Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму
Статтю присвячено пошукам можливих ідей, залучених майстром-торевтом на початковому етапі формування задуму пекторалі. Одним із таких джерел творчого натхнення художника по металу міг бути уривок «Іліади» з описом виготовлення щита Ахілла. Pectorals in form of breast decoration of a moonlike sh...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2021 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2021
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187510 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму / Л.І. Бабенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 31-46. — Бібліогр.: 93 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187510 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бабенко, Л.І. 2023-01-03T13:48:11Z 2023-01-03T13:48:11Z 2021 Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму / Л.І. Бабенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 31-46. — Бібліогр.: 93 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.03.01 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187510 [904.2:739](477)”638” Статтю присвячено пошукам можливих ідей, залучених майстром-торевтом на початковому етапі формування задуму пекторалі. Одним із таких джерел творчого натхнення художника по металу міг бути уривок «Іліади» з описом виготовлення щита Ахілла. Pectorals in form of breast decoration of a moonlike shape were not peculiar for the Scythian culture. Many ideas on manufacturing the pectoral, which was found by B. Mozolevsky in 1971 during the Tovsta Mohyla excavations, were borrowed by the craftsman from the other culture environment. By the opinion of many researchers, the influence of different traditions of the ancient Greek art is easy-to-see in the pectoral’s composition. Besides, it is inheriting in frieze forming similarelly to sculptural compositions fronton of the Parthenon, borrowing motives of floral ornaments, coin plots etc. But the creative work of the author of pectoral could have been influenced not only by decorative art but the literary monument too. To the latter the Homer’s «Iliad» can be named, especially its 18th playsong, which describes Hephaestus manufacturing the Shield of Achilles. It is interesting that the Pectoral from Tovsta Mohyla was compared with the Shield of Achilles by many researchers (I. V. Yatsenko, L. A. Lelekov and D. S. Rayevsky, V. Y. Mukhaylin). As at its core both Shield of Achilles and the pectoral are pieces of art of high artistic merit, which represent world cosmologic pictures with the help of the opposite action areas made with high relief figures. The breast collars, which are widely known by the findings of Thrace and Macedonia, could lead to generation of ideas that influenced the pectoral’s invention. Such breast collars actually were small hanging shields, which protected in battle the warrior’s weakest spot. By their form and functions they are close to peltes — light skin shields of a moon-like shape. Such peltes were not only well known by toreuts who worked on the Scythians’ orders, but also were recreated by them in battle-pieces on the comb from Soloha and on the calathus from Vylyka Blysnytsya. So it can be considered that the pectoral’s conception was based on the different but connected ideas, borrowed by the craftsman from the military sphere. As a result of the composed transformation of the association chain the Shield of Achilles — Peltes shield — breast collars (or vise versa) and synthesis of several ideas, there was formed a general vision of the pectoral with the corresponding shape, composition structure and separate ornamental patterns. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму Pectoral from Tovsta Mohyla as a Reminiscence of the Shield of Achilles: Searching the Origin of Idea Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму |
| spellingShingle |
Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму Бабенко, Л.І. Статті |
| title_short |
Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму |
| title_full |
Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму |
| title_fullStr |
Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму |
| title_full_unstemmed |
Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму |
| title_sort |
пектораль з товстої могили як ремінісценція щита ахілла: в пошуках витоків задуму |
| author |
Бабенко, Л.І. |
| author_facet |
Бабенко, Л.І. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Pectoral from Tovsta Mohyla as a Reminiscence of the Shield of Achilles: Searching the Origin of Idea |
| description |
Статтю присвячено пошукам можливих ідей,
залучених майстром-торевтом на початковому
етапі формування задуму пекторалі. Одним із
таких джерел творчого натхнення художника по
металу міг бути уривок «Іліади» з описом виготовлення щита Ахілла.
Pectorals in form of breast decoration of a moonlike
shape were not peculiar for the Scythian culture.
Many ideas on manufacturing the pectoral, which was
found by B. Mozolevsky in 1971 during the Tovsta
Mohyla excavations, were borrowed by the craftsman
from the other culture environment. By the opinion of
many researchers, the influence of different traditions
of the ancient Greek art is easy-to-see in the pectoral’s
composition. Besides, it is inheriting in frieze forming
similarelly to sculptural compositions fronton of the
Parthenon, borrowing motives of floral ornaments, coin
plots etc.
But the creative work of the author of pectoral could
have been influenced not only by decorative art but
the literary monument too. To the latter the Homer’s
«Iliad» can be named, especially its 18th playsong,
which describes Hephaestus manufacturing the Shield
of Achilles. It is interesting that the Pectoral from
Tovsta Mohyla was compared with the Shield of Achilles
by many researchers (I. V. Yatsenko, L. A. Lelekov
and D. S. Rayevsky, V. Y. Mukhaylin). As at its core
both Shield of Achilles and the pectoral are pieces of
art of high artistic merit, which represent world cosmologic
pictures with the help of the opposite action
areas made with high relief figures. The breast collars,
which are widely known by the findings of Thrace and
Macedonia, could lead to generation of ideas that influenced
the pectoral’s invention. Such breast collars
actually were small hanging shields, which protected
in battle the warrior’s weakest spot. By their form and
functions they are close to peltes — light skin shields
of a moon-like shape. Such peltes were not only well
known by toreuts who worked on the Scythians’ orders,
but also were recreated by them in battle-pieces on the
comb from Soloha and on the calathus from Vylyka
Blysnytsya.
So it can be considered that the pectoral’s conception
was based on the different but connected ideas,
borrowed by the craftsman from the military sphere.
As a result of the composed transformation of the association
chain the Shield of Achilles — Peltes shield —
breast collars (or vise versa) and synthesis of several
ideas, there was formed a general vision of the pectoral
with the corresponding shape, composition structure
and separate ornamental patterns.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187510 |
| citation_txt |
Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму / Л.І. Бабенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 31-46. — Бібліогр.: 93 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT babenkolí pektoralʹztovstoímogiliâkremíníscencíâŝitaahíllavpošukahvitokívzadumu AT babenkolí pectoralfromtovstamohylaasareminiscenceoftheshieldofachillessearchingtheoriginofidea |
| first_indexed |
2025-11-24T11:48:44Z |
| last_indexed |
2025-11-24T11:48:44Z |
| _version_ |
1850845975074045952 |
| fulltext |
31ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
УДК [904.2:739](477)”638” DOI: 10.37445/adiu.2021.03.01
Л. І. Бабенко
пекторАлЬ З тоВстої Могили
Як реМінісЦенЦіЯ ЩитА АхіллА:
В поШУкАх ВитокіВ ЗАдУМУ
Статті
статтю присвячено пошукам можливих ідей,
залучених майстром-торевтом на початковому
етапі формування задуму пекторалі. Одним із
таких джерел творчого натхнення художника по
металу міг бути уривок «Іліади» з описом виготов-
лення щита Ахілла.
ключові слова: скіфи, торевтика, пектораль з
Товстої Могили, Іліада, щит Ахілла, пельта.
Пектораль з Товстої Могили слушно вва-
жається найвидатнішою археологічною знахід-
кою не тільки за 258-річну історію досліджень
скіфських курганів, але і української археоло-
гії загалом. Поміж тим, пекторалі-лунули —
нагрудні прикраси місяцеподібної форми, яку
б функцію вони не виконували — статусну,
культову або як елемент обладунку, не були
притаманними для скіфської культури. Крім
знахідки у Товстій Могилі відомі лише два ви-
роби подібної форми — ще одна пектораль з
великої близниці на Тамані (власне, пам’ятки
іншого культурного контексту) та бронзова
пластина з кургану 493 біля с. Іллінці (Калаш-
ник 2014, с. 188—193; Галанина 1977, табл. 16:
5). Цілком очевидно, що чимало ідей при ство-
ренні пекторалі були запозичені майстром з
інокультурного середовища. Дефініція пекто-
ралі як «шедевра греко-скіфської торевтики»
виразно відображає домінування в її компо-
зиції різних традицій саме давньогрецького
мистецтва. Хоча визначити конкретні витоки
задуму майстра, який створив цей шедевр,
що виходить далеко за межі канонів скіфсь-
кого мистецтва та традицій, значно склад-
ніше.
Одним з найяскравіших прикладів впли-
ву давньогрецького мистецтва на структуру
композиції пекторалі є доведена б. М. Мозо-
левським залежність останньої від скульптур-
них композицій фронтонів Парфенону (рис. 1:
1—4). Найвиразніше подібне запозичення про-
стежується у наслідуванні підтрикутній формі
образотворчого поля з високим центром і пос-
туповим зменшенням до країв; побудові цен-
тру у вигляді парної скульптурної композиції
з «розвантаженим», «полегшеним» центром;
яскраво вираженому контрасті змісту компози-
цій східного і західного фронтонів Парфенону
як прояву «етичної антитези розумної гармонії
і стихійного афекту», аналогічному протистав-
ленню верхнього і нижнього фризів пекторалі
(Мозолевський 1979, с. 216, 217).
безсумнівно, скульптурні групи фронтонів
Парфенону не були єдиним художнім тво-
ром, ідеї якого вплинули на майстра під час
формування задуму композиції пекторалі. До
числа найбільш явних запозичень з давньог-
рецького мистецтва традиційно відносять і
композицію середнього, рослинного фриза пек-
торалі (Мелюкова 1979, с. 204, 205; Pfrommer
1982, S. 156—159; Jacobson 1995, p. 118;
Schwarzmaier 1996, S. 127; Gebauer 1997; ба-
бенко 2020, с. 48, 49 та ін.). Цей перелік мож-
на доповнити і низкою вірогідних запозичень
з різноманітних монетних образів та сюжетів.
зокрема, до них належить скульптурка коро-
ви з головою, поверненою до теляти, що смокче
вим’я (рис. 2: 6). Оцю композицію, здавалося б
списану з натури «побуту кочовиків», б. М. Мо-
золевський вважав виключно рідкісною та на-
водив як найбільш переконливий аргумент, що
свідчив про причорноморське походження пек-
торалі (Мозолевський 1979, с. 214). Однак ще
Н. О. Онайко відзначала популярність подіб-
ної сцени в мистецтві різних народів (Онайко © Л. І. бАбЕНКО, 2021
32 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
статті
1982, с. 256) 1. Проте найкраще цей сюжет ре-
презентовано нумізматичним матеріалом. На-
приклад, саме таку сцену можна побачити на
аверсі монет, що карбували на Керкірі (Корфу)
ще з VI ст. до н. е. А з V ст. до н. е. цей сюжет по-
чали використовувати і при карбуванні монет
Аполлонії, Діррахії та Карістоса (рис. 2: 1—3;
Plant 1979, N 936, 936d, 1671; бабенко 2017a,
с. 31—33, рис. 3: 1—8). Не виключено, що і ідея
сцени із зображенням кобили, яка «задньою но-
гою масажує лікоть передньої» (Носков 1973,
с. 207, 208), «відбивається від мух» (Мозолевсь-
кий 1979, с. 87) або ж «чухається» (балонов 1994,
с. 18) (рис. 2: 7), також могла бути запозичена з
нумізматичних сюжетів з Еритреї (рис. 2: 4—5;
Plant 1979, N 1759; бабенко 2017a, рис. 3: 9, 10).
1. запропоновані Г. М. Курочкіним паралелі сценам
годування на виробах II — початку I тис. до н.е.
з Мітанні, Марлік-Тепе та Афганістану свідчать
про глибоке коріння цього сюжету (Kurochkin
1993, p. 389, fig. 34: 1b—d). Однак через значну
хронологічну лакуну навряд чи прийнятно роз-
глядати їх в якості прототипу, що вплинув на
задум майстра. взагалі, подібні сцени годування
молодняка мали значне територіальне та хроно-
логічне поширення (бабенко 2017a, рис. 2: 1—5).
Однак можливий вплив на задум майстра не
варто обмежувати лише пам’ятками образотворчо-
го мистецтва. Доцільно звернути увагу і на деякі
літературні пам’ятки давньогрецької культури,
насамперед, «Іліаду» Гомера. Найбільш цікава
в цьому відношенні 18 пісня поеми, яка містить
опис виготовлення Гефестом щита Ахілла (Il.,
XVIII, 468—609). До даного пасажу неодноразово,
в тому чи іншому контексті, зверталися дослід-
ники, які вивчали пектораль з Товстої Могили.
Першою цієї проблеми торкнулася І. в. Яценко.
Аналогію найбільш зримої в композиції пекторалі
опозиції верхнього і нижнього фризів, де «мирне
начало життя» протиставлене трагічним сценам
запеклої боротьби, дослідниця знаходила саме
в описаних Гомером сценах на щиті Ахілла, що
містять подібну сюжетну антитезу. Так, на щиті
«страшним сценам», де панує «Розбрат і Смута, і
Смерть», протиставлені картини «мирного життя
і праці» (Яценко 1977, с. 96—97).
Л. А. Лелеков і Д. С. Раєвський високу ступінь
розуміння майстром-торевтом власне скіфських
космологічних концепцій, закладених ним у ком-
позицію пекторалі, обґрунтовували близькістю
«архаїчних космологій індоіранського та грецько-
го світів, що значною мірою зросли на загальній
рис. 1. Фронтони Парфенону: 1, 2 — західний; 3, 4 — східний (1, 3 — зарисовки художника ж. Каррея (за
Соколов 1968); 2, 4 — сучасна реконструкція в Новому музеї Акрополя, Афіни, Греція (за Pediments of the
Parthenon… 2021)
33ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Бабенко, Л. І. Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму
основі найдавнішого індоєвропейського міфоло-
гічного світобачення». Яскравим прикладом та-
кої близькості, на думку дослідників, є схожість
структури композиції пекторалі та Ахіллова щита.
в описі щита «протиставлені земля і небо, день і
ніч, порядок і хаос, мирне процвітання і військове
руйнування (життя і смерть), домашні тварини і
нападники-хижаки», а також «близьке до компо-
зиційного рішення пекторалі розміщення сцен,
що уособлювали населений світ в центральному
полі щита і просторове протиставлення йому Оке-
ану» (Лелеков, Раевский 1988, с. 222, 223).
в. ю. Михайлин, вказуючи на унікальність
пекторалі з Товстої Могили, що позначилася в
об’єднанні та протиставленні в межах єдиного
образотворчого тексту двох ідеалів — двох есте-
тик — «статусної та не-статусної», обох ідеалів
краси — господарсько-статусного і маргіналь-
но-військового, також зіставив її з описом щита
Ахілла (Михайлин 2005, с. 34).
Подібне нечасте, але стійке і незалежне одне
від одного звернення дослідників до щита Ахіл-
ла при вивченні пекторалі досить симптома-
тичне. Але чи може близькість композицій цих
двох шедеврів торевтики відображати наяв-
ність і якогось об’єктивного зв’язку між ними?
А саме можливий вплив, свідомий чи несвідо-
мий, зазначеного пасажу з «Іліади» на майстра
на етапі формування задуму пекторалі?
Ступінь ймовірності знайомства майстра пек-
торалі з твором Гомера надзвичайно висока. Цей
висновок ґрунтується не лише на винятковому
шануванні цього літературного твору стародав-
німи греками, знання та любов до якого прищеп-
лювали з дитячих років. Ще більш показовим є
факт використання давньогрецькими торевтами
в декорі виробів, призначених для споживачів
зі Скіфії та найближчого оточення, різноманіт-
них сюжетів з «Іліади», перш за все, пов’язаних
з життєдіяльністю Ахілла 1. Причому переважа-
ють сцени, що ілюструють різні епізоди біографії
героя, в яких тим чи іншим чином задіяна зброя
(Фармаковский 1911, с. 97, 98; черненко 1981,
с. 84, 85). Як приклад, можна навести вироби,
декоровані зображенням нереїди на гіпокампі,
що везе зброю Ахілла — шолом на срібному кілі-
ку з чмиревої Могили (рис. 3: 1; Трейстер 2009,
с. 431—433, рис. 6: 1—3), панцир або кнеміди на
парних скроневих підвісках з великої близниці
(рис. 3: 2, 3; Артамонов 1968, с. 68, 69, табл. 296;
300), знамениту серію золотих оббивок горита з
чортомлика, Іллінецького, Мелітопольського
і П’ятибратного курганів (та близьких до них з
вергіни і Карагодеуашху), декорованих сценами
з житті Ахілла (рис. 3: 4). А також, на думку ряду
дослідників (Раевский 1980, с. 60—63; Алексеев,
Мурзин, Ролле 1991, с. 103—105; Уильямс Д., Ог-
1. Культ цього героя був надзвичайно поширений в
Північному Причорномор’ї, особливо в Ольвії та
на боспорі, і, без сумніву, мав глибокі місцеві ко-
рені. Історіографію проблеми див.: (Русяева 1975;
Охотников, Островерхов 1993; Шауб 2007, с. 182—
198; 281, 365—368; Снытко 2009; Яйленко 2013;
Лазаренко 2017; 2018; 2019; 2020 та ін.).
рис. 2. Сцени «скотарського побуту»: 1—5 — монети Керкіри (1), Карістоса (2), Діррахії (3), Еритреї (4, 5); 6, 7 —
пектораль з Товстої Могили, фрагменти (за: 1—5 — CNG-Ancient Greek … 2021; 6, 7 — ред. Полідович 2021)
34 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
статті
ден 1995, с. 177; Алексеев 2012, с. 214, 215; Аки-
мова, с. 607, 608), золоті накладки піхов меча з
чортомлика, кургану чаян (Метрополітен-музей
у Нью-йорку) та П’ятибратного кургану (рис. 3:
5, 6). Але навіть серед цих «сцен зі зброєю», по-
пулярних у торевтів та споживачів їх продукції,
пасаж з «Іліади», присвячений виготовленню
Гефестом щита Ахілла, виділяється одним нюан-
сом. Протягом понад 130 рядків поеми викладено
детальний опис процесу саме виготовлення щита
Гефестом, в якому олімпійський бог постає не
просто ремісником, а по суті торевтом, зайнятим
створенням неперевершеного за майстерністю
художнього виробу з металу (Il., XVIII, 478—609).
Тому вже в силу професійного інтересу вказаний
пасаж з усього тексту поеми мав бути особливо
близький торевтам.
Наявність певного асоціативного ланцюжка
щит Ахілла — щит — пектораль можна про-
стежити, і аналізуючи походження форми цієї
прикраси. Традиційно виділяють два регіони,
територіально і хронологічно контактні зі скі-
фами, в яких місяцеподібні пекторалі отрима-
ли помітне поширення, і звідки ідея прикраси
близької форми могла бути запозичена. Най-
репрезентативніша вибірка урартських пекто-
ралей VII—VI ст. до н. е., що вирізняється не
тільки великою кількістю знахідок (рис. 4: 1—
4), але і їх відтворенням на скульптурах людей
і фантастичних персонажів (рис. 4: 5—7). Деякі
дослідники схильні вважати появу пекторалей
у скіфів наслідком запозичення цього виду при-
краси у населення Передньої Азії (Ghirshman
1964, p. 104, 308, 309; Kellner 1977, S. 491;
Brentjes 1994, S. 177). Або ж вбачають зв’язок
урартських і скіфських пекторалей в тому чи
іншому контексті (Раевский 1985, с. 230; Пог-
ребова, Раевский 1992, с. 86; чугунов 2014,
с. 62—64) 1. Однак подібна спадковість навряд
1. Особливе значення відводиться «однаковому по-
ложенню фігур зайця і хижака — по краях ком-
позиції» на трьох пекторалях — з Товстої Могили
та великої близниці, з одного боку, та зівіє — з
іншого (Раевский 1985, с. 230; Погребова, Раев-
ский 1992, с. 86). все ж декларована близькість
здається перебільшеною. У зазначених сценах
різняться не тільки персонажі хижаків (соба-
ка — котячий хижак), але і сам сюжет. Якщо на
причорноморських пекторалях собака переслідує
зайця, то на прикрасі із зівіє в верхньому регістрі
заєць і хижак рухаються в протилежні сторони, в
нижньому ж — заєць «переслідує» хижака.
рис. 3. Предмети торевтики із зображенням сцен з життя Ахілла: 1 — чмирева Могила; 2, 3 — велика
близниця; 4 — Мелітопольський курган; 5 — чортомлик; 6 — курган 8 групи П’ять братів єлизаветівського
могильника (за: 1 — Трейстер 2009; 2, 3 — Калашник 2014; 4 — Тереножкин, Мозолевский 1988; 5 — Алек-
сеев 2012); 6 — ed. Schiltz 2001)
35ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Бабенко, Л. І. Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму
чи існувала, якщо мова йде
про прикраси зі скіфських (чи
скіфо-меотських) поховаль-
них пам’яток IV ст. до н. е.
Наявність хронологічної ла-
куни в кілька століть між ча-
сом побутування урартських
пекторалей і формуванням
скіфських поховальних ком-
плексів, що містили подібні
прикраси, свідчить про від-
сутність зв’язку між ними.
більше того, дуже показово,
що незважаючи на велику
репрезентативність пред-
метів близькосхідного імпор-
ту в поховальних комплексах
скіфської архаїки (Кисель
2003), що містять навіть такі
екзотичні для побуту кочови-
ків вироби як деталі палацо-
вих меблів, не було виявлено
жодної пекторалі. єдиним
винятком є знахідка золотої
пекторалі в скарбі із зівіє на
території Північного Ірану,
який традиційно пов’язують
з особистістю одного з скіфсь-
ких вождів часів передньо-
азійських походів (рис. 4: 1).
Але і ця пектораль, що зроб-
лена, зважаючи на наявність
в декорі традиційних образів
скіфського звіриного сти-
лю — зайця і хижака, саме
«для скіфського замовника
з урахуванням його запитів»
(Ghirshman 1964, S. 17; Пог-
ребова, Раевский 1992, с. 85),
ще більш яскраво відтінює
їх відсутність у комплексах
скіфської архаїки. Отже, на-
віть незважаючи на знайомс-
тво з даним видом прикрас,
скіфи, повертаючись з Пе-
редньої Азії, не вважали за
потрібне або можливе вклю-
чити пекторалі до складу
своїх трофеїв. Тому навряд чи можна говори-
ти про вплив урартських пекторалей на поя-
ву прикрас подібної форми у скіфів у IV ст. до
н. е. Особливо, якщо взяти до уваги, з одного
боку, можливу дискретність розвитку скіфсь-
кої матеріальної культури (Алексеев 2003), з
іншого — факт виготовлення пекторалі дав-
ньогрецьким торевтом, тобто, представником
інокультурного середовища.
Інша група пекторалей, що хронологічно та
територіально межує з ареалом скіфської культу-
ри, походить з пам’яток Фракії і Македонії. Серед
них виділяються два типи прикрас: а) у вигляді
тонких срібних або золотих пластин у формі ром-
ба, еліпса чи трапеції; б) у формі півмісяця, що
складаються з металевої основи з накладкою з
золотого або срібного з позолотою листа, орнамен-
тованого концентрично розташованими рядами
різних візерунків. Саме пекторалі даного типу
найчастіше зіставляються із знахідками зі скіфсь-
ких (та боспорських) курганів. Ця проблема має
вже досить значну історіографію, представлену як
прихильниками, так і противниками залежності
скіфських пекторалей від фракійсько-македонсь-
ких «прототипів». Найбільш переконаним при-
хильником фракійського походження пекторалі з
Товстої Могили, як, втім, і багатьох інших високо-
художніх виробів торевтів зі скіфських курганів,
рис. 4. близькосхідні пекторалі: 1—4 — Урарту; 5—7 — пекторалі на
бронзових скульптурах. Топрах-Кале, Урарту (за: 1 — Helwing 2008; 2—
4 — Kellner 1977; 5—7 — Merhav 1991; Kellner 1977)
36 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
статті
була А. П. Манцевич, яка обґрунтувала свою
позицію в низці статей (Манцевич 1976, 1980).
Дослідниця була впевнена в північно-балкансь-
кому походженні пекторалі, підтвердження яко-
му знаходила в безлічі «фракійських» рис — від
ідентичності форми з пекторалями з Мезека та
вирбиці до констатації портретної схожості персо-
нажів центральної сцени з правителем Одрисько-
го царства Севтом III (Манцевич 1980, с. 119). ба-
гато положень, висунутих А. П. Манцевич, були
піддані критиці б. М. Мозолевським. Дослідник
заперечував фракійське походження пекторалі
(на користь північнопричорноморському), а також
її використання, на противагу
фракійським нагрудникам, як
доповнення панцира (Мозо-
левський 1979, с. 214). все ж
слід зауважити, що А. П. Ман-
цевич добре розуміла немож-
ливість пекторалі з Товстої Мо-
гили «служити захистом воїна
під час бою» і бачила в ній на-
самперед «парадний предмет»
(Манцевич 1976, с. 96).
більш зваженою видаєть-
ся позиція А. І. Мелюкової.
Підкреслюючи складність
вирішення питання про роль
фракійських пекторалей в
появі подібних прикрас у
Скіфії, дослідниця допус-
кала ймовірність того, що
знайомство скіфів з цим ви-
дом прикрас відбулося за до-
помогою саме фракійців. Од-
нак стилістичні особливості
парадних скіфських пекто-
ралей свідчать, на думку
А. І. Мелюкової, про їх виго-
товлення не фракійськими, а
давньогрецькими торевтами,
які спеціалізувалися на ви-
конанні скіфських замовлень
(Мелюкова 1979, с. 204, 205).
з. Арчібальд вважала, що
пектораль з Товстої Могили
не пов’язана безпосередньо
з фракійсько-македонськими
нагрудниками і розглядала
її як імітацію нагрудників
в ажурній формі, допуска-
ючи можливе походження
цих форм з Передньої Азії
(Archibald 1985, p. 181). від-
далений зв’язок пекторалей
з Товстої Могили та вели-
кої близниці з фракійськи-
ми нагрудниками відзначав
Д. бордман (Boardman 1994,
p. 210). Е. Якобсон, порівнюю-
чи пектораль з Товстої Моги-
ли з фракійсько-македонсь-
кими нагрудниками і, перш за все, пектораллю
з вергіни, робила акцент на відмінності обох
предметів — технологічній, функціональній та
орнаментальній (Jacobson 1995, p. 101, 102).
й. Форназ’є проблему походження скіфських
пекторалей спробував вирішити за допомогою
порівняльного аналізу форми і функції цього
типу виробів, залучивши урартські і фракійсь-
кі аналогії. Серед фракійських пекторалей до-
слідник виділив дві іконографічно і типологічно
незалежні одна від одної традиції, не пов’язані
між собою історично, але якими користувалися
для вираження спільної ідеї та у якості маркера
рис. 5. Пектораль з Товстої Могили та нагрудники з Фракії та Маке-
донії: 1 — Товста Могила; 2 — вергіна; 3 — Мезек; 4 — вирбиця; 5 —
Катеріні; 6 — Підна (за: 1 — Dally 2008; 2 — Andronicos 1984; 3 — ве-
недиков, Герасимов 1973; 4 — Archibald 1985; 5 — Archibald 1985;
6 — Grammenos 2004)
37ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Бабенко, Л. І. Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму
високого релігійного, політичного або воєнного
статусу носія, так само як і пекторалями з Пів-
нічного Причорномор’я. У той же час скіфські
пекторалі мали більш специфічний зміст, поза-
як у їх сюжетах задіяні більш великі комбінації
кодів, що зумовлює і більш складну інтерпрета-
цію (Fornasier 1997, S. 137—146).
На думку М. ю. Трейстера, пекторалі з
Фракії і Македонії були джерелом натхнення
для майстра пекторалі з Товстої Могили, який
міг мати фракійсько-македонське походження
(Treister 2005, p. 63). Також дослідник вважав,
що заслуговує увагу гіпотеза П. Факларіса про
виготовлення пекторалей з Товстої Могили та
великої близниці в Східній Македонії, в Ам-
фіполісі (Трейстер 2010, с. 555, 556). Слід все
ж зазначити, що грецький дослідник подібне
припущення висловив лише щодо знахідок з
Фракії та Македонії (Φάκλαρησ 1991, σ. 16),
а зазначені скіфські пекторалі згадані ним
як приклад використання подібних виробів у
якості не елементів обладунку, а декоратив-
них і статусних прикрас (Φάκλαρησ 1991, σ. 12).
Останніми роками ще кілька дослідників тор-
кнулися цієї проблеми, відшукуючи фракійсь-
ко-македонські риси на тлі пекторалі з Товстої
Могили, навіть стосовно тлумачення семанти-
ки центральної сцени (Савостина 2016; 2019;
бабенко 2020). Отже, можна цілком погодити-
ся з думкою Н. О. Гаврилюк про те, що «питан-
ня про ступінь відповідності фракійських на-
грудників і пекторалі з Товстої Могили… все
ще актуальне» (Гаврилюк 2016, с. 285).
Розрізняючись технологією виготовлення
та, частково, функціональним призначенням,
фракійсько-македонські і скіфські пекторалі
збігаються низкою інших ознак. А саме, прак-
тично ідентичним абрисом місяцеподібної
форми, структурою композиції у вигляді кон-
центричних образотворчих фризів та вико-
ристанням в орнаментації мотиву рослинних
пагонів зі спіральними завитками (рис. 5: 1—
6). враження подібності підсилює і близькість
діаметра пекторалі з Товстої Могили (30,6 см) з
нагрудниками з вергіни (30 см), Мезека (29 см)
та Підни (30,5 см) (Archibald 1985, p. 165, 166;
Φάκλαρησ 1991, σ. 2).
Найважливіше значення у визначенні мож-
ливого впливу на пектораль з Товстої Могили
фракійсько-македонських нагрудників має їх
хронологічна кореляція. У разі більш пізньої
дати цих нагрудників порушення подібної про-
блеми взагалі буде некоректним. єдиної думки
про дату нагрудників не існує. відносно ряду
знахідок відсутні підстави для їх надійного да-
тування. Для пекторалі з Мезека запропоно-
вані різні дати перша половина, середина або
остання чверть IV ст. до н. е. (венедиков, Гера-
симов 1973, с. 104, 105; Archibald 1985, p. 181).
Пектораль з Підни П. Н. Факларіс датує треть-
ою чвертю IV ст. до н. е. (Φάκλαρησ 1991, σ. 16,
17). Тому особливого значення набуває дату-
вання великого кургану у вергіні, що дозво-
ляє отримати надійну абсолютну дату. Незва-
жаючи на наявну дискусію, первісна гіпотеза
М. Андронікаса про приналежність гробниці
Філіпу II Македонському є найбільш обґрунто-
ваною, в тому числі і на підставі ідентифіка-
ції похованого за допомогою антропологічно-
го дослідження його решток (Алексеев 2003,
с. 252—254; Полин 2014, с. 468—471). У цьому
випадку, поховання датується 336 р. до н. е. А
сама пектораль, що належить, як і знаменитий
горит типу Карагодеуашх-вергіна, до категорії
військових трофеїв або дипломатичних дарів,
була отримана Філіпом II в період завоюван-
ня фракійських земель між 359—342 рр. до
н. е. відповідно, її виготовлення припадає ще
на більш ранню дату — щонайменше, другу
чверть IV ст. до н. е. Це цілком узгоджується
з запропонованими для Товстої Могили дата-
ми в межах третьої, або, навіть, другої, чверті
IV ст. до н. е. (Алексеев 2003, с. 263, 264; Полин
2014, с. 273—279). Про невеликий розрив між
часом виготовленням пекторалі і розміщенням
її в могилі свідчить відсутність явних слідів по-
тертості, які добре помітні на гривнях з Товс-
тої Могили та чортомлика. А також невелике
число ушкоджень, уникнути яких в умовах не-
спокійного кочового і військового побуту протя-
гом тривалого часу було дуже важко.
Тому, з огляду на відсутність у скіфів влас-
ної традиції подібних виробів, синхронність
побутування пекторалей в Скіфії, Фракії та
Македонії, наявність тісних скіфо-фракійських
зв’язків, у вирішенні питання про характер по-
яви пекторалей у скіфів — конвергентний або ж
опосередкований фракійським впливом, більш
переконливим видається другий варіант. Мож-
на припустити, що саме ця група фракійсько-
македонських нагрудників стала джерелом
генерування таких ідей як форма, структура
композиції, окремі орнаментальні мотиви, які
були вкористаніні торевтом при виготовленні
пекторалі з Товстої Могили, але вже з залучен-
ням інших технологічних прийомів, традицій-
них для боспорських ювелірних майстерень1.
1. вплив орнаментальних мотивів, використаних на
фракійсько-македонських нагрудниках, в греко-
скіфській торевтиці не обмежується пектораллю
з Товстої Могили. До числа подібних запозичень
можна віднести і деякі типи золотих аплікацій. зок-
рема, пластинки з Олександрополю і бабиної Мо-
гили (Древности… 1866, табл. IX: 17; Мозолевский,
Полин 2005, с. 332, табл. 12: 24; бабенко 2018, с. 922,
рис. 305: 4, 5) у вигляді 8-пелюсткової «квітки», в
якої довші пелюстки з гострим зовнішнім і округлим
внутрішнім краєм чергуються з короткими, оформ-
леними зворотним чином — з гострим внутрішнім і
округлим зовнішнім краєм. Найближчі образотворчі
аналогії цим бляшкам можна знайти саме на фракій-
ських і македонських предметах обладунку IV ст. до
н. е. — на нагрудниках з вергіни, Янково, вирбиці,
Підни, а також на безпаспортному шоломі з Румунії
(венедиков, Герасимов 1973, с. 378, кат. 240).
38 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
статті
Найбільш виразна різниця між фракійсько-
македонськими нагрудниками і скіфськими
пекторалями полягає у використанні перших
у якості елемента обладунку та неможливості
подібного вживання для других. Але саме ця
функція могла стати своєрідною ланкою між
ідеями, народженими завдяки знайомству
майстра з фракійсько-македонськими нагруд-
никами з одного боку, і описом щита Ахілла з
іншого. за своєю суттю нагрудники як елемент
обладунку були невеликим підвісним щитом,
що захищав у бою одне з найбільш вразли-
вих місць воїна, звільняючи при цьому його
руки. визначення подібних нагрудників як
невеликих щитів отримує додаткову аргумен-
тацію, якщо порівняти їх з пельтами — легки-
ми шкіряними щитами у формі півмісяця, які
використовувалися фракійськими піхотинця-
ми-велітами (пельтасами). зближують нагруд-
ники з пельтами відразу кілька ознак — за-
гальна функція (елемент обладунку), форма
(півмісяць), місце і час функціонування. Але в
нашому випадку примітним є не тільки факт
спільного використання нагрудників і пельт
в один час і на одній території фракійськими
воїнами, але й наявність цього виду захисного
озброєння на предметах торевтики, виготовле-
них для скіфських споживачів. Пельти можна
бачити в руках вершника з убитого коня на зо-
лотому гребені з Солохи (рис. 6: 1, 4) та одного
з арімаспів (амазонок) на золотому калафі з
великої близниці (рис. 6: 2, 5) — пам’ятки, де
була виявлена одна з пекторалей 1. Тобто, бос-
порські торевти не тільки були чудово знайомі
з цим елементом фракійського обладунку, але і
використовували його образ у своїх виробах 2.
Показово, що ще одна важлива та оригіналь-
на деталь у конструкції пекторалі могла бути
запозичена майстром з військового обладунку,
а саме — кріплення застібок прикраси на рухо-
мих шарнірних петлях. Подібне з’єднання де-
талей не використовували боспорські торевти
цього часу, але воно широко застосовувалося у
зброярській справі — у конструкції аттичних
та халкідських шоломів, рухомі нащічники
яких кріпилися саме за допомогою шарнірно-
го з’єднання (бабенко 2017b, с. 37—47; 2019,
с. 275—277, рис. 7). Таким чином, можна при-
пустити добре знайомство майстра пекторалі з
військовою справою, зокрема — з предметами
обладунку, звідки були запозичення різні ідеї
при створенні пекторалі.
Як вже зазначалося вище, практично всі до-
слідники, за рідкісним виключенням (Рудольф
1993, с. 85), не допускали можливості вико-
ристання пекторалі з Товстої Могили як еле-
1. зображення пельти можна бачити також на ве-
ликому лекіфі Ксенофанта, що був виготовле-
ний афінським майстром і знайдений біля Керчі
(рис. 6: 3) (виноградов 2007, рис. на с. 29).
2. Форма пельти практично ідентична конфігурації
«пекторалі» з кургану 493 біля с. Іллінці (рис. 6: 6).
менту обладунку. Тим часом, захисна функція
могла знайти непряме втілення в її сюжеті в
символічному сенсі. Центром композиції верх-
нього фризу пекторалі є сорочка з овечого хут-
ра. Спектр думок щодо її символіки досить ши-
рокий (бабенко 2013, с. 111—113). Переважає
точка зору про зв’язок сорочки з овечого хутра з
культом фарна, матеріальним втіленням якого
вона і була (Мошинский 2002, с. 85; Михайлин
2005, с. 118—176; Полидович 2006; 2020; Шауб
2007; бабенко 2013, с. 118, 119; вертієнко 2015,
с. 40, 95; Гаврилюк, Тимченко 2015, с. 112—
114). У той же час запропоновані й інші трак-
тування її змісту, що репрезентують саме за-
хисну функцію — або в буквальному розумінні
як панцир або панцирну сорочку 3 (Даниленко
1975, с. 74, 75; Манцевич 1975, с. 14; Шрамко
1983, с. 123). Або ж у контексті міфології давніх
народів про символіку баранячої шкури, а саме
хеттів, які шанували руно як божество захисту
царя і цариць Zitḫariya (Brentjes 1994, S. 177,
178; Metzler 1997, S. 182—184).
зв’язок пекторалі з культом Ахілла можна
простежити і в сюжетах, репрезентованих на
«оббивках» двох горитів з центральної сцени
(рис. 7: 12, 13). Малюнки мікроскопічні і дуже
схематичні. Однак на нижньому гориті рельєф
більш глибокий і чіткий. б. М. Мозолевський
так описав цю сцену: «звір стоїть з вигнутою
спиною зліва. чоловік, припавши на коліно,
простяг руку до його голові. Другу руку зігну-
то в лікті за головою, ніби людина замахується
на чудовисько списом. Права нога чоловіка пе-
реходить у довгий хвилястий хвіст». Дослідник
тлумачив зображення як міфологічну сцену бо-
ротьби людини з чудовиськом і порівнював її зі
сценою битви двох скіфів з чудовиськом на кіс-
тяній пластині гребеня з Гайманової Могили,
вважаючи обидва сюжети ідентичними. А також
гадав, що подібні зображення нанесені торевтом
з метою акцентування високого статусу власни-
ків горитів (Мозолевський 1979, с. 86, 220).
є. в. черненко, підкресливши крайній
схематизм зображень, погодився з запропо-
нованим б. М. Мозолевським описом сцени
(черненко 1981, с. 92). більш детальну інтер-
претацію їх змісту запропонували кілька до-
слідників. С. С. бессонова бачила в них ілюс-
трацію авестійського міфу про перемогу героя
Траетаона над триголовим драконом Ажи-
Дахакою, яка символізувала його обрання на
царство (безсонова 1977, с. 18). Г. в. вертієнко,
відтворюючи скіфський танатологічний міф,
також пов’язала ці сцени з авестійськими сю-
жетами, але не з помстою Траетаони за вбитого
йіму, а з попередніми подіями, а саме — міфом
про першу смерть і загибеллю йіми від Ажи-
Дахаки (вертієнко 2015, с. 29—31, 165). Ці ін-
3. Об’єктивність подібної атрибуції підтверджує трак-
тування нижнього рубчастого краю сорочки як
«лускатого пояса» (Манцевич 1980, с. 105, 106).
39ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Бабенко, Л. І. Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму
терпретації досить гармонійно вписуються в
побудову багатьох семантичних тлумачень сю-
жетів пекторалі, а також її можливої функції як
статусного і церемоніального предмета. Однак
запропоновані атрибуції персонажів не зовсім
узгоджені з їх іконографією, нехай і гранично
схематичною. Так, «герой» сцени має довгий
звивистий хвіст, можливо на кінці закруче-
ний у кільце. А абрис його опонента, швидше
за все, не змієподібний (рис. 7: 14; вертієнко
2015, мал. 15), а нагадує радше розгорнутого
в профіль вправо котячого хижака, що припав
на передні лапи, з круглою головою, вигнутою
спиною і піднятим вгору хвостом (рис. 7: 15).
Тому чіткіше розуміння зображених на го-
ритах сцен можна отримати, звернувшись до
наявних сюжетів боротьби котячого хижака і
персонажа зі змієподібним, загнутим в кільце
хвостом. Подібними сценами прикрашені дві
серії з чотирьох бронзових навершь з Красно-
кутського кургану та Тилігульського лиману (з
Одеського археологічного музею) та випадкові
знахідки близьких їм навершь з водославки і
Гардовецького лісу (Мелюкова 1981, рис. 9: 1—
3; 11; Охотников, Островерхов 1989, рис. 4: 4;
Полин 2016, с. 284, рис. 4: 3—10; Полин, Алек-
сеев 2018, рис. 243: 3—10), золоті аплікації з
великої близниці (Мелюкова 1981, рис. 12: 1)
та «Нікопольських курганів» 1 (Ханенко, Ха-
ненко 1907, табл. V: 562), ажурна пластина від
кінського нагрудника з Олександропольського
кургану (рис. 7: 1—11; Полин, Алексеев 2018,
рис. 283: 75). відмінність в характері бороть-
би (на всіх зазначених сюжетах чудовисько з
змієподібним хвостом шматує хижака, на го-
ритах же персонажі протистоять одне одному,
не стикаючись) пояснюється мікроскопічними
розмірами та продовгуватим образотворчим
полем на горитах, що не дозволяло відтворити
ці сцени в традиційній манері.
С. б. Охотніков і А. С. Островерхов зобра-
жене на тилігульських навершях чудовисько
інтерпретували як грифона-гіпокампа і ба-
чили в ньому одну з анімалістичних інкарна-
цій Ахілла. Подібне тлумачення дослідники
обґрунтовували зв’язком Ахілла, з одного боку,
зі «світом морських глибин» і образом гіпокам-
пу, з іншого боку — зі зміями, розповсюдженим
анімалістичним втіленням героя 2 (Охотников,
Островерхов 1989, с. 65, 66). Цю атрибуцію під-
1. Останнім часом дослідники ставлять під сумнів
«нікопольське» походження пластинки, і взагалі
її автентичність, хоча і не переконані у цьому до
кінця (величко, Полидович 2018, с. 150, 151).
2. Про зміїну підоснову образу Ахілла див. (Топоров
1990).
рис. 6. зображення щитів-пельт: 1, 4 — гребінь з кургану Солоха, фрагмент; 2, 5 — калаф з кургану велика
близниця, фрагмент; 3 — великий лекіф Ксенофанта, фрагмент; 6 — «пластина-пектораль» з кургану 493
біля с. Іллінці (за: 1, 4 — Алексеев 2012; 2, 5 — Калашник 2014; 3 — виноградов 2007; 6 — Галанина 1977)
40 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
статті
рис. 7. Анімалістичні версії зображення Ахілла, бронзові навершя: 1—4 — Краснокутський; 5, 6 — Тилігульський
лиман; 7 — водославка; 8 — Гардовецький ліс; золоті аплікації: 9 — курган велика близниця; 10 — «Нікополь-
ські кургани»; 11 — Олександропільський курган; горити на пекторалі з Товстої Могили: 12, 13 — пектораль,
фрагмент; 14, 15 — прорисовки горитів (за: 1—8 — Полин, Алексеев 2018; 9 — Мелюкова 1981; 10 — величко, По-
лидович 2018; 11 — Полин, Алексеев 2018; 12, 13 — ред. Полідович 2021; 14, 15 — вертієнко 2015; бабенко 2019)
41ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Бабенко, Л. І. Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму
тримав І. ю. Шауб, вказавши, що на аплікації
з великої близниці та пластині з Олександро-
польського кургану також зображений Ахілл
в образі гіпокампу (Шауб 2007, с. 193, 194).
згодом в. Г. Лазаренко у серії праць численні
зображення персонажів зі зміїними рисами,
насамперед гіпокампів, у тому числі і перелі-
чені вище, також зв’язав саме з культом Ахіл-
ла (Лазаренко 2021). Якщо погодитися з цими
тлумаченнями, то їх слушно розповсюдити і на
сцени боротьби персонажа зі зміїним хвостом
з котячим хижаком на мініатюрних горитах
пекторалі і трактувати їх як сюжети з життя
Ахілла, що передані в місцевій анімалістичній
версії, на кшталт горитів відомої чортомлиць-
кої серії, де сцени життя героя репрезентовані
давньогрецькою образотворчою версією 1. вико-
1. Показова також близькість структури композицій
пекторалі з Товстої Могили та горитів чортомли-
ристання образа Ахілла в сюжетах на горитах
пекторалі могло бути обумовлено і його при-
належністю до помираючих та воскресаючих
божеств (Шауб 2007, с. 197, 366), і, відповідно,
узгодженістю зі стрижневою ідеєю композиції
пекторалі, вираженої протиставленням ниж-
нього і верхнього фризу, домінуючим мотивом
яких є ідеї смерті і ідеї народження.
цької серії. в цьому відношенні пектораль часто
порівнюють з чортомлицької амфорою, що мала
таку ж тричленну структуру з трьома орнамен-
тальними зонами, репрезентованими сценами
боротьби тварин, рослинним і антропоморфним
фризами, але розміщеними в іншій послідовності.
Структура композиції горитів відтворена не так
чітко, але загалом практично ідентична. верхній
фриз представлений сценами шматування, напа-
ду і переслідування (зайця собакою!), Середній,
антропоморфний — розташованими в два ряди
сценами з життя Ахілла, нижній, також в два
ряди — рослинним орнаментом.
рис. 8. Гіпотетичний ланцюжок асоціацій при народженні задуму пекторалі: 1 — пектораль з Товстої Моги-
ли; 2 — гіпотетична реконструкція щита Ахілла за А. Монтічеллі; 3 — нагрудник з вирбиці; 4 — щит-пель-
та, золотий гребінь з кургану Солоха, фрагмент (за: 1 — Лелеков, Раевский 1988; 2 — Shield of Achilles…
2021; 3 — Archibald 1985; 4 — Алексеев 2012)
42 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
статті
Таким чином, можна вважати, що задум
пекторалі — її форми, структури композиції,
сюжетів і окремих образів, народжувався в про-
цесі складного переплетіння різних ідей, іноді
в результаті ланцюжка їх послідовних транс-
формацій. черговість цих ідей, первинний або
похідний їх характер, весь комплекс наступних
асоціацій і метаморфоз, що призвели в під-
сумку до створення чудового шедевра, навряд
чи в повній мірі міг усвідомити і сам майстер.
Тим більше, подібне завдання недосяжне для
сучасного дослідника. частина витоків задуму
простежується в композиції пекторалі більш
виразно, про інші можна говорити лише при-
близно, деякі і зовсім приховані таїнством
творіння. Можна припустити, що на якомусь
етапі формування задуму ідея відтворення кос-
мологічної картини світу за допомогою мініа-
тюрних барельєфних композицій, запозичена
із зазначеного пасажу «Іліади», через асоціа-
тивний ланцюжок щит Ахілла — щит-пель-
та — нагрудник — пектораль як елемент об-
ладунку (чи в зворотному порядку) та синтезу
цих та інших ідей була трансформована в ідею
створення прикраси з відповідною формою,
структурою композиції та окремими орнамен-
тальними мотивами (рис. 8).
У контексті гіпотетичного зв’язку щит Ахіл-
ла — пектораль з Товстої Могили є ще один
цікавий нюанс. Незважаючи на розмаїття ду-
мок щодо семантики композиції пекторалі, до-
слідники одностайні в її дефініції як неперевер-
шеного шедевру, що вирізняється навіть на тлі
кращих зразків греко-скіфської торевтики. На-
вряд чи оцінка цього витвору мистецтва сучас-
никами майстра-торевта була іншою. чи могли
при цьому у спостерігачів пекторалі — насам-
перед, з давньогрецької середовища, виникати
асоціації зі щитом Ахілла, який став своєрідним
символом найдосконалішого мистецького твору
торевтики? близькість обох творів мистецтва,
прикрашених сюжетними сценами барельєф-
них / горельєфних скульптурних зображень
персонажів, в яких жвавість сцен на щиті ціл-
ком відповідала виразності скульптурних ком-
позицій пекторалі, де «боки тварин дихають, а
в судинах пульсує кров» (Мозолевський, 1979,
с. 88), добре помітна навіть при їх побіжному
порівнянні. Але при зіставленні цих творів
майстерність творця пекторалі мимоволі також
підносилася до одного рівня з мистецтвом олім-
пійського бога. Подібна ситуація була своєрід-
ною метаморфозою відомої міфологеми про
суперництво в мистецтві (Аполлон—Пан) або
ремеслі (Афіна—Арахна) олімпійського бога
і його опонента. Невідомо, кому — Гефестові
або майстру пекторалі, могли віддати перевагу
його сучасники, якщо таке порівняння дійсно
виникало. Для нас же першість пекторалі обу-
мовлена вже тим, що ми впродовж півстоліття
маємо можливість на власні очі насолоджува-
тися цим чудовим шедевром.
літерАтУрА
Акимова, Е. А. 2013. Ахилл в греко-варвар-
ской торевтике Северного Причерноморья. в:
вахтина, М. ю. (ред.). Боспорский феномен. Греки
и варвары на Евразийском перекрёстке. Санкт-Пе-
тербург: Нестор-История, с. 606-613.
Алексеев, А. ю. 2003. хронография Европейской
скифии VII—IV веков до н. э. Санкт-Петербург: Го-
сударственный Эрмитаж.
Алексеев, А. ю. 2012. Золото скифских царей из
собрания Эрмитажа. Санкт-Петербург: Государс-
твенный Эрмитаж.
Алексеев, А. ю., Мурзин, в. ю., Ролле, Р. 1991.
Чертомлык. скифский царский курган IV в. до н. э.
Киев: Наукова думка.
Артамонов, М. И. 1966. сокровища скифских кур-
ганов в собрании Государственного Эрмитажа.
Прага: Артия; Ленинград: Советский художник.
бабенко, Л. І. 2013. До семантики центральної
сцени пекторалі з Товстої Могили. Древности, 12,
с. 111-122.
бабенко, Л. И. 2017a. Два монетных сюжета на
изделиях греко-скифской торевтики. Археологія і
давня історія України, 2, с. 30-39.
бабенко, Л. И. 2017b. Шарнирные петли пек-
торали из Толстой Могилы. в: Клочко, Л. С.,
Полідович, ю. б. (ред.). Музейні читання. Ма-
теріали наукової конференції «Ювелірне мистец-
тво — погляд крізь віки». Київ, Музей історичних
коштовностей України, 21—22 листопада 2016 р.
Київ: Фенікс, с. 37-47.
бабенко, Л. И. 2018. Коллекция Александрополь-
ского кургана в собрании Харьковского историчес-
кого музея имени Н. Ф. Сумцова. в: Полин, С. в.,
Алексеев, А. ю. 2018. скифский царский Александ-
ропольский курган IV в. до н. э. в Нижнем Поднепро-
вье. Киев; берлин: О. Филюк, с. 591-626.
бабенко, Л. И. 2019. военная тематика пектора-
ли из Толстой Могилы. Stratum plus, 3, с. 261-284.
бабенко, Л. И. 2020. восточнобалканские корни
пекторали из Толстой Могилы. Дриновський збір-
ник, XIII, с. 45-52.
безсонова, С. С. 1977. Образ собако-птаха у
мистецтвi Пiвнічного Причорномор’я скіфської епо-
хи. Археологiя, 23, с. 11-24.
величко, Е. А., Полидович, ю. б. 2018. золотые
находки из «Никопольских курганов» в коллекции
б. И. и в. Н. Ханенко. Археологія і давня історія Ук-
раїни, 2, с. 138-154.
венедиков, И., Герасимов, Т. 1973. Тракийското
изкуство. София: български художник.
вертієнко, Г. в. 2015. Іконографія скіфської есха-
тології. Київ: Інститут сходознавства ім. А. ю. Крим-
ського НАН України; О. Філюк.
виноградов, ю. А. 2007. Большой лекиф Ксено-
фанта. Санкт-Петербург: Государственный Эрми-
таж.
Гаврилюк, Н. А. 2016. Пектораль из Толстой Мо-
гилы как источник для изучения экономики Степ-
ной Скифии. Историография вопроса. Археологія і
давня історія України, 2, с. 284-291.
Гаврилюк, Н. А., Тимченко, Н. П. 2015. Пекто-
раль из Толстой Могилы как объект и средство не-
вербальной коммуникации. Труды Государственно-
го Эрмитажа, LXXVII, с. 97-126.
Галанина, Л. К. 1977. скифские древности Под-
непровья. (Эрмитажная коллекция Н. Е. Бранден-
бурга). Свод археологических источников, Д 1—33.
Москва: Наука.
43ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Бабенко, Л. І. Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму
Даниленко, в. Н. 1975. Исторические сюжеты
некоторых шедевров эллино-скифской торевтики.
в: 150 лет Одесскому археологическому музею АН
УссР. Киев: Наукова думка, с. 88-89.
Древности… 1866. Древности Геродотовой ски-
фии. сборник описаний археологических раскопок
и находок в Черноморских степях. I. Санкт-Петер-
бург.
Калашник, ю. П. 2014. Греческое золото в собра-
нии Эрмитажа: Памятники античного ювелирно-
го искусства из северного Причерноморья. Санкт-
Петербург: Государственный Эрмитаж.
Кисель, в. А. 2003. Шедевры ювелиров Древнего
Востока из скифских курганов. Санкт-Петербург:
Петербургское востоковедение.
Лазаренко, в. Г. 2017. Ахилл в Северном При-
черноморье и его связь с киммерийцами, скифами и
мирмидонцами. Миф или историческая реальность?
Емінак, 3 (3), с. 5-22.
Лазаренко, в. Г. 2018. Ахилл — бог северного
Причерноморья. Ижевск: Шелест.
Лазаренко, в. Г. 2019. К вопросу об адекватной ве-
рификации сюжетов, связываемых с образом Ахил-
ла на античных артефактах Северного Причерномо-
рья, и истоках почитания Ахилла в скифской бреде.
Боспорские исследования, ХLI, с. 16-62.
Лазаренко, в. Г. 2020. Символические изображе-
ния на торевтике и глиптике античного Северного
Причерноморья, связываемые c образом Ахилла.
Боспорские исследования, ХLII, с. 3-41.
Лелеков, Л. А., Раевский, Д. С. 1988. Инокуль-
турный миф в греческой изобразительной традиции.
«Випперевские чтения 1985»: Материалы научной
конференции, XVIII, I: жизнь мифа в античности,
с. 215-226.
Манцевич, А. П. 1975. Изображения «скифов» в
ювелирном искусстве античной эпохи. Archeologia,
26, c. 1-45.
Манцевич, А. П. 1976. чертомлыкская ваза и пек-
тораль из Толстой Могилы. Pulpudeva, I, с. 83-98.
Манцевич, А. П. 1980. золотой нагрудник из Тол-
стой Могилы. Thracia Serdicae, V, с. 97-120.
Мелюкова, А. И. 1979. скифия и фракийский
мир. Москва: Наука.
Мелюкова, А. И. 1981. Краснокутский курган.
Москва: Наука.
Михайлин, в. ю. 2005. Тропа звериных слов: Про-
странственно-ориентированные культурные коды
в индоевропейской традиции. Москва: Новое лите-
ратурное обозрение.
Мозолевський, б. М. 1979. Товста Могила. Київ:
Наукова думка.
Мозолевский, б. Н., Полин, С. в. 2005. Курганы
скифского Герроса IV в. до н. э. (Бабина, Водяна и
соболева могилы). Киев: Стилос.
Мошинский, А. П. 2002. Пектораль из Толстой
Могилы как символ царской власти. Донская архе-
ология, 1—2, с. 84-88.
Носков, Н. М. 1973. Основы этологии. Горький:
волго-вятское книжное издательство.
Онайко, Н. А. 1982. О новых публикациях анти-
чной торевтики из скифских курганов Поднепровья.
советская археология, 4, с. 248-260.
Островерхов, А. С., Охотников, С. б. 1989. О не-
которых мотивах звериного стиля на памятниках из
собрания Одесского археологического музея. Вест-
ник древней истории, 2, с. 50-67.
Охотников, С. б., Островерхов, А. С. 1993. свя-
тилище Ахилла на острове Левке (Змеином). Киев:
Наукова думка.
Погребова, М. Н., Раевский, Д. С. 1992. Ранние
скифы и Древний Восток: к истории становления
скифской культуры. Москва: Наука.
Полидович, ю. б. 2006. Пектораль — символ жиз-
ни и смерти. журнал о металле, 3—4, с. 82-85.
Полидович, ю. б. 2020. Иранская мифологема
царской власти и пектораль из Толстой Могилы. Ар-
хеологія і давня історія України, 3, с. 135-149.
Полідович, ю. б. (ред.). 2021. симфонія пекто-
ралі. Київ: Мистецтво.
Полин, С. в. 2014. скифский Золотобалковский
курганный могильник V—IV вв. до н. э. на херсон-
щине. Киев: О. Филюк.
Полин, С. в. 2016. Александропольский дракон.
в: Маріна, з. П. (ред.). Археологія та етнологія пів-
дня східної Європи. Дніпропетровськ: Ліра, с. 278-
287.
Полин, С. в., Алексеев, А. ю. 2018. скифский
царский Александропольский курган IV в. до н. э. в
Нижнем Поднепровье. Киев; берлин: О. Филюк.
Раевский, Д. С. 1980. Эллинские боги в Скифии?
(К семантической характеристике греко-скифского
искусства). Вестник древней истории, 1, с. 49-71.
Раевский, Д. С. 1985. Модель мира скифской
культуры. Проблемы мировоззрения ираноязычных
народов евразийских степей I тысячелетия до н. э.
Москва: Наука.
Рудольф, в. 1993. большая пектораль из Толстой
Могилы: работа «чертомлыцкого мастера» и его шко-
лы. Археологические вести, 2, с. 85-90.
Русяева, А. С. 1975. вопросы развития куль-
та Ахилла в Северном Причерноморье. в:
Тереножкин, А. И. (ред.). скифский мир. Киев: Нау-
кова думка, с. 174-185.
Савостина, Е. А. 2016. К проблеме атрибуции пек-
торали из кургана Толстая Могила. Артикульт-21,
1, с. 85, 86.
Савостина, Е. А. 2019. Несколько заметок о пек-
торали из кургана Толстая Могила: вопросы атри-
буции и культурной принадлежности. Боспорские
исследования, XXXIX, с. 58-88.
Снытко, И. А. 2009. О культе Ахилла в Нижнем
Побужье в античную епоху. в: зуев, в. ю. (ред.).
Боспорский феномен. Искусство на периферии ан-
тичного мира. Санкт-Петербург: Нестор-История,
с. 365-371.
Соколов, Г. И. 1968. Акрополь в Афинах. Москва:
Просвещение.
Тереножкин, А. И., Мозолевский, б. Н. 1988. Ме-
литопольский курган. Киев: Наукова думка.
Топоров, в. Н. 1990. Об архаичном слое в образе
Ахилла (проблема реконструкции элементов про-
тотекста). в: Данилова, И. Е. (ред.). Образ-смысл в
античной культуре. Москва: ГМИИ им. А. С. Пуш-
кина, с. 64-95.
Трейстер, М. ю. 2009. Серебряные сосуды из тай-
ника чмыревой Могилы. Древности Боспора, 13,
с. 414-460.
Трейстер, М. ю. 2010. ювелирное дело и торевти-
ка. в: бонгард-Левин, Г. М., Кузнецов, в. Д. (ред.).
Античное наследие Кубани в трех томах. 2. Моск-
ва: Наука, с. 534-597.
Уильямс, Д., Огден, Д. 1995. Греческое золото.
Ювелирное искусство классической эпохи. V—IV ве-
ка до н. э. Санкт-Петербург: Славия.
Фармаковский, б. в. 1911. золотые обивки налу-
чий из Ильинецкого и чертомлыкского курганов. в:
сборник археологических статей, поднесенный гра-
фу А. А. Бобринскому. Санкт-Петербург: в. Ф. Кир-
шбаум, с. 45—118.
44 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
статті
Ханенко, б. И., Ханенко, в. Н. 1907. Древности
Приднепровья. VI. Киев.
черненко, Е. в. 1981. скифские лучники. Киев:
Наукова думка.
чугунов, К. в. 2014. Азиатские пекторали ран-
нескифского времени. в: Ладога в контексте исто-
рии и археологии северной Евразии. Санкт-Петер-
бург: Нестор-История, с. 59-70.
Шауб, И. ю. 2007. Миф, культ, ритуал в север-
ном Причерноморье (VII—IV вв. до н. э.). Санкт-Пе-
тербург: СПбГУ.
Шрамко, б. А. 1983. К вопросу о некоторых источ-
никах изучения скифского ремесла. Вестник хГУ,
238, с. 119-125.
Яйленко, в. П. 2013. Скифский Ахилл в Северном
Причерноморье VIII—V вв. до н. э. и его индоарийс-
кие истоки. Древности Боспора, 17, с. 374-404.
Яценко, И. в. 1977. Искусство эпохи раннего же-
леза. в: Перепелкина, Г. П. (ред.). Произведения
искусства в новых находках советских археологов.
Москва: Искусство, с. 43-104.
Φάκλαρησ, Π. Β. 1991. Περιτραχήλιον. Αρχαιλογικό
Δελτίο, 40, σ. 1-16.
Andronikos, M. 1984. Vergina: the royal tombs and
the ancient city. Athenon: Ekdotike Athenon.
Archibald, Z. H. 1985. The Gold Pectoral from Ver-
gina and its Connections. Oxford Journal of Archaeol-
ogy, 4, p. 165-185.
Boardman, J. 1994. The diffusion of classical art in
antiquity. London: Thames and Hudson.
Brentjes, B. 1994. Das Pektorale aus der Tolstaja
Mogila und altkleinasiatische Beziehungen. Altorien-
talische Forschungen, 21, 1, S. 176-180.
CNG-Ancient Greek, Roman, British Coins 2021.
Режим доступу: https://www.cngcoins.com/ (Дата
звернення 13.05.2021).
Dally, O. 2007. Skythische und graeco-skythische
bildelemente im Nördlichen Schwarzmeerraum. In:
Parzinger, H. (ed.). Im Zeichen des goldenen Greifen.
Königsgräber der Skythen. München; Berlin; London;
New York: Prestel, S. 291-298.
Fornasier, J. 1997. Das Pektorale aus der Tolstaja
Mogila Vergleichende Untersuchungen zur Form und
Funktion. In: Stähler, K. (ed.). Zur graeco-skythische
Kunst. Archlologisches Kolloquium Münster. Münster:
Ugarit, S. 119-146.
Gebauer, J. 1997. Rankengedanken — zum Pekto-
rale aus der Tolstaja Mogila. In: Stähler, K. (ed.). Zur
graeco-skythische Kunst. Archlologisches Kolloquium
Münster. Münster: Ugarit, S. 147-160.
Ghirshman, R. 1964. Iran — Protoiranier, Meder,
Achämeniden. München: C. H. Beck.
Grammenos, D. B. 2004. The Archaeological Mu-
seum of Thessaloniki. Athens: John S. Latsis Public
Benefit Foundation.
Helwing, B. 2008. Der Fund von Ziwiyen. In:
Parzinger, H. (ed.). Im Zeichen des Goldenen Greifen.
Königsgräber der Skyten. München; Berlin; London;
New York: Prestel, S. 228-235.
Jacobson, E. 1995. The Art of the Scythians: the in-
terpenetration of cultures at the edge of the Hellenic
world. Leiden; New York: Brill.
Kellner, H.-J. 1977. Pectorale aus Urartu. Belleten,
41, S. 481-493.
Kurochkin, G. N. 1993. Archaeological search for
the Near Eastern Aryans and the royal cemetery of
Marlik in northern Iran. Academiae Scientiarum Fen-
nicae. Series B, 271 (1), p. 389-395.
Merhav, R. 1991. Some Observations on Pectorals
and Medallions. In: Merhav, R. (ed.). Urartu. A Met-
alworking Center in the first Millennium BCE. Jerusa-
lem: Israel Museum, p. 171-176.
Metzler, D. 1997. Die politisch-religiose Bedeutung
des Vlieses auf dem skythischen Pektorale aus der
Tolstaja Mogila. In: Stähler, K. (ed.). Zur graeco-sky-
thische Kunst. Archlologisches Kolloquium Münster.
Münster: Ugarit, S. 177-196.
Pediments of the Parthenon… 2021. Режим доступу:
https://en.wikipedia.org/wiki/Pediments_of_the_Par-
thenon (Дата звернення 13.05.2021).
Pfrommer, M. 1982. Grossgriechischer und mittel-
italischer Einfluss in der Rankenornamentik frühhel-
lenistischer Zeit. Jahrbuch des Deutschen Archäolo-
gischen Instituts, 97. S. 119-190.
Plant, R. 1979. Greek Coin Types and Their Identifi-
cation. London: Seaby.
Treister, M. 2005. Masters and Workshops of the
Jewellery and Toreutics from Fourth-Century Scythi-
an Burial-Mounds. In: Braund, D. (ed.). Scythians and
Greeks. Cultural Interactions in Scythia, Athens and the
Early Roman Empire (sixth century BC — first century
AD). Exeter: University of Exeter, p. 56-63, 190-194.
Schiltz, V. (ed.) 2001. L’or des Amazones: peuples
nomades entre Asie et Europe VIe siиcle av. J.-C. —
IVe siиcle apr. J.-C. Musée Cernuschi, musée des arts
de l’Asie de la Ville de Paris, 16 mars — 15 juillet 2001.
Paris: Paris Musées.
Schwarzmaier, A. 1996. Die Gräber in der Großen
Blisniza und ihre Datierung. Jahrbuch des Deutschen
Archäologischen Instituts, 111, S. 105-137.
Shield of Achilles… 2021. Режим доступу: ht-
tps://en.wikipedia.org/wiki/Shield_of_Achilles (Дата
звернення 13.05.2021).
rEFErEnCEs
Akimova, E. A. 2013. Akhill v greko-varvarskoi torevtike
Severnogo Prichernomoria. In: Vakhtina, M. Iu. (ed.). Bospor-
skii fenomen. Greki i varvary na Evraziiskom perekrestke.
Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriia, s. 606-613.
Alekseev, A. Iu. 2003. Khronografiia Evropeiskoi Skifii
VII—IV vekov do n. e. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Er-
mitazh.
Alekseev, A. Iu. 2012. Zoloto skifskikh tsarei iz sobraniia
Ermitazha. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Ermitazh.
Alekseev, A. Iu., Murzin, V. Iu., Rolle, R. 1991. Chertomlyk.
Skifskii tsarskii kurgan IV v. do n. e. Kiev: Naukova dumka.
Artamonov, M. I. 1966. Sokrovishcha skifskikh kurganov v
sobranii Gosudarstvennogo Ermitazha. Praga: Artiia; Lenin-
grad: Sovetskii khudozhnik.
Babenko, L. I. 2013. Do semantyky tsentralnoi stseny
pektorali z Tovstoi Mohyly. Drevnosty, 12, s. 111-122.
Babenko, L. I. 2017a. Dva monetnykh siuzheta na izdeli-
iakh greko-skifskoi torevtiki. Arkheolohiia i davnia istoriia
Ukrainy, 2, s. 30-39.
Babenko, L. I. 2017b. Sharnirnye petli pektorali iz Tolstoi
Mogily. In: Klochko, L. S., Polidovych, Yu. B. (eds.). Muzeini
chytannia. Materialy naukovoi konferentsii «Iuvelirne mys-
tetstvo — pohliad kriz viky». Kyiv, Muzei istorychnykh ko-
shtovnostei Ukrainy, 21—22 lystopada 2016 r. Kyiv: Feniks,
s. 37-47.
Babenko, L. I. 2018. Kollektsiia Aleksandropolskogo kur-
gana v sobranii Kharkovskogo istoricheskogo muzeia imeni
N. F. Sumtsova. In: Polin, S. V., Alekseev, A. Iu. 2018. Skif-
skii tsarskii Aleksandropolskii kurgan IV v. do n. e. v Nizh-
nem Podneprove. Kiev; Berlin: O. Filiuk, s. 591-626.
Babenko, L. I. 2019. Voennaia tematika pektorali iz Tol-
stoi Mogily. Stratum plus, 3, s. 261-284.
Babenko, L. I. 2020. Vostochnobalkanskie korni pektorali
iz Tolstoi Mogily. Drynovskyi zbirnyk, XIII, s. 45-52.
Bezsonova, S. S. 1977. Obraz sobako-ptakha u mystetstvi
Pivnichnoho Prychornomor’ia skifskoi epokhy. Arkheolohiia,
23, s. 11-24.
45ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Бабенко, Л. І. Пектораль з Товстої Могили як ремінісценція щита Ахілла: в пошуках витоків задуму
Velichko, E. A., Polidovich, Iu. B. 2018. Zolotye nakhodki iz
«Nikopolskikh kurganov» v kollektsii B. I. i V. N. Khanenko.
Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2, s. 138-154.
Venedikov, I., Gerasimov, T. 1973. Trakiiskoto izkustvo.
Sofiia: Bielgarski khudozhnik.
Vertiienko, H. V. 2015. Ikonohrafiia skifskoi eskhatolohii.
Kyiv: Instytut skhodoznavstva im. A. Yu. Krymskoho NAN
Ukrainy; O. Filiuk.
Vinogradov, Iu. A. 2007. Bolshoi lekif Ksenofanta. Sankt-
Peterburg: Gosudarstvennyi Ermitazh.
Gavriliuk, N. A. 2016. Pektoral iz Tolstoi Mogily kak istoch-
nik dlia izucheniia ekonomiki Stepnoi Skifii. Istoriografiia vop-
rosa. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2, s. 284-291.
Gavriliuk, N. A., Timchenko, N. P. 2015. Pektoral iz Tol-
stoi Mogily kak obieekt i sredstvo neverbalnoi kommunikat-
sii. Trudy Gosudarstvennogo Ermitazha, LXXVII, s. 97-126.
Galanina, L. K. 1977. Skifskie drevnosti Podneprovia. (Er-
mitazhnaia kollektsiia N. E. Brandenburga). Svod arkheolog-
icheskikh istochnikov, D 1—33. Moskva: Nauka.
Danilenko, V. N. 1975. Istoricheskie siuzhety nekotorykh
shedevrov ellino-skifskoi torevtiki. In: 150 let Odesskomu
arkheologicheskomu muzeiu AN USSR. Kiev: Naukova dum-
ka, s. 88-89.
Drevnosti… 1866. Drevnosti Gerodotovoi Skifii. Sbornik
opisanii arkheologicheskikh raskopok i nakhodok v Cher-
nomorskikh stepiakh. I. Sankt-Peterburg.
Kalashnik, Iu. P. 2014. Grecheskoe zoloto v sobranii Er-
mitazha: Pamiatniki antichnogo iuvelirnogo iskusstva iz Sev-
ernogo Prichernomoria. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi
Ermitazh.
Kisel, V. A. 2003. Shedevry iuvelirov Drevnego Vostoka iz
skifskikh kurganov. Sankt-Peterburg: Peterburgskoe vostoko-
vedenie.
Lazarenko, V. G. 2017. Akhill v Severnom Prichernomore
i ego sviaz s kimmeriitsami, skifami i mirmidontsami. Mif ili
istoricheskaia realnost? Eminak, 3 (3), s. 5-22.
Lazarenko, V. G. 2018. Akhill — bog Severnogo Pricherno-
moria. Izhevsk: Shelest.
Lazarenko, V. G. 2019. K voprosu ob adekvatnoi veri-
fikatsii siuzhetov, sviazyvaemykh s obrazom Akhilla na an-
tichnykh artefaktakh Severnogo Prichernomoria, i istokakh
pochitaniia Akhilla v skifskoi brede. Bosporskie issledovaniia,
XLI, s. 16-62.
Lazarenko, V. G. 2020. Simvolicheskie izobrazheniia na
torevtike i gliptike antichnogo Severnogo Prichernomoria,
sviazyvaemye s obrazom Akhilla. Bosporskie issledovaniia,
XLII, s. 3-41.
Lelekov, L. A., Raevskii, D. S. 1988. Inokulturnyi mif v
grecheskoi izobrazitelnoi traditsii. «Vipperevskie chteniia
1985»: Materialy nauchnoi konferentsii, XVIII, I: Zhizn mifa
v antichnosti, s. 215-226.
Mantsevich, A. P. 1975. Izobrazheniia «skifov» v iuvelir-
nom iskusstve antichnoi epokhi. Archeologia, 26, s. 1-45.
Mantsevich, A. P. 1976. Chertomlykskaia vaza i pektoral
iz Tolstoi Mogily. Pulpudeva, I, s. 83-98.
Mantsevich, A. P. 1980. Zolotoi nagrudnik iz Tolstoi Mogi-
ly. Thracia Serdicae, V, s. 97-120.
Meliukova, A. I. 1979. Skifiia i frakiiskii mir. Moskva:
Nauka.
Meliukova, A. I. 1981. Krasnokutskii kurgan. Moskva:
Nauka.
Mikhailin, V. Iu. 2005. Tropa zverinykh slov: Prostranst-
venno-orientirovannye kulturnye kody v indoevropeiskoi tra-
ditsii. Moskva: Novoe literaturnoe obozrenie.
Mozolevskyi, B. M. 1979. Tovsta Mohyla. Kyiv: Naukova
dumka.
Mozolevskii, B. N., Polin, S. V. 2005. Kurgany skifskogo
Gerrosa IV v. do n. e. (Babina, Vodiana i Soboleva mogily).
Kiev: Stilos.
Moshinskii, A. P. 2002. Pektoral iz Tolstoi Mogily kak sim-
vol tsarskoi vlasti. Donskaia arkheologiia, 1—2, s. 84-88.
Noskov, N. M. 1973. Osnovy etologii. Gorkii: Volgo-viat-
skoe knizhnoe izdatelstvo.
Onaiko, N. A. 1982. O novykh publikatsiiakh antichnoi
torevtiki iz skifskikh kurganov Podneprovia. Sovetskaia
arkheologiia, 4, s. 248-260.
Ostroverkhov, A. S., Okhotnikov, S. B. 1989. O nekoto-
rykh motivakh zverinogo stilia na pamiatnikakh iz sobraniia
Odesskogo arkheologicheskogo muzeia. Vestnik drevnei is-
torii, 2, s. 50-67.
Okhotnikov, S. B., Ostroverkhov, A. S. 1993. Sviatilishche
Akhilla na ostrove Levke (Zmeinom). Kiev: Naukova dumka.
Pogrebova, M. N., Raevskii, D. S. 1992. Rannie skify i
Drevnii Vostok: k istorii stanovleniia skifskoi kultury. Moskva:
Nauka.
Polidovich, Iu. B. 2006. Pektoral — simvol zhizni i smerti.
Zhurnal o metalle, 3—4, s. 82-85.
Polidovich, Iu. B. 2020. Iranskaia mifologema tsarskoi
vlasti i pektoral iz Tolstoi Mogily. Arkheolohiia i davnia is-
toriia Ukrainy, 3, s. 135-149.
Polidovych, Yu. B. (ed.). 2021. Symfoniia pektorali. Kyiv:
Mystetstvo.
Polin, S. V. 2014. Skifskii Zolotobalkovskii kurgannyi
mogilnik V—IV vv. do n. e. na Khersonshchine. Kiev: O. Fil-
iuk.
Polin, S. V. 2016. Aleksandropolskii drakon. In: Marina,
Z. P. (ed.). Arkheolohiia ta etnolohiia pivdnia Skhidnoi Yev-
ropy. Dnipropetrovsk: Lira, s. 278-287.
Polin, S. V., Alekseev, A. Iu. 2018. Skifskii tsarskii Ale-
ksandropolskii kurgan IV v. do n. e. v Nizhnem Podneprove.
Kiev; Berlin: O. Filiuk.
Raevskii, D. S. 1980. Ellinskie bogi v Skifii? (K seman-
ticheskoi kharakteristike greko-skifskogo iskusstva). Vestnik
drevnei istorii, 1, s. 49-71.
Raevskii, D. S. 1985. Model mira skifskoi kultury. Prob-
lemy mirovozzreniia iranoiazychnykh narodov evraziiskikh
stepei I tysiacheletiia do n. e. Moskva: Nauka.
Rudolf, V. 1993. Bolshaia pektoral iz Tolstoi Mogily: rabota
«chertomlytskogo mastera» i ego shkoly. Arkheologicheskie
vesti, 2, s. 85-90.
Rusiaeva, A. S. 1975. Voprosy razvitiia kulta Akhilla v
Severnom Prichernomore. In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Skifskii
mir. Kiev: Naukova dumka, s. 174-185.
Savostina, E. A. 2016. K probleme atributsii pektorali iz
kurgana Tolstaia Mogila. Artikult-21, 1, s. 85, 86.
Savostina, E. A. 2019. Neskolko zametok o pektorali iz
kurgana Tolstaia Mogila: voprosy atributsii i kulturnoi pri-
nadlezhnosti. Bosporskie issledovaniia, XXXIX, s. 58-88.
Snytko, I. A. 2009. O kulte Akhilla v Nizhnem Pobuzhe v
antichnuiu epokhu. In: Zuev, V. Iu. (ed.). Bosporskii fenomen.
Iskusstvo na periferii antichnogo mira. Sankt-Peterburg: Nes-
tor-Istoriia, s. 365-371.
Sokolov, G. I. 1968. Akropol v Afinakh. Moskva: Prosvesh-
chenie.
Terenozhkin, A. I., Mozolevskii, B. N. 1988. Melitopolskii
kurgan. Kiev: Naukova dumka.
Toporov, V. N. 1990. Ob arkhaichnom sloe v obraze Akhilla
(problema rekonstruktsii elementov prototeksta). In: Danilo-
va, I. E. (ed.). Obraz-smysl v antichnoi kulture. Moskva: GMII
im. A. S. Pushkina, s. 64-95.
Treister, M. Iu. 2009. Serebrianye sosudy iz tainika
Chmyrevoi Mogily. Drevnosti Bospora, 13, s. 414-460.
Treister, M. Iu. 2010. Iuvelirnoe delo i torevtika. In: Bon-
gard-Levin, G. M., Kuznetsov, V. D. (eds.). Antichnoe nasledie
Kubani v trekh tomakh. 2. Moskva: Nauka, s. 534-597.
Uiliams, D., Ogden, D. 1995. Grecheskoe zoloto. Iuvelirnoe
iskusstvo klassicheskoi epokhi. V—IV veka do n. e. Sankt-Pe-
terburg: Slaviia.
Farmakovskii, B. V. 1911. Zolotye obivki naluchii iz Ili-
netskogo i Chertomlykskogo kurganov. In: Sbornik arkheo-
logicheskikh statei, podnesennyi grafu A. A. Bobrinskomu.
Sankt-Peterburg: V. F. Kirshbaum, s. 45—118.
Khanenko, B. I., Khanenko, V. N. 1907. Drevnosti Pridne-
provia. VI. Kiev.
Chernenko, E. V. 1981. Skifskie luchniki. Kiev: Naukova
dumka.
Chugunov, K. V. 2014. Aziatskie pektorali ranneskifskogo
vremeni. In: Ladoga v kontekste istorii i arkheologii severnoi
Evrazii. Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriia, s. 59-70.
Shaub, I. Iu. 2007. Mif, kult, ritual v Severnom Pricher-
nomore (VII—IV vv. do n. e.). Sankt-Peterburg: SPbGU.
Shramko, B. A. 1983. K voprosu o nekotorykh istochnikakh
izucheniia skifskogo remesla. Vestnik KhGU, 238, s. 119-125.
Iailenko, V. P. 2013. Skifskii Akhill v Severnom Pricher-
nomore VIII—V vv. do n. e. i ego indoariiskie istoki. Drevnosti
Bospora, 17, s. 374-404.
46 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
статті
Iatsenko, I. V. 1977. Iskusstvo epokhi rannego zheleza. In:
Perepelkina, G. P. (ed.). Proizvedeniia iskusstva v novykh na-
khodkakh sovetskikh arkheologov. Moskva: Iskusstvo, s. 43-104.
Φάκλαρησ, Π. Β. 1991. Περιτραχήλιον. Αρχαιλογικό Δελτίο,
40, σ. 1-16.
Andronikos, M. 1984. Vergina: the royal tombs and the an-
cient city. Athenon: Ekdotike Athenon.
Archibald, Z. H. 1985. The Gold Pectoral from Vergina and
its Connections. Oxford Journal of Archaeology, 4, p. 165-185.
Boardman, J. 1994. The diffusion of classical art in antiq-
uity. London: Thames and Hudson.
Brentjes, B. 1994. Das Pektorale aus der Tolstaja Mogila
und altkleinasiatische Beziehungen. Altorientalische Forsc-
hungen, 21, 1, S. 176-180.
CNG-Ancient Greek, Roman, British Coins 2021. Rezhym
dostupu: https://www.cngcoins.com/ (Data zvernennia
13.05.2021).
Dally, O. 2007. Skythische und graeco-skythische bildele-
mente im Nördlichen Schwarzmeerraum. In: Parzinger, H.
(ed.). Im Zeichen des goldenen Greifen. Königsgräber der Sky-
then. München; Berlin; London; New York: Prestel, S. 291-
298.
Fornasier, J. 1997. Das Pektorale aus der Tolstaja Mogila
Vergleichende Untersuchungen zur Form und Funktion. In:
Stähler, K. (ed.). Zur graeco-skythische Kunst. Archlologisches
Kolloquium Münster. Münster: Ugarit, S. 119-146.
Gebauer, J. 1997. Rankengedanken — zum Pektorale
aus der Tolstaja Mogila. In: Stähler, K. (ed.). Zur graeco-sky-
thische Kunst. Archlologisches Kolloquium Münster. Münster:
Ugarit, S. 147-160.
Ghirshman, R. 1964. Iran — Protoiranier, Meder, Achäme-
niden. München: C. H. Beck.
Grammenos, D. B. 2004. The Archaeological Museum of
Thessaloniki. Athens: John S. Latsis Public Benefit Founda-
tion.
Helwing, B. 2008. Der Fund von Ziwiyen. In: Parzinger, H.
(ed.). Im Zeichen des Goldenen Greifen. Königsgräber der
Skyten. München; Berlin; London; New York: Prestel, S. 228-
235.
Jacobson, E. 1995. The Art of the Scythians: the interpen-
etration of cultures at the edge of the Hellenic world. Leiden;
New York: Brill.
Kellner, H.-J. 1977. Pectorale aus Urartu. Belleten, 41,
S. 481-493.
Kurochkin, G. N. 1993. Archaeological search for the Near
Eastern Aryans and the royal cemetery of Marlik in north-
ern Iran. Academiae Scientiarum Fennicae. Series B, 271 (1),
p. 389-395.
Merhav, R. 1991. Some Observations on Pectorals and Me-
dallions. In: Merhav, R. (ed.). Urartu. A Metalworking Cent-
er in the first Millennium BCE. Jerusalem: Israel Museum,
p. 171-176.
Metzler, D. 1997. Die politisch-religiose Bedeutung des
Vlieses auf dem skythischen Pektorale aus der Tolstaja Mogi-
la. In: Stähler, K. (ed.). Zur graeco-skythische Kunst. Archlolo-
gisches Kolloquium Münster. Münster: Ugarit, S. 177-196.
Pediments of the Parthenon… 2021. Rezhym dostupu:
https://en.wikipedia.org/wiki/Pediments_of_the_Parthenon
(Data zvernennia 13.05.2021).
Pfrommer, M. 1982. Grossgriechischer und mittelitalischer
Einfluss in der Rankenornamentik frühhellenistischer Zeit.
Jahrbuch des Deutschen Archäologischen Instituts, 97. S. 119-
190.
Plant, R. 1979. Greek Coin Types and Their Identification.
London: Seaby.
Treister, M. 2005. Masters and Workshops of the Jewel-
lery and Toreutics from Fourth-Century Scythian Burial-
Mounds. In: Braund, D. (ed.). Scythians and Greeks. Cultural
Interactions in Scythia, Athens and the Early Roman Empire
(sixth century BC — first century AD). Exeter: University of
Exeter, p. 56-63, 190-194.
Schiltz, V. (ed.) 2001. L’or des Amazones: peuples nomades
entre Asie et Europe VIe siиcle av. J.-C. — IVe siиcle apr. J.-C.
Musée Cernuschi, musée des arts de l’Asie de la Ville de Paris,
16 mars — 15 juillet 2001. Paris: Paris Musées.
Schwarzmaier, A. 1996. Die Gräber in der Großen Blisniza
und ihre Datierung. Jahrbuch des Deutschen Archäologischen
Instituts, 111, S. 105-137.
Shield of Achilles… 2021. Rezhym dostupu: https://
en.wikipedia.org/wiki/Shield_of_Achilles (Data zvernennia
13.05.2021).
L. I. Babenko
PECTORAL FROM TOVSTA MOHYLA
AS A REMINISCENCE OF THE
SHIELD OF ACHILLES: SEARCHING
THE ORIGIN OF IDEA
Pectorals in form of breast decoration of a moon-
like shape were not peculiar for the Scythian culture.
Many ideas on manufacturing the pectoral, which was
found by B. Mozolevsky in 1971 during the Tovsta
Mohyla excavations, were borrowed by the craftsman
from the other culture environment. By the opinion of
many researchers, the influence of different traditions
of the ancient Greek art is easy-to-see in the pectoral’s
composition. Besides, it is inheriting in frieze forming
similarelly to sculptural compositions fronton of the
Parthenon, borrowing motives of floral ornaments, coin
plots etc.
But the creative work of the author of pectoral could
have been influenced not only by decorative art but
the literary monument too. To the latter the Homer’s
«Iliad» can be named, especially its 18th playsong,
which describes Hephaestus manufacturing the Shield
of Achilles. It is interesting that the Pectoral from
Tovsta Mohyla was compared with the Shield of Achil-
les by many researchers (I. V. Yatsenko, L. A. Lelekov
and D. S. Rayevsky, V. Y. Mukhaylin). As at its core
both Shield of Achilles and the pectoral are pieces of
art of high artistic merit, which represent world cos-
mologic pictures with the help of the opposite action
areas made with high relief figures. The breast collars,
which are widely known by the findings of Thrace and
Macedonia, could lead to generation of ideas that in-
fluenced the pectoral’s invention. Such breast collars
actually were small hanging shields, which protected
in battle the warrior’s weakest spot. By their form and
functions they are close to peltes — light skin shields
of a moon-like shape. Such peltes were not only well
known by toreuts who worked on the Scythians’ orders,
but also were recreated by them in battle-pieces on the
comb from Soloha and on the calathus from Vylyka
Blysnytsya.
So it can be considered that the pectoral’s concep-
tion was based on the different but connected ideas,
borrowed by the craftsman from the military sphere.
As a result of the composed transformation of the asso-
ciation chain the Shield of Achilles — Peltes shield —
breast collars (or vise versa) and synthesis of several
ideas, there was formed a general vision of the pectoral
with the corresponding shape, composition structure
and separate ornamental patterns.
Keywords: Scythians, Toreutics, Pectoral from
Tovsta Mohyla, Iliad, Shield of Achilles, Pelte.
Одержано 25.05.2021
БАБенко леонід іванович, старший науковий
співробітник, Харківський історичний музей імені
М.Ф. Сумцова, Харків, Україна.
babEnko Leonid, Senior Researcher, M. F. Sumtsov
Kharkiv Historical Museum, Kharkiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0002-5498-9278, e-mail: babenkolnd@
gmail.com.
|