Д. Т. Березовець та Нетайлівський могильник салтівської культури: відкриття, сучасні дослідження, здобутки

• Published in: Археологія і давня історія України
• Date: 2021
• Main Author: Аксьонов, В.С.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут археології НАН України 2021
• Subjects: Історія науки
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187532
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Д. Т. Березовець та Нетайлівський могильник салтівської культури: відкриття, сучасні дослідження, здобутки / В.С. Аксьонов // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 342-353. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.

У статті представлені попередні результати останніх років дослідження Нетайлівського
 ґрунтового могильника салтівської культури,
 який було відкрито у 1959 р. експедицією на чолі з
 Д. Т. Березовцем. У роботі уточнюються висновки
 дослідника відносно специфіки поховального обряду, хронології некрополя та етнічної належності
 населення, яке його залишило. Наголошується, що
 первинним місцем проживання населення, яке залишило Нетайлівський могильник, були райони
 Північно-Східного Кавказу. Peculiarity of the Netailivka burial ground, noted
 by its discoverer D. T. Berezovets, is the total predominance
 of burials where the bones of the buried people
 are completely absent. At the same time the burials
 often contain grave goods located in the places when
 the bodies of the deceased should have been lied. This
 fact allowed D. T. Berezovets to suppose that initially
 the burial was performed on the surface of the earth
 where the body was exposed to natural factors and
 only after that it was re-buried into a pit. However,
 the researches of recent years show that burials were
 made in full accordance with the funeral rite of the
 Proto-Bulgarian population of the Saltiv culture. The
 absence of human remains in most of the burial pits
 should be associated with the specific hydrological conditions
 prevailing at the site of the necropolis in the
 post-Saltiv period. In a number of burials of the burial
 ground the later activity in the burial pits, associated
 with ritual actions performed in ancient times, were
 recorded. These actions testify the existence of the socalled
 «final ceremony» among the Netailivka people,
 the holding of which meant the end of mourning for
 the deceased person and made the death of a relative
 complete and final for the living.
 The study of the chronological markers of the site
 made it possible to attribute the time of the burial ground
 to the stage of the formation of the Saltiv culture in the
 region and to date the earliest burials of the necropolis
 to the 740—790 AD. The set of decorations and brooches
 from early burials shows that the original area of the migration
 of this population was the North-Eastern Caucasus
 (the territory of modern Chechnya and Dagestan).
 The location of the horse remains in the burials of the
 horsemen indicates the mixed Turkic-Ugric character of
 the population, which was part of the tribal union of the
 «Bulgars». The date of the burial ground and the probable
 area of residence of the population which made it,
 allows us to identify the «Netailivka» people with the
 representatives of the nomadic Bulgar union known
 from literary sources as «Sabirs / Savirs».