Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева
У роботі висвітлені матеріали археологічних досліджень 2015, 2017, 2018 рр. на пам’ятці післямонгольського часу в ур. Трифоновщина на околиці смт Седнів. Проананалізовано розкопки оборонних укріплень на городищі та посаді. Аналізуються матеріали з розкопок на майданчику городища. В публікації нав...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Datum: | 2021 |
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2021
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187446 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева / О.П. Моця, В.. Скороход, Л.Ф. Сита // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 125-139. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187446 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Моця, О.П. Скороход, В.М. Сита, Л.Ф. 2022-12-26T12:21:18Z 2022-12-26T12:21:18Z 2021 Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева / О.П. Моця, В.. Скороход, Л.Ф. Сита // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 125-139. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.01.11 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187446 904.4(477.51)”653” У роботі висвітлені матеріали археологічних досліджень 2015, 2017, 2018 рр. на пам’ятці післямонгольського часу в ур. Трифоновщина на околиці смт Седнів. Проананалізовано розкопки оборонних укріплень на городищі та посаді. Аналізуються матеріали з розкопок на майданчику городища. В публікації наводяться нові дані про історичний розвиток Седнева в XIV—XV ст. Archaeological sites of Sedniv and its outskirts have been studied since the end of the 19th century and, despite the attention of scientists, systematic extencive researches were concentrated mainly around hillforts that could be associated with the Chronicle Snovsk. At the Sedniv territory there are at least three hillforts, and one of which — Tryfonovshchyna hillfort — has never been excavated before 2015. It is located in the south-eastern part of the village, 100 m from the edge of the right bench over the flood land (shooter cape 20 m high). On the western side the hillfort cuted by the moat up to 20 m wide and 6.0 m deep and defensive rampart up to 1.5 m high (on the western side of the site). The hillfort is of triangular shape. On the western side in the middle of rampart from the bottom of the moat to the northeast there is a ramp-road up to 30 m long. Archaeological excavations of the Tryfonovshchyna hillfort were necessary due to ascertain the chronology of the site. In order to find out the time of construction of the fortifications the archaeological profile of defensive rampart was made. It was received the interesting stratigraphic situation of its formation. The remains of wooden-earth cages (klet) of rampart have been found which burned in a fire of the late 14th — early 15th century. The rampart cages were build along the perimeter of the hillfort, and the additional defensive line in the eastern separate part of cape was erected. Research on the Tryfonovshchyna hillfort made it possible to discover the cultural layers and objects of the post-Mongolian period. The discovered building of the late 14th — early 15th century displays the tradition of the constructions of the site. The part of additional defensive line (stockade) outside the hillfort has been explored as well. The stratigraphic observations of the fortifications and the constructions of the site indicate it’s destruction in a powerful fire. Finds of the weapons (crossbow bolt, iron plates from Mongolian armor, chain mail rings), elements of military clothing, numismatic finds make it possible to suggest the military conflict between the Lithuanian and Golden Horde troops in the late 14th — early 15th century. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Новітні дослідження Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева Archaeological Site of the Post-Mongolian Period near Sedniv Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева |
| spellingShingle |
Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева Моця, О.П. Скороход, В.М. Сита, Л.Ф. Новітні дослідження |
| title_short |
Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева |
| title_full |
Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева |
| title_fullStr |
Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева |
| title_full_unstemmed |
Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева |
| title_sort |
археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці седнева |
| author |
Моця, О.П. Скороход, В.М. Сита, Л.Ф. |
| author_facet |
Моця, О.П. Скороход, В.М. Сита, Л.Ф. |
| topic |
Новітні дослідження |
| topic_facet |
Новітні дослідження |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Archaeological Site of the Post-Mongolian Period near Sedniv |
| description |
У роботі висвітлені матеріали археологічних
досліджень 2015, 2017, 2018 рр. на пам’ятці післямонгольського часу в ур. Трифоновщина на околиці
смт Седнів. Проананалізовано розкопки оборонних
укріплень на городищі та посаді. Аналізуються матеріали з розкопок на майданчику городища. В публікації наводяться нові дані про історичний розвиток Седнева в XIV—XV ст.
Archaeological sites of Sedniv and its outskirts
have been studied since the end of the 19th century
and, despite the attention of scientists, systematic extencive
researches were concentrated mainly around
hillforts that could be associated with the Chronicle
Snovsk.
At the Sedniv territory there are at least three hillforts,
and one of which — Tryfonovshchyna hillfort —
has never been excavated before 2015. It is located in
the south-eastern part of the village, 100 m from the
edge of the right bench over the flood land (shooter
cape 20 m high). On the western side the hillfort cuted
by the moat up to 20 m wide and 6.0 m deep and defensive
rampart up to 1.5 m high (on the western side
of the site). The hillfort is of triangular shape. On the
western side in the middle of rampart from the bottom
of the moat to the northeast there is a ramp-road
up to 30 m long. Archaeological excavations of the Tryfonovshchyna
hillfort were necessary due to ascertain
the chronology of the site.
In order to find out the time of construction of the
fortifications the archaeological profile of defensive
rampart was made. It was received the interesting
stratigraphic situation of its formation. The remains of
wooden-earth cages (klet) of rampart have been found
which burned in a fire of the late 14th — early 15th century.
The rampart cages were build along the perimeter
of the hillfort, and the additional defensive line in
the eastern separate part of cape was erected.
Research on the Tryfonovshchyna hillfort made it
possible to discover the cultural layers and objects of
the post-Mongolian period. The discovered building of
the late 14th — early 15th century displays the tradition
of the constructions of the site. The part of additional
defensive line (stockade) outside the hillfort has been
explored as well.
The stratigraphic observations of the fortifications
and the constructions of the site indicate it’s destruction
in a powerful fire. Finds of the weapons (crossbow
bolt, iron plates from Mongolian armor, chain mail
rings), elements of military clothing, numismatic finds
make it possible to suggest the military conflict between
the Lithuanian and Golden Horde troops in the
late 14th — early 15th century.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187446 |
| citation_txt |
Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева / О.П. Моця, В.. Скороход, Л.Ф. Сита // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 125-139. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mocâop arheologíčnapamâtkapíslâmongolʹsʹkogoperíodunaokolicísedneva AT skorohodvm arheologíčnapamâtkapíslâmongolʹsʹkogoperíodunaokolicísedneva AT sitalf arheologíčnapamâtkapíslâmongolʹsʹkogoperíodunaokolicísedneva AT mocâop archaeologicalsiteofthepostmongolianperiodnearsedniv AT skorohodvm archaeologicalsiteofthepostmongolianperiodnearsedniv AT sitalf archaeologicalsiteofthepostmongolianperiodnearsedniv |
| first_indexed |
2025-11-24T16:27:45Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:27:45Z |
| _version_ |
1850484126362107904 |
| fulltext |
125ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
УДК 904.4(477.51)”653” DOI: 10.37445/adiu.2021.01.11
О. П. Моця, В. М. скороход, Л. Ф. сита
АрхеологіЧнА пАМ’ЯткА післЯМонгольського
періодУ нА околиЦі cеднеВА
В роботі висвітлені матеріали археологічних
досліджень 2015, 2017, 2018 рр. на пам’ятці після-
монгольського часу в ур. Трифоновщина на околиці
смт седнів. Проананалізовано розкопки оборонних
укріплень на городищі та посаді. Аналізуються ма-
теріали з розкопок на майданчику городища. В пуб-
лікації наводяться нові дані про історичний розви-
ток седнева в XIV—XV ст.
ключові слова: городище, культурний шар, сед-
нів, Трифоновщина, вал, укріплення, оборонний рів.
Археологічні пам’ятки Седнева та його
околиць відомі в першу чергу завдяки
Д. Я. Самоквасову. У 1874 р. він започатку-
вав археологічне дослідження курганів, що
відносяться до літописного Сновська (Само-
квасов 1916, c. 51—59, 80—82). Дослідження
некрополя у 1888 р. продовжив М. О. бран-
денбург (журнал раскопок 1908, c. 197—199).
Результати вивчення були надруковані і
свідчать про різноетнічний склад населення
давньоруського Сновська (Коваленко 2007,
c. 25—85; Мултанен 2007, c. 12—25). Незва-
жаючи на пильну увагу науковців ХХ ст. до
археологічних пам’яток Седнева, планомір-
ні широкомасштабні дослідження седнівсь-
ких пам’яток концентрувалися в основному
навколо городищ, які можна було пов’язати
з літописним Сновськом. На городищі Орєш-
ня та городищі Коронний замок в. П. Кова-
ленко здійснив дослідження оборонних спо-
руд та визначив час їх побудови (Коваленко
1984, c. 271—272). Але на території смт Сед-
нів відомо щонайменше три городища, на
одному з яких — городищі Трифоновщина
археологічні розкопки не проводилися до
2015 р. Пам’ятка відкрита в. в. Мултанен
та А. О. Мултанен у 1993 р. (Мултанен 2007,
с. 12—25). вона розташована у південно-
східній частині селища за 100 м від краю
правобережної тераси (висота 20 м) р. Снов,
на стрілці мису, утвореного ярами ур. Трифо-
новщина. Із західного боку городище відрі-
зане ровом шириною до 20 м і глибиною до
6,0 м та валом висотою до 1,5 м (із західного
боку майданчика). Майданчик городища має
підтрикутну в плані форму. з напільного (за-
хідного) боку валу посередині його довжини,
з дна рову на північний схід простежується
пандус довжиною до 30 м (рис. 1; Моця та ін.
2015, с. 1—26).
виявлення під час розвідок на території
селища матеріалів XIV—XV ст. в контексті
згадки Сновська в «Списке городов дальних
и ближних» (1375—1381 рр.) та «Списку міст
Свидригайла» (1432 р.) спонукали до про-
ведення археологічних досліджень для ви-
світлення «темного» періоду в історії Седнева
(Коцебу 1835; Тихомиров 1952).
Письмові джерела під 1621 р. згадують
2 слободи — осередки заселення Седнева (Го-
робець 2014, с. 157—159). Якщо місце першо-
го осередку заселення визначається досить
впевнено (в центрі Седнева), то розташуван-
ня другого ще потребує локалізації. На місце
другого осередку заселення може претенду-
вати пам’ятка в ур. Трифановщина.
Отримані матеріали XIV—XV ст. з ур. Три-
фоновщина спонукали розпочати археологіч-
ні дослідження. Пам’ятка поросла деревами
і кущами, наявні пошкодження культурного
шару у вигляді ям та котловану землянки на
стрілці мису (Мултанен 2015, с. 112—113).
Археологічні дослідження на городищі були
зумовлені потребою визначення хронології © О. П. МОЦЯ, в. М. СКОРОХОД, Л. Ф. СИТА, 2021
126 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Новітні дослідження
пам’ятки, оскільки його обстеження до 2015 р.
обмежувалося лише збором підйомного ма-
теріалу (Моця, Сита 2018, с. 321—323). з ме-
тою з’ясування часу зведення укріплень екс-
педицією Інституту археології НАН України
та Національного університету «чернігівсь-
кий колегіум» ім. Т. Г. Шевченка під керів-
ництвом О. П. Моці та в. М. Скорохода було
здійснено розріз напільного валу городища.
Траншея 1 закладена у північній частині
валу городища, на вільній від рослинності
ділянці, з тим розрахунком, щоб вона почи-
налася на городищенському майданчику і
закінчувалася на західному краю пандуса,
що проходить по схилу валу та рову. Розмі-
ри траншеї становили 16 × 1,0 м, проте в ході
робіт її подовжили у східному напрямку.
Досліджено цікаву стратиграфічну ситуа-
цію формування оборонної системи пам’ятки
(рис. 2). Під дерном лежав шар темно-сірого
супіску, що сформувався після загибелі го-
родища, внаслідок існування тут лісу. він
мав найменшу товщину до 0,15 м на верхів-
ці валу та потовщувався у бік рову (до 0,3 м)
і майданчика городища (до 0,45 м). з цього
шару походить фрагмент металевої пласти-
ни з чотирма заклепками. Під шаром темно-
сірого супіску в кв. 8, 9 з глибини 50—65 см
зафіксовані плями, пов’язані з оборонною
дерев’яною конструкцією, що була встановле-
на на верхівці валу. в стратиграфії північної
стінки траншеї (рис. 2) простежені (в кв. 9 з
глибини 65 см) три згорілі в пожежі напівко-
лоди, що лежали горизонтально одна на од-
ній і є залишками дерев’яної стіни. Рештки
конструкції обмежували зі сходу шар жовто-
го піску, що змінювався у цьому напрямку
на шар чорного супіску, насичений деревним
рис. 1. План археологічної пам’ятки в ур. Трифоновщина з ділянками досліджень 2015,
2017, 2018 рр. (горизонталі через 2 м)
127ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Моця, О. П., скороход, В. М., сита, Л. Ф. Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева
р
ис
. 2
. С
тр
ат
иг
ра
ф
ії
ст
ін
т
ра
нш
еї
1
н
а
го
ро
ди
щ
і Т
ри
ф
ан
ов
щ
ин
а,
20
15
р
.:
І —
п
ів
де
нн
а
ст
ін
ка
; І
І —
п
ів
ні
чн
а
ст
ін
ка
р
ис
. 3
.
П
ла
ні
гр
аф
ія
т
ра
нш
еї
1
н
а
рі
зн
их
р
ів
ня
х
до
сл
ід
ж
ен
ня
, 2
01
5
р.
:
І,
ІІ
—
п
ла
ни
п
ля
м;
І
ІІ
—
п
ла
н
по
ма
те
ри
ку
128 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Новітні дослідження
вугіллям. в плані ширина останнього шару
становила до 0,45 м, а товщина (до 0,45 м)
відповідала збереженій висоті згорілої конс-
трукції. Далі, у східному напрямі, в стра-
тиграфії північної стінки простежені шари:
верхній (глибина залягання 60—77) — шар
обпаленої глини з пічиною; нижній (67—
87) — темно-сірий супісок з горілим прошар-
ком (рештки конструкції, що не вигоріли
повністю). На схід від цього шару знаходив-
ся шар чорного супіску, під ним — лінза пі-
чини, підстелена лінзою сіро-коричневого
супіску з включенням вугликів та пічини.
верхня межа цих шарів лежала на позначці
52, нижня сягала відміток 93—100, в плані
загальна їх ширина становила 0,75 м. Далі
на схід зафіксований шар темно-сірого супіс-
ку з включенням вугликів, пічини та решток
згорілих конструкцій (глибина залягання
85—100), що в кв. 6 змінювався на шар сіро-
жовтого плямистого супіску з включенням
вугликів та решток згорілої конструкції, що
завалилася у східному напрямку. На захід
від нього залягав шар сіро-жовтого плямис-
того супіску з великою кількістю пічини та
вугликів (68—96). в плані згорілі конструкції
зафіксовані на всю ширину траншеї — 1,0 м
(рис. 3). Шматки згорілих напівколод вказу-
ють на існування горизонтальної дерев’яної
конструкції, що існувала на верхівці валу
(рис. 3). зафіксовані в протилежних стінках
траншеї плями шарів відмінні одна від од-
ної, в плані ближче до північної стінки про-
стежена округла пляма, що може бути як слі-
дами зумисного пошкодження верхівки валу
у ХХ ст., так і результатом вивалу коренів ве-
ликого дерева. Наявність згорілих деревин в
кв. 9, їх шматків в кв. 9—7 вказує на обвал
конструкції стіни під час пожежі у бік май-
данчика городища. з цього боку виявлені та-
кож шари обпаленої глини та пічини — ре-
штки глиняної обмазки дерев’яної споруди.
Слід визнати, що простежені горизонтальні
дерев’яні укріплення були дещо врізані у
верхівку валу (або, вірогідніше, присипані
ґрунтом із зовнішнього боку) для більшої
стійкості. збереглися також деревини, що не
повністю вигоріли, оскільки були заглиблені
у вологий ґрунт.
Таким чином, слід констатувати, що від
складніших конструкцій збереглася лише
західна частина. збудована з покладених
один на одний обаполів стіна не могла бути
високою та функціонувати довгий час. На-
певне, збереглися залишки лише однієї стін-
ки дерев’яної кліті, що була встановлена на
верхівці валу. Ширина плями, насиченої
вугликами та пічиною, в стратиграфії пів-
денної стінки траншеї (де вона краще вира-
жена) становить до 2,1 м. більшу кількість
обпаленої глини та пічини виявлено ближче
до західної стінки, і, скоріш за все, зовніш-
ня (західна) стінка оборонних конструкцій
була обмазана глиною. вірогідно, дерев’яна
конструкція мала в плані П-подібну форму
і була повернута відкритою стороною у бік
майданчика городища. Як вже зазначалося,
конструкція завалилася у бік майданчика
городища.
У верхній частині стратиграфії стінок
траншеї залягав шар жовто-сірого піску з
включенням дрібних вугликів — наявність
вугликів вказує на його формування після
загибелі конструкцій. Далі на схід, під ша-
ром темно-сірого супіску знаходився шар
сіро-коричневого супіску з включенням вуг-
ликів та дрібних шматків пічини — замив
до западини решток руйнування. Немає сум-
нівів, що дерев’яні конструкції в кв. 17—19
та укріплення на верхівці валу загинули
внаслідок однієї пожежі. Тут знайдені цвяхи,
фрагменти металевих пластин та виріб з мід-
ного сплаву (рис. 4: 17—19). Із внутрішнього
схилу валу походять: дві з’єднані заклепка-
ми металеві пластини, металеві пластини,
фрагменти металевих пластин (від обладун-
ку), керамічна кулька — куля для пращі (?)
(рис. 4: 7—16). знахідки з верхньої частини
внутрішнього боку валу та верхньої частини
заповнення траншеї над спорудою 1 подібні і
походять від одного виробу, що є свідченням
синхронного формування вказаних шарів та
відкладення згорілої деревини. в заповнені
споруди, в кв. 17, 18, знаходився шар темно-
сірого супіску з включенням вугликів, що
спирався на шар сіро-коричневого шарувато-
го суглинку з включенням дрібних вугликів
та шар сірого шаруватого суглинку. Обидва
шари просіли до котловану та складають
верхнє заповнення споруди, що сформувало-
ся після насипання валу.
До наступного етапу слід зарахувати
шари, що залягали в тілі валу. внутрішній
схил тіла валу складався з вже згаданого
шару жовто-сірого піску з включенням дріб-
них вугликів та шару темно-жовтого шарува-
того супіску з включенням дрібних вугликів,
що зафіксований в кв. 2—8 на товщину до
0,2—0,5 м, нижня його межа лежала на поз-
начках 190 (в кв. 3) — 230 (в кв. 8). До ниж-
ньої частини тіла валу відноситься шар жов-
того плямистого піску з включенням глини
та білого піску, що простежений в кв. 4—9 у
внутрішній частині тіла валу та мав продов-
ження в кв. 9—12 у зовнішній. з ним в кв. 6
пов’язана ямка діаметром до 0,5 м, її дно за-
фіксовано на позначці 245 (глибина від ниж-
ньої межі шару 0,4 м). Із кв. 3—8 до відміток
190—230 походять стінки кругових посудин
XIV ст. зовнішній схил валу (кв. 9—16) має
строкатішу структуру, ніж внутрішній. Під
шаром темно-сірого супіску (що лежав під
дерном) в кв. 10—14 залягав шар сіро-корич-
невого супіску товщиною до 0,2 м. Цей шар
129ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Моця, О. П., скороход, В. М., сита, Л. Ф. Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева
починався в кв. 10 на позначці 70 та по схи-
лу падав до відмітки 285 в кв. 14. Під ним
в кв. 9—16, починаючи від вигорілої обо-
ронної конструкції з глибини 55 (у кв. 9) до
455 (у кв. 16), виявлено шар жовтого піску,
потужність якого збільшується зі сходу (0,6 м
у кв. 9) на захід (до 1,2 м у кв. 16). Нижче в
кв. 9—16 знаходився шар жовто-сірого піску
з включенням білого піску, що виходив з-під
дерев’яної конструкції, поступово потовщу-
вався до 0,6 м в кв. 11—14 та потоншував-
ся у західному напрямку до 0,2 м (у кв. 16).
Нижня його межа лежала на позначках 120
(кв. 9) — 240 (кв. 15). Під оборонною конс-
трукцією в кв. 8 починався шар сіро-жов-
того піску з включенням дрібних вугликів
та продовжувався до кв. 16, його товщина
0,2—0,5 м. Нижня межа цього шару опуска-
лася з позначки 90 (кв. 8) до 530 (кв. 16), в
кв. 11—13 він спирався на прошарок жовтого
піску (товщина до 0,1 м). У кв. 13—16 обидва
лежали на шарі сіро-жовтого плямистого піс-
ку, що починався в кв. 12 та потовщувався до
0,4 м в кв. 15. Нижня межа останнього пони-
жалася уступами з глибини 183 (в кв. 12) до
545 (в кв. 15).
Усі вищезазначені шари складають верх-
ню частину насипу валу з його зовнішнього
боку. Тут виявлені: оселок, 4 фрагменти ме-
талевих пластин; фрагмент залізного пред-
мета (рис. 3: 1—6). Шар містив фрагменти
посудин XIII—XIV ст. (рис. 5: ІІ).
Схил, на якому здійснювався насип валу,
лежить під кутом не менше 30° відносно лінії
горизонту. Отже, насипання ґрунту на тако-
му схилі могло завершитися повним його оп-
ливанням, що, ймовірно, і розпочалося в ході
робіт. Саме наявність двох ділянок — стрім-
кого та більш пологого падіння шару сірого
піску з включенням вугликів є результатом
опливання насипного ґрунту.
Нижня частина тіла валу із зовнішнього
боку складається з двох шарів. Це вже зга-
даний шар, зафіксований з внутрішнього
боку схилу валу, жовтого плямистого піску з
включенням глини та білого піску. з нижньої
частини тіла валу напільної (західної) ділян-
ки походять фрагмент залізного предмета та
уламки посудин XIII—XIV ст. (рис. 5: ІІІ). за-
галом, за знахідками з різних ділянок валу
слід визнати, що він зводився нетривалий час.
з облаштуванням внутрішньої частини валу,
скоріш за все, пов’язаний котлован споруди,
що частково досліджений в кв. 1, 2, 17—19. У
нижній частині заповнення споруди знахід-
ки відсутні, що вказує на викопування кот-
ловану на початку робіт з насипання валу.
Котлован споруди на рівні 270 в кв. 17—19
мав діаметр 2,4 м та звужувався до дна. в ме-
жах траншеї споруда досліджена на ширину
рис. 4. знахідки з тран-
шеї 1: 1—6 — верхня час-
тина валу, зовнішній бік;
7—16 — внутрішній бік
валу; 17—19 — внутріш-
ній бік валу, споруда 1;
20—25 — похований шар
(1 — камінь; 2—15, 17—
19, 23 — залізо; 16 — ке-
раміка; 20, 24, 25 — бі-
лий метал; 21 — кремінь;
22 — пірофіліт)
130 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Новітні дослідження
до 0,7 м, її глибина становить 2,3 м від рівня
материка на майданчику городища. Із заходу
до цього котловану примикав менш заглибле-
ний (0,55 м від рівня материка) котлован, що
зберігся на довжину 1,9 м та заходив під пів-
денну та північну стінки траншеї. він був ви-
копаний раніше за вищеописаний котлован.
заповнення меншого котловану складалося
з одного шару та трьох прошарків. верхній
шар — темно-жовтий шаруватий суглинок
з включенням дрібних вугликів, товщиною
до 0,25 м. Нижче лежали (зверху вниз): тем-
но-жовтий плямистий суглинок з включен-
ням глини (товщина 0,06 м); світло-сірий
плямистий суглинок (0,04 м); темно-жовтий
шаруватий суглинок (0,02—0,06 м). без ма-
теріалу. Скоріш за все, у будівельників був
намір викопати котлован споруди 1 ближче
до валу, проте в процесі робіт він був зміще-
ний у східному напрямку — у бік майдан-
чика. Можна припустити, що зі споруди був
узятий ґрунт для насипання валу, а власне
котлован не використовувався і з часом був
замитий. з похованих під валом шарів похо-
дять фрагменти посудин кінця Х ст. (рис. 6).
У шарі сірого плямистого щільного суглин-
ку зафіксована пляма об’єкту, що нагадує
канавку з похилими стінками та увігнутим
дном, що знаходилося на глибині 0,33 м від
рівня материка. Орієнтація канавки по лінії
південний захід—північний схід. з канав-
кою пов’язані знахідки: ремінні кільце і два
наконечники поясу, пірофілітове пряслице
(рис. 4: 22—25) та уламки кругових посудин
Х — початку ХІ ст. з домішкою ліпної, з «гу-
сеничним» орнаментом, кераміки роменської
культури (рис. 6). в межах траншеї навколо
канавки виявлені кілька ям. зі сходу від ка-
навки в кв. 4 виявлена округла в плані яма,
діаметром 0,55 м та глибиною 0,15 м нижче
рівня материка. Із заходу від канавки за-
фіксовані дві ями на відстані 0,4 м одна від
другої. Яма в кв. 5 (діаметр 0,55 м, глибина
0,2 м) заходила під північну стінку траншеї.
заповнення ями — сіро-коричневий супісок
з включенням вугликів на всю глибину. Яма
в кв. 6 (діаметр 0,6 м, глибина 0,2 м) частково
заходила під південну стінку траншеї. з рів-
ня передматерика її заповнення представле-
не сіро-коричневим супіском з включенням
вугликів. з ями походять уламки посуду
Х — початку ХІ ст. Однорідне заповнення
канавки та ям, а також характер знахідок
дозволяють висловити думку про синхрон-
ність їх функціонування. Поряд з вищеопи-
саними ямами в кв. 6 зафіксовано згорілий
стовп діаметром 0,15 м, від якого в материку
залишилась ямка діаметром 0,12 м та глиби-
ною 0,25 м. з похованих під валом шарів по-
ходять фрагмент залізного цвяха, кременева
пластина, а також уламки кругових посудин
кінця Х — початку ХІ ст. з домішкою ліпно-
го посуду роменської культури (рис. 6: 3, 7,
28). в кв. 3—9 материк залягає на познач-
ках 210—278, далі на захід починає стрімко
падати у бік рову (рівчака). Падіння рівня
материка вказує, що в кв. 9 починається при-
родний схил рівчака, на який був насипаний
вал (Сита, Ситий 2018, с. 106—119).
Поховані шари на схилі рівчака мають
таку ж структуру, що і на більш східній ді-
лянці, лише шар передматерика — світло-
рис. 5. Кераміка з розрізу валу
131ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Моця, О. П., скороход, В. М., сита, Л. Ф. Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева
сірий щільний суглинок з включенням по-
пелу потужніший (до 0,2 м в кв. 11). У кв. 11
на материковому схилі під вказаним шаром
виявлена канавка під частокіл. Ширина ка-
навки 0,3 м, вона звужувалася до дна, гли-
бина до 0,5 м. в дні канавки зафіксовані три
стовпові ямки діаметром до 0,25 м, глибиною
до 0,1 м нижче дна канавки. з неї походить
уламок вінця посудини кінця Х ст., що вка-
зує на співіснування частоколу та виявлених
у похованому шарі споруд.
Характер досліджених об’єктів дозволяє
стверджувати, що на утвореному рівчаками
мису наприкінці Х — на початку ХІ ст. іс-
нувала садиба, що мала укріплення легко-
го типу у вигляді частоколу, поставленого
із західного боку (вздовж схилу природного
яру). У зазначений час більш складні укріп-
лення на цій території не практикувалися.
У XIV ст. городищенські укріплення зво-
дяться на незаселеному місці. Покладений в
тіло валу ґрунт практично не містить слідів
життєдіяльності. в ході подальших робіт з
насипання валу, особливо під час перерви,
відкладаються культурні рештки. Це чітко
зафіксовано у шарі з кістками, що маркує
два етапи зведення напільного боку валу.
На протилежній частині майданчика го-
родища, на схід від напільного валу було за-
кладено траншею 2. вона була розташована
на похилій стрілці мису, утвореного двома
рівчаками. На стрілці мису городища, зна-
ходиться землянка, викопана наприкінці
ХХ ст. зачистка стінок землянки дозволила
отримати інформацію про склад культурно-
го шару та його датування на східній ділян-
ці городища. Дерновий шар вкривав ґрунт,
що був викинутий під час викопування зем-
лянки. Під перекопом зберігся шар сірого
піску товщиною 0,2—0,3 м, що на 1,0—3,0 м
підстелений шаром жовто-сірого плямис-
того піску з включенням глини (товщина
0,20—0,25 м). Під зазначеними шарами на
всю довжину стінки зафіксовано шар сіро-
жовтого плямистого піску з включенням гли-
ни, товщиною 0,20—0,38 м. Цей шар лежав
з ухилом із заходу на схід — у бік стрілки
мису городища. На 1,0—4,0 м зачистки під
ним простежено шар темно-сірого супіску,
насиченого вугликами (товщина до 0,06—
0,09 м). Нижче на 1,0 м фіксувався шар сіро-
жовтого плямистого супіску, що у західному
напрямку змінювався на шар жовто-сірого
плямистого супіску, загальна товщина шарів
до 0,17 м. верхні шари — це тіло насипано-
го на стрілці мису городища тіла валу. Під
ним з ухилом із заходу на схід лежав тонкий
(0,06 м) шар темно-сірого плямистого супіску
рис. 6. Кераміка з похованого під валом шару та об’єктів
132 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Новітні дослідження
з великою кількістю вугликів. На материку
залягав шар сірого піску товщиною до 0,2 м.
Лінія материка полого знижується із заходу
на схід (падіння на 5,0 м становить понад
0,5 м). Таке падіння вказує на наближення
зачистки до стрілки мису городища, де рі-
вень материка починає стрімко падати у бік
заплави р. Снов. У шарі темно-сірого плямис-
того супіску, насиченого вугликами, на 1,0 м
зачистки північної стінки виявлено фраг-
мент вінця горщика, що датується другою
половиною ХІІІ ст. На захід від землянки на
рівні сучасної денної поверхні простежується
западина від котловану значної за розміра-
ми споруди. в ході робіт на городищі було
вирішено дослідити частину споруди. Тут, за
1,0 м на південь від північно-західного кута
землянки, закладено траншею 3. Стратигра-
фія північної стінки траншеї 3 є продовжен-
ням профілю північної стінки сучасної зем-
лянки, що дозволяє простежити поширення
шарів на захід, де додатково було здійснено
зачистку 1. Простежені в зачистці 1 і тран-
шеї 3 нашарування характеризують ділянку
культурного шару на стрілці мису городи-
ща. Стрілку мису вкривав шар сірого піску,
що не містив культурних решток. згодом на
ньому відклався шар темно-сірого супіску з
включенням вугликів, причому насиченість
вугликами зростає із заходу на схід — у бік
стрілки мису. з цього шару походить уламок
вінця горщика другої половини ХІІІ ст. Мож-
ливо, вуглики є результатом випалювання
рослинності під час заселення городища. з
аналізу культурних нашарувань у східній
частині городища, можна стверджувати, що
доступ зі стрілки мису на городище було пе-
рекрито додатковим валом. Грунт для цього
було взято з майданчика городища — з ді-
лянки західніше місця розташування валу.
частина валу була змита у південному та
північному напрямках (у рівчаки).
Рівчак, що був використаний для тра-
си рову та насипу валу, має меридіональну
орієнтацію, відповідно розширюючись у пів-
нічному напрямку. Можна припустити, що
будівельники хотіли влаштувати вал таким
чином, щоб він проходив перпендикулярно
до довгої осі мису, і тому частково присипали
схил рівчака, що мав розширення на місці
майбутнього північного краю валу.
У 2017 р. були проведені дослідження на
забудові майданчика городища (траншея 4).
Траншея починалася на схід від городи-
щенського валу, проходила по майданчику
і закінчувалася на південному краю городи-
ща (рис. 1).
заплановані розміри траншеї орієнтованої
довгою віссю по напрямку захід—схід станови-
ли 15 × 2 м, проте в ході робіт її східний край
розширили у північному напрямку на 4—6 м,
що загалом склало площу 56 м2 (Скороход та
ін. 2018 с. 8—21). Сучасна денна поверхня
майданчика має ухил у східному напрям-
ку. Під дерном знаходився шар темно-сірого
супіску з включенням вугликів та пічини по-
тужністю від 0,1 м до 0,3 м, що сформувався
після загибелі городища, внаслідок існування
тут лісу. Стратиграфічні спостереження (шар
перекриває опливший після пожежі вал) та
рис. 7. знахідки з культурного шару городища
133ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Моця, О. П., скороход, В. М., сита, Л. Ф. Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева
керамічний матеріал дозволяють віднести
час його формування до ХV—ХХІ ст.
з цього шару походить численні залізні
цвяхи, скоби, арбалетний болт, дві монети,
свинцева куля та уламки залізних пластин
(рис. 7: ІІІ). Перша монета — литовський
денарій з «коломною» та «зі списом» кінця
ХІV ст. (рис. 7: ІІ), та золотоординська — данг
хана Тимур-кутлуга (796—802 рр. х.) відче-
канена в Криму у 1393—1394 рр. (рис. 7: ІІ).
Під вищеописаним шаром в кв. 1, 2 зафік-
сований опливший в бік площадки городи-
ща вал у вигляді сіро-жовтого плямистого
супіску (потужність до 0,25 м). Під валом
знаходився шар сіро-коричневого плямисто-
го супіску з включенням дрібних вугликів з
керамічним матеріалом кінця ХІV — ХV ст.
(рис. 8). Наявність у цьому шарі вугликів
вказує на завершення його формування піс-
ля пожежі укріплень городища у ХV ст. звід-
си походять залізні цвяхи, металеві стрижні,
оселок, скребачка, ніж, уламки металевих
прикрас та поясна пряжка.
На материку знаходиться похований шар
з керамічним матеріалом, що вказує на час
його формування від Х до кінця ХІV ст. Ос-
новна потужність шару сформувалася до по-
чатку ХІ ст., а на його верхній межі (під час
побудови валу) відклалася невелика кіль-
кість матеріалів, що залишилися від буді-
вельних робіт кінця ХІV ст. з похованого
(під валом та середнім шаром) шару — сіро-
коричневого шаруватого супіску (товщина до
0,25 м) на непошкоджених ділянках вияв-
лені знахідки: пінцет, два металеві стрижні,
скоба та цвях. У цьому шарі, що утворився
у Х — на початку ХІ ст., виявлені знахідки
від існування на цій території садиби давнь-
оруського часу.
У південній частині траншеї було виявлено
котлован споруди 1, що загинула у пожежі.
У верхній частині заповнення зафіксовано
велику кількість вугілля та пічини, подеку-
ди виявлені недогорілі рештки конструкцій.
Над спорудою та навколо неї виявлено фраг-
менти прикрас з кольорового металу, залізні
стрижні та цвяхи.
Під шаром сіро-коричневого супіску з ве-
ликою кількістю вугликів та пічини, біля стін
споруди фіксуються окремі прошарки у виг-
ляді сірого супіску з включенням піску — це
викид ґрунту під час побудови котловану та
встановлення його дерев’яних конструкцій.
Товщина шару — до 0,1 м, а його поширення
до 0,4 м від дерев’яних стін. Це пояснюється
неглибоким котлованом (в основному ґрунт
був взятий під час закопування вертикаль-
них деревин).
Котлован споруди мав підпрямокутну
форму. в межах розкопу фіксується північ-
но-західний кут котловану (всі інші знахо-
дяться південіше південної стінки траншеї).
Орієнтація довгої стінки споруди по лінії за-
хід—схід з відхиленням на 30° до півночі —
паралельно до південного краю городища.
Споруда була побудована паралельно краю
городища.
Напільний вал на південній стороні горо-
дища дещо повертає і йде вздовж південного
краю городища. Можливо, таке підвищен-
ня (продовження валу) утворилося саме за
рахунок наявності вздовж південного краю
городища (на ділянці наближеній до валу)
залишків руйнації споруд, одну з яких ми і
виявили в межах траншеї 4.
заповнення решток споруди і утворило
на краю городища невелике підвищення у
вигляді невисокого валу. Це пов’язано з тим,
що у конструкції споруди у значній кількості
використовувалася глина, що під час пожежі
перетворилася на пічину і її об’єм не змен-
шився, утворивши на місці розташування
споруди невелике підвищення.
заповнення споруди 1 в першу чергу скла-
далося з недогорілих залишків деревини.
Нижня частина дерев’яних конструкцій у по-
жежі не згоріла, а лише обвуглилася і зали-
шилася на своєму місці. Із ділянки зі згорі-
лим деревом виявлена залізна пластина із
заклепкою (від обладунку?; рис. 9: 17).
У материку споруда 1 простежується у
вигляді ямок та канавок від стовпів, що під-
рис. 8. Кераміка з культурного шару городища
134 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Новітні дослідження
силювали кутове з’єднання дерев’яної конс-
трукції стін, що були складені з напівколод.
У культурному шарі навколо споруди і в її
заповненні виявлені півсферичної форми
прикраси з кольорового металу з посрібле-
ною поверхнею (рис. 9: 21; 10). вірогідно, це
прикраси від кінської упряжі. Із заповнен-
ня споруди походять, металеві прикраси,
черешок ножа, кольчужне кільце, панцир-
на пластина, залізна цвяхи тощо (рис. 9).
Із заповнення споруди також походить ке-
раміка післямонгольського часу та уламки
двох цеглин (рис. 11). У південно-західній
частині споруди виявлена частина кругової
посудини (інша її частина залишилася за
межами траншеї і за її південною стінкою);
так як вінце посудини відсутнє точно датува-
ти її складно (Скороход, Сита, Сорокін 2019,
с. 347—349).
за матеріалами споруда 1 датована пер-
шою половиною ХV ст. Походження двох
уламків цеглин поки що залишається не виз-
наченим.
Окрім досліджень городища, було обстеже-
но територію посаду, де виявлено культурні
нашарування різної потужності. з культур-
рис. 9. знахідки зі споруди 1
135ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Моця, О. П., скороход, В. М., сита, Л. Ф. Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева
ного шару отримані індивідуальні знахідки,
та кераміка, що підтверджують заселення
цієї території у XIV—XV ст. Це дві залізні
шпори, пряжка від підпруги, свинцева куля,
грузик, уламки цвяхів та скоб, фрагменти
цвяхів, залізних предметів, тощо (рис. 12). У
2018 р. з метою пошуку додаткових оборон-
них конструкцій на околиці посаду було за-
кладено дві траншеї.
Ділянка посаду, розташованого із заходу
від рову городища, в плані має овалоподіб-
ну форму і з півдня та півночі обмежена
рівчаками, які із західного боку майже схо-
дяться своїми витоками. вузька горлови-
на, утворена двома витоками рівчаків, має
полосу рослинності у вигляді старих дерев,
що відмежовують посад городища від інших
ділянок тераси правого берега р. Снов. На-
явність смуги дерев, розташованих між ви-
токами двох рівчаків, дозволила висловити
припущення про наявність перешкоди, що
не дала можливості мешканцям Седнева ро-
зорювати дві ділянки тераси суцільною пло-
щею. Розташування витоків двох рівчаків
досить близько один від одного вказувало на
те, що ця горловина могла бути перекрита в
давнину якимось типом укріплень. з метою
перевірки, на окремих ділянках підвищень
було здійснено дослідження (траншеї 2, 3) 1
(рис. 1).
1. Траншея 1 була закладена на посаді у
2015 р.
Траншея 2, розміром 1 × 10 м, закладена
перпендикулярно до ділянки витоку півден-
ного рівчака за 3 м на південь від польової
дороги, що йде із заходу в бік городища.
Траншея починалася біля краю оранки і
рис. 10. знахідки напівсферичних прикрас зі споруди 1
рис. 11. Кераміка зі споруди 1
136 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Новітні дослідження
йшла у западину рівчака. Орієнтація довгої
осі траншеї по напрямку південь—північ з
відхиленням на 30° до заходу.
У траншеї вдалося зафіксувати легкі ук-
ріплення на ділянці витоку південного рів-
чака на західній межі посаду. залишки ук-
ріплень складалися з двох канав. Канава 1
прорізала шар передматерику і розташову-
валася перпендикулярно до напрямку тран-
шеї і паралельно до напрямку рівчака. Ши-
рина канавки у верхній частині сягає 2,0 м
і звужується до 1,0 м (по дну). заповнення
канавки складається з кількох шарів та лін-
зи, по дну (ближче до її північної стінки) ви-
явлені дві стовпові ямки діаметром до 0,4 м
(глибина 0,02 та 0,14 м нижче дна канавки).
Наявність таких конструкцій засвідчує, що з
північного (внутрішнього по відношенню до
ділянки посаду городища) краю рівчака була
викопана канавка шириною 1,0 м, в яку,
вздовж північної стінки, були вертикаль-
но встановлені дерев’яні стовпи діаметром
близько 0,3 м.
з півдня від канавки 1 виявлено канав-
ку 2, що мала ширину 1,4 м у верхній час-
тині і звужувалася до 0,5 м — у нижній.
Канавка 2 частково перекрита заповненням
рівчака (шар темно-сірого супіску). Судячи
зі стратиграфії, заповнення канавки 2 мож-
на інтерпретувати, як сліди руйнації (завал)
оборонних конструкцій, розташованих у ка-
навці 1. Наявність глини і пічини вказує
на той факт, що дерев’яна конструкція була
обмазана глиною по поверхні. в результаті
пожежі (на що вказують вуглики) глина об-
мазки частково перетворилася на пічину.
за результатами досліджень у траншеї 2
можна інтерпретувати, що з північного (внут-
рішнього) боку рівчака були викопані дві па-
ралельні канавки розташовані на відстані
0,1 м. в північну канавку були поставлені
вертикальні дерев’яні конструкції гостроко-
рис. 13. Празький гріш
Карла Першого з культур-
ного шару посаду городища
Трифоновщина
рис. 12. Підйомний матеріал з посаду городища Трифонов-
щина: 1—11, 13, 14, 16, 17 — залізо; 12, 15 — свинець
137ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Моця, О. П., скороход, В. М., сита, Л. Ф. Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева
лу по поверхні обмазані глиною. Ґрунт з ка-
навки був викинутий у північному напрямку
(підпирав гострокіл з внутрішнього боку ук-
ріплень), ґрунтом з іншої канавки були заси-
пані нижні кінці гостроколу. Гострокіл в бік
посаду мав тверду материкову стінку та під-
сипку. Імовірно, що під час штурму гострокіл
був повалений в бік русла рівчака, в резуль-
таті чого до заповнення канавки 2 потрапи-
ли залишки горілого гостроколу.
з метою підтвердження наявності подіб-
них укріплень на ділянці північного рівча-
ка, перпендикулярно йому, закладена тран-
шея 3 (орієнтація траншеї довгою віссю з
північного заходу на південний схід).
На схилі материка ближче до північно-
східної стінки траншеї зафіксовано заглиб-
лену у материку канавку. Її заповнення
складається з двох шарів: верхнього — тем-
но-сірого супіску з включенням пічини (по-
тужність до 0,45 м) і нижнього — сіро-жов-
того супіску потужністю до 0,05 м. Канавка
викопана на схилі рівчака мала ширину до
0,5 м (у верхній частині) і 0,25 м (у нижній).
Отримані результати ідентичні матеріалам
попередньої траншеї і виявлена канавка є
слідами від конструкцій гостроколу. Це під-
тверджується і наявністю пічини у верхньо-
му її заповненні та пічини з вугликами у ша-
рах, розташованих навколо. все це засвідчує
знищення ділянки гостроколу у вогні.
Сліди штурму городища у вигляді згорі-
лих конструкцій на верхівці валу городища
Трифоновщина та сліди вугликів та пічини
на місці існування гостроколу разом з вінцем
горщика кінця ХІV — початку ХV ст. знай-
деним з внутрішнього боку від укріплення
може вказувати на той факт, що це була одна
пожежа, яка відбулася у першій половині
ХV ст.
Ділянка посаду городища Трифоновщи-
на мала легкі укріплення з боку поля, що
з’єднували ділянку між витоками південного
та північного рівчаків. час побудови гостро-
колу, можливо, передував побудові укріп-
лень городища. Не виключено, що гострокіл
був першим укріпленням і проіснував до за-
гибелі укріплень городища у полум’ї пожежі.
Легкі укріплення на посаді можна було до-
сить швидко збудувати, але і досить легко
взяти під час штурму. Скоріш за все під час
штурму їх ніхто і не захищав.
У 2018 р., були проведені дослідження на
посаді навпроти городища, що відмежовува-
лися ровом, за 3—4 м від краю рову (поруч з
місцем, де у сезоні 2017 р. було знайдено дві
середньовічні шпори).
Спочатку було закладено траншею 1 роз-
мірами 1 × 7 м, орієнтовану по осі схід—за-
хід, згодом ділянку було розширено до роз-
копу 1, що через прирізки отримав складну
конфігурацію, площею 37 м2.
за результатами робіт тут було виявлено
частину споруди середини XVII — XVIII ст.,
ділянку курганного ровику Х ст. Матеріали
татарсько-литовської доби виражені куль-
турними нашаруваннями зі знахідками
фрагментів кераміки XIV—XV ст. та моне-
ти Карла Першого (1346—1378 рр.) (рис. 13;
Скороход та ін. 2020).
Слід висловити кілька думок про час іс-
нування городища і його загибелі в полум’ї
пожежі. Досить широке датування у рамках
ХІV—ХV ст. дає нам кераміка та виявлений
у траншеї арбалетний болт. вужче датуван-
ня дають нумізматичні знахідки двох монет
із білого металу, виявлених у культурно-
му шарі траншеї 4. Литовський денарій з
«коломною» та «зі списом» кінця ХІV ст., та
золотоординська — данг хана Тимур-кутлу-
га (796—802 рр. х.) відчеканена в Криму у
1393—1394 рр. Нумізматичні знахідки вка-
зують на час побудови укріплень — кінець
ХІV ст. (затвердження Литви у регіоні) і їх
загибель — у першій половині ХV ст.
Датування керамічного матеріалу вияв-
леного на городищі та посаді в ур. Трифо-
новщина відбувалося за аналогічними ма-
теріалами Середнього Подніпров’я. Подібна
кераміка за матеріалами досліджень Києва
стала предметом дисертаційного досліджен-
ня О. в. Оногди (Оногда 2008, с. 498). за
київськими матеріалами подібну кераміку
можна датувати в рамках ХІV ст. Скоріш
за все, укріплення городища Трифоновщи-
на були збудовані після приєднання тери-
торії чернігово-Сіверщини до Литовської
держави. Невеликі розміри городища свід-
чать про незначну кількість населення, що
було спроможне захищати новозбудовану
фортецю, а нечисельний археологічний ма-
теріал та наявність слідів загибелі городища
внаслідок пожежі — про досить короткий час
існування пам’ятки. виявлений під час роз-
копок на території пам’ятки матеріал XIV ст.
в контексті згадки Сновська в «Списке го-
родов дальних и ближних» (1375—1381 рр.;
Тихомиров 1952, с. 214—259) та «Списку
міст Свидригайла» (1432 р.; Коцебу 1835)
дозволяє підняти завісу над «темним» пе-
ріодом в історії Седнева. Письмові джерела
під 1621 р. згадують дві слободи — осередки
заселення Седнева (Горобець 2014, с. 157—
159). Якщо місце першого осередку заселен-
ня визначається досить впевнено (в центрі
Седнева), то на місце другого осередку засе-
лення може претендувати городище Трифо-
новщина.
138 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Новітні дослідження
ЛІТЕРАТУРА
Горобець, С. 2014. Заснування і походження
назв сіл Чернігівського району. Чернігів: Лозо-
вий В. М.
Журнал… 1908. Журнал раскопок Н. Е. Бранден-
бурга 1888—1902 гг. Санкт-Петербург: Р. Голике и
А. Вильборг.
Коваленко, В. 2007. Сновськ і «Сновська тисяча».
В: Демченко, Т. П. (ред.). Містечко над Сновом. Ні-
жин: Аспект-Поліграф, с. 25-85.
Коваленко, В. П. 1984. Исследования летописно-
го Сновска. Археологические открытия 1982 года,
с. 271-272.
Коцебу, А. 1835. Свитригайло, великий князь
Литовский или Дополнение к историям Литов-
ской, Российской, Польской и Прусской. Санкт-Пе-
тербург: Медицинский департамент Министерства
внутренних дел.
Моця, О. П., Ногін, Є. В., Сита, Л. Ф. Ситий,
Ю. М., Скороход, В. М., Терещенко, О. В. 2015. На-
уковий звіт про археологічні дослідження на тери-
торії смт Седнів Чернігівського району Чернігівсь-
кої області. НА ІА НАН України, ф. 64.
Моця, О. П., Сита, Л. Ф. 2018. Дослідження в
смт Седнів у 2015 р. Археологічні дослідження в Ук-
раїні 2016 р., с. 321-323.
Мултанен, В. 2007. Археологічні пам’ятки Седні-
ва та його околиць. В: Демченко, Т. П. (ред.). Міс-
течко над Сновом. Ніжин: Аспект-Поліграф, с. 12-
25.
Мултанен, В. 2015. Городище Трифоновщина. В:
Ілляшенко, Е., Коваленко, О. (ред.). Звід пам’яток
історії та культури України. Чернігівська область.
1: Чернігівський район. Чернігів: Десна Поліграф,
с. 112-113.
Оногда, О. 2008 Основні типи оздоблення київсь-
кої кераміки другої половини ХІІІ — початку ХVІ ст.
Наукові записки з української історії, 20, с. 497-
503.
Самоквасов, Д. Я. 1916. Могильные древности Се-
верянской Черниговщины. Москва: Синод.
Сита, Л., Ситий, Ю. 2018. Городище литовського
часу в смт Седнів. В: Коваленко, О. Б. (ред.). Поде-
сення в контексті європейської історичної і природ-
ної спадщини, 1. Чернігів: Національний універси-
тет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка,
с. 106-119.
Скороход, В. М., Сита, Л. Ф., Ситий, Ю. М. 2018.
Науковий звіт про археологічні дослідження на
території смт Седнів Чернігівського району Чер-
нігівської області у 2017 р. НА ІА НАН України,
ф. 64.
Скороход, В. М., Сорокін, С. О., Ситий, Ю. М.
2019. Науковий звіт про археологічні досліджен-
ня на території смт Седнів Чернігівського району
Чернігівської області у 2018 р. НА ІА НАН України,
ф. 64.
Скороход, В., Сита, Л., Сорокін, С. 2019. Дослід-
ження Седнівського археологічного комплексу.
Археологічні дослідження в Україні 2017 р., с. 347-
349.
Скороход, В., Сорокін, С., Ситий, Ю., Терещенко,
О. 2020. Дослідження в урочищі Орешня в смт Сед-
нів. Археологічні дослідження в Україні 2018 р.,
с. 266-268.
Тихомиров, М. Н. 1952. Список русских городов
дальних и ближних. Исторические записки, 40,
с. 214-259.
RefeRences
Horobets, S. 2014. Zasnuvannia i pokhodzhennia nazv sil
Chernihivskoho raionu. Chernihiv: Lozovyi V. M.
Zhurnal… 1908. Zhurnal raskopok N. E. Brandenburga
1888—1902 gg. Sankt-Peterburg: R. Golike i A. Vilborg.
Kovalenko, V. 2007. Snovsk i «Snovska tysiacha». In: Dem-
chenko, T. P. (ed.). Mistechko nad Snovom. Nizhyn: Aspekt-
Polihraf, s. 25-85.
Kovalenko, V. P. 1984. Issledovaniia letopisnogo Snovska.
Arkheologicheskie otkrytiia 1982 goda, s. 271-272.
Kotcebu, A. 1835. Svitrigailo, velikii kniaz Litovskii
ili Dopolnenie k istoriiam Litovskoi, Rossiiskoi, Polskoi i
Prusskoi. Sankt-Peterburg: Meditcinskii departament Minis-
terstva vnutrennikh del.
Motsia, O. P., Nohin, Ye. V., Syta, L. F., Sytyi, Yu. M., Sko-
rokhod, V. M., Tereshchenko, O. V. 2015. Naukovyi zvit pro
arkheolohichni doslidzhennia na terytorii smt Sedniv Cherni-
hivskoho raionu Chernihivskoi oblasti. NA IA NAN Ukrainy,
f. 64.
Motsia, O. P., Syta, L. F. 2018. Doslidzhennia v smt Sed-
niv u 2015 r. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2016 r.,
s. 321-323.
Multanen, V. 2007. Arkheolohichni pam’iatky Sedniva
ta yoho okolyts. In: Demchenko, T. P. (ed.). Mistechko nad
Snovom. Nizhyn: Aspekt-Polihraf, s. 12-25.
Multanen, V. 2015. Horodyshche Tryfonovshchyna. In: Il-
liashenko, E., Kovalenko, O. (ed.). Zvid pam’iatok istorii ta
kultury Ukrainy. Chernihivska oblast. 1: Chernihivskyi raion.
Chernihiv: Desna Polihraf, s. 112-113.
Onohda, O. 2008 Osnovni typy ozdoblennia kyivskoi
keramiky druhoi polovyny XIII — pochatku XVI st. Naukovi
zapysky z ukrainskoi istorii, 20, s. 497-503.
Samokvasov, D. Ia. 1916. Mogilnye drevnosti Severianskoi
Chernigovshchiny. Moskva: Sinod.
Syta, L., Sytyi, Yu. 2018. Horodyshche lytovskoho chasu v
smt Sedniv. In: Kovalenko, O. B. (ed.). Podesennia v konteksti
yevropeiskoi istorychnoi i pryrodnoi spadshchyny, 1. Cherni-
hiv: Natsionalnyi universytet «Chernihivskyi kolehium» im-
eni T. H. Shevchenka, s. 106-119.
Skorokhod, V. M., Syta, L. F., Sytyi, Yu. M. 2018. Naukovyi
zvit pro arkheolohichni doslidzhennia na terytorii smt Sedniv
Chernihivskoho raionu Chernihivskoi oblasti u 2017 r. NA IA
NAN Ukrainy, f. 64.
Skorokhod, V. M., Sorokin, S. O., Sytyi, Yu. M. 2019. Nau-
kovyi zvit pro arkheolohichni doslidzhennia na terytorii smt
Sedniv Chernihivskoho raionu Chernihivskoi oblasti u 2018 r.
NA IA NAN Ukrainy, f. 64.
Skorokhod, V., Syta, L., Sorokin, S. 2019. Doslidzhennia
Sednivskoho arkheolohichnoho kompleksu. Arkheolohichni
doslidzhennia v Ukraini 2017 r., s. 347-349.
Skorokhod, V., Sorokin, S., Sytyi, Yu., Tereshchenko, O.
2020. Doslidzhennia v urochyshchi Oreshnia v smt Sedniv.
Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2018 r., s. 266-
268.
Tikhomirov, M. N. 1952. Spisok russkikh gorodov dalnikh
i blizhnikh. Istoricheskie zapiski, 40, s. 214-259.
O. P. Motsia, V. M. Skorokhod, L. F. Syta
ARcHAeoLoGIcAL sITe
of THe PosT-MonGoLIAn
PeRIoD neAR seDnIV
Archaeological sites of Sedniv and its outskirts
have been studied since the end of the 19th century
and, despite the attention of scientists, systematic ex-
tencive researches were concentrated mainly around
hillforts that could be associated with the Chronicle
Snovsk.
At the Sedniv territory there are at least three hill-
forts, and one of which — Tryfonovshchyna hillfort —
has never been excavated before 2015. It is located in
the south-eastern part of the village, 100 m from the
139ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Моця, О. П., скороход, В. М., сита, Л. Ф. Археологічна пам’ятка післямонгольського періоду на околиці Седнева
edge of the right bench over the flood land (shooter
cape 20 m high). On the western side the hillfort cuted
by the moat up to 20 m wide and 6.0 m deep and de-
fensive rampart up to 1.5 m high (on the western side
of the site). The hillfort is of triangular shape. On the
western side in the middle of rampart from the bot-
tom of the moat to the northeast there is a ramp-road
up to 30 m long. Archaeological excavations of the Try-
fonovshchyna hillfort were necessary due to ascertain
the chronology of the site.
In order to find out the time of construction of the
fortifications the archaeological profile of defensive
rampart was made. It was received the interesting
stratigraphic situation of its formation. The remains of
wooden-earth cages (klet) of rampart have been found
which burned in a fire of the late 14th — early 15th cen-
tury. The rampart cages were build along the perim-
eter of the hillfort, and the additional defensive line in
the eastern separate part of cape was erected.
Research on the Tryfonovshchyna hillfort made it
possible to discover the cultural layers and objects of
the post-Mongolian period. The discovered building of
the late 14th — early 15th century displays the tradition
of the constructions of the site. The part of additional
defensive line (stockade) outside the hillfort has been
explored as well.
The stratigraphic observations of the fortifications
and the constructions of the site indicate it’s destruc-
tion in a powerful fire. Finds of the weapons (crossbow
bolt, iron plates from Mongolian armor, chain mail
rings), elements of military clothing, numismatic finds
make it possible to suggest the military conflict be-
tween the Lithuanian and Golden Horde troops in the
late 14th — early 15th century.
Keywords: site, cultural layer, Sedniv, Trifonovsh-
china, bulwark, wall, defensive moat.
Одержано 25.01.2021
МоЦЯ олександр петрович, член-кореспондент
НАН України, професор, завідувач відділу, ІА НАН
України, Київ, Україна.
moTSia oleksandr, corresponding Member of the
National Academy of Science of Ukraine, Dr. hab., Prof.,
Institute of Archaeology of NASU, Kyiv, Ukraine.
ORcID: 0000-0001-9032-0881, e-mail: oldrus@ukr.net.
ситА людмила Федоровна, старший науковий
співробітник, чернігівський обласний історичний
музей ім. в. Тарновського, чернігів, Україна.
SyTa ljudmyla, Senior Researcher, chernihiv
Regional Tarnovski Historical Museum, chernihiv,
Ukraine.
ORcID: 000-0001-8434-9231, e-mail: lfsyta@gmail.
com.
скороход В’ячеслав Миколайович, кандидат
історичних наук, старший науковий співробітник,
Інститут археології НАН України, чернігів, Ук-
раїна.
SKoroKhod Viacheslav, Ph. D., Senior Resear-
cher, Institut of Archaeology of NASU, chernihiv,
Ukraine.
ORcID 0000-0001-5317-0896, e-mail: skorohod-sv@
ukr.net.
|