Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування

Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал на кордоні Римської імперії є одним з найбільших та найзначніших об’єктів давньоримської фортифікації Північного Причорномор’я, але одночасно найбільш спірним та найменш відомим не лише широкому загалу, але й фаховим історикам і навіть археологам. Прот...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Археологія і давня історія України
Дата:	2021
Автори:	Сапожников, І.В., Малюкевич, О.Є., Лисецький, Ф.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2021
Теми:	Археологія і простір
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187521
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування / І.В. Сапожников, О.Є. Малюкевич, Ф.М. Лисецький // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 186-198. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859624083854983168
author	Сапожников, І.В. Малюкевич, О.Є. Лисецький, Ф.М.
author_facet	Сапожников, І.В. Малюкевич, О.Є. Лисецький, Ф.М.
citation_txt	Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування / І.В. Сапожников, О.Є. Малюкевич, Ф.М. Лисецький // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 186-198. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Археологія і давня історія України
description	Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал на кордоні Римської імперії є одним з найбільших та найзначніших об’єктів давньоримської фортифікації Північного Причорномор’я, але одночасно найбільш спірним та найменш відомим не лише широкому загалу, але й фаховим історикам і навіть археологам. Протягом останнього десятиріччя, на ґрунті детального дослідження картографічних джерел та матеріалів численних археологічних розвідок, вдалося максимально повно реконструювати трасу цього валу, який виявився ще й найдовшим з усіх земляних валів Буджаку або Бессарабії. Стаття присвячена таким характеристикам цієї унікальної пам’ятки військової архітектури та інженерії, як топографія, археологія, а також відносне та абсолютне датування як традиційними способами, так і методом ґрунтово-генетичної хронології. The Lower Dniester (Snake) Defensive rampart on the border of the Roman Empire is one of the largest and most significant objects of the ancient Roman fortification of the Northern Ponticregion but at the same time the most controversial and least known not only to general public but to professional historiansas well. Over the last decade, based on a detailed study of cartographic sources and materials of numerous archaeological surveys it has been possible to reconstruct completely the line of this rampart which turned out to be the longest of all earthen ramparts in Budzhak or Bessarabia (Sapozhnikov 2011; 2013; 2020a). This paper is devoted to such components of this unique monument of military architecture and engineering as topography and archaeology as well as relative and absolute dating both by traditional methods and by the method of soilgenetic chronology. Today we can say that the rampart runs on the right bank of the Dniester from the Sergeevka village near the Black Sea to the right bank of the river Botna near the Plop-Stubei village for 123—125 km, and the total length of this structure (with additional fortifications and protection of the camps) reached 134—136 km. Since the rampart lies on the Late Scythiansettlements Mologa II and Vesele III its terminus post quem can be defined as the early 3rd century AD. Terminus ante quem according to soil-chronological studies by F. N. Lisetsky is limited to the second half of the 3rd century AD. Based on the historical situation in Tyras and its environs during this period the authors concluded that such a significant structure was built by the Romans (or the local population under their leadership) in the first half of the 3rd century AD.
first_indexed	2025-11-29T09:49:01Z
format	Article
fulltext	186 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) УДК [904:725.182](282.247.314-197.2)”652” DOI: 10.37445/adiu.2021.03.12 І. В. сапожников, О. Є. Малюкевич †, Ф. М. Лисецький нижнЬодністроВсЬкиЙ (ЗМіїниЙ) оБоронниЙ ВАл: топогрАФіЯ, АрхеологіЯ, дАтУВАннЯ «Географія Риму — як біографія кожного» E. Баух «сонце самогубців» стаття присвячена пам’яті співавтора і друга О. Є. Малюкевича (1953—2021) Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал на кордоні Римської імперії є одним з найбільших та найзначніших об’єктів давньоримської фор- тифікації Північного Причорномор’я, але одночас- но найбільш спірним та найменш відомим не лише широкому загалу, але й фаховим історикам і навіть археологам. Протягом останнього десятиріччя, на ґрунті детального дослідження картографічних джерел та матеріалів численних археологічних розвідок, вдалося максимально повно реконструю- вати трасу цього валу, який виявився ще й найдов- шим з усіх земляних валів Буджаку або Бессарабії. стаття присвячена таким характеристикам цієї унікальної пам’ятки військової архітектури та інженерії, як топографія, археологія, а також відносне та абсолютне датування як традиційни- ми способами, так і методом ґрунтово-генетичної хронології. ключові слова: Нижньодністровський (Змії- ний) оборонний вал, Римська імперія, топографія, археологія, датування, метод ґрунтово-генетичної хронології. топографія нижньодністровського валу (рис. 1). Протяжність цієї земляної оборонної споруди від північно-західного берега будаксь- кого лиману поблизу чорного моря до правого берега р. ботна на північний схід від с. Плоп- Штубей складає близько 123—125 км 1. При- лиманський (південний) відділ пам’ятки дорівнює 48—49 км (з Тірою), а Прирічковий (північний) відділ — 75—76 км. На валу від- мічалися: чотири укріплення — біля урочища бугаз (380-400 × 300 м), с. Красна Коса (загаль- на довжина валів — близько 2,5 км), с. Палан- 1. з них до 79 км припадає на територію Республіки Молдови, а 46,4 км — на Україну. ка (250 × 200 м), між сс. Крокмаз і Оленешть (500 × 400 м); додаткові захистні лінії — у с. Семенівка (довжина обводу яруги — 2,4— 2,5 км) і два протиобхідні відгалуження на захід — північний захід від с. Копанка (схід- не — 850—880 м та західне — 3,7—3,8 км). У підсумку це складає 133,7—136,2 км дов- жини земляних споруд. Якщо додати до цього фортифікацію римського міста Тіри, курган- форт Могила Лат, сусiднi географiчнi об’єкти (широку водну поверхню Дністровського лима- ну, плавні й озера річкової долини і ділянки високих уривчастих берегів), то перед нами постає потужна і добре продумана лінія оборо- ни. Судячи з того, що вал скрізь звернений ро- вом до долини, він служив захистом від загрози прориву ворожих військ до Дунай-Дністровсь- кого межиріччя після форсування гирл Дніст- ра і (або) лиману, що найлегше було зробити в сезон льодоставу. Для порівняння скажімо, що протяжність Нижнього Траянова валу складає 125,4 км (Сапожников 2020b), а верхнього Тра- яну (без валів Кицьканського півострову) — 105,4 км (Ulig 1928, s. 190), але на останніх до- даткові споруди й укріплення невідомі 2. зрозуміло, що вздовж Нижньодністровсько- го валу проходила військова дорога, були обла- штовані переїзди і мостові переходи в долинах річок і балок, дерев’яні палісади (частоколи) по гребнях валів і рогатки в яругах. Такий коло- сальний обсяг будівництва потребував не лише значного обсягу робочої сили, але й доволі три- валого часу, що слід врахувати при датуванні 2. Окремий фортифікаційний вузол складали обо- ронні споруди римської переправи через Ду- най біля м. Ісакчі та озера Картал (Сапожников 2017). © І. в. САПОжНИКОв, О. є. МАЛюКЕвИч, Ф. М. ЛИСЕЦЬКИй, 2021 187ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) сапожников, І. В., Малюкевич, О. Є., Лисецький, Ф. М. Нижньодністровський (зміїний) оборонний вал цих укріплень. Не виключено також, що там, де вал не був зафіксований топографами, особ- ливо на крутих заліснених схилах, його або не зводили взагалі, або не встигли насипати. і. Прилиманський (південний) відділ пов’язаний з правим корінним берегом Дніст- ровського лиману, що входить до складу При- чорноморської (Понтичної) низовини. Поверх- неві відкладення представлені тут переважно чистими і гумусованими лесами, а на південь від м. білгород-Дністровський протягом 10— 12 км вони репрезентовані так званими кучу- гурами (пагорбами на кшталт дюн, складених з пісків і супісків). Прибережна смуга має на- хил в бік моря з абсолютними позначками від +90 м біля с. Семенівка до +10—12 м на березі будакського лиману. з точки зору геоморфології і за ступенем збе- реженості цей відділ розподіляється на чотири основні ділянки: І.1. Приморську — 8,75 км (від будакського лиману до с. Шабо); І.2. На кучугурах — 12 км (до Аккерманської фор- теці); І.3. 12,8 км від білгорода-Дністровського до б. Молога (бойкань); І.4. 23 км від с. Садове до с. Паланка. іі. Прирічковий (північний) відділ по- в’язаний з лівим схилом вододілу, утвореного правим корінним берегом долини р. Дністер і верхів’ями річок басейну чорного моря — Ал- калія, Хаджидер (з притокою Каплань), Сарата (з балками Джалаїр і бабей). Гребінь вододілу підвищується від +100 м біля с. Старокозаче до +170 м біля с. чобручі (по ньому йде дорога до Каушан). Далі траса валу проходить лівим схи- лом і стрілкою нижчого вододілу, сформовано- го тим самим берегом Дністра і лівим берегом р. юштубей (Штубей). На північ від с. Леонтьє- ве вал переходить на правий схил так званого Кицканського мису, утвореного долиною Дніс- тра й правим берегом р. ботна. його найвищі точки сягають позначок +153 м на Копансь- кій горі, а потім вал йде лівим берегом мису до північно-східної околиці с. Плоп-Штубей. в цьому відділі траса валу розпочинається на висоті +22 м біля с. Паланка і сягає свого мак- симального підвищення +149 м за 0,4 км на північ від кургану Ханського. Цей відділ, як і перший, можна більш-менш чітко розділити на чотири ділянки: ІІ.1. 20,6 км від с. Паланка до с. Оленешть; ІІ.2. 22,5 км від Оленешть до долини б. юштубей; ІІ.3. 21,5 км від с. чобручі до с. Копанка; ІІ.4. 11,0—11,3 км від Копанки до р. ботна (з двома відгалуженнями), а точні- ше — до околиці с. Плоп-Штубей (рис. 1). Археологія нижньодністровського валу. в наш час від пам’ятки залишилися земляні вали і рови різних ступенів збереженості (від виразних профілів до світлих смуг на розора- них поверхнях), але не на всіх ділянках. Їх слі- ди майже відсутні на відтинках І.3, ІІ.1, ІІ.2: загалом на більшій їх протяжності вал забудо- ваний садибами населених пунктів і дорогами. рис. 1. Схема маршруту Нижньодністровського валу 188 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Археологія і простір На ділянках І.4, ІІ.2—ІІ.4 він частіше зайня- тий лісами, рідше виноградниками, орними землям, а також яругами. виражені в рельєфі та доступні для дослід- жень відтинки валу наявні на ділянках І.1, І.4, ІІ.3-ІІ.4. з ними так чи інакше пов’язана низка різночасних пам’яток археології. частіше це кур- гани, розташовані з тилу валу. з відомих назвемо Могилу Кишла (Попову, Ак-Кембет) 1, Могилу Лат (Широку), курган ханський та ін.; з посе- лень — Тіра, бугаз, Молога, Семенівка, веселе та ін., але випадків прямої стратифікації валу з ними зафіксовано мало. в цьому сенсі унікаль- ним є район верхів’їв правого берега Дністровсь- кого лиману, де вал цілеспрямовано розкопував- ся у 1989 і 1990 рр. безпосередньо на поселеннях Молога ІІ і веселе ІІІ, а у 1977 і 1998 рр. — непо- далік від першого з них (Гудкова 1978; Малюке- вич 1990; 1991; 1999, с. 43; та ін.). 1. через цей курган Нижньодністровський вал пов’язаний з античною легендою про Могили кім- мерійських царів (Сапожников 2018, с. 121). виходячи зі сказаного, охарактеризуємо ма- теріали цих досліджень, підкресливши, що це перший звід такого роду. У 1977 р. біля с. Мо- лога після прориття бульдозером траншеї для проїзду до лиману, в її зачищених бортах був досліджений вал разом з частиною рову (рис. 2; 3: 1). Тоді ж на тій ділянці поселення Молога ІІ, де вал перерізаний глибоким яром, заклали розкоп IV (рис. 2; 8). Спочатку там зачистили поздовжній розріз валу, поруч знайшли ре- штки кам’яних будівель (точніше фундамен- тів) з численними знахідками. Автори робіт дійшли висновку, що вал насипали, коли насе- лення остаточно залишило це місце (Гудкова, Фокеев 1982, с. 57, 62, 88). У 1989 р. дослідження валу були віднов- лені на розкопі IV, який покрив всю шири- ну валу на довжину 15,0 м (Малюкевич 1990, с. 17—20), а рів вдалося відкрити до половини (рис. 2). Оскільки насип перекривав собою за- лишки кам’яних споруд, тут він мав чіткіші обриси, сягаючи висоти 1,5—1,8 м від рівня сучасної поверхні та 1,8—2,2 м від поховано- рис. 2. Нижньодністровський вал в районі поселення Молога ІІ та с. Садове р ис . 3 . Р оз рі зи Н иж нь од ні ст ро вс ьк ог о ва лу н а по се ле нн і М ол ог а ІІ (І — ІV ) і в ес ел е ІІ І ( V) . с тр ат иг ра ф іч ні ш ар и: 1 — с ір ий з ж ов то гл ин ис ти ми в кл ю че нн ям и; 2 — с ір ий к ру пч ат ий г ум ус ов ан ий ; 3 — с ір ог ли ни ст ий к ор ич не ва ти й кр уп ча ти й гу му со ва ни й; 4 — к ор ич не ви й, о св іт ле ни й св іт ло гл ин ис ти м; 5 — с ір оз ол ис ти й з по ро хо м; 6 — к ор ич не во -з ол ис ти й сі ри й, з мі ш ан ий з г ли но ю ; 7 — с ір ий з ол ис ти й др іб но зе рн ис ти й з вк лю че нн ям и ж ов то ї т а об па ле но ї г ли ни ; 8 — ж ов та щ іл ьн а гл ин а з с ір ог ли ни ст им и вк лю че нн ям и; 9 — сі ро гл ин ис ти й ко ри чн ев ат ий к ру пч ат ий , г ум ус ов ан ий ; 1 0 — зо ли ст ий св іт ло сі ри й; 1 1 — сі ри й щ іл ьн ий к ор ич не ва ти й, з вк лю че нн ям и пр од ук ті в го рі нн я і г ли ня но ї к ри хт и; 1 2 — т ем ни й гл ин ис ти й, з мі ш ан ий з ч ор но зе мо м; 1 3 — с ві тл ос ір ий щ іл ьн ий з в кл ю че нн ям и ж ов то ї г ли ни ; 14 — св іт ло сі ри й гл ин ис ти й щ іл ьн ий з в кл ю че нн ям и по пе лу ; 1 5 — ж ов та г ли на ; 1 6 — м ат ер ик ов ий с уг ли но к) 190 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Археологія і простір го ґрунту. зазначимо, що на гребені валу під шаром дерну знайшлося вогнище XVIII ст. вірогідно спочатку висота валу була більше на 0,5 м, сягаючи 2—2,5 м. зафіксована ширина базису валу дорівнювала 7—8 м. Рів мав ши- рину в верхній частині 7—8 м (що відповідає параметрам підошви валу), глибину 2,0 м від поверхні і 1,6 м від рівня материку. Як бачимо, розміри валу відповідні обсягам ґрунту, вибра- ного з рову, причому до насипу потрапив також культурний шар поселення. берма між валом і ровом не була чітко оформлена. Однак, судячи з більш пологого і довгого схилу насипу валу в бік рову, слід вважати, що вона існувала, але була не ширшою 1,0—1,5 м. Стінки рову, повільно звужуючись до низу, мають один чи два уступи, дно рівне шириною до 3 м. зазна- чимо також, що поза межами поселення форма валу розпливається, а ширина насипу збіль- шується (рис. 3: 2, 3; 4; 5). У 1998 р. Мологська експедиція ОАМ НАН України розрізала вал в 1,4 км на північний захід від поселення Молога ІІ, проти кургану висотою до 2,0 м (рис. 7). Там ширина підошви валу дорівнювала 8,5 м, а висота — 0,8 м. Мож- на допустити, що його первісна висота сягала 1,5—2,0 м. На гребні валу знайдені сліди ба- гаття діаметром понад 1,0 м з товщиною золи понад 0,5 м. Поруч, для укріплення насипу, один на другий були покладені два великі (55 × 50 × 30 см) оброблені кам’яні блоки під- квадратної форми, які можуть походити з наси- пу згаданого кургану. Ширина рову в верхній частині сягала 7—8 м. Глибина рову від сучас- ної поверхні складала 2,7 м, а від рівня мате- рику 1,9 м (рис. 3; 4). Не дивлячись на відносну віддаленість від поселення, в насипові валу знайшли два фрагменти стінок вузькогорлої світлоглиняної амфори середини III ст. н. е. (Малюкевич 1999, с. 43). У 1990 р. вал розрізала та сама експедиція на поселені веселе III, розташованому за 11 км на північний захід від Мологи ІІ. На жаль, цілі ділянки валу того району виявилися зайняти- ми забудовою села і виноградниками, через що траншею довелося закласти на схилі орного поля. Саме тому висота валу в цьому розрізі складала лише 0,8—1,0 м від рівня давнього похованого ґрунту, хоча на непотривожених ділянках вона значно вища. Ширина підо- рис. 4. червоноглиняні амфори римського часу з поселення Молога ІІ (розкоп IV): 1, 4, 8, 11, 13 — тип зеєст 75; 2, 5 — тип зеєст 76; 3, 15 — тип зеєст 80; 6 — тип Делакеу (зеєст 100); 7, 9, 10, 14 — північнопон- тійського класу з жолобчатими ручками (типи зеєст 72, 73); 12 — тип зеєст 69 (?) 191ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) сапожников, І. В., Малюкевич, О. Є., Лисецький, Ф. М. Нижньодністровський (зміїний) оборонний вал шви валу на розкопі сягала до 16,0 м. берми як такої там не було, оскільки схил валу в бік рову дуже пологий. в розрізі рів має форму пе- регорнутої трапеції з рівним дном та відносно прямими стінками, що звужуються до низу. Глибина рову від рівня давнього ґрунту лише 1,0—1,2 м. Насип валу складався переважно з перевідкладеного культурного шару. Під ним дослідили господарську яму 15 з уламками кераміки (Малюкевич 1991, с. 18—21 та ін.; рис. 3: 5; 6: 1—8). Крім описаних досліджень, в червні 2020 р. І. в. Сапожников організував в районі поселен- ня Молога II обстеження валу з використанням георадару Akula 9000С, який належить громад- ській організації «Спадщина України». Перша поперечна лінія довжиною 60 м була пробита за 480 м на північний захід від розкопу ІV. От- римана там картина виявилася дуже схожою на розріз 1998 р. (але без каменів). Другий розріз довжиною 16,5 м (решта валу там розорюється) був виконаний за 640 м в тому ж напрямку від названоївихідної точки. Цього разу георадар, крім власне рову глибиною до 2,8—2,9 м, пока- зав наявність двох ліній поздовжніх аномалій довжиною не менше 8,0—10,0 м (паралельних довгій осі валу), відстань між якими була від 5,5 до 5,9 м. Останні можна інтерпретувати як кам’яне облицювання ескарпу і контрескарпу рову (Сапожников 2020a; Сапожников та ін. рис. 5. Фрагменти вузькогорлих світлоглиняних амфор з поселення Молога ІІ (розкоп IV): 1, 2, 4 — тип Ше- лов С (кінець ІІ — перша половина ІІІ ст.); 3, 9, 10 — тип Шелов D (ІІІ ст.); 8 — (?) тип Шелов F (варіант 1 — перша половина IV ст.) рис. 6. Римські амфори поселення ве- селе ІІІ: 1 — невизначений тип; 2 — тип Robinson М: 54 (?); 3, 4 — вузькогорлі світ- логлиняні (типи Шелов D, F) 192 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Археологія і простір 2021), що є додатковим аргументом на користь його міцності, але потребує перевірки шляхом стаціонарних розкопок. в цілому, переходячи до інтерпретації на- ведених матеріалів, що стосуються датування Нижньодністровського валу, слід зауважити, що їх не слід ані переоцінювати, ані абсолюти- зувати. Дійсно ми маємо два випадки прямої археологічної стратифікації, жоден з яких не виявлений на верхньому та Нижньому Трая- нових валах: на поселенні Молога ІІ, де під ва- лом були відкриті виразні і насичені ділянки культурного шару, і на поселенні веселе ІІІ, де вал перекрив господарську яму. Перше з них сумарно датується від другої половини I ст. н. е. до середини III ст. н. е., а друге — II—III ст. н. е. (Малюкевич, Гудкова 2013, с. 646 и др.). Однак верхній рубіж існування поселення Молога ІІ встановлений не за вузьким типоло- гічним датуванням знахідок, а за хронологією історичних подій, а саме за датою вторгнення до Дунай-Дністровського межиріччя числен- них племен готів. відповідно, якщо раніше від- носне датування Нижньодністровського валу на цій ділянці «ІV ст. н. е.» можна було вважа- ти більш-менш прийнятним, сьогодні, виходя- чи з «римської сутності» об’єкту, цього вже явно недостатньо. Тому, на наше прохання О. С. Синельніков переглянув більшість фрагментів амфор, знай- дених під валом і описаних у відповідних зві- тах (Малюкевич 1990; 1991) і дійшов висновку, що серед них наявні як ранні, так і пізні екзем- пляри. Так, присутній фрагмент амфори типу Делакеу або типу 100 за І. б. зеєст (рис. 4; 6), нижня дата якого зазвичай відноситься до поч. IV ст. Існування цього типу в другій половині ІІІ ст. є дискусійним (Діденко, 2018, с. 102— 107). Також, можна припустити датування першим століттям фрагменту ніжки червоног- линяної амфори (рис. 4: 12), віднесеної до типу зеєст 69 (зеєст, 1960, с. 111, 165, табл. ХХІХ). До невизначеного центру належить фрагмент верхньої частини амфори з поселення весе- ле ІІІ (рис. 6: 1). Ще одну амфору обережністю відносимо до типу Robinson М:54, датовано- го другою половиною І ст. (рис. 6: 2; Robinson, 1959, р. 89, pl. 19). Серед вузькогорлих світло- глиняних амфор під питанням залишається визначення фрагменту донця на кільцевому піддоні (рис. 5: 8), яке можна зарахувати і до амфор типу Шелов А (І ст.), і до типу Шелов F, варіанту F1 (перша половина IV ст.; Шелов 1978; Діденко 2018). Не важко помітити, що такі типолого-хроно- логічні висновки ще більше ускладнюють да- тування Нижньодністровського валу, оскільки часовий діапазон виявлених під ним знахідок став ще ширшим. Саме тому один зі співав- торів статті звернувся до проф. Ф. М. Лисець- кого, який провів ґрунтово-хронологічні дослід- ження унікальної природньо-археологічної пам’ятки ще у 1992 р., з проханням повернути- ся до цих матеріалів з урахуванням нових да- них та методик. Ґрунтово-хронологічні дослідження. об’єкти. Ґрунтово-генетичні дослідження 1992 року мали місце на правому березі Дніс- тровського лиману (у білгород-Дністровському р-ні Одеської обл.). Фонові ґрунти — чорноземи звичайні міцелярно-карбонатні малогумусні важкосуглинисті. Головний об’єкт — так зва- ний Зміїний вал. за даними топографічної зйомки 1870—1877 рр. (карта 1917 р.) цей вал тягнувся вздовж правого берега Дністровсько- го лиману від с. Мологи на півдні до німецької колонії Сеймени (суч. с. Семенівка) на півночі протягом 11,8 км. Абсолютна висота підошви валу складає 37 м, середній уклін оточуючого рельєфу — 0,05. Поверхня валу заросла типча- ком (Festuca valesiaca (Hask.) Gaudin) і ковилою волосистою (Stipa capillata L.; або тирсою) — маркером зрілості рослинноп асоціаціп, хоча був відмічений і випас худоби. Досліджувалась ділянка валу за 1—2 км північніше с. Садове. були закладені ґрунтові розрізи з польовими номерами від 63 до 76 — Молога II (розр. 63— 68, 76), зміїний вал (№ 69, 74) і фонові ґрунти (№ 70; рис. 7). Повноголоценовий, тобто маючий вік близь- ко 12 (11,8) тис. років, фоновий ґрунт під тип- чаково-ковильною рослинністю в урвищі захід- ного берегу Дністровського лиману (за 1 км на північ від с. Садове) має наступну будову про- філю: гор. А (Н) — 0—51 см, гор. Ав (Нрk) — 51—76 см. Означені параметри дозволяють віднести цей ґрунт до різновиду потужних малогумусних чорноземів при співставленні з опорним розрізом чорноземів звичайних мі- целярно-карбонатних потужних, закладеним рис. 7. Місця об’єктівґрунтово-генетичних дослі- джень в районі поселення Молога ІІ (63—76 — но- мери ґрунтових розрізів 1992 р., згідно польового щоденника Ф. М. Лисецького; пояснення по тексту) 193ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) сапожников, І. В., Малюкевич, О. Є., Лисецький, Ф. М. Нижньодністровський (зміїний) оборонний вал біля с. березине Тарутинського р-ну Одеської обл.: горизонт А (Н) 0—43 см, гор. Ав1Са (Нрk) 43—62 см (Платонова 1981, с. 153). Метод ґрунтово-генетичної хронології — да- тування антропогенних земляних або кам’яних споруд, базується на математичній залежності незворотних генетичних ґрунтових властивос- тей (потужності ґрунтових горизонтів, запасів гумусу та ін.) від часу (Лисецкий, Голеусов 2002). Для кожного регіону ця залежність уні- кальна певними умовами ґрунтоутворення і формується шляхом дослідження серії ґрунтів на поверхнях, датованих археологічним чи історичним методом, а хроноряди ґрунтів ма- тематично трансформуються у хронофункції, відображаючи зміни потужності гумусового го- ризонту (А + Ав) в часі (Лисецкий и др. 2016). вирішене за хронофункцією зворотне завдан- ня — датування ґрунту за простеженою в полі потужністю гумусового горизонту дозволяє виз- начити час початку ґрунтоутворення після зве- дення (завершення використання) антропоген- них споруд. Результати, отримані за допомогою ґрунтово-хронологічного методу датування, ма- ють похибки, пов’язані з природньою мінливіс- тю потужності гумусового горизонту. Односпря- мовані земляні насипи завжди привабливі для формування місцевої мережі стежок. Це сто- сується й рукотворних валів 1, вершини яких че- 1. Типовий приклад — частковопоєднаний з су- часними дорогами Нижній Траянів вал (Дзигов- ский, Лисецкий 1997). рез витоптування рослинності більше піддають- ся процесам водної ерозії і дефляції (видування) ґрунту. Тому на вершинах валів ґрунти мають дещо меншу потужність гумусового горизонту (А + Ав), що призводить до певного омолоджу- вання дат, отриманих за допомогою педохроно- логiчного методу датування. Так, на вершині зміїного валу потужність гор. А + Ав варіювала від 33 до 39 см. Ого- лення валу в ярові (2,85 км на північний за- хід від винзаводу) показує, що на мікросхилі валу (східна спадистість) потужність гор. А + Ав знижується від 37 до 33 см. Надійність да- тування археологічного об’єкту за товщиною гумусового горизонту новоствореного на ньому ґрунту може бути підкріплена дослідженням фізико-хімічних властивостей ґрунтів (запас ор- ганічної речовини (гумусу) в горизонті, ступінь вилуговування карбонатів (положення лінії «скипання» від 10 % розчину соляної кислоти) і (або) їх розподіл за профілем ґрунту, ступінь «зрілості» органічної речовини (співвідношен- ня гумінових і фульвокислот, співвідношення вмісту вуглецю до вмісту азоту С : N) та ін. (Ли- сецкий, Голеусов 2002). Результати. Насип валу товщиною 1,25 м складений з гумусованих горизонтів ґрун- ту (вміст гумусу — 1,2 %, карбонатів — 4 %). Особливість ґрунтоутворення на зміїному валу обумовлена тим, що стратиграфія насипу має переважно інверсійний характер, а саме знач- ну участь карбонатних перехідних горизонтів ґрунтів у верхній частині профілю. в гумусо- таблиця 1. Об’єкти ґрунтових порівняльно-хронологічних досліджень і потужність гумусового горизонту (А + Ав). Одеська обл., білгород-Дністровський р-н, с. Садове Місце Рослинність, асоціація Назва пам’ятки Початок утво- рення ґрунту Ґрунт * А + Ав, мм 480 м на Пн від с., розр. 76 Типчакова Молога II III ст. н. е. чзм-к, Св 408 230 м на Пн від с., розр. 63—65 Рудеральна Молога II з 1385 р. чзм-к, Св 246 1 км на Пн від с. злакова зміїний вал IV ст. н. е. чзм-к, Св 368 1,05 км на Пн від с., розр. 70 Типчаково-ковильна Цілина (фон) Голоцен чзм-к, Св 760 * чзм-к — чорнозем звичайний міцелярно-карбонатний. Св— суглинок важкий. таблиця 2. зміни в часі морфологічної будови і властивостей ґрунтів (Лисецкий 2000) Пам’ятка Початок ґрунто- утворення Потужність гумусового горизонту (Н), см Склад, % Питомі запаси гумусу, т/га на 10 см Н Швидкість гумусу СаСО3 Форму-вання гор. Н, мм/рік Гумусонакопи- чення, % на рік Криничне VII ст. н. е. 34 2,57 0,43 28,3 0,24 4 × 10–4 Там само XI ст. н. е. 18 2,69 0,84 26,9 0,18 3 × 10–3 зміїний вал IV ст. н. е. 37 3,96 5,58 47,5 0,23 3 × 10–3 Молога II сер. III ст. н. е. 41 3,20 2,83 38,4 0,23 2 × 10–3 Там само 1385 р. 24 4,81 4,57 48,1 0,40 5 × 10–3 194 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Археологія і простір вому горизонті новоутвореного ґрунту навіть після 17 століть вилуговування зберіглося перевищення вмісту карбонатів — СаСО3 (на 1,5 %) порівняно з їхньою часткою в товщі, яка не була охоплена ґрунтоутворенням (4,1 %). Це, мабуть, уповільнювало формування гуму- сового горизонту, що морфологічно підтверд- жується наявністю у низах його товщі шару в 5—7 см, активно зміненого фізичними і біоген- ними процесами структуроутворення, але без гумусового флеру. з огляду на ту обставину, що земляні насипи переважно «німі» в археологічному відношен- ні, з приводу датування зміїного валу можна висунути два основні припущення. Перше, що земляний вал уздовж західного берега Дніст- ровського лиману хронологічно пов’язаний з найближчим до нього пізньоскіфським посе- ленням з могильником Молога II. Друге, що зміїний вал — не відокремлена фортифіка- ційна споруда, а частина загальної оборонної системи задністров’я, репрезентована значно краще відомими Траяновими валами. Уявлення про різночасність ґрунтів на по- селенні Молога II (північна ділянка, не зачеп- лена середньовічними порушеннями) I — пер- шої пол. III ст. н. е. і на вершині зміїного валу надає співставлення показників величин по- тужності гумусового горизонту. з фінальною фазою життєдіяльності на поселенні Молога II пов’язане формування ґрунту з гор. А + Ав 410 мм (кількість визначень n = 28), що дозво- ляє розрахувати середню швидкість його фор- мування як 0,23 мм на рік. На зміїному валу, де нижня межа гумусового горизонту добре маркується уламками кераміки, вугіллям та появою перших фрагментів насипу з лесового матеріалу, потужність гор. А + Ав дорівнює 368 мм. Сказане дозволяє розрахувати, що ґрунт на вершині валу молодше ґрунту на посе- ленні Молога II на 176 років (t = (A + AB) / V = (408,6 – 368) / 0,23 = 176), тобто ґрунт на валу формувався 1767 – 176 = 1590 років і його вік має оцінюватися часом не пізніше IV ст. н. е. Однак точніший підхід до визначення часу закінчення фортифікаційного значення змії- ного валу пов’язаний з датуванням за статис- тично обґрунтованою вибіркою потужності гумусового горизонту. Статистична вибірка по- тужності гумусового горизонту (А + Ав, мм) за 22 замірами на гребні зміїного валу, яка була отримана шляхом виключення викидів (макси- мальних і мінімальних екстремумів), характе- ризується середнім арифметичним значенням 355,68 ± 4,48 мм, показників медіани 350,0 мм і моди 340,0 мм. При використанні методу ґрун- тово-генетичної хронології, основу якого скла- дає регіональна модель формування гумусо- вого горизонту ґрунтів у часі (Лисецький та iн. 2013), датування проводиться за формулою: t = [a – ln(–ln(Hi/Hlim))]/λ, де t — вік ґрунту, роки; ln — база натураль- ного логарифму; Hi і Hlim — фактична і мак- симальна потужності гумусового горизонту (А + Ав, мм) відповідно; емпіричні коефіцієнти (а = 0,823; λ = –0,00064). Слід підкреслити, що відносно вузькі верши- ни земляних валів, як в нашому конкретному випадку, схильні до природньо-антропогенної денудації і тому зазвичай мають менші значен- ня потужності гумусового горизонту в порів- нянні з автоморфними умовами (на пласких поверхнях з мінімальними ухилами), за якими булакалібрована регіональна модель форму- вання гумусового горизонту ґрунтів у часі. Висновки: ґрунт на поверхні валу (з серед- нім арифметичним значенням 362 мм (n = 18)) відповідає віку не менше 1696 років, тобто вал став заростати (був вже задернований) з 296 р. н. е. Якщо не враховувати мiнiмальнi величи- ни, та при переході до середніх цифр в санти- метрах (37 см (n = 13)), — розрахункова дата становить 1744 р., тобто вал почав заростати з 248 р. н. е. обговорення та висновки. Охарактери- зувавши всі наявні дані щодо топографії, ар- хеології та відносної й абсолютної хронології Нижньодністровського валу, звернемося до їх інтерпретації. в сумі вони показують, що в опи- саному вигляді та обсязі вал міг бути зведений тільки римлянами або місцевим населенням під їх керівництвом (наглядом) у IIІ—IV ст. Ос- кільки Тіра також підпадала під його захист, знаючи військово-політичну ситуацію в цьому полісі і навколо нього, можна достатньо впев- нено заключити, що таку можливість імперія мала двічі: до приходу сюди готів і захоплення ними Тіри разом з усім буджаком в середині першої половини ІІІ ст. 1 та під час відносної стабілізації ситуації в кінці ІІІ — 30-х роках ІV ст. (Карышковский, Клейман 1985, с. 131— 133, 137—138). На перший погляд, першому сценарію роз- витку подій протирічить верхня дата Моло- ги ІІ, хоча вал можна було спорудити і тоді, коли незайнята ним частина поселення про- довжувала функціонувати. Правда, перевіри- ти це припущення можна тільки після повної публікації виявлених під валом матеріалів (головним чином амфор) й уточнення їх хроно- логії (рис. 4; 5). Щоправда, непрямим підтвер- дженням сказаному можна вважати знахідку в 1903 р. в с. Паланці срібного денарію близько 164—180 рр. імператриці Анії Луціли (Кропот- кин 1970, с. 96, № 1356). Ще одним додатковим маркером часу реалі- зації першого сценарію можуть бути дати посе- лень хори Тіри та інших об’єктів на лівому березі 1. У письмових джерелах готи разом з карпами впер- ше згадуються біля римських кордонів і пониззя Дунаю близько 238 р. н. е. П. Патрикієм (Павлен- ко, Сон 1991, с. 10). 195ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) сапожников, І. В., Малюкевич, О. Є., Лисецький, Ф. М. Нижньодністровський (зміїний) оборонний вал Дністра і лиману — тобто поза безпосереднім захистом Нижньодністровського валу (рис. 1). Найвиразнішими з них є тірські кам’яні плити з написами 201 і 182 рр. н. е., виявлені у 1846 і 1881 рр. в сс. Коротне і чобручі (брун 1879; юргевич 1883), а також мармуровий стовп з двома ольвійськими написами ІІ і ІІІ ст., знай- дений в с. Троїцьке у 1912 р. (Кашуба, Сапож- ников 2020, с. 355, 360—361). До хори Тіри без сумніву входило городище Ніконій (приблизно з 100 р. до кінця першої половини ІІІ ст. н. е.), на якому в ті часи була кам’яна оборонна стіна з баштами (бруяко и др. 2008, с. 7, 9, 180—184; и др.). До речі, на поселенні Овідіополь низка римських знахідок з поховань (в тому числі си- нопські амфори з кам’яного ящика), датуються навіть більш раннім часом (Сапожников и др. 2018, с. 7—9). Що стосується другого сценарію, то він озву- чений вже давно: «Найбільш імовірною датою спорудження валу… є перша половина ІV ст. Після вторинного підпорядкування імперато- ром Костянтином Великим земель на північ від Дунаю необхідно було вжити заходів най- більш ефективної гарантії результатів рим- ської перемоги як дипломатичним шляхом, так і за допомогою оборонних робіт». Однак, справа в тому, що Р. вульпе написав це про верхній Траянів вал, який співставляв з «ва- лом гревтунгів» Амміана Марцелліна. Пока- зово, що цей вчений так і не звернув жодної уваги на більшу частину Нижньодністровсько- го валу і відповідно не враховував факту його наявності в своїх історичних реконструкціях (вульпе 1960, с. 274 и др.). Те саме стосується й інших дослідників (див.: Федоров 1960, с. 76— 80), хоча в останні роки ситуація почала зміню- ватися (див.: Popa, Ştefan 2017). Показово, що Р. вульпе, слідом за К. Улігом, не побачивши залишків валу між селами Ко- панка і Паланка, приєднав до верхнього Тра- янова валу північно-західне закінчення валу Нижньодністровського на правому березі до- лини р. ботна. При цьому, він чудово розумів, що спрямованість основної частини верхнього Траяну (від Леове до Кіркаешт) на захист від півночі не відповідає головній стратегічній ідеї валів біля Копанки і тим більше — далі до низу і вздовж Дністра. більше того, Р. вульпе підкреслював, що маршрут верхнього Траяна не продуманий і стратегічно хибний, його вико- нання грубе і недбале, а тому цей вал був побу- дований варварами — найімовірніше гревтун- гами проти тервінгів «за згодою з римлянами» (вульпе 1960, с. 263—265; Сапожников 2011, с. 220 и др.). Додамо, що в районі максималь- ного зближення Нижньодністровського та вер- хнього Траяновів валів біля долини р. ботна їх траси стикуються погано (Кырнджалов 1943, с. 18—19), навіть, якщо не брати до уваги за- кінчення першого з них на правому березі р. ботна біля с. Плоп — Штубей (рис. 1). Свого часу М. б. Щукін відмітив, що «Біля с. Копанка помітні і сьогодні якісь відгалу- ження Верхнього валу, що утворюють чоти- рикутник, хоча і не дуже виразні. За розміра- ми і обрисами вони цілком могли б опинитися і табором, але різного роду шанцеві споруди могли будуватися в цьому стратегічно важ- ливому пункті в саме різний час, а ніяких знахідок епохи Атанаріха [черняхівської куль- тури] в Копанці поки не зроблено» (Щукин 2005, с. 234). У зв’язку з цим маємо зауважити, що в на- званому районі археологічні пам’ятки вказано- го періоду присутні — достатньо згадати похо- вання в ур. Одаї Монастирській на південь від с. Кіцкани (Moroşan 1939), знахідку горщиків з кремацією в с. Пуркари (Кочубинский 1901, с. 103) та черняхівські поселення Копанка, Рас- каєці та інші до берега чорного моря (Гудкова 1999, рис. 44, п. 87, 89 и 91—115, 118—125). Інша справа, що в час, який передував готсь- кому періоду, місцеве населення (пізні скіфи і носії культури пам’яток типу Етулія)було тут не настільки численними (Гудкова 1999, рис. 1, п. 1—2; рис. 10, п. 2—4, 186), що, до речі, може бути непрямим свідченням на користь інтер- претації Нижньодністровського валу як римсь- кої оборонної споруди. Теперь спробуємо відповісти на питання, який з двох валів мав на увазі Амміан Марцел- лін, говорячи про «просторий табір Атанаріха на зручному місці поблизу берегів Данастія і валу гревтунгів?» (Ammiani Marcellini XXXI.3.5) від- повідь на нього дає топографія, оскільки від- стань від укріпленого кургану-форту Могила Широка або Лат (46°43’40.8”N 29°35’10.4”E) до початку верхнього Траяну на лівому березі р. ботна складає 3,6 км, а від того ж місця до Ста- рого Дністра біля с. Копанки — ті самі 3,6 км. Отже, валом гревтунгів римський автор, най- вірогідніше, називав саме верхній Траянів вал, час зведення якого не відомий 1. Таким чином, не маючи достатньої кількості аргументованих даних для вузького датування описаної нами пам’ятки фортифікації, але ви- ходячи з того, що Нижньодністровський і верх- ній Траянів вали були і залишаються різними об’єктами, автори статті вважають, що спочат- ку перший з них був зведений римлянами для захисту від готів 2, а другий насипали грев- 1. Ця пам’ятка досі не датована навіть приблизно, хоча в її розрізі 1991 р. на бермі ніби-то були виявлені «два фрагмента поздней римской керамики» (Рошка 1991, с. 45). Параметри валу в цій публікації не вка- зані, але два розрізи того ж валу 2019 р. показали, що його рів за шириною і глибиною (Matveev, Vornic 2020, р. 72—74, fig. 3—4) значно поступався відомим розмірам Нижньодністровського валу (рис. 3). 2. Л. П. б. Кампенгаузен пов’язував вал з перебу- ванням в цих краях імператора Максимінуса, який правив у 235—238 рр. (Campenhausen 1808, р. 61). А може він правий? 196 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Археологія і простір тунги, в підсумку створивши потужну оборон- ну лінію на північних і північно-східних кор- донах своїх територій в буджаку. Ще пізніше північно-західну частину першого валу могли посилити тервінги Атанаріха напередодні на- вали гунів у 376 р. Третій значний земляний вал буджака (Нижній Траянів) до того часу скоріш за все був покинутий і не використову- вався 1. І на завершення автори вважають за необ- хідне ще раз підкреслити унікальність і екс- траординарність зведення лінійних польових земляних оборонних споруд навіть для таких крупних центрів Римської імперії як Ольвійсь- кий поліс з сільською хорою. Так, спеціальна розвідка І. в. Сапожникова 2020 року разом з детальними топографічними дослідженнями показала відсутність таких або подібних ліній- них споруд навколо Ольвії, де існували тільки укріплення окремих населених пунктів, ата- кож мережа доріг і земляних фортів, призна- чених для їх охорони (Козленко 2016; Сапож- ников, 2021). подяки. Автори щиро дякують молодшо- му науковому співробітнику ІА НАН України О. С. Сінельнікову за визначення амфорних знахідок та виготовлення ілюстрацій. 1. Цікаво, що А. Конан Дойль назвав його «разру- шившимся дакийским валом Траяна» (Конан Дойль 1991, с. 390) і чомусь був впевнений, що у 376 р. на березі Дністра, зокрема в Тірі ще фун- кціонували «римські фортечки» (Конан Дойль 1991, с. 392). этнология Восточной Европы: материалы и иссле- дования. Одесса: Гермес, с. 229-238. Діденко, С. 2018. Античний керамічний імпорт у черняхівській культурі на території України. Дисертація к. і. н. ІА НАН України. Київ. зеест, И. б. 1960. Керамическая тара Боспора. Материалы и исследования по археологии СССР, 83. Москва: АН СССР. Кашуба, М. Т., Сапожников, И. в. 2020. Курганы и находки у села Троицкое на Нижнем Днестре как памятники древности и объекты кладоискателей XIX — начала ХХ вв. Археологические вести, 27, с. 345-366. Карышковский, П. О., Клейман, И. б. 1985. Древ- ний город Тира: историко-археологический очерк. Киев: Наукова думка. Козленко, Р. О. 2016. Римські форти на території Ольвійської держави. Археологія, 2, с. 78-87. Конан Дойль, А. 1991. Нашествие гуннов. собра- ние сочинений в 8 т. 5. Москва: Раритет, с. 383-392. Кочубинский, А. 1901. Тира (Тирас) — белго- род — Аккерман и его новая лапидарная надпись от 1454 года. Записки Одесского общества истории и древностей, ХХІІІ, с. 79-182. Кропоткин, в. в. 1970. Клады римских монет на территории сссР. Москва: АН СССР. Крынджалов, Д. 1943. Валоветъ въ Добруджа и Бесарабия и прабългарската теория. София: Унив. печатн. Лисецкий, Ф. Н., Голеусов, П. в. 2002. Почвен- но-хронологические исследования археологических памятников Таманского полуострова. Донская архе- ология, 3—4 (16—17), с. 102-112. Лисецкий, Ф. Н., Голеусов, П. в., чепелев, О. А. 2013. Развитие черноземов Днестровско-Прутского междуречья в голоцене. Почвоведение, 5, с. 540-555. Лисецкий, Ф. Н., Столба, в. Ф., Голеусов, П. в. 2016. Моделирование развития черноземов в зоне степи и разработка метода почвенно-генетической хронологии. Почвоведение, 8, с. 918-931. Малюкевич, А. Е. 1990. Отчет о раскопках по- селений Молога II и Затока I в 1989 г. Архів ОАМ НАНУ, № 90644. Малюкевич, А. Е. 1991. Отчет о раскопках по- селения Веселое IIІ в 1990 г. Архів ОАМ НАНУ, № 91035. Малюкевич, А. Е. 1999. Охранные исследования Моложской экспедиции. в: Штербуль, Н. А. (ред.). Охрана и исследования памятников археологии в Одесской области. І. Одесса: Астропринт, с. 38-43. Малюкевич, А. Е., Гудкова, А. в. 2013. Позднес- кифская культура. в: бруяко, И. в., Самойлова, Т. Л. (ред.). Древние культуры северо-Западного Причерноморья. Одесса: СМИЛ, с. 644-657. Павленко, ю. в., Сон, Н. О. 1991. Пізньоантична Тіра та ранньодержавне об’єднання візіготів. Архео- логія, 2, с. 10-16. Платонова, Г. ю. 1981. черноземы обыкновенные мицелярно-карбонатные. в: Фридланд, в. М. (ред.). Черноземы сссР (Украина). Москва: Колос, с. 152- 181. Рошка, А. И. 1991. К вопросу об изучении Трая- новых валов на территории Молдавии. в: Петренко в. Г. (ред.). История и археология Нижнего Подуна- вья. Материалы научно-практической конферен- ции. Рени, с. 44-45. Сапожников, И. в. 2011. Древние валы бессара- бии или буджака: из истории картографирования в ХVІІІ—ХІХ вв. Материалы по археологии северного Причерноморья, 12, с. 206-236. літерАтУрА брун, Ф. 1879. Остров Тирагетов и греко-латинс- кая надпись, найденная в селе Коротном. в: брун, Ф. Черноморье. сборник исследований по истори- ческой географии Южной России Ф. Бруна (1852— 1877). І. Одесса: Тип. Ульриха, с. 3-13. бруяко, И. в., Дзиговский, А. Н., Секерская, Н. М. 2008. Никоний римской эпохи. Измаил: СМИЛ. вульпе, Р. 1960. верхний вал бессарабии и про- блема гревтунгов к западу от Днестра. в: Кондура- ки, Е. в., Пассек, Т. С., Смирнова, Г. Д. (ред.). Ма- териалы и исследования по археологии Юго-Запада сссР и Румынской народной республики. Кишинев: Картя молдавеняскэ, с. 259-279. Гудкова, А. в. 1978. Отчет о раскопках поселе- ния и могильника римского времени Молога II в 1977 г. Архів ОАМ АНУ, № 89241. Гудкова, А. в. 1999. I—IV вв. в Северо-западном Причерноморье (культура оседлого населения). Stratum plus, 4, с. 235-404. Гудкова, А. в., Фокеев, М. М. 1982. Поселение и могильник римского времени Молога II. в: Гудкова, А. в. (ред.). Памятники римского и средневекового времени в северо-Западном Причерноморье. Киев: Наукова думка, с. 55-113. Дзиговский, А. Н., Лисецкий, Ф. Н. 1997. Педох- ронологические аспекты датировки Нижнего Трая- нова вала. в: булатович, С. А. (ред.). Археология и 197ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) сапожников, І. В., Малюкевич, О. Є., Лисецький, Ф. М. Нижньодністровський (зміїний) оборонний вал Сапожников, И. 2013. Новые картографические материалы о древних валах бессарабии. Tyragetia, 7, 1, с. 345-354. Сапожников, И. 2017. Древние валы и дороги района переправы через Дунай у озера Картал: опыт картографической стратиграфии. Tyragetia, 11, 1, с. 213-225. Сапожников, И. 2018. Начала изучения курганов буджака: историография и картография. Tyragetia, 12, 1, с. 121-139. Сапожников, И. 2020a. Нижнеднестровский (зме- евый) вал — часть лимеса Римской империи: карто- графо-археологическое исследование. Tyragetia, 14, 1, с. 215-236. Сапожников, І. 2020b. Нижній Траянів вал: скла- дові частини та сучасний стан збереженості. в: ІІ-й Всеукраїнський археологічний з’їзд. Програма робо- ти та анотації доповідей, друкується. Сапожников, І. в. 2021а. Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку XX ст.: топографо-історіогра- фічні нариси. Археологія і давня історія України, 3 (40), с. 354-369. Сапожников И., Левчук в., Синельников А. 2018. Комплекс античных находок из Аджидерской кре- пости: к датировке поселения Овидиополь и «Моги- лы Овидия». Емінак, 4 (22), І, с. 5-14. Сапожников, І., Сінельніков, О., Трайно, Д. 2021b. Дослідження Нижньодністровського валу та Татарбунарської фортеці з використанням георада- ру. Археологічні дослідження в Україні 2020 р., дру- кується. Федоров, Г. б. 1960. Население Пруто-Днестров- ского междуречья в І тысячелетии н. э. Материалы и исследования по археологии СССР, 89. Москва: Наука. Шелов, Д. б. 1978. Узкогорлые светлоглиняные амфоры первыхвеков нашейэры. Классификация и хронология. Краткие сообшения Института архе- ологии, 156, с. 16-21. Щукин, М. б. 2005. Готский путь. Готы, Рим и черняховская культура. Санкт-Петербург: би- онт. юргевич, в. 1883. Открытая в 1881 г. в сел. чоб- ручи греческая надпись древнего города Тиры. За- писки Одесского общества истории и древностей, 13, с. 7-16. Campenhausen, P. B. von 1808. Travels through several provinces of the Russian empire; with an histor- ical account of the Zaporog Cossacks, and of Bessara- bia, Moldavia, Wallachia, and the Crimea. London: J. G. Bernard. Matveev, S., Vornic, V. 2020. Cercetări arheologice preventive la Valul lui Traian de Sus (Gradişte-Cos- tangalia, r-nul Cimişlia) оn anul 2019. Cercetări arheo- logice în Republica Moldova. Campania 2019, р. 72- 74. Moroşan N. N. 1939. Preistoria regiunii Copanca. Buletinul de cercetări sociale a României. Regionala Chişinău, 2, р. 247-270. Popa, A., Ştefan, D. 2017. Anything new about the Trajan’s Valla in Southern Bessarabia? An argument for beginning an interdisciplinary investigation. Іn: Teodor, E. S. (ed.). Tracing Linear Archaeological Sites. Piteşti: Cetatea de Scaun, р. 37-40. Robinson, H. S. 1959. Pottery of the Roman Pe- riod: Chronology. The Athenian Agora, V. Princeton: ASCSA. Uhlig, C. 1928. Die Wälle in Bessarabien, besonders die sogenannten Traianswälle. Praehistorische Zeit- schrift, 19, 3—4, S. 185-250. rEFErEnCEs Brun, F. 1879. Ostrov Tiragetov i greko-latinskaia nadpis, naidennaia v sele Korotnom. In: Brun, F. Chernomore. Sbornik issledovanii po istoricheskoi geografii Iuzhnoi Rossii F. Bruna (1852—1877). I. Odessa: Tip. Ulrikha, s. 3-13. Bruiako, I. V., Dzigovskii, A. N., Sekerskaia, N. M. 2008. Nikonii rimskoi epokhi. Izmail: SMIL. Vulpe, R. 1960. Verkhnii val Bessarabii i problema grev- tungov k zapadu ot Dnestra. In: Konduraki, E. V., Passek, T. S., Smirnova, G. D. (ed.). Materialy i issledovaniia po arkheologii Iugo-Zapada SSSR i Rumynskoi narodnoi respub- liki. Kishinev: Kartia moldaveniaske, s. 259-279. Gudkova, A. V. 1978. Otchet o raskopkakh poseleniia i mogilnika rimskogo vremeni Mologa II v 1977 g. Arkhiv OAM ANU, N 89241. Gudkova, A. V. 1999. I—IV vv. v Severo-Zapadnom Prichernomore (kultura osedlogo naseleniia). Stratum plus, 4, s. 235-404. Gudkova, A. V., Fokeev, M. M. 1982. Poselenie i mogilnik rimskogo vremeni Mologa II. In: Gudkova, A. V. (ed.). Pami- atniki rimskogo i srednevekovogo vremeni v Severo-Zapadnom Prichernomore. Kiev: Naukova dumka, s. 55-113. Dzigovskii, A. N., Lisetskii, F. N. 1997. Pedokhronolog- icheskie aspekty datirovki Nizhnego Traianova vala. In: Bula- tovich, S. A. (ed.). Arkheologiia i etnologiia Vostochnoi Evropy: materialy i issledovaniia. Odessa: Germes, s. 229-238. Didenko, S. 2018. Antychnyi keramichnyi import u cher- niakhivskii kulturi na terytorii Ukrainy. Dysertatsiia k. i. n. IA NAN Ukrainy. Kyiv. Zeest, I. B. 1960. Keramicheskaia tara Bospora. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 83. Moskva: AN SSSR. Kashuba, M. T., Sapozhnikov, I. V. 2020. Kurgany i na- khodki u sela Troitskoe na Nizhnem Dnestre kak pamiatniki drevnosti i obieekty kladoiskatelei XIX — nachala XX vv. Arkheologicheskie vesti, 27, s. 345-366. Karyshkovskii, P. O., Kleiman, I. B. 1985. Drevnii gorod Tira: istoriko-arkheologicheskii ocherk. Kiev: Naukova dum- ka. Kozlenko, R. O. 2016. Rymski forty na terytorii Olviiskoi derzhavy. Arkheolohiia, 2, s. 78-87. Konan Doil, A. 1991. Nashestvie gunnov. Sobranie sochine- nii v 8 t. 5. Moskva: Raritet, s. 383-392. Kochubinskii, A. 1901. Tira (Tiras) — Belgorod — Akker- man i ego novaia lapidarnaia nadpis ot 1454 goda. Zapiski Odesskogo obshchestva istorii i drevnostei, XXIII, s. 79- 182. Kropotkin, V. V. 1970. Klady rimskikh monet na territorii SSSR. Moskva: AN SSSR. Kryndzhalov, D. 1943. Valovet vie Dobrudzha i Besarabiia i prabielgarskata teoriia. Sofiia: Univ. pechatn. Lisetskii, F. N., Goleusov, P. V. 2002. Pochvenno-khrono- logicheskie issledovaniia arkheologicheskikh pamiatnikov Tamanskogo poluostrova. Donskaia arkheologiia, 3—4 (16— 17), s. 102-112. Lisetskii, F. N., Goleusov, P. V., Chepelev, O. A. 2013. Raz- vitie chernozemov Dnestrovsko-Prutskogo mezhdurechia v golotsene. Pochvovedenie, 5, s. 540-555. Lisetskii, F. N., Stolba, V. F., Goleusov, P. V. 2016. Mod- elirovanie razvitiia chernozemov v zone stepi i razrabotka metoda pochvenno-geneticheskoi khronologii. Pochvovedenie, 8, s. 918-931. Maliukevich, A. E. 1990. Otchet o raskopkakh pose- lenii Mologa II i Zatoka I v 1989 g. Arkhiv OAM NANU, N 90644. Maliukevich, A. E. 1991. Otchet o raskopkakh poseleniia Veseloe III v 1990 g. Arkhiv OAM NANU, N 91035. Maliukevich, A. E. 1999. Okhrannye issledovaniia Molozh- skoi ekspeditsii. In: Shterbul, N. A. (ed.). Okhrana i issledova- niia pamiatnikov arkheologii v Odesskoi oblasti. I. Odessa: Astroprint, s. 38-43. Maliukevich, A. E., Gudkova, A. V. 2013. Pozdneskifskaia kultura. In: Bruiako, I. V., Samoilova, T. L. (ed.). Drevnie kultury Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Odessa: SMIL, s. 644-657. Pavlenko, Yu. V., Son, N. O. 1991. Piznoantychna Tira ta rannoderzhavne obiednannia vizihotiv. Arkheolohiia, 2, s. 10- 16. 198 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Археологія і простір Platonova, G. Iu. 1981. Chernozemy obyknovennye mit- seliarno-karbonatnye. In: Fridland, V. M. (ed.). Chernozemy SSSR (Ukraina). Moskva: Kolos, s. 152-181. Roshka, A. I. 1991. K voprosu ob izuchenii Traianovykh valov na territorii Moldavii. In: Petrenko V. G. (ed.). Istoriia i arkheologiia Nizhnego Podunavia. Materialy nauchno-prak- ticheskoi konferentsii. Reni, s. 44-45. Sapozhnikov, I. V. 2011. Drevnie valy Bessarabii ili Budzhaka: iz istorii kartografirovaniia v XVIII—XIX vv. Ma- terialy po arkheologii Severnogo Prichernomoria, 12, s. 206- 236. Sapozhnikov, I. 2013. Novye kartograficheskie materialy o drevnikh valakh Bessarabii. Tyragetia, 7, 1, s. 345-354. Sapozhnikov, I. 2017. Drevnie valy i dorogi raiona pere- pravy cherez Dunai u ozera Kartal: opyt kartograficheskoi stratigrafii. Tyragetia, 11, 1, s. 213-225. Sapozhnikov, I. 2018. Nachala izucheniia kurganov Budzhaka: istoriografiia i kartografiia. Tyragetia, 12, 1, s. 121-139. Sapozhnikov, I. 2020a. Nizhnednestrovskii (Zmeevyi) val — chast limesa Rimskoi imperii: kartografo-arkheolog- icheskoe issledovanie. Tyragetia, 14, 1, s. 215-236. Sapozhnykov, I. 2020b. Nyzhnii Traianiv val: skladovi chastyny ta suchasnyi stan zberezhenosti. In: II-y Vseukrain- skyi arkheolohichnyi zizd. Prohrama roboty ta anotatsii dopo- videi, drukuietsia. Sapozhnykov, I. V. 2021a. Olviia ta yii okolytsi u XVIII — na pochatku XX st.: topohrafo-istoriohrafichni narysy. Arkhe- olohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (40), s. 354-369. Sapozhnikov I., Levchuk V., Sinelnikov A. 2018. Kompleks antichnykh nakhodok iz Adzhiderskoi kreposti: k datirovke poseleniia Ovidiopol i «Mogily Ovidiia». Eminak, 4 (22), I, s. 5- 14. Sapozhnykov, I., Sinelnikov, O., Traino, D. 2021b. Doslidzhennia Nyzhnodnistrovskoho valu ta Tatarbunar- skoi fortetsi z vykorystanniam heoradaru. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2020 r., drukuietsia. Fedorov, G. B. 1960. Naselenie Pruto-Dnestrovskogo mezh- durechia v I tysiacheletii n. e. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 89. Moskva: Nauka. Shelov, D. B. 1978. Uzkogorlye svetloglinianye amfory per- vykhvekov nasheiery. Klassifikatsiia i khronologiia. Kratkie soobsheniia Instituta arkheologii, 156, s. 16-21. Shchukin, M. B. 2005. Gotskii put. Goty, Rim i chernia- khovskaia kultura. Sankt-Peterburg: Biont. Iurgevich, V. 1883. Otkrytaia v 1881 g. v sel. Chobruchi grecheskaia nadpis drevnego goroda Tiry. Zapiski Odesskogo obshchestva istorii i drevnostei, 13, s. 7-16. Campenhausen, P. B. von 1808. Travels through several provinces of the Russian empire; with an historical account of the Zaporog Cossacks, and of Bessarabia, Moldavia, Walla- chia, and the Crimea. London: J. G. Bernard. Matveev, S., Vornic, V. 2020. Cercetări arheologice preven- tive la Valul lui Traian de Sus (Gradişte-Costangalia, r-nul Cimişlia) în anul 2019. Cercetări arheologice în Republica Moldova. Campania 2019, р. 72-74. Moroşan N. N. 1939. Preistoria regiunii Copanca. Buleti- nul de cercetări sociale a României. Regionala Chişinău, 2, р. 247-270. Popa, A., Ştefan, D. 2017. Anything new about the Trajan’s Valla in Southern Bessarabia? An argument for beginning an interdisciplinary investigation. In: Teodor, E. S. (ed.). Tracing Linear Archaeological Sites. Piteşti: Cetatea de Scaun, р. 37- 40. Robinson, H. S. 1959. Pottery of the Roman Period: Chro- nology. The Athenian Agora, V. Princeton: ASCSA. Uhlig, C. 1928. Die Wälle in Bessarabien, besonders die sogenannten Traianswälle. Praehistorische Zeitschrift, 19, 3—4, S. 185-250. І. V. Sаpоzhnykov, O. E. Malyukevich, F. N. Lisetskii LOWER DNIESTER (SNAKE) DEFENSIVE RAMPART: TOPOGRAPHY, ARCHAEOLOGY AND DATING The Lower Dniester (Snake) Defensive rampart on the border of the Roman Empire is one of the largest and most significant objects of the ancient Roman for- tification of the Northern Ponticregion but at the same time the most controversial and least known not only to general public but to professional historiansas well. Over the last decade, based on a detailed study of car- tographic sources and materials of numerous archaeo- logical surveys it has been possible to reconstruct com- pletely the line of this rampart which turned out to be the longest of all earthen ramparts in Budzhak or Bes- sarabia (Sapozhnikov 2011; 2013; 2020a). This paper is devoted to such components of this unique monument of military architecture and engineering as topography and archaeology as well as relative and absolute dating both by traditional methods and by the method of soil- genetic chronology. Today we can say that the rampart runs on the right bank of the Dniester from the Sergeevka village near the Black Sea to the right bank of the river Botna near the Plop-Stubei village for 123—125 km, and the total length of this structure (with additional fortifications and protection of the camps) reached 134—136 km. Since the rampart lies on the Late Scythiansettle- ments Mologa II and Vesele III its terminus post quem can be defined as the early 3rd century AD. Terminus ante quem according to soil-chronological studies by F. N. Lisetsky is limited to the second half of the 3rd century AD. Based on the historical situation in Tyras and its environs during this period the authors concluded that such a significant structure was built by the Romans (or the local population under their leader- ship) in the first half of the 3rd century AD. Keywords: The Lower Dniester defensive wall, Ro- man Empire, topography, archaeology, dating, method of root-genetic chronology. Одержано 27.11.2020 лисеЦЬкиЙ Федір Миколайович, доктор гео- графічних наук, професор, бєлгородський держав- ний національний дослідницький університет, Російська Федерація. LISETSKII Fedor, Doctor of Geographical Sciences, Professor, Belgorod State National Research Univer- sity, Russia. ORCID: 0000-0001-9019-4387, e-mail: liset@bsu.edu.ru. МАлЮкеВиЧ олександр Євгенович, Одеський археологічний музей, НАН України. MALYUKEVICH Alexander, Odesa Archaeological Museum, National Academy of sciences of Ukraine. сАпожникоВ ігор Вікторович, доктор історич- них наук, провідний науковий співробітник, Інсти- тут археології НАН України, Київ, Україна. SАPоzHNYKOV Igor, Doctor of Historical Sciences, Institute of Archaeology National Academy of sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0003-3889-6714, e-mail: ssappog5@gmail.com.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187521
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2227-4952
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-29T09:49:01Z
publishDate	2021
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Сапожников, І.В. Малюкевич, О.Є. Лисецький, Ф.М. 2023-01-03T13:50:42Z 2023-01-03T13:50:42Z 2021 Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування / І.В. Сапожников, О.Є. Малюкевич, Ф.М. Лисецький // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 186-198. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.03.12 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187521 [904:725.182](282.247.314-197.2)”652” Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал на кордоні Римської імперії є одним з найбільших та найзначніших об’єктів давньоримської фортифікації Північного Причорномор’я, але одночасно найбільш спірним та найменш відомим не лише широкому загалу, але й фаховим історикам і навіть археологам. Протягом останнього десятиріччя, на ґрунті детального дослідження картографічних джерел та матеріалів численних археологічних розвідок, вдалося максимально повно реконструювати трасу цього валу, який виявився ще й найдовшим з усіх земляних валів Буджаку або Бессарабії. Стаття присвячена таким характеристикам цієї унікальної пам’ятки військової архітектури та інженерії, як топографія, археологія, а також відносне та абсолютне датування як традиційними способами, так і методом ґрунтово-генетичної хронології. The Lower Dniester (Snake) Defensive rampart on the border of the Roman Empire is one of the largest and most significant objects of the ancient Roman fortification of the Northern Ponticregion but at the same time the most controversial and least known not only to general public but to professional historiansas well. Over the last decade, based on a detailed study of cartographic sources and materials of numerous archaeological surveys it has been possible to reconstruct completely the line of this rampart which turned out to be the longest of all earthen ramparts in Budzhak or Bessarabia (Sapozhnikov 2011; 2013; 2020a). This paper is devoted to such components of this unique monument of military architecture and engineering as topography and archaeology as well as relative and absolute dating both by traditional methods and by the method of soilgenetic chronology. Today we can say that the rampart runs on the right bank of the Dniester from the Sergeevka village near the Black Sea to the right bank of the river Botna near the Plop-Stubei village for 123—125 km, and the total length of this structure (with additional fortifications and protection of the camps) reached 134—136 km. Since the rampart lies on the Late Scythiansettlements Mologa II and Vesele III its terminus post quem can be defined as the early 3rd century AD. Terminus ante quem according to soil-chronological studies by F. N. Lisetsky is limited to the second half of the 3rd century AD. Based on the historical situation in Tyras and its environs during this period the authors concluded that such a significant structure was built by the Romans (or the local population under their leadership) in the first half of the 3rd century AD. Автори щиро дякують молодшому науковому співробітнику ІА НАН України О. С. Сінельнікову за визначення амфорних знахідок та виготовлення ілюстрацій. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Археологія і простір Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування Lower Dniester (Snake) Defensive Rampart: the Topography, Archaeology and Dating Article published earlier
spellingShingle	Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування Сапожников, І.В. Малюкевич, О.Є. Лисецький, Ф.М. Археологія і простір
title	Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування
title_alt	Lower Dniester (Snake) Defensive Rampart: the Topography, Archaeology and Dating
title_full	Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування
title_fullStr	Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування
title_full_unstemmed	Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування
title_short	Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування
title_sort	нижньодністровський (зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування
topic	Археологія і простір
topic_facet	Археологія і простір
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187521
work_keys_str_mv	AT sapožnikovív nižnʹodnístrovsʹkiizmííniioboronniivaltopografíâarheologíâdatuvannâ AT malûkevičoê nižnʹodnístrovsʹkiizmííniioboronniivaltopografíâarheologíâdatuvannâ AT lisecʹkiifm nižnʹodnístrovsʹkiizmííniioboronniivaltopografíâarheologíâdatuvannâ AT sapožnikovív lowerdniestersnakedefensiverampartthetopographyarchaeologyanddating AT malûkevičoê lowerdniestersnakedefensiverampartthetopographyarchaeologyanddating AT lisecʹkiifm lowerdniestersnakedefensiverampartthetopographyarchaeologyanddating

Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал: топографія, археологія, датування

Репозитарії

Схожі ресурси