Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України

Стаття присвячена аналізу епохи культуротворення в українській археології кам’яної доби, а також важливої ролі видатного українського археолога Д. Я. Телегіна в дослідженні мезоліту України зазначеного періоду. At the beginning of the 20th century the West European Scholars O. Spengler and А. Toyn...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія і давня історія України
Date:	2020
Main Author:	Залізняк, Л.Л.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2020
Subjects:	Науковий спадок Д. Я. Телегіна
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187369
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України / Л.Л. Залізняк // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 16-23. — Бібліогр.: 55 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187369
record_format	dspace
spelling	Залізняк, Л.Л. 2022-12-24T15:11:59Z 2022-12-24T15:11:59Z 2020 Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України / Л.Л. Залізняк // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 16-23. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2020.04.01 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187369 [929:903’12](477) Стаття присвячена аналізу епохи культуротворення в українській археології кам’яної доби, а також важливої ролі видатного українського археолога Д. Я. Телегіна в дослідженні мезоліту України зазначеного періоду. At the beginning of the 20th century the West European Scholars O. Spengler and А. Toynbee introduced a new мultichoice vision of the World history. In the western archaeology of the interwar period it resulted in rejection of the global stages of the development of the primitive state and mass distinguishing of the numerous local cultures. Іn the course of time the stage-schematic concepts of the culture development have progressively shown a trend to a concept of the locality not only in Western but in Eastern Europe too. The 1970s is notable for a start of the cultures distinguishing boom in the Mesolithic history of the European part of the Soviet Union. Rapid process of distinguishing of the local cultures spread all over European continent having fundamentally changed cultural-historical map of the Mesolithic Europe. The 70s are marked by publishing of numerous monographs dedicated to cultural differentiation and periodization of some regions of the Central-East Europe. These problems have come to dominate at the international congresses and conferences. Congress in 1973 in Warsaw or conference in Leningrad in 1974 might serve as examples. As a result of new culturalperiodizational researches the Mesolithic map of Europe has become extremely variegated and subject to changes almost every year. The process of cultural distinguishing in the Mesolithic studies in Ukraine and Russia was especially stimulated by the achievements of the Polish and the Lithuanian scholars in 1960—70s. A head of Stone Age department of Archaeology Institute of NAS of Ukraine prof. D. Ya. Telehin take active part at distinguishing of the local Mesolithic cultures of Ukraine. The final transfer of D. Ya. Telehin to the positions of locality is demonstrated in his main work, generalizing monograph on the Ukraine Mesolithic in 1982. The researcher in this work has already distinguished near 20 original cultures and types of the monuments developed within two chronological both early and late stages of the Mesolithic in Ukraine. Developing periodization of the Mesolithic of the Ukraine D. Telehin stimulated regional researches directing the youth to study the Mesolithic of separate regions or cultural communities. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Науковий спадок Д. Я. Телегіна Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України D. Ya. Telehin and the Era of Cultural Formation in Mesolithic Study of Ukraine Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України
spellingShingle	Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України Залізняк, Л.Л. Науковий спадок Д. Я. Телегіна
title_short	Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України
title_full	Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України
title_fullStr	Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України
title_full_unstemmed	Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України
title_sort	д. я. телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві україни
author	Залізняк, Л.Л.
author_facet	Залізняк, Л.Л.
topic	Науковий спадок Д. Я. Телегіна
topic_facet	Науковий спадок Д. Я. Телегіна
publishDate	2020
language	Ukrainian
container_title	Археологія і давня історія України
publisher	Інститут археології НАН України
format	Article
title_alt	D. Ya. Telehin and the Era of Cultural Formation in Mesolithic Study of Ukraine
description	Стаття присвячена аналізу епохи культуротворення в українській археології кам’яної доби, а також важливої ролі видатного українського археолога Д. Я. Телегіна в дослідженні мезоліту України зазначеного періоду. At the beginning of the 20th century the West European Scholars O. Spengler and А. Toynbee introduced a new мultichoice vision of the World history. In the western archaeology of the interwar period it resulted in rejection of the global stages of the development of the primitive state and mass distinguishing of the numerous local cultures. Іn the course of time the stage-schematic concepts of the culture development have progressively shown a trend to a concept of the locality not only in Western but in Eastern Europe too. The 1970s is notable for a start of the cultures distinguishing boom in the Mesolithic history of the European part of the Soviet Union. Rapid process of distinguishing of the local cultures spread all over European continent having fundamentally changed cultural-historical map of the Mesolithic Europe. The 70s are marked by publishing of numerous monographs dedicated to cultural differentiation and periodization of some regions of the Central-East Europe. These problems have come to dominate at the international congresses and conferences. Congress in 1973 in Warsaw or conference in Leningrad in 1974 might serve as examples. As a result of new culturalperiodizational researches the Mesolithic map of Europe has become extremely variegated and subject to changes almost every year. The process of cultural distinguishing in the Mesolithic studies in Ukraine and Russia was especially stimulated by the achievements of the Polish and the Lithuanian scholars in 1960—70s. A head of Stone Age department of Archaeology Institute of NAS of Ukraine prof. D. Ya. Telehin take active part at distinguishing of the local Mesolithic cultures of Ukraine. The final transfer of D. Ya. Telehin to the positions of locality is demonstrated in his main work, generalizing monograph on the Ukraine Mesolithic in 1982. The researcher in this work has already distinguished near 20 original cultures and types of the monuments developed within two chronological both early and late stages of the Mesolithic in Ukraine. Developing periodization of the Mesolithic of the Ukraine D. Telehin stimulated regional researches directing the youth to study the Mesolithic of separate regions or cultural communities.
issn	2227-4952
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187369
citation_txt	Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України / Л.Л. Залізняк // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 16-23. — Бібліогр.: 55 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT zalíznâkll dâtelegínídobakulʹturotvorennâvmezolítoznavstvíukraíni AT zalíznâkll dyatelehinandtheeraofculturalformationinmesolithicstudyofukraine
first_indexed	2025-11-26T01:45:40Z
last_indexed	2025-11-26T01:45:40Z
_version_	1850606118941753344
fulltext	16 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) УДК [929:903’12](477) DOI: 10.37445/adiu.2020.04.01 Л. Л. Залізняк д. Я. телегін і доБА кУльтУротВореннЯ В МеЗолітоЗнАВстВі УкрАїни Науковий спадок д. Я. ТелегіНа Стаття присвячена аналізу епохи культурот- ворення в українській археології кам’яної доби, а також важливої ролі видатного українського архе- олога Д. Я. Телегіна в дослідженні мезоліту Украї- ни зазначеного періоду. ключові слова: Д. Я. Телегін, мезоліт, концеп- ції стадіальності та локальності, археологічна культура. Д. Я. Телегін — видатний археолог-первіс ник України другої половини ХХ ст. Це почесне місце в ієрархії археологів Радянської України дослідник посів не лише через те, що протя гом майже 20 років (з 1968 по 1987 р.) очолю вав провідну наукову структуру по вивченню кам’яної доби України — відділ археології кам’яного віку Інституту археології АН УРСР. визначальними рисами Дмитра Яковича, як вченого були відданість науці, багатогран ність археологічних інтересів та надзвичайна працездатність. Саме завдяки цим якостям дослідник став визнаним авторитетом в галузі первісної археології південного заходу Східної європи. Серед головних напрямків наукової діяль ності Д. Я. Телегіна важливе місце посідали дослідження в галузі культурної диферен ціації та періодизації пізніх періодів кам’яної доби України на основі систематизації вели чезного обсягу археологічних матеріалів ме золіту, неоліту та енеоліту регіону. Активне наукове життя дослідника припадає на 1960— 80-ті рр. — епоху культуротворення в археоло гії Центральної та Східної європи. Як активно діючий археолог Дмитро Якович став одним з лідерів цього напрямку в археології України. Якщо в. М. Гладилін був ідеологом розробки культурно-хронологічної періодизації серед нього палеоліту України, в. М. Даниленко — неоліту, то Д. Я. Телегін активно діяв у царині культуротворення мезоліту, неоліту і навіть енеоліту південного заходу Східної європи. теоретичне підґрунтя концепції локаль- ності в археології. Активну наукову діяль ність дослідника в галузі культуротворення та розробки періодизаційних схем слід розгляда ти в контексті глобальних наукових процесів, що у другій половині ХХ ст. розгорнулися в археології усієї Центрально-Східної європи. Як відомо, протягом минулого століття сталася принципова зміна уявлень про історичний про цес, а саме відхід від стадіальної або формацій ної парадигми до концепції багатоваріантності всесвітньої історії, що безпосередньо відбилося на періодизаційних побудовах археологів. Стадіальна або формаційна концепція історії людства склалася в ХІХ ст. в умовах пануван ня еволюціонізму в науці. Епохальне відкрит тя чарльзом Дарвіном та іншими біологами закономірностей розвитку життя на землі ра дикально вплинуло на тогочасну наукову дум ку. закони і принципи біологічної еволюції від найпростіших одноклітинних організмів до все більш складних форм життя почали переноси ти на інші галузі науки, зокрема в марксистсь ку версію історії. Еволюціонізм у поглядах істориків-марк систів проявився, перш за все, в баченні іс торії людства як безперервного, поступового, прогресивно-стадіального процесу. Іншими словами, марксистська історична концепція декларувала наявність глобальних і послідов них соціально-економічних етапів розвитку людства — універсальних історичних стадій або соціально-економічних формацій: первіс© Л. Л. зАЛІзНЯК, 2020 17ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Залізняк, Л. Л. Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України но-общинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної, комуністичної. Історія уявля лася як безперервний і прогресивний процес розвитку від простого до складного, що із зро зумілих причин, нагадував еволюцію життя на землі за ч. Дарвіном. На початку ХХ ст. на заході зародилася і бурхливо розвивалася історіософія, яка запе речувала прямолінійно-стадіальний розвиток людства, відстоюючи багатоваріантність істо ричного процесу. Тобто, виявилося, що ріка сві тової історії не є потужним єдиним потоком, як уявляли історики-марксисти, а складається з окремих рукавів. Людство постійно продукува ло і продукує різноманітні форми історичного буття, які одні дослідники називають культу рами, інші цивілізаціями. Існуючи синхронно і паралельно цивілізації розвиваються власним шляхом, взаємодіють і конкурують між собою за місце під сонцем. Фундаторами цих поглядів на заході були Освальд Шпенглер та Арнольд Тойнбі, а од ним з їх послідовником та популяризатором в СРСР — Лев Гумільов. Оскільки цей підхід за перечував фундаментальні складові марксист ської історичної концепції, зокрема стадіаль ність, праці О. Шпенглера та А. Тойнбі стали доступними радянському читачеві лише після розпаду СРСР. Принцип багатоваріантності історичного розвитку людства поширився і на його най давніше первісне минуле. замість тотальних стадій розвитку за кам’яної доби (оріньякська, солютрейська, граветська, мадленська, азиль ська, тарденуазька тощо) археологи заходу по чали виділять окремі локальні культури, які часом називали тими ж самими назвами, які ще недавно носили колишні стадії. Причому, із зрозумілих причин, відхід археологів від кон цепції стадіальності до багатоваріантної версії минулого на заході європи стався раніше у довоєнний час, а на сході антимарксистські по своїй суті ідеї перемогли значно пізніше — в останній третині минулого століття. Тому епо ха масового культуротворення в археології, що розпочалася на заході європи у першій поло вині ХХ ст. докотилася до сходу континенту лише у другій половині ХХ ст. за історіографічною традицією Східної єв ропи концепція локальності прийшла на зміну стадіальності в розумінні культурно-історич них процесів за доби каменю, значною мірою, завдяки роботам О. М. Рогачова. Хоча насправ ді, як зазначалося, згадана трансформація дум ки радянських палеолітознавців була окремим проявом глобального процесу зміни парадигми всесвітньої історії. Як зазначалося, сформована ще у ХІХ ст. класиками марксизму на засадах еволюціонізму ч. Дарвіна стадіальна або фор маційна версія світової історії протягом ХХ ст. завдяки працям Освальда Шпенглера та Ар нольда Тойнбі була замінена концепцією бага товаріантності історичного процесу або цивілі заційним підходом до нього. Саме багатоваріантність усесвітньої історії, яка визнає різноманіття культурних проявів, стала теоретичним підґрунтям для виділення численних археологічних культур, але не як хронологічних фаз чи глобальних історичних стадій, а як паралельно існуючих локальних проявів історичного процесу в матеріальній культурі стародавніх спільнот. Поширення ідей багатоваріантності всесвітньої історії у ХХ ст. призвело до масового виділення археологічних культур спочатку в західній та Центральній, а потім і в Східній європі. Від стадіальності до локальності в ме- золітознавстві східної Європи. Оскільки фундаторами стадіальної або формаційної па радигми історії були класики марксизму, то цей релікт еволюціонізму ХІХ ст. законсерву вався в СРСР аж до його розпаду, гальмуючи поширення ідей багатоваріантності минулого і в археології. На цих вже застарілих на сере дину ХХ ст. концептуальних позиціях стояли такі авторитети палеолітознавства СРСР як П. П. єфименко, С. М. зам’ятнін та ін. На за садах стадіальності були побудовані тогочас ні періодизації кам’яного віку України. Так, є. Ю. Кричевський у своїй праці 1949 р. роз глядав мезоліт України як єдину культуру, яка пройшла кілька хронологічних фаз розвитку. О. П. черниш також був послідовним при бічником концепції стадіальності у розвит ку матеріальної культури. На його думку в Подністров’ї від мустьє до мезоліту розвивала ся єдина молодовська культура, яка послідовно проходила окремі фази, зафіксовані в числен них культурних шарах дністровських стоянок кам’яної доби. зокрема О. П. черниш (1975, с. 132) виділяв дністровську мезолітичну куль туру, яка на його думку, мала чотири послідов ні фази розвитку: молодовську, оселівську, ата цьку та фрумушицьку. Однак, стадіально-схематичні уявлення про розвиток матеріальної культури потроху пос тупалися концепції локальності. величезне різноманіття накопичених на цей час архео логічних решток наочно показало відсутність синхронних змін єдиної матеріальної культури з плином часу. виявилося, що одночасово в різ них регіонах європи мешкали носії різних куль турних традицій. Причому, дослідники Східної європи спочатку виділяли територіальні групи мезоліту, які лише з 1980-х рр. остаточно набу ли статусу археологічних культур. Першим симптомом відходу від еволю ціоністсько-стадіальних схем у Східній європі можна вважати виділення територіальних груп мезолітичних пам’яток (південноруську, західноруську, окську), яке розпочав П. П. єфі менко у програмній для мезолітознавства Схід ної європи статті 1924 р. і розвинув М. Я. Ру динський у працях 1928, 1931 рр. Розвиваючи 18 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Науковий спадок Д. Я. Телегіна цю тричленну схему територіального поділу мезоліту Східної європи М. в. воєводський (1950) першим поставив питання про наявність племінного устрою в мезоліті. Дослідник відмо вився від раніше визнаною ним (1934) єдиної свідерської стадії мезоліту європи. він виділив західносвідерську та східносвідерську області, які вцілому відповідають західноруській та ок ській групам мезоліту П. П. єфіменка. Крим та степове Лівобережжя М. в. воєводський відніс до окремої культурної області. він же першим написав про окремі культури східноєвропейсь кого мезоліту. «На основі єдиної матеріальної культури пізнього палеоліту виникла низка культур (деснянська, шан-кобинська, мурзак-кобинсь- ка)… Територія деснянської та кримської культур приблизно дорівнює території неолі- тичних культур Східної Європи — районів, без сумніву, заселених окремими племенами. Це свідчить про виникнення племінної організа- ції в мезоліті…» (воеводский 1950, с. 119). за значимо, що у цей же час російський дослідник О. Я. брюсов (1952) виділив окремі культури в неоліті півночі Східної європи, інтерпретуючи їх як сліди мешкання окремих племен. Пізніше ці погляди розвивав О. О. Формо зов (1959), який розкопував стоянку Пісочний Рів у 1940, 1945—1947 рр. під керівництвом М. в. воєводського (воеводский, Формозов 1950). До згаданих культур він додав свідеро- тарденуазьку, надпорізьку та донецьку, в яких бачив «племена, що формуються». відмова М. в. воєводського 1950 р. від єди ної свідерської стадії на користь локальних культурних проявів зумовлена поступовою заміною стадіально-схематичних уявлень про розвиток первісного суспільства концепцією локальності. Перемогу останньої в радянсько му палеолітознавстві традиційно пов’язують зі згадуваною статтею А. М. Рогачова 1957 р. Як зазначалося, у західній європі це стало ся значно раніше ніж у Східній, у міжвоєнний період, коли західноєвропейські дослідники кам’яної доби почали виділяти окремі археоло гічні культури. Так, Д. Гаррод з 1938 р. вбача ла в оріньякській, граветській та солютрейсь кій стадіях пізнього палеоліту європи окремі археологічні культури з відповідними назва ми. Приблизно у цей же час Г. Кларк, А. Руст, Г. Швабедіссен, С. Круковський, Л. Козловсь кий та інші дослідники виділили у Прибалти ці локальні культури Гамбург, Федермессер, Лінгбі, Аренсбург, Свідер. Ці розробки західних вчених відіграли важливу роль у переході в повоєнний час ра дянських археологів до вивчення локальних особливостей кам’яної доби Східної європи та виділення в межах глобальних стадій окремих археологічних культур. «залізна завіса», що відгороджувала Ра дянський Союз від європи, не повністю ізолю вала радянську археологію від світової. Тому дослідження фінального палеоліту в Литві, бі лорусі, Україні відбувалося хоча й з певним за пізненням, але в руслі загальноєвропейських тенденцій. більше того, виразно простежуєть ся прогресивний вплив на радянське мезолі тознавство європейської науки, що на середи ну ХХ ст. досягла особливо великих успіхів у вивченні кам’яної доби Північнонімецької та Польської низин. Із 1960-х рр. розпочався бум культуротво рення у мезолітознавстві європейської части ни СРСР, який з перемінним успіхом тривав до кінця століття. його початок знаменував вихід у 1966 р. відомої збірки статей з мезоліту СРСР «У истоков древних культур. Эпоха мезо лита» (Гурина ред. 1966), яка є наочним дока зом прогресивного впливу європейської науки на радянське мезолітознавство. Саме це солід не наукове видання стало наріжним каменем сучасної концепції культурно-хронологічного членування фінального палеоліту та мезоліту Східної європи. Показово, що книгу відкривають оглядові статті з періодизації та культурної диферен ціації мезоліту Польщі та Німеччини. Їх авто ри Н. М. Гуріна та Л. Я. Крижевська не лише знайомлять читача з новітніми на той час пе ріодизаціями пам’яток кам’яної доби західної та Південної балтії, але намагаються знай ти в них відповідники матеріалам з території Литви та білорусі. А стаття П. М. Долуханова «Палеогеография мезолита Северной європы», фактично, є синтетичним реферативним уза гальненням розробок західних палеогеографів із метою ознайомлення радянських мезолітоз навців з досягненнями європейської науки. Го ловним інструментом культурно-хронологічної інтерпретації нових археологічних комплексів з різних регіонів Східної європи у збірці є їх порівняння з більш вивченими матеріалами фі нальнопалеолітичних пам’яток Польщі, Німеч чини, Данії (статті Р. К. Римантене, І. А. Лозе, в. Д. будька, Л. Ю. Янітса, Д. Я. Телегіна). Цей збірник символізував перехід мезоліт чиків СРСР з позицій стадіального підходу до первісної історії до концепції локальності, до усвідомлення багатоваріантності розвитку людського суспільства в далекому минулому. бурхливий процес виділення локальних культур поширився на увесь європейський континент, що докорінно змінило культурно- історичну карту мезолітичної європи. 70-ті рр. відзначені виходом серії монографій присвяче них культурній диференціації та періодизації мезоліту окремих регіонів Центрально-Східної європи — Польщі (Kozlowski 1972; 1975; Schild 1975; Wieckowska 1973; 1975), Литви (Риманте не 1971). Ця проблематика стає домінуючою на міжнародних конгресах та конференціях. При кладом може служити варшавський конгрес 1973 р. чи Ленінградська конференція 1974 р., 19ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Залізняк, Л. Л. Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України в яких активну участь з доповідями брав і Д. Я. Телегін. Мезолітична карта європи стає надзвичайно строкатою і змінюється мало не щорічно внаслідок появи нових культурно-пе ріодизаційних досліджень. Особливо суттєво стимулювали культурот ворчі процеси в мезолітознавстві України та Росії успіхи польських (Kozlowski 1972, 1975; Wieckowska 1973, 1975; Shilde 1975) та литовсь ких (Римантене 1966, 1971) дослідників 1960— 70-х рр. з ними радянських археологів знайо мить монографія Л. в. Кольцова 1977 р. Таким чином, попри пріснопам’ятну «залізну завісу» радянське мезолітознавство розвивалося під прогресивним впливом археології заходу. Бум культуротворення 1970—80-х рр. в Україні. Як зазначалося, згадані культурот ворчі дослідження в археології кам’яної доби різних країн європи у минулому столітті були закономірним результатом заміни архаїчних стадіальних схем первісної історії новітнім ро зумінням багатоваріантності шляхів культур но-історичного розвитку людства з найдавні ших часів. Остаточний відхід від стадіального ро зуміння культурних явищ мезоліту на пози ції локальності в Україні знаменували роботи в. М. Даниленка (1969; 1986), в. Н. Станка (1971; 1972), Л. Л. залізняка (1976; 1977; 1978), Д. Я. Телегіна (1982). в галузі неолітознавства цей процес в українській археології пов’язаний з працями в. М. Даниленка (1969), Д. Я. Теле гіна (1968), в. І. Непріної (1974). бум культуротворення в мезолітознавстві сягнув України на початку 1970-х рр., але його пік припав на 1970—80-ті рр. Однією з провід них фігур у цих культурологічних досліджен нях був завідувач відділу кам’яної доби ІА АН УРСР Д. Я. Телегін. Під його безпосереднім впливом сформувалася ціла школа молодих українських дослідників мезоліту, які відкри ли і розкопали десятки яскравих мезолітичних пам’яток, на матеріалах яких у другій поло вині ХХ ст. було виділено близько 15 культур фінального палеоліту та мезоліту України та прилеглих територій. Автор цих рядків добре пам’ятає як у 1972 р. після служби в армії потрапив у відділ первіс ної археології, який очолював Д. Я. Телегін. Мало не наступного дня завідувач відділу за пропонував новоспеченому лаборанту обрати один з регіонів України для вивчення мезоліту з перспективою вступу до аспірантури для на писання кандидатської дисертації. Я відповів, що працюючи з в. М. Гладиліним планував спеціалізуватися в галузі середнього палеолі ту. «Середній палеоліт неактуальний у моєму відділі. Нам потрібні мезолітчики», — відповів завідувач. Після певних сумнівів я погодився з пропозицією Д. Я. Телегіна і обрав Полісся, як найближчий до Києва регіон, адже місто розташоване на його південній межі. До того ж на той час я вже мав один виразний поліський мезолітичний комплекс зі стоянки Таценки під Києвом, яку досліджував у складі археологіч ного гуртка, очолюваного в. М. Гладиліним. згодом Дмитро Якович у особистій бесіді по яснив чому мезолітична проблематика на по чатку 1970-х рр. раптово стала актуальною у відділі кам’яної доби. У 1969 р. вийшла друком вже згадувана культова книга неолітчиків Ук раїни останньої третини ХХ ст. «Неолит Украи ны» в.М.Даниленка, з яким у Дмитра Яковича точилися тривалі дискусії відносно неоліту Ук раїни. «Тоді я вирішив написати монографію з альтернативною в. М. Даниленку версією неоліту країни», — розповідав Д. Я. Телегін. Однак з’ясувалося, що ми на той час не мали Ігрень, 1974 р., учасники Мезолітичної експедиції Д. Я. Телегіна 20 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Науковий спадок Д. Я. Телегіна уявлення про мезолітичне підґрунтя неоліту України, через зародковий стан нашого мезолі тознавства. У пошуках підґрунтя неоліту України Д. Я. Телегін почав стимулювати вивчення мезоліту в регіонах, залучаючи до цього мо лодь. Мені дісталося Полісся, О. Ф. Гореліку з Луганську — Донбас, також до відділу взя ли аспіранта в. М. Степаненка для вивчення кукрекської культури Криму. Пізніше з’явився Г. в. Охріменко, який вивчав мезоліт та не оліт волині, а також М. П. Оленковський, що відкрив, дослідив і видав численні пам’ятки Нижнього Дніпра та Присивашшя. Пізні ше, на межі 1970—80-х рр. у відділі Дмитра Яковича з’явилося ще двоє молоді мезолітчи ки — Д. Ю. Нужний (1992) та О. О. Яневич (1984; 1987). Із 1990-х рр. до пошуків і розкопок мезолітичних стоянок України приєдналися в. О. Манько (1997) з Луганська та І. М. Гав риленко (2000) з Полтави. Справжньою школою підготовки молодих каміньщиків стали багаторічні дослідження Мезолітичної експедиції ІА АН УРСР на чолі з Д. Я. Телегіним унікальних мезолітичних землянок на півострові Ігрень, що на східній околиці Дніпропетровська (нині Дніпро). Під час тривалих розкопок на Ігрені (1973—1976, 1978, 1982, 1986, 1988, 1990 рр.) була розробле на ефективна методика дослідження складних житлових об’єктів доби мезоліту, а починаю чі дослідники кам’яної доби (Л. Л. залізняк, С. А. балакін, Д. Ю. Нужний, в. М. Степанчук, О. О. Яневич та ін.) отримали безцінний досвід польової археології. Ще однією пам’яткою, на розкопках якої у 1970—80-ті рр. проходило ста новлення нової генерації мезолітчиків відділу кам’яної доби Інституту археології АН УРСР була мезолітична стоянка в бухті Ласпі на пів денному березі Криму. У 1970-х рр. паралельно Київській формувала ся Одеська школа дослідників мезоліту Північно- західного Надчорномор’я на чолі з в. Н. Станко. Її активними учасниками були С. О. Дворянинов, І. в. Сапожников, Г. в. Сапожникова, С. П. Смо льянинова, які зробили вагомий внесок у вивчен ня мезоліту Північно-західного Надчорномор’я. Мезоліт західної України у 1970—90-х рр. плід но вивчали львівські дослідники Л. Г. Мацкевий (1991) та в. М. Конопля. Наслідком згаданого буму культуротворення став вихід у 1980—90-ті рр. великої серії моно графій присвячених культурній диференціа ції та періодизації фінальнопалеолітичних та мезолітичних пам’яток України (Телегін 1982; 1985; 2002; Станко 1982; залізняк 1984; 1986; 1989; 1991; 1995; 1997; 1998; 1999; 2005; 2009; Мацкевий 1991; Оленковский 1991; 2000; Нуж ний 1992; Горелик 2001). завдяки колективним зусиллям згаданих дослідників була створена потужна джерельна база мезоліту України, на основі якої розроблена сучасна періодизаційна схема мезоліту регіону. періодизація мезоліту України д. Я. те- легіна. Принципова зміна поглядів на історич ний процес у первісну добу була сприйнята не усіма українськими дослідниками старої повоєн ної генерації. зокрема на позиціях стадіальності до кінця життя лишався О. П. черниш. Однак Д. Я. Телегін сприйняв нові віяння ще у 1970— 80-ті рр., коли активно долучився до виділен ня археологічних культур в мезоліті та неоліті України та сусідніх територій. Непростий про цес трансформації поглядів зрілого дослідника демонструють його узагальнюючі праці. з них видно, що на початковому етапі свої мезолітич них штудій у 1960—70 рр. дослідник виділяв територіальні групи, які в його працях лише у 1980-х рр. набули статусу археологічних куль тур (Телегин 1966; 1973). Д. Я. Телегін у своїх оглядах мезоліту Ук раїни 1966 та 1973 рр. слідом за П. П. єфімен ком, М. Я. Рудинським, М. в. воєводським, О. О. Формозовим виділяв дві зони. У його пра ці 1966 р. в межах південноруської зони фігурує три окремі територіальні групи пам’яток: воли но-донецька, приазовсько-кримська степова та гірсько-кримська. На західній волині Д. Я. Те легін бачив «область свідеро-хвалибоговицької культури», пов’язану з мезолітом балтії. У статті 1973 р. Д. Я. Телегін розвинув і пог либив свою схему культурно-територіального поділу мезоліту України. в межах північної, на званої в роботі донецько-прип’ятською, зони до слідник розрізняв донецьку, деснянсько-сожсь ку та волинську територіальні групи пам’яток. До південної, надчорноморсько-капсійської зони увійшли крім чотирьох територіальних груп стоянок (дніпро-прип’ятської, надпорозько-ліво бережної, гірсько-кримської та фрумушицької) Ласпі 7, 1983 р., Дмитро Якович досліджує мезоліт бухти Ласпі 21ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Залізняк, Л. Л. Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України ще дві археологічні культури — гребениківська та пам’ятки кукрецького типу. Остаточний перехід Д. Я. Телегіна на пози ції локальності демонструє його головна праця в галузі мезолітознавства України — узагаль нююча монографія 1982 р. в ній вчений виді ляє вже не територіальні групи, а близько 20 своєрідних культур та типів пам’яток, що розви валися в межах двох хронологічних етапів ме золіту України — раннього та пізнього. в куль турно-територіальному сенсі ці спільноти були включені до південної азово-чорноморської та північної полісько-лісостепової зон мезоліту України. в межах азово-чорноморської зони виділено вісім мезолітичних культур та типів пам’яток: гірськокримська культура з двома етапами (шанкобинським та мурзаккобинсь ким), стоянки типів білоліського, рогалицько- осокорівського, ненаситецького, моспинсько го, сюреньського, а також гребениківську та кукрецьку культури. До полісько-лісостепової зони віднесено 9 окремих культурних спіль нот: дніпро-прип’ятська та донецька культу ри і пам’ятки типу Нобель, Смячка, Народи чі, Кудлаївка, Минівський Яр, Пісочний Рів, Оселівка. Дослідник зробив спробу розглянути ці культурні спільноти на тлі європейського мезоліту (Телегін 1982, с. 223—225). безумовною заслугою Д. Я. Телегіна є те, що працюючи над періодизацією мезоліту всієї України дослідник стимулював регіональні до слідження, спрямовуючи молодь на вивчення кам’яної доби окремих регіонів чи культурних спільнот країни. внаслідок масштабних досліджень 1970— 80-х рр. створена сучасна періодизаційна схе ма фінального палеоліту та мезоліту регіону, а Україна стала однією з найбільш вивчених у зазначеній галузі країн Центрально-Східної європи. Напрацювання українських дослідни ків мезоліту широко відомі за межами України і використовуються колегами з білорусі, Росії, Литви, Латвії, Польщі для розробки власних періодизаційних схем фінального палеоліту та мезоліту. Одним з головних координаторів цих колективних масштабних досліджень українсь ких археологів був видатний український архе олог-первісник Д. Я. Телегін. літерАтУрА брюсов, А. Я. 1952. Очерки по истории племен Европейской части СССР в неолитическую эпоху. Москва: АН СССР. воеводский, М. в. 1934. К вопросу о развитии эпипалеолита в восточной Европе. Советская архе- ология, 5, с. 144-150. воеводский, М. в. 1950. Мезолитические культу ры восточной Европы. Краткие сообщения ИИМК, 31, с. 96-120. воеводский, М. в., Формозов, А. А. 1950. Стоянка Песочный Ров на реке Десне. Краткие сообщения ИИМК, 35, с. 42-54. Гавриленко, І. М. 2000. Зимівниківська археоло- гічна культура. Полтава: Асмі. Горелiк, О. Ф. 1979. Новi пам’ятки мезолiту i не олiту на Сiверському Дiнцi. Археологія, 29, с. 73-79. Горелик, А. Ф. 2001. Памятники Рогаликско- Передельского района. Проблемы финального па- леолита Юго-Восточной Украины. Киев; Луганск: РИО ЛИвД. Гурина, Н. Н. (ред.). 1966. У истоков древних культур. Эпоха мезолита. Материалы и исследова ния по археологии СССР, 126. Москва: Наука. Даниленко, в. Н. 1969. Неолит Украины. Київ: Наукова думка. Даниленко, в. М. 1986. Кам’яна могила. Київ: Наукова думка. Ефименко, П. П. 1924. Мелкие кремневые орудия геометрических и иных своеобразных очертаний в рус ских стоянках ранненеолитического возраста. Русский антропологический журнал, 13, 3—4, с. 211-228. залiзняк, Л. Л. 1976. Мезолiтичнi пам’ятки типу Таценки-Кудлаївка. Археологія, 20, с. 60-66. зализняк, Л. Л. 1977. Мезолит восточной волы ни и Киевского Поднепровья в свете новых иссле дований. в: баран, в. Д. (ред.). Новые исследования археологических памятников на Украине. Київ: На укова думка, с. 23-44. залiзняк, Л. Л. 1978. Рудоострiвська мезолiтична культура. Археологія, 25, с. 12-21. зализняк, Л. Л. 1984. Мезолит Юго-Восточного Полесья. Киев: Наукова думка. зализняк, Л. Л. 1986. Культурно-хронологичес кая периодизация мезолита Новгород-Северского Полесья. в: Гладких, М. И., Смирнов, С. в. (ред.). Памятники каменного века Левобережной Украи- ны. Киев: Наукова думка, с. 74-142. зализняк Л. Л. 1989. Охотники на северного оле- ня Украинского Полесья в эпоху финального палео- лита. Киев: Наукова думка. зализняк, Л. Л. 1991. Население Полесья в мезо- лите. Київ: Наукова думка. залізняк, Л. Л. 1998. Передісторія України Х— V тис. до н. е. Київ: бібліотека українця. залізняк, Л. Л. 1999. Фінальний палеоліт Пів- нічного-Заходу Східної Європи. Київ: НаУКМА. залізняк, Л. Л. 2005. Фінальний палеоліт і ме- золіт континентальної України. Кам’яна доба Ук раїни, 8. Київ: Шлях. залізняк, Л. Л. 2009. Мезоліт заходу Східної Єв- ропи. Кам’яна доба України, 12. Київ: Шлях. Кольцов, Л. в. 1977. Финальный палеолит и ме- золит Южной и Восточной Прибалтики. Москва: Наука. Манько, в. А. 1997. Финальнопалеолитичес кий комплекс стоянки Сабовка 1 в Северо-восточ ном Приазовье. в: Манько, в. А. (ред.). Древности Подонцов’я. Луганск: Осирис, с. 11-26. Мацкевой, Л. Г. 1991. Мезолит Запада Украины. Київ: Наукова думка. Неприна, в. И. 1976. Неолит ямочно-гребенча- той керамики на Украине. Киев: Наукова думка. Нужний, Д. Ю. 1992. Розвиток мiкролiтичної технiки в кам’яному вiцi. Київ: Наукова думка. Оленковський, М. П. 1980. Пiзньомезолiтичнi стоянки на Херсонщинi. Археологiя, 34, с. 114-116. Оленковский, Н. П. 1991. Поздний палеолит и мезолит Нижнего Днепра. Херсон: Ред.-изд. отдел управления по печати. Оленковський, М. П. 2000. Палеоліт та мезоліт Присивашшя. Проблеми епігравету України. Хер сон: Придніпров’я. 22 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Науковий спадок Д. Я. Телегіна Римантене-Яблонските, Р. К. 1966. Периодиза ция мезолитических стоянок Литвы. Материалы и исследования по археологии СССР, 126, с. 75-87. Римантене, Р. К. 1971 Палеолит и мезолит Литвы. вильнюс: Минтис. Рогачев, А. Н. 1957. Многослойные стоянки Кос тенко-борщевского района на Дону и проблема развития культуры в эпоху верхнего палеолита на Русской равнине. Материалы и исследования по ар- хеологии СССР, 59, с. 9-134. Рудинський, М. Я. 1928. До питання про культу ри мезолiтичноє доби на Українi. Антропологiя, 1, с. 73-91. Рудинський, М. Я. 1931. Деякi пiдсумки та най ближчi завдання палеолiтичних вивчень у межах УРСР. Антропологiя, 4, с. 145-184. Станко, в. Н. 1971. Мезолит Днестро-Дунайского междуречья. Материалы по археологии Северного Причерноморья, 7, с. 93-110. Станко, в. Н. 1972. Типы памятников и локаль ные культуры в мезолите Северного Причерно морья. Материалы и исследования по археологии СССР, 185, с. 252-261. Станко, в. Н. 1982. Мирное. Проблема мезолита степей Северного Причерноморья. Київ: Наукова думка. Телегин, Д. Я. 1966. Мезолит Левобережной Ук раины и его место в сложении днепро-донецкой не олитической культуры. Материалы и исследования по археологии СССР, 126, с. 99-107. Телегiн, Д. Я. 1968. Днiпро-донецька культура. Київ: Наукова думка. Телегин, Д. Я. 1973. Поздний мезолит — опыт культурно-хронологического членения памятников. In: Kozlowski, S. K. (ed.). The Mesolithic in Europe. Warsaw: Warsaw University, с. 531-549. Телегiн, Д. Я. 1982. Мезолiтичнi пам’ятки Ук- раїни. Київ: Наукова думка. Телегин, Д. Я. 1985. Памятники эпохи мезолита на территории Украинской ССР. Київ: Наукова думка. Телегін, Д. Я. 2002. Ігренське поселення на Подніпров’ї та проблема житлобудування в мезол- ті Східної Європи. Луганськ: Шлях. Формозов, А. А. 1959. Этнокультурные области на территории Европейской части СССР в камен- ном веке. Москва: АН СССР. черниш, О. П. 1975. Стародавнє населеня Поднiстров’я в добу мезолiту. Київ: Наукова думка. Яневич, А. А. 1984. Кукрекская стоянка Иванов ка в восточном Крыму. в: Телегин, Д. Я. (ред.). Ма- териалы каменного века на территории Украины. Киев: Наукова думка, с. 69-73. Яневич, О. О. 1987. Етапи розвитку культури Кукрек в Криму. Археологiя, 58, с. 7-18. Kozłowski, S. K. 1972. Pradzieje ziem Polskih od IX do V tysiaclecia p. n. e. Warszawa: Panstwowe Wydawnictwo Naukowe. Kozłowski, S. K. 1975. Cultural differentiation of Europe from 10th to 5th millenium b. c. Warsaw: War saw University Press. Schild, R. 1975. Pozny paleolit. In: Chmielewski, W, Schild, R, Wieçkowska, H (eds.). 1975. Prahistoria ziem Polskich. 1: Paleolit i mezolit. Wrocław: Zakład Narodowy imienia Ossolínskich, s. 159-338. Wieçkowska, H. 1973. Outline of the Division of Cultures of the Polish Mesolithic. In: Kozłowski, S. K. (ed.). The Mesolithic in Europe. Warsaw: Warsaw Uni versity Press, p. 595-612. Wieçkowska, H. 1975. Spolecznosci lowecko-ryback ie wczesnego holocenu. In: Chmielewski, W, Schild, R, Wieçkowska, H (eds.). 1975. Prahistoria ziem Polskich. 1: Paleolit i mezolit. Wrocław: Zakład Narodowy imi enia Ossolínskich, s. 339-438. Zaliznyak, L. L. 1995. The Swidrian Reindeer Hunters of Eastern Europe. Beitrage zur Ur- und Friihgeschichte Mitteleuropas, 5. Willkau-Hasslau: Beier & Beran. Zaliznyak, L. L. 1997. Mesolithic Forest Hunters in Ukrainian Polessye. British Archaeological Reports, International series, 659. Oxford: Tempus Reparatum. REFERENCES Bryusov, A. Ya. 1952. Ocherki po istorii plemen Evropejskoj chasti SSSR v neoliticheskuyu epokhi. Moskva: AN SSSR. Voevodskij, M. V. 1934. K voprosu o razvitii epipaleolita v Vostochnoj Evrope. Sovetskaya arkheologia, 5, s. 144-150. Voevodskij, M. V. 1950. Mezoliticheskie kul’tury Vostoch noj Evropy. Kratkie soobshheniya IIMK, 31, s. 96-120. Voevodskij, M. V., Formozov, A. A. 1950. Stoyanka Pesochnyj Rov na reke Desne. Kratkie soobshheniya IIMK, 35, s. 42-54. Gorelik, O. F. 1979. Novi pamyatki mezolitu i neolitu na Sivers’komu Dintci. Arkheologіa, 29, s. 73-79. Gorelik, A. F. 2001. Pamyatniki Rogaliksko-Peredel’skogo rajona. Problemy final’nogo paleolita Yugo-Vostochnoj Ukrainy. Kiev; Lugansk: RIO LIVD. Gurina, N. N. (ed.). 1966. U istokov drevnikh kul’tur. Epokha mezolita. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 126. Moskva: Nauka. Danilenko, V. N. 1969. Neolit Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka. Danilenko, V. M. 1986. Kamyana mogila. Kyiv: Naukova dumka. Efimenko, P. P. 1924. Melkie kremnevye orudiya geomet richeskikh i inykh svoeobraznykh ochertanij v russkikh stoy ankax ranneneoliticheskogo vozrasta. Russkij antropolog- icheskij zhurnal, 13, 3—4, s. 211-228. Zaliznyak, L. L. 1976. Mezolitichni pamyatki tipu Taczen ki-Kudlaivka. Arkheologіa, 20, s. 60-66. Zaliznyak, L. L. 1977. Mezolit Vostochnoj Volyni i Kievsko go Podneprovya v svete novykh issledovanij. In: Baran, V. D. (ed.). Novye issledovaniya arkheologicheskikh pamyatnikov na Ukraine. Kiev: Naukova dumka, s. 23-44. Zaliznyak, L. L. 1978. Rudoostrivs’ka mezolitichna kul’ tura. Arkheologіa, 25, s. 12-21. Zaliznyak, L. L. 1984. Mezolit Yugo-Vostochnogo Polesya. Kiev: Naukova dumka. Zaliznyak, L. L. 1986. Kul’turno-khronologicheskaya pe riodizacziya mezolita Novgorod-Severskogo Polesya. In: Gladkikh, M. I., Smirnov, S. V. (eds.). Pamyatniki kamennogo veka Levoberezhnoj Ukrainy. Kiev: Naukova dumka, s. 74-142. Zaliznyak, L. L. 1989. Okhotniki na severnogo olenya Ukrainskogo Polesya v epokhu final’nogo paleolita. Kiev: Nau kova dumka. Zaliznyak, L. L. 1991. Naselenie Polesya v mezolite. Kiev: Naukova dumka. Zalіznyak, L. L. 1998. Peredіstorіya Ukraini X—V tis. do n. e. Kiеv: Bіblіoteka ukraintsya. Zalіznyak, L. L. 1999. Fіnal’nij paleolіt Pіvnіchnogo-Za- khodu Skhіdnoi Еvropi. Kyiv: NaUKMA. Zalіznyak, L. L. 2005. Fіnal’nij paleolіt і mezolіt kontinental’noi Ukraini. Kamyana doba Ukrainy, 8. Kyiv: Sh lyakh. Zalіznyak, L. L. 2009. Mezolіt zakhodu Skhіdnoї Evropi. Kamyana doba Ukrainy, 12. Kyiv: Shlyakh. Kol’czov, L. V. 1977. Final’nyj paleolit i mezolit Yuzhnoj i Vostochnoj Pribaltiki. Moskva: Nauka. Man’ko, V. A. 1997. Final’nopaleoliticheskij kompleks stoyanki Sabovka 1 v Severo-Vostochnom Priazovye. In: Man’ko, V. A. (ed.). Drevnosti Podonczovya. Lugansk: Osiris, s. 11-26. Maczkevoj, L. G. 1991. Mezolit Zapada Ukrainy. Kiev: Naukova dumka. Neprina, V. I. 1976. Neolit yamochno-grebenchatoj keramiki na Ukraine. Kiev: Naukova dumka. Nuzhnij, D. Yu. 1992. Rozvitok mikrolitichnoї tekhniki v kamyanomu vitsi. Kyiv: Naukova dumka. 23ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Залізняк, Л. Л. Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України Olenkovs’kij, M. P. 1980. Pizniomezolitichni stoyanki na Khersonshhini. Arkheologia, 34, s. 114-116. Olenkovskij, N. P. 1991. Pozdnij paleolit i mezolit Nizhne- go Dnepra. Kherson: Red.-izd. otdel upravleniya po pechati. Olenkovs’kij, M. P. 2000. Paleolіt ta mezolіt Prisivashshya. Problemi epіgravetu Ukrainy. Kherson: Pridnіprovya. Rimantene-Yablonskite, R. K. 1966. Periodizacziya mezo liticheskix stoyanok Litvy. Materialy i issledovaniya po arkhe- ologii SSSR, 126, s. 75-87. Rimantene, R. K. 1971. Paleolit i mezolit Litvy. Vil’nyus: Mintis. Rogachev, A. N. 1957. Mnogoslojnye stoyanki Kostenko- Borshhevskogo rajona na Donu i problema razvitiya kul’tury v epokhu verkhnego paleolita na Russkoj ravnine. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 59, s. 9-134. Rudins’kij, M. Ya. 1928. Do pitannya pro kul’turi mezo litichnoi dobi na Ukraini. Antropologiya, 1, s. 73-91. Rudins’kij, M. Ya. 1931. Deyaki pidsumki ta najblizhchi zavdannya paleolitichnikh vivchen’ u mezhakh URSR. Antro- pologiya, 4, s. 145-184. Stanko, V. N. 1971. Mezolit Dnestro-Dunajskogo mezh durechya. Materialy po arkheologii Severnogo Prichernomo- rya, 7, s. 93-110. Stanko, V. N. 1972. Tipy’ pamyatnikov i lokal’nye kul’tury v mezolite Severnogo Prichernomorya. Materialy i issle- dovaniya po arkheologii SSSR, 185, s. 252-261. Stanko, V. N. 1982. Mirnoe. Problema mezolita stepej Sev- ernogo Prichernomorya. Kiev: Naukova dumka. Telegin, D. Ya. 1966a. Mezolit Levoberezhnoj Ukrainy i ego mesto v slozhenii dnepro-doneczkoj neoliticheskoj kul’tury. Ma- terialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 126, s. 99-107. Telegin, D. Ya. 1968. Dnipro-donecz’ka kul’tura. Kyiv: Naukova dumka. Telegin, D. Ya. 1973. Pozdnij mezolit — opyt kul’turno- khronologicheskogo chleneniya pamyatnikov. In: Kozlowski, S. K. (ed.). The Mesolithic in Europe. Warsaw: Warsaw Uni versity Press, s. 531-549. Telegin, D. Ya. 1982. Mezolitichni pamyatki Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka. Telegin, D. Ya. 1985. Pamyatniki epokhi mezolita na ter- ritorii Ukrainskoj SSR. Kiev: Naukova dumka. Telegіn, D. Ya. 2002. Іgrens’ke poselennya na Podnіprovii ta problema zhitlobuduvannya v mezolitі Skhіdnoi Evropi. Lugans’k: Shlyakh. Formozov, A. A. 1959. Etnokul’turnye oblasti na territorii Ev- ropejskoj chasti SSSR v kamennom veke. Moskva: AN SSSR. Chernish, O. P. 1975. Starodavne naselennya Podnistrovya v dobu mezolitu. Kyiv: Naukova dumka. Yanevich, A. A. 1984a. Kukrekskaya stoyanka Ivanovka v Vostochnom Krymu. In: Telegin, D. Ya. (ed.). Materialy ka- mennogo veka na territorii Ukrainy. Kiev: Naukova dumka, s. 69-73. Yanevich, O. O. 1987. Etapi rozvitku kul’turi Kukrek v Krimu. Arkheologia, 58, s. 7-18. Kozłowski, S. K. 1972. Pradzieje ziem Polskih od IX do V tysi- aclecia p. n. e. Warszawa: Panstwowe Wydawnictwo Naukowe. Kozłowski, S. K. 1975. Cultural differentiation of Europe from 10th to 5th millenium b. c. Warsaw: Warsaw University Press. Schild, R. 1975. Pozny paleolit. In: Chmielewski, W, Schild, R, Wieçkowska, H (eds.). 1975. Prahistoria ziem Pols- kich. 1: Paleolit i mezolit. Wrocław: Zakład Narodowy imienia Ossolínskich, s. 159-338. Wieçkowska, H. 1973. Outline of the Division of Cultures of the Polish Mesolithic. In: Kozłowski, S. K. (ed.). The Mesolithic in Europe. Warsaw: Warsaw University Press, p. 595-612. Wieçkowska, H. 1975. Spolecznosci lowecko-rybackie wczes nego holocenu. In: Chmielewski, W, Schild, R, Wieçkowska, H (eds.). 1975. Prahistoria ziem Polskich. T. 1. Paleolit i mezolit. Wrocław: Zakład Narodowy imienia Ossolínskich, s. 339-438. Zaliznyak, L. L. 1995. The Swidrian Reindeer Hunters of Eastern Europe. Beitrage zur Ur- und Friihgeschichte Mitte leuropas, 5. Willkau-Hasslau: Beier & Beran. Zaliznyak, L. L. 1997. Mesolithic Forest Hunters in Ukrain- ian Polessye. British Archaeological Reports, International se ries, 659. Oxford: Tempus Reparatum. L. L. Zaliznyak D.YA. TELEHIN AND EPOCH OF CULTURAL DISTINGUISHING IN MESOLITHIC OF UKRAINE At the beginning of the 20th century the West Euro pean Scholars O. Spengler and А. Toynbee introduced a new мultichoice vision of the World history. In the western archaeology of the interwar period it resulted in rejection of the global stages of the development of the primitive state and mass distinguishing of the nu merous local cultures. Іn the course of time the stage-schematic concepts of the culture development have progressively shown a trend to a concept of the locality not only in West ern but in Eastern Europe too. The 1970s is notable for a start of the cultures distinguishing boom in the Mesolithic history of the European part of the Soviet Union. Rapid process of distinguishing of the local cultures spread all over European continent having fundamen tally changed cultural-historical map of the Mesolithic Europe. The 70s are marked by publishing of numer ous monographs dedicated to cultural differentiation and periodization of some regions of the Central-East Europe. These problems have come to dominate at the international congresses and conferences. Congress in 1973 in Warsaw or conference in Leningrad in 1974 might serve as examples. As a result of new cultural- periodizational researches the Mesolithic map of Eu rope has become extremely variegated and subject to changes almost every year. The process of cultural distinguishing in the Mesolithic studies in Ukraine and Russia was especially stimulated by the achieve ments of the Polish and the Lithuanian scholars in 1960—70s. A head of Stone Age department of Archaeology Institute of NAS of Ukraine prof. D. Ya. Telehin take active part at distinguishing of the local Mesolithic cul tures of Ukraine. The final transfer of D. Ya. Telehin to the positions of locality is demonstrated in his main work, generalizing monograph on the Ukraine Meso lithic in 1982. The researcher in this work has already distinguished near 20 original cultures and types of the monuments developed within two chronological both early and late stages of the Mesolithic in Ukraine. De veloping periodization of the Mesolithic of the Ukraine D. Telehin stimulated regional researches directing the youth to study the Mesolithic of separate regions or cultural communities. Keywords: D. Ya. Telehin, Mesolithic, stage and locality conceptions, archeology culture. Одержано 20.06.2020 ЗАліЗнЯк леонід львович, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу, Інститут архе ології НАН України, Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна. ZALIZNYAK Leonid L., D. Sc., Professor, the Heard Department, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, Prospekt Heroiv Stalinhrada, 12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: 0000-0001-8924-8122, e-mail: Zaliznyakl@ ukr.net.

Д. Я. Телегін і доба культуротворення в мезолітознавстві України

Institution

Similar Items