До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми
Корифей української археології Дмитро Якович Телегін (1919—2009) доклав чимало зусиль до становлення курганної археології, очоливши дві новобудовні експедиції — Вільнянську (1968—1969) та «Дніпро—Донбас» (1969—1975). Він же, спільно з С. Н. Братченком, зробив великий внесок у розроблення сучасної...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187391 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми / В.В. Отрощенко, Ю.В. Болтрик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 358-368. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187391 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Отрощенко, В.В. Болтрик, Ю.В. 2022-12-24T15:14:38Z 2022-12-24T15:14:38Z 2020 До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми / В.В. Отрощенко, Ю.В. Болтрик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 358-368. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2020.04.30 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187391 903.5(477) Корифей української археології Дмитро Якович Телегін (1919—2009) доклав чимало зусиль до становлення курганної археології, очоливши дві новобудовні експедиції — Вільнянську (1968—1969) та «Дніпро—Донбас» (1969—1975). Він же, спільно з С. Н. Братченком, зробив великий внесок у розроблення сучасної методики розкопок давніх могил з використанням важкої землерийної техніки. А ще виявив громадянську позицію, захищаючи на засіданні вченої ради ІА АН УРСР молодшого колегу Олександра Михайловича Лєскова (1933—2017), де було поставлено питання щодо звільнення останнього з роботи на початку 1973 р. Відтоді минуло понад 40 літ, коли О. Лєсков на схилку свого життя вирішив пригадати все щодо тих драматичних подій та оцінити свій внесок в археологію. The book of memoirs of our teacher, Professor Alexander Leskov (1933—2017) prompted us to address the topic of the deployment of a wide front of archaeological research in the areas of reclamation construction in the south of Ukraine. Unfortunately, posthumously. It is said that one can say either good or nothing about the departed. Such approach is appropriate in memorial ceremonies or in nostalgic memories of a round date. But «Archaeologist’s notes» was announced in the Preface of the Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences A. Ivanchik as «an important document for the historian of Russian science». In this case the document, left to the descendants by the famous scholar, requires meticulous approach by colleagues, especially those who were the witnesses of events which are set forth in the lengthy and not easy to read text. The attention of authors of the paper is focused on the fruitful Ukrainian period of scientific and organizational activity of the famous scholar, his successes and blunders. The events, described in the memoirs, reflect not only his personal dramatic life but also the archeology of the Ukraine, the acquisition of its independence in the conditions of inevitable political crisis. O. Leskov’s expeditions like a powerful bulldozer have passed through the kurgans of steppe Ukraine plowing many artifacts to the surface. The wavering between the glitter of Scythian gold and the urgent problems of the Late Bronze Age left the author of the «Memoirs» in the grip of scientific stereotypes and ideas of the 1970s. Archaeologists in Ukraine have switched to a more informative method of excavating of mounds with several parallel balks but this has already happened without the detonator of the kurgan boom. After all, the science has never been for O. Leskov above all but was only a tool for achieving specific life positions. Sometimes it seems that the scholar in him always competed with the manager, but it didn’t occur to the author of «Memoirs» to choose between those entities. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Історія науки До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми On the Establishment of the Kurgan Archaeology in Ukraine: Achievements and Problems Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми |
| spellingShingle |
До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми Отрощенко, В.В. Болтрик, Ю.В. Історія науки |
| title_short |
До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми |
| title_full |
До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми |
| title_fullStr |
До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми |
| title_full_unstemmed |
До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми |
| title_sort |
до становлення курганної археології україни: досягнення та проблеми |
| author |
Отрощенко, В.В. Болтрик, Ю.В. |
| author_facet |
Отрощенко, В.В. Болтрик, Ю.В. |
| topic |
Історія науки |
| topic_facet |
Історія науки |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
On the Establishment of the Kurgan Archaeology in Ukraine: Achievements and Problems |
| description |
Корифей української археології Дмитро Якович
Телегін (1919—2009) доклав чимало зусиль до становлення курганної археології, очоливши дві новобудовні експедиції — Вільнянську (1968—1969) та «Дніпро—Донбас» (1969—1975). Він же, спільно з
С. Н. Братченком, зробив великий внесок у розроблення сучасної методики розкопок давніх могил з
використанням важкої землерийної техніки. А ще
виявив громадянську позицію, захищаючи на засіданні вченої ради ІА АН УРСР молодшого колегу
Олександра Михайловича Лєскова (1933—2017), де
було поставлено питання щодо звільнення останнього з роботи на початку 1973 р. Відтоді минуло
понад 40 літ, коли О. Лєсков на схилку свого життя вирішив пригадати все щодо тих драматичних
подій та оцінити свій внесок в археологію.
The book of memoirs of our teacher, Professor Alexander
Leskov (1933—2017) prompted us to address the
topic of the deployment of a wide front of archaeological
research in the areas of reclamation construction in
the south of Ukraine. Unfortunately, posthumously. It
is said that one can say either good or nothing about
the departed. Such approach is appropriate in memorial
ceremonies or in nostalgic memories of a round
date. But «Archaeologist’s notes» was announced in
the Preface of the Corresponding Member of the Russian
Academy of Sciences A. Ivanchik as «an important
document for the historian of Russian science».
In this case the document, left to the descendants by
the famous scholar, requires meticulous approach by
colleagues, especially those who were the witnesses of
events which are set forth in the lengthy and not easy
to read text. The attention of authors of the paper is
focused on the fruitful Ukrainian period of scientific
and organizational activity of the famous scholar, his
successes and blunders. The events, described in the
memoirs, reflect not only his personal dramatic life but
also the archeology of the Ukraine, the acquisition of
its independence in the conditions of inevitable political
crisis.
O. Leskov’s expeditions like a powerful bulldozer
have passed through the kurgans of steppe Ukraine
plowing many artifacts to the surface.
The wavering between the glitter of Scythian gold
and the urgent problems of the Late Bronze Age left
the author of the «Memoirs» in the grip of scientific
stereotypes and ideas of the 1970s. Archaeologists in
Ukraine have switched to a more informative method
of excavating of mounds with several parallel balks but
this has already happened without the detonator of the
kurgan boom.
After all, the science has never been for O. Leskov
above all but was only a tool for achieving specific life
positions. Sometimes it seems that the scholar in him
always competed with the manager, but it didn’t occur
to the author of «Memoirs» to choose between those
entities.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187391 |
| citation_txt |
До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми / В.В. Отрощенко, Ю.В. Болтрик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 358-368. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT otroŝenkovv dostanovlennâkurgannoíarheologííukraínidosâgnennâtaproblemi AT boltrikûv dostanovlennâkurgannoíarheologííukraínidosâgnennâtaproblemi AT otroŝenkovv ontheestablishmentofthekurganarchaeologyinukraineachievementsandproblems AT boltrikûv ontheestablishmentofthekurganarchaeologyinukraineachievementsandproblems |
| first_indexed |
2025-11-24T15:54:06Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:54:06Z |
| _version_ |
1850851177420292096 |
| fulltext |
358 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
УДК 903.5(477) DOI: 10.37445/adiu.2020.04.30
В. В. Отрощенко, Ю. В. Болтрик
до стАноВленнЯ кУргАнної Археології УкрАїни:
досЯгненнЯ тА проБлеМи
Корифей української археології Дмитро Якович
Телегін (1919—2009) доклав чимало зусиль до ста-
новлення курганної археології, очоливши дві ново-
будовні експедиції — Вільнянську (1968—1969) та
«Дніпро—Донбас» (1969—1975). Він же, спільно з
С. Н. Братченком, зробив великий внесок у розроб-
лення сучасної методики розкопок давніх могил з
використанням важкої землерийної техніки. А ще
виявив громадянську позицію, захищаючи на за-
сіданні вченої ради ІА АН УРСР молодшого колегу
Олександра Михайловича Лєскова (1933—2017), де
було поставлено питання щодо звільнення остан-
нього з роботи на початку 1973 р. Відтоді минуло
понад 40 літ, коли О. Лєсков на схилку свого жит-
тя вирішив пригадати все щодо тих драматичних
подій та оцінити свій внесок в археологію.
ключові слова: Д. Телегін, О. Лєсков, новобудов-
ні експедиції в зонах меліорації, курганна археоло-
гія, здобутки та втрати.
звернутися до теми витоків курганного буму
на півдні України та розгортання широко
го фронту археологічних досліджень в зонах
меліоративного будівництва нас спонукали
мемуари нашого вчителя, доктора історичних
наук Олександра Лєскова. вони вийшли дру
ком, на жаль, посмертно (Лесков 2019). Існує
сентенція, що про небіжчика можна говорити
або хороше, або нічого. Такий підхід має сенс
на поминальних заходах чи в ностальгічних
спогадах із приводу круглого ювілею. Але «за
писки археолога» анонсовано в Передмові І
члена-кореспондента РАН А. Іванчика як
«важливий документ для історика вітчизняної
науки» (Лесков 2019, с. 3—7). Коли так, то до
кумент, залишений знаним науковцем, вима
гає прискіпливого підходу колег, а особливо
свідків подій, викладених у розлогому й часом
складному для сприйняття тексті. Спробуємо
зробити це на правах учнів.
Книгу відкривають дві передмови, де помітна
неоднозначна оцінка постаті автора. А. Іванчик
вважає його одним з самих відомих радянських
і російських археологів (Лесков 2019, с. 3). Ав
тор Передмови ІІ член-кор. РАН С. Арутюнов
залучає О. Лєскова до кола «найвидатніших
археологів нашої вітчизни» (Лесков 2019, с. 8).
Такі оцінки, винесені лінгвістом та етнологом,
мають ще ширший діапазон думок серед архео
логів. Та про них — трохи згодом.
Сам автор «записок» поділив своє наукове
життя на три періоди: 1) український, 2) росій
ський, 3) американський (с. 14). зосередимо
свою увагу на першому, Українському, тексту
ально найбільшому в спогадах (Лесков 2019,
с. 17—282). Назва його чомусь випала зі зміс
ту книги, на відміну від Російського та Амери
канського періодів, дещо порушивши задум. Та
то вже таке.
Ліпше звернутися до тексту «записок». Ав
тор вибудовує його як своєрідний монумент
звитяг невтомного та креативного дослідника.
Рефреном крізь текст книги проходить фраза:
«везе тому, хто везе!», озвучена С. бібіковим,
першим директором та науковим керівником
перспективного науковця (Лесков 2019, с. 228,
393—395). На формування особистості Лєскова,
здається, вплинув його талант шахіста, що від
крив йому шлях до Харківського університету
(Лесков 2019, с. 18). Навички комбінаційної
гри сприяли юнаку й надалі в науці та житті.
Стрімкий науковий поступ: аспірантура, пере
від до штату на посаду молодшого наукового
співробітника в 25 років, керівництво новобу
довною експедицією в 27, захист у 28, трансфор
мував худорлявого цибатого молодика у вели© в. в. ОТРОЩЕНКО, Ю. в. бОЛТРИК, 2020
359ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Отрощенко, В. В., Болтрик, Ю. В. До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми
кого білого Начальника (вбН). Цей іронічний
титул виник в середовищі співробітників Кер
ченської експедиції ІА АН УРСР через хронічну
відсутність степової засмаги, що вирізняло на
чальника від інших членів експедиції, оскіль
ки він більше часу проводив «у справах». А з
тексту «записок» складається враження, що ав
тор практично не вилазив з розкопу. Насправді
ж, маючи декілька загонів, він вершив дистан
ційне керівництво ними й нами, винаймаючи
для себе хатинку на березі Азовського моря в
Криму. Несподіваний приїзд вбН на розкопки
кургану чи поселення завершувався суворим
розносом для практичного виконавця робіт і
таким же блискавичним зникненням. Ситуа
ція змінювалася, коли з’являлися мерехтливі
розсипи золотих прикрас. Тоді начальник спус
кався до скіфського підземелля чи наземного
розкопу й під світлом софітів брав до рук пен
злик або скальпель (Лесков 2019, с. 239—241,
фото на с. 350).
Розстановка фігур, себто офіцерського скла
ду експедиції, звичайно ж була прерогативою
начальника. він неухильно домагався від
співробітників інтенсифікації розкопок задля
швидшого видобутку речового матеріалу. Апо
феозом такої турбулентності стала пропозиція
проведення конвеєрного методу розкопок кур
ганів, коли одна група виконавців виносить
механізмами насипи курганів, друга — фіксує
плани та профілі, третя — розчищає похован
ня, четверта — займається камеральною оброб
кою матеріалів. У вузькому колі навіть обгово
рювалася екстремальна пропозиція, аби, для
прискорення процесу фіксації, креслення мали
замінювати фотографіями, а контури об’єктів
позначати білими стрічками. Проект такої де
персоналізації польового процесу був навіть ви
несений винахідником на обговорення вченою
радою Інституту. Там його вщент розгромили
корифеї української археології (Д. березовець,
в. Довженок). Розкопки кожного кургану, як
і будь-якого іншого об’єкту археології, мусять
мати одного автора, котрий пізнає й фіксує усі
етапи побудови та функціонування пам’ятки.
Фактичні співавтори дослідження звичайно
ж ускладнять власнику ліцензії на розкопки
неконтрольоване оперування накопаним ма
теріалом. зате вони ж підвищують якість про
цедури дослідження.
Слід віддати належне інтуїції С. бібікова,
який, відчувши креативний потенціал учня,
спрямував його зусилля на організацію великих
новобудовних експедицій: Південноукраїнсь
кої, Керченської, Каховської (Херсонської).
О. Лєсков виявив неабиякий хист у справі то
рування стежок спочатку до київських, а потім
і високих московських кабінетів міністерств
водного господарства та меліорації. з розкопок
1968 р. в зоні найбільшої в європі Каховської
зрошувальної системи фактично розпочалася
грандіозна новобудовна епопея в житті Інсти
туту археології АН УРСР. Фінансування робіт
у зонах меліорації зросло мінімум на порядок.
Пропорційно зростала й кількість молоді в сті
нах провідної археологічної установи Республі
ки. Проблему перспективних кадрів було вирі
шено наперед, принаймні на 30 років. А ще на
початку 1969 р. комсомольців в Інституті було
аж сім і четверо з них — каховці / лєсковці. Для
обрання комсорга, зрозуміло з якої експедиції,
вистачило тоді трьох голосів. Це стало непри
ємною несподіванкою для парткому.
А форейтор прогресу (начальник Каховської
експедиції) ставить і вирішує питання щодо
створення спеціалізованого відділу новобудов
них експедицій у структурі Інституту, маючи
на меті його очолити. Структуру затверджу
ють, проте, на чолі її ставлять комуніста Ю. за
харука, знаного науковця, але людину, далеку
від проблем новобудов та меліорації. Тоді про
лунав перший тривожний дзвоник у бездоган
ній кар’єрі пробного менеджера від археології
в Україні.
здавалося б, які проблеми отримати «хліб
ну книжку», як тоді називали партбілет, для
перспективного кібернетика, себто вправного
керманича? Це питання хвилює й доброзичли
вого до Лєскова автора «Передмови І». А. Іван
чик нагадує, що мемуарист був іще, свого часу,
комсоргом Інституту (Лесков 2019, с. 6, 7). На
О. М. Лесков — завідувач відділом історії матеріаль
ної культури та давнього мистецтва Державного му
зею мистецтва народів Сходу (Москва), під час робіт
на одному з Ульських курганів на Кубані (перша
половина 1980-х рр.)
360 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Історія науки
жаль, Олександр Михайлович, зосередивши
увагу на собі, коханому, та демонізованому
ним же парткомі, жодним чином не прохопив
ся про жорстоку «громадянську війну», що то
чилася в стінах установи між, образно кажучи,
комуністами та безпартійними понад 10 років.
«безпартійні» гуртувались довкола тодішньо
го директора, члена КПРС С. бібікова, а «ко
муністів» очолювали І. Шовкопляс та в. Дани
ленко. чи міг, за таких розкладів, улюблений
учень директора здолати опір партбюро та
отримати партквиток? Питання — риторичне,
а відповідь по факту — відома. Тому пасажі,
щодо принципової відмови від вступу до лав
КПРС заднім числом, звучать не надто щиро
(Лесков 2019, с. 109, 110, прим. 33, с. 185, 186,
192, прим. 79, 253). вважаємо, що така «війна»
стала можливою в міні осередку тоталітарної
спільноти як наслідок відлиги М. Хрущова.
1968 року комуністи, використавши тактику
системних доносів, таки усунули С. бібікова
з посади директора. Наступною сакральною
жертвою міг стати автор «записок», позбавле
ний захисної парасольки. завідувач відділу
скіфо-сарматської археології О. Тереножкін
неодноразово попереджав свого ініціативного
співробітника щодо небезпеки від заздрісників.
чого-чого, а успіху в нас не вибачають. Проте,
Олександр Михайлович натхненно розгортав
колони бульдозерів на ланах Херсонщини,
збираючи чималі археологічні врожаї за без
посередньої участі авторів рецензії. Наступний
директор Інституту, видатний український іс
торик Ф. Шевченко також оцінив потенціал
новобудовного руху. Саме за його керівництва
відбулася золота п’ятирічка української архе
ології зі знахідками світового рівня в Гайма
новій (в. бідзіля) та Товстій Могилах (б. Мозо
левський).
влітку 1969 р. Каховська експедиція, керо
вана Лєсковим, відкрила чудові золоті речі в
кургані 5 біля Архангельської Слободи. Це по
ховання V ст. до н. е. мало би бути другим за
пишнотою комплексом після Мелітопольського
Останній курган О. Лєскова в Україні: запорізька експедиція, 1974 р., м. Дніпрорудне, курган 8. зліва на
право стоять: О. бодянський, О. Лєсков, студент, Р. Скибинський (шахтар), школяр, М. Нікитенко, І. Ремех;
сидять: журналістка Л. Таран і кібернетик Н. Попова
361ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Отрощенко, В. В., Болтрик, Ю. В. До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми
кургану серед могил скіфів, розкопаних за ра
дянської влади в Україні. Але знайдений во
сени тайник коштовних посудин з Гайманової
Могили знецінив потенційну сенсацію. золоті
гривна та прикраси гориту з Архангельської
Слободи відійшли на другий план. Так само
пройшли майже не поміченими розкопки двох
елітних Мордвинівських курганів. Промені
слави засяяли 1970 р. — гарні знахідки — при
краси головних уборів скіф’янок з бокових мо
гил кургану біля с. вільна Україна підняли ре
номе Начальника в очах вищого керівництва
Херсонщини, але не надовго. Світовий тріумф
пекторалі 1971 р. загнав у тінь здобутки най
більшої експедиції Республіки. Тому-то на
ступного 1972 р. у запалі стихійної прихованої
конкуренції з колегами Лєсков накинув око на
Огуз — найвеличнішу з могил великої Скіфії.
Пікантність ситуації полягала в тому, що Огуз
знаходився далеко поза межами зони зрошен
ня. «Ну, ти все-таки аферист!» — сказав би тут
своєму учневі колишній директор (Лесков 2019,
с. 156—158).
Але нестримного менеджера, здавалося, вже
ніщо й ніхто не зможе зупинити. він невтомно
лобіює створення чергового відділу, тепер вже
на базі Каховської експедиції. Друга спроба
очолити відділ мала потрійний ефект. за дієвої
підтримки Ф. Шевченка в березні 1971 р. ре
алізовується проект організації відразу трьох
відділів на базі новобудовних експедицій: Хер
сонської (О. Лєсков), запорізької (в. бідзіля) та
Київської (П. Толочко). Усі нові завідувачі —
кандидати наук, молоді, енергійні, безпартій
ні. У перспективі, на тлі блискучих курганних
знахідок, малювалися обриси додаткових про
грам фінансування нашої науки. здавалося,
що над українською археологією засяяло безх
марне небо, як 1936 р. над Іспанією. Навіть де
структивне партбюро дещо принишкло.
Легкий, місцями навіть елегантний, в описі
дійсних іміджевих та польових досягнень,
Олександр Михайлович несподівано плутаєть
ся в подіях і фактах, коли треба дати оцінку
особистому провалу. Тут текст записок вимагає
ретельної уваги та коментарів. Автор ніби за
буває власний постулат, що начальник експе
диції відповідає за все. Тим більше, коли тобі
доводиться жити та працювати в тоталітарній
державі під пильним контролем політичної
поліції (КДб). Ще 1968 р. автор «записок» де
монстрував політичну амбівалентність щодо
подій, які відбувались при ньому в Республіці,
не розуміючи з якою метою «у черговий раз
“боролись з буржуазним націоналізмом”. До
пуття про це ми, особливо безпартійні, нічо-
го не знали, та й особливо не цікавились, поки
це нас не торкалось напряму» (Лесков 2019,
с. 185, 186). Торкнулось напряму вже за чотири
роки, й не лише його. в канун 1972 р. дівчата
з Херсонської експедиції на передноворічному
застіллі в Інституті врізали пісню «с русским
текстом на мотив популярной израильской пес
ни», підхоплену іншими (Лесков 2019, с. 270).
Начальник забув додати, що це пісня тамтеш
ніх командос «Дойдьом до Красного моря!». Її,
хоч і з глузливим натяком, було озвучено в
стінах Академії наук у часи, коли армії Ізраї
лю нещадно громили ісламських союзників
Кремля на Передньому Сході. Тоді здригнули
ся від образи серця ветеранів «великої вітчиз
няної…», а один із них з відчуттям праведного
гніву оформив черговий донос нагору, до ЦК
КПУ. Нещодавно в інших мемуарах автором
доносу названо тодішнього парторга Інституту
в. Даниленка (читати землю 2017, с. 72, 73).
Пісня ідеально лягла в масть каральним ор
ганам Імперії зла, аби задавити в зародку «осе
редок сіонізму» в АН УРСР, з одного боку, та
надати нового імпульсу стратегічній кампанії
проти українського «націоналізму» — з іншо
го. Першим актом звільнили Ф. Шевченка з
посади директора вже в січні 1972 р. за нездо
рову обстановку в колективі, відхід від позицій
інтернаціоналізму та націоналістичні трак
товки в оцінці окремих історичних положень
(Колибенко 2015, с. 313). Ось яку, здавалося б,
несподівану пролонгацію мав пісенний похід
до червоного моря в тодішніх українських ре
аліях.
Аби притлумити оглушливий резонанс від
виконання пісні, автор «записок» завищує на
цілий рік дату фатальної події: «27—28 грудня
1972 р.» (с. 269, 270). Якщо повірити цій даті,
то директора звільнили практично за рік до її
виконання. Ні, бікфордів шнур був запалений
ще в грудні 1971 р. Скориставшись підставою,
органи перш за все взялися за Ф. Шевченка,
секретаря по ідеології КПУ Ф. Овчаренка, пер
шого секретаря КПУ П. Шелеста, інших лібе
рально налаштованих партійних функціонерів
та свідомих інтелектуалів, зокрема, М. брай
чевського. Можна лише припускати яким би
був подальший плин подій, аби дівчата вчасно
схаменулися, передбачивши наслідки свого ек
спромту. Поза тим, маховик репресій неквап
но розкручувався впродовж 1972 р. Головний
об’єкт полювання партбюро, яким логічно
вважав себе Лєсков, все ще керував «крамоль
ною» експедицією, а піснярки в ній працювали.
«Солістка» Н. зарайська, зокрема, почала нарі
зати траншеї на згаданій вище могилі Огуз.
Каталізатором неминучої розправи над від
ділом стала трагічна загибель заступника на
чальника Херсонської експедиції Олександра
Рум’янцева в жовтні 1972 р. Автор мемуарів
згадує цю подію до виконання пісні, згідно
вигідної йому хронології. Гірше, що він прихо
вує дійсні обставини трагедії, списуючи смерть
археолога на випадковий удар з необереж
ності (Лесков 2019, с. 268). Насправді ж мала
місце жорстока бійка між «першими хлопця
ми» с. Софіївка та останніми співробітника
ми експедиції, що залишилися після відбуття
362 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Історія науки
основної групи колег та готувалися до виїзду
на Київ. Швидка забрала до Каховки Я. бол
діна та є. жикуліна з ножовими пораненнями,
а Рум’янцев з травмою голови відмовився від
госпіталізації. він до фатального крововиливу
в мозок виконував навалені на нього під заві
су виснажливого сезону обов’язки. Натомість
начальник, отримавши звістку про смерть під
леглого, подбав за власне здоров’я й ліг до ста
ціонару. він навіть не відав, що труну з тілом
загиблого супроводжували з Києва до Ленін
града його учні, автори цього тексту (Лесков
2019, с. 268, сн. 12).
Але ж, нагадуємо, начальник експедиції від
повідає за все. Довелось тримати удар і герою
«записок». Смерть в експедиції сама по собі
черевата організаційними висновками, а з від
кладеним покаранням за «сіоністську провока
цію» й поготів. Обставини фінальної боротьби
за відділ та експедицію викладено О. Лєсковим
у драматичних барвах (с. 268—276). С. бібіков
порекомендував учню не ходити на вирішаль
не засідання вченої ради ІА АН УРСР, пос
лавшись на хворобу, а сам несподівано відбув
з перевіркою до Криму. Ця «хвороба» — чи не
єдина помилка, яку визнає за собою автор «за
писок». Та хто ж йому винен, що він ухилився
від захисту себе самого? Спробував захистити
його на тому засіданні лише Д. Телегін: «Де ви
знайдете такого керівника як Лєсков?» (Лесков
2019, с. 274).
зрештою, під тиском партійців неординар
ного начальника позбавили і відділу, і експе
диції, і роботи в Інституті з «вовчим», як він
вважає, білетом. На схилку років, провести б
аналіз польотів не лише з переліком підступів
парткому, а й розбором власних похибок. Аж
ні. О. Лєсков свято вірив у власну незамінність,
забуваючи, що за тодішньої системи, та й за
галом, таких людей бути не могло. замінити
приреченого на чолі експедиції погодився під
примусом О. Тереножкін, його колишній заві
дувач відділу. Лєсков назвав цю згоду зрадою,
забуваючи, що обидва вони були тоді в’язнями
однієї системи. Старший вижив за великого те
рору 30-тих, утікши з Саратова до Узбекистану,
а в 60-тих роках над родиною скіфологів соки
рою зависла справа їхнього учня б. Мозолевсь
кого, який мав нахабство полемізувати з самим
Ф. Енгельсом. в. Іллінську позбавили парт
квитка за тиражування віршованої дискусії з
класиком марксизму, а її чоловік відбувся суво
рою доганою, ймовірно, за втрату пильності.
Тепер щодо вовчого білету. за досконалої сис
теми контролю ці віртуальні «білети» виписува
лись різні. Так, співочих лаборанток (Н. зарай
ська, С. Ястребова, Н. Соловйова, Т. Дубовик)
звільнили з відлученням від науки. Про вирок
підлеглим мемуарист згадав реченням на два
рядки (Лесков 2019, с. 270). Додамо, що експе
диція виспівувала цю мілітаристську пісню, та
й не її одну, впродовж чотирьох сезонів (1968—
1971). вистачало часу аби жорстко застере
гти виконавців, що такий репертуар загрожує
вовчим білетом усій експедиції. Наснаги на
прочухан фронді в аполітичного керівника не
стачило, а може й натхненні куплети пісні чіп
ляли глибинні струни його душі. А. Іванчик
теж припускає, що вибір звинувачення Лєс
кову «був невипадковим» (Лесков 2019, с. 6).
Докучливі попередження Тереножкіна щодо
обережності, скрупульозно фіксовані в «запис
ках», пропускались повз вуха. Немовби об’єкт
полювання підсвідомо провокував жадаючих
крові мисливців.
звільнення О. Лєскова з Інституту археології
відбулося в березні 1973 р., а вже у серпні жер
тву (?) зарахували до штату уславленого Інсти
туту кібернетики АН УРСР академіка в. Глуш
кова. Там опальному науковцю створили
сприятливі умови для завершення докторської
дисертації з археології. Ось такого формату
набув «вовчий білет» у конкретному випадку.
Горизонтальна циркуляція науковців з непро
стою, як тоді висловлювались, долею в системі
інститутів АН УРСР негласно практикувалась,
аби не ширити коло гнаних за політику. Цією
ж стежкою рушили, вкупі з Археологічним му
зеєм, до Інституту зоології активісти з партбю
ро Інституту археології в. Лапін, в. Гладілін,
І. Шовкопляс. Останній, зрештою, опинився
в Центральній науковій бібліотеці АН УРСР,
фактично відлученим від професії. Потрапив
до зоологів і національно свідомий корифей
української археології С. братченко. Таке еше
лоноване оперативне втручання посприяло
встановленню миру в нашій установі на ґрунті
відновлення союзу комуністів із безпартійни
ми. «Двопартійність» канула в Лету за доби
Щербицького — Маланчука.
Проте, неприємний осад в КДб до автора
«записок» лишився. Наступні події засвідчили,
що Лєскову обмежили працевлаштування до
археологічних наукових установ та музеїв від
повідного профілю (Державний Ермітаж, Де
ржавний історичний музей Москви). в демок
ратичних країнах це називається заборона на
професію. Але з мемуарів випливає, що автор
ніби й не усвідомлював цього, ображаючись на
добрих старих знайомих, колег з Ленінграда та
Москви, які вперто не брали його на роботу до
згаданих та й інших установ. Ніхто не зважив
ся тоді порушувати неписані рекомендації ор
ганів щодо «сіоніста». Хиба що далекий від ар
хеології Музей релігії та атеїзму в Казанському
соборі Північної Пальміри прихистив-таки бі
женця з України 6 грудня 1974 р.
Та Олександр Михайлович ніколи не хилив
голову перед несприятливими обставинами,
обертаючи їх на свою користь. віртуозно граю
чі на людській цікавості до давнього золота, він
легко відчиняв двері до владних кабінетів та…
обкомівських їдалень (Лесков 2019, с. 221, 262,
398 та ін.). Утім, стрімкий злет, призводив до
363ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Отрощенко, В. В., Болтрик, Ю. В. До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми
болючих падінь. йому тоді знадобилось ще сім
років, аби прорватись до своєї науки, створив
ши відділ в московському Музеї східних куль
тур. зрозуміло, що він таку структуру з дієз
датною експедицією й очолив, винайшовши
фінансування та здійснивши яскраві відкрит
тя в курганах Адигеї. Так М. веселовський ра
дянської археології через 11 років на курганах
Північного Кавказу досяг рівня своїх українсь
ких конкурентів в. бідзілі та б. Мозолевсько
го. Маємо на увазі знахідки з Уляпських кур
ганів Адигеї — навершя з головою оленя та у
вигляді кабана, розкішний біметалевий ритон
з протомою Пегаса, з якими О. Лєсков побував
практично на всіх континентах. Досвід розко
пок курганів, накопичений в Україні, допоміг
йому досягти позитивного результату й поза її
межами. вважаємо, що Республіка втратила,
вичавивши назовні, талановитого менеджера.
Досконало вивчивши психологію владної но
менклатури, він умів, як ніхто інший, висмок
тувати з неї ресурси на все нові й нові проекти
на користь науки, не забуваючи при цьому і
себе.
Але для остаточного реваншу слід було поси
лити наукові позиції, підготувавши докторську
дисертацію. захищати її в Києві докторант не
ризикнув, зважившись на ще менш безпечну
Раду по захистам при Інституті археології АН
СРСР у Москві. Небезпечну тому, що неофіцій
ним чорним опонентом у нього там був воєвода
радянської археології, за Л. Клейном, голова
Ради по захистам, директор ІА АН СРСР, ака
демік б. Рибаков. Для автора «записок» захист
вилився в авантюрний шаховий поєдинок на
дві партії з не прогнозованим результатом. Пер
шу спробу захиститися 15 травня 1975 р. ака
демік Лєскову провалив, маючи в рукаві вісім
чорних куль «проти». Дисертанту не вистачило
зайвого голосу «за». Справа набула скандаль
ного відтінку, за відсутності негативного від
гуку на дисертацію чи виступу для протоколу.
Тому дисертанту дозволили здійснити другу
спробу за півроку, 12 грудня 1975 р. На той час
склалася впливова група підтримки його серед
членів Ради по захисту з Ю. захаруком включ
но. вони просто згадали про дисципліну й при
йшли голосувати. Ресурс із восьми чорних куль
виявився замалим, а дев’яту академік чи-то не
знайшов чи недопрацював. Це була його осо
биста поразка. Ще 16 місяців дисертацію мусо
лили у вАКу, аж поки в квітні 1977 р. вручили
омріяну «корочку» здобувачеві. Повчальні для
науковців деталі цієї епопеї досить об’єктивно
викладено в «записках» (Лесков 2019, с. 293—
301).
Але й тут Олександр Михайлович, як це
за ним водилося, не все договорив, уникаючи
відповіді на логічне запитання: чому Рибаков
його так недолюблював, що йшов на явні пору
шення процедури захисту? Пізніше, вже після
знахідок в Адигеї на початку 1980-х рр., Риба
ков нібито запросив щасливця до себе в кабінет
з матеріалами розкопок. від побаченого в ака
деміка стався приступ чорної заздрості, який
ледь не закінчився інфарктом (Лесков 2019,
с. 393—396). Позаяк цей епізод не мав свідків,
то здається дещо надуманим. На момент же за
хисту в академіка не було підстав заздрити лю
дині, упослідженій владою за вияв сіонізму. До
слухаємося ліпше конотації А. Іванчика: «Між
тим вона [причина нелюбові] цілком очевид-
на — це загальновідомий антисемітизм ди-
ректора Московського інституту археології
та його наближених, виявлений багаторазово
й за різними приводами» (Лесков 2019, с. 6).
Московські захисти, а не вимушений переїзд
до РСФСР, логічно завершують Український
період наукової біографії відомого археолога.
варті уваги його слова прощання з Респуб
лікою: «Завершився етап мого життя в Ук-
раїні. Це моя батьківщина, я її знаю й люблю.
Насправді всі мої біди — ніщо в порівнянні з
унікальними почуттями, котрі мені довелось
пережити в процесі роботи на археологічних
пам’ятках України. Як вони пов’язані зі мною,
так і я невідокремлений від них. Я зробив мен-
ше, ніж міг і повинен був для археології Украї-
ни, але досвід, набутий в українських степах
та горах, бібліотеках та архівах, у спілкуван-
ні з учителями, друзями, колегами, учнями,
повірте, не пройшли дарма. Покидаючи не зі
своєї волі Україну, я знав і вірив, що ще повер-
нусь до рідного Харкова, любимого Києва, неза-
бутнього Криму» (Лесков 2019, с. 282).
Ну, то чий Крим? — хочеться запитати в
московських колег. День переходу Кримської
області до складу Української республіки 19
лютого 1954 р. закарбувався в пам’яті тоді ще
студента Харківського університету назавжди,
бо визначив плин його життя. «Це був перший
талан на самому початку моєї археологічної
долі, й як показало подальше життя, значен-
ня його (талану) було величезне» (Лесков 2019,
с. 29). Географічно логічна та економічно до
цільна зміна підпорядкування півострова ще
й ощасливила майбутнього аспіранта ІА АН
УРСР, дозволивши мешканцю Харкова прово
дити розкопки в Криму та написати дисерта
цію по таврам у Києві.
Тепер дозволимо собі узагальнені оцінки
діяльності автора «записок» на ниві українсь
кої археології. загалом її можна визнати ре
зультативною. Маховик меліоративних ново
будовних експедицій був успішно запущений
великою мірою завдяки вибору С. бібіковим
О. Лєскова в якості його двигуна. безглузда
боротьба умовного парткому з послідовним
кадровим «відстрілом» ключових фігур меліо
ративного драйву (С. бібіков, Ф. Шевченко,
О. Лєсков) завершилась торжеством тогочасно
го застою. Професор О. Тереножкін вимушено
керував оскопленою Херсонською експедицією
лише один сезон, а потім відмовився від непо
364 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Історія науки
сильного тягаря. за ним відійшов від керів
ництва запорізькою експедицією в. бідзіля,
далі — є. черненко (Краснознам’янська експе
диція). Створені ціною докладених надзусиль,
відділи-експедиції розформували. вцілів лише
Київський, не пов’язаний з меліоративним
будівництвом. Лише він лишився у виграші,
стаючи найперспективнішим у всіх сенсах.
Робота на новобудовах, втративши престиж
ність, ставала за умов закручування політич
них гайок небезпечною. Як наслідок, керів
ництво найбільших експедицій перейшло до
рук молодої генерації дослідників, не обтяже
них тоді науковими ступенями (А. Кубишев,
М. Гладких, І. Післарій, О. біляєв, Г. євдоки
мов, О. Симоненко, в. Отрощенко, Ю. болтрик,
Ю. Рассамакін, в. Фоменко). загалом новобу
довний фронт сяк так закрили живими людь
ми, але реальні польові відкриття курганної
археології не надто помічали, а тим більше від
значали, навіть в Інституті. Паралельно май
стер-клас у плані пабліситі здобутків демонс
трував упродовж 1980-х рр. О. Лєсков зі своїми
яскравими знахідками в Адигеї.
Разом із тим, новобудовний рух, попри всі
драматичні випробування, навернув Інститут
на шлях перебудови, збагативши неоцінен
ним досвідом позабюджетного фінансування.
зрештою, Київська новобудовна експедиція не
лише висунула П. Толочка — першого в історії
Інституту власного директора, не «варяга», але
й закрила проблему пошуку керівних кадрів
для вітчизняної археології деінде. в. бідзіля
вписався у Перебудову створенням кооперати
ву «Археолог», де посприяв науковому росту в.
чабая, чинного очільника Інституту. Так наша
наука набувала рис самостійності в умовах
кризи політичної системи.
Ментально Олександр Михайлович пози
ціонував себе російською людиною з виразним
пієтетом до московських діячів культури та
археології. До українських колег він ставився
стримано, ніколи не розсипаючись в епітетах
щодо їхнього внеску в науку. Навіть Микола
Омелянович Макаренко для нього лише відо
мий археолог. Так само він оцінював і Федо
ра Павловича Шевченка як історика. Ошпа
рені тоталітарною системою Д. березовець та
Ю. захарук виявилися — перший лише «по
жилой сотрудник», другий — «равнодушный
и инертный» (Лесков 2019, с. 259). Поза тим,
Д. березовець помер у 59 років, пройшовши
німецький полон і радянські табори, але вс
тиг зробити чимало в галузі української архе
ології. О. Лєсков на с. 179 поміж ділом згадує
Дмитра Тарасовича як «пожилого сотрудника
отдела словянской археологии», що погодився
бути його заступником по експедиції. Але ж
Д. березовець керував роботою 24 експедицій
і, крім безлічі слов’янських пам’яток, розкопав
Грушівський та Кутянський курганні могиль
ники майже в заплаві Дніпра, навпроти ши
роко відомої тепер Мамай-Гори. Ю. захарук
народився в вінніпезі, його родина разом з ін
шими українцями з Канади в 20-ті роки мину
лого сторіччя мала необережність повернутися
на батьківщину зафрахтованим пароплавом,
завантаженим сільгоспреманентом. Невдов
зі весь репатріантський колгосп опинився в
Сибіру, вже без реманенту. звідси і так звана
відсутність ініціативи у Юрія Миколайовича,
що не завадило йому після бібікова тимчасово
очолити Інститут археології АН УРСР, а згодом
на 13 років стати заступником директора голо
вної археологічної установи Союзу, куди лише
мріяв потрапити Лєсков (Лесков 2019, с. 395,
396).
На жаль, не знайшлось у мемуариста доброго
слова для О. Тереножкіна, який, попри великі
наукові розбіжності та звинувачення від Лєско
ва у зраді, підтримав опального дисертанта на
захистах у Москві як опонент. А б. Рибаков так
розраховував на убивчий відгук Олексія Іва
новича, двічі нав’язавши останнього в якості
офіційного опонента Лєскову. 27 (!) сторінок
опонентського виступу провідного скіфолога
розпочинались із високої позитивної оцінки
дисертації загалом (Лесков 2019, с. 296).
вірним другом автор «записок» вважав євге
на васильовича черненка — блискучого фах
івця з наступальної та оборонної зброї скіфів,
доктора історичних наук (Лесков 2019, с. 118—
120). Проте, ще на початку 70-тих рр. Лєсков
примудрився кинути свого друга на гроші,
обіцяні за участь в організації якісного ілюст
рування тритомника «Археологія Української
РСР». Олександр Михайлович пробив фінансу
вання цього проекту з боку Міністерства водно
го господарства УРСР та налагодив співпрацю
з майстрами ілюстрації з Художнього фонду
України (Лесков 2019, с. 192—194). Якість ви
конаної ними роботи виявилась добротною, а
ось розподіл дивідендів за договірний підряд
склався на користь Лєскова. євген васильо
вич не зрозумів такої дружби й не вибачив.
35 років по тому, за всієї своєї прихильності до
посиденьок за чаркою, він непохитно відмо
вився прийняти запрошення тоді вже амери
канського іменинника на день народження в
Києві. Навіть залізний аргумент останнього:
«Скільки того життя!» не допоміг (Лесков 2019,
с. 120). жити ж євгену васильовичу лишалось
півроку. викладені вище обставини, як привід
для відмови, євген васильович встиг повідати
одному з авторів рецензії. Такою ось вийшла
дружба.
Автори нинішнього тексту проходять у «за
писках» як «учні». Неодноразові згадки щодо
нас у спогадах цілком прихильні, але тради
ційно недоговорені. Так, Лєсков відкрив нам
шлях до експедиції та археології, а ми асинх
ронно та вчасно пішли від нього. Тим, хто за
лишився, позаздрити важко (див. вище). Аби
якось пояснити цю тенденцію до розлучення з
365ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Отрощенко, В. В., Болтрик, Ю. В. До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми
боку кадрів мемуарист наводить історію з же
ребом. Нібито на початку 1969 р. в. бідзіля,
нагадавши приятелю про колишні послуги,
запросив за них Отрощенка чи болтрика, на
вибір, задля кадрового посилення власної екс
педиції. Опинившись у ролі буриданового віс
люка, Лєсков попрохав П. Толочка кинути на
нас жереб. Пише, що Петро Петрович висмик
нув болтрика (Лесков 2019, с. 195, 196). Але ж,
спілкуючись із нами, П. П. Толочко факт же
ребкування заперечив.
Схоже, що автор «записок» дивився на під
леглих людей як на шахові фігури: схопив,
переставив, позичив сусідові. Утім, на той час
вже навіть колгоспники були розкріпачені в
СРСР. вже, й «фігури» могли перебирати на
чальниками, а не лише навпаки. Тому ми й
обрали один за одним василя Івановича, бо
побачили за ним перспективу, не затьмарену
постаттю великого білого Начальника. Маємо
дякувати долі за усвідомлений вибір. І до чого
тут жереб?
в той же час, пройшовши шляхи Керченсь
кої, а згодом і Каховської експедицій, ми
змушені згадати й про зворотній бік медалі.
О. Лєсков як потужний бульдозер пройшовся
курганами степової України, виоравши на по
верхню багато артефактів. Кургани ми зносили
з однією контрольною бровкою, не зважаючи на
висоту і на «зарізані» насипи, вчилися розумі
ти їх устрій. Цьому навчанню сприяли фахівці,
залучені до експедиції великим білим. Серед
них добрим словом першим слід згадати Д. бе
резовця, який не наказував, а лагідно промо
вляв: «вот что я вам посоветую…». згодом ми
зрозуміли, що Дмитро Тарасович ненав’язливо
передав нам досвід, набутий українською кур
ганною археологією. А в полі і під час експе
диційних посиденьок часткою своїх знань діли
лися: сходознавець Д. Деопік, ґрунтознавець
в. золотун, археологи в. Сафронов, в. Станко,
І. Шарафутдінова, І. Ратнер та інші.
Попрацювавши під проводом двох началь
ників (О. Лєскова та в. бідзілі), а згодом і
самі очоливши експедиції, ми змушені були в
пошуках землерийної техніки ходити кабіне
тами керівників областей, тоді й відчули на
собі відмінності менеджерського стилю їх обох.
Містки, які наводив в. бідзіля в запорізькій
області, чудово спрацьовували і для нас, став
лення до археологів завжди було приязним. На
Херсонщині картина була зовсім протилежною,
почувши слово «експедиція», нам роздратовано
вказували на двері. Очільники меліоративних
трестів, яких дзвінком з Обкому змушували
надавати техніку Каховській експедиції, цього
примусу археологам не вибачили. в 1972 р. на
зняття грандіозного насипу Огузу О. Лєскову
вдалося залучити по парі скреперів та бульдо
зерів (Лесков 2019, с. 263). відлучення на сезон
в умовах великої будови такого загону механіз
мів меліоратори запам’ятали надовго. Щоб за
сім років потому одержати потужний скрепер
для продовження робіт на Огузі довелося умо
вляти меліораторів бартерними преференція
ми від керівника Херсонського бавовняного
комбінату, якого в свою чергу просило про це
його начальство з Києва. Стиль Олександра
Михайловича ламати через коліно управлін
ців середньої ланки вказівками згори обертав
ся для наступників спаленими мостами.
Слід зауважити, що для одного з нас аван
тюра великого білого Начальника з Огузом
виявилася дарунком долі. взимку 1979 р.
Ю. болтрика викликали до кабінету директо
ра Інституту І. Артеменка, де вже був О. Тере
ножкін. Директор повідомив, що руїни високих
бровок на Огузі обурюють місцеву громадсь
кість. Далі розмову повів Олексій Іванович:
«Сашка (Лєсков) залишив нам свої гріхи, ти
мусиш відправитися на Огуз і засипати всі
його траншеї». Проте фінансовий ресурс, на
даний директором, дозволив продовжити роз
копки, а вже потім поновити насип, на жаль
лише на висоту 12 м, замість 24 м.
Окремої згадки заслуговує ставлення мемуа
риста до Державної премії УРСР в галузі науки
та техніки. він згадує про неї двічі, з обуренням.
чого не надали премію б. Мозолевському за
пектораль (Лесков 2019, с. 256, сн. 115)? чому
не вручили її О. Лєскову за ґрунтовну участь у
виданні тритомника «Археологія Української
РСР» (Лесков 2019, с. 194, сн. 83)? відповідь на
обидва питання коротка як постріл: за політи
ку. Першому — за «шістдесятництво», друго
му — за «сіонізм». борис чинив свідомо, аполі
тичний Олександр — швидше на підсвідомому
рівні. Ярлик неблагонадійності органи навіси
ли обом. вважаймо, що винагороду за тритом
ник Лєсков отримав авансом готівкою ще на
фазі підготовки ілюстрацій (див. вище).
Автор записок високо оцінює свій розділ
«зрубна культура» в першому томі «Архео
логії Української РСР» (Лесков 2019, с. 194).
Проте, від дипломатичної пропозиції подати
доопрацьовану версію цього тексту до другого
(російськомовного) видання тритомника Лєс
ков з відчуттям заслуженої образи відмовив
ся. І правильно зробив. Адже на джерелах,
використаних ним для підготовки того тек
сту, було підготовлено три розділи: «зрубна
культура» (С. березанська, М. чередниченко),
«Сабатинівська культура» (С. березанська,
І. Шарафутдінова), «білозерська культура»
(в. Отрощенко). 1986 року згадані автори ви
дали колективну монографію «Культуры эпохи
бронзы на территории Украины», де надали
розгорнуту аргументацію на користь нового
бачення культурної ситуації за доби пізньої
бронзи. Концепція походження та етапів роз
витку зрубної культури О. Кривцової-Гракової,
яку взяв за основу згаданого розділу та своєї
докторської дисертації О. М. Лєсков, механіч
но поєднувала різнорідні складові. Склепана
366 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Історія науки
таким чином синкретична «зрубна культура»
розпалась вже на середину 1980-х рр. на шість
окремих культурних явищ.
Особливо показовою є ситуація з виділенням
білозерської культури. Розкопавши таку ви
датну пам’ятку як Широчанський могильник
доби фінальної бронзи ще 1962 р., відкривач
так і не встиг дати їй ради впродовж наступних
55 років свого життя. Почалося з того, що він
не передав до Наукового архіву ІА АН УРСР
генеральний план могильника на 130 похо
вань, тим самим обезголовивши його. Назвав
ши могильник ґрунтовим, він проігнорував
два синхронні кургани в центральній частині
комплексу. На Другій конференції скіфо-сар
матської археології в Москві 1967 р. дослідник
представив могильник у контексті білозерсько
го етапу пізньозрубної культури (Лесков 1971,
с. 78). О. Смирнов тоді зауважив: «Культура ж,
представлена в доповіді О. М. Лєскова, на його
думку, нічого спільного зі зрубною культурою
немає, якщо не рахувати окремих речей та
кераміки» (Петренко 1971, с. 7). Доповідач тоді
не дослухався слушної та все очевиднішої дум
ки. він драматично захистив свою докторську
роботу в шорах віджилої концепції й випав з
української археології, не маючи що їй запропо
нувати в науковому сенсі надалі. часу та кош
тів на публікацію докторської ним так і не було
знайдено. Натякнув, що завадила теократична
революція 1979 р. в Ірані (Лесков 2019, с. 312,
313), що фінансово знекровила перспективний
спонсорський фонд. Що ж, буває, а білозерська
культура остаточно утвердилась за 10 років
після захисту тієї докторської в другому ви
данні «Археології Української РСР» (1985), без
О. Лєскова. Мемуарист, здається, навіть не гор
тав цей том, безоглядно поринувши у вир бурх
ливого життя іншої археології, російської. він
так і лишився в полоні наукових стереотипів та
уявлень 1970-х рр., що й засвідчують «запис
ки». зрештою, наука ніколи не була для нього
понад усе, а лише знаряддям для досягнення
конкретних життєвих позицій. Іноді здаєть
ся, що науковець у ньому повсякчас конкуру
вав із менеджером, а зробити вибір між цими
сутностями герою «записок» і не спадало на
гадку.
Окремо слід наголосити на важливому внес
ку, який здійснила Каховська експедиція з 1969
по 1971 рр. своїми розкопками курганів скіфів
на землях гігантського радгоспу червоний
Перекоп. в різних популярних публікаціях,
журналі «Antike Welt» (1974) та «записках», ці
кургани постають прив’язаними то до земель
радгоспу, то до сіл Архангельська Слобода,
вільна Україна та інших, вносячи плутанину в
уявлення про їхні просторові позиції. Події нав
коло та гарні знахідки трьох експедиційних се
зонів перемішані з візитами представників зМІ,
парткерівників району та області (Лесков 2019,
с. 196—254). Так втілювалось в життя тодішнє
ходове гасло експедиції — «без publicity немає
prosperity». за сяйвом золота та жагою сенсацій
було не до усвідомлення важливого сумарного
відкриття, яке за ці сезони накопала експеди
ція Олександра Михайловича. втім, може ще
до цього всі ми не були готові. Маємо на увазі
розуміння загальноскіфського значення уні
кального скупчення з 85 курганів Каховського
степу, що концентрувалися між чорною та зе
леною Долинами і яке загубилося, розпороше
не між різними селами та курганними групами
цього регіону. Тут в трикутнику зі сторонами
7—9 км знаходяться: п’ять Довгих Могил (От
рощенко 1993), до яких тяжіють Мордвинівські
кургани, єдиний архаїчний скіфський курган
Нижнього Дніпра біля Семенівки в оточенні
багатьох курганів Роздольного, вільної Украї
ни, Архангельскої Слободи та інших. з огляду
на таку кількість Довгих Могил в одному міс
ці та спорудження скіфами в цій місцині кур
ганів упродовж всього періоду їх перебування
в степах Надчорномор’я, є підстави припускати
існування якогось важливого сакрального цен
тру на шляху з Криму та роздоріжжя на ньому.
Східна гілка від останнього прямувала до пе
рехрестя біля Огузу, а північно-західна вела до
бродів переправ через Дніпро (болтрик 2017,
с. 71).
Хоча експедиції, очолювані О. Лєсковим, ви
дали на-гора величезний обсяг першокласних
матеріалів, а ось до якості ведення розкопок
та інтерпретації набутих результатів є певні
запитання. На межі 1960—1970-х рр. на ново
будовах розпочали з легкої руки С. братченка
освоювати методику розкопок курганів мето
дом паралельних та комбінованих траншей 1
(Телегін, братченко 1974, с. 106). Це стримува
ло темпи розкопок, але примножувало цікаві
спостереження щодо стратиграфії, технології
спорудження насипів, уточнення їхніх обрисів
тощо. Орієнтованого на видобуток речового
матеріалу начальника Херсонської експеди
ції така методика не тішила. Це призвело до
конфлікту з начальником того автора рецензії,
який лишився після переходу Ю. болтрика до
запорізької експедиції. Призов до збройних
сил не зняв гіркого осаду від сутички. Тому
після демобілізації й він обрав експедицію
1. Ця методика, крім загальної об’єктивної оцінки
багатошарової поховальної споруди, дозволила
С. братченку одержати аргументи для вирішен
ня проблеми походження катакомбної культури.
Станіслав Никифорович був блискучим аналіти
ком археологічного матеріалу, його обізнаність
охоплювала всі галузі вивчення катакомбних
старожитностей. Наслідком багаторічних поль
ових спостережень став висновок, що ранньока
такомбна культура виникла в смузі, що витяг
нулася вздовж Надазовського узбережжя при
взаємодії ямного субстрату з прийдешнім насе
ленням з Кавказу (братченко 2001, с. 50—66, 194,
рис. 120).
367ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Отрощенко, В. В., Болтрик, Ю. В. До становлення курганної археології України: досягнення та проблеми
в. бідзілі задля практичного удосконалення
прогресивної методики дослідження курганів.
Слід зазначити, що боротьба в. Отрощенка
за вдосконалення методики дала свої наслід
ки. вже 1972 р. загін експедиції О. Лескова,
керований Н. зарайською, різав останці на
сипу Огузу траншеями з паралельними бров-
ками.
Іронія долі полягає в тому, що останньою
експедицією автора «записок» в Україні ста
ла запорізька-1974, де вже плідно працювали
його учні. в. бідзіля планував залучити опаль
ного екс-начальника на бердянський курган,
утім епідемія холери в Надазов’ї перекреслила
ці задуми. Тож йому довірили розкопати вели
кий курган доби бронзи в м. Дніпрорудне (Лес
ков 2019, с. 277). По факту ж цей об’єкт копав
аспірант Інституту Михайло Нікитенко, а Лес
ков, живучи поруч із могилою в готелі, розва
жав мешканців шахтарського міста лекціями з
показом фільму про свої давні розкопки в Кри
му, їздив на екскурсію в шахту з видобутку за
лізної руди, між ділом зазираючи на розкопки.
А його курган копали з боковими бровками. з
досвіду життєвого шляху вбН можна зробити
висновок, що життя менеджера більш парадне,
насичене зустрічами, хвилюваннями, банкета
ми, археолог тут наче програє, зате його очіку
ють радощі відкриття.
Окрім безлічі артефактів та поховальних
комплексів, піднятих на поверхню, новобудов
на експедиційна хвиля, здійнята О. Лєсковим,
змила тему розподілу зон впливу київських та
московських скіфологів у степовій Україні. Про
блема «вторгнення» київських скіфологів в сфе
ру інтересів б. Гракова на Нижньому Дніпрі,
яку в першій половині 1960-х рр. О. Теренож
кін намагався вирішити перемовинами з голо
вним скіфологом СССР, розсмокталася сама со
бою. І з кінця 1960-х рр. на декілька десятиліть
дев’ять київських новобудовних експедицій
запанували в степовій Україні. На Одещині
запрацювала Дунай-Дністровська (керівник
М. Шмаглій), на Миколаївщині потужна Ін
гульська експедиція (керівник О. Шапошнико
ва), згодом до неї долучилася Південно-бузька
(керівник Г. Ковпаненко). На Херсонщині в
Скадовському районі копала Краснознаменсь
ка експедиція (керівник є. черненко, а потім
Г. євдокимов), а в інших районах лівобережної
Херсонщини продовжила роботу велика Хер
сонська експедиція (керівник О. Тереножкін,
його змінив А. Кубишев). На запорізьких зем
лях працювали дві експедиції: велика Північ
но-Рогачицька (згодом запорізька, керівники
О. Тереножкін (1968 р.), в. бідзіля, якого в
1975 р. змінив в. Отрощенко) та вільнянська
(керована Д. Телегіним). На півдні Дніпропет
ровщині та в правобережній частині запорізь
кої обл. з 1973 р. під проводом є. черненка,
якого в наступні роки змінив М. чередничен
ко, працювала верхньотарасівська експедиція,
на рахунку якої декілька сотень розкопаних
курганів. в зоні меліорації Північного Криму з
1966 до 1975 р. працювала однойменна експе
диція під проводом А. Щепінського. Крім робіт
в зонах будівництва зрошувальних систем одна
з експедицій Інституту археології АН УРСР —
Орджонікідзевська, під проводом б. Мозо
левського 1971 р. продовжила охоронні роботи
на марганцевих кар’єрах Нікопольщині. Пер
ший же рік її робіт приніс неочікувані відкрит
тя на Товстій Могилі. Трохи згодом до робіт на
новобудовах долучилися експедиції Київського
та Дніпропетровського університетів. Так архе
ологічний бум, збурений О. Лесковим, набирав
обертів.
На порозі американського періоду свого жит
тя, після світового виставкового турне скарбів з
курганів Адигеї, О. Лєсков зробив спробу вдру
ге зайти в «українську річку». На початку весни
1997 р. під час візиту до Києва він запропону
вав академікові П. Толочку розпочати амери
кансько-український проект з нового циклу
досліджень курганів скіфської еліти (Лесков
2019, с. 519). Шукати в степу вірогідні могили,
що претендуватимуть на розкопки, відряди
ли авторів цього тексту. Тоді, незважаючи на
розмоклі після зими дороги, вдалося знайти
Лемешеві Могили, загублені на 86 років після
розкопок М. веселовського. Місце їх розташу
вання ми шукали ще в 1970-ті рр. на землях
запорізької області, а вони сховались за висо
кими лісосмугами Херсонщини всього за 12 км
від курганів Рогачицького поля. Але спроба
залучити на кургани американців та їхні гро
ші не знайшла відгуку ні в спонсорів, ні в уні
верситетах, ні в журналі «National Geographic»
(Лесков 2019 с. 527). відсутність інтересу в аме
риканських колег до поховальної археології
(funeral archeology) відчули і ми під час перебу
вання в Філадельфії на початку 2000-х рр.
Так само пшиком завершився проект багато
томного видання здобутків української архео
логії за кошти американських спонсорів, запро
понований автором записок на початку ХХІ ст.
зрозуміло, що посередником та розпорядником
грошей мав стати Олександр Михайлович. Ус
відомлення київських колег у непотрібності не
вельми надійного посередника приходило пос
тупово й невідворотно, що спрогнозував відразу
є. черненко, навчений власним гірким досві
дом. Пережили цей етап співпраці і його учні,
остаточно зіпсувавши стосунки з учителем.
Ґрунтовно ознайомившись з вагомим томом
мемуарів, доходимо висновку, що навряд чи їх
можна сприймати документом відповідної доби.
Це швидше матеріал для вивчення натури ав
тора записок, його автопортрет. Тут ми вже
поринаємо в сферу мистецтва, де все вирішує
не сукупність доконаних фактів та їх аналіз, а
талант митця. Ну й лишається поживне поле
для історіографів, з виходом на психоаналі-
тику.
368 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37)
Історія науки
літерАтУрА
болтрик, Ю. в. 2017. Огуз — курган на ключово
му роздорiжжi Скiфiї (пошук Херсонеського слiду).
Археологія і давня історія України, 2 (39), с. 66-77.
братченко, С. Н. 2001. Донецька катакомбна
культура раннього етапу. Луганськ: Шлях.
Колибенко, О. в. 2015. Шевченко Федір Павло
вич (1914—1995). в: Толочко, П. П. (ред.). Інсти-
тут археології Національної академії наук Украї-
ни. 1918—2014. Київ: Адеф-Україна, с. 312-314.
Лєсков, А. М. 1971. Предскифский период в сте
пях Северного Причерноморья. Материалы и иссле-
дования по археологии СССР, 177, с. 75-91.
Лесков, А. М. 2019. Записки археолога. Москва:
Клио.
Отрощенко, в. в. 1993. «жреческие» комплексы в
системе погребений срубной общности. в: Асламов,
в. М. (ред.). Археологічні та історичні дослідження
Херсонщини. Херсон, с. 17-31.
Петренко, в. Г. 1971. задачи и тематика конфе
ренции. Материалы и исследования по археологии
СССР, 177, с. 3-7.
Телегін, Д. Я., братченко, С. Н. 1974. Розкопки
курганів епохи бронзи за допомогою механізмів. Ар-
хеологія, 13, с. 105-109.
читати землю 2017. «Читати землю»: спогади
Володимира Барана у записах Марини Гримич.
Київ: НДІУ.
REFERENCES
Boltryk, Yu. V. 2017. Oguz — kurgan na klyuchovomu
rozdorizhzhi Skifiyi (poshuk Hersones’kogo slidu). In: Arkhe-
ologiya i davnya istoriya Ukrainy, 2 (39), s. 66-77.
Bratchenko, S. N. 2001. Donets’ka katakombna kultura
rannyogo etapu. Lugans’k: Shlyakh.
Kolybenko, O. V. 2015. Shevchenko Fedir Pavlovych
(1914—1995). In: Tolochko, P. P. (ed.). Instytut arkheologiyi
Nacional’noyi akademiyi nauk Ukrainy. 1918—2014. Kyiv:
Adef-Ukrayina, s. 312-314.
Leskov, A. M. 1971. Predskifskiy period v stepyah Sever
nogo Prichernomorya. Materialy i issledovaniia po arkheologii
SSSR, 177, s. 75-91.
Leskov, A. M. 2019. Zapiski arheologa. Moskva: Klio.
Otroschenko, V. V. 1993. «Zhrecheskie» kompleksyi v sis
teme pogrebeniy srubnoy obschnosti. In: Aslamov, V. M. (ed.).
Arheologichni ta istorichni doslidzhennya Hersonschini. Her
son, s. 17-31.
Petrenko, V. G. 1971. Zadachi i tematika konferentsii. Ma-
terialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 177, s. 3-7.
Telegin, D. Ya., Bratchenko, S. N. 1974. Rozkopky kur
ganiv epoxy bronzy za dopomogoyu mexanizmiv. Arkheologi-
ya, 13, s. 105-109.
Chytaty zemlyu 2017. «Chytaty zemlyu»: spogady Volody-
myra Barana u zapysax Maryny Grymych. Kyiv: NDIU.
V. V. Otroshchenko, Yu. V. Boltryk
ON THE ESTAbLISHMENT OF THE
KURGAN ARCHAEOLOGY IN UKRAINE:
ACHIEVEMENTS AND PRObLEMS
The book of memoirs of our teacher, Professor Alex
ander Leskov (1933—2017) prompted us to address the
topic of the deployment of a wide front of archaeologi
cal research in the areas of reclamation construction in
the south of Ukraine. Unfortunately, posthumously. It
is said that one can say either good or nothing about
the departed. Such approach is appropriate in memo
rial ceremonies or in nostalgic memories of a round
date. But «Archaeologist’s notes» was announced in
the Preface of the Corresponding Member of the Rus
sian Academy of Sciences A. Ivanchik as «an impor
tant document for the historian of Russian science».
In this case the document, left to the descendants by
the famous scholar, requires meticulous approach by
colleagues, especially those who were the witnesses of
events which are set forth in the lengthy and not easy
to read text. The attention of authors of the paper is
focused on the fruitful Ukrainian period of scientific
and organizational activity of the famous scholar, his
successes and blunders. The events, described in the
memoirs, reflect not only his personal dramatic life but
also the archeology of the Ukraine, the acquisition of
its independence in the conditions of inevitable politi
cal crisis.
O. Leskov’s expeditions like a powerful bulldozer
have passed through the kurgans of steppe Ukraine
plowing many artifacts to the surface.
The wavering between the glitter of Scythian gold
and the urgent problems of the Late Bronze Age left
the author of the «Memoirs» in the grip of scientific
stereotypes and ideas of the 1970s. Archaeologists in
Ukraine have switched to a more informative method
of excavating of mounds with several parallel balks but
this has already happened without the detonator of the
kurgan boom.
After all, the science has never been for O. Leskov
above all but was only a tool for achieving specific life
positions. Sometimes it seems that the scholar in him
always competed with the manager, but it didn’t oc
cur to the author of «Memoirs» to choose between those
entities.
Keywords: D. Ya. Telegin, A. M. Leskov, preven
tive archaeology expeditions in the areas of meliora
tion, Kurgan archeology, achievements and losses.
Одержано 16.07.2020
Болтрик юрій Вікторович, кандидат історич
них наук, завідувач відділу, Інститут археології
НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ,
04210, Україна.
bOLTRYK Yurii, Candidate of Historical Sciences,
Head of the Department, the Institute of Archaeology,
the National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv
Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
ORCID: 0000-0002-7816-4502, e-mail: boltryk@ukr.
net.
отрощенко Віталій Васильович, доктор іс
торичних наук, професор, Інститут археології НАН
України, проспект Героїв Сталінграда, 12, Київ,
04210, Україна.
OTROSHCHENKO Vitalii, Doctor of Historical
Sciences, Professor, Institut of Archaeology of National
Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingrada
ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
ORCID: 0000-0001-5707-8384, e-mail: otrok_o@ukr.net.
|