Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї
Стаття присвячена райковецькій культурі в Середньому Подніпров’ї. Враховуючи досягнення вітчизняної археології у розвитку питання, визначено основні проблеми та можливі шляхи їх вирішення. Розглянуто ґенезис, хронологію й особливості розвитку матеріальної культури райковецьких пам’яток VIII—IX ст...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Datum: | 2021 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2021
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187518 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї / Д.Г. Дяченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 155-168. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187518 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Дяченко, Д.Г. 2023-01-03T13:49:08Z 2023-01-03T13:49:08Z 2021 Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї / Д.Г. Дяченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 155-168. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.03.09 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187518 904’13(282.247.32-197.4)”653” Стаття присвячена райковецькій культурі в Середньому Подніпров’ї. Враховуючи досягнення вітчизняної археології у розвитку питання, визначено основні проблеми та можливі шляхи їх вирішення. Розглянуто ґенезис, хронологію й особливості розвитку матеріальної культури райковецьких пам’яток VIII—IX ст. правобережної частини долини Дніпра. The paper is devoted to the Raiky culture in the Middle Dnieper. It reveals major issues of the phenomenon of Raiky culture and their possible solutions considering the achievements of Ukrainian archeologists in this field. The genesis, chronology and features of the development of material culture of the Raiky sites in the 8th—9th centuries of the right-bank of the Dnieper are analyzed. In general the existence of the Raiky culture in the Middle Dnieper region can be described as follows. It was formed in first half of the 8th century in the Tiasmyn basin. The first wheel-made pottery has begun to manufacture quite early, from the mid-8th century (probably at the beginning of the third quarter). At the first stage, the early vessels have imitated the hand-made Raiky forms as well as the Saltovo- Mayaki imported vessels. Significant development of the material culture occurs during the second half of the 8th century. At the same time, the movement of the people of Raiky culture and the population of the sites of Sаkhnivka type has begun in the northern direction which was marked by the appearance of the Kaniv settlement, Monastyrok, and possibly Buchak. This stage is characterized by the syncretism both in the ceramic complex and in the features of design of the heating structures. Numerous influences of the people of Volyntsevo culture (and through them – of Saltovo-Mayaki one) are recorded in the Raiky culture. It is observed not only in direct imports but also in the efforts of the Raiky population to imitate the pottery of Volyntsevo and Saltovo-Mayaki cultures, however, based on their own technological capabilities. The nature of the relationship between the bearers of these cultures is still interesting. The population of Raiky accepts the imported items of Saltovo-Mayaki and Volyntsevo cultures, tries to imitate high-quality pottery of them, and even one can see the peaceful coexistence of two cultures in one settlement — Monastyrok, Buchak, Stovpyagy. However, the reverse pulses are absent. There are no tendencies to assimilate each other. Although, given the number and size of the sites, the numerical advantage of the Volyntsevo population in the region seems obvious. There is currently no answer to this question. The first third of the 9th century became the watershed. The destruction of the Bytytsia hill-fort and the charred ruins to which most of the settlements of the Volyntsevo culture has turned, is explained in the literature by the early penetration of Scandinavians into the region or as result of the resettlement of Magyars to the Northern Pontic region. In any case, this led to a change in the ethnic and cultural situation in the Dnieper basin. According to some researchers, the surviving part of the population of Volyntsevo culture migrated to the Oka and Don interfluve. For some time, but not for long, the settlements of Raiky culture remained abandoned. Apparently, after the stabilization of situation, the residents have returned which is reflected by the reconstruction of the Kaniv settlement and Monastyrok; in addition, on the latter the fortifications have been erected. The final stage of the existence of culture is characterized by contacts with the area of the left bank of Dnieper, the influx of the items of the «Danube circle», as well as the rapid development of the forms of early wheel-made pottery. The general profiling of vessels and design of the rim became more complicated, the rich linear-wavy ornament which covers practically all surface of the item became characteristic. This suggests the use of a quick hand wheel which has improved the symmetry of the vessels, as well as permitted to create the larger specimens. The evolution of the early wheel-made ceramic complex took place only by a variety of forms, however, technological indicators (dough composition, firing, density and thickness of vessel walls) indicate the actual invariability and sustainability of the manufacture tradition. The discontinuance of the functioning of the latest Raiky sites (Monastyrok and Kaniv settlements) can be attributed as the consequences of the first stages of consolidation of the Rus people in the Middle Dnieper dating to the late 9th — the turn of the 9th—10th centuries. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Раннє середньовіччя Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї Raiky Culture in the Middle Dnieper Basin Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї |
| spellingShingle |
Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї Дяченко, Д.Г. Раннє середньовіччя |
| title_short |
Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї |
| title_full |
Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї |
| title_fullStr |
Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї |
| title_full_unstemmed |
Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї |
| title_sort |
райковецька культура в середньому подніпров’ї |
| author |
Дяченко, Д.Г. |
| author_facet |
Дяченко, Д.Г. |
| topic |
Раннє середньовіччя |
| topic_facet |
Раннє середньовіччя |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Raiky Culture in the Middle Dnieper Basin |
| description |
Стаття присвячена райковецькій культурі в Середньому Подніпров’ї. Враховуючи досягнення вітчизняної археології у розвитку питання, визначено
основні проблеми та можливі шляхи їх вирішення. Розглянуто ґенезис, хронологію й особливості
розвитку матеріальної культури райковецьких
пам’яток VIII—IX ст. правобережної частини долини Дніпра.
The paper is devoted to the Raiky culture in the
Middle Dnieper. It reveals major issues of the phenomenon
of Raiky culture and their possible solutions
considering the achievements of Ukrainian archeologists
in this field. The genesis, chronology and features
of the development of material culture of the Raiky
sites in the 8th—9th centuries of the right-bank of the
Dnieper are analyzed. In general the existence of the
Raiky culture in the Middle Dnieper region can be described
as follows. It was formed in first half of the 8th
century in the Tiasmyn basin. The first wheel-made
pottery has begun to manufacture quite early, from the
mid-8th century (probably at the beginning of the third
quarter). At the first stage, the early vessels have imitated
the hand-made Raiky forms as well as the Saltovo-
Mayaki imported vessels. Significant development
of the material culture occurs during the second half
of the 8th century. At the same time, the movement of
the people of Raiky culture and the population of the
sites of Sаkhnivka type has begun in the northern direction
which was marked by the appearance of the
Kaniv settlement, Monastyrok, and possibly Buchak.
This stage is characterized by the syncretism both in
the ceramic complex and in the features of design of
the heating structures. Numerous influences of the
people of Volyntsevo culture (and through them – of
Saltovo-Mayaki one) are recorded in the Raiky culture.
It is observed not only in direct imports but also in the
efforts of the Raiky population to imitate the pottery
of Volyntsevo and Saltovo-Mayaki cultures, however,
based on their own technological capabilities.
The nature of the relationship between the bearers
of these cultures is still interesting. The population of
Raiky accepts the imported items of Saltovo-Mayaki
and Volyntsevo cultures, tries to imitate high-quality
pottery of them, and even one can see the peaceful coexistence
of two cultures in one settlement — Monastyrok,
Buchak, Stovpyagy. However, the reverse pulses
are absent. There are no tendencies to assimilate each
other. Although, given the number and size of the sites,
the numerical advantage of the Volyntsevo population
in the region seems obvious. There is currently no answer
to this question.
The first third of the 9th century became the watershed.
The destruction of the Bytytsia hill-fort and
the charred ruins to which most of the settlements of
the Volyntsevo culture has turned, is explained in the
literature by the early penetration of Scandinavians
into the region or as result of the resettlement of Magyars
to the Northern Pontic region. In any case, this
led to a change in the ethnic and cultural situation in
the Dnieper basin. According to some researchers, the
surviving part of the population of Volyntsevo culture
migrated to the Oka and Don interfluve.
For some time, but not for long, the settlements of
Raiky culture remained abandoned. Apparently, after
the stabilization of situation, the residents have returned
which is reflected by the reconstruction of the
Kaniv settlement and Monastyrok; in addition, on the
latter the fortifications have been erected. The final
stage of the existence of culture is characterized by
contacts with the area of the left bank of Dnieper, the
influx of the items of the «Danube circle», as well as the
rapid development of the forms of early wheel-made
pottery. The general profiling of vessels and design of
the rim became more complicated, the rich linear-wavy
ornament which covers practically all surface of the
item became characteristic. This suggests the use of a
quick hand wheel which has improved the symmetry
of the vessels, as well as permitted to create the larger
specimens. The evolution of the early wheel-made ceramic
complex took place only by a variety of forms,
however, technological indicators (dough composition,
firing, density and thickness of vessel walls) indicate
the actual invariability and sustainability of the manufacture
tradition. The discontinuance of the functioning
of the latest Raiky sites (Monastyrok and Kaniv
settlements) can be attributed as the consequences of
the first stages of consolidation of the Rus people in the
Middle Dnieper dating to the late 9th — the turn of the
9th—10th centuries.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187518 |
| citation_txt |
Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї / Д.Г. Дяченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 155-168. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT dâčenkodg raikovecʹkakulʹturavserednʹomupodníproví AT dâčenkodg raikycultureinthemiddlednieperbasin |
| first_indexed |
2025-11-26T03:52:29Z |
| last_indexed |
2025-11-26T03:52:29Z |
| _version_ |
1850610621948624896 |
| fulltext |
155ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
УДК 904’13(282.247.32-197.4)”653” DOI: 10.37445/adiu.2021.03.09
Д. Г. Дяченко
рАЙкоВеЦЬкА кУлЬтУрА
В середнЬоМУ подніпроВ’ї
стаття присвячена райковецькій культурі в се-
редньому Подніпров’ї. Враховуючи досягнення віт-
чизняної археології у розвитку питання, визначено
основні проблеми та можливі шляхи їх вирішен-
ня. Розглянуто ґенезис, хронологію й особливості
розвитку матеріальної культури райковецьких
пам’яток VIII—IX ст. правобережної частини до-
лини Дніпра.
ключові слова: райковецька культура, волин-
цевська культура, середнє Подніпров’я, хронологія,
раннє середньовіччя, ранньогончарний керамічний
комплекс.
Етнокультурна ситуація в Середньому
Подніпров’ї наприкінці I тис. н. е. є однією з
ключових проблем вітчизняної історіографії.
Її розробка триває ще з XIX ст., хоча найбільш
плідний етап розпочався з 1950—1960-х рр.,
коли було відкрито й досліджено чимало не-
укріплених ранньослов’янських поселень, що
докорінно змінили розуміння перебігу історич-
них процесів і розвитку матеріальної культури
переддержавної доби. Утім, оцінка результатів
такого стрімкого розвитку досліджень не є одно-
значною. з одного боку, отримані титанічними
зусиллями колекції значно пожвавили дослід-
ження й дискусії, відкривали нові напрямки
профільних тематик, що, зокрема, добре про-
ілюстровано обсягом тогочасних і подальших
публікацій. з іншого, методика видобуван-
ня археологічного джерела на слов’янських
пам’ятках переживала етап свого зародження,
рівень проведення польових робіт лише розпо-
чинав вдосконалюватися. Окрім того, інтерпре-
таційні моделі, створені в умовах тогочасних
обмежених інформаційних можливостей, ще
й під тиском офіційної радянської догматики,
нині, в переважній більшості випадків, втрати-
ли свою актуальність. Сказане вище не ставить
за мету применшити здобутки тодішніх дослід-
ників, адже саме завдяки ним сучасна археоло-
гічна наука досягла значних успіхів. Нині заці-
кавлення даною тематикою не згасає; навпаки,
за останні десятиліття масштаб напрацювань
став настільки величезним і різноманітним,
що один лише його огляд заслуговує на окреме
монографічне дослідження.
Одним із аспектів, що викликає найбільше
дискусій, залишається питання функціону-
вання райковецької культури в Середньому
Подніпров’ї та її місце в надзвичайно склад-
ній етнокультурній ситуації даного регіону
в VIII—IX ст. Суперечливими залишаються
ґенеза та хронологія райковецьких старожит-
ностей, характер взаємозв’язків носіїв салтівсь-
кої, волинцевської та райковецької культур.
Нерозв’язаною є проблема причин «виживан-
ня» райковецьких пам’яток у Канівському
Подніпров’ї на тлі катастрофи волинцевської
культури першої третини IX ст. та багато інших.
У літературі запропоновано чимало можливих
шляхів вирішення даних питань, зокрема,
найважливішими видаються праці О. М. При-
ходнюка, в. О. Петрашенко та О. в. Комара.
Однак, детальне знайомство з історією пробле-
матики та матеріалами райковецьких пам’яток
Середнього Подніпров’я, у першу чергу — ран-
ньогончарним керамічним комплексом, дозво-
ляє вдатися до дещо інакших висновків.
Одразу слід зазначити, що мова піде саме про
часткову реінтерпретацію наявного нині архео-
логічного матеріалу пам’яток VIII—IX ст. пра-
вобережної частини долини Дніпра від гирла
р. Тясмин на півдні до гирла р. віта на півночі,
а також — долин нижніх течій головних пра-© Д. Г. ДЯчЕНКО, 2020
156 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Раннє середньовіччя
вих допливів Дніпра на позначеному відтинку
(рр. Тясмин, Рось, Стугна). Адже незважаючи
на значну кількість опублікованих досліджень,
про що говорилося вище, останніми десятиліт-
тями обсяг доступних археологічних джерел
суттєво не збільшився. виняток становлять
результати ситуативних науково-рятівних до-
сліджень волинцевських поселень Обухів ІІ та
Ходосівка—Козаків Яр (Петраускас и др. 2011,
с. 61—88; Петраускас 2019, с. 79—94; Готун та
ін. 2012; 2014). Також варто відзначити пла-
номірні дослідження Канівського поселення
райковецької культури 1997—2014 рр., що є
надзвичайно важливими, однак, опрацюван-
ня матеріалів та їхнє введення в науковий обіг
триває, що ускладнює роботу з ними (Синиця,
Терпиловський 2010a, с. 226—237). На наш
погляд, рушійні зміни в розробці проблемати-
ки можливі виключно після проведення масш-
табних розвідок щодо виявлення, картографу-
вання та паспортизації археологічних пам’яток
зазначеного регіону, серед яких потенційно мо-
жуть з’явитися й такі, що відносяться до VIII—
IX ст. І лише після збагачення джерельної бази
можна вдатися до кардинальних переглядів іс-
нуючих історіографічних традицій.
Дві хвилі кочівницького вторгнення — на-
прикінці VII ст. та на початку VIII ст., що мар-
куються випадіннями слов’янських скарбів I
та ІІ груп, докорінно змінили етнокультурну
мапу регіону. Детальні історичні реконструкції
цих процесів навів О. в. Комар (Комар 1999,
с. 111—136; 2004, с. 87—91; 2005, с. 207—218;
2006, с. 403—412; 2012b, с. 128—191; 2017,
с. 31—43). Територія випадіння скарбів спів-
падає в загальних рисах з межами волин-
цевської культури (Щеглова 1990, с. 162—204;
Гавритухин, Обломский 1996, с. 106; Комар
2012b, с. 141). Її формування припадає на пер-
шу третину VIII ст. і пов’язане з просуванням
на північ носіїв пеньківської культури в аре-
ал колочинської, де під впливом кочівницько-
го елементу й постають пам’ятки нового типу
(юренко 1985, с. 116—125; Сухобоков, 1975,
с. 41—57; 1992, с. 16—36; 1999, с. 25—39; При-
ймак 1994, с. 9—12; Комар 2012a, с. 301—303).
Основний ареал цієї культури — землі Ліво-
бережжя між середньою Десною та ворсклою,
однак вже в середині VIII ст. аналогічні по-
селення з’являються також у вузькій смузі
Дніпровського Правобережжя (Приймак 1994,
с. 12—31; Петрашенко 1990, с. 47—50). волин-
цевські пам’ятки, зважаючи на особливості ма-
теріальної культури, відносять до зони впли-
ву Хозарського каганату (березовець 1965,
с. 47 — 65; Горюнов, 1975, с. 3—10; Щеглова,
Обломский, Гавритухин 1996, с. 130—136; Ко-
мар 2012b, с. 140—151).
На території Правобережного Подніпров’я
ситуація видається інакшою. Картографуван-
ня кочівницьких поховань початку VIII ст.
показує шлях просування кочовиків в період
навали з одного боку, а з іншого — встановлює
межі впливу хозар на Правобережжі (Комар
2006, с. 407—409). Однак, на даній території не
спостерігається кристалізації пам’яток одного
культурного типу. Тут співіснують волинцевсь-
ка культура, пам’ятки сахнівського типу, а та-
кож — райковецька культура. Хоча населення,
що репрезентує зазначені пам’ятки знаходить-
ся у тісних контактах з носіями салтівської
культури (Щеглова 1987, с. 77—85), вплив ос-
танніх видається опосередкованим.
Дослідники по-різному намагалися поясни-
ти своєрідність правобережних археологічних
пам’яток VIII—IX ст. Результатом став цілий
ряд фундаментальних та узагальнюючих до-
сліджень, котрі подекуди базувалися на діа-
метрально протилежних поглядах. Однак,
непоміченим залишався простий факт — те-
риторіальне диференціювання місцевих куль-
тур. Так, якщо розглядати т. зв. Київське
Подніпров’я, то тут протягом середини VIII —
початку ІХ ст. існують пам’ятки виключно во-
линцевської культури, хоча й із незначними
місцевими особливостями (Кравченко 1979,
с. 74—111; Петраускас 2019, с. 79—94). Нині
до цього переліку входять відкриті поселення
в Києві, Китаєві, Ходосівці — Козаковім Яру,
Обухові II. відомі волинцевські поселення й пів-
денніше. Проте, вже у Канівському Подніпров’ї
спостерігається на поселеннях співіснуван-
ня поряд різнокультурних елементів (бучак,
Григорівка, перший горизонт Монастирка та
розташоване на протилежному березі Дніпра
від нього поселення Стовп’яги). Ще далі на
південь та південний захід — в басейнах Росі
та Тясмину — волинцевські пам’ятки відсутні
взагалі, натомість існують пам’ятки т. зв. «сах-
нівського типу» та райковецької культури, що
містять нечисленні салтівські імпорти.
Такі спостереження приводять до двох го-
ловних висновків. По-перше, пам’ятки волин-
цевської культури окреслюють зону впливу
Хозарського каганату на Правобережжі, що на
півночі та на півдні дивним чином співпадає
з відомими бродами через Дніпро — поблизу
Києва та Монастирка (пізніше — зарубський
брід). Очевидно, що перший був більш важли-
вим, про що свідчить розташування в околицях
великих волинцевських поселень та наявність
на території сучасного Києва салтівських ката-
комбних поховань цього періоду, котрі могли
належати певному військовому контингенту,
аналогічному до битицького (Плетнёва 1967,
с. 73; Моця 1993, с. 131; Марков 2016, с. 41). По-
друге, територія на південь та південний захід
від окресленої не була безпосередньо включена
до хозарської культурно-політичної сфери, а
знаходилась на її маргінесах. Крім того, архео-
логічні реалії Поросся та Потясминня свідчать,
що попри катастрофічні наслідки кочівниць-
ких навал та міграцій слов’янського населення
наприкінці VII — на початку VIII ст., в даних
157ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Дяченко, Д. Г. Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї
регіонах певні поселення продовжили своє іс-
нування і з часом репрезентували вже райко-
вецьку культуру.
У даному контексті матеріали Потясминня
є ключовими у питанні появи райковецької
культури в Подніпров’ї, адже саме тут про-
стежено безперервне існування протягом кін-
ця VII — початку IX ст. ранньослов’янських
пам’яток, котрі доволі чітко ілюструють зміни
в матеріальній культурі.
Потясминська група пам’яток, що стосуєть-
ся нашого періоду (Луг І, Луг ІІ, Стецівка,
Макарів Острів), була відкрита й досліджена
Д. Т. березовцем під час рятувальних робіт,
пов’язаних із будівництвом Кременчуцької
ГЕС та наповненням відповідного водосхови-
ща (1956—1959 рр.). Окрім того, в подальшому,
поблизу с. велика Андрусівка було зафіксовано
декілька синхронних ґрунтових могильників.
Аналізуючи матеріали поселень, можна виді-
лити три хронологічні горизонти. До першого
відносяться житла 1, 3, 5—7, 9 і 21 на поселен-
ні Луг I, на Лузі II — житла 7 і 9, на Макаро-
вому Острові — житла 2 і 10, та будівлі № 7, 9,
10, 11 на поселенні Стецівка. Для нього харак-
терні заглиблені житла з печами-кам’янками.
У керамічному наборі переважають ліпні товс-
тостінні плечисті опуклобокі горщики з відігну-
тими, прикрашеними пальцевими защипами
або ж насічками вінцями, у незначній кількості
представлені архаїчні біконічні товстостінні
горщики. Гончарна кераміка в цих комплексах
представлена незначною кількістю сіролщен-
ної пастирської та посудин канцерського типу
(Приходнюк 1980, с. 15—16; володарець-Ур-
банович 2010, с. 147—152). зважаючи на ряд
фактів: 1) дату розгрому Пастирського городи-
ща, що відноситься до початку VIII ст. (Комар
2005, с. 211); 2) пастирську гончарну кераміку,
що не могла потрапити на слов’янські посе-
лення після руйнації городища; 3) відсутність
імпортів салтівської культури; 4) відсутність у
керамічних наборах зі згаданих жител співіс-
нування ліпної та ранньогончарної кераміки,
верхню дату цього горизонту можна визначити
не пізніше як кінець першої чверті VIII ст.
Наступний хронологічний горизонт репре-
зентують собою житла 4, 11, 16, 17, 20, 25—27,
29, 30 з поселення Луг І, на Лузі II — жит-
ла 1—4, 11. У цей час конструкція жител не за-
знає змін, натомість доволі яскраві перетворен-
ня відбувалися у складі керамічних наборів.
вищеописана ліпна кераміка набуває нових
типів. Разом із тим, з’являється невеликий від-
соток ранньогончарної кераміки, багато орна-
ментованої прямими та хвилястими лініями,
що за технологією виробництва мало відрізня-
лася від ліпної. Окрім того, у певній кількості
зустрічається кераміка салтівської культури, а
також — фрагменти амфор. Якщо ж звернути
увагу на відсоткове відношення керамічного
матеріалу, зустрінутого суцільно в заповнен-
нях жител та культурному шарі поблизу них,
наведеного Д. Т. березовцем, то ми бачимо, що
загальний відсоток гончарної кераміки зростає
від 4,19 до 11,12 %, причому таке зростання
забезпечене не завдяки збільшенню кількості
ранньогончарної кераміки райковецьких ти-
пів, а в першу чергу з огляду на збільшення
кількості гончарних салтівських посудин та
амфорної тари (березовец 1963, с. 190). Таким
чином, цей горизонт можна пов’язати із зрос-
таючими контактами населення з представни-
ками салтівської культури. відтак, якщо час
активної фази формування останньої припадає
на кінець другої чверті VIII ст. (Комар 1999,
с. 131—133), то найімовірніше час існування
цього горизонту можна визначити в межах се-
редини — другої половини VIII ст.
Найпізніший хронологічний етап потяс-
минських поселень представлений житлами 1,
3—9 з поселення в ур. Макарів Острів. У жит-
лобудуванні та конструкції печей змін, як і в
попередньому випадку, не відбувається. Кера-
мічний комплекс включає ліпні та ранньокру-
жальні райковецькі посудини декількох типів,
амфори, незначну кількість фрагментів кера-
міки салтівського типу (Линка, Шовкопляс
1963, с. 224—242; Петрашенко 1992. с. 19—20).
зв’язки населення Макарового Острову з сал-
тівською культурою на цьому етапі репрезенто-
вані не лише знахідками імпортної керамічної
продукції, але й старожитностями іншого ґа-
тунку: намисто з 46 дрібних намистин зі світ-
ло-сірої пасти, що було зафіксовано в житлі 3,
а також — дві сокири зі скарбу залізних речей,
що походить з житла № 1, мають аналогії серед
салтівських старожитностей (Плетнёва 1967,
с. 158—159). загалом, із огляду на наявність на
даному етапі салтівських імпортів, хоч і в дещо
меншій кількості (березовець 1965, с. 57—58),
та відсутність складнопрофільованих ранньо-
гончарних райковецьких форм, хронологія
цього горизонту встановлюється широко дру-
гою половиною VIII ст.
Подібна хронологічна ситуація спостері-
гається й на групі могильників біля с. велика
Андрусівка, що були виявлені в ході обстежень
узбережжя новоутвореного Кременчуцького
водосховища в 1961 р є. П. Петровською та
Д. Я. Телегіним, а в подальші роки частко-
во досліджена Д. Т. березовцем (Петровська,
Телегін 1965, с. 178—179; березовець 1969,
с. 58—59). Фактично поховання знаходились
впритул до берегової лінії, або ж вже частково
на мілководді. Нині вся територія могильників
затоплена лінзою Кременчуцького водосхови-
ща.
Незважаючи на значні руйнівні впливи
багаторічної оранки та хвиль «великої води»
першої фази існування водосховища (1959—
1961 рр.), Д. Т. березовцю все ж вдалося архе-
ологічно дослідити (наскільки це було можли-
во) протягом 1961—1963 рр. місцезнаходження
158 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Раннє середньовіччя
поховань, і розподілити їх на 4 територіальні й
хронологічні групи. Могильник 2 і 3 розташо-
вувалися на дюнах лівої сторони тясминської
долини, могильник 4 — поблизу колишнього
хутора Каширівка, а могильник 1 — між ко-
лишніми хуторами бондарівка та Каширівка.
Могильники 2 і 3 більш ранні, містять урнові
та безурнові трупоспалення на стороні, в яких
поховальні урни представлені в переважній
більшості біконічними горщиками пізньопень-
ківського етапу, а з поховання 4 могильника 2
походить бронзова пряжка, котра датується
кінцем VII ст. (дані могильники можна співста-
вити з поселеннями в ур. Молочарня та раннім
горизонтом Лугу I). Могильник 4, який також
репрезентований урновими та безурновими
безкурганними похованнями в ямках, пред-
ставлений частково біконічними горщиками, а
також — фрагментами високих округлобоких
посудин з ледь відігнутими вінцями, крім того,
з території могильника походить антропомор-
фна фібула, що датується першою половиною
VIII ст. й має численні аналогії з Пастирського
городища (володарець-Урбанович 2015, с. 87—
89). Могильник 1, як і попередні, представле-
ний урновими та безурновими трупоспалення-
ми на стороні в невеличких ямках. Керамічний
матеріал — ліпними і примітивними раннь-
окружальними орнаментованими посудинами
раннього етапу райковецької культури (другої
половини VIII — початку IX ст.), а відтак він
співставляється з поселеннями Луг ІІ та Ма-
карів Острів (березовець, 1969, с. 59—66). Ціл-
ком погоджуючись з автором досліджень, за-
значимо, що в подальші роки інформаційний
потенціал дослідженої пам’ятки став предме-
том для численних слов’янознавчих археоло-
гічних студій, що надавали цим могильникам
різну культурну приналежність та хронологіч-
ні рамки (Сміленко 1975, с. 82; Петрашенко
1999, с. 235—236; Приходнюк 1998, с. 29).
Не менш цікавою видається група сахнівсь-
ких поселень (Довженок, Линка 1959, с. 102—
113; Кухаренко 1963, с. 243—250; Приходнюк,
1976). Ліпний керамічний комплекс даних
пам’яток надзвичайно подібний до потясминсь-
ких груп, що дозволило свого часу О. М. При-
ходнюку дійти висновку, що райковецька
культура в Середньому Подніпров’ї була сфор-
мована шляхом співіснування пізньопеньківсь-
ких пам’яток із старожитностями проміжного
сахнівського етапу, час виникнення й побуту-
вання якого дослідник визначав кінцем VII —
серединою VIII ст. Формування райковецької
культури, на його думку, відбувалося протягом
середини — другої половини VIII ст. (Приход-
нюк 1980, с. 113—125). власне, в подальшому,
сахнівський тип та райковецькі старожитності
вбачалися досліднику спорідненими — рай-
ковецьку культуру він розглядав як логічне
продовження розвитку сахнівських старожит-
ностей (Приходнюк 1980, с. 49). в. О. Петра-
шенко відстоювала інші позиції, зважаючи на
статистичний аналіз керамічних комплексів
Середнього Подніпров’я й наголошуючи на
більшому зв’язку сахнівських комплексів з тра-
диціями волинцевської культури (Петрашенко
1992, с. 80—92). зважаючи на проведену типо-
логію, класифікацію керамічного матеріалу та
жител із пам’яток Дніпровського лісостепового
Правобережжя, дослідниця дещо раніше ви-
сунула тезу про існування своєрідної «прид-
ніпровської» або ж «подніпровської» культури
VIII—X ст., куди включала як старожитності
«сахнівсько-волинцевського» етапу, так і рай-
ковецькі пам’ятки, а її носіями були оголошені
літописні поляни (Петрашенко 1981, с. 157—
158). зважаючи на власні студії волинцевської
культури, такий погляд не поділяв О. в. Сухо-
боков (1992, с. 74—86; 1994, с. 207—209; 1998,
с. 62—63; 2000).
Окрім проблеми ліпних керамічних комп-
лексів, постає ще й питання про облаштування
опалювальних споруд. Якщо для райковецьких
пам’яток в абсолютній більшості характерні
печі-кам’янки, то в усіх житлах сахнівських по-
селень присутні глинобитні печі, у конструкції
яких використовувалося каміння (Приходнюк
1976). До того ж, печі подібної конструкції зуст-
річаються в ранніх горизонтах Канівського посе-
лення (Мезенцева 1965, с. 19—48) та на бучаку
(Петрашенко, 1990, с. 7—8; 1999, с. 161—165).
Така конструктивна особливість була нехарак-
терною для пізньопенківського часу, що разом
із аналізом керамічного матеріалу дозволило
в. О. Петрашенко наголошувати на спорідне-
ності сахнівських пам’яток із волинцевською
культурою (1981, с. 144—147).
Якщо питання відмінності конструкцій пе-
чей залишається актуальним, то з приводу
керамічного комплексу, враховуючи недоліки
застосування статистичної обробки кераміч-
ного матеріалу ранньослов’янських пам’яток
(Сухобоков 2000), позицію О. М. Приходнюка
вважаємо більш обґрунтованою. Обидві групи
справді виявляють неабияку подібність. Тут
також з’являються поодинокі фрагменти при-
мітивної ранньокружальної райковецької ке-
раміки (Петрашенко, 1992, с. 85). Сахнівська
група демонструє своєрідний «кущ» поселень
в долині р. Рось, що існував протягом першої
половини — середини VIII ст., синхронно з по-
тясминською групою.
Узагалі, доволі цікавою видається ситуація
середини — другої половини VIII ст. Неодно-
разово наголошувалося на безпосередньому
перебуванні кочівницького елементу в дано-
му регіоні (Горюнов 1987, с. 4), зокрема — на
поселенні Стецівка. Помітно це й за кількіс-
тю салтівських й причорноморських імпортів.
Спостерігається помітний розвиток матеріаль-
ної культури на потясминських поселеннях,
що позначається на сахнівській групі також,
про що була мова вище. Разом із тим, в другій
159ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Дяченко, Д. Г. Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї
половині VIII ст. припиняється життєдіяль-
ність в обох мікрорегіонах, однак аналогічні
старожитності з’являються на Канівському по-
селенні, Монастирку, бучаку, Стовп’ягах (Сав-
чук 1983, с. 88—90). чи не може це свідчити
про активне просування населення з півдня в
північному напрямку, у райони безпосередньо
або ж близькі ареалу волинцевської культури?
І чи не маркує це скарб з житла 1 Макарового
Острова?
близькими до Сахнівки є ранні житлові ком-
плекси з Канівського поселення. Однак, гово-
рячи про останнє, слід зробити декілька увід-
них зауваг. Ранньосередньовічне слов’янське
поселення на території Канівського природно-
го заповідника досліджувалося Г. Г. Мезенце-
вою протягом 1957—1962 рр. та є. в. Синицею
в 1997—2014 рр. У результаті першого етапу
досліджень було здобуто значну кількість ар-
хеологічного матеріалу, систематизувавши
який, Г. Г. Мезенцева видала відповідну мо-
нографію, котра більш ніж півстоліття зали-
шалася єдиним джерелом інформації стосов-
но цієї пам’ятки. за минулий час вона стала
історіографічною класикою, а її інформативна
база міцно закріпилася у вітчизняній славіс-
тиці. Утім, проведення досліджень на сучас-
ному рівні виявило ряд недоліків у кінцевих
твердженнях Г. Г. Мезенцевої, детальний ог-
ляд яких, а також — попередні підсумки новіт-
нього етапу наукових робіт на пам’ятці, було
опубліковано є. в. Синицею (Синиця, Терпи-
ловський 2010a, с. 226—237). Не вдаючись до
розлогих історіографічних оглядів, зазначимо
лише, що зважаючи на складну стратиграфіч-
ну ситуацію пам’ятки, котру було зафіксовано
протягом 1997—2009 рр., беззастережно опе-
рувати даними Г. Г. Мезенцевої не видається
можливим.
Однак, саме з розкопками 1957—1962 рр.
пов’язано виявлення на поселенні заглиблених
жител з глинобитними печами, аналогічними
до сахнівських: вони були знайдені у 7 житло-
вих спорудах із 21, досліджених протягом за-
значеного часу. На відміну від Сахнівського
поселення, тут єдиним комплексом з виключно
ліпною керамікою є житло 2. Решта містить по-
ряд з ліпними й примітивні ранньокружальні
горщики, хоча ліпний посуд переважає (Ме-
зенцева 1965, с. 19—51). Ще одну споруду, з
гіпотетично глинобитною піччю, було виявле-
но в 2003 р. (будівля 1). Ця житлова споруда
не мала пропорційних розмірів, заповнення її
було одноманітне, не відрізняючись від куль-
турного шару. Ніяких конструктивних особли-
востей не простежено, окрім дуже зруйнованих
материкових останців, над якими, на рівні ви-
явлення об’єкту, було зафіксовано темну пляму
розмірами 1,5 × 1,3 м; череня, або пропеченої
землі на площі в межах останців не виявлено.
Наявність в заповненні невеликої кількості
фрагментів виключно ліпних посудин, а також
той факт, що на поселенні всі глинобитні печі
розташовувались на останцях, в той час як всі
кам’янки — на підсипці, дали можливість ав-
тору, по-перше, ототожнити зруйновані останці
з нижньою частиною глинобитної печі, по-дру-
ге — віднести цю споруду до кола найраніших
на пам’ятці (Синиця та ін. 2005, с. 4—5). втім,
ретельно ознайомившись із описом даної спо-
руди, складається враження, що її, радше, було
сумлінно розібрано жителями поселення в дав-
нину, очевидно — на будівельні матеріали. У
результаті, її котлован доволі швидко заплив
культурним шаром, котрий, до речі, містив
залишки декількох епох. Сліди подібних за-
пустінь будівель і перебудов на поселенні зус-
трічаються доволі часто (Синиця та ін. 2008,
с. 12—16, 25—26). А тому за браком інформа-
ції неможливо чітко відповісти на питання,
чи була наявна в цій споруді виключно ліпна
кераміка, чи побутувала поруч і ранньогон-
чарна. в усякому разі, навіть за такої логіки,
будівлю 1 (2003 р.) можна віднести до ранніх
на пам’ятці.
Отримані в результаті робіт 2005—2006 рр.
дані свідчать, що для жител раннього етапу
характерні наряду з глинобитними й печі-
кам’янки. Так, доволі цікавою є конфігурація
будівлі 4, будівлі 5 та ями 11. будівля 4 явля-
ла собою заглиблене житло з піччю-кам’янкою,
котра на момент розкриття котловану являла
собою завал дрібного каміння. Крім того, не
було виявлено жодних конструктивних особ-
ливостей, несучих конструкцій; будівля вия-
вилася надзвичайно бідною на матеріал. Ці
факти спонукали автора розкопок до висновку
про те, що споруда й піч були розібрані й по-
кинуті своїми мешканцями на певному етапі.
відносну хронологію будівлі допомагає вста-
новити те, що її східний кут перерізає яма 11.
Дно цієї ями зафіксоване майже на 0,5 м вище
від долівки котловану будівлі 4. У заповненні
ями траплявся різноманітний керамічний ма-
теріал, зокрема — розвал денця ранньогончар-
ної посудини, фрагмент вінець ліпного горщи-
ка сахнівської традиції. Окрім того, будівля 4
розташовувалась у 0,8 м на південний схід —
південь від будівлі 5, котра відноситься до
найпізнішого етапу функціонування пам’ятки,
зважаючи на горілі конструкції, наявність двох
стратиграфічних горизонтів, що притаманно
для всіх пізніх споруд на пам’ятці (Синиця та
ін. 2007, с. 12—16; 2010b, с. 4—7). Це підтвер-
джують також дані стратиграфічного розрізу,
котрий показав, що у давньоруський час при-
родна западина на місці колишнього житла
використовувалася як смітник. Скоріш за все,
на момент такого своєрідного використання
«западина була досить добре видна, а отже від
моменту руйнації будівлі 5 пройшов нетрива-
лий час» (Синиця та ін. 2007, с. 4—10).
Крім щойно описаного випадку, подібні яви-
ща траплялися й в інших об’єктах протягом
160 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Раннє середньовіччя
подальших досліджень. Для нас важливим є
те, що на час початкового існування пам’ятки
співіснували обидві традиції облаштування
опалювальних споруд, адже є випадки на-
явності в житлах із глинобитними печами
ранньогончарної кераміки, й виключно ліпні
комплекси в будівлях з печами-кам’янками, і
навпаки, допоки домінуючими не стали остан-
ні. в який момент це відбулося, встановити
наразі достатньо важко. Таким чином, присут-
ність глинобитних печей не є хронологічним
індикатором. Ще одним висновком є те, що
внаслідок зафіксованих частих перебудов і ви-
несенням жителями зі своїх колишніх будівель
усіх «корисних» речей (будматеріали, цілі фор-
ми посуду), що опосередковано підтверджується
знахідками в житлах лише пошкоджених, неп-
ридатних для подальшого використання посу-
дин, неможливо встановити, чи насправді на
початку існування поселення жителі користу-
валися виключно ліпним посудом, чи мали вже
примітивно кружальний. Ліпні посудини надз-
вичайно близько повторюють типи з Сахнівки.
чверть усіх ліпних горщиків з Канівського по-
селення представляє тип І за Г. Г. Мезенцевою,
він же — тип ІІІ за О. М. Приходнюком з Сах-
нівки, що є посудинами з дуже опуклим тулу-
бом, добре вираженими плічками та прямими,
майже вертикальними вінцями. Такі посуди-
ни зустрічалися і протягом розкопок 1997—
2009 рр. (ці горщики вважаються архаїчною
ознакою; Мезенцева 1965, с. 72—74; Приход-
нюк 1976, с. 115—117; Синиця, Терпиловський
2010b, с. 4). Широко представлені й інші типи
посудин (Мезенцева 1965. с. 72, рис. 35; При-
ходнюк 1976, с. 112, рис. 10). Однак, Канівське
поселення в сумі показує більшу варіативність
форм ліпного посуду порівняно з Сахнівкою,
що пояснюється довшим часом існування пер-
шого (Мезенцева 1965, с. 74—88).
Досить цікавими об’єктами, що висвітлюють
відносну хронологію пам’ятки, є ями 8, 12, а
також розвал 1. Обидві названі ями першопо-
чатково функціонували як зерносховища, про-
те на певному етапі втратили первинні якості
й використовувалися як сміттєві звалища. Ха-
рактер заповнення ями № 8 свідчив про її од-
номоментне закидання в давнину. Переважна
більшість керамічних знахідок з ями № 8 силь-
но фрагментована, значна їх частина має сліди
вторинного обпалу, деякі фрагменти ошлако-
вані. У заповненні ями представлені фрагмен-
ти як ліпних, так і ранньокружальних посудин.
Крім кераміки, тут зустрічалося дуже обпа-
лене каміння, фрагменти глиняної обмазки
(Синиця, Терпиловський 2009, с. 6—7). Ліпні
посудини представлені слабопрофільованими
горщиками зі ледь відігнутими вінцями, котрі
прикрашені орнаментом у вигляді пальцевих
защепів, характерних для Канівського посе-
лення. Натомість, уламки ранньогончарних
посудин, що тут зустрілися автору розкопок,
були доволі цікавими. Ці горщики являли со-
бою наслідування салтівським та волинцевсь-
ким гончарним посудинам, що проявлялося
лише у збереженні форми: тісто, орнаментація,
ступінь випалу не відрізняли їх від, власне,
райковецьких ранньокружальних посудин.
Лише у випадку першої посудини, котра наслі-
дувала салтівський посуд, було декілька тех-
нологічних особливостей: у тісті були відсутні
крупні фракції шамоту, поверхня, хоч і недба-
ло, була загладжена, а також присутні сліди
часткового лискування, фрагменти з котрим
мали коричневий колір. Автор зазначав, що
поодинокі фрагменти подібних посудин неод-
норазово зустрічалися на Канівському посе-
ленні (Синиця, Терпиловський 2009, с. 7—10).
заповнення ями 8, а також розвал 1, з котрого
походить ліпна, археологічно ціла, посудина
з вертикальними, ледь відігнутими вінцями,
являє собою рештки будівельного сміття, утво-
реного в результаті перебудови будівлі 3, котра
знаходилась неподалік (Синиця та ін. 2008,
с. 20—24). відтак можна зазначити, що на
певному етапі будівля 3 зазнала перебудови,
за якої залишки первинної печі разом з кера-
мічними посудинами, котрі «вийшли з ладу»,
опинилися в колишньому зерновику. Можна
зробити висновок, що на першому етапі фун-
кціонування житла його мешканці користу-
валися як ліпним, так і ранньокружальним
посудом, типовим для пам’ятки, зокрема пока-
зовим є архаїчний горщик сахнівської тради-
ції (Синиця, Терпиловський 2009, рис. 11: 1).
Поряд з цим набором виступають форми, що
наслідували салтівський та волинцевський
гончарний посуд, однак виготовлені майстра-
ми з райковецького середовища, котрі лише
подекуди відтворювали ті чи інші особливості
оригіналів. На нашу думку, цілком доцільно
зробити висновок, що такі гончарні вироби мог-
ли з’явитися лише внаслідок своєрідної моди
на посуд відповідних культур. Хронологічно
такі процеси не могли відбутися пізніше фі-
налу волинцевської культури та припинення
салтівських імпортів в регіон, що визначається
в рамках першої третини IX ст. Показово, що
вищенаведені імітації не були унікальними:
уламки такого посуду достеменно зустрічалися
на Канівському поселенні в заповненні інших
об’єктів та в культурному шарі (Синиця, Тер-
пиловський 2009, с. 8—10).
Цікаво, що поряд з будівлею 3 спостерігаєть-
ся подібна ситуація з будівлею 1 (2007 р.) та
ямою 12. Перебудова будівлі 1 полягала в пе-
реоблаштуванні опалювальної споруди, засип-
ці первісної долівки материковим ґрунтом, а в
результаті функціонування житла після пере-
будови утворилася нова долівка, розташована
між материковою засипкою та шаром первин-
ного запливання котловану. На рівні першої
долівки виявлено уламки як ліпного, так і
ранньогончарного посуду. Така ж ситуація сто-
161ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Дяченко, Д. Г. Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї
сується й знахідок з рівня другої долівки, од-
нак тут ранньогончарні горщики представлені
розвалами двох посудин з манжетоподібним
потовщенням вінець, а також — складним про-
філюванням (Синиця та ін. 2008, с. 12—16).
залишки перебудови опалювальної споруди
містить яма № 12, розташована неподалік від
будівлі № 1; характер заповнення свідчить про
її одномоментне закидання, а серед матеріалу,
крім обпеченого каміння, зустрічалися пере-
важно уламки ліпних посудин, верхня части-
на розвалу ліпної корчаги, а також — рештки
ранньогончарних посудин (Синиця, Терпи-
ловський 2009, с. 14—15).
Коротко оглянувши головні здобутки новіт-
нього етапу досліджень Канівського поселен-
ня, а також ураховуючи інформаційну базу
1957—1962 рр., можна дійти таких висновків.
• До найранішого етапу існування пам’ятки
слід віднести житла 1 (2003—2004 р.) і 4
(2005 р.). Для цього часу характерне співісну-
вання глинобитних печей з печами-кам’янками,
збереження основних типів горщиків сахнівсь-
кої традиції, проте варіабельність їх форм про-
являється вже тоді. враховуючи сліди великої
кількості перебудов та розбирання на будівель-
ні матеріали жител, відповісти чітко на питан-
ня чи була на ранньому етапі у використанні
виключно ліпна кераміка, чи вже побутували
ранньогончарні форми, надзвичайно складно.
Тому час виникнення і першопочаткового іс-
нування поселення можна визначити середи-
ною — другою половиною VIII ст.
• До середнього етапу функціонуван-
ня пам’ятки належать житлові будівлі 2 і
3 (2003—2004 рр.), будівля 2 (2007 р.), а та-
кож — нижній горизонт будівель 1 і 3 (2007 р.).
Цей проміжок характеризується, перш за все,
достеменно засвідченим побутуванням ран-
ньогончарних посудин райковецької культу-
ри. У домобудівництві продовжують спільно
функціонувати глинобитні та печі-кам’янки,
однак, якраз протягом цього етапу останні ста-
ють домінуючими, а як наслідок — єдиними.
Також на цьому етапі засвідчується наявність
імпортів з ареалу салтівської культури та на-
слідуванні їм (ливарна формочка для відливки
сережки, бронзові браслети й пряжки, скляні
бусини) (Мезенцева 1965, с. 105—109; Михай-
лина 2000, с. 127). Крім того, наявні спроби
імітування гончарного посуду салтівської та
волинцевської культур при збереженні райко-
вецької технології виробництва за сумарною
кількістю ознак цей період можна датувати
другою половиною VIII — першою половиною
(а найімовірніше — першою четвертю) IX ст.
• До фінального етапу належать горизонт
будівель 1 і 3 (після перебудови), житлова
споруда 5 (2005 р.) та будівля 4 (2009 р.). важ-
ливим тут є те, що верхній горизонт характе-
ризується оновленням старих і створенням
нових жител, можливо після певного корот-
кочасного відтоку населення. Продовжують
побутувати ліпні й ранньогончарні посудини,
однак з’являються горщики зі складнопрофі-
льованими вінцями, деякі з манжетоподібним
потовщенням. Хоча цей посуд і виглядає як
розвинені форми давньоруських посудин сере-
дини — другої половини X ст., за технологією
виробництва він нічим не відрізняється від
примітивно-кружальних: це товстостінні посу-
дини (до 1 см і більше) з неякісним випалом
(черепки їх мають у зламі два—три кольори).
Ці типи можна пов’язати з поширенням в ре-
гіоні не давньоруських, а дунайських посудин,
що детально описано в. О. Петрашенко (Пет-
рашенко 2003, с. 125—132). У складі прикрас
з’являються срібні лунниці з псевдозерню, дро-
тяні скроневі кільця (Мезенцева 1965, с. 109).
за фактом відсутності речей давньоруського
ґатунку з горизонту функціонування жител,
а також того, що жителі Канівського поселен-
ня залишили його, як зазначає автор сучас-
них досліджень, не в результаті катастрофи, а
внаслідок планомірної акції відходу (пожежа,
сліди якої зафіксовані в житлах останнього го-
ризонту, відбулася вже після початкового зап-
ливання котлованів будівель) (Синиця, Терпи-
ловський 2010a, с. 226—237), можна визначити
верхню дату цього завершального етапу кінцем
IX ст., можливо — самим початком X ст.
Окрім Канівського поселення, в цьому регіоні
надзвичайно яскравою є пам’ятка в ур. Монас-
тирок. Городище з відкритим селищем було
досліджено великими площами в ході робіт
є. в. Максимова та в. О. Петрашенко в 1974,
1979—1980, 1982—1985 рр. загалом на Схід-
ному та західному городищах, а також — від-
критому селищі, за словами авторів, дослідже-
но бл. 6 тис. м2. До періоду, що нас цікавить,
відноситься 23 житлові споруди на Східному
городищі, 6 — на західному, а також — 1 жит-
ло з території відкритого селища. за результа-
тами робіт було видано монографію з деталь-
ним аналізом здобутої інформації, хронологією
пам’яток та характеристикою їх культурно-іс-
торичної належності (Максимов, Петрашенко
1988).
в. О. Петрашенко визначала час існування
пам’ятки VIII—X ст., виділивши два будівель-
но-хронологічні горизонти: VIII—IX ст. та IX—
X ст. на основі переважання в ранніх комплек-
сах ліпного посуду над ранньокружальним, в
пізніх — зворотної ситуації, до того ж — наяв-
ності в них посудин з манжетоподібним потов-
щенням та складнопрофільованістю верхніх
частин горщиків. водночас виділення пізнього
горизонту полегшувалось фіксацією одномо-
ментної загибелі ряду споруд в результаті по-
жежі, на думку в. О. Петрашенко — пов’язаної
з військовою акцією печенігів в 968 р. (Макси-
мов, Петрашенко 1988, с. 92—103). Дещо мо-
дифікувавши цю теорію, О. в. Комар висунув
думку про більш пізній час існування пам’ятки.
162 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Раннє середньовіччя
Ранній горизонт вміщував в межах першої по-
ловини IX ст., другий будівельний горизонт
відносив до другої половини IX — другої чверті
X ст., і пов’язував його формування з притокою
в регіон носіїв «житомирського» варіанту рай-
ковецької культури. час загибелі городища та
поселення автор синхронізував з руйнацією
Іскоростеня й раннім давньоруським часом за-
галом, пояснюючи таким чином наявність на
Монастирку речей скандинавського походжен-
ня, а також — арабських монет (Комар 2012a,
с. 305—306; 2015, с. 66).
Ранній горизонт пам’ятки має синкретичний
характер. На Монастирку відсутні достеменні
комплекси з виключно ліпними посудинами.
Керамічний набір загалом відноситься до рай-
ковецької традиції. Однак, ранній горизонт
демонструє співіснування жител з печами-
кам’янками та жител, у конструкціях склепін-
ня печей яких використані глиняні вальки.
Деякі опалювальні споруди вирізані в глині,
або ж глина достатньо широко представлена
в їх конструкції (№ 4, 14, 16, 21, а також 5 на
території західного городища). Подібна ситуа-
ція поєднання декількох традицій в облашту-
ванні печей зустрічається й на розташованому
неподалік поселенні бучак (Петрашенко 1990,
с. 7—8).
Про житла 14, 16, 21, 22 в прикінцевих роз-
мірковуваннях в. О. Петрашенко сказано, що
вони не мають ознак горілих конструкцій, а
тому віднесені до ранніх, однак в описах цих
жител авторка зазначає очевидність загибелі
цих будівель в результаті пожежі (Максимов,
Петрашенко 1988. с. 21—25, 92—94). Ознайо-
мившись з польовою документацією, стає зро-
зуміло, що в житлах 14 і 16 виявлені сліди за-
валу горілих конструкцій стін та даху, однак
стратиграфічно між ними та рівнем долівки
вже зафіксовано шар запливання котлованів,
що свідчить про те, що на момент пожежі на го-
родищі ці житла не функціонували тривалий
час (Максимов та ін. 1974, с. 15—18). Подібна
ситуація стосується житла 21 (Максимов, Пет-
рашенко 1988, с. 24—25). з цього випливає ви-
сновок, що характерні для сахнівської традиції
(наявність в глинобитних конструкціях камін-
ня) та волинцевської культури (кубовидні, ви-
різані в материку) печі функціонували в жит-
лах, котрі на пізньому етапі пам’ятки вже були
покинутими.
важливими є спостереження щодо укріп-
лень — рів і вал західного городища було
сконструйовано тоді, коли ранньосередньовіч-
не поселення вже існувало певний час (Мак-
симов, Петрашенко 1988, с. 80—82). Окрім
того, на Монастирку присутні сліди перебудов,
подібних до Канівського поселення (Максимов
та ін. 1974, с. 8—10);
Спираючись на вищенаведене, можемо ствер-
дити, що початково в ур. Монастирок існувало
відкрите поселення. Місце було доволі зруч-
ним для облаштування, адже тут зберігалися
залишки зарубинецьких земляних укріплень.
У цей проміжок часу населення користувало-
ся як ліпним, так і ранньогончарним посудом,
однак переважав перший. У будівництві печей
відчувається вплив волинцевської традиції, а
прямокутна, вирізана в лесі, піч з житла 5 з за-
хідного городища прямо відсилає до цієї куль-
тури. Крім того, в. О. Петрашенко виділила
тип V ранньогончарного посуду, який за тех-
нологією виробництва та орнаментацією пов-
торював райковецький, однак за формою чітко
наслідував гончарні посудини волинцевської
культури (Максимов, Петрашенко 1988, с. 87),
окремі знахідки яких, а також — кераміки й
інших імпортів салтівської культури, присут-
ні на пам’ятці (Максимов, Петрашенко 1988,
с. 92). Усе це свідчить про те, що первинне на-
селення Монастирка мало близькі контакти з
населенням волинцевської культури, імітуючи
речі цього культурного кола, а відтак, цей етап
можна віднести до другої половини VIII — по-
чатку IX ст.
У певний момент часу ситуація кардиналь-
но змінюється: зводяться вал та рів західного
городища, відбувається оновлення укріплень
зарубинецького часу Східного городища, та-
кож присутні сліди перебудови жител. У цьому
горизонті ми вже не бачимо посудин, що іміту-
ють волинцевські, однак з’являється складно-
профільований посуд, що наслідує так званий
«дунайський тип», високоякісні зразки якого
траплялися на городищі (Петрашенко 2003,
с. 127). Серед прикрас виділяються бронзо-
ва місяцеподібна сережка з литим привіском
і псевдозерню (Максимов, Петрашенко 1980,
с. 14), скроневе кільце з незамкненими кінця-
ми з мідного дроту (Максимов, Петрашенко
1988, с. 92). На цьому етапі до населення го-
родища потрапляють арабські бронзовий фейс
та срібні дирхеми (житла 2, 9 зі Східного горо-
дища та № 1 з відкритого селища; Максимов,
Петрашенко 1988, с. 14—15, 20, 62—64). Це
явище надзвичайно важливе, адже зараховує
Монастирок до кола обігу дирхемів в Східній
європі першого періоду (800—833 рр.). Поши-
рення арабських монет в цей час в ареалі ро-
менської культури добре описано О. в. Кома-
ром, ним же це явище пов’язане з початковим
проникненням в регіон скандинавів-русів і за-
лученням Дніпровського Лівобережжя до кон-
тактної зони волзького торгового шляху (2015,
с. 57—74). Для Лівобережжя ці процеси розпо-
чалися катастрофою волинцевської культури
та припиненням постачання в регіон всіх сал-
тівських імпортів. Якщо для попереднього часу
були характерні відкриті поселення, то на ран-
ньому роменському етапі розвитку слов’янської
культури Дніпровського Лівобережжя активно
починають зводитися городища.
чи не є аналогічним явищем і городище
Монастирок? вважаємо, що це питання має
163ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Дяченко, Д. Г. Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї
позитивну відповідь. Другий горизонт горо-
дища, окрім вже згаданих монет, містить і
знахідки скандинавського кола (Андрощук,
зоценко 2012, с. 110—111). в житлі 22 зафіксо-
вано розвал ранньогончарної посудини, що за
технологією виробництва й орнаментацією не
відрізняється від решти, а формою повторює ро-
менські ранньогончарні посудини (Максимов,
Петрашенко 1988, с. 26, рис. 19: 1). Цікаво це з
огляду аналогій з роменським Новотроїцьким
городищем, де в цей же період (друга—третя
чверть IX ст.) з’являються прикраси «дунай-
ських типів», а на деяких посудинах спостері-
гається орнаментація, характерна для рай-
ковецької ранньогончарної традиції (Комар,
Сухобоков 2004, с. 168—169).
загибель городища Монастирок пов’язана
з військовою акцією, що репрезентується то-
тальним згарищем житлових, господарських
споруд, а також укріплень. На раптовий напад
вказують доволі чисельні залишки в будівлях
різноманітного хатнього начиння, горщиків з
обвугленою їжею, а також — велика кількість
ям-зерновиків з перепаленими зернівками
(Максимов, Петрашенко 1988, с. 93—94). від-
сутність слідів активних бойових дій, решток
загиблих, поховань в зруйнованих об’єктах, як
це трапляється в подібних випадках, свідчить
про декілька можливих варіантів розвитку
подій: населення могло встигнути врятувати-
ся втечею або ж їх було масово взято в полон.
На нашу думку, навряд чи можна синхроні-
зувати загибель Монастирка з Іскоростенем.
Хоча керамічні комплекси цих городищ доволі
близькі, решта речового матеріалу кардиналь-
но різниться: прикраси, монети, зброя, котрі в
згарищі Іскоростеня має широкі аналогії в дав-
ньоруських центрах першої половини X ст. (Ко-
мар 2012a, с. 327—331), відсутні на Монастир-
ку, а тому датування загибелі цього городища
в межах першої половини — середини X ст. є
неприпустимим.
Характер загибелі Монастирка, притаман-
ний останньому горизонту речовий набір, а та-
кож знахідка ланцетоподібного вістря стріли в
згарищі житла № 1 з відкритого селища, доз-
воляють зробити припущення, що ця військова
акція має пов’язуватися з періодом раннього
закріплення скандинавів—русів в Середньому
Подніпров’ї, їхніми військовими експедиціями-
розвідками в регіоні, пошуком ресурсних зон,
що археологічно фіксується в рамках кінця
IX ст., а за літописом припадає на час 880—
890-х рр. (Котышев, 2019, с. 54—63). Подібним,
хоча й більш трагічним, є фінал Новотроїцько-
го городища, що припадає на цей же час (Ко-
мар, Сухобоков 2004, с. 169).
в узагальнених рисах існування райковець-
кої культури в Середньому Подніпров’ї можна
визначити наступним чином. Її формування
припадає на першу половину VIII ст. в Потяс-
минні. Доволі рано, з середини VIII ст. (очевид-
но, на початку третьої чверті) розпочинається
виготовлення ранньогончарного посуду. На
першому етапі ранньогончарні посудини на-
слідують ліпні райковецькі форми, а також
салтівський імпортний посуд. Протягом дру-
гої половини VIII ст. відбувається помітний
розвиток матеріальної культури. У цей же час
розпочинається просування в північному на-
прямку носіїв райковецької культури та на-
селення сахнівських пам’яток, що маркується
появою Канівського поселення, Монастирка,
можливо — бучака (Петрашенко, 1990, с. 7—
8). Даному етапу притаманний синкретизм як
у керамічному комплексі, так і в особливостях
конструкцій опалювальних споруд. Фіксуються
численні впливи носіїв волинцевської культури
(та за їхнім посередництвом — салтівської) на
представників райковецької. Це проявляється
не лише у прямих імпортах, але й у намаган-
нях райковецького населення наслідувати гон-
чарний волинцевський та салтівський посуд,
однак, виходячи з власних технологічних мож-
ливостей.
Цікавим питанням залишається характер
взаємозв’язків носіїв даних культур. Райко-
вецьке населення сприймає салтівські й во-
линцевські імпорти, намагається наслідува-
ти якісний гончарний посуд цих культур, ба
навіть фіксується мирне співіснування двох
культур на одних поселеннях — Монастирок,
бучак, Стовп’яги. Однак, зворотні імпульси
відсутні. Не спостерігається й тенденцій до
асиміляції одних іншими. Хоча очевидною
видається чисельна перевага волинцевського
населення в регіоні, зважаючи на кількість й
розмір пам’яток. Наразі відповідь на це питан-
ня відсутня.
Рубежем виступає перша третина IX ст.
Розгром битицького городища й суцільне зга-
рище, в які перетворюються більшість посе-
лень волинцевської культури, пояснюється в
літературі раннім проникненням скандинавів
в регіон (Комар 2005, с. 136; 2017, с. 31—43)
або ж результатом переселення до Північно-
го Причорномор’я мадяр (Щавелев, Фетисов
2017, с. 317—318). в будь-якому випадку, це
призвело до зміни етнокультурної ситуації в
Подніпров’ї. Як вважають певні дослідники,
вціліла частина волинцевського населення
мігрувала в межиріччя Оки та Дону (Григорь-
ев 2004, с. 23—25; 2009, с. 217—218)
Певний, однак не тривалий, час залишали-
ся покинутими й райковецькі поселення. воче-
видь, після стабілізації ситуації мешканці по-
вертаються, що відображається в перебудовах
на Канівському поселенні та Монастирку, крім
того, на останньому зводяться укріплення.
Фінальному етапу існування культури прита-
манні контакти з ареалом Дніпровського Лі-
вобережжя, притік речей «дунайського кола»,
а також — стрімкий розвиток форм ранньо-
гончарного посуду. Ускладнюється загальне
164 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Раннє середньовіччя
профілювання посудин та оформлення вінець,
характерним стає багатий лінійно-хвилястий
орнамент, який вкриває практично всю площи-
ну виробів. Це говорить про застосування швид-
кого ручного кругу, який дозволив покращити
симетричність посудин, а також створювати
екземпляри більшого об’єму. Еволюція раннь-
окружального керамічного комплексу відбува-
лася лише за урізноманітненням форм, однак,
технологічні показники (склад тіста, випал,
щільність та товщина стінок посудин) говорять
про фактичну незмінність і сталість традиції ви-
робництва (Дяченко 2020, с. 4—8). Припинення
функціонування найпізніших райковецьких
пам’яток — Монастирка та Канівського посе-
лення — відносимо до наслідків перших етапів
закріплення русі в Середньому Подніпров’ї та
відносимо до кінця IX — рубежу IX—X ст. за
відсутністю будь-якої джерельної та доказової
бази, пов’язувати співпадіння в часі загибелі
Монастирка й знелюднення Канівського посе-
лення з появою розвинених ранньогончарних
райковецьких форм на Старокиївській горі, у
ранній фазі формування давньоруського Киє-
ва (Козюба 2010, с. 63: рис. 3, с. 65: рис. 4), та
на виповзівському археологічному комплексі
(Скороход 2020, с. 99: рис. 9) не наважуємось.
літерАтУрА
Андрощук, Ф. А., зоценко, в. Н. 2012. сканди-
навские древности Юга Руси: Каталог. Париж.
березовець, Д. Т. 1965. Слов’яни й племена сал-
тівської культури. Археологія, 19, с. 47-67.
березовец, Д. Т. 1963. Поселения уличей на
р. Тясмине. Материалы и исследования по археоло-
гии сссР, 108: Славяне накануне образования Ки-
евской Руси, с. 145-208.
березовець, Д. Т. 1969. Могильники уличів у до-
лині Тясмину. в: бідзіля, в. І. (ред.). слов’яно-руські
старожитності. Київ: Наукова думка, с. 58-79.
володарець-Урбанович, Я. в. 2015. Фібули V —
першої половини VIII ст. з Полтавщини (знахідки
від початку 2000-х років). Археологія, 3, с. 87-106.
володарець-Урбанович, Я. в. 2010. Пастирський
гончарний посуд на слов’янських пам’ятках. Архео-
логія та давня історія України, 4, с. 147-152.
Гавритухин, И. О, Обломский, А. М. 1996. Гаппо-
новский клад и его культурно-исторический кон-
текст. Раннеславянский мир, 3. Москва: ИА РАН.
Горюнов, Е. А. 1975. О памятниках волынцевско-
го типа. Краткие сообщения Института археоло-
гии, 144, с. 3-10.
Горюнов, Е. А. 1987. Пеньковская и салтовская
культуры в Среднем Поднепровье. Краткие сообще-
ния Института археологии, 190, с. 3-7.
Готун, І. А., Казимір, О. М., Синиця, є. в.,
Непомящих, в. ю., Колосов, ю. Г., Шахрай, Д. О.,
Лозниця, Т. в., Квітницький, М. в. 2014. Дослід-
ження поселення Козаків яр у Ходосівці. Археоло-
гічні дослідження в Україні 2013 р., с. 146-147.
Готун, І. А., Синиця, є. в., Казимір, О. М. 2013.
Охоронні роботи на селищі Ходосівка—Козаків яр. Ар-
хеологічні дослідження в Україні 2012 р., с. 195-197.
Григорьев, А. в. 2004. О финальном этапе волын-
цевских древностей. в: Моця, О. П. (ред.). старо-
давній Іскоростень і слов’янські гради VIII—X ст.
Київ: Корвін-пресс, с. 23-25.
Григорьев, А. в. 2009. О славянских землях Ха-
зарского каганата. в: Короткевич, б. С. (ред.). сло-
жение русской государственности в контексте
раннесредневековой истории старого света. Ма-
териалы международной конференции, санкт-Пе-
тербург, 14—18 мая 2007 г. Санкт-Петербург: Госу-
дарственный Эрмитаж, с. 214-221.
Довженок, в. И., Линка, Н. в. 1959. Раскопки ран-
неславянских поселений в нижнем течении р. Рось.
Материалы и исследования по археологии сссР,
70: Памятники зарубинецкой культуры, с. 102-113.
Дяченко, Д. Г. 2020. Проблема ранньогончарного ви-
робництва в середньодніпровському ареалі райковець-
кої культури. в: бібіков, Д. в. (ред.). Гончарне вироб-
ництво середньовічного та ранньомодерного населення
Наддніпрянщини. Матеріали наукового круглого сто-
лу. Вишгород, 27 червня 2020 р. вишгород, с. 4-8.
Козюба, в. К. 2010. Фотографії та малюнки розко-
пок в. в. Хвойки 1907—1908 рр. в садибі М. М. Пет-
ровського у Києві. в: Конвалюк, в. Н. (ред.). Нау-
ково-дослідницька та просвітницька діяльність
Вікентія хвойки. До 160-річчя з дня народжен-
ня. Матеріали науково-практичної конференції
Київського обласного археологічного музею. халеп’я,
19 лютого 2010 року. Трипілля, с. 59-79.
Комар, А. в. 1999. Предсалтовские и раннесал-
товские горизонты восточной Европы (вопросы хро-
нологии). Vita antiqua, 2, с. 111-136.
Комар, А. в. 2004. Салтовская и «салтоидная»
культуры в Поднепровье. в: Куковальская, Н. М.
(ред.). Причерноморье, Крым, Русь в истории и
культуре. Материалы II судакской международ-
ной конференции. III—IV. Киев; Судак: Академпе-
ріодика, с. 87-91.
Комар, А. в. 2005. Исторические предпосылки
возникновения легенды о полянской дани хазарам
по археологическим данным. Евреи и славяне, 16:
Хазары, с. 207-218.
Комар, А. в. 2006. Погребение кочевника нач.
VIII в. у села журавлиха в Среднем Поднепровье.
степи Европы в эпоху средневековья, 5: Хазарское
время, с. 403-412.
Комар, А. в. 2012a. Киев и Правобережное Под-
непровье. в: Макаров, Н. А. (ред.). Русь в IX—X ве-
ках: Археологическая панорама. V. Москва: волог-
да: Древности Севера, с. 300-333.
Комар, А. в. 2012b. Поляне и Северяне. Древ-
нейшие государства Восточной Европы. 2010 год:
Предпосылки и пути формирования Древнерусского
государства, с. 128-191.
Комар, А. в. 2015. Денежный счёт ранних славян в
предгосударственный период. Древнейшие государс-
тва Восточной Европы. 2015 год: Экономические
системы Евразии в раннее Средневековье, с. 44-94.
Комар, А. в. 2017. Между Русью и Хазарией: Днеп-
ровское Левобережье IX века в свете современной ар-
хеологии. в: Nagirnyy, V. (ed.). Rus’ and the World of
the Nomads (the second half of 9th—16th c.). Publication
from the 7th International Scientific Conference, Plzeň,
23th—26th November, 2016. Krakow, с. 31-43.
Комар, А. в., Сухобоков, О. в. 2004. Городище
«Монастырище» и древнерусский Ромен: проблема
приемственности. в: Моця, О. П. (ред.). стародав-
ній Іскоростень і слов’янські гради VIII—X ст. Київ:
Корвін-пресс, с. 159-173.
Котышев, Д. М. 2019. От Русской земли к земле
Киевской. становление государственности в сред-
нем Поднепровье. IX—XII вв. Москва.
165ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Дяченко, Д. Г. Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї
Кравченко, Н. М. 1979. Исследование славянских
памятников на Стугне. в: баран, в. Д. (ред.). славя-
не и Русь (на материалах восточно-славянских пле-
мен и Древней Руси). Киев: Наукова думка, с. 74-111.
Кухаренко, ю. в. 1963. Раскопки у с. Сахновки.
Материалы и исследования по археологии сссР,
108: Славяне накануне образования Киевской Руси,
с. 243-250.
Линка, Н. в., Шовкопляс, А. М. 1963. Раннесла-
вянское поселение на р. Тясмине. Материалы и ис-
следования по археологии сссР, 108: Славяне нака-
нуне образования Киевской Руси, с. 234-242.
Максимов, є. в., Петрашенко, в. О. 1980. Горо-
дище Монастирьок VIII—XIII ст. на Середньому
Дніпрі. Археологія, 33, с. 3-20.
Максимов, Е. в., Петрашенко, в. О., Погорелый,
в. Н., Терпиловский, Р. в., Цындровская, Л. А. 1974.
Отчет о раскопках городища Монастырек Каневс-
кого района Черкаской области. НА ІА НАН Украї-
ни, ф. 64, 1974/24—1.
Максимов, Е. в., Петрашенко, в. О. 1988. сла-
вянские памятники у с. Монастырек на среднем
Днепре. Киев: Наукова думка.
Марков, в. И. 2016. Тюркский след в истории Ук-
раины X—XVII вв. Санкт-Петербург: Евразия.
Мезенцева, Г. Г. 1965. Канівське поселення по-
лян. Київ: КДУ.
Михайлина, Л. П. 2000. Хронологія та періодиза-
ція старожитностей райковецької культури. Архео-
логічні студії, 1, с. 121-131.
Моця, О. П. 1993. Населення південно-руських
земель Іх—хІІІ ст.: за матеріалами некрополів.
Київ: Наукова думка.
Петраускас, О. в. 2019. волинцевський комплекс
ранньослов ‘янського по селення Обухів 2. Археоло-
гія, 1, с. 79-94.
Петраускас, О. в., Шишкин, Р. Г., Абашина, Н. С.
2011. Новые исследования раннеславянского посе-
ления Обухов 2 в 2007 г. Stratum plus, 5, с. 61-88.
Петрашенко, в. О. 1999. Формування культури
типу Луки Райковецької у Середньому Подніпров’ї.
в: Терпиловський, Р. в. (ред.). Етнокультурні про-
цеси у Південно-східній Європі в І тисячолітті н. е.
Київ; Львів, с. 230-239.
Петрашенко, в. О. 1981. Лесостепное Право-
бережное Поднепровье в VIII—X вв. Дисертация
к. и. н. ИА АН УССР. Киев.
Петрашенко, в. О. 1989. волинцевська культура
на Правобережному Подніпров’ї (за матеріалами
Ходосівського поселення). Археологія, 2, с. 32-43.
Петрашенко, в. О. 1992. слов’янська кераміка
Правобережжя середнього Подніпров’я. Київ: Нау-
кова думка.
Петрашенко, в. О. 2003. Хронологія та поход-
ження середньодніпровської кружальної кераміки
VIII — початку XI ст. в: Толочко, П. П. (ред.). Дру-
жинні старожитності центрально-східної Європи
VIII—XI ст. Матеріали міжнародного польового
семінару, 7—20 липня 2003 р. чернігів: Сіверянська
думка, с. 125-132.
Петрашенко, в. А. 1990. волынцевская культура
на Правобережном Поднепровье. в: Толочко, П. П.
(ред.). Проблемы археологии Южной Руси. Киев:
Наукова думка, с. 47-50.
Петровська, є. О., Телегін, Д. Я. 1965.
Ранньослов’янський могильник на р. Тясмин. Архе-
ологія, 18, с. 178-179.
Плетнёва, С. А. 1967. От кочевий к городам. сал-
тово-маяцкая культура. Материалы и исследова-
ния по археологии СССР, 142. Москва: Наука.
Приймак, в. в. 1994. Територіальна структу-
ра межиріччя середньої Десни і середньої Ворскли
VIII — поч. IX ст. Суми.
Приходнюк, О. М. 1998. Пеньковская культура
(культурно-археологический аспект исследования).
воронеж: вГУ.
Приходнюк, О. М. 1976. Ранньосередньовічне
слов’янське поселення на р. Рось. в: Довженок, в. І.
(ред.). Дослідження з слов’яноруської археології.
Київ: Наукова думка, с. 101-119.
Приходнюк, О. М. 1980. Археологічні пам’ятки
середнього Подніпров’я VI—IX ст. н. е. Київ: Науко-
ва думка.
Савчук, А. П. 1983. Ранньослов’янське поселення
поблизу Переяслава-Хмельницького. Археологія, 42,
с. 88-90.
Синиця, є. в, Терпиловський, Р. в. 2010a. Архео-
логічні дослідження пам’яток раннього середньовіч-
чя на території Канівського природного заповідника:
історія, здобутки, перспективи. Археологія і давня іс-
торія України, 1, с. 226-237.
Синиця, є. в., Терпиловський, Р. в. 2010b. Звіт
про археологічні розкопки 2009 року на Канівсько-
му поселенні Канівської археологічної експедиції
кафедри археології і музеєзнавства. НА ІА НАН Ук-
раїни, ф. 64, 2009/210.
Синиця, є. в., Гладких, М. І., Терпиловський,
Р. в., Шидловський, П. С. 2007. Звіт про археологіч-
ні розкопки 2005—2006 років Канівської археологіч-
ної експедиції кафедри археології і музеєзнавства
на території Канівського району Черкаської облас-
ті. НА ІА НАН України, ф. 64, 2005—2006/245.
Синиця, є. в., Кізюн, О. Г., Кравченко, О. в.,
Моця, К. О., Терпиловський, Р. в., Ціліцький, в. в.
2005. Звіт про археологічні розкопки 2003—
2004 років на Канівському поселенні Канівської
археологічної експедиції кафедри археології і му-
зеєзнавства. НА ІА НАН України, ф. 64, 2004/151.
Синиця, є. в., Пічкур, є. в., Гладких, М. І.,
Рижов, С. М., Терпиловський, Р. в., Шостик, О. І.
2008. Звіт про археологічні розкопки та розвід-
ки 2007 року Канівської археологічної експедиції
кафедри археології і музеєзнавства на території
Канівського району Черкаської області. НА ІА НАН
України, ф. 64, 2007/170.
Синиця, є. в., Терпиловський, Р. в. 2009. Звіт
про археологічні розкопки 2008 року на Канівсько-
му поселенні Канівської археологічної експедиції
кафедри археології і музеєзнавства. НА ІА НАН Ук-
раїни, ф. 64, 2008/277.
Скороход, в. М. 2020. виповзів — військовий і
торгово-ремісничий центр у Нижньому Подесенні.
Археологія і давня історія України, 2 (35), с. 91-104.
Сміленко, А. Т. 1975. слов’яни та їх сусіди в сте-
повому Подніпров’ї (ІІ—хІІІ ст.). Київ: Наукова
думка.
Сухобоков, О. в. 1975. славяне Днепровского Ле-
вобережья (роменская культура и ее предшествен-
ники). Киев: Наукова думка.
Сухобоков, О. в. 1994. Деякі спірні питання історії
населення Дніпровського лівобережжя у другій по-
ловині 1-го тисячоліття н. е. в: Толочко, П. П. (ред.).
старожитності України-Русі. Київ: Наукова дум-
ка, с. 204-210.
Сухобоков, О. в. 2000. Ранні етапи культури літо-
писних сіверян (ще раз про пам’ятки волинцевського
типу). Восточноевропейский археологический жур-
нал, 3 (4) (online). Режим доступу: http://archaeology.
kiev.ua/journal/030500/sukhobokov.htm (Дата звер-
нення 31.01.2021).
166 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Раннє середньовіччя
Сухобоков, О. в. 1992. Дніпровське Лісостепове
Лівобережжя у VIII—XIII ст. Київ: Наукова думка.
Сухобоков, О. в. 1998. Деякі питання етнокуль-
турної історії Лівобережної України останньої тре-
тини I — початку II тис. Археологічний літопис Лі-
вобережної України, 12, с. 59-65.
Сухобоков, О. в. 1999. До походження та інтер-
претації пам’яток волинцевського етапу культури
літописних сіверян. Археологія, 2, с. 25-39.
Щавелев, А. С., Фетисов, А. А. 2017. К истори-
ческой географии восточной Европы IX в. 2: Карта
скандинавских комплексов и артефактов. Древней-
шие государства Восточной Европы. 2015 год: Эко-
номические системы Евразии в раннее Средневеко-
вье, с. 278-328.
Щеглова, О. А. 1987. Салтовские вещи на памят-
никах волынцевского типа. в: Пряхин, А. Д. (ред.).
Археологические памятники эпохи железа восточ-
ноевропейской лесостепи. воронеж: вГУ, с. 77-85.
Щеглова, О. А. 1990. О двух группах «древностей
антов» в Среднем Поднепровье. Материалы и иссле-
дования по археологии Днепровского Левобережья,
1, с. 162-204.
Щеглова, О. А., Обломский, А. М., Гавриту-
хин, И. О. 1996. Памятники волынцевского типа.
их специфика и генезис. в: Гавритухин, И. О.,
Обломский, А. М. Гаппоновский клад и его культур-
но-исторический контекст. Раннеславянский мир,
3. Москва: ИА РАН, с. 130-136.
юренко, С. П. 1985. волынцевская культура. в:
баран, в. Д. (ред.). Этнокультурная карта те-
ритории Украинской ссР в I тыс. н. э., гл. 4, р. 2.
Киев: Наукова думка, с. 116-125.
rEFErEnCEs
Androshchuk, F. A., Zotsenko, V. N. 2012. Skandinavskie
drevnosti Iuga Rusi: Katalog. Parizh.
Berezovets, D. T. 1965. Sloviany y plemena saltivskoi kul-
tury. Arkheolohiia, 19, s. 47-67.
Berezovets, D. T. 1963. Poseleniia ulichei na r. Tiasmine.
Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 108: Slaviane
nakanune obrazovaniia Kievskoi Rusi, s. 145-208.
Berezovets, D. T. 1969. Mohylnyky ulychiv u dolyni Tias-
mynu. In: Bidzilia, V. I. (ed.). Sloviano-ruski starozhytnosti.
Kyiv: Naukova dumka, s. 58-79.
Volodarets-Urbanovych, Ya. V. 2015. Fibuly V — pershoi
polovyny VIII st. z Poltavshchyny (znakhidky vid pochatku
2000-kh rokiv). Arkheolohiia, 3, s. 87-106.
Volodarets-Urbanovych, Ya. V. 2010. Pastyrskyi hon-
charnyi posud na slovianskykh pamiatkakh. Arkheolohiia ta
davnia istoriia Ukrainy, 4, s. 147-152.
Gavritukhin, I. O, Oblomskii, A. M. 1996. Gapponovskii
klad i ego kulturno-istoricheskii kontekst. Ranneslavianskii
mir, 3. Moskva: IA RAN.
Goriunov, E. A. 1975. O pamiatnikakh Volyntsevskogo
tipa. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii, 144, s. 3-10.
Goriunov, E. A. 1987. Penkovskaia i saltovskaia kultury v
Srednem Podneprove. Kratkie soobshcheniia Instituta arkhe-
ologii, 190, s. 3-7.
Hotun, I. A., Kazymir, O. M., Synytsia, Ye. V., Nepomi-
ashchykh, V. Yu., Kolosov, Yu. H., Shakhrai, D. O., Loznyt-
sia, T. V., Kvitnytskyi, M. V. 2014. Doslidzhennia poselennia
Kozakiv yar u Khodosivtsi. Arkheolohichni doslidzhennia v
Ukraini 2013 r., s. 146-147.
Hotun, I. A., Synytsia, Ye. V., Kazymir, O. M. 2013.
Okhoronni roboty na selyshchi Khodosivka—Kozakiv yar.
Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2012 r., s. 195-197.
Grigorev, A. V. 2004. O finalnom etape volyntsevskikh
drevnostei. In: Motsia, O. P. (ed.). Starodavnii Iskorosten i
slovianski hrady VIII—X st. Kyiv: Korvin-press, s. 23-25.
Grigorev, A. V. 2009. O slavianskikh zemliakh Khaz-
arskogo kaganata. In: Korotkevich, B. S. (ed.). Slozhenie
russkoi gosudarstvennosti v kontekste rannesrednevekovoi is-
torii Starogo Sveta. Materialy mezhdunarodnoi konferentsii,
Sankt-Peterburg, 14—18 maia 2007 g. Sankt-Peterburg: Gos-
udarstvennyi Ermitazh, s. 214-221.
Dovzhenok, V. I., Linka, N. V. 1959. Raskopki ranneslavi-
anskikh poselenii v nizhnem techenii r. Ros. Materialy i issle-
dovaniia po arkheologii SSSR, 70: Pamiatniki zarubinetskoi
kultury, s. 102-113.
Diachenko, D. H. 2020. Problema rannohoncharnoho vy-
robnytstva v serednodniprovskomu areali raikovetskoi kultu-
ry. In: Bibikov, D. V. (ed.). Honcharne vyrobnytstvo serednovi-
chnoho ta rannomodernoho naselennia Naddniprianshchyny.
Materialy naukovoho kruhloho stolu. Vyshhorod, 27 chervnia
2020 r. Vyshhorod, s. 4-8.
Koziuba, V. K. 2010. Fotohrafii ta maliunky rozkopok V. V.
Khvoiky 1907—1908 rr. v sadybi M. M. Petrovskoho u Kyievi.
In: Konvaliuk, V. N. (ed.). Naukovo-doslidnytska ta prosvit-
nytska diialnist Vikentiia Khvoiky. Do 160-richchia z dnia
narodzhennia. Materialy naukovo-praktychnoi konferentsii
Kyivskoho oblasnoho arkheolohichnoho muzeiu. Khalepia,
19 liutoho 2010 roku. Trypillia, s. 59-79.
Komar, A. V. 1999. Predsaltovskie i rannesaltovskie gori-
zonty Vostochnoi Evropy (voprosy khronologii). Vita antiqua,
2, s. 111-136.
Komar, A. V. 2004. Saltovskaia i «saltoidnaia» kultury v
Podneprove. In: Kukovalskaia, N. M. (ed.). Prichernomore,
Krym, Rus v istorii i kulture. Materialy II Sudakskoi mezh-
dunarodnoi konferentsii. III—IV. Kiev; Sudak: Akademperi-
odika, s. 87-91.
Komar, A. V. 2005. Istoricheskie predposylki vozniknoveni-
ia legendy o polianskoi dani khazaram po arkheologicheskim
dannym. Evrei i slaviane, 16: Khazary, s. 207-218.
Komar, A. V. 2006. Pogrebenie kochevnika nach. VIII v.
u sela Zhuravlikha v Srednem Podneprove. Stepi Evropy v
epokhu srednevekovia, 5: Khazarskoe vremia, s. 403-412.
Komar, A. V. 2012a. Kiev i Pravoberezhnoe Podneprove. In:
Makarov, N. A. (ed.). Rus v IX—X vekakh: Arkheologicheskaia
panorama. V. Moskva: Vologda: Drevnosti Severa, s. 300-333.
Komar, A. V. 2012b. Poliane i Severiane. Drevneishie go-
sudarstva Vostochnoi Evropy. 2010 god: Predposylki i puti
formirovaniia Drevnerusskogo gosudarstva, s. 128-191.
Komar, A. V. 2015. Denezhnyi schet rannikh slavian v
predgosudarstvennyi period. Drevneishie gosudarstva Vos-
tochnoi Evropy. 2015 god: Ekonomicheskie sistemy Evrazii v
rannee Srednevekove, s. 44-94.
Komar, A. V. 2017. Mezhdu Rusiu i Khazariei: Dneprovskoe
Levoberezhe IX veka v svete sovremennoi arkheologii. In: Na-
girnyy, V. (ed.). Rus’ and the World of the Nomads (the second half
of 9th—16th c.). Publication from the 7th International Scientific
Conference, Plzeň, 23th—26th November, 2016. Krakow, s. 31-43.
Komar, A. V., Sukhobokov, O. V. 2004. Gorodishche
«Monastyrishche» i drevnerusskii Romen: problema priemst-
vennosti. In: Motsia, O. P. (ed.). Starodavnii Iskorosten i slo-
vianski hrady VIII—X st. Kyiv: Korvin-press, s. 159-173.
Kotyshev, D. M. 2019. Ot Russkoi zemli k zemle Kievskoi.
Stanovlenie gosudarstvennosti v Srednem Podneprove. IX—
XII vv. Moskva.
Kravchenko, N. M. 1979. Issledovanie slavianskikh pami-
atnikov na Stugne. In: Baran, V. D. (ed.). Slaviane i Rus (na
materialakh vostochno-slavianskikh plemen i Drevnei Rusi).
Kiev: Naukova dumka, s. 74-111.
Kukharenko, Iu. V. 1963. Raskopki u s. Sakhnovki. Mate-
rialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 108: Slaviane naka-
nune obrazovaniia Kievskoi Rusi, s. 243-250.
Linka, N. V., Shovkoplias, A. M. 1963. Ranneslavianskoe
poselenie na r. Tiasmine. Materialy i issledovaniia po arkhe-
ologii SSSR, 108: Slaviane nakanune obrazovaniia Kievskoi
Rusi, s. 234-242.
Maksymov, Ye. V., Petrashenko, V. O. 1980. Horodyshche
Monastyrok VIII—XIII st. na Serednomu Dnipri. Arkheolo-
hiia, 33, s. 3-20.
Maksimov, E. V., Petrashenko, V. O., Pogorelyi, V. N., Ter-
pilovskii, R. V., Tsyndrovskaia, L. A. 1974. Otchet o raskop-
kakh gorodishcha Monastyrek Kanevskogo raiona Cherkaskoi
oblasti. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1974/24—1.
Maksimov, E. V., Petrashenko, V. O. 1988. Slavianskie pa-
miatniki u s. Monastyrek na Srednem Dnepre. Kiev: Naukova
dumka.
167ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Дяченко, Д. Г. Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї
Markov, V. I. 2016. Tiurkskii sled v istorii Ukrainy X—
XVII vv. Sankt-Peterburg: Evraziia.
Mezentseva, H. H. 1965. Kanivske poselennia polian. Kyiv:
KDU.
Mykhailyna, L. P. 2000. Khronolohiia ta periodyzatsiia
starozhytnostei raikovetskoi kultury. Arkheolohichni studii,
1, s. 121-131.
Motsia, O. P. 1993. Naselennia pivdenno-ruskykh zemel
IX—XIII st.: za materialamy nekropoliv. Kyiv: Naukova dum-
ka.
Petrauskas, O. V. 2019. Volyntsevskyi kompleks rannoslov
‘ianskoho po selennia Obukhiv 2. Arkheolohiia, 1, s. 79-94.
Petrauskas, O. V., Shishkin, R. G., Abashina, N. S. 2011.
Novye issledovaniia ranneslavianskogo poseleniia Obukhov 2
v 2007 g. Stratum plus, 5, s. 61-88.
Petrashenko, V. O. 1999. Formuvannia kultury typu Luky
Raikovetskoi u Serednomu Podniprovi. In: Terpylovskyi, R. V.
(ed.). Etnokulturni protsesy u Pivdenno-Skhidnii Yevropi v I
tysiacholitti n. e. Kyiv; Lviv, s. 230-239.
Petrashenko, V. O. 1981. Lesostepnoe Pravoberezhnoe Pod-
neprove v VIII—X vv. Disertatsiia k. i. n. IA AN USSR. Kiev.
Petrashenko, V. O. 1989. Volyntsevska kultura na Pra-
voberezhnomu Podniprovi (za materialamy Khodosivskoho
poselennia). Arkheolohiia, 2, s. 32-43.
Petrashenko, V. O. 1992. Slovianska keramika Pravobe-
rezhzhia Serednoho Podniprovia. Kyiv: Naukova dumka.
Petrashenko, V. O. 2003. Khronolohiia ta pokhodzhennia
serednodniprovskoi kruzhalnoi keramiky VIII — pochatku
XI st. In: Tolochko, P. P. (ed.). Druzhynni starozhytnosti
tsentralno-skhidnoi Yevropy VIII—XI st. Materialy mizhnar-
odnoho polovoho seminaru, 7—20 lypnia 2003 r. Chernihiv:
Siverianska dumka, s. 125-132.
Petrashenko, V. A. 1990. Volyntsevskaia kultura na Pra-
voberezhnom Podneprove. In: Tolochko, P. P. (ed.). Problemy
arkheologii Iuzhnoi Rusi. Kiev: Naukova dumka, s. 47-50.
Petrovska, Ye. O., Telehin, D. Ya. 1965. Rannoslovianskyi
mohylnyk na r. Tiasmyn. Arkheolohiia, 18, s. 178-179.
Pletneva, S. A. 1967. Ot kochevii k gorodam. Saltovo-
maiatskaia kultura. Materialy i issledovaniia po arkheologii
SSSR, 142. Moskva: Nauka.
Pryimak, V. V. 1994. Terytorialna struktura mezhyrichchia
Serednoi Desny i Serednoi Vorskly VIII — poch. IX st. Sumy.
Prikhodniuk, O. M. 1998. Penkovskaia kultura (kulturno-
arkheologicheskii aspekt issledovaniia). Voronezh: VGU.
Prykhodniuk, O. M. 1976. Rannoserednovichne slovianske
poselennia na r. Ros. In: Dovzhenok, V. I. (ed.). Doslidzhennia
z slovianoruskoi arkheolohii. Kyiv: Naukova dumka, s. 101-
119.
Prykhodniuk, O. M. 1980. Arkheolohichni pamiatky Sered-
noho Podniprovia VI—IX st. n. e. Kyiv: Naukova dumka.
Savchuk, A. P. 1983. Rannoslovianske poselennia poblyzu
Pereiaslava-Khmelnytskoho. Arkheolohiia, 42, s. 88-90.
Synytsia, Ye. V, Terpylovskyi, R. V. 2010a. Arkheolohichni
doslidzhennia pamiatok rannoho serednovichchia na terytorii
Kanivskoho pryrodnoho zapovidnyka: istoriia, zdobutky, per-
spektyvy. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1, s. 226-237.
Synytsia, Ye. V., Terpylovskyi, R. V. 2010b. Zvit pro
arkheolohichni rozkopky 2009 roku na Kanivskomu poselenni
Kanivskoi arkheolohichnoi ekspedytsii kafedry arkheolohii i
muzeieznavstva. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 2009/210.
Synytsia, Ye. V., Hladkykh, M. I., Terpylovskyi, R. V.,
Shydlovskyi, P. S. 2007. Zvit pro arkheolohichni rozkopky
2005—2006 rokiv Kanivskoi arkheolohichnoi ekspedytsii
kafedry arkheolohii i muzeieznavstva na terytorii Kanivskoho
raionu Cherkaskoi oblasti. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 2005—
2006/245.
Synytsia, Ye. V., Kiziun, O. H., Kravchenko, O. V., Mot-
sia, K. O., Terpylovskyi, R. V., Tsilitskyi, V. V. 2005. Zvit pro
arkheolohichni rozkopky 2003—2004 rokiv na Kanivskomu
poselenni Kanivskoi arkheolohichnoi ekspedytsii kafedry
arkheolohii i muzeieznavstva. NA IA NAN Ukrainy, f. 64,
2004/151.
Synytsia, Ye. V., Pichkur, Ye. V., Hladkykh, M. I., Ryzhov,
S. M., Terpylovskyi, R. V., Shostyk, O. I. 2008. Zvit pro arkhe-
olohichni rozkopky ta rozvidky 2007 roku Kanivskoi arkheolo-
hichnoi ekspedytsii kafedry arkheolohii i muzeieznavstva na
terytorii Kanivskoho raionu Cherkaskoi oblasti. NA IA NAN
Ukrainy, f. 64, 2007/170.
Synytsia, Ye. V., Terpylovskyi, R. V. 2009. Zvit pro arkhe-
olohichni rozkopky 2008 roku na Kanivskomu poselenni
Kanivskoi arkheolohichnoi ekspedytsii kafedry arkheolohii i
muzeieznavstva. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 2008/277.
Skorokhod, V. M. 2020. Vypovziv — viiskovyi i torhovo-re-
misnychyi tsentr u Nyzhnomu Podesenni. Arkheolohiia i dav-
nia istoriia Ukrainy, 2 (35), s. 91-104.
Smilenko, A. T. 1975. Sloviany ta yikh susidy v stepovomu
Podniprovi (II—XIII st.). Kyiv: Naukova dumka.
Sukhobokov, O. V. 1975. Slaviane Dneprovskogo Levobe-
rezhia (romenskaia kultura i ee predshestvenniki). Kiev: Nau-
kova dumka.
Sukhobokov, O. V. 1994. Deiaki spirni pytannia istorii
naselennia Dniprovskoho livoberezhzhia u druhii polovyni 1-
ho tysiacholittia n. e. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starozhytnosti
Ukrainy-Rusi. Kyiv: Naukova dumka, s. 204-210.
Sukhobokov, O. V. 2000. Ranni etapy kultury litopysnykh
siverian (shche raz pro pamiatky volyntsevskoho typu). Vos-
tochnoevropeiskii arkheologicheskii zhurnal, 3 (4) (online).
Rezhym dostupu: http://archaeology.kiev.ua/journal/030500/
sukhobokov.htm (Data zvernennia 31.01.2021).
Sukhobokov, O. V. 1992. Dniprovske Lisostepove Livobe-
rezhzhia u VIII—XIII st. Kyiv: Naukova dumka.
Sukhobokov, O. V. 1998. Deiaki pytannia etnokulturnoi
istorii Livoberezhnoi Ukrainy ostannoi tretyny I — pochatku
II tys. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 12,
s. 59-65.
Sukhobokov, O. V. 1999. Do pokhodzhennia ta interpretat-
sii pamiatok volyntsevskoho etapu kultury litopysnykh siv-
erian. Arkheolohiia, 2, s. 25-39.
Shchavelev, A. S., Fetisov, A. A. 2017. K istoricheskoi
geografii Vostochnoi Evropy IX v. 2: Karta skandinavskikh
kompleksov i artefaktov. Drevneishie gosudarstva Vostochnoi
Evropy. 2015 god: Ekonomicheskie sistemy Evrazii v rannee
Srednevekove, s. 278-328.
Shcheglova, O. A. 1987. Saltovskie veshchi na pamiat-
nikakh volyntsevskogo tipa. In: Priakhin, A. D. (ed.). Arkheo-
logicheskie pamiatniki epokhi zheleza vostochnoevropeiskoi
lesostepi. Voronezh: VGU, s. 77-85.
Shcheglova, O. A. 1990. O dvukh gruppakh «drevnostei
antov» v Srednem Podneprove. Materialy i issledovaniia po
arkheologii Dneprovskogo Levoberezhia, 1, s. 162-204.
Shcheglova, O. A., Oblomskii, A. M., Gavritukhin, I. O.
1996. Pamiatniki volyntsevskogo tipa.ikh spetsifika i genezis.
In: Gavritukhin, I. O., Oblomskii, A. M. Gapponovskii klad i
ego kulturno-istoricheskii kontekst. Ranneslavianskii mir, 3.
Moskva: IA RAN, s. 130-136.
Iurenko, S. P. 1985. Volyntsevskaia kultura. In: Baran,
V. D. (ed.). Etnokulturnaia karta teritorii Ukrainskoi SSR v
I tys. n. e., gl. 4, r. 2. Kiev: Naukova dumka, s. 116-125.
D. G. Diachenko
RAIKY CULTURE
IN THE MIDDLE DNIEPER
The paper is devoted to the Raiky culture in the
Middle Dnieper. It reveals major issues of the phe-
nomenon of Raiky culture and their possible solutions
considering the achievements of Ukrainian archeolo-
gists in this field. The genesis, chronology and features
of the development of material culture of the Raiky
sites in the 8th—9th centuries of the right-bank of the
Dnieper are analyzed. In general the existence of the
Raiky culture in the Middle Dnieper region can be de-
scribed as follows. It was formed in first half of the 8th
century in the Tiasmyn basin. The first wheel-made
pottery has begun to manufacture quite early, from the
mid-8th century (probably at the beginning of the third
quarter). At the first stage, the early vessels have imi-
tated the hand-made Raiky forms as well as the Salt-
ovo-Mayaki imported vessels. Significant development
of the material culture occurs during the second half
168 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Раннє середньовіччя
of the 8th century. At the same time, the movement of
the people of Raiky culture and the population of the
sites of Sаkhnivka type has begun in the northern di-
rection which was marked by the appearance of the
Kaniv settlement, Monastyrok, and possibly Buchak.
This stage is characterized by the syncretism both in
the ceramic complex and in the features of design of
the heating structures. Numerous influences of the
people of Volyntsevo culture (and through them – of
Saltovo-Mayaki one) are recorded in the Raiky culture.
It is observed not only in direct imports but also in the
efforts of the Raiky population to imitate the pottery
of Volyntsevo and Saltovo-Mayaki cultures, however,
based on their own technological capabilities.
The nature of the relationship between the bearers
of these cultures is still interesting. The population of
Raiky accepts the imported items of Saltovo-Mayaki
and Volyntsevo cultures, tries to imitate high-quality
pottery of them, and even one can see the peaceful co-
existence of two cultures in one settlement — Monas-
tyrok, Buchak, Stovpyagy. However, the reverse pulses
are absent. There are no tendencies to assimilate each
other. Although, given the number and size of the sites,
the numerical advantage of the Volyntsevo population
in the region seems obvious. There is currently no an-
swer to this question.
The first third of the 9th century became the wa-
tershed. The destruction of the Bytytsia hill-fort and
the charred ruins to which most of the settlements of
the Volyntsevo culture has turned, is explained in the
literature by the early penetration of Scandinavians
into the region or as result of the resettlement of Mag-
yars to the Northern Pontic region. In any case, this
led to a change in the ethnic and cultural situation in
the Dnieper basin. According to some researchers, the
surviving part of the population of Volyntsevo culture
migrated to the Oka and Don interfluve.
For some time, but not for long, the settlements of
Raiky culture remained abandoned. Apparently, after
the stabilization of situation, the residents have re-
turned which is reflected by the reconstruction of the
Kaniv settlement and Monastyrok; in addition, on the
latter the fortifications have been erected. The final
stage of the existence of culture is characterized by
contacts with the area of the left bank of Dnieper, the
influx of the items of the «Danube circle», as well as the
rapid development of the forms of early wheel-made
pottery. The general profiling of vessels and design of
the rim became more complicated, the rich linear-wavy
ornament which covers practically all surface of the
item became characteristic. This suggests the use of a
quick hand wheel which has improved the symmetry
of the vessels, as well as permitted to create the larger
specimens. The evolution of the early wheel-made ce-
ramic complex took place only by a variety of forms,
however, technological indicators (dough composition,
firing, density and thickness of vessel walls) indicate
the actual invariability and sustainability of the manu-
facture tradition. The discontinuance of the function-
ing of the latest Raiky sites (Monastyrok and Kaniv
settlements) can be attributed as the consequences of
the first stages of consolidation of the Rus people in the
Middle Dnieper dating to the late 9th — the turn of the
9th—10th centuries.
Keywords: Raiky culture, Middle Dnieper region,
Volyntsevo culture, chronology, Early Meadieval time,
primitive pottery complex.
Одержано 31.01.2021
дЯЧенко дмитро геннадійович, молодший на-
уковий співробітник, Інститут Археології НАН Ук-
раїни, Київ, Україна.
Diachenko Dmytro G., Junior Research, Institute of
Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine,
Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0003-2849-7381, e-mail:
dya4enkovi4@gmail.com.
|