Сарматські поховання з розкопок Д. Т. Березовця на Низовому Дніпрі
У статті републікуються сарматські поховання з розкопок Д. Т. Березовця 1951 і 1953 рр. біля сс. Кут, Грушівка та Мар’янське Дніпропетровської обл., опубліковані свого часу попередньо і без інтерпретації. Пам’ятки досліджуються з урахуванням новітніх досягнень сарматознавства, визначається їх дату...
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2021
|
| Назва видання: | Археологія і давня історія України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187531 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сарматські поховання з розкопок Д. Т. Березовця на Низовому Дніпрі / О.В. Симоненко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 329-341. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187531 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1875312025-02-09T20:29:22Z Сарматські поховання з розкопок Д. Т. Березовця на Низовому Дніпрі Sarmatian Burials Excavated by Dmytro Berezovets at the Lower Dnieper Basin Симоненко, О.В. Історія науки У статті републікуються сарматські поховання з розкопок Д. Т. Березовця 1951 і 1953 рр. біля сс. Кут, Грушівка та Мар’янське Дніпропетровської обл., опубліковані свого часу попередньо і без інтерпретації. Пам’ятки досліджуються з урахуванням новітніх досягнень сарматознавства, визначається їх датування, аналізується обряд та інвентар. During the campaigns of 1951 and 1953 Dmytro Berezovets excavated the Sarmatian graves near the Kut, Hrushivka and Marianske villages of Apostolovski district of Dnipropetrovsk region. These materials were published briefly, without typological and chronological definitions and analysis of the historical context, with illustrations of rather low quality. Moreover, there was some confusion and errors later made by some researchers, including the author, which have been replicated with each reference. Therefore, it is worthy to republish these materials from the standpoint of the current level of the Sarmatian studies in order to correct certain errors as well. Dmytro Berezovets has discovered the assemblages both of Early Sarmatian (Kut, Hrushivka, Maryanske, barrow 3, grave 4) and Middle Sarmatian Age (Marianske, barroow 5, graves 5—7; barrow 5, grave 6; barrow 6, grave 14) according to traditional chronology. All Sarmatian burials under study were the secondary graves in the Bronze Age mounds and Scythian ones. The skeletons lied supine, with their heads directed to Northern sector. Among the grave goods are the Roman and Sarmatiam pottery, simple bronze adornment, cornelian, jade and glass beads, bronze mirror, bone ritual spoon etc. The Early Sarmatian assemblages discovered by Dmytro Berezovets are dated to the late 2nd—1st century BC, the Middle Sarmatiam ones to the 1st—2nd centuries AD. The identical funeral rite of the graves of different date near Marianske once again confirms the validity of the periodization proposed by me in due time, according to which all the graves under study belong to different phases of the first period (phase A2 — Kut, Hrushivka, Marianske, barrow 3, grave 4; phase B — Marianske, barrow 3, graves 5—7; barrow 5, grave 6; barrow 6, grave 14). 2021 Article Сарматські поховання з розкопок Д. Т. Березовця на Низовому Дніпрі / О.В. Симоненко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 329-341. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.03.22 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187531 904.5(282.247.32-197.2)”638” uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія науки Історія науки |
| spellingShingle |
Історія науки Історія науки Симоненко, О.В. Сарматські поховання з розкопок Д. Т. Березовця на Низовому Дніпрі Археологія і давня історія України |
| description |
У статті републікуються сарматські поховання з розкопок Д. Т. Березовця 1951 і 1953 рр. біля
сс. Кут, Грушівка та Мар’янське Дніпропетровської обл., опубліковані свого часу попередньо і без
інтерпретації. Пам’ятки досліджуються з урахуванням новітніх досягнень сарматознавства, визначається їх датування, аналізується обряд та
інвентар. |
| format |
Article |
| author |
Симоненко, О.В. |
| author_facet |
Симоненко, О.В. |
| author_sort |
Симоненко, О.В. |
| title |
Сарматські поховання з розкопок Д. Т. Березовця на Низовому Дніпрі |
| title_short |
Сарматські поховання з розкопок Д. Т. Березовця на Низовому Дніпрі |
| title_full |
Сарматські поховання з розкопок Д. Т. Березовця на Низовому Дніпрі |
| title_fullStr |
Сарматські поховання з розкопок Д. Т. Березовця на Низовому Дніпрі |
| title_full_unstemmed |
Сарматські поховання з розкопок Д. Т. Березовця на Низовому Дніпрі |
| title_sort |
сарматські поховання з розкопок д. т. березовця на низовому дніпрі |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Історія науки |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187531 |
| citation_txt |
Сарматські поховання з розкопок Д. Т. Березовця на Низовому Дніпрі / О.В. Симоненко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 329-341. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT simonenkoov sarmatsʹkípohovannâzrozkopokdtberezovcânanizovomudníprí AT simonenkoov sarmatianburialsexcavatedbydmytroberezovetsatthelowerdnieperbasin |
| first_indexed |
2025-11-30T12:23:12Z |
| last_indexed |
2025-11-30T12:23:12Z |
| _version_ |
1850218009647382528 |
| fulltext |
329ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
УДК 904.5(282.247.32-197.2)”638” DOI: 10.37445/adiu.2021.03.22
О. В. симоненко
сАрМАтсЬкі похоВАннЯ З роЗкопок
д. т. БереЗоВЦЯ нА ниЗоВоМУ дніпрі
іСторія Науки
У статті републікуються сарматські похован-
ня з розкопок Д. Т. Березовця 1951 і 1953 рр. біля
сс. Кут, Грушівка та Мар’янське Дніпропетровсь-
кої обл., опубліковані свого часу попередньо і без
інтерпретації. Пам’ятки досліджуються з ураху-
ванням новітніх досягнень сарматознавства, виз-
начається їх датування, аналізується обряд та
інвентар.
ключові слова: сармати, поховання, кургани,
Низовий Дніпро, кераміка, канфар, хронологія.
Дмитро Тарасовець березовець — один з тих
українських археологів, хто стояв біля витоків
рятівної або, як її ще називають, новобудовної
археології. Під час масштабного меліоратив-
ного будівництва на Низовому Дніпрі він до-
сліджував кургани у зоні затоплення Каховсь-
кого водосховища. в сезонах 1951 та 1953 рр.
Д. Т. березовець розкопав сарматські пам’ятки
біля сіл Кут (березовець 1960, с. 40), Грушів-
ка (березовець 1961, с. 59) та Мар’янське
(березовець, Покровська, Фурманська 1960,
с. 112—114, 121, 125) Апостолівського райо-
ну Дніпропетровської області (рис. 1: 1). Ці
матеріали були опубліковані попередньо, без
типолого-хронологічних визначень та аналізу
історичного контексту, з ілюстраціями доволі
низької якості та інформативності. більш за
те, в процесі звернення до них деяких дослід-
ників, включно з автором, виникли плутанина
й помилки, які почали тиражуватися с кожним
посиланням. Отже, є нагальна необхідність ре-
публікації цих матеріалів з позицій сучасного
рівню сарматознавства і для виправлення пев-
них хиб.
кут, к. 1, насип. Розкопки 1951 р. (рис. 1:
2). У насипу скіфського кургану «біля центру
були знайдені уламки сірої енохої з невеликим
носиком, невеликої чорнолакової мисочки на
кільцевій ніжці та невеликого канфаровидно-
го чорного кубка з трохи відігнутими вінцями
і фігурною ручкою» (березовець 1960, с. 40) 1.
Свого часу, вивчаючи цей комплекс, в нау-
кових фондах Інституту ми виявили лише гле-
чик і помилково зазначили, що канфар і миска
не збереглися (Полин, Симоненко 1990, с. 82).
Але вже після виходу статті канфар знайшовся
в Археологічному музеї ІА НАН України — в
фондах не було зроблено запису про його пере-
дачу. Сліди миски, на жаль, загубилися.
«Cіра енохоя з невеликим носиком» є гончар-
ним тонкостінним сіроглиняним глеком (рис. 2:
1—3). вінця пригострені, вигнуті зсередини, з
одного боку загорнуті у короткий носик-злив
(рис. 2: 3). На високому горлі — два гострих го-
ризонтальних ребра. Плічка круті, тулуб яйце-
подібний, денце пласке, ледь вдавлене по цен-
тру, з концентричними слідами гончарського
кола. частина вінець, горла та тулубу з ручкою
(?) втрачені (рис. 2: 3). Глечик орнаментований
рельєфним тонким валиком по основі горла і
подвійною врізною горизонтальною лінією по
плічках. Поверхню (крім денця) ззовні, а він-
ця і зсередини вкрито чорним матовим лаком.
Діаметр вінець 7,4 см, денця 6,4 см, висота по-
судини 17,3 см.
Наукові фонди ІА НАН України, інв. № 298.
«Канфаровидний кубок» — гончарний сірог-
линяний канфар з пригостреними відігнутими
вінцями і яйцеподібним тулубом, що різко зву-
1. Тут і далі курсивом виділений оригінальний текст
публікації Д. Т. березовця. Речі з поховань опи-
сані автором; лише у тих випадках, коли вони не
збереглися, цитується текст публікації або звіту.© О. в. СИМОНЕНКО, 2021
330 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Історія науки
жується до кільцевого конічного піддону. По ос-
нові вінець — подвійна врізна лінія. На плічку
дві (збереглася одна) сплюснуті на згині ручки з
виступом, що імітують ручки класичних канфарів.
На рівні нижнього кінця ручки по тулубу — под-
війна врізна лінія, нижче її — вертикальні насіч-
рис. 1. зона досліджень експедицій Д. Т. березовця у 1951 і 1953 рр.: 1 — загальний план
робіт Горностаївської експедиції; 2 — план курганної групи у с. Кут (за березовец 1951)
331ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
симоненко, О. В. Сарматські поховання з розкопок Д. Т. березовця на Низовому Дніпрі
ки, що імітують канелюри (рис. 3: 1). Поверхня
вкрита чорним матовим лаком. Діаметр вінець
9,2 см, піддону 4,2 см, висота посудини 9,7 см.
АМ ІА НАН України, інв. № АМ880/5150.
«Невелика чорнолакова мисочка на кільцевій
ніжці» (березовець 1960, с. 40) або «четверта
частина невеликої чорнолакової мисочки з
рівним верхнім краєм і невеликим піддоном
з кільцевою ніжкою. Верхній діаметр 9,7 см,
діаметр піддону 6,5 см, висота 2,5 см» (бере-
зовець 1951, с. 7), скоріш за все, втрачена — у
фондах ІА знайти її не вдалося.
Глек з кутянського комплексу — досить рід-
кісного типу. Головною типоутворюючою озна-
кою у нашому випадку є характерні гострі ребра
по горлу та високо піднятий носик-злив. Дуже
близька йому посудина з такими ребрами (рис. 2:
4) знайдена в сарматському похованні біля Но-
вогригоровки на Південному бузі (неопубліко-
вані розкопки О. Г. Шапошнікової 1975 р.). Цей
глек, на відміну від кутянського — буролаковий,
але покриття майже повністю зійшло з нього з
часом, залишившись тільки на ручці, вінцях та
деяких ділянках тулубу. за фактурою і технікою
рис. 2. Керамічний посуд: 1—3 — Кут, к. 1, насип; 4 — Новогригоровка, к. 1, п. 22 (фото автора)
332 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Історія науки
виготовлення обидва глеки є типовими зразка-
ми пізньоелліністичної кераміки. Цікаво, що у
деяких ранньосарматських похованнях півдня
України (Львове, к. 6, п. 1; заможне, к. 13, п. 1)
виявлені ліпні сарматські репліки античних
глеків з наліпним ребром по горлу (Симоненко
1977, с. 226—227, рис. 4: 2; 1991, с. 26, рис. 3: 3).
чорний матовий лак дозволяє віднести кутянсь-
кий глек до пізньоеллиністичного часу.
Підтверджує це датування знайдений разом
з глеком канфар з характерними виступами на
ручках (рис. 3: 1). Найближчий аналог походить
з пізньоскіфського золотобалківського некропо-
лю. Це гончарний сіролощений дворучний кан-
фар з приземкуватим тулубом, прикрашеним
вертикальним канелюрами, на кільцевій ніжці,
з широким воронкоподібним горлом і ручками
такого самого типу (рис. 3: 2). Могила 43, де він
рис. 3. Канфари пізньоелліністичного типу: 1 — Кут, к. 1, насип; 2 — золота балка, пох. 43; 3 — могильник
Криволіманський 1; 4 — могильник біляус, пох. 39; 5 — могильник біля хут. Лєніна, пох. 3; 6, 7 — резиден-
ція Хрісаліска (за: 1 — фото автора; 2 — вязьмитина 1972; 3 — Глухов 2005; 4 — Дашевская 2014; 5 — Лим-
берис, Марченко 2005; 6, 7 — Сокольский 1976)
333ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
симоненко, О. В. Сарматські поховання з розкопок Д. Т. березовця на Низовому Дніпрі
знайдений, датована кінцем І ст. до н. е. (вязь-
митина 1972, с. 40). Ще один екземпляр, подіб-
ний до золотобалківського (рис. 3: 3), походить
з сарматського поховання рубежу н. е. у мо-
гильнику Криволиманський І на Нижній волзі
(Глухов 2005, с. 83, рис. 82: ІІ, 1).
Перелічені посудини є місцевими (можливо,
ольвійськими) репліками пергамського (Па-
рович-Пешикан 1974, с. 80, 86) посуду кінця
III — II ст. до н. е. з поправкою на покриття —
оригінальні малоазійські канфари такого типу
вкриті червоним лаком. Проте пропорції тулу-
бу і форма ручок вказують на спорідненість цих
форм (рис. 3). червонолаковий канфар подіб-
ного типу знайдений у кургані 51 могильника
Пєтуховка (Маріцино) на хорі Ольвії (Ebert
1913, S. 68, Abb. 76), в похованні ІІ — першої
половини І ст. до н. е. (Полин 1992, с. 38). Сере-
диною або другою половиною ІІ ст. до н. е. дато-
ваний такий канфар з орнаментом у спрощеній
техніці West Slope зі склепу 39 могильника бі-
ляус у Північно-західному Криму (рис. 3: 4),
який автор публікації вважає малоазійським
імпортом (Дашевская 2014, с. 31, 93). Канфа-
ри подібного типу знайдено на азійському боці
боспору — у «будинку Хрисаліска» (рис. 3: 6, 7)
середини II — I ст. до н. е. (Сокольский 1976,
с. 93, рис. 48: 2—4), в Пантікапеї (забелина
1984, с. 137) і в меотському некрополі городи-
ща 2 біля хутора Леніна (рис. 3: 5) — розкоп VI,
поховання 3 початку ІІ ст. до н. е. (Лимберис,
Марченко 2005, с. 268, рис. 46: 6).
Маленька чорнолакова мисочка не зберегла-
ся. втім, такі посудинки, вкриті матовим чор-
ним (т. зв. графітним) лаковим покриттям,
поширені у пізньоелліністичних пам’ятках.
Подібна посудинка походить з поховання
14 кургану 6 біля Мар’янського (див. нижче).
важко сказати, чи були ці знахідки інвента-
рем зруйнованого поховання — у щоденнику
і звіті немає ніяких вказівок на це, навіть не
вказано глибину, на який було знайдено комп-
лекс. відсутність згадки про людські кістки ні-
бито натякає на ритуальне призначення цього
скупчення посуду.
грушівка, к. 5, п. 1. Розкопки 1952 р. На-
сип «сильно зораний, зберігся на висоту 0,5 м
при діаметрі 16 м. На материковій глині під
центром кургану, на глибині 1,2 м від його по-
верхні, без ознак могильної ями лежали два
кістяки — дорослої жінки і підлітка, про-
стягнуті на спині, черепами на північний за-
хід» (березовець 1961, с. 59).
біля ніг жіночого скелету стояв горщик (1),
біля лівої скроні — бронзова підвіска (2), на
всіх пальцях правої руки — бронзові каблуч-
ки (3), на правій кисті — бронзовий браслет
(4), біля цієї кисті — три черепашки Cyprаea
moneta, біля лівого ліктя — ще дві.
На шийних хребцях знайдено кілька скля-
них намистин (5), за черепом — кістяна ложеч-
ка (6) (рис. 4: 1).
1. Ліпний 1 сіроглиняний горщик. вінця за-
округлені, ледь відігнуті (збереглися наполо-
вину). Шийка коротка (половину втрачено),
прикрашена прогладженим горизонтальним
рифленням. Тулуб сферичний, трохи призем-
куватий, на плічках — два розташовані один
проти одного наліпи (один оббитий, другий
втрачено). Тулуб вкрито ледь помітними вер-
тикальними розчосами, згрупованими по три
(?). Денце пласке. Поверхню вкрито сірим ан-
гобом, підлощено. Діаметр вінець 6 см, тулубу
10,5 см, денця 5 см (рис. 4: 2—4).
Наукові фонди ІА НАН України, інв. № 16.
2. Дротяна бронзова сережка або підвіска.
верхній кінець загнутий довгим гачком, ниж-
ній — у формі ажурної краплиноподібної фі-
гури з трьох гілок, від якої вниз відходить ко-
роткий стрижень, що закінчується трикутною
пірамідкою зерні. Довжина підвіски 8,8 см, пе-
ретин дроту 2—3 мм (рис. 4: 5).
Наукові фонди ІА НАН України, б/н.
3. П’ять бронзових дротяних каблучок з кін-
цями, що заходять один за одного, діаметром
1,5—1,8 см, перетином 1,5 мм (рис. 4: 6).
Наукові фонди ІА НАН України, інв. № 55.
4. бронзовий дротяний браслет з обрубаними,
ледь розширеними кінцями, вкритими згори го-
ризонтальними насічками. Трохи деформова-
ний, діаметром 6 см, перетином 5 мм (рис. 4: 7).
Наукові фонди ІА НАН України, інв. № 13.
5. Намисто скляне:
а) коротко-циліндричні з чорно-білими по-
перечними смугами (тип Алексеева 190б), 4—
5 мм заввишки — 2 екз. (рис. 4: 8а);
б) заокруглено-конічні брунатного скла
(рис. 4: 8б).
Наукові фонди ІА НАН України, інв. № 19.
6. Кістяна туалетна ложечка (рис. 4: 9). чер-
пак овальний, майже плаский, ледь вигнутий.
Ручка овальна в перетині, закінчується голів-
кою тварини з овальним стоячим вухом, опук-
лим лобом та кирпатим носом. Полірування
збереглося на чолі і нижньому боці голівки, де
видно прокреслене око, завиток на підборідді,
довгим прокресленим трикутником позначені
ганаші та лінія рота (рис. 4: 9). Храп охоплює
рельєфна лінія (перенісся вуздечки?), яка гу-
биться на нижній частині голівки. На потилиці
за вухом збереглися рештки ще однієї рельєф-
ної лінії (потиличний ремінь вуздечки?). ви-
лиця та нижня губа на полірованій частині
ледь-ледь вищі за решту площі голівки, що під-
креслено різцем (імітація нащочного ременя?).
Розміри черпака 4,5 × 3,7 см, довжина ручки
6 см, ширина її 1 см, довжина голівки тварини
2,8 см, загальна довжина речі 13,3 см.
Наукові фонди ІА НАН України, інв. № 12.
Д. Т. березовець вірно визначив похован-
ня як сарматське (березовець 1961, с. 59). Але
1. Д. Т. березовець помилково визначив посудину
як гончарну (березовець 1961, с. 59).
334 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Історія науки
описаний ним поховальний обряд є незвичний
для сарматів, перш за все, відсутністю могиль-
ної ями. вивчення польової документації (що-
денника і креслень) не прояснило питання.
згідно тексту Д. Т. березовця, скелети лежали
на материку, але рівень залягання материка
не позначений. При висоті насипу у 0,5 м (від
сучасної поверхні?) та звичайній потужності
орного шару в цих краях біля 0,3—0,4 м рівень
материку можна вирахувати як 1 м від умов-
ного 0. Проте випадки покладення небіжчиків
саме на материкову поверхню в сарматській
культурі (та й, здається, в інших культурах
степу) невідомі. залишається припустити, що
бульдозер 1 зняв насип і давній горизонт, але
1. згідно щоденнику Д. Т. березовця, насипи кур-
ганів знімалися механізмами.
рис. 4. Грушівка, к. 5, п. 1: 1 — план; 2—4 — горщик; 5 — підвіска; 6 — обручки; 7 — браслет; 8 — намисто;
9 — ложечка; 10 — ложечка, Перегрузне 1, к. 45 (за: 1 — березовец 1952; 2, 5, 7, 9 — Смирнов 1984; 10 — ба-
лабанова та ін. 2014; фото автора)
335ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
симоненко, О. В. Сарматські поховання з розкопок Д. Т. березовця на Низовому Дніпрі
початок неглибокої могильної ями не помітили
і зафіксували поховання вже на рівні скелетів.
Інакше наявність скелетів без могильної ями
на материковій глині, на глибині 1,2 м від рів-
ня насипу (тобто, практично, від рівня денної
поверхні) пояснити неможливо.
виходячи з відсутності в кургані інших по-
ховань, поховання 1 є основним. більшість
сарматських поховань ІІ ст. до н. е. — сере-
дини ІІ ст. н. е. на території України і Молдо-
ви — впускні у більш ранні кургани, а основні
поховання складають культурно-хронологіч-
ний горизонт «східної хвилі» мігрантів з По-
доння-Поволжя, датований другою половиною
І — раннім ІІ ст. н. е. Кургани цього горизонту
локалізовані в Оріль-Самарському межиріччі,
лівобережному Надпоріжжі, Приазов’ї та в по-
низзях Дунаю. На правому березі Дніпра гори-
зонту «східної хвилі» належить відомий Усть-
Кам’янський могильник (Симоненко 2000,
с. 137—138). Поховання у Грушівці розташо-
ване відносно неподалік нього, але орієнтація
скелетів у північному секторі притаманна саме
впускним похованням, на відміну від доміну-
вання південної орієнтації поховань горизонту
«східної хвилі».
У цього комплексу склалася власна іс-
торіографія. Д. Т. березовець не датував його.
К. Ф. Смирнов відніс це поховання до раннь-
осарматської (прохоровської) культури і дату-
вав IV—III ст. до н. е. (Смирнов 1984, с. 65).
в. І. Костенко запропонував дату III—II ст. до
н. е. (Костенко 1982, с. 72).
Грушевський горщик досить рідкісного типу,
зовсім не характерного для сарматського кера-
мічного комплексу Північного Причорномор’я 1.
за технікою обробки поверхні та приземкува-
тою формою він знаходить найближчі аналогії
серед ритуальних посудин з сарматських похо-
вань Північного Кавказу (Абрамова 1993, с. 58,
рис. 20). Тут ця форма посудини була дуже по-
пулярною і існувала століттями. Аналогії йому
можна знайти в пам’ятках як IV ст. до н. е.,
так і I ст. до н. е. — III ст. н. е. (Абрамова 1972,
с. 17, 34, рис. 2: 52; 9: 2). Дуже близький гру-
шевському є горщик з поховання І ст. до н. е.
у могильнику Перегрузне І в Поволжжі, хоча
тут канелюри на горлі і звисаючі лінії прокрес-
лені, а не пролощені (балабанова та ін. 2014,
с. 51, рис. 67: 7).
в фондах Інституту археології знайшлися
поліхромні намистини з комплексу (рис. 2: 8)
типу Алексєєва 190б, що з’являються в ІІ—І ст.
до н. е. і побутують іще у І—ІІ ст. н. е. (Алексе-
1. У ранній статті було навіть висловлено сумніви в
його належності до комплексу через відсутність
на кресленні поховання (Полин, Симоненко 1990,
с. 84). змушений визнати, що ті сумніви були
безпідставними — перевірка усіх джерел безза-
перечно довела належність горщика похованню.
чому він не потрапив на креслення, важко сказа-
ти, але ясно, що тут мала місце якась помилка.
ева 1978, табл. 27: 85—86). У публікації вони
були описані як «кілька скляних намистин»
(березовець 1961, с. 59), лежали в іншому ящи-
ку і вважалися втраченими.
Литий бронзовий браслет досить популярної
форми — з розімкнутими, ледь розширеними
кінцями, орнаментованими згори шевронними
насічками. Такі браслети поширені в сусідів та
сучасників сарматів — пізніх скіфів, починаю-
чи з ІІ ст. до н. е. (Дашевская 2014, табл. 109:
11; 112: 11, 12; 119: 13) і трохи пізніше, у І—
ІІІ ст. н. е. (высотская 1994, с. 111).
бронзова скронева підвіска чи сережка з
Грушівки (рис. 2: 5) не має прямого аналога ні
в скіфських, ані в савромато-сарматських або
меотских старожитностях. Свого часу зазнача-
лося, що близькі за схемою підвіски знайдені у
вані, в похованні V ст. до н. е. (Полин, Симо-
ненко 1990, с. 84—85). На жаль, треба визнати
цю паралель вельми далекою і некоректною.
Але, не маючи прямих аналогів, грушівська
прикраса має характерний для ранньосармат-
ських сережок елемент — закінчення у вигляді
вертикального стрижня з пірамідкою зерні на
кінці. У різному виконанні і в різних комбіна-
ціях цей елемент наявний на сережках ІІ ст. до
н. е. (Мордвинцева, Хабарова 2002, с. 260—265,
рис. 1.1: 3, 8). Ажурний корпус та гачок сереж-
ки через свою унікальність створюють вражен-
ня штучної роботи.
Найцікавішою річчю у комплексі є кістяна
ложечка із зооморфним закінченням ручки.
Риси голівки досить умовні для впевненого
визначення виду тварини, але рештки вирізьб-
леної збруї дають підставу вбачати в ній коня 2.
Кістяні ложечки були вельми поширені у При-
ураллі та Поволжі, в культурі савроматів та
ісседонів. є версія, що це атрибут культу соми-
хаоми (Федоров 2002) або воїнського поховаль-
ного культу (Федоров 2013, с. 58). зооморфні
закінчення ранніх ложечок V—IV ст. до н. е.
виконані у пишному південноуральському
варіанті звіриного стилю (Рукавишникова, Яб-
лонский 2008, с. 199) в Азіатській Сарматії по-
мітна така тенденція: на відміну від V—IV ст.
до н. е., з ІІІ ст. до н. е. ложечки знаходять лише
в жіночих і дитячих похованнях. Пізні ложечки
вже не декоровані так пишно, як раніше (Федо-
ров 2002, с. 174). за цими ознаками грушівська
ложечка належить до найпізніших зразків 3.
Обряд вміщувати до поховання ложечку
або навіть дві практикувався аж до перших
століть н. е. — наприклад, срібні туалетні ло-
жечки в могилах представників аристократії
у Ногайчинському кургані і Соколовій Могилі
в Північному Причорномор’ї, кістяна ложечка
2. Д. Т. березовець бачив у ній вепра (березовець
1961, с. 59).
3. Аналогія К. Ф. Смирнова (Смирнов, Петренко
1963, табл. 22, 25) — ложечка IV—III ст. до н. е.
з кургану 2, башкирське стойло — не носить жод-
них зооморфних ознак.
336 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Історія науки
з різьбленим кінцем в кургані 45 могильника
Перегрузне І в Нижньому Поволжі (рис. 4: 10).
Тому грушівська знахідка, хоч і є архаїчною
рисою, не повинна знижувати дату поховання
до VI—V вв. до н. е., як колись помилково було
зазначено (Полин, Симоненко 1990, с. 85) 1.
Найбільш реальну дату визначає поєднання
намистин Алексеева 190б, сережки-підвіски,
горщика з ранньосарматським декором та ло-
жечки — не раніше ІІ ст. до н. е.
Мар’янське, к. 3, п. 4 (березовець, Пок-
ровська, Фурманська 1960, с. 112, рис. 13). Роз-
копки 1953 р. впускне в курган доби бронзи.
Розташоване у 1 м на північний захід від цент-
ру. Контури поховальної споруди не простежу-
валися. На глибині 1,1 м скелет, випростано на
спині, головою на північ. Ліва рука випроста-
на, права — трохи зігнута в лікті, кисть на тазу
(рис. 5: 1). Ліворуч біля черепа стояв горщик
(1), праворуч, біля стегна лежав ніж (2).
1. Ліпний сіроглиняний горщик з відігнути-
ми, косо зрізаними назовні вінцями, короткою
шийкою, овальним тулубом, широким пласким
денцем. По шийці проходять три ледь помітні
вдавлені смужки, по плічках — дві врізні лінії,
простір між якими заповнений подвійним зиг-
загом. від нижньої лінії на тулуб спускають-
ся пасма з потрійних врізних ліній. Поверхня
вкрита світло-жовтим ангобом (рис. 5: 2). Діа-
метр вінець 9 см, денця 7 см, висота посудини
14 см.
Археологічний музей ІА НАН України, інв.
№ АМ 901/5155.
2. залізний черешковий ніж з прямою спин-
кою та залишками дерев’яної ручки на череш-
ку. Довжина 12,5 см, ширина 1,5 см (рис. 5: 3).
там само, к. 3, п. 5 (березовець та ін. 1961,
с. 112—113). впускне в курган доби бронзи.
Розташоване у 2 м на Пн від центру. Конту-
ри поховальної споруди не простежувалися.
На глибині 1,1 м скелет, випростано на спині,
головою на північний схід (рис. 5: 4). череп
штучно деформований 2. У лівого стегна і тазо-
вої кістки лежали чотири крем’яних відщепи і
шматочок червоної фарби. біля ніг і верхньо-
го краю тазової кістки знайдені уламки заліза
(рис. 5: 5).
там само, к. 3, п. 6 (березовець та ін. 1961,
с. 113). впускне в курган доби бронзи. Розта-
шоване в 0,3 м на Пнз від центру. Контури
поховальної споруди не простежувалися. На
глибині 0,6 м — залишки скелета, що лежав
випростано на спині, головою на південний за-
1. Див. Полин, Симоненко 2012, с. 167, прим. 8.
2. Спостереження Д. Т. березовця (березовець 1960,
с. 113). Антропологія з цих поховань не зберегла-
ся, тому перевірити вірність визначення немож-
ливо. Сумніви щодо точності визначення базують-
ся на візуальній подібності розчавленого землею
черепа із штучно деформованим, що неодноразо-
во спричинялася помилковому визначенню де-
формантів.
хід. за черепом знайдені три шматки вапняку,
у лівого стегна залізний ніж (рис. 6: 1).
там само, к. 3, п. 7 (березовець та ін. 1961,
с. 113—114). впускне в курган доби бронзи.
Розташоване в 6 м на південь від центру. Кон-
тури поховальної споруди не простежувалися.
На глибині 1,4 м — скелет жінки, випростано
на спині, головою на північний захід, ноги схре-
щені в гомілках. за черепом — посудини (1, 2),
поруч з ними лопатка і передня нога вівці. На
грудях — залізний виріб «у вигляді петлі» (3)
(рис. 5: 6).
1. Ліпний сіроглиняний горщик. вінця відіг-
нуті, сплощені, зовнішній край пригострений і
прикрашений неглибокими насічками. Ший-
ка коротка, плічка круті, тулуб асіметричний,
заокруглений, приземкуватий, денце широке,
пласке, ввігнуте у центрі. Діаметр вінець 8,5 см,
денця 8 см, висота посудини 12 см (рис. 5: 7).
Наукові фонди ІА НАН України, колекція
260, інв. № 111.
2. Ліпний сіроглиняний глечик зі скошени-
ми відігнутими вінцями, короткою шийкою,
сферичним тулубом, пласким денцем. Невели-
ка петлеподібна ручка кріпиться з вінець на
плічка. Діаметр вінець 10,5, денця 9,3 см, висо-
та 18,6 см (рис. 5: 8).
Археологічний музей ІА НАН України, інв.
№ АМ 906/5157.
3. Фрагменти приймача залізної підв’язної
фібули (?).
там само, к. 5, п. 6 (березовець та ін. 1960,
с. 121). впускне в курган доби бронзи. Розташо-
ване в 1 м на С від центру. Контури поховаль-
ної споруди не простежувалися. На глибині
0,4 м — скелет, випростано на спині, головою
на північний захід (рис. 6: 2). за черепом стоя-
ла посудина (1), поруч знаходилися кістки вів-
ці і на них ніж (2). Тут таки лежало прясло (3).
У лівого плеча, шиї та правого плеча знайдені
сердолікові намистини (4), поруч — люстро (5).
У ліктя і лівої кисті зібрані намистини (6), а
біля скронь знайдені сережки (7).
1. Ліпний сіроглиняний горщик з відігнути-
ми навскісними вінцями, короткою шийкою,
видовженим тулубом, що звужується до плас-
кого денця з невеликою закраїною. Плічка
прикрашені нечастими пальцьовими защипа-
ми (рис. 6: 3). Місцезнаходження невідоме.
2. «Залізний ніж з дерев’яною ручкою» (не
зберігся).
3. Керамічне асиметрично-біконічне прясло
з вертикальним каналом. Діаметри основ 1 і
2,5 см, висота 3 см (рис. 6: 4). Фрагментоване.
4. Намистини сердолікові, заокруглено-спло-
щені, з вертикальним каналом (рис. 6: 5).
5. Намисто зі скла й геширу 3 (рис. 6: 6). «Біля
ліктя лівої руки знайдено 10 дрібних скляних
намистин, деякі з них були позолочені. Біля
3. знайти намисто у фондах ІА НАН України не вда-
лося.
337ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
симоненко, О. В. Сарматські поховання з розкопок Д. Т. березовця на Низовому Дніпрі
кисті тієї ж руки лежало 20 намистин, три з
яких, у вигляді паралелепіпедів, були зроблені
з кам’яного вугілля, 15 намистин мали вічка»
(березовець та ін. 1960, с. 121).
6. бронзове кругле пласке неорнаментоване
люстро діаметром 6,5 см (рис. 6: 7).
7. Дві бронзові дротяні сережки з незамкне-
ними кінцями, що ледь заходять один за одно-
го. Діаметр 2,8 см, перетин 2 мм (рис. 6: 8).
там само, к. 6, п. 14 (березовець та ін. 1961,
с. 125). впускне в курган доби бронзи. Розташо-
ване в центрі насипу. Контури поховальної спо-
рис. 5. Сарматські поховання біля с. Мар’янське: 1—3 — курган 3, пох. 4; 4, 5 — курган 3, пох. 5; 6—9 —
курган 3, пох. 7 (фото автора; 1, 4, 5, 6, 9 — за Фурманская и др. 1953)
338 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Історія науки
руди не простежувалися. На глибині 0,65 м — че-
реп скелета, орієнтований на північ — північний
схід (рис. 6: 9). Поруч знайдено посудини (1, 2).
1. Ліпний сіроглиняний глечик з трохи відіг-
нутими, оббитими вінцями, високим цилінд-
ричним горлом, приземкуватим біконічним
тулубом, широким пласким денцем. Ручка
петлеподібна, з середини шийки на плічко, не-
дбало гранована (рис. 6: 10). Сіроглиняне тісто
поганої якості вкрито брунатним ангобом. Діа-
метр вінець 4,5, денця 6, висота 13 см.
2. Гончарна сіроглиняна тонкостінна чашка
з пригостреними, трохи загнутими вінцями і
пласким денцем (повністю не збереглося, могло
бути з кільцевим піддоном). ззовні і зсередини
вкрита матовим чорним лаком. Фрагментова-
на і реставрована. Діаметр вінець 10, денця 5,
висота 4,5 см (рис. 6: 11).
рис. 6. Сарматські поховання біля с. Мар’янське: 1—7 — курган 3, пох. 6; 8 — курган 5, пох. 6; 9—11 — кур-
ган 6, пох. 14 (фото автора; 1—3, 5, 6, 9 — за Фурманская и др. 1953)
339ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
симоненко, О. В. Сарматські поховання з розкопок Д. Т. березовця на Низовому Дніпрі
вище вже йшлося про характерну рису по-
ховань Північного Причорномор’я на відміну
від синхронних пам’яток Азіатської Сарматії —
переважання впускних могил, орієнтованих у
північному секторі (Симоненко 1994, с. 35—
37). Поховання біля Мар’янського здійснені
саме за цим обрядом. Контури поховальних
споруд не простежувалися, але це були, скоріш
за все, прості прямокутні ями — польова прак-
тика підказує, що більш складні конструкції
завжди залишають виразні сліди. Напутня їжа
супроводжувала тільки поховання 7 кургану 3,
але, на відміну від однокультурних пам’яток
Подоння та Поволжя, у більшості могил Пра-
вобережжя її немає. в похованні 6 кургану 3
скелет орієнтовано у південному секторі, як у
більшості могил Азіатської Сарматії ІІ ст. до
н. е. — середині ІІ ст. н. е. власне, поховання 6
відрізняється від сусідніх тільки цим. Речей,
які могли б уточнити його датування, немає.
Дату решти поховань визначає супутній ін-
вентар. Посудина з поховання 4 кургану 3 є
типовим зразком ранньосарматської ліпної ке-
раміки. Наприклад, горщик такої самої форми
походить з поховання 7 кургану 33 біля хутора
Авілова у Нижньому Поволжі, датованого ІІ—
І ст. до н. е. (Сергацков 2004, с. 21, рис. 21: 4).
Орнамент з потрійних ліній, що спускаються
по тулубу — найпопулярніший у ранньосар-
матський час (Мошкова 1963, с. 25). На нашо-
му зразку він скомбінований з подвійним зиг-
загом по плічках типу посудини ІІІ—ІІ ст. до
н. е. з Ново-Нікольського у Поволжі (Мошкова
1963, табл. 7: 28). І хоча прямого аналога від-
шукати не вдалося, збіг форми і орнаментації
дозволяє впевнено віднести горщик з похован-
ня 4 до ІІІ—І ст. до н. е. залізний ніж з цього
поховання хронологічно нейтральний, а за
формою та конструкцією (черешковий клинок
з дерев’яною ручкою) є типовим сарматським
знаряддям праці.
Сильно кородовані речі з поховання 5 курга-
ну 3 (рис. 5: 5) схожі на фрагменти залізної фі-
були та пряжки. Точніше, ніж першими століт-
тями н. е., датувати цей комплекс неможливо.
Ліпний посуд (курган 3, поховання 7; кур-
ган 5, поховання 6; курган 6, поховання 14)
виконаний за сарматським керамічним стан-
дартом і не має більш вузької дати, ніж перші
століття н. е. Так само можуть бути датовані
прясло і сережки без якоїсь типологічної спе-
цифіки з поховання 6 кургану 5.
Люстро з цього комплексу належить типу Ха-
занов VI. Ці дзеркала (відомо 74 екз.) характер-
ні для причорноморських сарматських пам’яток,
починаючи з ІІ ст. до н. е. (Симоненко 2004,
с. 144). Диск плаский, іноді з невеликою сегмен-
топодібною виїмкою на краю, середній діаметр
від 5 до 7,8 см. Менші (3,7—4,5 см) або великі
(8—14,5 см) дзеркала рідкісні. в 11 випадках
збереглися дерев’яні футляри. Два дзеркала
цього типу були вмонтовані по обидві сторони в
центр унікального опахала з Соколової Могили
(Ковпаненко 1986, с. 73). Лише одне таке дзер-
кало було знайдено в похованні пізніше середи-
ни ІІ ст. н. е. (Холмське, п. 22), всі інші датовані
або ІІ—І ст. до н. е. (8 комплексів), або І — пер-
шою половиною ІІ ст. н. е. (66 комплексів).
втрачене намисто з поховання 6 кургану 5
відтворене у звіті Д. Т. березовця (рис. 6: 6)
та книзі К. Ф. Смирнова (Смирнов 1984, с. 63,
рис. 25: 7) 1. Деякі намистини допомагають зву-
зити дату комплексу. вічкові намистини типу
Алексєєва 26и з’явились у ІІІ ст. до н. е., існува-
ли до ІІ ст. н. е., а найбільше їх число пов’язане
з комплексами І ст. н. е. (Алексеева 1975, с. 59).
Геширові ромбоподібні пронизі відносяться до
пізньої групи типу Алексеева 37 з широкою да-
тою кінець І ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е. і макси-
мальним поширенням у І—ІІ ст. н. е. (Алексе-
ева 1978, с. 16).
Датування люстра та намистин у сполученні
з формою горщика і сережок дозволяє визначи-
ти найбільш вірогідну дату поховання 5 курга-
ну 6 як І—ІІ ст. н. е.
Непросто датувати поховання 14 кургану 6,
від якого збереглися ліпний глечик та гончар-
на чорнолакова мисочка (рис. 6: 10, 11). Ми-
сочка досить поширеної форми, але відсутність
оригінального піддону заважає точно визначи-
ти її тип. Подібне матове покриття поширене
на посудинах пізньоелліністичного та ранньо-
римського часу. Пригострені загнуті вінця ха-
рактерні саме для останнього періоду. До тако-
го датування схиляє і форма ліпного глечика з
його приземкуватим грушоподібним тулубом.
Таким чином, в матеріалах розкопок Д. Т. бе-
резовця є комплекси ранньосарматського (Кут,
Грушівка, Мар’янське, к. 3, п. 4) та середнь-
осарматського (Мар’янське, к. 5, п. 5—7; к. 5,
п. 6; к. 6, п. 14) часу за традиційною хроноло-
гією. Тотожній обряд поховань різного часу
біля Мар’янського вчергове підтверджує право-
мочність запропонованої автором періодизації
(Симоненко 2001, с. 77; 2004, с. 158), за якою всі
розглянуті пам’ятки належать до різних фаз І
періоду (фаза А2 — Кут, Грушівка, Мар’янське,
к. 3, п. 4; фаза в — Мар’янське, к. 5, п. 5—7;
к. 5, п. 6; к. 6, п. 14).
1. Щоправда, К. Ф. Смирнов помилково відніс це на-
мисто до комплексу з Грушівки.
літерАтУрА
Абрамова, М. П. 1972. Нижнеджулатский мо-
гильник. Нальчик: Эльбрус.
Абрамова, М. П. 1993. Центральное Предкавка-
зье в сарматское время (ІІІ в. до н. э. — IV в. н. э.).
Москва: Наука.
Алексеева, Е. М. 1975. Античные бусы северного
Причерноморья. Свод археологических источников,
Г-12. Москва: Наука.
Алексеева, Е. М. 1978. Античные бусы северного
Причерноморья. Свод археологических источников,
Г-12. Москва: Наука.
340 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Історія науки
балабанова, М. А., Перерва, Е. в., Клепиков,
в. М., Кривошеев, М. в., Демкин, в. А., Ельцов,
М. в., Скрипкин, А. С., Удальцов, С. Н., Яворская,
Л. в., Дьяченко, А. Н. 2014. Курганный могильник
Перегрузное І: результаты междисциплинарных
исследований. волгоград: РАНХиГС.
березовец, Д. Т. 1951. Отчет о работе Горно-
стаевской экспедиции Института археологии АН
УссР. НА ІА НАН України, ф. 64, 1951/3а.
березовец, Д. Т. 1953. Отчет о раскопках кур-
ганного могильника в с. Грушевка Апостольского
района Днепропетровской области в 1952 г. НА ІА
НАН України, ф. 64, 1953/1а.
березовець, Д. Т., 1960. Розкопки курганного мо-
гильника епохи бронзи та скіфського часу в с. Кут.
Археологічні пам’ятки УРсР, ІХ, с. 39-87.
березовець, Д. Т., 1961. Курганний могильник в
с. Грушівка. Археологічні пам’ятки УРсР, Х, с. 56-63.
березовець, Д. Т., Покровська, є. Ф., Фурманська, А. І.
1960. Кургани епохи бронзи поблизу с. Мар’янського.
Археологічні пам’ятки УРсР, ІХ, с. 102-126.
вязьмитина, М. И. 1972. Золотобалковский мо-
гильник. Киев: Наукова думка.
Глухов, А. А., 2005. сарматы междуречья Волги
и Дона в І — первой половине ІІ в. н. э. волгоград:
волгоградское научное издательство.
Дашевская, О. Д. 2014. Некрополь Беляуса. Сим-
ферополь: Феникс.
забелина, в. С. 1984. Эллинистическая импор-
тная керамика из Пантикапея. сообщения ГМИИ
им. А. с. Пушкина, 7, с. 133-172.
Ковпаненко, Г. Т. 1986. сарматское погребение
I в. н. э. на Южном Буге. Киев: Наукова думка.
Королькова, Е. Ф. 2006. Звериный стиль Евразии:
Искусство племен Нижнего Поволжья и Южного
Приуралья в скифскую эпоху (VII—IV вв. до н. э.):
Проблемы стиля и этнокультурной принадлеж-
ности. Санкт-Петербург: востоковедение.
Костенко, в. И., 1982. Раннесарматский период в
Северном Причерноморье. в: Ковалева, И. Ф. (ред.).
Древности степного Поднепровья (ІІІ—І тыс. до
н. э.). Днепропетровск: ДГУ, с. 69-75.
Лимберис, Н. ю., Марченко, И. И. 2005. Хроно-
логия керамических комплексов с античными им-
портами из раскопок меотских могильников Пра-
вобережья Кубани. Материалы и исследования по
археологии Кубани, 5, с. 219-324.
Мордвинцева, в. И., Хабарова, Н. в. 2002. Серьги
из сарматских погребений ІІ в. до н. э. (по материа-
лам фондов вОКМ). Нижневолжский археологичес-
кий вестник, 5, с. 260-265.
Парович-Пешикан, М. 1974. Некрополь Ольвии
эллинистического времени. Киев: Наукова думка.
Полин, С. в. 1992. От скифии к сарматии.
Киев: Археолог.
Полин, С. в., Симоненко, А. в., 1990. «Раннесар-
матские» погребения Северного Причерноморья. в:
Ковалева, И. Ф. (ред.). Исследования по археологии
Поднепровья. Днепропетровск: ДГУ, с. 73-93.
Полин, С. в., Симоненко, А. в., 2012. «Раннесар-
матские» погребения Северного Причерноморья. в:
Золото, конь и человек. сборник статей к 60-ле-
тию Александра Владимировича симоненко. Киев:
Скиф, с. 155-176.
Рукавишникова, И. в., Яблонский, Л. Т. 2008.
Костяные изделия в зверином стиле из могильника
Филипповка І. в: Мошкова, М. Г. (ред.). Проблемы
современной археологии. сборник памяти В. А. Ба-
шилова. Материалы по археологии России, 10. Мос-
ква: Таус, с. 199-238.
Симоненко, А. в. 1977. Новые сарматские погре-
бения Нижнего Поднепровья. в: Тереножкин, А. И.
(ред.). скифы и сарматы. Киев: Наукова думка,
с. 221-230.
Симоненко, О. в. 1991. Роксолани (пошук архео-
логічних відповідностей). Археологія, 4, с. 17-28.
Симоненко, О. в., 1994. Ранньосарматський пе-
ріод в Північному Причорномор’ї. Археологія, 1,
с. 32-48.
Симоненко, А. в., 2000. Могильник Днепрозавод-
строй и сарматские памятники «восточной волны» в
Северном Причерноморье. Нижневолжский архео-
логический вестник, 3, с. 133-144.
Симоненко, A. B. 2001. Европейские аланы и ала-
ны-танаиты в Северном Причерноморье. Российская
археология, 4, с. 77-91.
Симоненко, А. в., 2004. Хронология и периодиза-
ция сарматских памятников Северного Причерно-
морья. в: Раев, б. А. (ред.). сарматские культуры
Евразии: проблемы региональной хронологии. Крас-
нодар, с. 134-173.
Смирнов, К. Ф., 1984. сарматы и утверждение их
политического господства в скифии. Москва: Наука.
Смирнов, К. Ф., Петренко, в. Г. 1963. савроматы
Поволжья и Южного Приуралья. Свод археологи-
ческих источников, Д1—9. Москва: Наука.
Сокольский, Н. И. 1976. Таманский толос и рези-
денция хрисалиска. Москва: Наука.
Федоров, в. К. 1992. Савромато-сарматские кос-
тяные ложечки: К вопросу об индо-арийских корнях
некоторых явлений савромато-сарматской культу-
ры. Башкирский край, 2, с. 80-113.
Федоров, в. К. 2002. Культ сомы / хаомы у ран-
них кочевников степей Евразии: на материалах
костяных ложечек из Южно-Уральских погребений
VI в. до н. э. — IV в. н. э. Диссертация к. и. н. Уфа.
Федоров, в. К. 2013. Костяные ложечки в курганах
ранних кочевников. Российская археология, 2, 44-61.
Фурманская, А. И., Покровская, Е. Ф., березовец,
Д. Т. 1953. Отчет о работе Марьинского отряда
Никопольско-Гавриловской экспедиции 1953 г. НА
ІА НАН України, ф. 64, 1953/1а.
Ebert, M., 1913. Ausgrabungen auf dem Gute Ma-
ritzyn, Gouv. Cherson, Süd Russland. Prahistorische
Zeitschrift, 5, S. 3-80.
rEFErEnCEs
Abramova, M. P. 1972. Nizhnedzhulatskii mogilnik. Nal-
chik: Elbrus.
Abramova, M. P. 1993. Tsentralnoe Predkavkaze v sarmat-
skoe vremia (III v. do n. e. — IV v. n. e.). Moskva: Nauka.
Alekseeva, E. M. 1975. Antichnye busy Severnogo Pricher-
nomoria. Svod arkheologicheskikh istochnikov, G-12. Mosk-
va: Nauka.
Alekseeva, E. M. 1978. Antichnye busy Severnogo Pricher-
nomoria. Svod arkheologicheskikh istochnikov, G-12. Mosk-
va: Nauka.
Balabanova, M. A., Pererva, E. V., Klepikov, V. M.,
Krivosheev, M. V., Demkin, V. A., Eltsov, M. V., Skripkin,
A. S., Udaltsov, S. N., Iavorskaia, L. V., Diachenko, A. N.
2014. Kurgannyi mogilnik Peregruznoe I: rezultaty mezhdist-
siplinarnykh issledovanii. Volgograd: RANKhiGS.
Berezovets, D. T. 1951. Otchet o rabote Gornostaevskoi eks-
peditsii Instituta arkheologii AN USSR. NA IA NAN Ukrainy,
f. 64, 1951/3a.
Berezovets, D. T. 1953. Otchet o raskopkakh kurgannogo
mogilnika v s. Grushevka Apostolskogo raiona Dnepropetro-
vskoi oblasti v 1952 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1953/1a.
Berezovets, D. T., 1960. Rozkopky kurhannoho mohylnyka
epokhy bronzy ta skifskoho chasu v s. Kut. Arkheolohichni
pamiatky URSR, IX, s. 39-87.
341ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
симоненко, О. В. Сарматські поховання з розкопок Д. Т. березовця на Низовому Дніпрі
Berezovets, D. T., 1961. Kurhannyi mohylnyk v s. Hrushiv-
ka. Arkheolohichni pamiatky URSR, X, s. 56-63.
Berezovets, D. T., Pokrovska, Ye. F., Furmanska, A. I.
1960. Kurhany epokhy bronzy poblyzu s. Marianskoho.
Arkheolohichni pamiatky URSR, IX, s. 102-126.
Viazmitina, M. I. 1972. Zolotobalkovskii mogilnik. Kiev:
Naukova dumka.
Glukhov, A. A., 2005. Sarmaty mezhdurechia Volgi i Dona
v I — pervoi polovine II v. n. e. Volgograd: Volgogradskoe
nauchnoe izdatelstvo.
Dashevskaia, O. D. 2014. Nekropol Beliausa. Simferopol:
Feniks.
Zabelina, V. S. 1984. Ellinisticheskaia importnaia kerami-
ka iz Pantikapeia. Soobshcheniia GMII im. A. S. Pushkina,
7, s. 133-172.
Kovpanenko, G. T. 1986. Sarmatskoe pogrebenie I v. n. e.
na Iuzhnom Buge. Kiev: Naukova dumka.
Korolkova, E. F. 2006. Zverinyi stil Evrazii: Iskusstvo ple-
men Nizhnego Povolzhia i Iuzhnogo Priuralia v skifskuiu
epokhu (VII—IV vv. do n. e.): Problemy stilia i etnokulturnoi
prinadlezhnosti. Sankt-Peterburg: Vostokovedenie.
Kostenko, V. I., 1982. Rannesarmatskii period v Severnom
Prichernomore. In: Kovaleva, I. F. (ed.). Drevnosti stepnogo
Podneprovia (III—I tys. do n. e.). Dnepropetrovsk: DGU, s. 69-
75.
Limberis, N. Iu., Marchenko, I. I. 2005. Khronologiia
keramicheskikh kompleksov s antichnymi importami iz rasko-
pok meotskikh mogilnikov Pravoberezhia Kubani. Materialy i
issledovaniia po arkheologii Kubani, 5, s. 219-324.
Mordvintseva, V. I., Khabarova, N. V. 2002. Sergi iz sar-
matskikh pogrebenii II v. do n. e. (po materialam fondov
VOKM). Nizhnevolzhskii arkheologicheskii vestnik, 5, s. 260-
265.
Parovich-Peshikan, M. 1974. Nekropol Olvii ellinistichesko-
go vremeni. Kiev: Naukova dumka.
Polin, S. V. 1992. Ot Skifii k Sarmatii. Kiev: Arkheolog.
Polin, S. V., Simonenko, A. V., 1990. «Rannesarmatskie»
pogrebeniia Severnogo Prichernomoria. In: Kovaleva, I. F.
(ed.). Issledovaniia po arkheologii Podneprovia. Dnepropetro-
vsk: DGU, s. 73-93.
Polin, S. V., Simonenko, A. V., 2012. «Rannesarmatskie»
pogrebeniia Severnogo Prichernomoria. In: Zoloto, kon i
chelovek. Sbornik statei k 60-letiiu Aleksandra Vladimirovi-
cha Simonenko. Kiev: Skif, s. 155-176.
Rukavishnikova, I. V., Iablonskii, L. T. 2008. Kostianye
izdeliia v zverinom stile iz mogilnika Filippovka I. In: Moshk-
ova, M. G. (ed.). Problemy sovremennoi arkheologii. Sbornik
pamiati V. A. Bashilova. Materialy po arkheologii Rossii, 10.
Moskva: Taus, s. 199-238.
Simonenko, A. V. 1977. Novye sarmatskie pogrebeniia
Nizhnego Podneprovia. In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Skify i
sarmaty. Kiev: Naukova dumka, s. 221-230.
Symonenko, O. V. 1991. Roksolany (poshuk arkheolohich-
nykh vidpovidnostei). Arkheolohiia, 4, s. 17-28.
Symonenko, O. V., 1994. Rannosarmatskyi period v
Pivnichnomu Prychornomori. Arkheolohiia, 1, s. 32-48.
Simonenko, A. V., 2000. Mogilnik Dneprozavodstroi i sar-
matskie pamiatniki «vostochnoi volny» v Severnom Pricher-
nomore. Nizhnevolzhskii arkheologicheskii vestnik, 3, s. 133-
144.
Simonenko, A. B. 2001. Evropeiskie alany i alany-tanaity
v Severnom Prichernomore. Rossiiskaia arkheologiia, 4, s. 77-
91.
Simonenko, A. V., 2004. Khronologiia i periodizatsiia sar-
matskikh pamiatnikov Severnogo Prichernomoria. In: Raev,
B. A. (ed.). Sarmatskie kultury Evrazii: problemy regionalnoi
khronologii. Krasnodar, s. 134-173.
Smirnov, K. F., 1984. Sarmaty i utverzhdenie ikh po-
liticheskogo gospodstva v Skifii. Moskva: Nauka.
Smirnov, K. F., Petrenko, V. G. 1963. Savromaty Povolzhia
i Iuzhnogo Priuralia. Svod arkheologicheskikh istochnikov,
D1—9. Moskva: Nauka.
Sokolskii, N. I. 1976. Tamanskii tolos i rezidentsiia Khris-
aliska. Moskva: Nauka.
Fedorov, V. K. 1992. Savromato-sarmatskie kostianye
lozhechki: K voprosu ob indo-ariiskikh korniakh nekotorykh
iavlenii savromato-sarmatskoi kultury. Bashkirskii krai, 2,
s. 80-113.
Fedorov, V. K. 2002. Kult Somy / Khaomy u rannikh ko-
chevnikov stepei Evrazii: na materialakh kostianykh lozhechek
iz Iuzhno-Uralskikh pogrebenii VI v. do n. e. — IV v. n. e. Dis-
sertatsiia k. i. n. Ufa.
Fedorov, V. K. 2013. Kostianye lozhechki v kurganakh
rannikh kochevnikov. Rossiiskaia arkheologiia, 2, 44-61.
Furmanskaia, A. I., Pokrovskaia, E. F., Berezovets, D. T.
1953. Otchet o rabote Marinskogo otriada Nikopolsko-Ga-
vrilovskoi ekspeditsii 1953 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64,
1953/1a.
Ebert, M., 1913. Ausgrabungen auf dem Gute Maritzyn,
Gouv. Cherson, Süd Russland. Prahistorische Zeitschrift, 5,
S. 3-80.
A. V. Symonenko
SARMATIAN bURIALS ExCAVATED
bY DMYTRO bEREzOVETS AT THE
LOWER DNIEPER bASIN
During the campaigns of 1951 and 1953 Dmytro Be-
rezovets excavated the Sarmatian graves near the Kut,
Hrushivka and Marianske villages of Apostolovski dis-
trict of Dnipropetrovsk region. These materials were
published briefly, without typological and chronologi-
cal definitions and analysis of the historical context,
with illustrations of rather low quality. Moreover, there
was some confusion and errors later made by some re-
searchers, including the author, which have been rep-
licated with each reference. Therefore, it is worthy to
republish these materials from the standpoint of the
current level of the Sarmatian studies in order to cor-
rect certain errors as well.
Dmytro Berezovets has discovered the assemblages
both of Early Sarmatian (Kut, Hrushivka, Maryanske,
barrow 3, grave 4) and Middle Sarmatian Age (Mari-
anske, barroow 5, graves 5—7; barrow 5, grave 6; bar-
row 6, grave 14) according to traditional chronology.
All Sarmatian burials under study were the second-
ary graves in the Bronze Age mounds and Scythian
ones. The skeletons lied supine, with their heads di-
rected to Northern sector. Among the grave goods are
the Roman and Sarmatiam pottery, simple bronze
adornment, cornelian, jade and glass beads, bronze
mirror, bone ritual spoon etc. The Early Sarmatian
assemblages discovered by Dmytro Berezovets are
dated to the late 2nd—1st century BC, the Middle Sar-
matiam ones to the 1st—2nd centuries AD. The iden-
tical funeral rite of the graves of different date near
Marianske once again confirms the validity of the pe-
riodization proposed by me in due time, according to
which all the graves under study belong to different
phases of the first period (phase A2 — Kut, Hrushivka,
Marianske, barrow 3, grave 4; phase B — Marianske,
barrow 3, graves 5—7; barrow 5, grave 6; barrow 6,
grave 14).
Keywords: Sarmatians, burials, mounds, Lower
Dnieper, ceramics, kantharos, chronology.
Одержано 12.07.2021
сиМоненко олександр Володимирович, док-
тор історичних наук, провідний науковий співробіт-
ник, Інститут археології НАН України, Київ, Україна.
SYMONENKO Aleksandr, Doctor habil., Chief
Research Fellow, Institute of Archaeology of National
Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0001-6878-556X, e-mail:
simonal@ukr.net.
|