Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я кіммерійського часу

У статті зроблено спробу прослідкувати розвиток традицій кольорової металообробки у Північному Причорномор’ї в ранньому залізному віці і співвіднести їх із змінами етнічного складу в регіоні. В IX ст. до н. е. в степовій смузі з’явились перші кочовики, які користувались металевими вудилами із стр...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія і давня історія України
Date:	2021
Main Author:	Ольговський, С.Я.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2021
Subjects:	Дискусії
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187549
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я кіммерійського часу / С.Я. Ольговський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 4 (41). — С. 170-175. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859860716792578048
author	Ольговський, С.Я.
author_facet	Ольговський, С.Я.
citation_txt	Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я кіммерійського часу / С.Я. Ольговський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 4 (41). — С. 170-175. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Археологія і давня історія України
description	У статті зроблено спробу прослідкувати розвиток традицій кольорової металообробки у Північному Причорномор’ї в ранньому залізному віці і співвіднести їх із змінами етнічного складу в регіоні. В IX ст. до н. е. в степовій смузі з’явились перші кочовики, які користувались металевими вудилами із стременоподібними кінцями. В VIII ст. до н. е. приходить нова хвиля кочовиків, у яких в оздобленні коней були двокільчасті вудила. Разом з появою саме цих кочовиків відбуваються суттєві зміни у житті місцевого населення. The article attempts to trace the development of non-ferrous metalworking traditions in the Northern Black Sea region in the early Iron Age and to correlate them with changes in the ethnic composition of the region. In the IX century BC. The first nomads appeared in the steppe zone, who used metal rods with stirruplike ends. In the VIII century BC. BC comes a new wave of nomads, who in the decoration of horses were two-ringed rods. Along with the emergence of these nomads there are significant changes in the lives of the local population. First of all, the agricultural tribes of the Belozersky culture disappeared in the steppe, the forest-steppe farmers of the Chornolisky culture began to fortify their settlements on the border of the steppe and forest-steppe strip and partially migrated to the left bank of the Dnieper. Burials of horsemen-horsemen, accompanied by two-ringed fishing rods, also appear in the forest-steppe. At the same time, there are changes in the traditions of non-ferrous metals. If at the end of the Bronze Age the North Black Sea foundries used metal from Carpathian and Balkan sources, then with the advent of nomads first appeared metal from Ural and Siberian deposits, which corresponds to the Montenegrin stage, and then metal from the North Caucasus, which corresponds to the Novocherkassk stage.Drawing analogies with the antiquities from the Arzhan mound in the Altai, we can conclude that at the Montenegrin stage in the Northern Black Sea coast appeared the first early Scythian tribes, natives of Siberia and Altai, who displaced Belozertsy, and at the Novocherkassk stage there were nomads who can to be considered the historical Cimmerians mentioned in ancient Greek and Asia Minor sources, and from whom the blacks and the Bondarikhins escaped. It was the Cimmerians of the Novocherkassk stage who fought the Urartian king Rus I in the Caucasus, and then supported the Median rebels against Assyria in 663 BC.
first_indexed	2025-12-07T15:45:31Z
format	Article
fulltext	170 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41) УДК [904.05:904’15](477.7-15)”638” DOI: 10.37445/adiu.2021.04.13 с. Я. Ольговський кольороВА МетАлооБроБкА і коЧоВА кУльтУрА піВніЧного приЧорноМор’Я кіММеріЙського ЧАсУ диСкуСії У статті зроблено спробу прослідкувати роз- виток традицій кольорової металообробки у Пів- нічному Причорномор’ї в ранньому залізному віці і співвіднести їх із змінами етнічного складу в регіоні. В Ix ст. до н. е. в степовій смузі з’явились перші кочовики, які користувались металевими ву- дилами із стременоподібними кінцями. В VIII ст. до н. е. приходить нова хвиля кочовиків, у яких в оздобленні коней були двокільчасті вудила. Разом з появою саме цих кочовиків відбуваються суттєві зміни у житті місцевого населення. ключові слова: кіммерійці, осередок металооб- робки, карасукські старожитності, курган Аржан, Урарту, Мідія, Ассирія. бронзоливарне ремесло у Північному Причорномор’ї неодноразово ставало предме- том ретельного вивчення, але при цьому на- мітилась певна хронологічна диспропорція. Наприклад, для доби бронзи можна відзначи- ти праці, присвячені як загальним питанням, пов’язаним з металообробкою цього часу (Лес- ков 1974; черняков 1985), так і конкретні до- слідження металевого інвентарю з використан- ням науково-природничих методів, що значно розширювало коло питань, поставлених перед дослідником і можливості для їх вирішення (черных 1976). Далі, через деякий час після відносного занепаду металообробного ремес- ла пізньобронзової доби обробка кольорових металів скіфо-античного часу виглядає абсо- лютно новим явищем, яке на перший погляд не має ніякого відношення до бронзоливарного ремесла попередньої доби, коли протягом ІХ і до кінця VIII ст. до н. е. на території України працювали майстри кардашинського осеред- ка металообробки. Ці майстри, хоча і розпов- сюджували свою продукцію в басейнах вели- ких річок аж до поліської смуги, практично повторюючи ареал потужного інгуло-красно- маяцького осередка ХІІІ—ХІІ ст. до н. е., але здійснювалось це в значно меншому обсязі. в цілому ж, як відзначають дослідники старо- давньої металургії, металообробне ремесло під час діяльності кардашинських майстрів пере- живає занепад, що слід пов’язувати із затухан- ням діяльності балкано-Карпатської гірничо- металургійної області в кінці VIII ст. до н. е. (черных 1976, с. 201). Діяльність цих майстрів остаточно згортається, не доживаючи до появи скіфів і до початку грецької колонізації Північ- ного Причорномор’я (черных 1976, с. 198), а саме в кінці VIII ст. до н. е. Але споживачами продукції кардашинських, як і завадово-лобой- ківських майстрів, були в основному землеро- би, а метал кочового населення в Степу дослід- жувався опосередковано і безсистемно, тільки як фоновий матеріал для визначення витоків металообробки скіфського часу. Як на одну із самих примітних особливостей металообробки Північного Причорномор’я в межах кардашинського осередка, дослідники стародавньої металургії вказують на переорієн- тацію зовнішніх зв’язків місцевого населення. Так, якщо для кардашинських ливарників було характерно розповсюдження продукції на захід від Дніпра, то для завадово-лобойківсь- ких — від Дніпра на схід (черных 1976, с. 191). І хоча це відбилось більшою мірою на типології металевих речей, з початком використання на- уково-природничих методів у вивченні кольо- рових металів, досить помітними стали зміни і у відношенні джерел мідної сировини, якою забезпечувались кардашинські ливарники. є. Н. черних відзначає, що, хоча західні карпат-© С. Я. ОЛЬГОвСЬКИй, 2021 171ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41) Ольговський, с. Я. Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я... ські мідні родовища, як і раніше, залишаються провідними, при цьому співвідношення металу окремих хімічних груп різко змінюється. Так зникає хімічна група Пб (правобережний ме- тал), що було зумовлено припиненням діяль- ності цього осередка у Нижньому Подунав’ї. зменшується доля карпато-трансільванської групи (КТ), хоча вона і залишається провідною. Але на противагу їм зростає відносне і абсолют- не число виробів із східних груп металу вол- го-Камський метал і волго-Уральський метал, представлені в науковій літературі під індекса- ми вК і вУ (черных 1976, с. 188). На відсутність власних витоків у виробництві пізньобронзових осередків для металообробки передскіфської доби вказує і Т. б. барцева. Од- нак, за її спостереженнями, метал цього часу має схожість із багатими сибірськими колек- ціями Мінусинської западини, зокрема із ка- расукськими бронзами (барцева 1981, с. 16). І далі, підводячи підсумки своєму дослідженню, ця авторка відзначає відсутність генетичного зв’язку між металообробкою доби пізньої брон- зи і наступною — кіммерійського і скіфського часу і вважає цю обставину «однією і особливос- тей раннього залізного віку, яка не знаходить пояснення». Сировинна база кольорової мета- лообробки скіфського часу, за її словами, «зай- має неначе проміжну позицію між двома по- тужними гірничо-металургійними областями старовини — східною (сибірською) і західною (балкано-карпатською)». Говорячи про «про- міжну позицію» передскіфської металообробки, Т. б. барцева дуже обережно відзначає провід- ну роль олов’яно-миш’якових бронз на Україні і на Північному Кавказі, але далі, запобігаючи будь яких припущень, а тим більше висновків, лише обережно відзначає, що «основа, на якій сформувалась кольорова металообробка пере- хідного часу на Україні, складна і багатогран- на» (барцева 1981, с. 89). Таким чином, передскіфський або кіммерій- ський час в плані вивчення металу виглядає, певною мірою, хронологічною лакуною. відзна- чаючи появу нових джерел сировини для міс- цевих ливарників в цей час, що свідчило про появу у Північному Причорномор’ї нових груп населення, автори навіть не намагалися пояс- нити це явище. Але чи дійсно не можна пояснити вказану відсутність генетичного зв’язку між кольоровою металообробкою доби фінальної бронзи і перед- скіфського часу на початку раннього залізного віку і далі скіфського часу, як це стверджують Т. б. барцева і є. М. черних. І взагалі, чи ста- вили вони перед собою завдання пояснити це явище. є. М. черних у своїй монографії (1976) до- стеменно вивчив діяльність основних осередків кольорової металообробки на території Украї- ни в добу середньої і пізньої бронзи і завершив своє дослідження аналізом діяльності ливарни- ків кардашинського осередка, що власне стало логічним завершенням даного дослідження і означало виконання поставлених завдань і досягненням кінцевого результату, а висновок про нові явища в галузі металообробки, які не мають пояснення, виглядає виключно як за- вершальна фраза, яка не потребує подальших тлумачень і, в кращому випадку, може розці- нюватись як постановка завдань для наступ- них дослідників. Монографія Т. б. барцевої (1981) являє со- бою дослідження металевих виробів скіфського часу із курганів Дніпровського лівобережжя. в першому ж розділі авторка дуже коротко розглянула метал передскіфського часу як фоновий матеріал, завдяки якому вона розра- ховувала знайти відмінності або схожі риси в металообробці двох періодів і по можливості визначити витоки металообробки у лівобереж- ному лісостепу ранньоскіфського часу. всі вис- новки Т. б. барцевої побудовані на результатах спектрального аналізу, що, безумовно, забезпе- чує точність висновків дослідження і високий рівень довіри до них. Але, оперуючи такими термінами, як «металургійна і хімічна група» металу, визначаючи походження первинного металу, автор робить спробу прив’язати окремі категорії виробів до конкретного ремісничого центру, але при цьому не враховує зміни ет- нічної обстановки в регіоні, які цілком законо- мірно зумовлювали суттєві зміни не тільки в типології інвентаря, але і в традиціях метало- обробного ремесла в цілому. Які ж зміни проходять у Північному При- чорномор’ї на початку раннього залізного віку. Перш за все, слід враховувати остаточне виокремлення кочового скотарства як основи господарської діяльності для степових пле- мен, що закономірно призвело до переміщен- ня великих груп населення і до значних змін в розселенні племен у степовій і лісостеповій зонах. На початку І тис. до н. е. у Північно- му Причорномор’ї з’являються перші номади, культуру яких відразу пов’язали із історични- ми кіммерійцями. У розвитку кіммерійської культури в свій час А. І. Тереножкін виділив два послідовних етапи — чорногорівсько-камишевахський і но- вочеркаський. в основу цієї періодизації було покладено речові комплекси із поховань ІХ ст. до н. е., досліджених ще у 1901 р. біля хут. чор- ногорівка і у 1898 р. поблизу с. Камишеваха на Донбасі, а також із скарбу, знайденого у 1939 р. у м. Новочеркаськ, який на основі соки- ри кобанського типу датовано VIII — початком VII ст. до н. е. І хоча така хронологічна града- ція у деяких дослідників викликає сумнів, як основний аргумент до її недовіри, наводиться поховальний обряд (бруяко 2005, с. 15). Для нас же важливі зміни металевого інвентаря, його типологічні і хіміко-металургійні характе- ристики. 172 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41) Дискусії У похованнях із чорногорівського і камише- вахського курганів було виявлено уздечкові набори, до яких входили бронзові вудила із стременоподібними кінцями і стрижнєподібні псалії із трьома отворами у потовщеннях. ву- дила ж із новочеркаського скарбу мали кінці у вигляді двох послідовно розташованих кілець, а псалій був з трьома боковими петлями і загну- тою плоскою лопаттю. Проводячи аналогію цих виробів із речовими комплексами із протомеот- ського Миколаївського могильника в Адигеї, О. І. Тереножкін визначив практично абсолют- ні дати цих артефактів. Так чорногорівсько-ка- мишевахські комплекси він датував в межах 900—750 рр. до н. е., а новочеркаські — 750— 650 рр. до н. е. (Тереножкин 1976, с. 22). Із появою у Північному Причорномор’ї скіфів у VІІ ст. до н. е. знову з’явилися стременоподіб- ні вудила, але хронологічний розрив із чорно- горівськими вудилами майже в століття, на думку О. І. Тереножкіна, не дозволяв віднести їх до єдиного культурного прояву. Тобто із кон- тексту можна зробити висновок, що новочер- каський уздечковий набір остаточно витісняє чорногорівські стременоподібні вудила, які не мають до скіфських вудил VII ст. до н. е. ніяко- го відношення. Таким чином, двокільчасті вудила вигляда- ють абсолютно іноваційними, вони несподіва- но з’являються в середині VIII ст. до н. е. і зни- кають на початку VII ст. до н. е. з приходом у Північне Причорномор’я скіфів. Проте О. І. Те- реножкін висловив, на наш погляд, досить су- перечливу думку. з одного боку він вважав, що «новочеркаський комплекс у порівнянні з чор- ногорівським лише на перший погляд постає перед нами як щось нове і наче чуже місцевим традиціям». Але це враження, на його думку, помилкове. зумовлене воно «виключно тим, що раніше для нас залишалась невідомою періо- дизація і хронологія пам’яток пізнього перед- скіфського періоду і основи новочеркаського комплексу починають зароджуватись і форму- ватись ще на чорногорівській стадії». Але в той же час, відзначає О. І. Тереножкін, «кіммерій- ська культура на новочеркаському ступені виг- лядає як надзвичайно самобутня, своєрідна і навіть замкнута від зовнішнього світу» (Тере- ножкин 1976, с. 201). Не зовсім зрозуміло, чи слід розуміти із вис- ловлювання, що, не дивлячись на свої само- бутність і своєрідність, новочеркаська ступінь сформувалась на місцевій чорногорівській ос- нові? Тоді про яку самобутність і замкненість від зовнішнього світу може йти мова. Але в. ю. Мурзін вслід за О. І. Тереножкіним та- кож відзначає, що на території Північного Причорномор’я і рівнин Північного Кавказу на основі чорногорівських пам’яток простежується поступове (виділено мною — с. О.) формуван- ня новочеркаської культури пізніх кіммерійців (Мурзин 2014, с. 11). Але ніякі перехідні або проміжні форми вудил між стременоподібними і двокільчастими, які б свідчили про поступо- ве формування новочеркаської культури, нам невідомі. Проте ситуація з двома типами вудил вия- вилась набагато складнішою. Так, наприклад, результати дослідження могильника другої половини VIII — початку VII ст. до н. е. на р. фарс, що на Північному Кавказі, показали, що стременоподібні вудила продовжували використовуватись і після появи двокільчас- тих вудил (Лесков 1984, с. 150). І в подаль- шому це неодноразово підтверджувалось. більше того, С. А. Махортих, крім стремено- подібних і двокільчастих вудил, у Північному Причорномор’ї кіммерійського часу виділяє по- над двадцять типів (!) вудил. вони різняться і кількістю складових елементів, і оформленням зовнішніх кінців, які можуть бути овальними, круглими, трикутними, прямокутними, ромбіч- ними, краплеподібними, D-подібними, а також комбінованими, коли, наприклад, один кінець вудил стременоподібний, а другий круглий. Але можливе комбінування і стременоподіб- ного з двокільчастим кінцем (Махортых 2005, с. 31—32). Майже всі ці вудила разом із стременоподіб- ними знаходять собі аналогії в уздечкових ком- плексах із кургану Аржан на Алтаї, який авто- ри розкопок відразу датували VIII—VII ст. до н. е. (Грязнов, Маннай-Оол 1973). Але О. І. Те- реножкін, проаналізувавши деталі цих наборів і знахідку кинджала карасукського типу, син- хронізував час спорудження кургану Аржан із чорногорівськими старожитностями і дату- вав його ІХ—VIII ст. до н. е. (Тереножкін 1976, с. 210). І тільки двокільчасті вудила на цьому фоні дійсно виглядають іноваційними і оригі- нальними, далекими від місцевих традицій. вони не знаходять собі аналогій у Північному Причорномор’ї і не зрозумілі сумніви О. І. Те- реножкіна відносно самобутності і замкнутості новочеркаських комплексів, а також в чому цей автор бачив основу в чорногорівських ста- рожитностях, на якій вони неначе б то сформу- вались. з появою металевих уздечкових наборів від- буваються зміни і в житті землеробського насе- лення Північного Причорномор’я, причому ці зміни можна поетапно співвіднести з появою чорногорівських і новочеркаських комплек- сів. У ІХ ст. до н. е. з появою стременоподібних вудил на лісостеповому правобережжі Дніпра відбувається заміна білогрудівської культури на чорноліську. Не загострюючи увагу на ди- наміці і особливостях цього процесу, слід від- значити, що в розвитку чорноліської культури намічається два етапи, які хронологічно співпа- дають з етапами кіммерійської культури в Сте- пу. в ІХ—VIII ст. до н. е., тобто в чорногорівсь- кий час, в матеріалах чорноліських поселень немає слідів місцевого ковальського ремесла і 173ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41) Ольговський, с. Я. Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я... металообробки. зате із середини VIII ст., з по- явою новочеркаських комплексів вони стають масовими. Крім того, розташовані в більшості на рівнинних місцевостях и низинних терасо- вих берегах, чорноліські поселення в цей час переносяться на підвищення і укріпляються ровами, валами і частоколами. Також макси- мально використовуються природні захисні елементи — яри, крутояри тощо. Стосується це, в першу чергу, городищ в південній частині правобережного лісостепу, на межі із степом, тоді як північніше життя протікало спокійно в неукріплених поселеннях (Тереножкін 1961, с. 40). Тобто щось примусило землеробів саме південних лісостепових областей потурбува- тись про свою безпеку. Із ІХ ст. до н. е. пов’язані зміни і напрямків зовнішніх зв’язків землеробського населення Подніпров’я. Разом із появою стременоподіб- них вудил в Степу, на території чорноліської культури з’являються речі сибірського поход- ження. Це, наприклад, бронзові прикраси у вигляді вісімкоподібних бляшок, походження яких О. І. Тереножкін пов’язує із карасукською культурою, а також знайдений у Києві брон- зовий кинджал із обламаним і напівзточеним лезом, навершя якого прикрашено фігуркою ведмедя із звисаючими лапами (Тереножкін 1961, с. 202, 186). Кинджал такого типу було знайдено в кургані Аржан на Алтаї (Грязнов 1980, с. 22, рис. 11: 3). Із всього викладеного можна заключити, що проникнення протоскіфських племен у Північ- не Причорномор’я почалось набагато раніше VII ст. до н. е. і знайомство місцевого населен- ня із скіфською культурою проходило поступо- во. Поява стременоподібних вудил у ІХ ст. до н. е. слід пов’язувати з першим міграційним ім- пульсом зі сходу носіїв ранньоскіфської культу- ри типу Аржан. Як складались відносини між новим населенням і місцевими землеробами, сказати важко. Принаймні ніякого руху і слідів військових зіткнень ні в Степу, ні у Подніпров’ї для цього часу не спостерігається, і відносини, напевно, були відносно мирні. Інша справа, коли в середині VIII ст. до н. е. з’явилися новочеркаські комплекси. По-перше, в степовій зоні остаточно припинила існування білозерська землеробська культура; по-друге, припинилася діяльність кардашинського осе- редка металообробки, орієнтованого на балка- но-карпатські і карпато-трансільванські мідні родовища; по-третє, змінилась топографія чор- ноліських городищ, а деякі з них взагалі припи- няють своє існування, а на їх місці виявляються сліди пожеж, що слід пов’язувати з появою тут войовничих кочовиків. І, нарешті, в лісостепо- вій зоні з’явилися воїнські поховання вершни- ків, супроводжені двокільчастими вудилами. все свідчить про появу у VIII ст. до н. е. нових кочовиків, у яких відносини із землеробським населення не склались. Простежується явне прагнення кочовиків підкорити собі місцеві осілі племена з їх розвиненою землеробською, а можливо і ремісничою інфраструктурою. На лівому березі Дніпра в кінці доби брон- зи — на початку раннього залізного віку меш- кали племена бондарихінської культури, які, знову ж таки, в середині VIII ст. до н. е. чомусь мігрують на північ, а їхню територію частко- во займають правобережні чорнолісці, які під тиском носіїв новочеркаської культури почали не тільки укріпляти свої поселення на тради- ційній території, але і частково переселились на лівий берег Дніпра. Принаймні заснування Книшівського городища в середній течії Псла і західного укріплення більського городища дослідники пов’язують саме з переселенням на схід певної частини племен чорноліської куль- тури (Ковпаненко 1967, с. 49). Ми нічого не можемо сказати про взаємовід- носини носіїв чорногорівської і новочеркаської культур, але і моментальної механічної заміни однієї культури іншою не було. Новочеркас- ці не витіснили чорногорівців і не знищили їхню культуру, про що свідчить одночасне по- бутування вудил типу Аржан і двокільчастих вудил вже після VIII в. до н. е. Але носії ново- черкаської культури були явно агресивніші і войовничі, що ніяк не пов’язується з пошуками ефемерної основи у чорногорівській культурі, на якій начебто сформувалась культура ново- черкаська. У цьому відношенні доречно згадати спосте- реження Т. б. барцевої відносно зв’язку мета- лу проміжної пори із східними (сибірськими) родовищами і схожості українських олов’яно- миш’якових сплавів з північнокавказькими (барцева 1981, с. 11, 89). І хоча авторка не спів- відносить ці групи металу з чорногорівськими або новочеркаськими бронзами, для неї це все метал перехідної пори, цілком правомірно при- пустити, що метал східного походження слід пов’язувати і за типологічними, і за хіміко-ме- талургійними характеристиками з населенням чорногорівського етапу. Говорячи ж про кав- казькі миш’якові сплави, слід відзначити речі кавказького походження в новочеркаських комплексах. Це, наприклад, та же кобанська сокира із новочеркаського скарбу, а також тон- костінні бронзові посудини кобанського типу з боковими ручками з «вушками» у верхній частини. Такі посудини відомі, у похованнях з двокільчастими вудилами, наприклад, біля с. Квітки Корсунь-Шевченківського р-ну (Ков- паненко, Гупало 1984, с. 53, рис. 9), а також в матеріалах чорноліських поселень другого ета- пу, наприклад, на Тарасовій горі біля с. жабо- тин (Тереножкін 1976, с. 70). Із цього виходить, що кавказькі сплави слід пов’язувати з новочер- каськими виробами і є всі підстави походження новочеркаських старожитностей пов’язувати з Північним Кавказом. Тобто чорногорівський і новочеркаськимй етапи кіммерійської культу- 17� ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41) Дискусії ри представлені різними етнічними групами і ніякої основи для формування новочеркасько- го ступеня в чорногорівському етапі немає. Роз- криття ж процесу формування новочеркаської культури на Північному Кавказі і виявлення причин її міграції у Північне Причорномор’я не входить в задачу даної праці. Цікаво відзначити, що саме у другій половині VIII ст. до н. е., тобто майже разом з появою новочеркаських старожитностей у Північному Причорномор’ї, з’являються писемні згадки про кіммерійців. І це не тільки розпливчасті і опоетизовані свідчення із гомерівских «Іліади» та «Одіссеї», а чітко датовані події у Малій Азії, в яких брали участь кіммерійці. Так в період 722—715 рр. до н. е. кіммерійці розгромили армію урартрійського царя Руси І, сина Ар- гішті, що дуже зацікавило ассірійського царя Саргона ІІ, в архіві якого було виявлено шість глиняних табличок із шпигунською інформа- цією про кіммерійське військо. І мабуть не ви- падково після поразки Руси І, скориставшись послабленням Урарту, Саргон ІІ у 714 р. до н. е. пішов війною на цю країну. А між 676 і 671 рр. до н. е. вже кіммерійський ватажок Те- ушпа потерпів поразку від ассірійського царя Асархаддона (Иванчик 1996, с. 60). Але ціка- во, що в рік поразки Теушпи кіммерійці також згадуються як найманці в ассірійській армії, а потім між 676 і 674 рр. до н. е. вони розгромили малоазійську державу фрігію (Дьяконов 2008. с. 250). згадуються кіммерійці у зв’язку із повстан- ням трьох мідійських провінцій проти Асархад- дона у 673 р. і цікаво, що разом з ними на боці повстанців вже виступали скіфи. Але шляхом династичного шлюбу скіфського вождя Парта- туа (у Геродота Прототія) із донькою ассірійсь- кого царя в лавах повстанців стався розкол і повстання припинилось. Із цього слід заключити, що у Малій Азії дія- ли окремі кіммерійські загони, які, ймовірно, не були пов’язані між собою. У 30-х рр. VII ст. до н. е. у Малій Азії знову з’явилися скіфи. Це було нове вторгнення, чи це були нащадки скіфів Прототія сказати важко. вони пронес- лись по всій Малій Азії і дійшли до єгипту. в ході цієї навали скіфи остаточно розгромили кіммерійців (Садаев 1979, с. 156). Принаймні після VII ст. до н. е. більше ніяких писемних свідчень про цей народ немає. зникають у Пів- нічному Причорномор’ї і старожитності ново- черкаського типу і відзначається, як було вже сказано, повна відсутність наслідування у роз- витку традицій кольорової металообробки кім- мерійського і скіфського етапів (барцева 1981, с. 90). У світлі викладених подій постає ряд питань, пов’язаних з інформацією Геродота про появу скіфів у Північному Причорномор’ї і втечу кім- мерійців із цього регіону. Стародавній автор повідомляє, що скіфи зайняли країну без насе- лення, оскільки кіммерійці утікали двома на- прямками — через Дністер на балкани і через Кавказ. Скіфи ж переслідуючи кіммерійців по східному схилу Кавказьких гір, потрапляють у Малу Азію, де володарюють 28 років, займа- ючись розбоєм і грабуючи місцеве населення. вони навіть доходять до кордонів єгипту, але фараон Псамметіх виїхав їм назустріч і відку- пився дарами. володарювання скіфів скінчи- лось, коли мідійський цар Кіаксар хитрощами отруїв їхніх ватажків на бенкеті і обезголовле- не військо повернулось додому. Однак, як було вище сказано, вперше мі зус- трічаємо скіфів у Малій Азії у зв’язку із мідій- ським повстанням проти Ассірії у 663 р., коли вони виступають разом із кіммерійцями на боці повстанців (Пиотровский 2011, с. 154). На чолі скіфів стоїть Прототій. Ці ж скіфи могли потрапити і до єгипту, оскільки фараон Псам- метіх почав самостійно царювати у 664 р. до н. е. і однією із його заслуг, як відзначається в стародавніх анналах, був захист країни від на- паду скіфів. Далі, у 625 р. скіфи разом із мідійцями зруй- нували урартрійську фортецю Тайшебаіні, а у 612 р. ассірійську фортецю Ніневія (Пиот- ровский 2011, с. 156). Таким чином, вигнання скіфів могло відбутись тільки після 612 р., але не пізніше 610 р. до н. е., оскільки це останній рік правління Псамметіха. Цьому не супере- чать і роки правління Кіаксара — 625—585 рр. до н. е. і за самими скромними підрахунками виходить, що скіфи перебували у Малій Азії більше п’ятидесяти років, що ніяк не співпадає із інформацією Геродота, згідно з якою скіфи на чолі з Мадієсом, сином Прототія витіснили кіммерійців з європи і, переслідуючи їх вдер- лись у Мідійську землю (І, с. 103). А з цього можна заключити, що скіфи вторга- лись у Малу Азію мінімум два рази. У Геродота ж була інформація лише про останній похід, під час якого і були остаточно розгромлені кім- мерійці, яких ми схильні ототожнювати з носія- ми новочеркаської культури. Це не означає, що походи в Малу Азію здійснювали північночор- номорські кіммерійці. Логічніше припустити, що кіммерійська культура, яка склалась в се- редині VIII ст. до н. е. на Північному Кавказі, розповсюджувалась в напрямку Малої Азії і у Північне Причорномор’я. літерАтУрА барцева, Т. б. 1981. Цветная металлообработ- ка скифского времени. Москва: Наука. бруяко, И. в. 2005. Ранние кочевники в Европе x—V вв. до Р. х. Кишинев: высшая антропологичес- кая школа. Грязнов, М. П., Маннан-оол, М. ч. 1973. Курган «Аржан» — могила царя раннескифского времени. Ученые записки Тувинского НИИ языка, литера- туры и истории, XVI, с. 191-204. Грязнов, М. П. 1980. Аржан. Ленинград: Наука. 175ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41) Ольговський, с. Я. Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я... Дьяконов, И. М. 2008. История Мидии. Санкт- Петербург: СПбГУ. Иванчик, А. И. 1996. Киммерийцы. Москва: Инс- титут Африки РАН. Ковпаненко, Г. Т., Гупало Н. Д. 1984. Погребе- ние воина у с. Квитки в Поросье. в: черненко, Е. в. (ред.). Вооружение скифов и сарматов. Киев: Нау- кова думка, с. 39-58. Лесков, А. М. 1974. О хронологическом соотноше- нии памятников начала железного века на юге Ев- ропейской части СССР. в: Лесков, А. М., Мерперт, Н. Я. (ред.). Древности Евразии в скифо-сарматс- кое время. Москва: Наука, с. 143-178. Мурзин, в. ю. 2014. скифская проблема глаза- ми автора. Киев: О. филюк. Пиотровский, б. б. 2011. История и культура Урарту. Санкт-Петербург: СПбГУ. Садаев, Д. ч. 1979. История древней Ассирии. Москва: Наука. Тереножкин, А. И. 1961. Предскифский период на Днепровском Правобережье. Киев: АН УССР. Тереножкин, А. И. 1976. Киммерийцы. Киев: На- укова думка. черных, Е. Н. 1976. Древняя металлообработка на Юго-Западе сссР. Москва: Наука. REfERENcES Bartseva, T. B. 1981. Tsvetnaia metalloobrabotka skifsko- go vremeni. Moskva: Nauka. Bruiako, I. V. 2005. Rannie kochevniki v Evrope x—V vv. do R. Kh. Kishinev: Vysshaia antropologicheskaia shkola. Griaznov, M. P., Mannan-ool, M. Ch. 1973. Kurgan «Arzhan» — mogila tsaria ranneskifskogo vremeni. Uchenye zapiski Tuvinskogo NII iazyka, literatury i istorii, XVI, s. 191- 204. Griaznov, M. P. 1980. Arzhan. Leningrad: Nauka. Diakonov, I. M. 2008. Istoriia Midii. Sankt-Peterburg: SP- bGU. Ivanchik, A. I. 1996. Kimmeriitsy. Moskva: Institut Afriki RAN. Kovpanenko, G. T., Gupalo N. D. 1984. Pogrebenie voina u s. Kvitki v Porose. In: Chernenko, E. V. (ed.). Vooruzhenie skifov i sarmatov. Kiev: Naukova dumka, s. 39-58. Leskov, A. M. 1974. O khronologicheskom sootnoshenii pamiatnikov nachala zheleznogo veka na iuge Evropeiskoi chasti SSSR. In: Leskov, A. M., Merpert, N. Ia. (ed.). Drevnos- ti Evrazii v skifo-sarmatskoe vremia. Moskva: Nauka, s. 143- 178. Murzin, V. Iu. 2014. Skifskaia problema glazami avtora. Kiev: O. Filiuk. Piotrovskii, B. B. 2011. Istoriia i kultura Urartu. Sankt- Peterburg: SPbGU. Sadaev, D. Ch. 1979. Istoriia drevnei Assirii. Moskva: Nauka. Terenozhkin, A. I. 1961. Predskifskii period na Dne- provskom Pravoberezhe. Kiev: AN USSR. Terenozhkin, A. I. 1976. Kimmeriitsy. Kiev: Naukova dum- ka. Chernykh, E. N. 1976. Drevniaia metalloobrabotka na Iugo-Zapade SSSR. Moskva: Nauka. S. Ya. Olgovskіy NON-fERROuS mtNAlwORKiNg AND NOmADic cultuRE Of thE NJRthERN BlAcK SEA cimmERiAN The article attempts to trace the development of non-ferrous metalworking traditions in the Northern Black Sea region in the early Iron Age and to correlate them with changes in the ethnic composition of the re- gion. In the IX century BC. The first nomads appeared in the steppe zone, who used metal rods with stirrup- like ends. In the VIII century BC. BC comes a new wave of nomads, who in the decoration of horses were two-ringed rods. Along with the emergence of these no- mads there are significant changes in the lives of the local population. First of all, the agricultural tribes of the Belozersky culture disappeared in the steppe, the forest-steppe farmers of the Chornolisky culture began to fortify their settlements on the border of the steppe and forest-steppe strip and partially migrated to the left bank of the Dnieper. Burials of horsemen-horse- men, accompanied by two-ringed fishing rods, also ap- pear in the forest-steppe. At the same time, there are changes in the traditions of non-ferrous metals. If at the end of the Bronze Age the North Black Sea foun- dries used metal from Carpathian and Balkan sources, then with the advent of nomads first appeared metal from Ural and Siberian deposits, which corresponds to the Montenegrin stage, and then metal from the North Caucasus, which corresponds to the Novocherkassk stage.Drawing analogies with the antiquities from the Arzhan mound in the Altai, we can conclude that at the Montenegrin stage in the Northern Black Sea coast appeared the first early Scythian tribes, natives of Si- beria and Altai, who displaced Belozertsy, and at the Novocherkassk stage there were nomads who can to be considered the historical Cimmerians mentioned in ancient Greek and Asia Minor sources, and from whom the blacks and the Bondarikhins escaped. It was the Cimmerians of the Novocherkassk stage who fought the Urartian king Rus I in the Caucasus, and then sup- ported the Median rebels against Assyria in 663 BC. Keywords: Cimmerians, metalworking center, Ka- rasuk antiquities, mound Arjan, Urartu, Mussel, As- syria. Одержано 27.09.2021 ольгоВськиЙ сергій Якович, кандидат істо- ричних наук, професор, Київський національний університет культури і мистецтв, Київ, Україна. OlgOVSKiY Sergii Ya., Candidate of Historical Sciences, Professor, Kyiv National University of Culture and Arts, Kyiv, Ukraine. ORCID 0000-00028677-9312, e-mail: olgovskiy@online.ua.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187549
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2227-4952
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:45:31Z
publishDate	2021
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Ольговський, С.Я. 2023-01-06T17:48:34Z 2023-01-06T17:48:34Z 2021 Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я кіммерійського часу / С.Я. Ольговський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 4 (41). — С. 170-175. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.04.13 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187549 [904.05:904’15](477.7-15)”638” У статті зроблено спробу прослідкувати розвиток традицій кольорової металообробки у Північному Причорномор’ї в ранньому залізному віці і співвіднести їх із змінами етнічного складу в регіоні. В IX ст. до н. е. в степовій смузі з’явились перші кочовики, які користувались металевими вудилами із стременоподібними кінцями. В VIII ст. до н. е. приходить нова хвиля кочовиків, у яких в оздобленні коней були двокільчасті вудила. Разом з появою саме цих кочовиків відбуваються суттєві зміни у житті місцевого населення. The article attempts to trace the development of non-ferrous metalworking traditions in the Northern Black Sea region in the early Iron Age and to correlate them with changes in the ethnic composition of the region. In the IX century BC. The first nomads appeared in the steppe zone, who used metal rods with stirruplike ends. In the VIII century BC. BC comes a new wave of nomads, who in the decoration of horses were two-ringed rods. Along with the emergence of these nomads there are significant changes in the lives of the local population. First of all, the agricultural tribes of the Belozersky culture disappeared in the steppe, the forest-steppe farmers of the Chornolisky culture began to fortify their settlements on the border of the steppe and forest-steppe strip and partially migrated to the left bank of the Dnieper. Burials of horsemen-horsemen, accompanied by two-ringed fishing rods, also appear in the forest-steppe. At the same time, there are changes in the traditions of non-ferrous metals. If at the end of the Bronze Age the North Black Sea foundries used metal from Carpathian and Balkan sources, then with the advent of nomads first appeared metal from Ural and Siberian deposits, which corresponds to the Montenegrin stage, and then metal from the North Caucasus, which corresponds to the Novocherkassk stage.Drawing analogies with the antiquities from the Arzhan mound in the Altai, we can conclude that at the Montenegrin stage in the Northern Black Sea coast appeared the first early Scythian tribes, natives of Siberia and Altai, who displaced Belozertsy, and at the Novocherkassk stage there were nomads who can to be considered the historical Cimmerians mentioned in ancient Greek and Asia Minor sources, and from whom the blacks and the Bondarikhins escaped. It was the Cimmerians of the Novocherkassk stage who fought the Urartian king Rus I in the Caucasus, and then supported the Median rebels against Assyria in 663 BC. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Дискусії Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я кіммерійського часу Non-Ferrous Metalworking and Nomadic Culture of the North Pontic Region in Cimmerian Age Article published earlier
spellingShingle	Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я кіммерійського часу Ольговський, С.Я. Дискусії
title	Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я кіммерійського часу
title_alt	Non-Ferrous Metalworking and Nomadic Culture of the North Pontic Region in Cimmerian Age
title_full	Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я кіммерійського часу
title_fullStr	Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я кіммерійського часу
title_full_unstemmed	Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я кіммерійського часу
title_short	Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я кіммерійського часу
title_sort	кольорова металообробка і кочова культура північного причорномор’я кіммерійського часу
topic	Дискусії
topic_facet	Дискусії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187549
work_keys_str_mv	AT olʹgovsʹkiisâ kolʹorovametaloobrobkaíkočovakulʹturapívníčnogopričornomorâkímmeríisʹkogočasu AT olʹgovsʹkiisâ nonferrousmetalworkingandnomadiccultureofthenorthponticregionincimmerianage

Кольорова металообробка і кочова культура Північного Причорномор’я кіммерійського часу

Institution

Similar Items