Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування

• Published in: Археологія і давня історія України
• Date: 2021
• Main Authors: Сапожников, І.В., Малюкевич, О.Є., Лисецький, Ф.М.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут археології НАН України 2021
• Subjects: Археологія і простір
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187521
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування / І.В. Сапожников, О.Є. Малюкевич, Ф.М. Лисецький // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 186-198. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.

Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал
 на кордоні Римської імперії є одним з найбільших
 та найзначніших об’єктів давньоримської фортифікації Північного Причорномор’я, але одночасно найбільш спірним та найменш відомим не лише
 широкому загалу, але й фаховим історикам і навіть
 археологам. Протягом останнього десятиріччя, на
 ґрунті детального дослідження картографічних
 джерел та матеріалів численних археологічних
 розвідок, вдалося максимально повно реконструювати трасу цього валу, який виявився ще й найдовшим з усіх земляних валів Буджаку або Бессарабії. Стаття присвячена таким характеристикам
 цієї унікальної пам’ятки військової архітектури та інженерії, як топографія, археологія, а також
 відносне та абсолютне датування як традиційними способами, так і методом ґрунтово-генетичної хронології. The Lower Dniester (Snake) Defensive rampart on
 the border of the Roman Empire is one of the largest
 and most significant objects of the ancient Roman fortification
 of the Northern Ponticregion but at the same
 time the most controversial and least known not only
 to general public but to professional historiansas well.
 Over the last decade, based on a detailed study of cartographic
 sources and materials of numerous archaeological
 surveys it has been possible to reconstruct completely
 the line of this rampart which turned out to be
 the longest of all earthen ramparts in Budzhak or Bessarabia
 (Sapozhnikov 2011; 2013; 2020a). This paper is
 devoted to such components of this unique monument
 of military architecture and engineering as topography
 and archaeology as well as relative and absolute dating
 both by traditional methods and by the method of soilgenetic
 chronology.
 Today we can say that the rampart runs on the right
 bank of the Dniester from the Sergeevka village near
 the Black Sea to the right bank of the river Botna near
 the Plop-Stubei village for 123—125 km, and the total
 length of this structure (with additional fortifications
 and protection of the camps) reached 134—136 km.
 Since the rampart lies on the Late Scythiansettlements
 Mologa II and Vesele III its terminus post quem
 can be defined as the early 3rd century AD. Terminus
 ante quem according to soil-chronological studies
 by F. N. Lisetsky is limited to the second half of the
 3rd century AD. Based on the historical situation in
 Tyras and its environs during this period the authors
 concluded that such a significant structure was built by
 the Romans (or the local population under their leadership)
 in the first half of the 3rd century AD.