Західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій протонеолітичного населення у Східну Європу
У статті розглянуто один зі сценаріїв неолітизації півдня Східної Європи, пов’язаний з міграцією на територію України носіїв індустрії Кобулеті Західної Грузії. Доводиться, що походження кобулетської індустрії пов’язано з одним із найдавніших центрів неолітизації Старого Світу — схилів Загросу та...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Datum: | 2020 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2020
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187380 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій протонеолітичного населення у Східну Європу / В.О. Манько, Г.Л. Чхатарашвілі // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 329-339. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187380 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Манько, В.О. Чхатарашвілі, Г.Л. 2022-12-24T15:13:20Z 2022-12-24T15:13:20Z 2020 Західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій протонеолітичного населення у Східну Європу / В.О. Манько, Г.Л. Чхатарашвілі // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 329-339. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2020.04.27 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187380 903’1(479.22:4-11)”634” У статті розглянуто один зі сценаріїв неолітизації півдня Східної Європи, пов’язаний з міграцією на територію України носіїв індустрії Кобулеті Західної Грузії. Доводиться, що походження кобулетської індустрії пов’язано з одним із найдавніших центрів неолітизації Старого Світу — схилів Загросу та долини Дех Луран, де наприкінці плейстоцену виникла протонеолітична культура, відома під назвою млефаат’єн. Територія Західної Грузії була транзитною територією, через яку потрапляли у Східну Європу інноваційні досягнення неоліту Близького та Середнього Сходу. The issue of studying the global migration of the population of the Near and Middle East to the territory of Eastern Europe at the end of the Pleistocene and at the beginning of the Holocene is analyzed in the paper. At the turn of Pleistocene-Holocene the stone industries with similar characteristics in Iran, Iraq, Georgia and Ukraine one can observe. These industries are called M’lefaatian, Kobuletian, Kukrekian. These industries were characterized by using the pressing technique to produce blades, bladelets and microblades; using bladelets with abrupt retouch to make complex bone arrowheads. At the very end of the Pleistocene, the migration of the M’lefaatian population began. The stone industry of the first wave of migrants was associated with elements of the Zarzian industry. In the future, waves of M’lefaatian migrants poured innovative technologies related to the production of stone vessels, grooved tools, pottery into the territory of Western Georgia and Ukraine. The most important role in the development of Eastern European culture was the change in the funeral rite at the Boreal-Atlantic border, when the funeral traditions of M’lefaatian fell into the territory of Ukraine. The migration process ends with the transition to the Neolithic and to farming in the second half of 7th thousand BC. Analysis of the synchronous development of M’lefaatian, Kobuletian, Kukrekian allows us to conclude that the migration of the M’lefaatian population has been permanent in nature for 3—4 thousand years. Small population groups created a constant influx of population into the territory of Georgia and Ukraine. Some groups made shuttle migrations. All this created the conditions for a constant exchange of innovative technologies for the population of the Northern Black Sea Region and the Middle East. The result of this process was the transition of M’lefaatian migrants to a Neolithic lifestyle. The study of M’lefaatian migration creates the conditions for studying the patterns of transition to the Neolithic in the South Caucasus and Eastern Europe. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Дискусії Західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій протонеолітичного населення у Східну Європу Western Georgia as a Transitional Zone in Migration of the Protoneolithic Groups to Eastern Europe Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій протонеолітичного населення у Східну Європу |
| spellingShingle |
Західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій протонеолітичного населення у Східну Європу Манько, В.О. Чхатарашвілі, Г.Л. Дискусії |
| title_short |
Західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій протонеолітичного населення у Східну Європу |
| title_full |
Західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій протонеолітичного населення у Східну Європу |
| title_fullStr |
Західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій протонеолітичного населення у Східну Європу |
| title_full_unstemmed |
Західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій протонеолітичного населення у Східну Європу |
| title_sort |
західна грузія як транзитна територія на шляху міграцій протонеолітичного населення у східну європу |
| author |
Манько, В.О. Чхатарашвілі, Г.Л. |
| author_facet |
Манько, В.О. Чхатарашвілі, Г.Л. |
| topic |
Дискусії |
| topic_facet |
Дискусії |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Western Georgia as a Transitional Zone in Migration of the Protoneolithic Groups to Eastern Europe |
| description |
У статті розглянуто один зі сценаріїв неолітизації півдня Східної Європи, пов’язаний з міграцією
на територію України носіїв індустрії Кобулеті
Західної Грузії. Доводиться, що походження кобулетської індустрії пов’язано з одним із найдавніших центрів неолітизації Старого Світу — схилів
Загросу та долини Дех Луран, де наприкінці плейстоцену виникла протонеолітична культура, відома під назвою млефаат’єн. Територія Західної Грузії була транзитною територією, через яку
потрапляли у Східну Європу інноваційні досягнення неоліту Близького та Середнього Сходу.
The issue of studying the global migration of the population
of the Near and Middle East to the territory of
Eastern Europe at the end of the Pleistocene and at the
beginning of the Holocene is analyzed in the paper.
At the turn of Pleistocene-Holocene the stone industries
with similar characteristics in Iran, Iraq, Georgia
and Ukraine one can observe. These industries are
called M’lefaatian, Kobuletian, Kukrekian. These industries
were characterized by using the pressing technique
to produce blades, bladelets and microblades;
using bladelets with abrupt retouch to make complex
bone arrowheads. At the very end of the Pleistocene,
the migration of the M’lefaatian population began. The
stone industry of the first wave of migrants was associated
with elements of the Zarzian industry. In the
future, waves of M’lefaatian migrants poured innovative
technologies related to the production of stone vessels,
grooved tools, pottery into the territory of Western
Georgia and Ukraine. The most important role in
the development of Eastern European culture was the
change in the funeral rite at the Boreal-Atlantic border,
when the funeral traditions of M’lefaatian fell into
the territory of Ukraine. The migration process ends
with the transition to the Neolithic and to farming in
the second half of 7th thousand BC.
Analysis of the synchronous development of
M’lefaatian, Kobuletian, Kukrekian allows us to conclude
that the migration of the M’lefaatian population
has been permanent in nature for 3—4 thousand years.
Small population groups created a constant influx of
population into the territory of Georgia and Ukraine.
Some groups made shuttle migrations. All this created
the conditions for a constant exchange of innovative
technologies for the population of the Northern Black
Sea Region and the Middle East. The result of this
process was the transition of M’lefaatian migrants to
a Neolithic lifestyle. The study of M’lefaatian migration
creates the conditions for studying the patterns of
transition to the Neolithic in the South Caucasus and
Eastern Europe.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187380 |
| citation_txt |
Західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій протонеолітичного населення у Східну Європу / В.О. Манько, Г.Л. Чхатарашвілі // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 329-339. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT manʹkovo zahídnagruzíââktranzitnateritoríânašlâhumígracíiprotoneolítičnogonaselennâushídnuêvropu AT čhatarašvílígl zahídnagruzíââktranzitnateritoríânašlâhumígracíiprotoneolítičnogonaselennâushídnuêvropu AT manʹkovo westerngeorgiaasatransitionalzoneinmigrationoftheprotoneolithicgroupstoeasterneurope AT čhatarašvílígl westerngeorgiaasatransitionalzoneinmigrationoftheprotoneolithicgroupstoeasterneurope |
| first_indexed |
2025-11-26T01:45:40Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:45:40Z |
| _version_ |
1850606122475454464 |
| fulltext |
329ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
УДК 903’1(479.22:4-11)”634” DOI: 10.37445/adiu.2020.04.27
В. О. Манько, Г. Л. Чхатарашвілі
ЗАхіднА грУЗіЯ Як трАнЗитнА територіЯ
нА ШлЯхУ МігрАЦіЙ протонеолітиЧного
нАселеннЯ У східнУ ЄВропУ
дискусії
У статті розглянуто один зі сценаріїв неоліти-
зації півдня Східної Європи, пов’язаний з міграцією
на територію України носіїв індустрії Кобулеті
Західної Грузії. Доводиться, що походження кобу-
летської індустрії пов’язано з одним із найдавні-
ших центрів неолітизації Старого Світу — схилів
Загросу та долини Дех Луран, де наприкінці плей-
стоцену виникла протонеолітична культура, ві-
дома під назвою млефаат’єн. Територія Західної
Грузії була транзитною територією, через яку
потрапляли у Східну Європу інноваційні досягнен-
ня неоліту Близького та Середнього Сходу.
ключові слова: індустрія Кобулеті, млефат’єн,
кукрецька культура, неолітизація, міграція, від-
тискна техніка розщеплення.
Вступ. Проблеми неолітизації півдня Схід
ної європи — це тема, яка хвилює вже не пер
ше покоління археологів. Ще з часів Г. чайлда
стало аксіомою, що поява неоліту на теренах
європи прямо або опосередковано пов’язана
з близьким та Середнім Сходом, де вперше
з’явилися первинні центри неолітизації (Childe
1936, p. 59—86). Однак питання про шляхи
появи перших неолітичних культур на тери
торії європи, і Східної європи зокрема, завж
ди залишалося дискусійним. в. М. Даниленко
(1969, с. 176) одночасно розглядав дві версії
про транзитні території поширення неоліту.
Одна з таких територій знаходилась, за його
думкою, десь на південний схід від Азовського
моря, інша — на балканах. На думку Д. Я. Те
легіна неолітичні культури України виникли
на основі місцевих мезолітичних культур (Те
легін 1966, с. 99—106). Л. Л. залізняк є при
хильником балканського походження неоліту
півдня Східної європи (залізняк та ін. 2013,
с. 194—257). Н. С. Котова (2002, с. 78) згадує
про можливість східного імпульсу, пов’язаного
з єлшанською культурою.
Ми не ставимо за мету спростувати або ста
ти прихильниками однієї з версій. Ми при
тримуємося тієї точки зору, що неоліт Східної
європи — дуже складне явище, що виникло
у результаті міграційних процесів, які були
пов’язаними з абсолютно різними групами на
селення, що могли до його початку проживати
у досить віддалених один від одного регіонів.
відповідно, й транзитні території на шляху
мігрантів повинні були бути різними.
Однією з таких транзитних територій на
початку голоцену виступала західна Грузія,
через яку млефаатське населення зі схилів
загросу та з долини Дех Луран просувалося у
Гірський Крим і у степову зону Північно-захід
ного Причорномор’я (рис. 1). На нашу думку, ця
міграція призвела до появи кукрецької культу
ри, на базі якої у подальшому виникли кілька
неолітичних культур, у тому числі сурська та
донецька.
Матеріали і методи. Усі згадані культурні
явища на території Середнього Сходу, закав
каззя та Північно-західного Причорномор’я
мали спільні риси у методах розщеплення ка
меню, у типології виробів із вторинною оброб
кою, зокрема, у типології знарядь комплексу
оснащення мисливського озброєння. Спіль
ною рисою млефаат’єну, індустрії Кобулеті та
Кукреку була орієнтація розщеплення креме
ню та обсидіану на отримання методом ручного
відтиску пластинок та мікропластин, сегмен
ти яких у подальшому використовувалися як
вкладені кістяних вістер. Як правило, з цією
метою використовувалися сколи довжиною 2—
3 см, один з країв яких був оброблений крутою
ретушшю. відомі також вироби, у яких разом © в. О. МАНЬКО, Г. Л. чХАТАРАШвІЛІ, 2020
330 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Дискусії
з крутим ретушуванням краю практикувалося
тронкування. Для отримання заготовок таких
вкладнів використовувалися конічні або олів
цеподібні нуклеуси, часто з ретельно підправ
леними площадками. Комплекси усіх згаданих
культур також мають спільні типи перфора
торів, скребків, різців.
Наявність таких спільних рис у колі
пам’яток, що репрезентували дивну подібність
просто змушував розглянути версію про їх ге
нетичний зв’язок, про можливість масштабних
міграцій носіїв описаних культурних традицій,
про похідну точку первинної міграції, про мож
ливість існування на початку голоцену широко
го каналу, яким переносилися у Східну європи
інновації напередодні та на початку неоліту.
Для вирішення питання були застосовані
два основні методи: типологічний та порівняль
но-хронологічний. Теоретичною основою для
пошуку аргументів щодо можливості міграції
та її початкового та конечного пунктів слала
теорія Л.С. Клейна про археологічні критерії
міграцій.
Критеріями міграції в археології, з певними
застереженнями, Л. С. Клейн (1999, с. 52—71)
називає лекальність (комплексна подібність
двох комплексів культур початкового і при
кінцевого пункту міграції), непідготовленість
(спонтанність, різка зміна культур) і стик (у
часі та у просторі). він вважав, що одночасне
застосування усіх критерії є надмірним, адже
може відбутися лише у ідеальній ситуації, коли
археолог має у своєму розпорядженні вичерпну
джерельну базу. Тим не менш, аналізуючи міг
рацію млефаатського населення на територію
західної Грузії, а потім до Криму і у Приазов’ї,
ми можемо застосовувати усі три критерії. зви
чайно, ми не можемо вважати застосування
усіх критеріїв надмірним, адже ми маємо до
сить обмежений простір для їх застосування.
Для оцінки критерію лекальності нам кате
горично не вистачає чистих комплексів культу
ри Кобулеті, що відображували б конкретний
зріз у часі. Тільки комплекси шарів 0, 1, 2 з роз
копок 2019 р. стоянки Кобулеті (чхатарашвіли,
Манько 2020, у цьому журналі) ми можемо вва
жати «чистими», такими, що відображують од
норазове відвідування місця стоянки або кілька
відвідувань у досить стислий часовий відрізок.
більшість же матеріалів Кобулеті, що походять
з розкопок іншого часу, відповідають як джере
ла якості підйомного матеріалу, адже вони нія
ким чином не можуть бути поділеними на якісь
комплекси, що ми могли б розкласти на окремі
комплекси з застосуванням методів відносної
хронології. Те саме ми можемо сказати й про
інші комплекси кобулетської культури: Анасе
улі І і ІІ, Хацубані та інші (Небиеридзе 1972,
табл. І—VI, XLV—LVIII). Деякі стратифіковані
пам’ятки, такі як Даркветі (шар 5; Korobkova
1996, p. 57—89) або Сосруко (шар М-1; бадер
1965, с. 3—16) також не є чистими, адже були
змішаними з матеріалами інших культур. Тим
не менш, ми в усіх комплексах, незалежно від
рівня їх джерельної чистоти, зустрічаємо такі
типи артефактів, що є спільними для кубулет
ських, млефаатських та кукрецьких старожит
ностей.
1. Нуклеуси конічні та олівцеподібні від від
тискних пластинок (рис. 2: 1—3, 11—13, 21—
23).
2. Мікропластини з притупленими краями
та інколи тронковані (рис. 2: 4—7, 14—17, 24—
28).
3. Пластини та вироби на пластинах з плас
кою вентральною ретушшю (рис. 2: 8, 18, 29).
4. Наявність білатеральних бічних різців
(рис. 2: 9, 19, 29—31).
5. Спорадичне використання мікрорізцевої
техніки для тронкування пластин (рис. 2: 10,
20, 32).
звичайно, вказані елементи подібності не
охоплюють усього різноманіття трьох куль
турних явищ, але описують основні тенденції
техніки розщеплення, особливості комплексів
метального озброєння та господарської спе
цифіки. Таким чином, лекальність комплексів
є практично ідеальною.
рис. 1. Міграція млефаатського населення; стоян-
ки кобулетської культури: 1 — Кобулеті; 2 — Квірі
ке; 3 — Хуцубані; 4 — Джиханджурі; 5 — Анасеулі 1
і 2; 6 — Даркветі (шар 5); 7 — Сосруко (шар М-1);
стоянки млефаатської культури: 8 — Алі Кош;
9 — чага Сефід; 10 — Ганджи Дере; 11 — Карім
Шахір; 12 — Джармо; 13 — М’лефаат стоянки кук-
рецької культури: 14 — вишенне І; 15 — Кукрек;
16 — Іванівка; 17 — Абузова балка; 18 — Кам’яна
Могила І; 19 — Добрянка І—ІІІ; 20 — василівка ІІІ
і ІІ; 21 — Мар’євка; 22 — Осипівка; 23 — Клішня ІІІ
331ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Манько, В. О., Чхатарашвілі, Г. Л. західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій...
рис. 2. Матеріали млефаатської, кобулетської та кукрецької культур: А — матеріали млефаатської культу
ри: Карім Шахір (за Howe 1983); B — матеріали кобулетської культури (11 — Даркветі, шар V (за Korobkova
1996); 12—20 — Кобулеті); С — матеріали кукрецької культури (21—23 — Кукрек, за векилова 1966; 24—
31 — Добрянка І, 32 — Добрянка ІІ, за залізняк та ін. 2013)
332 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Дискусії
Критерій спонтанності є також ідеальним.
На території західної Грузії поява кобулетсь
кої індустрії відбувається зненацька. Культура
з’являється на межі плейстоцену—голоцену у
вже сформованому вигляді. Попередній розви
ток археологічних культур західної Грузії не
дає нам можливості дослідити участь якихось
груп автохтонного населення у ґенезі кобулет
ської індустрії. Розвиток відтискної техніки
розщеплення був інноваційною рисою, що не
була властивою для жодної з попередніх ар
хеологічних культур. Абсолютно інноваційни
ми були форми нуклеусів, форми метального
озброєння. єдиною археологічною культурою,
що могла б теоретично виступати у ролі попе
редника кобулетської індустрії — це епігравет,
який зникає у західному закавказзі до появи
кобулетської індустрії. Навіть якщо припусти
ти думку, що якась частина епіграветського
населення була долучена до формування кобу
летської індустрії, то величезну кількість інно
ваційних рис це пояснити не може. більш того,
одна з найпізніших пам’яток Кавказу, Касозь
ка печера, не має жодних ознак використання
відтискних технологій для отримання плас
тинчастих заготовок (Голованова, Дороничев
2012, с. 93). Таким чином, спонтанність появи
кобулетської індустрії у Грузії є безсумнівною.
Так само усе відбувалося з кукрецькою
культурою, що вперше з’явилася на території
України на півдні Криму. Епіграветська те
орія походження кукрекської культури на
штовхується на кількатисячолітню лакуну
між кримським епіграветом та кукрецькими
комплексами, що з’являються тут у голоцені.
Культура з’являється у сформованому вигляді
та несе величезну кількість інноваційних для
регіону рис, що могли з’явитися лише внаслі
док міграційної активності.
Не так усе погано й з критерієм стику у часі
й просторі. Наявні абсолютні дати переконливо
свідчать, що млефаатська індустрія з’являється
раніше, ніж кобулетська й кукрецька, але й іс
нує паралельно з вказаними індустріями. Такі
свідчення хронологічного характеру вказують
нам на те, що вектор міграції міг бути спря
мований тільки з території Ірану та Іраку на
територію Грузії та України. Картографування
найдавніших комплексів усіх трьох індустрій
показує досить чітко трасу пересування міг
рантів, на шляху яких не було якихось значних
перешкод.
Таким чином, ми маємо усі теоретичні пе
редумови для того, щоб робити висновки про
можливість глобальної міграції млефаатського
населення як на територію закавказзя, так і
на територію України.
закавказзя виступало транзитною тери
торією у просуванні млефаатського населення
у Східну європу, а також стало одним з центрів
поширення млефаатських інновацій. Саме тут
виникла кобулетська культура, що проіснува
ла кілька тисячоліть. У той же час, теоретичне
осмислення кобулетської культури майже не
відбувалося. зараз у нас просто відсутні роботи,
що надали б нам можливість скласти відносну
хронологію кобулетської індустрії, періодиза
цію її старожитностей. Спираючись на віднос
ну хронологію млефаатських комплексів, ми
спробуємо виправити цю ситуацію.
синхронізація млефаатських, кобулет-
ських та кукрецьких старожитностей. вра
ховуючи найдавніші дати пам’яток кукрецької
та кобулетської культур, для порівняння ми
відбираємо найдавніші млефаатські комплек
си кінця плейстоцену — самого початку го
лоцену. Такими комплексами є Ганджі Дере
(шар Е; табл. 1: 11; Zeder, Hesse 2000, p. 2254—
2257), М’лефаат (нижній шар; табл. 1: 3—10;
Dittermore 1983, p. 671—684), Карім Шахір
(Howe 1983, p. 23—154), Джармо (шари 7—8;
Hole 1983, p. 233—284).
Серед вказаних комплексів виділяються
Карім Шахір та Джармо (шари 7—8; табл. 1: 1—
2). Індикатором особливості вказаних комплек
сів є наявність у них предметів, що пов’язані з
пізньою зарзійською культурою, зокрема — сег
ментів та трапецій. У подальшому подібні мік
роліти зникають у млефаатських комплексах.
Наявні дати свідчать, що поява млефаат’єну
відбулася наприкінці аллереду (табл. 1: 1—2),
ці дати добре кореспондують з датою найпізні
шого зарзійського комплексу заві чемі Шані
дар (табл. 1: 30—32; Solecki 1980, fig. 10). Не
виключено, що сегменти могли траплятися у
млефаатських комплексах до кінця дріаса ІІІ,
поки зарзійська культура не припинила іс
нування. Про це свідчить той факт, що у ша
рах 6—3 Джармо сегменти відсутні, як і в усіх
інших пам’ятках раннього голоцену.
Незважаючи на те, що одночасно існували й
комплекси, у яких взагалі не було геометрич
них мікролітів, наявність групи ранніх млефа
атських пам’яток, зо зазнали впливу пізньої
зарзійської культури, стає дуже корисною для
нас, коли ми оцінюємо можливий вік початко
вої міграції млефаатського населення у закав
каззя.
Тут нас особливо цікавлять матеріали бага
тошарової стоянки Анасеулі ІІ. На жаль, у ар
хеологічній літературі, що існує, ми не бачимо
визнання багатошаровості цієї пам’ятки. Ма
теріали стоянки оцінюються «у купі», при ць
ому пізній вік пам’ятки доводиться наявністю
кераміки. Між тим, матеріали стоянки крас
номовно свідчать про те, що формування куль
турного шару відбувалося протягом кількох
тисячоліть, що матеріали містять абсолютно
взаємовиключні типи геометричних мікролітів.
У матеріалах стоянки ми бачимо сегменти на
пластинах та на відщепах, середньовисокі тра
пеції з круторетушованими сторонами, низькі
трапеції з ретушшю на верхній основі, трапеції
зі «струганими спинками». Уся ця «солянка»
333ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Манько, В. О., Чхатарашвілі, Г. Л. західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій...
таблиця 1. Дати пам’яток м’лефаатської, кобулетської, триалетської, кукрецької культур
№ Дата Лаборатор
ний номер Матеріал Стоянка Контекст Публікація
Культура М’лефаат’єн
1 11240 ± 200 W-657 — Джармо Нижні шари Braidwood et al. (eds.). 1983
2 11200 ± 300 W-655 — Там само Там само Там само
3 10890 ± 140 Gd-6150 вугілля М’лефаат Там само Kozłowski 1994
4 10850 ± 200 Gd-4465 Те саме Там само Там само Там само
5 10290 ± 180 Gd-6149 Те саме Там само Там само Там само
6 9890 ± 120 OxA-3748 Насіння рослин Там само Там само Там само
7 9870 ± 140 OxA-3747 Те саме Там само Там само Там само
8 9680 ± 100 OxA-3819 Те саме Там само Там само Там само
9 9660 ± 250 OxA-3749 Те саме Там само Там само Там само
10 9630 ± 130 Gd-6356 вугілля Там само Там само Там само
11 10400 ± 150 GAK-807 Те саме Ганджі Дере Шар Е Hole 1987
12 9010 ± 110 OxA-2100 Те саме Там само Шар D Там само
13 8950 ± 70 SI-4741 Те саме Там само Там само Там само
14 8940 ± 50 B-108242 Кістка Там само Там само Zeder and Hesse 2000
15 8940 ± 50 B-108245 Те саме Там само Там само Там само
16 9530 ± 145 UCLA-300 — чага Сефід Фаза бас Мордех Hole 1987
17 9690 ± 100 UCLA-295 — Там само Там само Там само
18 11270 ± 90 UCLA-310 — Там само Там само Там само
19 8920 ± 100 SI-160 Насіння рослин Алі Кош Там само Там само
20 8890 ± 200 SI-160R Те саме Там само Там само Там само
21 8850 ± 210 S-1174 вугілля Там само Там само Там само
22 8540 ± 90 B-122721 Органіка Там само Там само Zeder and Hesse 2000
23 8490 ± 90 B-118723 вугілля Там само Фаза Алі Кош Там само
24 8425 ± 180 H-1833 Те саме Там само Там само Hole 1987
25 8425 ± 180 O-1816 Те саме Там само Там само Там само
26 8410 ± 200 S-1246 Те саме Там само Там само Там само
27 8340 ± 100 B-118724 Органіка Там само Там само Zeder and Hesse 2000
28 8140 ± 70 B-118720 Те саме Там само Фаза Мохаммед Джофар Hole 1987
29 8130 ± 70 B-118719 Те саме Там само Там само Там само
зарзійська культура
30 12400 ± 300 W-179 вугілля заві чемі Шанідар Культурний шар Hole 1987
31 10800 ± 300 W-681 Те саме Там само Там само Там само
32 10600 ± 400 W-667 Те саме Там само Там само Там само
Кобулетська культура
33 9720 ± 45 OS-90615 вугілля Анасеулі І Культурний шар Мешвелиани 2013
34 9540 ± 40 OS-78999 Те саме Там само Там само Там само
35 8260 ± 35 OS-78998 Те саме Там само Там само Там само
36 8050 ± 35 OS-78997 Те саме Там само Там само Там само
37 6840 ± 35 OS-72158 Те саме Там само Там само Там само
38 8670 ± 100 SPb-3084 Те саме Кобулеті Шар 3 вперше
Культура Триалет’єн
39 10400 ± 60 RTT-4703 Кістка Котіас Клде 360—370 см Meshveliani at al. 2007
40 9940 ± 80 RTT-4699 вугілля Там само Там само Там само
41 9840 ± 70 RTT-4702 Кістка Там само 350—360 см Там само
42 9270 ± 60 RTT-4698 вугілля Там само Там само Там само
Кукрецька культура
43 9740 ± 60 Ki-6304 Кістка вишенне 1 Культурний шар Zaitseva at al. 2000
44 9680 ± 70 Ki-6264 Те саме Там само Там само Там само
45 9600 ± 150 Ki-954 Уголь Кукрек Нижний шар Там само
46 9115 ± 45 OxA-17490 Кістка Добрянка 3 Шар суглинку Lillie et al. 2009
47 7920 ± 85 OxA-3804 Кістка людини василівка ІІ Поховання 20 Telegin at al. 2000
48 7620 ± 80 OxA-3805 Те саме Там само Поховання 19 Там само
49 8020 ± 90 OxA-3806 Те саме Там само Поховання 15 Там само
50 7680 ± 90 Ki-6782 Те саме Мар’євський могильник Поховання 4 Там само
51 7955 ± 50 OxA-6199 Те саме Там само Поховання 4 Там само
52 7675 ± 70 OxA-6168 Те саме Осипівка Поховання 20 Там само
Шпанкобинська з домішками кукреку
53 9363 ± 73 KIA-9570 Кістка Шан-Коба Шар 4 Biagi at al. 2014
Донецька культура
54 7345 ± 60 Кі-6056 Кістка людини Клішня 3 Поховання 1 Манько 2006
55 7405 ± 70 Кі-6057 Те саме Там само Там само Там само
334 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Дискусії
нанизується на кобулетську основу з олівцями
й пластинками з притупленими краями.
Особливу увагу викликають серійно пред
ставлені сегменти Анасеулі ІІ (Небиереидзе
1972, табл. Х), що одночасно знаходять анало
ги як у матеріалах Карім Шахіра та нижніх
шарів Джармо, так і у зарзійському комплексі
заві чемі Шанідар. Ми маємо на увазі серію як
мінімум з 8 сегментів на відщепах без огранки
на дорсальних частинах та серію з 7 сегментів,
виготовлених з пластин, отриманих без засто
сування відтискних технологій. Наявність та
ких знарядь показує нам можливість того, що
первинне заселення території стоянки Анасе
улі ІІ відбулося якраз на найдавнішій стадії
розвитку млефаатської культури, пов’язано з
первинним розселенням її носіїв. враховую
чи, що у млефаатських комплексах сегменти
ніколи не складають великих серій, ми навіть
схиляємося до думки, що перші млефаатські
міграції у закавказзя відбувалися як спільні
млефаатсько-зарзійські. Подібні міграції, від
повідно, були можливими лише у фінальноп
лейстоценовий час, коли зарзійська культура
ще не зникла остаточно на материнській те
риторії. Не виключено, що той самий процес
відображують і матеріали шару М-1 Сосруко,
у якому поєднуються матеріали, пов’язані як
з використанням відтискних технологій, так
і з виготовленням сегментів на заготовках,
отриманих традиційним способом. Ще одна
особливість цього етапу розвитку кобулетсь
кої культури — наявність у комплексах поруч
з нуклеусами для відтиску пластинок серій
нуклеусів для отримання пластин та відщепів
ударним способом, що й не дивно, враховуючи
роль сегментів на відщепах.
Ми не виключаємо навіть такої думки, що
міграція зарзійського населення могла переду
вати власне млефаатській міграції. Ми зустрі
чаємо сегменти на відщепах і у інших пам’ятках
західної Грузії, що зовсім не пов’язані з кобу
летськими матеріалами. Такі сегменти при
сутні і у стоянці Гуріанта (Небиеридзе 1972,
табл. XXXVII), де вони були штучно об’єднані з
комплексом з трапеціями зі «струганими спин
ками», і навіть у матеріалах стоянки Одиші
(Небиеридзе 1972, табл. XXVI), де сегменти,
звичайно, також ніяким чином не можуть бути
поєднаними з керамічним комплексом. На
жаль, десятиріччя досліджень відкритих стоя
нок західної Грузії завжди супроводжувалось
абсолютним нехтуванням спостереженнями за
культурним шаром, що й призвело до подіб
ної ситуації. Як би там не було, є усі підстави
стверджувати, що пізнє зарзійське населення
відкрило шлях міграцій у закавказзя під впли
вом розселення млефаатського населення. У
подальшому ж млефаатське населення також
пішло по вже прокладеному шляху.
чи дозволяє нам розвиток кукрецької культу
ри стверджувати, що процес первинної міграції
торкнувся й території України? Питання важ
ке, адже воно не проілюстроване абсолютними
датами. Найдавніші дату дає стоянка вишен
не І (Яневич 1987, с. 7—18) і ця дата є не плей
стоценовою. Тим не менш, ми маємо підстави
для гіпотези про фінальноплейстоценовий вік
найдавніших кукрецьких комплексів. Індика
тором плейстоценового віку можуть бути сег
менти на грубих пластинах. Невеличка серія
таких сегментів присутня у комплексі Абузо
вої балки (Сапожникова и др. 1995, с. 116). На
жаль, цей комплекс відомий по підйомному
матеріалу, відповідно, наша гіпотеза надалі
залишиться лише гіпотезою, адже заснована
вона на надто непевних доказах.
звичайно, усі ці події могли відбуватися на
початковій (плейстоценовій) фазі розвитку
млефаатської індустрії, у голоцені ж характер
міграційної активності докорінно змінився.
На самому початку голоцену ми спостерігає
мо появу пам’яток класичного етапу розвитку
кобулетської індустрії, коли з’являються комп
лекси, які не несуть слідів контактів з носіями
пізньої зарзійської індустрії.
Один з таких комплексів — Анасеулі І.
Комплексом, на жаль, матеріали стоянки ми
можемо називати лише умовно, адже навіть
радіокарбонні дати свідчать, що стоянка існу
вала протягом трьох тисяч років. Серія раннь
опребореальних дат (табл. 1: 33, 34) надає нам
можливість оцінити вік раннього заселення
місця стоянки та синхронізувати його з фазою
бас Мордех розвитку млефаатської індустрії,
зокрема, з матеріалами стоянок чага Сефід
(шари початкової фази; табл. 1: 16—18; Hole
1987, p. 65), Алі Кош (шари фази бас Мордех;
табл. 1: 19—22; Hole at al. 1969, p. 29—49), шару
D стоянки Ганджі Дере (табл. 1: 12—15). Також
матеріали Анасеулі І є абсолютно подібними з
шарами VI—V Джармо, коли роль невідтиск
ного розщеплення знижується, з’вляються серії
різців, у тому числі й білатеральних. На жаль,
ми реконструюємо фазу Анасеулі І, синхрон
ну бас Мордех, виключно на типологічному
аналізі та на підставі датування радіокарбон
ним способом.
Слід відзначити, що у нас є ще один комп
лекс, який відображує ту саму фазу розвитку
кобулетської індустрії. Мова йде про вже зга
дувану стратифіковану пам’ятку Даркветі, у
шарі 5 якої ми бачимо класичний комплекс ко
булетської індустрії з олівцеподібними нуклеу
сами та пластинками з притупленими краями.
будь-які сліди зарзійських впливів відсутні,
але шар одночасно містить триалетський ком
плекс з асиметричними трикутниками, що доб
ре відомі нам за матеріалами стоянок Едзані
та Котіас Клде (Meshveliani 2007, p. 47—58). Як
не прикро, що ми не можемо вичленити з міша
них матеріалів чистий кобулетський комплекс.
Проте, ми дуже гарно можемо судити про його
вік, адже триалетські комплекси дуже добре
335ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Манько, В. О., Чхатарашвілі, Г. Л. західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій...
датовані за матеріалами Котіас Клде у Грузії
(табл. 1: 39—42) та Халлан чемі у Північно-
Східній Анатолії (Rosenberg 1994, p. 223—238).
Наявні дати дуже гарно кореспондують з дав
німи датами Анасеулі І.
Не виключаємо також, що матеріали пребо
реального часу містяться у матеріалах епонім
ного комплексу Кобулеті, але наявна дата
нижнього шару, отримана за матеріалами 2019
року свідчить, що первинне заселення Кобулеті
(табл. 1: 38) відбувалося все ж у бореальний час
та є синхронним фазі Алі Кош млефаатської
культури (табл. 1: 23—27). Тим же часом, скорі
ше за усе, датується й стоянка Хацубані, що є
абсолютним аналогом Кобулеті.
У кукрецькій культурі цьому етапу відпові
дають комплекси вишенне І (Яневич 1987,
с. 7—18; табл. 1: 43, 44), нижні шари стоянки
Кукрек (табл. 1: 45) та, ймовірно, комплекс
Іванівки. Усі згадані комплекси ще мають ба
гато спільних рис з архаїчними млефаатськи
ми комплексами. зокрема, ще досить велику
роль відіграє розщеплення традиційним шля
хом розколювання багатоплощинних аморф
них нуклеусів.
Також до цього етапу слід відносити кук
рецькі домішки до шпан-кобинського (триа
летського) шару 4 Шан-Коби (табл. 1: 46), який
має пребореальну дату. Комплекс досить пока
зовий, у якійсь мірі він є аналогом комплексу
шару V Даркветі. Як і у даркветському комп
лексі, тут поєднуються матеріали з асиметрич
ними трикутниками триалетського походжен
ня та типові млефаатські матеріали, у тому
числі олівцеподібні нуклеуси та пластинки з
притупленими краями.
Комплекс шару IV Шан-Коби не єдиний, що
дає свдчення про співіснування млефаатсь
кого та триалетського населення на території
України. Яскраве свідчення цього дають нам
матеріали василівського Третього могильника
у Дніпровському Надпоріжі. Тут ми маємо свід
чення співіснування на початку пребореалу
двох груп населення з різними поховальними
обрядами. виділяються групи з випростаними
та скорченими похованнями. Цим двом групам
поховань відповідають і дві групи різнокуль
турних матеріалів. з одного боку, ми бачимо
асиметричні трикутники та їх уламки, тобто,
матеріали триалетського походження. з ін
шого боку, у матеріалах могильника наявний
уламок кістяного двопазового наконечника з
мікропластинами-вкладнями. Такі вироби ми
можемо досить впевнено пов’язувати з млефа
атсько-кобулетсько-кукрецькими традиціями,
адже знахідка подібного наконечника є у ма
теріалах шару М-1 Сосруко, про кобулетський
характер якого ми писали вище (бадер, Це
ретели 1989, с. 100, 274). На жаль, ми можемо
лише гіпотетично судити про те, випростані чи
скорчені поховання відповідають кукрецькій
культурі. Не виключено, що скорчені, адже
млефаатські поховання цього часи є виключно
такими.
великою проблемою є час вторинної появи
геометричних мікролітів у кобулетських комп
лексах. Серії середньовисоких та низьких тра
пецій наявні у комплексах стоянок Анасеулі І,
Анасеулі ІІ. Походження таких виробів у кобу
летських комплексах є абсолютно зрозумілим.
вони з’являються завдяки контактам кобулет
ського населення з носіями культури Даркветі
(Даркветі, шар 4; Джварцхма; Мелоурі). У Дар
кветі, стоянці, що стала епонімною, поява тра
пецій зафіксована у шарі 4. Розкопки відкритої
стоянки Джварцхма показали, що стратигра
фія відкладів з культурним шаром відповідає
ранньоголоценовому часу. зважаючи на це,
у нас є усі підстави вважати пізньобореальні
дати Анасеулі І (табл. 1: 35, 36) такими, що
відповідають часу появи трапецій у комплексі.
Пізньобореальні дати відповідають також фазі
Мохаммед Джофар млефаатської культури.
Особливо цікаво те, що реанімація технології
виготовлення трапецій у млефаатському се
редовищі відбувається як раз у той самий час.
Трапеції з’являються у відповідних шарах сто
янки чага Сефід, а також у шарі 4 Джармо.
Дуже важко судити про зв’язок якихось стоя
нок України з цим етапом. Достатньо сказати,
що усі кукрецькі стоянки Криму — негеомет
ричні. Ми не виключаємо, що синтез кукрець
ких та якихось трапеційних індустрій напри
кінці бореалу не відбувався. Про це ми можемо
судити за матеріалами Роздорської ІІ стоянки
на Нижньому Дону (Цыбрий 2008, с. 134—136),
що з’являється внаслідок міграції, ймовірно,
кавказького даркветського населення на межі
бореалу—атлантикуму. У матеріалах стоянки
ми не бачимо жодних свідчень «зворотного»
зв’язку з кукрецьким населенням, жодного
«олівця», жодної пластинки з притупленим
краєм у матеріалах стоянки немає. Як здається,
конкуренція між кукрецьким (кобулетським)
та даркветським (матвієвокурганським, гребе
никівським) населенням була надто жорсткою,
що не призводило до появи на теренах Украї
ни синкретичних комплексів. єдине свідчення
про наявність геометричних мікролітів у кук
рецьких комплексах — матеріали нижнього
шару стоянки Добрянка ІІІ (розкоп 2; табл. 1:
47; залізняк та ін. 2013, с. 194—257), де трапе
ція знайдена у шарі бореального часу. Усі інші
випадки пов’язані з комплексами, які похо
дять із стоянок з непевною стратиграфією або
з підйомного матеріалу.
Не виключено, що з останнім етапом догео
метричного етапу пов’язано утворення так зва
ної донецької культури, що відрізняється від
кукрецької лише стилістичними особливостя
ми.
Однією з подій на межі бореалу—атлантику
му стала поява у Дніпровському Надпоріжжі
так званих могильників маріупольського типу.
336 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Дискусії
Найбільш давні могильники: Мар’євка (табл. 1:
51, 52), Осипівка (табл. 1: 53), василівка 2
(табл. 1: 48—50), пов’язані, імовірно, з кукрець
кою культурою (Телегин 1991, с. 44—64). Таке
наше припущення засновується на тому факті,
що іншого населення у цей час на дніпровських
порогах просто не було. Поява гребениківсь
кого населення у цьому регіоні відбувалася
лише на початку VI тис. до н. е. (Манько 2007,
с. 168—177). Сама поява могильників свідчить
про розвиток глибоких зв’язків населення з
конкретною промисловою територією. Для нас
дуже важливим є той факт, що випростані по
ховання, зафіксовані у ранніх маріупольських
могильниках, відображують той самий обряд,
що ми бачимо у синхронних млефаатських
пам’ятках. Слід відзначити, що подібна по
ховальна традиція простежена у шарах фази
Сефід та заключної стадії фази Мохаммед
Джофар (табл. 1: 28, 29) на стоянці чага Сефід
(Hole 1977, с. 91—93). Поховання чага Сефіду
датуються межею бореалу—атлантикуму, як і
найдавніші маріупольські поховання. важли
вим є й той факт, що поховальний обряд млефа
атського населення саме у цей час перетерпів
докорінні зміни. Поховання попереднього часу
були здійснені з використанням традиційного
для близького й Середнього Сходу поховаль
ного обряду, пов’язаного зі скорченим на боку
трупопокладенням. Тим цікавіше, що раптові
зміни у той же час відобразилися й на території
України.
Наші припущення про зв’язок маріуполь
ського та кукрецького поховального обря
ду дуже гарно підкріплюється поховальним
комплексом,що походить зі стоянки Клішня ІІІ
у Подонеччі (табл. 1: 54, 55). Тут, як і на посе
ленні чага Сефід, ми бачимо зв’язок поховань
з житловим об’єктом. Клішнянське похован
ня розташоване у безпосередній близькості до
стінки заглибленого житла. У самому житлі ми
зафіксували наявність черепу на порозі житла.
Такий поховальний обряд широко відомий на
близькому й Середньому Сході.
У час, коли з’явилася так звана сурська
культура (керамічний етап розвитку кукрець
кої культури), ми відзначаємо появу іновацій
матеріальної культури, запозичених, ймовірно,
у млефаатського населення. Ми маємо на увазі
так звані «човники». Такі вироби присутні у мле
фаатських пам’ятках Карим Шахір (Braidwood,
Howe 1960, pl. 23; Howe 1983, fig. 11: 1, 2) та
Джармо (Braidwood 1983, fig. 131, 12—14; 140,
7; 141, 13). Цікаво, що у комплексах Джармо
човники присутні тільки у керамічних шарах,
тобто синхронні човникам сурської культури.
здається, приблизно у той же час у сурських
комплексах з’являються кам’яні горщики (Да
ниленко 1969, с. 23). Серії схожих кам’яних
горщиків походять з млефаатського комплексу
Джармо (Braidwood 1983, fig. 1).
Нарешті, пізній етап розвитку кобулетської
індустрії характеризуються появою трапецій
зі струганими спинками та кераміки. Характе
ризують цей етап найпізніші матеріали анасе
ульського вузла пам’яток. Як здається, цьому
етапу відповідає дата середини атлантикуму
зі стоянки Анасеулі І (табл. 1: 37). Аналогів у
млефаатському середовищі цей етап не має.
Ми не маємо у млефаатських матеріалах від
повідності ані кераміці кобулетської індустрії,
ані трапеціям «зі струганими спинками».
таблиця 2. Синхронізація розвитку млефаатської, кобулетської та кукрецької індустрій
Іран, Ірак західна Грузія Україна
11200—10200 вР. Початковий
млефат’єн, наявність сегментів та тра
пецій зарзійського походження. Почат
кова міграція на територію закавказзя
та України. Карім-Шахір, Джармо
(шари 8—7), Ганджі Дере (шар Е)
Сосруко. Шар М-1, Анасе
улі ІІ (комплекс з сегмента
ми). Поява технології ручно
го відтиску, мікролітичного
комплексу з пластинками з
притупленими краями
Абузова балка. Поява технології
ручного відтиску, мікролітичного
комплексу з пластинками з притуп
леними краями
10200—9200 вР. Фаза бас Мордех.
Джармо (шари 6), Млефаат (верхній
шар), чага Сефід (нижні шари), Ганджі
Дере (шар Д), Алі Кош (нижні шари)
Анасеулі І (архаїчний ком
плекс). Період зникнення
сегментів
вишенне І, Кукрек, Іванівка. Пе
ріод зникнення сегментів. Функціо
нування могильника василівка 3.
ймовірне застосування скорченого
на боку трупопокладення
9200—8400 вР. Фаза Алі Кош. Джармо
(шар 5), Алі Кош, чага Сефід
Кобулеті Добрянка ІІІ (нижній шар, Ігрінь 8,
Мирне
8400—7900. Фази Мохаммед Джофар та
Сефід. чага Сефід. зміна поховального
обряду. Поява трапецій
Кобулеті (верхні шари,
Анасеулі І (комплекс з тра
пеціями)
Добрянка ІІІ (шар опіщаненого суг
линку). Поява могильників маріу
польського типу
7900—7400. Фаза Сурх. Поява кераміки Анасеулі І Кам’яна могила І (докерамічні
шари), Клішня ІІІ, поява кераміки,
кам’яного посуду, човників
337ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Манько, В. О., Чхатарашвілі, Г. Л. західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій...
Висновки. Таким чином, ми маємо вели
чезну кількість свідчень того, що контакти
між носіями млефаатської, кобулетської та
кукрецької культур відбувалися протягом
XI—VII тис. до н. е. При цьому, окремі риси
матеріальної та духовної культури, що зарод
жувалися у млефаатському середовищі, майже
миттєво поширювалися на території західної
Грузії та Південної України. Синхронність по
яви таких інновацій (кам’яний посуд, човники,
поява або зникнення геометричних мікролітів,
зміни у поховальній обрядності) свідчить, що
міграційна активність млефаатського населен
ня мала характер не одноразової міграції, а ха
рактер постійного відтоку населення протягом
3—4 тис. років. Ми можемо бути впевненими,
що наприкінці плейстоцену—початку голоце
ну відбулася досить масштабна міграція, адже
мігрантам вдалося започаткувати досить ста
більні археологічні культури у західній Грузії
та в Україні. У більш пізній час міг відбуватися
постійний притік невеличких груп населення,
свого роду дифузія населення, що і призводи
ло до появи інноваційних технологій обробки
каменю та нової поховальної обрядності. Факт
появи трапецій у млефаатському середови
щі у атлантичний час свідчить про зворотний
зв’язок з територіями, на які були спрямовані
міграційні потоки, тобто — ми можемо стверд
жувати, що окремі міграції мали човниковий
характер.
Наші уявлення про хронологію млефаатсь
ких міграцій на територію Грузії та України ми
сформували у табл. 2.
Як бачимо, у запропонованій схемі є багато
прогалин, що пов’язано зі слабким вивченням
регіону західної Грузії та погано розробленою
хронологією культури Кобулеті. Тим не менш,
абсолютно зрозуміло, що західна Грузія була
транзитною територією, через яку на південь
Східної європи відбувалася міграція населен
ня, що врешті решт започаткувало одні з пер
ших на території європи неолітичні культури.
Не виключаємо думку, що мігранти зовсім не
збиралися «неолітизовувати» Східну європу.
Міграції почалися до переходу млефаатського
населення до скотарства і землеробства. Міг
ранти, ймовірно, переслідували мету знайти
простори, пристосовані для традиційного гос
подарства — полювання та збиральництва. У
той же час, постійний притік населення забез
печував повільний та неминучій перехід кобу
летського та кукрецького населення до практи
ки відтворювального господарства.
літерАтУрА
бадер, И. О. 1965. варианты культуры Кавказа
конца верхнего палеолита и мезолита. Советская
археология, 4, с. 3-16.
бадер, Н. О., Церетели, Л. Д. 1989. Мезолит Кав
каза. в: Кольцов, Л. в. (ред.). Археология СССР. Ме-
золит. Москва: Наука, с. 93-105.
векилова, Е. А. 1966. К вопросу о связях населе
ния Крыма в эпоху мезолита. Материалы и исследо-
вания по археологии СССР, 126, с. 144-154.
Голованова, Л. в., Дороничев, в. б. 2012. Име
ретинская культура в верхнем палеолите Кав
каза: прошлое и настоящее. в: Синицына, Г. в.,
Федюнин, И. в. (ред.). Первобытные древности Ев-
разии. К 60-летию А. Сорокина. Москва: ИА РАН,
с. 59-102.
Даниленко, в. Н. 1969. Неолит Украины: Главы
древней истории Юго-Восточной Европы. Киев: На
укова думка.
залізняк, Л. Л., Товкайло, М. Т., Манько, в. О.,
Сорокун, А. А. 2013. Стоянки біля хутора Добрянка
та проблема неолітизації буго-Дніпровського межи
річчя. Кам’яна доба України, 15, с. 194-257.
Клейн, Л. С. 1999. Миграция: археологические
признаки. Stratum plus, 1, с. 52-71.
Котова, Н. С. 2002. Неолитизация Украины. Лу
ганск: Шлях.
Манько, в. О. 2006. Неоліт Південно-Східної Ук-
раїни. Київ: Шлях.
Манько, в. О. 2007. Перспективи датувания кера
мiки радiокарбонним методом. Кам’яна доба Украї-
ни, 10, с. 168-177.
Манько, в. О., чхатарашвілі, Г. Л. 2020. Крем’яні
та обсидіанові комплекси стоянки Кобулеті. У цьому
номері журналу.
Мешвелиани, Т. К. 2013. К вопросу о возникнове
нии неолита в западной Грузии. Археология, этног-
рафия и антропология Евразии, 2 (54). с. 61-72.
Небиеридзе, Л. Д. 1972. Неолит Западного За-
кавказья. Тбилиси: АН ГССР (на груз. языке).
Сапожникова, Г. в., Коробкова, Г. Ф.,
Сапожников, И. в. 1995. Хозяйство и культура на-
селения Южного Побужья в позднем палеолите и
мозолите. Одесса; Санкт-Петербург: ИА НАН Укра
ины.
Телегин, Д. Я. 1966. Мезолит Левобережной Ук
раины и его место в сложении днепро-донецкой не
олитической культуры. Материалы и исследования
по археологии СССР, 126, с. 99-107.
Телегин, Д. Я. 1991. Неолитические могильники
мариупольского типа. Киев: Наукова думка
Цыбрий, в. в. 2008. Неолит Нижнего Дона и Се-
веро-Восточного Приазовья. Ростов-на-Дону: СКНЦ
вШ ЮФУ.
Biagi, P., Khlopachev, G. A.. Kiosak, D. V. 2014.
The radiocarbon chronology of Shan-Koba rock-shel
ter, a Late Palaeolithic and Mesolithic sequence in the
Crimean Mountains (Ukraine). Diadora, 28, p. 7-20.
Braidwood, R. J. Howe, B. 1960. Prehistoric Investi-
gations in Iraqi Kurdistan. Chicago: Chicago Press.
Braidwood, R. J., Braidwood, L. S., Howe, B.,
Reed, C. A., Watson, P. J. (eds.). 1983. Prehistoric Ar-
chaeology Along the Zagros Flanks. Chicago: Chicago
University.
Childe, V. G. 1936. Man makes himself. London:
Watts and Co.
Dittermore, M. The soundings in M’lefaat. In:
Braidwood, R. J., Braidwood, L. S., Howe, B.,
Reed, C. A., Watson, P. J. (eds.). 1983. Prehistoric Ar-
chaeology Along the Zagros Flanks. Chicago: Chicago
University, p. 671-684.
Hole, F., Flannary, K. V., Neely, J. A. 1969. Prehis-
tory and human ecology of Deh Luran Plain. An Early
Village Sequence from Khuzistan, Iran. Ann Arbor:
University of Michigan.
Hole, F. 1983. The Jarmo Chipped Stone. In: Braid-
wood, R. J., Braidwood, L. S., Howe, B., Reed, C. A.,
338 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Дискусії
Watson, P. J. (eds.). 1983. Prehistoric Archaeology
Along the Zagros Flanks. Chicago: Chicago University,
p. 233-284.
Howe, B. 1983. Karim Shahir. In: Braidwood, R. J.,
Braidwood, L. S., Howe, B., Reed, C. A., Watson, P. J.
(eds.). 1983. Prehistoric Archaeology Along the Zagros
Flanks. Chicago: Chicago University, p. 23-154.
Hole, F. 1987. Chronologies in the Iranian Neolithic.
In: Aurenche, O. (ed.). Chronologies in the Near East:
relative chronologies and absolute chronology 16.000—
4.000 P: CNRS International symposium, Lyon (France)
24—28 November 1986. British Archaeological Reports,
International Series, 379. Oxford: BAR, p. 53-379.
Kozlowski, S. K. 1994. Radiocarbon Dates from Ac
eramic Iraq. Radiocarbon, 36, p. 255-264.
Korobkova, G. F. 1996. The Neolithic Chipped Stone
Industries of the Southern Caucasus. In: Kozlowski,
S. K., Gebel, H. G. K. (ed.). Neolithic Chipped Stone In-
dustries of the Fertile Crescent, Their Contemporaries
in Adjastent Regions. Berlin: Ex Oriente, p. 57-89.
Lillie, M., Budd, C., Potekhina, I., Hedges, R. 2009.
The radiocarbon reservoir effect: new evidence from
the cemeteries of the middle and lower Dnieper basin,
Ukraine. Journal of Archaeological Science, XXX, p. 1-
9.
Meshveliani, T., Bar-Oz, G., Bar-Yosef, O., Belfer-
Cohen, A., Boaretto, E., Jakeli, N., Koridze, I.,
Matskevich, Z. 2007. Mesolithic Hunters at Kotias
Klde, Western Georgia: Preliminary Results. Paleoori-
ent, 33, 2, p. 47-58.
Rosenberg, M. 1994. A Preliminary Description of
the Lithic Industry from Hallan Cemi. In: Gebel, H. G.,
Kozlowski, S. K. (eds.). Neolithic Chipped Stone Indus-
tries of the Fertile Crescent. SENEPSE 1. Berlin: Ex
Oriente, p. 223-238.
Solecki, R. L. 1980. An Early Village Site At Zawi
Chemi Shanidar. Malibu: Undena Publications.
Telegin, D. Y., Kovaliukh, N. N., Potekhina, I. D.,
Lillie, M. 2000. Chronology of Mariupol type cemeter
ies and division of Neolithic — Cooper Age cultures ini
tial periods in Ukraine. Radiocarbon and Archaeology,
I, p. 33-52.
Zaitseva, G. I., Timofeev, V. I., Zagorska, N. N.,
Kovaliukh, N. N. 2000. Radiocarbon dates of the Me
solithic sites of Eastern Europe. Radiocarbon and Ar-
chaeology, I, p. 21-41.
Zeder, M. A., Hesse, B. 2000. The Initial Domestica
tion of Goats (Capra hircus) in the Zagros Mountains
10,000 Years Ago. Science, 287, p. 2254-2257.
REFERENCES
Bader, I. O. 1965. Varianty kultury Kavkaza konca verh
nego paleolita i mezolita. Sovetskaya arheologiya, 4, s. 3-16.
Bader, N. O., Cereteli, L. D. 1989. Mezolit Kavkaza. In:
Kolcov, L. V. (ed.). Arheologiya SSSR. Mezolit. Moskva: Nau
ka, s. 93-105.
Vekilova, E. A. 1966. K voprosu o svyazyah naseleniya
Kryma v epohu mezolita. Materialy i issledovaniia po arkhe-
ologii SSSR, 126, s. 144-154.
Golovanova, L. V., Doronichev, V. B. 2012. Imeretinskaya
kultura v verhnem paleolite Kavkaza: proshloe i nastoyash
ee. In: Sinicyna, G. V., Fedyunin, I. V. (eds.). Pervobytnye
drevnosti Evrazii. K 60-letiyu A. Sorokina. Moskva: IA RAN,
s. 59—102.
Danilenko, V. N. 1969. Neolit Ukrainy: Glavy drevnej is-
torii Yugo-Vostochnoj Evropy. Kiev: Naukova dumka.
Zaliznyak, L. L., Tovkajlo, M. T., Manko, V. O.,
Sorokun, A. A. 2013. Stoyanki bilya hutora Dobryanka ta
problema neolitizaciyi Bugo-Dniprovskogo mezhirichchya.
Kamyana doba Ukrainy, 15, s. 194-257.
Klejn, L. S. 1999. Migraciya: arheologicheskie priznaki.
Stratum plus, 1, s. 52-71.
Kotova, N. S. 2002. Neolitizaciya Ukrainy. Lugansk: Sh
lyah.
Manko, V. O. 2006. Neolit Pivdenno-Shidnoyi Ukrainy.
Kyiv: Shlyah.
Manko, V. O. 2007. Perspektivi datuvaniya keramiki ra
diokarbonnim metodom. Kamyana doba Ukrainy, 10, s. 168-
177.
Manko, V. O., Chhatarashvili. G. L. 2020. Kremyani ta ob
sidianovi kompleksi stoyanki Kobuleti. In this jiurnal.
Meshveliani, T. K. 2013. K voprosu o vozniknovenii neolita
v Zapadnoj Gruzii. Arheologiya, Etnografiya i antropologiya
Evrazii, 2 (54). s. 61-72
Nebieridze, L. D. 1972. Neolit Zapadnogo Zakavkazya.
Tbilisi: AN GSSR (in Georgian).
Sapozhnikova, G. V., Korobkova, G. F., Sapozhnikov, I. V.
1995. Hozyajstvo i kultura naseleniya Yuzhnogo Pobuzya v
pozdnem paleolite i mozolite. Odessa; Sankt-Peterburg: IA
NAN Ukrainy.
Telegin, D. Ya. 1966. Mezolit Levoberezhnoj Ukrainy i ego
mesto v slozhenii dnepro-doneckoj neoliticheskoj kultury. Ma-
terialy i issledovaniya po arheologii SSSR, 126, s. 99-107.
Telegin, D. Ya. 1991. Neoliticheskie mogilniki mariupol-
skogo tipa. Kiev: Naukova dumka
Cybrij, V. V. 2008. Neolit Nizhnego Dona i Severo-Vostoch-
nogo Priazovya. Rostov-na-Donu: SKNC VSh YuFU.
Biagi, P., Khlopachev, G. A.. Kiosak, D. V. 2014. The ra
diocarbon chronology of Shan-Koba rock-shelter, a Late Pal
aeolithic and Mesolithic sequence in the Crimean Mountains
(Ukraine). Diadora, 28, p. 7-20.
Braidwood, R. J. Howe, B. 1960. Prehistoric Investigations
in Iraqi Kurdistan. Chicago: Chicago Press.
Braidwood, R. J., Braidwood, L. S., Howe, B., Reed, C. A.,
Watson, P. J. (eds.). 1983. Prehistoric Archaeology Along the
Zagros Flanks. Chicago: Chicago University.
Childe, V. G. 1936. Man makes himself. London: Watts
and Co.
Dittermore, M. The soundings in M’lefaat. In:
Braidwood, R. J., Braidwood, L. S., Howe, B., Reed, C. A.,
Watson, P. J. (eds.). 1983. Prehistoric Archaeology Along the
Zagros Flanks. Chicago: Chicago University, p. 671-684.
Hole, F., Flannary, K. V., Neely, J. A. 1969. Prehistory and
human ecology of Deh Luran Plain. An Early Village Sequence
from Khuzistan, Iran. Ann Arbor: University of Michigan.
Hole, F. 1983. The Jarmo Chipped Stone. In:
Braidwood, R. J., Braidwood, L. S., Howe, B., Reed, C. A.,
Watson, P. J. (eds.). 1983. Prehistoric Archaeology Along the
Zagros Flanks. Chicago: Chicago University, p. 233-284.
Howe, B. 1983. Karim Shahir. In: Braidwood, R. J.,
Braidwood, L. S., Howe, B., Reed, C. A., Watson, P. J. (eds.).
1983. Prehistoric Archaeology Along the Zagros Flanks. Chi
cago: Chicago University, p. 23-154.
Hole, F. 1987. Chronologies in the Iranian Neolithic. In:
Aurenche, O. (ed.). Chronologies in the Near East: relative
chronologies and absolute chronology 16.000—4.000 P: CNRS
International symposium, Lyon (France) 24—28 November
1986. British Archaeological Reports, International Series,
379. Oxford: BAR, p. 53-379.
Kozlowski, S. K. 1994. Radiocarbon Dates from Aceramic
Iraq. Radiocarbon, 36, p. 255-264.
Korobkova, G. F. 1996. The Neolithic Chipped Stone In
dustries of the Southern Caucasus. In: Kozlowski, S. K.,
Gebel, H. G. K. (ed.). Neolithic Chipped Stone Industries of
the Fertile Crescent, Their Contemporaries in Adjastent Re-
gions. Berlin: Ex Oriente, p. 57-89.
Lillie, M., Budd, C., Potekhina, I., Hedges, R. 2009. The
radiocarbon reservoir effect: new evidence from the cemeter
ies of the middle and lower Dnieper basin, Ukraine. Journal
of Archaeological Science, XXX, p. 1-9.
Meshveliani, T., Bar-Oz, G., Bar-Yosef, O., Belfer-
Cohen, A., Boaretto, E., Jakeli, N., Koridze, I., Matskevich, Z.
2007. Mesolithic Hunters at Kotias Klde, Western Georgia:
Preliminary Results. Paleoorient, 33, 2, p. 47-58.
Rosenberg, M. 1994. A Preliminary Description of the Lith
ic Industry from Hallan Cemi. In: Gebel, H. G., Kozlowski,
S. K. (eds.). Neolithic Chipped Stone Industries of the Fertile
Crescent. SENEPSE 1. Berlin: Ex Oriente, p. 223-238.
339ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Манько, В. О., Чхатарашвілі, Г. Л. західна Грузія як транзитна територія на шляху міграцій...
Solecki, R. L. 1980. An Early Village Site At Zawi Chemi
Shanidar. Malibu: Undena Publications.
Telegin, D. Y., Kovaliukh, N. N., Potekhina, I. D., Lillie, M.
2000. Chronology of Mariupol type cemeteries and division of
Neolithic — Cooper Age cultures initial periods in Ukraine.
Radiocarbon and Archaeology, I, p. 33-52.
Zaitseva, G. I., Timofeev, V. I., Zagorska, N. N.,
Kovaliukh, N. N. 2000. Radiocarbon dates of the Mesolithic
sites of Eastern Europe. Radiocarbon and Archaeology, I,
p. 21-41.
Zeder, M. A., Hesse, B. 2000. The Initial Domestication of
Goats (Capra hircus) in the Zagros Mountains 10,000 Years
Ago. Science, 287, p. 2254-2257.
V. O. Manko, G. L. Chkhatarashvіlі
wESTERN GEORGIA AS A
TRANSITIONAL ZONE IN MIGRATION
OF THE PROTONEOLITHIC GROUPS
TO EASTERN EUROPE
The issue of studying the global migration of the pop
ulation of the Near and Middle East to the territory of
Eastern Europe at the end of the Pleistocene and at the
beginning of the Holocene is analyzed in the paper.
At the turn of Pleistocene-Holocene the stone indus
tries with similar characteristics in Iran, Iraq, Geor
gia and Ukraine one can observe. These industries are
called M’lefaatian, Kobuletian, Kukrekian. These in
dustries were characterized by using the pressing tech
nique to produce blades, bladelets and microblades;
using bladelets with abrupt retouch to make complex
bone arrowheads. At the very end of the Pleistocene,
the migration of the M’lefaatian population began. The
stone industry of the first wave of migrants was as
sociated with elements of the Zarzian industry. In the
future, waves of M’lefaatian migrants poured innova
tive technologies related to the production of stone ves
sels, grooved tools, pottery into the territory of West
ern Georgia and Ukraine. The most important role in
the development of Eastern European culture was the
change in the funeral rite at the Boreal-Atlantic bor
der, when the funeral traditions of M’lefaatian fell into
the territory of Ukraine. The migration process ends
with the transition to the Neolithic and to farming in
the second half of 7th thousand BC.
Analysis of the synchronous development of
M’lefaatian, Kobuletian, Kukrekian allows us to con
clude that the migration of the M’lefaatian population
has been permanent in nature for 3—4 thousand years.
Small population groups created a constant influx of
population into the territory of Georgia and Ukraine.
Some groups made shuttle migrations. All this created
the conditions for a constant exchange of innovative
technologies for the population of the Northern Black
Sea Region and the Middle East. The result of this
process was the transition of M’lefaatian migrants to
a Neolithic lifestyle. The study of M’lefaatian migra
tion creates the conditions for studying the patterns of
transition to the Neolithic in the South Caucasus and
Eastern Europe.
Keywords: Kobuleti industry, M’lefaatian, Kukre
kian, neolithisation, migration, pressing technique.
Одержано 9.04.2020
МАнько Валерій олександрович, кандидат іс
торичних наук, старший науковий співробітник. Ін
ститут археології НАН України, пр. Героїв Сталінг
рада, 12, Київ, 04210, Україна.
MANKO Valery O., PhD, Senior Researcher, the
Institute of Archaeology of the National Academy of
Sciences of Ukraine, Prospekt Heroiv Stalinhrada, 12,
Kyiv, 04210, Ukraine.
ORCID: 0000-0002-2990-7234, e-mail: valery_manko@
yahoo.com.
ЧхАтАрАШВілі гурам, кандидат історичних
наук, науковий співробітник, Музей Аджарії — ба
тумський археологічний музей, вул. чавчавадзе, 77,
батумі, 6010, Грузія.
CHKHTARASHVILI Guram L., PhD, Researcher,
Ajara Museum — Batumi Archaeological Museum,
Chavchavadze, 77, Batumi, 6010, Georgia.
ORCID: 0000-0002-0568-9797, e-mail: gurami.chxa87@
yahoo.com.
|