Сліди стародавніх шляхів степової Таврії

У статті наведено огляд мегаструктур біля скіфських курганів-гігантів Огузу та Чортомлику та аналіз 19 вузлів (перехресть) давніх шляхів, пов’язаних з насипами курганів, виявлених на супутникових знімках в центральній частині Дніпро-Молочанської степової області. Шість із цих вузлів опиняються в...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2021
Main Authors:	Болтрик, Ю.В., Каряка, О.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2021
Series:	Археологія і давня історія України
Subjects:	Археологія і простір
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187522
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Сліди стародавніх шляхів степової Таврії / Ю.В. Болтрик, О.В. Каряка // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 199-214. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187522
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1875222025-02-23T18:17:01Z Сліди стародавніх шляхів степової Таврії Traces of the Ancient Roads in the Steppe Tavria Болтрик, Ю.В. Каряка, О.В. Археологія і простір У статті наведено огляд мегаструктур біля скіфських курганів-гігантів Огузу та Чортомлику та аналіз 19 вузлів (перехресть) давніх шляхів, пов’язаних з насипами курганів, виявлених на супутникових знімках в центральній частині Дніпро-Молочанської степової області. Шість із цих вузлів опиняються в смузі траси стародавнього шляху, відомого в середньовіччі як Муравський. The original appearance of the steppe surface of the southern part of the eastern European plane was transformed by the centuries of the anthropogenic impact. Along with feather grass the traces of the ancient roads have disappeared. However, the satellite images still detect the areas around some kurhans having kept the waggons traces. We can recognize them due to the different color of vegetation as well as by the coloration of the open soil. The antiquity of the roads near kurhans is witnessed by the cases of tracks, covered by the burial mounds, that were erected in the Bronze Age. An additional indicator of the ancient transport network on the maps of the 19th century are wells or groups of pits in the open steppe, the number of which should be associated with the need to water a large number of cattle. The latter occurred during the arrival of a trade caravan or a train of wagons. The kurhans themselves are an ancient form of mass cult buildings in the Eurasian steppe, which have attracted both large main and secondary roads. Powerful tradition of building kurhans, fading and restoring through times, existed from the Eneolithic to the late Middle Ages. The appearance of new mounds or the completion of existing ones periodically renewed the system of landmarks in the monotonous steppe. The paper provides an overview of previously unknown megastructures near the Scythian giant kurhans of Oguz and Chortomlyk, which in the form of light parallel stripes are recorded on satellite images. These stripes are probably traces of trenches or the foot of stone alleys, that were found to the east of the edge of the Oguz and outreached 800—850 m, and from Chortomlyk — 670 m. A search on various satellite images of the similar light stripes near other kurhans did not yield positive results. However, in the central part of the Dnieper-Molocha steppe region, satellite images luckily detected 19 nodes (intersections) of ancient ways connected to the kurhans’ mounds. Some of these nodes do yet not fit the complete road network of the region. But six of these nodes appear to be in the area of the route of the ancient path, known in the Middle Ages as Muravsky (Murava Route). It leaded from the Don basin, through the left (eastern) part of the basin of the Dnipro River to Crimea through the Isthmus of Perekop. Interestingly, this branch of the Muravsky Trail crosses the Sirogozy ravine between the kurhans of Kozel and Oguz. In previous reconstructions of the transport network, the option of passing this branch in the south of the Oguz, between the giant embankment and Diyiv kurhan, was preferred. The other three intersections lie in the lane of the old Chumaks’ Way or the Crimean Way, marking a forty-kilometer section between kurhans Kozel and Velyka Tsymbalka. From the center of the Tavria Steppe at least four directions of paths emerge towards the ancient Dnipro fordscrossings: Rogachytsia, Lepetych, Cair (Nosakiv) and Kіzikermen (Tavan). 2021 Article Сліди стародавніх шляхів степової Таврії / Ю.В. Болтрик, О.В. Каряка // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 199-214. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.03.13 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187522 [904:625.7](477.7) uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Археологія і простір Археологія і простір
spellingShingle	Археологія і простір Археологія і простір Болтрик, Ю.В. Каряка, О.В. Сліди стародавніх шляхів степової Таврії Археологія і давня історія України
description	У статті наведено огляд мегаструктур біля скіфських курганів-гігантів Огузу та Чортомлику та аналіз 19 вузлів (перехресть) давніх шляхів, пов’язаних з насипами курганів, виявлених на супутникових знімках в центральній частині Дніпро-Молочанської степової області. Шість із цих вузлів опиняються в смузі траси стародавнього шляху, відомого в середньовіччі як Муравський.
format	Article
author	Болтрик, Ю.В. Каряка, О.В.
author_facet	Болтрик, Ю.В. Каряка, О.В.
author_sort	Болтрик, Ю.В.
title	Сліди стародавніх шляхів степової Таврії
title_short	Сліди стародавніх шляхів степової Таврії
title_full	Сліди стародавніх шляхів степової Таврії
title_fullStr	Сліди стародавніх шляхів степової Таврії
title_full_unstemmed	Сліди стародавніх шляхів степової Таврії
title_sort	сліди стародавніх шляхів степової таврії
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Археологія і простір
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187522
citation_txt	Сліди стародавніх шляхів степової Таврії / Ю.В. Болтрик, О.В. Каряка // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 199-214. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT boltrikûv slídistarodavníhšlâhívstepovoítavríí AT karâkaov slídistarodavníhšlâhívstepovoítavríí AT boltrikûv tracesoftheancientroadsinthesteppetavria AT karâkaov tracesoftheancientroadsinthesteppetavria
first_indexed	2025-11-24T06:52:39Z
last_indexed	2025-11-24T06:52:39Z
_version_	1849653627841413120
fulltext	199ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) УДК [904:625.7](477.7) DOI: 10.37445/adiu.2021.03.13 Ю. В. Болтрик, О. В. Каряка сліди стАродАВніх ШлЯхіВ степоВої тАВрії У статті наведено огляд мегаструктур біля скіфських курганів-гігантів Огузу та Чортомли- ку та аналіз 19 вузлів (перехресть) давніх шляхів, пов’язаних з насипами курганів, виявлених на су- путникових знімках в центральній частині Дніп- ро-Молочанської степової області. Шість із цих вузлів опиняються в смузі траси стародавнього шляху, відомого в середньовіччі як Муравський. ключові слова: давні шляхи, кургани, степ, пе- рехрестя, Муравський шлях, супутникові знімки. Повернення до проблеми давніх сухопутних комунікацій в степу між Дніпром та Молочною нас спонукало спостереження О. в. Каряки, який на одному з супутникових знімків помі- тив дві довгих паралельні світлі смуги (рис. 1: а), що від кургану Огуз простягнулися на схід (азимут 108°). Довжина північної смуги 840— 850 м, вона бере початок приблизно від сере- дини східної поли кургану. А південна смуга сягала 800 м та схоже узгоджувалась з півден- ною полою чи вхідною ямою до довгого дромо- су Центральної поховальної споруди. відстань між цими смугами 45—50 м. Пошук витлумачень світлих смуг змусив зга- дати позакурганні споруди сусідніх з Огузом Сахнової Могили та кургану 1 біля с. чкалово. від традиційних кільцевих ровів, що оточува- ли ці кургани, відходили допоміжні рівчаки (в першому випадку на схід, в другому на захід). Ці рівчаки обмежували підпрямокутні ділян- ки відповідно довжиною 60 і 100 м. зважаючи на незначну глибину цих рівчаків (0,8—0,5 м), можна висловити припущення, що вони фор- мували своєрідні столи, за які, використовуючи рівчак, як поглиблення для ніг, сідали учасни- ки поминальних заходів. Свого часу один з ав- торів цієї статті висловив здогад про вірогідний зв’язок цих рівчаків з шляхом, що проходив по- руч (болтрик 1990, с. 41, рис. 8). з огляду на надзвичайно великі розміру насипу Огузу, вірогідно, світлі смуги є залиш- ками частини мегаструктури, головним ядром якої виступав сам курган. Тут слід згадати про інший курган-гігант, ситуацію біля нього опи- сує І. є. забєлін, посилаючись на «Путешест- венные записки от С. Петербурга до Херсона с 1781 по 1782 гг.» мандрівника та академіка в. І. зуєва. Там стосовно чортомлика наво- диться оповідь селян, про те, що в минулі часи від Могили на схід, майже на версту в довжину був позначений шлях покладеним в декілька рядів камінням. І також зазначається, що такі дороги частково і досі збереглися біля двох роз- копаних І. забеліним курганів поблизу с. То- маківки (Слонівська та Томаківська близни- ці — Ю. Б.). На думку І. є. забєліна, ці дороги позначали напрям поховальній процесії до могили (ГИМ ОПИ, ф. 440, ед. хр. 261, л. 13). в меншому обсязі про це ж ідеться в описі чор- томлика в «Древностях Геродотовой Скифии» (1872, с. 77). Сліди обробки каміння, поза ме- жами насипу, будівничими склепу централь- ної поховальної споруди кургану, побачив поб- лизу Огузу в червні 1865 р. І. є. забєлін. Ось що він писав: «біля Огузу також лежало бага- то каміння, а на захід було устелено щебнем як підлога» (ГИМ ОПИ, ф. 440, ед. хр. 7, с. 472 оборот). Із залишками мегаструктури чортомлика до певної міри перегукується ситуація, яку віддзеркалює ансамбль поховальних насипів навколо кургану Солоха (рис. 2). Тут неподалік кургану-лідеру сконцентровані понад 120 на- сипів та «плям» від 0,1 до 2 м заввишки. Роз-© ю. в. бОЛТРИК, О. в. КАРЯКА, 2021 200 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Археологія і простір рис. 1. Курганне поле Солохи: а — сучасний стан (супутникова зйомка); б — креслення на підставі гео- дезичної зйомки; в — дешифрування аерофотознімку 1950—60 рр., здійснене К. в. Шишкіним 201ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Болтрик, Ю. В. Каряка, О. В. Сліди стародавніх шляхів степової Таврії останній з гігантським поховальним насипом. Якраз неоднакова довжина смуг, може бути від- лунням з’єднання з давнім шляхом, який йшов до них під кутом, що і спричинило неоднакові розміри. вірогідно, сам битий шлях не зали- шив глибокого сліду, а рівчаки дійшли до гли- ни тому вони збереглися в часі. в той же час, не слід виключати, що середньовічна траса Му- равського шляху могла пошкодити завершення цих смуг. Маємо на увазі ситуацію, яку фіксу- ють розкопані довгі рівчаки Сахнової Могили та кургану 1 біля с. чкалово, коли дві паралельні лінії рівчаків на віддаленому від насипу краю були з’єднані дугоподібними заглибленнями. Тим більше, що подібну картину фіксує і супут- никовий знімок поруч з десятиметровою юри- циною Могилою на висуні (рис. 1: в). заслуговує на увагу той факт, що на інших великих насипах цього регіону, подібні смуги не простежуються. копані в 1961—1962 рр. 12 скіфських курганів мають підземні поховальні споруди подібні до Солохи, переважно це підбої (Кузнецова, Ела- гина, Кузнецов 2020, с. 97—98). На аерофотоз- німку, дешифрованому К. в. Шишкіним, на захід від потужного насипу Солохи фіксують- ся дві паралельні смуги невеликих курганів- плям. вони простягалися на 1,5 км, утворюючи таким чином своєрідну алею (рис. 2: в). близь- ку картину вимальовує план знятий О. в. Ту- больцевим в 2017 р. (Тубольцев, Радченко 2020, с. 273, рис. 5). На цих планах є різниці в деталях, але співпадає західний напрямок, форма та довжина алеї 1,6 км. зауважимо, що з огляду на незначні розорані насипи, наявні космічні знімки цю ситуацію поблизу Солохи не віддзеркалюють. Проте оскільки два неза- лежні джерела поблизу Солохи засвідчують наявність двох довгих смуг насипів, то з цим фактом варто рахуватися. більше того, з огля- ду на старший вік двох поховальних комплек- сів Солохи, по відношенню до інших курганів- гігантів, присутність тут великої поховальної периферії, слід пояснювати довшим терміном функціонування поховального поля та близь- ким сусідством з поселенськими структурами центру Скіфії. вірогідно насип Солохи було збудовано по- руч з ядром більш ранніх курганів (рис. 2: б). Ця група курганів (серед них є й доби бронзи) розташована на південний схід від Солохи. Повертаючись до світлих смуг, що простягну- лися від Огузу — одна довша, а інша коротша, вони можуть буть такими, що впиралися в шлях під кутом приблизно в 125°, умовно поєднуючи рис. 2. Світлі смуги (сліди рівчаків?) виявлені біля східної поли курганів: а — Огуз (довжина 800— 850 м); б — чортомлик (довжина 670 м); в — юри- цина Могила за 1,5 км на захід від с. Скобелєве (до- вжина 205 м) 202 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Археологія і простір Слід зауважити, що проблема використання простору поза насипом кургану будівничими великих аристократичних поховальних споруд досить розгалужена, проте вона не одержа- ла належного розвитку через випадковість та фрагментарність спостережень з цілком зро- зумілих причин. По-перше, це складність ар- хеологічної фіксації наслідків будь-якої діяль- ності творців курганів на теренах, що оточують пам’ятку. По-друге, даний елемент поховальної структури практично не потрапляв в поле зору фахівців через відсутність джерельної бази. На рівні широких теоретичних узагальнень до вирішення цієї проблеми підійшов М. П. чор- нопицький (1980, с. 183—185), але розвинув та визначив місце в структурі поховального комп- лексу в. С. Ольховський (1991, с. 77—78, 129— 132, 164—165). Найпоширенішим елементом навколо курганного простору в нього висту- пає кільцевий рів, що цілком слушно з спроби відтворення первісної картини поховальної пам’ятки, коли рів оточував насип і таким чи- ном знаходився за її межами. Але використати в повному обсязі пасаж про «кам’яні алеї», що відходили від курганів, в. С. Ольховський не наважився, через брак інформації (Ольховсь- кий 1991, с. 132, 164). в той же час слід нага- дати, що за своєю схемою ці допоміжні рови, до певної міри, нагадують устрій довгої могили бі- лозерської культури біля с. баштанівка в буд- жацькому степу. Тут два круглі насипи були поєднані алеєю з брил вапняку (середній роз- мір 0,4 × 0,5 × 1 м). Довжина алеї 75 м, а шири- на 12 м (Шмаглий, черняков 1970, с. 69—70). важко судити, чи співпадало призначення цих допоміжних рівчаків з кам’яними гряда- ми (алеями), про які згадує І. є. забєлін. Не виключено, що світлі смуги зафіксовані на су- путникових знімках були ровами-канавками, які фіксували кам’яні брили у вертикальному положенні. Але все це вказує на те, що давні будівничі курганів намагались, якимось чином облаштувати або пов’язати з спорудою при- леглий до неї простір. На більшості курганів скіфської еліти поховальна доріжка, почина- лась від центральної вхідної ями і простежува- лась до краю кургану, на захід або схід від цен- тру, а в деяких випадках і в обох напрямках, як наприклад на Огузі. І раніше були підстави вважати, що поховальна доріжка мала продов- ження за межами кургану, а свіжі спостере- ження підтверджують це, засвідчуючи чималі розміри позакурганних споруд біля курганів царів скіфів. в нашому випадку спроба простежити зв’язок довгих паралельних світлих смуг, що простяг- нулися від Огузу з навколишнім простором з залученням космічних знімків вивела на іншу цікаву проблему. ділянки шляхів навколо курганів за космічними знімками (або просторові орієнтири регіону другого порядку). Далі наводимо виявлені поруч з курганами старо- давні перехрестя та промені доріг від них, що вимальовують частини коротеньких вцілілих ділянок давної транспортної мережи. Слід за- значити, що тема дороги невід’ємна від уяв- лень про віддаленість взагалі та області смер- ті зокрема. Фольклорні мотиви так чи інакше будуються навколо ключового уявлення про шлях. Аналогічним чином в них розміщують область смерті десь за морем, за горою, за лі- сом, в тридев’ятому царстві, яке перегукується зі скіфським Герросом, до якого також лежить останній шлях померлого героя (белозор 1987, с. 19). Тобто шлях виступає, як складова чи до- повнення до кургану в підсвідомій організації простору. Припущення про взаємозв’язок кур- ганів з давніми шляхами виголошувались дав- но та багаторазово. Трохи більше ста років тому назад, коли степи України були ще цілинними та існувала мережа споконвічних доріг, які ви- никли за часів доби бронзи, взаємозв’язок кур- ганів-орієнтирів та шляхів був явним. Ось що в ті часи писали з цього приводу: «розміщення могильних пагорбів на показному місці шляхів цілком відповідає їх призначенню: з одного боку вони свідки пам’яті небіжчика, з іншого порубіжні вартові рідної землі, села або во- лості, які оберігали прахом покійних предків бо оселям богів, пристойніше всього стояти на межі шляхів» (Котляревский 1868, с. 123). Як бачимо, тут слушно підмічена ще й сакраль- на взаємозалежність шляхів та курганів. Для з’ясування можливості використання в степовій системі орієнтирів двох надвеликих скіфських поховальних насипів Дніпро-Моло- чанського регіону — Огузу та Козла ми про- вели поглиблене картографування залишків давніх шляхів, які збереглись до сьогодні та їх можна виявити на супутниковій зйомці. Таким чином вдалося відкрити значну кількість залишків доріг. Помітна їх частина являла собою ізольовані (вцілілі) ділянки у степовому просторі. Одночасно з цим було від- крито окремі місця радіальних скупчень типо- вих залишків доріг навколо курганів або інших просторових орієнтирів. Умовно ці скупчення можна назвати «зірки», а шляхи, що від них розходяться, «променями». На противагу невеликим насипам курганів головні степові орієнтири регіону — Огуз та Ко- зел, цілком вірогідно, маркували місця зручних переправ через одну з найбільших сезонних рі- чок степового лівобережжя — Сірогозьку балку. Це підтверджується великою кількістю залиш- ків давніх шляхів, що йшли на перетин цієї річ- кової долини (рис. 3). в подальшому вони роз- ходились в головних магістральних напрямках, що можна простежити вже по менших наси- пах — степових орієнтирах (рис. 4). було вияв- лено низку курганів, частина з яких, в наслідок активного антропогенного впливу, вже зникла з сучасної поверхні, тому може бути виявле- 203ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Болтрик, Ю. В. Каряка, О. В. Сліди стародавніх шляхів степової Таврії на лише за старими картами або за рештками шляхів які фіксують супутникові знімки. Для класифікації степових орієнтирів та пов’язаних з ними доріг, котрі простежуються на супутникових знімках О. в. Каряка пропо- нує прийняти умовні терміни. зірка — залишки доріг, які радіальними променями відходять від певного центру (часто кургану). Промені — залишки доріг, що просторово пов’язані з центром зірки. радіальні промені — залишки доріг що сходяться до центру зірки, але не мають без- сумнівного просторового продовження на ін- ший бік. Наскрізні промені (пари наскрізних про- менів) — залишки доріг, які можна прослід- кувати по супутниковій зйомці, котрі безпере- рвно (або майже) проходять через центр зірки або близько до нього. окремі промені — ті, що не мають оче- видного просторового зв’язку з встановленими орієнтирами. рис. 3. залишки давніх доріг регіону кургану Огуз (промальовка на підставі супутникової зйомки) рис. 4. Головні напрямки давніх доріг регіону кургану Огуз (реконструкція на основі супутникової зйомки; номери відповідають нумерації в тексті) 204 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Археологія і простір Переважна більшість зірок не пов’язана з ве- ликими курганами, а навпаки — з невеликими окремими поодинокими курганами або група- ми. У ряді випадків виявити залишки топогра- фічних орієнтирів взагалі не вдалось — цілком вірогідно, що вони просто зникли під впливом антропогенного та природного факторів. більшість зірок були на відносно невеликій відстані одна від одної (близько 8—10 км) та добре видимі в ясну погоду. зазначимо, що чи- малі скупчення променів — це невелика кіль- кість окремих доріг, а скоріш загальні напрям- ки пересування у просторі степу. Ми усвідомлюємо, що означені нами залиш- ки давніх шляхів фактично не мають датуван- ня й, скоріш за все, частина з них презентує степові сухопутні комунікації відносно недале- ких часів. Хоча в цілинному степу оптимально прокладені шляхи існували споконвіку та ви- користовувалися максимально довго, а деякі з них трансформувалися в сучасні магістралі. беззаперечним є факт тісного зв’язку шляхів з такими археологічними об’єктами як кургани та давні колодязі, що традиційно приваблюва- ли подорожніх протягом багатьох сторічь. Тому криниці на картах ХІХ ст. (тобто часів коли ще були насаджені лісосмуги і не нарізані прямо- кутні лани) для нас виступають додатковими індикаторами давньої транспортної мережі. Особливо це стосується зображень на топогра- фічних картах груп колодязів в одному місці серед відкритого степу, які слід пов’язувати з необхідністю напувати велику кількість худо- би. Ця потреба виникала у разі приходу торгі- вельного каравану або валки. Тут слід згада- ти свідчення Геродота (IV, 120) про колодязі у скіфів, які вони засипали відступаючі перед армією персів, і долучити більш пізню приказ- ку, що «до доброї криниці стежка утоптана». звичай копати криниці біля перехрестя доріг або на роздоріжжях фіксує і фольклорна тра- диція. водночас археологічно зафіксовані два ви- падки слідів колій доріг вичавлених в давній денній поверхні під насипами довгих могил доби пізньої бронзи (бережнівсько-Маївської зрубної культури) поблизу с. балки, курган 7 в групі курганів Рясні Могили та курган 6 по- руч з с. високе, обидва випадки на теренах за- порізької області (Отрощенко та ін. 1977, с. 57, рис. 26; Otroshchenko 2009, p. 469, fig. 5) дають підстави вважати, що чимала частина степових шляхів існувала задовго до скіфських часів. Далі наводимо виявлені зірки за формаль- ною ознакою, враховуючи кількість променів — від більшого до меншого. всі виміри виявлених ділянок шляхів робились від центру зірки. 1. Остапенко (N46°41’52,8201”; E33°59’19,4397”). багатопроменеве перехрестя розташоване за 2,9 км на захід від центру с. Остапенко (Ка- ховський р-н Херсонської обл.), на правому боці невеличкої степової річки чітинчі, на захід від Агайманського поду (рис. 5: 1). На супутнико- вих знімках Bing наявна курганна пляма ся- гала 40—50 м. Топографічні карти дають точ- ку підвищення близько 1,5 м. Утім, на карті Шуберта в даному місці позначено скупчення декількох колодязів, що були джерелом води караванів. Це одне з найбільших місць скупчення дав- ніх шляхів регіону. Тут простежуються залиш- ки 14 шляхів, що практично розходяться в усіх напрямках, більшість з них продовжуються на 1,5—2 км. Сім шляхів відходять у північному, східному та південно-східному напрямках, та йдуть на перетин означеної річки. за дов- жиною особливо виділяється шлях північно- західного—південно-східного напрямку, він простежується на 7,15 км на (азимут 297°). в західній частині він мав відгалуження на пів- ніч, що доточувало напрям ще на відстань до 1 км. ймовірно цей же шлях продовжувався в південно — східному напрямку (з невели- ким викривленням на північ), фіксується на 11,76 км (азимут 103,76°) через курганну групу на південь від с. Новоукраїнка і далі на схід до західного краю Агайманського поду. загаль- на довжина виявленої частини шляху складає 19,74 км. 2. софіївка (N46°31’49,7592”; E33°58’16,6183”). Скупчення розташоване за 6,2 км на півден- ний захід від с. Софіївка (Новотроїцького р-ну Херсонської обл.) та 11,8 км на північний схід (азимут 221,65°) від селища Асканія Нова (Ка- ховського р-ну Херсонської обл.). Центр скла- дається з курганної групи, з якої виділяються п’ять курганних плям (рис. 5: 2). Центральний та найбільший курган не розорюється, висо- тою 4,2 м — першорядний орієнтир для давніх шляхів. Поруч на схід розташоване урочище Орел, де на старих картах позначено хутір та «Трактир Орлова» з колодязем. зірку утворюють 12 променів, що розхо- дяться практично в усіх напрямках. Довжина променів сягає 0,45—1,94—2,95 км. Найдов- ший з них простежується в південно-східному напрямку — в бік Арабатської стрілки. Серед простежених променів три пари слід вважати «наскрізними». Дана зірка є крайньою точкою з простеженої нами південно-західної ділянки Муравського шляху в напрямку до Перекопу, до якого в південного західному напрямку за- лишається близько 45 км. 3. Агаймани (N46°39’47,6419”; E34°15’18,3658”). Неповна зірка, розташована на території с. Агаймани (колишнє с. Фрунзе Генічеського р-ну Херсонської обл.). Топографічних орієн- тирів не виявлено, однак, на давніх картах на північному краю села позначено курган на правому боці Сірогозької балки. Також кілька курганів та колодязів знаходяться у найближ- чих околицях. вони фактично є віддзеркален- ням слідів великого скупчення давніх шляхів на східній межі Агайманського поду (рис. 5: 3). 205ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Болтрик, Ю. В. Каряка, О. В. Сліди стародавніх шляхів степової Таврії рис. 5. Провідні зони кон- центрації давніх доріг регіо- ну кургану Огуз, зірки біля: 1 — с. Остапенко; 2 — с. Со- фіївка; 3 — с. Агаймани; 4 — с. Гоголівка; 5 — с. Ново- петрівка; 6 —с. Новоукраїнка; 7 — ур. Прогной 206 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Археологія і простір На підставі супутникової зйомки можна виділити 10 променів — східного та південно- східного спрямувань, довжиною 2—7 км, що тяжіють до напрямів, які ведуть до Арабатсь- кої стрілки та берегів Молочного лиману. Ок- рім основного скупчення променів на північ від зірки простежується значний відрізок (довжи- на 10,54 км) давнього шляху в напрямку пів- нічний захід —південний схід, азимут 111,37°. Ця частина шляху очевидно просторово була пов’язана з виявленою зіркою 14 (балашово). 4. Гоголівка (N46°58’47,9468”; E34°38’26,2741”). віяло доріг фіксується за 20 км на північний схід від Огузу (рис. 5: 4), на теренах с. Гоголів- ка (Мелітопольський р-н запорізької обл.). На топографічних картах в якості просторових орієнтирів виявлено лише два (?) кургани ви- сотою 2 та 0,6 м в західній частині села. Однак, очевидно що ця територія була приваблива своїми джерелами питної води, бо розташова- на на території невеликого поду Тілікули (Ка- рабуль). На старих картах тут позначено хутір Рейнефельд з кошарою та велике скупчення колодязів, багато з яких також розташовані уз- довж старих шляхів. враховуючі загальний на- прямок одного з маршрутів, ділянка від Огузу через хутір Рейнефельд прямує на схід, як один з варіантів проходження Муравського шляху. за супутниковими знімками можна просте- жити вісім радіальних шляхів довжиною 1— 5 км. більшість з них спрямовані на південь. Найдовший, частково реконструйований, шлях проходив в широтному напрямку. загальна простежена довжина складає 10 км (азимут 105,55°). західний напрямок відповідає сучас- ному с. Першопокровка, де, вірогідно, перехо- див Сірогозьку балку, а далі йшов до курганної групи на схід від с. Косаківка. в східній частині цієї дороги простежується відхилення до півдня (азимут 116,36°) в напрямку до с. білорецьке. Цікавою є присутність за 2 км на захід від центру Гоголівки невеличкої ділянки дороги (довжина 1,8 км, азимут 52,12°), яка не має радіального спрямування саме до цього ком- плексу, але добре відповідає позначеній на історичних картах дорозі, що прямувала на північний схід від села верхні Сірогози і про- сторово була пов’язана саме з курганом Огуз та переправою через Сірогозьку балку біля нього. загальна простежена довжина цього шляху, разом з реконструйованою частиною складає 15,85 км (азимут 54,99°). Ця дорога відповідно проходила через с. Дем’янівка, чехівка, а біля Гоголівки змінювала напрямок, поєднуючись з іншими шляхами. 5. Новопетрівка (N47°03’27,4501”; E34°28’ 03,9586”). Роздоріжжя на Трансскіфському шляху на північ від кургану Козел, знаходить- ся за 3,9 км на схід від центру с. Новопетрівка Генічеського р-ну Херсонської обл. (рис. 5: 5). видимих топографічних орієнтирів не вияв- лено, але на трьохверстових картах в цьому ж місці є велике перехрестя доріг, розташоване на західному краю великого Каішкапкансько- го поду із скотним двором та колодязем. Простежено вісім променів протяжністю 0,18—0,84—4,9 км. Дві пари променів наскріз- ні — північ—південь (5,54 км, аз. 203,93°) (час- тина Трансскіфського шляху) та північний за- хід—південний схід (1,3 км, 114,14°). У цій локації від Трасскіфського шляху відо- кремлювалась гілка північного відгалуження Муравського шляху, більш відомого як Старий чумацький або Кримський, що далі прямував на північ до Слобідської (№ 11), та далі вздовж лівобережного плато спільної заплави Конки— Дніпра. Цікаво, що дана зірка розташована в зоні прямої видимості (6,69 км) — на північний схід від зірки Косаківка (№ 13), однак жодних за- лишків прямого сполучення між цими двома пунктами не виявлено. 6. Новоукраїнка (N46°40’26,9291”; E34°07’ 34,6778”). Скупчення шляхів знаходиться за 1,46 км на південь від центру с. Новоукраїнка (Генічеський р-н, Херсонська обл.). Складаєть- ся з групи курганів, витягнутих ланцюгом з півночі на південь уздовж західного краю Агайманського поду (рис. 5: 6). Тут простежу- ються чотири курганних плями. Центр зірки прив’язаний до центрального кургану висотою близько 2 м, що перебуває на північному краю групи. На давніх картах тут також позначено ланцюжок курганів, витягнутих уздовж шляху на відстані близько 1 км на південь від хутору Сисоїв, де знаходились колодязі. Також в зоні прямої видимості розташовувались зірки Но- ворепівка (№ 17, 5 км на північ) та Успенівка (№ 19, 4,8 км на південний захід). виділяється вісім променів — дві пари на- скрізних, інші радіальні, довжиною 0,45— 2,55 км. Найдовші залишки шляху витягнуті з заходу на схід та простежуються на відстані 3,1 км (азимут 103,55°). Цей шлях, за своїм на- прямком, вів до східного краю поду — до зірки Агаймани (№ 3, близько 9 км). На захід цей шлях прямує до зірки Остапенко (№ 1, 10,8 км). Окрім цього виділяється радіальний фрагмент шляху, який, частково реконструйований, мож- на прослідкувати на 6,12 км на північний захід (азимут 318,93°). Дана зірка найближча до Агайманського поду з західного краю, а також складовою час- тиною південного напрямку Муравського шля- ху. 7. Прогной (N46°58’18,9964”; E34°19’07,5538”). Компактна зірка з радіальними променями, розташована на західному краї поду Малий Прогной (рис. 5: 7). Топографічних орієнтирів не виявлено. в центрі курганна пляма роз- міром близько 40 м. виявлено сім променів північно-західного, північного, східного, південно-східного на- прямків, довжиною 0,27—0,5 км. Але, особливо 207ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Болтрик, Ю. В. Каряка, О. В. Сліди стародавніх шляхів степової Таврії виділяється південно-східний відрізок довжи- ною 3,5 км (азимут 141,02°), чітко спрямований на курганну групу на захід від с. верхні Сіро- гози на відстані 8,85 км. Далі цей же напрямок простежується до кургану Огуз на загальну довжину 14,5 км (азимут 141,07°). безперечно ці кургани були в зоні прямої видимості один від одного. Також цей фрагмент шляху прохо- див трохи північніше великого кургану, висо- тою 3 м, розташованого за 1,1 км на південний схід. Протилежний бік цього напрямку виводив до долини Дніпра, вірогідно, в районі с. Мала Лепетиха. 8. Завітне (N46°44’41,4688”; E34°14’12,1161”). відносно невелике перехрестя знаходилося на правому боці Сірогозької балки (рис. 6: 8). На картах Шуберта тут позначена невеличка кур- ганна група, а також перехрестя двох більших шляхів. за 2 км на північний захід сателітна зйомка засвідчує чотири плями (схожі на кур- гани?), які, певно, слугували орієнтирами для подальшого просування на переправу через балку з північного заходу. На давніх картах тут позначені два хутори — Лохматова та Татансь- кого, повз які з півночі на південь проходила траса Муравського шляху. зірка не пропорційна за обрисами. вияв- лено сім променів — дві наскрізні пари, інші радіальні. Наскрізні промені співпадають з дорогами, позначеними на історичних кар- тах — одна з с. Торгаївка на південний захід до зірки Новоукраїнка (№ 6) на західному боці Агайманського поду, інша — навпаки з захід- ного боку Торгаївки — на східний край Агай- манського поду та зірки Агаймани. Особливо виділяється північно-західний на- прямок (відсутній на трьохверстових картах), який, через вказані нами відмітки (кургани / хутори) прямував до сучасного с. братське. він фіксується на відстані 8,7 км. Напевно, тут було традиційне місце пере- прави через Сірогозьку балку в широтному на- прямку. 9. Качкарівка (N46°33’47,3499”; E34°13’07,5215”). Ця ділянка знаходиться на південно-східному краю Агайманського поду, за 1,2 км на півден- ний захід від с. Качкарівка Генічеського р-ну Херсонської обл. На трьохверстових картах тут позначено скотний двір. Курганна група витяг- нута уздовж старої дороги з північного сходу на південний захід (рис. 6: 9). Простежується чо- тири курганні плями. Центр зірки — основний курган, висотою 2 м. зірка не пропорційна за обрисами. виявле- но шість променів — одна наскрізна пара, інші радіальні, довжиною 0,4—0,96 км. більшість орієнтовані на схід, південний схід, південь. Наскрізна ділянка шляху простежується на довжину 1,77 км з північного сходу на півден- ний захід. він, вірогідно, є частиною південного відгалуження Муравського шляху та з частко- вою реконструкцією його можна прослідкувати на 10,76 км на південний захід в напрямку Пе- рекопу з південного краю Агайманського поду. Також, окремої уваги заслуговує південно- східний промінь цієї зірки, який, з частковою реконструкцією, впевнено простежується далі вглиб степу на 17,7 км — у напрямку повз або крізь сучасні селища Новотроїцьке та Новоо- лексіївка в напрямку Арабатської стрілки. 10. Новорогачинське (N46°50’37,9477”; E34° 45’36,9199”). Курганна група знаходиться на правому мисоподібному боці балки Сухий Ярок (рис. 6: 10). чітко виділяються три курганні плями, але можливо їх було більше; вони та- кож позначені на трьохверстовій карті, поруч з великим шляхом, мостом через струмок та ко- лодязем на протилежному боці. зірка симетрична. Простежено шість про- менів — три пари наскрізних, довжиною 0,3— 0,65 км за радіальними відстанями. Пара, що проходила з північного сходу на південний захід співпадає з стародавнім шляхом, що прямував тут з єлизаветівки на сучасне село Дружба в напрямку Перекопу. Особливої ува- ги заслуговує інша пара шляхів, витягнута з північного заходу на південний схід. вона най- більша в оцій зірці — простягається на 1,5 км (загальний азимут 111°), але за супутниковою зйомкою простежується її продовження в обох напрямках. На північний захід на відстані 4,7 км впевнено виділяється ділянка шляху довжиною 2,6 км — сумарно з реконструйова- ною частиною — 5,3 км (азимут 305,62°). Цей напрям цікавий тим, що його продовження з невеличким відхиленням на південь, виводить на курган Козел, розташований за 29,6 км (ази- мут 295,52°). враховуючи великі розміри остан- нього можемо припустити що ця зірка розташо- вана на краю зони видимості цієї пам’ятки. в протилежний напрямок описуваної зірки про- лягають шляхи до поду Долина Ситкульська на 5,4 км і крупної курганної групи на його за- хідному краю та 14 км до зірки в’язівка (№ 12) (азимут 130,13°). Обидва вказані напрямки мали виводити вище північного краю Молоч- ного лиману та південніше м. Мелітополь, вірогідно, на давній «Овечій брід» біля с. Садо- ве. Це місце позначене численними знахідка- ми фрагментів амфорної тари. 11. слобідська (N47°09’11,4230”; E34°33’43,6422”). Пов’язана з порівняно значною курганною гру- пою Могили Слобідська, на північ від Слобідсь- кого поду за 2,25 км від сучасного с. Доброволь- чіське (Мелітопольський р-н, запорізька обл.). На космічних знімках можна виявити шість плям від курганних насипів, витягнутих лан- цюжком в широтному напрямку на відстань близько 0,45 км (рис. 6: 11). Слід зауважити, що за 3,5—4 км на захід від могили Слобідська знаходиться південно-східний край Рогачиць- кого курганного поля. зірка симетрична. Простежується шість про- менів — чотири північно та два південно орієн- 208 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Археологія і простір рис. 6. Провідні зони концентрації давніх доріг регіону кургану Огуз, зірки біля: 8 — с. завітне; 9 — с. Кач- карівка; 10 — с. Новорогачинське; 11 — с. Слобідська; 12 — с. в’язівка; 13 — с. Косаківка; 14 — с. балашове; 15 — курганна група Рядові могили 209ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Болтрик, Ю. В. Каряка, О. В. Сліди стародавніх шляхів степової Таврії тованих. Довжина променів 0,28—1,6 км. Тери- торія навкруги курганної групи пошкоджена, тому виділити наскрізні пари важко. Найбільш цікавими вважаємо залишки шляху, що йшов з півночі на південь і співпадав з північним від- галуженням Муравського шляху, відомим ще два сторіччя тому, як Старий чумацький або Кримський Шлях, що в скіфський час виводив через групу курганів довкола Могили велика Цимбалка до водянських кучугур, своєрідною східною хорою Камянського городища. На пів- ніч цю дорогу можна простежити на відстань близько 8 км до перетину з Магериною балкою з подальшим виходом на протилежний правий берег р. білозерка до курганів велика Цим- балка, Орел й чмирева Могила. в південно-за- хідному напрямку ця дорога майже по прямій лінії потрапляє на зірку Новопетрівка (№ 5). Також певний інтерес може становити промінь південно-східного напрямку, який мав виходи- ти на зірку Гоголівка (№ 4) у 20,2 км (азимут 162,79°). 12. В’язівка (N46°45’49,3783”; E34°53’58,0165”). Найбільш східно розташований вузол доріг в описуваному регіоні. Центр складається з групи курганів, що ланцюжком витягнулись уздовж балки струмка великий Утлюк (рис. 6: 12). Простежується три насипи. використано назву від поруч розташованого с. в’язівка (Ка- теринівка), за 1,75 км на північ від його центру (азимут 14,71°; Мелітопольський р-н, запорізь- ка обл.). Середина зірки відповідає лідеру кур- ганної групи заввишки 3 м. зірка несиметрична. Переважає південний напрямок. виявлено шість променів. Одна пара — наскрізна, інші радіальні, довжиною 1,47—3,43 км. варто відмітити добру збере- женість залишків доріг та їх значу протяж- ність. 13. Косаківка (N47°01’46,4569”; E34°24’19,0161”). Це скупчення розташоване за 3,8 км на схід від центру сучасного с. Косаківка (Генічеський р-н Херсонської обл.), та 8,3 км на північ від курга- ну Козел (рис. 6: 13). Центр складається з однієї курганної плями що зберіглась, хоча на старих картах тут позначено ланцюжок з шести кур- ганів, витягнутих уздовж одного з променів. зірка несиметрична, переважно з північ- но-східною орієнтацією. виявлено п’ять про- менів — одна пара наскрізна та три радіальних довжиною 0,5—2,8 км. значний інтерес являє наскрізний промінь, спрямований з північного заходу на південний схід, оскільки може бути частково реконструйований на загальну дов- жину 7,25 км. Очевидно що він прямував до переправи через Сірогозьку балку на південь від с. Першопокровка, перетинаючи Муравсь- кий шлях, або приєднуючись до нього. Однак в точці перетину ніяких залишків давніх доріг та інших пам’яток виявити не вдалось. в про- тилежному напрямку цей шлях спрямований паралельно заплаві Рогачицької балки, та, ймовірно, виходив до долини Дніпра в районі сучасних сс. Первомаївка та Мала Лепетиха. 14. Балашове (N46°39’32,3934”; E34°25’48,0607”). Невелике перехрестя розташоване за 2,55 км на південний схід від села балашове (Гені- чеський р-н Херсонської обл.). Група з кількох курганів (рис. 6: 14). Середина зірки відповідає кургану лідеру групи висотою 2 м, він також позначений як поодинокий курган на трьох- верстовій карті. зірка пропорційна. виявлено п’ять променів довжиною 0,34—1,9 м, найдовший веде на пів- нічний захід. Із центром зірки пов’язані залиш- ки віддаленого, розташованого на захід, шляху, що добре простежується на відстань 10,2 км в напрямку перетину Сірогозької балки, але не до- ходить до цього кургану 2,2 м, через що не вклю- чений нами до складу зірки. Цікавим також є північно — східний напрям, який може бути про- стежений далі і частково реконструйований на загальну відстань 14,4 км (азимут 15,17°), прохо- дячи через могилу Коноплянчина. 15. Рядові могили (N47°12’40,4166”; E34°39’ 41,5237”). віяло уривків шляхів, фіксується на плато лівого берега річки білозерка, між вели- кою Мегериною та меншою Аульною балками (рис. 6: 15). Археологічно це місце позначено курганами доби бронзи та скіфським курга- ном 30, поблизу с. велика білозерка, розко- паними запорізької експедиції ІА АН УРСР в 1979 р. (Отрощенко 1980, с. 317—319). Остан- ній курган відомий знахідкою урочистого меча в золотих піхвах зі сценами шматування та лопаттю на них, прикрашеною зображенням голови вепра, на лобі якого прокреслений на- пис «ПОР» (Отрощенко 1984, с. 121—126). Слід зазначити, що за півтора кілометри на північ від цього скупчення з чотирьох курганів знахо- дилась насип Сахнової Могили (вис. 5 м). за- значимо, що на Сахновій Могилі, вперше було зафіксовано прямокутний рівчак прилаштова- ний до кільцевого ровика, що оточував курган, про цю ситуацію йшлося на початку статті. Не випадково, що насип Сахнової Могили увінчу- вала антропоморфна вапнякова стела та пли- та-постамент під неї. Ця обставина дотичним чином свідчить, що і Сахнова Могила тяжіла до давнього шляху. Це роздоріжжя збирало південні напрям- ки до переправ через неї біля курганів вели- ка Цимбалка та чмирева Могила. Названа за курганною групою Рядових могил (за трьохвер- стовою картою). Середина зірки відповідає цен- тральному кургану групи. зірка не пропорційна, більшість променів південного спрямування. Простежено п’ять променів одна пара наскрізна та три радіаль- них, довжиною 0,46—3,8 км. Ключову роль відіграв наскрізний промінь, який з північно- го боку йшов на перетин ріки. Південно-східні промені очевидно прямували до зірки Слобід- ська (№ 11) на відстані 9,9 км. 210 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Археологія і простір 16. Нижні сірогози (N46°50’52,2656”; E34°18’03,3509”). Невеличке перехрестя зна- ходиться за 5,8 км на захід від центру селища Нижні Сірогози (Генічеський р-н, Херсонська обл.). в центрі курганна пляма. вірогідно на південний схід існувало ще два кургани (рис. 7: 16). На старих топографічних картах тут зобра- жена курганна група з чотирьох насипів. Цен- тральний курган близько 2 м заввишки. Простежено п’ять променів — дві пари на- скрізних та одна радіальна в південному на- прямку, довжиною 0,48—1,79 км. Найдовша тут наскрізна дорога витягнута в широтно- му напрямку й простежується на відстань 2,26 км — вона співпадає із старою історичною дорогою на Нижні Сірогози. Друга, протяж- ністю 2,1 км з північного заходу на південний схід — прямує до переправи через Сірогозьку балку. Протилежним кінцем спрямована до с. Рубанівка та далі в бік заплави Дніпра па- ралельно згаданій вже нами дорозі від кургану Огуз. близький азимут направлення від зірки на захід від кургану Козел (7). Тут не виклю- чаємо, що до часу побудови насипу Огузу, фун- кції просторової домінанти і відповідно центру великого перехрестя, виконував більш ранній (на пару десятирічь) курган Козел. 17. Новорепівка (N46°43’20,5956”; E34°07’08,1811”). Сліди перехрестя (його центр позначено кур- ганною плямою) знаходяться за 2,4 км від осереддя с. Новорепівка Новотроїцький р-н Херсонської області (азимут 163,04°). На істо- ричних картах позначено поодинокий курган на правому боці балки чикминчи, недалеко від мосту через її струмок. зірка не пропорційна. Простежено п’ять про- менів, але, слід зауважити, що вона фактично складається з двох пар наскрізних доріг (рис. 7: 17). Найдовша, витягнута з північного заходу на південний схід і простежується на відстані 6,1 км — прямувала до північного краю Агай- манського поду. Друга перетинала першу з пів- нічного сходу на південний захід, простежуєть- ся на 3,65 км (азимут 213,76°). Інші залишки шляхів, простежені на цій зірці спрямовані на південний схід і є всілякими гілками іншого шляху спрямованого на перетин струмка в де- кількох місцях, що очевидно було пов’язано з різними примхами природи, що ускладнювали перетин струмка. 18. Запорізьке (N46°52’04,9577”; E33°59’31,7117”). Центр вузла доріг знаходиться за 4,52 км на пів- нічний схід від с. запорізьке (Каховський р-н, Херсонська обл.). Ця зірка є найбільш західною серед досліджених нами. Центр пов’язується з досить великою курганною групою, розтягну- тою в широтному напрямі на 2,5 км й складе- ною з багатьох насипів висотою 2—3 м (рис. 7: рис. 7. Провідні зони концентрації давніх доріг регіону кургану Огуз, зірки біля: 16 — с. Нижні Сірогози; 17 — с. Новорепівка; 18 — с. запорізьке; 19 — с. Успенівка 211ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Болтрик, Ю. В. Каряка, О. В. Сліди стародавніх шляхів степової Таврії 18). До оцієї курганної групи відноситься зеле- на Могила з карти Шуберта. Однак, зауважи- мо, що саме в центрі зірки ніякого кургану чи навіть плями виявити не вдалось, хоча поруч на старих картах позначене татарське кладо- вище. зірка розташована на правому боці бал- ки читинчи, де на протилежному боці, навпро- ти, існував колодязь. Також помічено старий колодязь і на північний захід від зірки. за 6 км на захід — північний захід від зеленої Могили знаходився братолюбівський курган, позначе- ний на карті Шуберта, як велика Могила. ве- лика вірогідність існування між цими могила- ми ділянки шляху, проте її сліди не фіксується на знімках з космосу, оскільки вони приховані або розмиті зрошувальною системою. зірка не пропорційна, головним чином пів- нічно-західного спрямування. Простежено чо- тири промені — одна пара наскрізних та дві радіальних, довжиною 0,7—1,8 км. Наскрізна витягнута з північний схід на південний захід на відстань близько 3,1 км. Цікавою є північно- західна радіальна дорога, яка співпадає з доро- гою з карти Шуберта, що реально спрямована в бік до заплави Дніпра в район селища Горно- стаївка, розтягнута на відстань майже 25 км. 19. Успенівка (N46°39’10,5616”; E34°04’44,5197”). вузол шляхів виник навколо великої групи курганів, найбільший насип має близько 4 м заввишки. зараз в групі можна нарахувати вісім курганів, але вірогідно їх було значно більше (рис. 7: 19). Розташована на правому боці степової річки чекмела, за 3,3 км на пів- нічний захід від центру закинутого с. Успенів- ка (Генічеський р-н, Херсонська обл.). На карті початку ХХ ст. тут позначено хутір та міст че- рез річку. На північ розташовано хут. Добро- вольський. зірка непропорційна, домінує південно-схід- ний напрямок. Простежується чотири про- мені — одна пара наскрізних та дві радіальних, завдовжки 0,4—0,8 км. Особливий інтерес викли- кає частина наскрізного шляху, простежена на ділянці в 1,3 км (азимут 233,86°), який йшов май- же паралельно виявленій нами частині Муравсь- кого шляху, на відстані близько 1,5 км від нього. Найбільш вірогідним вважаємо, що ця частина була однією з гілок Муравського шляху, спрямо- ваної на місце зручної переправи через струмок. завершуючи огляд просторових орієнтирів регіону зазначимо, що ми добре усвідомлюємо, що вживання модерних назв орієнтирів стосов- но давніх шляхів не доречне. Якщо все ж таки провести аналогію з навігаційною мережею на водних артеріях, то Огуз та Козел для свого часу правили своєрідними маяками (зауважи- мо, що в першу чергу через їх значні розміри), а менші кургани виконували функції своєрідних бакенів, які маркували вже шляхи і напрямки степової транспортної мережи. скорегований варіант ділянки шляху огуз—перекоп та відгалуження від неї. вживаємо термін скорегований варіант ділян- ки шляху Огуз—Перекоп, оскільки раніше один з авторів реконструював проходження транзиту від Огузу до Перекопу, західніше, через зелений Під та чорну Долину (болтрик 2017, с. 71—72). Тут археологічними орієнти- рами виступають Мордвинівські Могили та де- кілька курганних груп, розкопаних Каховською експедицією ІА АН УРСР з 1969 по 1971 рр., в складі цих груп були і скіфські насипи. в цій зоні, в трикутнику зі сторонами 7—9 км знахо- дились п’ять Довгих Могил (Отрощенко 1993), до яких тяжіють згадані насипи та єдиний ар- хаїчний скіфський курган Нижнього Дніпра біля Семенівки в оточенні багатьох поховаль- них споруд Роздольного, вільної України, Ар- хангельської Слободи та інших. з огляду на таку концентрацію Довгих Могил в одному місці та традицію зведення скіфами тут кур- ганів упродовж всього періоду їх перебування в степах Надчорномор’я, є підстави припускати існування якогось великого сакрального цен- тру на шляху до Криму та роздоріжь поблизу нього. Східна гілка від останнього прямувала до перехрестя біля Огузу, а північно-західна вела до системи переправ через спільну запла- ву Дніпра та Конки (болтрик 2017). Певний гак в західному напрямку цього варіан- ту шляху від Огузу до Перекопу був виправданий тим, що слід було обходити Агайманський та Ас- канійські (чапельській) поди, які в певні сезони були занадто зволожені для руху ними. Проте напрям коротшого на 20 км шляху до Перекопу від Огузу прослідкував О. в. Каряка (рис. 4). Фіксується майже 50-кілометрова ді- лянка давнього шляху, узгоджена з насипами курганів та колодязями. На підставі ретельно- го аналізу різних супутникових знімків вдало- ся простежити в південно-західному напрямку від Сірогозьської балки (з округи Огузу) сліди прямого шляху, місцями пунктирні, який пере- тинає північно-західний край великого Агай- манського поду. зауважимо, що це найбільша безстічна подова територія Дніпро-Молочансь- кої степової області (12 тис. га), яка періодично наповнюється водою, а в посушливий період вода або повністю висихає або залишається в її нижній частині. Тобто перетинати це зволо- жене зниження поверхні, ще й в переважній частині високими, крутими схилами, можна було лише в сухі періоди та в певних місцях. Привабливість цьому маршруту надавала і значна кількість колодязів в цій місцевості, що вірогідно. було пов’язано з великою кількістю малих та середніх подів тут. Шлях на Перекоп пролягав через простежені нами просторові орієнтири завітне (№ 8), Новоукраїнку (№ 6) та Софіївку (№ 2). Прикметно, що між двома останніми знаходиться село з промовистою на- звою чумацький Шлях (до 2016 р. мало назву володимиро-Іллінка). Село відносно молоде, засноване у 1921 р. вихідцями з сс. Горностаїв- 212 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Археологія і простір ка та Агайман. Але в сучасній назві відбилася пам’ять, про шлях, що виводив з Криму через східний край поду великі чаплі (сучасний Ас- канійський) в північно-східному напрямку, до хутірка, з привабливою для нас назвою, во- допійний (карта ряд ХХХ, лист 12), далі рух продовжували в бік Огузу. Тобто мова йде про Східне відгалуження Муравського шляху, яке тривалий час вірогідно й було першорядним маршрутом в цій частині степу. Оперування супутниковими знімками при- вело до певних коригувань проходження пів- нічно-східної частини Муравського шляху, пів- нічніше за насипом Огузу. Якщо в побудовах 2017 р., була орієнтація на старий грейдер, що з’єднує Нижні Сірогози з с. Дем’янівка, тобто допускаючи проходження траси давнього шля- ху на південь від Огузу та на північ від Дієво- го кургану — степом між двома цими насипа- ми. зазначимо, що цей варіант залишається ймовірним, з огляду на ту обставину, що вхід до довгого дромосу Огузу (а це шлях до склепу центральної поховальної споруди) знаходився в південному секторі. Проте, за матеріалами супутникових знімків гілка Муравського шля- ху перетинає Сірогозьку балку між курганами Козел та Огуз, тобто на північ від останнього. На північ від насипу Козла до зірки 5 біля Новопетрівки ще простежується головний на- прямок трансскіфської магістралі. Нагадає- мо, що цей важливий шлях вів від боспору, через Арабатську стрілку до центру скіфської держави (лівобережною частиною якої було Кам’янського городище), і далі за Дніпро на північ та північний схід. Але після перехрестя (зірка біля Новопетрівки) простежуються два коротенькі, майже паралельні відрізки, в яких можна вбачати продовження цього шляху на Солоху та далі на Кам’янське городище. в той же час добре простежується східне відгалужен- ня — траса Старого чумацького або Кримсько- го шляху позначаючи ділянку в сорок кіломет- рів між курганами Козел та велика Цимбалка. Цілком вірогідно, що це шлях ще до середини ХІХ ст. активно використовували для транс- портування хліба на південь та солі на північ. з центру Таврійського Степу від траси Му- равського шляху та трансскіфської магістралі супутникові знімки вимальовують мінімум чо- тири напрямки шляхів в бік стародавніх Дніп- ровських бродів-переправ. До Рогачицької переправи відгалужується напрям біля зірки 13 Косаківка (рис. 4), що далі на північному заході перетинав групу з 16 кур- рис. 8. Карта Українських земель Кристофа вейгеля Старшого, видання 1716 р. Позначення південної частини Муравського шляху повністю відповідає виявленій нами ділянці серед інших доріг в регіоні кургану Огуз 213ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Болтрик, Ю. В. Каряка, О. В. Сліди стародавніх шляхів степової Таврії ганів біля с. зелене, серед яких були і дві Дов- гі Могил, розкопки Г. Л. євдокимова (Фіалко 2010, с. 201). Не виключаємо, що виноси твер- дих матеріалів з Рогачицької балки утворювали мілини, що сприяли зручному переходу через р. Конка в заплаві Дніпра. Проте можливо, з урахуванням відносно близького знаходжен- ня укріплень Михайлівської ямної фортеці, на кручах правого берега Дніпра (за 30 км в пів- нічно-західному напрямку, тобто в межах одно- го дня шляху від курганів біля зеленого), десь тут сходилися чи перетиналися шляхи, які були пов’язані Рогачицької та Лепетихською пере- правами. У всякому разі шлях, що фіксувався біля зірки 7 поруч з подом Прогной теж міг ви- водити до Михайлівської ямної фортеці або до пізньоскіфського Гаврилівського городища. в лівобережній частині, цей шлях на схід від Ма- лої Лепетихи (карта ХХІХ, ряд 12) трьома роз- галуженнями зачіпав: а) вісім колодязів в уро- чищі великій Під у відкритому степу; б) групу курганів високої Могили; в) «городок» — прямо- кутне укріплення, час не відомий, воно розта- шоване за 4 км на захід від високої Могили. Третє відгалуження з району Агаймансько- го поду прямувало в напрямку Каїрської (Но- саківської) переправи. Ця гілка в глибині сте- пу фіксувалася зіркою 17 біля Новорепівки. за 10 км від заплави Дніпра — Конки, цей шлях міг виводити на 12 криниць в балці Довга-Каїр- ка, далеко за межами села. І хоч Носаківська пе- реправа вважалася не дуже зручною, проте кон- центрація на правому березі неподалік від неї на картах середини ХІХ ст. широких смуг кур- ганів, подібних до галактик, двох пізньоскіфсь- ких городищ (Консуловського та червономаяць- кого), Кам’янської Січі та бізюкова монастиря вказували на важливість та привабливість цьо- го місця на Нижньому Дніпрі у всі часи. четвертий напрямок вимальовується від зір- ки 6 неподалік Новоукраїнки на Муравському шляху в бік зірки 1 поблизу Остапівки, вірогідно, з продовженням до Кизикерменської (Тавансь- кої) переправи. більшість шляхів зафіксованих на картах ХІХ ст. тяжіють до Каховки, лівобе- режної частини Кизикерменської переправи. Тут заплава Дніпра мала найвужче місце, проте не виключено, що і вище цього місця за течією мог- ли існувати місця вірогідних бродів. Скінчивши опис простежених нами вузлів давніх шляхів, зазначимо, що очікуваних слідів потужних шляхів або залишків перехресть біля найбільших поховальних насипів регіону на супутникових знімках ми не побачили. По- яснень цьому факту може бути декілька. При- міром, наявність біля Огузу слідів просторової мегаструктури могла обмежувати зі східного сектору наближення шляхів до насипу курга- ну. Тобто, певні конструкції довкола двох вели- ких курганів регіону в давні часи не дозволяли торгівельним караванам до них наближатися. Або ж сусідство з великими селами (тривала і давня оранка) позначилося на просторовій си- туації навколо курганів гігантів. Так чи інакше зафіксовані нами вузли дав- ніх шляхів становлять лише меншу частину розлогої транспортної мережи степу Північної Таврії. Для реконструкції повної картини цієї мережи, ймовірно, потрібні повномасштабні розвідки з використання безпілотних літаль- них апаратів та тотальної мобілізації наявної археологічної бази даних. літерАтУрА белозер, в. П. 1987. О сущности скифского Герро- са. в: Киммерийцы и скифы. Тезисы докладов Всесо- юзного семинара, посвященного памяти А. И. Тере- ножкина. I. Кировоград, с. 18-20. болтрик, ю. в. 1990. Сухопутные коммуникации Скифии (по материалам новостроечных исследова- ний от Приазовья до Днепра). советская археоло- гия, 4, с. 30-44. болтрик, ю. в. 2017. Огуз — курган на ключово- му роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду). Археологія і давня історія України, 2 (23), с. 66-77. Каряка, О. в. 2015. Система розмежування сіль- ської території Ольвії Понтійської за даними дис- танційного зондування. Археологія і давня історія України, 4 (17): Археологія і простір, с. 140-147. Котляревский, А. 1868. О погребальных обычаях славян. Москва. Новицкий, Я. П. 1905. с берегов Днепра (очерки Запорожья): сборник статей Екатеринославского научного общества по изучению края. К хІІІ архео- логическому съезду. Екатеринослав. Ольховський, в. С. 1991. Погребально-поминаль- ная обрядность населения степной скифии (VII— III вв. до н. э.). Москва: Наука. Отрощенко, в. в. 1980. Исследования в Каменко- Днепровском районе запорожской области. Археоло- гические открытия 1979 года, с. 317-319. Отрощенко, в. в. 1984. Парадный меч из курга- на у с. великая белозерка. в: черненко, Е. в. (ред.). Вооружение скифов и сарматов. Киев: Наукова думка, с. 121-126. Отрощенко, в. в. 1993. «жреческие» комплек- сы в системе погребений срубной общности. в: Асламов, в. М. (ред.). Археологічні та історичні до- слідження херсонщини. Херсон, с. 17-31. Отрощенко, в. в., Савовский, И. П., Томашевский, в. А. 1977. Курганная группа Рясные Могилы у с. балки. в: бидзиля, в. И. (ред.). Курган- ные могильники Рясные Могилы и Носаки. Киев: Наукова думка, с. 16-60. Тубольцев, О. в., Радченко, С. б. 2020. Новое в иссле- довании Солохского могильника. в: Кузнецова, Т. М., Елагина, Н. Г., Кузнецов, С. в. Курганы у порогов Бо- рисфена. Москва: ИА РАН, с. 270-282. Фіалко, О. є. 2010. Скіфський курганний могиль- ник біля с. зелене на Херсонщині. Археологія і дав- ня історія України, 4, с. 201-221. чорнопицький, М. П. 1980. Курганная группа как архитектурный ансамбль (Опыт композицион- но-художественного подхода). в: Мартынов, А. И. (ред.). скифо-сибирское культурно-историческое единство. Материалы І Всесоюзной археологичес- кой конференции. Кемерово: КемГУ, с. 176-186. Шмаглий, Н. М., черняков, И. Т. 1970. Исследо- вания курганов в степной части междуречья Дуная 214 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Археологія і простір и Днестра (1964—1966 гг.). Материалы по археоло- гии северного Причерноморья, 6, с. 5-115. Otroshchenko, V. V. 2009. The bronze age communi- cation route system in the Northern Pontic area. Bal- tik-Pontic studies, 14: Routes between the seas: Bal- tic — Bug — Boh — Pont from the 3rd to the middle of the 1st millennium BC, р. 462-474. rEFErEnCEs Belozer, V. P. 1987. O sushchnosti skifskogo Gerrosa. In: Kim- meriitsy i skify. Tezisy dokladov Vsesoiuznogo seminara, posviash- chennogo pamiati A. I. Terenozhkina. I. Kirovograd, s. 18-20. Boltrik, Iu. V. 1990. Sukhoputnye kommunikatsii Skifii (po materialam novostroechnykh issledovanii ot Priazovia do Dnepra). Sovetskaia arkheologiia, 4, s. 30-44. Boltryk, Yu. V. 2017. Ohuz — kurhan na kliuchovomu roz- dorizhzhi Skifii (poshuk Khersoneskoho slidu). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (23), s. 66-77. Kariaka, O. V. 2015. Systema rozmezhuvannia silskoi tery- torii Olvii Pontiiskoi za danymy dystantsiinoho zonduvannia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4 (17): Arkheolohiia i prostir, s. 140-147. Kotliarevskii, A. 1868. O pogrebalnykh obychaiakh sla- vian. Moskva. Novitskii, Ia. P. 1905. S beregov Dnepra (ocherki Zaporo- zhia): sbornik statei Ekaterinoslavskogo nauchnogo obshchest- va po izucheniiu kraia. K XIII arkheologicheskomu sieezdu. Ekaterinoslav. Olkhovskii, V. S. 1991. Pogrebalno-pominalnaia obriadnost naseleniia Stepnoi Skifii (VII—III vv. do n. e.). Moskva: Nauka. Otroshchenko, V. V. 1980. Issledovaniia v Kamenko-Dne- provskom raione Zaporozhskoi oblasti. Arkheologicheskie otkrytiia 1979 goda, s. 317-319. Otroshchenko, V. V. 1984. Paradnyi mech iz kurgana u s. Velikaia Belozerka. In: Chernenko, E. V. (ed.). Vooruzhenie skifov i sarmatov. Kiev: Naukova dumka, s. 121-126. Otroshchenko, V. V. 1993. «Zhrecheskie» kompleksy v sis- teme pogrebenii srubnoi obshchnosti. In: Aslamov, V. M. (ed.). Arkheologichni ta istorichni doslidzhennia Khersonshchini. Kherson, s. 17-31. Otroshchenko, V. V., Savovskii, I. P., Tomashevskii, V. A. 1977. Kurgannaia gruppa Riasnye Mogily u s. Balki. In: Bidz- ilia, V. I. (ed.). Kurgannye mogilniki Riasnye Mogily i Nosaki. Kiev: Naukova dumka, s. 16-60. Tuboltsev, O. V., Radchenko, S. B. 2020. Novoe v issle- dovanii Solokhskogo mogilnika. In: Kuznetsova, T. M., Ela- gina, N. G., Kuznetsov, S. V. Kurgany u porogov Borisfena. Moskva: IA RAN, s. 270-282. Fialko, O. Ye. 2010. Skifskyi kurhannyi mohylnyk bilia s. Zelene na Khersonshchyni. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4, s. 201-221. Chornopitskii, M. P. 1980. Kurgannaia gruppa kak arkhitek- turnyi ansambl (Opyt kompozitsionno-khudozhestvennogo podkhoda). In: Martynov, A. I. (ed.). Skifo-sibirskoe kulturno-is- toricheskoe edinstvo. Materialy I Vsesoiuznoi arkheologicheskoi konferentsii. Kemerovo: KemGU, s. 176-186. Shmaglii, N. M., Cherniakov, I. T. 1970. Issledovaniia kurganov v stepnoi chasti mezhdurechia Dunaia i Dnestra (1964—1966 gg.). Materialy po arkheologii Severnogo Pricher- nomoria, 6, s. 5-115. Otroshchenko, V. V. 2009. The bronze age communication route system in the Northern Pontic area. Baltik-Pontic stud- ies, 14: Routes between the seas: Baltic — Bug — Boh — Pont from the 3rd to the middle of the 1st millennium BC, р. 462-474. Yu. V. Boltryk, O. V. Karyaka TRACES OF THE ANCIENT PATHS IN THE STEPPE TAVRIA The original appearance of the steppe surface of the southern part of the eastern European plane was transformed by the centuries of the anthropogenic im- pact. Along with feather grass the traces of the ancient roads have disappeared. However, the satellite images still detect the areas around some kurhans having kept the waggons traces. We can recognize them due to the different color of vegetation as well as by the coloration of the open soil. The antiquity of the roads near kurhans is witnessed by the cases of tracks, cov- ered by the burial mounds, that were erected in the Bronze Age. An additional indicator of the ancient transport network on the maps of the 19th century are wells or groups of pits in the open steppe, the number of which should be associated with the need to water a large number of cattle. The latter occurred during the arrival of a trade caravan or a train of wagons. The kurhans themselves are an ancient form of mass cult buildings in the Eurasian steppe, which have attracted both large main and secondary roads. Powerful tradi- tion of building kurhans, fading and restoring through times, existed from the Eneolithic to the late Middle Ages. The appearance of new mounds or the comple- tion of existing ones periodically renewed the system of landmarks in the monotonous steppe. The paper provides an overview of previously un- known megastructures near the Scythian giant kur- hans of Oguz and Chortomlyk, which in the form of light parallel stripes are recorded on satellite images. These stripes are probably traces of trenches or the foot of stone alleys, that were found to the east of the edge of the Oguz and outreached 800—850 m, and from Chortomlyk — 670 m. A search on various satellite im- ages of the similar light stripes near other kurhans did not yield positive results. However, in the central part of the Dnieper-Molocha steppe region, satellite imag- es luckily detected 19 nodes (intersections) of ancient ways connected to the kurhans’ mounds. Some of these nodes do yet not fit the complete road network of the region. But six of these nodes appear to be in the area of the route of the ancient path, known in the Middle Ages as Muravsky (Murava Route). It leaded from the Don basin, through the left (eastern) part of the basin of the Dnipro River to Crimea through the Isthmus of Perekop. Interestingly, this branch of the Muravsky Trail crosses the Sirogozy ravine between the kurhans of Kozel and Oguz. In previous reconstructions of the transport network, the option of passing this branch in the south of the Oguz, between the giant embankment and Diyiv kurhan, was preferred. The other three in- tersections lie in the lane of the old Chumaks’ Way or the Crimean Way, marking a forty-kilometer section between kurhans Kozel and Velyka Tsymbalka. From the center of the Tavria Steppe at least four directions of paths emerge towards the ancient Dnipro fords- crossings: Rogachytsia, Lepetych, Cair (Nosakiv) and Kіzikermen (Tavan). Keywords: ancient paths, kurhans, steppe, fords- crossings, Muravsky Trail, satellite images. Одержано 15.05.2021 Болтрик Юрій Вікторович, кандидат історич- них наук, завідувач відділу, Інститут археології НАН України, Київ, Україна. bOLTRYK Yurii, Candidate of Historical Sciences, Head of the Department, the Institute of Archaeology, the Na- tional Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0002-7816-4502, e-mail: boltryk@ukr.net. кАрЯкА олександр Віталійович, кандидат істо- ричних наук, науковий співробітник, Інститут архе- ології НАН України, Київ, Україна. KARIAKA Oleksandr, Ph D (History), research worker, the Institute of Archaeology of the National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0003-3066-3641, e-mail: akarjaka@ukr.net.

Сліди стародавніх шляхів степової Таврії

Institution

Similar Items