirka naukovykh prats pamiati Volodymyra Krutsa. Lviv: Astrolia biia, s. 97-110. Sharafutdinova, I. N. 1986a. Issledovanie poseleniya sabatinovskoj kul’tury na Yuzhnom Buge. Arkheologicheskie otkrytiya 1985 g., s. 432. Sharafutdinova, I. N. 1986b. Sabatinovskaya kul’tura. In: Berezanskaya, S. S. (ed.). Kul’tury epohi bronzy na territorii Ukrainy. Kiev: Naukova dumka, s. 83-113. Ianushevich, Z. V. 1976. Kulturnye rasteniia Iugo-Zapada SSSR po paleobotanicheskim issledovaniiam. Kishinev: Shti intsa. Ianushevich, Z. V. 1986. Kulturnye rasteniia Severno- go Prichernomoria. Paleoetnobotanicheskie issledovaniia. Kishinev: Shtiintsa. An, T., Pashkevich, G., Jones, M. 2018. Re-examining mil let impressions in Usatovo clay materials from NW Black Sea region, Ukraine. Archaeological and Anthropological Scienc- es, 11, p. 3201-3211. Bar-Yosef, O. 2017. Multiple Origins of Agriculture in Eurasia and Africa. In: Tibayrenc, M., Ayala, F. J. (eds.). On Human Nature. Biology, Psychology, Ethics, Politics, and Re- ligion. Boston: Academic Press, p. 297-331. Dal Corso, M., Pashkevych, G., Filipovic, D., Meadows, J., Motuzaite-Matuzeviciute G., Shatilo, L., Kirleis, W. 2019. Tracing and introduction and first dispersal of millet in Ukraine. In: 18th Conference of the International Workgroup for Palaeoethnobotany (Lecce, 3rd—8th June 2019). Lecce: Uni- versità del Salento, 2019. Program and abstracts, p. 48. Dennell, R. 1978. Archaeobotany and early farming in Eu rope. Archaeology, 31, 1), p. 8-13. Dobney, K., Larson, G. 2006. Genetics and animal domes tication: new windows on an elusive process. Journal of Zool- ogy, 269, p. 261-271. Endo, E., Nasu H., Gaskevych, D, Yanevich, A., Pash- kevich, G., Videiko M. 2019. Ukraine as the crossroad for agricultural dispersal in Eurasia. In: 18th Conference of the International Workgroup for Palaeoethnobotany (Lecce, 3rd— 8th June 2019). Lecce: Università del Salento, 2019. Program and abstracts. p. 27. Fukunaga, K., Ichitani, K., Kawase, M. 2006. Phylogenetic analysis of the DNA intergenic spacer subrepeats and its im plication for the domestication history of foxtail millet, Setaria italica. Theoretical and Applied Genetics, 113, 2, p. 261-269. Fuller, D. Q. 2006. A Millet Atlas: Some Identification Guidance. London: University College. 298 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Археологія і природничі науки Heer, O. 1866. Die Pflanzen der Pfahlbauten. Neujahrs- blatt der Naturforschenden Gesellschaft in Zürich für das Jahr 1866, 68, S. 1-54. Helbaek, H. 1959. Domestication of food plants in the Old World. Science, 130, p. 365-372. Helbaek, H. 1960. Palaeobotany of the Near East and Europe. In: Braidwood, R. J., Howe, B. (eds.). Prehistoric Investigations in Iraqi Kurdistan. Chicago: University of Chicago. P. 99-118. Helbaek, H. 1969. Plant collecting, dry-farming and ir rigation agriculture in prehistoric Deh Luran. In: Hole, F., Flannery, K. V., Neely, J. A. (eds.). Prehistory and Human Ecology of the Deh Luran Plain. Ann Arbor: University of Michigan, p. 383-426. Hu, Y, Ambrose, S. H, Wang, C. 2006. Stable isotopic anal ysis of human bones from Jiahu site, Henan, China: implica tions for the transition to agriculture. Journal of Archaeologi- cal Science, 33, p. 1319-1330. Hunt, H. V., Vander Linden M., Liu, X., Motuzaite-Matu- zeviciute, G., Colledge, S., Jones, M. K. 2008. Millet across Eurasia: chronology and context of early records of the gen era Panicum and Setaria from archaeological sites in the Old World. Vegetation History and Archaeobotany, 17, p. 5-18. Irvine, B., Erdal, Y. S., Richards, M. P. 2019. Dietary hab its in the Early Bronze Age (3rd millennium BC) of Anatolia: A multi-isotopic approach. Journal of Archaeological Science, 24, p. 253-263. Jacob, J., Disnar J-R., Arnaud, F., Chapron, E., Debret, M., Lallier-Vergès, E., Desmet, M., Revel-Rolland, M. 2008. Millet cultivation history in the French Alps as evidenced by a sedimen tary molecule. Journal of Archaeological Science, 35, p. 814-820. Janushevich, Z. V. 1978. Prehistoric food in the South-West of the Soviet Union. Bericht Deutche Botanische Geshichte, 91, p. 59-66. Janushevich, Z. V. 1989. Agricultural evolution north of Black Sea from the Neolithic to the Iron Age. In: Harris, D. R., Hillmann, G. C. (eds.). Foraging and farming. The evolution of plant exploitation. London, p. 607-619. Jones, G., Valamoti, S., Charles, M. 2000. Early Crop di versity: a «new» glume wheat from northern Greece. Vegeta- tion History and Archaeobotany, 9, p. 133-146. Kunth, C. 1826. Examen botanique des fruits et des plan tes. In: Passalacqua, J. (ed.). Catalogue raisonné et historique des antiquités découvertes en Égypte. Paris, p. 227-229. Motuzaite-Matuzeviciute, G., Richard, A., Staff, Z., Har- riet, V., Hunt, H., Xinyi, L., Martin, K. 2013. The early chro nology of broomcorn millet (Panicum miliaceum) in Europe. Antiquity, 87, p. 1073-1085. Pashkevich, G. 2003. Palaeoethnobotanical evidence of agriculture in the steppe and the forest-steppe of East Eu rope in the Late Neolithic and Bronze Age. In: Levine, M., Renfrew, C., Boyle, K. (eds.). Prehistoric steppe adaptation and the horse. Cambridge: McDonald Institute for Archaeo logical Research, p. 287-297. Pashkevych, G. 2012. Environment and economic activi ties of Neolithic and Bronze population of Northern Pontic area. Quaternary International, 261, p. 176-182. Price, T. D., Bar-Yosef, O. 2011. The origine of agriculture. New data, new ideas. Current Antropology, 52, S4, p. 163-174. Struever, S. 1968. Flotation techniques for the recovery of small-scale Archaeological remains. American Antiquity, 33, p. 353-362. Ushino, T. Tagawa, H. 1991. Replication method of the impression on the pottery surface. Archaeology and Natural Science, 24, p. 13-36. (in Japanese). Zeist, W van. Wasylikowa, K. Behre, K.-E. (eds.). 1991. Progress in Old World palaeoethnobotany. A retrospective view on occasion of 20 years of International Work Group for Palaeoethnobotany. Rotterdam; Brookfield: A. A. Balkema. G. O. Pashkevych THE CURRENT STATE OF ARCHAEObOTANICAL STUDY IN UKRAINE The territory of Ukraine was the first on the path of the Neolithic tribes to the territory of the East Eu ropean Plain. These tribes brought here cultivated plants with the skills of their cultivation (hulled wheat, barley, legumes) from the center of origin, from Asia Minor through the Balkan Peninsula. N. I. Vavilov considered that the territory of Ukraine together with Moldova was one of the ancient places of farmers cul ture. He received confirmation of his assumption about the existence of crops of ancient hulled wheat in the closed mountainous regions of the Carpathians. In 1940 he found a hulled wheat Triticum dicoccum in the vicinity of the village of Putila near Chernivtsi. Recently thanks to modern research and radiocar bon dates on charred broomcorn millet grains Ukraine has a gateway through which millet from China, the birthplace of its origin, has spread to Europe. The ear liest radiocarbon date (1631—1455 cal BC) in Europe is coming from the site Vinogradnyi Sad of Sabatynivka culture, Bronze Age. This date was received thanks to the European program «When and Where broomcorn millet arrived in Europe». Reports of much earlier oc currences of millet in Neolithic — Early Bronze Age (6th — early 3rd millennium BC) were almost entirely based on millet-looking impressions in pottery, daub and figurines. A recent re-examination of these im pressions on figurines from the Usatovo culture with using a scanning electron microscope excluded millet grains as a source for some of the imprints. European researchers show great interest in archaeobotanical records of the crop from archaeological excavations of the territory of Ukraine. The use of modern research methods such as a scanning electron microscope, sta ble isotope evidence, modernized radiocarbon dating, chemical analysis of microparticles using a mass spec trometer, and analysis of DNA will allow a new look at the earliest obtained results. Keywords: palaeoethnobotanica (archaeobotanica), Dmytro Ya. Telehin, territory of Ukraine, flotation, origin of millet. Одержано 25.04.2020 пАШкеВиЧ галина олександрівна, доктор біо логічних наук, cтарший науковий співробітник, бо танічний музей Науково-природничого музею НАН України, вул. б. Хмельницького, 15, Київ, 01030, Україна. PASHKEVYCH Galyna O., Doctor of Biology Sciences, Senior researcher, Botanical Museum of the National Museum of Natural History of the National Academy of Science of Ukraine, Bohdan Khmelnitskii str., 15, Kyiv, 01030, Ukraine. E-mail: galina.pashkevich@gmail.com.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187367
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2227-4952
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:45:47Z
publishDate	2020
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Пашкевич, Г.О. 2022-12-24T15:11:46Z 2022-12-24T15:11:46Z 2020 Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні / Г.О. Пашкевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 292-298. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2020.04.24 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187367 [561:902](477) Палеоетноботанічні дослідження, розпочаті в Інституті археології АН УРСР в кінці 1970-х рр. на пропозицію Д. Я. Телегіна, співпали з часом становлення палеоетноботаніки (археоботаніки) як науки. За майже сорокарічний період досліджень отримано для території України характеристику складу культурних рослин та супроводжуючих бур’янів від неоліту до середньовіччя включно. Поява в останні десятиріччя в руках археоботаніків Європи нового інструментарію (скануючий електронний мікроскоп), нових методів досліджень викопних решток рослин (хімічний аналіз мікрорешток за допомогою мас-спектрометра, генетичні дослідження давніх ДНК, аналіз стабільних ізотопів та ін.) значно розширили результативність вже опублікованих даних. The territory of Ukraine was the first on the path of the Neolithic tribes to the territory of the East European Plain. These tribes brought here cultivated plants with the skills of their cultivation (hulled wheat, barley, legumes) from the center of origin, from Asia Minor through the Balkan Peninsula. N. I. Vavilov considered that the territory of Ukraine together with Moldova was one of the ancient places of farmers culture. He received confirmation of his assumption about the existence of crops of ancient hulled wheat in the closed mountainous regions of the Carpathians. In 1940 he found a hulled wheat Triticum dicoccum in the vicinity of the village of Putila near Chernivtsi. Recently thanks to modern research and radiocarbon dates on charred broomcorn millet grains Ukraine has a gateway through which millet from China, the birthplace of its origin, has spread to Europe. The earliest radiocarbon date (1631—1455 cal BC) in Europe is coming from the site Vinogradnyi Sad of Sabatynivka culture, Bronze Age. This date was received thanks to the European program «When and Where broomcorn millet arrived in Europe». Reports of much earlier occurrences of millet in Neolithic — Early Bronze Age (6th — early 3rd millennium BC) were almost entirely based on millet-looking impressions in pottery, daub and figurines. A recent re-examination of these impressions on figurines from the Usatovo culture with using a scanning electron microscope excluded millet grains as a source for some of the imprints. European researchers show great interest in archaeobotanical records of the crop from archaeological excavations of the territory of Ukraine. The use of modern research methods such as a scanning electron microscope, stable isotope evidence, modernized radiocarbon dating, chemical analysis of microparticles using a mass spectrometer, and analysis of DNA will allow a new look at the earliest obtained results. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Археологія і природничі науки Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні The Current State of Archaeobotanical Study in Ukraine Article published earlier
spellingShingle	Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні Пашкевич, Г.О. Археологія і природничі науки
title	Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні
title_alt	The Current State of Archaeobotanical Study in Ukraine
title_full	Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні
title_fullStr	Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні
title_full_unstemmed	Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні
title_short	Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні
title_sort	сучасний стан археоботанічних досліджень в україні
topic	Археологія і природничі науки
topic_facet	Археологія і природничі науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187367
work_keys_str_mv	AT paškevičgo sučasniistanarheobotaníčnihdoslídženʹvukraíní AT paškevičgo thecurrentstateofarchaeobotanicalstudyinukraine

Сучасний стан археоботанічних досліджень в Україні

Institution

Similar Items