Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси
У статті наведено невідомі та напівзабуті факти, які стосуються топографії та картографії руїн Ольвії та її околиць у ХVIII — на початку XX ст. Зокрема зроблено аналіз планів міста та некрополя Сто Могил 1809—1860-х рр. і доведено, що один з них виконав А. П. Чирков у 1863 р. Особлива увага прид...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187533 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси / І.В. Сапожников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 354-369. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187533 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Сапожников, І.В. 2023-01-03T13:52:22Z 2023-01-03T13:52:22Z 2021 Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси / І.В. Сапожников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 354-369. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.03.24 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187533 [904.4:528.9](477.73]”17/19” У статті наведено невідомі та напівзабуті факти, які стосуються топографії та картографії руїн Ольвії та її околиць у ХVIII — на початку XX ст. Зокрема зроблено аналіз планів міста та некрополя Сто Могил 1809—1860-х рр. і доведено, що один з них виконав А. П. Чирков у 1863 р. Особлива увага приділена топографії польовій фортифікації Ольвії римського часу, основна проблема якої полягає в тому, що земляні вали з ровами досі не виявлені і не досліджені. На підставі низки фактів та польових спостережень запропонований маршрут початку дороги з Ольвії на захід (до Тіри та інших міст), який пролягав через Кам’янку (Анчекрак). У додатках републіковані нариси про містечко Іллінське і власне Ольвію, написані під час мандрівок до них І. І. Кедріна у 1850 р. та А. О. Скальковського 1861 р. The paper is devoted to the publication and analysis of the literary and cartographic sources of the late 18th — early 20th centuries in some way or another related to the ruins of Olbio and its outskirts. Some of them are dated back to so-called «pre-Russian period» of the study of this unique complex of archaeological sites, in particular the plan of the French military topographer A. Zh. de Lafitt-Clave in 1784 where any settlements is not marked directly in the Olbio region. Further is the «Russian Old Believers episode» of the history of Ilyinske-Parutine village recorded by Count A. S. Uvarov in 1848. The author paid the main attention to several problems and aspects of the history of mapping the Olbio settlement and the Sto Mohyl (One hundred kurgans) tract which was began around 1810 by I. S. Borislavsky. Particular attention in the paper was paid to the plans of P. I. Köppen 1819, and it is also specified that the author of one of the best plans of Olbio (1863) was A. P. Chirkov. The result of these researches is the «List of basic plans and maps of Olbio and its environs in the 1810s — 1860s» (Appendix 1). In the final part of the paper the sources of the late 19th—20th centuries which were the basis of S.B. Buyskikh’s reconstruction of the defense line of Olbian limes were analyzed in detail. The main problem with these constructions is that earthen embankments with moats have not yet been identified or explored. Based on a number of facts and field observations, the route of the road from Olbio to the west (to Tyras and other cities), which passed through Kamеnka (Anchekrak), is proposed by the author. It is clear that this assumption needs to be tested in the field using modern devices (GPS navigator, georadar and drone). In addition, the author republished the essays by I. I. Kedrin «Small town Illinskoe» 1850 (Appendix 2) and A. A. Skalkovsky about his trip to Olbio in 1861 (Appendix 3). uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Історія науки Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси Olbia and its Outskirts in the 18th — Early 20th Centuries: Topographic and Historiographic Essays Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси |
| spellingShingle |
Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси Сапожников, І.В. Історія науки |
| title_short |
Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси |
| title_full |
Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси |
| title_fullStr |
Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси |
| title_full_unstemmed |
Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси |
| title_sort |
ольвія та її околиці у хviii — на початку хх ст.: топографо-історіографічні нариси |
| author |
Сапожников, І.В. |
| author_facet |
Сапожников, І.В. |
| topic |
Історія науки |
| topic_facet |
Історія науки |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Olbia and its Outskirts in the 18th — Early 20th Centuries: Topographic and Historiographic Essays |
| description |
У статті наведено невідомі та напівзабуті
факти, які стосуються топографії та картографії руїн Ольвії та її околиць у ХVIII — на початку
XX ст. Зокрема зроблено аналіз планів міста та некрополя Сто Могил 1809—1860-х рр. і доведено, що
один з них виконав А. П. Чирков у 1863 р. Особлива
увага приділена топографії польовій фортифікації
Ольвії римського часу, основна проблема якої полягає в тому, що земляні вали з ровами досі не виявлені і не досліджені. На підставі низки фактів та польових спостережень запропонований маршрут
початку дороги з Ольвії на захід (до Тіри та інших
міст), який пролягав через Кам’янку (Анчекрак). У
додатках републіковані нариси про містечко Іллінське і власне Ольвію, написані під час мандрівок
до них І. І. Кедріна у 1850 р. та А. О. Скальковського 1861 р.
The paper is devoted to the publication and analysis
of the literary and cartographic sources of the late
18th — early 20th centuries in some way or another related
to the ruins of Olbio and its outskirts. Some of
them are dated back to so-called «pre-Russian period»
of the study of this unique complex of archaeological
sites, in particular the plan of the French military topographer
A. Zh. de Lafitt-Clave in 1784 where any
settlements is not marked directly in the Olbio region.
Further is the «Russian Old Believers episode» of the
history of Ilyinske-Parutine village recorded by Count
A. S. Uvarov in 1848. The author paid the main attention
to several problems and aspects of the history of
mapping the Olbio settlement and the Sto Mohyl (One
hundred kurgans) tract which was began around 1810
by I. S. Borislavsky. Particular attention in the paper
was paid to the plans of P. I. Köppen 1819, and it is
also specified that the author of one of the best plans
of Olbio (1863) was A. P. Chirkov. The result of these
researches is the «List of basic plans and maps of Olbio
and its environs in the 1810s — 1860s» (Appendix
1). In the final part of the paper the sources of the
late 19th—20th centuries which were the basis of S.B.
Buyskikh’s reconstruction of the defense line of Olbian
limes were analyzed in detail. The main problem with
these constructions is that earthen embankments with
moats have not yet been identified or explored. Based
on a number of facts and field observations, the route of
the road from Olbio to the west (to Tyras and other cities),
which passed through Kamеnka (Anchekrak), is
proposed by the author. It is clear that this assumption
needs to be tested in the field using modern devices
(GPS navigator, georadar and drone). In addition, the
author republished the essays by I. I. Kedrin «Small
town Illinskoe» 1850 (Appendix 2) and A. A. Skalkovsky
about his trip to Olbio in 1861 (Appendix 3).
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187533 |
| citation_txt |
Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси / І.В. Сапожников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 354-369. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT sapožnikovív olʹvíâtaííokolicíuhviiinapočatkuhhsttopografoístoríografíčnínarisi AT sapožnikovív olbiaanditsoutskirtsinthe18thearly20thcenturiestopographicandhistoriographicessays |
| first_indexed |
2025-11-24T16:49:20Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:49:20Z |
| _version_ |
1850488727315415040 |
| fulltext |
354 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
УДК [904.4:528.9](477.73]”17/19” DOI: 10.37445/adiu.2021.03.24
І. В. сапожников
олЬВіЯ тА її околиЦі У хVIII — нА поЧАткУ xx ст.:
топогрАФо-історіогрАФіЧні нАриси
Ольвія — це Одеса давніх
еллінських колоній в нашому краї
А. О. Скальковський «Мандрівка до Ольвії»
Навіщо, мріє, мене турбувати, —
спить твоє місто барвисте й пахуче
Під попелом років, за димним покровом…
П. О. Каришковський «Мертве місто»
У статті наведено невідомі та напівзабуті
факти, які стосуються топографії та картогра-
фії руїн Ольвії та її околиць у хVIII — на початку
XX ст. Зокрема зроблено аналіз планів міста та не-
крополя сто Могил 1809—1860-х рр. і доведено, що
один з них виконав А. П. Чирков у 1863 р. Особлива
увага приділена топографії польовій фортифікації
Ольвії римського часу, основна проблема якої поля-
гає в тому, що земляні вали з ровами досі не вияв-
лені і не досліджені. На підставі низки фактів та
польових спостережень запропонований маршрут
початку дороги з Ольвії на захід (до Тіри та інших
міст), який пролягав через Кам’янку (Анчекрак). У
додатках републіковані нариси про містечко Іл-
лінське і власне Ольвію, написані під час мандрівок
до них І. І. Кедріна у 1850 р. та А. О. скальковсько-
го 1861 р.
ключові слова: місто Ольвія та її околиці,
урочище сто Могил, топографія та картографія,
плани та карти, римська фортифікація, початок
дороги до Тіри, містечко Іллінське.
Півтора—два десятки років тому автор торк-
нувся теми ранніх етапів дослідження Ольвії.
Тоді були наведені напівзабуті документи, у
найраніших з яких згадані «старе городище»
у листі Менглі-Герея 1492 р. та численні кур-
гани очаківських степів (зокрема й некрополя
Ольвії) М. броневським у 1578 р. (Сапожников
2001—2002, с. 453). Також були републіковані
свідчення французького консула у Кримсь-
кому ханстві Шарля де Пейсонеля: «Будучи в
Очакове в конце 1758 года, я узнал…, что об-
наружены развалины другого древнего горо-
да совсем близко от Очакова… и что турки
использовали камень и мрамор, извлекаемый
оттуда, чтобы ремонтировать стены Очако-
ва, которым русские нанесли сильный ущерб,
когда захватили это местечко в прошлой вой-
не [1735—1739 рр.]. Меня уверяли, что госпо-
дин Вентура де Парадис (Venture de Paradis),
консул при татарском хане…, послал тогда
в эти места людей и взял несколько греческих
надписей» (Сапожников, Полевщикова 2005—
2009, с. 473). Тоді ж вдалося встановити, що
перша фіксация урочища Сто Могил наявна
на «Карте, учиненной для состоящего по Ели-
заветградской провинции кордона…» 1770—
1771 рр. власне сама Ольвія (Olbia) на своєму
місці раніше наносилась на партолани та істо-
ричні мапи (Сапожников 2001—2002, с. 452—
453), прикладом чому є «L’Asie mineure et le
Bosphore» жана батиста де Анвіля, гравіро-
вана П. бургоном в Парижі у 1740 р. (рис. 1).
Крім того, нещодавно автор визначив низку
карт кінця ХVІІІ ст., на яких присутня Ольвія
та навколишні землі (Сапожников 2019, с. 85,
рис. 2—3).
У цій статті оприлюднені нові факти, карти і
плани. Найраніші належать до «доросійського»
періоду досліджень краю. Так А. ж. де Лафітт-
Клаве 25 червня 1784 року, в ході інспекції ос-
манської фортифікації берегів чорного моря на
човні (Kerlenguich або Ластівка) обстежив пра-
вий берег Дніпро-бузького лиману від Очакова
до мису волоська Коса, який назвав бугай (cap
de Boeuf). військовий інженер виміряв гли-
бини лиману, склав план-схему місцевості та
відмітив: «от второго села (village) до Буга на
побережье, кажется, нет остатков жилищ,
но мы видим там… многочисленные стада
крупного рогатого скота, овец и лошадей. Мы
также не видели жилища на правом берегу
Буга от его устья до мыса Бык» (Lafitte-Clavé
1998, р. 68). Отже у 1784 р. на місці Ольвії не
було населеного пункту (рис. 2).© І. в. САПОжНИКОв, 2021
355ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
сапожников, І. В. Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси
Тут доречно згадати факти мешкання на руї-
нах Ольвії росіян-староверів, записані графом
О. С. Уваровим у 1848 р. та не раз повторених
(Латышев 1887, с. 29; та ін.). А це цитата з пер-
шоджерела: «ильинское или Порутино. От
Янчокрака до Ильинского едешь степью, на
которой лишь кое-где виднеются отдельные
курганы. Приближаясь к Ильинскому, дорога
идет по берегу лимана. Местность эта плос-
кая, но на горизонте является колокольня
села, а за нею несметное множество курга-
нов. К. Д. станкевич, главный управляющий
имением графа Гр. Гр. Кушелева, пригласил
меня остановиться у него в доме и выказал
такое гостеприимство, что я нисколько не
удивляюсь лестным о нем отзывах всех путе-
шественников, побывавших в Ильинском. При
г. станкевиче находится любознательный
молодой человек М. В. Розен, которому я обя-
зан многими замечательными сведениями.
Проживая уже несколько лет в этом имении,
он с удивительным вниманием изучил всю
эту местность и рассказал мне много любо-
пытного об открытиях, сделанных в Ольвии.
Основываясь на его рассказах, я изложу здесь
историю населения в новейшие времена села
Ильинского…
село Ильинское лежит в 55 верстах от Ни-
колаева и в 28 верстах от Очакова. сначала
называли его Порутиным, от оврага этого
имени, по которому оно расположено. старо-
жилы говорят, что основателями этого села
были некрасовцы, выгнанные из селения чоб-
ричи на Днестре и поселившиеся добровольно
у Порутинского оврага около 1789 г. селение
их состояло из 37 дворов; они принадлежали
к секте филипонов и выстроили себе часовню.
хлебопашество и рыбная ловля были главны-
ми их промыслами. По присоединении Очаков-
ской стороны, в 1793 году Екатерина пожало-
вала графу Илье Андреевичу Безбородьке землю
на берегах самого Буга, до 12 тысяч десятин,
вдоль реки верст на 15. В состав этого имения
вошло и селение Порутино, переименованное
новым владельцем в Ильинское. Когда граф
Безбородко перевел сюда крестьян из малорос-
сийских своих имений, то некрасовцы поки-
нули Порутино и снова поселились на берегах
Днестра, в селе Маяках. Доныне в Ильинском
сохранилась их память в слове “слободка”: так
прозвана та часть деревни, на которой сохра-
нились еще 24 избы некрасовцев.
рис. 1. Ольвія на історичній карті «Мала Азія і бос-
пор» ж. б. де Анвіля (Париж, 1740; фрагмент)
рис. 2. План правого берега Дніпро-бузького лиману А. ж. де Лафітта-Клаве 25.06.1784 р.
356 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Історія науки
В 1799 году граф Безбородко заложил цер-
ковь и освятил ее во имя св. Александра Пре-
свитера сидского. Эта церковь много пос-
традала от землетрясения и возобновлена
лет шесть тому назад. Имение, о котором
мы говорим, разделено теперь между двумя
Кушелевыми [племянниками И. Б.]: граф Гри-
горий Григорьевич владеет селом Ильинским
и окрестностями Ольвии, а граф Александр
Григорьевич Кушелев-Безбородко — самим го-
родом Ольвиею и южной частью имения» (Ува-
ров 1851, с. 35—36; рис. 5).
Раніше автор писав, що послідовність описа-
них подій може й вірна, але сумнівна їх хроно-
логія. Старовіри Придністров’я, частина яких
служила турецькому султану, на момент при-
ходу туди російських війск у вересні 1789 р.
розділилися на дві групи: більша пішла за
Дунай разом з османами, а друга лишилась в
своїх домівках. є документи, що до самого кін-
ця того року якась їхня частина ще мешкала у
селах чобручі (Гнилі чобручі) й Коротне (Сбор-
ник… 1896, с. 139, 151, 243 и др.).
У березні—травні 1790 р. князь Г. О. Поть-
омкін передав козакам чорноморського війсь-
ка для поселення землі між низов’ями Дністра
і Південного бугу разом з Ольвією, при чому
все некріпацьке населення, що залишилось на
них, мало покозачитись. згідно перепису листо-
пада 1791 р. неподалік від Ольвії було два ко-
зацких села — Царикомиші (35 осіб у 5 дворах;
суч. Дніпровське) і Аджигол (Аджидол; 45 осіб у
8 дворах; суч. Солончаки). На початку наступ-
ного року саме там, а також в урочищах Паруті-
не й Широка балка рибалили козацькі ватаги.
зауважимо, що в обох відомостях поселення ста-
ровіров тут не згадується, а чорноморці вийшли
на Кубань двома колонами в вересні 1792 та у
квітні 1793 рр. (Сапожников 1999: рис. ІV: 1,
с. 186, 188, 192—194, 205, 213; и др.).
відомо також, що катеринославський гу-
бернатор в. в. Каховський віддав «ольвійсь-
ку дачу» графу І. А. безбородько ще у 1792 р.,
незабаром післе підписання Катериною ІІ
30 червня і 1 липня 1792 р. «височайших гра-
мот чорноморському війську» про жалування
земель на Кубані (Сапожников 1999, с. 193—
194, 215—218). 1861 р. А. О. Скальковський під
час мандрівки до Ольвії скопіював у нащадків
текст «відкритого листа» на цю дачу: «Госпо-
дину генерал-майору и кавалеру, графу Илье
Андрееву сыну Безбородько, по прошению его,
назначается земля в Новоприобретенной от
Порты Оттоманской области при реке Буге,
по течению ее с правой стороны при оврагах
Котельном [Кателино], Парутином, Широ-
ком и при урочище сто Могил двенадцать
тысяч десятин. Я при сем об оной прилагая
скопировку из Генерального плана. Всем, до
кого сие принадлежать будет, предписываю: в
поселении на той земле выводимых из загра-
ничных мест людей от заведений домострои-
тельства, ни в экономии ему, господину гене-
рал-майору и кавалеру графу Безбородько, или
кто от него будет определен, никакого пре-
пятствия [не чинить], для чего до формаль-
ного той земли отмежевания и [лист] сей от
меня дан за подписом и проложением герба
моего печати» (Скальковский 1870a, с. 105;
1870b, с. 162—163).
На жаль, нових фактів щодо перебування
старовірів у Парутіному знайти не вдалося 1,
але є свідчення про їхню громаду на Дністрі.
Архієпіскоп Гавріїл (в миру в. Ф. Розанов) пи-
сав: «около 1791 г… беглецы русские часовен-
ной секты [безпоповцы], неизвестно по каким
побуждениям перешли из-за Дуная в Маяки и
тут построили себе часовню, из камня якобы
сказанной татарской мечети и из развалин
других мусульманских строений» (Гавриил
1848, с. 54). У 1873 р. в с. чобручі в. І. Григо-
ровичу повідомили, що тут була парафія ста-
ровірів, яка втопила в Дністрі свого єпіскопа
Анфіма, а тепер існує в Маяках. в цьому містеч-
ку вчений записав: «посад Маяки и в древнос-
ти мог иметь свое значение. В прошлом [XIX]
столетии в нем поселились некрасовцы и две
могилы, обложенные камнем, служат памят-
ником сего переселения. Они находятся, одна в
ограде, другая вне ограды их часовни. Первая
есть вероятно могила Анфима, утопленного
в Чобручах, другая — могила Феодосия, того
самого, который преосвященным Гедеоном
архиепископом Готфийским был посвящен в
епископы Кубанские, потом перешел в Добруд-
жу и наконец бежал в Маяки, где и скончался»
(Григорович 1874 с. 33, 38). з наведенних фак-
тів витікає, що старовіри могли потрапити на
берег бугу за якоюсь домовленністю з чорно-
морським Кошем або за прямим наказом князя
Г. О. Потьомкіна не раніше весни 1790 р. і бути
там не пізніше літа 1792 р. Отже, в легенді про
старовірів Парутіно ще є білі сторінки, які че-
кають на свого дослідника.
Тепер проаналізуємо думку, що описи урочи-
ща Сто Могил А. К. Мейєра і Ф. П. де волана
співпадають у низці подробиць (Тункина 2002,
с. 425). Ось текст першого з них: «Так называе-
мые Сто могилы представляют ныне холмы,
покрывающие наподобие многих Валдайских со-
пок, древних каковых-либо зданий, состоящих
из четырехугольных, обширных каменных жи-
лищ с четырехугольными же узкими для света
в стенах отверстиями… В некоторых подзем-
ных сих так сказать пещерах, находятся от-
рывки мрамора. сколь же далеко они прости-
раются под землею, того определить не могу, по
причине опасности в сих местах от кроющих-
1. І. І. Кедрін був у м. Іллінському у 1850 р. і не зга-
дав про старовірів, але описав містечко та один зі
способів пошуків коштовностей (Кедрин 1850; Са-
пожников, Аргатюк 2018, прил. 2). А. О. Скаль-
ковский відвідав Ольвію через 11 років і також
про них не згадав (дод. 3).
357ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
сапожников, І. В. Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси
ся там в великом числе волков» (Мейер 1794,
с. 14). Дамо слово військовому топографу: «При
входе в устье Бога первым интересным объек-
том является небольшая долина Широкая, а
совсем рядом — место, именуемое сто Могил,
где несомненно находятся развалины древнего
города, должно быть, крупного, судя по засыпан-
ным землей фрагментам фундаментов и т. п.
Часть этого места, по-видимому, претерпела
печальные перемены, вероятно, по причине ка-
кого-нибудь землетрясения. Часть этих разва-
лин была сброшена в реку, по которой большие
подмытые водой куски течением постепенно
(выносило) в лиман… Это доказывает множес-
тво осколков обработанного камня, которые
можно найти в воде: мраморных, гранитных и
т. п., а главное (доказательство) то, что по его
сохранившимся краям идет множество входов
в своего рода пещеры или подземелья, где воздух
очень спертый и где теперь обитают волки и
т.п. Цоколи строений, которые можно обна-
ружить на вершинах возвышенностей, были
разрушены нашими солдатами, по-видимому, в
надежде что-нибудь найти — обстоятельство,
не позволяющее судить о том, что это были за
сооружения. Число множества невысоких хол-
мов, окружающих эти развалины на 4—5 верст,
достигает 200—300, находящихся большей час-
тью один подле другого, различных по ширине,
высоте и форме. Чаще всего встречается кони-
ческая или конусообразная форма высотой от 7
до 24 и 28 футов. Эти холмики в точности схо-
жи с теми одинокими холмами, что в большом
количестве встречаются в степи» (волан 2002,
с. 150, 152). Не важко помітити, що ці «пасажі»
1791 р. є цілком самостійними.
Щоправда, крім вовків, увагу обох авторів
привернули підземні споруди, але А. К. Мейєр
описав кам’яні дромоси і підкурганні склепи, а
Ф. П. де волан «входы в своего рода пещеры или
подземелья» вздовж уривчастого краю Нижньо-
го міста. Шість з них розкопали у 1870 р. (Ар-
кас, брун 1872, с. 412—314, табл. Х: 1—6), а
М. Н. Мурзакевич додав до замітки про ці ра-
боти план Ольвії 1821 р. (табл. ХІ) та відмітив,
що це були «завалившиеся подземные ходы или
водопроводы под литерами “с”» (рис. 3) 1.
Повернемося до картографії Ольвії, підкрес-
ливши, що навіть у завданих часових рамках ця
тема занадто об’ємна, щоби розглянути її в одній
статті. завдяки працям О. М. Карасьова (1956),
І. Д. Ратнера (1990), С. б. буйских (1991, с. 7,
16—19; золотарев, буйских 1997), І. в. Тунки-
ної (2000; 2002 та ін.), в. А. Папанової (2006) та
ін., на даний час вона краще за все розроблена
для першої половини ХІХ ст. Тепер зрозуміло,
що перші ольвійські плани виконали військові
інженери капітан Ф. С. фон Мунцель та пору-
чик І. С. бориславський у 1808—1811 рр. (Тун-
кина 2000, с. 361—362; дод. 1, поз. 1—3), а пер-
ші, власне археологічні зйомки руїн цитаделі
та інших об’єктів зробив П. І. Кеппен у 1819 р.
(дод. 1, поз. 3—4; рис. 4). Слід додати, що тоді ж
вчений зняв «План деревни, поселяемой близ
Ольвии» (с. Широкого), який не опублікований,
хоча й доступний (дод. 1, поз. 6).
Ще у 1861 р. А. О. Скальковський зауважив:
«Из всех планов Ольвии, мною виденных, лучше
1. На плані І. М. Муравйова-Апостола 1820 р. по-
точнено, що вони ж «могут быть погребами для
складки вина» (дод. 1, поз. 9).
рис. 3. «План міста Ольвії з околицями» 1821 р., фрагмент: А — місто Ольвія; в — високе місце, де знайдено
багато каменів з написами; С — завалені підземні ходи (водопроводи); Е — колодязь на узвишші; G — дже-
рела; M — сліди древніх укріплень, зняті П. Кеппеном в 1819 р.
358 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Історія науки
всего, хотя и в микроскопическом размере, [она
показана] на трехверстной карте херсонской
губернии, составленной генерал-майором фон
Руге» (дод. 3). йдеться про аркуш ХХХ-10, знятий
наприкінці 1840-х рр., фрагмент якого наведений
для порівняння (рис. 7). важко сказати, які доку-
менти малися на увазі, але критик напевно був
знайомий з планом 1821 р. (дод. 3, поз. 7), плана-
ми експедиції О. С. Уварова (дод. 3, поз. 11—12)
та ін. (дод. 3, поз. 8—10). Гадаю, що А. О. Скаль-
ковський перебільшив значення цієї карти для
ольвійської археології, хоча зйомки Е. в. фон
Руге, навіть опубліковані в дрібному масштабі,
виконані на високому рівні й досі цінні для до-
слідження топографії і топоніміки цього району.
Що стосується ранніх планів Ольвії, то
б. в. Фармаковський при виданні звітів користу-
вався гравійованим планом 1821 р. (Карасев 1956,
с. 10, рис. 3; дод. 1, поз. 7). У свою чергу О. С. Ува-
ров назвав цей план «не достатньо чітким» через
те, що «много курганов пропущено и не обозначе-
на величина каждого из них. Необходимо было
показать, какие рыты, какие нет» (Уваров 1851,
с. 41). На мій погляд, серйозний порівняльний
аналіз цих документів був виконаний О. М. Кара-
сьовим (1956), а пізніше автори шукали їх авторів,
перераховували на планах кургани або констату-
вали, що вони розставлені в «умовному порядку»
(Тункина 2002; Папанова 2006) 1. У підсумку слід
константувати, що повноцінне дослідження цих
джерел шляхом використання сучасних методів
топозйомки і геолокації задля їх співставлення з
сучасною ситуацією поки що відсутні.
1. Слід визнати цінность ретельного дослідження
в. А. Папанової планів розкопок некрополя (Папа-
нова 2006, с. 34—80). зазначу, що перший зведе-
ний план роскопів Ольвії (з 1873 р.) у 1924 р. склав
б. в. Фармаковский, який вважав, що «ему не до-
стает фотографического снимка с высоты [аэро-
плана] на общий вид раскопок» (Итоги… 1924).
рис. 4. «План Ольвійської фортеці» П. І. Кеппена, 26.10.1819
рис. 5. земельна дача с. Иллінського у 1831 р.,
«План генерального межування Одеського повіту
Херсонської губернії», фрагмент
359ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
сапожников, І. В. Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси
Досі актуальним є авторство «Топографичес-
кого плана села Парутина и при нем городища
древней Ольвии…». його опублікував О. М. Ка-
расьов, який на підставі підпису «съемка в июле
месяце 1863-го года» та за аналогією з планами
інших дніпровських городищ того ж року назвав
його автором А. чиркова (Карасев 1956, с. 28—30,
рис. 190). більшість вчених з цим погодилась, але
існує думка, що документ склав не він, оскільки
план відрізняється від інших його робіт, а у зга-
даному переліку городищ (чирков 1867) Ольвія
відсутня (Папанова 2006, с. 28—30, рис. 11).
Щоби впевнитись у зворотньому, достатньо
було прочитати замітку про «Топографичес-
кий атлас течения Днепра…» з 32 планами
А. П. чиркова 1863—1866 рр., що зберігається в
ОАМ НАН України. Серед них є план Парутіна
з Ольвією і три плани околиць: волоської коси,
городища між Сарикамишем і Аджиголем (Дніп-
ровське ІІ) та Очакова з Кінбурном (Сапожников
2000; дод. 1, поз. 14—17). План А. П. чиркова,
виданий О. М. Карасьовим, це копія одеського
оригіналу, на якому відірваний кут і читається
частина авторського підпису: «снимал и чертил
подпол… [ковник А. Чирков]…» (рис. 6).
Деякі документи, зокрема план Очакова
з Кінбурном, А. П. чирков створював на базі
«триверстівок», додаючи археологічні об’єкти.
Цікаві його карти: «Северо-западной части
черного моря и реки Днепра…» і «Устьев рек
буга и Днепра к историческому изображению
сего побережья» (дод. 1, поз. 18—19). в цілому
«дніпровські плани і мапи» топографа, який
зробив помітний внесок у картографування ар-
хеологічних пам’яток Північого Причорномор’я,
заслуговують спеціальної публікації.
з інших подібних документів цікавий
план пониззя Дніпро-бузького лиману, який
й. К. Суручан додав до замітки про розвідки
1882 р. На ньому золотой берег багрянород-
ного прив’язаний до узбережжя лиману між
сс. Іллінським і Сари Камиші 1, укріплення
1. виникає відчуття, що й. К. Суручан був знайо-
мий з записками І. І. Кедріна щодо пошуків кош-
товних предметів на березі лиману (дод. 2).
рис. 6. «Топографічний план с. Парутіно і при ньому городища древньої Ольвії…» А. П. чир-
кова 1863 р., фрагмент
360 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Історія науки
Алектор Діона Христостома — до Очакова та
показано три «безіменних поселення», одне з
яких він відкрив на мису між бб. Анчокрак і
Очаківською (Каменуватою; рис. 8). й. К. Су-
ручан не описав матеріали (Суручан 1888),
але вірогідно він знайшов поселення римсь-
кого часу Кам’янка І. в наш час воно забудо-
ване південними оселями села, а раніше мало
площу 0,4 га, культурний шар до 0,5 м і було
повторно відкрите (?) у 1974 р. периферійним
загоном Ольвійської експедиції ІА АН УРСР
(Гребенников и др. 2011, с. 21, поз. 28.6).
вивчаючи роль П. І. Кеппена в дослідженні
іменних курганів Півдня Східної європи, автор
звернув увагу на їх велику кількість навколо
Ольвії, хотя вчений їх назв не згадував, а лише
термін «урочище Сто могил» (Сапожников 2018,
с. 21; див. також: Тункина 2002, с. 720—621 та
ін.). У 1848—1849 рр. О. С. Уваров оперував на-
звами двох курганів: волошанської Могили і «з
крепидою, на якому стояв храм зевса» (Уваров
1851, с. 39, 59).
Можна було б заключити, що місцеві кур-
гани отримали власні імена тільки у другій
половині ХІХ ст., але аналіз триверстівки доз-
воляє розповсюдити такий висновок лише на
урочище Сто Могил. Справа в тому, що в кінці
1840-х рр. між Дніпро-бузьким і березанським
лиманами топографи позначили могили: чор-
туваті, Митрикову, Сафронову, волошанську,
Турецьку, Аджигольську, Мамонтову, Огурцо-
ву, Товсту, Очаківську, закисову, Сари Камиші
та ін., а також урочища чотири Могили, Три
Могили та ін. (рис. 7). Така картина спостері-
гається приблизно до лінії богданівка—Неча-
яне, а далі в степи щільність іменних, втім як
і безименних насипів, різко скорочується 1. в
цих кордонах, крім величезного скупчення Сто
Могил, кургани складають ланцюги за лінія-
ми: гирло р. Анчокрак — Козирка, Кам’янка —
Парутино, вдовж правого берега бугу, а також
низка груп на інших ділянках. Деякі назви
1. з курганів березано-бузького межиріччя найбіль-
ший насип без назви висотою до 9,0 м автор зафік-
сував в вересні 2020 р. в 2,5 км на ПС від храму с.
Нечаяне. Даний курганний район відображений
на аркушах топокарт L-36 40 і 52 (північна час-
тина).
рис. 7. Околиці с. Парутіно у 1860-х рр., аркуш ХХХ-10 карти-«триверстівки», фрагмент
361ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
сапожников, І. В. Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси
повторюються: Довга — чотири рази, Розкопа-
на і Гнила — двічі і т. д. (рис. 9).
На жаль, таке унікальне культурне надбан-
ня, як традиційні імена курганів, незабаром
може залишитись лише на старих картах. Так,
у довіднику «Пам’ятки археології Очаківського
району» назва кургану наведена лише раз на
205 насипів. йдеться про Могилу волошанську,
але не як про самостійний об’єкт, а як прив’язка
поселення (Гребенников и др. 2011, с. 41 и др.).
Отже, археологи імен курганів вже не викорис-
товують (і це при доступності топографічних
карт!), замінюючи порядковими номерами біля
сіл з зіпсованими або знеособленими назвами,
на зразок Іванівка, Нове, Дмитрівка, Острівка,
Осетрівка, Кам’янка, чорноморське та ін.
вивчаючи картографію оборонних земляних
валів перших віків від РХ Дунай-Дністровсь-
кого межиріччя (Сапожников 2011; 2013; 2017;
та ін.), автор дійшов висновку, що рішення про-
блем їх датування лежить у площині синхроні-
зації з історією римської фортифікації Ольвійсь-
кого полісу. Ця тема розроблена С. б. буйских
(1991), Р. О. Козленко (2016) та ін. С. б. буйских
писав про два об’єкти такого роду: один ніби-то
простягався від правого берега Дніпро-бузького
лиману в с. Куцуруб до лівого берега б. бейкуш
(чабанської); другий перекривав «вузький про-
хід» (довжиною 16 км) між балками Анчокрак-
ською і Крутою (скоріше б. Мала Дереклея) біля
с. Козирка (буйских 1991, с. 14, рис. 18; 41).
Інформацію про перший повідомив П. жи-
ляєв: «очаков город. В 2 верстах от пред-
местья Очакова Куцуруб есть насыпные валы
сажень в 40 длины, имеющие направление от
с к Ю. Местное население считает их турец-
кими укреплениями». В. Н. Ястребов припус-
тив, що «вероятно, это Долгая Могила трех-
верстной карты» (Ястребов 1894, с. 99, поз. 14;
Фабрициус 1951, с. 65, § 143). Про другий вал
написав І. в. Гошкевич на початку ХХ ст.:
«Поды (Пады), хутор. Вблизи хутора слева
от дороги из Анчекрака в Парутино тянется
на протяжении более одного километра вал.
Приблизительная ширина его 20 м» (Фабри-
циус 1951, с. 62, § 140). С. б. буйских додав:
«Впоследствии остатки трассы этого вала
зафиксированы аэрофотосъемкой (Шишкин,
1982). Вал, шириной в основании до 20 и высо-
той до 1,5—2,0 м хорошо виден на местности
на протяжении 1 км. Дальше, на черном фоне
вспашки читалась только более светлая поло-
са грунта. Из-за многолетнего землепользова-
ния вал сильно расплылся. В настоящее время
на нем находится виноградник. Заложенные
шурфы дали керамический материал первых
веков нашей эры» (буйских 1991, с. 114) 1.
У першій інформації сумніви вкликає орієн-
тація валів, оскільки при такій інтерпрета-
ції вони мали лежати паралельно або в одну
лінію (?) по лінії північний захід—південний
схід. Довга Могила досі стоїть на своєму місці і
розташована в 670 м на схід від шосе Очаків—
1. в опублікованих роботах не вдалося знайти опис
цих матеріалів і прив’язок до місця знахідки.
рис. 8. План буго-Дністровского лиману й. К. Суручана 1880-х рр., фрагмент
362 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Історія науки
Кам’янка і за 5,5 км на північ від берега лима-
ну. Якщо відміряти від околиці Куцуруба 2,1 км
на північ, то ми потрапимо на орне поле, де в
програмі «Гугл-карти» не видно ніяких слідів
ровів, валів і навіть курганів. Крім того, якщо б
ці дані і підтвердились, вал слід було б довести
до лівого берега березанського лиману, інакше
його можна було би доволі легко обійти по пра-
вому берегу б. чабанської (рис. 9).
в другому випадку ми напевно маємо спра-
ву з відтинком широкого земляного валу неві-
домого призначення, скільки вказівка про рів
вздовж нього відсутня. Спробуємо визначити
його розташування. Хутір Пади або Поди поз-
начений на аркушах триверстівки ХХХ-10 (в
першому виданні якого 1855 р. зветься «х. Па-
рутіна») та L36-40 1920—1940-х рр., причому
на примірниках М 1 : 50000 біля нього є виног-
радник 1. Ця поправка (рис. 10) протирічить
наявній реконструкції (рис. 9), але остання і
раніше не узгоджувалась зі словами в. І. Гош-
кевича про вал «слева от дороги из Анчекра-
ка в Парутино… на протяжении более одно-
го километра» (див. вище). Крім того, автор в
ході поїздки 10.09.2020 р. не зафіксував слідів
валу зліва вздовж дороги Кам’янка—Козирка
від с. Шевченкове (Нові Кошари) до правого бе-
рега б. Мала Дереклея і не знайшов їх на низці
карт та аерофотознімках програми «Гугл-кар-
ти» двох редакцій 2017 і 2020 рр.
Посилання С. б. буйских на дані аерофо-
тозйомки не працює на користь його точки зору,
1. На відповідних аркушах карт вТС 1970—
1980-х рр. в цьому місці позначалося «урочище
Поди», біля якого було два цвинтари і МТФ (мо-
лочно-товарна ферма).
оскільки К. в. Шишкін не опублікував знімків
та їх розшифровок території північніше Па-
рутіно. Проте, на північний захід від головного
входу на городище, на плато, примикаючого
до правого берега б. Парутінської, чітко вид-
но дві темні лінії доріг, а між ними «античная
размежовка полей» (Шишкин 1982, рис. 2—3).
Напрямок однієї з тих доріг, відомої як Друга
західна (Карасев 1956, рис. 11), «стріляє» саме
на х. Поди, минуючи кургани чотири Могили
і Могилу Мамонтова. Далі проміжною точкою
є довгий курган висотою 1,1 м, позначений за
2 км на південь від того ж хутору, та, можливо,
дві дамби (мости?) у верхів’ях б. Кривої, біля
однойменного села, пізніше — червоного Па-
рутіна (рис. 10).
Що стосується подальшої траси старої до-
роги, то від х. Поди до с. Кам’янка вона воче-
видь знову виходила на більш пізню дорогу
Анчекрак—Парутіно, майже зриту під час ук-
рупнення полів і насадження лісосмуг в кінці
1930—1950-х рр. Тут зліва стояли могили Дов-
га і Аджигольська. за 140 м на південь від ос-
танньої розташований частково досліджений
римський військовий табір Кам’янка V дру-
гої половини І ст. від РХ (Козленко 2016). Ще
далі дорога доходила до згаданого поселення в
с. Кам’янка (рис. 10).
Наведені факти дали підстави для інтерпре-
тації «Валу Гошкевича» як оборонної споруди,
тим більше, що римський табір знаходиться
блище до нього, чим до лінії Анчекрак—Ко-
зирка. Для перевірки цього припущення автор
здійснив ще одну поїздку 24.10.2020 р., коли
поля знаходились в ідеальному для огляду
стані (культивовані і без високої рослинності) 2.
в ході неї було з’ясовано, що вал на території
покинутого с. Поди не зберігся і ніяких ознак
ровів не видно від Кам’янки до червоного Па-
рутіна. Однак на південній околиці другого
села зберіглася одна зі згаданих вище дамб
(південна), якою пересипане верхів’я б. Кривої.
Довжина цього об’єкта 150 м, ширина внизу до
15,0 м, вгорі 5—6 м, мае посередині прохід для
води завширшки від 5,0 до 16,0 м, тобто він не
призначався для утворення ставка.
Таким чином, на сьогодні факт наявності
віддаленної лінійної оборони Ольвії не підтвер-
джується, але можно впевненно говорити про
залишки дороги, спрямованої від давнього міс-
та принаймні до річки Анчекрак, берега якої
відомі потужними покладами каменю-вапня-
2. в ній взяв участь О. С. Сінельніков. Повні спосте-
реження, плани, фотознімки та іх інтерпретація
будуть опубліковані окремо. При огляді місце-
вості та аналізі карт в нас склалося враження, що
ромбовидний в плані «вал зовнішньої оборонної
лінії», в якому майже не було знахідок римського
часу (Козленко 2016, с. 80—81, рис. 3: 1, 2; 7: 5),
може бути пов’язаний зі зрошувальними канала-
ми, які існують тут з 1930-х рр. (рис. 10).
рис. 9. План оборонних валів і поселень ольвійської
округи; буйских 1991, рис. 18, фрагмент: 1 — Дніп-
ровське 2; 2 — Петухівка 2; 3 — Очаків; 4 — бере-
зань; 5 — Мис; 6 — чортувате; 7 — Козирка; 8 —
Стара богданівка 1, 9 — Радсад; 10 — Дідова Хата;
11 — Попова балка; 12 — Сіверсов Маяк; 13 — Се-
менів Ріг; 14 — Скелька
363ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
сапожников, І. В. Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси
ку. Логічно, що далі ця дорога могла бути спря-
мована до Тіри та інших приморських міст 1.
Проте блищі до Ольвії оборонні лінії могли
існувати. Ще О. С. Уваров писав, що під час
розквіту міста одна з них складалася з п’яти
башен на курганах (b—f його плану VIII-А),
рову і ділянок стін. вона проходила по точках
g, охоплюючи ділянку розмірами 7,5 на 5 верст
(8 × 5,3 км) разом з часткою лівого берега б. Па-
рутінської до Могили волошанської. він же,
посилаючись на письмове джерело 2, написав,
що «по разорении Ольвии, после упадка города,
выстроили другую стену, от которой впрочем
ничего не могло сохраниться, ибо она состоя-
ла из слабой низкой стены и земляного вала»
(Уваров 1851, с. 37—39; 1853, табл. VIII-А).
Автор повною мірою усвідомлює, що запропо-
нована реконструкція траси однієї з основних
доріг до Ольвії вимагає обґрунтування шляхом
проведення польових досліджень із застосу-
ванням сучасних приладів (георадарів, дронів і
т. д.). Обнадіює, що така практика вже дала ре-
зультати в самій Ольвії, де у 2014 р. на ділянці
«Некрополь 7» була виявлена геомагнітна ано-
малія. Її розкопки ведуться з 2016 р. і показали
наявність оборонного рову завширшки до 5,0 і
глибиною 2,4 м, який широким напівколом
оперізував городище і навіть частину урочища
Сто Могил по правому берегу б. заячої (буйсь-
ких та ін. 2019, с. 153—154, рис. 2).
Такі основні спостереження і висновки з то-
пографії та картографії Ольвії та її околиць,
зроблені автором шляхом вивчення літера-
тури і картографічних джерел, а також в ході
двох поїздоки у вересні—жовтні 2020 р. на
запрошення А. в. буйських, якій автор разом
з Г. в. Сапожниковою висловлюють щиру по-
дяку за можливість освіжити старі враження
від цього унікального пам’ятника і по-новому
поглянути на нього та його околиці.
ДОДАТОК 1
перелік осноВних плАніВ
і кАрт олЬВії тА її околиЦЬ
1809—1860-х рр.
ПЛАНИ
1. «План развалинам бывшему городу Ольбио»
інженер-поручика І. С. бориславського. завірений
інженер-капітаном Ф. С. фон Муцелем (рукоп.;
М 50 саж. в дюймі або 1 : 4200; зберігається: РДвІА,
1. Про те, що навколо Ольвій давньоримські форти
стояли вздовж доріг, а не обороних валів, свідчить
ще один форт, виявлений Р. О. Козленко біля
с. Острівка в самому центрі бузько-березанського
міжлимання (Козленко 2016, с. 82, рис. 2: 6).
2. Dio Chrys. Oration. ХХХVI, 6.
рис. 10. вірогідна траса давньої дороги до Ольвії на
карті L36-40 1929 р.; + — місце римського військо-
вий табору Кам’янка V
364 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Історія науки
ф. 349, оп. 27, д. 946, л. 1; опубл.: Тункина 2002,
рис. 108, с. 440—441, де датований 1809—1811 рр.).
2. «План развалинам бывшему городу Ольбио»
інженер-поручика І. С. бориславського. Не раніше
1809 р. (рукоп.; М 50 саж. в дюймі або 1 : 4200; збері-
гається: РДвІА, ф. 349, оп. 27, д. 947, л. 1; опубл.:
Тункина 2002, рис. 109—110, с. 440—441, де датова-
ний після 1809 р.).
3. «План развалинам бывшему городу Ольбио»
інженер-поручика І. С. бориславського (рукоп.;
М 50 саж. в дюймі або 1 : 4200; зберігається: РД-
вІА, ф. 418, оп. I, д. 615, л. 1; опубл.: Тункина 2002,
рис. 111, с. 440—441, де датований після 1809 р.).
4. «План Ольвийской крепости» (рукоп.; М 20 саж.
в дюймі або 1 : 1680; знімав П. І. Кеппен 26.10.1819;
зберігається: СКв НбУв, № 7563). Копія на кальці в
архіві заповідника «Херсонес Таврійський» (золота-
рев, буйских 1997).
5. «План города Ольвии» (рукоп.; знімав П. І. Кеп-
пен 26.10.1819; без масштабу; зберігається: СКв
НбУв, № 6348).
6. «План деревни, поселяемой близ Ольвии [з
частиною Ольвійської колонії по балці Широкій]»
з «Ольвийської збірки» П. І. Кеппена (рукоп.;
М 50 саж. в дюймі; зберігається: ІР НбУв, ф. V, од.
зб. 715; не опубл.) 1.
7. «План города Ольвии с окрестностями». Санкт-
Петрбург, 1821 (друк.; М 50 саж. дюймі. в основі
один з планів І. С. бориславського; сліди древніх
укріплень на врізці зняв П. І. Кеппен у 1819 р.;
зберігається: СКв НбУв, № 13991, СПбф АРАН,
ф. 30, оп. 1, д. 42, л. 7 об. та ін.). відомий як «План
Кеппена», републоканий (зООИД 1872, т. VIII,
табл. ІХ; Карасев 1956, рис. 1, с. 9—14). Київський
прим. зберігався в ОТІС (бертье-Делагард 1888,
с. 38, № 53).
8. «Plan des ruines de la ville d’Olvia» (друк.;
М 100 саж в дюймі або 1 : 8400; опублікований:
Blaramberg 1822).
9. «чертеж урочища Стомогильного к селу Пору-
тину принадлежащего, на коем существовал торго-
вый город Ольвиополь» (друк.; М 50 саж в дюймі або
1 : 4200; опубл.: Муравьев-Апостол 1823).
10. «План руин города Ольвии» (друк.; М 100 саж
в дюймі або 1 : 8400; опубл.: бларамберг 1828).
11. «План Ольвия VIII-А» (друк.; 1848 р.;
М 200 саж в дюймі; Уваров 1853; републікація: Ка-
расев 1956, рис. 7, с. 21—27).
12. «План Ольвия VIII-в» (друк.; 1848 р.; М 50 саж
в дюймі; Уваров 1853; републікація: Карасев 1956,
рис. 6, с. 17—20).
13. «План южной части земли дачи Ильинской
экономии с деревнею Ольвио и Урочищем Сырых
Камышей….» [т. зв. «План экономического земле-
мера К. Прудиуса»] (рукоп.; М 200 саж. в дюймі;
РОНА ІІМК РАН, № 5503, шифр № 721). Опубл. і
датований не раніше 1861 р. (Карасев 1956, рис. 9,
с. 27—28).
14. «Топографический план древнего ольвийского
[Дніпровського ІІ] городища, лежащего на северном
берегу Днепровского лимана между местами Ад-
жиголем и Сарыкамышем». знімав А. П. чирков в
липні 1863 р. (рукоп.; М 100 саж. в дюймі). «Топогра-
фический атлас течения Днепра в Херсонской губер-
нии 1864—1871 гг.», арк. 4. зберігається: бібліотека
ОАМ НАН України; не опубл., описаний (Сапожни-
ков 2002).
1. Документи з № 4—7 зберігались в ОТІС (бертье-
Делагард 1888, с. 38, № 54).
15. «Топографический план села Парутина и при
нем городища древней Ольвии, лежащего на пра-
вом берегу бугского лимана». знімав А. П. чирков
в липні 1863 р. (рукоп.; М 50 саж. в дюймі). «Топог-
рафический атлас течения Днепра в Херсонской гу-
бернии 1864—1871 гг.», арк. 5 (зберігається: бібліо-
тека ОАМ НАН України; копія: РОНА ІІМК РАН,
№ 5496, шифр № 721; фотокопія: там же негатив на
плівці — Q-641, відбиток ІV-1286). Опубл.: (Карасев
1956, рис. 10, с. 28—30), описаний як частина атласу
(Сапожников 2002).
16. «Топографический план села волошской косы,
лежащей на правом берегу бугского лимана. Место
высадки при переправе шведского короля Карла ХІІ-
го после Полтавского поражения в 1709 г.». знімав
А. П. чирков в липні 1863 р. (рукоп.; М 100 саж. в
дюймі). «Топографический атлас течения Днепра в
Херсонской губернии 1864—1871 гг.», арк. 6. збері-
гається: бібліотека ОАМ НАН України.
17. «Топографический план города Очакова
и Кинбурна, составленный по топо-графической
съемке генерала фон-Руге, с проложением глуби-
ны по промерам, произведенным в 1857 г.» знімав
А. П. чирков у 1864 р. (рукоп.; М 200 саж. в дюймі).
«Топографический атлас течения Днепра в Херсон-
ской губернии 1864—1871 гг.», арк. 3. зберігається:
бібліотека ОАМ НАН України; частково опубл.: Са-
пожников, Аргатюк 2017, рис. 3—4).
КАРТИ
18. «Специальная карта северо-западной части
черного моря и реки Днепра, протекающего в пре-
делах Новороссийского края». А. П. чирков, 1864 р.
(М 5 верст в дюймі або 1 : 210000; бертье-Делагард
1888, с. 11, № 99; зберігається: приватна колекція
в Одесі; частково опубл.: Сапожников 2013, с. 345—
346, рис. 2—3).
19. «Карта устьев рек буга и Днепра к историчес-
кому изображению сего побережья» А. П. чиркова
(без дати, початок 1860-х рр.; М 3 версти в 1 дюймі
або 1 : 126000; бертье-Делагард 1888, с. 11, № 101;
зберігається: СКв НбУв, № 17294).
20. Те саме з назвою «Карта устьев рек буга и
Днепра». (друк.; зберігається: СКв НбУв, № 15793;
опубл.: брун 1863, табл. 5).
ДОДАТОК 2
И. Кедрин
городок илЬинское В 1850 г.
(кедрин 1850, с. 81—84)
Имение это, известное прежде под именем села
Порутина, принадлежит генерал-лейтенанту гра-
фу Кушелеву и расположено на возвышенном бере-
гу, при слиянии бугского лимана с Днепровским.
Оно находится почти на равном расстоянии между
Очаковым и Николаевым, однако же несколько бли-
же к сему последнему городу. близ самого местечка
холмятся курганы Ольвии, принадлежащие, впро-
чем другому владельцу, а именно графу безбородь-
ке. Я обозрел их с полным равнодушием профана.
Ни остатки крепости, которая отделялась от города
глубоким оврагом, ни следы пристани, с пробитой
от нее возле стен крепости дорогой, которая вела в
город, ни сохранившиеся своды гробниц в раскопан-
ных курганах не произвели на меня особого впечат-
365ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
сапожников, І. В. Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси
ления. Рассказывают, что лет 6 тому назад, в одном
из здешних курганов открыта была прекрасная
статуя, которая и отправлена была по льду замер-
зшего лимана в Николаев, откуда она должна была
следовать в Петербург. К сожалению однако же, лед
был тогда не слишком крепок, не выдержал тяжес-
ти транспорта и статуя навсегда погибла в волнах
лимана. были попытки извлечь ее оттуда, но они не
увенчались успехом. На дворе экономического дома
находится квадратный мрамор с хорошо уцелевшей
греческой надписью, а у управляющего имением я
видел несколько древних кувшинов и кувшинчиков,
отысканных в курганах Ольвии. в бурную погоду,
когда лиман подымает слишком гордые волны, иль-
инские крестьяне выходят на древнюю пристань и
ожидают там добычи. Рассказывают, что действи-
тельно иногда вместе с песком волны выносят на
берег мелкие золотые вещицы. С высот древней
Ольвии, обросших ныне крапивой и будяками, от-
крывается живописный вид на обширный бассейн
вод, по берегам коего нередко разгуливают в значи-
тельном количестве пеликаны, на небольшое село
Кисляковку и м.Станислав, лежащие в Херсонском
уезде, и на синеющее вдали в верстах 30 по прямой
линии, селение Перегнойное, находящееся уже в
Таврической губернии.
в Ильинском считается 450 душ крестьян и
13000 дес. земли, которая только в некоторых не-
многих местах солонцевата или глиниста, но боль-
шею частою, почти на всем своем пространстве чер-
ноземная и хлебородная. Скотоводство составляет
здесь статью, на которую не обращают особенного
внимания. Испанских овец совсем нет, волошских
держат около 2000, рогатого скота, которого находи-
лось прежде до 1000 голов, считается теперь только
200, но между ними есть очень хорошие бугаи. Конс-
кий завод также небольшой, состоит из 90 лошадей;
лучшие продаются от 50 до 60 руб. сер.; на одного
жеребца назначают не более 12—15 маток. Кстати
заметить, что по многим имениям Херсонской гу-
бернии малое в сравнении с матками, число жереб-
цов всегда оказывает неблагоприятное влияние на
состояние в них конских заводов. Как бы хорош и
силен жеребец не был, но спущенный в косяке на
20 и более маток, он необходимо обессиливается и
с трудом восстанавливает потом растерянные силы,
а последний приплод, от него происходящий, всегда
выходит плохой.
Ежегодные посевы хлеба простираются в Ильинс-
ком от 250 до 300 четвертей. более всего разводится
арнаутка. Молотьба производится преимуществен-
но очень тяжелыми катками, которых била окованы
железом и которые вымолачивают в день от 12 до
18 коп хлеба. Для действия этими катками запря-
гают в них две пары волов. Из двух молотильных
машин, бутеновская, выписанная лет 7 тому назад
и действующая двумя парами волов, вымолачивает
в летний день 40—50 коп хлеба, а превосходная по
своей прочности шотландская машина Кроскилля
еще не испытана. Сия последняя находится уже
в имении более года, но не умеют установить ее и
пустить машину в работу. в Ильинском заведены и
веялки: ручные и конные, приводимые в движение
парой волов. Конная мельница с находящейся при
ней сукновальней устроена в 1843 году на 3 камня
и приводится в движение двумя парами лошадей,
которые в течение одного дня три раза переменяют-
ся. На одном камне в день вымалывается 12 четв.
[2520 литров] хлеба. в Ильинском есть также не-
сколько ветряных мельниц.
Фруктовый сад занимает под собой до 20 десятин.
в нем растут преимущественно сливы, вишни, че-
решни и абрикосы, яблок мало, груш еще меньше,
а волошского ореха только 8 или 10 деревьев, но и
те погибли от жестоких морозов, свирепствовавших
в минувшую зиму. Садовником определен теперь
простой ильинский крестьянин, выучившийся прак-
тически приемам садоводства от своего предшествен-
ника немца. Конечно от подобного садовника нельзя
требовать искусства и еще менее ожидать от него
успехов. впрочем, им разведены небольшие школы
слив, вишен и абрикосов. Если бы истребить развев-
шуюся в огромном количестве гусеницу и очистить
деревья от лишаев, то ильинский фруктовый сад мог
бы доставлять до 500 руб. сер. дохода.
Небольшой огород для экономических надобнос-
тей разведен на косе лимана.
Лесоразведение начато здесь более 5 лет тому на-
зад и находится теперь на трех участках. Главная
лесная плантация разведена при экономическом
доме на пространстве примерно 20 дес. и состоит
почти вся из акации, числом до 15000 больших и
малых; береста, клена, ясеня и дуба посажено в ней
весьма немного; почва преимущественно чернозем-
ная и в некоторых местах песчаная. вторая план-
тация недалеко от первой насажена на небольшой
горе, подымающейся над бугским лиманом. Она
вся состоит также единственно из акаций числом до
5000, посаженных в 1840 году. Третий участок, за-
нятый лесонасаждением, находится в степи. На нем
весной 1850 года посажено более 1000 акаций. Итак,
Ильинское лесоразведение, заключающее в себе бо-
лее 20000 деревьев, довольно примечательно, хотя с
тем вместе нельзя не пожалеть, что главная порода,
из которой оно почти исключительно состоит, так не-
долговечна.
Но м. Ильинское в особенности отличается пре-
восходными хозяйственными строениями, которые
всегда придают степному имению красивый вид и
невольно рисуют его в лучшем свете. Прекрасный
хлебный амбар, гумно, ток, чистые конюшни, отлич-
ные погреба и ледники, хорошие загоны для рогато-
го скота и лошадей, воздвигалась хотя и медленно,
но постоянно. На степи в различных местах ее вы-
копано 5 очень хороших колодцев глубиной от 15 до
18 сажень, устройство которых, впрочем, обошлось
не дешево. Для овец в двух верстах от местечка уст-
раиваются теперь и скоро будут окончены слишком
уже роскошные каменные загоны, имеющие фор-
му квадрата с башнями по углам. Для помещика
предполагается воздвигнуть обширный дом. Для
больных есть госпиталь на 12 кроватей, при котором
находятся 2 фельдшера. Говорят, что м. Ильинское
доставляет своему владельцу от 20 до 30000 руб. сер.
ежегодного дохода.
ДОДАТОК 3
А. скальковский
пУтеШестВие В олЬВиЮ
1861 года: Выдержки иЗ днеВникА
(скальковский 1870b, с. 109—113)
4-го июня 1861 г., воскресение. К Ольвии ве-
дут две дороги: сухопутная или дорога варваров, т.е.
скифов или других аборигенов, кочевавших или оби-
тавших оседло между бугом, березанью и вероятно
до самого Днестра; и водный путь или эллинский
366 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Історія науки
по черному морю, Днепру и бугу, которыми всегда
сообщались греки со своими колониями. Я видел
Ольвию с обеих сторон и если бы не совершенная
невозможность достигнуть этого городища, по при-
чине обрушившихся пристани и Нижнего города,
то последний путь, через устья буга был бы самый
занимательный. Но для изучения настоящего зна-
чения Ольвии как греческой колонии, основанной
для торговых сношений с окружавшими ее народа-
ми, надобно ехать к ней непременно сухим путем.
Одесская почтовая дорога привела меня в несколько
часов до станции Янчокрак, в селение, принадлежа-
щее владельцу Ольвии, графу Кушелеву-безбород-
ко. Отсюда проселком должно направиться к юго-
востоку т. е. к нижнему бугу. здесь уже не нужно
никакого проводника: едва проехали мы три или
четыре версты по степям, как явились нам пять или
шесть высоких курганов с явными признаками, что
это были передовые сторожевые укрепления нашей
эмпории. Продвигаясь далее по тому же направле-
нию, мы увидали впереди и по флангам целые со-
тни курганов, и правильными рядами и уединенно
разбросанных, как бы могилы живших здесь и давно
угасших древних обитателей, это вероятно пепели-
ща скифских усадеб, каллипидов или борисфенитов,
с которыми целые столетия торговала или боролась
Ольвия. здесь все урочища имеют названия «мо-
гил», т. е. курганов: могила Долгая, Мамонтова,
Очаковская, Воронова и т. д. в пяти верстах от с. Па-
рутина или Ильинского, цели нашего путешествия,
к югу видно весьма значительное возвышение. Это
пепелище акрополя нашей знаменитой Ольвии.
Около него большой овраг, называемый «Широкой
балкой», налево другой овраг — «Парутино» и близ
него самое селение.
«Ольвийское городище, со всеми к нему принадле-
жащими частями, о которых скажем ниже, занимает
между оврагами Широким, Парутиным и рекой бу-
гом, около трех верст вдоль реки и около полуторы
версты вширину; собственно город, окруженный сте-
нами, не имел, вероятно, и двух квадратных верст
пространства. Проводник мой, старый поселянин,
уже многие годы раскапывающий развалины Оль-
вии, вел меня так, чтобы показать ее пепелище, с
которым он совершенно сроднился во всем ее блеске,
и вполне достиг своей цели. жаль, что он не земле-
мер или топограф, а какой бы отличный план мог
он составить! в трехстах саженях от акрополя, резко
отличавшегося от других частей городища, мы про-
шли мимо двух возвышений, довольно близких друг
от друга и покрытых развалинами — вероятно под-
ножий укрепленных ворот и башень 1. в 1819 году,
как видно из двух планов Муравьева-Апостола и
бларамберга, эти возвышения были еще обложены
большими плитами из твердого белого камня, при-
везенного издалека. за этими «воротами» откры-
лась нам настоящая площадь в двести с лишком
квадр. саж., отделенная от акрополя следами дру-
гих укреплений. Это вероятно бывший форум или
торговая площадь для сношений с варварами, при-
езжавшими сюда для покупки греческих товаров
и продажи своих произведений. быть может это то
«предградие», о котором упоминает еще Геродот. От
этой площади ведут к реке и нижнему городу два
совершенно испорченные весенними водами спуска,
бывшие, вероятно, как в древнем Киеве, «узвозами»
для сообщения с гаванью, где были построены товар-
1. вірогідно, про ці ворота говорять бларамберг і
гр. Уваров (О. с.).
ные склады и куда варваров не допускали. На этой
площади в 1860-х годах найдены были поселянами,
на значительной глубине, два мраморных льва до-
вольно искусного ваяния, с необъясненными до сих
пор изображениями. Рисунки этих львов помещены
в III части «записок Одесского общества истории и
древностей». вторую часть этого городища состав-
лял порт или нижний город, подобный одесскому
пересыпскому предместью или киевскому Подолу. К
сожалению, большая часть его обрушилась в реку и
доступ к нему весьма труден.
Третья часть, имеющая около 160 саж. в длину и
около 100 в ширину, есть собственно акрополь, веро-
ятно, сильно укрепленное место. Он составляет со-
вершенно отдельный треугольник, которому неболь-
шой овраг, называемый теперь «зайцевой балкой»,
служил вероятно рвом. Это настоящий муравейник
бесчисленных холмиков, или лучше сказать, могил,
разделенных весьма тесными прмежутками, вероят-
но улицами. Многократно разрытые жадной рукой
и разрываемые постоянно теперь, они сохранили не
совсем прежнее очертание и покрыты толстым сло-
ем обломков кирпича, сосудов, амфор, черепицы и
каменных плит. Я сам нашел несколько глиняных
ручек с надписями, вероятно клеймами мастеров
или фабрикантов, и одну кирпичину с таким же
штемпелем, как и на ольвийских монетах, именно
коршуном, клюющим рыбу. Ольвия, смотря на нее с
вышины, весьма много сходна з Киевом (без постро-
ек), если принять Печерскую лавру за акрополь, ста-
рый Киев за укрепленный форум, а нижнюю, или
портовую часть за Подол. Из всех планов Ольвии,
мною виденных, лучше всего, хотя и в микроско-
пическом размере, [она показана] на трехверстной
карте Херсонской губернии, составленной генерал-
майором фон Руге. Там ольвийское городище имеет
вид овального укрепления, основанного на трубе [?]
реки буга; два оврага, Широкий и Парутино, состав-
ляют ему естественную передовую защиту, а неболь-
шая зайцева балка образовалась, вероятно, из внут-
реннего рва, отделявшего, по обычаю, акрополь от
остального города.
Спустившись с большим трудом в ту часть городи-
ща, которая составляла, вероятно, набережную ниж-
него города, мы были поражены огромной толщиной
насыпи, часть которой обрушилась в реку; она со-
ставляет сплошную массу из многих слоев черепи-
цы, кирпича, пепла и глиняных обломков. в пре-
жнее время поселяне добывали здесь наибольшее
число монет и медалей; но теперь они попадаются
реже, да и те, если не продадутся тайно, поступают
немедленно к помещику, который образовал уже в
Петербурге драгоценный музей ольвийского мира.
С трудом добыл я десятка два весьма посредствен-
ных монет, на днях отысканных в акрополе. Из них
было 15 ольвийских, 3 босфорских, 2 херсонесских
византийской эпохи, одна папы Стефана и даже не-
сколько турецких. Это, как видите, живые свидете-
ли пребывавших здесь и торговавших купцов, и на-
родов. Глядя на эту громадную массу развалин и на
ту глубину, в которой добывают до сих пор не только
большие плиты хорошо отполированного камня и
мрамора, но и настоящие памятники, как-то: надпи-
си, вазы и целые тысячи медалей; я невольно сделал
следующее замечание: видно, нашествие варваров,
громивших Ольвию, было не только могущественно,
но и внезапно, чтобы столь сильный торговый го-
род, целая самостоятельная политическая община,
не только мог быть погребен в потоках крови своих
жителей и обломках своих зданий, но даже потерял
367ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
сапожников, І. В. Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси
свое имя на многие столетия. византийцы еще из-
редка намекают о нем в своих хрониках; но генуэз-
цы, преемники эллинов в колониях черного моря, не
знают даже имени Ольвии. Даже в половине ХVIII
столетия знаменитый Пейсонель искал ее на Днеп-
ре у нынешнего берислава, а петербургская акаде-
мия наук, следуя мнению Потоцкого, предполагала
пепелище ее на устье Синюхи в буг, предположив
назвать городок, основанный в 1795 г. на запорожс-
ком городище Орлике, «Ольвиполем».
літерАтУрА
Аркас, Н., брун, Ф. Т. 1872. Археологическая
разведка некоторой части Ольвии. Записки ООИД,
VIII, с. 412-414, табл. Х.
бертье-Делагард, А. Л. 1888. Каталог картам,
планам, чертежам, видам, хранящимся в Музее
Императорского Одесского общества истории и
древностей. Одесса: Тип. А. Шульце.
бларамберг, И. П. 1828. Описание древних меда-
лей Ольвии или Ольвиополя, находящихся в Одес-
се…, с историческим известием о древнем городе
Ольвии, с планом оного и с изображением 225-ти
медалей и монет, гравированных в Париже сент-
Анжем. Москва: в унив. тип.
брун, Ф. 1863. Донесение о поездке к устьям
рек буга и Днепра, в 1862 году. Записки ООИД, V,
с. 985-993, табл. 4-5.
буйських, А., Форнасьє, й., Кузьміщев, О. 2019.
Дослідження ольвійського передмістя. Археологічні
дослідження в Україні 2017 р., с. 152-154.
буйских, С. б. 1991. Фортификация Ольвийского
государства (первые века новой эры). Киев: Наукова
думка.
волан, Ф. П. 2002. Описание земли Едисан или
Отчет относительно географического и топографи-
ческого положения Провинции Озу или Едисан,
обычно называемой Очаковская степь, служащий
пояснением к картами планам, снятым по высочай-
шему указанию. в: Охотников, С. б. (ред.). Наследие
Ф. П. Де-Волана: из истории порта, города, края.
Одесса: Астропринт, с. 74-200.
Гавриил. 1848. Историко-хронологическое опи-
сание церквей епархии херсонской и Таврической.
Одесса: Гор. тип.
Гребенников, в. б., Каражей, О. М., Яценко, С. М.
2011. Пам’ятники археології Очаківського району:
каталог-довідник. Миколаїв: Іліон.
Григорович, в. 1874. Записка антиквара о поез-
дки его на Калку и Кальмиус в корсунскую землю
и на южные побережья Днестра и Днепра. Одесса:
Тип. П. Францова.
золотарев, М. И., буйских, С. б. 1997. Неизвест-
ный план Ольвии П. И. Кеппена. Российская архео-
логия, 2, с. 241-245.
Итоги… 1924. Итоги раскопок «русской Помпеи»
(в древней Ольвии у с. Парутино Николаевского ок-
руга). Красный Николаев, 1121 (3 октября), с. 6.
Карасев, А. Н. 1956. Планы Ольвии ХІХ в. как
источники для исторической топографии Ольвии.
Материалы и исследования по археологии сссР,
ІХ, с. 9-34.
Кедрин, И. 1850. Отрывки из путевого журнала
при обозрении сельского хозяйства в Херсонской гу-
бернии в 1850 году. журнал МГИ, ХХХVII, 4, с. 78-
98.
Козленко, Р. О. 2016. Римські форти на території
Ольвійської держави. Археологія, 2, с. 78-87.
Латышев, в. в. 1887. Исследование истории и го-
сударственном строе города Ольвии. Санкт-Петер-
бург: тип. в. С. балашева.
Мейер, А. 1794. Повествование землемерное и
естествословное описание Очаковская земля. Сан-
ктпетербург: Печ. у И. К. Шнора.
(Муравьев-Апостол, И. М.). 1823. Путешествие
по Тавриде в 1820 году. Санкт-Петербург: Тип. состо-
ящая при особенной канцелярии МвД.
Папанова, в. А. 2006. Урочище сто Могил (некро-
поль Ольвии Понтийской). Киев: знання України.
Ратнер, И. Д. 1990. Старейший план Ольвии и
его автор. в: Проблемы археологии северного При-
черноморья. Тезисы докладов юбилейной конферен-
ции. III. Херсон, с. 77-78.
Сапожников, І. 1999. чорноморське військо в
буго-Дністровському межиріччі (1789—1793 роки).
в: Сапожников, І. (ред.). хаджибей — Одеса та ук-
раїнське козацтво (1415—1797 роки). Одеса: ОКФА,
с. 183-236.
Сапожников, И. в. 2000. Картографические мате-
риалы по археологии, истории и географии низовий
буга и Днепра: работы А. П. чиркова 1863—1866 го-
дов. в: Дубенко, К. І. (ред.). Історія. Етнографія.
Культура. Нові дослідження. Миколаїв: Атол,
с. 259-265.
Сапожников, И. в. 2001—2002. Очерки истории
исследований Ольвии и березани (до начала ХІХ ст.
от Р. Х.). Stratum plus, 3, с. 452-461.
Сапожников, И. в. 2011. Древние валы бессара-
бии или буджака: из истории картографирования в
ХVІІІ—ХІХ вв. Материалы по археологии северного
Причерноморья, 12, с. 206-236.
Сапожников, И. 2013. Новые картографические
материалы о древних валах бессарабии. Tyragetia,
VII, 1, с. 345-354.
Сапожников, И. 2017. Древние валы и дороги
района переправы через Дунай у озера Картал:
опыт картографической стратиграфии. Tyragetia,
XI, 1, с. 213-225.
Сапожников, И. 2018. Из истории изучения
именных курганов юга восточной Европы: работы
П. И. Кеппена 1820-х — 1850-х годов. Емінак, І, 2
(22), с. 15-24.
Сапожников, И. в. 2019. Карты и планы буго-
Днестровской части Причерноморья последней
трети ХVIII века как археологические источники.
Scriptorium nostrum, 1 (12), с. 81-110.
Сапожников, И., Аргатюк, С. 2017. Конец эпохи
крепостей в Северо-западном Причерноморье: вто-
рая половина 1820-х — начало 1860-х годов. Scrip-
torium nostrum, 1 (7), с. 158-195.
Сапожников, И., Аргатюк, С. 2018. Иван Кедрин
и его экспедиция 1850 года по Северо-западному
Причерноморью. Південний захід. Одесика, 24, с. 9-
39.
Сапожников, И. в., Полевщикова, Е. в. 2005—
2009. Шарль де Пейсонель и его вклад в изучение
античной географии Северо-западного Причерно-
морья. Stratum plus, 4, с. 464-475.
Сборник… 1896. сборник исторических матери-
алов по истории Кубанского казачьего войска. Соб-
раны И. И. Дмитренко. ІІІ: 1787—1795 гг. Санкт-
Петербург: Тип. штаба отд. корпуса жандармов.
Скальковский, А. 1870a. О ценности земли в Но-
вороссийском крае. Труды Одесского статистичес-
кого комитета, ІV, с. 102-116.
Скальковский, А. 1870b. Поездка в Ольвию. Тру-
ды Одесского статистического комитета, ІV,
с. 158-177.
368 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Історія науки
Суручан, И. К. 1888. Опыт доказательства место-
нахождения скифского укрепления Алектора и зо-
лотого берега Константина багрянородного. в: Ус-
пенский, Ф. (ред.). Труды VІ Археологического съезда
в Одессе. 2. Одесса: Тип. А. Шульце, с. 129-134.
Тункина, И. в. 2000. П. И. Кёппен как исследова-
тель Ольвии (становление археолога). Археологичес-
кие известия, 7, с. 357-372.
Тункина, И. в. 2002. Русская наука о класси-
ческих древностях юга России (XVIII — середина
XIX вв.). Санкт-Петербург: Наука.
Уваров, А. 1851. Исследования о древностях Юж-
ной России и берегов Черного моря. 1. Санкт-Петер-
бург: Тип. экспедиции изготовл. гос. бумаг.
Уваров, А. 1853. собрание карт и рисунков к «Ис-
следованиям о древностях Южной России и берегов
Черного моря». Санкт-Петербург.
Фабрициус, И. в. 1951. Археологическая кар-
та Причерноморья Украинской ссР. І. Киев: АН
УССР.
чирков, А. 1867. Краткий очерк городищ, находя-
щихся по Днепру и его лиману. Записки ООИД, VI,
с. 546-550.
Шишкин, К. в. 1982. Аэрометод как источник для
исторической топографии Ольвии и ее окрестностей.
советская археология, 3, с. 235-242.
Ястребов, в. Н. 1894. Опыт топографического
обозрения древностей Херсонеской губернии. Запис-
ки ООИД, XVII, с. 63-176.
Blaramberg, I. P. 1822. Choix de médailles an-
tiques d’Olbiopolis ou Olbia, faisant partie du cabinet
du conseiller d’état de Blaramberg, à Odessa; avec XX
planches, gravees d’apres ses dessins sur les médailles
originales; accompagnées d’une notice sur Olbia, et
d’un plan de l’emplacement ou se voient aujourd’hui les
ruines de cette ville. Paris: Chez firmin Didot.
Lafitte-Clavé. 1998. Journal d’un voyage sur les côtes
de la Mer Noire du 28 Avril au 18 Septembre 1784. Is-
tanbul: Isis, р. 26-180.
rEFErEnCEs
Arkas, N., Brun, F. T. 1872. Arkheologicheskaia razvedka
nekotoroi chasti Olvii. Zapiski OOID, VIII, s. 412-414, tabl.
Kh.
Berte-Delagard, A. L. 1888. Katalog kartam, planam,
chertezham, vidam, khraniashchimsia v Muzee Imperator-
skogo Odesskogo obshchestva istorii i drevnostei. Odessa: Tip.
A. Shultse.
Blaramberg, I. P. 1828. Opisanie drevnikh medalei Olvii
ili Olviopolia, nakhodiashchikhsia v Odesse…, s istoricheskim
izvestiem o drevnem gorode Olvii, s planom onogo i s izo-
brazheniem 225-ti medalei i monet, gravirovannykh v Parizhe
Sent-Anzhem. Moskva: V univ. tip.
Brun, F. 1863. Donesenie o poezdke k ustiam rek Buga i
Dnepra, v 1862 godu. Zapiski OOID, V, s. 985-993, tabl. 4-5.
Buiskykh, A., Fornasie, Y., Kuzmishchev, O. 2019.
Doslidzhennia olviiskoho peredmistia. Arkheolohichni
doslidzhennia v Ukraini 2017 r., s. 152-154.
Buiskikh, S. B. 1991. Fortifikatsiia Olviiskogo gosudarstva
(pervye veka novoi ery). Kiev: Naukova dumka.
Volan, F. P. 2002. Opisanie zemli Edisan ili Otchet ot-
nositelno geograficheskogo i topograficheskogo polozheniia
Provintsii Ozu ili Edisan, obychno nazyvaemoi Ochakovskaia
step, sluzhashchii poiasneniem k kartami planam, sniatym po
vysochaishemu ukazaniiu. In: Okhotnikov, S. B. (ed.). Nasl-
edie F. P. De-Volana: iz istorii porta, goroda, kraia. Odessa:
Astroprint, s. 74-200.
Gavriil. 1848. Istoriko-khronologicheskoe opisanie tserkvei
eparkhii Khersonskoi i Tavricheskoi. Odessa: Gor. tip.
Hrebennykov, V. B., Karazhei, O. M., Yatsenko, S. M.
2011. Pamiatnyky arkheolohii Ochakivskoho raionu: kataloh-
dovidnyk. Mykolaiv: Ilion.
Grigorovich, V. 1874. Zapiska antikvara o poezdki ego na
Kalku i Kalmius v korsunskuiu zemliu i na iuzhnye poberezhia
Dnestra i Dnepra. Odessa: Tip. P. Frantsova.
Zolotarev, M. I., Buiskikh, S. B. 1997. Neizvestnyi plan
Olvii P. I. Keppena. Rossiiskaia arkheologiia, 2, s. 241-245.
Itogi… 1924. Itogi raskopok «russkoi Pompei» (v drevnei
Olvii u s. Parutino Nikolaevskogo okruga). Krasnyi Nikolaev,
1121 (3 oktiabria), s. 6.
Karasev, A. N. 1956. Plany Olvii XIX v. kak istochniki
dlia istoricheskoi topografii Olvii. Materialy i issledovaniia po
arkheologii SSSR, IX, s. 9-34.
Kedrin, I. 1850. Otryvki iz putevogo zhurnala pri obozre-
nii selskogo khoziaistva v Khersonskoi gubernii v 1850 godu.
Zhurnal MGI, XXXVII, 4, s. 78-98.
Kozlenko, R. O. 2016. Rymski forty na terytorii Olviiskoi
derzhavy. Arkheolohiia, 2, s. 78-87.
Latyshev, V. V. 1887. Issledovanie istorii i gosudarstven-
nom stroe goroda Olvii. Sankt-Peterburg: tip. V. S. Balashe-
va.
Meier, A. 1794. Povestvovanie zemlemernoe i estestvoslov-
noe opisanie Ochakovskaia zemlia. Sanktpeterburg: Pech. u
I. K. Shnora.
(Muravev-Apostol, I. M.). 1823. Puteshestvie po Tavride v
1820 godu. Sankt-Peterburg: Tip. sostoiashchaia pri osoben-
noi kantseliarii MVD.
Papanova, V. A. 2006. Urochishche Sto Mogil (nekropol
Olvii Pontiiskoi). Kiev: Znannia Ukrainy.
Ratner, I. D. 1990. Stareishii plan Olvii i ego avtor. In:
Problemy arkheologii Severnogo Prichernomoria. Tezisy dok-
ladov iubileinoi konferentsii. III. Kherson, s. 77-78.
Sapozhnykov, I. 1999. Chornomorske viisko v Buho-Dnis-
trovskomu mezhyrichchi (1789—1793 roky). In: Sapozhnykov,
I. (ed.). Khadzhybei — Odesa ta ukrainske kozatstvo (1415—
1797 roky). Odesa: OKFA, s. 183-236.
Sapozhnikov, I. V. 2000. Kartograficheskie materialy po
arkheologii, istorii i geografii nizovii Buga i Dnepra: raboty
A. P. Chirkova 1863—1866 godov. In: Dubenko, K. I. (ed.).
Istoriia. Etnohrafiia. Kultura. Novi doslidzhennia. Mykolaiv:
Atol, s. 259-265.
Sapozhnikov, I. V. 2001—2002. Ocherki istorii issledovanii
Olvii i Berezani (do nachala XIX st. ot R. Kh.). Stratum plus,
3, s. 452-461.
Sapozhnikov, I. V. 2011. Drevnie valy Bessarabii ili
Budzhaka: iz istorii kartografirovaniia v XVIII—XIX vv. Ma-
terialy po arkheologii Severnogo Prichernomoria, 12, s. 206-
236.
Sapozhnikov, I. 2013. Novye kartograficheskie materialy o
drevnikh valakh Bessarabii. Tyragetia, VII, 1, s. 345-354.
Sapozhnikov, I. 2017. Drevnie valy i dorogi raiona pere-
pravy cherez Dunai u ozera Kartal: opyt kartograficheskoi
stratigrafii. Tyragetia, XI, 1, s. 213-225.
Sapozhnikov, I. 2018. Iz istorii izucheniia imennykh kur-
ganov Iuga Vostochnoi Evropy: raboty P. I. Keppena 1820-
kh — 1850-kh godov. Eminak, I, 2 (22), s. 15-24.
Sapozhnikov, I. V. 2019. Karty i plany Bugo-Dnestrovskoi
chasti Prichernomoria poslednei treti XVIII veka kak arkheo-
logicheskie istochniki. Scriptorium nostrum, 1 (12), s. 81-110.
Sapozhnikov, I., Argatiuk, S. 2017. Konets epokhi kre-
postei v Severo-Zapadnom Prichernomore: vtoraia polovina
1820-kh — nachalo 1860-kh godov. Scriptorium nostrum, 1
(7), s. 158-195.
Sapozhnikov, I., Argatiuk, S. 2018. Ivan Kedrin i ego ek-
speditsiia 1850 goda po Severo-Zapadnomu Prichernomoriu.
Pivdennii zakhid. Odesika, 24, s. 9-39.
Sapozhnikov, I. V., Polevshchikova, E. V. 2005—2009.
Sharl de Peisonel i ego vklad v izuchenie antichnoi geografii
Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Stratum plus, 4, s. 464-
475.
Sbornik… 1896. Sbornik istoricheskikh materialov po is-
torii Kubanskogo kazachego voiska. Sobrany I. I. Dmitrenko.
III: 1787—1795 gg. Sankt-Peterburg: Tip. shtaba otd. korpu-
sa zhandarmov.
Skalkovskii, A. 1870a. O tsennosti zemli v Novorossiiskom
krae. Trudy Odesskogo statisticheskogo komiteta, IV, s. 102-116.
Skalkovskii, A. 1870b. Poezdka v Olviiu. Trudy Odesskogo
statisticheskogo komiteta, IV, s. 158-177.
Suruchan, I. K. 1888. Opyt dokazatelstva mestonakhozh-
deniia skifskogo ukrepleniia Alektora i Zolotogo Berega Kon-
369ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
сапожников, І. В. Ольвія та її околиці у ХVIII — на початку ХХ ст.: топографо-історіографічні нариси
stantina Bagrianorodnogo. In: Uspenskii, F. (ed.). Trudy
VI Arkheologicheskogo sieezda v Odesse. 2. Odessa: Tip. A.
Shultse, s. 129-134.
Tunkina, I. V. 2000. P. I. Keppen kak issledovatel Olvii
(stanovlenie arkheologa). Arkheologicheskie izvestiia, 7,
s. 357-372.
Tunkina, I. V. 2002. Russkaia nauka o klassicheskikh
drevnostiakh iuga Rossii (XVIII — seredina XIX vv.). Sankt-
Peterburg: Nauka.
Uvarov, A. 1851. Issledovaniia o drevnostiakh Iuzhnoi Ros-
sii i beregov Chernogo moria. 1. Sankt-Peterburg: Tip. eks-
peditsii izgotovl. gos. bumag.
Uvarov, A. 1853. Sobranie kart i risunkov k «Issledovani-
iam o drevnostiakh Iuzhnoi Rossii i beregov Chernogo moria».
Sankt-Peterburg.
Fabritsius, I. V. 1951. Arkheologicheskaia karta Pricherno-
moria Ukrainskoi SSR. I. Kiev: AN USSR.
Chirkov, A. 1867. Kratkii ocherk gorodishch, nakhodiash-
chikhsia po Dnepru i ego limanu. Zapiski OOID, VI, s. 546-
550.
Shishkin, K. V. 1982. Aerometod kak istochnik dlia is-
toricheskoi topografii Olvii i ee okrestnostei. Sovetskaia
arkheologiia, 3, s. 235-242.
Iastrebov, V. N. 1894. Opyt topograficheskogo obozreniia
drevnostei Khersoneskoi gubernii. Zapiski OOID, XVII, s. 63-
176.
Blaramberg, I. P. 1822. Choix de médailles antiques
d’Olbiopolis ou Olbia, faisant partie du cabinet du conseiller d’état
de Blaramberg, à Odessa; avec XX planches, gravees d’apres ses
dessins sur les médailles originales; accompagnées d’une notice
sur Olbia, et d’un plan de l’emplacement ou se voient aujourd’hui
les ruines de cette ville. Paris: Chez firmin Didot.
Lafitte-Clavé. 1998. Journal d’un voyage sur les côtes de la
Mer Noire du 28 Avril au 18 Septembre 1784. Istanbul: Isis,
р. 26-180.
І. V. Sаpоzhnykov
OLbIO AND ITS OUTSKIRTS
IN THE 18th — EARLY
20th CENTURIES:TOPOGRAPHIC
AND HISTORIOGRAPHIC ESSAYS
The paper is devoted to the publication and analy-
sis of the literary and cartographic sources of the late
18th — early 20th centuries in some way or another re-
lated to the ruins of Olbio and its outskirts. Some of
them are dated back to so-called «pre-Russian period»
of the study of this unique complex of archaeological
sites, in particular the plan of the French military to-
pographer A. Zh. de Lafitt-Clave in 1784 where any
settlements is not marked directly in the Olbio region.
Further is the «Russian Old Believers episode» of the
history of Ilyinske-Parutine village recorded by Count
A. S. Uvarov in 1848. The author paid the main atten-
tion to several problems and aspects of the history of
mapping the Olbio settlement and the Sto Mohyl (One
hundred kurgans) tract which was began around 1810
by I. S. Borislavsky. Particular attention in the paper
was paid to the plans of P. I. Köppen 1819, and it is
also specified that the author of one of the best plans
of Olbio (1863) was A. P. Chirkov. The result of these
researches is the «List of basic plans and maps of Ol-
bio and its environs in the 1810s — 1860s» (Appen-
dix 1). In the final part of the paper the sources of the
late 19th—20th centuries which were the basis of S.B.
Buyskikh’s reconstruction of the defense line of Olbian
limes were analyzed in detail. The main problem with
these constructions is that earthen embankments with
moats have not yet been identified or explored. Based
on a number of facts and field observations, the route of
the road from Olbio to the west (to Tyras and other cit-
ies), which passed through Kamеnka (Anchekrak), is
proposed by the author. It is clear that this assumption
needs to be tested in the field using modern devices
(GPS navigator, georadar and drone). In addition, the
author republished the essays by I. I. Kedrin «Small
town Illinskoe» 1850 (Appendix 2) and A. A. Skalko-
vsky about his trip to Olbio in 1861 (Appendix 3).
Keywords: the city of Olbio and its environs, the
tract of the Hundred Tombs, topography and cartogra-
phy, plans and maps, Roman fortifications, the begin-
ning of the road to Tyras, Illinske or Parutine village.
Одержано 03.11.2020
сАпожникоВ ігор Вікторович, доктор історич-
них наук, провідний науковий співробітник, Інсти-
тут археології НАН України, Київ, Україна.
SАPоzHNYKOV Igor, Doctor of Historical Sciences,
Chief Research Fellow, Institute of Archaeology Na-
tional Academy of sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0003-3889-6714, e-mail:
ssappog5@gmail.com.
|