Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили

Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили

У статті наводиться реконструкція технічних прийомів, використаних майстром при виготовленні псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили. The pectoral from the Tovsta Mohyla is an astonishing artifact which gathered different technical ways of Hellenic jewelry art. During this jewelry, whic...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Археологія і давня історія України
Datum:2022
1. Verfasser: Бабенко, Л.І.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2022
Schlagworte:
Статті
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187573
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили / Л.І. Бабенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 19-32. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187573
record_format dspace
spelling Бабенко, Л.І.
2023-01-12T13:02:56Z
2023-01-12T13:02:56Z
2022
Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили / Л.І. Бабенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 19-32. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.
2227-4952
DOI: 10.37445/adiu.2022.01.01
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187573
904.05(477.63)”652”
У статті наводиться реконструкція технічних прийомів, використаних майстром при виготовленні псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили.
The pectoral from the Tovsta Mohyla is an astonishing artifact which gathered different technical ways of Hellenic jewelry art. During this jewelry, which is composed of more than 160 details, a few dozens of different technical operations had been used. Till that time the less understood thing is a complex of ways that have been used by a craftsman during manufacturing of four pseudo-twisted hollow wisps, that framed figured pectoral friezes. None of the proposed reconstructions doesn’t give clear understanding on the most important elements of the technologic process of manufacture of the wisps, namely — technical operations used by an artisan for obtaining the verisimilar relief of a twisted wisp on hollow tubes. A definite clue for resolving this question can be given by construction of the torque from the Kul-Oba burial, a wisp of which consisted of a bronze twisted stem covered with a gold plate. Such construction could generate the idea of the manufacturing of hollow relief wisps with twisting imitation. To obtain them the craftsman twisted a wisp matrix from seven bronze wires. On that wisp a heat sealed tube rolled of thin gold sheet was placed. By the means of the basma technique — by pressure of wooden, bony or metal tools on a gold sheet, a twisted relief was squeezed at the tube. Then the tube was unscrewed from the matrix by turning around its radial axis towards a thinner tip of the matrix. The torque from the Solokha burial mount also has similar wisp construction. It stands for the fact of using identical technology during their manufacturing and of possible manufacturing of the pectoral and the torque by goldsmiths of the same workshop, or even by the same artisan.
uk
Інститут археології НАН України
Археологія і давня історія України
Статті
Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили
On the Manufacture Technique of Pseudo-Twisted Wisps of the Pectoral from the Tovsta Mohyla
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили
spellingShingle Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили
Бабенко, Л.І.
Статті
title_short Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили
title_full Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили
title_fullStr Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили
title_full_unstemmed Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили
title_sort про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з товстої могили
author Бабенко, Л.І.
author_facet Бабенко, Л.І.
topic Статті
topic_facet Статті
publishDate 2022
language Ukrainian
container_title Археологія і давня історія України
publisher Інститут археології НАН України
format Article
title_alt On the Manufacture Technique of Pseudo-Twisted Wisps of the Pectoral from the Tovsta Mohyla
description У статті наводиться реконструкція технічних прийомів, використаних майстром при виготовленні псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили. The pectoral from the Tovsta Mohyla is an astonishing artifact which gathered different technical ways of Hellenic jewelry art. During this jewelry, which is composed of more than 160 details, a few dozens of different technical operations had been used. Till that time the less understood thing is a complex of ways that have been used by a craftsman during manufacturing of four pseudo-twisted hollow wisps, that framed figured pectoral friezes. None of the proposed reconstructions doesn’t give clear understanding on the most important elements of the technologic process of manufacture of the wisps, namely — technical operations used by an artisan for obtaining the verisimilar relief of a twisted wisp on hollow tubes. A definite clue for resolving this question can be given by construction of the torque from the Kul-Oba burial, a wisp of which consisted of a bronze twisted stem covered with a gold plate. Such construction could generate the idea of the manufacturing of hollow relief wisps with twisting imitation. To obtain them the craftsman twisted a wisp matrix from seven bronze wires. On that wisp a heat sealed tube rolled of thin gold sheet was placed. By the means of the basma technique — by pressure of wooden, bony or metal tools on a gold sheet, a twisted relief was squeezed at the tube. Then the tube was unscrewed from the matrix by turning around its radial axis towards a thinner tip of the matrix. The torque from the Solokha burial mount also has similar wisp construction. It stands for the fact of using identical technology during their manufacturing and of possible manufacturing of the pectoral and the torque by goldsmiths of the same workshop, or even by the same artisan.
issn 2227-4952
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187573
citation_txt Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили / Л.І. Бабенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 19-32. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT babenkolí protehníkuvigotovlennâpsevdokručenihdžgutívpektoralíztovstoímogili
AT babenkolí onthemanufacturetechniqueofpseudotwistedwispsofthepectoralfromthetovstamohyla
first_indexed 2025-11-25T21:10:19Z
last_indexed 2025-11-25T21:10:19Z
_version_ 1850551752068169728
fulltext 19ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) УДК 904.05(477.63)”652” DOI: 10.37445/adiu.2022.01.01 Л. І. Бабенко про технікУ ВиготоВленнЯ псеВдокрУЧених дЖгУтіВ пекторАлі З тоВстої Могили Статті У статті наводиться реконструкція технічних прийомів, використаних майстром при виготов- ленні псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили. ключові слова: пектораль, гривна, Товста Мо- гила, солоха, греко-скіфська торевтика. Пектораль з Товстої Могили, окрім влас- тивого їй високого художнього рівня та роз- маїття відтворених в образах, сюжетах та композиції прихованих смислів, є не менш вражаючою пам’яткою, що акумулювала різноманітні технічні прийоми давньог- рецького ювелірного мистецтва. відзначено декілька десятків технічних операцій, ви- користаних при створенні цього шедевра, складеного з понад 160 деталей 1 (Рудольф 1993, с. 85; Jacobson 1995, p. 117; черняков, Підвисоцька 1999, с. 77). Однак серед чис- ленних робіт, присвячених пекторалі, кіль- кість праць, де розглянуті питання техніки її виготовлення, помітно поступається до- слідженням з вивчення проблем художнього стилю чи семантики сюжетів цієї прикраси. Лише кілька дослідників спеціально зверта- лися до цієї теми. Технічним показникам та техніці виготовлення пекторалі присвятив кілька сторінок монографії її першовідкри- вач б. М. Мозолевський (Мозолевський 1979, с. 73—79). Досить побіжно цієї теми торкнув- ся в. Рудольф (Rudolph 1991; Рудольф 1993, с. 85). Найбільш скрупульозно і всебічно сукупність технічних прийомів, використа- 1. Скрупульозніший підрахунок дає ще більше чис- ло — лише на середньому фризі нараховано близь- ко 500 деталей (Підвисоцька, черняков 2002, с. 21). них при створенні різних частин пекторалі, була проаналізована в серії спеціальних статей І. Т. чернякова та О. П. Підвисоцької (Підвисоцька, черняков 2002; 2006; черня- ков, Підвисоцька 1998; 1999; 2000; 2001; чер- няков, Подвысоцкая 2002; 2003). Далеко не всі питання, пов’язані з техні- кою виготовлення пекторалі, вирішені за- довільно. Деякі прийоми, використані майс- тром при створенні тих чи інших деталей прикраси, до цього часу ще залишаються не до кінця зрозумілими. При цьому техніка виготовлення найбільш видовищних дета- лей пекторалі — мініатюрних скульптур- них композицій, в цілому зрозуміла. Для їх отримання використовували метод приму- сового точного лиття за восковими моделя- ми (Підвисоцька, черняков 2006, с. 21—23; Минасян 2014, с. 101). І литі фігурки, кожна з яких є окремим шедевром, вирізняє лише найвищий рівень майстерного виконання. Середній фриз візуально менш вражаючий, проте при його створенні було використано значно більше різноманітних технічних опе- рацій, сутність яких також зрозуміла (Підви- соцька, черняков 2002). На загальному тлі чотири псевдокручених джгута, що обрамля- ють фризи, виглядають простим контурним елементом. зазвичай вони губляться серед видовищних сюжетних сцен, що наочно ві- дображає використання при описі пекторалі таких характерних зворотів як «три обра- зотворчих фриза», «тричленна структура композиції» тощо. Поміж тим, до цього часу залишається найменш зрозумілим, які тех- нічні операції були використані майстром при створенні джгутів, хоча це питання по- рушували неодноразово.© Л. І. бАбЕНКО, 2022 20 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) статті Проблеми техніки виготовлення трубок- джгутів пекторалі з Товстої Могили — побіж- но чи більш детально — торкались усі зга- дані вище дослідники. б. М. Мозолевський вважав, що «спочатку на лист наносилися шість поздовжніх жолобків, які звужу- валися до кінців, потім він скручувався і спаювався». Яким чином відбувалося скру- чування джгута, дослідник не вказав, але зазначив малоймовірність «виготовлення трубок шляхом паяння окремих опуклих ла- нок» (Мозолевський 1979, с. 73). Але саме так вважав в. Рудольф, на думку якого скручені джгути гривни були зібрані з довгих смужок золота з випуклою поверхнею та закручені у джгут, а потім скріплені в швах, що утвори- лися (Рудольф 1993, с. 85). Найдетальнішу реконструкцію процесу виготовлення джгутів пекторалі запропо- нували І. Т. черняков і О. П. Підвисоцька, які присвятили цій проблемі дві спеціальні статті. У першій роботі репрезентована авто- рами схема розвиває і уточнює положення, запропоновані раніше б. М. Мозолевським. Ланцюжок реконструйованих дослідника- ми технічних операцій наступний. Спочат- ку із золотого листа торевтом були вирізані 4 пластини, що відповідали параметрам форми трубок — ширші посередині і зву- жені до кінців. Потім на поверхню кожної пластини за допомогою пуансонів-чеканів наносили рельєф у вигляді шести поздовж- ніх жолобків. Пластини згортали в трубку і спаювали зовнішніми краями один до одно- го. Далі пустотілі гофровані трубки, розігріті і заповнені деревним вугіллям, скручували навколо своєї осі під кутом 60°, з використан- ням при цьому різних затискних інструмен- тів — плоскогубців, круглогубців і лещат. І, нарешті, прямі і заповнені деревним вугіл- лям для запобігання деформації, трубки зги- нали на спеціальному верстаті по контурам каркаса майбутньої пекторалі (черняков, Підвисоцька 1998, с. 112—121, мал. 1—5). Але незабаром у цій схемі виявили іс- тотний недолік. Ще в 1991 р. в реставра- ційному центрі Романо-Германського цен- трального музею у м. Майнц (ФРН) під час реставрації була зроблена рентгенограма пекторалі, опублікована кількома роками пізніше (Мінжулін 1998, іл. 13б). На рентге- нограмі добре помітно, що всі чотири пусто- тілі джгута пекторалі не цілісні, а складені з двох половинок, з’єднаних посередині шля- хом вставляння однієї трубки в іншу (рис. 1: 1; черняков, Підвисоцька 2000, рис. 1) 1. 1. О. І. Мінжулін вважав, що три нижніх джгута (жму- та) пекторалі пустотілі, а верхній скручений з дроту (Мінжулін 2004, с. 244). Це спостереження дослідник підкріпив посиланням на монографію б. М. Мозо- левського, хоча там зазначено, що каркас пекторалі Місця з’єднання запаяні і відшліфовані на- стільки ретельно, що їх не помітно навіть під мікроскопом. Але якими б якісними не були пайка і шліфування місць з’єднання, вони б не витримали гіпотетичного скручування гофрованої трубки навколо своєї осі. Тому до раніше запропонованої схеми І. Т. черняков і О. П. Підвисоцька внесли ряд уточнень. Стало очевидним, що на першому етапі були вирізані не чотири, а вісім пластин трапеціє- подібної форми, які далі згортали в гладкі трубки. Пари трубок з’єднували і гофрували шляхом нанесення жолобків, що йшли нав- скіс по спіралі відносно довжини джгутів. На думку авторів реконструкції, перед нанесен- ням жолобків трубки набивали піском. Саме гофрування проводили не вручну, а за допо- могою якогось механічного пристосування, принцип дії якого дослідники не пояснили (черняков, Підвисоцька 2000, с. 14—16). Оновлену реконструкцію технологічного про- цесу виготовлення джгутів не можна назвати бездоганною та вичерпною. залишився незро- зумілим характер принципу роботи гіпотетич- ного «механічного пристосування» для гоф- рування трубок по спіралі. відсутнє будь-яке пояснення необхідності конструкції трубчастих джгутів з двох половинок. Тим часом, її доціль- ність і, навіть, обумовленість випливає власне з форми трубок — більш товстих посередині і плавно звужених до кінців. з точки зору геомет- рії подібна форма може бути утворена шляхом з’єднання широкими основами двох зрізаних конусів. Однак розгортка конуса (а, відповідно, і конфігурація пластини, з якої згортали тру- бочку) має форму трапеції не з рівними, а дуго- подібними основами — опуклою на зовнішній стороні та увігнутою — на внутрішній. Тому з цільної пластини, яку наведено на малюнку ще першої роботи (рис. 1: 3; черняков, Підвисо- цька 1998, мал. 2), згорнути трубку відповідної форми неможливо в принципі. Для цієї мети посередині пластини необхідно було зробити два вирізи у формі рівнобедреного трикутника з дугоподібними сторонами. Тобто, фактично розділити пластину на дві частини (рис. 1: 4) 2. Отже, доцільно ще раз звернутися до про- блеми техніки виготовлення псевдокруче- «виготовлений з чотирьох дугоподібних пустоті- лих трубок у вигляді джгута» (Мозолевський 1979, с. 73). На рентгенограмі добре помітне характерне з’єднання трубок верхнього джгута з двох полови- нок, як і у інших джгутів пекторалі (Мінжулін 1998, іл. 13б; черняков, Підвисоцька 2000, рис. 1), що може свідчити і про їх однакову будову. Щонайменш, це питання потребує окремого вивчення. 2. Нещодавно було зроблено припущення, що при створенні джгутів було можливе «використання матриць, виготовлених за формою майбутніх джгутів, що плакували листовим золотом пот- рібної форми та розміру з подальшим доопра- цюванням металу» (величко, Підвисоцька 2021, с. 45, 46), але без докладного опису технології. 21ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Бабенко, Л. І. Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили них джгутів з порожнистих золотих трубок і спробувати відтворити сукупність можливих технічних прийомів, використаних майстром для їх виробництва. загалом, серед золотих шийних прикрас з крученим або псевдокрученим джгутом, що походять з боспорських ювелірних майс- терень, за конструкцією, а отже, і технікою виготовлення, можна виділити щонайменш три різних типи. Це прикраси зі джгутом, скрученим з кількох золотих «стрижнів», «трубок» чи «дротів» (1) 1, з джгутом, скруче- 1. Подібну будову має гривна з Куль-Оби зі скіфа- ми-вершниками на кінцях та обидва джгути пек- ним з кількох бронзових стрижнів та обтяг- нутих тонким золотим листом (2) 2 та з псев- торалі з великої близниці (бабенко 2019, с. 497, рис. 5: 1, 2), а також деякі інші прикраси — зок- рема, браслети з некрополю Пантікапея, дужки перснів з некрополів Німфею та Пантікапею (Ка- лашник 2014, с. 65, 74, 104) тощо. 2. Таку конструкцію мав втрачений джгут гривни з пограбованого поховання Куль-Оби. значно кра- ще вона репрезентована серед браслетів цього часу (парні браслети з протомами сфінксів з Куль-Оби, дві пари браслетів з подвійним джгутом, прикра- шених на кінцях фігурками баранів або левиць з гривою з великої близниці, два браслети з леви- ними голівками на кінцях з Темір-Гори) (бабенко 2019, с. 493—496, рис. 3: 1—8). рис. 1. Пектораль з Товстої Могили: 1 — рентгенограма пекторалі; 2 — схема розташування та параметри порожніх вигнутих джгутів каркаса пекторалі; 3, 4 — варіанти конфігурації пластин для згортання трубок, пропорції умовні (1, 2 — черняков, Підвісоцька 1998; 2000) 22 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) статті докрученим джгутом у вигляді порожнистої золотої трубки, рельєф якої дуже правдо- подібно імітує фактуру скручених по спіралі стрижнів (3). До останнього типу належать дві прикраси — гривна із Солохи та власне пектораль з Товстої Могили. Саме таку конструкцію гривни із Соло- хи — у вигляді несправжнього джгута, від- мінного від скрученого з кількох рядів дроту (Манцевич 1987, с. 55) або псевдокрученого масивного стрижня (Петренко 1978, с. 46) — відзначали дослідники 1, хоча є і більш спро- щена, а відтак хибна, характеристика — кру- чена («витая») гривна (Онайко 1970, с. 44) або кручена золота трубка («twisted, gold tube») (Jacobson 1995, p. 120). за зовнішнім виглядом та будовою гривна із Солохи є най- більш близькою та практично єдиною анало- гією джгутам пекторалі з Товстої Могили. в одній із робіт А. П. Манцевич безпосередньо порівнювала джгути на обох виробах (Ман- цевич 1980, с. 111) 2. При уважнішому порівнянні джгутів пек- торалі і гривни можна побачити низку як схожих, так і відмінних рис. Як і у пекторалі, джгут гривни імітує скрутку з шести стриж- нів. Діаметр джгутів пекторалі і гривни різ- ний по всій довжині — він більший посере- дині та поволі зменшується до кінців 3. Для джгутів пекторалі така форма могла бути підпорядкована загальній конфігурації при- краси — більш широкої посередині і звуженої до кінців. У стилістиці гривни подібна сувора детермінація форми відсутня, але схоже роз- ширення в середині джгута або, навпаки, на його кінцях, має низка гривен різних типів. в. Г. Петренко виділила гривни з розширен- ням в середній частині в II відділ, репрезен- тований двома типами — простими грив- нами з обрубаними незамкнутими кінцями (тип 1) і більш парадними, з наконечниками у вигляді левових голівок (тип 2). До другого типу віднесені прикраси з курганів Патініоті, № 5 поблизу с. Архангельська Слобода і № 10 (1909 р.) єлизаветовського могильника (Миллер 1910, с. 116, рис. 25; Петренко 1978, с. 44, табл. 31: 2, 3; Дюбрюкс 2010, рис. 189— 1. Подібну будову гривни із Солохи — у вигляді по- рожнистої псевдокрученої золотої трубки — під- твердили після додаткового огляду А. ю. Алексєєв і Р. Ф. Мінасян. за їхніми спостереженнями, жолоб- частий джгут гривни справляє враження моноліт- ного предмета без помітних щілин та деформацій. Отже, думка про те, що гривна «заповнена важким, твердим матеріалом» («is filled with a heavy, solid material») (Jacobson 1995, p. 120), є хибною. 2. Але вже в монографії, присвяченій Солосі, серед аналогій джгуту гривни були згадані лише брас- лети з Куль-Оби і поховання V ст. до н. е. з курга- ну Темір-Гора (Манцевич 1987, с. 57), що мають зовсім іншу конструкцію. 3. На цю особливість будови солоської гривни мою увагу звернув А. ю. Алексєєв. 191, 196, 197). Подібний абрис мають і «пек- торалі» з Косики та кургану Аржан 2 (Двор- ниченко, Федоров-Давыдов 1993, с. 167, рис. 16; 17; Čugunov, Parzinger, Nagler 2010, S. 63, Taf. 65: 2; 79). Навпаки, джгут гривни з вершниками з Куль-Оби і гривни з кургану 5 поблизу м. Дубоссари розширюється до кін- ців (Piotrovsky, Galanina, Grach 1986, pl. 126; Кетрару, Серова 1989, с. 65, рис. 2; Кетрару и др. 2014, рис. 47). виходячи з форми, дві ос- танні прикраси носили, скоріш за все, фігур- ними закінченнями (а, отже, і потовщеним джгутом) вниз 4. за свідченням А. ю. Алек- сєєва, товста частина джгута гривни з Со- лохи трохи відігнута від площини кільця і дуже зручно лягає на плечі, тобто, левиними голівками вниз. ймовірно, саме так і одягав її власник. Таким чином, товщина джгута гривни не завжди визначала її розташуван- ня на носії. Слід також зазначити надвеликі розміри солоської гривни 5. вони значно перевищують середній діаметр, характерний для скіфсь- ких прикрас цього типу (Петренко 1978, с. 41—48). за розмірами гривна найближча параметрам зовнішнього джгута пекторалі з Товстої Могили (рис. 2). Трохи менші розмі- ри у гривни з Куль-Оби 6. Якщо виходити з формальної дефініції пекторалі як нагрудної прикраси, то подібне визначення цілком від- повідає і цим двом гривням, розташованим саме на грудях (бабенко 2018c, с. 191—195, рис. 5). 4. Нюанси розташування гривни на небіжчику по- ховання Куль-Оби не вказані, але на плані грив- на нарисована саме вершниками вниз (Дюбрюкс 2010, рис. 213: I). Курган 5 поблизу м. Дубоссари було пограбовано, отже особливості розташування гривни невідомі (Кетрару и др. 2014, с. 52—62). 5. Розміри гривни, зазначені А. П. Манцевич — 26,7 × 30,5 см (Манцевич 1987, с. 55). Нові виміри гривни, проведені А. ю. Алексєєвим на моє про- хання, дали наступні параметри — «максималь- на довжина від зовнішнього краю дротяного Ге- раклового вузла в пащах левів до протилежного зовнішнього краю виробу складає близько 30,3 см; ширина (з різним нахилом прямої, оскільки грив- ня асиметрична) близько 25,2—26,0 см». 6. через пружність джгута гривна із Куль-Оби не має сталих параметрів (бабенко 2018b). Серед на- ведених дослідниками розмірів — 34 × 26 см (Пет- ренко 1978, с. 46), 26,6 × 24,0 см (Уильямс, Огден 1995, с. 137), діаметри 25,8 см (ed. Piotrovsky 1975, p. 112; Piotrovsky, Galanina, Grach 1986, pl. 126; Jacobson 1995, p. 120) або близько 25 см (Schiltz 1994, S. 162) тощо. Гривну близьких розмірів, що прикриває груди, можна бачити на одному з пер- сонажів «боспорського рельєфу» (Савостина 2001, табл. V). Також значні розміри мали гривни з кур- ганів № 5 поблизу с. Архангельська Слобода (діа- метр 23,0 см) (ред. Толочко 1991, с. 314, кат. 105), № 8 групи «П’ять братів» єлизаветовського мо- гильника (24,5 × 21,5 см) (Петренко 1978, с. 44), № 5 біля м. Дубоссари (діаметр 24,3—25,2 см) (Кетрару, Серова 1989, с. 65). 23ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Бабенко, Л. І. Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили У той же час солоську гривну вирізняє більша масивність навіть у порівнянні з найбільшим, зовнішнім джгутом пекторалі. Діаметр гривни у найтовщому місці стано- вить 1,9—2,0 см, на кінцях, біля наконечни- ків з левиними голівками — 1,4—1,5 см 1. У зовнішнього джгута пекторалі ці параметри менші — 1,2 (1,0) см і 0,8 (0,7) см 2, відповід- но. значні розміри пояснюють і велику масу солоської гривни — 496,1 гр, що становить майже половину ваги пекторалі з Товстої Мо- гили (1149 гр) 3 — прикраси більш об’ємної і насиченої великою кількістю литих фігурок. загальною для джгутів пекторалі і гривни є і виняткова правдоподібність виття з шести прутів, при цьому джгути пекторалі мають виразніший рельєф (рис. 3: 1—3). Однак для отримання імітації такого високого рівня, що вводить в оману як глядачів, так і фахівців, зовсім не обов’язкове використання гіпоте- тичного «механічного пристосування» (чер- няков, Підвисоцька 2000, с. 14—16). По суті, псевдокручені порожнисті трубки це рельєф- ні прикраси із згорнутого золотого листа, отже їх доречно розглядати як один з варіан- тів пластинчастих аплікацій, що отримали в цей час значне поширення. Для виготовлен- ня золотих рельєфних бляшок, пластин та 1. виміри на моє прохання здійснені А. ю. Алексєє- вим. 2. Див. прим. 4 на с. 27. 3. У статтях, монографіях, каталогах, альбомах на- водиться різна маса пекторалі — 1145; 1149,5; 1150 гр тощо. Маса 1149 гр вказана у ювілейно- му альбомі, присвяченому пекторалі (величко, Підвисоцька 2021, с. 42). інших художніх виробів ювеліри використо- вували техніку басми, за допомогою якої від- битки отримували двома способами — тиском на метал вручну дерев’яними, кістяними або металевими інструментами, або ж ударом молотка по золотій пластині, що лежала на матриці, через свинцевий лист (журавлев, Новикова, Шемаханская 2014, с. 176—180; Минасян 2014, с. 227). Для визначення мож- ливості використання подібної техніки при виготовленні псевдокручених трубок необ- хідно з’ясувати два питання. Перше — чи дозволяла товщина золотого листа, з якого були згорнуті трубки, отримати рельєфний відбиток необхідної якості. Друге — якою могла бути будова гіпотетичної матриці для рис. 2. Порівняльні розміри пекторалі з Товстої Могили та гривни із Солохи (Piotrovsky, Galanina, Grach 1986; Dally 2007) рис. 3. Псевдокручені джгути: 1, 2 — пектораль з Товстої Могили, фрагменти; 3 — гривна із Солохи, фрагмент (Piotrovsky, Galanina, Grach 1986; Dally 2007) 24 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) статті отримання необхідного відбитка, що імітує спіральне виття з шести прутів. У публікаціях, серед інших параметрів, дуже рідко зазначена товщина золотих плас- тинок. У дослідженні, присвяченому ювелір- ним виробам з Куль-Оби із зібрання Держав- ного історичного музею (м. Москва), вказана товщина пластинок становить 0,1—0,18 мм (журавлев, Новикова, Шемаханская 2014, с. 184). Товщина найбільш масивних золотих пластинок з колекції Харківського історич- ного музею імені М. Ф. Сумцова трохи біль- ше — 0,25—0,3 мм 1. значно складніше визначити товщину пластин, використаних для джгутів пекто- ралі і гривни, не порушуючи їх цілісності. На думку І. Т. чернякова і О. П. Підвисоць- кої їх товщина становила 1,0—1,2 мм (чер- няков, Підвисоцька 1998, с. 116). Подібна товщина пластин може видатися завеликою для отримання якісного відбитка. Однак наведені параметри, скоріш за все, є дещо завищеними. Невідомо, звідки взяті ці роз- міри — і візуально, і за допомогою рентге- нограми визначити їх важко. Але простий підрахунок переконливо показує їх помил- ковість. І. Т. черняковим і О. П. Підвисоць- кою були обчислені розміри підготовлених для згортання в джгути пластин (черняков, Підвисоцька 1998, с. 116). загальна їх пло- ща (за формулою площі трапеції) становить приблизно 508,73 см2. При гіпотетичній тов- щині 1 мм об’єм чотирьох пластин становить 50,873 см3 золота. Помноживши цей об’єм на питому масу золота 900° (18,52 г/см3) (чер- няков, Підвисоцька 1998, с. 117), отримаємо приблизну масу пластин — 942,17 г. за гіпо- тетичної товщини пластин 1,2 мм вона буде на 20 % більшою — 1130,6 г, що майже дорів- нює масі всієї пекторалі (1149 г)! І це навіть не рахуючи необхідних для затискування в обоймах допусків трубок, вже не кажучи про інші частини пекторалі — всі литі фігурки, численні деталі середнього фризу, обойми, застібки, наконечники тощо. безсумнівно, товщина трубок є набагато меншою зазна- чених показників. вирахувати її в такому надзвичайно складному фігурному виробі як пектораль досить важко. Якщо ж провести аналогічний підрахунок для більш простого за формою виробу — гривни із Солохи, то, бе- ручи до уваги неминучі допуски і відхилен- ня, отримаємо результат в межах 0,5 мм. Таким чином, ймовірна товщина пластин для трубок лише менш ніж в два рази пере- 1. була проміряна товщина пластин з танцюючими менадами з кургану 8 Пісочинського могильника (інв. № Лбз-331—334; бабенко 2005, фото 11) та пластин із зображенням листків аканту у вигляді косого хреста з Олександропільського кургану (інв. № Лб-з18—323; бабенко 2018a, рис. 305: 10—15). вищувала товщину пластин з Олександропо- ля та Пісочинського могильника. Слід при цьому врахувати, що джгути були зроблені з високопробного золота (900°), тобто, дуже пластичного, яке давало кращий відбиток (Минасян 1991, с. 380). Сам рельєф мав ве- лику фактуру, без витонченої деталізації, що цілком дозволяло отримати відбиток не- обхідної якості при використанні зазначеної техніки басми. Тепер спробуємо визначити, який вигляд могла мати матриця, за допомогою якої був отриманий псевдокручений рельєф золотих трубок. Слід зазначити, що у цей час торевти досить часто на різноманітних золотих ви- робах імітували фактуру крученого шнура. Подібний «кручений шов», причому викона- ний у різних техніках, як басми, так і лиття (?), можна побачити на багатьох предметах, зокрема, на оббивках горитів і піхвах мечів чортомлицької серії, піхвах меча з Товстої Могили, а також на конусах з курганів бра- толюбівського та Сенгілеєвське 2 (рис. 4: 1— 4; Мозолевський 1979, рис. 55, 56; Теренож- кин, Мозолевский 1988, рис. 141; Кубышев, бессонова, Ковалев 2009, фото 1—4; Алек- сеев 2012, с. 206, 214—221; ed. Schiltz 2001, p. 109, 120, 121, cat. 88, 89; Curry 2016, p. 29— 31) 2. Але для відтворення на золотій порож- нистій трубці рельєфу крученого джгута була потрібна матриця особливої форми, підказати яку може будова згаданої вище розрубаної гривни з бронзовим стрижнем всередині, обкладеним золотою пластиною, з пограбованого поховання Куль-Оби (рис. 5). відмова майстра від використання подібних бронзових сердечників всередині трубок- джгутів пекторалі і солоської гривни слід пояснювати, швидше за все, надмірною ва- гою прикрас, що створювало дискомфорт при їх носінні. Але в той же час конструкція цієї куль-обської гривни, а також близьких за будовою браслетів, могла згенерувати ідею створення кручених матриць з подальшим їх використанням для виготовлення псевдо- кручених порожнистих трубок 3. 2. Імітацію плетеного шва можна побачити і на пред- метах, створених в іншому культурному середови- щі. Наприклад, подібним орнаментом окантовані сцени полювання на руків’ї ахеменідського меча з чортомлика (Алексеев 2012, с. 210—213). 3. На думку деяких дослідників, майже повна іден- тичність оформлення наконечників гривень з Со- лохи і первинного поховання Куль-Оби свідчить про їх виготовлення одним торевтов — «Майс- тром Лева» (Williams 1998, p. 101) або «Майстром гривни зі скіфськими вершниками з Куль-Оби (E)» (Treister 2005, p. 60). У цьому випадку вико- ристання в гривнах джгутів різної конструкції — з бронзовим стрижнем і без — може відображати еволюцію технічної думки майстра. 25ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Бабенко, Л. І. Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили Характер рельєфу джгутів, що імітує вит- тя по спіралі шести круглих стрижнів, дуже наочно відображає і ймовірну будову перед- бачуваного крученого стрижня-матриці. Для створення подібної матриці були використані сім круглих в перетині мідних прутів або відрізків дроту — один центральний, що на- правляв і зміцнював всю конструкцію і шість зовнішніх, що облягали центральний та за- кручувалися навколо нього. Таким чином, на будь-якому відрізку стрижень мав перетин у рис. 4. Предмети торевтики з імітацією перевитого шва: 1 — оббивка горита з Мелітопольського кургану; 2 — «конус» з братолюбівського кургану; 3, 4 — оббивка піхов мечів з Товстої Могили (3) і чортомлика (4) (Мозолевський 1979; Тереножкин, Мозолевский 1988; Кубышев, бессонова, Ковалев 2009; Алексеев 2012) рис. 5. Наконечник розрубаної гривни з Куль-Оби (Piotrovsky, Galanina, Grach 1986) 26 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) статті вигляді семи однакових кругів, вписаних в одне коло — дуже стійку за будовою структу- ру. Діаметр прутів поступово зменшувався по всій довжині. Центральний стрижень (рис. 6: 1) по всьому колу обкладали шістьма зовніш- німи стрижнями (рис. 6: 2а). Обидва кінця майбутнього джгута фіксували затискача- ми, один з яких кріпили нерухомо, а інший закручували за годинниковою стрілкою (або проти) певну кількість разів (рис. 6: 2б). У першому варіанті реконструкції технологіч- ного процесу виготовлення джгутів І. Т. чер- няков і О. в. Підвисоцька відзначають од- наковий для всіх трубок «кут скручування» в межах 60° (черняков, Підвисоцька 1998, с. 117, 118). ймовірно, дослідники мали на увазі кут між завитими в спіраль «трубками» і горизонтальною поперечною площиною. в цьому випадку, більш коректно все ж говори- ти про кут, утвореному «трубками» і поздовж- ньою лінією джгута, який становить 30°. При скручуванні джгута з 6 зовнішніх трубок кут їх відхилення від початкового положення поступово збільшується з кожним обертом джгута навколо своєї вісі. При цьому 30° — це найбільший кут, на який можуть відхилити- ся трубки шестижильного джгута. Кількість витків, необхідних для досягнення макси- мального скручування джгута, залежала від довжини джгута і товщини трубок, що утво- рювали його. І. Т. черняков та О. в. Підвисо- цька, вважаючи спочатку, що подібним чи- ном скручували пустотілі гофровані трубки, визначили для кожного з джгутів таку кіль- кість скручувань — для першого (верхнього) 20 обертів навколо вісі, другого — 12, третьо- го — 18, четвертого — 12 (черняков, Підви- соцька 1998, с. 118). Навіть якщо залишити поза увагою технічну нездійсненність подіб- ної операції, то кількість зазначених оборотів не відповідає гіпотетичній скрутці. Кожен з джгутів, при підрахунку тільки його видимої ділянки, утворений з наступного числа вит- ків «трубок» (починаючи з верхнього джгу- та): 96—98—112—108. відповідно, необхідна кількість гіпотетичних обертів була в 6 разів меншою: 16—16,33—18,66—18, і навіть дещо більшою, враховуючи приховані в обоймах частини джгутів. Це дозволяє визначити і кількість скручувань гаданих джгутів-мат- риць. Якщо їх «робоча» частина дорівнюва- ла половині довжини джгутів, то і кількість обертів при їх скручуванні також було при- близно в два рази менше, тобто 8—10 разів. рис. 6. Етапи виготовлення матриці і порожнистих псевдокручених джгутів: 1 — центральний мідний стрижень матриці; 2а—б — обкладка центрального стрижня з шістьма прутами (а) і його скручування (б); 3а—б — насадка порожнистої золотої трубки на матрицю; 4а—б— деформація золотої трубки по рельєфу матриці; 5 — згвинчування по спіралі псевдокрученої порожнистої трубки з матриці 27ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Бабенко, Л. І. Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили Подібна матриця могла бути виготовлена і в інший спосіб — як видається, простіший та ефективніший. безперечно, виходячи з довершеності золотих горельєфних фігурок пекторалі, майстер досконало володів техні- кою лиття за втраченою восковою моделлю. Але за цією ж технологією можна було ви- готовити у той чи інший спосіб і матриці- джгути. власне воскову модель можна отри- мати або ж безпосередньо скрутивши жмут тонких, звужених до одного кінця, воскових паличок. Або ж нанісши рельєф у вигляді шести борідок безпосередньо на звужений восковий стрижень, протягуючи та прокру- чуючи його. Пластичність воску дозволяла довести рельєф майбутньої матриці до необ- хідної глибини, підправити якісь огріхи. за зовнішнім виглядом подібна воскова модель була близька сучасним крученим свічкам. Перехід воскової моделі у мідну чи бронзову матрицю відбувався у звичний спосіб. Подальше виготовлення псевдокручених трубок-джгутів могли здійснювати декілько- ма способами, які будуть розглянуті нижче. спосіб 1. вирізаний у формі розгортки конуса відповідних параметрів золотий лист згортали в трубочку і запаювали по шву. Трубочку насаджували на скручений стри- жень чи відлиту матрицю (рис. 6: 3а—б). за допомогою техніки басми — шляхом тиску на золотий лист дерев’яними, кістяними або металевими інструментами, на трубочці про- давлювали рельєф крученого стрижня (рис. 6: 4а—б). Далі трубочку згвинчували зі стрижня по спіралі шляхом обертання навколо власної осі в бік більш тонкого кінця (рис. 6: 5). При цьому з певного відрізка вільний хід трубочки дозволяв її зняти і без обертання. спосіб 2. Після відтиснутого з матриці рельєфу на трубочці розрізали поздовж- ньо — або за місцем старої пайки, або в но- вому місці. Це дозволяло безперешкодно зняти трубочки зі джгутів-матриць також шляхом згвинчування в бік тонкого кінця. Якщо трубка застрягала, розтин полегшував згвинчування трубки з джгута. Після зняття трубки місце розтину знову спаювали, шов спайки шліфували. Операція була трудоміс- ткою і вимагала скрупульозності. Але рівень майстерності, продемонстрований при пайці і шліфовці місця з’єднання кожної пари тру- бок чотирьох пустотілих джгутів, перекон- ливо свідчить про те, що таке завдання було майстру цілком під силу. спосіб 3. вирізану золоту пластину згор- тали в трубочку, але краї її не спаювали. Трубочку надягали на джгут-матрицю. за допомогою декількох затискачів фіксували нерухомість пластини на матриці. На тру- бочці відтискали рельєф, і таким же чином згвинчували з матриці. Далі краї трубочки змикали, запаювали та шліфували. Якщо порівнювати ефективність способів 2 і 3, в кожному з них можна знайти переваги і недоліки. Так, при використанні способу 3 на пайку і шліфування шва витрачали в два рази менше часу. Однак при цьому значно важче було отримати бездоганний відбиток, а також виправити можливі похибки, утво- рені внаслідок мимовільного зсуву трубки. безперечно, беручи до уваги те, що перша й третя, а також друга й четверта 1 трубки пекто- ралі «закручені» у різних напрямках (за і про- ти годинникової стрілки) 2, цілком очевидно, що для їх виготовлення необхідно було мати і закручені в різних напрямках матриці. Ланцюжок наступних операцій (за ви- нятком «гофрування» трубок), відтворений І. Т. черняковим та О. П. Підвисоцькою, в цілому заперечень не викликає. Кожні пари трубок з’єднували через вставляння однієї трубки в іншу 3. з’єднання запаювали та шліфували. Перед згинанням по контурах відповідної ділянки пекторалі трубки, щоб уникнути деформації, заповнювали піском або іншим сипучим матеріалом і могли тро- хи нагріти для кращої пластичності. Подібним чином для конструкції каркаса пекторалі з Товстої Могили необхідно було виготовити вісім трубок. Хоча їх кількість мог- ла бути меншою в два рази, про що свідчить аналіз нюансів деяких метричних параметрів трубок. Як уже зазначалось, особливістю тру- бок є зменшення їх діаметрів і утворених ними джгутів від центру до країв і знизу доверху. У той же час для виготовлення трубок 1 і 3 була використана матриця з виттям в один бік, а для трубок 2 і 4 — в протилежний. Порівняє- мо між собою параметри деяких частин кож- ної з пар трубок (рис. 1: 2). зовнішня трубка (№ 1) має діаметр в се- редній частині 12,0 (10,0) мм і 8,0 (7,0) мм на кінцях 4. Парна їй за напрямком кручен- 1. Тут і далі відлік трубок йде від низу до верху. 2. Цікаво, що в різні боки були «закручені» також обручі парних браслетів з Куль-Оби і некрополя Пантікапея (Калашник 2014, с. 104, 144). Обручі чотирьох браслетів з великої близниці склада- ються з двох (?) стрижнів з лівим і правим виттям, об’єднаних на кінцях однієї фігуркою тварини (Калашник 2014, с. 173, 152). Однак обидва джгу- ти пекторалі з великої близниці були закручені в один бік (Калашник 2014, с. 188). 3. визначення способу, за допомогою якого були з’єднані трубки, вимагає спеціального досліджен- ня, бажано з використанням додаткових рентге- нограм. Не виключено, що спосіб з’єднання різних трубок також міг бути різним. Цікаво, що, вихо- дячи з рентгенограми, з’єднання трубок другого знизу джгута зміщено в бік від центральної осі. 4. використані розміри, які наведені в роботах б. М. Мозолевського, І. Т. чернякова і О. П. Під- висоцької. здебільшого вони співпадають, у випад- ках різночитання наведені обидва параметри, з роботи б. М. Мозолевського — в круглих дужках. 28 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) статті ня трубка 3, відповідно — 8,0 (7,0) і 4,0 мм. Інша пара трубок має наступні параметри: № 2 — 8,0 (7,0) мм у середній частині, 5,0 мм на кінцях; № 4 — відповідно, 5,0 (4,0) мм і 3,5 (3,0) мм (рис. 1: 2). Добре помітно, що в кожній парі діаметр на кінці трубки товщого (нижнього) джгута збігається з діаметром у середній частині меншого (верхнього джгута). Для трубок 1 і 3 — 8,0 (7,0) і 8,0 (7,0) мм. Для трубок 2 і 4 — 5,0 і 5,0 (4,0 мм). Також практично од- наковою є й ширина «жилок» джгута в ана- логічних місцях. Для трубок 1 і 3 — 2,5 і 3,0 (2,5) мм, № 2 і 4 — 2,0 (2,0) і 2,0 (1,8) мм. Отже, обидва закручені в один бік джгути — вели- кий та малий, не заходять один за одного по своїй товщині, а практично ідеально стику- ються. Можливо, що спочатку на кожній з матриць виготовляли один довгий конічний джгут, який згодом розрізали на дві части- ни. Потім дві більші частини з’єднували у нижній джгут, менші — у верхній. У цьому випадку на матрицях виготовляли всього чо- тири трубки-джгута, кожну з яких розрізали на дві частини і, потім, з’єднували в чотири джгута. втім, збіг параметрів міг бути і ви- падковим, адже зняття з матриці довшою трубки-джгута було технічно більш трудо- містким і копітким заняттям. Та й для самих джгутів були потрібні невеликі припуски в місці передбачуваного розрізу, необхідні для закріплення в обойми зовнішніх кінців (джгути 1 і 2) і з’єднання трубок посередині (джгути 3 і 4). запропонована реконструкція ймовірного комплексу технічних прийомів, використа- них майстром при виготовленні порожнис- тих псевдокручених трубок, має характер гіпотези, для перевірки якої було б доціль- не використання експериментального ме- тоду з проходженням всього технологічного циклу виробництва. Хоча б для часткової верифікації запропонованої реконструкції технічних прийомів, що були задіяні майс- тром для отримання псевдокручених трубок, був проведений наступний експеримент по виготовленню порожнистого псевдокруче- ного джгута. Для цієї мети з мідних трубок діаметром 0,28 см був скручений семижиль- ний джгут. У середній частині джгут був об- рис. 7. Експериментальне виготовлення порожнистого псевдокрученого джгута: 1, 2 — мідний джгут, об- кладений алюмінієвою фольгою; 3 — мідний джгут і згвинчена з нього порожниста псевдокручена трубка 29ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Бабенко, Л. І. Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили кладений алюмінієвою фольгою товщиною близько 0,12 мм 1, на якій було продавлено рельєф джгута-матриці (рис. 7: 1, 2). Отри- мана трубка легко згвинтилася зі джгута і лише на його торці, де щільність скручених трубок, що утворюють джгут, трохи ослабла, отриманий рельєф трубки був ледь зім’ятий (рис. 7: 3). Однак скручування трубки зі джгута конічної форми, безумовно, запобіга- ло подібним деформаціям. в цілому, рельєф отриманої трубки досить правдоподібно пе- редає рельєф крученого джгута, причому його можна зробити ще виразнішим шляхом подальшого опрацювання по жолобках труб- ки. Таким чином, можливість здійснення частини технічних прийомів запропонованої реконструкції отримала практичне підтверд- ження. Для повнішої реконструкції техноло- гічного циклу виготовлення псевдокручених джгутів бажано провести порівняльне вив- чення однотипних виробів (в нашому випад- ку — джгутів пекторалі і гривні з Солохи) з більш широким залученням комплексу при- родничо-наукових методів. Практична ідентичність будови та близь- кість характеру рельєфу джгутів пекторалі з Товстої Могили та гривни з Солохи (рис. 3: 1— 3) свідчить про можливе використання при їх виготовленні схожих технічних прийомів, але все ж різних матриць — максимальна товщина нижнього джгута пекторалі (1,2 см) поступається мінімальній товщині на кін- цях солоської гривни. Складність, трудоміс- ткість і скрупульозність технічних операцій, які використовували для отримання золотих псевдокручених трубок, ймовірно, обмежила їх більш широке застосування. Але, з іншого боку, ця обставина дозволяє зробити припу- щення про можливе виготовлення джгутів пекторалі і солоської гривни, щонайменше, в одній майстерні, ювеліри якої володіли сек- ретами технології подібного виробництва. Хронологічні позиції впускного поховання Солохи 2 та Товстої Могили 3, навіть у разі розриву, що перевищує двадцять п’ять років, не суперечать такому припущення. Цікаво, що дослідники неодноразово робили спробу на основі стилістичного чи технологічного 1. При моделюванні процесу виготовлення золотих штампованих бляшок з Куль-Оби експеримен- таторами була використана мідна фольга удвічі тонше автентичного матеріалу — товщиною лис- та 0,05—0,1 мм (Au) проти 0,1—0,18 мм (Cu) (жу- равлев, Новикова, Шемаханская 2014, с. 184). 2. Перша чверть IV ст. до н. е. (Алексеев 2003, с. 261); 390—380 рр. до н. е. (бидзиля, Полин 2012, с. 515; Полин 2014, с. 244). 3. Середина — початок третьої чверті IV ст. до н. е. (Мозолевський 1979, с. 229); 350—320 рр. до н. е. (Алексеев 2003, с. 261); друга чверть IV ст. до н. е., не пізніше 350 р. до н. е. (бидзиля, Полин 2012, с. 523; Полин 2014, с. 279). аналізу розпізнати вироби, що могли б нале- жати руці одного майстра, або ж до продук- ції однієї майстерні. Але якщо пектораль з Товстої Могили була постійним об’єктом їх уваги, то солоська гривна часто опинялась поза її межами (Рудольф 1993; Савостина 1999). Утім, саме солоська гривна спонука- ла до виділення Д. вільямсом групи виробів «Левового Майстра», куди дослідник вклю- чив і пектораль з Товстої Могили (Williams 1998, p. 103). Хоча свої висновки Д. вільямс обґрунтовував на схожості саме наконечни- ків прикрас у вигляді левових голівок, що і стали епонімом цієї групи 4. М. ю. Трейстер солоську гривну відніс до виробів «майстра гривни зі скіфськими вершниками» (E), а пектораль вважав продукцією спільних зу- силь цього ювеліра та торевтів «майстерні обкладок горитів і піхов мечів» (F), що тісно співпрацювали або навіть об’єдналися в одну майстерню в середині IV ст. до н. е. (Treister 2005, p. 60, 62). Обидва дослідники обґрунту- вали свої спостереження та висновки, порів- нюючи найбільш видовищні деталі прикрас. Однак схожість конструкції псевдокручених порожнистих джгутів пекторалі з Товстої Мо- гили та гривни із Солохи, а відтак, і ймовір- на ідентичність технології їх виготовлення на тлі низької репрезентативності подібних прикрас є більш вагомим аргументом на ко- ристь створення їх ювелірами однієї майс- терні, або навіть, одним торевтом. 4. Окрім вказаних прикрас це гривни зі зруйнова- ного поховання Куль-Оби, берлінського музею, Архангельської Слободи, браслет із Темір-Гори тощо. літерАтУрА Алексеев, А. ю. 2003. хронография Европейской скифии VII—IV веков до н. э. Санкт-Петербург: Го- сударственный Эрмитаж. Алексеев, А. ю. 2012. Золото скифских царей из собрания Эрмитажа. Санкт-Петербург: Государс- твенный Эрмитаж. бабенко, Л. И. 2005. Песочинский курганный мо- гильник скифского времени. Харьков: Райдер. бабенко, Л. И. 2018a. Коллекция Александро- польского кургана в собрании Харьковского истори- ческого музея имени Н. Ф. Сумцова. в: Полин, С. в., Алексеев, А. ю. 2018. скифский царский Александ- ропольский курган IV в. до н. э. в Нижнем Поднепро- вье. Киев; берлин: О. Філюк, с. 591-626, 918-922. бабенко, Л. И. 2018b. Конструкция и техника из- готовления жгута гривны из Куль-Обы. в: Клочко, Л. С., Полідович, ю. б. (ред.). Музейні читання. Ма- теріали наукової конференції «Ювелірне мистец- тво — погляд крізь віки». Київ, Музей історичних коштовностей України, 20—21 листопада 2017 р. Київ: Фенікс, с. 30-47. бабенко, Л. И. 2018c. Пектораль или гривна? (о соответствии термина и морфологии украшения). Stratum plus, 3, с. 187-204. 30 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) статті бабенко, Л. И. 2019. витые и ложновитые шей- ные украшения из мастерских боспорских торев- тов. Археологія і давня історія України, 2, с. 493- 505. бидзиля, в. И., Полин, С. в. 2012. скифский цар- ский курган Гайманова Могила. Киев: Скиф. величко, є., Підвисоцька, О. 2021. Пектораль: опис і технологія виготовлення. в: Полідович, ю. б. (ред.). симфонія пекторалі. Київ: Мистецтво, с. 42- 57. Дворниченко, в. в., Федоров-Давыдов, Г. А. 1993. Сарматское погребение скептуха I в. н. э. у с. Коси- ка Астраханской обл. Вестник древней истории, 3, с. 141-179. Дюбрюкс, П. 2010. собрание сочинений: в 2 т. II: Иллюстрации. Санкт-Петербург: Коло. журавлев, Д. в., Новикова, Е. ю., Шемаханская, М. С. 2014. Ювелирные изделия из кургана Куль- Оба в собрании Исторического музея. Историко- технологическое исследование. Москва: ГИМ. Калашник, ю. П. 2014. Греческое золото в собра- нии Эрмитажа: Памятники античного ювелирно- го искусства из северного Причерноморья. Санкт- Петербург: Государственный Эрмитаж. Кетрару, Н. А., Серова, Н. Л. 1989. золотая грив- на из скифского кургана у г. Дубоссары. в: борзияк, И. А. (ред.). Памятники древнейшего искусства на территории Молдавии. Кишенев: Штиинца, с. 65- 75. Кетрару, Н. А., Синика, в. С., Разумов, С. Н., Тельнов, Н. П. 2014. Дубоссарские курганы. Тирас- поль: Stratum plus. Кубышев, А. И., бессонова, С. С., Ковалев, Н. в. 2009. Братолюбовский курган. Киев. Манцевич, А. П. 1980. золотой нагрудник из Тол- стой Могилы. Thracia, V, с. 97-120. Манцевич, А. П. 1987. Курган солоха. Публика- ция одной коллекции. Ленинград: Искусство. Миллер, А. А. 1910. Раскопки в районе древнего Танаиса. Известия Императорской Археологичес- кой комиссии, 35, с. 86-130. Минасян, Р. С. 1991. Техника изготовления зо- лотых и серебряных вещей из чертомлыкского кур- гана. в: Алексеев, А. ю., Мурзин, в. ю., Ролле, Р. 1991. Чертомлык. скифский царский курган IV в. до н. э. Киев: Наукова думка, с. 378-389. Минасян, Р. С. 2014. Металлообработка в древ- ности и Cредневековье. Санкт-Петербург: Государс- твенный Эрмитаж. Мінжулін, О. 1998. Реставрація творів з мета- лу. Київ: Спалах. Мінжулін, О. 2004. золота пектораль скіфського царя. Вісник ювеліра України, 2, с. 38-43. Мозолевський, б. М. 1979. Товста Могила. Київ: Наукова думка. Онайко, Н. А. 1970. Античный импорт в Прид- непровье и Побужье в IV—III вв. до н. э. Свод архео- логических источников, Д1-27. Москва: Наука. Петренко, в. Г. 1978. Украшения скифии VII— III вв. до н. э. Свод археологических источников, Д4- 5. Москва: Наука. Підвисоцька, О. П., черняков, І. Т. 2002. Техноло- гічні спостереження над середнім ярусом пекторалі із Товстої могили. в: Клочко, Л. С. (ред.). Музейні читання. Матеріали наукової конференції. Грудень 2001 р. Київ, с. 17-26. Підвисоцька, О., черняков, І. 2006. Пектораль з Товстої Могили — високотехнологічний витвір ста- родавнього майстра. Пам’ятки України: історія та культура, ХХХVIII, с. 21-23. Полин, С. в. 2014. скифский Золотобалковский курганный могильник V—IV вв. до н. э. на херсон- щине. Киев: О. Филюк. Рудольф, в. 1993. большая пектораль из Толстой Могилы: работа «чертомлыцкого мастера» и его шко- лы. Археологические вести, 2, с. 85-90. Савостина, Е. А. 1999. Греческая торевтика на скифские темы: заметки о стиле скульптурного де- кора. в: вахтина, М. ю., зуев, в. ю., Рогов, Е. Я., Хршановский, в. А. (ред.). Боспорский феномен: греческая культура на периферии античного мира. Санкт-Петербург, с. 199-204. Савостина, Е. А. 2001. «боспорский стиль» и сю- жеты Геродота в пластике Северного Причерномо- рья. в: Савостина, Е. А. (ред.). Боспорский рельеф со сценой сражения (Амазономахия?). Монография о памятнике, 2. Москва: ГМИИ им. А. С. Пушкина; Санкт-Петербург: Летний сад, с. 284-303. Тереножкин, А. И., Мозолевский, б. Н. 1988. Ме- литопольский курган. Киев: Наукова думка. Толочко, П. П., Ролле, Р. вессе, А. (ред.). 1991. Золото степу. Археологiя України. Київ: Інститут археології АН України; Шлезвiг: Археологічний му- зей. Уильямс, Д., Огден, Д. 1995. Греческое золото. Ювелирное искусство классической эпохи V—IV ве- ка до н. э. Санкт-Петербург: Славия. черняков, И. T., Подвысоцкая, Е. П. 2002. вза- имосвязь изображений и технологии пекторали из Толстой Могилы. в: Ювелирное искусство и мате- риальная культура. Тезисы докладов участников одиннадцатого коллоквиума. Санкт-Петербург: Го- сударственный Эрмитаж, с. 107-111. черняков, И. T., Подвысоцкая, Е. П. 2003. О тех- нологии изготовления наконечников. в: захарова, Н. А. (ред.). Ювелирное искусство и материальная культура. Тезисы докладов участников двенадца- того коллоквиума. Санкт-Петербург: Государствен- ный Эрмитаж, с. 81-83. черняков, I. Т., Підвисоцька, О. П. 1998. Техноло- гія виробництва джгутів каркасу пекторалі з Товстої Могили. в: Музейні читання. Київ, с. 112-121. черняков, І., Підвисоцька, О. 1999. Технологічні та художні особливості пекторалі з Товстої Могили. в: Ковтанюк, Н. Г. (ред.). Музей на рубежі епох: ми- нуле, сьогодення, перспективи (матеріали науково- практичної конференції). Київ, с. 77-78. черняков, I. Т., Підвисоцька, Ο. Π. 2000. Уточнен- ня технологiї джгутiв пекторалi з Товстої Могили (за даними рентгенограмми). в: Арустамян, ж. Г. (ред.). Музейнi читання. Київ: III Лтд, с. 14-16. черняков, I. Т., Підвисоцька, Ο. Π. 2001. Пекто- раль — видатна пам’ятка стародавнього ювелірного мистецтва. в: Федосеев, Н. Ф. (ред.). 175 лет Кер- ченскому музею древностей. Материалы междуна- родной конференции. Керчь, с. 112-113. Čugunov, K., Parzinger, H., Nagler, A. 2010. Der skythenzeitliche Fürstenkurgan Arzan 2 in Tuva. Meinz: Philipp von Zabern. Curry, A. 2016. Rites of the Scythians. Archaeology, Juli—August, p. 26-32. Dally, O. 2007. Skythische und graeco-skythische bildelemente im Nördlichen Schwarzmeerraum. In: Parzinger, H. (ed.). Im Zeichen des goldenen Greifen. Königsgräber der Skythen. München; Berlin; London; New York: Prestel, S. 291-298. Jacobson, E. 1995. The Art of the Scythians: the in- terpenetration of cultures at the edge of the Hellenic world. Handbuch der Orientalistik, 2. Leiden; New York; Köln: Brill. 31ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Бабенко, Л. І. Про техніку виготовлення псевдокручених джгутів пекторалі з Товстої Могили Piotrovsky, B. (ed.). 1975. From the Lands of the Scythians: Ancient Treasures from the Museums of the U.S.S.R., 3000 BC—100 BC (New York): Metropolitan Museum of Art. The Metropolitan Museum of Art Bul- letin, XXXII, 5. New York. Piotrovsky, B., Galanina, L., Grach, N. 1986. Scythi- an Art. The legacy of the Scythian world: mid-7th to 3rd century BC. Leningrad: Aurora. Rudolph, W. W. 1991. The Great Pectoral from the Tolstaya Mogila. A Work of the Certomlyk Master and his Studio. Metalsmith, 11 (4), p. 30-36. Schiltz, V. (ed.). 2001. L’Or des Amazones. Peuples nomades entre Asie Europe VIe siecle av. J.-C. — IVe sie- cle apr. J.-C. Musee Cernuschi musee des Arts de l’Asie de la Ville de Paris. 16 mars — 15 juillet 2001. Paris: Musée Cernuschi. Schiltz, V. 1994. Die Skythen und andere Step- penvölker. 8. Jahrhundert v. Chr. bis 1. Jahrhundert n. Chr. München: C. H. Beck. Treister, M. 2005. Masters and Workshops of the Jewellery and Toreutics from Fourth-Century Scythi- an Burial-Mounds. In: Braund, D. (ed.). Scythians and Greeks. Cultural Interactions in Scythia, Athens and the Early Roman Empire (sixth century BC — first cen- tury AD). Exeter: University of Exeter, p. 56-63, 190- 194. Williams, D. 1998. Identifying Greek Jewelers and Goldsmiths. In: Williams, D. (ed.). The Art of the Greek Goldsmith. London: British Museum, p. 99-104. RefeRenceS Alekseev, A. Iu. 2003. Khronografiia Evropeiskoi Skifii VII—IV vekov do n. e. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Er- mitazh. Alekseev, A. Iu. 2012. Zoloto skifskikh tsarei iz sobraniia Ermitazha. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Ermitazh. Babenko, L. I. 2005. Pesochinskii kurgannyi mogilnik skif- skogo vremeni. Kharkov: Raider. Babenko, L. I. 2018a. Kollektsiia Aleksandropolskogo kur- gana v sobranii Kharkovskogo istoricheskogo muzeia imeni N. F. Sumtsova. In: Polin, S. V., Alekseev, A. Iu. 2018. Skif- skii tsarskii Aleksandropolskii kurgan IV v. do n. e. v Nizh- nem Podneprove. Kiev; Berlin: O. Filiuk, s. 591-626, 918- 922. Babenko, L. I. 2018b. Konstruktsiia i tekhnika izgotovle- niia zhguta grivny iz Kul-Oby. In: Klochko, L. S., Polidovych, Yu. B. (eds.). Muzeini chytannia. Materialy naukovoi konfer- entsii «Iuvelirne mystetstvo — pohliad kriz viky». Kyiv, Muzei istorychnykh koshtovnostei Ukrainy, 20—21 lystopada 2017 r. Kyiv: Feniks, s. 30-47. Babenko, L. I. 2018c. Pektoral ili grivna? (o sootvetstvii termina i morfologii ukrasheniia). Stratum plus, 3, s. 187- 204. Babenko, L. I. 2019. Vitye i lozhnovitye sheinye ukrasheni- ia iz masterskikh bosporskikh torevtov. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2, s. 493-505. Bidzilia, V. I., Polin, S. V. 2012. Skifskii tsarskii kurgan Gaimanova Mogila. Kiev: Skif. Velychko, Ye., Pidvysotska, O. 2021. Pektoral: opys i tekhnolohiia vyhotovlennia. In: Polidovych, Yu. B. (ed.). Sym- foniia pektorali. Kyiv: Mystetstvo, s. 42-57. Dvornichenko, V. V., Fedorov-Davydov, G. A. 1993. Sar- matskoe pogrebenie skeptukha I v. n. e. u s. Kosika Astra- khanskoi obl. Vestnik drevnei istorii, 3, s. 141-179. Diubriuks, P. 2010. Sobranie sochinenii: v 2 t. II: Illiustrat- sii. Sankt-Peterburg: Kolo. Zhuravlev, D. V., Novikova, E. Iu., Shemakhanskaia, M. S. 2014. Iuvelirnye izdeliia iz kurgana Kul-Oba v sobranii Is- toricheskogo muzeia. Istoriko-tekhnologicheskoe issledovanie. Moskva: GIM. Kalashnik, Iu. P. 2014. Grecheskoe zoloto v sobranii Er- mitazha: Pamiatniki antichnogo iuvelirnogo iskusstva iz Sev- ernogo Prichernomoria. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Ermitazh. Ketraru, N. A., Serova, N. L. 1989. Zolotaia grivna iz skif- skogo kurgana u g. Dubossary. In: Borziiak, I. A. (ed.). Pa- miatniki drevneishego iskusstva na territorii Moldavii. Kish- enev: Shtiintsa, s. 65-75. Ketraru, N. A., Sinika, V. S., Razumov, S. N., Telnov, N. P. 2014. Dubossarskie kurgany. Tiraspol: Stratum plus. Kubyshev, A. I., Bessonova, S. S., Kovalev, N. V. 2009. Bratoliubovskii kurgan. Kiev. Mantsevich, A. P. 1980. Zolotoi nagrudnik iz Tolstoi Mogi- ly. Thracia, V, s. 97-120. Mantsevich, A. P. 1987. Kurgan Solokha. Publikatsiia od- noi kollektsii. Leningrad: Iskusstvo. Miller, A. A. 1910. Raskopki v raione drevnego Tanaisa. Izvestiia Imperatorskoi Arkheologicheskoi komissii, 35, s. 86- 130. Minasian, R. S. 1991. Tekhnika izgotovleniia zolotykh i serebrianykh veshchei iz Chertomlykskogo kurgana. In: Alekseev, A. Iu., Murzin, V. Iu., Rolle, R. 1991. Chertomlyk. Skifskii tsarskii kurgan IV v. do n. e. Kiev: Naukova dumka, s. 378-389. Minasian, R. S. 2014. Metalloobrabotka v drevnosti i Cred- nevekove. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Ermitazh. Minzhulin, O. 1998. Restavratsiia tvoriv z metalu. Kyiv: Spalakh. Minzhulin, O. 2004. Zolota pektoral skifskoho tsaria. Vis- nyk yuvelira Ukrainy, 2, s. 38-43. Mozolevskyi, B. M. 1979. Tovsta Mohyla. Kyiv: Naukova dumka. Onaiko, N. A. 1970. Antichnyi import v Pridneprove i Pobuzhe v IV—III vv. do n. e. Svod arkheologicheskikh istoch- nikov, D1-27. Moskva: Nauka. Petrenko, V. G. 1978. Ukrasheniia Skifii VII—III vv. do n. e. Svod arkheologicheskikh istochnikov, D4-5. Moskva: Nauka. Pidvysotska, O. P., Cherniakov, I. T. 2002. Tekhnolohichni sposterezhennia nad serednim yarusom pektorali iz Tovstoi mohyly. In: Klochko, L. S. (ed.). Muzeini chytannia. Materialy naukovoi konferentsii. Hruden 2001 r. Kyiv, s. 17-26. Pidvysotska, O., Cherniakov, I. 2006. Pektoral z Tovstoi Mohyly — vysokotekhnolohichnyi vytvir starodavnoho ma- istra. Pam’iatky Ukrainy: istoriia ta kultura, XXXVIII, s. 21- 23. Polin, S. V. 2014. Skifskii Zolotobalkovskii kurgannyi mogilnik V—IV vv. do n. e. na Khersonshchine. Kiev: O. Fil- iuk. Rudolf, V. 1993. Bolshaia pektoral iz Tolstoi Mogily: rabota «chertomlytskogo mastera» i ego shkoly. Arkheologicheskie vesti, 2, s. 85-90. Savostina, E. A. 1999. Grecheskaia torevtika na skifskie temy: zametki o stile skulpturnogo dekora. In: Vakhtina, M. Iu., Zuev, V. Iu., Rogov, E. Ia., Khrshanovskii, V. A. (eds.). Bosporskii fenomen: grecheskaia kultura na periferii antich- nogo mira. Sankt-Peterburg, s. 199-204. Savostina, E. A. 2001. «Bosporskii stil» i siuzhety Gero- dota v plastike Severnogo Prichernomoria. In: Savostina, E. A. (ed.). Bosporskii relef so stsenoi srazheniia (Amazono- makhiia?). Monografiia o pamiatnike, 2. Moskva: GMII im. A. S. Pushkina; Sankt-Peterburg: Letnii sad, s. 284-303. Terenozhkin, A. I., Mozolevskii, B. N. 1988. Melitopolskii kurgan. Kiev: Naukova dumka. Tolochko, P. P., Rolle, R. Vesse, A. (ed.). 1991. Zoloto stepu. Arkheolohiia Ukrainy. Kyiv: Instytut arkheolohii AN Ukrainy; Shlezvih: Arkheolohichnyi muzei. Uiliams, D., Ogden, D. 1995. Grecheskoe zoloto. Iuvelirnoe iskusstvo klassicheskoi epokhi V—IV veka do n. e. Sankt-Pe- terburg: Slaviia. Cherniakov, I. T., Podvysotskaia, E. P. 2002. Vzaimosviaz izobrazhenii i tekhnologii pektorali iz Tolstoi Mogily. In: Iu- velirnoe iskusstvo i materialnaia kultura. Tezisy dokladov uchastnikov odinnadtsatogo kollokviuma. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Ermitazh, s. 107-111. Cherniakov, I. T., Podvysotskaia, E. P. 2003. O tekhnologii izgotovleniia nakonechnikov. In: Zakharova, N. A. (ed.). Iu- velirnoe iskusstvo i materialnaia kultura. Tezisy dokladov uchastnikov dvenadtsatogo kollokviuma. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Ermitazh, s. 81-83. 32 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) статті Cherniakov, I. T., Pidvysotska, O. P. 1998. Tekhnolohiia vyrobnytstva dzhhutiv karkasu pektorali z Tovstoi Mohyly. In: Muzeini chytannia. Kyiv, s. 112-121. Cherniakov, I., Pidvysotska, O. 1999. Tekhnolohichni ta khudozhni osoblyvosti pektorali z Tovstoi Mohyly. In: Kovta- niuk, N. H. (ed.). Muzei na rubezhi epokh: mynule, sohoden- nia, perspektyvy (materialy naukovo-praktychnoi konferent- sii). Kyiv, s. 77-78. Cherniakov, I. T., Pidvysotska, O. P. 2000. Utochnennia tekhnolohii dzhhutiv pektorali z Tovstoi Mohyly (za danymy renthenohrammy). In: Arustamian, Zh. H. (ed.). Muzeini chy- tannia. Kyiv: III Ltd, s. 14-16. Cherniakov, I. T., Pidvysotska, O. P. 2001. Pektoral — vy- datna pam’iatka starodavnoho yuvelirnoho mystetstva. In: Fedoseev, N. F. (ed.). 175 let Kerchenskomu muzeiu drevnos- tei. Materialy mezhdunarodnoi konferentsii. Kerch, s. 112- 113. Čugunov, K., Parzinger, H., Nagler, A. 2010. Der skythen- zeitliche Fürstenkurgan Arzan 2 in Tuva. Meinz: Philipp von Zabern. Curry, A. 2016. Rites of the Scythians. Archaeology, Juli— August, p. 26-32. Dally, O. 2007. Skythische und graeco-skythische bildele- mente im Nördlichen Schwarzmeerraum. In: Parzinger, H. (ed.). Im Zeichen des goldenen Greifen. Königsgräber der Sky- then. München; Berlin; London; New York: Prestel, S. 291- 298. Jacobson, E. 1995. The Art of the Scythians: the interpene- tration of cultures at the edge of the Hellenic world. Handbuch der Orientalistik, 2. Leiden; New York; Köln: Brill. Piotrovsky, B. (ed.). 1975. From the Lands of the Scythi- ans: Ancient Treasures from the Museums of the U.S.S.R., 3000 BC—100 BC (New York): Metropolitan Museum of Art. The Metropolitan Museum of Art Bulletin, XXXII, 5. New York. Piotrovsky, B., Galanina, L., Grach, N. 1986. Scythian Art. The legacy of the Scythian world: mid-7th to 3rd century BC. Leningrad: Aurora. Rudolph, W. W. 1991. The Great Pectoral from the Tol- staya Mogila. A Work of the Certomlyk Master and his Stu- dio. Metalsmith, 11 (4), p. 30-36. Schiltz, V. (ed.). 2001. L’Or des Amazones. Peuples no- mades entre Asie Europe VIe siecle av. J.-C. — IVe siecle apr. J.-C. Musee Cernuschi musee des Arts de l’Asie de la Ville de Paris. 16 mars — 15 juillet 2001. Paris: Musée Cernu- schi. Schiltz, V. 1994. Die Skythen und andere Steppenvölker. 8. Jahrhundert v. Chr. bis 1. Jahrhundert n. Chr. München: C. H. Beck. Treister, M. 2005. Masters and Workshops of the Jewellery and Toreutics from Fourth-Century Scythian Burial-Mounds. In: Braund, D. (ed.). Scythians and Greeks. Cultural Interac- tions in Scythia, Athens and the Early Roman Empire (sixth century BC — first century AD). Exeter: University of Exeter, p. 56-63, 190-194. Williams, D. 1998. Identifying Greek Jewelers and Gold- smiths. In: Williams, D. (ed.). The Art of the Greek Goldsmith. London: British Museum, p. 99-104. L. I. Babenko On the manufactuRe technique Of PSeudO-twiSted wiSPS Of the PectORal fROm the tOvSta mOhYla baRROw The pectoral from the Tovsta Mohyla is an astonishing artifact which gathered different technical ways of Hel- lenic jewelry art. During this jewelry, which is composed of more than 160 details, a few dozens of different technical operations had been used. Till that time the less under- stood thing is a complex of ways that have been used by a craftsman during manufacturing of four pseudo-twisted hollow wisps, that framed figured pectoral friezes. None of the proposed reconstructions doesn’t give clear under- standing on the most important elements of the technolog- ic process of manufacture of the wisps, namely — technical operations used by an artisan for obtaining the verisimilar relief of a twisted wisp on hollow tubes. A definite clue for resolving this question can be given by construction of the torque from the Kul-Oba burial, a wisp of which consisted of a bronze twisted stem cov- ered with a gold plate. Such construction could generate the idea of the manufacturing of hollow relief wisps with twisting imitation. To obtain them the craftsman twist- ed a wisp matrix from seven bronze wires. On that wisp a heat sealed tube rolled of thin gold sheet was placed. By the means of the basma technique — by pressure of wooden, bony or metal tools on a gold sheet, a twisted relief was squeezed at the tube. Then the tube was un- screwed from the matrix by turning around its radial axis towards a thinner tip of the matrix. The torque from the Solokha burial mount also has similar wisp construction. It stands for the fact of using identical technology during their manufacturing and of possible manufacturing of the pectoral and the torque by goldsmiths of the same workshop, or even by the same artisan. Keywords: pectoral, torque, the Tovsta Mohyla barrow, Solokha, Greek Scythian toreutics. Одержано 6.04.2021 БАБЕНКО леонід іванович, старший науковий співробітник, Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова, Харків, Україна. BABENKO leonid, Senior Researcher, M. F. Sumtsov Kharkiv Historical Museum, Kharkiv, Ukraine. ORCID: 0000-0002-5498-9278, e-mail: babenkolnd@gmail.com.

Ähnliche Einträge