Згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу
З початку ХХ ст. дослідники звертали увагу на специфічну серію навершь скіфського часу з пласкими зображеннями птахів на циліндричних втулках. Аналіз археологічного контексту показав, що ці знахідки пов’язані з ритуальними комплексами. Стилістичні особливості і відмінна від ранніх типів навершь ко...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187578 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу / О.С. Фрунт // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 93-104. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187578 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Фрунт, О.С. 2023-01-12T13:03:53Z 2023-01-12T13:03:53Z 2022 Згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу / О.С. Фрунт // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 93-104. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2022.01.06 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187578 904.22(4)”638” З початку ХХ ст. дослідники звертали увагу на специфічну серію навершь скіфського часу з пласкими зображеннями птахів на циліндричних втулках. Аналіз археологічного контексту показав, що ці знахідки пов’язані з ритуальними комплексами. Стилістичні особливості і відмінна від ранніх типів навершь конструкція є відображенням нових тенденцій в культурі кочовиків півдня Східної Європи у другій—третій чвертях VI ст. до н. е. Since the beginning of the 20th century, researchers have paid attention to a series of the Scythian poletops with flat images of birds. These findings are one of the indicators of the assemblages of the second—third quarter of the 6th century BC. At the moment, there are 4 sites in Central and Eastern Europe with finds of pole-tops from this series. These are Ulskii, barrow 2 (1909) and barrow 10 (1982) in the Kuban region, Răscăieţii Noi, barrow 1 in the Lower Dniester region and Zashchita, barrow 1 in the Dnieper Forest-Steppe. Pole-tops with a flat reduced image of bird heads are found in the Kuban sites, which can be considered as ritual places or shrines. Zashchita, barrow 1 can probably also be considered as a ritual place. There were no burial pits in such mounds. Under the burial mounds there were wooden structures with tent-shaped roofs or wooden canopy, but there were no human burials. Excavations of recent decades have revealed that a pair of pole-tops were part of a wooden altar and were located at the entrance to the ritual place. Probably, such pole-tops, like other sacred objects and details of the horse bridle, were ordered in one of the workshops in the Transcaucasus, where the art was formed under the influence of Lydian tradition of jewelry and toreutics. This can explain the fact that the finds differ from the early group of the pole-tops with rattles and three-dimensional figures of animals. The finds from Ulskii, barrow 2 (1909) and barrow 10 (1982) dated based on a horse bridle to the middle of the 6th century BC. The artifacts from Zashchita, barrow 1 and Răscăieţii Noi barrow appear to be replicas. They can be dated to the second half of the 6th century BC. Thus, the series of tops with flat reduced images of birds of prey was formed in the Kuban region and, apparently, as a result of the contacts of local elites with the Transcaucasus and the influence of Lydian jewelry art and toreutics. The archaeological context of the finds proves their use outside the funeral rite but at the same time expresses a connection with the idea of sacrifice and sacralization of space. These objects mark the final stage of their use in the ritual of the Early Scythian Age. From the last quarter of the 6th century BC poletops as a cultural phenomenon also disappeared in the 5th century BC. Future research will have to show why the tradition of using these ritual attributes faded out and was “reinstated’ in the 4th century BC. In conclusion, it should be noted that the results allow us to make changes in the classification of the pole-tops. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу A Fading Tradition: on one Group of the Pole-Tops of Scythian Age Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу |
| spellingShingle |
Згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу Фрунт, О.С. Статті |
| title_short |
Згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу |
| title_full |
Згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу |
| title_fullStr |
Згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу |
| title_full_unstemmed |
Згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу |
| title_sort |
згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу |
| author |
Фрунт, О.С. |
| author_facet |
Фрунт, О.С. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
A Fading Tradition: on one Group of the Pole-Tops of Scythian Age |
| description |
З початку ХХ ст. дослідники звертали увагу на
специфічну серію навершь скіфського часу з пласкими зображеннями птахів на циліндричних втулках. Аналіз археологічного контексту показав, що ці знахідки пов’язані з ритуальними комплексами.
Стилістичні особливості і відмінна від ранніх типів навершь конструкція є відображенням нових
тенденцій в культурі кочовиків півдня Східної Європи у другій—третій чвертях VI ст. до н. е.
Since the beginning of the 20th century, researchers
have paid attention to a series of the Scythian poletops
with flat images of birds. These findings are one of
the indicators of the assemblages of the second—third
quarter of the 6th century BC.
At the moment, there are 4 sites in Central and
Eastern Europe with finds of pole-tops from this series.
These are Ulskii, barrow 2 (1909) and barrow 10 (1982)
in the Kuban region, Răscăieţii Noi, barrow 1 in the
Lower Dniester region and Zashchita, barrow 1 in the
Dnieper Forest-Steppe.
Pole-tops with a flat reduced image of bird heads are
found in the Kuban sites, which can be considered as
ritual places or shrines. Zashchita, barrow 1 can probably
also be considered as a ritual place. There were no
burial pits in such mounds. Under the burial mounds
there were wooden structures with tent-shaped roofs
or wooden canopy, but there were no human burials.
Excavations of recent decades have revealed that a
pair of pole-tops were part of a wooden altar and were
located at the entrance to the ritual place.
Probably, such pole-tops, like other sacred objects
and details of the horse bridle, were ordered in one of
the workshops in the Transcaucasus, where the art was
formed under the influence of Lydian tradition of jewelry
and toreutics. This can explain the fact that the finds differ
from the early group of the pole-tops with rattles and
three-dimensional figures of animals. The finds from Ulskii,
barrow 2 (1909) and barrow 10 (1982) dated based
on a horse bridle to the middle of the 6th century BC.
The artifacts from Zashchita, barrow 1 and Răscăieţii
Noi barrow appear to be replicas. They can be dated to
the second half of the 6th century BC.
Thus, the series of tops with flat reduced images of
birds of prey was formed in the Kuban region and, apparently,
as a result of the contacts of local elites with
the Transcaucasus and the influence of Lydian jewelry
art and toreutics. The archaeological context of the finds
proves their use outside the funeral rite but at the same
time expresses a connection with the idea of sacrifice
and sacralization of space. These objects mark the final
stage of their use in the ritual of the Early Scythian
Age. From the last quarter of the 6th century BC poletops
as a cultural phenomenon also disappeared in the
5th century BC. Future research will have to show why
the tradition of using these ritual attributes faded out
and was “reinstated’ in the 4th century BC. In conclusion,
it should be noted that the results allow us to make
changes in the classification of the pole-tops.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187578 |
| citation_txt |
Згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу / О.С. Фрунт // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 93-104. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT fruntos zgasaûčatradicíâproodnugrupunaveršʹrannʹoskífsʹkogočasu AT fruntos afadingtraditionononegroupofthepoletopsofscythianage |
| first_indexed |
2025-11-25T08:00:42Z |
| last_indexed |
2025-11-25T08:00:42Z |
| _version_ |
1850507457930985472 |
| fulltext |
93ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42)
УДК 904.22(4)”638” DOI: 10.37445/adiu.2022.01.06
О. с. Фрунт
ЗгАсАЮЧА трАдиЦіЯ: про однУ грУпУ нАВершЬ
рАннЬоскіФсЬкого ЧАсУ
З початку хх ст. дослідники звертали увагу на
специфічну серію навершь скіфського часу з пласки-
ми зображеннями птахів на циліндричних втул-
ках. Аналіз археологічного контексту показав, що
ці знахідки пов’язані з ритуальними комплексами.
стилістичні особливості і відмінна від ранніх ти-
пів навершь конструкція є відображенням нових
тенденцій в культурі кочовиків півдня східної Єв-
ропи у другій—третій чвертях VI ст. до н. е.
ключові слова: скіфська культура, навершя,
звіриний стиль, VII—VI ст. до н. е., східна та Цен-
тральна Європа.
Вступ. Наявні матеріали дозволяють поді-
лити навершя VII—VI ст. до н. е. на три хроно-
логічні групи. Найдавніша (середина — третя
чверть VII ст. до н. е. 1) пов’язана з Келермесь-
кими 1 і 2 курганами за М. І. веселовським
та синхронними пам’ятками Передкавказзя.
Другу хронологічну групу останньої чверті
VII — першої третини VI ст. до н. е. можна
пов’язати з «молодшою» групою Келермесь-
ких курганів і цілим рядом поховань, відомих
на теренах Північного Кавказу і українського
Лісостепу. Третя хронологічна група об’єднує
комплекси другої — третьої чверті VI ст. до
н. е. з типами навершь, відомими як в «кла-
сичних» келермеських пам’ятках, так і екзем-
плярами специфічної конструкції.
Одним з маркерів останнього періоду мож-
на вважати дзвіночки зрізано-конічної фор-
ми з прорізами та пласкі навершя без бубон-
ців у вигляді голови птаха з волютоподібним
дзьобом, закріпленої на трубчастій втулці.
вперше ці знахідки були зафіксовані в Уль-
1. Датування хронологічних груп наведено за Греч-
ко 2021, с. 11.
ському кургані 2 під час розкопок 1909 р.
(Отчет… 1913, с. 148—152).
Ще М. І. Ростовцев звернув увагу на своєрід-
ність ульських навершь із зображенням пта-
шиних голів. він припустив, що як апотро-
пеї вони могли кріпитися на кінці осей коліс
аналогічно до іранських колісниць з серпами
(Ростовцев 1914, с. 47). згодом М. І. Ростовцев
зазначив, що на відміну від решти відомих на-
вершь, атрибутованих як деталі поховального
балдахіну, ульські знахідки з огляду на нез-
вичну форму, апотропеїчний декор і парність,
ймовірно, застосовувались як штандарти, що
несли на чолі траурної процесії (Rostovtzeff
1922, p. 56). в. А. Іллінська також виділяє ці
знахідки в окрему групу, вказуючи на значну
відмінність від ранньої серії і наявність бага-
тьох ознак, що стануть характерними для на-
вершь IV ст. до н. е. Ульські пласкі навершя,
на її думку, займають проміжну ланку між
ранніми і пізніми серіями цієї категорії знахі-
док (Іллінська 1963, с. 46).
Навершя із зображенням голови тварини
на циліндричній круглій або овальній у пе-
рерізі втулці належать до типу I згідно кла-
сифікації О. в. Переводчикової (рис. 1). Тип
характеризується відсутністю прорізних бу-
бонців і, на думку автора, побутує протягом
тривалого періоду. Подібні навершя фіксу-
ються вперше на зламі VII—VI ст. та існу-
ють до IV ст. до н. е., здебільшого на Кубані
(Переводчикова 1980, с. 31—32). Слід заува-
жити, що за навершя випадково була сприй-
нята знахідка з околиць Майкопа (рис. 1: 9)
(Іллінська 1963, с. 35, рис. 2: 5; Переводчико-
ва 1980, рис. 1: 9), що насправді є бутероллю
у вигляді голови хижого птаха (Топал 2015,
с. 67). Оскільки в запропонованій О. в. Пе-© O. C. ФРУНТ, 2022
94 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42)
статті
реводчиковою схемі спосіб кріплення не
вважається типоутворюючою ознакою, тип І
об’єднує навершя з двома видами втулок.
Крім того, не враховується наявність дзві-
ночків, петель, спосіб моделювання зооморф-
ного зображення — характерних рис пізньої
серії (Іллінська 1963, с. 46).
На момент створення типології О. в. Пе-
реводчикової були відомі три пункти вияв-
лення подібних знахідок: Ульський курган 2
розкопок 1909 р. в закубанні, курган 1 поб-
лизу с. защита у Дніпровському Лісостепово-
му Правобережжі і курган 1 поблизу с. Рас-
каєцій-Ной у Нижньому Подністров’ї (рис. 1:
6—8). До того ж, з кубанських комплексів
походить ще одна пара навершь, відкрита
згодом в результаті досліджень 10 Ульського
кургану (Ульские… 2015, с. 24—29, табл. 41).
Отже, на теренах Центральної і Східної єв-
ропи відомо сім екземплярів, що за своїми оз-
наками становлять монолітну групу (рис. 2),
а їхнє поширення, вочевидь, відображає пев-
ні тенденції в скіфській культурі (у змінах
багатьох категорій матеріальної культури) у
другій половині VI ст. до н. е. (рис. 3). Подаль-
ший аналіз має прояснити це припущення.
Археологічний контекст. На сьогодні
відомо чотири пункти, пов’язані з відкрит-
тям навершь вказаної групи. Не вдаючись до
детального опису, наведемо лише загальну
характеристику умов виявлення цієї кате-
горії знахідок.
1. Ульський курган 2 розкопок 1909 р.
висота насипу близько 4 м. Курган був
пограбований у давнину. Повторне дослід-
ження 2007 р. дозволило виявити залишки
дерев’яної наземної конструкції, що розта-
шовувалась на рівні давньої денної поверхні
у вигляді настилу з радіально викладених
колод, хмизу і очерету. Конструкція, віро-
гідно, частково була перекрита шатровою
спорудою або навісом. в західній частині на-
стилу знаходилась «конов’язь» з поховання-
ми жертовних коней, що лежали по колу. На
півдні конструкція настилу відрізнялася, що
може вказувати на те, що в цій частині зна-
ходився вхід до споруди. Під насипом не було
виявлено слідів могильної ями, викиду з неї
і людських решток (Эрлих 2010, с. 124, 126).
У комплексі виявилося 18 кінських ске-
летів, з якими пов’язані вуздечкові набо-
ри (рис. 4: 8—13, 16, 20—22), 16 бронзових
дзвіночків (рис. 4: 15), а також 5 бронзових
навершь (рис. 4: 1—5). з-поміж іншого, тут
знайдені уламки бронзової втулки і залізно-
го стрижня від навершь (рис. 4: 6, 7), залізні
деталі від колісних втулок, уламки панцира,
золоті прикраси, бронзові ромбовидні плас-
тинки, фрагмент срібної пластинки із зоб-
раженням голови птаха (рис. 4: 17—19, 22,
24—26). До того ж, тут знаходилась золота
бляшка у вигляді гірського козла, що лежить,
фігура оленя, що слугувала ручкою бронзо-
вої посудини, та інкрустований золотий на-
рис. 1. Навершя І типу (за Пере-
водчикова 1980)
95ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42)
Фрунт, О. с. згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу
конечник у вигляді голови коня (Ульские…
2015, с. 21—24). У північній частині кургану
виявлено скупчення фрагментів кераміки,
зокрема глиняного «казана»-корчаги і кісток
тварин (Эрлих 2010, с. 124—125).
2. Ульський курган 10 розкопок 1982 р.
висота насипу 5,4 м, діаметр — 52 м. Під на-
сипом кургану знайдено земляну платфор-
му. в центрі знаходився дерев’яний зруб з
ритуальним майданчиком (рис. 5). Навколо
ритуальної площадки виявлено 29 кінських
жертвоприношень, перекритих дерев’яним
навісом. вхід до споруди знаходився в пів-
денній частині. Тут виявлено бронзові на-
вершя у вигляді голови хижого птаха, що ле-
жали з обох боків дерев’яної колоди (рис. 6:
1, 2). в південній частині знаходилось два
скупчення бронзових дзвіночків (рис. 6: 16),
що можливо лежали в дерев’яних скринях.
Разом із дзвіночками знайдено дві залізні
кульки (рис. 6: 4). враховуючи, що в кургані
було виявлено залізний стрижень від навер-
шя (рис. 6: 3), припускається, що в ньому було
не менше трьох навершь. Серед інших знахі-
док: кінські вуздечні набори (рис. 6: 5—9,
17—25), бронзові панцирні платівки (рис. 6:
12), уламки залізного панцира (рис. 6: 13—
15), наконечники стріл (рис. 6: 10, 11), роз-
вал гончарної сіроглиняної посудини (рис. 6:
27). в північному кінці майданчика стояв
бронзовий казан (рис. 6: 26), в якому вияв-
лено залишки плетеного предмета (кошика)
і кістки бика. Поховальної ями, опущеної з
рівня давнього горизонту, не зафіксовано
(Ульские… 2015, с. 24—29).
3. защита, курган 1. висота насипу близь-
ко 2 м, діаметр — 25 м. Курган був зруйнова-
ний під час ремонту шляху, внаслідок чого
було виявлено два бронзових навершя, 21
бронзовий дзвіночок і залізний язичок від
дзвіночка, бронзовий черпак і п’ять брон-
зових блях у вигляді фантастичних істот,
одна з яких була посрібленою (рис. 7: 1—6),
залишки дерева і кілька кінських зубів. Під
час розкопок встановлено, що в кургані, воче-
видь, на рівні давньої денної поверхні знахо-
дився дерев’яний склеп. Могильної ями під
насипом не виявилось (бокій 1970, с. 82).
рис. 2. Навершя VI ст. до н. е. у вигляді голови птаха з волютоподібним дзьобом (за: 1, 2, 6, 7 — Ульские…
2015; 3, 4 — бокій 1970; 5 — Топал 2020)
96 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42)
статті
4. Раскаєцій-Ной, курган 1. висота насипу
4 м, діаметр — 40 м. бронзове навершя було
знайдене на вершині кургану (Нудельман,
Рикман 1956, с. 129). згодом в насипі був
виявлений бронзовий казан. Під час розко-
пок в кургані досліджено впускні похован-
ня епохи бронзи і два поховання скіфської
доби. Останні відрізнялись доволі скромним
інвентарем. в них відкрито ліпну посудину,
залізний ніж з кістяним руків’ям, 62 скляні
намистини (Топал 2020, с. 144).
Таким чином, пласкі навершя у вигляді
голови птаха зустрічаються в кубанських
пам’ятках, що напевно є ритуальними ком-
плексами-святилищами. за класифікацією
в. Р. Ерліха вони належать до святилищ
IV виду з дерев’яною напівшатровою конс-
трукцією (Эрлих 2013b, с. 77). Помітною є
їхня структурна єдність: з південного боку
знаходився вхід до споруд, в північній час-
тині ритуальних майданчиків виявлено ка-
зан і розвал великої глиняної корчаги-казана
із залишками жертовної їжі. Обидва кургани
характеризуються доволі значною висотою на-
сипів (4 і 5,4 м), що відрізняє їх від курганів-
святилищ передскіфсько-ранньоскіфського
часу. є підстави вважати курган 1 поблизу
с. защита комплексом культового характеру
(Ковпаненко, бессонова, Скорый 1989, с. 41).
Під насипами усіх зазначених курганів фік-
суються залишки дерев’яно-земляних споруд
на рівні давньої денної поверхні, однак, мо-
гильні ями і людські поховання відсутні. Се-
ред доступних відомостей про обставини ви-
явлення навершя в кургані 1 Раскаєцій-Ной
варто відзначити знахідку бронзового казана
в насипу, що дозволяє провести паралелі з
ульськими комплексами.
стилістичні й конструктивні особ-
ливості навершь. за класифікацією
А. Р. Канторовича зображення птахів на
представлених навершях належать до оль-
військо-завадського типу, що побутує з другої
чверті VI до кінця IV ст. до н. е. Переважно
подібні образи прикрашають золоті оббивки
дерев’яних посудин. Модель типу характери-
зується наявністю волютоподібного дзьоба,
закрученого в один або два обороти у вигляді
спіралі, з виділеним кілечком в середині за-
витка. Ця деталь часто симетрична або про-
порційна оку птаха (Канторович 2021, с. 22).
На думку А. Р. Канторовича, традиція
«закрученого дзьоба» в скіфському звіри-
ному стилі корінням сягає передскіфського
мистецтва Північного Кавказу. Мотиву відо-
кремленої пташиної голови передують зоб-
раження на птахоголових скіпетрах і їхніх
зображеннях на стелах, а також протомеот-
рис. 3. Поширення навершь VI ст. до н. е. у вигляді голови птаха волютоподібним дзьобом: 1 — Ульський курган 2
розкопок 1909 р.; 2 — Ульський курган 10 розкопок 1982 р.; 3 — защита, курган 1; 4 — Раскаєцій-Ной, курган 1
97ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42)
Фрунт, О. с. згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу
ських псаліях сіалківського типу. Після цьо-
го «іконографічні напрацювання» періоду
«скіфської архаїки» під впливом грецького
мистецтва та мотиву волюти трансформуєть-
ся. зрештою, формується іконографія ольвій-
ського-завадського типу. Цей момент цілко-
вито збігається з активною фазою грецької
колонізації, що припадає на першу половину
VI ст. до н. е. (Канторович 2021, с. 34—35).
Стилістично найцікавішою та найскладні-
шою є пара навершь з кургану 2/1909 Ульско-
го могильника. Перше з них орнаментоване
з обох боків тотожними рельєфними зобра-
женнями (Ульские… 2015, с. 150; рис. 2: 2).
восковиця акцентована за допомогою п’яти
маленьких пташиних голівок, а в нижній час-
тині основної композиції розташована фігура
гірського козла з поверненою назад головою
(рис. 8: 3). Контури ока основного і додаткових
зображень птахів, середню частину дзьоба,
нижню частину втулки підкреслено за допо-
могою обідків з косими насічками (рис. 8: 1, 2,
4). Друге навершя з кургану 2/1909 Ульского
могильника рельєфно орнаментоване з одно-
го боку (Ульские… 2015, с. 150; рис. 2: 1). На
ньому присутнє лише зображення ока і трьох
пташиних голівок, що акцентують восковицю.
Явним наслідуванням описаних навершь
визнаються зразки з кургану 10/1982 Уль-
ської групи і кургану 1 поблизу с. защита
(Канторович 2021, с. 28—29). Фантастичність
образів підсилюють додаткові зображення
грифонів на гребні птаха (рис. 8: 5, 6), а та-
кож лінія у формі «перлинок», що символізує
зуби тварини (рис. 2: 3, 4). Раскаєцьке зоб-
раження (рис. 2: 5) є доволі схематизованим
і дослідниками вважається периферійною
реплікою ульських і защитненських навершь
(Канторович 2021, с. 27). Опубліковані дані і
графічні масштаби свідчать, що розмірні ха-
рактеристики навершь цієї групи є напрочуд
близькими (рис. 2; таблиця). Усі вироби ма-
ють конічну сплощену втулку, овальну у пе-
рерізі. в нижній частині втулки знаходять-
ся поперечні отвори і залізні заклепки для
закріплювання на древці. Не виключено, що
вироби було відлито за єдиним прототипом.
Аналізуючи матеріали колекцій Ульських
курганів, в. Р. Ерліх дійшов висновку, що
низка виробів була виконана «на замовлення»
для місцевої еліти близькосхідними та закав-
казькими майстрами. До них належать срібні
й бронзові S-подібні псалії з кургану 2/1909 р.
(рис. 4: 8—11), золотий наконечник у вигляді
голови коня із зооморфними зображеннями
(Ульские… 2015, кат. 109), а також бронзові
навершя із зображенням голівок птахів. Особ-
ливу увагу дослідних звертає на рубчастий
рис. 4. Матеріали з Ульсько-
го кургану 2 розкопок 1909 р.
(Ульские… 2015). Масштаб
зображень довільний
98 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42)
статті
кант, що оздоблює окремі деталі навершь —
ознаку передньоазійського мистецтва. зоб-
раження гірського козла с поверненою назад
головою, представлене на наверші і золотій
бляшці з цього кургану має глибоке коріння в
Малій Азії (Эрлих 2013a, с. 218—224).
На думку в. Р. Ерліха, ці вироби могли
бути виготовлені майстрами-лідійцями на
території Північного Кавказу або в одній з
майстерень закавказзя, в той час, як урартсь-
ких майстерень тут вже не існувало. Цікаво,
що разом із місцевими залізними вудилами і
псаліями, а також «замовленими» бронзови-
ми і срібними зооморфними псаліями, в Уль-
ських курганах в вуздечних наборах зустрі-
чаються срібні ажурні фалари і налобники
(рис. 4: 13). Припускається, що, не отримав-
ши ніяких розпоряджень від замовника, фа-
лари і налобники були виготовлені майстром
за місцевою закавказькою традицією (Эрлих
2013a, с. 228). вочевидь, цим можна поясни-
ти і своєрідність ульських пласких навершь
у вигляді голів хижих птахів. в цілому вони
оформлені із дотриманням канонів скіфсько-
Каталог навершь VI ст. до н. е. у вигляді голови птаха з волютоподібним дзьобом
№
п. п.
Пам’ятка,
адміністративна адреса Умови виявлення Розміри (см), маса (г) Основні
публікації Рис. 3:
1 Ульський курган 2, 1909 р.;
аул Уляп, Красногвардій-
ський р-н, Адигея, РФ
Ритуальний комплекс h = 26 Ульские… 2015,
табл. 34
1
2 Те саме Те саме h = 26 Там само, табл. 35 2
3 Ульський курган 10,
1982 р., там само
Те саме h = 40 Там само, табл. 41 6
4 Те саме Те саме h = 40 Там само, табл. 41 7
5 защита, курган 1, с. йо-
сипівка, Новомиргород-
ський р-н Кіровоградська
обл., Україна
випадкова знахідка в
зруйнованому кургані,
ритуальний комплекс
h = 26,4, b основи голів-
ки = 15,4, l втулки = 8,8,
овальна основа втулки
8 × 2,5; маса 1240
бокій 1970, рис. 1:
1
3
6 Те саме Те саме h = 26,1, b основи голів-
ки = 13,4, l втулки = 10,
овальна основа втулки
9 × 2,3; маса 1560
Там само, рис. 1: 2 4
7 Раскаєцій-Ной, курган 1,
с. Раскаєцій-Ной, Штефан-
водський р-н, Молдова
випадкова знахідка на
поверхні кургану
h = 25,5, d втулки 7,5 і 3 Нудельман, Рик-
ман 1956, рис. 2
5
рис. 5. Ульський курган 10 розкопок 1982 р. загальний план і план залягання in situ залишків жертовника
з двома бронзовими навершями (за Ульские… 2015)
99ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42)
Фрунт, О. с. згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу
го звіриного стилю, на основі образу, що фор-
мується принаймні з першої половини VI ст.
до н. е. втім, ці вироби мають і низку ознак,
властивих близькосхідному та закавказько-
му мистецтву, та відмінну від ранніх серій
конструкцію.
Перехідний характер Ульських кур-
ганів 2/1909 і 10/1982 увиразнюється наяв-
ністю в них водночас навершь, характерних
для «класичного» келермеського періоду:
з прорізними бубонцями і голівками би-
ків, фрагментів залізних стрижнів і куль-
ок (рис. 4: 3—7; 6: 3, 4). Справедливим ви-
дається зауваження в. Р. Ерліха, що після
завершення передньоазійських походів і
до залучення закубання до сфери впливу
мистецтва ахеменідської держави, все ще не
припиняються контакти місцевих еліт з за-
кавказзям і Передньою Азією. Пік контактів
припадає на другу половину VI ст. до н. е.
Упродовж цього періоду в закавказзі на ос-
нові мистецтва Лідії формується школа кол-
хидського ювелірного мистецтва і торевтики
(Эрлих 2013a, с. 233). виготовлені, вірогідно,
в одній майстерні сакральні предмети одно-
часно потрапляють і використовуються в свя-
тилищах Ульської курганної групи.
Аналіз відповідності образно-видової
приналежності зображень і кількості на-
вершь, які вони оздоблюють, свідчить, що
образ птаха є одним з найпоширеніших. зі
112 навершь, що походять з 32 комплексів
VII—VI ст. до н. е. переважають птахи на
бронзових і залізних навершях (35 екз.) та
образи оленя (20 екз.). Навіть на основі не-
чисельних відомостей, що можуть вказувати
на призначення предметів, помітно, що вони
не обмежуються формальною, утилітарною
сферою. вибір того чи іншого персонажу
обумовлювався міфологічними уявленнями
населення, що залишили ці пам’ятки, і «ві-
дображав більш глибоку єдність, смислову
і функціональну» 1 (Переводчикова, Раевс-
кий 1981, с. 43). Не вдаючись до детального
розбору семантики образів звіриного стилю,
можна, однак, підсумувати, що більшість до-
слідників вважають птахів посередниками
між верхнім і нижнім світом (Переводчико-
ва, Раевский 1981, с. 47; Петренко, Маслов,
Канторович 2009, с. 228).
Ймовірне призначення навершь.
зважаючи на стилістичні та конструктив-
1. Тут і далі переклад наш — Авт.
рис. 6. Матеріали з Ульського
кургану 10 розкопок 1982 р. (за
Ульские… 2015). Масштаб зоб-
ражень довільний
100 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42)
статті
ні особливості, а також контекст наведених
знахідок, можна припустити, що попарне
розміщення навершь в ритуальних комп-
лексах не є випадковим. Отже, справедли-
вим є зауваження О. в. Переводчикової і
Д. С. Раєвського, що ці предмети могли вико-
ристовуватись і поза поховальним ритуалом.
Такі висновки були зроблені, насамперед,
для пам’яток Карпато-Подунав’я, більшість
з яких тлумачяться дослідниками як скар-
би (Переводчикова, Раевский 1981, с. 44,
50). Слід зазначити, що набори речей вка-
заного регіону перекликаються із «дивними
комплексами» ранньосарматського часу, що
мали поминальне або жертовне призначен-
ня (Раев, Симоненко 2007, с. 269).
Суттєвим для інтерпретації стало виявлен-
ня навершь поруч з дерев’яними деталями,
рис. 7. Матеріали з курган 1 побли-
зу с. защита (за: 1—5 — бокій 1970;
6 — Яценко 1977). Масштаб зобра-
жень довільний
рис. 8. Навершя з курганів 2/1909 і 10/1982 Ульського могильника, деталі (за Ульские… 2015)
101ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42)
Фрунт, О. с. згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу
не пов’язаними з конструкцією підкурганної
споруди. відкриття дозволило зробити припу-
щення, що в Ульському кургані 10 розкопок
1982 р. були виявлені залишки дерев’яного
жертовника (Ульские… 2015, с. 27). жертов-
ник у вигляді дерев’яної колоди розташовував-
ся з південного боку біля входу до центральної
споруди. Обабіч колоди, складаючи єдине ціле
з нею, на дерев’яних жердинах знаходились
пласкі втульчасті навершя із зображенням
птахів (рис. 8; Ульские… 2015, с. 109, 114).
Кам’яні жертовники зафіксовані і в інших
закубанських комплексах. У найбільшому
кургані Ульської групи 1/1898, досліджено-
му М. І. веселовським, біля центральної ка-
мери виявлено жертовник у вигляді товстої
чотирикутної плити з прямокутним отвором
(Ульские… 2015, с. 18). Подібна жертовна
плита з крупнозернистого вапняку типу ес-
хара з наскрізним отвором походить з Келер-
меського кургану 3/Ш. вона була розташова-
на в центральній частині могили (Галанина
1997, с. 34). Неподалік від центру гробниці в
Келермеському кургані 1/в знаходився ула-
мок кам’яної плити із чотирикутним заглиб-
ленням (Галанина 1997, с. 52). Таким чином,
кам’яні жертовники, очевидно, маркували
центр підкурганного простору. Проте, на-
вершь при них знайдено не було.
Аналізуючи навершя, виявлені на око-
лицях с. защита в Кіровоградській обл.,
Н. М. бокій зазначає, що вони мають значну
вагу і достатньо глибоку втулку. Дерев’яні
жердини, які увінчувалися навершями, були
достатньо масивними. Отже, піддається сум-
ніву використання подібних навершь як
рис. 9. Курган 10/1982 Ульського могильника. План
центральної споруди після будівництва навісу. Ре-
конструкція (за Ульские… 2015)
рис. 10. Курган 4 Уляпського некрополя. загальний план центрального майданчика святилища та навер-
шя у вигляді вотивних коліс (за Лесков и др. 2013)
102 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42)
статті
елементів дишла колісниці або штандартів.
Гіпотетично вони могли входити до складу
культового обладнання разом із зооморфни-
ми бляхами і підвісними дзвіночками (бокій
1970, с. 187, 189). зазначимо, що дослідники
неодноразово звертали увагу на спільне ви-
користання навершь і дзвіночків в поховаль-
ному обряді скіфського часу.
К. бакаі були проаналізовані матеріали 46
місцезнаходжень від Карпатського басейну
до Кубані, в яких були виявлені ці предмети,
а також залишки візків (Bakay 1971, tab. 20).
б. М. Мозолевський також звертає увагу на
осібні скупчення речей, що були відкриті в
курганах Нижнього Подніпров’я IV ст. до н. е.
визначений набір предметів знаходився в ціл-
ком конкретному місці — на підкурганній по-
верхні або схилах насипу. Серед них: 1) кінська
збруя, 2) бронзові навершя, 3) стрічки, при-
крашені листовими бляхами чи пронизками,
4) бронзові дзвіночки. На різних пам’ятках ці
комплекси неоднакові за складом і кількістю
(Мозолевський 1979, с. 170). б. М. Мозолевсь-
кий погоджується з І. є. забєліним, що навер-
шя кріпились на жердинах і розміщувались на
кутах і вздовж боковин воза. Однак, культовий
характер навершь наводить автора на думку,
що вони прикрашали не катафалки або кочові
кибитки, а своєрідні пересувні храми. Досить
численні стрічки, декоровані бронзовими бля-
хами або у вигляді нанизаних на нитку прони-
зок могли натягуватися через вушка навершь
або входити до складу інших культових при-
строїв. Свідченням існування останніх є, на
думку б. М. Мозолевського, бронзові дзвіноч-
ки. Оскільки в Товстій Могилі, де розташуван-
ня речей простежено дуже ретельно, 16 дзві-
ночків знаходились в окремому скупченні на
певній відстані від навершь, вони не могли
бути частиною останніх. Така ж кількість дзві-
ночків була зафіксована в Краснокутському
кургані (Мозолевський 1979, с. 174). Таким
чином, можна зробити висновок, що подібні
набори речей можуть бути визначені як єдині
комплекси культового призначення.
У цьому контексті цікавою є ранньосеред-
ньовічна пам’ятка, виявлена в Подонні на око-
лиці с. Нова Орловка. в кургані компактною
групою було знайдено низку речей, де, серед
іншого, знаходилось 15 комплектів залізних
вудил з псаліями, два розбірних жертовника,
залізний триніжник (світильник), 5 бронзових
позолочених кулястих навершь, що насаджува-
лися на круглі в перерізі древка, 35 дзвіночків
закритого типу у вигляді округлих та витягну-
тих плодів, металевий посуд. в зібраному виг-
ляді жертовники мали чотирикутну форму, для
фіксації конструкції в петлі пластинок вставля-
лись залізні штирі. Стрижні, круглі і квадратні
в перерізі, завдовжки від 20 до 45,5 см. части-
на з них мали роговидні або петлеподібні на-
вершя. Для того, щоб штирі не губились, коли
жертовник був розібраний, вони кріпились че-
рез кільця за допомогою ланцюжків (Ильюков,
Косяненко 2007, с. 85—89). Припускається, що
під час прощання з померлим реально або сим-
волічно в жертву міг бути принесений невели-
кий табун коней, а їхнє вуздечне спорядження
покладене до могили. чотирикутні жертовни-
ки порівнюються з квадратними ровами, що у
деяких груп кочівників Хазарського каганату
обмежували підкурганні майданчики похо-
вально-поминальних комплексів. Такі рови,
зважаючи на знахідки у них кісток тварин,
призначались для жертвоприношень (Илью-
ков, Косяненко 2007, с. 90).
в листі кагана йосипа І наведено відомості з
нагоди вдалої експедиції: «Він пішов і вів бага-
то війн і здобув у них, за допомогою всевишньо-
го, перемогу. Він спустошив (це) місто, взяв
майно та успішно повернувся. Він присвятив
їх (богу) і збудував завдяки ним шатро, ковчег,
світильник, стіл, жертовники та священні
посудини» (цит. за: Коковцов 1932, с. 94). віро-
гідно, цими обставинами можна пояснити на-
явність подібних предметів в елітних ранньо-
середньовічних комплексах, що прямували за
його власником в потойбічне життя.
Подібно до навершь із зображеннями хи-
жих птахів з кургану 10/1982 Ульської групи
при вході до святилища лежало два брон-
зових навершя у вигляді коліс в кургані 5
Уляпського некрополю, датованого IV ст. до
н. е. Під ними виявився бронзовий пояс із
12 дзвіночками (рис. 9; Лесков и др. 2013,
с. 40). Припускається, що вотивні колеса
могли символізувати поховальний віз (Уль-
ские… 2015, прим. 108 на с. 114).
А втім, важко заперечувати зв’язок на-
вершь скіфського часу, нехай і не утилітар-
ний, а символічний, з поховальною колісни-
цею або повозкою, посмертною подорожжю
і перенесенням ритуальних дарів. Ця ідея
пронизує означену тему червоною ниткою,
котру, як водиться, неможливо висмикнути,
не розплітаючи решти.
проблема датування. Необхідно розгля-
нути хронологічні позиції комплексів з навер-
шями зазначеної групи. Основою є матеріа-
ли Ульського кургану 10 розкопок 1982 р. У
вуздечних наборах цього кургану є двохпе-
тельчасті псалії, що належать до перехідних
форм (Могилов 2008, с. 253, 254; Гречко 2016,
с. 50). Однак, переважають дводирчасті псалії
(рис. 6: 5—9, 17). Перехід до нової вуздечної
системи відбувається в середині VI ст. до
н. е. (Эрлих 2010, с. 119). Навершя залізних
псаліїв у вигляді пташиних голів та залізні
дзьобоподібні пряжки-пронизки (рис. 6: 18)
походять від деталей кінського споряджен-
ня, характерного для келермеських курганів
(Эрлих 2000, с. 78). Таким чином, час курга-
ну 10/1982 є близьким до середини VI ст. до
н. е. Тісно пов’язаним з цим періодом є речо-
103ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42)
Фрунт, О. с. згасаюча традиція: про одну групу навершь ранньоскіфського часу
вий комплекс Ульського кургану 2/1909. Сріб-
ні і бронзові дводирчасті псалії (рис. 4: 8—11)
є одними з найдавніших виробів цього типу
на півдні Східної європи (Гречко 2016, с. 51).
Крім кінських уборів є відповідність між дво-
ма вищезгаданими комплексами у наявності
однотипних дзвіночків — овальних у перерізі,
з вертикальним прорізом до основи (рис. 4: 15;
рис. 6: 16). До того ж, раніше уже зазначалася
структурна спорідненість організації підкур-
ганних споруд.
відсутність археологічного контексту сут-
тєво ускладнює датування інших знахідок.
загалом, защитненські і раскаєцьке навершя
можна обережно, зважаючи на значну подіб-
ність до ульських, віднести до другої полови-
ни (середини — третьої чверті) VI ст. до н. е.
Таким чином, серія навершь із пласкими
редукованими зображеннями хижих птахів
формується на Кубані та, вочевидь, є відоб-
раженням контактів місцевих еліт із закав-
каззям і впливу лідійскої школи ювелірного
мистецтва і торевтики. Археологічний кон-
текст знахідок доводить їхнє використання
поза поховальним обрядом, але, разом з тим,
увиразнює зв’язок з ідеєю жертвоприношен-
ня та сакралізації простору. Специфічні
стилістично і конструктивно предмети мар-
кують фінальний етап їхнього застосування
в ритуалі ранньоскіфського часу. з останньої
чверті VI ст. до н. е. навершя як культурне
явище зникають і в V ст. до н. е. в надійно
датованих комплексах не фіксується. чому
традицію використання цих атрибутів було
«відновлено в правах» в IV ст. до н. е. — тема
окремого дослідження.
Насамкінець зауважимо, що отримані ре-
зультати дозволяють дещо скорегувати існу-
ючу типологію навершь.
літерАтУрА
бокій, Н. М. 1970. Нові пам’ятки скіфського звірино-
го стилю з Кіровоградщини. Археологія, 23, с. 182-189.
Галанина, Л. К. 1997. Келермесские курганы.
«Царские» погребения раннескифской эпохи. Моск-
ва: Институт всеобщей истории РАН.
Гречко, Д. С. 2016. От Архаической Скифии к
Классической. Археологія і давня історія України,
2, с. 33-60.
Гречко, Д. С. 2021. Етнокультурна історія на-
селення Дніпровського лісостепового Лівобережжі
скіфського часу. Автореферат дисертації к. і. н. ІА
НАН України.
Ильюков, Л. С., Косяненко, в. М. 2007. Ранне-
средневековый комплекс из большой Орловки. в:
Гугуев, ю. К. (ред.). средневековые древности Дона:
Материалы и исследования по археологии Дона. II.
Москва; Иерусалим: Гешарим, с. 85-113.
Іллінська, в. А. 1963. Про скіфські навершники.
Археологія, XV, с. 33-60.
Канторович, А. Р. 2021. Мотив птичьей головы с
волютовидным клювом в системе восточноевропейс-
кого варианта скифского звериного стиля и его веро-
ятные истоки. Stratum plus, 3, с. 15-49.
Ковпаненко, Г. Т., бессонова, С. С., Скорый, С. А.
1989. Памятники скифской эпохи Днепровского Ле-
состепного Правобережья (Киево-Черкасский реги-
он). Киев: Наукова думка.
Коковцов, П. К. 1932. Еврейско-хазарская пере-
писка в х веке. Ленинград: АН СССР.
Лесков, А. М., беглова, Е. А., Ксенофонтова, Е. А.,
Эрлих, в. Р. 2013. Меоты Закубанья IV—III вв. до н. э.
Некрополи у аула Уляп. святилища и ритуальные
комплексы. Москва: Государственный музей востока.
Могилов, О. Д. 2008. спорядження коня скіфської
доби у лісостепу східної Європи. Київ; Кам’янець-
Подільський: ІА НАН України.
Мозолевський, б. М. 1979. Товста Могила. Київ:
Наукова думка.
Нудельман, А. А., Рикман, Э. А. 1956. Навершие
и клад серебряных украшений скифского времени
из Молдовы. Известия Молдавского филиала Ака-
демии наук сссР, 4 (31), с. 129-133.
Отчет… 1913. Отчет Императорской Археоло-
гической комиссии за 1909—1910 годы. Санкт-Пе-
тербург: Главное управление уделов.
Переводчикова, Е. в. 1980. Типология и эволюция
скифских наверший. советская археология, 2, с. 23-44.
Переводчикова, Е. в., Раевский, Д. С. 1981. Еще
раз о назначении скифских наверший. в: Литвинс-
кий, б. А. (ред.). Азия и ее соседи в древности и сред-
невековье. Москва: Наука, с. 42-52.
Петренко, в. Г., Маслов, в. Е., Канторович, А. Р.
2009. Некоторые итоги исследования раннескифс-
кого могильника Новозаведенное II в 1991—2003 гг.
Археологические открытия 1991—2004. Европейс-
кая Россия, с. 225-234.
Ростовцев, М. И. 1914. Античная декоративная
живопись на юге России. Санкт-Петербург: Импера-
торская археологическая комиссия.
Топал, Д. А. 2015. биметаллические акинаки типа
Гудермес и использование бронзы в изготовлении
раннескифского клинкового оружия. Материалы по
археологии северного Причерноморья, 13, с. 54-79.
Топал, Д. А. 2020. бронзовые котлы скифского пе-
риода из коллекции Национального музея истории
Молдовы. Tyragetia, 14 (24), с. 141-161.
Ульские… 2015. Ульские курганы. Культово-пог-
ребальный комплекс скифского времени на север-
ном Кавказе. Москва; берлин; бордо: Палеограф.
Эрлих, в. Р. 2010. Раскопки кургана Ульской
группы в 2007 году. Материальная культура Вос-
тока, 5, с. 119-139.
Эрлих, в. Р. 2013a. Продукция переднеазиатских
и закавказских мастерских из Ульских курганов. в:
белинский, А. б. (ред.). Материалы по изучению
историко-культурного наследия северного Кавка-
за. Москва: Памятники исторической мысли, с. 217-
236.
Эрлих, в. Р. 2013b. Святилища в меотской куль-
туре. в: Лесков, А. М., беглова, Е. А., Ксенофонтова,
Е. А., Эрлих, в. Р. Меоты Закубанья IV—III вв. до
н. э. Некрополи у аула Уляп. святилища и риту-
альные комплексы. Москва: Государственный музей
востока, с. 72-98.
Яценко, И. в. 1977. Искусство эпохи раннего же-
леза. в: Формозов, А. А. (ред.). Произведения искус-
ства в новых находках советских археологов. Моск-
ва: Искусство, с. 80-99.
Bakay, K. 1971. Scythian rattles in the Carpathi-
an Basin and their eastern connections. Budapest:
Akademiai Kiado.
Rostovtzeff, M. 1922. Iranians and Greeks in South
Russia. Oxford: Clarendon.
104 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42)
статті
RefeRenceS
Bokii, N. M. 1970. Novi pam’iatky skifskoho zvirynoho
styliu z Kirovohradshchyny. Arkheolohiia, 23, s. 182-189.
Galanina, L. K. 1997. Kelermesskie kurgany. «Tsarskie»
pogrebeniia ranneskifskoi epokhi. Moskva: Institut vseobsh-
chei istorii RAN.
Grechko, D. S. 2016. Ot Arkhaicheskoi Skifii k Klas-
sicheskoi. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2, s. 33-60.
Hrechko, D. S. 2021. Etnokulturna istoriia naselennia
Dniprovskoho lisostepovoho Livoberezhzhi skifskoho chasu.
Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NAN Ukrainy.
Iliukov, L. S., Kosianenko, V. M. 2007. Rannesredneveko-
vyi kompleks iz Bolshoi Orlovki. In: Guguev, Iu. K. (ed.). Sred-
nevekovye drevnosti Dona: Materialy i issledovaniia po arkhe-
ologii Dona. II. Moskva; Ierusalim: Gesharim, s. 85-113.
Illinska, V. A. 1963. Pro skifski navershnyky. Arkheolo-
hiia, XV, s. 33-60.
Kantorovich, A. R. 2021. Motiv ptichei golovy s voliutovidnym
kliuvom v sisteme vostochnoevropeiskogo varianta skifskogo
zverinogo stilia i ego veroiatnye istoki. Stratum plus, 3, s. 15-49.
Kovpanenko, G. T., Bessonova, S. S., Skoryi, S. A. 1989. Pa-
miatniki skifskoi epokhi Dneprovskogo Lesostepnogo Pravobe-
rezhia (Kievo-Cherkasskii region). Kiev: Naukova dumka.
Kokovtsov, P. K. 1932. Evreisko-khazarskaia perepiska v
X veke. Leningrad: AN SSSR.
Leskov, A. M., Beglova, E. A., Ksenofontova, E. A., Erlikh,
V. R. 2013. Meoty Zakubania IV—III vv. do n. e. Nekropoli u
aula Uliap. Sviatilishcha i ritualnye kompleksy. Moskva: Go-
sudarstvennyi muzei Vostoka.
Mohylov, O. D. 2008. Sporiadzhennia konia skifskoi doby
u lisostepu Skhidnoi Yevropy. Kyiv; Kam’ianets-Podilskyi: IA
NAN Ukrainy.
Mozolevskyi, B. M. 1979. Tovsta Mohyla. Kyiv: Naukova
dumka.
Nudelman, A. A., Rikman, E. A. 1956. Navershie i klad ser-
ebrianykh ukrashenii skifskogo vremeni iz Moldovy. Izvestiia
Moldavskogo filiala Akademii nauk SSSR, 4 (31), s. 129-133.
Otchet… 1913. Otchet Imperatorskoi Arkheologicheskoi
komissii za 1909—1910 gody. Sankt-Peterburg: Glavnoe up-
ravlenie udelov.
Perevodchikova, E. V. 1980. Tipologiia i evoliutsiia skif-
skikh navershii. Sovetskaia arkheologiia, 2, s. 23-44.
Perevodchikova, E. V., Raevskii, D. S. 1981. Eshche raz o
naznachenii skifskikh navershii. In: Litvinskii, B. A. (ed.). Aziia
i ee sosedi v drevnosti i srednevekove. Moskva: Nauka, s. 42-52.
Petrenko, V. G., Maslov, V. E., Kantorovich, A. R. 2009.
Nekotorye itogi issledovaniia ranneskifskogo mogilnika Novo-
zavedennoe II v 1991—2003 gg. Arkheologicheskie otkrytiia
1991—2004. Evropeiskaia Rossiia, s. 225-234.
Rostovtsev, M. I. 1914. Antichnaia dekorativnaia zhivopis
na iuge Rossii. Sankt-Peterburg: Imperatorskaia arkheolog-
icheskaia komissiia.
Topal, D. A. 2015. Bimetallicheskie akinaki tipa Gudermes
i ispolzovanie bronzy v izgotovlenii ranneskifskogo klinkovogo
oruzhiia. Materialy po arkheologii Severnogo Prichernomoria,
13, s. 54-79.
Topal, D. A. 2020. Bronzovye kotly skifskogo perioda iz
kollektsii Natsionalnogo muzeia istorii Moldovy. Tyragetia,
14 (24), s. 141-161.
Ulskie… 2015. Ulskie kurgany. Kultovo-pogrebalnyi kom-
pleks skifskogo vremeni na Severnom Kavkaze. Moskva; Ber-
lin; Bordo: Paleograf.
Erlikh, V. R. 2010. Raskopki kurgana Ulskoi gruppy v
2007 godu. Materialnaia kultura Vostoka, 5, s. 119-139.
Erlikh, V. R. 2013a. Produktsiia peredneaziatskikh i za-
kavkazskikh masterskikh iz Ulskikh kurganov. In: Belinskii,
A. B. (ed.). Materialy po izucheniiu istoriko-kulturnogo nasl-
ediia Severnogo Kavkaza. Moskva: Pamiatniki istoricheskoi
mysli, s. 217-236.
Erlikh, V. R. 2013b. Sviatilishcha v meotskoi kulture. In:
Leskov, A. M., Beglova, E. A., Ksenofontova, E. A., Erlikh,
V. R. Meoty Zakubania IV—III vv. do n. e. Nekropoli u aula
Uliap. Sviatilishcha i ritualnye kompleksy. Moskva: Gos-
udarstvennyi muzei Vostoka, s. 72-98.
Iatsenko, I. V. 1977. Iskusstvo epokhi rannego zheleza. In:
Formozov, A. A. (ed.). Proizvedeniia iskusstva v novykh na-
khodkakh sovetskikh arkheologov. Moskva: Iskusstvo, s. 80-99.
Bakay, K. 1971. Scythian rattles in the Carpathian Basin
and their eastern connections. Budapest: Akademiai Kiado.
Rostovtzeff, M. 1922. Iranians and Greeks in South Rus-
sia. Oxford: Clarendon.
O. S. Frunt
a fading tRaditiOn:
On One gROuP Of eaRlY
ScYthian POle-tOPS
Since the beginning of the 20th century, researchers
have paid attention to a series of the Scythian pole-
tops with flat images of birds. These findings are one of
the indicators of the assemblages of the second—third
quarter of the 6th century BC.
At the moment, there are 4 sites in Central and
Eastern Europe with finds of pole-tops from this series.
These are Ulskii, barrow 2 (1909) and barrow 10 (1982)
in the Kuban region, Răscăieţii Noi, barrow 1 in the
Lower Dniester region and Zashchita, barrow 1 in the
Dnieper Forest-Steppe.
Pole-tops with a flat reduced image of bird heads are
found in the Kuban sites, which can be considered as
ritual places or shrines. Zashchita, barrow 1 can prob-
ably also be considered as a ritual place. There were no
burial pits in such mounds. Under the burial mounds
there were wooden structures with tent-shaped roofs
or wooden canopy, but there were no human burials.
Excavations of recent decades have revealed that a
pair of pole-tops were part of a wooden altar and were
located at the entrance to the ritual place.
Probably, such pole-tops, like other sacred objects
and details of the horse bridle, were ordered in one of
the workshops in the Transcaucasus, where the art was
formed under the influence of Lydian tradition of jewelry
and toreutics. This can explain the fact that the finds dif-
fer from the early group of the pole-tops with rattles and
three-dimensional figures of animals. The finds from Ul-
skii, barrow 2 (1909) and barrow 10 (1982) dated based
on a horse bridle to the middle of the 6th century BC.
The artifacts from Zashchita, barrow 1 and Răscăieţii
Noi barrow appear to be replicas. They can be dated to
the second half of the 6th century BC.
Thus, the series of tops with flat reduced images of
birds of prey was formed in the Kuban region and, ap-
parently, as a result of the contacts of local elites with
the Transcaucasus and the influence of Lydian jewelry
art and toreutics. The archaeological context of the finds
proves their use outside the funeral rite but at the same
time expresses a connection with the idea of sacrifice
and sacralization of space. These objects mark the fi-
nal stage of their use in the ritual of the Early Scythian
Age. From the last quarter of the 6th century BC pole-
tops as a cultural phenomenon also disappeared in the
5th century BC. Future research will have to show why
the tradition of using these ritual attributes faded out
and was “reinstated’ in the 4th century BC. In conclu-
sion, it should be noted that the results allow us to make
changes in the classification of the pole-tops.
Keywords: Scythian culture, pole-tops, animal
style, 7th—6th centuries BC, Eastern and Central Eu-
rope.
Одержано 4.09.2021
ФрУнт олена сергіївна, аспірант, Інститут архе-
ології НАН України, Київ, Україна.
fRunt Olena S., Ph D student, Institute of
Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine,
Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0003-2067-9084, e-mail:
elena.frunt@gmail.com.
|