Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей
У статті аналізується оздоблення вуздечок коней, похованих у двох кінських могилах (Північній і Південній) у кургані Товста Могила. На основі аналізу пропонується реконструкція певних уявлень скіфів про потойбіччя, шлях до Світу предків та його фінальний етап — прибуття до богині, яка зустрічала...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Datum: | 2021 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2021
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187546 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей / Ю. Б. Полідович // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 4 (41). — С. 134-150. — Бібліогр.: 101 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187546 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Полідович, Ю.Б. 2023-01-06T17:48:08Z 2023-01-06T17:48:08Z 2021 Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей / Ю. Б. Полідович // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 4 (41). — С. 134-150. — Бібліогр.: 101 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.04.10 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187546 904.2(477.63)”638” У статті аналізується оздоблення вуздечок коней, похованих у двох кінських могилах (Північній і Південній) у кургані Товста Могила. На основі аналізу пропонується реконструкція певних уявлень скіфів про потойбіччя, шлях до Світу предків та його фінальний етап — прибуття до богині, яка зустрічала душі померлих. The paper is devoted to the analysis of horse bridles from Tovsta Mohyla kurgan of the 4th century BC. The barrow was excavated by the expedition of Ukrainian Institute of Archaeology headed by Boris Mozolevsky in the Dnepropetrovsk oblast, Ukraine, in 1971. In this kurgan the burial of noble warrior and two horse graves with skeletons of 6 horses were found. The horses had bridles decorated with images of various animals and fantastic creatures. One bridle was decorated with the images of mythological characters: the serpentine goddess (Rankenfrau, probable Scythian goddess Api) and two Scythian gods who were portrayed as the Greek gods Hercules and Dionysus. All bridles have analogies in other Scythian assemblages of the 4th century BC. It has been suggested that the reproduction of certain images is associated with ideas about the path of the deceased to the Ancestor’s World. The bridles were decorated with images of fantastic animals and were a kind of mask. According to the Scythian beliefs such a bridle-mask helped to endow the horse with special properties so that it could overcome obstacles on the way to the Ancestor’s World. Probably, the serpentine goddess (Rankenfrau) was the mistress of this Ancestor’s World. On the way to the Ancestor’s World the noble warrior was accompanied by his assistant, marked by archaeologists as «groom No. 3». Such a scene is depicted in the crypt of Anfesterii from Panticapaeum on the Bosporus (modern Kerch, Crimea). It depicts the arrival of the deceased on horseback, accompanied by assistant, to the goddess, mistress of the Ancestor’s World. Further research on this topic will extend our understanding of the Scythian ideas about the Beyond. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Образ у скіфів Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей Horse Bridle Decorations from Tovsta Mohyla Kurgan: Searching for Regularities Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей |
| spellingShingle |
Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей Полідович, Ю.Б. Образ у скіфів |
| title_short |
Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей |
| title_full |
Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей |
| title_fullStr |
Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей |
| title_full_unstemmed |
Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей |
| title_sort |
оздоблення кінських вуздечок з кургану товста могила: пошук закономірностей |
| author |
Полідович, Ю.Б. |
| author_facet |
Полідович, Ю.Б. |
| topic |
Образ у скіфів |
| topic_facet |
Образ у скіфів |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Horse Bridle Decorations from Tovsta Mohyla Kurgan: Searching for Regularities |
| description |
У статті аналізується оздоблення вуздечок коней, похованих у двох кінських могилах (Північній
і Південній) у кургані Товста Могила. На основі
аналізу пропонується реконструкція певних уявлень скіфів про потойбіччя, шлях до Світу предків
та його фінальний етап — прибуття до богині, яка зустрічала душі померлих.
The paper is devoted to the analysis of horse bridles
from Tovsta Mohyla kurgan of the 4th century BC. The
barrow was excavated by the expedition of Ukrainian
Institute of Archaeology headed by Boris Mozolevsky
in the Dnepropetrovsk oblast, Ukraine, in 1971. In this
kurgan the burial of noble warrior and two horse graves
with skeletons of 6 horses were found. The horses had
bridles decorated with images of various animals and
fantastic creatures. One bridle was decorated with the
images of mythological characters: the serpentine goddess
(Rankenfrau, probable Scythian goddess Api) and
two Scythian gods who were portrayed as the Greek
gods Hercules and Dionysus. All bridles have analogies
in other Scythian assemblages of the 4th century
BC.
It has been suggested that the reproduction of certain
images is associated with ideas about the path of
the deceased to the Ancestor’s World. The bridles were
decorated with images of fantastic animals and were
a kind of mask. According to the Scythian beliefs such
a bridle-mask helped to endow the horse with special
properties so that it could overcome obstacles on the
way to the Ancestor’s World. Probably, the serpentine
goddess (Rankenfrau) was the mistress of this Ancestor’s
World.
On the way to the Ancestor’s World the noble warrior
was accompanied by his assistant, marked by archaeologists
as «groom No. 3». Such a scene is depicted
in the crypt of Anfesterii from Panticapaeum on the
Bosporus (modern Kerch, Crimea). It depicts the arrival
of the deceased on horseback, accompanied by
assistant, to the goddess, mistress of the Ancestor’s
World.
Further research on this topic will extend our understanding
of the Scythian ideas about the Beyond.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187546 |
| citation_txt |
Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей / Ю. Б. Полідович // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 4 (41). — С. 134-150. — Бібліогр.: 101 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT polídovičûb ozdoblennâkínsʹkihvuzdečokzkurganutovstamogilapošukzakonomírnostei AT polídovičûb horsebridledecorationsfromtovstamohylakurgansearchingforregularities |
| first_indexed |
2025-11-24T03:01:33Z |
| last_indexed |
2025-11-24T03:01:33Z |
| _version_ |
1850839186502844416 |
| fulltext |
13� ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
УДК 904.2(477.63)”638” DOI: 10.37445/adiu.2021.04.10
Ю. Б. Полідович
оЗдоБленнЯ кінських ВУЗдеЧок
З кУргАнУ тоВстА МогилА:
пошУк ЗАконоМірностеЙ
У статті аналізується оздоблення вуздечок ко-
ней, похованих у двох кінських могилах (Північній
і Південній) у кургані Товста Могила. На основі
аналізу пропонується реконструкція певних уяв-
лень скіфів про потойбіччя, шлях до світу предків
та його фінальний етап — прибуття до богині,
яка зустрічала душі померлих.
ключові слова: Товста Могила, скіфи, вуздеч-
ка, потойбіччя, світ предків, змієнога богиня.
Вступ. Курган Товста Могила, досліджений
експедицією ІА АН УРСР під керівництвом
б. М. Мозолевського у 1971 р., крім декількох
всесвітньо відомих знахідок (найперше, пекто-
ралі), знаменний ще й тим, що це один з не-
багатьох курганів «царського» рівня, в якому
археологічно достовірно зафіксовано багато
особливостей поховального обряду, зокрема,
супровідні кінські могили.
Із Центральним чоловічим похованням були
пов’язані дві кінські могили (№ 1 Північна і
№ 2 Південна) і супроводжуючі їх три могили
«конюхів» (рис. 1: 1—2). всі п’ять могил скла-
дали єдиний комплекс, оточений викидами,
сформованими у вигляді двох серпоподібних
валів. Між викидами було два розриви: пів-
денно-західний, спрямований у бік вхідної ями
центральної гробниці, і протилежний йому пів-
нічно-східний (Мозолевський 1979, с. 26—45).
Коней, похованих у курганах, прийнято роз-
глядати як посмертних, покликаних служити
господареві в потойбіччі. Головним завданням
таких коней, за міфологічними уявленнями,
була допомога в подоланні шляху до Світу
предків (Полидович 2013, с. 174—179).
Аналіз оздоблення кінських вуздечок. У
двох кінських могилах у кургані Товста Моги-
ла було поховано шість коней, по три в кожній
з них (рис. 1: 3—4). всі коні мали свій специфіч-
ний декор вуздечки, в комплект якого входили
різні бляхи (фалари), нащічники і нахрапники
(налобники), виготовлені з певного металу —
срібла, золота або позолоченого срібла. вірогід-
но, на всіх конях були сідла. Хоча зафіксовані
залишки лише одного сідла в Північній могилі,
в інших випадках їх наявність у минулому виз-
начається знахідками попружних пряжок. Отже
всіх коней можна було використати виключно
верхи (Мозолевський 1979, с. 161). біля Півден-
ної могили на викиді було покладено ще одного
коня, загнузданого звичайною вуздечкою без оз-
доблення (Мозолевський 1979, с. 26, 163).
Коні, поховані в південній могилі (рис. 1:
3), мали вуздечки, до складу яких входили од-
нотипні золоті прикраси так званого «чортом-
лицького типу» 1 (рис. 2): масивний нахрапник
зі скульптурною голівкою хижака та переднім
щитком із зображенням голови ще однієї тва-
рини (рис. 2: 3, 6, 9), пластинчасті «птаходзьо-
бі» 2 нащічники і круглі бляхи різного діамет-
ру (Мозолевський 1979, с. 38—45, рис. 25—28).
Поєднання подібних прикрас властиво для
вуздечок, знайдених у більшості «царських» і
деяких аристократичних курганах (див. зве-
дення: Мозолевский, Полин 2005, с. 302; євдо-
кимов, Данилко, Могилов 2012, с. 87—88).
Із них золоті комплекти походять з усіх трь-
ох (Північної, Середньої і Південної) кінських
1. На думку є. в. Переводчикової та К. б. фірсова,
вуздечкові предмети з Товстої Могили являють
своєрідний «проточортомлицький» тип (Перевод-
чикова, фирсов 2005, с. 399).
2. за визначенням б. М. Мозолевського (Мозолевсь-
кий 1979, с. 186), яке загалом було прийняте й ін-
шими дослідниками.© ю. б. ПОЛІДОвИч, 2021
135ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Полідович, Ю. Б. Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей
могил кургану чортомлик (Алексеев, Мурзин,
Ролле 1991, с. 160—164, кат. 44—46; 48—55); з
кінської могили та поховань коня в Централь-
ній поховальній споруді кургану Огуз (Ханен-
ко, Ханенко 1907, табл. VI, 473; Лєсков 1974,
с. 25, рис. 7; 12; фиалко 2003b, с. 169; Boltrik,
Fialko 2007, S. 275, Abb. 10); кургану чмирева
Могила (браун 1906, с. 102—103, рис. 41; 43).
Комплекти зі срібла знайдено в кургані Козел
(Переводчикова, фирсов 2005, с. 395—399),
Північній кінській могилі кургану Товста Мо-
гила (Мозолевський 1979, с. 34—35, рис. 21),
трьох кінських могилах кургану чортомлик
(Алексеев, Мурзин, Ролле 1991, с. 160—164,
кат. 44—46; 48—55), кургані чмирева Моги-
ла (браун 1906, с. 102—103, рис. 49), Першо-
му Лемішевому кургані (ОАК за 1911 г. 1914,
с. 33, рис. 61) і кургані 11 групи часті кургани
(замятин 1946, с. 41—42, рис. 31), а з брон-
зи — в курганах водяна Могила (Мозолевский,
Полин 2005, с. 85— 88, 302, рис. 19), Меліто-
польському (Тереножкин, Мозолевский 1988,
с. 132—136, 141, 145, рис. 152: 6—7; 155: 1), Ко-
зел (Переводчикова, фирсов 2005, с. 395—399,
рис. 1: 3), на викиді з бокової гробниці Товс-
тої Могили 1 (Мозолевський 1979, с. 115—116,
1. У цьому випадку вони були оздобою вуздечок чоти-
рьох упряжних коней, що везли поховального воза.
141, рис. 99: 1—8), у складі «тризни» в кургані
чортомлик (Алексеев, Мурзин, Ролле 1991,
с. 153, кат. 19), у Страшній Могилі (Теренож-
кин, Ильинская, черненко, Мозолевский 1973,
с. 138, рис. 21: 3) і похованні 4 кургану 10 поб-
лизу с. Мала Лепетиха (Евдокимов, Данилко,
Могилов 2012, с. 87—88, рис. 10: 1). Матеріал,
з якого виготовлені предмети оздоблення, на
перший погляд, має певне соціальне значен-
ня, оскільки коштовні комплекти переважають
у найбагатших комплексах. У Товстій Могилі
коштовні комплекти пов’язані з чоловічим по-
хованням (верхові коні), бронзові — з жіночим
(упряжні коні). водночас, поки незрозумілим
феноменом є те, що вуздечки коней у Меліто-
польському кургані мали оздоблення, виготов-
лене з бронзи 2.
Даний комплект можна вважати одним з
найбільш стійких серед різноманітних варіан-
тів декору вузди IV ст. до н. е. При цьому, всі
нахрапники втілюють приблизно однакові
образи двох хижаків (у вигляді скульптурної
голівки і в невисокому рельєфі на щитку). зоб-
раження ж на пластинчастих нащічниках у
кожному з комплексів мають свої особливості. У
2. М. А. Очір-Горяєва пов’язала це з соціальним ста-
тусом воїна похованого у Мелітопольському кур-
гані, що, зокрема, відобразився у висоті насипу
(Очир-Горяева 2012, с. 49; 2017, с. 105).
рис. 1. Курган Товста Могила: 1 — загальний план; 2 — схема розташування Центральної гробниці, кінсь-
ких могил і поховань «конюхів; 3 — план Північної кінської могили (1—3 — номери коней; виділено загнуз-
даного коня № 2); 4 — план Південної кінської могили (1—3 — номери коней; виділено загнузданого коня
№ 1) (за Мозолевський 1979; обробка креслень ю. О. білана, О. О. Онищенка й автора)
136 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Образ у скіфів
р
ис
. 2
. К
ур
га
н
То
вс
та
М
ог
ил
а,
н
ащ
іч
ни
ки
і
на
хр
ап
ни
ки
з
П
ів
де
н-
но
ї
кі
нс
ьк
ої
м
ог
ил
и:
1—
3
—
в
уз
де
чк
а
ко
ня
№
1
; 4
—
6
—
в
уз
де
чк
а
ко
ня
№
3
; 7
—
9
—
в
уз
-
де
чк
а
ко
ня
№
2
(
ри
с.
за
М
оз
ол
ев
сь
ки
й
19
79
;
ф
от
о
Д
. в
. К
ло
чк
а;
3
,
6,
9
—
б
ез
м
ас
ш
та
бу
)
137ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Полідович, Ю. Б. Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей
більшості випадків (чортомлик, Огуз, чмирева
Могила, Козел та ін.) на нащічниках у верхній
частині зображено птаха з пишним хвостом,
що складається зі спіральних завитків. Її голо-
ва утворює контурний виступ з правого краю
пластини 1. Нижня третина пластини заповне-
на переважно хвилястим орнаментом (див. зве-
дення: Канторович 2015, рис. на с. 1565).
з шести нащічників, що походять з Південної
кінської могили, на трьох (два належать вуз-
дечці коня № 1 і один — коня № 3) зображено
птаха 2 з великою головою, округлою масивною
передньою частиною, відносно коротким пря-
мим хвостом (у двох випадках), двома крилами,
верхня частина яких загнута вперед 3, і міцни-
ми пазуристими лапами (в одному випадку).
всі три зображення індивідуальні, зі своїми
особливостями передачі одного і того ж образу
(рис. 2: 1, 2, 4). Ще на трьох нащічниках (вуз-
дечки коней № 2 і 3) зображено фантастичну
істоту, що має таку ж велику пташину голову
та довгий зміїний тулуб із зубчастим гребенем,
що згорнутий в подвійну спіраль і закінчується
«риб’ячим» хвостом (рис. 2: 5, 7, 8). Нижню тре-
тину всіх шести пластин прикрашено смужкою
рослинного орнаменту 4.
1. звідси і походить назва «птаходзьобі». за
А. Р. Канторовичем, це огузько-чортомлицький
тип зображень птахів (Канторович 2015, с. 614—
618, 1565).
2. б. М. Мозолевський назвав його голубом (Мозо-
левський 1979, с. 42—43; також: Трейстер 2010,
с. 87).
3. Такі крила властиві для зображень певної час-
тини фантастичних крилатих істот (Полидович
2015, с. 109—129), що говорить і про особливості
образу птаха, зображеного на нащічниках.
4. М. ю. Трейстер відзначив суто грецький вигляд
цього орнаменту, що певним чином контрастує зі
скіфськими образами істот у верхній частині на-
щічників (Трейстер 2010, с. 87).
У північній кінській могилі всі три вуз-
дечкові комплекти різні. Прикраси виготов-
лені зі срібла (коні № 1 і 2) або золоченого сріб-
ла (кінь № 3).
вуздечка коня № 1 (Мозолевський 1979,
с. 32—34, рис. 19) декорована нахрапником у
вигляді скульптурної голівки фантастичного
вухастого птаха і нащічниками у вигляді стилі-
зованої лапи хижої тварини (рис. 3). Подібні
комплекти представлені в скіфських комп-
лексах V—IV ст. до н. е. досить широко. При
цьому, нахрапник, як правило, відтворював
протому хижака або фантастичної тварини з
лапами хижака 5, а два нащічника — відокрем-
лені задні частині (часто в ліво і правобічній
проекції) або тільки лапи хижої тварини (про
них див.: Могилов 2008, с. 52—54; Канторович
2012; бабенко 2015; ін.). У комплекті такі на-
храпник і нащічники найчастіше становлять
цілісний образ хижої фантастичної 6 істоти.
Їх можна вважати елементами вуздечки-мас-
ки, за допомогою якої кінь перевтілювався у
таку істота або ж йому надавалися її власти-
вості 7.
Декор вуздечки коня № 2 складався з литого
нахрапника і птаходзьобих нащічників «чор-
томлицького» типу, що мають свою специфіку
оформлення (рис. 4). зокрема, на щитку на-
5. У деяких випадках зображення лап замінюється
стилізованим орнаментом, як, наприклад, на на-
храпнику з Товстої Могили, про який вже йшла
мова.
6. Порів. також з комплектом вуздечкових срібних
прикрас з кургану Огуз: нахрапник має вигляд
голови хижої істоти, а чотири круглі бляхи, що
розташовувалися по сторонам кінської голови,
мають скульптурний виступ у вигляді довгого го-
строго пазура (фиалко 1995, с. 139—141, рис. 6),
імітуючи, тим самим, чотири лапи цієї істоти.
7. Ця тема потребує ширшого й детальнішого аналі-
зу, якому буде присвячено окрему роботу.
рис. 3. Курган Товста Могила, пред-
мети оздоблення вуздечки коня № 1
з Північної кінської могили (рис. за
Мозолевський 1979; фото Д. в. Клоч-
ка; 6 — без масштабу)
138 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Образ у скіфів
храпника зображено не голову другої тварини,
а пальметку (рис. 4: 4). На нащічниках, судячи
із фрагментів, що збереглися, було відтворено,
як це і прийнято, пишнохвостого птаха, а ось у
нижній третині — дельфінів, які стрибають над
хвилями (рис. 4: 5, 6). При цьому зображення у
верхній та нижній частинах нащічників пере-
вернуті один відносно одного. Даний комплект
був доповнений нагрудною прикрасою (рис. 4:
7) у вигляді ременя, до якого на залізних лан-
цюжках були підвішені 10 бронзових лунниць,
9 бронзових дзвіночків і 2 бронзові круглі бля-
хи зі зрізаним сегментом (Мозолевський 1979,
с. 34—36, рис. 21; про скіфські кінські нагруд-
ники див. докладніше: Мозолевский, Полин
2005, с. 306—307; Переводчикова, фирсов 2005,
с. 399—403).
Убір коня № 3 є найбільш представницьким
(Мозолевський 1979, с. 36—38, рис. 22—23;
білан, Іваненко 2017). він складався з 6 круг-
лих фаларів, 2 нащічників і пластинчастого
налобника (рис. 5: 1), які на жаль, збереглися
погано (про реставрацію див.: білан, Іваненко
2017, с. 48—51).
Круглі прикраси мали бронзову основу, були
виготовлені зі срібла і позолочені. з них ті, що
знаходилися на з’єднанні вудил з псаліями
мали форму девятипелюсткової розетки. На
рис. 4. Курган Товста Могила, предмети оздоблення вуздечки і нагрудника коня № 2
з Північної кінської могили (за Мозолевський 1979)
139ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Полідович, Ю. Б. Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей
перехресті нащічних ременів з нахрапним роз-
ташовувалися фалари із зображенням голови
«юнака» анфас з округлим обличчям, кучеря-
вим волоссям, широкою стрічкою на лобі, а на
голові — вінком із листям плюща та ягодами.
На перехресті нащічних ременів з налобним —
фалари із зображенням анфас голови Геракла
у левиноголовому шоломі (рис. 5: 2, 3).
Подібне поєднання аналогічних круглих
фаларів із зображенням голів «юнака» і Герак-
ла 1 відомо також за знахідками в Північній
гробниці кургану Огуз (рис. 5: 5—6; болтрик
1981, с. 233, 234; Boltrik, Fialko 1996, S. 122,
128, Taf. 8). Разом з тим в Огузі, як в Централь-
ній поховальній споруді, так і в Північній гроб-
ниці знайдено аналогічні зображення голови
1. Між образами, відтвореними на фаларах з Товс-
тої Могили та Огузу, є певна різниця в передачі
іконографії, але вона є несуттєвою.
рис. 5. Предмети оздоблення вуздечки коня: 1—3 — кінь № 3 з кургану Товста Могила; 4 — кінь з кургану
Цимбалова Могила; 5, 6 — золоті фалари з Північної гробниці кургану Огуз (за: 1—3 — білан, Іваненко
2017; Мозолевський 1979; 4 — Алексеев 2012; 5, 6 — фото Д. в. Клочка; без масштабу)
1�0 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Образ у скіфів
«юнака» 1, але обрізані по контуру і використані
у якості нашивних пластинок (загалом 4 плас-
тинки: ОАК за 1902 г. 1904, с. 64—65, рис. 129;
болтрик 1981, с. 234, фото; фиалко 2003a,
с. 130, кат. 12, рис. 1: 12). 3 подібні нашивні
пластинки походять з Олександропільського
кургану, де їх знайдено разом з іншими золоти-
ми і срібними предметами, що були приналеж-
ністю кінських уборів, в кінських похованнях
у дромосі Центральної гробниці (Древности…
1866, с. 15—16, табл. VIII: 6; Алексеев 2018,
с. 510, 574, кат. 367, рис. 290: 367). Майже ана-
логічні зображення на нашивних пластинках
походять з курганів Куль-Оба (щонайменше 68
пластинок, що зберігаються у різних музеях 2:
Копейкина 1986, с. 44—45, 150—151, кат. 9—
11; журавлёв, Новикова, Шемаханская 2014,
с. 78—79) і чортомлик (69 пластинок: Алексеев
1986, с. 67, 158, кат. 21; 2012, с. 228—229; Алек-
сеев, Мурзин, Ролле 1991, с. 248, 249, рис. 79,
кат. 212: 19). Щодо визначення персонажа вис-
ловлювалися різні думки. в ньому вбачали
горгону Медузу або менаду, але найбільш ар-
гументованою є точка зору що відтворено моло-
дого Діоніса (див. огляд: журавлёв, Новикова,
Шемаханская 2014, с. 78—79 3).
зображення Геракла даного типу не відомі.
Разом з тим портретний образ Геракла у леви-
ноголовому шоломі також був використаний у
1. за спостереженням О. є. фіалко, пластинки і фа-
лари виготовлено за однією матрицею (фиалко
2003a, с. 130).
2. Не виключено, що з Куль-Оби походить і ана-
логічна пластинка із зібрання відомого катери-
нославського колекціонера О. М. Поля (Каталог...
1893, с. 55, кат. 184, табл. VII: 184). в каталозі її
віднесено до старожитностей з античних колоній,
а отже пластинка цілком могла бути придбана в
Керчі, звідки по приватним колекціям розійшла-
ся певна частина куль-обинських знахідок.
3. Даного персонажа також визначали як жін-
ку (Мозолевський 1979, с. 38). за оригінальною
версією ю. О. білана, це — Скіф, молодший син
Геракла та змієногої жінки, зображення яких та-
кож присутнє в декорі вуздечки (білан, Іваненко
2017, с. 52—54).
декорі вуздечки з курганів чмирева Могила та
бабина Могила (браун 1906, с. 102, 103, рис. 44;
45; Мозолевский, Полин 2005, с. 133—134,
табл. 6: 2; Русяєва 2007; бабенко 2019, рис. 1).
Нащічники і налобник, на відміну від фа-
ларів, мали дерев’яну основу, плаковану сріб-
ною пластиною зі штампованим зображенням,
яка була вкрита, як і фалари, золотом 4.
Нащічники мають форму стилізованого кри-
ла птаха 5 і закінчуються головою фантастичної
тварини з витягнутою мордою (рис. 5: 1). Пов-
ністю тотожні нащічники 6, але виготовлені із
золота, походять з двох комплектів кінської вуз-
ди з кургану Цимбалова Могила / велика Цим-
балка (рис. 5: 4; Артамонов 1966 табл. 186—187;
Алексеев 2012, с. 166). На думку дослідників,
тут зображено фантастичну істоту, що має риси
дельфіна (Артамонов 1966, с. 54; Алексеев 2012,
с. 166; бессонова 2015, с. 57—58). Крилоподібні
нащічники відомі в комплексах другої полови-
ни V — IV ст. до н. е.: I завадської 7 і чмиревої
4. На думку б. М. Мозолевського, пластина пок-
ривалася золотою фольгою (Мозолевський 1979,
с. 38), за визначенням реставратора А. С. Іванен-
ко, срібна пластина покрита амальгамним зо-
лотінням (Іваненко, білан 2017, с. 50).
5. Як вважають деякі дослідники, нащічники цього
типу мають форму вуха (Алексеев 1991, с. 53—54;
2012, с. 166, 167; Канторович 1997, с. 105—106;
Могилов 2008, с. 50—51). А. ю. Алєксєєв навіть за-
пропонував реконструкцію, згідно з якою подібні
бляхи могли використовуватися у якості навушни-
ків (Алексеев 1991, с. 54, рис. 5: 9—10), хоча така
інтерпретація суперечить археологічним джере-
лам, зокрема, знахідкам у Товстій Могилі (білан,
Іваненко 2017, с. 51—52, 55—57, рис. 1—3).
6. беззаперечно, нащічники та налобник з Цимба-
лової та Товстої Могил виготовлені за допомогою
єдиної матриці (Мозолевський 1979, с. 38; Трей-
стер 2001, с. 149; 2005, с. 507; бидзиля, Полин
2012, с. 460). Окрім тотожності зображення, на-
щічники в обох комплектах є дещо різновелики-
ми, зокрема, цимбальські мають довжину 17,8 і
18,2 мм (Алексеев 2012, с. 166).
7. Кінська могила № 1. Разом з тим, з могили № 2
походить комплект, де подібний нащічник мовби-
то використовувався як налобник (Мозолевский
1980, с. 95, рис. 37: 7).
рис. 6. Розпис склепу Анфестерія в Пантікапеї (м. Керч, АР Крим; за Ростовцев 1913)
1�1ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Полідович, Ю. Б. Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей
Могил, Солохи, бердянського кургану, курга-
ну 4 в уроч. Носаки в степовому Причорномор’ї
(Мозолевский 1980, рис. 36: 5—6; 37: 7; браун
1906, с. 103, рис. 63; Манцевич 1987 с. 40—42,
кат. 14, 15, 17, 18; чередниченко, Мурзін 1996,
с. 72—73, рис. 4; бидзиля, болтрик, Мозолев-
ский, Савовский 1977, с. 97—99, рис. 15: 1, 4),
курганів 6/1878 і 24/1876 некрополя Німфея
(Силантьева 1959, рис. 37: 7; 49: 2), а також з
низки комплексів з Подніпровського Лісостепу
(Ильинская 1968, рис. 37; Могилов 2008, с. 50,
рис. 100; 101: 1—11а) та Іллінецького кургану у
Побужжі (фармаковский 1911, с. 54, табл. ІІІ).
На коштовній накладці налобника зображе-
но «змієногу богиню» (рис. 5: 1; Мозолевський
1979, с. 38). Повністю аналогічний налобник,
тільки плакований золотою пластиною похо-
дить з Цимбалової Могили (рис. 5: 4; Артамо-
нов 1966 табл. 186; Алексеев 2012, с. 167, 169).
А подібні ж пластинчасті шестикутні налобни-
ки із зображеннями відомі за знахідками ще з
кількох пам’яток IV ст. до н. е.: з тієї ж Цимба-
лової Могили, другий вуздечковий комплект,
із зображенням композиції Світового древа, що
включає рослинний орнамент і протиставлених
левів (Артамонов 1966, табл. 187), з бердянсь-
кого кургану із зображенням сцен шматування
(чередниченко, Мурзін 1996, с. 72—73, рис. 5),
з кургану 1/1897 поблизу с. вовківці із зобра-
женням умовної сцени боротьби героя з дво-
головим чудовиськом (Ханенко, Ханенко 1899
табл. ХХIII; Полидович 2017), з кургану баби-
на Могила із зображенням крилатого юнака з
вінком і пучком плюща в руках (Мозолевский,
Полин 2005, с. 138—139, табл. 9: 4). Крім того,
у V ст. до н. е. використовувалися подібні на-
лобники, виготовлені здебільшого з бронзи, без
зображень. вони побутували головним чином
у Лісостеповому Придніпров’ї (Могилов 2008,
с. 59—61, рис. 112—117; Махортих, Ролле 2017;
ін.), а також інколи в Степу, про що свідчать
знахідки у кінській могилі 1 I завадівської Мо-
гили, (Мозолевский 1980, рис. 36: 14). Поєднан-
ня довгого налобника і нащічників у вигляді
пташиного крила є одним із стійких, відоме
воно за знахідками вуздечкових комплектів
у I завадівській Могилі, бердянському кур-
гані, Товстій та Цимбаловій Могилах, курга-
ну 1/1897 поблизу с. вовківці, а також кургані
Солоха, де знайдено масивний видовжений
налобник у вигляді здвоєної фігури риби (див.
огляд: білан, Іваненко 2017, с. 52—54).
Що ж до образу «змієногої богині», то окрім
Товстої та Цимбалової Могил, її зображення
присутнє в оздобленні вуздечки коня № 2 з
кургану бабина Могила (Мозолевский, По-
лин 2005, с. 122, 142, табл. 6: 4; Трейстер 2005,
с. 508).
інтерпретація. Отже, в кінських могилах
кургану Товста Могила знайдено досить репре-
зентативний комплекс декору кінської вузди.
Кожен з шести комплектів має аналогії серед
інших скіфських пам’яток, а відтак знаходить-
ся у загальному полі культури. Тим більше ак-
туальним є питання — а чому коні мали вуз-
дечки з різним оздобленням? 1 Яку роль вони
відігравали у поховальному ритуалі та який
комплекс міфологічних уявлень був з ними
пов’язаний?
Слід взяти до уваги, що в Південній могилі
тільки коня № 1 було поховано загнузданим
(рис. 1: 4). вуздечка двох інших коней була,
вірогідно, підвішена над ними (Мозолевський
1979, с. 39—40). Так само в Північній могилі
загнузданим був тільки кінь № 2 (рис. 1: 3), а
вуздечки інших коней лежали поруч голів тва-
рин (Мозолевський 1979, с. 30—32) 2.
Якщо взяти за вихідний момент уявлення
про похованих коней як таких, що мали слугу-
вати своєму господареві у потойбіччі, то може-
мо припустити, що малося на увазі почергове
використання коней у шляху до Світу предків:
на початку — загнузданих коней, а потім — ін-
ших (порядок розташування коней у могилах,
можливо, вказує і на послідовність їх вико-
ристання).
Характерними є образи, задіяні в оздоблені
нащічників, що походять з Південної могили:
кінь № 1 — птах (рис. 2: 1, 2), кінь № 3 3 — птах
і фантастична істота з головою птаха (рис. 2: 4,
5), кінь № 2 — фантастична істота з головою
птаха (рис. 2: 7, 8) 4. Тим самим, від однієї вуз-
дечки до іншої відбувається покрокова заміна
1. Одна з існуючих моделей пояснення, засновуєть-
ся на аналогіях до ранньоскіфських комплексів
Прикубання та Туви, щодо яких було висловлено
припущення, що різні типи вуздечок пов’язані з
даром, принесенням коней від різних етнічних
спільнот, підлеглих володарям (фиалко 2003b,
с. 170; болтрик, фіалко 2005, с. 249—250).
2. На жаль, щодо більшості комплексів, де було знай-
дено супроводжуючі поховання коней у кількості
понад двоє, переважно не збереглася інформація
про умови знаходження вуздечок. Разом з тим,
зафіксовано, що в курганах водяна і бабина Мо-
гили (Мозолевский, Полин 2005, с. 82, 119, 122),
братолюбівський (Кубышев, бессонова, Ковалёв
2009, с. 24, 98, рис. 17), Хомина Могила (Мозолев-
ский 1973, с. 211—221) та ін. було знайдено двох
загнузданих коней. У Мелітопольському кургані
на голови обох коней вуздечки мовбито були на-
дягнуті на голову, але, вірогідно, коней так і не
загнуздали (Тереножкин, Мозолевский 1988,
с. 55, 57).
3. Слід зауважити, що вуздечки коней № 2 і № 3
були знайдені разом і розподіл між кіньми ли-
шається гіпотетичним (Мозолевський 1979, с. 40).
На нашу думку, доречнішим було змінити нуме-
рацію вуздечок, але наразі вона наводиться так,
як була визначена б. М. Мозолевським (1979,
с. 43—45).
4. Інші елементи оздоблення вуздечок залишають-
ся майже незмінними, за виключенням того, що
у хижаків, чиї відокремлені голови відтворено на
нахрапниках, по різному зображено вуха (рис. 2:
3, 6, 9), але чи мало це якесь смислове значення
не відомо.
1�2 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Образ у скіфів
образа, вносяться корективи у весь комплект,
а відтак, вірогідно, коневі надаються нові влас-
тивості для подолання перешкод, що поступово
виникають на шляху.
зміна комплектів оздоблення вуздечки коней
із Північної могили кардинальніша. При цьо-
му оздоба північного коня № 2 (рис. 3) загалом
відповідає оздобі південного коня № 1 (рис. 2:
1—3) із поправкою на дещо різне трактування
образів на нахрапнику та нащічниках, а також
матеріал, з якого виготовлено елементи оздоб-
лення — золото та срібло відповідно. Елемен-
ти оздоблення вуздечки північного коня № 1
(рис. 3) пов’язані з образом однієї фантастич-
ної істоти, що нагадує грифона, оскільки пред-
ставлено голову птаха з великими вухами, що
стирчать, і стилізованими передніми кінцівка-
ми (нахрапник) та задні лапи хижака (нащіч-
ники). А ось оздоба вуздечки північного коня
№ 3 повністю відмінна від усіх інших (рис. 5:
1). Адже на налобнику та фаларах відтворено
антропо- або міксаморфних персонажів, а тому
в даному випадку не можна повною мірою го-
ворити про вуздечку як маску. Елемент маски,
вірогідно, зберігається у нащічниках, де від-
творено фантастичних істотах, що мають риси
дельфіна. Тоді як на налобнику та фаларах,
найвірогідніше, зображено тих, до кого має
потрапити вельможний небіжчик у фіналі по-
тойбічної мандрівки.
вважається, що саме цей момент — прибут-
тя верхи померлого до богині-господарки Світу
предків — відтворено на золотій пластинці зі
знахідок поблизу с. Мерджани біля м. Анапа
(Артамонов 1966, с. 77, табл. 331), на фрагмен-
тах срібного канфара з м. єкатеринодар / Крас-
нодар (Яценко 1999, с. 283, рис. 1), на розписі
стіни у склепі Анфестерія в м. Керч (рис. 6; Рос-
товцев 1913, табл. LІ: 6; 1914, с. 172—182; Яцен-
ко 1995), на серії боспорських надгробків (Ива-
нова 1951; Іванова 1962), а також на великому
повстяному килимі, який було знайдено разом
із частинами поховального воза у 5-му Пази-
рикському кургані, Гірський Алтай (Руден-
ко 1953, с. 374—375, рис. 26, табл. LXXXVIII;
XCV). У всіх цих сюжетах, хоча вони і різняться
між собою у часі та просторі 1, візуалізувалися
аналогічні уявлення про потойбіччя та прибут-
тя до Світу предків (Іванова 1962, с. 170, наст.;
Яценко 1995, с. 188—191; Король 2005, с. 334,
336—337; вертієнко 2015, с. 98, 135—138, 166;
Галут 2015) 2. Цілком вірогідно, що у цьому ж
колі знаходяться і зображення сцени з богинею,
1. Про можливість співставлення, зокрема, розпису
боспорського склепу елліністичного часу і пази-
рикського килиму пізньоскіфського періоду див.:
(Яценко 1995, с. 188). водночас існує думка і про
суттєві розходження між ними (див. детально:
вертієнко 2015, с. 136, прим. 1128).
2. Існують й інші версії трактування цих сцен (див.
огляд: Раевский 1977, с. 95—100; бессонова 1983,
с. 98—115; Яценко 1995, с. 188).
яка сидить на троні із дзеркалом у лівій руці,
і скіфом, який стоїть перед нею і п’є з ритона
(вертієнко 2015, с. 166). Цю сцену відтворено
на численних золотих пластинках, відомих
за знахідками в причорноморських курганах
чортомлик, Огуз, Куль-Оба, Першому Морд-
винівському, Мелітопольському, верхній Рога-
чик, Тащенак та кургані 4 в уроч. Носаки (див.
зведення: вертієнко 2015, с. 163—164), а також
з деякими сюжетними відмінностями в центрі
золотої пластини (діадемі) з кургану поблизу
с. Сахнівка у Правобережному лісостеповому
Придніпров’ї (вертієнко 2015, с. 107, мал. 54—
55; 87; Vertiienko 2021, p. 260, 264—267, fig. 1).
Проте образ богині, відтворений в означе-
них сюжетах (на килимі, настінному розписі,
пластинках, діадемі) та на кінських налобни-
ках кардинально відрізняється. У першому ви-
падку ми бачимо статечну жінку у скіфському
вбранні (Клочко 1992, с. 97, рис. 2), а в друго-
му — міксаморфного персонажа (рис. 5: 1, 4).
в його основі — жіноча фігура у високому го-
ловному уборі, з якого «виростають» два в’юнкі
пагони, з її тулуба донизу каскадом «виходять»
зміїні істоти з головами рогатих хижаків, яких
богиня тримає за роги, істоти з головами гри-
фонів, рослина з чотирма парами листків та
центральним пагоном (пальмета) і, нарешті,
бородаті змії з довгими тілами. Цю богиню за-
звичай називають змієногою (Мозолевський
1979, с. 38; Трейстер 2005, с. 508; Алексеев 2012,
с. 166; Шауб 2014, с. 651—654; ін.) і співвідно-
сять з прародителькою скіфів — напівжінкою,
напівзмією, яка відома з еллінської версії гене-
алогічної легенди в оповідях Геродота (бессо-
нова 1983, с. 93; Трейстер 2005, с. 508; Алексе-
ев 2012, с. 166; ін.). Її прийнято відрізняти від
подібного персонажа, в якому жіноча фігура
поєднується тільки з рослинними пагонами, а
відтак її називають Rankenfrau або «дівою, яка
проростає» 3. Даним образам, які були, вірогід-
но, запозичені з античної образотворчої тради-
ції, присвячено велике коло літератури (див.,
наприклад: Артамонов 1961, с. 64—70; бессо-
нова 1983, с. 93—98; вахтина 2005, с. 361—373;
Ustinova 2005, р. 64—79; буйских 2006, с. 127—
145; Трейстер 2001, с. 149—154; бидзиля, По-
лин 2012, с. 479; журавлёв, Новикова, Ше-
маханская 2014, с. 102—110; вертієнко 2015,
с. 31—32; бабенко 2017, с. 36—37; Полидович
2019, с. 488—489; ін.). У даному ж випадку
3. вказані два іконографічних типи цього образу
(рослинний і тваринний) поділяють ще на шість
груп, що різняться між собою окремими нюанса-
ми трактування (Стоянов 2013, с. 128). На думку
С. в. Поліна на налобниках з Цимбалової та Тов-
стої Могил зображено саме «діву, що проростає»
(бидзиля, Полин 2012, с. 460). за визначенням
М. ю. Трейстера, зображення на налобниках з
Цимбалки і Товстої Могили є «локальним архаї-
зуючим варіантом так званої Rankenfrau» (Трейс-
тер 2005, с. 508).
1�3ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Полідович, Ю. Б. Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей
важливим є той момент, що образ, відтворений
на кінських налобниках, є втіленням живої
природи в цілому — як тваринного світу, так
і рослинного. богиня має яскраво виражений
хтонічний характер, але водночас своєю пос-
таттю вона втілює світову вісь і, навіть, вира-
жає тричастинну будову світу (бессонова 1983,
с. 93). Отже, це показ персонажа у всій його бо-
жественній величі, силі та значущості. Тоді як
у сценах контакту із людиною (небіжчиком, ду-
шею), богиня й сама постає у людській подобі,
яка, вірогідно, є одним із можливих її втілень.
Разом з тим, не виключений варіант, що різ-
ні візуальні образи втілюють різних міфоло-
гічних персонажів (скажімо, жінка на троні є
своєрідним охоронцем Світу предків, богинею,
яка зустрічає).
Натяком на ще одну сутність цієї богині може
слугувати образ, відтворений на нащічниках
(рис. 5: 1, 4). вони мають традиційну крило-
подібну форму, проте на них зображено фан-
тастичну водну істоту, що має певні риси де-
льфіну (Артамонов 1966, с. 54; Алексеев 2012,
с. 166; бессонова 2015, с. 57—58) 1. зображення
риб, у тому числі й фантастичних, інколи ви-
користовувалися у оздоблені вуздечкових ком-
плектів V—IV ст. до н. е. — як на нащічниках,
так і на налобниках (див. огляд комплексів:
бидзиля, Полин 2012, с. 455, прим. 255, 257;
Полидович, Малюк 2016, с. 209—210). вірогід-
но, використання цього образу було пов’язано
з уявленням про особливості потойбічної ман-
дрівки (Полидович, Малюк 2016, с. 214; порів.
також: вертиенко 2020). в загальному ж кон-
тексті кінських уборів з Північної могили, важ-
ливим є зображення дельфінів на птаходзьобих
нащічниках до вуздечки коня № 2 (рис. 4: 5, 6;
характерно, що їх зображено перевернутими по
відношенню до птаха у верхній частині нащіч-
ника). Таким чином, як і у випадку з образами,
залученими в оздоблені вуздечок коней з Пів-
денної могили, простежується певна наступ-
ність у відтворені тих чи інших образів.
Отже персонаж, зображений на налобнику,
водночас пов’язаний зі стихією води. Додат-
ковим свідченням цього є також присутність
поряд з «дівою, яка проростає» водяної фантас-
тичної істоти як це зображено на золотих при-
красах головних уборів з кургану Куль-Оба та
Пісочинського могильника (бабенко 2017, с. 37,
рис. 4—5). все це дозволяє співвіднести озна-
ченні зображення «змієногої богині», з одного
боку, та «діви, яка проростає», з іншого, з об-
разом скіфської богині Апі, чиє ім’я сходить до
іранського âр- / ар- «вода» або *ар-áâ «водяна»
(Кулланда 2016, с. 48), а також ввести її до кола
персонажів, які співвідносяться з іранською Ар-
дві-Сурою Анахітою (бессонова 1983, с. 36—37;
Шауб 2007, с. 94; Кулланда 2016, с. 48—49; По-
1. Про мотив риба-крило в скіфському мистецтві
див.: (бессонова 2015, с. 54—58).
лидович 2019, с. 488—489). Геродот (Herod. IV,
59) співставив скіфську богиню Апі з грецькою
Геєю, яка уособлює собою землю. вірогідно, це
свідчить про ще один аспект уявлень про цю
богиню, який сходить до загальноіндоєвропей-
ських уявлень про нерозривний зв’язок землі
з водою (бессонова 1983, с. 36). І це додатково
говорить про хтонічний характер богині та її
зв’язок з потойбічним світом.
У вуздечці з Цимбалової Могили (рис. 5: 4)
налобник із богинею поєднується з фаларами,
на яких зображено горгону Медузу (Алексеев
2012, с. 167), образ якої, не виключено, також
міг розглядатися скіфами як одна з можли-
вих іпостасей богині (порів.: Шауб 2014, с. 648,
652—653).
чоловічі персонажі, зображені на фаларах
вуздечки північного коня № 3 з Товстої Мо-
гили (рис. 5: 1—3), також мають певним чи-
ном пов’язуватися з богинею. за аналогіями
з грецькою іконографією, їх визначають як
Геракла і Діоніса. Маркерами слугують їхні
атрибути: лев’ячий «шолом» у одного персона-
жа та вінок з виноградним гроном — у іншого.
Грецькі колоністи Північного Причорномор’я, а
особливо мешканці боспору, вшановували обох
богів як хтонічних, пов’язаних зі світом мерт-
вих та, водночас, як переможців смерті (Пе-
редольская 1958; Папанова 2002, с. 268; заха-
рова 2006, с. 391—392; Кузина 2008; федосеев
2014, с. 444, 446; Шауб 2007, с. 337—338, 345;
2014, с. 643; ін.). Проте навряд чи скіфи в цих
образах сприймали саме грецьких (= чужих)
богів. Найвірогідніше, запозичені зображення
були переосмислені й у них вбачали своїх богів.
Ця ситуація добре відома та описана дослідни-
ками в багатьох інших випадках (див. про це
докладніше: безсонова 1975; Раевский 1980;
Шауб 2014, с. 642) 2.
вуздечкові комплекти, в оздобленні яких ви-
користано зображення антропоморфних пер-
сонажів, окрім Товстої та Цимбалової Могил,
походять також з таких комплексів степового
Причорномор’я як Північна гробниця курга-
ну Огуз (болтрик 1981, с. 234; фиалко 1995,
с. 133—141), курган чмирева Могила (браун
1906, с. 102—104, 106, рис. 44—45), гробниця 2
кургану бабина Могила (Мозолевский, По-
лин 2005, с. 119—120, 122, 133—143, 303—316)
Олександропільський курган (Древности…
1866, с. 19—21, табл. ХІІІ—ХIV) 3, а також з
курган 1/1897 поблизу с. вовківці у Посуллі
(Ханенко, Ханенко 1899: табл. ХХІІІ, № 403;
Полидович 2017). відомий такий вуздечковий
2. М. в. Русяєва, розглядаючи означенні та інші
зображення міфологічних персонажів, вихо-
дить з протилежної точки зору: скіфи були добре
обізнані з еллінськими культами Діоніса та Ге-
ракла та вшановували цих богів (Русяева 2002;
Русяєва 1995; 2007).
3. Про можливі витоки та аналогії цим зображенням
в античному світі див., зокрема: (Трейстер 2005).
1�� ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Образ у скіфів
комплект і за знахідками на Гірському Алтаї у
1 Пазирикському кургані (Руденко 1953, с. 364,
табл. XLIII—XLIV).
визначення ролі та значення антропомор-
фних персонажів, чиї зображення використо-
вувалися у оздобленні вуздечок (і не тільки), у
міфологічних уявленнях скіфів про Світ пред-
ків — справа майбутнього дослідження. Поки
що відзначимо деякі закономірності.
• Усі комплекси, де знайдено такі вуздечки,
датовані в межах другої чверті — другої поло-
вини IV ст. до н. е.
• Усі ці комплекси є усипальницями чо-
ловіків з вищих верств суспільства, здебільшо-
го, володарів різного рівня.
• У переважній більшості вуздечкових ком-
плектів жіночі персонажі присутні поряд з
чоловічими; водночас є комплекти, де пред-
ставлено тільки жіночі персонажі (Цимбалова
Могила), або тільки чоловічі (бабина Могила,
гробниця 2, кінь № 1; 1 Пазирикський курган).
До останніх можна віднести і комплекти, в яких
присутні зображення сцен двобою чоловічого
персонажа з хижою істотою (Огуз, вхідна яма
Північної гробниці; вовківці, курган 1/1897).
• У кількох випадках в одному комплекті
відтворено зображення чоловічих персонажів
різного віку — старшого бородатого і молодшо-
го безбородого (рис. 5: 2, 3, 5, 6; Товста Могила;
Огуз, Північна гробниця; бабина Могила, гроб-
ниця 2, кінь № 1), ще в двох різниця між персо-
нажами проявляється в інших рисах (чмирева
Могила; 1 Пазирикський курган).
• Серед зображень чоловічих персонажів пе-
реважає образ Геракла (Товста Могила, Огуз,
бабина Могила, чмирева Могила).
Отже, в кінських могилах кургану Товста
Могила було поховано коней, які повинні були
допомогти своєму господарю подолати потой-
бічний шлях та потрапити до Світу предків.
Цьому сприяла система оздоблення вуздечок,
кожна з яких надавала тому чи іншому коневі
певних властивостей. вірогідно, передбачало-
ся, що наїзник буде змінювати коней упродовж
подорожі. Під час переміни на нового коня
надягалася відповідна вуздечка, до того кінь
йшов незагнузданим.
Оскільки з шести коней загнузданими були
двоє, по одному у кожній могилі, то, вірогідно,
передбачалося, що у дорогу вирушають також
двоє. Не випадково, обидві вуздечки, надіті на
коней, аналогічні за системою оздоблення, про
що мова йшла раніше. Окрім володаря, це міг
бути його помічних, найвірогідніше, один з «ко-
нюхів», а саме чоловік, похований біля Півден-
ної могили («старший конюх», за визначенням
б. М. Мозолевського: 1979, с. 163). його відзна-
чали статусні прикраси — золота гривна та за-
лізний браслет, а також наявність берестяного
сагайдаку зі стрілами із бронзовими та кістя-
ними вістрями, двох однакових ножів з незвич-
ним широким лезом із шилоподібним виступом
на кінці (Мозолевський 1979, с. 28—30, рис. 13:
а; 14—15) 1. Ці ножі, вірогідно, були призначені
для догляду за шкіряним спорядженням і, мож-
ливо, кіньми. Два інші «конюхи» були підлег-
лими особами: їх поховали без будь якого інвен-
тарю, а одного з них, хлопчика 10—12 років 2,
поклали на лівому боці, що вважається озна-
кою рабського або іншого найнижчого соціаль-
ного стану (Ильинская 1966, с. 170—171; Хаза-
нов 1975, с. 134—135; бунятян 1985, с. 93—94;
ін.). Можна припустити, що за уявленнями,
вони повинні були прислужити володарю та
його помічникові тільки на початковому етапі
потойбічної мандрівки. Не виключено, що саме
для них призначався кінь, покладений на ви-
киді і загнузданий звичайною вуздечкою. Пев-
ною аналогією є поховання «конюха», здійснене
в окремій могилі з підбоєм з братолюбівсього
кургану. Хлопчика 10—12 років було поховано
у підбої у зібганому стані на лівому боці, а на
дні вхідної ями — покладено коня, загнуздано-
го звичайною вуздечкою (Кубышев, бессонова,
Ковалёв 2009, с. 22, 89, рис. 14).
На розписі боспорського склепу Анфестерія
(рис. 6) відтворено сцену прибуття до Світу
предків головного небіжчика та його помічни-
ка, який везе зброю (довгого списа) і веде до-
даткових коней — одного загнузданого і одного
без вуздечки. Ця сцена у всіх своїх голових ри-
сах відповідає міфологічній картині потойбіч-
ного шляху, що реконструюється на основі ма-
теріалів кургану Товста Могила.
Якщо, у Північній могилі знаходився кінь
(№ 3), який за запропонованою інтерпрета-
цією, мав належати володареві на фінальному
етапі шляху, то можливо припустити, що всі
три коня з цієї могили призначалися саме во-
лодарю. біля Північної могили також поховано
двох «конюхів», що мали б йому прислужувати.
У такому разі коні з Південної могили нале-
жали помічникові, «конюху № 3», похованому
поряд 3.
1. Поховання «конюхів» відомі ще у восьми комп-
лексах (див. зведення: Очир-Горяева 2012, с. 54).
Проте тільки у кургані чортомлик у похованнях
обох конюхів знайдено золоті гривни (Алексеев,
Мурзин Ролле 1991, с. 66, 167, 168).
2. Поховання «конюхів»-підлітків знайдено також в
курганах Огуз, братолюбівський і водяна Моги-
ла (Очир-Горяева 2012, с. 54).
3. б. М. Мозолевський вважав, що «старшому «ко-
нюху» належав кінь, що лежав на насипу, а всі
коні з могил були призначені тільки для головно-
го небіжчика (Мозолевський 1979, с. 163). Проте,
якщо враховувати запропоноване ритуально-мі-
фологічне значення оздоблення вуздечок як ма-
сок, що перетворюють коней і надають їм особли-
вих властивостей, помічник на звичайному коні
не міг би супроводжувати свого господаря. Разом
з тим наявність двох робочих ножів говорять про
його особливе екіпірування і готовність до далекої
подорожі.
1�5ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Полідович, Ю. Б. Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей
Такому розкладу на перший погляд супере-
чить матеріал, з якого виготовлено оздоблен-
ня вуздечок: для північних коней — зі срібла,
для південних — із золота. Адже вважається,
що золоте оздоблення вуздечок, на відміну від
срібного, було більш престижним у соціаль-
ному плані (Мозолевський 1979, с. 161—163;
болтрик 2011, с. 108—109; Очир-Горяева 2012,
с. 49; 2017, с. 105; ін.). Символіка коштовних
металів, попри існуючі дослідження, залишає
низку питань (див.: Переводчикова, фирсов
2019, с. 351—352; вертієнко 2021, с. 29—37;
там само див. історіографію). зараз же заува-
жимо, що використання срібла у виготовленні
оздоблення кінської вузди стає характерною
рисою для виробів IV ст. до н. е. Переважно це
пов’язано з розповсюдженням вузди фракійсь-
кого типу (вуздечні комплекти з курганів Огуз,
Козел, чортомлик, Хомина Могила та ін.).
Окрім того, значущі з семантичної точки зору
предмети оздоблення з Олександропільського
кургану та бабиної Могили також були виго-
товлені зі срібла.
звернемо також увагу на те, що зображен-
ня на нащічниках з Південної могили були
нестандартні, хоча і повторювали традиційну
форму «птаходзьобих» виробів (рис. 2). Імовір-
но, це було ситуативне вирішення задачі, здій-
снене майстром, який до цього не мав справи
з виробленням таких нащічників. Не виклю-
чено, що їх виготовленням займалася якась
певна майстерня (можливо, боспорська) або
конкретний майстер, про що говорить значна
стандартизація зображень. А от гравіровані
малюнки на злотих нащічниках з Товстої Мо-
гили — індивідуальні, виконані, найвірогід-
ніше, місцевим майстром, який добре знав мі-
фологічне підґрунтя поховального ритуалу та
розумів образи, які зобразив.
за спостереженнями є. в. Переводчикової
і К. б. фірсова, при похованні коней особливу
роль відігравали сторони світу, зокрема, особ-
ливо важливими, на їхній погляд, були захід-
на і південна сторони (Переводчикова, фирсов
2019, с. 351) 1. зокрема, в курганах чортомлик
і Козел було поховано по 11 коней у трьох ямах,
розташованих з півночі на південь, а самих ко-
ней покладено паралельно один одному (Алек-
сеев, Мурзин, Ролле 1991, с. 64—65; Перевод-
чикова, фирсов 2019, с. 350—351). в Товстій
Могилі розташування коней було іншим: вони
лежали у майже квадратних ямах «по колу
один за одним» 2 (Мозолевський 1979, с. 30—32,
1. На думку б. М. Мозолевського, визначальним
було орієнтування на вхідну яму основної гробни-
ці (Мозолевський 1979, с. 161).
2. На думку С. в. Поліна, кістяки коней лежали у
«настільки вигадливих положення, що важко
розібратися, які частини якому коню належать»
(Мозолевский, Полин 2005, с. 301), хоча б. М. Мо-
золевський визначає положення коней доволі
однозначно. ю. в. болтрик і О. є. фіалко вва-
39—40). При цьому загнузданий північний кінь
№ 2 знаходився під західною стінкою, головою
на північ (рис. 1: 3), а загнузданий південний
кінь № 1, навпаки, — під східною, головою на
південь (рис. 1: 4). Отже, як в матеріалі, з якого
було виготовлено оздоблення, так і в розташу-
ванні у могилах між кіньми була певна опози-
ція.
Північний кінь № 2 відрізнявся від інших
коней з Товстої Могили наявністю нагрудної
прикраси — шкіряного поясу з бронзовими
підвісками (рис. 4: 7). Такі прикраси — також
одна із закономірностей спорядження посмерт-
них коней в скіфських курганах. вони присутні
майже в усіх комплексах IV ст. до н. е., де похо-
вано двоє і більше коней, а в деяких з них (Со-
лоха, чортомлик, Козел, Олександропіль, Огуз)
нагрудники мали двоє або, навіть, четверо ко-
ней (Мозолевский, Полин 2005, с. 306—307).
б. М. Мозолевський припускав, що наявність
коней з такою оздобою була привілеєм знаті і
саме за цією ознакою можна, найперше, виді-
лити «коня власного сідла». зокрема в Товстій
Могилі північний кінь № 2 був саме таким (Мо-
золевський 1979, с. 161—162). Хоча, вірогідно,
справа не в престижності цієї оздоби, а в її риту-
ально-магічному значенні. всі підвіски (а над-
то дзвоники) здіймали під час руху коня чима-
лий гамір, а великі пластини створювали ефект
дзеркал (до складу таких нагрудних прикрас з
бердянського та, можливо, Мелітопольського
курганів входили фрагменти власне дзеркал:
болтрик, фиалко 2007, с. 280—289; фиалко
2011, с. 83, рис. 6—8). все це було потрібно як
універсальний захист від злих духів, що вико-
ристовується, напевно, всіма народами світу.
зокрема, вважається, що скіфи з цією метою за-
стосовували шумливі навершя, якими споряд-
жали поховальні вози (зокрема: Hasanov 2016,
р. 198—202). Що ж до потойбіччя, то, вірогідно,
нечисть найбільше проявляла свою активність
на початковому етапі шляху, з моменту «виїз-
ду» за охоронні межі, які створювали викид,
кромлех і рів, і, вірогідно, її цікавив саме по-
мерлий володар, а не його помічник.
короткий висновок. Отже, на основі аналі-
зу оздоблення вуздечок коней, похованих у
кургані Товста Могила, можна реконструювати
певні уявлення скіфів про потойбіччя, шлях до
Світу предків та його фінальний етап — при-
буття до богині, яка зустрічала душі померлих.
На цьому шляху володаря супроводжував по-
мічник, у цьому випадку, з числа «конюхів».
Накреслені загальні риси означених уяв-
лень потребують корегування та перевірки на
максимально широкому колі матеріалів, що є
задачею вже подальших досліджень.
жають, що в Товстій Могилі, так само як в Огузі,
чмиревій Могилі, Мелітопольському кургані та
Солосі, коней поховали живцем (болтрик, фіалко
2005, с. 242).
1�6 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Образ у скіфів
літерАтУрА
Алексеев, А. ю. 1986. Нашивные бляшки из чер-
томлыцкого кургана. в: Грач, Н. Л. (ред.). Антич-
ная торевтика. Ленинград: Государственный Эр-
митаж, с. 64-74, 156-163.
Алексеев, А. ю. 1991. Хронология и хронография
Причерноморской Скифии V в. до н. э. Археологи-
ческий сборник Государственного Эрмитажа, 31,
с. 43-56.
Алексеев, А. ю. 2012. Золото скифских царей в
собрании Эрмитажа. Санкт-Петербург: Государс-
твенный Эрмитаж.
Алексеев, А. ю. 2018. Александропольский кур-
ган в Эрмитаже. в: Полин, С. в., Алексеев, А. ю.
скифский царский Александропольский курган
IV в. до н. э. в Нижнем Поднепровье. Киев; берлин:
О. філюк, с. 466-590.
Алексеев, А. ю., Мурзин, в. ю., Ролле, Р. 1991.
Чертомлык. скифский царский курган IV в. до н. э.
Киев: Наукова думка.
Артамонов, М. И. 1961. Антропоморфные божест-
ва в религии скифов. Археологический сборник Госу-
дарственного Эрмитажа, 2, с. 57-87.
Артамонов, М. И. 1966. сокровища скифских кур-
ганов в собрании Государственного Эрмитажа.
Прага: Артия; Ленинград: Советский художник.
бабенко, Л. И. 2015. Об атрибуции скифских уз-
дечных блях в виде лапы животного или кисти руки.
Древности, 13, с. 124-137.
бабенко, Л. И. 2017. Два монетных сюжета на из-
делиях греко-скифской торевтики. Археологія і дав-
ня історія України, 2, с. 30-39.
бабенко, Л. І. 2019. Навершя із чмиревої Могили
(знахідка 1898 року). Археологія і давня історія Ук-
раїни, 4 (33), с. 295-312.
безсонова, С. С. 1975. зображення Афіни за ма-
теріалами Північного Причорномор’я. Археологія,
17, с. 23-38.
бессонова, С. С. 1983. Религиозные представле-
ния скифов. Киев: Наукова думка.
бессонова, С. С. 2015. Скифский дельфин. в: Стро-
кова, Л. в., Клочко, Л. С. (ред.). Музейні читання.
Матеріали наукової конференції «Ювелірне мистец-
тво — погляд крізь віки». Київ: МІКУ, с. 53-63.
бидзиля, в. И., болтрик, ю. в., Мозолевский, б. Н.,
Савовский, И. П. 1977. Курганный Могильник в уроч.
Носаки. в: бидзиля, в. И. (ред.). Курганные могильни-
ки Рясные Могилы и Носаки (предварительная пуб-
ликация). Киев: Наукова думка, с. 61-158.
бидзиля, в. И., Полин, С. в. 2012. скифский цар-
ский курган Гайманова Могила. Киев: Скиф.
білан, ю. О., Іваненко, А. О. 2017. Досвід рестав-
рації та реконструкції одного з вуздечкових наборів
з кургану Товста Могила. в: Клочко, Л. С., Полідо-
вич, ю. б. (ред.). Музейні читання. Матеріали на-
укової конференції «Ювелірне мистецтво — погляд
крізь віки». Київ: фенікс, с. 48-64.
болтрик, ю. в. 1981. Исследование кургана Огуз.
Археологические открытия 1980 года, с. 233-234.
болтрик, ю. в. 2011. Элитные курганы как марке-
ры территориальной структуры Cкифии. Recherches
Archéologiques. Nouvelle Serie, 3, с. 101-112.
болтрик, ю. в., фиалко, Е. Е. 2007. Использова-
ние зеркал в убранстве скифских коней. Матеріа-
ли та дослідження з археології східної України, 7,
с. 280-289.
болтрик, ю., фіалко, О. 2005. Кінь як складова
поховальної церемонії скіфів. старожитності сте-
пового Причорномор’я і Криму, ХІІ, с. 236-254.
браун, ф. А. 1906. Отчёт о раскопках в Тавричес-
кой губернии в 1898 г. Известия императорской
археологической комиссии, 19, с. 81-116.
буйских, А. в. 2006. Sofa-капители из Херсонеса:
к проблеме стилистических заимствований. Боспор-
ские исследования, ХI, с. 127-145.
бунятян, Е. П. 1985. Методика социальных реконс-
трукций в археологии: на материале скифских мо-
гильников IV—III вв. до н. э. Киев: Наукова думка.
вахтина, М. ю. 2005. Греческое искусство и ис-
кусство Европейской Скифии в VII—IV вв. до н. э. в:
Марченко, К. К. (ред.). Греки и варвары северного
Причерноморья в скифскую эпоху. Санкт-Петербург:
Алетейя, с. 297-399.
вертиенко, А. в. 2020. К значению имен и функ-
ций мифических рыб в «Авесте». Вопросы ономасти-
ки, 17, 2, с. 166-185.
вертієнко, Г. в. 2015. Іконографія скіфської есха-
тології. Київ: Інститут сходознавства ім. А. ю. Крим-
ського.
вертієнко, Г. в. 2021. Коштовні метали у світо-
глядній системі давніх іраномовних народів за текс-
тами Авести. Археологія, 1, с. 29-37.
Галут, О. в. 2015. всадник, предстоящий богине в
боспорском искусстве: происхождение и символика об-
раза. Культура и время перемен, 1 (8). URL: timekguki.
esrae.ru/24-97 (дата звернення: 19.04.2021).
Древности… 1866. Древности Геродотовой ски-
фии. сборник описаний археологических раскопок и
находок в Черноморских степях. 1. Санкт-Петербург.
євдокимов, Г. Л., Данилко, Н. М., Могилов, О. Д.
2012. Скіфський курган 10 біля с. Мала Лепетиха у
Нижньому Подніпров’ї. Археологія, 2, с. 76-95.
журавлёв, Д. в., Новикова, Е. ю., Шемаханская,
М. С. 2014. Ювелирные изделия из кургана Куль-Оба
в собрании Исторического музея. Москва: ГИМ.
замятин, С. Н. 1946. Скифский могильник «час-
тые курганы» под воронежом. советская археоло-
гия, VIII, с. 45-68.
захарова, Е. А. 2006. Об особенностях культа Герак-
ла в Северном Причерноморье. Мнемон, V, с. 389-396.
Иванова, А. П. 1951. Керченская стела с изобра-
жением всадника и сидящей женщины. Краткие
сообщения ИИМК, ХХХIХ, с. 30-33.
Ильинская, в. А. 1966. Скифские курганы около
г. борисполя. советская археология, 3, с. 152-171.
Ильинская, в. А. 1968. скифы Днепровского лесо-
степного Левобережья. Киев: Наукова думка.
Іванова, Г. П. 1962. Образ вершника в боспорсько-
му надгробковому рель’єфі. Археологічні пам’ятки
УРсР, ХІ, с. 169-180.
Канторович, А. Р. 1997. К вопросу о скифо-гре-
ческом синтезе в рамках звериного стиля Степной
Скифии. Материалы и исследования по археологии
России, 1: Памятники предскифского и скифско-
го времени на юге восточной Европы. Москва: ИА
РАН, с. 97-113.
Канторович, А. Р. 2012. Изображения обособленных
конечностей хищников в искусстве скифского зверино-
го стиля восточной Европы: типология, хронология,
анализ истоков и эволюции. Stratum plus, 3, с. 3-54.
Канторович, А. Р. 2015. скифский звериный
стиль Восточной Европы: классификация, типо-
логия, хронология, эволюция. Диссертация д. и. н.
Москва: МГУ.
Каталог… 1893. Каталог коллекции древностей
А. Н. Поль, в Екатеринославе. Составила К. Мель-
ник. 1. Киев: С. в. Кульженко.
Клочко, Л. С. 1992. Плечовий одяг скіф’янок. Ар-
хеологія, 3, с. 95-106.
1�7ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Полідович, Ю. Б. Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей
Копейкина, Л. в. 1980. золотые бляшки из кур-
гана Куль-Оба. в: Грач, Н. Л. (ред.). Античная то-
ревтика. Ленинград: Государственный Эрмитаж,
с. 28-63, 148-155.
Король, Д. А. 2005. Мотив «всадника» и «встречаю-
щей богини» на погребальных камнях Скандинавии
и Северного Причерноморья. структурно-семи-
отические исследования в археологии, 2, с. 331-344.
Кузина, Н. в. 2008. Элевсинские сакральные тра-
диции и культ Диониса в античных государствах Се-
верного Причерноморья. Вестник Нижегородского
университета им. Н. И. Лобачевского, 6, с. 178-182.
Кулланда, С. в. 2016. скифы: язык и этногенез. Мос-
ква: Русский фонд содействия образованию и науке.
Лєсков, О. 1974. скарби курганiв херсонщини.
Київ: Мистецтво.
Манцевич, А. П. 1987. Курган солоха. Ленинград:
Искусство.
Махортых, С. в., Ролле, Р. 2017. Об одной группе
конских налобников из Перещепинского курганного
могильника близ бельска. Археологічні досліджен-
ня Більського городища 2016, с. 309-324.
Могилов, О. Д. 2008. спорядження коня скіфської
доби у Лісостепу східної Європи. Київ; Кам’янець-
Подільський: ІА НАН України.
Мозолевский, б. Н. 1973. Скифские погребения
у с. Нагорное близ г. Орджоникидзе на Днепропет-
ровщине. в: Тереножкин, А. И. (ред.). скифские
древности. Киев: Наукова думка, с. 187-234.
Мозолевский, б. Н. 1980. Скифские курганы в ок-
рестностях г. Орджоникидзе на Днепропетровщине
(раскопки 1972—1975 гг.). в: черненко, Е. в. (ред.).
скифия и Кавказ. Киев: Наукова думка, с. 70-155.
Мозолевський, б. Н., Полин, С. в. 2005. Курганы
скифского Герроса IV в. до н. э. (Бабина, Водяна и
соболева Могилы). Киев: Стилос.
Мозолевський, б. М. 1979. Товста Могила. Київ:
Наукова думка.
ОАК за 1902 г. 1904. Отчёт Императорской ар-
хеологической комиссии за 1902 год. Санкт-Петер-
бург: Императорская Академия наук.
ОАК за 1911 г. 1914. Отчёт Императорской ар-
хеологической комиссии за 1911 год. Санкт-Петер-
бург: Императорская Академия наук.
Очир-Горяева, М. А. 2012. Древние всадники сте-
пей Евразии. Москва: Таус.
Очир-Горяева, М. А. 2017. Сопровождающие погре-
бения коней в скифских курганах Северного Причер-
номорья. Bulletin of the Kalmyk Institute for Humanities
of the Russian Academy of Sciences, 31, 3, с. 100-109.
Папанова, в. А. 2002. Особливості поминально-по-
ховального обряду некрополя Ольвії. Наукові праці
історичного факультету Запорізького державного
університету, XV, с. 267-272.
Переводчикова, Е. в., фирсов К. б. 2005. К ре-
конструкции убора коней из кургана Козёл. в: Гу-
ляев, в. И. (ред.). Древности Евразии: от ранней
бронзы до раннего средневековья. Памяти Валерия
сергеевича Ольховского. Москва: ИА РАН, с. 394-
406.
Переводчикова, Е. в., фирсов, К. б. 2019. О рас-
положении коней в кургане Козёл. Археологія і дав-
ня історія України, 2, с. 349-354.
Передольская, А. А. 1958. К вопросу о хтоничес-
ком культе Геракла на боспоре. Труды Государс-
твенного Эрмитажа, ІІ, с. 55-61.
Полидович, ю. б. 2013. Конь и конская узда в
системе погребальной обрядности народов юга вос-
точной Европы предскифского и скифского времени.
в: Колганова, Г. ю. (ред.). Текст. Контекст. Под-
текст. сборник статей в честь М. Н. Погребовой.
Москва: Институт востоковедения РАН, с. 157-227.
Полидович, ю. б. 2015. Образы фантастических
животных в искусстве народов скифского мира. До-
нецький археологічний збірник, 19, с. 85-142.
Полидович, ю. б. 2017. Изображение противосто-
яния героя с чудовищем на налобнике из волков-
цев и некоторые особенности декора конской узды
скифского времени. Записки отдела нумизматики
и торевтики Одесского археологического музея, ІІІ,
с. 179-183.
Полидович, ю. б. 2019. Гребень из Гаймановой
Могилы и скифский миф о змееборчестве. Археоло-
гія і давня історія України, 2 (31), с. 483-492.
Полидович, ю. б., Малюк, Н. И. 2016. Образ
рыбы в искусстве скифо-сарматского времени. в:
Яблонский, Л. Т., Краева, Л. А. (ред.). Константин
Федорович смирнов и современные проблемы сар-
матской археологии. Оренбург: ОГПУ, с. 209-215.
Раевский, Д. С. 1977. Очерки идеологии скифо-
сакских племен. Опыт реконструкции скифской
мифологии. Москва: Наука.
Раевский, Д. С. 1980. Эллинские боги в Скифии?
(К семантической характеристике греко-скифского
искусства). Вестник древней истории, 1, с. 49-71.
Ростовцев, М. И. 1913. Античная декоративная
живопись на Юге России. Атлас. Санкт-Петербург:
Императорская археологическая комиссия.
Ростовцев, М. И. 1914. Античная декоративная
живопись на Юге России. Текст. Санкт-Петербург:
Императорская археологическая комиссия.
Руденко, С. И. 1953. Культура населения Горного
Алтая в скифское время. Москва; Ленинград: АН
СССР.
Русяєва, М. в. 1995. Діонісійські сюжети на
пам’ятках торевтики із скіфських курганів. Археоло-
гія, 1, с. 22-34.
Русяева, М. в. 2002. Образ Геракла на произведе-
ниях торевтики IV в. до н. э. из Северного Причерно-
морья. Античный мир и археология, 11, с. 178-182.
Русяєва, М. 2007. Іконографія образу Геракла за
пам’ятками торевтики зі скіфських курганів IV ст.
до н. е. художня культура. Актуальні проблеми, 4,
с. 296-306.
Силантьева, Л. ф. 1959. Некрополь Нимфея. Ма-
териалы и исследования по археологии сссР, 69:
Некрополи боспорских городов, с. 5-107.
Стоянов, Р. в. 2013. Rankenfrau с маской Силена:
к вопросу о контексте находок. в: Павленко, Т. А.,
Схатум, Р. б., Улитин в. в. (ред.). III «Анфимовские
чтения» по археологии Западного Кавказа. Красно-
дар: вика-Принт, с. 128-132.
Тереножкин, A. И., Ильинская, в. А., черненко,
Е. в., Мозолевский, б. Н. 1973. Скифские курганы
Никопольщины. в: Тереножкин, А. И. (ред.). скифс-
кие древности. Киев: Наукова думка, с. 113-186.
Тереножкин, А. И., Мозолевский, б. Н. 1988. Ме-
литопольский курган. Киев: Наукова думка.
Трейстер, М. ю. 2001. Серебряный рельеф с обра-
зом «Rankenfrau» из Крыма. херсонесский сборник,
11, с. 149-154.
Трейстер, М. ю. 2005. Об изделиях торевтики из
скифского кургана бабина Могила. в: Мозолевсь-
кий, б. Н., Полин, С. в. 2005. Курганы скифского
Герроса IV в. до н. э. (Бабина, Водяна и соболева
Могилы). Киев: Стилос, с. 502-512.
Трейстер, М. ю. 2010. Ремонт, «усовершенствова-
ние» инокультурных вещей в скифской и сарматской
среде и использование инокультурного орнамента в
декоре собственных произведений скифов и сарма-
1�8 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Образ у скіфів
тов (на примере памятников художественного ме-
талла). Археологические вести, 16, с. 72-94.
фармаковский, б. в. 1911. золотые обивки налу-
чий (горитов) из чертомлыцкого кургана и из кур-
гана в м. Ильинцах. в: сборник археологических
статей, поднесённый графу А. А. Бобринскому в
день 25-летия председательства его в Император-
ской археологической комиссии. Санкт-Петербург:
в. ф. Киршбаум, с. 45-118.
федосеев, Н. ф. 2014. Склеп «Геркулеса» на не-
крополе Кыз-Аул и вопросы датировки уступчатых
склепов. Древности Боспора, 18, с. 431-451.
фиалко, Е. Е. 1995. фракийская узда из кургана
Огуз. Российская археология, 1, с. 133-147.
фиалко, Е. Е. 2003a. золотые бляшки из кургана
Огуз. Российская археология, 1, с. 124-133.
фиалко, Е. Е. 2003b. Кони в погребальном риту-
але скифской аристократии. в: Пиотровский, ю. ю.
(ред.). степи Евразии в древности и средневековье.
Материалы Международной конференции, посвя-
щённой 100-летию со дня рождения М. П. Грязнова.
ІІ. Санкт-Петербург, с. 169-170.
фиалко, Е. Е. 2011. зеркала в обрядах скифов.
Боспорские исследования, ХХV, с. 79-94.
Хазанов, А. М. 1975. социальная история ски-
фов. Основные проблемы развития древних кочев-
ников евразийских степей. Москва: Наука.
Ханенко, б. И., Ханенко, в. Н. 1899. Древности
Поднепровья. II. Киев: С. в. Кульженко.
Ханенко, б. И., Ханенко, в. Н. 1907. Древности
Приднепровья и побережья Чёрного моря. VI. Киев:
С. в. Кульженко.
чередниченко, М. М., Мурзін, в. ю. 1996. Основ-
ні результати дослідження бердянського кургану.
Археологія, 1, с. 69-78.
Шауб, И. ю. 2007. Миф, культ, ритуал в север-
ном Причерноморье (VII—IV вв. до н. э.). Санкт-Пе-
тербург: СПбГУ.
Шауб, И. ю. 2014, боспорские курганы и загроб-
ные представления боспорян. Боспорские исследова-
ния, ХХХ, с. 639-694.
Яценко, С. А. 1995. О Сармато-аланском сюжете
розписи в пантикапейском «склепе Анфестерия».
Вестник древней истории, 3, с. 188-194.
Яценко, С. А. 1999. О некоторых антропоморфных
сюжетах номадов Европы V—IV вв. до н. э. в: Толочко,
П. П. (ред.). Проблемы скифо-сарматской археологии (к
100-летию Б. Н. Гракова). запорожье: зГУ, с. 282-285.
Boltrik, J., Fialko, E. 1996. Der Oguz-Kurgan:
Grabanlage eines Skythenkönigs der Zeit nach Ateas.
Hamburger Beiträge zur Archäologie, 18, S. 107-129.
Boltrik, Ju. V., Fialko, E. E. 2007. Der Furstenkur-
gan von Oguz. Im Zeichen des Goldenen Greifen. In:
Menghin, W. (ed.). Im zeichen des Goldenen Greifen:
Königsgräber der Skythen. München; Berlin; London;
New York: Prestel, S. 268-275.
Hasanov, Z. 2016. A method for determining the prac-
tice of shamanism in archeological cultures. Anthropol-
ogy and Archeology of Eurasia, 55, 3—4, p. 188—231.
Ustinova, Yu. 2005. Snake-Limbed and Tendril-
Limbed Goddesses in the Art and Mythology of the
Mediterranean and the Black Sea. In: Braund, D. (ed.).
Scythians and Greeks. Cultural Interactions in Scythia,
Athens and the Early Roman Empire. Exeter: Exeter
University, p. 64-79, 194-200.
Vertiienko, H. 2021. The Sakhnivka Plate: Scythian
Iconography in the Imaging of Eschatological Concepts. In:
Sánchez, L. V.-F. (ed.). Eternal Sadness: Representations
of Death in Visual Culture from Antiquity to the Present
Time. Eikуn Imago, 10 (Monographic Issue), p. 259-270.
REfERENcES
Alekseev, A. Iu. 1986. Nashivnye bliashki iz Chertomlyt-
skogo kurgana. In: Grach, N. L. (ed.). Antichnaia torevtika.
Leningrad: Gosudarstvennyi Ermitazh, s. 64-74, 156-163.
Alekseev, A. Iu. 1991. Khronologiia i khronografiia Pricher-
nomorskoi Skifii V v. do n. e. Arkheologicheskii sbornik Go-
sudarstvennogo Ermitazha, 31, s. 43-56.
Alekseev, A. Iu. 2012. Zoloto skifskikh tsarei v sobranii Er-
mitazha. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Ermitazh.
Alekseev, A. Iu. 2018. Aleksandropolskii kurgan v Ermi-
tazhe. In: Polin, S. V., Alekseev, A. Iu. Skifskii tsarskii Alek-
sandropolskii kurgan IV v. do n. e. v Nizhnem Podneprove.
Kiev; Berlin: O. Filiuk, s. 466-590.
Alekseev, A. Iu., Murzin, V. Iu., Rolle, R. 1991. Chertomlyk.
Skifskii tsarskii kurgan IV v. do n. e. Kiev: Naukova dumka.
Artamonov, M. I. 1961. Antropomorfnye bozhestva v religii
skifov. Arkheologicheskii sbornik Gosudarstvennogo Ermi-
tazha, 2, s. 57-87.
Artamonov, M. I. 1966. Sokrovishcha skifskikh kurganov v
sobranii Gosudarstvennogo Ermitazha. Praga: Artiia; Lenin-
grad: Sovetskii khudozhnik.
Babenko, L. I. 2015. Ob atributsii skifskikh uzdechnykh
bliakh v vide lapy zhivotnogo ili kisti ruki. Drevnosti, 13,
s. 124-137.
Babenko, L. I. 2017. Dva monetnykh siuzheta na izdeli-
iakh greko-skifskoi torevtiki. Arkheolohiia i davnia istoriia
Ukrainy, 2, s. 30-39.
Babenko, L. I. 2019. Navershia iz Chmyrevoi Mohyly (zna-
khidka 1898 roku). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4
(33), s. 295-312.
Bezsonova, S. S. 1975. Zobrazhennia Afiny za materialamy
Pivnichnoho Prychornomor’ia. Arkheolohiia, 17, s. 23-38.
Bessonova, S. S. 1983. Religioznye predstavleniia skifov.
Kiev: Naukova dumka.
Bessonova, S. S. 2015. Skifskii delfin. In: Strokova, L. V.,
Klochko, L. S. (ed.). Muzeini chytannia. Materialy naukovoi
konferentsii «Iuvelirne mystetstvo — pohliad kriz viky». Kyiv:
MIKU, s. 53-63.
Bidzilia, V. I., Boltrik, Iu. V., Mozolevskii, B. N., Savovskii,
I. P. 1977. Kurgannyi Mogilnik v uroch. Nosaki. In: Bidzilia,
V. I. (ed.). Kurgannye mogilniki Riasnye Mogily i Nosaki
(predvaritelnaia publikatsiia). Kiev: Naukova dumka, s. 61-
158.
Bidzilia, V. I., Polin, S. V. 2012. Skifskii tsarskii kurgan
Gaimanova Mogila. Kiev: Skif.
Bilan, Yu. O., Ivanenko, A. O. 2017. Dosvid restavratsii
ta rekonstruktsii odnoho z vuzdechkovykh naboriv z kurhanu
Tovsta Mohyla. In: Klochko, L. S., Polidovych, Yu. B. (ed.).
Muzeini chytannia. Materialy naukovoi konferentsii «Iuve-
lirne mystetstvo — pohliad kriz viky». Kyiv: Feniks, s. 48-64.
Boltrik, Iu. V. 1981. Issledovanie kurgana Oguz. Arkheo-
logicheskie otkrytiia 1980 goda, s. 233-234.
Boltrik, Iu. V. 2011. Elitnye kurgany kak markery territo-
rialnoi struktury Ckifii. Recherches Archéologiques. Nouvelle
Serie, 3, s. 101-112.
Boltrik, Iu. V., Fialko, E. E. 2007. Ispolzovanie zerkal
v ubranstve skifskikh konei. Materialy ta doslidzhennia z
arkheolohii Skhidnoi Ukrainy, 7, s. 280-289.
Boltryk, Yu., Fialko, O. 2005. Kin yak skladova pokhovalnoi
tseremonii skifiv. Starozhytnosti stepovoho Prychornomor’ia i
Krymu, XII, s. 236-254.
Braun, F. A. 1906. Otchet o raskopkakh v Tavricheskoi
gubernii v 1898 g. Izvestiia imperatorskoi arkheologicheskoi
komissii, 19, s. 81-116.
Buiskikh, A. V. 2006. Sofa-kapiteli iz Khersonesa: k prob-
leme stilisticheskikh zaimstvovanii. Bosporskie issledovaniia,
XI, s. 127-145.
Buniatian, E. P. 1985. Metodika sotsialnykh rekonstruktsii
v arkheologii: na materiale skifskikh mogilnikov IV—III vv.
do n. e. Kiev: Naukova dumka.
Vakhtina, M. Iu. 2005. Grecheskoe iskusstvo i iskusstvo
Evropeiskoi Skifii v VII—IV vv. do n. e. In: Marchenko, K. K.
(ed.). Greki i varvary Severnogo Prichernomoria v skifskuiu
epokhu. Sankt-Peterburg: Aleteiia, s. 297-399.
Vertienko, A. V. 2020. K znacheniiu imen i funktsii
mificheskikh ryb v «Aveste». Voprosy onomastiki, 17, 2, s. 166-
185.
1�9ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Полідович, Ю. Б. Оздоблення кінських вуздечок з кургану Товста Могила: пошук закономірностей
Vertiienko, H. V. 2015. Ikonohrafiia skifskoi eskha-
tolohii. Kyiv: Instytut skhodoznavstva im. A. Yu. Kryms-
koho.
Vertiienko, H. V. 2021. Koshtovni metaly u svitohliadnii
systemi davnikh iranomovnykh narodiv za tekstamy Avesty.
Arkheolohiia, 1, s. 29-37.
Galut, O. V. 2015. Vsadnik, predstoiashchii bogine v
bosporskom iskusstve: proiskhozhdenie i simvolika obraza.
Kultura i vremia peremen, 1 (8). URL: timekguki.esrae.ru/24-
97 (data zvernennia: 19.04.2021).
Drevnosti… 1866. Drevnosti Gerodotovoi Skifii. Sbornik
opisanii arkheologicheskikh raskopok i nakhodok v Cher-
nomorskikh stepiakh. 1. Sankt-Peterburg.
Yevdokymov, H. L., Danylko, N. M., Mohylov, O. D. 2012.
Skifskyi kurhan 10 bilia s. Mala Lepetykha u Nyzhnomu
Podniprov’i. Arkheolohiia, 2, s. 76-95.
Zhuravlev, D. V., Novikova, E. Iu., Shemakhanskaia, M.
S. 2014. Iuvelirnye izdeliia iz kurgana Kul-Oba v sobranii Is-
toricheskogo muzeia. Moskva: GIM.
Zamiatin, S. N. 1946. Skifskii mogilnik «Chastye kurgany»
pod Voronezhom. Sovetskaia arkheologiia, VIII, s. 45-68.
Zakharova, E. A. 2006. Ob osobennostiakh kulta Gerakla v
Severnom Prichernomore. Mnemon, V, s. 389-396.
Ivanova, A. P. 1951. Kerchenskaia stela s izobrazheniem
vsadnika i sidiashchei zhenshchiny. Kratkie soobshcheniia
IIMK, XXXIX, s. 30-33.
Ilinskaia, V. A. 1966. Skifskie kurgany okolo g. Borispolia.
Sovetskaia arkheologiia, 3, s. 152-171.
Ilinskaia, V. A. 1968. Skify Dneprovskogo lesostepnogo
Levoberezhia. Kiev: Naukova dumka.
Ivanova, H. P. 1962. Obraz vershnyka v bosporskomu
nadhrobkovomu rel’iefi. Arkheolohichni pam’iatky URSR, XI,
s. 169-180.
Kantorovich, A. R. 1997. K voprosu o skifo-grecheskom
sinteze v ramkakh zverinogo stilia Stepnoi Skifii. Materialy
i issledovaniia po arkheologii Rossii, 1: Pamiatniki predskif-
skogo i skifskogo vremeni na iuge Vostochnoi Evropy. Mosk-
va: IA RAN, s. 97-113.
Kantorovich, A. R. 2012. Izobrazheniia obosoblennykh
konechnostei khishchnikov v iskusstve skifskogo zverinogo
stilia Vostochnoi Evropy: tipologiia, khronologiia, analiz is-
tokov i evoliutsii. Stratum plus, 3, s. 3-54.
Kantorovich, A. R. 2015. Skifskii zverinyi stil Vostochnoi
Evropy: klassifikatsiia, tipologiia, khronologiia, evoliutsiia.
Dissertatsiia d. i. n. Moskva: MGU.
Katalog… 1893. Katalog kollektsii drevnostei A. N.
Pol, v Ekaterinoslave. Sostavila K. Melnik. 1. Kiev: S. V.
Kulzhenko.
Klochko, L. S. 1992. Plechovyi odiah skif’ianok. Arkheolo-
hiia, 3, s. 95-106.
Kopeikina, L. V. 1980. Zolotye bliashki iz kurgana Kul-
Oba. In: Grach, N. L. (ed.). Antichnaia torevtika. Leningrad:
Gosudarstvennyi Ermitazh, s. 28-63, 148-155.
Korol, D. A. 2005. Motiv «vsadnika» i «vstrechaiushchei
bogini» na pogrebalnykh kamniakh Skandinavii i Severnogo
Prichernomoria. Strukturno-semioticheskie issledovaniia v
arkheologii, 2, s. 331-344.
Kuzina, N. V. 2008. Elevsinskie sakralnye traditsii i kult
Dionisa v antichnykh gosudarstvakh Severnogo Pricherno-
moria. Vestnik Nizhegorodskogo universiteta im. N. I. Lo-
bachevskogo, 6, s. 178-182.
Kullanda, S. V. 2016. Skify: iazyk i etnogenez. Moskva:
Russkii fond sodeistviia obrazovaniiu i nauke.
Lieskov, O. 1974. Skarby kurhaniv Khersonshchyny. Kyiv:
Mystetstvo.
Mantsevich, A. P. 1987. Kurgan Solokha. Leningrad:
Iskusstvo.
Makhortykh, S. V., Rolle, R. 2017. Ob odnoi gruppe kon-
skikh nalobnikov iz Pereshchepinskogo kurgannogo mogilni-
ka bliz Belska. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horo-
dyshcha 2016, s. 309-324.
Mohylov, O. D. 2008. Sporiadzhennia konia skifskoi doby
u Lisostepu Skhidnoi Yevropy. Kyiv; Kam’ianets-Podilskyi: IA
NAN Ukrainy.
Mozolevskii, B. N. 1973. Skifskie pogrebeniia u s. Nagornoe
bliz g. Ordzhonikidze na Dnepropetrovshchine. In: Ter-
enozhkin, A. I. (ed.). Skifskie drevnosti. Kiev: Naukova dum-
ka, s. 187-234.
Mozolevskii, B. N. 1980. Skifskie kurgany v okrestnos-
tiakh g. Ordzhonikidze na Dnepropetrovshchine (raskopki
1972—1975 gg.). In: Chernenko, E. V. (ed.). Skifiia i Kavkaz.
Kiev: Naukova dumka, s. 70-155.
Mozolevskii, B. N., Polin, S. V. 2005. Kurgany skifskogo
Gerrosa IV v. do n. e. (Babina, Vodiana i Soboleva Mogily).
Kiev: Stilos.
Mozolevskyi, B. M. 1979. Tovsta Mohyla. Kyiv: Naukova
dumka.
OAK za 1902 g. 1904. Otchet Imperatorskoi arkheolog-
icheskoi komissii za 1902 god. Sankt-Peterburg: Imperator-
skaia Akademiia nauk.
OAK za 1911 g. 1914. Otchet Imperatorskoi arkheolog-
icheskoi komissii za 1911 god. Sankt-Peterburg: Imperator-
skaia Akademiia nauk.
Ochir-Goriaeva, M. A. 2012. Drevnie vsadniki stepei
Evrazii. Moskva: Taus.
Ochir-Goriaeva, M. A. 2017. Soprovozhdaiushchie pogrebe-
niia konei v skifskikh kurganakh Severnogo Prichernomoria.
Bulletin of the Kalmyk Institute for Humanities of the Russian
Academy of Sciences, 31, 3, s. 100-109.
Papanova, V. A. 2002. Osoblyvosti pomynalno-pokhoval-
noho obriadu nekropolia Olvii. Naukovi pratsi istorychnoho
fakultetu Zaporizkoho derzhavnoho universytetu, XV, s. 267-
272.
Perevodchikova, E. V., Firsov K. B. 2005. K rekonstruktsii
ubora konei iz kurgana Kozel. In: Guliaev, V. I. (ed.). Drevnos-
ti Evrazii: ot rannei bronzy do rannego srednevekovia. Pamiati
Valeriia Sergeevicha Olkhovskogo. Moskva: IA RAN, s. 394-
406.
Perevodchikova, E. V., Firsov, K. B. 2019. O raspolozhenii
konei v kurgane Kozel. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy,
2, s. 349-354.
Peredolskaia, A. A. 1958. K voprosu o khtonicheskom kulte
Gerakla na Bospore. Trudy Gosudarstvennogo Ermitazha, II,
s. 55-61.
Polidovich, Iu. B. 2013. Kon i konskaia uzda v sisteme
pogrebalnoi obriadnosti narodov iuga Vostochnoi Evropy
predskifskogo i skifskogo vremeni. In: Kolganova, G. Iu.
(ed.). Tekst. Kontekst. Podtekst. Sbornik statei v chest M. N.
Pogrebovoi. Moskva: Institut vostokovedeniia RAN, s. 157-
227.
Polidovich, Iu. B. 2015. Obrazy fantasticheskikh zhivot-
nykh v iskusstve narodov skifskogo mira. Donetskyi arkheolo-
hichnyi zbirnyk, 19, s. 85-142.
Polidovich, Iu. B. 2017. Izobrazhenie protivostoianiia
geroia s chudovishchem na nalobnike iz Volkovtsev i neko-
torye osobennosti dekora konskoi uzdy skifskogo vremeni.
Zapiski otdela numizmatiki i torevtiki Odesskogo arkheolog-
icheskogo muzeia, III, s. 179-183.
Polidovich, Iu. B. 2019. Greben iz Gaimanovoi Mogily i
skifskii mif o zmeeborchestve. Arkheolohiia i davnia istoriia
Ukrainy, 2 (31), s. 483-492.
Polidovich, Iu. B., Maliuk, N. I. 2016. Obraz ryby v iskusstve
skifo-sarmatskogo vremeni. In: Iablonskii, L. T., Kraeva, L. A.
(ed.). Konstantin Fedorovich Smirnov i sovremennye problemy
sarmatskoi arkheologii. Orenburg: OGPU, s. 209-215.
Raevskii, D. S. 1977. Ocherki ideologii skifo-sakskikh ple-
men. Opyt rekonstruktsii skifskoi mifologii. Moskva: Nauka.
Raevskii, D. S. 1980. Ellinskie bogi v Skifii? (K seman-
ticheskoi kharakteristike greko-skifskogo iskusstva). Vestnik
drevnei istorii, 1, s. 49-71.
Rostovtsev, M. I. 1913. Antichnaia dekorativnaia zhivopis
na Iuge Rossii. Atlas. Sankt-Peterburg: Imperatorskaia
arkheologicheskaia komissiia.
Rostovtsev, M. I. 1914. Antichnaia dekorativnaia zhivopis
na Iuge Rossii. Tekst. Sankt-Peterburg: Imperatorskaia
arkheologicheskaia komissiia.
Rudenko, S. I. 1953. Kultura naseleniia Gornogo Altaia v
skifskoe vremia. Moskva; Leningrad: AN SSSR.
Rusiaieva, M. V. 1995. Dionisiiski siuzhety na pam’iatkakh
torevtyky iz skifskykh kurhaniv. Arkheolohiia, 1, s. 22-34.
Rusiaeva, M. V. 2002. Obraz Gerakla na proizvedeniiakh
torevtiki IV v. do n. e. iz Severnogo Prichernomoria. Antich-
nyi mir i arkheologiia, 11, s. 178-182.
Rusiaieva, M. 2007. Ikonohrafiia obrazu Herakla za
pam’iatkamy torevtyky zi skifskykh kurhaniv IV st. do n. e.
Khudozhnia kultura. Aktualni problemy, 4, s. 296-306.
150 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Образ у скіфів
Silanteva, L. F. 1959. Nekropol Nimfeia. Materialy i issle-
dovaniia po arkheologii SSSR, 69: Nekropoli Bosporskikh
gorodov, s. 5-107.
Stoianov, R. V. 2013. Rankenfrau s maskoi Silena: k vo-
prosu o kontekste nakhodok. In: Pavlenko, T. A., Skhatum, R.
B., Ulitin V. V. (ed.). III «Anfimovskie chteniia» po arkheologii
Zapadnogo Kavkaza. Krasnodar: Vika-Print, s. 128-132.
Terenozhkin, A. I., Ilinskaia, V. A., Chernenko, E. V., Mo-
zolevskii, B. N. 1973. Skifskie kurgany Nikopolshchiny. In:
Terenozhkin, A. I. (ed.). Skifskie drevnosti. Kiev: Naukova
dumka, s. 113-186.
Terenozhkin, A. I., Mozolevskii, B. N. 1988. Melitopolskii
kurgan. Kiev: Naukova dumka.
Treister, M. Iu. 2001. Serebrianyi relef s obrazom «Rank-
enfrau» iz Kryma. Khersonesskii sbornik, 11, s. 149-154.
Treister, M. Iu. 2005. Ob izdeliiakh torevtiki iz skifskogo
kurgana Babina Mogila. In: Mozolevskii, B. N., Polin, S. V.
2005. Kurgany skifskogo Gerrosa IV v. do n. e. (Babina, Vodi-
ana i Soboleva Mogily). Kiev: Stilos, s. 502-512.
Treister, M. Iu. 2010. Remont, «usovershenstvovanie» in-
okulturnykh veshchei v skifskoi i sarmatskoi srede i ispol-
zovanie inokulturnogo ornamenta v dekore sobstvennykh
proizvedenii skifov i sarmatov (na primere pamiatnikov khu-
dozhestvennogo metalla). Arkheologicheskie vesti, 16, s. 72-
94.
Farmakovskii, B. V. 1911. Zolotyie obivki naluchii (goritov)
iz Chertomlytskogo kurgana i iz kurgana v m. Ilintsakh. In:
Sbornik arkheologicheskikh statei, podnesennyi grafu A. A.
Bobrinskomu v den 25-letiia predsedatelstva ego v Imperator-
skoi arkheologicheskoi komissii. Sankt-Peterburg: V. F. Kir-
shbaum, s. 45-118.
Fedoseev, N. F. 2014. Sklep «Gerkulesa» na nekropole
Kyz-Aul i voprosy datirovki ustupchatykh sklepov. Drevnosti
Bospora, 18, s. 431-451.
Fialko, E. E. 1995. Frakiiskaia uzda iz kurgana Oguz. Ros-
siiskaia arkheologiia, 1, s. 133-147.
Fialko, E. E. 2003a. Zolotye bliashki iz kurgana Oguz. Ros-
siiskaia arkheologiia, 1, s. 124-133.
Fialko, E. E. 2003b. Koni v pogrebalnom rituale skifskoi
aristokratii. In: Piotrovskii, Iu. Iu. (ed.). Stepi Evrazii v
drevnosti i srednevekove. Materialy Mezhdunarodnoi konfer-
entsii, posviashchennoi 100-letiiu so dnia rozhdeniia M. P.
Griaznova. II. Sankt-Peterburg, s. 169-170.
Fialko, E. E. 2011. Zerkala v obriadakh skifov. Bosporskie
issledovaniia, XXV, s. 79-94.
Khazanov, A. M. 1975. Sotsialnaia istoriia skifov. Os-
novnye problemy razvitiia drevnikh kochevnikov evraziiskikh
stepei. Moskva: Nauka.
Khanenko, B. I., Khanenko, V. N. 1899. Drevnosti Podne-
provia. II. Kiev: S. V. Kulzhenko.
Khanenko, B. I., Khanenko, V. N. 1907. Drevnosti Prid-
neprovia i poberezhia Chernogo moria. VI. Kiev: S. V.
Kulzhenko.
Cherednychenko, M. M., Murzin, V. Yu. 1996. Osnovni re-
zultaty doslidzhennia Berdianskoho kurhanu. Arkheolohiia,
1, s. 69-78.
Shaub, I. Iu. 2007. Mif, kult, ritual v Severnom Pricher-
nomore (VII—IV vv. do n. e.). Sankt-Peterburg: SPbGU.
Shaub, I. Iu. 2014, Bosporskie kurgany i zagrobnye pred-
stavleniia bosporian. Bosporskie issledovaniia, XXX, s. 639-
694.
Iatsenko, S. A. 1995. O Sarmato-alanskom siuzhete rozpisi
v pantikapeiskom «sklepe Anfesteriia». Vestnik drevnei is-
torii, 3, s. 188-194.
Iatsenko, S. A. 1999. O nekotorykh antropomorfnykh si-
uzhetakh nomadov Evropy V—IV vv. do n. e. In: Tolochko, P.
P. (ed.). Problemy skifo-sarmatskoi arkheologii (k 100-letiiu B.
N. Grakova). Zaporozhe: ZGU, s. 282-285.
Boltrik, J., Fialko, E. 1996. Der Oguz-Kurgan: Grabanlage
eines Skythenkönigs der Zeit nach Ateas. Hamburger Bei-
träge zur Archäologie, 18, S. 107-129.
Boltrik, Ju. V., Fialko, E. E. 2007. Der Furstenkurgan von
Oguz. Im Zeichen des Goldenen Greifen. In: Menghin, W. (ed.).
Im zeichen des Goldenen Greifen: Königsgräber der Skythen.
München; Berlin; London; New York: Prestel, S. 268-275.
Hasanov, Z. 2016. A method for determining the practice
of shamanism in archeological cultures. Anthropology and Ar-
cheology of Eurasia, 55, 3—4, p. 188—231.
Ustinova, Yu. 2005. Snake-Limbed and Tendril-Limbed
Goddesses in the Art and Mythology of the Mediterranean
and the Black Sea. In: Braund, D. (ed.). Scythians and Greeks.
Cultural Interactions in Scythia, Athens and the Early Roman
Empire. Exeter: Exeter University, p. 64-79, 194-200.
Vertiienko, H. 2021. The Sakhnivka Plate: Scythian Ico-
nography in the Imaging of Eschatological Concepts. In:
Sánchez, L. V.-F. (ed.). Eternal Sadness: Representations of
Death in Visual Culture from Antiquity to the Present Time.
Eikуn Imago, 10 (Monographic Issue), p. 259-270.
Yu. B. Polidovych
hORSE BRiDlE DEcORAtiONS
fROm tOVStA mOhYlA KuRgAN:
SEARchiNg fOR REgulARitiES
The paper is devoted to the analysis of horse bridles
from Tovsta Mohyla kurgan of the 4th century BC. The
barrow was excavated by the expedition of Ukrainian
Institute of Archaeology headed by Boris Mozolevsky
in the Dnepropetrovsk oblast, Ukraine, in 1971. In this
kurgan the burial of noble warrior and two horse graves
with skeletons of 6 horses were found. The horses had
bridles decorated with images of various animals and
fantastic creatures. One bridle was decorated with the
images of mythological characters: the serpentine god-
dess (Rankenfrau, probable Scythian goddess Api) and
two Scythian gods who were portrayed as the Greek
gods Hercules and Dionysus. All bridles have analo-
gies in other Scythian assemblages of the 4th centu-
ry BC.
It has been suggested that the reproduction of cer-
tain images is associated with ideas about the path of
the deceased to the Ancestor’s World. The bridles were
decorated with images of fantastic animals and were
a kind of mask. According to the Scythian beliefs such
a bridle-mask helped to endow the horse with special
properties so that it could overcome obstacles on the
way to the Ancestor’s World. Probably, the serpentine
goddess (Rankenfrau) was the mistress of this Ances-
tor’s World.
On the way to the Ancestor’s World the noble war-
rior was accompanied by his assistant, marked by ar-
chaeologists as «groom No. 3». Such a scene is depicted
in the crypt of Anfesterii from Panticapaeum on the
Bosporus (modern Kerch, Crimea). It depicts the ar-
rival of the deceased on horseback, accompanied by
assistant, to the goddess, mistress of the Ancestor’s
World.
Further research on this topic will extend our un-
derstanding of the Scythian ideas about the Beyond.
Keywords: Tovsta Mohyla, Scythians, bridle, the
Beyond, Ancestor’s World, serpentine goddess (Rank-
enfrau).
Одержано 25.04.2021
полідоВиЧ юрій Богданович, кандидат іс-
торичних наук, провідний науковий співробітник,
філіал Національного музею історії України — Му-
зей історичних коштовностей України, Київ, Ук-
раїна.
pOliDOVYch Yurii, Candidate of Historical Sci-
ences, Senior Researcher, National Historical Museum
of Ukraine — branch Museum of Historical Treasures
of Ukraine, Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0003-0113-6746, e-mail:
yurkop@ukr.net.
|