До походження гривні
У статті розглядається проблема походження слов’янської гривні. Звертається увага на стародавні та середньовічні зернові та земельні міри Ірану, Кавказу та інших країн Передньої Азії. Їх аналіз дозволяє припускати, що першопочатки слов’янської гривні походять від східної хлібної міри «gryw» («grîw...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2021
|
| Schriftenreihe: | Археологія і давня історія України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187452 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | До походження гривні / Г.А. Козубовський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 449-468. — Бібліогр.: 150 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187452 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1874522025-02-09T12:01:12Z До походження гривні To the Origin of the Grivna Козубовський, Г.А. Дискусії У статті розглядається проблема походження слов’янської гривні. Звертається увага на стародавні та середньовічні зернові та земельні міри Ірану, Кавказу та інших країн Передньої Азії. Їх аналіз дозволяє припускати, що першопочатки слов’янської гривні походять від східної хлібної міри «gryw» («grîw», вірм. «gryv») чи їх похідних. І зернова міра передувала усім іншим: мірі ваги, грошового знаку, прикрасі. The article is devoted to the problems of the Old Slavonic grivna. The word is present in all Slavonic languages and associates with decoration, weight and monetary unit. Many researchers link word a grivna as derived from animal mane. Study of the Persian, Caucasian and some other East writings and archeological sources of the 1st millennium BC to the 1st millennium AD (T. Nöldeke, H. Hübscmann, J. Harmatta, A. Manandyan, W. Hinz, A. Bivar, H. Martirosyan and other) has allowed to select many variant off this word, how corn measure and land measure. This measure is fixed in Old Persian, Middle Persian, Armenian, Georgian, Parthian, Arabic and other languages (grb, grbn, grϊβa, griv, grїw, garib, jarib and other). Grb (graβi, basket) is present in Aramaic-Egyptian document and is dated near 310 BC. How corn measure, the word was widespread in the Achemenid and Sasanian Empire. Attested as Armenian corn measure in the Anania Sirakaci, 7th century (9.782 kg, 1.5 modius, a unit of measurement), links with garw-o-y, barley. However, in Greek version inscription of Šāpur I (240—271), the word can be correspond to 9.32 litres (A. Bivar). Griv as corn measure is fixed on Caucasus in the end of the 1st millennium — beginning of 2st millennium AD. Special attention is spared to geographical terminology, in East Europe word griva are spread for mountain territory and area of land. Obviously, griv-modius how a corn measure preceded to grivna-decoration, to grivna-weight and to grivna-monetary unit in the Slavonic territories. The Eastern Europe in the end of 1st millennium BC and the 1st millennium AD was a territory of agrarian economy, and corn measure defined all others: capacity, length and square, weight measures and monetary units. 2021 Article До походження гривні / Г.А. Козубовський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 449-468. — Бібліогр.: 150 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.01.32 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187452 006.915+336.746 uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дискусії Дискусії |
| spellingShingle |
Дискусії Дискусії Козубовський, Г.А. До походження гривні Археологія і давня історія України |
| description |
У статті розглядається проблема походження слов’янської гривні. Звертається увага на стародавні та середньовічні зернові та земельні міри Ірану, Кавказу та інших країн Передньої Азії. Їх
аналіз дозволяє припускати, що першопочатки слов’янської гривні походять від східної хлібної міри
«gryw» («grîw», вірм. «gryv») чи їх похідних. І зернова
міра передувала усім іншим: мірі ваги, грошового знаку, прикрасі. |
| format |
Article |
| author |
Козубовський, Г.А. |
| author_facet |
Козубовський, Г.А. |
| author_sort |
Козубовський, Г.А. |
| title |
До походження гривні |
| title_short |
До походження гривні |
| title_full |
До походження гривні |
| title_fullStr |
До походження гривні |
| title_full_unstemmed |
До походження гривні |
| title_sort |
до походження гривні |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Дискусії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187452 |
| citation_txt |
До походження гривні / Г.А. Козубовський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 449-468. — Бібліогр.: 150 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT kozubovsʹkijga dopohodžennâgrivní AT kozubovsʹkijga totheoriginofthegrivna |
| first_indexed |
2025-11-25T22:48:00Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:48:00Z |
| _version_ |
1849804332888752128 |
| fulltext |
449ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
УДК 006.915+336.746 DOI: 10.37445/adiu.2021.01.32
Г. А. Козубовський
до походженнЯ гриВні
Де хліб, там і міра
(старовинне прислів’я)
У статті розглядається проблема походження
слов’янської гривні. Звертається увага на старо-
давні та середньовічні зернові та земельні міри
Ірану, Кавказу та інших країн Передньої Азії. Їх
аналіз дозволяє припускати, що першопочатки
слов’янської гривні походять від східної хлібної міри
«gryw» («grîw», вірм. «gryv») чи їх похідних. І зернова
міра передувала усім іншим: мірі ваги, грошового
знаку, прикрасі.
ключові слова: Грив-модій, гривня, система
зернових і земельних мір, Персія, східні слов’яни,
Київська Русь.
більше двох століть лінгвісти й істори-
ки досліджують походження, назву, основні
метрологічні та хронологічні особливості гро-
шової і вагової одиниці Давньої Русі — грив-
ні. Але і в наш час ще залишається багато
не вивчених та дискусійних питань із цього
приводу.
До початку ХХ ст. було запропоновано
кілька основних версій щодо походження
гривні. в. Н. Татищев пов’язував гривню з
ціною коня — «гривна, взятое от гривы, зна-
чило цену лошади, но весом сребра чистого
фунт» (Татищев 1996, с. 248, 280; Левшинов-
ский 1903, с. 30).
Один із найперших дослідників гривень
М. Муравьов пов’язав гривні з німецьким
«Griff» — що означало пригорошню («горсть»)
і російським «брати» — «бери». Дослідник
звернув увагу, що на початку ХІХ ст. у Ні-
меччині застосовувався вираз — «в горсть
могущее вместиться». Новгородці, які постій-
но чули «гриф-фон-зильбер», по-своєму пе-
редали це — «грифны серебра». він вважав,
що з V ст. н. е. слов’яни називали гривнами
злитки срібла чи золота, які вміщувалися «в
горсть» і які з часом стали і прикрасою, «от-
личием возвышенного сана», що привішува-
лися на ланцюгах на грудях (Муравьев 1826,
с. 6, 14; Левшиновский 1903, с. 30).
К. в. болсуновський пов’язав форми злит-
ків (зокрема київських) з формою суден-барж
якими перевозили хлібні та інші грузи в
Наддніпрянщині, а також вважав їх подат-
ком — десятиною від товарів що знаходи-
лися на відповідних суднах (болсуновский
1903, с. 12, 19—21).
Із середини ХІХ ст. більшість фахівців під-
тримують сформульоване А. Куником визна-
чення гривні, від старовинної форми прик-
метника, що присутнє в усіх слов’янських
мовах і яке виводиться від слова «грива» («что
на шеє») (чернов 1957, с. 146—147). Гривня
визначається у трьох основних назвах: ший-
ної, вагової та грошової. Гривня вагова похо-
дить від оцінки шийної — на вагу. Грошова
гривня, що походить із вагової, відливались
з часу утворення давньоруської держави чи
зразу після того (Куник 1860, с. 8—12).
Так і більшість словників визначають
слово від прикраси, яку носили на шиї, і що
являє собою «субстактирований стислий при-
кметник за допомогою суфікса «ън» від імен-
ника «грива» (шия, загривок, волосся на шиї
та по хребту деяких тварин) (ред. Шанский
1972, с. 170; ред. Мельничук 1982, с. 593;
Преображенский 1910—1914, с. 158; Шапош-
ников 2010, с. 197).
з прикрасою, намистом пов’язують грив-
ню і в спеціальних працях (Романова 2017,
с. 99—100). Окремі намистини асоціюються зі
словом «гривенки». Найдавніша слов’янська
гривня масою 68,22 г походить від срібної © Г. А. КОзУбОвСЬКИй, 2020
450 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Дискусії
міни давньої Мясопотамії і можливо відно-
ситься до VII—V ст. до н. е. — часу розквіту
Скіфської держави (зубко 2012, с. 21—22).
Сучасні мовознавці вважають, що давня
«гривна» породила дві фонетично близькі,
але різні з погляду семантики лексеми: як
металеву прикрасу — «гривну» і грошову
одиницю — «гривню» (Сібрук, Добровольсь-
ка 2018, с. 69; ред. бажан 1974, с. 164).
Також звертається увага на архаїчність
гривні як платіжного засобу, оскільки це
слово у значенні грошової одиниці, поруч
із — «браслетом», «обручем», «намистом» фік-
сується у всіх слов’янських мовах, за виклю-
ченням болгарської. А також, що під грив-
нею розумілася міра ваги дорогоцінностей
взагалі (Назаренко 1996, с. 7).
Автори середньовічних словників
пов’язували гривню з міною («мна») — лі-
чильно-ваговою і грошовою одиницею Ста-
родавнього Сходу (ред. Німчук 1973, с. 269—
270). Так гривню розуміли і дослідники
XVIII—ХІХ ст.
в. в. Святловський звернув увагу, що голо-
вна частина шийних гривень — це «спіраль-
ній круг», а прикрасу гривню — намисто зі
сплаву з дорогоцінних металів і каміння на-
звав «матас» та вважав, що до слов’ян гривня
прийшла з Персії (Святловский 1914, с. 100,
96).
Талант (євр. кікар, круг, круглий шматок
металу), у Синодальному перекладі Ста-
розавітного тексту — замість «талант свин-
цю» — «шматок свинцю». Міна («частина»),
в ієрархічній системі мір ваги розглядається
проміжною — між сиклем і талантом (Колоїз
2012, с. 78—80). Ще найдавнішим злиткам
кольорових та дорогоцінних металів, які
використовували у якості грошових знаків
надавали форми кілець чи кругів (округлих
шматків металу) (Авилова 2018 с. 108, 118—
119, 121, 123—124).
Постійна потреба слов’ян у римській мо-
неті з початку н. е. розглядається частиною
дослідників саме в контексті джерела для ви-
робництва прикрас (Янин 2009, с. 201—202).
У XVIII ст. «гривною» також називалась
сплетена із золота чи срібла сітка, якою при-
крашали гриви коней (Словарь Академии
Российской 1790, с. 344—345). Слова гривна
та «гривєнька» фіксуються і на означення
привіски до ікони (ред. Гумецька 1977, с. 262;
черных 1956, с. 128).
У ХХ ст. з’явились і ґрунтовні лінгвістичні
праці, де розглядаються проблеми, пов’язані
з гривнею. в. І. Абаєв звернув увагу на назву
«фунта» у деяких східних мовах — «giranka»
(осетин.), «girvanka» (перс.), «grvanka» (вірм.),
«gіrvanka» (груз.) та ін. Учений вважав їх
пізнішими запозиченнями з російської «гри-
венка», як наслідок російсько-персидських
контактів XVII ст. «Осетинское слово идет,
вероятно, из грузинского, грузинское из пер-
сидского, персидское из русского» (Абаев
1958а, с. 519; 1958b, с. 96—98). в ХІХ—ХХ ст.
в різних районах Ірану та прилеглих тери-
торіях існували різні «гирванки» вагою від
371,2 до 409,5 г (Floor 2008, s. 86). в багать-
ох регіонах Кавказу «гирванка» була досить
поширеною мірою ваги і прирівнювалась до
російського фунта. Але основною хлібною
мірою була літра, в багатьох містах і селах
існували свої літри — від 1/2 до 1 1/2 фунта.
При купівлі продажу хліба зазначалося літе-
рою якого села продавець повинен відміряти
хліб (Ханыков 1851, с. 557, 564, 566, 568, 570,
563).
Санскритські назви частин коня слугують
лінгвістам для доказовості загального індоєв-
ропейського значення та походження окремих
слів: «manyâ» (давньо.-інд.) — край вуха коня,
«manа» (давньо.-в.-нім.) — «грива», «monile»
(лат.) — намисто, кінська грива, «монисто»
(давньо.-слов.). Поширена в слов’янських
діалектах нова назва намиста, коштовності >
монети, розглядається як похідна від діалек-
тного індоєвропейського слова для «гриви»:
праслав. «grîvьn-a» > давньо.-рус. «гривь-
на», намисто; міра ваги (золото, срібло); гро-
шова одиниця; с.-хорв. «grivna» — браслет,
перстень, каблучка, чеськ. — «hřivna» при
«grîvьn-ъ» > давньо.-рус. «гривьный» — ший-
ний (Иванов 2008, с. 96, 495—499). загаль-
ноєвропейське «moni» — шия розглядається
таким, що замінено в італійсько-германській
області словом «qolso», а в арійсько-балто-
слов’янський — словом «guriuâ»: давньо.-інд.,
авест. — «grivâ»: потилиця, латиш. «griva» —
«гирло ріки, клиноподібна дільниця між рі-
ками», давньо.-церк.-слов. «griva», рус. «гри-
ва», сербо-хорв. «griva», чеш. «hřiva», польск.
«grzywa». (Порциг 1964, с. 170, 247).
в пехлеві і маніхейських текстах слово
«gryw» («grîw») зафіксовано у кількох ос-
новних значеннях: шия, горло, душа, сам
(сама), а також хлібна міра, модій. в мані-
хейських рукописах «Gryw Zyndag» — «жива
Душа» складається з п’яти елементів «Пер-
шолюдини» (MacKenzie 1986, s. 37; Durkin-
Meisterernst 2004, s. 164—165; чунакова
2011, с. 23, 31, 49, 52, 62, 63, 107).
Певний зв’язок із шиєю, горлом фіксується
у низці термінів, пов’язаних із обладнанням
перської панцирної кінноти: «grîwbânwar»
(той, що носить захист для шиї), має у своїй
основі слово «grîwbân» (захист для шиї), ві-
домий за «Пехлевійським коментарем» до
«вендидади». чи, «grivpan» (вірм.), частина
панцира, що захищає шию (Никаноров 2005,
с. 154).
Але привертають увагу повідомлення, що
основну хлібну міру у Сасанідському Ірані
та вірменії у першій половині — середи-
ни І тис. н. е. називали «грив» чи «гриван»
451ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Козубовський, Г. А. До походження гривні
(перс. gribân). Так, родині Сасанідів кожен
день приносились «жертви»: 1 ягня та «І gryw
5 hwpn», яке перекладають як півтора модія
зерна («hwpn» — пригорошня — «горсть»).
(Луконин 1987, с. 244). У грецькому тексті
напису Шапура І (240—271) — парфянсько-
му І gryw ІІІІІ HWPN, перському — І g ІІІІІ
H відповідає півтора модія (μόδιος) (Дьяко-
нов, Лившиц 1966, с. 144). в Сасанідських
текстах також фіксуються частини цієї зер-
нової міри, зокрема, «xwafn» (1/10 від gryw)
(Brunner 1974, s. 110—111).
Наприкінці свого життя володар Сасанід-
ської держави Кавад (481—531) наказав
здійснити виміри землі гір і долин із метою
визначення поземельного податку. його син
і наступник Хосров І (531—579) завершив
задумане батьком, який наказав також пе-
рерахувати «голови» людей, у яких збирали
податки. Одиницею виміру землі було прий-
нято «гариб», що дорівнював 3600 кв. ліктів.
Поземельний податок вилучався з усіх на-
саджень — пшениці, ячменю, риса, люцерни,
фініків, оливок, винограду. в залежності від
того, чим була засіяна дільниця, здійснюва-
лося й оподаткування. з гариба землі, засія-
ної злаками, вилучався 1 дирхем, із гариба
винограднику — 8 дирхемів, із гариба лю-
церни — 7 дирхемів. Спочатку «гариб» був
мірою сипких тіл (насамперед злаків), якою
можна було засіяти певну площу землі. зго-
дом і сама площа, яка могла бути засіяна 1
гарибом, отримала ту ж назву (Пигулевская
1937, с. 147, 152).
за трактатом Ананії Ширакського (VII ст.)
«Про ваги та міри» — фіксується міра «грив»,
що пов’язується з модієм в 9,782 кг, чи 1,5
широко відомого римсько-італійського
модія (6,528 кг + 3,264 кг (?) зерен ячменю:
«Мера в 22 ксеста составлет 1 грив, который
является мерой, одинаковой с модием» (Ма-
нандян 1949, с. 63—64, 69—70). У сучасних
дослідженнях цей модій-«грив» називають
вірменським варіантом «гериба» — відомої за
джерелами VIII—X ст., східної хлібної й зе-
мельної міри (большаков 1984, с. 184—185).
Дослідники давно звернули увагу на іс-
нування міри у багатьох східних народів:
«griv» (grvi) (вірм.), «girîb» «gryb’».(сір.),
«jarîb», «garib» (араб.), «grîbân» (=grîwân),
«grлβ» (пхлв.) (Nöldeke 1879, s. 242—243;
Hübschmann 1895, s. 185; Hübschmann 1897,
s. 131; Harmatta 1958, s. 99—101). в дав-
ньоперських джерелах ця міра також зус-
трічається у формах: «grbhi», «grb», «grbn»,
реконструюються як «grîβa». Як давньо-
перська міра «grîβa», «ki-ri-ma», «kur-ri-ma»,
«ik-ri-maš», зокрема в Ахаменідській де-
ржаві (550—330 рр. до н. е.) — дорівнювала
10 qa = 9,7 літр (Ніnz 1975, s. 108; Harmatta
1959, s. 345—346, 407; Tavernier 2007, s. 448;
Stolper, Tavernier 2007, s. 13). «Grbn», за-
фіксоване на парфянських остраконах із
Дура-європоса на євфраті (256—262 рр.
н. е.), розглядається як міра місткості зерно-
вих, що походить від давньоперської форми
«grabya», і представлена в середньоперській,
новоперській та парфянській мовах. Пізніше
запозичене у вірменській, сірійській, ара-
мейській та арабській мовах. Новоперське
«gärib» розглядається зворотнім запозичен-
ням з арабської (Harmatta 1958, s. 100—102,
170). в єгипетському арамейському па-
пірусі, датованому близько 310 р. до н. е.,
з’являється нове іранське запозичення «grb»
(давньоперське «grîβa»), що перекладаєть-
ся як корзина (Harmatta 1959, s. 345—346,
резюме). Наводять різні форми написання
цієї міри: «gareba», «τvirĕb», «urĕb» (Nöldeke
1879, s. 242—243), «griwa», «grw» (aram.) та
ін. (Нallock 1969, s. 72, 644, 717).
«Griva» за своєю метричною нормою
(9,7 літр) відповідала аккадському «bar»
і становила 1/3 artaba (30 qa = 29,1 Liter)
(Ніnz 1973, s. 101). за результатами розко-
пок у Persepolis, ця міра реконструюється
в 9,32 літр (Bivar 2010). Існує припущен-
ня, що на Сході «джериб» («гериб», «гариб»)
виступає основною податковою одиницею
(приблизно 1/10 га), його, подібно до харад-
жу-мисаха абасидського часу, виплачували
і грошима, і натурою (Луконин 1987, с. 150,
118). Існують повідомлення (ал-белазурі),
що в середині VII ст. мешканці Мерва випла-
чували данину арабам — 1000000 дирхемів
і 200000 джерибів пшениці та ячменю. Для
найближчої до Мерва території використову-
вався яхудійський джериб — 10,444 кг (ред.
волин, Рамаскевич, Якубовский 1939, с. 67).
У джерибах вимірювали площу великих міст.
Площа внутрішньої та зовнішньої медини
Самарканда у кінці IX — на початку X ст.
складала 2500 і 5000 джарибів, що дозволяє
вираховувати джериб (джариб) у 290 м2. Але
разом із тим, певно, справедливо зазначаєть-
ся, що за цією назвою ховаються досить різ-
ні між собою міри (большаков 1984, с. 125;
большаков 2010, с. 180—181). виділяють ма-
лий (1592 м2) і великий (5837 1/3 м2) «djarib»
(Rebstock 2008, s. 2258). У ХІХ — початку
ХХ ст. в Ірані та прилеглих територіях «jarib»
фіксується від 725 до 1040 м2 (Floor 2008,
s. 76). звичайний гариб для середньовічного
Ірану приймається як площа в 60 × 60 гезів =
3600 кв. гезів (приблизно 2900 м2; Петрушев-
ский 1960, с. 341).
У деяких східних країнах VII ст. 1 «дже-
риб» дорівнював 7 кафізмам. в. Хінц вирахо-
вує джериб у 29,5 л (22,875 кг) пшениці, але
зазначає, що у різних країнах Сходу розміри
цієї одиниці значно коливалися (для Х ст.
біля 16—20 л). У XIV ст. в Ірані 1 джариб
дорівнював 260 дирхемам по 3,2 г і відпові-
дав 100 кг пшениці, чи об’єму 100 л. в Тур-
452 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Дискусії
кменістані за Улуг-бека (1409—1449) на 1
джерибі землі (958 м2) отримували врожай
4 харвара зерна (харвар — міра, груз осла,
83,2 кг). У ХХ ст. в Ірані офіційно 1 джа-
риб = 1 га, але існувала значна кількість міс-
цевих різновидів джарибів, що коливалися в
межах приблизно 400—1459 м2 (Хинц 1970,
с. 43, 46—47, 73—74).
Джерела свідчать про якісь зміни у реаль-
ному наповненні цієї хлібної міри — «djarîb»
на Арабському Сході після 978 р. (Rebstock
2008, s. 2259).
в Туркменістані 1040 р. джериб землі
коштував 1000 дирхемів: «Около Нишапура
была деревня… это хорошее место, так что
один джуфтар — из тех, которые в Нишапу-
ре и Кермане называют джерибами — прос-
той земли покупали по 1000 диргемов, а с де-
ревнями, пашней и рисом по 3000 диргемов»
(ред. волин, Рамаскевич, Якубовский 1939,
с. 289—290). Існують повідомлення, що на 1
джериб землі йшло 1/4 джериба зерна (боль-
шаков 1984, с. 185). в Російській імперії до
революції 1917 р. на одну десятину посіва
основних хлібів (жита, пшениці) йшла одна
четверть зерна (Струмилин 1966, с. 9). При-
пускається, що у зерноторгівлі джериб не міг
бути мірним посудом (оскільки існують дан-
ні про дуже великі такі одиниці — до 600 л
(480 кг зерна), а був скоріш за все рахунко-
вою мірою, реально міряли кафізами і 10 із
них вважалися джарибом. Але справедливо
зазначається, що під цим терміном ховають-
ся різні міри (большаков 2010, с. 170).
У грузинському документі 861—873 рр.:
«…Начал в своем владении возводить кре-
пость …Положил один день яровой богара на
крепость, один день жатвы, один день обмо-
лота. Если [10] (?) гриви (курсив наш — Г.К.)
выйдет, девять гриви господину и десятый
цхев(ерцам)». згідно видавців документу,
«богар» — податок з землі однодневної ярової
оранки, грив — міра пшениці, спуд, «сосуд»
як міра сипких тіл (Грузинские документы
1982, с. 7—8, 13, 253). в документі 1070—
1080 рр.: «…купил (я хлебное) поле, и за это
отдал пшеницы гриви 1, плуг 1; и есть тому
свидетели», «…купил (я) землю с плодовыми
(деревьями) и отдал быков 2, пшеницы гриви
3…». Там же, «…приобрел я хлебное поле за-
севаемое 1 гриви…» (Грузинские документы
1982, с. 40—41).
У більшості випадків продаж землі здійс-
нюється за натуральні продукти: зерно, худо-
ба (бики), шкури (биків, лисиць), шерсть, за-
лізні вироби, але іноді згадуються й срібні та
золоті монети («драпкана костантината» —
номісма Костянтина Мономаха (1042—1055).
чи вказується вартість у монетах («…купил
хлебное поле и отдал железа и шерсти на 30
драм») (Грузинские документы 1982, с. 41—
45).
У вірменських документах ХІІІ ст.: «…на-
лог (взимаемый в пользу) деметера… груди-
ну (ербуц — грудина скота), барщину (орудие
труда), 10 грива хлеба (курсив наш — Г.К.), 1
быка, 1 корову с каждой деревни» (1275 р.).
в дарчій грамоті 1292 р. «…земля охоплює
посіви 12 гривов». (Григорян 1990, с. 150,
323). Як хлібна та винна міра «грив» фік-
сується у вірменській мові в першій половині
ХІХ ст. (Худобашев 1838, с. 297).
Привертає увагу й одна з хлібних мір у
Середній Азії. в першій половині ХХ ст.
хлібну міру «гурив» — пригорошня з двох
рук (біля 0,5 кг) фіксував М. С. Андреев у
Язгулемському районі Таджикістану. в ін-
ших місцях долини Хуф ця міра називалася
«мут». зважування такої пригорошні у трьох
чоловік дало 450, 525 і 350 г (Андреев 2020,
с. 342—344). Сучасні дослідники наголошу-
ють, що ця одиниця (хамб, гурив, мут) була
і мірою висівання зерна. 5 (4—6) таких «при-
горошнів» складали «токі» (тадж. тюбетейка
(2—2,5 кг). Як найменша одиниця площі —
«1 токі» — дільниця, на якій засівали 4 мут
чи 2 кг зерна (Холов, Каюмова 2013, с. 67,
72—73, 77, 83). Існують повідомлення, що в
ХІХ ст. на 1 джариб (танаб) (4097,025 м2) по-
ливної землі висівалось 2 пуди зерна (Дави-
дович 1970, с. 124).
Одна з дрібних вагових одиниць у низці
районів Середньої Азії ХІХ ст. мала назву
«гарūбак», поява якої датується не пізніше
XVI—XVII ст. Різні дослідники називають
для різних місцевостей «гарūбаки» в 128 г;
153,36 г; 500 г; 2,536 кг (Давидович 1970,
с. 80).
На Памірі спеціальна дерев’яна мірка, що
за своєю формою нагадувала велику кружку
чи глечик — «растай» — біля 4 кг, слугувала
найважливішим елементом землеробської
праці та пов’язаних із нею вірувань. Хоча у
різних місцевостях існувала своя фіксована
форма такої міри і відповідного посуду, «рас-
тай» міг дорівнювати 6 — 9 — 10 — 12 при-
горшням (мут, гурив), тому в давнину вва-
жалося, що для отримання правильної міри,
пригоршні повинні бути від різних людей
(Андреев 2020, с. 85, 342—344; Холов, Каю-
мова 2013, с. 69).
Появу найперших зернових культур в Ук-
раїні пов’язують із населенням буго-дніст-
ровської культури та датують близько 6300
р. до н. е. Серед культур, які вирощувало на-
селення, називають пшеницю однозернянку
та двозернянку, спельту, ячмінь плівчастий,
і, можливо, льон. Дослідникам добре відомі
посудини-зерновики трипільської культури
(близько 5400—2750 рр. до н. е.) із зображен-
ням колоса. вражають масштаби поселень,
асортимент керамічної посуди (в тому числі
тари) розвинутої землеробської трипільської
культури, із якою справедливо пов’язується
453ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Козубовський, Г. А. До походження гривні
становлення землеробства, як основної сис-
теми життєзабезпечення населення у лі-
состеповій смузі між Карпатами й Дніпром
(Пашкевич, відейко 2006, с. 33—34, 81, 109,
113). Під назвою «трипільська культура» ар-
хеологи об’єднують понад 50 локальних груп
чи певну кількість археологічних культур
(відейко 2005, с. 10—11), що, напевно, мали
свої пріоритети в культивуванні тих чи ін-
ших зернових культур та способах ведення
землеробства. Але населення, яке тривалий
час використовувало різноманітні системи
землеробства та спиралося на ресурси дуже
родючої землі, не могло не виробити влас-
них хлібних мір. Щоправда, це не заперечує
появи мірної тари і раніше, адже на час по-
яви трипільської культури досвід рільниц-
тва на території України налічував понад
1000 років (Пашкевич, відейко 2006, с. 81).
Домінуючою культурою у слов’ян протя-
гом дуже тривалого часу, починаючи з ІІІ ст.
до н. е., вважається просо. Джерела й архе-
ологічні знахідки засвідчують надзвичайну
поширеність проса також у скіфів і давніх
слов’ян, для посіву якого потрібна дуже не-
значна кількість зернин (Пашкевич 2012,
с. 105, 99). в античну добу (за Плінієм, І ст.
н. е.) на югер землі висівали 5 модіїв пшени-
ці чи 6 ячменю, проса і могару — 4 секстарія
(секстарій — 1/16 модія) (ред. Добиаш-Рож-
дественской, бурский 1937, с. 261). в XIII ст.,
за П. Кресценієм (1233—1321), норма висіву
проса була в 8 разів менша за норму висіву
пшениці, ячменю й жита на одну й ту ж пло-
щу (ред. Добиаш-Рождественской, бурский
1936, с. 306, 313, 316, 314, 310, 315). в той час,
як в Ірані І тис н. е. просо вважається слабо
поширеною культурою, що культивувала-
ся значно пізніше ячменю й пшениці, після
арабського завоювання, китайські джерела
стверджують, що за Сасанидів у країні бо-
си (Персії) не було проса. Арабські джерела
не згадують його серед податків у зернових
(Петрушевский 1960, с 183—184). в сільсь-
кому господарстві дореволюційної Російсь-
кої імперії просо сіяли тільки на півдні чи в
районах прилеглих до черноземної смуги. за
окремими виключеннями, на давньоруських
пам’ятках лісової зони просо не фіксується.
вважалося, що на півночі його гублять моро-
зи (Левашова 1956, с. 56—57). Але у скіфів,
сарматів та слов’ян просо було дуже поши-
реним. Ібн-Русте звернув увагу на ківш із
просяними зернами, розповідаючи про зви-
чаї якоїсь частини східних слов’ян: «Хлеб,
наиболее ими возделываемый, — просо. В
пору жатвы кладут они просяные зерна в
ковш, поднимают его к небу и говорят: гос-
поди, ты который, даешь нам пищу, снабди
теперь нас ею в полной мере». Інший варіант
перекладу цього фрагмента: «Они берут из
кувшина зерно в черпак…». У іншого східно-
го автора Гардайзи: «Они кладут незрелое
зерно в сито…». б. заходер, коментуючи цей
уривок, зазначив, що переклад має бути : «…
зерно предназначеное для посева…», оскіль-
ки мова йде про молитву про врожай (захо-
дер 1967, с. 115—116).
в українській середньовічній лексиці зафік-
сована міра — «ківш», як 1/12 частини (путів-
ки?) (єрофієв 1927, с. 47). в сучасних дослід-
женнях наголошується, що — «ківш», як міра
сипких тіл, отримав свою назву від вимірю-
ваного ковша, черпака з довгою ручкою. в
якості міри сипких тіл точно не визначаєть-
ся (Романова 2017, с. 126—127). Найдавніша
етимологія слова охоплює величезне коло
досить далеких одна від іншої індоєвропейсь-
ких мов, свідчить про надзвичайну давнину
цієї назви дерев’яного посуду, та пов’язується
з балтійськими «kaūšaš» (лит.), «kaūss» (лат.)
(ківш) (Откупщиков 2001, с. 226—234). У
зв’язку з цим, логічним буде припустити, що
на деяких територіях, де сіяли переважно
просо, ківш зберігався досить довго. в окре-
мих регіонах України видовбаний дерев’яний
ківш, що називається «кор’як», застосовується
у якості совка для набирання зерна, борош-
на, а також — черпака з довгою ручкою, що
прикріплявся біля криниці. Розглядається як
похідне від «къръ» (Мартинова 2016, с. 61).
Привертає увагу зафіксоване для XVI ст. сло-
во корь («къръ») і коръ на означення місця,
розчищеного під оранку (ред. Филин 1980,
с. 354). в іранських мовах «kаr» («kâr») — cія-
ти, обробляти землю, орати, боронити (Эдель-
ман 2011, с. 259, 265, 270). Але, напевно, що
в окремих місцях Східної європи уже в най-
давніший період ківш був замалим у якості
посівної міри, особливо там, де сіяли ячмінь
або пшеницю. Пізніші джерела фіксують лек-
семи: «коробью», «короб» «крабій» («крабья»),
«корзину» як середньовічну новгородську міру
орної землі по кількості зерна, що висіваєть-
ся, яка дорівнювала 2 четвертям, а пізніше
1. А також — на означення певної тари, що
могла бути плетеною корзиною, невеличкою
металевою посудиною, кам’яною посудиною
у формі корчаги. зафіксовано назву «крабій»
у значенні коробки, ларця для грошей (ред.
Филин 1980, с. 328—333, 401). в литовській
мові «gūrbas» / «kūrbas» (корзина, плетінка,
огорожа, загін для худоби та ін.) пов’язуються
з корнем «ger» (плести), і датуються часом
єдиної балто-слов’янської доби (Откупщиков
2001, с. 219—226). «corba» (досл. корзина) як
міра була добре відома і в середньовічній єв-
ропі (рис. 1; 2; ред. Добиаш-Рождественской,
бурский 1936, с. 303).
Певно, що у різних землеробських народів
були винайдені й найзручніші (для даної міс-
цевості) тари-міри для зерна, що засівалося.
вважалося, що розкидати потрібно не біль-
ше, ніж можна було заорати в той же день.
454 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Дискусії
До найдавніших землеробських культур
належав ячмінь. Найдавніші ареали куль-
тивування ячменя локалізують у Передній
Азії та Північній Африці. Сліди вирощуван-
ня ячменя відомі у всіх стародавніх куль-
турах Передньої Азії, починаючи з Х тис.
до н. е. в європі ячмінь фіксується з кінця
неоліту і стає переважаючою культурою в
IV—I тис. до н. е. Дослідники відзначають
велику кількість термінів для ячменю в Дав-
ньому єгипті, що пов’язується з різноманіт-
ністю його видів. Для індоєвропейських мов
розділяють два діалектних ареали: з одного
боку — грецько-вірменський та албанський,
з іншого — італійський та германський, що
виникли пізніше загальноєвропейського
(Гамкрелидзе, Иванов 1984, с. 656—657).
Саме ячмінь постає найдавнішим засобом
платежу на ближньому Сході. близько
3000 р. до н. е. відносяться найдавніші пові-
домлення про шекель, одиниця ваги якого
дорівнювала 120—200 (чи конкретно — 180)
зерен ячменю. Хоча зв’язок зерна з ваговими
системами набагато давніший. Пізніше ше-
кель стає базою усіх рахунково-вагових сис-
тем близького Сходу, 60 шекелів складали
міну, 60 мін — талант. Існують припущен-
ня, що назви найдавніших грецьких одини-
ць ваги є адаптацією близькосхідних назв.
виділяють цілий період в історії вавилону й
Ассирії (2225—1926 р. до н. е.), коли і зерно,
і срібло виконували функцію міри вартості.
Основу найдавнішої грошової персидської
системи становив сикль, рівний вавілонсь-
кому. близько 510 р. до н. е. датуються най-
давніші перські монети, що спираються на
«зерновий» шекель (Einzig 2014, s. 210-211;
Терещенко, чухина, Яржецкий 2016, с. 458,
461—462). У найдавнішої перської монетної
системи, що будувалася на сріблі, основна
грошова одиниця — шекель відповідав ос-
новній хлібній мірі — «гур» (1 shekel = 1 gur,
60 shekel = 1 pound (mana) (Olmstead 1948,
s. 77—79).
Дослідникам античних монет добре відомі
пам’ятки із зображенням греко-римського
та єгипетського божества Серапіса з корзи-
ною — модієм на голові. більшість дослід-
ників, культ Серапіса, введений у пантеон
птолемеєвського єгипту, пов’язують із Пто-
лемеєм І Сотером (305—283 рр. до н. е.), що
утворився на основі злиття єгипетського Оси-
риса й Апіса. Але існують й інші версії з цьо-
го питання. зокрема, Серапіса пов’язують із
xsăGrapati («господар чи покровитель царс-
тва», «захисник», «сатрап») — іранським бо-
жеством, однією з іпостасей Мітри як захис-
ника держави й династії Ахаменідів (бивар
1991, с. 57—59, 62—63; Сапрыкин 2009,
с. 160, 174). Існує гіпотеза, що в основі давнь-
оруської системи мір довжини, ваги та об’єму
знаходиться давньоєгипетська система мір,
яка у значній мірі зазнала асиро-вавилонсь-
ких впливів. Поширення досить виваженої
філетерійської системи фіксується не лише
у деяких сусідніх із Олександрією містах і
державах Малої Азії, але й у багатьох грець-
ких причорноморських колоніях. Створена в
єгипті система отримала назву — філетерій-
ської, за ім’ям Філетера, правителя Перга-
ма (283—263 до н. е.). Скіфи-землероби і
слов’яни прийняли цю систему в процесі тор-
гівлі, зокрема хлібної, із грецькими колоніс-
тами (беляев 1927, с. 258—260, 264—270,
276—278, 280—284). У значній мірі, ця гіпо-
теза сприймається й пізнішими дослідника-
ми (Шостьин 1975, с. 17—20).
безперечно, що різні умови та способи гос-
подарювання впливали на зернові й посівні
міри, самий вид та об’єм відповідного посуду,
корзини чи торби (мішка). в Середньовічній
європі поширення набув мішечок для зер-
нин (Saticulum), який під час сівби посівач
надівав собі на шию (рис. 3) чи клав за па-
зуху, але також широко використовувалися
різноманітні плетені корзини (ред. Добиаш-
Рождественской, бурский 1936, с. 148—149).
У зв’язку з цим слово — «грива» («что на
рис. 1. Посівач з корзиною. Псалтир, кінець XIII —
початок XIV cт. Рукопис Паризької Національної
бібліотеки, за: ред. Добиаш-Рождественской, бурс-
кий 1936
рис. 2. Сів з лукошка чи корзини. Гравюра на де-
реві до видання Петра Кресценія 1495 р., за: ред.
Добиаш-Рождественской, бурский 1936
455ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Козубовський, Г. А. До походження гривні
шеє») первинно могло пов’язуватися також із
такою торбою з зерном, вартість якого з часом
дорівнювала шийній прикрасі, злитку мета-
лу, певній кількості монет, ціні коня, тощо.
Серед візантійських натуральних податків
привертають увагу т. зв. «корзини», або «кор-
зиночки». «Спортула» — лат. «корзинка» —
плата посадовій особі місцевої адміністрації
за певні дії, добровільний «внесок» у вигляді
«подарунка». Імператори з другої половини
IV ст. своїми указами намагалися обмежити
вміст таких «корзинок», але можливість чи-
новників отримати додаткові прибутки за
свою діяльність призводила до збільшення
її величини. «Каниский» — грець. «корзин-
ка» — дарування послами імператору ромеїв
коштовностей та різних речей, поставки за-
лежного селянина своєму господарю, а та-
кож добровільне підношення прихожанина
храму у натуральній, а пізніше грошовій
формі (Сорочан 2020, с. 591, 286). Один з
актів ХІ ст. Руського монастиря на Афоні до
складу такої «корзиночки» включає бухан-
ку хліба, курку, міру ячменю і півміри вина
(Каждан 1960, с. 116, 144—147, 152). Тобто
візантійська «корзина» ХІ ст. була більшою
за міру ячменю.
На давньому ближньому Сході зерно і
стручкові вимірювалися, а не зважувалися.
Їх об’єм приблизно встановлюється, виходячи
з того, що 65—77 кг пшениці і 60—72 кг яч-
меню займають 100 літрів (Хинц 1970, с. 45).
в абсолютної більшості давніх хліборобських
народів основою вагових систем були від-
повідні зерна найпоширеніших хлібних рос-
лин. У Месопотамії — ячмінне зерно, у час-
тини слов’ян — зерно пшениці, у багатьох
середньовічних німецьких землях — ячмін-
не зерно. Римська сіліква дорівнювала масі
боба ріжкового дерева (боби чорних струч-
ків) — 0,189 г. (зубко 2015, с. 330). «Джоу»,
«хабба», «ша’йра» — ячмінне зерно, товщина
якого дорівнювала 6 волоскам із гриви робо-
чого коня, вважалася канонічною мірою дов-
жини на сході (Давидович 1970, с. 116; Хинц
1970, с. 44). Основною ваговою й грошовою
одиницею у Давній Персії була срібна драх-
ма та її фракції: 1/2 і «данак» «dânâ», «dhânâ»,
«dân (ag)» — 1/8 шекеля («dânâ» — дослівно
«зерно» 0,6 г) (Луконин, 1987, с. 151—152;
Tavernier 2007, s. 450).
Перші відомості про ячмінь в Україні да-
туються епохою неоліту, у великих кількос-
тях він представлений у матеріалах епохи
бронзи і раннього залізного віку (Пашкевич
2012, с. 69). Ячмінь переважав у лісовій час-
тині Східної європи та низці областей Пів-
нічної й Середньої європи з ІІІ — ІІ тис. до н.
е. до епохи раннього заліза. Особливо добре
ячмінь росте на підсіках, на гарах. в ХІХ ст.
урожай сам 25 — сам 30 на таких дільни-
цях був звичайним явищем (Краснов 1974,
с. 13—14, 18). вважається, що ячмінь був ос-
новною культурою слов’ян в лісовій зоні в пе-
ріод їх розселення. І саме він забезпечував у
перший час після розчистки й випалювання
лісу значні врожаї (буганов, Преображенс-
кий, Тихонов 1980, с. 24—25).
більшість стародавніх мір обумовлюва-
лися якістю та сортами зерна, можливою
кількістю засіяного та отриманого врожаю,
що значно різнилися. Але ячмінь вважав-
ся найбільш надійною (і, мабуть, перевіре-
ною протягом багатьох століть) культурою.
Пліній нараховує 6—8 різновидів ячменю,
що відрізняються за рядністю (дворядний,
чотирирядний, шестирядний), вагою: (важ-
кий, легкий), фракціями (довгий, короткий,
дрібний, великий), кольором (білий, пурпур-
ний, чорний) (Кузищин 1966, с. 104, 106). з
конкретним сортом зернової культури мо-
жуть пов’язуватися і зображення зерна й
колосків на античних монетах. На багатьох
античних монетах зернівки мають майже
правильну еліптичну чи еліптично-ромбічну
та подовжено-еліптичну форму. На синдсь-
ких та фанагорійських монетах фіксуються
верхня й нижня квіткові луски (плівки), що
дає підстави стверджувати, що зображені
саме плівчасті форми ячменю (Терещенко,
чухина, Яржецкий 2016, с. 449). Існують й
інші інтерпретації хлібних культур, зображе-
них на монетах. зокрема, це — також колос
пшениці- двозернянки на пантикапейських
срібних монетах ІІІ ст. до н. е. (блаватский
1953, с. 77), або колоски шестирядного ячме-
ню на монетах великої Греції V ст. до н. е.
(Кузищин 1966, с. 102).
Грецькі «χρϊ» (κρι), «χριυή» (κριυ-ή) —
ячмінь, вірменське «gari», іноді допускають
вірменські і грецькі форми g(h)riV — g(h)rîd(h).
(Martirosyan 2010, s. 199).
Іноді посуд отримував назву від виконува-
ної ним функції, тобто семантично на нього
переходила назва того, що в ньому зберігало-
ся (Мегрелидзе 1938, с. 161—162). Або міра
рис. 3. Посівач з торбою на найдавнішому селянсь-
кому друкованому календарі 1492 р., за: Strzelczyk
1967
456 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Дискусії
й назва посуду співпадали (Хориков, Ма-
лев 1980, с. 519). Дослідники давно зверну-
ли увагу на єгипетські платіжні документи
ХІІІ—ХІІ ст. до н. е., де зустрічаються вирази
типу: «ячменю у вигляді ячменю — 1 мішок,
що коштує 1 мішок», чи в посудинах хин сеза-
мового масла (в посудинах хин вимірювались
й інші продукти — мед, зерно тощо). Тобто
продукт відтворює свою вартість через самого
себе. I не посуд (тара) вважалися загальним
еквівалентом, а зерно, що в них зберігалося.
вартість еммеру та ячменю була зрівняна і
при визначенні цін на різноманітні продук-
ти через зерно у якості загального еквівален-
та єгиптяни називали тільки мішки — h’rw
(чи їх частини). Для другої половини ІІ тис.
до н. е. 1 мішок зерна (76,88 л) приблизно
дорівнював 2—3 г срібла (богословский 1982,
с. 7—8, 10—11).
До ХХ ст. у Східній європі застосовувався
ручний спосіб посіву хлібних культур. зазви-
чай землероб ішов по полю і розкидав зерно
з підвішеного мішка, чи особливої «коробки».
Для того, аби надати посіву рівномірний ха-
рактер, поля ділилися на вузькі смуги одна-
кової міри, йдучи посередині якої, посівач
розкидував в обидва боки зерно — однакову
міру зерна (Народная энциклопедия 1910,
с. 480). в умовах ручної сівби співвідно-
шення між площиною й мірою висіву було
досить стабільною величиною в часі та про-
сторі. в різних країнах такі міри отримува-
ли свої назви («буассо» (бушель), «манко»,
«мезюре» (міра), але тісний зв’язок їх усіх із
працеємкістю земляних робіт очевидна. в
Римі часів Плінія (І ст. н. е.) югер не пере-
вищував 0,25 га, в середньовічній Німеччині
морген — на Рейні — 0,31 га, на Мозилі —
0,34 га, акр в Англії ХІІІ ст. — 0,40 га, день
оранки в Грузіі — до 0,5 га (Струмилин 1966,
с. 9—10). Напевно, у різних груп слов’ян і на
різних етапах вони доволі різнилися, але та-
кож вкладалися в подібні цифри.
Трактат Альберта великого (1193—1280)
«О растениях» прямо застерігає: «если за-
сеять поле семенами сверх меры, то они
дадут тощие невыгодные побеги. П. Крес-
ценій (1233—1321) у відомому творі «О вы-
годах сельского хозяйства» називає однакову
посівну одну міру на югер (площа, яку можна
було зорати парою биків за день, приблизно
1/4 га) для пшениці, ячменю і жита, але для
висіву проса — 1/8 міри, полби і гороху — дві
міри, льону — 3 міри на югер (ред. Добиаш-
Рождественской, бурский 1936, с. 254, 306,
313, 316, 314, 310, 315).
велике значення мали хлібні культури та
відповідні міри найбільших світових імперій,
насамперед, для тих скіфських і слов’янських
племен, що мали з ними регулярні контак-
ти. Аналіз візантійських джерел дозволяє
історикам припускати, що у VIII—X ст. на
балканському напівострові, за старою тра-
дицією, переважав ячмінь, тоді як у Малій
Азії — пшениця (Каждан 1971, с. 191—192).
Дослідники звертають увагу на значну ди-
ференціацію у посівах зернових культур у
каролінгських текстах. Наприклад, для Сак-
сонії фіксується переважання жита й вівса.
На правому березі Рейну відмічають майже
повну відсутність пшеничних злаків. бре-
тань називають країною переважаючого яч-
меню та ін. (ред. Добиаш-Рождественской,
бурский 1936, с. 54—60).
«Крина», «krinъka», «krinъ», «krinа»,
«krinicа», «krinоw» та ін. — зернова міра й
посуд для зерна, чаша, дерев’яна цилінд-
рична посудина, зустрічаються в багатьох
слов’янських мовах. Існують різні погляди на
першопочатки цього слова. О. М. Трубачев
також звернув увагу на різницю між «krinа»
(сосуд) і «krinicа» «krуnicа» — джерело, кри-
ниця (викопаний, виритий) вважаючи, що
керамічні значення цього слова «kr-in» на-
багато давніші від «ker» (різати, вирізати)
(довбаний дерев’яний посуд). (ред. Трубачев
1985, с. 156—160). Інші дослідники вважа-
ють, що обидві групи походять з однієї ін-
доєвропейської основи «(s) krin» (повертати,
плести, плетений з лика, кори та ін.). Тож і
українська криниця може розглядатися в од-
ному ряді з іншими слов’янськими лексема-
ми зі значенням — посудина, місткість. Існує
також версія про зв’язок основи слова з лат.
«skrinium» (круглий ящик, ларець, «круг-
лий сосуд») (Р. Фасмер) (Шустер-Шевц 2007,
с. 323—326). Привертає увагу і зафіксоване
серед слов’янських мов слово «гривна» на
означення огорожі криниці, а також інших
життєво необхідних круглих предметів: ме-
талеве, залізне кільце, частина коси, моти-
ки (ред. Филин 1980, с 131).
в болгарії міра «модій» (8, 754 л чи 8, 4 кг) за-
стосовувалася рівнозначно до слів: «крината» та
«шиника». «Крина» — зернова міра (12,820 —
20,52 кг). А також для «крина» фіксується ба-
гато місцевих назв: «кутія», «кутленце», «кош-
ниця», «шиник» (Харитонов 2004, с. 141, 115).
У Східній європі «крина», «криница», «крин-
ка», «криночка» — зернова міра і глиняний
горщик. вважається південнослов’янським
запозиченням, що прийшло на Русь разом із
церковнослов’янською писемністю. в Добрило-
вом євангелії 1164 р. «крина», використовуєть-
ся як синонім до слова «спуд». «Спуд» — сосуд,
дерев’яне відро, кадь і міра сипких тіл, мірний
посуд визначеної місткості. Слово «спуд» зуст-
річається в перекладній літературі при пере-
кладі для різних, але співвідносних за об’ємом
єврейських та грецьких сипких мір (востоков
1858, с. 367; Романова 2017, с. 141, 242; ред.
Крысько 2006, с. 98).
в давніх латинських текстах слова «crinis»
і «coma» означають волосся, грива, а також
457ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Козубовський, Г. А. До походження гривні
застосовуються метафорично у широкому
значенні до рослинності, іноді позначають
верхню частину рослин. Словом «coma»
Пліній називає просяний колос (Грошева
2009, с. 267). У більшості міст стародавньої
Італії жнець зрізав тільки верхню частину
стеблини, колос і трохи соломи (Катон 1950,
коментарий с. 178). варто згадати, що оди-
надцята літера латинського алфавіту «К», що
використовувалася в давнину поступово була
витіснена літерою «С». Слово «criniо» — пок-
ривати волоссям, але також і листям (пере-
нос.). «Сrinis» розглядається як слово одного
кореня з «cresco» («crevi», «сretum») — рости,
виростати, «произростать» (Дворецкий 1986,
с. 434, 209, 208).
Пліній, розповідаючи про нові поставки
зернових до Італії, зазначав: «за последнее
десятилетие из Индии…ввезли просо черно-
го цвета, с крупным зерном и стеблями, как у
тростника. Оно вырастает до семи футов высо-
ты, имеет очень длинные листья, называемые
гривой (виділено нами — Г. К.), и урожайнос-
тью превосходит все злаки. Из одного зерна
родится три секстария» (ред. бурский 1937,
с. 240). Привертає увагу й звичай, що зберігся
в деяких місцевостях і діалектах Східної євро-
пи до нового часу: «гривочку» — незжатий пу-
чок колосків (можливо як зменшене від грив-
ні, чи гриви — Г. К.), залишали в кінці жнив
(ред. Филин 1972, с. 144—145). Для усіх хлі-
боробських народів властиве виділення обря-
дової дії останніх колосків, із якими пов’язане
уявлення про «дух зерна». Але, через неодна-
кових соціально-економічних і географічних
умов, це по-різному реалізовувалося й нази-
валося (Павлюк 1991, с. 93).
Посівна міра виступає домінуючою у бага-
тьох землеробських народів із найдавніших
часів, на неї орієнтуються усі інші міри: ваги,
часу, довжини, об’єму. У римському суспіль-
стві на засів одного югера землі вимагалося
4,5—5 модіїв зерна, так, що своїми 50 модія-
ми римський ветеран міг засіяти 10 югерів.
Малося також на увазі, що він міг це зробити
парою волів за певний час. Основною подат-
ковою одиницею виступав jugum, що міг на-
раховувати 5, 20, 40, 60 югерів. Югер відпові-
дав моргену — 1/4 десятини землі (Успенский
1885, с. 26—29, 31). У візантії існувало кілька
варіантів основної міри — модія як хлібної та
земельної міри (Shilbach 1970, s. 59—61, 66,
75—77, 103—104, 111, 268—269; Манандян
1985, с. 131—134; ed. Kazhdan 1991, s. 1388).
Серед основних називають: італійсько-римсь-
кий, елінистичний, ближньосхідно-римській
модії. візантійські землеміри співвідносили
хлібну міру — модій з вагою (модій — 40 літр)
і з відповідними грошовими знаками (Успен-
ский 1888, с. 290—294, 304).
Дослідники давно звернули увагу на
зв’язок основних найдавніших вагових сис-
тем — грецької, єгипетської та вавілонсь-
кої — з пізнішими метрологічними нормами,
зокрема, із римським фунтом в 327 г., а також
із численними знахідками гирь-екзагіїв у
Північному Причорномор’ї вагою у фунт-ліб-
ру, 3, 5, і 20 лібр, півфунта чи їх фракцій, де
римська вагова система була започаткована
у 70-х рр. І ст. н. е. в основі цих вагових сис-
тем лежали хлібні міри. Однією з найдавні-
ших була аттична система, базовою нормою
якої була драхма, що означало пригорошню
«горсть»: 1 драхма = 16 каратам, 1 карат =
4 пшеничним зернам (чуистова 1962, с. 19,
77—78, 83—85, 87, 93, 121). Саме хліб роз-
глядається як основний чинник у поширенні
римських монет та прийнятті римських мір
скіфами і слов’янами. Римський квадрантол,
зовнішнім виразом — тарою якого вважаєть-
ся амфора (26,26 л), визнається тотожним до
руського четверика (26,24 л) (беляев 1927,
с. 280—283; брайчевський 1959, с. 42—44,
104). багато різноманітних місцевих і запози-
чених мір, із часом, були уніфіковані, узгод-
жені з модієм, і становили 1 1/4, 1 1/2, 2 модія.
Епіфаній Кіпрський (315—403) називає їх:
«…модий с излишком» (Епифаний Кипрский
1885, с. 251—252; Dean 1935, s. 13). Напевно,
в римських провінціях був відомий і трьох-
модіївний посівний посуд, і великі корзини
для посіву (рис. 4) — місткості в 10 і 3 модія:
«corbulae desemmodiae trimodiae satôriae»
(Кузищин 1966, с. 180; Грошева 2009, с. 68).
Існують і бронзові мірні модії ІV ст. н. е.
(рис. 5; An-Nasarat 2018, s. 3).
У сучасних дослідженнях єгипетська кор-
зина ячменю вираховується в 26,881 кг, що
співвідноситься з 3200 шумерськими шеке-
лями по 8,4004 г, але також із 1000 римсь-
кими унціями по 26,881 г. ваговий стандарт
римської унції, введений близько 250 р. до
н. е. — 26,7 г, дуже близький до 27,02 г, що
дорівнювало 6 золотим солідам, карбованим
з 324 р. н. е. (Bosak 2014, s. 13).
Як і в римських провінціях на близько-
му Сході, більшість різноманітних корзин,
мішків, торб, посудин (що відповідали різ-
номанітним посівним мірам), було скорего-
вано на модій та його фракції. І серед них,
безперечно, були міри близькі до вірменсь-
кого чи римсько-близькосхідного «полутор-
ного модія» — «грива» (дільниць землі, що
потребували приблизно в 1,5 рази більше
зерна). «Полуторний модій» застосовувався
і в середньовічній європі. Джерела фіксують
використання двох модіїв у Франкській де-
ржаві: один — менший (вірогідно приблизно
14 літрів) та інший, встановлений Карлом
великим, — у 1,5 рази більший (ред. До-
биаш-Рождественской, бурский 1936, с. 71).
ймовірно, в багатьох випадках провідну
роль грав сорт зерна. Співвідношення яч-
меню та пшениці у давніх мірах, що прий-
458 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Дискусії
мається як 4/5, або 48/60 (Bosak 2014, s. 13),
в реальності — могло бути досить різним.
Але такі міри не підходили до поширеного у
Східній європі проса, де при посіві вимага-
лося в 10—20 разів менше зернин. Для бага-
тьох мір зберігалися старі назви, обумовлені
сортом зерна, вагою, формою та розмірами
мішків, корзин, горщиків, тощо. Присутність
змішаних візантійських та перських мір, у
тому числі «грив», зафіксував Ананія Ши-
ракскій на Кавказі у VII ст. (Манандян 1985,
с. 124—125, 132—133).
безперечно, що на величезній території
розселення давніх слов’ян, у дуже різних гео-
графічних, кліматичних та політичних умо-
вах, посівні міри не могли бути однаковими.
Поширене в І тис. н. е. підсічне землеробс-
тво, на лісових дільницях дозволяло сіяти
вдвічі меншу кількість зерна, у порівнянні з
тією самою площею полів (4—5—6 пудів на
десятину). На Русі також добре знали, що ре-
зультати посіву на лісових дільницях значно
кращі, ніж на полях, через відсутність шкід-
ливих рослин. Одне зерно могло дати до 30
зернин (Третьяков 1932, с. 15—16). запро-
ваджені ще на початкових етапах землеробс-
тва міри залишалися актуальними протягом
століть, а то й тисячоліть.
візантійська аграрна енциклопедія Х ст.
(із посиланням на Памфіла, автора ботаніч-
ного твору ІІ ст. до н. е.) так визначає нор-
рис. 4. Посівач з великою корзиною. Псалтир, кінець XII —
початок XIІІ cт. Рукопис Паризької Національної бібліотеки,
за: Omont 1906
рис. 5. бронзовий модій IV cт. н. е. за: Wikipedia.
org/
459ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Козубовський, Г. А. До походження гривні
ми посіву для різних культур: «…Растопырь
пальцы и отпечатай руку на земле. затем,
подняв руку, посмотри, сколько зерен умес-
тится на этом отпечатке…Хлебных зерен
должно быть самое большее семь, самое
меньшее пять; ячменных зерен — девять или
семь; бобов — шесть или четыре…На земле,
которая часто бывает покрыта снегом, нужно
сеять немного гуще…». Для проса (із поси-
ланням на Флорентіна, ІІІ ст. н. е. (?): «…на
плеф нельзя брать больше одной пригорош-
ни проса. При…уходе плеф приносит верных
сорок модиев проса» (Геопоники 1960, с. 66—
67, 310, 74, 309).
Походження давньоруських земельних
і хлібних мір не є остаточно встановленим.
згадані в давньоруських джерелах ХІ—
ХІІІ ст.: кадь, берковець, пядь мерная, убо-
рок, головажня, лукно, спуд, крина та ін. ре-
конструюються, здебільшого, за пізнішими
джерелами і, безперечно, не фіксують усіх
хлібних мір. Хоча, напевно, враховуючи при-
близно однаковий рівень землеробства, коре-
люються з європейськими (рис. 6). Основну
систему мір для сипких тіл визначають згід-
но каді: 1 кадь = 2 половникам = 4 четвертям
= 8 осьминам (Шостьин 1975, с. 20—28, 30,
67). Але згадки про лукно в законодавчому
документі — Руській Правді, дозволяють го-
ворити, що й давня корзина не була забута.
Л. в. черепнін обережно припустив: «может
быть связь с древним лукном имеет поздней-
шее лукошко вместимостью до 16 кг зерна»
(черепнин 1944, с. 28).
На початку ХІХ ст. Ф. Круг, коментую-
чи «дань от плуга», зазначив: «Может быть
столько земли, сколько можно выорать од-
ним плугом» (Круг 1807, с. 265). в одному зі
списків Руської Правди занотовано: «А в селе
сеяной ржи на два плуга 16 кадей ржи ростов-
ской». Певно, що подібні каді існували і в ін-
ших давньоруських землях, але, враховуючи
близькі умови господарювання, мали близькі
метричні показники. в. й. Довженок, комен-
туючи це повідомлення, звернув увагу на те,
що в XVІ ст. одна чверть вміщувала близько
4 пудів зерна. Якщо такою була і давньорусь-
ка чверть ХІІ ст., то «кадь ростовська» Руської
Правди вміщувала близько 8 пудів зерна.
Щоб засіяти площу одного «плуга», потріб-
но було витратити близько 64 пудів насіння
жита. Приблизна норма висіву жита на одну
десятину — дві чверті або 8 пудів — збері-
гається в сільському господарстві протягом
всього феодального періоду (Довженок 1961,
с. 186). в XVI—XVII ст. в Московській Русі, на
площину землі розміром із півдесятини, висі-
валася чверть каді. Це, на думку дослідників,
свідчить, що пізньосередньовічна московська
четверть (каді) була вдвічі більша за давню
київську, звідси «плуг» вираховується у 8 де-
сятин землі (≈9 га) (черепнин 1944, с. 27).
багато дослідників звертають увагу на
рішучі зміни в розвитку сільського госпо-
дарства у різних регіонах Східної європи
на межі ХІ—ХІІ ст. На ранніх етапах (VI—
VII ст.) у поліських районах населення вико-
ристовувало виключно піщані ландшафти,
що свідчить про абсолютне панування вог-
не-зрубного господарства. в останній чверті
І тис. н. е. з’являються перші досвіди орного
землеробства. На межі ХІ—ХІІ ст., за дани-
ми комплексних археологічних досліджень,
частина оброблених орним способом земель
перевищила дві третини. в 2,5 рази збіль-
шується площина освоєної території, кіль-
кість населення й пам’яток. змінюється сис-
тема й розміщення поселень (Томашевський
1992, с. 48, 54—55). Якщо в Х—ХІ ст. земле-
робством, зберіганням та переробкою зер-
нових культур займалися мешканці майже
кожної садиби поселення біля с. Григорівка
у Канівському Подніпров’ї, то з другої поло-
вини ХІІ ст. виділяються спеціалізовані гос-
подарства по зберіганню та переробці зерна.
виробники цього зерна мешкали десь за ме-
жами основної частини поселення (Петра-
шенко 2005, с. 116—117).
На різних пам’ятках кінця І — почат-
ку ІІ тис н. е., в межах одного і того самого
мікрорегіону, фіксується доволі різне спів-
відношення зернових культур (беляева,
Пашкевич 1990, с. 41—45). Це, певно, обумо-
влено як вибіркованістю (збереженістю) ма-
теріалу, так і реальним поширенням тих чи
інших зернових культур. частина дослідни-
ків величезне значення надають поширенню
жита, яке розглядається як переворот у зем-
леробстві. за даними розкопок в південних
районах Київської Русі вже в Х—ХІ ст. жито
набуває поширення поряд із пшеницею та
ячменем. в ХІІ—ХІІІ ст. питома вага жита
на окремих пам’ятках сягає 80 % (буганов,
Преображенский, Тихонов 1980, с. 24—25).
Серед матеріалів із розкопок на території
Києва ХІ—ХІІІ ст. найчастіше зустрічають-
ся саме зернівки жита, потім — проса, на
третьому місці — голозерної пшениці (Паш-
кевич 2012, с. 82—86). Для Середньої Над-
дніпрянщини якісно новий розвиток хлібо-
рис. 6. Міри ХІ ст., Енциклопедія Рабана Мавра,
Монтекассинський рукопис 1023 р., за: ред. Добиаш-
Рождественской, бурский 1936
460 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Дискусії
робства також пов’язують із освоєнням та
значним поширенням на межі ХІ—ХІІ ст.
голозерних пшениць, які давали більший
вихід борошна, вимагали менш трудоміст-
кої обробки врожаю, значно ширший діапа-
зон використання в ярих та озимих посівах
(беляева, Пашкевич 1990, с. 45—46). варта
уваги інформація, що співвідношення зерна
до плівок у плівчатих пшениць складає 1/3,
тому збереження колосків потребувало знач-
них об’ємів відповідної тари: зерновиків або
плетених кошиків (Пашкевич 2012, с. 61).
величезне значення мало поширення ор-
них знарядь праці. Дослідники звертають
увагу, що за допомогою орних знарядь можна
було отримати в 2-3 рази кращі результати.
Або, за іншими даними, за допомогою моти-
ки, землероб міг обробити в день не більше
0,05 га, тоді як за допомогою упряжних ор-
них знарядь — до 1 га (Краснов 1987, с. 9).
варто згадати, що оформлений домен
Київської землі в ХІ ст. охоплював частини
двох ландшафтних зон — лісу й лісостепу,
що в значній мірі й обумовило його швидке
економічне зростання. Природні чорноземи
лісостепової зони були основою високої куль-
тури землеробства, а багате на природі копа-
лини Полісся — розвинутого багатопрофіль-
ного ремесла (Толочко 1987, с. 84). завдяки
потужній металургійній базі у Поліссі, існу-
вала унікальна можливість у забезпеченні
і постійному оновленні землеробських зна-
рядь праці.
Але, безперечно, що цілий комплекс еко-
номічних та політичних чинників у най-
розвиненішому регіоні найбільшої європей-
ської держави на межі ХІ—ХІІ ст. призвів до
різких змін в основній виробничій галузі —
землеробстві. Незрівнянно з попереднім пе-
ріодом, виросли і потреби в хлібі, особливо, в
його регулярній і стабільній доставці до сто-
лиці та інших міст-фортець на Дніпрі та по
його притоках.
в існуючій історіографії можна зустріти
дуже різні цифри врожайності зернових у
давньоруський час, обумовлені браком ін-
формації у джерелах. Напевно, вони дійсно
дуже різнилися і не були сталими. Разом із
тим, аналіз пізніших джерел XVIII—XIX ст.
дозволяє дослідникам стверджувати, що вро-
жай був досить обмеженим. І для того, щоби
покрити витрати на виробництво зернової
продукції у ХІІ—ХІV ст., посів, мав бути
значно збільшений, а обробка поля макси-
мально спрощена (Милов 2003, с. 772—773).
безперечно, різке збільшення посівних площ
не могло не позначитись на істотних змінах
у зернових мірах (насамперед, посівних).
згадки в джерелах про каді посівного зерна
в ХІІ ст. можуть бути свідченням значного
збільшення як посівного зерна, так і площі,
що засівалася, отже, виходу окремих районів
Давньої Русі на новий рівень сільськогос-
подарського виробництва (Довженок 1961,
с. 186). за пізнішими джерелами, кадь виз-
начається в 14 пудів жита (229,32 кг) (Шос-
тьин 1975, с. 30), і, безперечно, що посівні
норми на зразок модія (та його місцевих
еквівалентів), близькі до 10 кг, відходили у
минуле. Хоча ще в новітній час в окремих
районах Східної європи фіксується посівна
міра «сєв», рівна 25 фунтам (більше 10 кг).
«Сєв», також — назва площі, що засівалася
з лукошка за один прохід сіячем (Романова
2017, с. 232—233).
в контексті істотних зрушень у визначаль-
ній галузі виробництва — сільському гос-
подарстві, поява еквівалентів зернової про-
дукції у сріблі — зливків стандартної ваги
і форми — виглядає цілком закономірним
явищем. в існуючий історіографії бракує єд-
ності щодо часу появи великих стандартизо-
ваних злитків, умовно названих «київськи-
ми», «новгородськими» та «чернігівськими»
гривнами. частина дослідників наголошує
на відносно пізній появі «київських» злитків,
пізніше — «новгородських» та «чернігівсь-
ких» — у другій половині ХІІ ст. (Медведев
1963, с. 111; Комар 2016, с. 176). Утім, пот-
реба і можливість виготовлення великих і
стандартних форм срібних злитків у най-
розвиненіших східнослов’янських землях,
напевно, виникла приблизно одночасно,
коли сільске господарство почало приносити
досить високі та стабільні врожаї. І, голо-
вне, у відносно великому часовому діапазоні
(у межах невеликої території) з’явилась ста-
ла відповідність хлібних мір до срібла.
Різниця ж у вазі «київських» (163,7 г),
«новгородських» (бл. 204 г) та «чернігівсь-
ких» (196—197 г) злитків, якраз, може
пов’язуватись з ціною зерна у сріблі. Адже у
Київському Подніпров’ї собівартість вирощу-
вання зернових культур мала бути значно
нижчою, враховуючи кліматичні та геогра-
фічні умови. Доволі різними були і врожаї. в
історіографії зверталась увага, що торфяно-
болотисті ґрунти сільської округи Новгорода
не могли забезпечити прокорм свого міста,
коли виникали затримки із підвозом хліба з
інших районів (Левашова 1956, с. 58). Якість
українських чорноземів завжди значно ви-
різнялась серед інших східноєвропейських
територій (Докучаев 1936, с. 270, 204, 392).
безперечно, що на розвиток грошово-ваго-
вих систем східних слов’ян, а пізніше Київсь-
кої Русі впливала і візантія. До ХІ ст. у сіль-
ському господарстві імперії провідна роль
належала натуральним податкам, і лише з
цього часу фіксується домінування грошових
«повинностей», що стають основою обкладан-
ня. Хоча й раніше частина податків вилуча-
лася в грошовій формі. Державний податок,
«капнікон», що в ІХ—Х ст. стягувався у роз-
461ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Козубовський, Г. А. До походження гривні
мірі 2 міліарісіїв на рік із дому (досл. «дим»,
«очаг»), із часом з’єднується з «сіноной» (ком-
мутовані поставки хліба), та стає основним се-
лянським податком. Джерела свідчать, що од-
нією з головних причин повстання в болгарії
в 60—70 рр. ХІ ст. був переклад натуральних
податків на грошові. «Орфанотраф приказал
взыскивать деньги. вместо модия пшеницы,
модия проса и кувшина вина — одну номис-
му». Імператор Михаїл VII (1071—1078) от-
римав прізвисько «Парапикана», через те,
що в його правління значно збільшилася
ціна хліба: з 8—20 модіїв до 3/4 одного модія
за номісму («Парапикан» — модій без 1/4)
(Литаврин 1956, с. 90, 85). часом Михаїла
VII датують і встановлення державної моно-
полії на торгівлю хлібом, хоча окремі спроби
фіксуються і раніше (Каждан 1960, с. 337).
Але головною причиною появи великих
злитків стандартної форми видаються істотні
зміни в організації та масштабах виробниц-
тва зернової продукції — основи економічного
розвитку східнослов’янського суспільства, що
фіксується й археологічно. Рішучі зміни в сис-
темі землеробства, асортименті та масштабах
виробництва сільськогосподарської продукції
не могли не відбитися і на відповідних посів-
них мірах та їх відповідністю у сріблі.
Появі великих злитків стандартної ваги
та форми передував тривалий період у ви-
користанні маленьких злиточків дорогоцін-
них металів різноманітної ваги та форми (у
більшості випадків округлих чи продовгува-
тих). вони, напевно, також узгоджувались з
основними місцевими племінними хлібними
мірами (провідними для усіх інших), обу-
мовленими можливостями й масштабами
хліборобства. У східноєвропейських скарбах
останніх століть І тис. н. е. зустрічаються са-
санідські драхми разом із злитками металу
(Марков 1910, с. 8, № 39, с. 32—33, № 180,
с. 54, № 314), можливо, перелитими із таких
самих драхм. Існує аргументована думка, що
сасанідська драхма була включена в найдав-
нішу східнослов’янську грошово-вагову сис-
тему, що народилася на самому початку над-
ходження арабських дирхемів (Анохин 1986,
с. 487). Поширені в Сасанідській Персії та
прилеглих районах Кавказу земельні міри
та норми оподаткування, безперечно, були
відомі й сусіднім народам, в тому числі —
східним слов’янам, уже до середини І тис.
н. е. Основним ареалом контактної зони на-
зивають Каспійсько-Приволзькі землі. Але,
звертається увага і на Причорноморські
райони. зокрема, іранські числівники в мові
готів Криму: «sada» — «сто», «hazer» — «ти-
сяча» розглядаються як запозичення зі скі-
фо-сарматських діалектів чи безпосередньо з
перської (Едельман 2002, с. 179).
Аналіз гідронімів Подніпров’я дозволяє
дослідникам припускати, що мовні сліди
іранців є неоднорідними в хронологічному
відношенні. Найдавніший пласт іранізмів
на цій території належав скіфським племе-
нам, мова яких відтворює особливості схід-
ноіранської групи мов на давній стадії розвит-
ку. Мірою просування на схід, збільшується
кількість іранізмів, які зберігають відбитки
середньоіранського періоду. Деякі фонетич-
ні примати дозволяють пов’язувати цей шар
із сарматами. Найбільш пізній шар ірансь-
ких елементів пов’язується з аланами. Деякі
варіанти використання і зміни літер k — g
у гідронімах відтворюють зміни середнь-
оіранської форми давньої k (Топоров, Труба-
чев 1962, с. 229, 230). Певно, що і хлібні міри
цих різних груп іранців були не однаковими,
по різному вимовлялися і по різному сприй-
малися оточуючими. Перебіг г / к відмічають
і у тюрських мовах, для деяких гідронімів
(р. Кутлуй) припускають, що етимологічне к
на слов’янському ґрунті дало г, пізніше оглу-
шене за законами української мови (желєз-
няк 1987, с. 83). Існує версія і про зв’язок лит.
«gūrbas» (корзина, плетінка, хлів) із словен.
«grb» (бугорок, горб, зморшка), хоч і не поді-
ляється сучасними дослідниками. велика
кількість термінів, пов’язаних із землеробс-
твом, фіксують заміну глухої — дзвінкої к / г
, в тому числі лит. «gūrbas / kūrbas» (корзина),
що датується часом єдиної балто-слов’янської
епохи (Откупщиков 2001, с. 219—220).
Привертає увагу і корнева група гр(хр)б
і бр, кр(б), що широко використовується в
слов’янських і деяких індоєвропейських мо-
вах щодо утворення назв гірського ландшаф-
ту, різних нерівностей, «вигинів», а в пере-
носному значенні, в тому числі, й «обруча».
Хорвати і венеди для Карпат використовува-
ли архаїчні слова «хрб» і «хриб», що, як при-
пускають, в давньослов’янській мові звучало
як «Карб» / «Карп». Таке явище пов’язується з
пом’якшенням приголосних, при якому звук
к став вимовлятися як г, х, чи навіть с. Але
в загальнослов’янській мові відсутня єди-
на назва «гірського ланцюгу», його назви в
слов’янських мовах відрізняються. (Кобычев
1973, с. 137—139). в авестійських текстах, у
поєднанні з ім’ям дева Арезура (сина Ахри-
мана), «grîvâ» означає гору (Иванов 2008,
с. 497—498).
У зв’язку з цим, варто згадати, що од-
ним із семантичних значень слова «грива»
у східнослов’янських мовах є «подовжений
гірський хребет»: «грив-а», «за-грив-ок» —
«гірський хребет», «узвишшя, поросле лісом»
(Горяев 1896, с. 79; Шимкевич 1842, с. 54).
Прикметник «гривний» відносять до підви-
щеного місця, «подовжений гірський хребет»,
«гривний лісок», «гривне місце» (Носович
1870, с. 121). У східноєвропейських мовах
слово «грива» зустрічається для означення
«сухого підвищеного місця серед боліт» (ред.
462 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Дискусії
Трубачев 1980, с. 130), а також — для пропу-
щеної, не прокошеної ділянки землі (Шимке-
вич 1841, с. 54).
в східноєвропейській науці ХХ ст. — «гри-
ви» — видовжені підвищення в рельєфі, що
простягаються, іноді, на кілька кіломет-
рів. Крутизна схилів залежить від порід, із
яких складаються «гриви» (ред. бажан 1974,
с. 164).
в латинській мові ІІІ ст. до н. е. —
VII ст. н. е. — одна з основних мір «jugum»
(«югер») — площа одноденної оранки однією
парною запряжкою (волів), ярмо, коромисло
(для переносу важких речей), але й «горная
цепь», «хребет», «вершина» (Дворецкий 1986,
с. 431). Латинські слова, що отримували до-
даткові значення, пов’язані з ландшафтом,
розглядаються як похідні від частин тіла
(соllum — шия і горний перевал, соllіs —
холм), а також із сільськогосподарчої лекси-
ки (Грошева 2009, с. 32).
Подовжених гірських хребтів на території
східних слов’ян — небагато, але центром ут-
ворення давньоруської держави стала неве-
лика територія в межах розселення полян у
районі м. Києва, де якраз фіксується подібний
рельєф. Так, у XVIII ст., пояснюючи назву од-
нієї з київських гір — Хоревиці, в. К. Тредіа-
ковський зазначав: «Корев, Хорев и Хорив,
есть от горы или от высоты, как будто Горев
или Горив (виділено нами — Г. К.): ибо К, Х
и Г. суть одного органа буквы». Дослідник
пов’язав назви київських гір із слов’янами,
тоді як І. Ф. єлагін вважав, що назва міста
Київ — сарматська, «ибо горы на сарматском
языке Киви называються» (Тредиаковський
1773, с. 120—121; боровський 1981, с. 33,
35). багато дослідників звертають увагу, що
майже усі відомі у Середньому Подніпров’ї
слов’янські поселення VIII—XIII ст. розта-
шовані на узвишшях або мисових уступах, і
мають укріплення (Климовский 2012, с. 85).
І саме Середнє Подніпров’я та поліська зона
розглядаються як прабатьківщина форму-
вання хліборобства взагалі і орного — зокре-
ма (Павлюк 1991, с. 160).
водночас, на території розселення полян
фіксуються доволі значні дільниці рівни-
ни — полів. безперечно, що кількість посія-
ного зерна на рівних ділянках і в гірській
чи переміжній («гривастій») місцевості мали
істотно різнитися. візантійські землеміри
звертали увагу на те, що, в залежності від ха-
рактеру землі й рельєфу, на одних землях —
1-им модієм жита можна засіяти вдвічі біль-
шу площу, ніж на інших (Успенский 1888,
с. 279, 298—299, 303). Гірські землі вимага-
ли особливого обліку. Державні урядовці,
що складали відповідні кадастри, виклика-
ли селян з інших гірських місцевостей, які
за власним досвідом встановлювали, з якої
площі землі на горі міг бути зібраний модій
пшениці чи ячменю (Пигулевская, 1951,
с. 8). Автор фундаментальної праці з римсь-
кого сільського господарства Марк Теренций
варрон (116—27 рр. до н. е.) чітко розділяє
землеробські землі на рівнини, гори, «пагор-
би» та змішані дільниці, акцентуючи увагу
на різниці в обробці таких ділянок. водно-
час, він зазначає: «…наблюдай, как принято
сеять в этой области, и поступай также» (вар-
рон 1963, с. 33, 134, 59).
згідно із реконструкцією, здійсненою
в. О. Петрашенко, дуже пересічена та «гор-
биста» місцевість змусила ресурсну зону
землеробського поселення в Канівському
Подніпров’ї зменшити, приблизно, вдвічі
(Петрашенко 2005, с. 114). Але такі підви-
щені «гриви», в оточенні агресивних сусідів,
забезпечували певний захист, не лише са-
мим мешканцям, але й їхнім посівам. Да-
вали можливість дозріти хлібу, та зібрати
врожай. Діалектні словники фіксують слово
«грива» — пашня, поле на узвишші, на міс-
ці викорчуваного лісу, а також слово «грив-
на» — нешироке поле високого хліба (ред.
Филин 1972, с. 144—145). І не виключено,
що частина таких «грив» фіксує етап, коли
відповідна дільниця на узвишші засівалась
мірою, що за своєю назвою чи вмістом ще від-
повідала (була близькою) східному «гриву»
(або тих прилеглих територій, що зберігали
цю хлібну міру доволі довго). Можливо, така
зернова міра залишалась актуальною для
гірських, підвищених (за зразком кавказь-
ких) невеличких дільниць.
безперечно, лінгвісти можуть багато чого
заперечити стосовно наведеного вище, адже
словотворення підпорядковується власним
законам. Але, походження гривні від основ-
них хліборобських мір видається більш ло-
гічним. Не виключено також, що на час ма-
сового знайомства з гривнями-прикрасами у
частини іранських та слов’янських племен,
хлібні міри вже були змінені. У частини
слов’ян ця міра (у зміненій формі) перейш-
ла на посівний посуд, назви ділянок землі,
рельєфу, збереглася в окремих, пов’язаних із
землеробством, елементах вірувань.
літерАтУрА
Абаев, в. И. 1958a. Историко-этимологический
словарь осетинского языка. 1: А—К. Москва; Ленин-
град: АН СССР.
Абаев, в. И. 1958b. Из истории слов. Русское гри-
венка, персидское girvânke. Вопросы языкознания,
IV, c. 96-98.
Авилова, Л. И. 2018. Анатолийские клады ме-
таллических изделий. Москва: ИА РАН.
Андреев, М. С. 2020. Таджики долины хуф. биш-
кек: Джем кей Джи.
Анохин, в. А.1986. Деньги Киевской Руси. в: ба-
ран, в. Д. (ред.). Археология Украинской ссР в трех
томах. 3. Киев: Наукова думка, с. 485-491.
463ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Козубовський, Г. А. До походження гривні
бажан, М. П. (ред.). 1974. Українська радянська
енциклопедія. 3. Київ: Українська радянська енцик-
лопедія.
беляев, И. Т. 1927. О древних и нынешних
русских мерах протяжения и веса. Seminarium
Kondakovianum, 1, с. 247-288.
беляева, С. О., Пашкевич, Г. О. 1990. зернове гос-
подарство Середнього Подніпров’я X—XIV ст. Архео-
логія, 3, с. 37-47.
бивар, А. Д. Х. 1991. Митра и Серапис. Вестник
древней истории, 3, с. 52-63.
блаватский, в. Д. 1953. Земледелие в античных
государствах северного Причерноморья. Москва:
АН СССР.
болсуновский, К. в. 1903. Русские монетныя
гривны, их формы и происхождение. Киев: Н. А. Ги-
рич.
богуславский, Е. С. 1982. Древнеегипетская эко-
номика на пути к возникновению денег. Вестник
древней истории, 1, с. 3-12.
большаков, О. Г.1984. средневековый город
Ближнего Востока VII — середина XIII в. Москва:
Наука.
большаков, О. Г. 2010. Метрологические заметки.
Историография и источниковедение, 15, с. 153-184.
боровський, Я. є. 1981. Походження Києва: Іс-
торіографічний нарис. Київ: Наукова думка.
брайчевський, М. Я. 1959. Римська монета на
території України. Київ: АН СССР.
буганов, в. И., Преображенский, А. А.,Тихонов,
Ю. А. 1980. Эволюция феодализма в России. Моск-
ва: Мысль.
бурский, М. И. (ред.). 1937. Катон, Варрон, Ко-
лумелла, Плиний. О сельском хозяйстве. Москва;
Ленинград: ОГИз-Сельхозгиз.
варрон. 1963. сельское хозяйство. Перевод с ла-
тинского комментарий и вступительная статья
М. Е. сергиенко. Москва; Ленинград: АН СССР.
відейко, М. Ю. 2005. Трипільська археологічна
культура в Україні. Київ: Академперіодика.
волин, С. Л., Ромаскевич, А. А., Якубовский,
А. Ю. (ред.). 1939. Материалы по истории туркмен
и Туркмении. I: VII—XV вв. Москва; Ленинград: АН
СССР.
востоков, А. Х. 1858. словарь Церковно-славянс-
кого языка. I. Санкт-Петербург: Академия наук.
Гамкрелидзе, Т. в, Иванов, в. в. 1984. Индоевро-
пейский язык и индоевропейцы. Тбилиси: Тбилис-
ский университет.
Геопоники… 1960. Геопоники. Византийская
сельскохозяйственная энциклопедия х века. Моск-
ва; Ленинград: АН СССР.
Горяев, Н. в. 1896. сравнительный этимологи-
ческий словарь русского языка. Тифлис: Типогра-
фия канцелярии Главнонач. гр. г. на Кавказе.
Григорян, Г. М. 1990. Очерки истории сюника.
IX—XV вв. Ереван: АН Армянской ССР.
Грошева, А. в. 2009. Латинская земледельческая
лексика на индоевропейском фоне. Санкт-Петер-
бург: Наука.
Грузинские… 1982. Грузинские документы IX—
XV вв. в собрании Ленинградского отделения Инс-
титута востоковедения АН сссР. Перевод и ком-
ментарии С. С. Какабадзе. Москва: Наука.
Гумецька, Л. Л. (ред.). 1977. словник староук-
раїнської мови XIV—XVІ ст. I: А—М. Київ: Наукова
думка.
Давидович, Е. А., в. 1970. Материалы по мет-
рологии средневековой Средней Азии. в: Хинц, в.
Мусульманские меры и веса с переводом в метри-
ческую систему (перевод с нем. Брегель Ю. Э.). Да-
видович, Е. А. Материалы по метрологии средневе-
ковой Средней Азии. Москва: Наука, с. 79-131.
Дворецкий, И. Х. 1986. Латинско-русский сло-
варь. Москва: Русский язык.
Добиаш-Рождественской, О. А., бурский, М. И.
(ред.). 1936. Агрикультура в памятниках западного
средневековья. Переводы и комментарии. Москва;
Ленинград: АН СССР.
Довженок, в. й. 1961. Землеробство Древньої
Русі до середини хІІІ ст. Київ: АН УРСР.
Докучаев, в. в. 1936. Русский чернозем. Москва;
Ленинград: ОГИз-Сельхозгиз.
Дьяконов, И. М., Лившиц, в. А. 1966. Новые на-
ходки документов в Старой Нисе. в: Дьяконов, И.
(ред.). Переднеазиатский сборник, ІІ. Москва: На-
ука, с. 134-157.
Епифаний Кипрский. 1885. О мерах и весах. Тво-
рения Святого Епифания Кипрского. Творения свя-
тых отцов. 52, 6. Москва: Типография М. волчани-
нова, с. 213-266.
єрофієв, І. 1927. До питання про старі українські
міри, вагу та грошовий обіг. в: багалій Д. І. (ред.).
Роботи з метрології, 2. Харків, с. 11-52.
желєзняк, І. М. 1987. Рось і етнолінгвістичні
процеси середньо-наддніпрянського Правобережжя.
Київ: Наукова думка.
заходер, б. Н. 1967. Каспийский свод сведений о
Восточной Европе. ІІ Москва: Наука.
зубко, А. 2012. Походження давньоруської грив-
ні. Вісник Київського національного університету
імені Тараса Шевченка, 109, 7, с. 19-22.
зубко, А. 2015. Грошово-вагові системи в Київсь-
кій Русі. спеціальні історичні дисципліни: питан-
ня теорії та методики, 26—27, с. 327-336.
Иванов, в. в. 2008. Труды по этимологии индо-
европейских и древнепереднеазиатских языков. 2.
Москва: знак.
Каждан, А. П. 1960. Деревня и город в Византии
Іх—х вв. Москва: АН СССР.
Каждан, А. П. 1971. Из экономической жизни ви-
зантии (XI—XII вв.). в: Удальцова, А. П. (ред.). Ви-
зантийские очерки. Москва, с. 169-212.
Катон Марк Порций. 1950. Земледелие. Перевод и
комментарии М. Е. Сергиенко. Москва; Ленинград:
АН СССР.
Климовский, С. И. 2012. Где, когда и почему воз-
ник Киев. Киев: Стилос.
Кобычев, в. П. 1973. В поисках прародины сла-
вян. Москва: Наука.
Колоїз, ж. в. 2012. біблейна репрезентація оди-
ниць вимірювання в україномовному перекладі. Мо-
вознавство, 5, с. 68-80.
Комар, О. До проблеми датування грошових злит-
кiв київського типу. 2016. Науковий вісник Націо-
нального музею історії України, 1 (1), с. 173-178.
Краснов, Ю. А. 1974. Раннее земледелие и жи-
вотноводство в лесной полосе Восточной Европы.
ІІІ тыс. до н. э. — І половина І тыс. н. э. Материалы
и исследования по археологии СССР, 174. Москва:
Наука.
Краснов, Ю. А. 1987. Древние и средневековые па-
хотные орудия Восточной Европы. Москва: Наука.
Круг, Ф. 1807. Критические разыскания о древ-
них русских монетах. Санкт-Петербург: Император-
ская Академия наук.
Крысько, в. б. (ред.). 2006. словарь русского язы-
ка XI—XVII вв. 27. Москва: Наука.
Кузищин, в. И. 1966. Очерки по истории земле-
делия Италии ІІ в. до н. э. — І в. н. э. Москва: МГУ.
464 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Дискусії
Куник, А. 1860. О русско-византийских монетах
Ярослава I Владимировича с изображением св. Ге-
оргия Победоносца. Санкт-Петербург: Императорс-
кая Академия наук.
Левашова, в. П. 1956. Сельское хозяйство. в: Ры-
баков, б. А. (ред.). Очерки по истории русской дерев-
ни х—хІІІ вв. Москва: Культурно-просветительская
литература, с. 19-105.
Левшиновский, М. С. 1903. Опыт истории де-
нежных знаков в России. 1. Минск: Типография
С. А. Некрасова.
Литаврин, Г. Г. 1956. Налоговая политика в бол-
гарии в 1018—1185 гг. Византийский временник,
10, с. 81-110.
Луконин, в. Г. 1987. Древний и раннесредневеко-
вый Иран. Москва: Наука.
Манандян, Я. А. 1949. Римско-византийские хлеб-
ные меры и связанные на них индексы хлебных цен.
Византийский временник, ІІ (XXVII), с. 60-73.
Манандян, Я. 1985. Труды. VI. Ереван: АН Ар-
мянской ССР.
Марков, А. 1910. Топография кладов восточных
монет (сасанидских и куфических). Санкт-Петер-
бург: Императорская Академия наук.
Мартинова, Г. 2016. Архаїзми та іновації в діалек-
тних словниках як відображення динаміки говірки.
Gwary Dziš, 8, с. 57-66.
Мегрелидзе, И. в. 1938. Лазский и мегрельский
слои в гурийском. Москва; Ленинград: АН СССР.
Медведев, А. Ф. 1963. О новгородских гривнах се-
ребра. советская археология, 2, с. 107-120.
Мельничук, О. С. (ред.). 1982. Етимологічний
словник української мови. I: А—Г. Київ: Наукова
думка.
Милов, Л. в. 2003. Особенности исторического
процесса в России. Вестник Российской Академии
наук, 73, 9, с. 771-778.
Муравьев, Н. Н. 1826. Описание древней новго-
родской серебряной гривны и ея рублей, с некоторы-
ми понятиями о древности, величии и богатстве
Новгорода. Москва: Университетская типография.
Назаренко, А. в. 1996. О происхождении древне-
русского денежно-весового счета. Древнейшие госу-
дарства Восточной Европы. 1994 г.: Новое в нумиз-
матике, с. 5-79.
Народная… 1910. Народная энциклопедия науч-
ных и прикладных знаний. IV: Сельское хозяйство,
земледелие. Москва: И. Д. Ситин.
Никоноров, в. П. 2005. К вопросу о парфянс-
ком наследии в Сасанидском Иране: военное дело
в: Никоноров, в. П. (ред.). Центральная Азия от
Ахаменидов до Тимуридов. Археология, история,
этнология, культура. Материалы международной
научной конференции посвященной 100-леттию со
дня рождения Александра Марковича Беленицкого.
Санкт-Петербург: ИИМК РАН, с. 141-179.
Німчук, в. в. (ред.). 1973. Лексикон латинський
Є. славинецького. Лексикон словено-латинський
Є. славинецького та А. Корецького-сатановського.
Київ: Наукова думка.
Носович, И. И. 1870. словарь белорусскаго наречия.
Санкт-Петербург: Императорская Академия наук.
Откупщиков, Ю. в. 2001. Очерки по этимологии.
Санкт-Петербург: СПбУ.
Павлюк, С. П. 1991. Традиційне хліборобство Ук-
раїни: агротехнічний аспект. Київ: Наукова думка.
Пашкевич, Г. О. 2012. хліб давньої України. Київ:
Скіф.
Пашкевич, Г. О. відейко, М. Ю. 2006. Рільництво
племен трипільської культури. Київ.
Петрашенко, в. А. 2005. Древнерусское село (по
материалам поселений у с. Григоровка). Київ: Ака-
демперіодика.
Петрушевский, И. П. 1960. Земледелие и аграр-
ные отношения в Иране XIII—XV веков. Москва;
Ленинград: АН СССР.
Пигулевская, Н. 1937. К вопросу о податной ре-
форме Хосроя Анушервана. Вестник древней исто-
рии, 1, с. 143-154.
Пигулевская, Н. 1951. Византия на путях в Ин-
дию. Из истории торговли Византии с Востоком в
IV—VI вв. Москва; Ленинград: АН СССР.
Порциг, в. 1964. Членение индоевропейской язы-
ковой области. Москва: Прогресс.
Преображенский, А. 1910—1914. Этимологичес-
кий словарь русского языка. I. Москва: Г. Лисснер,
Д. Совко.
Расторгуева, в. С., Эдельман, Д. И. 2007. Эти-
мологический словарь иранских языков. 3. Москва:
восточная литература.
Романова, Г. Я. 2017. Обьяснительный словарь
старинных русских мер. Москва: Университет Дмит-
рия Пожарского.
Сапрыкин, С. Ю. 2009. Религия и культы Пон-
та эллинистического и римского времени. Москва;
Тула: Триумф принт.
Святловский, в. в. 1914. Примитивно-торговое
государство как форма быта. Санкт-Петербург: Ге-
рольд.
Сібрук, А. в., Добровольська, Л. А. 2018. Істори-
ко-семантичний шлях іменника гривьна. в: Науко-
ве мислення: Збірник статей учасників двадцятої
наукової всеукраїнської практично-пізнавальної
інтернет-конференції «Наукова думка сучасності і
майбутнього». Дніпро: Н. С., с. 68-70.
Словарь… 1790. словарь Академии Российской.
Санкт-Петербург: Императорская Академия наук.
Сорочан, С. б. 2020. Ромейское царство. 3. Харь-
ков: Майдан.
Струмилин, С. Г. 1966. Очерки экономической ис-
тории сссР. Москва: Наука.
Татищев, в. Н. 1996. собрание сочинений. Исто-
рия Российская (окончание). Работы разных лет.
7—8. Москва: Ладомир.
Терещенко, А. Е., чухина, И. Г. Яржецкий, К.
2016. злаки на античных монетах. Древности Бос-
пора, ХХ, с. 446-466.
Толочко, П. П. 1987. Древняя Русь. Киев: Наукова
думка.
Томашевский, А. П. 1992. Природно-господарчий
аспект заселення басейну р. Тетерів у середньовічні
часи. Археологія, 3, с. 46-59.
Топоров, в. Н., Трубачев, О. Н. 1962. Лингвисти-
ческий анализ гидронимов Верхнего Поднепровья.
Москва: АН СССР.
Тредиаковский, в. 1773. Три разсуждения о трех
славнейших древностях Российских. Санкт-Петер-
бург.
Третьяков, И. И. 1932. Подсечное земледелие в
Восточной Европе. Известия ГАИМК, XIV, 1. с. 1-
39.
Трубачев, О. Н. (ред.). 1980. Этимологический
словарь славянских языков. Праславянский лекси-
ческий фонд. 7. Москва: Наука.
Трубачев, О. Н. (ред.). 1985. Этимологический
словарь славянских языков. Праславянский лекси-
ческий фонд. 12. Москва: Наука.
Успенский, Ф. 1885. Следы писцовых книг в ви-
зантии. Журнал Министерства Народного Просве-
щения, ccXL, июль, с. 1-52.
465ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Козубовський, Г. А. До походження гривні
Успенский, Ф. 1888. византийские землемеры.
Наблюдения по истории сельского хозяйства. Тру-
ды VI Археологического съезда в Одессе (1884 г.), II,
с. 272-341.
Филин, Ф. П. (ред.). 1972. словарь русских народ-
ных говоров. 7. Ленинград: Наука.
Филин, Ф. П. (ред.). 1980. словарь русского языка
XI—XVII вв. 7. Москва: Наука.
Ханыков, Н. в. 1851. О весах и мерах закавказс-
кого края. Кавказский календарь на 1852 год, с. 534-
579.
Харитонов, Х. 2004. стари мерки, теглики и мо-
неты в България (VII—XX век). велико Търново:
Абагар.
Хинц, в. 1970. Мусульманские меры и веса с пе-
реводом в метрическую систему. в: Хинц, в. Мусуль-
манские меры и веса с переводом в метрическую
систему (перевод с нем. Брегель Ю. Э.). Давидо-
вич, Е. А. Материалы по метрологии средневековой
Средней Азии. Москва: Наука, с. 9-78.
Холов, М. Ш., Каюмова, Х. А. 2013. Метрология и
хронология Восточной Бухары и Западного Пами-
ра (втор. полов. XVIII — начало XX вв.). Душанбе:
Дониш.
Хориков, И. П., Малев, М. Г. 1980. Новогреческо-
русский словарь. Москва: Русский язык.
Худобашев, А. 1838. Армяно-русский словарь.
Москва: Институт восточных языков.
черепнин, Л. в. 1944. Русская метрология. Моск-
ва: Главное Архивное управление НКвД СССР.
чернов, є. І.1957. Назва грошей та грошових оди-
ниць в давньоруській мові та їх еволюція в українсь-
кій мові. Наукові записки Запорізького Державного
педагогічного інституту. Філологічний збірник,
IV, с. 144-160.
черных, П. Я. 1956. Очерк русской исторической
лексикологии Древнерусский период. Москва: МГУ.
чуистова, Л. И. 1962. Античные и средневековые ве-
совые системы имевшие хождение в Северном Причер-
номорье. Археология и история Боспора, ІІ, с. 7-231.
чунакова, О. М. 2011. Манихейские рукописи из
Восточного Туркестана. среднеперсидские и пар-
фянские фрагменты. Памятники письменности
востока, cXIX. Москва: восточная литература.
Шанский, Н. М. (ред.). 1972. Этимологический
словарь русского языка. Москва: МГУ.
Шапошников, А. Н. 2010. Этимологический сло-
варь современного русского языка в 2-х т. 1: А—Н.
Москва: Наука.
Шимкевич, Ф. 1842. Корнеслов русского языка
сравненного со всеми главнейшими славянскими
наречиями и с двадцатью четырмя иностранными
языками. 1. Санкт-Петербург: Императорская Ака-
демия наук.
Шостьин, Н. А. 1975. Очерки истории русской
метрологии хІ— хІх веков. Москва: Издательство
стандартов.
Шустер-Шевц, Г. 2007. Правоверно ли разделе-
ние праслав. *Krinica/*krynica* «колодец, источник»
и *krin (ica), kryn(ъка) «сосуд». Этимология, 2003—
2005, с. 323-327.
Эдельман, Д. И. 2002. Иранские и славянские
языки. Москва: восточная литература.
Эдельман, Д. И. 2007. Этимологический словарь
иранских языков. 4: I—K. Москва: восточная лите-
ратура.
Янин, в. Л. 2009. Денежно-весовые системы до-
монгольской Руси и очерки истории денежной сис-
темы средневекового Новгорода. Москва: Языки
славянских культур.
Al-Nasarat, M. 2018. Weights and Measures Units in
Petra Papyri. Canadian Social Science, 14, 5, p. 1-5.
Bivar, A. D. H. 2010. (online). Weights and meas-
ures. I. Pre-Islamic period. Encyclopedia Iranica.
Режим доступу: https://www.iranicaonline.org/arti-
cles/weights-measures-i (дата звернення 24 березня
2020).
Bosak, J. 2014. (online). canonical grain weights
as a key to ancient systems of weights and measures.
Режим доступу: http://www.ibiblio.org/bosak/pub/
wam/canonical-grain-weight-key.pdf. (дата звернення
24 березня 2020).
Brunner, ch. J. 1974. Middle Persian Inscription on
Sasanian Silwerware. The Metropoliten Museum Jor-
nal, 9, s. 109-121.
Dean, J. E. (ed.). 1935. Epiphanius’ Treatise on
weights and measures. chicago: The University of chi-
cago.
Durkin-Meisterernst, D. 2004. Dictionary of Man-
ichaean Texts. ІІІ, 1. Turnhout: Brepols Publishers.
Einzig, P. 2014 (1944). Primitive Money: Its Etno-
logical, Historical and Economic, ets. London; Oxford.
Floor, W. 2008. Weights and measures in Qajar
Iran. Studia Iranica, 37, p. 57-115.
Hallock, R. T. 1969. Persepolis Fortification Tablets.
chicago: The University of chicago.
Harmatta, J. 1958. Die parthischen Ostraka aus
Dura-Europos. Acta Antiqua, 6, p. 87-175.
Harmatta, J. 1959. Irano-Aramaica (zur Geschichte
des frühhellenistischen Jadentums in Ägypten). Acta
Antiqua, 7, p. 337-409.
Hinz, W. 1973. Neue wege im altpersischen. Götting-
er Orientforschungen, III. Reihe: Iranica, 1.
Hinz, W. 1975. Altiranisches sprachgut der
Nebenüberlieferungen. Göttinger Orientforschungen.
III. Reihe: Iranica, 3.
Hübschmann, H. 1895. Persische studien. Strass-
burg: Karl J. Trübner.
Hübschmann, H. 1897. Armenische Etymologie.
Leipzig: Breitkopf & Härtel.
Kazhdan, P. (ed.). 1991. The Oxford Dictionary of
Byzantium. 2. New York; Oxford: Oxford University.
MacKenzie, D. N. 1986. A concise Pahlavi diction-
ary. London; New York; Toronto: Oxford University.
Martirosyan, H. K. 2010. Etymological dictionary of
the Armenian inheritet lexicon. Leiden: Brill.
Nöldeke, T. 1879. Geschichte der Perser und Araber
zur zeit Der Sasaniden. Aus der Arabischen chronik des
Tabari. Leyden: E. J Brill.
Olmstead, A. T. 1948. History of the Persian Empire.
chicago; London: The University of chicago.
Omont, H. 1906. Psautier illustré (XIIIe siècle). Re-
production Des 107 Miniatures du manuscrit Latin
8846 de la Bibliothèque Nationali. Paris: Berthaud
Frères.
Stolper, M. W., Tavernier, J. 2007. An Old Persian
Administrative Tablet from the Persepolis Fortifica-
tion. Arta, 1, s. 1-28.
Rebstock, U. 2008. Weights and mesures in Islam.
In: Selin, H. (ed.). Encyclopaedia of the history of sci-
ence, technology, and medicine in non Western cultures.
Berlin: Springer, s. 2255-2267.
Schilbach, E. 1970. Byzantinische Metrologie. Mün-
hen: c. H. Beck’sche.
Strzelcyzk, J. Z. 1967. Z nowsyzch prac nad historią
osadnictwa na dawnych terenach słowiańskich w Sak-
sonii Dolnej. Kwartalnik Historii Kultury Materialnej,
XV, 3, p. 579-592.
Tavernier, J. 2007. Iranica in the Achamenid peri-
od (ca. 550—330 BC). Lexicon of Old Iranian Proper
466 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Дискусії
Names and Loanwords, Attested in Non-Iranian Texts.
Orientalia Lovaniensia Analesta, 158. Leuven; Paris;
Dudley: Uitgeveru Peeters en Departement Oosterse
Studies.
RefeRenCes
Abaev, V. I. 1958a. Istoriko-etimologicheskii slovar os-
etinskogo iazyka. 1: A—K. Moskva; Leningrad: AN SSSR.
Abaev, V. I. 1958b. Iz istorii slov. Russkoe grivenka, per-
sidskoe girvânke. Voprosy iazykoznaniia, IV, c. 96-98.
Avilova, L. I. 2018. Anatoliiskie klady metallicheskikh
izdelii. Moskva: IA RAN.
Andreev, M. S. 2020. Tadzhiki doliny Khuf. Bishkek:
Dzhem kei Dzhi.
Anokhin, V. A.1986. Dengi Kievskoi Rusi. In: Baran, V. D.
(ed.). Arkheologiia Ukrainskoi SSR v trekh tomakh, 3. Kiev:
Naukova dumka, s. 485-491.
Bazhan, M. P. (ed.). 1974. Ukrainska radianska entsyklo-
pediia. 3. Kyiv: Ukrainska radianska entsyklopediia.
Beliaev, I. T. 1927. O drevnikh i nyneshnikh russkikh
merakh protiazheniia i vesa. Seminarium Kondakovianum,
1, s. 247-288.
Beliaeva, S. O., Pashkevych, H. O. 1990. Zernove hospo-
darstvo Serednoho Podniprov’ia X—XIV st. Arkheolohiia, 3,
s. 37-47.
Bivar, A. D. Kh. 1991. Mitra i Serapis. Vestnik drevnei is-
torii, 3, s. 52-63.
Blavatskii, V. D. 1953. Zemledelie v antichnykh gosudarst-
vakh Severnogo Prichernomoria. Moskva: AN SSSR.
Bolsunovskii, K. V. 1903. Russkie monetnyia grivny, ikh
formy i proiskhozhdenie. Kiev: N. A. Girich.
Boguslavskii, E. S. 1982. Drevneegipetskaia ekonomika na
puti k vozniknoveniiu deneg. Vestnik drevnei istorii, 1, s. 3-
12.
Bolshakov, O. G.1984. Srednevekovyi gorod Blizhnego Vos-
toka VII — seredina XIII v. Moskva: Nauka.
Bolshakov, O. G. 2010. Metrologicheskie zametki. Istori-
ografiia i istochnikovedenie, 15, s. 153-184.
Borovskyi, Ya. Ye. 1981. Pokhodzhennia Kyieva: Istorio-
hrafichnyi narys. Kyiv: Naukova dumka.
Braichevskyi, M. Ya. 1959. Rymska moneta na terytorii
Ukrainy. Kyiv: AN SSSR.
Buganov, V. I., Preobrazhenskii, A. A.,Tikhonov, Iu. A.
1980. Evoliutciia feodalizma v Rossii. Moskva: Mysl.
Burskii, M. I. (ed.). 1937. Katon, Varron, Kolumella, Plinii.
O selskom khoziaistve. Moskva; Leningrad: OGIZ-Selkhozgiz.
Varron. 1963. Selskoe khoziaistvo. Perevod s latinskogo
kommentarii i vstupitelnaia statia M. E. Sergienko. Moskva;
Leningrad: AN SSSR.
Videiko, M. Yu. 2005. Trypilska arkheolohichna kultura v
Ukraini. Kyiv: Akademperiodyka.
Volin, S. L., Romaskevich, A. A., Iakubovskii, A. Iu. (ed.).
1939. Materialy po istorii turkmen i Turkmenii. I: VII—XV vv.
Moskva; Leningrad: AN SSSR.
Vostokov, A. Kh. 1858. Slovar Tcerkovno-slavianskogo
iazyka. I. Sankt-Peterburg: Akademiia nauk.
Gamkrelidze, T. V, Ivanov, V. V. 1984. Indoevropeiskii
iazyk i indoevropeitcy. Tbilisi: Tbilisskii universitet.
Geoponiki… 1960. Geoponiki. Vizantiiskaia selskokhoziaist-
vennaia entciklopediia X veka. Moskva; Leningrad: AN
SSSR.
Goriaev, N. V. 1896. Sravnitelnyi etimologicheskii slovar
russkogo iazyka. Tiflis: Tipografiia kantceliarii Glavnonach.
gr. g. na Kavkaze.
Grigorian, G. M. 1990. Ocherki istorii Siunika. IX—XV vv.
Erevan: AN Armianskoi SSR.
Grosheva, A. V. 2009. Latinskaia zemledelcheskaia leksika
na indoevropeiskom fone. Sankt-Peterburg: Nauka.
Gruzinskie… 1982. Gruzinskie dokumenty IX—XV vv. v
sobranii Leningradskogo otdeleniia Instituta vostokovedeniia
AN SSSR. Perevod i kommentarii S. S. Kakabadze. Moskva:
Nauka.
Humetska, L. L. (ed.). 1977. Slovnyk staroukrainskoi movy
XIV—XVI st. I: A—M. Kyiv: Naukova dumka.
Davidovich, E. A., V. 1970. Materialy po metrologii sredn-
evekovoi Srednei Azii. In: Khintc, V. Musulmanskie mery i vesa
s perevodom v metricheskuiu sistemu (perevod s nem. Bregel
Iu. E.). Davidovich, E. A. Materialy po metrologii sredneveko-
voi Srednei Azii. Moskva: Nauka, s. 79-131.
Dvoretckii, I. Kh. 1986. Latinsko-russkii slovar. Moskva:
Russkii iazyk.
Dobiash-Rozhdestvenskoi, O. A., Burskii, M. I. (ed.). 1936.
Agrikultura v pamiatnikakh zapadnogo srednevekovia. Per-
evody i kommentarii. Moskva; Leningrad: AN SSSR.
Dovzhenok, V. Y. 1961. Zemlerobstvo Drevnoi Rusi do sere-
dyny XIII st. Kyiv: AN URSR.
Dokuchaev, V. V. 1936. Russkii chernozem. Moskva; Len-
ingrad: OGIZ-Selkhozgiz.
Diakonov, I. M., Livshitc, V. A. 1966. Novye nakhodki do-
kumentov v Staroi Nise. In: Diakonov, I. (ed.). Peredneaziat-
skii sbornik, ІІ. Moskva: Nauka, s. 134-157.
Epifanii Kiprskii. 1885. O merakh i vesakh. Tvoreniia Svi-
atogo Epifaniia Kiprskogo. Tvoreniia sviatykh ottcov. 52, 6.
Moskva: Tipografiia M. Volchaninova, s. 213-266.
Yerofiiev, I. 1927. Do pytannia pro stari ukrainski miry,
vahu ta hroshovyi obih. In: Bahalii D. I. (ed.). Roboty z me-
trolohii, 2. Kharkiv, s. 11-52.
Zheliezniak, I. M. 1987. Ros i etnolinhvistychni protsesy
Seredno-naddniprianskoho Pravoberezhzhia. Kyiv: Naukova
dumka.
Zakhoder, B. N. 1967. Kaspiiskii svod svedenii o Vostoch-
noi Evrope. ІІ Moskva: Nauka.
Zubko, A. 2012. Pokhodzhennia davnoruskoi hryvni. Vis-
nyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa
Shevchenka, 109, 7, s. 19-22.
Zubko, A. 2015. Hroshovo-vahovi systemy v Kyivskii Rusi.
Spetsialni istorychni dystsypliny: pytannia teorii ta metodyky,
26—27, s. 327-336.
Ivanov, V. V. 2008. Trudy po etimologii indoevropeiskikh i
drevneperedneaziatskikh iazykov. 2. Moskva: Znak.
Kazhdan, A. P. 1960. Derevnia i gorod v Vizantii ІX—X vv.
Moskva: AN SSSR.
Kazhdan, A. P. 1971. Iz ekonomicheskoi zhizni Vizantii
(XI—XII vv.). In: Udaltcova, Z. V. (ed.). Vizantiiskie ocherki.
Moskva, s. 169-212.
Katon Mark Portcii. 1950. Zemledelie. Perevod i kommen-
tarii M. E. Sergienko. Moskva; Leningrad: AN SSSR.
Klimovskii, S. I. 2012. Gde, kogda i pochemu voznik Kiev.
Kiev: Stilos.
Kobychev, V. P. 1973. V poiskakh prarodiny slavian.
Moskva: Nauka.
Koloiz, Zh. V. 2012. Bibleina reprezentatsiia odynyts
vymiriuvannia v ukrainomovnomu perekladi. Movoznavstvo,
5, s. 68-80.
Komar, O. Do problemy datuvannia hroshovykh zlytkiv
kyivskoho typu. 2016. Naukovyi visnyk Natsionalnoho muz-
eiu istorii Ukrainy, 1 (1), s. 173-178.
Krasnov, Iu. A. 1974. Rannee zemledelie i zhivotnovodstvo
v lesnoi polose Vostochnoi Evropy. ІІІ tys. do n. e. — І polovina
І tys. n. e. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 174.
Moskva: Nauka.
Krasnov, Iu. A. 1987. Drevnie i srednevekovye pakhotnye
orudiia Vostochnoi Evropy. Moskva: Nauka.
Krug, F. 1807. Kriticheskie razyskaniia o drevnikh russkikh
monetakh. Sankt-Peterburg: Imperatorskaia Akademiia nauk.
Krysko, V. B. (ed.). 2006. Slovar russkogo iazyka XI—
XVII vv. 27. Moskva: Nauka.
Kuzishchin, V. I. 1966. Ocherki po istorii zemledeliia Italii
ІІ v. do n. e. — І v. n. e. Moskva: MGU.
Kunik, A. 1860. O russko-vizantiiskikh monetakh Iaroslava
I Vladimirovicha s izobrazheniem sv. Georgiia Pobedonostca.
Sankt-Peterburg: Imperatorskaia Akademiia nauk.
Levashova, V. P. 1956. Selskoe khoziaistvo. In: Rybakov,
B. A. (ed.). Ocherki po istorii russkoi derevni X—XІІІ vv.
Moskva: Kulturno-prosvetitelskaia literatura, s. 19-105.
Levshinovskii, M. S. 1903. Opyt istorii denezhnykh znakov
v Rossii. 1. Minsk: Tipografiia S. A. Nekrasova.
Litavrin, G. G. 1956. Nalogovaia politika v Bolgarii v
1018—1185 gg. Vizantiiskii vremennik, 10, s. 81-110.
Lukonin, V. G. 1987. Drevnii i rannesrednevekovyi Iran.
Moskva: Nauka.
Manandian, Ia. A. 1949. Rimsko-vizantiiskie khlebnye
mery i sviazannye na nikh indeksy khlebnykh tcen. Vizanti-
iskii vremennik, ІІ (XXVII), s. 60-73.
467ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Козубовський, Г. А. До походження гривні
Manandian, Ia. 1985. Trudy. VI. Erevan: AN Armianskoi
SSR.
Markov, A. 1910. Topografiia kladov vostochnykh monet
(sasanidskikh i kuficheskikh). Sankt-Peterburg: Imperator-
skaia Akademiia nauk.
Martynova, H. 2016. Arkhaizmy ta inovatsii v dialektnykh
slovnykakh yak vidobrazhennia dynamiky hovirky. Gwary
Dziš, 8, s. 57-66.
Megrelidze, I. V. 1938. Lazskii i megrelskii sloi v
guriiskom. Moskva; Leningrad: AN SSSR.
Medvedev, A. F. 1963. O novgorodskikh grivnakh serebra.
Sovetskaia arkheologiia, 2, s. 107-120.
Melnychuk, O. S. (ed.). 1982. Etymolohichnyi slovnyk
ukrainskoi movy. I: A—H. Kyiv: Naukova dumka.
Milov, L. V. 2003. Osobennosti istoricheskogo protcessa v
Rossii. Vestnik Rossiiskoi Akademii nauk, 73, 9, s. 771-778.
Muravev, N. N. 1826. Opisanie drevnei novgorodskoi
serebrianoi grivny i eia rublei, s nekotorymi poniatiiami o
drevnosti, velichii i bogatstve Novgoroda. Moskva: Univer-
sitetskaia tipografiia.
Nazarenko, A. V. 1996. O proiskhozhdenii drevnerusskogo
denezhno-vesovogo scheta. Drevneishie gosudarstva Vostoch-
noi Evropy. 1994 g.: Novoe v numizmatike, s. 5-79.
Narodnaia… 1910. Narodnaia entciklopediia nauchnykh i
prikladnykh znanii. IV: Selskoe khoziaistvo, zemledelie. Mosk-
va: I. D. Sitin.
Nikonorov, V. P. 2005. K voprosu o parfianskom nasledii
v Sasanidskom Irane: voennoe delo In: Nikonorov, V. P. (ed.).
Tcentralnaia Aziia ot Akhamenidov do Timuridov. Arkhe-
ologiia, istoriia, etnologiia, kultura. Materialy mezhdunarod-
noi nauchnoi konferentcii posviashchennoi 100-lettiiu so dnia
rozhdeniia Aleksandra Markovicha Belenitckogo. Sankt-Pe-
terburg: IIMK RAN, s. 141-179.
Nimchuk, V. V. (ed.). 1973. Leksikon latinskii E. Slavi-
netckogo. Leksikon sloveno-latinskii E. Slavinetckogo ta A.
Koretckogo-Satanovskogo. Kyiv: Naukova dumka.
Nosovich, I. I. 1870. Slovar belorusskago narechiia. Sankt-
Peterburg: Imperatorskaia Akademiia nauk.
Otkupshchikov, Iu. V. 2001. Ocherki po etimologii. Sankt-
Peterburg: SPbU.
Pavliuk, S. P. 1991. Tradytsiine khliborobstvo Ukrainy:
ahrotekhnichnyi aspekt. Kyiv: Naukova dumka.
Pashkevych, H. O. 2012. Khlib davnoi Ukrainy. Kyiv:
Skif.
Pashkevych, H. O. Videiko, M. Yu. 2006. Rilnytstvo plemen
trypilskoi kultury. Kyiv.
Petrashenko, V. A. 2005. Drevnerusskoe selo (po materi-
alam poselenii u s. Grigorovka). Kiїv: Akademperіodika.
Petrushevskii, I. P. 1960. Zemledelie i agrarnye otnosheni-
ia v Irane XIII—XV vekov. Moskva; Leningrad: AN SSSR.
Pigulevskaia, N. 1937. K voprosu o podatnoi reforme Khos-
roia Anushervana. Vestnik drevnei istorii, 1, s. 143-154.
Pigulevskaia, N. 1951. Vizantiia na putiakh v Indiiu. Iz
istorii torgovli Vizantii s Vostokom v IV—VI vv. Moskva; Len-
ingrad: AN SSSR.
Portcig, V. 1964. Chlenenie indoevropeiskoi iazykovoi ob-
lasti. Moskva: Progress.
Preobrazhenskii, A. 1910—1914. Etimologicheskii slovar
russkogo iazyka. I. Moskva: G. Lissner, D. Sovko.
Rastorgueva, V. S., Edelman, D. I. 2007. Etimologicheskii
slovar iranskikh iazykov. 3. Moskva: Vostochnaia literatura.
Romanova, G. Ia. 2017. Obiasnitelnyi slovar starinnykh
russkikh mer. Moskva: Universitet Dmitriia Pozharskogo.
Saprykin, S. Iu. 2009. Religiia i kulty Ponta ellinistichesko-
go i rimskogo vremeni. Moskva; Tula: Triumf print.
Sviatlovskii, V. V. 1914. Primitivno-torgovoe gosudarstvo
kak forma byta. Sankt-Peterburg: Gerold.
Sibruk, A. V., Dobrovolska, L. A. 2018. Istoryko-seman-
tychnyi shliakh imennyka hryvna. In: Naukove myslennia:
Zbirnyk statei uchasnykiv dvadtsiatoi naukovoi vseukrainskoi
praktychno-piznavalnoi internet-konferentsii «Naukova dum-
ka suchasnosti i maibutnoho». Dnipro: N. S., s. 68-70.
Slovar… 1790. Slovar Akademii Rossiiskoi. Sankt-Peter-
burg: Imperatorskaia Akademiia nauk.
Sorochan, S. B. 2020. Romeiskoe tcarstvo. 3. Kharkov:
Maidan.
Strumilin, S. G. 1966. Ocherki ekonomicheskoi istorii
SSSR. Moskva: Nauka.
Tatishchev, V. N. 1996. Sobranie sochinenii. Istoriia Ros-
siiskaia (okonchanie). Raboty raznykh let. 7—8. Moskva:
Ladomir.
Tereshchenko, A. E., chukhina, I. G. Iarzhetckii, K. 2016.
Zlaki na antichnykh monetakh. Drevnosti Bospora, XX,
s. 446-466.
Tolochko, P. P. 1987. Drevniaia Rus. Kiev: Naukova dum-
ka.
Tomashevskyi, A. P. 1992. Pryrodno-hospodarchyi aspekt
zaselennia baseinu r. Teteriv u serednovichni chasy. Arkhe-
olohiia, 3, s. 46-59.
Toporov, V. N., Trubachev, O. N. 1962. Lingvisticheskii
analiz gidronimov Verkhnego Podneprovia. Moskva: AN
SSSR.
Trediakovskii, V. 1773. Tri razsuzhdeniia o trekh slav-
neishikh drevnostiakh Rossiiskikh. Sankt-Peterburg.
Tretiakov, I. I. 1932. Podsechnoe zemledelie v Vostochnoi
Evrope. Izvestiia GAIMK, XIV, 1. s. 1-39.
Trubachev, O. N. (ed.). 1980. Etimologicheskii slovar slavi-
anskikh iazykov. Praslavianskii leksicheskii fond. 7. Moskva:
Nauka.
Trubachev, O. N. (ed.). 1985. Etimologicheskii slovar slavi-
anskikh iazykov. Praslavianskii leksicheskii fond. 12. Moskva:
Nauka.
Uspenskii, F. 1885. Sledy pistcovykh knig v Vizantii. Zhur-
nal Ministerstva Narodnogo Prosveshcheniia, ccXL, iiul, s. 1-
52.
Uspenskii, F. 1888. Vizantiiskie zemlemery. Nabliudeniia
po istorii selskogo khoziaistva. Trudy VI Arkheologicheskogo
sezda v Odesse (1884 g.), II, s. 272-341.
Filin, F. P. (ed.). 1972. Slovar russkikh narodnykh govorov.
7. Leningrad: Nauka.
Filin, F. P. (ed.). 1980. Slovar russkogo iazyka XI—XVII vv.
7. Moskva: Nauka.
Khanykov, N. V. 1851. O vesakh i merakh Zakavkazskogo
kraia. Kavkazskii kalendar na 1852 god, s. 534-579.
Kharitonov, Kh. 2004. Stari merki, tegliki i monety v
Blgariia (VII—XX vek). Veliko Trnovo: Abagar.
Khintc, V. 1970. Musulmanskie mery i vesa s perevo-
dom v metricheskuiu sistemu. In: Khintc, V. Musulmanskie
mery i vesa s perevodom v metricheskuiu sistemu (perevod s
nem. Bregel Iu. E.). Davidovich, E. A. Materialy po metrologii
srednevekovoi Srednei Azii. Moskva: Nauka, s. 9-78.
Kholov, M. Sh., Kaiumova, Kh. A. 2013. Metrologiia i
khronologiia Vostochnoi Bukhary i Zapadnogo Pamira (vtor.
polov. XVIII — nachalo XX vv.). Dushanbe: Donish.
Khorikov, I. P., Malev, M. G. 1980. Novogrechesko-russkii
slovar. Moskva: Russkii iazyk.
Khudobashev, A. 1838. Armiano-russkii slovar. Moskva:
Institut Vostochnykh iazykov.
cherepnin, L. V. 1944. Russkaia metrologiia. Moskva:
Glavnoe Arkhivnoe upravlenie NKVD SSSR.
chernov, Ye. I.1957. Nazva hroshei ta hroshovykh ody-
nyts v davnoruskii movi ta yikh evoliutsiia v ukrainskii movi.
Naukovi zapysky Zaporizkoho Derzhavnoho pedahohichnoho
instytutu. Filolohichnyi zbirnyk, IV, s. 144-160.
chernykh, P. Ia. 1956. Ocherk russkoi istoricheskoi lek-
sikologii Drevnerusskii period. Moskva: MGU.
chuistova, L. I. 1962. Antichnye i srednevekovye vesovye
sistemy imevshie khozhdenie v Severnom Prichernomore.
Arkheologiia i istoriia Bospora, ІІ, s. 7-231.
chunakova, O. M. 2011. Manikheiskie rukopisi iz Vostoch-
nogo Turkestana. Srednepersidskie i parfianskie fragmenty.
Pamiatniki pismennosti Vostoka, cXIX. Moskva: Vostochnaia
literatura.
Shanskii, N. M. (ed.). 1972. Etimologicheskii slovar russko-
go iazyka. Moskva: MGU.
Shaposhnikov, A. N. 2010. Etimologicheskii slovar sovre-
mennogo russkogo iazyka v 2-kh t. 1: A—N. Moskva: Nauka.
Shimkevich, F. 1842. Korneslov russkogo iazyka sravnen-
nogo so vsemi glavneishimi slavianskimi narechiiami i s
dvadtcatiu chetyrmia inostrannymi iazykami. 1. Sankt-Peter-
burg: Imperatorskaia Akademiia nauk.
Shostin, N. A. 1975. Ocherki istorii russkoi metrologii XІ—
XІX vekov. Moskva: Izdatelstvo standartov.
Shuster-Shevtc, G. 2007. Pravoverno li razdelenie praslav.
*Krinica/*krynica* «kolodetc, istochnik» i *krin (ica), kryn(ka)
«sosud». Etimologiia, 2003—2005, s. 323-327.
468 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38)
Дискусії
Edelman, D. I. 2002. Iranskie i slavianskie iazyki. Moskva:
Vostochnaia literatura.
Edelman, D. I. 2007. Etimologicheskii slovar iranskikh
iazykov. 4: I—K. Moskva: Vostochnaia literatura.
Ianin, V. L. 2009. Denezhno-vesovye sistemy domongol-
skoi Rusi i ocherki istorii denezhnoi sistemy srednevekovogo
Novgoroda. Moskva: Iazyki slavianskikh kultur.
Al-Nasarat, M. 2018. Weights and Measures Units in Pet-
ra Papyri. Canadian Social Science, 14, 5, p. 1-5.
Bivar, A. D. H. 2010. (online). Weights and measures. I.
Pre-Islamic period. Encyclopedia Iranica. Rezhym dostupu:
https://www.iranicaonline.org/articles/weights-measures-i
(Data zvernennia 24 березня 2020).
Bosak, J. 2014. (online). canonical grain weights as a key
to ancient systems of weights and measures. Rezhym dos-
tupu: http://www.ibiblio.org/bosak/pub/wam/canonical-grain-
weight-key.pdf. (Data zvernennia 24.03.2020).
Brunner, ch. J. 1974. Middle Persian Inscription on Sasa-
nian Silwerware. The Metropoliten Museum Jornal, 9, s. 109-
121.
Dean, J. E. (ed.). 1935. Epiphanius’ Treatise on weights
and measures. chicago: The University of chicago.
Durkin-Meisterernst, D. 2004. Dictionary of Manichaean
Texts. ІІІ, 1. Turnhout: Brepols Publishers.
Einzig, P. 2014 (1944). Primitive Money: Its Etnological,
Historical and Economic, ets. London; Oxford.
Floor, W. 2008. Weights and measures in Qajar Iran. Stu-
dia Iranica, 37, p. 57-115.
Hallock, R. T. 1969. Persepolis Fortification Tablets. chi-
cago: The University of chicago.
Harmatta, J. 1958. Die parthischen Ostraka aus Dura-Eu-
ropos. Acta Antiqua, 6, p. 87-175.
Harmatta, J. 1959. Irano-Aramaica (Zur Geschichte des
frühhellenistischen Jadentums in Ägypten). Acta Antiqua, 7,
p. 337-409.
Hinz, W. 1973. Neue wege im altpersischen. Göttinger Ori-
entforschungen, III. Reihe: Iranica, 1.
Hinz, W. 1975. Altiranisches sprachgut der Nebenüber-
lieferungen. Göttinger Orientforschungen. III. Reihe: Iranica,
3.
Hübschmann, H. 1895. Persische studien. Strassburg:
Karl J. Trübner.
Hübschmann, H. 1897. Armenische Etymologie. Leipzig:
Breitkopf & Härtel.
Kazhdan, P. (ed.). 1991. The Oxford Dictionary of Byzan-
tium. 2. New York; Oxford: Oxford University.
MacKenzie, D. N. 1986. A concise Pahlavi dictionary. Lon-
don; New York; Toronto: Oxford University.
Martirosyan, H. K. 2010. Etymological dictionary of the
Armenian inheritet lexicon. Leiden: Brill.
Nöldeke, T. 1879. Geschichte der Perser und Araber zur
zeit Der Sasaniden. Aus der Arabischen chronik des Tabari.
Leyden: E. J Brill.
Olmstead, A. T. 1948. History of the Persian Empire. chi-
cago; London: The University of chicago.
Omont, H. 1906. Psautier illustré (XIIIe siècle). Reproduc-
tion Des 107 Miniatures du manuscrit Latin 8846 de la Bibli-
othèque Nationali. Paris: Berthaud Frères.
Stolper, M. W., Tavernier, J. 2007. An Old Persian Admin-
istrative Tablet from the Persepolis Fortification. Arta, 1, s. 1-
28.
Rebstock, U. 2008. Weights and mesures in Islam. In: Se-
lin, H. (ed.). Encyclopaedia of the history of science, technol-
ogy, and medicine in non Western cultures. Berlin: Springer,
s. 2255-2267.
Schilbach, E. 1970. Byzantinische Metrologie. Münhen:
c. H. Beck’sche.
Strzelcyzk, J. Z. 1967. Z nowsyzch prac nad historią osad-
nictwa na dawnych terenach słowiańskich w Saksonii Dolnej.
Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, XV, 3, p. 579-592.
Tavernier, J. 2007. Iranica in the Achamenid period (ca.
550—330 BC). Lexicon of Old Iranian Proper Names and Loan-
words, Attested in Non-Iranian Texts. Orientalia Lovaniensia
Analesta, 158. Leuven; Paris; Dudley: Uitgeveru Peeters en
Departement Oosterse Studies.
G. A. Kozubovskyi
To The origin of The griVna
The article is devoted to the problems of the Old
Slavonic grivna. The word is present in all Slavonic
languages and associates with decoration, weight and
monetary unit. Many researchers link word a grivna as
derived from animal mane. Study of the Persian, cau-
casian and some other East writings and archeological
sources of the 1st millennium Bc to the 1st millennium
AD (T. Nöldeke, H. Hübscmann, J. Harmatta, A. Man-
andyan, W. Hinz, A. Bivar, H. Martirosyan and other)
has allowed to select many variant off this word, how
corn measure and land measure. This measure is fixed
in Old Persian, Middle Persian, Armenian, Georgian,
Parthian, Arabic and other languages (grb, grbn, grϊβa,
griv, grїw, garib, jarib and other). Grb (graβi, basket)
is present in Aramaic-Egyptian document and is dated
near 310 Bc. How corn measure, the word was wide-
spread in the Achemenid and Sasanian Empire. Attest-
ed as Armenian corn measure in the Anania Sirakaci,
7th century (9.782 kg, 1.5 modius, a unit of measure-
ment), links with garw-o-y, barley. However, in Greek
version inscription of Šāpur I (240—271), the word can
be correspond to 9.32 litres (A. Bivar). Griv as corn
measure is fixed on caucasus in the end of the 1st mil-
lennium — beginning of 2st millennium AD. Special at-
tention is spared to geographical terminology, in East
Europe word griva are spread for mountain territory and
area of land. Obviously, griv-modius how a corn meas-
ure preceded to grivna-decoration, to grivna-weight and
to grivna-monetary unit in the Slavonic territories. The
Eastern Europe in the end of 1st millennium Bc and the
1st millennium AD was a territory of agrarian economy,
and corn measure defined all others: capacity, length
and square, weight measures and monetary units.
Keywords: Griv-modius, Grivna, measurement for
corn and land, Persian, Eastern Slavs, Kyiv Rus.
Одержано 14.12.2020
коЗУбоВськиЙ георгій Анатолійович, кан-
дидат історичних наук, науковий співробітник, ІА
НАН України, Київ, Україна.
KoZuboVSKyi georgiyi, Ph. D. (In History),
Researcher fellow of the Institute of Archaeology,
the National Academy of Science of Ukraine, Kyiv,
Ukraine.
ORcID: 0000-0003-2633-604X, e-mail: kozubovskyi_
yurii@iananu.org.ua.
|