Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури
У публікації вводяться в науковий обіг матеріали зі споруди волинцевської культури другої половини VIII ст. зі знахідкою стулки форми для виготовлення легкоплавких прикрас-нашивок кола Бернашівки. Casting molds for making small ornaments of lead
 or tin alloys were found in different parts o...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2021 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2021
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187432 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури / О.В. Комар // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 383-397. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860079322778304512 |
|---|---|
| author | Комар, О.В. |
| author_facet | Комар, О.В. |
| citation_txt | Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури / О.В. Комар // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 383-397. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | У публікації вводяться в науковий обіг матеріали зі споруди волинцевської культури другої половини VIII ст. зі знахідкою стулки форми для виготовлення легкоплавких прикрас-нашивок кола Бернашівки.
Casting molds for making small ornaments of lead
or tin alloys were found in different parts of the East
Europe in the areas of various archaeological cultures.
This simple technology and simple shapes of products
were in use by many peoples since 3rd till 10th century
and perhaps even earlier. Lead castings and stone
molds for their manufacture attracted the attention of
researchers of Early Slavic archaeology since discovery
of the Velyki Budky hoard (1981) and Bernashivka
workshop (1990).
The obvious problem was the chronological and geographic
lacuna between the Slavic Bernashivka type
ornaments (6th—7th centuries) and ornaments of the
Kamno-Rõuge type (8th—10th centuries) from the Eastern
Baltic region. Several versions explaining the similarity
of finds from the northern and southern areas
have been proposed: common substrate, population migrations,
imitation of some fashion etc. In recent years
two molds for some ornaments of the Kamno-Rõuge
type have been discovered at the Romny culture hillforts
(Sverdlovske 1, Vorkhol II), which demonstrated
the lasting of the tradition in the south until the
10th century.
A problem of the upper limit for existence of the
Bernashivka type ornaments can be clarified using
the mold find from Khodosivka settlement. The mold
was discovered by expedition of E. O. Petrovska in
1976 during a survey along the left edge of the Gley
ravine (Kozakiv ravine) near the Khodosivka hillfort.
It was found in remaining part of a pit dwelling in context
with fragments of hand-made and wheel-made
pots of the Volyntsevo culture. The object dates back
to the second half of the 8th century — early 9th century.
Negatives of ornaments are carved on both sides
of the mold. A diamond-shaped patch carved on the
main side. On the reverse side the negatives of round
plaques are carved and probably loops for attaching
the same plaques. There is also circular decoration
presents, probably, of a circular pendant. The closest
analogies to such decorations were found in the Bernashivka
workshop, and also at the molds from the
Lower Danube region. Products from the Khodosivka
mold look quite archaic and simple in comparing to
gold and silver jewelry from hoards of the Volyntsevo
culture. Such production was undoubtedly the part of
nonprofessional home craft.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:15:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
383ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
УДК 904.05(477.41)”7” DOI: 10.37445/adiu.2021.01.27
О. В. Комар
юВелірнА ФорМА З ходосіВського
поселеннЯ ВолинЦеВської кУльтУри
У публікації вводяться в науковий обіг матеріа-
ли зі споруди волинцевської культури другої поло-
вини VIII ст. зі знахідкою стулки форми для ви-
готовлення легкоплавких прикрас-нашивок кола
Бернашівки.
ключові слова: східні слов’яни, середнє По-
дніпров’я, раннє середньовіччя, волинцевська куль-
тура, ливарна форма, ремесло.
Прикраси жіночого й чоловічого вбрання
традиційно привертають найбільше уваги з
усього комплексу ознак археологічних куль-
тур слов’ян VI—X ст. Це не дивно для склад-
них ювелірних виробів зі срібла чи золота,
або ж художньо декорованих прикрас із мід-
них сплавів. Проте окреме місце серед них
займають дрібні нашивні чи підвісні прикра-
си з легкоплавких металів, які через умови
збереженості рідко трапляються у скарбах чи
в культурних шарах поселень, і асортимент
яких відомий переважно завдяки знахідкам
ливарних форм з каменю.
виділяючи свинцево-олов’яні прикраси у
окрему категорію на прикладі скарбу з посе-
лення колочинської культури біля с. великі
будки (1981 р.), в. М. Горюнова акцентува-
ла увагу на дуже широкій географії аналогій
(від Подністров’я до Прикам’я та від півдня
України до Прибалтики), а також на ши-
роких хронологічних рамках побутування
таких прикрас (від ІІІ до ХІІ ст. н. е.), вва-
жаючи таку картину наслідком якоїсь масш-
табної субстратної взаємодії ще у III—IV ст.
(1987; 1992). А. Д. Мачинська відзначила, що
в Ладозі близькі бляшки з олов’яного сплаву
походять з шарів, датованих за дендрохро-
нологічною схемою пам’ятки 760—840 рр., а
типи цих прикрас повністю повторюють зоб-
раження на ливарних формочках з городищ
Камно, Псковського та Риуге, де вони також
тяжіють до шарів VIII—ІХ ст. зважаючи на
аналогії з «антських» скарбів VII ст., дослід-
ниця не відкинула можливість «південного
імпульсу», проте більш вагомими визнала
географічно ближчі аналогії з Прибалтійсь-
кого регіону (Мачинская 1989, с. 17—18).
Новий сплеск інтересу до свинцево-
олов’яних прикрас слов’ян викликало від-
криття у 1990 р. майстерні з великою кіль-
кістю ливарних форм на поселенні празької
культури бернашівка у Подністров’ї (вино-
кур, Мегей 1992; винокур 1997; 1998). Поп-
ри походження з єдиного комплексу, набір
предметів, що відливалися у бернашівських
формах, охоплював аналогіями значний пе-
ріод від другої половини V до кінця VII ст.
І. С. винокур датував майстерню у згаданих
вище публікаціях другою половиною V —
першою половиною VI ст. Однак І. О. Гав-
ритухін пізніше дійшов висновку про най-
більшу вірогідність подібного поєднання
типів предметів аж на межі VI—VII ст. (2005,
с. 415), у світлі чого виробництво прикрас з
легкоплавких металів на бернашівському
поселенні виглядало не лише кустарним,
але й вкрай консервативним.
Ще рельєфніше проблема «архаїчності»
форм дрібних свинцево-олов’яних бля-
шок постала після серії робіт О. О. Щегло-
вої (1999; 2001; 2002; 2003; 2009; Щеглова,
Егорьков 2000 та ін.), яка провела детальний
порівняльний аналіз ливарних форм і гото-
вих виробів «антського» часу (VI—VII ст.) з
українського лісостепу (кола бернашівка —
великі будки) та аналогічних предметів © О. в. КОМАР, 2021
384 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Ювелірна cправа
VIII—IX ст. з північного заходу Росії й Ес-
тонії (кола Камно-Риуге), паралельно запро-
понувавши їх класифікацію й спостереження
за регіональним розподілом варіантів. Конс-
татувавши значний хронологічний розрив
між північним та південним ареалами таких
знахідок, О. А. Щеглова висловила припу-
щення про міграційний механізм перенесен-
ня традиції свинцево-олов’яних прикрас, що
мало статися, на її погляд, не пізніше кінця
VI—VII ст. шляхом переселення окремих
слов’янських груп з півдня та їх участі у фор-
муванні культури довгих курганів.
є. Ю. Тавлінцева та М. О. Кренке пара-
лельно розглянули знахідки форм і відливок
аналогічних нашивок з поселень і могиль-
ників населення басейну Оки (Тавлинцева
1999; Кренке, Тавлинцева 2002; 2011). До-
слідники констатували, що появу нашивок з
легкоплавких металів в цьому регіоні можна
датувати ще III ст. н. е., але поєднання од-
них і тих же типів негативів на глиняних і
кам’яних формах вказує на привнесений ха-
рактер традиції останніх. верхня межа побу-
тування типів металевого бісеру в регіоні при
цьому була віднесеною аж до XII—XIII ст.
(Тавлинцева 1999, с. 111). У мощинській
культурі час побутування легкоплавких на-
шивок на підставі стратифікованих комп-
лексів городища Акіньшине О. М. воронцов
визначив у рамках середини V — початку
VI ст. (воронцов 2014, с. 312).
Нові знахідки форм та свинцево-олов’яних
прикрас з розкопок земляного городища
Ладоги були підсумовані у дослідженні
Н. в. Григорьєвої та О. О. Щеглової (2012).
значний об’єм збережених відливок з шарів
IX ст. демонструє повне переважання у цей
час круглих форм бляшок та колечок-наши-
вок. О. О. залогіна та О. І. волковицький
(2016) підняли верхню межу побутування
свинцево-олов’яних прикрас на земляному
городищі Ладоги до першої третини Х ст.,
підкресливши також переважно фінський
характер культури городища Камно у VIII—
IX ст., що викликає закономірні запитання
до версії про появу прикрас-нашивок з легко-
плавких металів на цих пам’ятках саме під
«південним» слов’янським впливом.
Систематизувавши знахідки свинцево-
олов’яних прикрас і негативи форм з комп-
лексів культури довгих курганів, О. Р. Ми-
хайлова припустила, що широке поширення
такої моди у культурах лісової та лісостепо-
вої зон Східної європи скоріше пояснюється
імітацією певної елітної моди, а саме золотих
нашивок жіночого аланського вбрання гунсь-
кої епохи (2015; 2017), серед яких справді є
паралелі формі частини бляшок.
число ливарних форм з ареалу пеньківсь-
кої культури значно доповнили Ю. в. буй-
нов, М. А. Сєргєєв, Я. в. володарець-Урба-
нович та М. О. Стрельник, переважно за
рахунок випадкових знахідок (буйнов, Сєр-
гєєв 2012; володарец-Урбанович, буйнов
2017; володарець-Урбанович 2017; 2018;
Стрельник, володарець-Урбанович 2017). з
цієї серії робіт варто відзначити кілька важ-
ливих моментів.
Набір форм з поселення Циркуни 13,
зібраний з дюни на еродованому поселенні
пеньківської культури (буйнов, Сєргєєв 2012;
володарец-Урбанович, буйнов 2017), цілком
може бути комплектом з однієї майстерні,
однак, враховуючи обставини знахідки, ком-
плексом його можна все ж вважати лише
умовно. На одній формі тут не представлені
різні типи прикрас, тож, хоча даний ком-
плект і дає можливість припускати вироб-
ництво дрібних нашивних бляшок в басейні
Сіверського Дінця щонайменше до етапу го-
ризонту скарбів 2-ї групи за О. О. Щегловою,
доказового значення, на жаль, не має.
Я. в. володарець-Урбанович (2017) також
висловив сумніви щодо датування III—IV ст.
ряду кам’яних форм, знайдених на посе-
леннях київської та черняхівської культур.
Керуючись принципом економії, дослід-
ник схильний відносити всі такі знахідки
до VI—VII ст. Питання, безумовно, вимагає
додаткового дослідження через крайню об-
меженість знахідок форм у закритому архе-
ологічному контексті. Побутування нашивок
з легкоплавких сплавів у III—IV ст. в Пооччі
цілком дозволяє припускати і їх паралельне
використання у сусідніх регіонах у римсь-
кий час. втім, проблема датування кам’яних
форм для невеликих круглих, напівсферич-
них, трикутних чи трапецієподібних наши-
вок, а також металевого намиста виглядає
ще складнішою, оскільки цілий ряд подібних
знахідок форм асоціюються з пам’ятками лі-
сових культур раннього залізного віку (див.:
Лошенков 2011, рис. 91: 1—3; Каравайко
2012, рис. 73: 4, 5; білинський 2019, с. 160—
161, рис. 61: 1—5). більше того, простота
форми і декору таких прикрас є причиною
їх повторення у зовсім різний час на різних
територіях (пор.: Молодин, Дураков, Кобеле-
ва 2018, рис. 2: 1; 3). Тож у даному випадку
дуже легко потрапити у пастку випадкової
типологічної схожості, і головну роль має
відігравати археологічний контекст.
У проблемі верхньої хронологічної межі
використання кам’яних форм для свинцево-
олов’яних прикрас у Середньому Подніпров’ї
теж наразі немає ясності. Я. в. володарець-
Урбанович відзначив фрагмент глиняної
форми IX ст. з негативом салтівської сереж-
ки з Канівського поселення, а також дві
кам’яні форми з пізньороменських пам’яток
Х ст. — Свердловського 1 та воргол ІІ (2018,
с. 118). Проте канівська форма ні за техні-
кою виконання форми, ні за типом прикрас
385ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Комар, О. В. Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури
на ній (Мезенцева 1965, рис. 27; 55), явно
не належить до кола бернашівки чи Кам-
но-Риуге. Натомість на крейдяній формі з
городища Свердловське 1 (черненко, Крав-
ченко, Луценко 2018, рис. 2) нанесені два не-
гативи для відливки невеликих колечок та
рельєфна частина декору круглої «солярної»
підвіски, аналогії яким справді представ-
лені на формах IX—X ст. кола Камно-Риуге
(Щеглова 2002, рис. 5: 10—12, 16, 17). Найб-
лижчими аналогіями для виробу за декором
та розміром виглядають негативи форм з
Городища на Сясі (Щеглова 2002, рис. 5: 17)
та Ізборська (Седов 2007, рис. 78: 9), а також
підвіска з болгарії (Дончева 2007, таб. XXXI:
16). У ливарному каналі підвіски зі Сверд-
ловського 1 (черненко, Кравченко, Луцен-
ко 2018, рис. 2) добре помітно кругле вушко
для нашивки, характерне для «південних»
виробів кола бернашівки. На півночі такий
варіант круглих підвісок чи нашивок поки
представлений лише формочкою з Люб-
ші (Щеглова 2002, рис. 4: 3; Рябинин 2003,
с. 198).
Мергелева форма з городища воргол ІІ
двобічна (Каравайко, Плаксіна 2016, рис. 5).
На одній зі сторін вирізаний доволі кустар-
ний негатив скроневого кільця сер. Х ст.
із зображенням птаха (пор.: Шпилёв 2010,
рис. 3: 1—6); на іншій — негатив колечка та
круглої підвіски з хрестом в центрі. здавало-
ся б, друга сторона форми цілком вписується
в коло прикрас Камно-Риуге (пор.: Щеглова
2002, рис. 4: 2—15). Проте варто згадати і про
дунайський вектор аналогій, зокрема, поши-
рені у IX—XI ст. в болгарії свинцево-олов’яні
круглі підвіски (Дончева 2007, таб. XXXIV:
28, 29; XXXIX: 5; XLVII: 33; LXII: 1, 2; cXVII:
20; cXXVIII; cXXIX: 21, 26; cXXXVII) та фор-
ми для їх відливки, на яких також присутні
й інші типи характерних для кола бернашів-
ка-Камно прикрас: круглі бляшки, ворварки,
чотирипетельчасті бляшки (Дончева 2015,
кат. 1; 8). Форма з Пліски знайдена у куль-
турному контексті Х—ХІ ст. (Станчев 1955,
с. 192—194); на ній же вирізані негативи для
відливки пряжки і поясного наконечника
ІХ—Х ст., що повністю виключає можливість
її належності до горизонту слов’янських лег-
коплавких прикрас VI—VIII ст., представ-
леного в Подунав’ї (див.: Szmoniewski 2002;
2017).
Не належить до числа ранніх і форма зі
Стальнівців у басейні Прута (Мисько 2007,
рис. 3: 1), на якій зображено негатив трирогої
лунниці IX—X ст., аналогічної до лунниці з
форми з ур. Калараш на Дунаї (Дончева 2007,
обр. 36). Прямокутна і кругла прикраси на
формі зі Стальнівців мають вушка з повздовж-
німи каналами, і тому точно не є нашивними
бляшками, як вироби з бернашівських форм.
Надзвичайно близькі аналогії їм відомі на ві-
зантійській формі з зібрання музею Шнютге-
на в Кельні (Bosselmann-Ruickbie 2018, fig. 1).
Свинцеві ж відливки прикрас такої форми
та стилю походять з болгарії (Дончева 2007,
табл. LXIX: 19; LXXVIII: 14; LXXXIX: 1—3, 5,
6; cXLIX: 20; cLXX: 1—3, 5).
На прикладі форм зі Стальнівців та вор-
гола ІІ бачимо, що вони відображають нову
хвилю дунайських впливів і прикраси, до-
стовірно не пов’язані з ювелірними тради-
ціями кола бернашівки. Форма з городища
Свердловське 1 має спільні риси з прикраса-
ми кола Камно-Риуге, і, вірогідно, відбиває
інший вектор впливів — північний. Проте
виникає закономірне питання: до якого ж
часу зберігалася власне місцева традиція
лиття свинцево-олов’яних прикрас кола бер-
нашівки в українському лісостепу? Для від-
повіді на це питання важливою є знахідка
кам’яної форми з Ходосівського поселення
волинцевської культури (рис. 1), яка пройш-
ла поза увагою дослідників.
Форма виявлена загоном є. О. Петровсь-
кої у 1976 р. (Петровская 1976; 1977, с. 354)
під час розвідкового огляду лівого краю устя
«Глеєвого яру» (Козаків яр) неподалік від
Малого Ходосівського городища. згідно зі
звітом, форма походить з заповнення житла
(Петровская 1976, с. 15), однак, за щоден-
никовими записами є. О. Петровської, на-
справді вона була знайдена при огляді яру
у викиді з лисячої нори разом з фрагмента-
ми ліпного та гончарного посуду (рис. 2), а
також уламками жаровні від печі (у колек-
цію відібрані 5 фрагментів; рис. 7: 1—3). за-
чистка схилу по краю виявила в цьому місці
пляму заповнення заглибленого об’єкта, для
дослідження якого й було закладено розкоп
розмірами 5 × 4 м (рис. 3).
в межах розкопу досліджено залишки
підчотирикутного котловану розмірами
4,5 × 2,2 м й глибиною 0,55 м від поверхні
(заглибленого у лесовий материк на 0,3 м),
а також підциліндричну яму 1 розмірами
0,75 × 0,88 м і глибиною 1,35 від поверхні.
У північно-західній частині споруди просте-
жено підциліндричну яму 2 діаметром 0,8—
0,88 м, заглиблену на 0,95 м нижче від рівня
підлоги. На схід від неї розташовувався за-
вал білої обпаленої глини, а під стінкою —
овальне заглиблення розмірами 0,4 × 0,5 м,
глибиною 0,15 м від рівня підлоги (рис. 3: b).
У північно-східній частині котловану автор
розкопок позначила продовгувату попелясту
пляму на дні споруди (рис. 3: с). Проте на по-
льових фото з робочими моментами розчист-
ки котловану (Петровская 1976, альбом № 1,
табл. 46—48) добре помітно округлу пляму
попільного з вугликами заповнення ями
діаметром бл. 0,9 м, що перерізала запов-
нення житла (рис. 4). Ця яма (умовно № 3)
фіксувалась вже на зачистці після першого
386 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Ювелірна cправа
штика (0,2—0,3 м), на одному рівні запуску
з ямою 1. Яма 2, навпаки, була виявлена
лише після вибірки заповнення, тобто або
передувала йому, або ж входила у конструк-
цію споруди. Така ж картина ями у рамках
котловану відзначена на даному поселенні у
житлі 1 1972 р. (Сухобоков 1977, рис. 2; Ко-
мар 2018, рис. 2: 2), а також житлах 1 і 10 (3)
1985 р. (Петрашенко 1997, с. 9, 15).
знахідки з культурного шару розкопу
(гл. 0,0—0,3 м) представлені переважно дріб-
ними фрагментами ліпних горщиків (рис. 5).
Переважають фрагменти з нерівним обпалом
червонуватого або коричневих відтінків з по-
мітною домішкою шамоту та часом дрібної
жорстви. Профілювання вінець у даної гру-
пи горщиків різне — від високих вертикаль-
них (рис. 5: 9) до коротких, відігнутих назов-
ні (рис. 5: 3, 5, 11, 12, 15). Деякі фрагменти
декоровані насічками (рис. 5: 5), пальцеви-
ми вдавленнями (рис. 5: 15) або гребінцевим
штампом (рис. 5: 11) по вінчику; але лише
на одному такий спосіб декору поєднувався
з наколами по плечикам (рис. 5: 11). Другу,
менш чисельну групу фрагментів складають
уламки з міцнішим черепком, у тісті якого
мало помітний шамот, а як домішку викорис-
тали річковий пісок; обпал рівний, «черепич-
ного» відтінку (рис. 5: 1, 4, 6, 16, 19). Повер-
хня таких посудин загладжена, але явних
слідів використання поворотного круга не
помітно; основної формою вінець були високі
вертикальні (рис. 5: 1, 4), що дозволяє відно-
сити групу до наслідувань гончарних сірог-
линяних горщиків волинцевської культури.
Третя група — представлена єдиним ран-
ньогончарним фрагментом нерівного обпалу
з врізним хвилястим декором (рис. 5: 13).
знахідки з ями 1 у колекції представлені
лише дрібними фрагментами ліпних вінець
рис. 1. Стулка форми з Ходосівки
387ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Комар, О. В. Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури
та денця (рис. 6: 6, 17, 31). У за-
повненні споруди керамічних
фрагментів виявлено більше,
і серед них присутні крупніші
екземпляри, що дають уявлен-
ня про форму посудин. Перша
технологічна група ліпного
посуду тут також найчисель-
ніша. Серед неї виділяються
3 горщики з різко виділени-
ми потовщеними плечиками
(рис. 6: 18, 19, 22), найбільше
характерними для роменсь-
кої культури (пор.: Сухобоков
1975, рис. 45: 1; Сухобоков,
Юренко 1995, рис. 21: 1). втім,
декору гребінчатим штампом
на фрагментах з об’єкта не від-
значено — тут присутні лише
пальцеві защепи та насічки
по вінцю (рис. 6: 12, 13, 23,
24). На двох фрагментах від
однієї посудини помітно грубе
вертикальне загладжування
стінок травою (рис. 6: 25, 28).
До цієї ж групи належить де-
нце «миски-покришки» (рис. 6:
29). через нерівність кільцево-
го піддону немає сумнівів, що
це саме покришка. Можливо,
фрагмент імітує скіфські мис-
ки з сусіднього городища, ос-
кільки для волинцевських та
роменських пам’яток такий
тип посудин не характерний, а
конічні «миски-цідилки» куль-
тури Луки-Райковецької (Ми-
хайлина 2007, рис. 3: 1—12)
мали широке пласке денце.
рис. 2. Фрагменти посуду з лисячої нори, Ходосівка
рис. 3. План споруди 1976 р. з Хо-
досівки (за польовою документацією
є. О. Петровської)
388 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Ювелірна cправа
рис. 4. Споруда 1976 р. з Ходосівки на рівні вибирання заповнення (за Петровская 1976)
рис. 5. Фрагменти посуду з шарів над котлованом споруди 1976 р. з Ходосівки
389ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Комар, О. В. Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури
зразки кераміки другої групи, аналогічно
до культурного шару, представлені переваж-
но фрагментами горщиків з вертикальними
або злегка прогнутими вінцями (рис. 6: 1—5,
7). Дещо незвично виглядає лише фрагмент
сковорідки, виготовлений з такої ж кера-
мічної маси з аналогічним рівним обпалом
(рис. 6: 34). Третя група представлена двома
ранньогончарними фрагментами стінок, на
одній з яких грубий хвилястий декор, а на
іншій — лінійний врізний декор, нанесений
тонким гребінцем (рис. 6: 26, 27). врахову-
ючи ту обставину, що лисяча нора зафіксо-
вана на глибині 0,5 м, а дно споруди — на
глибині 0,55 м, викид з нори також мав на-
лежати до заповнення котловану. Що до-
дає до керамічного набору зі споруди також
четверту групу — фрагменти сіроглиняного
гончарного горщика волинцевської культури
(рис. 2: 1).
рис. 6. Фрагменти посуду з заповнення споруди 1976 р. з Ходосівки
390 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Ювелірна cправа
У заповненні котловану, як і у викиді з
нори, знаходилися розрізнені уламки об-
паленої глини від печі, фрагменти жаровні
печі та вальків-«конусів», характерні для
конструкції волинцевських та роменських
печей. При цьому уламки стінок жаровні з
однаковим декором наколами (рис. 7: 1, 2, 6)
виявлені як у придонній частині заповнення,
так і на гл. 0,3 м при зачистці. Це свідчить,
що рештки розбитого верху печі потрапили
вже у культурний шар і заповнення, а не на-
лежали до конструкції даної споруди, тому
атрибуція її як «житла» на підставі лише цих
знахідок не буде коректною.
На дні споруди у кв. 4 знайдені фрагмент
залізного ножа та уламок точильного каменя
з гальки (рис. 8: 5, 7), а ямі 2 на гл. 1,05 м —
біконічне глиняне пряслице (рис. 8: 1). Фраг-
мент ще одного біконічного пряслиця (рис. 8:
4), а також ціле бочковидне і фрагмент
(рис. 8: 2, 3) знайдені у культурному шарі
над котлованом споруди (гл. 0,2—0,3 м), ра-
зом з кістяним амулетом із зуба тварини (ма-
рала?; рис. 8: 6). Уламки вінчика та денця
скляної посудини (рис. 8: 10, 11), знайдені у
кв. 3 та 4 на глибині відповідно 0,0—0,25 та
0,4 м, у колекції, на жаль, не ідентифіковані,
як і уламки залізної голки (рис. 8: 8), а також
фрагмент ножа з ями 1 (рис. 8: 9). за виклю-
ченням амулета, решта знахідок належить
до типових як для самого Ходосівського посе-
лення, так і волинцевської культури вцілому.
Просвердлений зуб (рис. 8: 6) вибивається з
цього культурного кола, він є частиною до-
волі рідкісного салтівського амулета — «ко-
питця», представленого у п. 2 волоконівсько-
го могильника (Плетнёва, Николаенко 1976,
рис. 8: 2) та кат. 13 верхньосалтівського (бе-
резовец 1961, табл. XVI: 191).
Для датування споруди («житла») важливі
декілька факторів. У ній немає слідів по-
жежі, поміченої на Ходосівському поселенні
у різних його частинах, і датованої археомаг-
нітним та радіовуглецевим методом широ-
ко в рамках VIII ст., або ж вужче — середи-
ною VIII ст. (див.: Комар 2018, с. 183—186;
рис. 11; 12; Комар 2019, с. 260—263; рис. 5).
Але, водночас, споруда 1976 р. не належить
і до найпізнішого горизонту Ходосівського
поселення, як про це свідчить яма 3 з попе-
лястим заповненням, впущена в заповнення
котловану. Фінал поселення визначається
за археомагнітними даними в рамках пер-
шої половини або вужче — першої третини
IX ст., що узгоджується з власне археологіч-
ним датуванням (Комар 2018, с. 177—187).
відповідно, час формування заповнення
котлована споруди 1976 р. приходиться
на другу половину VIII — початок IX ст.
Кам’яна форма походить з нижньої частини
заповнення споруди, тому найімовірніший
часовий проміжок її археологізації — дру-
га половина VIII ст., не пізніше початку
IX ст.
Ливарна форма (рис. 1) вирізана на улам-
ку плитки місцевого алевроліту. Поверхня
з однієї сторони заполірована — скоріше за
все, камінь підібрано на березі Дніпра. він
має природні нерівні обриси, без видимих
слідів підтесування сторін, однак, попри це,
є лише стулкою роз’ємної форми. Оскільки
лише одна з граней відносно рівна, суміщен-
ня стулок було важким завданням і мож-
ливе лише шляхом центрування ливарних
каналів на ній. Форма явно виготовлена не
професійним ювеліром, що ускладнює навіть
завдання атрибуції нанесених на ній нега-
тивів.
На основній стороні стулки вирізано нега-
тив ромбічної підвіски чи нашивки з круглим
вушком (рис. 1: b; 9: 2), розмірами 25 × 14 мм.
Також на цій же стороні з перпендикуляр-
ним розташуванням ливарних каналів ви-
різані ще дві групи негативів для відливки
металевих намистин чи бляшок (рис. 1, b).
Одна група створює враження імітації три-
рис. 7. Фрагменти печі з заповнення споруди 1976 р. з Ходосівки
391ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Комар, О. В. Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури
часної скляної намистини, однак вона не має
повздовжнього каналу, всі лінії каналів на
ній розташовані перпендикулярно, як і петлі
на двочасних нашивках з великобудківсько-
го скарбу (Горюнова 1992, рис. 2: 2; Горюно-
ва, Родинкова 1999, рис. 47: 5—8). втім, не
виключено, що це не цілісний виріб, а з від-
ливки потім зубильцем і напилком форму-
вали дві окремі округлі бляшки / намистини
діаметрами 2,5—3 мм. з іншої групи утворю-
валася ще одна така ж бляшка / намистина
і, можливо, одна циліндрична з поперечним
каналом. Інші невеличкі заглиблення на цій
стороні стулці могли використовуватися для
точнішого суміщення стулок. зокрема, при-
вертає увагу в цьому плані група з чотирьох
округлих заглиблень справа від підвіски,
два з яких більші, а ті, що трошки лівіше —
лише «розмітки». Очевидно, майстер нама-
гався точно співвіднести їх розташування з
парною стулкою, і перша розмітка виявила-
ся неточною.
На зворотній стороні стулки (рис. 1: а)
нанесені два круглі негативи діаметром
5—6 мм, а також групи відливки з двох круг-
лих негативів діаметром 3—4 мм, з’єднаних
одним ливарним каналом. Менш вірогідно,
що дві круглі прикраси так і залишалися
з’єднаними і утворювали більшу прикрасу у
вигляді «гантельки». Поруч з ними нанесені
два негативи таких за розмірами круглих
прикрас, але без окремого ливарного кана-
лу. Між ними спостерігається група концент-
рично розташованих 7 округлих заглиблень
(плюс одне в сторону ливарного каналу). Це
або сліди незавершеної розмітки негатива,
або ж рельєфний декор округлої підвіски
(рис. 9: 1а, 1b), основний контур якої з ли-
рис. 8. знахідки з шарів над котлованом споруди і заповнення споруди 1976 р. з Ходосівки: 1—4 — глина;
5 — камінь; 6 — кістка; 7—9 — залізо; 10, 11 — скло (8—11 — за Петровская 1976)
392 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Ювелірна cправа
варним каналом мав би бути вирізаний на
парній стулці форми. Теоретично не мож-
на виключати, що негативи двох «вушок»
пов’язані з такою підвіскою (пор.: рис. 9: 8,
9, 14), але прикраса виходила б занадто не-
симетричною (див.: рис. 9: 1а). вірогідніше,
що в даному випадку все ж спостерігаємо
два етапи нанесення зображень: на першо-
му планувалася підвіска з плоским загнутим
вушком (рис. 9: 1b), а на другому поверх неї
нанесли ще два круглі негативи.
Круглі негативи наносилися на форму
шляхом висвердлювання заглиблення інс-
трументами двох різних діаметрів. внаслі-
док цього відливки мали вийти не на-
півсферичними, а з уступами у місцях зміни
діаметрів інструментів. На жаль, без парної
стулки форми неможливо точно визначити
тип цих прикрас. за аналогією з бляшками
великобудківського скарбу (Горюнова 1992,
рис. 2: 1; Горюнова, Родинкова 1999, рис. 47:
10—12) видається, що це мали бути нашив-
ки з петельками. Проте на повній формі з
п. 1079 Шокшинського могильника (Тавлин-
цева 1999, рис. 2) добре помітно, що канали
отворів наносилися на стулках на негативи
петельок підовальної форми. Подібна кар-
тина і на стулках з бернашівської майстерні
(винокур 1997, рис. 21; 22; 24; 29; 35), хоча
тут присутні й кілька стулок з круглими не-
гативами з каналами під отвори (винокур
1997, рис. 25; 37).
Особливістю бернашівських стулок з пе-
тельками є відсутність на них доведених до
самого негативу ливарних каналів. єдине
виключення — стулка з «тричастинними»
прикрасами з двома поперечними канала-
ми (винокур 1997, рис. 37), яка є найближ-
чою аналогією негативу ходосівської стул-
ки (рис. 1: b). На інших подібних формах з
«тричастинними» круглими прикрасами зі
слов’янських пам’яток (Тельнов 2010, рис. 1,
2, 6; володарец-Урбанович, буйнов 2017,
рис. 1: 6; 4: 2) канали для пронизування від-
сутні, зате до негативів підходять ливарні
канали. Для нашивки така прикраса вихо-
дила занадто об’ємною, можливо, вона слу-
гувала з’єднувальним елементом для двох
рядів намиста.
Щодо решти круглих негативів (рис. 1:
а) певності також не може бути. Найбіль-
ший за діаметром має ливарний канал, що
притаманно лицевій стороні бернашівських
стулок, а от канал для отвору тут лише схе-
матично прокреслений. Другий за розміром
круглий негатив цієї ж сторони має і ливар-
ний канал, і старанно прокреслений канал
для отвору. При цьому форма відливки тут
виходила з найбільшим уступом, як на одно-
му з типів бляшок великобудківського скар-
бу (Горюнова, Родинкова 1999, рис. 47: 9).
Два круглі негативи без ливарного каналу —
явні петельки нашивок, а от «гантелька», що
має ливарний канал, і канали для отворів,
може виявитися і самостійною деталлю, і
петельками на звороті якоїсь більшої при-
краси.
Найближчими аналогіями ромбічній
прикрасі з вушком (рис. 9: 2) знову висту-
пають негативи форм з бернашівки (вино-
кур 1997, рис. 24; 33; 34), а також форми з
зібрання Одеського археологічного музею
(Дзис-Райко 1983, с. 180; № 179). Ще один
уламок форми з подібною прикрасою похо-
рис. 9. Негативи прикрас з ювелірних форм: 1, 2 — Ходосівка; 3, 4 — Камно; 5 — Совежа; 6, 7 — Редень;
8 — Ізборськ; 9, 10 — форма з колекції Одеського археологічного музею; 11 — Семенки; 12—15 — бернашів-
ка (за: 3, 4 — Тараканова 1956; 5—7 — Teodor 1995; 8 — Седов 2007; 9, 10 — винокур 1997; 11 — Хавлюк
1974; 12—15 — винокур 1997)
393ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Комар, О. В. Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури
дить з Семенків (Хавлюк 1974, рис. 10: 12).
Усі вони відрізняються від ходосівської де-
кором, у першу чергу, наявністю одинарного
або подвійного (на крупніших екземплярах)
орнаментального бордюру (рис. 9: 10, 11,
13, 15). внутрішнє поле ромбу на ходосівсь-
кій прикрасі розділено навпіл і заповнене
вгорі і внизу різними схемами прокреслених
ліній. Таке щільне заповнення поля геомет-
ричним декором можна відзначити на круг-
лій підвісці форми з Одеського археологіч-
ного музею (рис. 9: 9), але на ній очевидна
імітація кербшнітного декору германських
прикрас другої половини V—VI ст. (пор.:
Theune 2004, abb. 82: 4). Простіший принцип
заповнення поля на круглій нашивці з бер-
нашівської форми (рис. 9: 12). Розкреслення
сіткою представлене на ескізі ромбовидної
прикраси форми з городища Камно (Тара-
канова 1956, рис. 55: 2) і на подібній при-
красі форми з Ізборська (рис. 9: 4, 8; Седов
2007, рис. 238: 5). У Подунав’ї сітку бачимо
на негативі круглої підвіски стулки з ур. Ка-
лараш та на ромбоподібних підвісках з бол-
гарії (Дончева 2007, обр. 36; табл. ХСІ: 11—
13; cLХII: 10—12), різноманітніші варіанти
геометричного декору — на прямокутних
підвісках (Дончева 2007, табл. LХXXІX: 4—6;
cLХХ: 4, 5).
Схема декору концентричними кружка-
ми прикраси зі звороту ходосівської стулки
(рис. 9: 1а, 1b) присутня як на дунайських,
так і на «північних» прикрасах кола Камно-
Риуге (Щеглова 2002, рис. 4: 27—30). Деталі
виконання ближче всього до негатива форми
з Совежі в басейні Серету (рис. 9: 5), але за
розмірами варто відзначити негативи фор-
ми з Редень (рис. 9: 6, 7; Teodor 1995, fig. 7:
1, 4). відливки відомі за знахідками в бол-
гарії (Дончева 2007, табл. LXIX: 11; LXXI: 18;
LXXII: 23; cXLI: 8; cLVIII: 18).
за розмірами прикраси з ходосівської фор-
ми мали бути дрібнішими, ніж аналогічні
підвіски чи нашивки з бернашівки, Семен-
ків та форми з Одеського археологічного
музею. з ними, натомість, можна порівня-
ти розміри зображень незавершеної стулки
IX ст. з Камно (Тараканова 1956, рис. 55: 2).
Як вже відзначалося, відрізняє ходосівські
від ранньої групи зображень формочок і від-
сутність орнаментальних бордюрів по краю
прикрас. Іншими словами, хоча ходосівська
форма безумовно продовжує ювелірні тради-
ції свинцевих прикрас VI—VII ст. кола бер-
нашівки, вона все ж відрізняється від них у
сторону прикрас IX—X ст. кола Камно-Риуге,
займаючи проміжну позицію. Така характе-
ристика дуже добре співпадає з датуванням
об’єкта волинцевської культури, у якому й
була знайдена форма, що підказує вихід
форми з ужитку й її археологізацію протягом
другої половини VIII ст.
Різка відмінність рівня виконання лег-
коплавких прикрас ходосівської форми та
прикрас з золота, срібла, бронзи зі скарбів
волинцевської культури та ранньороменсь-
ких (див.: березовець 1952; Приходнюк,
Хардаев 1998; Сухобоков, вознесенская,
Приймак 1989; жаров, Терпиловский 2004;
Комар, Стрельник 2011; Комар 2017) свід-
чить про їх належність найнижчим соціаль-
ним прошаркам. Говорить на користь цього
ж і нерівність граней ходосівської стулки та
використання природної гальки для її виго-
товлення — майстер не витрачав час на вите-
сування заготовки правильної форми, а лише
підібрав придатний камінь. У сумі з очевид-
ною архаїчністю типів прикрас на формі,
найбільш вірогідно відносити такі предмети
до продукції домашнього, а не професійного
ремесла.
літерАтУрА
березовець, Д. Т. 1952. Харівський скарб. Архео-
логія, VI, с. 109-119.
березовец, Д. Т. 1961. Отчет и таблицы к отче-
ту о раскопках катакомбного могильника. НА ІА
НАН України, ф. 64, 1959-61/6б.
білинський, О. О. 2019. Пам’ятки скіфського
часу на сеймі. Дисертація к. і. н. Київ, НА ІА НАН
України.
буйнов, Ю. в., Сєргєєв, М. А. 2012. Матеріали
доби бронзи та раннього середньовіччя з поселення
Циркуни-13 на Харківщині. Вісник харківського
національного університету імені В. Н. Каразіна,
1005: серія Історія, 45, с. 8-17.
винокур, І. С. 1997. слов’янські ювеліри
Подністров’я (За матеріалами дослідження Берна-
шівського комплексу І тис. н. е.). Кам’янець-Поділь-
ський: Oium.
винокур, І. С. 1998. Ювелірний комплекс раннь-
осередньовічних слов’ян. Archaeoslavica, 3, с. 209-
226.
винокур, І. С., Мегей, в. П. 1992. Ювелірна май-
стерня ранньосередньовічних слов’ян. Археологія, 3,
с. 82-95.
володарець-Урбанович, Я. в. 2017. Ливарні фор-
мочки слов’ян раннього середньовіччя: реінтерпре-
тація знахідок. Археологія і давня історія України,
1 (22), с. 331-346.
володарець-Урбанович, Я. в. 2018. Ливарні
формочки у слов’ян епохи раннього середньовіч-
чя: доповнення каталогів О. О. Щеглової. ста-
рожитності Лівобережного Подніпров’я 2018,
с. 105-128.
володарец-Урбанович, Я. в., буйнов, Ю. в. 2017.
Литейные формочки с поселения Циркуны 13.
Stratum plus, 5, с. 57-86.
воронцов, А. М. 2014. Поздний период существо-
вания мощинской культуры. Краткие сообщения
Института археологии, 235, с. 311-327.
Гавритухин, И. О. 2005. Комплексы пражской
культуры с датирующими вещами. в: Kaczanowski,
P., Parczewski, M. (ed.). Archeologia o początkach
Sіowian. Kraków: Ksiкgarnia akademicka, с. 401-
461.
Горюнова, в. М. 1987. К вопросу об оловянных
украшениях «антских» кладов. в: Пряхин, А. Д.
394 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Ювелірна cправа
(ред.). Археологические памятники эпохи железа
восточноевропейской лесостепи. воронеж: вГУ,
c. 85-93.
Горюнова, в. М. 1992. Новый клад антского вре-
мени из Среднего Поднепровья. Археологические
вести, 1, с. 126-140.
Горюнова, в. М., Родинкова, в. Е. 1999. Раннесла-
вянское поселение великие будки (Хутор). Stratum
plus, 4, с. 167-219.
Григорьева, Н. в., Щеглова, О. А. 2012. Украше-
ния из свинцово-оловянистых сплавов в материалах
раскопа 3 на земляном городище в Старой Ладоге.
в: Мачинский, Д. А. (ред.). Истоки славянства и
Руси: X чтения памяти А. Мачинской (старая Ла-
дога, 24—25 декабря 2005 г.). Санкт-Петербург: Нес-
тор-История, с. 250-256.
Дзис-Райко, Г. А. (ред.). 1983. Одесский археоло-
гический музей АН УссР. Киев: Наукова думка.
Дончева, С. 2007. Медалиони от средновековна
България. велико Търново: Фабер.
Дончева, С. 2015. Калъпи и матрици от българ-
ското средновековие (Іх—хІV в.). велико Търново:
Фабер.
жаров, Г. в., Терпиловський, Р. в. 2004. скарб
срібних прикрас VIII століття з Андріяшівки на
сулі. Київ: Корвін Пресс.
залогина, А. А., волковицкий, А. И. 2016. Свин-
цово-оловянные украшения из раскопок земляного
городища разных лет. (немного статистики). Архе-
ология и история Пскова и Псковской земли, 31,
с. 249-254.
Каравайко, Д. в. 2012. Памятники юхновской
культуры Новгород-северского Полесья. Киев: ИА
НАН Украины.
Каравайко, Д. в., Плаксіна, О. в. 2016. Дослід-
ження городищ на території Путивльського та Кро-
левецького районів у 2012—2014 рр. сіверщина в
історії України, 9, с. 58-65.
Комар, А. в. 2017. Ивахниковский клад (время
сокрытия и культурные связи комплекса). Stratum
plus, 5, с. 113-131.
Комар, О. в. 2018. Археологічне та археомагнітне
датування волинцевських комплексів Ходосівського
поселення. Археологія і давня історія України, 2
(28), с. 168-191.
Комар, О. в. 2019. Досвід використання радіокар-
бонного методу для датування ранньослов’янських
пам’яток України (1970—1987 рр.). Археологія і дав-
ня історія України, 1 (30), с. 254-267.
Комар, А. в., Стрельник, М. А. 2011. «Репрессиро-
ванный» клад: комплекс ювелирных изделий VIII в.
из находки у с. Фотовиж. Stratum plus, 5, с. 143-
164.
Кренке, Н. А., Тавлинцева, Е. Ю. 2002. Литейные
формы с Дьякова городища. Российская археология,
4, с. 90-110.
Кренке, Н. А. Тавлинцева, Е. Ю. 2011. Литейные
формы финального этапа существования Дьякова
городища. в: Кренке, Н. А. Дьяково городище: куль-
тура населения бассейна Москвы-реки в I тыс. до
н. э. — I тыс. н. э. Москва.: ИА РАН, с. 101-106.
Лошенков, М. И. 2011. Городища милоградс-
кой культуры на территории Беларуси. Минск:
МФЦП.
Мачинская, А. Д., 1989. Украшения из оловянис-
тых сплавов из Старой Ладоги. в: Янин в. Л. (ред.).
Новгород и Новгородская земля. История и археоло-
гия. Новгород, с. 17-19.
Михайлина, Л. П. 2007. слов’яни VIII—IX ст.
між Дніпром і Карпатами. Київ: ІА НАН України.
Михайлова, Е. Р. 2015. Украшения из легкоплав-
ких сплавов в культуре псковских длинных курга-
нов: основные формы и поиск аналогий. Ладога и
Ладожская земля в эпоху средневековья, 5, с. 125-
134.
Михайлова, Е. Р. 2017. О распространении изде-
лий из оловянистых сплавов в лесной зоне восточ-
ной Европы в середине — второй половине I тыс.
н. э. Stratum plus, 5, с. 87-97.
Молодин, в. И., Дураков, И. А., Кобелева, Л. С.
2018. захоронения с бронзолитейным оборудова-
нием андроновского (федоровского) могильника
Тартас-1 (Центральная бараба). Вестник Томского
государственного университета, 56: История, с. 129-
137.
Мысько, Ю. в. 2007. Культовая атрибуция лун-
ниц как элемента древнерусского праздничного убо-
ра. в: Алексеенко, Н. А., бабинов, Ю. А., Хофманн,
Х. (ред.). «Sacrum et profanum» II. Севастополь; Кра-
ков, с. 127-134.
Петрашенко, в. О. 1997. Пам’ятки VIII—IX ст. в:
Моця, О. П. (ред.). Південноруське село IX—XIII ст.
(нові пам’ятки матеріальної культури). Київ:
ІзМН, с. 6-19.
Петровская, Е. А. 1976. Отчет о раскопках и раз-
ведках памятников раннего железного века на тер-
ритории Киевской области в 1976 г. НА ІА НАН
України, ф. 64, 1976/127.
Петровская, Е. А. 1977. О работах Подгорцевско-
Ходосовского отряда Археологического музея АН
УССР. Археологические открытия в сссР 1976 г.,
с. 354.
Плетнева, С. А., Николаенко, А. Г. 1976. волоко-
новский древнеболгарский могильник. советская
археология, 3, с. 279-298.
Приходнюк, О. М., Хардаев, в. М. 1998. Харив-
ский клад. Archaeoslavica, 3, с. 243-282.
Рябинин, Е. А. 2003. У истоков северной Руси:
новые открытия. Санкт-Петербург: блиц.
Седов, в. в. 2007. Изборск в раннем средневеко-
вье. Москва: Наука.
Станчев Ст. 1955. Разкопки и новооткрити мате-
риали в Плиска през 1948 г. Известия на Археоло-
гическия институт, 20, с. 183-227.
Стрельник, М. О., володарець-Урбанович, Я. в.
2018. Дві ливарні формочки раннього середньовіч-
чя із волоського (матеріали експозиції НМІУ). в:
Клочко, Л. С., Полідович, Ю. б. (ред.). Музейні чи-
тання. Матеріали наукової конференції «Ювелірне
мистецтво — погляд крізь віки». 21—22 листопада
2017 р. Київ: Фенікс, с. 116-128.
Сухобоков, О. в. 1977. До питання про пам’ятки
волинцевського типу. Археологія, 21, с. 50-66.
Сухобоков, О. в., вознесенская, Г. А., Приймак,
в. в. 1989. Клад орудий труда и украшений из би-
тицкого городища. в: Толочко, П. П. (ред.). Древ-
ние славяне и Киевская Русь. Киев: Наукова думка,
с. 92-105.
Сухобоков, О. в., Юренко, С. П. 1995. Опошнянс-
кое городище (по материалам археологических ис-
следований 1975 г.). Полтава.
Тавлинцева, Е. Ю., 1999. К вопросу о металли-
ческом бисере в рязано-окских могильниках (по ма-
териалам Шокшинского могильника). Труды ГИМ,
103, с. 109-115.
Тараканова, c. А. 1956. Каменные плитки с ри-
сунками из городища Камно. Краткие сообщения
ИИМК, 62, с. 152-154.
Тельнов, Н. 2010. Литейная формочка из городи-
ща Потырка. Revista Arheologicг, V, 1, с. 167-171.
395ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Комар, О. В. Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури
Хавлюк, П. И. 1974. Раннеславянские поселения
в бассейне Южного буга. в: Третьяков, П. Н. (ред.).
Раннесредневековые восточнославянские древнос-
ти. Ленинград: Наука, с. 181-215.
черненко, О. є., Кравченко, Р. А., Луценко, Р. М.
2018. Дослідження городища Свердловське 1. Архео-
логічні дослідження в Україні 2016 р., с. 330-331.
Шпилев, А. Г. 2010. Украшения роменского вре-
мени из Курской области (вторая половина VIII в. —
конец Х вв.). Stratum plus, 5, с. 221-274.
Щеглова, О. А. 1999. женские уборы из кладов
«древностей антов»: готское влияние или готское на-
следие? Stratum plus, 5, с. 287-312.
Щеглова, О. А. 2001. К вопросу о месте и време-
ни формирования традиции изготовления свинцо-
во-оловянных украшений в формочках «типа Кам-
но-Рыуге». в: Мачинский, Д. А., Селин, А. А. (ред.).
Миграции и оседлость от Дуная до Ладоги в первом
тысячелетии христианской эры. Пятые чтения
памяти Анны Мачинской, старая Ладога, 21—
22 декабря 2000 г. Санкт-Петербург, с. 46-55.
Щеглова, О. А. 2002. Свинцово-оловянные укра-
шения VIII—X вв. на северо-западе восточной Евро-
пы. в: Кирпичников, А. Н. (ред.). Ладога и ее сосе-
ди в эпоху средневековья. Санкт-Петербург: ИИМК
РАН, с. 134-150.
Щеглова, О. А. 2003. Свинцово-оловянные укра-
шения VIII—X вв. из Старой Ладоги и Любшанского
городища и их восточноевропейские параллели. в:
Кирпичников, А. Н. (ред.). Ладога и истоки россий-
ской государственности и культуры. Санкт-Петер-
бург: вести, с. 38-46.
Щеглова, О. А. 2009. волны распространения ве-
щей из Подунавья на Северо-восток в VI—VIII вв.
как отражение миграции или культурных влияний.
Труды Государственного Эрмитажа, XLIX: Сложе-
ние русской государственности в контексте ранне-
средневековой истории Старого Света: Материалы
Международной конференции (14—18 мая 2007 г.,
Государственный Эрмитаж), с. 39-65.
Щеглова, О., Егорьков, А. 2000. Литейные фор-
мочки из бернашевки и свинцово-оловянные укра-
шения раннесредневековых кладов Днепровского
Левобережья. в: захарова, Н. А. (ред.). Ювелирное
искусство и материальная культура: Тезисы до-
кладов участников седьмого коллоквиума (8—14 ап-
реля 1999 г.). Санкт-Петербург, с. 110-112.
Bosselmann-Ruickbie, A. 2018. A Byzantine casting
mould for a hystera (womb) amulet and a cross in the
Museum Schnьtgen, cologne: A contribution to the cul-
tural and religious history of Byzantium and the mate-
rial culture of Byzantine magic. In: Drauschke, J. (ed.).
Lebenswelten zwischen Archäologie und Geschichte,
Festschrift für Falko Daim zu seinem 65. Geburtstag.
RGZ Monographien, 150. Mainz, p. 629-644.
Szmoniewski, B. Sz. 2002. Production of Early Medi-
eval Ornaments made of Non — Ferrous Metals: Dies
from Archeological finds in North-East Romania. Acta
archaeologica Carpathica, XXXVII, p. 111-135.
Szmoniewski, B. Sz. 2017. Un moule d’orfèvre de la
période romano-byzantine découvert а la cité de Tro-
paeum Traiani (dép. de constanţa). Pontica, 50, p. 279-
306.
Teodor, D. Gh. 1995. cercei cu pandantiv stelat din
secolele VI—VIII d. Hr. оn spaţiul carpato-dunăreano-
pontic. Arheologia Moldovei, 18, p. 187-206.
Theune, c. 2004. Germanen und Romanen in der
Alamannia. Strukturveränderungen aufgrund der
archäologischen Quellen vom 3. bis zum 7. Jahrhun-
dert. Berlin; New York: De Gruyter.
RefeRenCes
Berezovets, D. T. 1952. Kharivskyi skarb. Arkheolohiia,
VI, s. 109-119.
Berezovetc, D. T. 1961. Otchet i tablitcy k otchetu o rasko-
pkakh katakombnogo mogilnika. NA IA NAN Ukrainy, f. 64,
1959-61/6b.
Bilynskyi, O. O. 2019. Pam’iatky skifskoho chasu na Seimi.
Dysertatsiia k. i. n. Kyiv, NA IA NAN Ukrainy.
Buinov, Yu. V., Sierhieiev, M. A. 2012. Materialy doby
bronzy ta rannoho serednovichchia z poselennia Tsyrkuny-
13 na Kharkivshchyni. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho
universytetu imeni V. N. Karazina, 1005: seriia Istoriia, 45,
s. 8-17.
Vynokur, I. S. 1997. Slov’ianski yuveliry Podnistrov’ia (Za
materialamy doslidzhennia Bernashivskoho kompleksu I tys.
n. e.). Kam’ianets-Podilskyi: Oium.
Vynokur, I. S. 1998. Yuvelirnyi kompleks rannoserednovi-
chnykh slov’ian. Archaeoslavica, 3, s. 209-226.
Vynokur, I. S., Mehei, V. P. 1992. Yuvelirna maisternia
rannoserednovichnykh slov’ian. Arkheolohiia, 3, s. 82-95.
Volodarets-Urbanovych, Ya. V. 2017. Lyvarni formochky
slov’ian rannoho serednovichchia: reinterpretatsiia zna-
khidok. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (22), s. 331-
346.
Volodarets-Urbanovych, Ya. V. 2018. Lyvarni formochky
u slov’ian epokhy rannoho serednovichchia: dopovnennia
katalohiv O. O. Shchehlovoi. Starozhytnosti Livoberezhnoho
Podniprov’ia 2018, s. 105-128.
Volodaretc-Urbanovich, Ia. V., Buinov, Iu. V. 2017.
Liteinye formochki s poseleniia Tcirkuny 13. Stratum plus,
5, s. 57-86.
Vorontcov, A. M. 2014. Pozdnii period sushchestvovaniia
moshchinskoi kultury. Kratkie soobshcheniia Instituta arkhe-
ologii, 235, s. 311-327.
Gavritukhin, I. O. 2005. Kompleksy prazhskoi kultury s
datiruiushchimi veshchami. In: Kaczanowski, P., Parczewski,
M. (ed.). Archeologia o początkach Sіowian. Kraków: Ksikgar-
nia akademicka, s. 401-461.
Goriunova, V. M. 1987. K voprosu ob oloviannykh ukrash-
eniiakh «antskikh» kladov. In: Priakhin, A. D. (ed.). Arkheo-
logicheskie pamiatniki epokhi zheleza vostochnoevropeiskoi
lesostepi. Voronezh: VGU, c. 85-93.
Goriunova, V. M. 1992. Novyi klad antskogo vremeni iz
Srednego Podneprovia. Arkheologicheskie vesti, 1, s. 126-140.
Goriunova, V. M., Rodinkova, V. E. 1999. Ranneslavi-
anskoe poselenie Velikie Budki (Khutor). Stratum plus, 4,
s. 167-219.
Grigoreva, N. V., Shcheglova, O. A. 2012. Ukrasheniia iz
svintcovo-olovianistykh splavov v materialakh raskopa 3 na
Zemlianom gorodishche v Staroi Ladoge. In: Machinskii, D. A.
(ed.). Istoki slavianstva i Rusi: X chteniia pamiati A. Machin-
skoi (Staraia Ladoga, 24—25 dekabria 2005 g.). Sankt-Peter-
burg: Nestor-Istoriia, s. 250-256.
Dzis-Raiko, G. A. (ed.). 1983. Odesskii arkheologicheskii
muzei AN USSR. Kiev: Naukova dumka.
Doncheva, S. 2007. Medalioni ot srednovekovna Blgariia.
Veliko Trnovo: Faber.
Doncheva, S. 2015. Kalpi i matritci ot blgarskoto srednove-
kovie (ІX—XІV v.). Veliko Trnovo: Faber.
Zharov, H. V., Terpylovskyi, R. V. 2004. Skarb sribnykh
prykras VIII stolittia z Andriiashivky na Suli. Kyiv: Korvin
Press.
Zalogina, A. A., Volkovitckii, A. I. 2016. Svintcovo-olovian-
nye ukrasheniia iz raskopok Zemlianogo gorodishcha raznykh
let. (nemnogo statistiki). Arkheologiia i istoriia Pskova i Psko-
vskoi zemli, 31, s. 249-254.
Karavaiko, D. V. 2012. Pamiatniki iukhnovskoi kultury
Novgorod-Severskogo Polesia. Kiev: IA NAN Ukrainy.
Karavaiko, D. V., Plaksina, O. V. 2016. Doslidzhennia
horodyshch na terytorii Putyvlskoho ta Krolevetskoho raioniv
u 2012—2014 rr. Sivershchyna v istorii Ukrainy, 9, s. 58-65.
Komar, A. V. 2017. Ivakhnikovskii klad (vremia sokrytiia i
kulturnye sviazi kompleksa). Stratum plus, 5, s. 113-131.
Komar, O. V. 2018. Arkheolohichne ta arkheomahnitne
datuvannia volyntsevskykh kompleksiv Khodosivskoho pose-
lennia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (28), s. 168-
191.
396 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Ювелірна cправа
Komar, O. V. 2019. Dosvid vykorystannia radiokarbon-
noho metodu dlia datuvannia rannoslov’ianskykh pam’iatok
Ukrainy (1970—1987 rr.). Arkheolohiia i davnia istoriia
Ukrainy, 1 (30), s. 254-267.
Komar, A. V., Strelnik, M. A. 2011. «Repressirovannyi»
klad: kompleks iuvelirnykh izdelii VIII v. iz nakhodki u s. Fo-
tovizh. Stratum plus, 5, s. 143-164.
Krenke, N. A., Tavlintceva, E. Iu. 2002. Liteinye formy
s Diakova gorodishcha. Rossiiskaia arkheologiia, 4, s. 90-
110.
Krenke, N. A. Tavlintceva, E. Iu. 2011. Liteinye formy
finalnogo etapa sushchestvovaniia Diakova gorodishcha. In:
Krenke, N. A. Diakovo gorodishche: kultura naseleniia bas-
seina Moskvy-reki v I tys. do n. e. — I tys. n. e. Moskva.: IA
RAN, s. 101-106.
Loshenkov, M. I. 2011. Gorodishcha milogradskoi kultury
na territorii Belarusi. Minsk: MFTcP.
Machinskaia, A. D., 1989. Ukrasheniia iz olovianistykh
splavov iz Staroi Ladogi. In: Ianin V. L. (ed.). Novgorod i
Novgorodskaia zemlia. Istoriia i arkheologiia. Novgorod,
s. 17-19.
Mykhailyna, L. P. 2007. Slov’iany VIII—IX st. mizh Dni-
prom i Karpatamy. Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Mikhailova, E. R. 2015. Ukrasheniia iz legkoplavkikh
splavov v kulture pskovskikh dlinnykh kurganov: osnovnye
formy i poisk analogii. Ladoga i Ladozhskaia zemlia v epokhu
srednevekovia, 5, s. 125-134.
Mikhailova, E. R. 2017. O rasprostranenii izdelii iz olo-
vianistykh splavov v lesnoi zone Vostochnoi Evropy v se-
redine — vtoroi polovine I tys. n. e. Stratum plus, 5, s. 87-
97.
Molodin, V. I., Durakov, I. A., Kobeleva, L. S. 2018. Za-
khoroneniia s bronzoliteinym oborudovaniem andronovskogo
(fedorovskogo) mogilnika Tartas-1 (Tcentralnaia Baraba).
Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta, 56: Istoriia,
s. 129-137.
Mysko, Iu. V. 2007. Kultovaia atributciia lunnitc kak ele-
menta drevnerusskogo prazdnichnogo ubora. In: Alekseenko,
N. A., Babinov, Iu. A., Khofmann, Kh. (ed.). «Sacrum et profa-
num» II. Sevastopol; Krakov, s. 127-134.
Petrashenko, V. O. 1997. Pam’iatky VIII—IX st. In: Mot-
sia, O. P. (ed.). Pivdennoruske selo IX—XIII st. (novi pam’iatky
materialnoi kultury). Kyiv: IZMN, s. 6-19.
Petrovskaia, E. A. 1976. Otchet o raskopkakh i razvedkakh
pamiatnikov rannego zheleznogo veka na territorii Kievskoi
oblasti v 1976 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1976/127.
Petrovskaia, E. A. 1977. O rabotakh Podgortcevsko-Kho-
dosovskogo otriada Arkheologicheskogo muzeia AN USSR.
Arkheologicheskie otkrytiia v SSSR 1976 g., s. 354.
Pletneva, S. A., Nikolaenko, A. G. 1976. Volokonovskii
drevnebolgarskii mogilnik. Sovetskaia arkheologiia, 3, s. 279-
298.
Prikhodniuk, O. M., Khardaev, V. M. 1998. Kharivskii
klad. Archaeoslavica, 3, s. 243-282.
Riabinin, E. A. 2003. U istokov Severnoi Rusi: novye otkry-
tiia. Sankt-Peterburg: BLITc.
Sedov, V. V. 2007. Izborsk v rannem Srednevekove. Mosk-
va: Nauka.
Stanchev St. 1955. Razkopki i novootkriti materiali v Plis-
ka prez 1948 g. Izvestiia na Arkheologicheskiia institut, 20,
s. 183-227.
Strelnyk, M. O., Volodarets-Urbanovych, Ya. V. 2018. Dvi
lyvarni formochky rannoho serednovichchia iz Voloskoho (ma-
terialy ekspozytsii NMIU). In: Klochko, L. S., Polidovych, Yu.
B. (ed.). Muzeini chytannia. Materialy naukovoi konferentsii
«Iuvelirne mystetstvo — pohliad kriz viky». 21—22 lystopada
2017 r. Kyiv: Feniks, s. 116-128.
Sukhobokov, O. V. 1977. Do pytannia pro pam’iatky volynt-
sevskoho typu. Arkheolohiia, 21, s. 50-66.
Sukhobokov, O. V., Voznesenskaia, G. A., Priimak, V. V.
1989. Klad orudii truda i ukrashenii iz Bititckogo gorodish-
cha. In: Tolochko, P. P. (ed.). Drevnie slaviane i Kievskaia
Rus. Kiev: Naukova dumka, s. 92-105.
Sukhobokov, O. V., Iurenko, S. P. 1995. Oposhnianskoe
gorodishche (po materialam arkheologicheskikh issledovanii
1975 g.). Poltava.
Tavlintceva, E. Iu., 1999. K voprosu o metallicheskom
bisere v riazano-okskikh mogilnikakh (po materialam Shok-
shinskogo mogilnika). Trudy GIM, 103, s. 109-115.
Tarakanova, c. A. 1956. Kamennye plitki s risunkami iz
gorodishcha Kamno. Kratkie soobshcheniia IIMK, 62, s. 152-
154.
Telnov, N. 2010. Liteinaia formochka iz gorodishcha Po-
tyrka. Revista Arheologicg, V, 1, s. 167-171.
Khavliuk, P. I. 1974. Ranneslavianskie poseleniia v bas-
seine Iuzhnogo Buga. In: Tretiakov, P. N. (ed.). Rannesredn-
evekovye vostochnoslavianskie drevnosti. Leningrad: Nauka,
s. 181-215.
chernenko, O. Ye., Kravchenko, R. A., Lutsenko, R. M.
2018. Doslidzhennia horodyshcha Sverdlovske 1. Arkheolo-
hichni doslidzhennia v Ukraini 2016 r., s. 330-331.
Shpilev, A. G. 2010. Ukrasheniia romenskogo vremeni
iz Kurskoi oblasti (vtoraia polovina VIII v. — konetc X vv.).
Stratum plus, 5, s. 221-274.
Shcheglova, O. A. 1999. Zhenskie ubory iz kladov «drevnos-
tei antov»: gotskoe vliianie ili gotskoe nasledie? Stratum plus,
5, s. 287-312.
Shcheglova, O. A. 2001. K voprosu o meste i vremeni
formirovaniia traditcii izgotovleniia svintcovo-oloviannykh
ukrashenii v formochkakh «tipa Kamno-Ryuge». In: Machin-
skii, D. A., Selin, A. A. (ed.). Migratcii i osedlost ot Dunaia do
Ladogi v pervom tysiacheletii khristianskoi ery. Piatye chteni-
ia pamiati Anny Machinskoi, Staraia Ladoga, 21—22 dekab-
ria 2000 g. Sankt-Peterburg, s. 46-55.
Shcheglova, O. A. 2002. Svintcovo-oloviannye ukrasheniia
VIII—X vv. na severo-zapade Vostochnoi Evropy. In: Kirpich-
nikov, A. N. (ed.). Ladoga i ee sosedi v epokhu srednevekovia.
Sankt-Peterburg: IIMK RAN, s. 134-150.
Shcheglova, O. A. 2003. Svintcovo-oloviannye ukrasheniia
VIII—X vv. iz Staroi Ladogi i Liubshanskogo gorodishcha
i ikh vostochnoevropeiskie paralleli. In: Kirpichnikov, A. N.
(ed.). Ladoga i istoki rossiiskoi gosudarstvennosti i kultury.
Sankt-Peterburg: Vesti, s. 38-46.
Shcheglova, O. A. 2009. Volny rasprostraneniia veshchei
iz Podunavia na Severo-Vostok v VI—VIII vv. kak otrazhenie
migratcii ili kulturnykh vliianii. Trudy Gosudarstvennogo
Ermitazha, XLIX: Slozhenie russkoi gosudarstvennosti v
kontekste rannesrednevekovoi istorii Starogo Sveta: Materi-
aly Mezhdunarodnoi konferentcii (14—18 maia 2007 g., Gos-
udarstvennyi Ermitazh), s. 39-65.
Shcheglova, O., Egorkov, A. 2000. Liteinye formochki iz
Bernashevki i svintcovo-oloviannye ukrasheniia rannesredn-
evekovykh kladov Dneprovskogo Levoberezhia. In: Zakharova,
N. A. (ed.). Iuvelirnoe iskusstvo i materialnaia kultura: Tezisy
dokladov uchastnikov sedmogo kollokviuma (8—14 aprelia
1999 g.). Sankt-Peterburg, s. 110-112.
Bosselmann-Ruickbie, A. 2018. A Byzantine casting mould
for a hystera (womb) amulet and a cross in the Museum
Schnьtgen, cologne: A contribution to the cultural and religious
history of Byzantium and the material culture of Byzantine
magic. In: Drauschke, J. (ed.). Lebenswelten zwischen Archäol-
ogie und Geschichte, Festschrift für Falko Daim zu seinem 65.
Geburtstag. RGZ Monographien, 150. Mainz, p. 629-644.
Szmoniewski, B. Sz. 2002. Production of Early Medieval
Ornaments made of Non — Ferrous Metals: Dies from Ar-
cheological finds in North-East Romania. Acta archaeologica
Carpathica, XXXVII, p. 111-135.
Szmoniewski, B. Sz. 2017. Un moule d’orfèvre de la période
romano-byzantine découvert а la cité de Tropaeum Traiani
(dép. de constanţa). Pontica, 50, p. 279-306.
Teodor, D. Gh. 1995. cercei cu pandantiv stelat din secolele
VI—VIII d. Hr. оn spaţiul carpato-dunăreano-pontic. Arheolo-
gia Moldovei, 18, p. 187-206.
Theune, c. 2004. Germanen und Romanen in der Alamannia.
Strukturveränderungen aufgrund der archäologischen Quellen
vom 3. bis zum 7. Jahrhundert. Berlin; New York: De Gruyter.
397ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Комар, О. В. Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури
O. V. Komar
The jewelry mold from
KhodoSiVKa SeTTlemenT
of The VolynTSeVo culTure
casting molds for making small ornaments of lead
or tin alloys were found in different parts of the East
Europe in the areas of various archaeological cultures.
This simple technology and simple shapes of products
were in use by many peoples since 3rd till 10th centu-
ry and perhaps even earlier. Lead castings and stone
molds for their manufacture attracted the attention of
researchers of Early Slavic archaeology since discov-
ery of the Velyki Budky hoard (1981) and Bernashivka
workshop (1990).
The obvious problem was the chronological and geo-
graphic lacuna between the Slavic Bernashivka type
ornaments (6th—7th centuries) and ornaments of the
Kamno-Rõuge type (8th—10th centuries) from the East-
ern Baltic region. Several versions explaining the simi-
larity of finds from the northern and southern areas
have been proposed: common substrate, population mi-
grations, imitation of some fashion etc. In recent years
two molds for some ornaments of the Kamno-Rõuge
type have been discovered at the Romny culture hill-
forts (Sverdlovske 1, Vorkhol II), which demonstrat-
ed the lasting of the tradition in the south until the
10th century.
A problem of the upper limit for existence of the
Bernashivka type ornaments can be clarified using
the mold find from Khodosivka settlement. The mold
was discovered by expedition of E. O. Petrovska in
1976 during a survey along the left edge of the Gley
ravine (Kozakiv ravine) near the Khodosivka hillfort.
It was found in remaining part of a pit dwelling in con-
text with fragments of hand-made and wheel-made
pots of the Volyntsevo culture. The object dates back
to the second half of the 8th century — early 9th cen-
tury.
Negatives of ornaments are carved on both sides
of the mold. A diamond-shaped patch carved on the
main side. On the reverse side the negatives of round
plaques are carved and probably loops for attaching
the same plaques. There is also circular decoration
presents, probably, of a circular pendant. The closest
analogies to such decorations were found in the Ber-
nashivka workshop, and also at the molds from the
Lower Danube region. Products from the Khodosivka
mold look quite archaic and simple in comparing to
gold and silver jewelry from hoards of the Volyntsevo
culture. Such production was undoubtedly the part of
nonprofessional home craft.
Keywords: Eastern Slavs, Middle Dnieper region,
Early Middle Ages, Volyntsevo culture, mold, home
craft.
Одержано 22.01.2021
коМАр олексій Вікторович, кандидат історич-
них наук, старший науковий співробітник, ІА НАН
України, Київ, Україна.
Komar oleksii, Ph. D. (History), Senior Researcher,
Institute of Archaeology, National Academy of Sciences
of Ukraine, Kyiv, Ukraine.
ORcID: 0000-0001-5955-4823, e-mail: oleksii_komar@
iananu.org.ua.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187432 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:15:39Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Комар, О.В. 2022-12-26T12:15:06Z 2022-12-26T12:15:06Z 2021 Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури / О.В. Комар // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 383-397. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.01.27 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187432 904.05(477.41)”7” У публікації вводяться в науковий обіг матеріали зі споруди волинцевської культури другої половини VIII ст. зі знахідкою стулки форми для виготовлення легкоплавких прикрас-нашивок кола Бернашівки. Casting molds for making small ornaments of lead
 or tin alloys were found in different parts of the East
 Europe in the areas of various archaeological cultures.
 This simple technology and simple shapes of products
 were in use by many peoples since 3rd till 10th century
 and perhaps even earlier. Lead castings and stone
 molds for their manufacture attracted the attention of
 researchers of Early Slavic archaeology since discovery
 of the Velyki Budky hoard (1981) and Bernashivka
 workshop (1990).
 The obvious problem was the chronological and geographic
 lacuna between the Slavic Bernashivka type
 ornaments (6th—7th centuries) and ornaments of the
 Kamno-Rõuge type (8th—10th centuries) from the Eastern
 Baltic region. Several versions explaining the similarity
 of finds from the northern and southern areas
 have been proposed: common substrate, population migrations,
 imitation of some fashion etc. In recent years
 two molds for some ornaments of the Kamno-Rõuge
 type have been discovered at the Romny culture hillforts
 (Sverdlovske 1, Vorkhol II), which demonstrated
 the lasting of the tradition in the south until the
 10th century.
 A problem of the upper limit for existence of the
 Bernashivka type ornaments can be clarified using
 the mold find from Khodosivka settlement. The mold
 was discovered by expedition of E. O. Petrovska in
 1976 during a survey along the left edge of the Gley
 ravine (Kozakiv ravine) near the Khodosivka hillfort.
 It was found in remaining part of a pit dwelling in context
 with fragments of hand-made and wheel-made
 pots of the Volyntsevo culture. The object dates back
 to the second half of the 8th century — early 9th century.
 Negatives of ornaments are carved on both sides
 of the mold. A diamond-shaped patch carved on the
 main side. On the reverse side the negatives of round
 plaques are carved and probably loops for attaching
 the same plaques. There is also circular decoration
 presents, probably, of a circular pendant. The closest
 analogies to such decorations were found in the Bernashivka
 workshop, and also at the molds from the
 Lower Danube region. Products from the Khodosivka
 mold look quite archaic and simple in comparing to
 gold and silver jewelry from hoards of the Volyntsevo
 culture. Such production was undoubtedly the part of
 nonprofessional home craft. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Ювелірна cправа Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури The Jewelry Mold from Khodosivka Settlement of the Volyntsevo Culture Article published earlier |
| spellingShingle | Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури Комар, О.В. Ювелірна cправа |
| title | Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури |
| title_alt | The Jewelry Mold from Khodosivka Settlement of the Volyntsevo Culture |
| title_full | Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури |
| title_fullStr | Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури |
| title_full_unstemmed | Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури |
| title_short | Ювелірна форма з Ходосівського поселення волинцевської культури |
| title_sort | ювелірна форма з ходосівського поселення волинцевської культури |
| topic | Ювелірна cправа |
| topic_facet | Ювелірна cправа |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187432 |
| work_keys_str_mv | AT komarov ûvelírnaformazhodosívsʹkogoposelennâvolincevsʹkoíkulʹturi AT komarov thejewelrymoldfromkhodosivkasettlementofthevolyntsevoculture |