Дослідження могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі в 2019—2020 роках

Дослідження могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі в 2019—2020 роках

Стаття присвячена результатам досліджень 2019—2020 рр. кремаційного могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі. Охарактеризовано поховальні комплекси, супровідний інвентар і похоронну обрядовість. Визначено, що пам’ятка може бути місцем захоронення представників варварської еліти та ч...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Археологія і давня історія України
Datum:2022
1. Verfasser: Онищук, Я.І.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2022
Schlagworte:
Новітні дослідження
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187583
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Дослідження могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі в 2019—2020 роках / Я.І. Онищук // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 141-154. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187583
record_format dspace
spelling Онищук, Я.І.
2023-01-12T13:08:24Z
2023-01-12T13:08:24Z
2022
Дослідження могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі в 2019—2020 роках / Я.І. Онищук // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 141-154. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.
2227-4952
DOI: 10.37445/adiu.2022.01.11
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187583
904.5(477.83)”652”
Стаття присвячена результатам досліджень 2019—2020 рр. кремаційного могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі. Охарактеризовано поховальні комплекси, супровідний інвентар і похоронну обрядовість. Визначено, що пам’ятка може бути місцем захоронення представників варварської еліти та членів її близького оточення і датуватися другою половиною ІІ ст. н. е.
The paper highlights the results of research conducted in 2019—2020 at the archaeological site cremation burial ground Kariv I of the Roman period in the basin of the Western Bug River. During the excavations 3 cremation burials were found which perhaps included the remains of one male and two females. Noteworthy is the partially destroyed female burial 12. Rich items of funeral inventory were found there, including the household items, metal costume details, jewelry, including jewelry made of yellow metal. The tilth soil layer contained fragments of glass and ceramic imported utensils, brooches, weapons and horse harness, armour ect. In total 12 cremation burials (including one pair burial) with a variety of equipment were found on the area of 1456 m2 during the entire period of research on the burial ground Kariv I. The remains of thirteen people were found in the burial assemblages: seven men, five women and one adolescent child (infantilis II group). We can suppose that the site may have been a burial place for barbarian elite and members of its inner circle. On the basis of numerous finds (brooches, spurs, tips of drinking horns, amphorae, glass and bronze vessels, etc.), most of which come from closed assemblages, the chronology of the burial ground is ascertained by the second half of the 2nd century CE (phase B2/C1). The people who left the site had mixed cultural traits. The mix of funeral traditions of the Przeworsk culture with notable South Germanic (Suebian), Baltic and Venetian elements can be found on the site. The events of the Marcomannic Wars, during or after which some members of the barbarian coalition tried to leave the troubled areas of the Middle Danube, moving away from Roman political influence in the European Barbaricum, perhaps may be the reason of appearance in the region of the population whom the burial ground belong.
uk
Інститут археології НАН України
Археологія і давня історія України
Новітні дослідження
Дослідження могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі в 2019—2020 роках
Excavation of the Burial Ground Kariv I of Roman Age in the Western Bug Basin in 2019—2020
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Дослідження могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі в 2019—2020 роках
spellingShingle Дослідження могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі в 2019—2020 роках
Онищук, Я.І.
Новітні дослідження
title_short Дослідження могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі в 2019—2020 роках
title_full Дослідження могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі в 2019—2020 роках
title_fullStr Дослідження могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі в 2019—2020 роках
title_full_unstemmed Дослідження могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі в 2019—2020 роках
title_sort дослідження могильника римського часу карів і у західному побужжі в 2019—2020 роках
author Онищук, Я.І.
author_facet Онищук, Я.І.
topic Новітні дослідження
topic_facet Новітні дослідження
publishDate 2022
language Ukrainian
container_title Археологія і давня історія України
publisher Інститут археології НАН України
format Article
title_alt Excavation of the Burial Ground Kariv I of Roman Age in the Western Bug Basin in 2019—2020
description Стаття присвячена результатам досліджень 2019—2020 рр. кремаційного могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі. Охарактеризовано поховальні комплекси, супровідний інвентар і похоронну обрядовість. Визначено, що пам’ятка може бути місцем захоронення представників варварської еліти та членів її близького оточення і датуватися другою половиною ІІ ст. н. е. The paper highlights the results of research conducted in 2019—2020 at the archaeological site cremation burial ground Kariv I of the Roman period in the basin of the Western Bug River. During the excavations 3 cremation burials were found which perhaps included the remains of one male and two females. Noteworthy is the partially destroyed female burial 12. Rich items of funeral inventory were found there, including the household items, metal costume details, jewelry, including jewelry made of yellow metal. The tilth soil layer contained fragments of glass and ceramic imported utensils, brooches, weapons and horse harness, armour ect. In total 12 cremation burials (including one pair burial) with a variety of equipment were found on the area of 1456 m2 during the entire period of research on the burial ground Kariv I. The remains of thirteen people were found in the burial assemblages: seven men, five women and one adolescent child (infantilis II group). We can suppose that the site may have been a burial place for barbarian elite and members of its inner circle. On the basis of numerous finds (brooches, spurs, tips of drinking horns, amphorae, glass and bronze vessels, etc.), most of which come from closed assemblages, the chronology of the burial ground is ascertained by the second half of the 2nd century CE (phase B2/C1). The people who left the site had mixed cultural traits. The mix of funeral traditions of the Przeworsk culture with notable South Germanic (Suebian), Baltic and Venetian elements can be found on the site. The events of the Marcomannic Wars, during or after which some members of the barbarian coalition tried to leave the troubled areas of the Middle Danube, moving away from Roman political influence in the European Barbaricum, perhaps may be the reason of appearance in the region of the population whom the burial ground belong.
issn 2227-4952
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187583
citation_txt Дослідження могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі в 2019—2020 роках / Я.І. Онищук // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 141-154. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT oniŝukâí doslídžennâmogilʹnikarimsʹkogočasukarívíuzahídnomupobužžív20192020rokah
AT oniŝukâí excavationoftheburialgroundkariviofromanageinthewesternbugbasinin20192020
first_indexed 2025-11-24T16:49:20Z
last_indexed 2025-11-24T16:49:20Z
_version_ 1850488806512263168
fulltext 141ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) УДК 904.5(477.83)”652” DOI: 10.37445/adiu.2022.01.11 Я. І. Онищук дослідЖеннЯ МогилЬникА риМсЬкого ЧАсУ кАріВ і У ЗАхідноМУ побУЖЖі В 2019—2020 роках стаття присвячена результатам досліджень 2019—2020 рр. кремаційного могильника римського часу Карів І у Західному Побужжі. Охарактеризо- вано поховальні комплекси, супровідний інвентар і похоронну обрядовість. Визначено, що пам’ятка може бути місцем захоронення представників вар- варської еліти та членів її близького оточення і датуватися другою половиною ІІ ст. н. е. ключові слова: могильник Карів І, кремація, по- ховальна обрядовість, римський час, Маркоманські війни, Західне Побужжя. Вступ. Упродовж 2017—2020 рр. спільна експедиція Комунального закладу Львівської обласної ради «Історико-краєзнавчий музей» (м. винники, Львівська обл.; далі — Кз ЛОР «Історико-краєзнавчий музей») і Львівсько- го національного університету імені Івана Франка (далі — ЛНУ ім. І. Франка) прово- дила дослідження кремаційного могильника римського часу Карів І у басейні річки захід- ний буг. він розташований на правому березі р. Со- локії — лівої притоки західного бугу, на північно-західній околиці с. Карів червоног- радського р-ну Львівської обл. (рис. 1). Міс- цевість представляє собою покриту супіща- ними ґрунтами рівнинну територію, яка впродовж багатьох років використовувалася для сільськогосподарських потреб. Її висота над рівнем моря становить 247 м. У процесі вивчення археологічної докумен- тації встановлено, що пам’ятка відповідає пункту знахідок Карів І, відкритому праців- никами Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» (м. Львів) у 2012 р., та інтерпретованому як поселення доби бронзи і давньоруського часу (чорний та ін. 2013, с. 88—89; рис. 36: 1; 39: 1—6). історія дослідження пам’ятки. Розко- пки могильника були викликані знахідкою у 2017 р. жителями м. Сокаль Львівської обл. Я. Ананьєвим, в. Кручкевичем та А. Тро- цюком на околиці с. Карів металевих пред- метів із слідами обрядового пошкодження і перепалення у вогні. Матеріали були пере- дані на зберігання у фонди Кз ЛОР «Істо- рико-краєзнавчий музей» згідно «Актів при- йому-передачі» № 5 і 6 від 2 травня 2017 р. Ще один добре збережений умбон виявили працівники цього ж музею на купі каміння, зібраного селянами з розташованої поруч го- родньої ділянки. Основна кількість переданих артефактів була знайдена за допомогою металодетек- торів у двох об’єктах, ще кілька — в орному шарі. У першому із них викопано ритуально зігнутий меч, скобу для підвішування піхв, два наконечники списів з навмисно погнути- ми вістрями, умбон, дві частини ручки щита, шпору, велику пряжку, кінцевик і кілька де- талей пояса, а також кресало. У другому — наконечник списа, дві шпори, два ножі, ма- леньку одноязичкову пряжку і фібулу. Крім того, з орного шару вилучено бронзову й зо- лоту підвіски-лунниці, маленький бронзовий гребінець з ручкою, дві фібули, кілька дріб- них деталей гарнітури пояса і два кресала. Сліди на залізних предметах окалини від вогню, а також ритуальне псування деяких із них (зокрема зброї), засвідчувало їхнє по- ходження з поховальної пам’ятки кремацій- ного типу. У 2017 р. експедиція Кз ЛОР «Історико- краєзнавчий музей» і ЛНУ ім. І. Франка роз-© Я. І. ОНИЩУК, 2022 142 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Новітні дослідження почала археологічні розкопки, у результаті яких було підтверджено наявність тут ґрун- тового могильника. На дослідженій території було виявлено п’ять кремаційних поховань і десять заглиблених об’єктів, частина з яких також могла бути зруйнованими у процесі оранки похованнями. Супровідний інвентар складався з кераміки, предметів озброєння, спорядження вершників і коней, побутових виробів, знарядь праці, провінційно-римсь- кого імпортного посуду тощо. На особливу увагу заслуговують поховання 1, яке являло могилу знатного воїна (можливо воєначаль- ника або людини з найближчого оточення правителя) і поховання 2 — представника тогочасної варварської еліти князівського або королівського рівня. На статус останньо- го вказував незвично багатий комплекс по- ховальних дарів, до складу яких входив до- рогий імпортний скляний і бронзовий посуд, в тому числі великий казан типу Eggers 14 з атташами у вигляді погрудь бородатих чо- ловіків із зав’язаним у т. зв. «nodus suebicus» («свебський вузол») волоссям. Такі зачіски носили германські племена свебського по- ходження, які населяли землі «Germania magnа» між Рейном і віслою. Казан було ви- користано як поховальну урну — у середині зберігалися кремовані останки його влас- ника. У 2018 р. вивчення пам’ятки було продов- жено. На новій ділянці виявлено чотири нові кремаційні поховання (№ 6—9 за загальною нумерацією), а також зібрано певну кількість артефактів з орного шару. Предмети супро- відного інвентарю складалися з ритуально пошкодженої зброї (меч, умбон, ручка щита), цілого (не зігнутого) наконечника списа, спо- рядження вершника (шпора), знарядь пра- ці, предметів побуту, прикрас (ніж, фібули, шпильки, голки, сердолікові намистини, фрагмент лунниці (?) тощо), імпортного по- суду (скляний келих) та ін. Результати досліджень могильника Карів І у 2017—2018 рр. опубліковані (Они- щук 2018; 2020; Onyshchuk 2019; Onyshchuk, Schuster 2020). Тому надалі детальніше зу- пинимося на характеристиці поховальних рис. 1. Карта розташування пам’ятки Карів І у басейні р. західний буг 143ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Онищук, Я. І. Дослідження могильника римського часу Карів І у західному Побужжі в 2019—2020 роках об’єктів і речового матеріалу з польових до- сліджень 2019 і 2020 рр. розкопки 2019—2020 рр. У сезоні 2019 р. було виявлено три частково поруйновані сільськогосподарськими роботами кремацій- ні поховання ямного типу, які дали нові ма- теріали до вивчення характеру пам’ятки. Поховання 10. заповнення складалося з темного супіску, в якому траплялися дріб- ні фрагменти деревного вугілля. Яма мала округлу форму діаметром близько 1 м і гли- бину 0,7 м від сучасної поверхні. У середині заповнення на різних рівнях, а також на дні, виявлено більше двох десятків фрагментів людських кремованих кісток. На одній із них простежено сліди окису заліза. Речовий ма- теріал відсутній. Імовірно поховання було або безінвентарне, або, скоріш за все, погра- боване. виявлений у могилі остеологічний матеріал міг належати індивіду чоловічої статі (Слободян 2020, с. 158—160). Поховання 11 простежене у вигляді пля- ми майже чорного кольору діаметром 1,7 м, заповненої сильно гумусованим супіском. Об’єкт являв собою яму глибиною 0,95 м з по- логими стінками і округлим дном. У середині виявлено кілька дрібних фрагментів ліпної кераміки, гачкоподібно зігнуту бронзову дро- тину з одним загостреним кінцем, а також близько двадцяти перепалених у вогні люд- ських остеологічних залишків. за загальною грацильністю кісток можна припустити, що в могилі знаходилися останки жінки (Cлобо- дян 2020, с. 160—162). Поховання 12. виявлене на глибині 0,3 м від сучасної поверхні у вигляді скупчення кремованих людських останків у переміш- ку з предметами супровідного інвентарю. чіткі контури об’єкта у формі круглої плями зафіксовано на глибині 0,35 м. заповнен- ня сірого кольору мало невелику кількість деревного вугілля. Речовий комплекс скла- дався із предметів побутового використання, прикрас, а також металевих аксесуарів одя- гу. Дно поховальної ями не доходило до ма- терика, а губилося на глибині 0,4 см у шарі супіску. виходячи з цього, можемо стверджу- вати, що in situ збереглася лише нижня час- тина поховання товщиною не більше 10 см. його верхній шар було зруйновано оранкою. Правдоподібно, що до цього ж об’єкту та- кож належали знайдені в орному пласті на відстані від 1 до 6 м інші речі поховального інвентарю, в тому числі кераміка і прикра- си з жовтого металу. Характер виявлених матеріалів і результати антропологічних до- сліджень дозволяють припустити, що в мо- гилі була похована особа жіночої статі віком 20—30/35 років. Серед людських останків виокремлено також 10 фрагментів спалених кісток дрібної тварини (тварин?) (Cлободян 2020, с. 162—164). У 2020 р. розкопки проводилися на пери- ферійних ділянках, які з різних причин зали- шилися недослідженими у попередні роки. У процесі сільськогосподарської оранки ґрунт у цих місцях був перемішаний практично до материка. Мабуть тому в цьому польовому сезоні вже не вдалося виявити жодного ці- лого захоронення, натомість в орному шарі часто траплялися перепалені у вогні людсь- кі кістки і різноманітні вироби з кераміки, скла, заліза та бронзи. Отже, археологічні розкопки могильни- ка Карів І у 2020 р. засвідчили, що на його території, ймовірно, більше не залишило- ся ділянок перспективних для подальшого вивчення. На площі величиною 1456 м2 було відкрито 12 кремаційних захоронень (у тому числі одне парне) з різноманітним інвента- рем. У поховальних комплексах виявлено ос- танки тринадцяти осіб: семи чоловіків, п’яти жінок та однієї дитини підліткового віку (групи infantilis II). характеристика матеріалів. виявле- ний у 2019 р. речовий матеріал походить як з поховальних об’єктів, так й з орного шару. Знахідки з об’єктів. У заповненні похо- вання 11 серед перепалених кісток виявлено бронзову дротину довжиною 3,9 см і товщи- ною 0,2 см, зігнуту у вигляді гачка. Один з її кінців обламаний, другий — легко загостре- ний. Функціональне призначення предмета різне: це могла бути як голка (наприклад від фібули або для шиття), так і фрагмент шпильки для одягу. На особливу увагу заслуговує інвентар по- ховання 12. з огляду на те, що верхня части- на могили була зруйнована оранкою, в інсіт- ному положенні зафіксовано 15 предметів, які лежали в перемішку з людськими остан- ками. вони виготовлені із заліза, бронзи, скла, сердоліку і мають ознаки перебування у вогні. більшість їх перед покладенням у могилу ритуально пошкоджено. До виробів із заліза належать два ключі, пружина замикаючого механізму скриньки, елементи поясної гарнітури і деталі одягу. Ключі подібні за формою, однак відрізня- ються розмірами. вони мають прямокутний приплюснутий стержень, круглу в перерізі гакоподібну робочу частину і петлю на проти- лежній стороні. Довжина більшого знаряддя становить 15,6 см, з яких на петлю припадає 1,2 см і круглий у поперечному перерізі га- чок — 4,4 см. Товщина стержня — 5 × 0,7 см. У петлі збереглося кільце діаметром 2,9 мм з обоймою-затискачем для кріплення повідка (рис. 2: 1). Розміри меншого ключа складають: за- гальна довжина — 12,6 см, діаметр петлі, яка збереглася частково, — 1,1 см, величина гачка — 2,4 см. Стержень на 3/4 своєї довжи- ни прямокутний у перерізі й має товщину 144 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Новітні дослідження 0,6 × 0,2 мм. На відстані 1,6 см від гачка він стає круглим, діаметром 0,4 см (рис. 2: 2). за класифікацією А. Коковского описані ключі належать до типу А (Kokowski 1997, S. 13—14) і використовувалися для закри- вання / відкривання скриньок з особистими речами. Аналогії до них присутні в пше- ворській, липицькій і черняхівській культу- рах (Милашевський 2016, с. 71). Пряме відношення до замка скриньки має пружина закриваючого механізму. Під час обрядових дій її спеціально зігнули і обламали гачкоподібне закінчення (рис. 2: 3). величина знахідки становить: загальна довжина — 12,7 см, ширина пластинчастого корпусу — 1,1—0,8 × 0,2 см, висота цилінд- ричного виступу — 1,8 см, діаметр — 0,8 см. Із заліза виготовлені деталі, що належали до аксесуарів костюму, а також деякі елемен- ти гарнітури поясу. До перших відносяться фрагменти двох ідентичних шпильок (рис. 2: 8, 9). вони мають відділені від стержня кар- низоподібним валиком високі голівки. Їхні розміри становлять: вціліла довжина — 8,5 і 5,2 см, з яких на верхню частину (голівку) припадає 2,6 і 1,9 см. Діаметр голівок — 0,4 см, стержнів — 0,2—0,3 см, валика — 0,7 і 0,8 мм. Такий тип шпильок віддалено нага- рис. 2. Матеріали з поховання 12: 1—3, 6—9 — залізо; 4, 5, 10 — бронза 145ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Онищук, Я. І. Дослідження могильника римського часу Карів І у західному Побужжі в 2019—2020 роках дує балтські шпильки групи Н за типологією б. бекманна (Beckmann 1969, S. 110; Abb. 1: H). Дещо ближча аналогія походить з посе- лення культури штрихованої кераміки Аук- штадваріс (Aukštadvaris) у Литві і датується періодом B2/C1 (Juga-Szymańska 2014, s. 334, 502; tabł. LII: 6). Можливо до категорії шпильок також на- лежить фрагмент зігнутого під прямим кутом залізного цвяшка. він має обламаний ниж- ній кінець, прямокутний стержень товщи- ною 2 × 3 мм і розділений на дві протилежно розігнуті частини верх (рис. 2: 7). загальна довжина предмета становить 4,9 см. знахід- ка частково нагадує шпильку з могильника Рудувка (Róduwka) вармінсько-Мазурського воєводства Республіки Польща, датують фа- зою в2/С1 (Juga-Szymańska 2014, s. 303, 486; tabł. XXXVI: 51.05). Елементи поясної гарнітури представлені фрагментом кінцевика поясу, омегоподібним підвісом і частиною пряжки або накладки (?) у вигляді пластини з ажурними вирізами. від бронзового кінцевика збереглося його за- кінчення у вигляді частини корпусу і кільця діаметром 1,4 см (рис. 2: 5). загальна довжи- на фрагмента становить 1,9 см. Очевидно, його було навмисно зламано. за типологією Р. Мадиди-Лєґутко такі вироби належать до 5 типу ІІІ групи (Madyda-Legutko 2011, s. 48—55) і на основі матеріалів пшеворської культури з території Польщі віднесені до фа- зи в2/С1—С1а (Madyda-Legutko 2011, s. 54). залізна омегоподібна деталь використо- вувалася для підвішування до поясу різно- манітних предметів. вона складається з пря- мокутної пластини, до якої двома заклепками прикріплено дві з’єднані між собою петлі (рис. 2: 6). Розміри знахідки становлять 3,7 × 2,5 см, товщина — 0,3 см. за Р. Мадидою- Лєґутко подібні вироби належать до першого варіанту поясних підвісів W-подібної форми і датовані періодом в1—С1б (Madyda-Legutko 2016, s. 65, 66, 69, rys. 1: 1—7). Інтерес представляє знайдена у похован- ні 12 частина бронзової пластинки з ажур- ним орнаментом у вигляді напівовальних і ромбічних вирізів. Її довші сторони обламані (рис. 2: 4). Розміри знахідки становлять 3,4 × 2,0 см, товщина — 0,2 см. Такі пластини у римський час використовувалися для оздоб- лення щитків квадратних поясних пряжок з виделковидним язичком. зокрема, подібні декоративні елементи присутні на пряжках з віташевіц (Witaszewic; пох. 22), Хмєлюва Пясковеґо (Chmielówa Piaskowego; випадко- ва знахідка), Дроздова (Drozdowa; пох. 37) на території Республіки Польща (бруяко, Дзиговский, Мадыда-Легутко 2017, с. 245, 247—248; рис. 11: 2—4). Їхня хронологія виз- начається фазою в2 ранньоримського часу (Madyda 1977, s. 376). зрештою, це могла та- кож бути накладка для оздоблення виробів з шкіри, тканини тощо. До групи прикрас належать фрагменти бронзової підвіски, а також скляні та сердолі- кова намистинки. Перша знахідка представ- лена частинами кулона у вигляді стержня з вушком-кільцем для підвішування і залиш- ками пластинчастих обойм, якими утриму- валася кулька із скла, бурштину, пахучих органічних речовин тощо. На кільці зберіг- ся хомут довжиною 2,4 см, товщиною 0,5 см і діаметром кільця 1 см, яким підвіска крі- пилася до шнурка. Тонко розклепані стрічки шириною 0,8—1 см прикрашені двома ряда- ми крапкоподібних вдавлень (рис. 2: 10). за- гальна довжина вцілілої частини прикраси становить 5,4 см. за типологією К. Станек вона належить до 3а варіанту ІІІ типу опо- ясаних підвісок (Stanek 1999, s. 333—334). вони відомі у комплексах пшеворської, вель- барської і самбійсько-натангінської (доль- кайм-коврово) культур, де датовані, від- повідно, фазами в2/С1—С1а, в2/С1—С2/С3 і С1—С2 (Stanek 1999, s. 338). важливо, що під час розкопок 2020 р. в ор- ному шарі, на відстані близько 4 м від похо- вання 12, було знайдено фрагмент бронзової пелюстки цієї самої підвіски. Це підтверджує припущення, що частина інвентарю могла бути переміщена за межі об’єкта в результаті оранки. Намистини представлені чотирма екзем- плярами: три із них виготовлені зі скла, одна — із сердоліку. Перші збереглися дуже погано. від перебування у вогні вони пот- ріскали і розпалися на дрібні частинки, які, за виключенням одного випадку, не дають можливості реконструювати загальний виг- ляд. Прикраси малахітового, світло-синього і світло-зеленого кольорів. частково вцілілий екземпляр має діаметр в межах 2 см (діа- метр каналу — біля 1 см), світло-синій колір і сплюснуто-біконічну форму. за типологією Е. М. Алєксєєвої знахідка може належати до типу 100 скляних усічено-біконічних намис- тин (Алексеева 1978, с. 69). Фрагмент ще однієї невеликої намистинки (діаметр 0,8 см) з цього ж комплексу знайде- но неподалік поховання у 2020 р. вона пред- ставлена половинкою прикраси овальної у поперечному перерізі форми, виготовленої з скляної пасти голубого кольору. від перепа- лення у вогнищі її поверхня покрилася чис- ленними тріщинками. Сердолікова намистина гранчаста, при- зматична, із зрізаними кутами та усічено- конічним каналом. відноситься до типу І за О. в. Гопкало (Гопкало, 2008, с. 74; табл. ІХ: V.1). Довжина знахідки становить 1 см, ви- сота — 0,6 см, товщина — 0,5 см, діаметр ка- налу — 1—2 мм. від перебування у вогнищі вона набула сіро-білого кольору (рис. 3: 12). 146 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Новітні дослідження Аналогічна за формою намистина була вияв- лена під час розкопок 2018 р. у похованні 6 (Онищук 2019, рис. 11: 8). Знахідки з орного шару. Під час розко- пок 2019 р. була виявлена значна кількість знахідок за межами об’єктів в результаті пе- реміщення їх в результаті оранки, а також можливого ритуального розкидання частини поховального інвентарю по території могиль- ника. Це — фрагменти чорнолакової керамі- ки, два вінця і стінка амфор, вушко скляної посудини, пряслице, частинка рогового гре- беня, наконечник стріли, шпора, цвях, фраг- менти фібул, а також вироби з жовтого ме- талу. На відстані близько 2 м від поховання 12 виявлено скупчення фрагментів імпортної кераміки. вона представлена уламками вінця, стінки, ручки і денця посудини світ- ло-жовтого кольору, виготовленої на гончар- ному крузі. вінця широкі, злегка потовщені, відігнуті назовні. Тісто без домішок, щільної консистенції. зовнішня поверхня відносно гладка без слідів ангобування, на внутріш- ній — збереглися залишки тонкого шару чорного лаку або фарби. Денце має добре виражений піддон. На жаль, через фрагмен- тарність, загальний вигляд посудини відтво- рити складно. ймовірно, це була ваза або чаша, виготовлена за провінційно-римською рис. 3. знахідки з орного шару: 1, 3 — залізо; 2 — скло; 4 — кераміка; 5—9 — золото; 10—11 — бронза; 12 — сердолік 147ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Онищук, Я. І. Дослідження могильника римського часу Карів І у західному Побужжі в 2019—2020 роках технологією у котромусь з керамічних цент- рів Римської імперії. частина вінця амфори має потовщений край і пряму шийку. У керамічному тісті присутні домішки грубозернистого піску. за кольором поверхні посудина належала до екземплярів червоноглиняного типу. До цієї ж групи відноситься сильно перепале- ний у вогні уламок горла ще однієї амфори менших розмірів. через його сильне ошла- кування важко встановити склад тіста і тип, але правдоподібно, що даний фрагмент похо- дить від червоноглиняних посудин з вузьким горлом. До продукції імпортного характеру нале- жить фрагмент вуха (?) скляної посудини із слідами сплавлення. Колір скла — зелено- голубий. На поверхні присутні 4 повздовжні валики (рис. 3: 2). Розміри знахідки станов- лять: ширина — 2,1 см, товщина — 0,6 см, приблизна довжина 4,9 см. через фрагмен- тальність і сильну деформацію важко вста- новити її приналежність до конкретного типу посуду. Можемо припустити, що уламок належав скляній ємності з вухом, наприклад ойнохойї, вазі чи штофу. біля поховання 12, на глибині 0,3 м від сучасної поверхні, знайдено глиняне пряс- ло. воно жовтого кольору, конічної форми, має увігнуту до середини нижню площадку. Діаметр виробу становить 4,1 см, каналу — 0,5 см, висота — 2,5 см. Аналогії до нього відомі на багатьох пам’ятках пшеворської, зубрицької і черняхівської культур. згід- но типології б. в. Магомедова, така форма прясел відповідає виду в, підгрупі в111 і варіанту в111а та була поширена у першій половині І тис. н. е. (Магомедов 2015, с. 22). Поруч із пряслицем виявлено подібну на лісовий горіх (фундук) глиняну кульку жовтого кольору. Поверхня орнаментована численними вертикальними канелюрами, які сходяться до купи на її вершині. Ниж- ня частина має слабо виражену площадку з подібним на вм’ятину заглибленням круглої форми діаметром 1,1 см (рис. 3: 4). Розміри знахідки становлять: діаметр — 2,1 см, висо- та — 1,7 см. Такі предмети присутні на бага- тьох пам’ятках римського часу. Найбільше їх знайдено у вельбарській культурі, дещо мен- ше — у черняхівській і пшеворській. Пооди- нокі випадки мають місце в Долькайм-Ковро- во (самбійсько-натангінській) і любошицькій культурах. за типологією б. Нєзабітовскої- вісьнєвскої подібні екземпляри належать до варіанту 1б і хронологічно відповідають фазам в2/С1—D (Niezabitowska-Wiśniewska 2015, s. 499—500, 503). Функціональне призначення таких виробів залишається нез’ясованим. Поблизу поховання 12 знайдено частинку рогового гребеня. вона прямокутно-видовже- ної форми, має розміри 2,8 × 1,2 см і товщину 1,3—0,9 см. Поверхня орнаментована трьо- ма горизонтальними заглибленими лініями (рис. 4: 9). виходячи з форми, це може бути елемент (середня ланка) тричастинного гре- беня. У цьому ж районі під час розкопок 2020 р. було виявлено також залізний стержень, який належав до конструкції даного виробу. він зроблений ковальським способом, має квадратну форму і розклепані кінці. Розміри знахідки становлять 9,2 × 0,4 см. Приблиз- но на середині його довжини зберігся мале- сенький кусочок рогового матеріалу (рис. 4: 3). Слід зазначити, що загалом на території Карівського могильника знайдено вісім стержнів від гребенів виключно тричастин- ного типу. вони походять з поховань 2, 3, 6, а також орного шару пам’ятки. Найбільшу групу артефактів з польового сезону 2019 р. складають металеві вироби. Серед них — предмети озброєння і споряд- ження вершника: залізний наконечник стрі- ли і шпора. Перший зберігся погано через пошкодження у результаті природного окису металу. Це може свідчити про те, що нако- нечник або взагалі не побував у вогні, або зазнав лише незначного термічного впли- ву. він втульчастого типу з листоподібною формою пера. втулка з одного боку частко- во пошкоджена (рис. 3: 3). Розміри знахідки становлять: загальна довжина — 5,5 см, дов- жина вістря — 2,9 см, найбільша ширина — 1,7 см, довжина втулки — 2,6 см, діаметр — 0,8 см. Слід зазначити, що п’ять аналогічних наконечників стріл також виявлено у похо- ванні 1 під час розкопок 2017 р. (Онищук 2018, с. 164—165). Екземпляри з ромбоподібною формою вістря рідко трапляються у пшеворській культурі. Натомість численні аналогії до них відомі з території Північної європи. Наприклад, колекція листоподібних і ром- боподібних втульчастих наконечників стріл походить з болотного комплексу Illerup Ädal у Данії (Jensen, Nørbach 2009, S. 200—203). Такі ж самі знахідки відомі в деяких гер- манських похованнях римського часу в Се- редньому Подунав’ї (Pňov в богемії (Rybová 1970, taf. VII: 1, XXIV: 1—6, XXVIII: 4); Hrubčice, Kostelec na Hané, Mušov в Моравії (Droberjar, Peška, 1994; abb. 13: 4—7; 14: 8, 11—14; 10: 2, 3 та ін.). Шпора, хоча й виготовлена із заліза, збе- реглася у відмінному стані завдяки окалині, яку отримала від перепалення у поховаль- ному вогнищі. Має сильно вигнуті опуклі в поперечному перерізі плічки, напівсферичні ґудзки на їхніх кінцях і круглий конічний шип. Останній в основі орнаментований дво- ма заглибленими лініями (рис. 3: 1). Розміри знахідки становлять: загальна величина — 7,1 см, ширина плічок — 1,8—0,7 см, висота 148 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Новітні дослідження шипа — 2,6 см, найбільший діаметр 1,6 см, діаметр ґудзків — 1 см. Аналогічні шпори у кількості трьох екземплярів (відрізняють- ся лише наявністю в основі шипа тонкого декоративного валика) походять з колекції предметів, переданих у 2017 р. у фонди Кз ЛОР «Історико-краєзнавчий музей». згідно з класифікацією є. Ґінальського такі ви- роби належать до типу Е-5 (варіант Е-5а) і датуються пізньою фазою ранньоримської доби (період B2/C1) (Ginalski 1991, s. 62—63; ryc. 11: 16). До виробів з чорного металу належить невеликий кований цвях. Дякуючи окалині він зберігся у доброму стані. знахідка має квадратний у перерізі стержень і круглу, дещо опуклу з зовні, голівку. Нижня частина обламана (рис. 4: 5). Розміри цвяха станов- лять: збережена довжина — 2,9 см, товщина стержня — 0,5 × 0,5 см, приблизний діаметр голівки — 1,3 см. важливими знахідками є бронзові фібули. Перша збереглася погано через сильне оп- лавлення і ритуальне псування. вона являє собою фрагмент спинки з масивним валиком і початком ніжки. Очевидно, інші частини були спеціально відламані. через фрагмен- тарність важко встановити загальний виг- ляд застібки. Присутність на спинці масив- ного валика і тонкий стержень дужки шийки можливо засвідчує її приналежність до ти- пу А. 77 або А. 88 четвертої групи фібул рим- ського часу (Almgren 1897, Taf. IV: 77, 88.). Цікавою знахідкою є частинка фібули-сюль- гами. вона представлена щитком дисковид- ної форми розмірами 1,8 × 1,7 см. зверху на ньому збереглися залишки дужки шириною 0,5 см, яка, мабуть, була спеціально відлама- на в результаті ритуальних дій. з лицьового боку по краю наявний заглиблений орнамент у вигляді одинарного кола, в середині якого розміщений трохи повернутий вправо малю- нок у виді ромба з видовженими кінцями і потрійними кільцями (розетками) на кожно- му із них. Дужка також прикрашена двома паралельними лініями (рис. 3: 10). Припус- каємо, що орнамент первісно був заповнений емаллю, яка не збереглася в результаті пере- палення прикраси у вогні. внутрішня сторо- на плоска, неорнаментована. Аналогії до такого типу фібул походять з території т. зв. «кола східноєвропейських виїмчастих варварських емалей». зокре- ма, повним відповідником нашій знахідці (відрізняється лише наявністю двокільце- вого орнаменту по краю диска) є бронзовий щиток від сюльгами пізньоримського часу, випадково знайдений на території Гомельсь- кої області у білорусі (Макушников, Радюш 2017, с. 178; цв. вкл.: рис. 4: 2). У польовому сезоні 2019 р. вперше були виявлені вироби із жовтого металу. Це рис. 4. знахідки з орного шару: 1—5, 10 — залізо; 6—8 — бронза; 9 — ріг 149ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Онищук, Я. І. Дослідження могильника римського часу Карів І у західному Побужжі в 2019—2020 роках підвіска-кулон, лунниця, дротина і кулька, яка утворилася в результаті сплавлення у вогнищі ще якоїсь прикраси. Усі вони похо- дять з орного шару пам’ятки, однак, скоріш за все, були пов’язані з комплексом багатого поховання 12. Перша знахідка являє собою підвіску з ви- сокою циліндричною шийкою, широким вуш- ком і кулястим корпусом. Поверхня корпусу легко деформована або в результаті навмис- них дій, або під час оранки. його верхня час- тина прикрашена філігранним орнаментом у вигляді напаяних петлевидних дротинок і хаотично розміщених між ними кульок зерні у кільчастих «гніздах». вушко вздовж країв і посередині декороване трьома дротинами, утвореними у результаті лінійного спаюван- ня кульок зерні (рис. 3: 8, 8а). Розміри при- краси становлять: загальна висота — 1,8 см, діаметр сферичного корпусу — 1,1 см, висота і діаметр шийки — 0,3 і 0,4 см, ширина вуш- ка — 0,3 см. Подібні вироби відомі у культурах римсь- кого часу, таких як пшеворська, вельбарська і черняхівська. Найближча аналогія до опи- саної знахідки походить з пшеворського мо- гильника Надколє (Nadkole; пох. 121) Ма- зовецького воєводства Республіки Польща (Madyda-Legutko, Rodzińska-Nowak, Zagуrska- Telega 2010, s. 338, rys. 1: 7). за типологією А. Коковского карівська підвіска належить до типу Іb2 і датована фазою в2/C1—C1a (Ko- kowski 1991, s. 119, 129—131, rys. 6: d—h, j). Прикрасу типу лунниці виявлено на межі орного і непорушеного шарів між похован- нями 11 і 12 (на відстані 6 м на південний- захід від останнього). вона плоскої форми, неорнаментована, має два закручені до се- редини роги. вушко петельчастої форми з фронтальної сторони суцільне з корпусом. Другий його кінець припаяний до тильного боку прикраси (рис. 3: 5). Розміри знахідки становлять: загальна величина 4,2 см, висо- та корпусу — 2,8 см, найбільша ширина — 0,9 см, висота і ширина вушка — 0,5 і 0,9 см, маса — 6,8 г. важливо, що в середині вушка зберігся мініатюрний фрагмент перепаленої людської кісточки. У цьому ж квадраті знайдено фрагмент ще однієї прикраси у вигляді частково оплавле- ної дротини. Один її кінець зігнутий у петлю, другий легко вигнутий дугою. У поперечному перерізі — круглої форми (рис. 3: 6). Довжи- на знахідки становить 2,2 см, товщина дро- ту — 0,2 см, маса — 2,39 г. Таку саму дроти- ну було виявлено у польовому сезоні 2020 р. на відстані близько 7 м на схід від похован- ня 12. вона зігнута у формі зиґзаґу, має дов- жину 2 см, товщину 0,2 см і масу 1,47 г. Як і в попередньому випадку на поверхні присутні сліди оплавлення (рис. 3: 9). Очевидно, оби- дві знахідки походять від сплавленої у вогні прикраси. У процесі оранки вони були вилу- чені з поховання 12 і переміщені на певну відстань у різні сторони. Поруч із похованням 12, на глибині 0,3 м, знайдено злиток жовтого металу у вигляді кульки овальної форми (рис. 3: 7). Пористість поверхні, неправильна форма, а також сліди оплавлення вказують на те, що вона є крап- лею, утвореною в наслідок повного сплав- лення якогось ювелірного виробу. Розміри кульки становлять 1,2 × 1,0 × 0,5 см, маса — 5,3 г. виявлений у 2020 р. речовий матеріал по- ходить виключно з орного шару. Окрім вже описаних фрагмента бронзової пелюстки підвіски, залізного стержня від трьохскла- дового гребеня і золотої дротини, колекція знахідок цього польового сезону складається з уламків імпортної червонолакової керамі- ки, залізних і бронзових виробів. Першу групу склали 6 невеликих фрагмен- тів посуду типу «Terra sigillata». виходячи з однакового складу глини, техніки виготов- лення і кольору лакового покриття припус- каємо, що вони належали до червонолакової чаші з рельєфними орнаментами з похован- ня 1. Слід зауважити, що розрізнені уламки цієї посудини в процесі розкопок трапляли- ся на різних ділянках могильника. Оскіль- ки відстань між захороненням і знайденими у 2020 р. фрагментами становила близько 30 м, сумнівно, що останні були переміщені так далеко під час оранки. Можливо, якась частина розбитої чаші була спеціально вики- нута за межі могили в результаті поховаль- них заходів. До групи залізних виробів відносяться дві сковки прямокутних пластин, зроблені за допомогою пари коротких стержнів. Розміри першої становлять: довжина — 7,8 см, шири- на пластин — 1 см, товщина — 0,2 см. Стерж- ні круглої у поперечному перерізі форми і мають діаметр 0,4 см. Їхня висота, а отже й відстань від однієї платини до другої, стано- вить 1,9 см (рис. 4: 1). Друга сковка менших розмірів. Її довжина становить 7,3 см, ши- рина пластин — 0,9 см, товщина — 0,2 см, висота стержнів — 0,5 см (рис. 4: 2). Слід за- значити, що подібна сковка також походить з речового комплексу, переданого в 2017 р. у фонди Кз ЛОР «Історико-краєзнавчий музей». Аналогії до знахідок відомі у пшеворській культурі, зокрема з могильника в с. Гаць біля Пшеворська у Польщі (Hadaczek 1909, s. 11; tab. III). Такі сковки використовували для скріплення дерев’яних або шкіряних виробів. Сліди окалини на поверхні засвід- чують їхнє перебування у кремаційному вог- нищі. До групи предметів із заліза належать ручки щитів, представлені цілим екземпля- 150 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Новітні дослідження ром і фрагментом. Перша знахідка має опук- лий держак шириною 1,8 см і плавно розши- рені у формі трапеції плоскі поля з круглими отворами для кріплення діаметром 6 см. в одному з них зберігся цвях висотою 1,2 см і товщиною 0,4 см з розклепаними кінцями (рис. 4: 10). Поверхня має сліди перепалення у вогні. загальна довжина ручки становить 21 см. Майже по середині вона зігнута під гострим кутом, що могло бути наслідком як ритуальних дій, так й оранки ґрунту. Форма описаної ручки відрізняється від ін- ших подібних знахідок з могильника Карів І відсутністю прямокутних уступів у місці пе- реходу держака у пластини-поля. вона на- лежить до дев’ятого типу за класифікацією М. Яна (Jahn 1916, S. 189—190; Abb. 220). згідно й. Ількера такі форми ручок є близь- кими до варіантів 5a—5b і за матеріалами болотного депозиту в Іллєрупі (Illerup Ädal) у Данії відносяться до початку пізньоримсько- го часу — фази С1b (Ilkjær 2001, S. 321—322; Abb. 305). Це підтверджує правильність да- тування могильника в Карові етапом в2/С1 і пояснює наявність у поховальних комплек- сах предметів характерних як для ранньо- римського, так і початкової етапу пізньорим- ського періодів. Друга ручка представлена полем, яким вона кріпилася до умбона. знахідка має виг- ляд трапецієвидної пластини з овальним отвором розмірами 0,8 × 0,9 см по середині. величина фрагмента становить: ширина — 3,2—1,8 см, довжина — 3,7 см. На поверхні присутня окалина від вогню (рис. 4: 4). Предмети з бронзи представлені двома ці- лими і двома частково пошкодженими фібу- лами, а також фрагментом залізної пружин- ки зі слідами перепалення у вогні. Перший цілий екземпляр не відповідає жодній з форм у типології О. Альмгена, посідаючи проміжне місце між А-75 і А-84 (Almgren 1897, Taf. IV: 84). він має двочленну конструкцію, S-подібну форму і відкритий пружинний апарат, тятива якого зафіксована за допомогою спеціального гачка на корпусі. Голівка фібули трубчаста з незначним прикінцевим розширенням, ший- ка кругла у перерізі. Спинка трикутна, має добре виражене поздовжнє ребро і попереч- ний гребінь на зовнішній поверхні у вигляді трьох маленьких валиків. Ніжка, відігнута на зовні з суцільним приймачем висотою 1,4 см, закінчується круглою «намистинкою» (рис. 4: 6). загальна довжина знахідки становить 3,9 см. за типологією Т. Ліани такі екземпля- ри належать до другого різновиду трубчастих фібул і датуються періодом в2 (Liana 1970, s. 443-444; tabl. III: 13). До цього ж типу застібок належать два фрагментовані екземпляри. У першого від- сутня права частина пружини (рис. 4: 7). Другий представлений лише ніжкою зі слі- дами навмисного пошкодження (спеціально відламані спинка і «намистинка» на ніжці). Їхня форма відрізняється від вищеописаної фібули лише гострішим профілюванням кор- пусу і «намистинкою» у вигляді конусу. ве- личина виробів становить 4,4 см. Такі застіб- ки були поширені на території пшеворської культури у фазі в2—в2/С1 (Dąbrowska 1998, S. 150—151; Abb. 1). Ще одна бронзова фібула виявлена бук- вально на поверхні пам’ятки, на глибині 0,1 м. вона відрізняється від інших наяв- ністю підв’язного приймача. знахідка час- тково деформована у результаті оранки. Її довжина становить 6,4 см. Має відкритий пружинний апарат і вигнуту підтрикутну в перетині спинку, прикрашену рядом ко- сих насічок. Приймач підв’язаний до ніжки трьома витками дроту (рис. 4: 8). за типоло- гією О. Альмгрена такі фібули належать до варіанту А-162. через наявність відповідно- го орнаменту на спинці Я. Анджейовський виділив їх в групу «Яртипори» («Jartypory») і датував фазою С1а (Andrzejowski 2018, p. 99—127). Аналогії до них широко відомі у вельбарській культурі, зокрема й на тери- торії західної волині (боремель, Перемиль) (Andrzejowski 2018, p. 118—121). виходячи з незначної глибини залягання, а також з відсутності на пам’ятці Карів І культурного шару пізньоримського часу, вважаємо, що ця фібула потрапила на територію могильника випадково. На особливу увагу заслуговує фрагмент бронзового кінцевика поводів кінської вуз- дечки. він виявлений в орному шарі на гли- бині 0,25 м. Має масивну петлевидну дужку, прямокутний щиток опуклої форми, орна- ментований 5 рядами прямих ліній, і залиш- ки пластинчастого затискача для фіксації шкіряного ременя вудил (рис. 3: 11). за кла- сифікацією С. вільберс-Рост кінцевик нале- жить до типу 2а (Wilbers-Rost 1994, taf. 3: A; bail. 1: Rh. 2a). Найближча аналогія до ньо- го походить з одиночного місцезнаходження біля м. челаковіце (Čelákovice) у Централь- ній чехії, де такий предмет був у складі по- водів ланцюгового типу вімосе (Lau 2014, S. 42; Abb. 1). Отже, дослідження 2019—2020 рр. при- несли нові матеріали, які засвідчують ви- нятковість могильника Карів І серед інших пам’яток цього часу на території західного Побужжя. Невелика кількість захоронень, наявність у могилах зброї, дорогих речей про- вінційно-римського походження, прикрас, в тому числі з дорогоцінних металів, та інших предметів, вказує на високий соціальний ста- тус похованих тут осіб. Це дозволяє припусти- ти, що пам’ятка може являти собою некрополь представників тогочасної варварської еліти і членів її близького оточення. 151ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Онищук, Я. І. Дослідження могильника римського часу Карів І у західному Побужжі в 2019—2020 роках етнокультурна характеристика пам’ятки. Кремаційний могильник Карів І є складною пам’яткою в етноісторичному контексті. Проведені дослідження засвідчу- ють наявність в об’єктах різнокультурних елементів поховальної обрядовості. вони відобразилися як в характері матеріальних комплексів могил, так і специфіці ритуаль- них дій, пов’язаних з покладенням остан- ків. Наприклад, з усіх захоронень лише три були урновими, решту — ямного типу. У по- хованнях 1, 5, 7, а також у деяких порожніх (знищених оранкою) об’єктах, простежено посипання долівки подрібненим деревним вугіллям. У ґрунті, який заповняв могили 1, 2, 4, 6, 10, 12, встановлено присутність біль- шої чи меншої кількості продуктів спалення у вигляді вугілля і золи. У захороненнях 1, 2, 5, 12 виявлено тваринні остеологічні залиш- ки. Супровідний інвентар в одних випадках лежав у хаотичному порядку між кістками (пох. 5, 6, 9, 12), в інших, залежно від типу предметів, — розташовувався в чітко визна- чених місцях поховальної ями. Наприклад, у похованні 1 майже весь керамічний посуд, за виключенням цілого горщика з «жертовною їжею» в центральній частині могили, лежав у розбитому вигляді біля північної стінки, при цьому трьом посудинам (амфорі, черво- нолаковій вазі та ліпному дзбану з гостроко- нечним вухом) бракувало значної кількості фрагментів, а ще дві були представлені оди- ничними уламками. Натомість усі вироби з металу розташовувалися біля південного краю ями. Деякі із них мали сліди навмисної деформації і сильного оплавлення. У могилі також виявлено залишки черепної коробки коня та елементи дорогого кінського споряд- ження для верхової їзди (частини вуздечки типу Vimose) (Онищук 2018, с. 142—144). Аналогічне розміщення керамічних і мета- левих предметів простежене у похованні 7, однак в цьому випадку чотири з п’яти вияв- лених глиняних посудин не мали жодних пошкоджень, натомість усі металеві вироби були ритуально зіпсовані. На відміну від глиняного горщика з «ритуальною їжею» у центрі лежав дорогий скляний келих (Они- щук 2020, с. 148—149). зовсім інакше виглядало поховання 2. воно мало два яруси поховальних дарів. за винятком кількох металевих предметів з верхнього шару (одні ножиці і ніж мали об- ламані кінчики лез, а шпора — затуплений шип) усі інші перебували в цілому вигляді. Явні сліди термічного впливу вдалося про- стежити лише на кераміці з верхнього яру- су. Роль урни виконував імпортний бронзо- вий казан з антропоморфними атташами, а інвентар складався з дорогих і престижних скляних й бронзових виробів (Онищук 2018, с. 144—148). Очевидно, це було пов’язано із статусом похованої тут людини, яка належа- ла до германської (свебської) племінної вер- хівки. Цю думку підтверджують дослідження Я. Шустера, за якими «…бронзовий, срібний і скляний посуд у могилах був своєрідним виз- начником статусу або рангу померлої особи в соціальної ієрархії Барбарікуму» (Schuster 2014, s. 36). По-іншому було облаштоване поховання 8. Урна з останками стояла між двома цілими керамічними посудинами, під якими лежав непошкоджений наконечник списа. На усіх простежені ознаки сильного перепалення у вогні. Людські кістки в середині урни були очищені від продуктів спалення і лежали в анатомічному положенні — від кісток ніг на дні посудини до черепної коробки у верхній її частині (Онищук 2020, с. 149—150). У ць- ому ж, а також сусідньому урновому захоро- ненні 9, поміж кремованих останків знайде- но по одній перепаленій у вогні невеликій крем’яній конкреції (Онищук 2020, с. 163; рис. 15: 6—7). з поховальною обрядовістю пов’язуємо на- вмисне нищення або деформацію багатьох предметів супровідного інвентарю у похован- нях 1, 2, 4—7, 9, 11, 12). Ламали або згинали не тільки зброю чи інші масивні предмети, а й дрібні речі, наприклад, дротяні персні (пох. 5), голку (пох. 6), шпильки (пох. 6, 12), фібули (пох. 9) тощо. Культурну приналежність могильника Карів І наразі визначити складно. Характер пам’ятки (безкурганний і тілопальний тип захоронень, наявність у могилах залишків поховального вогнища, ритуально пошкод- женої зброї, елементів спорядження вершни- ків (шпори), чорнолощеної ребристої керамі- ки з добре вираженим дном та ін.) засвідчує домінування у її поховальній обрядовості пшеворських традицій. Одночасно, присут- ність у могилі 1 решток черепа коня, кінської вуздечки з поводами типу Vimose (варіант «Пруський» за Т. барановським) Baranowski 1973, s. 420—424; ryc. 11: A) або тип Vimose 1 за N. Lau (Lau 2018, S. 345—346; Abb. 2)), поширених на Самбії, у Скандинавії та, спо- радично, у Центральній європі та деяких металевих елементів костюма (широких кінцевиків поясів з трикутними вирізами, пряжок з виделкоподібним язичком, фібул Аlmgren 125 і 130 з трубчастим пружин- ним апаратом, шпильок із профільованими голівками тощо) вказує на західнобалтські культурні впливи. виявлення у похованні 2 бронзового казана з антропоморфними атта- шами з «nodus suebicus» (свебським вузлом) і значної кількості предметів провінційно- римського походження засвідчує наявність германського (свебського) етнічного компо- ненту, що проживав на Середньодунайсь- кому лімесі. Не можемо також проігнору- 152 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Новітні дослідження вати присутність у керамічному комплексі пам’ятки двох горщиків «венедського» типу з косими насічками на вінцях (пох. 1, 7), які представляють носіїв постзарубинецьких культурних традицій (Онищук 2020, с. 148). Наявність достатньої кількості датуючих матеріалів (фібули, шпори, кінцевики рогів для пиття, амфори, скляний і бронзовий по- суд тощо), більшість з яких походить із за- критих комплексів, дозволяють датувати мо- гильник Карів І другою половиною ІІ ст. н. е., або, як вже зазначалося вище, фазою в2/С1 і пов’язати з подіями Маркоманських війн (166—180 рр.) на Середньому Дунаї. Висновки. Отже, характер поховальної обрядовості, а також знайдені матеріали свід- чать, що людність, яка залишила пам’ятку Карів І, не належала ані до готів, ані гепідів, ані інших племен вельбарського культурного кола. Не маємо підстав відносити її також до «класичної» пшеворської культури, оскільки деякі обрядові елементи нехарактерні для її похоронних традицій. Дослідження могиль- ника дозволяють припустити появу на тери- торії західного Побужжя у зазначений період групи населення зі змішаними культурними рисами. ймовірною причиною цього явища були події Маркоманських війн, під час або після завершення яких частина учасників варварської коаліції могла переселитися на віддалені від римського політичного впливу землі європейського барбарікуму. літерАтУрА Алексеева, Е. М. 1978. Античные бусы северного Причерноморья. Археология СССР. Свод археологи- ческих источников, Г 1-12. Москва: Наука. бруяко, И. в., Дзиговский, А. Н., Мадыда-Легут- ко, Р. 2017. Studia Baltica et Pontica (Сармато-гер- манский комплекс на городище Картал в низовьях Дуная). Stratum plus, 4, с. 233-264. Гопкало, О. в. 2008. Бусы и подвески черняховс- кой культуры. Киев: ИА НАН Украины. Магомедов, б. в. 2015. Керамические пряслица черняховской культуры. Киев: ИА НАН Украины. Милашевський, О. С. 2016. замки, ключі та де- талі скриньок у черняхівській культурі. Oium, 5: черняхівська культура, с. 69-88. Онищук, Я. 2018. Населення Західної Волині та Західного Поділля у першій половині І тис. н. е.: культурно-історичний аспект. Львів: ЛНУ імені Івана Франка. Онищук, Я. 2020. Деякі підсумки досліджень мо- гильника римського часу Карів I у західному По- бужжі. в: Любичев, М., Мизгін, К. (ред.). Між схо- дом та Заходом (Inter Orientem et Occidentem). 3. Харків: ХНУ імені в. Н. Каразіна, с. 143-163. Макушников, О. А., Радюш, О. А. 2017. вещи кру- га выемчатых эмалей из Гомельского Поднепровья. Раннеславянский мир, 19: Европа от Латена до Сред- невековья: варварский мир и рождение славянских культур. К 60-летию А. М. Обломского, с. 173-183. Слободян, Т. 2020. Додаток 2. Антропологічний аналіз виявленого остеологічного матеріалу могиль- ника Карів І. в: Онищук, Я. І., Сидорович, в. з. Звіт про археологічні дослідження могильника римсько- го часу Карів І у Західному Побужжі у 2019 р. НА ІА НАН України, ф. 64, с. 156-166. чорний, А., Сало, б., Фіцко, М., Кісілевич, ю. 2013. Археологічне обстеження території сокаль- ського району у 2012 р. НА ІА НАН України, ф. 64, 2012/20. Almgren, O. 1897. Studien über Nordeuropäische Fibelformen der ersten nachchristlichen Jahrhunderte mit Berücksichtigung der provinzialrömischen und südrussischen Formen. Stockholm. Andrzejowski, J. 2018. Jartypory-type brooches — traces of a «living culture» or just a research construct? In: Michałowski, A., Schuster, J. (eds.). Kulturkonzepte und konzipierte Kulturen. Aussagemцglichkeiten und Grenzen einer systematischen Erfassung archäolo- gischer Funde des eisenzeitlichen Mittel- und Nordeu- ropas. Bonn, p. 99-127. Baranowski, T. 1973. Rząd koński z wodzami łańcuchowymi na terenie Europy Śródkowej w okre- sie wpływów rzymskich. Archeologia Polski, XVIII, 2, s. 391-477. Beckmann, B. 1969. Die baltischen Metallnadeln der römischen Kaiserzeit. Saalburg Jahrbuch. Bericht des Saalburg Museums, XXVI, S. 107-119. Dąbrowska, T. 1998. Die kräftig profilierten Fibeln Almgren Gruppe IV, Fig. 74—84 (Trompetenfibeln) — mit einem Ausblick auf die östlichen Formen. In: Kunow, J. (eds.). 100. Jahre Fibelformen nach Os- car Almgren. Forschungen zur Archäologie im Land Brandenburg. 5. Wünsdorf, S. 149-156. Droberjar, E., Peška, J. 1994. Waffengräber der römischen Kaiserzeit in Mähren und die Bewaffnung aus dem Königsgrab bei Mušov. In: Carnap-Bornhe- im, C. (eds.). Beiträge zu römischer und barbarischer Bewaffnung in den ersten vier nachchristlichen Jahr- hunderten. Marburger Kolloquium. Marburg; Lublin, S. 271-301. Ginalski, J. 1991. Ostrogi kabląkowe kultury prze- worskiej. Przegląd Archeologiczny, 38, s. 53-84. Hadaczek, K. 1909. Album przedmiotуw wydobytych w grobach cmentarzyska ciałopalnego koło Przeworska (z epoki cesarstwa rzymskiego). In: Teka Konserwator- ska. Rocznik Grona C. K. Konserwatorów Starożytnych Pomników Galicyi Wschodniej, 3 (II). Lwów, s. A-Z. Ilkjær, J. 2001. Illerup Ädal. Die Schilde. 9. Aarhus. Jahn, M. 1916. Die Bewaffnung der Germanen in der älteren Eisenzeit, etwa von 700 v. Chr. bis 200 n. Chr. Würzburg. Jensen, X. P., Nørbach, L. C. 2009. Illerup Ädal. Die bцgen, pfeile und äxte. Tafelband. Jutland Archaeological Society Publications, XXV: 13. Aarhus: University Press. Juga-Szymańska, A. 2014. Kontakty Pojezierza Mazurskiego ze wschodnią strefą Bałtyku w okresie wpływów rzymskich na przykładzie szpil. Warszawa. Kokowski, A. 1991. Grób wojownika kultury prze- worskiej z Orońska w woj. Radomskim. Acta Universi- tatis Lodziensis. Folia Archaeologica, 12, s. 106-134. Kokowski, A. 1997. Schlossbeschläge und Schlüssel im Barbaricum in der Römischen Kaiserzeit und der frühen Völkerwanderungszeit: Klassifizierung, Verbrei- tung, Chronologie. Lublin. Lau, N. 2014. Das Thorsberger Moor. Die Pferdeges- chirre. Germanische Zaumzeuge und Sattelgeschirre als Zeugnisse kriegerischer Reiterei im mittel- und nordeuropäischen Barbaricum, 1. Schleswig. Lau, N. 2018. Die Pferdegeschirre der jüngeren rö- mischen Kaiserzeit aus Opferungen von Heeresaus- 153ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Онищук, Я. І. Дослідження могильника римського часу Карів І у західному Побужжі в 2019—2020 роках rüstungen und ihre Verbindungen in den Donauraum. Slovenská Archeológia, 66, s. 343-361. Liana, T. 1970. Chronologia względna kultury prze- worskiej we wczesnym okresie rzymskim. Wiadomości Archeologiczne, 35, s. 429-487. Madyda, R. 1977. Sprzączki i okucia pasa na zie- miach Polskich w okresie rzymskim. Materiały Staro- żytne i Wczesnośredniowieczne, 4, s. 351-411. Madyda-Legutko, R., Rodzińska-Nowak, J., Zagуr- ska-Telega, J. 2010. Złote wisiorki z cmentarzyska ludności kultury przeworskiej w Prusieku, stan. 25, gm. Sanok. In: Urbaniak, A., Prochowicz, R., Jakubc- zyk, I., Levada, M., Schuster, J. (eds.). Terra Barbaica. Monumenta archaeologica Barbarica. Series Gemina, II. Łódź; Warszawa, s. 387-395. Madyda-Legutko, R. 2011. Studia nad zróżnicowa- niem metalowych części pasów w kulturze przeworskiej. Okucia końca pasa. Kraków. Madyda-Legutko, R. 2016. Funkcje użytkowe niektórych elementów wystroju pasów ludności kultury przeworskiej. Casus kabłączków, zawieszek, skuwek z pierścieniem. Wiadomości Archeologiczne, LXVII, s. 65-110. Niezabitowska-Wiśniewska, B. 2015. Ulów (pow. to- maszowski, woj. lubelskie), stanowisko 7, obiekt 124, czyli raz jeszcze w kwestii glinianych guzków typu Bernašivka. In: Kontny, B. (ed.). Ubi tribus faucibus fluenta Vistulae fluminis edibuntur. Jerzy Okulicz- Kozaryn in memoriam. Barbaricum, 11. Warszawa, s. 489-524. Onyshchuk, J. 2019. Kariv I — nowo odkryte cmen- tarzysko z okresu wczesnorzymskiego na Zachodnim Pobużu. Wstępna analiza kulturowo — historyczna. In: Kot-Legieć, K., Michałowski, A., Olędzki, M., Piotrows- ka, M. (eds.). Kultura przeworska. Procesy przemian i kontakty zewnętrzne. Łódź, s. 359-375. Onyshchuk, J., Schuster, J. 2020. Die nächsten drei Sueben! Ein kaiserzeitliches «Fürstengrab» mit rö- mischem Import und weitere Grabfunde von Kariv I in der Westukraine. Acta Archaeologica Carpathica, LV, S. 91-110. Rybová, A. 1970. Das Brandgräberfeld der jüngeren römischen Kaiserzeit von Pnov / Žárové pohřebiště z mladší doby římské v Pnově. Praha. Stanek, K. 1999. Wisiory opasane odmiany wschod- niej w środkowoeuropejskim Barbaricum. In: Andrze- jowski, J. (eds.). Comhlan. Studia z archeologii okresu przedrzymskiego i rzymskiego w Europie Środkowej dedykowane Teresie Dąbrowskiej w 65. rocznicę uro- dzin. Warszawa, s. 331-367. Schuster, J. 2014. Złoty wiek — Czarnówka w okre- sie wpływów rzymskich i w okresie wędrówek ludów. In: Andrzejowski, J. (eds.). Okruch złota w popiele og- niska. Monumenta Archaeologica Barbarica. Series popularis, I. Lębork; Warszawa, s. 53-90. Wilbers-Rost, S. 1994. Pferdegeschirr der römischen Kaiserzeit in der Germania libera: zur Entstehung, Entwicklung und Ausbreitung des «Zaumzeugs mit Zügelketten». Oldenburg. RefeRenceS Alekseeva, E. M. 1978. Antichnye busy Severnogo Pricher- nomoria. Arkheologiia SSSR. Svod arkheologicheskikh istoch- nikov, G 1-12. Moskva: Nauka. Bruiako, I. V., Dzigovskii, A. N., Madyda-Legutko, R. 2017. Studia Baltica et Pontica (Sarmato-germanskii kompleks na gorodishche Kartal v nizoviakh Dunaia). Stratum plus, 4, s. 233-264. Gopkalo, O. V. 2008. Busy i podveski cherniakhovskoi kul- tury. Kiev: IA NAN Ukrainy. Magomedov, B. V. 2015. Keramicheskie priaslitsa chernia- khovskoi kultury. Kiev: IA NAN Ukrainy. Mylashevskyi, O. S. 2016. Zamky, kliuchi ta detali skrynok u cherniakhivskii kulturi. Oium, 5: Cherniakhivska kultura, s. 69-88. Onyshchuk, Ya. 2018. Naselennia Zakhidnoi Volyni ta Za- khidnoho Podillia u pershii polovyni I tys. n. e.: kulturno-isto- rychnyi aspekt. Lviv: LNU imeni Ivana Franka. Onyshchuk, Ya. 2020. Deiaki pidsumky doslidzhen mohyl- nyka rymskoho chasu Kariv I u Zakhidnomu Pobuzhzhi. In: Liubychev, M., Myzghin, K. (ed.). Mizh Skhodom ta Zakho- dom (Inter Orientem et Occidentem). 3. Kharkiv: KhNU imeni V. N. Karazina, s. 143-163. Makushnikov, O. A., Radiush, O. A. 2017. Veshchi kruga vyemchatykh emalei iz Gomelskogo Podneprovia. Rannesla- vianskii mir, 19: Evropa ot Latena do Srednevekovia: varvar- skii mir i rozhdenie slavianskikh kultur. K 60-letiiu A. M. Ob- lomskogo, s. 173-183. Slobodian, T. 2020. Dodatok 2. Antropolohichnyi analiz vy- iavlenoho osteolohichnoho materialu mohylnyka Kariv I. In: Onyshchuk, Ya. I., Sydorovych, V. Z. Zvit pro arkheolohichni doslidzhennia mohylnyka rymskoho chasu Kariv I u Zakhid- nomu Pobuzhzhi u 2019 r. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, s. 156- 166. Chornyi, А., Salo B., Ficko M., Kisilevych J. 2013. Arkhe- olohichne obstezhennia terytorii Sokalskoho raionu u 2012 r. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 2012/20. Almgren, O. 1897. Studien über Nordeuropäische Fibelfor- men der ersten nachchristlichen Jahrhunderte mit Berück- sichtigung der provinzialrömischen und südrussischen For- men. Stockholm. Andrzejowski, J. 2018. Jartypory-type brooches — traces of a «living culture» or just a research construct? In: Michałowski, A., Schuster, J. (eds.). Kulturkonzepte und konzipierte Kul- turen. Aussagemцglichkeiten und Grenzen einer systema- tischen Erfassung archäologischer Funde des eisenzeitlichen Mittel- und Nordeuropas. Bonn, p. 99-127. Baranowski, T. 1973. Rząd koński z wodzami łańcuchowymi na terenie Europy Śródkowej w okresie wpływów rzymskich. Archeologia Polski, XVIII, 2, s. 391-477. Beckmann, B. 1969. Die baltischen Metallnadeln der rö- mischen Kaiserzeit. Saalburg Jahrbuch. Bericht des Saalburg Museums, XXVI, S. 107-119. Dąbrowska, T. 1998. Die kräftig profilierten Fibeln Alm- gren Gruppe IV, Fig. 74—84 (Trompetenfibeln) — mit einem Ausblick auf die östlichen Formen. In: Kunow, J. (eds.). 100. Jahre Fibelformen nach Oscar Almgren. Forschungen zur Archäologie im Land Brandenburg. 5. Wünsdorf, S. 149- 156. Droberjar, E., Peška, J. 1994. Waffengräber der römischen Kaiserzeit in Mähren und die Bewaffnung aus dem Königs- grab bei Mušov. In: Carnap-Bornheim, C. (eds.). Beiträge zu römischer und barbarischer Bewaffnung in den ersten vier nachchristlichen Jahrhunderten. Marburger Kolloquium. Marburg; Lublin, S. 271-301. Ginalski, J. 1991. Ostrogi kabląkowe kultury przeworsk- iej. Przegląd Archeologiczny, 38, s. 53-84. Hadaczek, K. 1909. Album przedmiotуw wydobytych w grobach cmentarzyska ciałopalnego koło Przeworska (z epoki cesarstwa rzymskiego). In: Teka Konserwatorska. Rocznik Grona C. K. Konserwatorów Starożytnych Pomników Galicyi Wschodniej, 3 (II). Lwów, s. A-Z. Ilkjær, J. 2001. Illerup Ädal. Die Schilde. 9. Aarhus. Jahn, M. 1916. Die Bewaffnung der Germanen in der älter- en Eisenzeit, etwa von 700 v. Chr. bis 200 n. Chr. Würzburg. Jensen, X. P., Nørbach, L. C. 2009. Illerup Ädal. Die bцgen, pfeile und äxte. Tafelband. Jutland Archaeological Society Publications, XXV: 13. Aarhus: University Press. Juga-Szymańska, A. 2014. Kontakty Pojezierza Mazursk- iego ze wschodnią strefą Bałtyku w okresie wpływów rzyms- kich na przykładzie szpil. Warszawa. Kokowski, A. 1991. Grób wojownika kultury przeworskiej z Orońska w woj. Radomskim. Acta Universitatis Lodziensis. Folia Archaeologica, 12, s. 106-134. Kokowski, A. 1997. Schlossbeschläge und Schlüssel im Barbaricum in der Römischen Kaiserzeit und der frühen Völk- erwanderungszeit: Klassifizierung, Verbreitung, Chronologie. Lublin. 154 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Новітні дослідження Lau, N. 2014. Das Thorsberger Moor. Die Pferdegeschirre. Germanische Zaumzeuge und Sattelgeschirre als Zeugnisse kriegerischer Reiterei im mittel- und nordeuropäischen Bar- baricum, 1. Schleswig. Lau, N. 2018. Die Pferdegeschirre der jüngeren römischen Kaiserzeit aus Opferungen von Heeresausrüstungen und ihre Verbindungen in den Donauraum. Slovenská Archeológia, 66, s. 343-361. Liana, T. 1970. Chronologia względna kultury przeworsk- iej we wczesnym okresie rzymskim. Wiadomości Archeologic- zne, 35, s. 429-487. Madyda, R. 1977. Sprzączki i okucia pasa na ziemia- ch Polskich w okresie rzymskim. Materiały Starożytne i Wczesnośredniowieczne, 4, s. 351-411. Madyda-Legutko, R., Rodzińska-Nowak, J., Zagórska-Tel- ega, J. 2010. Złote wisiorki z cmentarzyska ludności kultury przeworskiej w Prusieku, stan. 25, gm. Sanok. In: Urbaniak, A., Prochowicz, R., Jakubczyk, I., Levada, M., Schuster, J. (eds.). Terra Barbaica. Monumenta archaeologica Barbarica. Series Gemina, II. Łódź; Warszawa, s. 387-395. Madyda-Legutko, R. 2011. Studia nad zróżnicowaniem metalowych części pasów w kulturze przeworskiej. Okucia końca pasa. Kraków. Madyda-Legutko, R. 2016. Funkcje użytkowe niektórych elementów wystroju pasów ludności kultury przeworsk- iej. Casus kabłączków, zawieszek, skuwek z pierścieniem. Wiadomości Archeologiczne, LXVII, s. 65-110. Niezabitowska-Wiśniewska, B. 2015. Ulów (pow. tomas- zowski, woj. lubelskie), stanowisko 7, obiekt 124, czyli raz jeszcze w kwestii glinianych guzków typu Bernašivka. In: Kontny, B. (ed.). Ubi tribus faucibus fluenta Vistulae fluminis edibuntur. Jerzy Okulicz-Kozaryn in memoriam. Barbaricum, 11. Warszawa, s. 489-524. Onyshchuk, J. 2019. Kariv I — nowo odkryte cmen- tarzysko z okresu wczesnorzymskiego na Zachodnim Pobużu. Wstępna analiza kulturowo — historyczna. In: Kot-Legieć, K., Michałowski, A., Olędzki, M., Piotrowska, M. (eds.). Kultura przeworska. Procesy przemian i kontakty zewnętrzne. Łódź, s. 359-375. Onyshchuk, J., Schuster, J. 2020. Die nächsten drei Sue- ben! Ein kaiserzeitliches «Fürstengrab» mit römischem Im- port und weitere Grabfunde von Kariv I in der Westukraine. Acta Archaeologica Carpathica, LV, S. 91-110. Rybová, A. 1970. Das Brandgräberfeld der jüngeren rö- mischen Kaiserzeit von Pnov / Žárové pohřebiště z mladší doby římské v Pnově. Praha. Stanek, K. 1999. Wisiory opasane odmiany wschodniej w środkowoeuropejskim Barbaricum. In: Andrzejowski, J. (eds.). Comhlan. Studia z archeologii okresu przedrzymskiego i rzym- skiego w Europie Środkowej dedykowane Teresie Dąbrowskiej w 65. rocznicę urodzin. Warszawa, s. 331-367. Schuster, J. 2014. Złoty wiek — Czarnówka w okresie wpływów rzymskich i w okresie wędrówek ludów. In: An- drzejowski, J. (eds.). Okruch złota w popiele ogniska. Monu- menta Archaeologica Barbarica. Series popularis, I. Lębork; Warszawa, s. 53-90. Wilbers-Rost, S. 1994. Pferdegeschirr der römischen Kai- serzeit in der Germania libera: zur Entstehung, Entwicklung und Ausbreitung des «Zaumzeugs mit Zügelketten». Olden- burg. Ja. I. Onyshchuk excavatiOn Of the buRial gROund KaRiv i Of ROman age in the weSteRn bug baSin in 2019—2020 The paper highlights the results of research con- ducted in 2019—2020 at the archaeological site crema- tion burial ground Kariv I of the Roman period in the basin of the Western Bug River. During the excava- tions 3 cremation burials were found which perhaps included the remains of one male and two females. Noteworthy is the partially destroyed female burial 12. Rich items of funeral inventory were found there, in- cluding the household items, metal costume details, jewelry, including jewelry made of yellow metal. The tilth soil layer contained fragments of glass and ce- ramic imported utensils, brooches, weapons and horse harness, armour ect. In total 12 cremation burials (in- cluding one pair burial) with a variety of equipment were found on the area of 1456 m2 during the entire period of research on the burial ground Kariv I. The remains of thirteen people were found in the burial as- semblages: seven men, five women and one adolescent child (infantilis II group). We can suppose that the site may have been a burial place for barbarian elite and members of its inner circle. On the basis of numerous finds (brooches, spurs, tips of drinking horns, ampho- rae, glass and bronze vessels, etc.), most of which come from closed assemblages, the chronology of the burial ground is ascertained by the second half of the 2nd cen- tury CE (phase B2/C1). The people who left the site had mixed cultural traits. The mix of funeral traditions of the Przeworsk culture with notable South Germanic (Suebian), Baltic and Venetian elements can be found on the site. The events of the Marcomannic Wars, dur- ing or after which some members of the barbarian coa- lition tried to leave the troubled areas of the Middle Danube, moving away from Roman political influence in the European Barbaricum, perhaps may be the rea- son of appearance in the region of the population whom the burial ground belong. Keywords: Kariv I burial ground, cremation, fu- neral rites, Roman period, Marcomannic wars, the Western Bug region. Одержано 10.12.2021 ОНИЩУК Ярослав іванович, доктор історичних наук, доцент, Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна. ONYSHCHUK jaroslav, Doctor of Historical Sciences, Associate Professor, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine. ORCID: 0000-0002-4079-5202, e-mail: onyshchuk@ukr.net.

Ähnliche Einträge